Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Русский язык и литература / Другие методич. материалы / "Диференційований підхід у навчанні зарубіжної літератури"

"Диференційований підхід у навчанні зарубіжної літератури"

  • Русский язык и литература

Поделитесь материалом с коллегами:

45



Вступ

Сучасна школа вимагає, щоб на зміну пасивному учню прийшов учень-активний суб'єкт, що володіє умінням самостійно здобувати знання. Відповідно змінюються й вимоги до вчителя: він не повинен бути єдиним, основним джерелом знань, а перетворюється на організатора пізнавальної діяльності, координатора, співавтора, консультанта, за участю якого на  уроках створюються належні умови для мотивації творчої активності, формування досвіду творчої діяльності та емоційно-ціннісного сприйняття світу. Однак творчість неможлива без пізнавальної активності.

У Державному стандарті базової і повної середньої освіти визначено мету освітньої галузі «Мови і літератури»: «Формування комунікативної і літературної компетенції, що базується на знаннях, уміннях пізнавального і творчого типу, соціальних навичках, світоглядних переконаннях тощо» [4]. У системі педагогічної освіти урокам мови та літератури належить особлива роль, бо вони відтворюють духовний світ людини і тим самим сприяють активному становленню особистості.

Тому так важливо для досягнення потрібного рівня засвоєння учнями програмового матеріалу, високої їх навченості враховувати інтелектуальні здібності і психологічні особливості дітей, які виокремлюються педагогом за схожими чи індивідуальними особистісними якостями учнів. Дані аспекти навчального процесу реалізує диференційований підхід.

Ідея диференційованого підходу до учнів у процесі навчання належить до вічних проблем школи і є найважливішим із загально-дидактичних принципів, необхідність реалізації якого в шкільній практиці зумовлена тим, що забезпечити формування особистості дитини, засвоєння нею знань з усіх навчальних дисциплін та вироблення в неї практичних умінь і навичок, розвиток її здібностей та обдарувань можна лише шляхом індивідуалізації навчання.

Актуальність проблеми полягає в тому, що процес засвоєння знань індивідуальний, але багато в чому однаковий у дітей окремої групи чи навіть класу. Враховуючи загальні психологічні особливості їх, ми тим самим забезпечуємо розуміння матеріалу кожним учнем. Але досягти цього нелегко, оскільки здібності до навчання в дітей різні. Щоб учень на уроці постійно був зайнятий виконанням посильного завдання, слід, глибоко вивчивши індивідуально-психологічні відмінності наших вихованців, відповідним чином поєднувати фронтальні, індивідуально-групові та індивідуальні форми роботи. Велику допомогу тут надають диференційовані завдання.

Безсумнівно, що в реальному процесі навчання знання засвоюються індивідуально кожним учнем і цей процес засвоєння знань може бути неоднаковим і дітей різних груп і класів. Тому організація диференційованого навчання дітей забезпечує можливість розуміння і засвоєння навчального матеріалу кожним учнем.

Протиріччя проблеми диференційованого навчання обумовлені ​​відсутністю достатньо чітких позицій у дослідників, що займаються її розробкою. По-перше, принцип диференційованого навчання в більшості випадків досліджується ізольовано від інших принципів дидактики, що призводить до певного ігнорування останніх у ході реалізації практичних рекомендацій вчителями. По-друге, пошуки оптимальних шляхів реалізації принципу диференційованого підходу в навчанні часто ведуться без урахування рівня кваліфікації вчителів та конкретних умов їх діяльності.

Тому я обрала проблемним питанням свого дослідження дослідження: «Диференціювання завдань в процесі вивчення світової літератури».

Мета кваліфікаційної роботи: дослідити сутність поняття диференціації навчання, розглянути диференційований підхід до проведення уроків світової літератури.

Для її досягнення, були визначені основні завдання:

  • розкрити сутність, цілі і форми диференційованого навчання;

  • визначити психолого-педагогічні основи і критерії диференційованого навчання;

  • розглянути та подати систему методичних вправ, завдань та прийомів організації диференційованого навчання на уроках літератури.

Об’єкт дослідження – проблема диференційованого навчання в сучасній школі.

Предмет дослідження – диференційовані уроки світової літератури в загальноосвітній школі.

Розділ 1. Теоретичні основи диференційованого підходу до навчання


    1. Сутність, цілі і форми диференційованого навчання


Вперше поняття «диференційований» підхід у навчанні з’явилося в зарубіжних педагогічних працях на початку двадцятого століття. Засновниками його вважають представників напряму гуманістичної психології К. Роджерса, А. Маслоу, Р. Мей, В. Фракля.

У Росії найбільш інтенсивна розробка почалася з 80-х років двадцятого століття. Мудрик А. В., Кон І. С. та інші розробляли модель диференційованої освіти у зв'язку з трактуванням виховання як суб'єкт-суб'єктного відношення.

На даному етапі розвитку педагогіки ряд вчених (Алексєєв М.О., Бондаревська Є.В., Бєлухін Д.А., Демакова І.Д., Кушнір А.М., Куканова Є.В., Панюкова С.В., Якиманська І . С., Шадриков В.Д. та ін) досліджують і розробляють концепції, моделі, технології диференційованого підходу в навчанні.
Ідея диференційованого підходу розглядається сьогодні в науці в різних галузях знання по-різному.

Найбільш яскраво розвиток будь-якого поняття, зокрема і поняття “диференційоване навчання”, можна прослідкувати у його визначеннях. Дійсно, якщо в педагогічному словнику 1997 року знаходимо статтю такого змісту, присвячену диференційованому навчанню: це – “стосовно загальноосвітньої школи розподіл навчальних планів і програм у старших класах середньої школи. Виокремлення й посилення провідних, профілюючих навчальних предметів не суперечить принципові єдиної школи, оскільки при цьому забезпечуються встановлені державні стандарти загальноосвітніх знань з усіх предметів і не збільшується тижневе навантаження учнів. Диференційоване навчання може будуватися як за науково-теоретичними профілями (гуманітарний, фізико-математичний, хімічний, біолого-агрономічний), так і науково-технічними. Може здійснюватися й у формі додаткових занять за вибором за рахунок часу, відведеного для цієї мети навчальним планом. Комплектування школи за напрямами чи профілями здійснюється згідно з вираженими учнями нахилами й інтересами. Після закінчення будь-якого відділення учні дістають достатню підготовку для вступу до будь-якого вузу та однакове право на продовження освіти у вищій школі”[3, с.95], то в навчальному посібнику 2004 року видання вже зустрічаємо таке визначення: диференціація освіти – процес у сучасній освіті, що забезпечує різноманітність форм навчання, які дають змогу максимально враховувати індивідуальні можливості, інтереси, нахили, ціннісні та професійні орієнтації тих, хто навчається; базується на прийняття психологічних відмінностей між індивідами і групами людей [5, с.112].

Принцип диференційованого освітнього процесу як не можна краще сприяє здійсненню особистісного розвитку учнів і підтверджує сутність та цілі загальної середньої освіти. [17]

Побудова диференційованого процесу навчання неможлива без урахування індивідуальності кожного учня як особистості і властивим тільки йому особистісним особливостям. Навчання, засноване на рівневій диференціації, не є метою, це засіб розвитку особистісних особливостей як індивідуальності.

Тільки розкриваючи індивідуальні особливості кожного учня в розвитку, тобто в диференційованому процесі навчання, можна забезпечити здійснення особистісно-орієнтованого процесу навчання. [16]

Із соціальної точки зору мета диференціації-цілеспрямований вплив на формування творчого, інтелектуального, професійного потенціалу суспільства, що викликається на сучасному етапі розвитку суспільства прагненням до найбільш повного і раціонального використання можливостей кожного члена суспільства в його взаєминах із соціумом. [14, с. 12]

Актуальність диференційованого підходу в сукупності його компонентів висуває на перший план організацію та управління цілеспрямованої навчальної діяльності в загальному контексті його життєдіяльності - цілеспрямованості інтересів, життєвих планів, ціннісних орієнтацією, розуміння сенсу життя для розвитку творчого потенціалу особистості.

З точки зору дидактики диференційований підхід у навчанні включає в себе категорії мети, змісту освіти, методів і технологій навчання, способів організації діяльності викладання і навчання, критеріїв ефективності освітнього процесу (Бондаревська Є.В., Васильєва З.І., Сєріков В.В ., Скаткін М.Н., Колеснікова І.А. І ін).

На думку Бондаревской Є.В. диференційований підхід в освіті - це освіта, орієнтоване на дитину, яка добивається шляху, як найкращим чином задовольнити пізнавальні потреби зростаючої людини, як вирішити проблеми розвитку і підтримки дитини. [13, с. 89].

Диференційований підхід у традиційній системі навчання організаційно складається в поєднанні індивідуальної, групової та фронтальної роботи. Даний підхід є необхідним на всіх етапах навчання, тобто на етапах засвоєння знань, умінь, це є істотним положенням методики навчання [13, с. 76].

При будь-якому навчанні засвоєння знань і умінь відбувається індивідуально, відповідно з індивідуальними особливостями розумової діяльності, особистісних якостей учнів. Облік індивідуальних особливостей дітей - один з провідних принципів дидактики. У будь-якому класі виділяється група дітей з більш-менш однаковими особливостями, які умовно називаються «сильні», «середні», «слабкі». Це теж вимагає використання в навчальному процесі застосування різних методів і прийомів диференційованого підходу.

У дидактиці навчання прийнято вважати диференційованим, якщо в його процесі враховуються індивідуальні особливості (відмінності) учнів, тобто основні властивості особистості учня. У педагогічній літературі розрізняють поняття «зовнішньої» і «внутрішньої» диференціації.
Під внутрішньою диференціацією розуміється така організація навчального процесу, при якій індивідуальні особливості школярів враховуються в умовах організації навчальної діяльності на уроці у своєму класі. У цьому випадку поняття диференціації схоже з поняттям індивідуалізації навчання. [1, с. 117] При зовнішній диференціації учні різного рівня навченості об'єднуються спеціально в навчальні групи. За деякими індивідуальними ознаками: за здібностями (або нездатність), по проектованої професії, за інтересами.
Диференціація по загальним здібностям здійснюється на основі врахування загального рівня навченості, розвитку учнів, окремих особливостей психічного розвитку: пам'яті, уваги, мислення, пізнавальної активності.

Зокрема, Н.М.Шахмаєв дає наступну характеристику цим видам диференційованого навчання:

  1. Індивідуальні особливості учнів (нахили й інтереси, задатки й рівень їх розвитку, здатність до навчання і т. п.) в молодших класах можна врахувати й використати для мети виховання й навчання в межах індивідуального підходу до учнів (внутрішня диференціація навчання).

  2. Для врахування педагогічного використання індивідуальних здібностей учнів старших класів доцільна зовнішньо виражена диференціація навчання.

  3. В середній загальноосвітній школі можлива диференціація навчання за інтересами учнів і за запроектованою професією. [1, с. 58].

В.А.Зубранський теж виділяє різні види диференційованого навчання:

  • навчання в відносно однорідному класі (з поглибленим вивченням предметів, профільних, звичайних, із приблизно однаковим складом учнів);

- класна диференціація навчання, тобто в класі, який складається з учнів із різними індивідуальними особливостями. Така форма доцільна на певних етапах навчання в основній школі для підготовки учнів до свідомого вибору профілю під час подальшого навчання;

- комбінація цих форм (тимчасові або постійні групи для гуртків, факультативів і т.п.). [1, с. 62].

Внутрішня, або класна диференціація полягає в тому, що клас ділиться на дві-три групи (відділи, в залежності від характеру занять) і вчитель працює з кожною групою зокрема. Необхідно виділити такі позитивні сторони внутрішньої диференціації: а) групування дітей у залежності від успіхів у знаннях; б) стимулювання самостійної роботи учнів; в)робота з кожною групою окремо; г) посилення активізації пізнавальної діяльності учнів.

Адже, ще у свій час видатний педагог К.Д.Ушинський у роботах "Історичний досвід постановки питань навчання", "Методика початкового навчання" та ін. вказував на необхідність працювати з учнями різного рівня знань, підкреслюючи, що поділ класу на групи, серед яких одна сильніша другої, не тільки не шкідливий, але навіть корисний, якщо наставник уміє, навчаючись із однією групою сам, дати двом іншим корисні самостійні вправи".

Н.М.Шахмаєв міркує теж аналогічно: "Під терміном "внутрішня диференціація" розуміють таку організацію навчального процесу, в якій врахування індивідуальних особливостей учнів відбувається в умовах роботи вчителів у звичайних класах.[14]

Відомий український дидакт О.Я.Савченко вказує, що внутрішня диференціація передбачає диференціювання змісту навчального матеріалу для учнів з різною підготовкою у межах теми чи окремого уроку, що дає змогу дати сильнішим дітям матеріал, який стимулює їхній розвиток, а слабшим - полегшити засвоєння програмового мінімуму.[14, с. 13]

Різниця між внутрішньою й рівневою диференціацією полягає в тому, що суть внутрішньої диференціації традиційно полягала в пошуках прийомів і способів навчання, які б, враховуючи індивідуальні особливості учнів, сприяли однаковому рівню опанування навчальним програмовим матеріалом всіма учнями. Рівнева ж диференціація передбачає засвоєння учнями навчального матеріалу на різних рівнях, хоча навчання проходить за однією програмою. Все залежить від здібностей, бажань, інтересів учнів.

Надто поширеною стає диференціація окремих навчальних завдань у межах уроку й домашньої роботи. Вони пропонуються різним учням під час самостійної роботи в обсязі теми, загального змісту, дидактичної мети, але різного ступеня самостійності. Диференціація завдань полягає в удосконаленні способів засвоєння завдань учнями із високими навчальними можливостями й у наданні певної допомоги під час розв'язання учням із низькими навчальними можливостями.

Використання форм і методів роботи на основі рівневої диференціації , ґрунтуючись на індивідуальних особливостях учнів, створює сприятливі умови для розвитку особистості в навчальному процесі. Звідси випливає:

  • побудова диференційованого процесу навчання неможлива без урахування індивідуальності кожного учня як особистості, і властивих тільки йому, особистісних якостей:

  • навчання, засноване на рівневій диференціації, не є метою, це засіб розвитку особистості як індивідуальності;

  • тільки розкриваючи індивідуальні особливості кожного учня в розвитку, тобто в диференційованому процесі навчання, можна забезпечити здійснення особистісно-орієнтованого навчання [16, с. 23].

    1. Психолого-педагогічні основи і критерії диференційованого навчання


Диференціація навчання є в даний час одним з ключових напрямів відновлення школи. Це визначається тією роллю, яку відіграє диференціація в реалізації різноманіття освітніх систем, розвитку індивідуалізації навчання, здібностей, пізнавальної активності школярів, нормалізації їх навчального навантаження і т.д. Диференціація змісту освіти та освітнього процесу стає «... визначальним фактором її демократизації і гуманізації, засобом встановлення оптимальних співвідношень між потребами суспільства в освітній потенціал його членів та особистісної орієнтацією кожної окремої людини». [6, с. 139]

Перспективи введення профільного навчання на старшій ступені школи особливо актуалізували проблему диференціації навчання. «Школа сьогоднішнього дня робить спробу повернутися до особистості дитини, до її індивідуальності, створити найкращі умови для розвитку його схильностей і здібностей у сьогоденні і майбутньому». [6, с. 140]

Провідне місце у формуванні теоретичних основ диференціації навчання займають психолого-педагогічні дослідження. Серед них насамперед слід назвати роботи Б.Г. Ананьєва, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, Г.І. Щукіної та ін з проблем мотивації діяльності, диференціації учнів за характером мотивації (А. А. Бодальов, О. М. Леонтьєв), за якісними характеристиками зовнішніх і внутрішніх позицій (Л. І. Божович, Т. М. Мальковской, К. Д. Радіна, Л. С. Славінова), індивідуально-особистісним характеристикам діяльності (К. М. Гуревич, С. Л. Рубінштейн), можливостям сприйняття учнями навчального матеріалу (Д. Н. Богоявленський, І. В. Дубровіна, З. А. Калмикова, В. А. Крутецький, Н. А. Менчинська) і т.д. [17]

В даний час у педагогічній та психологічній літературі не існує єдиного загальноприйнятого визначення поняття «диференціація навчання». У працях Ю.К. Бабанського, М.А. Мельникова, Н.М. Шахмаєва, І.С. Якиманской та ін диференціація трактується в основному як особлива форма організації навчання з урахуванням типологічних індивідуально-психологічних особливостей учнів і особливої ​​організації комунікації вчителя - учнів. Диференціація пов'язується з такою організацією навчального процесу, яка характеризується варіативністю змісту, методів та інтенсивності навчання (СІ. Зубов, Л. М. Калашнікова, Т. П. Міхіевіч, А. А. Попова та ін.) [17]

Одна з перших спроб змінити систему навчання з метою підвищення його розвиваючого ефекту для кожного учня була зроблена під керівництвом Л.В. Занкова (1963). Головним параметром диференціації навчання і підставою індивідуального підходу до дитини в цій науковій школі був рівень успішності оволодіння навчальним матеріалом. Даний підхід вимагав істотних змін в організації класно-урочної форми навчання: одночасної роботи вчителя з різними групами школярів, розробки до кожного уроку завдань різного ступеня складності, використання різних критеріїв оцінок. Ряд досліджень, проведених у науковій школі Л.В. Занкова, показав доцільність такої форми диференціації навчання. Однак вона обмежена лише одним параметром відмінностей дітей і може, ймовірно, певною мірою задовольнити потреби учня початкової школи в комфортному становищі в класі та доступному йому темпі просування в навчальному матеріалі. Для учнів середніх і старших класів, а також їхнього викладача цього вже недостатньо. [21]

Е.А. Пєвцова, І. Унт та ін. розглядають диференціацію навчання, як процес спрямований на розвиток здібностей, інтересів школярів, на виявлення їх творчих можливостей. При цьому відбувається поділ навчальних планів, програм з різних напрямків наукового знання та діяльності людини. І.М. Чередов бачить у диференціації навчання спосіб оптимального поєднання фронтальної, групової та індивідуальної організації навчального процесу. У багатьох роботах (М. Д. Виноградова, В. О. Кольцова, Х. Й. Лійметс, А. В. Мудрик, Г. І. Щукіна та ін) диференціація розглядається як найважливіший фактор розвитку пізнавальної активності учнів. [17]

У методичному аспекті проблема диференціації навчання розглядається в роботах Ю.І. Діка, В.М. Монахова, А.А. Кузнєцова, М.В. Рижакова, С.А. Бешенкова, Г.В. Дорофєєва, М.М. Петрової, В.В. Фірсова, В.А. Орлова, СБ. Суворової, Л.В. Кузнецової та ін. Диференціація навчання в цих дослідженнях розуміється як організація та методика навчання, «при якій кожен учень, опановуючи деяким мінімумом загальноосвітньої підготовки, що є загальнозначущої і забезпечує можливість адаптації на постійно змінюються життєвих умовах, отримує, право і гарантовану можливість приділяти переважну увагу тим напрямками, які найбільшою мірою відповідають його схильностям ». [20]

Тому вирішення проблеми диференціації змісту навчання відіграє велику роль у реалізації особистісно-орієнтованої моделі навчання.
Особистісно-орієнтована модель навчання, що розробляється в даний час в цілому ряді психолого-педагогічних, дидактичних і методичних дослідженнях спрямована на розвиток розумових здібностей школярів на основі максимального врахування і використання індивідуальних особливостей їх пізнавальної діяльності та мислення. Для цього можна використовувати:
вибір змісту навчання відповідного рівня, але не нижче обов'язкового, заданого державним стандартом;

  • обгрунтоване поєднання диференціації та інтеграції, розробку структури навчальної діяльності учнів, максимально розвиваючої їх здібності, мотивацію, прагнення; присвоєння школярам досвіду діяльності різного типу - комунікативної, когнітивної, трудової, естетичної та ін., враховуючи, що в цьому випадку відбувається вплив на всі сфери особистості: когнітивну, вольову, соціально-психологічну, діяльнісно-практичну;

  • створення сприятливих умов у соціальному оточенні.[12]

Таким чином, розвиток особистості здійснюється при реалізації активності учня, його самостійності, ініціативності.

  У навчальному процесі загальноосвітньої школи застосовують наступні критерії диференціації [19, с. 203] :

1) За здібностями. Учнів розподіляють на навчальні групи за загальними або окремими здібностями. У першому випадку за результатами успішності учнів розподіляють по класах А, Б, В і навчають за відповідними програмами. Можливі переведення з одного класу до іншого. У другому випадку їх групують за здібностями до певної групи предметів (гуманітарних, природничих, фізико-математичних).

2) За відсутністю здібностей. Учнів, що не встигають з тих чи інших предметів, групують у класи, в яких ці предмети вивчають за менш складною програмою і в меншому обсязі. Найбільший недолік такого диференціювання в тому, що учні здобувають не однакову освіту і тому не мають рівних можливостей для її продовження.

3) За майбутньою професією. Навчання дітей у музичних школах, художніх, з поглибленим вивченням іноземних мов.

4) За інтересами учнів. Навчання у класах або школах з поглибленим вивченням фізики, математики, хімії, інших предметів. Такі класи створюють у школах за умови великої кількості учнів, які виявляють підвищений інтерес до певних предметів. Їх формують з восьмого року навчання, коли учні вже отримали певний рівень загальноосвітньої підготовки, на базі якої можна організувати диференційоване навчання.

5) За талантами дітей. Пошук талановитих дітей і створення умов для їх всебічного розвитку. Пошук здійснюють через проведення різноманітних конкурсів, олімпіад.

6) Диференціація за змістом. Вона пропонує навчання різних груп учнів за програмами, які відрізняються глибиною пояснення матеріалу, об’ємом знань і навіть номенклатурою включених питань.

Кожній дитині важливо дати не тільки знання, а й способи їх здобуття. Прийоми диференційованих завдань можна звести до таких: диференціації за ступенем складності завдань, диференціація за ступенем самостійності учнів, диференціація за обсягом.

1) Диференціація за ступенем складності – це добір різноманітних завдань, які можна класифікувати таким чином: завдання, що потребують різної глибини узагальнення і висновків; завдання, розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується; завдання репродуктивного і творчого характеру [10, с.19].

Диференціація за ступенем складності використовується не лише як засіб систематичного і послідовного розвитку мислення учнів. А й для формування позитивного ставлення до навчання, бо розв’язання посильної задачі стимулює до подальшої праці і підвищує самооцінку своїх можливостей. Для цього підбирають завдання з нарощуванням ступеня складності. Поступове ускладнення завдань дає учням можливість перейти на вищий рівень пізнавальної діяльності. [15, с. 3].

2) Диференціація за ступенем самостійності – всім учням пропонуються завдання однакової складності, але при цьому диференціюється міра допомоги різним групам школярів. Зокрема, кількість інформації про хід розв’язання допускається від найбільш повної до найстислішої [10, с. 19].

Інформація також варіюється за характером:

-            конкретизація завдання;

-            розв’язання допоміжних завдань, що приводять до вирішення основного завдання;

-            вказівка на прийом розв’язання, навідні питання. Наочне підкріплення.

Використовуються такі способи:

-            на етапі контролю, корекція знань – робота дворівневих, трирівне –

вих груп;

-            на етапі вивчення нового матеріалу – багаторазове пояснення, поєд-

нання фронтальної, парно, індивідуальної роботи;

-            на етапі закріплення – зменшення допомоги слабшим учням і ускла-

днення завдань сильнішим учням. Додаткові завдання до основного, варіативна робота над задачами, конкурс на кращого консультанта, репетитора.

Тому значну увагу слід приділяти навчанню школярів прийомів аналізу і синтезу, порівнянь, абстрагування й узагальнення [11, с.19].

3) Диференціація за обсягом передбачає завдання однакового змісту, але диференціюється або його обсяг, або час на його виконання.

Якщо вчасно подати допомогу слабшому школяреві у процесі сприймання нового матеріалу, то вже на перших уроках опанування нової теми такий учень засвоїть належний мінімум знань. Передує такій роботі чітка мотивація навчальної діяльності, актуалізація опорних знань, поєднання фронтальної, парної та індивідуальної роботи [9, с. 33].

Складніший і ефективніший вид диференційованого навчання – його здійснення в умовах поділу класу на групи залежно від рівня навчальних можливостей учнів. У практиці такого поділу використовують методику Ю. Бабанського, який увів поняття реальних можливостей учнів. Їх зміст визначають такі критерії:

1)психологічні компоненти (здатність до аналізу, синтезу, порівняння, вміння виділити суттєве, робити узагальнення; раціональність, самостійність, гнучкість, темп мислення, спостережливість, логічність мовлення, пам’ять, увага);

2)навички навчальної праці (самоконтроль, планування, темп обчислень, письма, читання, організованість у навчальній роботі, дотримання розпорядку дня);

3)окремі компоненти вихованості (наполегливість у навчанні, старанність, свідома навчальна дисципліна, громадська активність, ставлення до навчання, учителів, однокласників);

4 )позашкільний вплив сім’ї, однолітків;

5)біологічні компоненти (фізична працездатність, стан здоров’я, дефекти мовлення, слуху, зору) [18, с. 51-52].

З урахуванням цих критеріїв учнів за їх навчальними можливостями можна умовно поділити на учнів з дуже високими навчальними можливостями, учнів з високим рівнем навчальних можливостей, учнів з середніми та низькими навчальними можливостями.

Розрізняють ще такі види диференціації (за М. М. Фіцулою):

  1. Диференціація навчальних завдань за рівнем творчості. Такий спосіб передбачає різноманітність в характері пізнавальної діяльності школярів, яка може бути репродуктивною або продуктивною (творчою).

Диференційована робота організовується різними способами. Найчастіше учням із низьким рівнем навчання (1-а група) пропонуються репродуктивні завдання, а учням із середнім (2-а група) і високим (3-я група) рівнем навчання – творчі завдання. Можна запропонувати продуктивні завдання всім учням. Але при цьому дітям із низьким рівнем навчання даються завдання із елементами творчості, в яких потрібно застосувати знання в зміненій ситуації, а іншим – творчі завдання на застосування знань в новій ситуації.

  1.  Диференціація навчальних завдань складності.

  2. Диференціація завдань за об’ємом навчального матеріалу.

Необхідність диференціації завдань за об’ємом обумовлена різним темпом роботи учнів. В якості додаткових пропонуються творчі або більш складніші завдання, а також завдання, не пов’язані змістом із основними, наприклад, із других розділів програми. Додатковими можуть бути завдання на кмітливість, нестандартні задачі, вправи ігрового характеру. Їх можна індивідуалізувати, запропонувавши учням завдання у виді карток, перфокарт, підібравши завдання із альтернативних підручників або зошитів із друкованою основою.

  1. Диференціація роботи за ступенем самостійності учнів. При такому способу диференціації не пропонується відмінностей в навчальних завданнях для різних груп учнів, Всі діти виконують одинакові вправи, але одні це роблять під керівництвом вчителя, а другі самостійно.

  2.  Диференціація роботи за характером допомоги учням. Такий спосіб, на відміну від диференціації за ступенем самостійності, не передбачає організації фронтальної роботи під керівництвом вчителя. Всі учні відразу приступають до самостійної роботи. Але тим дітям, які виявляють труднощі у виконанні завдання, надається дозована допомога. [18, с. 202-204]

Найбільш розповсюдженими видами допомоги є:

а) допомога у виді допоміжних завдань, підготовчих вправ;

б) допомога у виді «підказок» (карток-помічниць, карток-консультантів, записів на дощі і інших).

Диференціацію можна проводити як за складністю завдань, так і за самостійністю їх виконання, коли поступово змінюється міра допомоги вчителя. Це дає можливість не допустити відставання дітей, запобігти труднощам, підтримати невстигаючого, поступово переводячи його від колективних форм роботи до самостійних – частково і повністю.

Іншим видом диференціації навчання є диференційовано-групова форма. Ця форма навчання передбачає організацію роботи груп з різними навчальними можливостями. Найчастіше учні поділяються на три групи: сильнішу, середню і слабку. Контакти між членами однієї групи утруднені, оскільки вони розміщені у різних частинах класу. Їх об’єднують єдині види завдань. Учні однієї групи мають завдання однакової трудності [2, с. 58-59].

Розглянемо як здійснюється диференційований підхід при груповій формі навчання.

Учні з високими навчальними можливостями мають міцні знання, володіють навичками самостійної роботи. Вони ретельно аналізують матеріал, працюють у швидкому темпі, добре вчаться. Знання цих учнів потребують іноді деякої корекції та періодичної контролю.

Учні із середніми навчальними можливостями за належних умов можуть вчитися досить успішно. Проте у них немає цілеспрямованості у навчальній роботі, низька працездатність. Їх навчальну діяльність треба ретельно планувати і поопераційно контролювати. У навчанні цієї групи учнів слід дотримуватися поступовості в переході від простого до більш складного.

Третя група – учні з низькими навчальними можливостями і низькою працездатністю – без допомоги вчителя вони працювати не можуть. Для них характерний низький темп засвоєння знань.

Розділ 2. Реалізація принципів диференційованого навчання при вивченні світової літератури в основній школі


2.1. Використання диференційованого підходу під час вивчення світової літератури в сучасній школі


Уроки світової літератури – це напружена, науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності. [7]

Але тут постає головна проблема шкільної літературної освіти сучасної України – більшість школярів катастрофічно мало читають і втрачають інтерес до читання високохудожніх творів. Все складніше складається спілкування юних читачів із світовою класикою, мова якої стає все більше архаїчною і незрозумілою учню, потребує чисельних пояснень і коментарів.

Тому потрібно шукати дієві шляхи вдосконалення шкільної літературної освіти, ефективні способи впливу якісної літератури на особистість школяра. А це можливо лише при поєднанні дидактичних принципів особистісно-орієнтованого навчання з методикою викладання літератури в школі. Безумовно, що позитивний вплив літератури на особистість може забезпечитися лише в руслі диференціації та індивідуалізації навчання.

Для підвищення інтересу до читання, розширення культурного світогляду і формування смаку важлива системність дій:

  • сприйняття і образний аналіз тексту;

  • логічний аналіз;

  • естетична оцінка і зрушення в емоційній сфері особистості, які здійснюються під впливом читання.

Врахування цих етапів опанування художнього тексту важливе для диференційованого навчання, так як літературний розвиток формується у різних учнів з різним темпом.

В процесі навчання розумінню образної природи словесного мистецтва потрібно враховувати як тип мисленнєвої діяльності школярів (образної, логічної, змішаної), так і наявність у них певних емоційно-художніх якостей. Серед них найважливіші:

  • творча уява, фантазія, наочна образність;

  • здатність чути світ звуків і сприймати кольоровий колорит тексту;

  • чуйність до сприйняття образного мовлення;

  • розкриття ставлення письменника до героїв і подій, бачення авторської позиції;

  • визначення динаміки творчого процесу письменника;

  • з’ясування змісту структурних елементів тексту (сюжету і композиції, багатозначності художньої деталі і її зв’язків з проблематикою тексту, виражально-зображувальних засобів художнього мовлення);

  • навички порівняльного аналізу тексту.

Таким чином, для організації процесу диференціації навчання необхідні вибір і оптимальне поєднання дидактичних методів з урахуванням рівнів навчально-пізнавальної діяльності учнів, їх особистісних якостей і здібностей. При цьому ефективна організація індивідуальної і групової роботи на уроці пов’язана з навчальними можливостями учнів, розумовий розвиток яких залежить від поетапного підвищення складності навчального матеріалу.

Для успішного диференційованого навчання важлива і літературознавча основа. Справа в тому, що художній твір має потенціал сприйняття, який реалізується в процесі читання. Рівень сприйняття твору залежить від вродженої здатності розуміти художній твір. В своїй роботі на уроках світової літератури ставлю пріоритетним завдання навчити сприймати і розуміти художній твір. В цьому реалізується диференційний підхід, адже читацьке сприйняття напряму залежить від наступних чинників:

  • характеру;

  • життєвого досвіду;

  • підготовленості читача;

  • значущості художнього змісту для учня.

Основою диференціації під час викладання світової літератури вважаю і рівень складності літературних явищ та понять, які мають засвоїти школярі. Так виокремлюю один із найважливіших принципів при вивченні літератури в умовах диференціації навчання – розуміння процесу функціонування літератури в її історичному розвитку. Адже глибина розуміння тексту залежить від типу читача і від епохи, в яку твір тлумачиться. При цьому, вважаю очевидним, що твори далеких епох потребують більш детальних історично-культурних коментарів.

Для розвитку творчої активності і самостійності створюю навчальні ситуації, які розвивають літературний смак і вміння інтерпретувати тексти різних родів і жанрів. При цьому також дуже важливою є диференціація навчання, пов’язана з родово-жанровою природою художнього твору.

При вивченні епосу диференційовані завдання спрямовую на:

  • вивчення сюжетної основи твору і визначення змісту відповідності змісту і фабули;

  • складання характеристик героїв різних типів у системі образів і визначення взаємозв’язків між героями і подіями;

  • з’ясування змісту описів, діалогів, монологів, ролі образу автора (оповідача) чи епізоду в творі, особливостей його композиції.

Більш складні завдання використовую на вивчення способів втілення внутрішнього світу людини в художній літературі.

При вивченні лірики застосовую диференційовані завдання на:

  • визначення настроїв вірша і динаміки поетичних інтонацій;

  • визначення смислової ролі жанру, композиції, образного ряду вірша і його зв’язків з основними мотивами творчості поета.

Основою для диференціації при вивченні лірики вважаю для себе і елементи її структури. Адже мотивація школярів до спостережень за роллю лексики, синтаксису, ритму, рими вірша може бути пов’язана з тим, який із рівнів мовленнєвої структури є складнішим для сприйняття тексту окремим учнем. Для розуміння функцій елементів віршованої композиції використовую диференційовані різнорівневі завдання, пов’язані з усвідомленням ролі того чи іншого літературного прийому.

Включаю в систему роботи наступні завдання підвищеної складності при вивченні лірики:

  • виявлення смислової ролі просторово-часових відношень і характеру ліричного «Я»;

  • складання історико-культурних і біографічних коментарів;

  • визначення місця вірша в творчості поета (світовому культурному процесі) і інтертекстуальних зв’язків;

  • з’ясування смислової ролі епіграфу, прихованих цитат, присвят, назв;

  • пояснення умовності ліричних описів.

Для диференціації навчання при вивченні драми застосовую завдання на:

  • визначення основного конфлікту п’єси;

  • вивчення особливостей мовлення персонажів і їх співставлення;

  • виявлення ролі автора.

Завдання для учнів підвищеного рівня складності:

  • виявлення просторово-часових особливостей сценічної дії;

  • дослідження ролі інтер’єра, пейзажу чи деталі;

  • співставлення п’єси і вистави;

  • написання рецензії.

Методичні підстави диференціації літературної освіти в школі пов’язую із систематичною діагностикою рівня літературного розвитку учнів, власне навчанням і контролем. Вони базуються на критеріях та вимогах до рівня знань і вмінь учнів, викладених у діючих навчальних програмах.[8]

На етапі діагностики визначаю, які сфери літературного розвитку учнів сформовано недостатньо, і прогнозую характер навчальних завдань для різних груп, які диференціюються за наявністю певних критеріїв.

На етапі навчання диференціацію в роботі пов’язую з типами уроків і необхідністю розробки завдань для різних категорій учнів. Так, на вступних уроках включаю завдання, пов’язані з:

  1. актуалізацією фактів біографії письменника;

  2. історією створення твору;

  3. обговоренням відгуків сучасників та літературної критики;

  4. виявлення перших читацьких реакцій та ін.

На уроках аналізу тексту доречно диференціювати завдання, пов’язані з розвитком умінь:

  • застосовувати в аналізі основи історії та теорії літератури;

  • бачити функціональне призначення різних художніх прийомів;

  • аналізувати твори з урахуванням їх родово-жанрової природи;

На уроках повторення та узагальнення знань застосовую диференційовані завдання спрямовані на:

  • з’ясування смислу твору на рівні узагальнення;

  • зіставлення різних редакцій текстів;

  • порівняння оцінки твору в літературній критиці;

  • виконання робіт творчого характеру.

На уроках позакласного читання диференційовані завдання пов’язую із здатністю до тлумачення та оцінки самостійно прочитаних творів. На уроках розвитку мовлення – з розвитком уміння письмово відповідати на проблемне питання, навичок зв’язного висловлювання і створенням письмових робіт різних жанрів.

Диференційований контроль рівня літературного розвитку учнів включає в себе проміжний контроль (усний чи письмовий переказ, монологічна відповідь, підготовка повідомлення, реферату) та підсумковий (твір, контрольна робота, захист творчих проектів). При врахуванні і контролі літературних знань і вмінь важливо приймати до уваги індивідуальність школярів, опиратись не на пряме відтворення знань, а їх застосування в новій навчальній ситуації

Усвідомлення цілі кожного етапу шкільної літературної освіти, вікових можливостей учнів і провідного типу діяльності в кожний віковий період дозволили мені створити диференційовану систему способів спілкування з літературними творами. Її ефективність перевіряється об’єктивною діагностикою здібностей школяра, оптимальним для різних учнів характером навчання регулярним контролем рівня їх літературного розвитку.


2.2. Практичне застосування диференційованого навчання на уроках світової літератури


На кожному уроці я маю бачити перш за все дитину з її потребами та інтересами, вміннями та талантами, дослідженнями та оригінальністю... Тому на своїх уроках ефективно використовую диференційовані завдання.

На уроках літератури основним каналом чуттєвого сприйняття є слуховий, тому особливу увагу при виборі завдань в своїй практиці приділяю словесним методам навчання, використання яких дозволяє розвивати в учнів вміння знаходити спільну мову з персонажами різних епох, культур, вчить володінню різними соціальними ролями, формує здатність презентувати художній твір.

Диференціюючи завдання в своїй практиці опираюсь з одного боку на особистісні особливості учня, з іншого – на специфіку ідейно-естетичної та родово-жанрової природи твору. Особистісні характеристики учня включають наступні критерії:

  • вік і рівень психічного розвитку дитини;

  • рівень пізнавальної діяльності і літературного розвитку;

  • інтереси та здібності учня.

Завдання для учнів з мінімальним рівнем літературного розвитку передбачають виконання тільки під керівництвом вчителя; для учнів з середнім рівнем – самостійно з допомогою вчителя; а для учнів з високим рівнем – без допомоги у виконанні, лише контроль за виконанням.

При виборі тих чи інших прийомів з урахуванням диференціації, враховую якнайбільше особливостей школярів. Зокрема виокремлюю низку прийомів, які сприяють формуванню комунікативних вмінь і навичок дітей і дозволяють внести в урок елемент творчості (Табл. 1).

Табл. 1

Назва прийому

Призначення прийому

Приклад завдання

Переказ від першої особи (тобто від імені персонажа чи предмета, названого в епізоді).

«Включення» уяви, яка дозволяє проникнути в логіку твору чи конкретного епізоду, реалізувати індивідуальні комунікативні особливості кожного учня.

Диференціацію застосовую відповідно до рівня складності завдань:

1-ша група учнів повинна відтворити текст;

2-га (з вищим рівнем літературних вмінь) – переказувати, аналізуючи (при вивченні роману Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» пропоную переказувати, доповнюючи зміст почуттями, думками,страхами, які, на думку учня, виникали в тому чи іншому епізоді у Діка Сенда, Геркулеса).

Характеристика образа героя художнього твору

Формування емоційного сприйняття оточуючого світу, читацького «Я», свого погляду на світ чи героя.

Для учнів з меншим рівнем літературних умінь пропоную завдання репродуктивно-аналітичного характеру(6 клас, вивчення твору «Робінзон Крузо» Даніеля Дефо): ім'я Робінзона стало загальним. Складіть словесний портрет «Робінзона» за зразком:

Р - рішучий, розумний.

О – оптиміст, обачний

Б – борець за життя

І – інтелектуальний

Н – надійний

З – зацікавлений

О – організований

Н – незламний.

Для учнів з середнім рівнем вмінь і навичок завдання має менш репродуктивний характер: Робота в парах – складання сенкану:

Робінзон –

  • Сильний, оптимістичний (активний, цивілізований);

  • Вірить, перемагає, майструє (надіється, долає);

  • Приклад безмежних можливостей людини (перетворювач диких умов життя на цивілізоване; здатний долати складні випробування, зразок діяльного ставлення до життя);

  • Переможець (Борець, Оптиміст).

Складання розповіді про письменника від його імені

Живе сприйняття письменника як особистості з певним характером і долею.


Перевіряючи роботу з текстом за біографією, учням пропоную завдання скласти всі можливі варіанти слів із букв, з яких складається ім’я письменника – для учнів з початковим рівнем вмінь. Наступний етап диференційованого завдання – вибір опорного слова, яке характеризує людину, добираються синоніми і антоніми, пояснюються асоціації, що виникають. І на завершення роботи, учням пропонується завдання з підвищеним рівнем складності – зробити висновок: встановити зв’язки імені з характером, долею, особистістю письменника.

Створення власного художнього тексту («Проба пера»)

Після ознайомлення школярів із пейзажною лірикою російських поетів, пропоную школярам присвятити улюбленій порі року свої твори.

Пропоную учням «помірятися силами» з поетом. Таким чином, після вивчення вірша Ю.М.Лермонтова «Парус», учні складають монолог Паруса.

Словесне малювання

Призначення прийому полягає в передачі кольороопису художнього твору (розділу, образу, епізоду, вірша).

Роботу проводжу як шляхом побудови розповіді, так і шляхом реального «малювання». Це дає можливість кожному учневі проявити свою індивідуальність, фантазію, творчість.

При аналізі повісті Чарльза Дікенса «Різдвяна пісня в прозі» учням 6 класу пропонується створити словесну картину зовнішності Скруджа в її динаміці, і поступово підвищую складність завдання: «намалювати» картину його душевних переживань (зміну емоцій, переживань, цінностей і світогляду в кінці кінців).

Театралізована гра

Розвиток комунікативних здібностей дитини; вдосконалення мовленнєвої діяльності школярів; формування вмінь будувати свої стосунки з іншими учнями.

При підготовці до театралізованої вистави не проводжу репетиції. Костюми доволі символічні: косинки, шарфи, капелюхи, сорочки. Парти розставлені в два ряди, утворюючи єдиний прохід в центрі. Він і стає місцем сценічної дії.

Так, при вивченні оповідань А.Чехова у 6 класі, інсценізуються діалоги дійових осіб з поступовим диференційованим ускладненням завдань (перебудова реплік, жестів, відповідно до розуміння іронії та сарказму автора).

Міні-дискусія, міні-виставка, міні-конкурс.Уроки-подорожі.

Створення незвичних ситуацій на уроці

Формування вміння обґрунтовувати свої судження, робити характеристики, аргументувати свою точку зору, при цьому не ображаючи погляди співрозмовників.

Школярам пропоную можливість відчути себе художником, скульптором, сценаристом, що дозволяє виховати інтерес до книги, формувати уявлення про різні види творчої діяльності.

Даний прийом використовую на будь-якому уроці або на будь-якому етапі. Особливо ефективний даний прийом при перевірці знань: на етапі перевірки домашнього завдання чи на етапі підведення підсумків. Диференціація при таких прийомах роботи базую не лише на рівні літературних навичок, а й враховую інтереси дітей, спеціальні вміння (ораторські, творчі, пошукові).

Так, в своїй практиці під час вивчення відповідних тем та творів завдання учням диференціюю за галуззя знань (на уроці-подорожі за романом Жуля Верна «П’ятнадцятирічний капітан» клас був поділений на учнів-літературознавців, істориків, географів, ботаніків, що спонукало дітей до встановлення між предметних зв’язків, пошуково-аналітичної роботи).

Таким чином, успішний розвиток пізнавальної активності і самостійності учнів уможливлює диференціація навчання, коли навчальний процес організований як інтенсивна інтелектуальна діяльність кожної дитини з урахуванням її особливостей та можливостей; тільки знаючи потреби, інтереси, рівень підготовки, пізнавальні особливості учня, можна повніше використовувати його роль в оволодінні літературними знаннями, уміннями і навичками, розвитку здібностей.

Висновки


Для вчителя важливо зробити навчальний процес творчим, осмисленим, активізувати всю пізнавальну діяльність школяра, сприяти розвитку умінь і навичок

Активність учнів на уроках світової літератури може бути високою в тому разі, коли їх діяльність не зводиться до самого лише слухання вчителя, звичайного відтворення вивченого, а включає спостереження над фактами, їх осмислення і зіставлення, застосування їхніх знань на практиці, завдяки чому учень стає активним учасником пошуку, а не пасивним об’єктом навчання. Успіх навчання залежить від правильного визначення мети, змісту навчання, а також від способів досягнення мети через методи, форми та прийоми навчання.

В моїй кваліфікаційній роботі було визначено сутність, цілі та форми диференціації процесу навчання; визначено психолого-педагогічні засади та умови ефективності диференціації процесу вивчення літератури; розглянуто приклади диференціації на уроках світової літератури.

У своїй педагогічній діяльності постійно враховую індивідуальні особливості учнів, це реалізується в диференційованому підході до навчання.

Застосування диференційованих завдань надає можливість максимального розуміння та засвоєння матеріалу учнями з різним рівнем знань.

Диференційоване навчання дітей кожної індивідуально-типологічної групи дозволяє досягати більш високого рівня розвитку уваги, сприйняття, пам'яті і мислення школярів. Це підвищує активність дитини на уроці, його інтерес до предмета, прагнення до самостійної роботі.

Доклавши багато сил, енергії, педагогічної майстерності можна досягнути бажаних результатів.

Список використаної літератури

  1. Арапов А.І. Диференціація навчання в історії вітчизняної педагогіки і школи / А.І. Арапов. − К.: МДПУ, 2003. − 243 с.

  2. Богданович М.В. Методика розв’язування задач у початковій колі / М.В. Богданович.− К.: Вища школа, 1990. − 183 с.

  3. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376с.

  4. Державний стандарт базової і повної загальної освіти від 14 січня 2004 р. № 24: Постанова: [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. ua. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1392-2011-п

  5. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: Навчальний посібник / І.М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352с.

  6. Дьяченко О.М. Проблема індивідуальних відмінностей в інтелектуальному розвитку дитини / О.М. Дьяченко // Питання психології. – 1997. – № 4.− С. 138-145.

  7. Зарубіжна література. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів 5-12 кл / [за ред. Д.С. Наливайка]. − К.: Перун, 2005.−112 с.

  8. Світова література. 5-9 класи. Програма для учнів загальноосвітніх навчальних закладів / [укл. О.М.Ніколенко, К.В.Таранік-Ткачук, С.П.Фоміна, О.В.Ревнивцева, Т.П.Сегеда, Н.В.Онищенко] – К.: Видавничий дім «Освіта». – 2013. – 118 с.

  9. Логачевська С.П. Використання матеріалу підручника для диференційованих завдань / С.П. Логачевська // Початкова школа. – 1990. − № 8. – С.33-38.

  10. Логачевська С.П. Диференційоване навчання на уроках математики / С.П. Логачевська // Початкова школа. − 2001. − № 5. − С. 18-22.

  11. Логачевська С.П. Диференціація – одна із форм інтерактивного навчання молодших школярів / С.П. Логачевська // Початкова школа. – 2006. − №10. − С.18 – 23.

  12. Монахов В.М. Проблема диференціації навчання в середній школі / В.М. Монахов, А.В. Орлов, В.В. Фірсов. − М., 1990. – 293 с.

  13. Перевозний, А.В. Педагогічні основи диференціації сучасної освіти / А.В. Перевозний. – М.: Академія післядипломної освіти, 1998. – 109 с.

  14. Савченко Я.О. Профільне навчання /Я. Савченко// «Профільне навчання».− 2003. − № 1. – С.11-14.

  15. Святченко О. Диференціація – умова успішного навчання / О. Савченко // Початкова освіта. - 2007. − № 12. − С.2-4.

  16. Орлов В.О. Диференціація навчання і робота з обдарованими школярами / В.О. Орлов // Адукация i вихаванне. – 1992. − № 2. – С. 23.

  17. Унт І.Е. Індивідуалізація і диференціація навчання / І.Е. Унт. – М.: Просвіта, 1990. – 221 с.

  18. Фіцула М.М. Педагогіка / М.М. Фіцула. – К.: Академія, 2002. – 528 с.

  19. Фридман К.Н. Психологическая наука учителю / К.Н. Фридман, К.Н. Волков. − М.: Просвещение, 1988. – 224 с

  20. Чуприкова І.С. Психологія розумового розвитку: принцип диференціації / І.С. Чуприкова. − М., 1997. – 174 с.

  21. Шамова Т.І. Активізація навчання школярів / Т.І. Шамова. − М.: Педагогіка, 1982. – 367 с.

Додатки

Додаток 1

План-конспект уроку світової літератури в 6 класі

Тема. РОМАНТИКА ПОДОРОЖЕЙ У РОМАНІ Ж. ВЕРНА «П'ЯТНАДЦЯТИЛІТНІЙ КАПІТАН»

Мета: навчати орієнтуватися у тексті роману;допомогти учням усвідомити пізнавальне значення твору, визначити елементи географічного роману, показати романтику пригод, велич науки та знань у творі, поглибити знання з географії; удосконалювати навички текстуального аналізу, «словесного малювання»;

розвивати логічне мислення учнів, уміння узагальнювати, робити висновки, стисло пере­казувати текст;

виховувати повагу до наукових знань, сприяти вихованню сміливості, мужності, відваги, шляхетності.

Обладнання: текст роману Ж.Верна «П'ятнадцяти­річний капітан», виставка ілюстрацій до роману, карта світу, «Кошик поганих вчинків», «Валіза в життя», «Схема маршруту подорожі», комп’ютерна презентація.

Тип уроку: урок узагальнення та систематизації знань, умінь та навичок учнів

Форма проведення: гра – подорож

Життя – це пригода, в якій є місце подвигу.

Жуль Верн

ХІД УРОКУ:

І. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Одним з кращих творів знаменитого французького письменника Жюля Верна став пригодницький роман «П'ятнадцятирічний капітан», який приковує увагу читачів завдяки заворожуючому, захоплюючому сюжету.

Герої романа впродовж півроку переживають безліч дивних пригод у відкритому морі і в тропічних лісах Африки, куди їх закидає зла доля в особі злочинця і работорговця Негоро. І в цих пригодах найяскравіше виявляється Дивний характер юного капітана Діка Сенда.

Жюль Верн писав, що в своєму творі «намагався показати, що можуть зробити розум і хоробрість підлітка в боротьбі з небезпеками і труднощами, що змусили його покласти на себе відповідальність, не властиву його віку» Кращі якості п'ятнадцятирічного капітана — сила волі, енергійність, відвага, наполегливість, справедливість і благородство — зробили його одним з найулюбленіших героїв французької літератури. А сам роман був і залишається в числі найбільш популярних творів Жюля Верна.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

Сьогодні на уроці ми з вами ще раз зануримося й усягнему романтику подорожей.

Куди ж ми з вами будемо мандрувати? - Сторінками роману видатного французького письменника Жуля Верна “П’ятнадцятирічний капітан”.

А що треба для того, щоб мандрівка була безпечною, цікавою і повчальною? -

А чого чекаєте ви від нашої мандрівки?

Отже, під час нашої подорожі ми повторимо все, що знаємо про цей твір та його героїв, його жанр та важливі питання, які вирішував автор. Під час мандрівки вас чекатимуть випробування на знання, вміння, творчу фантазію.

Отже, сьогодні ми ставимо перед собою такі навчальні цілі.

Робота кожного учня на уроці, як і завжди, буде оцінена, але бал виставлятиметься на основі критеріїв, які є в кожного на парті. Тому дуже важливо в сьогоднішній нашій співпраці проявити не лише знання, а й активність, кмітливість та самостійність суджень.

ІІІ. Узагальнення та систематизація знань, умінь та навичок учнів.

Щоб нам щасливо вийти в плавання, треба вийти з порту “Інформаційний”, щоб перевірити, чи знаєте ви текст роману.

Пропоную вам невеличку вікторину.

  1. Скільки років Діку Сенду?

  2. Що означає його прізвище?

  3. Назвіть імена пасажирів “Пілігрима”

  4. Куди з Нової Зеландії направлявся “Пілігрим”, а куди потрапив?

  5. Як звали незнайомця, що завів їх у глибину африканського материка?

  6. Якою огидною роботою займалися Негоро та Гарріс?

Отже, перше випробування ви пройшли успішно, а значить отримуєте перше слово із афоризму автора роману. (Життя)

Теорія літератури

Роман “П’ятнадцятирічний капітан”-це пригодницький чи географічний роман?

ПРИГОДНИЦЬКИЙ РОМАН – один зрізновидів роману, що наповнений великою кількістю пригод та незвичайних подій. Йому притаманний напружений сюжет, насичений таємницями, загадками, незвичайними подіями у їхньому розвтку.

ГЕОГРАФІЧНИЙ РОМАН – науково обгрунтований роман, в основі сюжету якого покладено географічну помилку.

Я вважаю, що …

Тому що …

Наприклад ….

Отже …

ВИСНОВОК. Роман Ж.Верна „П`ятнадцятирічний капітан”—пригодницький географічний роман. Герої потрапляють в різні екстримальні ситуації, з яких виходять переможцями, хоча і втрачають дорогих людей.

Словникова робота

Давайте пригадаємо, яке значення має слово, що є назвою шхуни – «пілігрим».

Пілігрим-мандрівник, подорожній. Вдалу назву автор дібрав для своєї шхуни із мандрівникаим?

Отримуйте ще один фрагмент афоризму ( - це ) і вирушаємо далі до рифу “Помилковий”. Треба бути уважним, щоб шхуна не потрапила на риф, бо буде аварія і далі пливти не зможемо.

Ø Прослухайте текст, та почувши неточність підіймайте руку.

 Прийом «Лови помилку»

«2  лютого 1873 року китобійна шхуна «Вальдек» вирушила у плавання. Всі члени команди були дуже дружні, тільки кузен Бенедикт тримався осторонь і з неприязню зиркав на членів команди. Був на цьому кораблі і Дік Сенд, який був рідним сином місіс Уелдон. Що вже боягузливий був хлопчина. Одного дня команда «Пілігрима» врятувала напівзатоплене судно. На ньому було 5 негрів і собака Рекс. Дінго зразу накинувся на капітана Халла. Проте з судном «Пілігрим» сталося нещастя. Загинув їхній капітан і капітаном «Пілігрима» одноголосно обрали Діка Сенда.»

Отримуйте ще один фрагмент афоризму (пригода, )

  • Які герої з`являються на борту „Пілігрима”? Кожен пасажир та член команди зараз нам розкаже як він потрапив на корабель

(Учні показують персонажів на ілюстраціях та від першої особи розповідають проних).

  • Розташуйте події у їхній послідовності, це буде своєрідний план ключоих подій роману. (Самостійно, в зошиті).

Зачитайте плани.

  • Отже, ви знайшли ще два слова ( в якій ).

Вирушаємо далі до острова Героїв.

Тут завданням буде підібрати слова на кожну букву імені персонажа (робота біля дошки).

Д - доброта

Н - ненависть

І - ініціативний

Е- егоїст

К- капітан

Г- грабіжник

С- сміливість, совість

О- огидний

Е - енергійність

Р- работорговець

Н - надійність

О- облудний

Д - дієвість, дія


Отримуємо ще два слова нашого епіграфу (є місце).

Ось уже ми наближаємося до берега Науки, де нас чекають найскладніші випробування.

 Слово вчителя.

Жуль Верн був у розквіті творчих сил, він ще не встиг здійснити й половини задуманого, коли захоплені сучасники стали називати його "всесвітнім мандрівником", "віщуном", "чарівником", "пророком", "провидцем", "винахідником без майстерні" (це заголовки статей, що з'являлися за його життя). А він просто задумав описати всю земну кулю - природу різних кліматичних зон, тваринний і рослинний світ, традиції і звичаї всіх народів планети. І не просто описати, як це роблять географи, а втілити цей задум у багатотомній серії романів.

  • Використовуючи знання з географії, історії, зоології та ботаніки, та наводячи факти з роману доведіть що мандрівники опинилися саме в Африці. (випереджувальне диференційоване завдання)

Виступ учнів – географів. (Прокладання маршруту, пояснення чому потрапили до іншого материка).

Виступ учнів-істориків. (Зображення  системи работоргівлі в Африці).

Розповідь  учнів- ботаніків та зоологів  про флору і фауну   Африки (муха цеце, колібрі,термітники, батат, каучукове дерево).

  • Ви справилися з завданнями й отримуєте останнє слово, щоб прочитати афоризм Жуля Верна (подвигу). Таким чином ми завершуємо подорож, зібравши та узагальнивши знання з теми.

  • Прочитайте цей вислів та поміркуйте, кого з героїв роману він стосується. Життя – це пригода, в якій є місце подвигу.

IV. Підсумок уроку.

Метод «Кошик»

У смітник - неправильний, на вашу думку, вчинок героїв.

У валізу – що візьмемо в життя.

V. ОЦІНЮВАННЯ УЧНІВ

Зараз кожен з вас оцінить свою роботу на уроці, відмітивши на «долонці знань» ті види діяльності, у яких проявив себе на уроці і таким чином підрахуємо бали.

VI. Домашнє завдання. Записати в зошити цитати до характеристики Діка Сенда

VII. Заключне слово вчителя.

Майже кожен роман Ж.Верна піднімає якісь наукові проблеми, поставлені, але ще не вирішені його часом. Фантазія і наукова інтуїція письменника відносили юнацтво в незвідане майбутнє. Він показував, що людина може проникнути в найсокровенніші таємниці природи, перемогти, здавалося б, неможливі перешкоди.

Кращі герої романів Жюля Верна відзначають­ся незвичайною моральною чистотою, цілеспрямо­ваністю; зібраністю, не знають ні лицемірства, ні розрахунку. Сміливцям, які вірять в успіх своєї спра­ви, вдається будь-яке найважче починання. Товариш виручає товариша з біди. Сильний приходить на до­помогу слабкому. Дружба скріплюється суворими випробуваннями. Злодії завжди викриваються й за­знають покарання за свої злочини. Справедливість завжди торжествує, а мрія завжди здійснюється. Памятаймо про це і прагнемо!

Додаток 2

План-конспект уроку світової літератури у 8 класі

Тема: Данте «Божественна комедія». Бачення автором світу у першій частині поеми «Пекло».

Мета: проаналізувати деякі аспекти змісту першої частини поеми, зробити висновки про своєрідність зображення пекла у творі Данте; розвивати уміння аналізувати текст, узагальнювати літературознавчій матеріал, виховувати інтерес до світоглядних проблем, які є вічними проблемами людства, виховувати повагу до найшляхетніших життєвих цінностей.

Обладнання: хрестоматії для 8-го класу, ілюстративний матеріал Ботічеллі «Пекло», роздатковий матеріал.

Тип уроку: урок-дослідження застосування умінь і навичок.

Епіграфи.

Хто йде сюди, покинь усі надії.

(Данте «Божественна комедія»)

Данте слід визнати генієм

за один тільки план «Пекла».

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності.

Слово учителя: «Божественна комедія» − найвеличніше творіння Данте, своєрідний підсумок філософської і релігійної думки Середньовіччя та перший крок до Ренесансу. Понад 600 років минуло від часу створення комедії, написані сотні коментарів до неї, багато символів та персонажів так і залишилися загадкою як для сучасних дослідників «пекла», так і для дослідників пізнього Середньовіччя і раннього Відродження. Шедевр Данте залишається загадкою і, як бачите, не тільки для нас. Учені мужі всіх часів замислюються над таємницями великого флорентійця. Чому б і нам з вами не провести власне дослідження деяких питань. Виходячи з історії проблеми, пропоную всім взяти в ньому активну участь, не боятися, висловлюючи власну думку, помилитися, бо, якщо є протиріччя у дослідах літературознавців, чого ж боятися пересічному школяреві.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

  1. Аналізуючи і досліджуючи дантівське пекло, відповімо на наступні питання:

  • Подивіться на епіграф. Що це за слова?

  • Кому належить другий вираз?

  • Який всесвітньо відомий поет так високо цінував спробу Данте узагальнити уявлення про світ Середньовіччя?(О.С. Пушкін)

  1. Актуалізація опорних знань. Літературний диктант.

  • Жанр твору Данте. (Поема)

  • Як назвав своє творіння сам поет? («Комедія»)

  • Хто доповнив назву твору? (Боккаччо)

  • Назвіть послідовно три складові «Божественної комедії». («Пекло», «Чистилище», «Рай»)

  • Хто, падаючи з небесних сфер, пробив у землі глибоку впадину? (Люцифер)

  • Що має форму гори, оточеної з усіх боків океаном? (Чистилище)

  • Флоренція, Болонья, Венеція, Турин, Равенна, Мантуя, Верона. Назвіть ті міста, які пов’язані з життям Данте.

  • Леопард, лев, вовчиця. Корисливість, хтивість, погорда. Здогадавшись, про що іде мова, поєднайте поняття.

  • Яку структуру складають девять кіл? (Пекло)

ІІІ. Перевірка диктанту, висновки, слово учителя.

Саме про Пекло ми будемо сьогодні говорити, попередньо відповівши на деякі проблемні питання. Пригадавши розташування грішників на колах, скажіть:

  • Чому гнівливі і ліниві на пятому колі, а гріх ненажер і скнар – легший: вони тільки на третьому і четвертому? (очікувана відповідь: провина перших розповсюджується і на інших людей, а не тільки на носія вади)

  • Чому ґвалтівники на сьомому, а зрадники – нижче? (будь-який злочин розпочинається із своєрідної зради: людина відмовляється від доброго і гуманного у самій собі).

  • Чому симпатичний Одісей аж на восьмому колі, де знаходяться шахраї і облудники? (Одісей потрапив у Чистилище, куди живим вхід заборонений. Данте натякає на те, що є кордони, за які немає ходу як окремій людині, так і всьому людству).

  • Що вам здалося незрозумілим і дивним у поемі? Складіть власне проблемне питання.

ІV. Дослідницька робота у групах (диференційовані групи).

Розбиваємося на три групи: літературознавців, істориків і філософів.

Історики доведіть, що автор добре знає середньовічну культуру і поезію (доля Бертрана де Борна, зображені сучасники Данте із політичних партій гвельфів і гіббелінів, продемонстровано негативне ставлення до пророка Мухамеда, історія Уголіно і Руджері, яка є частиною Пізанських хронік).

Літературознавці отримують завдання з компаративного аналізу двох творів: «Антігони» Софокла і «Божественної комедії» Данте. Головне питання: зв'язок Антігони та Франчески з Паоло з так званою «гамлетівською ситуацією». Як висновок, поясніть слова російського критика В.Г. Белінського: «Трагічний герой правий до певної міри»?

Антігона

Спільне

Франческа і Паоло

Намагається жити не за писаними законами, а за законами моралі, що встановили боги (неписані закони).

Не з своєї вини опиняються у тяжкому становищі.

Порушують закон подружньої вірності, що є тяжким гріхом.


Опиняються у безвихідній ситуації, але живуть за велінням серця.



Вступають у той конфлікт, який неможливо розвязати. Заслуговують не на осуд, а на співчуття.

Платять за помилки власним життям.



Як висновок із дослідження, повторити дві основні ознаки класичної трагедії. (У центрі твору конфлікт, який неможливо вирішити, загибель головного героя).

Філософи отримують завдання на встановлення відповідностей:

Доброчесні славні язичники

Ненажери

Зрадники

Єретики

Підлабузники, брехуни

Гнівливі і ліниві

Скнари і марнотратники

Нещирі порадники

Розставте номери кіл пекла, на яких знаходяться грішники, намагаючись пояснити логіку поета.

  • До якого загального висновку нам потрібно дійти шляхом досліджень? (На думку Данте, і Рай, і Пекло, і Чистилище для кожної людини знаходиться на землі, виходячи з того, чим живе душа)

V. Етап рефлексії.

  • Усне малювання і зачитування найбільш пам’ятних уривків (робота із підручником: усі подивилися на малюнок Сандро Ботічеллі, виділили для себе найбільш яскравий фрагмент і прочитали його опис у поемі).

  • «А я б намалював таке коло і саме так…»

  • Які почуття залишилися у вас після мандрів по дантівських колах Пекла?

Завдання додому: твір-роздум «У чому велич і ницість дантівського Пекла?»




Выберите курс повышения квалификации со скидкой 50%:

Автор
Дата добавления 12.11.2015
Раздел Русский язык и литература
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров863
Номер материала ДВ-149097
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх