Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Конспекты / Бінарний урок з української літератури та історії України на тему "Україна в огні". Доля народу крізь призму бачення і оцінки Олександра Довженка".
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Украинский язык

Бінарний урок з української літератури та історії України на тему "Україна в огні". Доля народу крізь призму бачення і оцінки Олександра Довженка".

библиотека
материалов


ПЛАН УРОКУ



Предмети:

«Історія України», «Українська література».

Тема уроку:

«Україна в огні». Доля народу крізь призму бачення і оцінки Олександра Довженка»

Мета уроку:

Дати загальну характеристику подіям Окупаційного режиму та Руху опору в Україні, розкрити суть фашистської окупаційної влади;

узагальнити знання учнів про кіноповість «Україна в огні»;

удосконалити вміння учнів аналізувати літературний твір у єдності змісту і форми, визначати проблеми, які порушуються у творі, характеризувати образи твору, висловлювати власні роздуми над долею героїв твору та долею митця.

Розвивати в учнів навички проведення самостійної пошуково-дослідницької роботи, використовуючи додаткові джерела інформації;

розвивати вміння учнів логічно мислити, співставляти, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, оцінювати події, вчинки, робити узагальнення та висновки;

розвивати творчу уяву і аналітичне мислення, монологічну мову.

Виховувати почуття патріотизму та національної гідності;

формувати в учнів національну самосвідомість і духовність.

Тип уроку:

Урок узагальнення і систематизації знань

Вид уроку:

Урок – інтегроване дослідження

Форми та методи проведення:

  • метод проектів,

  • метод колективної творчості,

  • проблемно-пошуковий метод,

  • робота в малих групах,

  • використання мультимедійних технологій

Результати проектної діяльності:

  • учнівські презентації,

  • проведення акції «Хвилина пам’яті»,

  • написання «Листа в минуле».

Дидактичне та матеріально-технічне забезпечення:


- Експозиційні матеріали музейної кімнати

- Ілюстративна виставка «Україна в огні»;

- Книжкова виставка «Забуттю не підлягає»;

- Портрет Олександра Довженка;

- Текст кіноповісті «Україна в огні»;

- Епіграфи до уроку:

Слов’янство поки що дало світові в кінематографі одного великого митця, мислителя й поета – Олександра Довженка.

Ч. Чаплін

Написав я «Україну в огні» з болем у серці і палким стражданням за Україну, що перебувала в німецьких лапах, з болючим жалем і страхом за її долю.

О.Довженко

«Україна в огні» - це правда, прикрита і замкнена моя правда про народ і його лихо

О.Довженко

Книги і фільми про нашу правду, про народ

мусять тріщати од жаху, страждань,

гніву і нечуваної сили людського духу.

О.Довженко

- Мультимедійний проектор, ноутбук;

- Художній фільм «Незабываемое» (1967);

- Учнівські презентації:

  • «Окупація українських земель. Німецький «новий порядок»»;

  • «Рух Опору на окупованих територіях»;

  • «Колобораціоналізм»;

  • «Боротьба на фронті»;

- Відеохроніка початку війни;

- Відеоролик на пісню Марка Бернеса «Журавлі».

Час:

90 хвилин.

Джерела інформації:

http://ukrclassic.com.ua/katalog/d/dovzhenko-oleksandr/197-oleksandr

https://www.youtube.com/watch?v=g-9_or_GsaA

http://onlyart.org.ua/?page_id=29142

http://ru.osvita.ua/vnz/reports/ukr_lit/18083/

http://schoollit.com.ua/korotko-pro-ukraina-v-ogni/

http://history.vn.ua/book/zno2010/108.html

http://ukrmap.su/uk-uh11/1068.html

http://pidruchniki.com/

СТРУКТУРА УРОКУ


І.

Мотивація навчальної діяльності.



1.

Вступне слово викладачів


2.

Демонстрація відеохроніки початку війни

ІІ.

Актуалізація опорних знань з української літератури.



1.

Демонстрація відеоролику «Обличчя української історії»


2.

Повідомлення теми та мети уроку


3.

Бліц-опитування



  • Яка тема кіноповісті?

  • Яка ідея кіноповісті?

  • Поясніть назву твору.


4.

Історія написання твору

IІІ.

Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.


1.

Повідомлення викладача історії

  • Історична довідка про другу світову війну


2.

Робота в малих групах

  • Повідомлення учнів

  • Демонстрація навчальної презентації

  • Робота з текстом твору «Україна в огні» та художнім фільмом


3.

Узагальнення викладачів

ІV.

Узагальнення вивченого матеріалу.


1.

«Обери позицію»

  • Чи актуальні проблеми, висвітлені Довженком у кіноповісті (виховання молоді, проблема дезертирства, зрадництва, відсутність національної гордості) сьогодні?


2.

Рефлексія. «Незакінчене речення»

  • Читаючи кіноповість «Україна в огні», я відчував…

  • Читаючи кіноповість «Україна в огні», я думав…

  • Читаючи кіноповість «Україна в огні», я зрозумів…

V.

Підсумки уроку.


1.

Заключне слово викладачів


2.

Хвилина пам’яті.


3.

Читання «Листа в минуле».




ХІД УРОКУ:


І.

Мотивація навчальної діяльності.



Вступне слово викладачів.

Викладач історії:


(відеохроніка початку війни)

Все починалося з грому небесного

Такого жорстокого, такого нечесного.

Із ненависного, злісного грому,

Який на світанку вигнав із дому.

А небо світле закрили чорні хрести!

Господи, Боже! Якщо ти є, захисти!

Крізь руки у двір гусенята малі…

І кров на травиці… І кров на землі…

І шипить у ставку гаряче залізо,

І полум’я дике шугає над лісом…

І мама мовчазно-бліді, мов стіна…

І тато поволеньки кажуть: «Війна».

О. Роздольський 

Викладач літератури:

Війна – це лихо не однієї людини, не однієї сім’ї й навіть не одного міста. Це лихо цілої країни. І саме таке нещастя трапилося з нашою країною, коли в 1941 році фашисти без попередження оголосили нам війну.

Війна… Тільки від однієї вимови цього простого слова завмирає серце й по тілу пробігає неприємне тремтіння.

Викладач історії:


За свою історію наша Батьківщина переживала багато тяжких днів і років. Але такого суворого випробування, як Друга світова війна, на долю народу не випадало, мабуть, ніколи. Смерть косила мільйони людей, вогонь пожирав міста й села, з лиця землі стиралися цілі поселення.

Викладач літератури:

Олександр Довженко – один із тих письменників, яким випало жити в надзвичайно важкий час. На його очах відбувалися грандіозні соціальні битви, мільйони людей гинули під час страшної війни з німецькими фашистами. І серце Довженкове не могло не відгукнутися на страждання рідного народу. Він сам був на фронті, на власні очі бачив горе, сльози, кров і своїм обов'язком вважав оспівати безсмертний подвиг українців, показати всьому світу безмір їхніх страждань і героїчних звершень.

Викладач історії:


Визволення України і Перемога у війні були справою всенародною, бо наближав їх увесь народ. Весь народ допомагав армії вистояти й перемогти. Це історичний факт!

ІІ. Актуалізація опорних знань з української літератури.

Викладач літератури:

І сьогодні на нашому уроці піде розмова саме про людей, які чекали, любили, боролися, сподівалися і на собі витримували нелюдські тортури нацистського окупаційного режиму. Це буде сповідь живих свідків, втілена Олександром Довженком у творі «Україна в огні». На минулих уроках ми вже знайомилися з життєвим і творчим шляхом цього видатного письменника. Пропоную вам дещо згадати.

Відеоролик «Обличчя української історії»

Викладачі літератури та історії

Отже, тема нашого уроку – «Україна в огні». Доля народу крізь призму бачення і оцінки Олександра Довженка».

На уроках літератури ми вже опрацювали твір Довженка «Україна в огні». А з уроків історії вам знайомі такі поняття як «німецький новий порядок», «Рух опору».

Тому сьогодні наша головна задача – спільними зусиллями дослідити найтрагічніший період другої світової війни для українського народу – період окупації. Для цього нам треба співставити відомі факти історичних подій з їх літературним відображенням у творі.

Разом з вами ми прослідкуємо нелегкий шлях до перемоги, згадаємо, як розвивалися події та складалися долі різних людей на прикладі однієї родини.

І найголовніше для нас – усвідомити весь масштаб трагізму українського народу та вшанувати пам’ять тих, хто виборов для нас право на життя.

Викладач літератури:

- Отже, давайте, по-перше визначимо, яка тема кіноповісті «Україна в огні»? («Україна в огні» це художній літопис про найтрагічніший період війни, коли наші війська тимчасово змушені були покидати рідні землі, відступати, про чорні дні окупації, про багатий і славний рід Лавріна Запорожця та його участь у війні, про партизанську боротьбу).

- Яка ідея кіноповісті?

(Звеличення мужності українського народу в роки Другої світової війни, віра в майбутнє народу України, впевненість у перемозі над ворогом).

-  Чому твір О. Довженка називається «Україна в огні», а не у вогні? (Вогонь – це полум’я вогнища, а тут йде мова про священний огонь віри та любові до Батьківщини, який палає у серці людини і веде до перемоги).

Повідомлення викладача літератури:

  • Історія написання твору.

Задум написати твір про перший найтяжчий рік війни, рік відступу, з'явився у Довженка у той час, коли він дізнався про здачу німцям Києва. Він рвався на фронт, бо там умирала, але не здавалася його країна. Як кореспондент фронтової газети, він на власні очі побачив усі страхіття війни, народне горе. «Найстрашнішим під час відступу був плач жінок. Коли я згадую відступ, я бачу довгі-довгі дороги і численні села, і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна. Вона плакала, гірко ридала, свою долю проклинала».

31 березня 1942 р. на Південно-Західному фронті Довженко написав статтю «Україна в огні» про воєнні злочини фашистів на території України.

Твір писався швидко, великими шматками, адже матеріалу було доволі. Проте, Сталіну кіноповість не сподобалась – він заборонив її для друку і для постановки.

«Україну в огні» було надруковано лише 1966 року, через 10 років після смерті автора.

А в 1967 році дружина Олександра Довженка Юлія Солнцева зняла за цією кіноповістю чудовий фільм російською мовою, «Незабываемое». Кадри саме цього фільму ми будемо використовувати сьогодні на уроці.

ІІІ. Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.

Викладач історії:


-  Які асоціації зі словом ВІЙНА виникають у вас? (горе, жах, біль, страждання, розлука, героїзм)

  • Історична довідка про Другу світову війну

Друга світова війна – одна з найтрагічніших подій в історії людства. Почавшись 1 вересня 1939 p., вона тривала довгих 6 років. У неї було втягнуто 61 державу, де проживало 80% всього людства.

Напередодні Другої світової війни українські землі перебували у складі СРСР, Польщі, Чехословаччини та Румунії. Ці держави намагалися втримати підпорядковані їм території, однак Німеччина, яка оголосила боротьбу за життєвий простір, не приховувала своїх претензій на українські землі.

У листі до Муссоліні від 21 червня 1941 р. Гітлер писав:

"Передусім я сподіваюся, що нам... вдасться забезпечити в Україні на тривалий час загальну продовольчу базу. Вона послужить для нас постачальником тих ресурсів, які, можливо, знадобляться нам в майбутньому".


Початок війни проти Радянського Союзу означав, що німецькі плани щодо українських земель фактично вступили у вирішальну фазу свого практичного здійснення. 

Отже, яким він був «новий нацистський порядок», встановлений на окупованих українських землях? Та як пережили окупацію місцеві жителі?

Презентація

І групи учнів


  • Окупація українських земель. Німецький «новий порядок»

Учень 1:

Слайд 1

22 червня 1941 року Німеччина напала на Радянський Союз. План ведення військової кампанії проти СРСР, так званий «план Барбаросса», передбачав швидкий розгром частин Червоної армії. Планувалося завдати одночасних ударів у трьох головних напрямках: ленінградському (група армій «Північ»), московському («Центр») і київському («Південь»). Мета плану – протягом декількох тижнів загарбати всю європейську частину СРСР.

Учень 2:

Слайд 2

Після перших успіхів на німецько-радянському фронті нацистська верхівка поставила зухвалі плани щодо України. По-перше її територія була розчленована на чотири частини, підлеглі різним державам і адміністративним органам. На нараді в ставці 16 липня 1941 р. Гітлер заявив: "Тепер перед нами стоїть завдання: розрізати територію цього величезного пирога так, як це нам потрібно, з тим, щоб зуміти, по-перше, панувати над нею; по-друге, управляти нею; по-третє, експлуатувати її".

Учень 3:

Слайд 3

Встановлений ще в 1940 році «план Ост» передбачав перетворення України на аграрно-сировинний придаток рейху, життєвий простір для колонізації представниками «вищої раси». Солдати й, особливо, німецьке командування знали, в яку країну вони прийшли. У цій війні їм обіцяли багаті землі і працьовитих людей за рабів. Вважаючи себе вищою расою, вони зневажали українців, перетворюючи їх просто на робочу силу. Життя таких людей нічого для них було не варте, тому можна було вбивати, знущатися.

Учень 4:

Слайд 4

На окупованій території України німці встановили жорстокий окупаційний режим, який назвали «Новий порядок».

Відповідно до "теорії расової винятковості німецької нації" слов’янські народи підлягали знищенню. Масовий терор проти українців нацисти застосовували з особливою жорстокістю. Влаштовувалися публічні страти комуністів, партизанів, представників радянської влади. Застосовувалися системи колективної відповідальності, коли за вчинення опору чи саботажу розстрілювали заручників, або знищували цілі села.

Учень 1:

Слайд 5

Справжній геноцид здійснювався проти єврейського народу. Україна вкрилася концтаборами, тюрмами, гетто. Практично в кожному українському місті був свій "Бабин Яр». Загальну кількість загиблих українських євреїв оцінюють в 1,8 млн. осіб. У цілому Україна втратила близько 70% довоєнного єврейського населення. Це було складовою частиною трагедії Голокосту.

Учень 2:

Слайд 6

Терор фізичний супроводжувався моральним терором. На магазинах, ресторанах, перукарнях висіли написи: «Тільки для німців», «Українцям вхід заборонено». Мирному населенню міст заборонялося користуватися залізницею, міським транспортом, поштою, телеграфом, аптеками, Були зачинені школи й вищі заклади освіти. Обмежувалося постачання міст продовольством, медичне обслуговування. Українці перетворювалися на людей «третього сорту».

Учень 3:

Слайд 7

Окупаційна політика мала відверто колоніальний характер. Була організована примусова праця населення. Введений 12 годинний робочий день в промисловості. Щоб забезпечити більш «ефективну» експлуатацію українського села, німці зберегли колгоспи, але оголосили всі землі власністю Німецької держави і змушували все вирощене передавати окупаційній владі.

Учень 4:

Слайд 8

Почалося безсоромне пограбування матеріальних і культурних цінностей України: були розграбовані сотні музеїв, бібліотек. До Німеччини вивозили сировину, метали, продовольство, твори мистецтва, музейні експонати і навіть родючі українські чорноземи.

Учень 1:

Слайд 9





Дійсною трагедією для України стало вивезення людей, у першу чергу молоді, на роботу в Німеччину. За роки окупації два з половиною мільйони чоловік були вивезені у нацистське рабство. Десятки тисяч із них загинули на чужині від виснаження, хвороб і травматизму. Частина остарбайтерів (так називали вивезених у Німеччину), боячись репресій з боку радянської влади, не повернулися на Батьківщину після завершення війни.

Учень 2:

Слайд 10

Отже, у ході Другої світової війни Україна зазнала великих руйнувань. Коли почалося звільнення України, німецькі війська застосовували тактику «випаленої землі», що означало знищення всього, що вони не могли забрати із собою.

Викладач історії:


Це все було... Були німі кургани,

І війни йшли не на життя – на смерть,

Гриміли залпи, і ятрились рани,

І світ ішов, здавалось, шкереберть.


І вся планета ніби очманіла,

Людина в землю заривалася, мов кріт,

А над землею бомби стугоніли,

І падали тіла на рваний дріт.

В. Симоненко

Викладач літератури:


Коли О. Довженко опинився на фронті, його вразило те, що побачив він там. Свій біль за долю народу й возвеличення його безсмертного подвигу, свій великий гнів до фашизму, до загарбників О. Довженко переніс у кіноповість «Україна в огні».

Отже, продовжуємо з вами працювати. Розкажіть як період окупації зображено у творі? На чию долю випало найбільше страждань в окупованому селі? Як О. Довженко змальовує фашистів. Свої висловлювання підтверджуйте, будь ласка, цитатами з тексту, або уривками із кінострічки.

Учень 5:


Повість починається спокійно-величною картиною родинної вечері. Та в цю мирну картину раптом вривається війна. Майже одразу ми опиняємося в окупованому селі, бачимо знущання фашистів над населен­ням, принизливе поводження з людьми. Письменник не ідеалізує людей, а показує з усіма їх вадами. «Довгі відходини, сум і горе важких утрат пригнобили всіх, – пише він. – Душі у людей були малесенькі, кишенькові, портативні, зовсім не пристосовані до великого горя». Навіть те, що їх запрягають у плуг, наче коней, не пробудило в них злості, на що сподівався Лаврін Запорожець. Полі­цай, їхній же односелець, топче ногами хліб, який жінка передає полоненим, наступає їй на руки й ніхто не зупиняє його. Та епізод за епізодом письменник показує, як все ж формується в душах людей ненависть і вони зріють для опору.

Учень 6:


У повісті ми бачимо страждання народу, його героїчні зусилля в боротьбі із загарбником. Та, мабуть, найбільшою трагедією війни є трагедія жінки, яка залишалася в окупації. Убивства, ґвалтування, спалені й зруйновані домівки, голодні діти, і, зрештою, похоронки – усе це лягло на її тендітні плечі.

Важку дорогу приниження, поневіряння, фізичного і морального болю пройшли Олеся Запорожець і Христя Хутірна. До війни Олеся була вродливою дівчиною, всьому роду Запорожців гордість та втіха. Є у творі незвичайно смілива сцена, не властива українській літературній і моральній традиції, коли Олеся, не бажаючи бути зґвалтованою кимось з окупантів, свідомо пропонує себе першому з наших воїнів, що відступають. Ним виявився Василь Кравчина.

(демонстрація уривку фільму)

Мені важко судити про її вчинок, але аморальним його не можна назвати. Її вивезли до Німеччини, як тисячі інших українських дівчат, але вона втікає, її несла на схід «мудра невмируща воля до життя роду, оте велике й найглибше, що складає в народі його вічність». І хай ніхто не питає, якою ціною добралася Олеся додому. «Вона була вже не красива, не молода, не чорнява. У неї було сиве волосся і брудні вимучені руки, з усіма слідами холоду, голоду, лісу, байраків, земляних ям і нужди».

Учень 7:


Трагізмом пройнятий образ Христини Хутірної. Її вивезли теж до Німеччини як рабиню. Тричі втікала Христя з поїзда. Втікаючи останній раз, Христя перепливла річку і так врятувалася, вимушена була стати дружиною італійського офіцера Пальми, який врятував її. За це її судять, називають устілкою, нагадують про дівочу гідність.

(демонстрація уривку фільму)

Її душевний біль зрозумів Роман Запорожець. Христя йде в партизанський загін, щоб мстити ворогам за завдані кривди. Як на мене, то я не вважаю, що Христя вчинила злочин і моральної межі вона не переступила також. Ці два уривки свідчать про одне: українська жінка опинилася в становищі повної і фатальної залежності від обставин, вона почувалася не особистістю, а лише річчю для загарбника. Ці жінки змушені були пережити не тільки фізичний, а й душевний біль. Але вони зберегли віру в завтрашній день. Вони вижили, щоб продовжити наш рід, щоб не перевівся український народ.

Учень 8:


Щодо фашистів, то Олександр Довженко змальовує їх, як жорстоких бездушних людей. Як тільки німці увійшли в Тополівку, вони вели себе як нелюди, чинили безчинства на кожному кроці. Німецький солдат вибив двері ногою і увійшов до хати. Фашисти різали свиней, корів, пили молоко в селянських хатах і тут же вбивали жінок регочучи. Ось один з прикладів:

- Скажи, матко, за кого ти – за Гітлера чи за Сталіна? – спитав німецький солдат літню жінку, одірвавшись від глечика з молоком.

- Як хочете, голубчику, вбийте мене, тільки мені Сталін краще.

І допивши молоко, він витяг з кишені револьвер і застрелив жінку.

А чим завинив літній чоловік Демид Пасічник, якого повісили німці?

(демонстрація уривку фільму)

А чим завинили маленькі діти, яких силою виривали у матерів і кидали у полум’я вогню. Хіба можна було тримати людей цілу добу по горло у холодній воді, коли вибирали старосту.

А коли молодь відправляли до Німеччини на роботи, 6 матерів впали на рейки, щоб зупинити потяг. Але потяг не зупинився і поїхав по живих людях, грав оркестр, а в людей стріляли для порядку.

Викладач історії:


Але залита кров'ю, окупована Україна не скорилася ворогу. По всій її території ріс і міцнів могутній рух Опору. В його основі була природна потреба людей захистити свої життєві цінності, зберегти своє життя.

Рух Опору здійснювався в різноманітних формах. Це були і пасивні дії: псування продуктів харчування, уникнення вивезення на роботу до Німеччини, виведення з ладу верстатів і обладнання. Але частіше народ вдавався до активних форм боротьби з окупантом.

Отже, розкажіть нам про Рух Опору, який діяв в роки війни в Україні.

Презентація

ІІ групи учнів


  • Рух Опору на окупованих територіях

Учень 1:

Слайд 1

В Україні активно діяли дві течії антинацистського руху: радянське підпілля і партизанський рух та національно-визвольний рух на чолі з ОУН, який крім боротьби проти німців, вів активну антирадянську і антипольську діяльність, домагаючись самостійності України.

Учень 2:

Слайд 2

Становлення національного руху почалося з середини 1942 року. В жовтні Організація українських націоналістів на чолі зі Степаном Бандерою створили значні військові формування, які перейшли до збройної боротьби з німецькими окупантами, а незабаром керівник ОУН-б М. Лебідь наказав назвати ці збройні формування Українською повстанською армією. Повстанські загони протидіяли вивозу робочої сили і продовольства до Німеччини, нападали на невеликі німецькі військові гарнізони. Німецьке командування неодноразово вдавалося до воєнних каральних операцій із залученням танків і літаків проти повстанців, проте не зуміли ліквідувати УПА, яка тільки нарощувала свої сили.

Учень 3:

Слайд 3

 І все ж, найефективнішою формою руху Опору став радянський партизанський рух. За 1941-1944 роки у своєму розвитку він пройшов декілька етапів.

 Перший етап тривав від початку війни й до кінця листопада 1942 року (до битви під Сталінградом). На цьому етапі виступи партизанів були нечисленними і неорганізованими. Бо вважалося, що війна буде вестись на «чужій території», тому ніхто не готувався до ведення партизанської війни; підпільні організації створювались поспіхом, не вистачало кваліфікованих кадрів, озброєння і боєприпасів.

Учень 4:

Слайд 4




Слайд 5

Лише в другій половині 1942 року, коли було створено координаційний центр – Український штаб партизанського руху на чолі з генералом Т. Строкачем, Радянський Рух опору значно розширився, наприкінці 1942 року в Україні діяло вже 800 партизанських загонів і груп. Виникли великі партизанські загони і з’єднання під командуванням С.Ковпака, О.Федорова, О.Сабурова, М. Наумова та ін.

Учень 1:

Слайд 6

Партизани здійснювали диверсії на комунікаціях ворога, псували лінії зв’язку, підривали мости, поліцейські дільниці і військові комендатури, добували розвіддані для діючої армії.

Основним змістом партизанської боротьби в Україні у 1942 – 1944 роках стала реалізація планів бойових дій, зокрема плану захоплення та утримання переправ через ріки Десна, Дніпро, Прип’ять і допомога Червоній армії щодо оволодіння Києвом.

Учень 2:

Слайд 7




Німці мали всі підстави називати партизанську боротьбу "регулярним другим фронтом”. Діяльність радянських партизанів концентрувалася в основному на Лівобережній Україні, а збройні формування УПА діяли на теренах Західної України. Об’єднувала їх любов до Вітчизни та те, що своєю діяльністю вони зробили вагомий внесок у перемогу над загарбником.

Викладач історії:





Слайд 8

Із секретної німецької інструкції щодо України (листопад 1942 р.) «Наші вороги: комуністи, прихильники Бандери і партизани». Таким чином самі німці ставили їх в один ряд, однаково вважаючи своїми ворогами. Однак із-за протиборства між ними антифашистський рух в Україні послаблювався, його сили нерідко витрачалися на братовбивчу боротьбу між собою.

Отже, партизанський рух пройшов складний і часом драматичний шлях розвитку. Але одно сказати можна з впевненістю: за своїми масштабами всенародна боротьба в тилу ворога стала важливим військово-політичним фактором в розгромі фашизму. Вона відображала несхитну волю і прагнення народу відстояти свою Батьківщину.

Викладач літератури:

А як про діяльність партизанів розповідається у творі? Які люди йшли в партизани? Яка доля чекала на родини партизан? Яке місце відводить О.П. Довженко в кіноповісті Лаврінові Запорожцю?

Учень 5:


За визволення України боролися і партизани. Довженко описав, як багато вони зробили для знищення ворогів на наших землях.

У партизани йшла молодь, приєднувалися і старші люди.

На родини, у яких хтось був у партизанах, чекала розправа. «Клали цілі родини додолу в ряд і стріляли, підпалюючи хати». Навіть за підозру в допомозі могли вбити.

Командиром партизанського загону став Роман Запорожець. Війна змінювала людей, і на прикладі Романа автор відтворив ці зміни.

«Не многі могли впізнати в ньому м'якого, веселого Романа. Сувора боротьба поклала на ньому жорстоку свою печать. Це був воїн, месник, подібний до прадідів своїх, і ім'я яких він носив».

Учень 6:


Лаврінові Запорожцю, на мою думку, О. П. Довженко відводить центральне місце.

Дружну роботящу родину Запорожців розсіяла війна. У перші дні війни вона забрала життя в сміливого, але нерозважливого Савки, поранила матір, кинула у вир боїв синів. Батька Лавріна Запорожця чекало гірше за смерть – звинувачення у зрадництві, бо він на прохання громади став старостою. Примушував людей орати землю, тягнучи ярмо замість коней – щоб зліші були, не корилися ворогові та йшли в партизани. Склав список найкращих сільських парубків та дівчат для відправки в Німеччину, подавши при цьому знак партизанам, які могли визволити молодь. Але знайшовся зрадник поліцай Павло Хуторний, який служив німецькій владі, і ось уже Запорожець за колючим дротом концтабору.

(демонстрація уривку з фільму)

Презентація

ІІ групи учнів


  • Колабораціонізм

Викладач історії:

Слайд 1



















Слайд 2


Війна – надзвичайне випробування в житті кожної окремої людини і нації загалом. Під час війни особливо яскраво проявляються як кращі, так і гірші риси людей. Вони здатні до вершинних злетів духу, але можуть і опуститися до негідних, низьких вчинків.

Поряд з постійно зростаючою ненавистю до окупантів, опором населення німецькій владі під час війни мала місце і співпраця з ворогом.

На Заході це явище називали колабораціонізмом (від фр. співробітництво). Цей термін означає співпрацю місцевого населення з окупаційною владою та армією ворожої держави.

Необхідність керування окупованими територіями вимагала великого адміністративного апарату, створити який без участі місцевого населення було важко. І в нацистів знаходилися помічники – бургомістри, старости, поліцаї. Вони були в усіх окупованих країнах. І на території СРСР їх ставало тим більше, чим далі на Схід поширювалася німецька окупація.

Радянські громадяни, що залишилися на захопленій ворогом землі, опинилися під силовим і моральним тиском окупаційного режиму. Дехто не витримував, втрачав звичні соціальні та моральні орієнтири, добровільно чи з примусу ставав на шлях співпраці з гітлерівцями.

Пособництво ворогові і співпраця з ним ставали способом виживання під п'ятою окупантів, спробою певних груп заслужити відповідні політичні та соціальні переваги.

Причини такої співпраці різні – від неприйняття радянського ладу і активної участі у війні на стороні супротивника до елементарного прагнення якось вижити у жорстких умовах окупації чи полону.

Багато людей ставали на шлях зрадництва вимушено. Самоврядні громади міст і сіл, прагнучи забезпечити лад, часто самі зверталися до авторитетних осіб і громадських діячів і просили їх погодитися виконувати обов’язки міських і сільських голів, членів управ. Вони часто виконували свої громадські обов’язки без скоєння злочинів. Але були й такі, що заплямували себе злочинами проти людства.

Із зрадниками жорстоко розправлялися партизани. У серпні 1942 року на нараді Герінгу було повідомлено, що на окупованих територіях вбиті вже півтори тисячі старост.

Викладач літератури:

О.Довженко в своїй кіноповісті теж торкається цієї складної теми внутрішнього морального вибору людини. Торкається вічних проблемам протиборства добра і зла, підлості та людяності, зрадництва та вірності.

Увага на екран. Давайте переглянемо епізод смертельного двобою Лавріна Зопорожця і Григорія Заброди.

(демонстрація уривку фільму)

Викладач літератури:

Так, було все: паніка і дезертирство, полонені і біженці, героїзм і зрадництво. Але підтягувалися резерви, перебудовувалися сили і врешті решт – перемога.

Презентація

ІІІ групи учнів


  • «Боротьба на фронті»

Викладач історії:

Слайд 1

28 жовтня вся Україна відзначає річницю визволення від німецько-фашистських загарбників. 71 рік минув, як останній фашист покинув землю нашої Батьківщини.

Але до цього дня потрібно було пройти кілометри шляху, спочатку відступаючи, залишаючи ворогові наші землі, але потім з новими силами, зібравшись, кинутися на ворога і вже гнати його до кордону не зупиняючись. Як це було? Давайте згадаємо разом.

Учень 1:

Слайд 2

Перші тижні війни Червона армія змушена була відступати. Відсутність єдиної лінії фронту, необхідність розгортати бойові порядки під вогнем противника на непідготовлених рубежах, удари з повітря німецької авіації, відсутність налагодженої системи забезпечення боєприпасами, часта втрата управління — все це ставило радянські війська у несприятливі умови та спричиняло серйозні втрати.

Німці глибоко вклинилися на територію СРСР. Наприкінці третього тижня кровопролитних боїв вони просунулись до 600 км, захопивши і значну частину України.

Учень 2:

Слайд 3

У ході жорстокої Київської операції, що тривала влітку 1941 р., в оточення потрапили 4 радянські армії. Здобувши Київ, німецькі армії розгорнули наступ на Донбас і Крим. Кровопролитними, з неймовірними жертвами з обох боків, були бої за Київ, Одесу, Керч, Севастополь.

До листопада 1941 року фашисти окупували східну частину Лівобережжя. 22 липня радянські війська залишили останній населений пункт української території – м. Свердловськ. Тоді ж після 250-денної оборони впав Севастополь.

Учень 3:

Слайд 4

Восени 1942 року на Волзі, в районі Сталінграда, розпочалася одна з найбільших битв Другої світової війни. В результаті наступу радянської армії в оточенні опинилося 330-тис. німецьке угруповання.

Перемога під Сталінградом відкрила можливість для наступу радянських військ в Україні. Першим районним центром, звільненим від окупантів, було м. Мілове на Луганщині.

Учень 4:

Слайд 5

Улітку 1943 року радянським військам вдалося завдати поразки німецьким арміям на Курській дузі. Загальний наступ під Курськом дав можливість визволити місто Харків.

Невдовзі почався загальний наступ, який мав на меті повністю звільнити Україну від німецько-фашистських загарбників. Першим етапом цього плану стала підготовка до визволення Лівобережної України.

Учень 1:

Слайд 6

Протягом серпня-вересня 1943 року від німців було звільнено Лівобережжя з його промисловим серцем – Донбасом.

У жовтні 1943 року радянські війська остаточно ліквідували німецькі плацдарми в районі Мелітополя та Запоріжжя й самі почали закріплюватися на правому березі Дніпра біля Києва та Кременчука. На черзі була операція з визволення столиці України.

Учень 2:

Слайд 7





Слайд 8

На вирішальному етапі битви за Україну радянські війська вже мали значну перевагу над ворогом. Чотири Українські фронти очолювали відомі полководці (М. Ватутін, І. Конєв, Р. Малиновський, Ф. Толбухін).

В 1944 році радянськими військами була здійснена Карпатська операція, звільнено Ужгород, а 28 жовтня радянські війська вийшли на сучасний кордон. Уся етнічна територія України була звільнена.

Викладач історії





Слайд 8

Отже, битва за повне звільнення України від фашистів тривала довгих 22 місяці, в ній брало участь до половини живої сили й бойової техніки всіх діючих радянських військ.  

На території України відбувалася майже половина стратегічних операцій, проведених за роки війни.

Українською землею двічі прокотився руйнівний воєнний вал.

Великі випробування лягли на плечі бійців діючої армії, добровольців ополченців, мирного населення України. Як витримали? Звідки брали, з яких джерел черпали сили?

Викладач літератури:

Давайте і ми поміркуємо над цими питаннями.

Учень 5:

Велике горе народу – війна висвітлило людські душі. І стало видно, у кого вона яка. Лаврін Запорожець, Роман Запорожець, Василь Кравчина ризикують своїм життям, щоб урятувати країну, а Григорій Заброда зрадив народ, виконуючи обов’язки німецького начальника поліції.

Я буду розповідати про Василя Кравчину, бо, на мою думку, через його образ порушується багато проблем твору, а також проблема національної самовідданості людини та народу.

Це рядовий танкіст з-під Кам’янця-Подільського, не байдужий до долі рідного краю. Він пройшов шлях від рядового танкіста до капітана. Василь сміливий і рішучий воїн, мав декілька поранень, товариші не раз витягали його з палаючого танка, не один раз хірурги різали його пошматоване тіло, стулювали його кістки, зшивали його. Він розумів обов’язок воїна і кожного разу перед ним був образ Олесі, котрій дав слово визволити її. Особливу мужність він проявив у бою за визволення Тополівки. Сім разів сходились воїни з противником, сім найтяжчих німецьких атак одбили вони. Перед останнім боєм він нагадав бійцям: «Ми б’ємось за те, чому нема ціни у всьому світ, - за Вкраїну, за чесний український народ.» Бійці вірили своєму командиру. Рідна батьківська земля помножила їх гнів і силу бойового запалу.

І знову зустрілись закохані Василь Кравчина і Олеся Запорожець біля криниці на очах у всього села. Ця зустріч для всіх, це торжество всеперемагаючого життя.

(демонстрація уривку фільму)

Викладач літератури:

Висловіть думку, наскільки О. П. Довженко був правдивий у зображенні війни.

Учень 6:

Якщо звернутися до уроків історії, щоб дати відповідь на запитання, наскільки Довженко був правдивим у зображенні війни, то можна ствердно сказати, що він був нещадно правдивим у зображенні подій війни. Про це свідчать епізоди неприкрашених картин відступу радянських військ, про які ми читали. Свідчить також те, що в кіноповісті, як і в житті немає ідеального героя. На сторінках кіноповісті правдиво зображено поведінку жінок, зрадників, прокурора, завуальований прояв ставлення до «вождя всіх народів колишньої держави Радянський Союз», не звучить йому величальна ода у Довженковому творі, немає звеличення ролі компартії, як керівної і спрямовуючої сили. А це було однією з причин обурення владної верхівки не лише твором, але і його автором, бо виокремити Україну, заговорити про неї стривоженим голосом відданого сина – це була страшна крамола в ті часи.

Викладач історії:


У перемозі над фашистами велику роль відіграв героїзм і патріотизм наших воїнів. Кожен з них зробив свій маленький подвиг для загальної перемоги. Власне на простих солдат і ліг найважчий тягар війни. Бійці армії боролися і за свою землю, і за коханих, і за батьків... Як показав автор, ці прості солдати стали справжніми героями великого часу.

Викладач літератури:


За Батьківщину у боях вмирали

Однаково – дорослі і малі...

За довгі роки ще не розшукали

Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві...

Могил отих не обминай ніколи:

Поховані у них – для нас живі!

М. Познанська

ІV. Узагальнення вивченого матеріалу

Викладач літератури:

  • «Обери позицію»

- Чи актуальні проблеми, висвітлені Довженком у кіноповісті сьогодні?

У творі порушується декілька проблем: проблема національної самовідданості людини і народу; проблема цінності загальнолюдських ідеалів; проблема дезертирства, зрадництва; морально-етичні та філософські проблеми. Та хоч події кіноповісті відбуваються більше ніж 70 років тому, всі ці проблеми мають місце і у нашому суспільстві.

  • Рефлексія. Незакінчене речення :

- Читаючи кіноповість «Україна в огні», я відчував… жах, від того, що довелося пережити людям під час війни; зневагу до зрадників та фашистських запроданців

- Читаючи кіноповість «Україна в огні», я думав… чи можна було б уникнути тієї війни; чому до сьогодні в світі ще жива нацистська ідеологія і чому люди не роблять висновків з уроків історії?

- Читаючи кіноповість «Україна в огні», я зрозумів… що немає нічого дорожчого за життя людини і більш жорстокішого ніж війна.

V. Підсумки уроку.

Викладач літератури:

Нам, поколінню онуків і правнуків, не дано до кінця збагнути увесь трагізм та героїзм тих далеких подій. Але у нас є інша місія. І з роками ця місія стає все більш важливою і відповідальною. Вона полягає в тому, щоб не допустити знову війни на нашій території, зберегти повагу і вдячність до пам'яті покоління переможців фашизму і зберегти ту об'єктивну правду про злочини фашизму і про подвиг нашого народу.


  • Хвилина пам’яті

(відеоролик на пісню Марка Бернеса «Журавлі»)

Викладач історії:

Сьогодні, як і сім десятиліть тому, ми непокоїмося за Батьківщину, хвилюємося за близьких, і, як ніколи, знову хочемо миру. Ми знову і знову повертаємось до наших витоків. Бо сьогодні, як ніколи важлива пам'ять!

У кожного в сімейному альбомі є світлини, які нескінченно дорогі нам… Ось бабуся, юна й весела, у простому ситцевому платті. Через рік вона побачить усі жахи війни, на фронті, в евакуації або окупації, але залишиться такою ж красивою, і якось по-особливому буде цінувати і любити життя… От дід, живий, у гімнастерці і в медалях, щойно з фронту... А ось похоронка на його брата, якого ти ніколи не знав...

Тема Великої Вітчизняної війни не може не хвилювати молодь. Адже ці події не обійшли жодної сім’ї, не залишивши кривавий слід.

Ми запропонували вам знайти і принести сьогодні фото людей, які воювали, загинули або пережили страшні роки війни. Давайте підведемося для вшанування пам’яті тих, кому ми вдячні за велику Перемогу.

Викладач літератури:


Під час підготовки до уроку ви проводили пошукову, дослідницьку роботу, опрацьовували додаткові джерела інформації. Але важливо не тільки те, що ви отримали нові знання. Головне, що вони змусили вас ще раз замислитись над вічними цінностями людського життя, по-новому глянути на проблему збереження пам’яті про війну, переосмислити духовний потенціал нашого народу.

Результатом вашої колективної творчості став «Лист у минуле» – своєрідне звертання крізь простір та час до великого покоління переможців. Давайте заслухаємо його.

Група учнів:

  • Читання «Листа в минуле»

Викладач історії:

Усім нам, а молоді перш за все, особливо потрібна правда про війну.

Не можна допустити, щоб боротьба радянського народу з фашизмом стала  для  наступних  поколінь  українців такою  ж  невідомою  війною,  якою  вона  була,  а  нерідко залишається  для  Заходу  й  донині.  Нам  потрібно  завжди пам’ятати,  що  Перемога  була  для  всіх,  що  вона завойована  кров’ю  всіх  народів  колишнього Радянського  Союзу,  що  свобода України  виборювалася на всіх фронтах Великої  війни.

Любов до рідної землі, мрія про звільнення її від ворожого поневолення  надихали  сотні тисяч героїв на подвиг.

Про кожну краплю крові,  кожну  сльозу, пролиті нашим народом, мають  знати  нинішні і майбутні покоління. 

Світла  пам’ять про  тих,  хто  поліг  на  фронтах та загинув від  фашистських тортур повинна стати духовною підмогою для нас на шляху утвердження  держави та суспільної  консолідації.

Ця пам'ять повинна примирити живих і мертвих незалежно від  національності, політичних та релігійних  поглядів. 

Адже у нас один спільний дім – Україна!

Викладач літератури:


Нас не збороти клятим ворогам,     

Між нами не посіяти розбрату.     

Ми – українці, і не личить нам     

Історію народу забувати.  

  


hello_html_m4d466bb7.png


Краткое описание документа:

Вивчення української літератури на тлі історичних подій є могутнім виховним засобом, що стимулює самовдосконалення і саморозвиток особистості учнів. Сутністю вивчення художніх творів на тлі історичних подій є розуміння учнями ідейного змісту, проблематики художнього твору, уміння співставляти літературний твір із відповідною історичною епохою, розрізняти правду історичну і правду художню.
Тип представленого бінарного уроку – узагальнення і систематизації знань.

Вид уроку – інтегроване дослідження.

Автор
Дата добавления 27.12.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел Конспекты
Просмотров402
Номер материала ДВ-291188
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх