Скачивание материала началось

Предлагаем Вам установить расширение «Инфоурок» для удобного поиска материалов:

ПЕРЕЙТИ К УСТАНОВКЕ

Новый курс повышения квалификации!

Цифровая грамотность педагога. Дистанционные технологии обучения

Разработан летом 2020 специально для учителей

Успеть записаться

-50% До конца лета

Каждую неделю мы делим 100 000 ₽ среди активных педагогов. Добавьте свои разработки в библиотеку “Инфоурок”
Добавить авторскую разработку
и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок Другое Другие методич. материалыАдаптация дошкольников к условиям детского сада

Адаптация дошкольников к условиям детского сада

библиотека
материалов

Зміст



Вступ…………………………………………………………… 3

Розділ І. Проблеми адаптації дитини до дошкільного закладу

    1. Загальні підходи до сутності поняття «адаптації»……………………………………… 5

    2. Особливості вступу дитини до дошкільного закладу.. 7

    3. Соціально-психологічні фактори впливу на адаптацію дитини до змінених умов середовища……………………………………… 10



Розділ ІІ. Експериментальне виявлення особливостей організації життя дітей дошкільного віку при вступі в дошкільний заклад



    1. Виявлення особливостей пристосування дітей дошкільного віку до дошкільного закладу за допомогою ігрової діяльності ………………... 16

    2. Аналіз проведеної роботи. Рекомендації……. 20

Висновки……………………………………………………… 25

Література……………………………………………………. 27

Додатки



Вступ

Початок відвідування дошкільного закладу – це не тільки нові умови життя і діяльності, режиму і харчування, – а й нові контакти, оточення, нові взаємини, обов’язки. Це дуже напружений період, який потребує від кожного малюка активних психологічних і фізичних форм пристосування. Звикання до дитячого садка найчастіше супроводжується порушенням емоційного стану дошкільника, погіршенням сну, апетиту, підвищенням захворюваності, зниженням активності ( мовної, ігрової та ін.). це викликає у батьків сумніви в доцільності влаштування дитини в дитячу установу, в важливості поєднання виховних впливів на дитину сім’ї і дошкільного закладу з перших років її життя.

Проте соціально-психологічна адаптація у різних дітей відбувається по-різному, відповідно до віку, типу вищої нервової діяльності, стану здоров’я, стилю виховання в сім’ї, родинних взаємин, рівня розвитку у дитини ігрових навичок, її контактності, доброзичливості, емоційної залежності від матері тощо.

Багатьма авторами (О.В.Запорожець, С.Л.Рубінштейн, Д.Б.Ельконін, О.М.Леонтьєв та ін.) відмічається роль співробітництва дитини з оточуючими людьми в засвоєнні нею досягнень соціального досвіду, оволодінні моральними нормами і правилами поведінки. Проблема спілкування і міжособистісних стосунків дітей з однолітками і дорослими дитячого садка та сім’ї інтенсивно вивчалась під керівництвом Я.Л.Коломинського, Т.О.Рєпіної, Т.В.Антонової, М.І.Лісіної та інших.

Треба зауважити, що проблема соціально-психологічної сутності при входженні дитини дошкільного віку в дитячий садок у сучасній вітчизняній науці і на практиці не є завершеною теоретичною структурою.

Хоча на даний час вже накопичено досвід і розроблено різні форми впливу на перебіг процесу адаптації дитини до дошкільного закладу, в цілому дана проблема не є узагальненою і містить в собі чимало нерозв’язаних питань.

Саме це і обумовило вибір нами теми курсової роботи: «….».

Мета: виявити особливості життя дитини при вступі в дошкільний заклад.

Предмет дослідження: процес адаптації дитини до дошкільного закладу.



Завдання:

  • здійснити теоретичний аналіз проблеми входження дитини дошкільного віку до дитячого садка;

  • виявити можливі причини різного перебігу адаптації дітей до дошкільного закладу;

  • запропонувати ефективні соціально-психологічні умови для полегшення адаптації дитини дошкільного віку до дитсадка;

  • експериментально перевірити ефективність запропонованої системи роботи.








Розділ І. Проблеми адаптації дитини до дошкільного закладу

1.1. Загальні підходи до сутності поняття «адаптації»

В психологічних словниках по-різному трактують поняття «принцип адаптації» і «адаптація».

Адаптації принцип (від лат. аdарtо — пристосовую) — один з фундаментальних принципів науки, що відображає здатність організму активно пристосовуватися до навколишнього середовища. Принцип адаптації остаточно утвердився завдяки еволюційному вченню Дарвіна. У другій половині XIXст. було розроблено поняття біологічної, а пізніше і психологічної адаптації, обґрунтовано її активний характер на противагу механістичній концепції простого урівноважування організму з середовищем. Виробилося уявлення, за яким взаємодіють організм і середовище, до якого він активно пристосовується. В кінці XIX ст. психологія починає вивчати пристосувальний характер відчуттів і поведінки людини, розкривати об'єктивні закономірності адаптації з метою свідомого керування нею. Розвиток вчення про активно-пристосувальний характер психічних функцій відбувався в гострій ідейній боротьбі з механіцизмом і прагматизмом. Механіцисти, оголосивши «комплекси відчуттів» єдиною реальністю, таким чином, цілковито ігнорували проблему співвідношення психіки і об'єктивно-реального світу. Прагматисти твердили, що дія творить і світ, і істину, так як цього хоче і прагне суб'єкт.

У людському суспільстві адаптаційний принцип реалізується на біологічному, фізіологічному, психічному і соціальному рівнях. Головними регуляторами психічної адаптації людини виступають її вищі психічні функції — мислення і воля. Адаптаційний принцип нерозривно пов'язаний з принципом саморегуляції .

У суспільстві адаптація індивіда-особистості відбувається щодо малих груп, їхнього способу мислення і розподілу соціальних ролей, щодо трудового процесу, соціальних інститутів, здобутків цивілізації тощо.

Адаптація (від лат. аdарto — пристосовую) — зміна параметрів чутливос­ті аналізаторів, пристосування їх до подразників (наприклад, око адаптується при сприйманні віддаленого об'єкта завдяки механізмам акомодації та конвергенції). При вужчому розумінні цього терміна говорять про адаптацію сітківки (ретини) ока до світлових променів. Відомо, що перехід з яскраво освітленого приміщення до темного викликає тимчасове «засліплення» людини: потрібен певний час, щоб сітківка пристосувалась до слабкого освітлення. В той же час перехід з темного приміщення до світлого викликає спочатку захисну реакцію ока (примружений), а потім потрібен деякий час для зміни чутливості ока щодо сили світла. Схожі фізіологічні процеси відбуваються також і в інших рецепторах організму.

У біології адаптація розглядається як відповідність (та процес, що приводить до такої відповідності) між живою системою і зовнішніми щодо неї умовами. Сучасна біологія широко користується поняттям адаптація при характеристиці пристосування організму до динамічних умов не тільки зовнішнього, а й внутрішнього середовища. Кібернетичний підхід при аналізі складних систем супроводжуєть­ся використанням поняття адаптації (гомеостаз). Адаптивність часто розглядається як один з найважливіших критеріїв при конструюванні складних технічних систем, що включають механізми саморегуляції.

Поняття адаптації дедалі ширше використовується в психології та соціальній психології на означення пристосування індивіда до групових норм і соціальної групи до окремого індивіда. При цьому виділяються специфічні процеси адаптації, які відбуваються на рівні індивіда або особистості, а не тільки організму. Соціально-психологічна адаптація особистості в групі чи колективі забезпечується завдяки функціонуванню певної системи механізмів (рефлексії, емпатії, прийому соціального зворотного зв'язку тощо).[16]

1.2. Особливості вступу дитини до дошкільного закладу

Соціалізація особистості в дошкільному дитинстві — процес становлення дитячої особистості у взаємодії із соціальним оточенням, результат входження у світ конкретних соціальних зв'язків, оволодіння досвідом людських взаємин та конструювання власного образу світу. Раніше в програмах це питання окремо не виділялося. Тепер у Базовому компоненті особливий акцент зроблено на соціальному вихованні, що розглядається як багатовимірний конструкт із виокремленням таких напрямів:

  • сприяння адаптації дитини до умов життєдіяльності, тобто входженню її в світ людських стосунків;

  • сприяння розвитку самоусвідомлення, що дасть дитині можливість змінювати уявлення про себе та ставлення до себе;

  • формування суб'єктивної життєвої позиції.

Соціальне компетентна дитина має розвинену потребу в контактах з іншими дітьми та дорослими, соціальне вмотивованій спільній діяльності, вона здатна регулювати власну поведінку та дії, їй притаманні моральні почуття співрадості, співпереживання, готовності прийти на допомогу.

В системі суспільного дошкільного виховання напрацьовано величезний досвід роботи з дітьми 1,5-3 років. Спираючись на практику потрібно розглянути головні умови догляду та виховання наймолодших підопічних дошкільних закладів. Починати слід, насамперед, з облаштування приміщення, яке відповідало чинним санітарно-гігієнічним нормам, із забезпечення необхідного вжиткового та ігрового обладнання, створення належної методичної бази тощо. Ось як ми це робимо.

Звичайно, в житті дитини раннього віку вирішальна роль належить родині. Прийшовши до дитсадка, малюк потрапляє в нове незнайоме середовище, що може викликати почуття дискомфорту і навіть нервовий стрес. Щоб запобігти цьому створюємо в групі певне предметно-ігрове середовище, максимально наближене до сімейного. Це стосується насамперед інтер'єру.

Підготовка до вступу в дошкільний заклад розпочинається вже з перших днів життя малюка, насамперед з проведення всіх необхідних процедур у дитячій поліклініці (профілактичні щеплення), медичного контролю за станом здоров'я та розвитку дитини, процесом її харчування та загартування.

Дошкільний заклад готується до зустрічі з батьками: влаштовуємо їм екскурсію по дитсадку, бесіду із завідувачкою та вихователями, консультацію з медсестрою, знайомство з дітьми в групі. Адже перше враження батьків від закладу та його персоналу багато в чому визначить характер їхніх майбутніх контактів з вихователями і навіть може позначитися на ставленні дітей до дитсадка. Родину відразу потрібно інформувати про те, як готувати дитину до відвідування дошкільного закладу: поступово змінити режим сну та харчування дитини (відповідно до встановленого в дитсадку), сформувати в малюка елементарні навички самообслуговування та культурно-гігієнічні навички. На все це потрібний час: від двох тижнів до місяця.

Приймати у групу новачків потрібно поступово, з інтервалом 3-5 днів. Загальна кількість дітей у групі не перевищує 15 осіб.

Усіх дітей з першого дня перебування в дитсадку вихователь повинен оточити особливою увагою. Він спілкується з ма­люком "мовою матері", лагідно звертається до нього, на ім'я, у пестливій формі, дослухається до найменших побажань.

Тривалість перебування новачка в групі поступово збільшується: від однієї години і більше. Режим дня варіюється за потребою малюка. Не слід намагатися відразу коригувати чи змінювати особливості поведінки та звички, пов'язані з різними процесами життєдіяльності (особливостями сну, годування, спілкування тощо). Певний час зберігається той стиль життя малюка, до якого він звик у родині. Важливо постаратися досягти того, щоб дитина якомога менше нервувала, а отже, уникнути ситуацій, які можуть травмувати їх психіку (наприклад, присутності медпрацівників у білих халатах).

Робота з батьками ведеться систематично, слід не обмежувати їх лише "екскурсіями" та "презентаціями". Насамперед дбаємо про те, щоб вона була обопільною, тобто щоб відбувався обмін інформацією. Батьки повідомляють, як проходили пологи, як дитина розвивалася, коли почала розмовляти та ходити, які її улюблені іграшки та страви, які особливості характеру тощо. В свою чергу, періодично потрібно влаштовувати для них консультації, лекції, збори за участю завідувачки закладом, медсестри, вихователя-методиста, психолога тощо.

У "Батьківському куточку" потрібно розміщувати відповідну літературу, спеціальні плакати з медичними рекомендаціями, "освітню газету" з цікавими рубриками та темами: "Криничка здоров'я","Як навчити дитину одягатися" тощо.

Педагог має постійно підвищувати самоосвіту, володіти педагогічним тактом та етикою, стежити за своєю зовнішністю, мовою, виховувати в собі певні риси характеру. Керівник закладу враховує всі ці якості, добираючи персонал для роботи з малятами, адже основи особистості дитини закладаються саме до трьох років. І дуже важливо, щоб поряд з нею були в цей період справжні фахівці своєї справи.[14]

1.3. Соціально-психологічні фактори впливу на адаптацію дитини до змінених умов середовища

Найчастіше перший суспільний досвід малюка пов'язаний з приходом до дитячого садка. Традиційно діти починають його відвідувати з 3-річного віку, хоча сьогодні можна навести чимало прикладів, коли ще зовсім крихітка стає вихованцем дошкільного закладу через зайнятість батьків або інші перепони, що унеможливлюють перебування мами чи тата з дитиною вдома. Останнім часом батьки надають дедалі більшу перевагу дитячому закладу — різним суспільним інституціям, з різними видами зайнятості, формами роботи, тривалістю перебування.

Нове сприймається малюком украй важко. Так може статися, що в садку абсолютно все виявиться для дитини незнайомим, а головне — не таким, яким вона собі уявляла, слухаючи "підготовчі" розповіді дорослих, тобто її очікування не збіглися з реальністю. Малому конче потрібно пристосовуватися до нових обставин, незнайомих людей, нової організації життєдіяльності, нового режиму та способу харчування, а головне — до невідомого способу існування — самостійно, без мами-тата, бабусі-дідуся. На перших порах дитина розгублюється, втрачає вже начебто й набуті навички самостійності, ні з ким не спілкується, лише сторожко придивляється до поведінки інших дітей і дорослих. Вона мало говорить, погано сприймає звернення інших дітей чи дорослих, може навіть не виконувати звичних для неї дій — самостійно вдягнутися, їсти тощо, її сон неспокійний та неглибокий.

Маля перебуває в стані тривожності, а то й розпачу з думкою, чи прийдуть за ним тато або мама, чи не полишили його тут назавжди. Такий стан характерний на перших порах відвідування дошкільного закладу. Малюк боїться відірватися від рідних, бодай на хвилинку, щоб не бути покинутим, забутим. Його не приваблюють яскраві іграшки, не заспокоюють умовляння вихователя, поки ще чужої та незнайомої людини, приклади інших дітей, які вже призвичаїлися до нових умов життя. Причиною страху дитини бути покинутою може бути залякування мами на кшталт. "Якщо не будеш їсти (слухатися) — відведу тебе до дитсадка, там тебе швидко всього навчать".

Аналогічний прийом подеколи використовують й вихователі; "Не спатимеш (не їстимеш) — не заберуть додому". Застосування подібних прийомів лише ускладнює процес адаптації дитини до нових умов життя, може викликати відразу, налаштувати на неприйняття колективу однолітків, дошкільного закладу в цілому.

Періоди адаптації виникають у житті кожної дитини при змінах звичного місця перебування, оточення, її перебіг залежить від багатьох чинників, а також від індивідуальних психофізіологічних особливостей дитячого організму. Однак, педагог має знати: психічний та фізіологічний регрес є нормальною реакцією організму, що пристосовується до нових умов буття.

Іноді батьки новачка розповідають вихователям, що їхня дитина чудово малює, вміє цікаво гратися. А педагоги натомість виявляють, що вона не те що не малює, не відтворює, не розповідає, а навіть не вміє користуватися приладдям для образотворчої діяльності, не цікавиться яскравими іграшками, іграми. В такій ситуації не варто поспішати з висновками про здібності та вміння дитини, розповідати батькам про незбіг реального з їхньою оцінкою. Нехай мине час, поки дитячий організм адаптується до нових умов життя, і тоді "згадаються" та відтворяться усі раніше набуті навички та вміння, якщо вони й справді були. На думку медиків такий період може становити від 2-6 тижнів до 6-9 місяців.

У період адаптації діти стають дуже чутливими до всіх впливів навколишнього середовища. Це пов'язано з тим, що їхній організм "не пропускає нічого нового", до чого треба буде пристосуватися надалі. Зазвичай ослаблені діти важче звикають до дошкільного закладу: в них загострюються хронічні хвороби, частішають інфекційні захворювання. Постійне перебування в ситуації, що потребує максимальної мобілізації захисних сил, ускладнює формування в дитини нових механізмів саморегуляції. Тож, не витримуючи навантажень, вона починає хворіти. А захворівши, повертається до домашньої звичної обстановки, де вона добре адаптована. Такий "відхід у хворобу" може стати захисною реакцією дитячого організму, який потребує відпочинку.

Полегшити процес адаптації можна, скоротивши попервах перебування малюка в садку та полегшивши умови перебування в ньому. Його слід психологічно підготувати до знайомства із закладом: показати всі приміщення групи, доброзичливо й спокійно розповісти про їхнє призначення. Батькам варто під час вечірньої прогулянку дітей завітати із сином чи донькою на територію закладу, з тим, щоб вони впевнилися: всіх дітей батьки обов'язково щодня забирають додому, а приходять вони нарізно через те, що в різний час закінчують роботу. Що більше дитина знатиме про дошкільний заклад, що краще буде ознайомлена з його роботою, то легшим буде для неї період адаптації.

У цей час варто знизити вимоги до новачка, не сварити й не карати його, не порівнювати з іншими дітьми, спокійно реагувати на капризування та плачі. Чим спокійніше дорослий ставитиметься до дитини, чим доброзичливішим буде, тим швидше вона адаптується до нових умов життя.

А чи так уже й потрібне малому дитяче товариство? Це питання виникає у дорослих, коли син чи донька вже не хочуть задовольнятися товариством рідних, а прагнуть до контактів із собі подібними. Ось тут переважній більшості дітей дошкільний заклад (дитсадок, студія, гурток тощо) стає конче потрібним, оскільки навчає жити в колективі. Адже, потрапляючи у коло однолітків, "домашні" діти часто поводяться так, як звикли у сім'ї: беруть на себе всю увагу, керують, вимагають.., що, викликаючи активний спротив у інших дітей, призводить подекуди до конфліктів.

Потреба у спілкуванні з ровесниками виникає в дитини доволі рано — на третьому році життя і тоді ж з'являються .і перші проблеми. Так, малюк швидко завершує гру з іншими дітьми, тільки-но відчувши якусь "загрозу" своєму комфорту й благополуччю, нізащо не бажає ділитися іграшкою, агресивно реагує на спроби віддати її іграшку іншому малюкові погратися. Малюк тягнеться до однолітка, але поки що не може подолати свій дитячий егоїзм й домовитися про взаємоприйнятні умови гри. Чотирирічний Андрійко грався двома машинками й усім розповідав, що машинка має бути в кожній руці. Коли до нього підійшла півторарічна Дануська, він поступився однією машинкою, однак дуже скоро спохопився і, засмучений своєю "щедрістю", наполегливо добивався повернення іграшки, але в своєрідний спосіб — мовчазним насупленим переслідуванням малої. На пропозицію дорослих погратися однією машинкою вперто повторював: у кожній руці має бути по машинці, тож її конче треба забрати у Дануськи.[18]

Співпраця батьків, педагогів та вихованців — запорука успіху у вихованні та навчанні дошкільнят. Саме цей напрямок роботи обрав наш педагогічний колектив.

Розуміння того, що сьогодні кожна сім’я має право обирати для своєї дитини дошкільний заклад і педагога, спонукало нас до пошуків сучасних форм взаємодії з батьками вихованців. Запроваджуючи нову форму роботи, ми щоразу, насамперед, вирішували, чи доцільно її вводити, що цікавого вона дасть і батькам, і дітям. Поступово була створена єдина система, або комплекс методів, прийомів та форм співдружності батьків, педагогів та дітей.

Ми відмовилися від так званої паралельності у взаєминах з батьками, а визначили для себе за головне принцип єдності та послідовності, рівноправне партнерство учасників спілкування.

Перші бесіди з батьками присвячуємо питанням адаптації дитини до умов дошкільного закладу, наголошуючи, що тривалість і складність цього процесу значною мірою залежить від батьків, від їхньої готовності співпрацювати з вихователями.[9]

Маленька дитина не здатна подбати про себе самостійно. Тож дорослі у перші роки життя малюка мають створити для нього комфортні "умови, щоб дитина з радістю зустрічала кожний новий день.

А починається все з ранку. Яким він стане для малого, залежить насамперед від мами й тата, від того, як вони його пробудять, з яким настроєм приведуть у дитсадок. А далі — справа вихователя, який має дбати про те, щоб дитині подобалося в дитсадку з першої хвилини.

Що краще вихователь вивчить індивідуальні особливості малюка, його стосунки з батьками, то легше знайде правильний підхід до дитини. Саме для цього ми намагаємося частіше спілкуватися з сім'ями наших вихованців. Під час першого знайомства з батьками розповідаємо їм про особливості й труднощі періоду адаптації дитини до нових умов життя, вчимо бути терплячими та уважними, дотримуватися певного режиму дня. Дітям легше пройти цей етап, якщо все навколо нагадуватиме їм домашню обстановку. Тому намагаємося наблизити умови перебування дитини в групі до домашніх умов: пропонуємо батькам принести в групу улюблену іграшку малюка, з якою він спокійно засинає в ліжку, тимчасово потураємо "шкідливим" звичкам дитини, скажімо, дозволяємо взяти пустушку або навіть і заколисуємо, попервах кладемо спати на улюбленому диванчику в груповій кімнаті.

Наші стосунки з дітьми — це постійне спілкування з ними. Малята дуже чутливі до слів, інтонацій, тону вихователя. Більш того, всі діти — різні, з різними характерами і темпераментами. Одних важко вгамувати, інші швидко заспокоюються самі. Це хлоп'я легко пристосовується до будь-якої ситуації, іншому для цього потрібен час. Тож педагог має постійно вивчати особливості темпераменту й характеру кожного вихованця.

Найголовніше, щоб дитина не почала сумувати, не намагалася усамітнитись десь у куточку кімнати. Треба постійно її зацікавлювати, залучати до якихось дій: "Прокоти червоний м'ячик", "Спіймай заводну курочку", "Відшукай ведмедика". Якщо мале сумує за мамою, важко звикає до колективу, варто взяти його на руки, пригорнути до себе, погладити по голівці, сказати ніжні, пестливі слова, спробувати зацікавити чимось.

Від народження до трьох років дитина проходить два важливі етапи: розвиток довіри до оточення та розвиток самостійності.

Малюки другого року життя, з достатньо розвиненим почуттям довіри, швидше й легше набувають самостійності.[12]

Для встановлення емоційного контакту з нашими малюками ми використовуємо цікаві віршики, пісеньки, потішки, заклички та іграшки. Кращі з них пропонуємо в додатку №1.




Розділ ІІ. Експериментальне виявлення особливостей організації життя дітей дошкільного віку при вступі в дошкільний заклад

2.1. Виявлення особливостей пристосування дітей дошкільного віку до дошкільного закладу за допомогою ігрової діяльності

Процес адаптації дитини до дошкільного закладу досить часто виявляється для неї драматичною подією, яка зачіпає всі сфери її життєдіяльності. Причини цього зрозумілі: вона опиняється в нових соціальних умовах, стикається зі зміною звичного розкладу та способу життя, з необхідністю прийняття свого нового соціального статусу. Саме в цей час спостерігаються численні прояви неадекватної поведінки, непорозуміння з людьми, які поряд, різні захворювання.

Зауважимо: успішне пристосування дитини до нового середовища залежить від багатьох чинників: від стану її здоров'я, особливостей нервової системи, розвитку комунікативних навичок, обізнаності з різними видами діяльності, а також від уміння дорослих забезпечити їй. належний спокій, захищеність, повноцінне здоров'я та активізацію адаптаційних ресурсів.

Мета нашої роботи — ще раз звернути увагу педагогів та батьків на актуальність соціальної адаптації дошкільнят у сучасних умовах життя. Завдяки спільним узгодженим діям спеціалістів дошкільних закладів та батьків можна значно скоротити процес звикання дитини до свого перебування в дитячому садку й зробити його менш хворобливим.

Соціальну адаптацію ми пов'язуємо з тим, наскільки комфортно почувається дитина в соціумі, наскільки адекватним є суб'єктивне сприйняття нею себе самої, власних соціальних зв'язків із навколишньою дійсністю. Це особливо важливо у період старшого дошкільного віку, коли пристосування до умов дошкільного закладу може співпадати з поступовим включенням дитини у нову для неї діяльність —: навчальну. Недостатнє методичне забезпечення нормальної адаптації старших дошкільнят спонукало нас до пошуку таких методів, прийомів та організаційних форм, використання яких полегшувало б та оптимізувало цей процес.

Серед небагатого арсеналу засобів соціальної адаптації ми спинилися на потенційних можливостях ігрової діяльності. Гру в педагогіці справедливо розглядають як засіб самореалізації дитини: тут вона може апробувати себе в різних ролях і ситуаціях, що значно-полегшує процес прийняття соціальних норм у реальному житті.

Для надання допомоги дітям, батькам та вихователям ми розробили спеціальну адаптаційно-розвивальну технологію (АРТ). Це комплекс емоційних, мотиваційних, ціннісних та діяльнісних особливостей, які виступають у єдності двох проявів: зовнішнього (включення у спілкування, знаходження свого домірного місця в соціумі, адекватна поведінка тощо) та внутрішнього (емоційне задоволення та врівноваженість, соматичне, психічне та соціальне здоров'я). Розробляючи АРТ, ми спиралися передусім на важливий психологічний принцип: соціальна адаптація особистості здійснюється в процесі предметно-практичної діяльності та пов'язаного з нею спілкування дітей і дорослих. Провідним методом у реалізації нашої технології є соціально-психологічний тренінг в ігровій формі, який використовується на всіх трьох напрямках адаптаційно-розвивальної роботи: співпраці з дітьми; вихователями; батьками.

До складу адаптаційно-розвивальної технології входять три програми:

1. Адаптаційно-розвивальна програма для дітей старшого дошкільного віку ("Палітра педагога", 2004, № 4).

2. Програма семінару-практикуму для вихователів дошкільних закладів.

3. Освітньо-тренінгова програма для роботи з батьками в адаптаційний період.

Наразі ми подаємо програму семінару-практикуму для педагогів та освітньо-тренінгову програму співробітництва з батьками.

Характер перебігу пристосування дитини до дитячого садка або до школи значною мірою залежить від позиції дорослих — батьків, вихователів, учителів. Відтак у ході розробки змісту семінару та програми для нас було принципово важливо усвідомити соціальну адаптацію як процес, що потребує зосередження уваги не лише на дитині, а й на спеціальній психолого-педагогічній підготовці дорослих, які вводять її у нові соціальні умови.

Необхідність розробки програми спеціальної підготовки вихователів зумовили такі три головні чинники:

  • анкетування педагогів показало, що основні труднощі адаптаційного періоду пов'язані з недостатнім забезпеченням педагогічного процесу ігровими техніками та програмами, які б сприяли подоланню цих труднощів;

  • ще не всі вихователі знайомі з такими методами роботи як соціально-психологічний тренінг, ігротерапія та вміють використовувати відповідні ігрові прийоми, спрямовані на успішну соціальну адаптацію;

  • переважна більшість опитаних педагогів воліла поповнити свої знання з цієї проблеми та підвищити педагогічну кваліфікацію, долучаючись до різних форм методичної роботи: семінарів-практикумів, курсів, тренінгів абощо.

Програма семінару-практикуму має теоретичну та практичну частини й реалізується у двох взаємодоповнюваних напрямках: 1) ознайомлення вихователів з особливостями соціальної адаптації старших дошкільнят як психолого-педагогічною проблемою; 2) використання можливостей ігрової діяльності під час звикання дітей до дошкільного закладу. Програма розрахована на 4 зустрічі по 3 години кожна (залежно від виробничих обставин можна провести 8 зустрічей по півтори години кожну).

Під час роботи семінару педагоги ознайомлюються з концептуальними засадами соціальної адаптації; з особливостями та показниками успішного її здійснення; з вимогами часу щодо соціального розвитку дошкільнят; зі спеціальними технологіями, спрямованими на розвиток соціальної компетентності дитини та її здатності безболісно адаптуватись; опановують ігрові техніки, завдяки яким можна оптимізувати адаптаційний процес. Вони також осягають роль вихователя-тренера в активізації адаптивної поведінки дітей, у наданні їм змоги усвідомити, що поведінкові навички, які формуються, коригуються або закріплюються на заняттях, можна ефективно застосовувати й у повсякденні.

Планування кожного заняття відповідає принципам науковості, послідовності та зв'язку з життям. Задля досягнення головної мети — активізації використання гри як засобу соціальної адаптації дошкільнят — у процесі реалізації програми практикуються різні методи та форми роботи з педагогами (лекції, бесіди, соціально-психологічний тренінг, моделювання педагогічних ситуацій, "круглий стіл", консультації тощо). Один із тренінгів, який стосується соціальної адаптації подаємо у додатку №2.

Варіюючи зміст програми, використовуючи поданий інформаційний матеріал, керівники семінару-практикуму можуть самостійно розробляти тренінги для педагогів, а вихователі — використовувати засвоєні ігри для міні-тренінгів, індивідуальних та малогрупових форм роботи з дітьми.

Сучасні умови життя переконують нас у необхідності готувати до початку відвідування дитиною дошкільного закладу не лише педагогічний колектив, а й батьківський. Тому ми розробили й освітньо-тренінгову програму зі співробітництва дошкільного закладу із сім'єю у час адаптації дитини. Головне завдання такої співпраці — допомогти дитині відчути стан душевної рівноваги, захищеності, спокою, задоволення від перебування в дитячому садку, створення в неї оптимістичного настрою. Методи та форми роботи найрізноманітніші: анкетування батьків, соціально-педагогічний патронаж родини, тренінги-консультації, ділові ігри, "круглі столи", розважально-виховні заходи. Зразок «круглого стола» подаємо у додатку №3.

Отже, ми розглядаємо адаптацію не лише як спонтанний, але і як керований процес, що реалізується, переважно, через зовнішні контакти дитини, дорослих, соціуму.

2.2. Аналіз проведеної роботи. Рекомендації.

Проводячи експериментальне дослідження, ми дійшли висновку, що процес адаптації дитини до дошкільного навчального закладу є досить складним і, однозначно, потребує співпраці педагогічного колективу та батьків. На основі цього ми розробили технологію і даємо такі рекомендації:

- всі режимні моменти (або хоча б переважну більшість) намагаємося супроводжувати різними примовками, віршами — власними і творами художньої літератури. Скажімо, такою примовкою:

"Доброго ранку", мовлю за звичаєм,

Доброго здоров'я усім вам зичу я,—

щоранку вітаємося з нашими дітьми. І це для них не просто слова, бо принагідне проводяться коротенькі бесіди, де обговорюється різне: "Який ранок (день, вечір) можна назвати добрим?", «Чому кажуть: "Здоровя — наше багатство"?" абощо.

- знаємо, не всім дітям подобається чергувати і не всі зголошуються на нього. В такому разі говоримо:

Миколка та Оленка хочуть показати,

Що вони вже величенькі й уміють чергувати.

Тож тепер в обідній час підготують все для нас,

Результат такий, як і сподівалися: визначені чергові не лише охоче, а й з гордістю виконують свої обов'язки, адже до них ставляться, як до дорослих.

- часом діти погано їдять, а дехто й зовсім відмовляється їсти. Отже, їм потрібний стимул. І він таки є. Вже наприкінці перебування у другій молодшій і в середній групах малята, нехай неусвідомлено, хочуть ходити до школи, хоча й не знають до ладу, що це таке. Так от, після слів:

Вам усім, щоб здорові були,

Підросли і до школи пішли,

Треба супи й каші, хліб і салати

До кінця доїдати.

А солодкий компот, що тішить рота,

Швиденько випивати,—

тарілки й чашки в малечі майже порожні.

А якщо дитина все-таки не їсть, пропонуємо їй з'їсти стільки ложок страви, скільки їй років, а щоб вона стала на рік старшою, з'їсти ще одну ложку. Тому, хто вміє лічити до десяти, загадуємо з'їсти всього десять ложок. Для нього це невелике число, але коли з'їсть стільки, то виявляється, що їжі лишилося десь на денці. А ще ніколи не забуваємо похвалити дитину, і з часом вона починає їсти сама, без заохочення.

- у процесі формування навичок самообслуговування використовуємо ось такий вірш, який дуже подобається дошкільнятам:

Що б ми не робили, діти добре знають:

Наші ручки-пальчики нам допомагають.

Речі всі у шафі поскладають гарно

Буде тоді одяг виглядать охайно.

Іграшки та ігри ставлять на полички

І столи готують до обіду звично.

Після сну вони нас гарно умивають,

Швидко одягають, ліжко застеляють.

Ми про ручки-пальчики теж не забуваємо

І тому завжди їх чистими тримаємо.

- одна з причин, чому діти відмовляються йти до дитсадка, — це денний сон. Ми заохочуємо їх до сну такими рядками:

Ліжечка чекають вас — спочивати саме час.

На бочок, усі лягайте і повіченьки стуляйте;

Сонько - Дрімко вже іде, добру казочку веде.

Ви подивитесь, її розкажете мені.

Потім дітвора залюбки розповідає свої сни-казки. Найбільш цікаві записуємо до альбому "Казочки Сонька-Дрімка". А під час самостійної художньої діяльності дівчатка й хлоп'ята малюють те, що їм бачилося вві сні, ліплять гостинці для персонажів різних снів. Із цих дитячих робіт влаштовується виставка "Моя казка-сон". Дитині, яка вперто не хоче спати, кажемо на вушко:

Якщо ти не хочеш спати,

Маєш тихо тут лежати,

Щоб сон-казку не злякати.

Після пробудження активізуємо дітей римовкою:

Дінь — дон, дінь — дон,

Закінчився денний сон.

Оченята відкривайте,

Ручки й ніжки простягайте,

Не прокинувся сусід

Ви тихенько розбудіть.

- заняття намагаємося організовувати так, щоб їх немовби проводили ляльки — герої казок. Для цього в нашому садку: є добре обладнана театральна кімната, де зібрано різні види театрів. Тут не лише переглядаються вистави, а й проводяться окремі заняття. Особливо ефективні такі заняття-казки в морально-етичному вихованні дошкільнят: прості правила поведінки подаються не в нудній, суто повчальній формі, а в ігровій — малята привчаються до охайності, вчаться поваги та співчуття, до людей, боротися з лінощами, егоїзмом.

- у різних життєвих ситуаціях віршики також допомагають нам утішати й забавляти малят:

Мабуть, це, хмаринка в гості завітала

І нашій дитинці сліз надарувала.

Крап сльозинка, крап сльозинка

Вже й заплакала дитинка.

Що ми будемо робити?

Як тебе розвеселити?

  • Ти не плач, не сумуй,

  • Краще з нами потанцюй!

- за іграми та розвагами минає день у дитсадку. Прощаючись зі своїми, підопічними, говоримо так:

До побачення, малята,

Будем завтра вас чекати.

Будем гратись, малювати,

Ще й співати, танцювати

І гостей, своїх стрічати.

Тож наступного ранку вони охоче з усмішкою поспішають туди, де їм цікаво й весело.

Висновки

Адаптація пов’язана з перебудовою функціонування тих чи інших органів, властивостей, механізмів, з вироблення нових навичок, звичок, що приводить організм, особистість у відповідність з середовищем. Регуляторами адаптації людини виступають мотиви, мислення, воля, здібності, знання, досвід. В процесі адаптації не стільки набуваються нові властивості, якості, скільки перелаштовуються вже наявні, а збереження ефективності діяльності відбуваються головним чином завдяки готовності, звиканню до нових умов і їх засвоєнню. Адаптація виражається не тільки в пристосуванні організму до нових умов, але головним чином у виробленні фіксованих способів поведінки, які дозволяють справлятися з труднощами.

Видатний педагог К. Д. Ушинський говорив, що для того, щоб виховувати дитину в усіх відношеннях, її треба знати в усіх відношеннях. Щоб взнати індивідуальні особливості новоприбувшої дитини, вихователь повинен проводити бесіди з батьками, відвідувати дитину в дома, спостерігати за нею в різні проміжки дня в різних ситуаціях. Таке вивчення дитини допоможе вихователю правильно оцінити її індивідуальні особливості і спрямувати її поведінку в потрібне русло.

Одні діти рухливі, віддають перевагу шумним іграм, люблять побігати; інші повільні, надають перевагу спокійним іграм; треті – боязливі, не контактують з однолітками і до вихователя ставляться з побоюванням, або, навпаки, не відходять від нього бачучи у вихователі свого захисника. Деякі діти в два-три роки можуть самостійно одягнутися, охайно поїсти, а інші і в три роки не вміють одягатися, чекають, щоб їх нагодували.

Вихователь повинен допомогти цим дітям освоїтися в новій обстановці. При цьому не можна дратуватися з приводу їх повільності. Потрібно настирливо і спокійно вчити їх діям з предметами та іграшками, терпляче закріплювати набуті навички і формувати нові. В перші дні не рекомендується заохочувати повільних дітей до спілкування з однолітками, оскільки їм потрібен тривалий час для засвоєння нового, для знайомства з навколишнім. Нетерплячий підхід вихователя до дитини може привести до ускладнень в їх поведінці, до труднощів в адаптації.

Як вже зазначалось, особливе значення в період адаптації мають індивідуальні особливості дітей в сфері спілкування. Є діти, які впевнено входять в нове для них оточення дитячого садка: вони звертаються до вихователя, помічника вихователя, щоб взнати про щось, звернути увагу дорослого на свій одяг, «досягнення» в грі, спокійно віддають іграшку, чи беруть запропоновану іншою дитиною ляльку. Другі соромляться, опускають очі. А є і такі, яких спілкування з вихователем лякає. Така дитина старається усамітнитись, повертається обличчям до стіни, щоб тільки не бачити незнайомих людей, з якими вона не вміє вступати в контакт.

Досвід спілкування дитини з оточуючими, отриманий нею до прибуття в дитячий садок, визначає характер її адаптації до умов дитячого садка. Тому саме знання змісту потреб дитини в спілкуванні є тим ключиком, з допомогою якого можна визначити характер педагогічних впливів на неї в адаптаційний період.















Література



1. Бех І.Д. Виховання особистості: У.2-х кн.-К.,2003.

2. Вікова та педагогічна психологія: Навч. посіб. О.В.Скрипченко, Л.В.Долинська З.В. Огороднійчук та ін.-К.: Просвіта, 2001.

3. Гончаренко С.У.Педагогічні дослідження.-К.,1995.

4. Дичківська І. Інноваційно педагогічні технології.- К.,2004.

5. Дабіжа Н. До дитячого садка – з бажанням// Дошкільне виховання.-2002.- №1.- с.22.

6. Довженок Г.В.Український дитячий фольклор.- Кю,1974.

7. Заброцький М.М.вікова психологія:Навч.посіб.-2-ге вид.-К.:МАУП,2002.

8. Захарова Н. Адаптація дітей до дитсадка //Дошкільне виховання.-2006.- №4.- с.8-10.

9. Ігнатенко В.Опікуємося дитиною разом із родиною// Дошкільне виховання.- 2005.- №10.- с.16-17.

10. Кононко. Е.Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника.- К.,2000.

11. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження.-К.,1990.

12. Мартиненко С. Ранкові зустрічі з малятами//Дошкільне виховання.- 2004.-№2.-с.20.

13. Павелків Р.В., Цигипало О.П. Дитяча психологія:Навч.посіб.-К.: Академвидав, 2008.

14. Падалка Т. У садку – як у дома// Дошкільне виховання.-2002.-№5.- с.12-

15. Психологічна енциклопедія/ Автор- упорядник О.М.Степанов.-К.: Академвидав,2006.

16. Психологічний словник/ За ред. В.І. Войтко.- К.:Вища школа,1982.

17. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка.-К.,2003.

18. Якименко Л.Від людини”діючої” до людини “суспільної”//Дошкільне виховання.- 2008.- №7.- с.16-18.



























Додаток 1

Елементи розваг для ранкових зустрічей.

1.— Добрий день, малята.

Добрий день!

Добрий день, курчата!

Ко-ко-ко!

— Добрий день, собачки!

— Гав, гав, гав!

— Добрий день, киці!

— Няв-няв-няв!

— Добрий день, корівки!

— Му-му-му!

- Добрий день, конячки!

- Іго-го!

- Добрий день, зайчатка. (Діти показують вушка).

- Добрий день, рибки! (Діти відкривають і закривають ротики).

- Добрий день, лисички! (Діти ходять, як лисички).

- Добрий день, жабки!

- Ква-ква-ква! (Діти стрибають, як жабки).

- Добрий день, їжачки! (Діти пирхають, як їжачки).

- Добрий день, ведмедики! (Діти ходять перевальцем).

- Добрий день, свинки!

- Рох-рох-рох.


2. Пісенька "Де ж, де ж ваші ручки?"

Де ж, де ж ваші ручки? (Двічі).

Ось, ось наші ручки,

Ось танцюють наші ручки.

Де ж, де ж ваші ніжки? (Двічі).

Ось, ось наші ніжки.

Ось танцюють наші ніжки. (Двічі).

Де ж, де ж, наші дітки? (Двічі).

Ось, ось наші дітки,

Веселяться наші дітки.

3. Хороводна гра "Ми йдемо до сонечка"

Ми йдемо до сонечка,

Ля-ля-ля.

Щоб погрітись трішечки,

Ля-ля-ля.

Нумо, дітки, веселіше, не баріться

І до сонечка ласкаво усміхніться.

І долоньки всі разом з'єднайте,

І на місці покрутіться, покружляйте.

А тепер присіли, встали,

Усміхнулись, заспівали:

Ля-ля-ля.

Додаток 2

Тема: "Соціальна адаптація як комплексна проблема сучасності". (Тренінг)

Мета: привернути увагу педагогів до актуальності та соціальної значущості проблеми адаптації; сформувати вміння ефективно використовувати потенціал гри в адаптаційний період. Обладнання: роздрукований Інформаційний матеріал, 5 різнокольорових клубків ниток, таблички: "Дівчинка", "Сім'я", "Дитячий садок", "Гра", "Радість".

Хід тренінгу

Вправа 1. Знайомство: слухачі вітаються, називають себе, висловлюють свої очікування від тренінгу.

Вправа 2. Розминка. Пригадуються випадки з власного життя: коли доводилося пристосовуватися до чогось, що саме допомагало в цьому; коли було важко та чому; як упоралися з цією проблемою, а якщо не змогли, то які висновки зробили. Оголошується тема та мета тренінгу.

Вправа 3. Велика психологічна гра "Мозаїка". Учасники семінару розподіляються на 5 підгруп (отримують картки з назвами квітів і довільно утворюють 5 "букетів").

Для кожної підгрупи — індивідуальний інформаційний пакет із певної теми: "Історичні аспекти походження вчення про адаптацію", "Види адаптації", "Зміст поняття соціальна адаптація", "Особливості соціальної адаптації дітей старшого дошкільного віку", "Механізми соціальної адаптації дитини". Слухачі ознайомлюються з наданим матеріалом і за сигналом, тренера утворюють нові "букети". У новій підгрупі кожен переказує ту інформацію, яку отримав у попередній підгрупі зі свого інформаційного пакету. Потім за сигналом тренера всі повертаються у попередні "букети". Домовляються про презентацію, і кожна підгрупа подає свою частину інформації про проблему адаптації.

Запитання до слухачів під час обговорення теми: "Як розумієте поняття соціальна адаптація? Коли дитина стикається з цією проблемою? Як важка адаптація впливає на фізичне самопочуття дитини, на її соціально-емоційне здоров'я? Які умови поліпшують процес пристосування? Які механізми дитячої особистості слід розвивати для успішної адаптації?"

У такий спосіб усі (учасники активно опрацьовують зазначену тему, заглиблюються в неї, активізують власні адаптаційні механізми для своєї "міні-адаптації": до нового соціального оточення; до потреби засвоїти нову інформацію і зрозуміло донести її до інших слухачів; до необхідності діяти в команді та працювати на результат усієї групи. Тренер узагальнює презентацію. Підсумовується робота учасників: кожен розповідає, що корисного він узяв для себе.

Вправа 4. Релаксація. Гра "Нитки".

Для ілюстрації ігрової вправи запрошуються п'ятеро слухачів — їм роздають таблички з написами. Тренер у ході тренінгу використовує різнокольорові клубки. Тренер: — Я розповім вам ось таку життєву історію. Була собі дівчинка (виходить учасник із табличкою "Дівчинка" та клубком жовтих ниток). У неї була сім'я (виходить учасник із табличкою "Сім'я" та клубком червоних ниток, і тренер ниткою з'єднує його з, "дівчинкою"). Дівчинка мала свою кімнату, іграшки, з якими любила гратися (виходить учасник із табличкою "Гра" та клубком зелених ниток, і тренер з'єднує його з "дівчинкою"). Від цього вона отримувала багато втіхи та радості (виходить учасник із табличкою "Радість" та клубком оранжевих ниток, і тренер з'єднує його з "дівчинкою").

Коли дівчинці виповнилося п'ять років, батьки, щоб підготувати доньку до школи, відвели її до дитячого садка (виходить учасник із табличкою "Дитячий садок" та клубком синіх ниток, і тренер ниткою з'єднує його з "дівчинкою"). Звикати до нових умов життя, до вимог дошкільного закладу дівчинці було важко. Тут їй не вистачало звичної батьківської опіки, вільного режиму дня та ще багато чого. Вона перестала гратися (переривається нитка, що веде до "гри"), у неї зникла радість (переривається нитка до "радості").

Це помітила вихователька. Вона порадилася з батьками та психологом, і дівчинку включили в адаптаційну тренінгову групу. Завдяки заняттям у цій групі вона змогла подолати адаптаційні труднощі й знову стала гратися (відновлюється зв'язок "дівчинки" з "грою"), почала охоче відвідувати дитячий садок, і до неї повернулася радість (відновлюється зв'язок із "радістю"). Так сім'я і дитячий садок допомогли дівчинці.

Слухачі обговорюють вправу: висловлюють свій погляд на проблему, подають варіанти її розв'язання, обмінюються враженнями. Наприкінці підбиваються загальні підсумки зустрічі.

Вправа 5. Прощання.

Особливі труднощі педагоги відчувають тоді, коли мають самостійно розробляти заняття у формі тренінгу. Даються взнаки недостатні знання ігор та ігрових технік, які можна було б застосувати в адаптаційний період, відсутність досвіду тренінгової роботи. Щоб полегшити вихователям планування занять, ми пропонуємо їм ігри, ігрові вправи та життєві ситуації, які спрямовані на:

  • знайомство дітей між собою та ознайомлення з умовами життя в дошкільному закладі; орієнтування в нових соціальних умовах;

  • визначення мотивів відвідування дитиною дошкільного закладу; ролі дитячого садка в її житті;

  • забезпечення психо-емоційного комфорту, коригування емоційних станів у гіперактивних та гіподинамічних дітей;

  • розвиток комунікативних здібностей, соціальної компетентності дитини, ігрових навичок.

Додаток 3

Тема: "Співробітництво сім'ї та дошкільного закладу в період адаптації'. ("Круглий стіл")

Мета: формувати спільні погляди вихователів та батьків на процес адаптації дітей; підвищувати батьківську компетентність щодо розуміння природи адаптації. Попередня підготовка: а) експрес-опитування "новеньких" дітей: "Що ти чекаєш від дитячого садка?"; б) створення ними малюнків на тему: "Я в дитячому садку".

Хід зустрічі

I. Виступ завідувачки: "Взаємодія дитячого садка та сім'ї у формуванні готовності дитини відвідувати дошкільний заклад".

II. Експрес-опитування батьків: "Що очікує ваша дитина від дитячого садка?" Зіставити відповіді дорослих із очікуваннями самих дітей. Узагальнити відповіді.

III. Дискусія: "Роль сім'ї та дошкільного закладу в адаптації дітей".

Мета: обмінятися досвідом соціального взаємосприйняття батьків і вихователів; з'ясувати в ігровому спілкуванні, що вони знають про можливості одне одного у наданні допомоги дитині в адаптаційний час і які реальні шанси обох сторін.

Хід дискусії

Учасникам "круглого столу" пропонують пограти з різними предметами, що лежать на столі (іграшки, квіти, шкільне приладдя, інструменти тощо). Завдання для батьків: вибрати образну іграшку —"вихователя", який допоможе дитині пристосуватися до нових умов життя, й наділити його необхідними рисами та професійними якостями. Аналогічне завдання для вихователів: вибрати іграшку, яка б символізувала "батьків", сказати, які вони, на що здатні, на яку допомогу можна від них очікувати. Потім обговорюються дії батьків та вихователів, сім'ї та дошкільного закладу щодо сприяння адаптації дитини.

IV. Вправа. "Як я уявляю свою дитину в дитячому садку".

Мета: звернути увагу батьків на дії та почуття дітей і дорослих.

Аналізується зміст малюнків "новеньких" дітей та уявлень батьків. Яку роль відіграє дитячий садок у житті дитини? Який настрій у неї? Як Ти ведеться тут? Проводиться загальна дискусія з інтерпретації малюнків.

V. Підбиття підсумків "круглого столу", обмін думками. У процесі такого заняття взаємодіють вихователі та батьки; активним методом їхньої співпраці виступає гра.







37



Курс повышения квалификации
Курс профессиональной переподготовки
Педагог-библиотекарь
Курс профессиональной переподготовки
Библиотекарь
Найдите материал к любому уроку,
указав свой предмет (категорию), класс, учебник и тему:
также Вы можете выбрать тип материала:
Общая информация

Вам будут интересны эти курсы:

Курс повышения квалификации «Подростковый возраст - важнейшая фаза становления личности»
Курс повышения квалификации «Методика написания учебной и научно-исследовательской работы в школе (доклад, реферат, эссе, статья) в процессе реализации метапредметных задач ФГОС ОО»
Курс повышения квалификации «Педагогическая риторика в условиях реализации ФГОС»
Курс повышения квалификации «Организация научно-исследовательской работы студентов в соответствии с требованиями ФГОС»
Курс повышения квалификации «Организация практики студентов в соответствии с требованиями ФГОС юридических направлений подготовки»
Курс повышения квалификации «Этика делового общения»
Курс повышения квалификации «Организация маркетинга в туризме»
Курс профессиональной переподготовки «Деятельность по хранению музейных предметов и музейных коллекций в музеях всех видов»
Курс профессиональной переподготовки «Организация системы менеджмента транспортных услуг в туризме»
Курс профессиональной переподготовки «Политология: взаимодействие с органами государственной власти и управления, негосударственными и международными организациями»
Курс профессиональной переподготовки «Организация деятельности по водоотведению и очистке сточных вод»
Курс профессиональной переподготовки «Гостиничный менеджмент: организация управления текущей деятельностью»
Курс профессиональной переподготовки «Техническая диагностика и контроль технического состояния автотранспортных средств»
Курс профессиональной переподготовки «Управление качеством»

Оставьте свой комментарий

Авторизуйтесь, чтобы задавать вопросы.