Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Другие методич. материалы / До Дня рідної мови. Матеріали для тих. хто хоче знати більше.
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Украинский язык

До Дня рідної мови. Матеріали для тих. хто хоче знати більше.

библиотека
материалов




Матеріали

до Міжнародного дня рідної мови.

Подготовлено: Кошута Наталия Григорьевна,

учитель украинского языка и литературы

МБОУ «Петровская школа № 2»

Красногвардейского района

Республики Крым































hello_html_m71bbf9aa.png

А к р о в і р ш і «М о в а»

Валерія Федоренка






Миліша нам ти над усі скарби,

О рідна мово, сяй, рости, цвіти!

В тобі заховано казковії світи,

А нам їх відкривати й берегти!


Мільйони в тебе слів, мільйони значень…

О скільки зосереджено і мудрості, й краси!

Віки тебе терзали сили люті, грізні,

Але зламати так і не змогли!


*****


Могутня сила і казкова врода.

О рідні, найпрекрасніші слова!

Ворожа лють борола нашу мову,

Але вона усе-таки - жива!





Молитись, і радіти, і журитись,

Осонцений стрічати день погідний,

Вітати світ, боротися, любити…

А все це – мова, мова наша рідна!

*****

Мудра, щедра, багата, розкішна,

Осяйна, вогняна, дивовижна,

Веселкова, барвиста і ніжна…

Але будь, рідна мово, й престижна!

*****

Мово рідна, мово чудова,

О яка дивовижна краса!

Віддзеркалюєш душу народу,

А йому в серце ллєш небеса!

*****

Минуть роки, прокотяться століття,

Одійдуть сотні сотень поколінь,

Все перебуде - тільки мова рідна,

Адже судилося безсмертя тільки їй

hello_html_m6adb5851.png




Походження


мови


Мова – це особливий і загадковий феномен людського духу.

Люди здавна цікавились тим, як виникла мова.

Акт виникнення мови залишається нерозгаданою таємницею, адже саме вона є основою Всесвіту, його невіддільним атрибутом.

Глотогонічні мотиви (грец. глотогонія – походження мови; розділ мовознавства, що вивчає походження й розвиток мови) у міфах різних народів тісно переплітаються з космогонічними.

Мотив божественного творення світу силою слова простежується в багатьох міфах народів світу, навіть не пов’язаних між собою територіально і

культурно. Так,

рапануйський фольклор малює величну картину: «Повітря, газ, порожнеча. Море, небуття навкруги. Тьма. Перше тріпотіння, перше слово, яке створило світло…».


Давньоєгипетські міфи приписують створення світу богові Птаху – «мовою і серцем»: задумавши світ у своєму серці, Птах називає задумане словами.


В одному з давньоіндійських міфів ідеться про те, що мова передує богам і викликає їх до життя. У багатьох міфах акт створення світу є породженням слова. Причому мова існує задовго до появи першої міфічної людини

[Мовчун Л. Мова, що проросла із зерен міфу // Дивослово . – 2004. - №6. - 51].

Біблія пояснює виникнення світу і всього сущого в нім силою слова.

У Євангелії від Івана читаємо: «Спочатку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно а Бога було споконвіку.

Усе через Нього повстало…» (Іван, 1:1-3).

У Слові – ось у чому ми богоподібні!

Жодна істота не має Слова, а лише ми, люди!

А Слово – це Думка, це Пам'ять, це Мрія, це духовні очі наші, якими бачимо ми себе, світ, і не просто бачимо, а розуміємо, безперервно пізнаємо, передаючи набуті знання нащадкам!.. Тож бережімо Його, своє Слово, бо Воно – Дар Божий.

Отже, міфологічна свідомість приписує слову деміургічну (творящу) силу, ставлячи його на початок процесу творення світу.

Як л ю д и н а

н а в ч и л а с я

г о в о р и т и

Одні народи вважали, що вміння говорити притаманне людині як такій, і коли перші люди були створені з певного природного матеріалу, коли в них зявилася здатність відкривати рот, вони вже вміли говорити. Таким чином, мова начебто закладена в людину, а володіння мовою повязується лише з наявністю голосового апарата.

У міфології втілилася думка про те, що мова передана людям від богів або від інших вищих істот.

Іноді передача мови змальовується символічно – як одухотворення людини.

Численні апокрифи українців та інших слов’ян показують момент, коли в Адама, створеного із землі (глини, тіста),

Бог вдихає душу.

Вважають, що колись була одна мова, якою послуговувались усі народи.

Але люди зазналися, вирішили прославити себе, збудувавши Вавилонську вежу.

Бог розгнівався і змішав мови.

Люди перестали розуміти один одного і розійшлися у різні кінці світу. Так виникли мови, а Вавилонська вежа так і залишилась недобудованою, звідти і вислів«вавилонська вежа», у переносному значенні – справа, яка ніколи не буде завершена.

Близьким до нього є вислів «вавилонське стовпотворіння», що передає кульмінаційний момент легенди – ту хвилину, коли люди вже перестали розуміти одне одного, проте все ще намагалися знайти щойно втрачену спільну мову; у переносному значенні – великий гурт людей, де панує шум, галас, метушня.

Втрата можливості розуміти один одного – покарання,

на яке заслужили зухвальці через свою непокору Богові, законам. Господній гнів може бути величезним, і тоді істота зовсім втрачає мову.

Так сталося і з тваринами, які начебто колись вміли говорити.

У міфах багатьох народів, зокрема й українських, оповідається, що за якийсь гріх чи непослух Бог відібрав у звірів дар мови. І тепер їх можна почути лише вночі напередодні Різдва чи Нового року, якщо сховатись у хліві. Раз на рік воли, корови і коні говорять між собою людським голосом. Якщо господар дбає про них цілий рік, свійські тварини його хвалять. А погано ставиться до них – скаржаться.

Іноді втрата тварин здатності говорити спричиняється не провиною самих звірів, а неправильними діями людей. Бушмени вірять, що їхні пращури вийшли з величезної дірки на землі, а слідом за ними з-під землі повалили табуни різних звірів. Тварини, як і люди вміли говорити. Коли настала ніч, усі зібралися під велетенським деревом. Людям було наказано не розпалювати вогнища. Тварини мирно спали у темряві, а люди все сиділи й сиділи. Їм стало холодно, і, незважаючи на застереження, бушмени розвели багаття. Тварини, охоплені жахом, розбіглися і від страху втратили мову.

Утрата мови людиною часто в легендах і казках поєднується з одночасною втратою людської подоби і перетворенням на тварину.


hello_html_3a80547e.pnghello_html_51a6f0c7.gif



hello_html_33026107.gif


hello_html_6949c934.gif
























*Мудре словечко тішить сердечко.

Краще недоговорити,

ніж переговорити.

*Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.


*Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.


*Що маєш сказати – наперед обміркуй.


*Слово – не горобець, вилетить - не піймаєш.


*Не хочеш почути поганих

слів, не кажи їх сам.

*Умієш говорити – умій слухати.


*Написане пером, не вирубаєш топором.


*Лагідні слова і камінь крушать.


*Як на своєму язиці не вдержиш, то на чужому не втаїш.

*Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.


*Недобре слово гірш вогню пече.


*Не на лиці краса,

а на язиці.


  • Заговори, щоб я тебе побачив. (Сократ)




Мова – втілення думки. ( М.Рильський)



Мов поганих не існує в світі,

Є лише погані

язики. (А.Бортняк)

















hello_html_3418ea4a.pnghello_html_47add304.gif

Мова не передається у спадок, мови навчаються.

Дитина починає говорити мовою людей, що її оточують.

Науці відомо близько 30 випадків, коли діти виростали серед тварин, як Мауглі з казки Кіплінга, і коли вони врешті потрапляли до людей, з’ясовувалось, що діти не могли вимовити жодного слова, хоч їхній мовний апарат був цілком здоровим.

Отже, мова – явище суспільне.

Основна функція мови – комунікативна

Спілкування з іншими – одна з постійних потреб і найбільших радощів людини.

Проте, необхідно пам’ятати вислів Вольтера: «Чудова думка втрачає свою цінність, коли вона погано висловлена», а Буало ніби доповнив його: «Хто ясно думає, той ясно і говорить!».

У мові знаходять своє відображення найважливіші зміни в житті народу. Сучасні мови світу становлять наслідок розвитку і складного процесу взаємодії первісних родоплемінних мов.

За спорідненістю мови об’єднуються у сім’ї.

Мова українська належить

до індоєвропейської сім’ї.



Українська мова – національна мова одного з найбільших народів у Європі. Українська мова є державною мовою України, про що проголошує 10 стаття Конституції України. Вона характеризується високим рівнем розвитку, структурною довершеністю, стилістичною різнобарвністю, лексичним і фразеологічним багатством, неповторною мелодійністю і милозвучністю. Так, І.Срезневський вважав українську мову однією з найбагатших серед слов’янських мов і відзначав, що вона багатством слів не поступається чеській, мальовничістю – польській, приємністю – сербській і що це мова поетична і музикальна. У 1934р. на конкурсі мов у Парижі українська мова була визнана поряд з французькою і перською, як найкраща, наймилозвучніша і найбагатша мова світу.

Назва мови “українська” походить від топоніма “Україна”, який уперше зустрічається у Київському літописі під 1187 роком для означення земель на межі Переяславського князівства та степу, в якому кочували половці. У 16-17 ст. Україною стали називати Середнє й Нижнє Подніпров’я, куди тікали від панщини селяни. Жителі цієї території називалися українцями, а їхня мова українською або козацькою.


Отже, нам необхідно пам’ятати, що, як писав Д.Білоус:

Нашу мову в час горя-біди,

Не одної тяжкої навали

Не на те рятували діди,

Щоб онуки її забували.

Загалом у світі налічується понад 5,5 тис. мов.

До речі, існує мова

  • жестів, барабанного бою

( Центральна і Північна Америка, Тропічна Африка, Південно-Східна Азія),

  • свисту ( у жителів Канарських островів),

  • монотонного шепоту

( у мешканців о.Цейлон та у пігмеїв Центральної Африки).

  • словесна мова -

універсальний засіб спілкування.







Мовні цікавинки


Морфологія

Чи ти задумувався, відкіль оті У нашій мові злитки золоті?

Як намистини, диво калинове – Частини мови!

Який співець, поет, який письменник

Уперше слово вигадав – іменник?

Іменник! Він узяв собі на плечі

Велике діло – визначати речі, -

Імя, найменування і наймення:

Робота. Біль. І радість. І натхнення.

Ну а візьмемо назву – дієслово,

Саме підказує, що діє слово!

Прикметник дасть іменнику – предмету

Якусь його ознаку чи прикмету.

Числівник може визначить тобі

Число речей, порядок при лічбі.

А поспитай звичайного займенника,

За кого він у мові? За іменника!

(Хоч може цей наш скромний посередник

Замінювать числівник і прикметник).

Прислівник звик, незмінюваний в мові,

Ознаки різно виражать при слові.

Сполучник каже: скромну роль я маю,

Але слова я в мові сполучаю.

І частка мовить: слово я службове,

Але людині чесно я служу.

І, будьте певні, в інтересах мови

І так, і ні де треба я скажу.

А вигук може пролунать, як дзвін,

У мові, мабуть, найщиріший він!

Частини мови! Назви наче і звичайні,

Полюбиш їх – красиві, поетичні!

«Відмінно» заслужив ти. Знав – чудово.

Це за любов найвища з нагород.

Хто ж так назвав оці частини мови?

Назвали вчені. Й підхопив народ!

Д.Білоус




Служба в нас обох не особлива,

Та для слів і речення – важлива.

Сполучати вмієм, приєднати,

Місце, час і напрям указати

(Сполучник, прийменник)


Довіря мені людина,

Хоч маленька я частина,

Бо без мене, безперечно,

Не буває заперечень.

(Заперечна частка не)


Наче лицарі казкові,

Вірно служать рідній мові:

Так слова єднати вміють,

Що усі їх розуміють.

(Відмінки)


Є в людині на прикметі

Сотні, тисячі предметів.

Та щоб їх розмежувати,

Що й кому належить знати,

Поділив усіх як слід

Добре нам відомий...

(Рід)


  • Хто ти? Твоє імя?

  • Іменна моя сімя

Знають всіх їх поіменно,

А зовуть сімю...

(Іменник)


















Граматика

Є ще люди сонні, наче сови, А глухі до слова – це найгірш.

Ти до рідної прислухайсь мови, Прокажи відмінки – це ж як вірш!

Називний питає: хто ти? Що ти?

Хоче він про наслідки роботи

І про тебе чути лиш похвали,

Щоб тебе як приклад називали.

Родовий доскіпає свого -

Хоче знати він: кого? чого?

І про тебе знать, якого роду,

Що немає роду переводу.

Все давальний дасть – не жаль йому,

Але хоче знать: кому? чому?

Знать про тебе, гожого на вроду,

Що даєш ти своєму народу?

У знахідного свої потреби:

Він – кого? і що? – питає в тебе.

І кого ми всі за друзів маєм,

І що друзі роблять нам на взаєм?

А орудний хоче знать: ким? чим?

У труді орудуй разом з ним.

Хоче знать: що здатний ти утнути?

Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?

А місцевий – де? В якому місці?

Хоче знати – у селі чи в місті?

Кличний закликає всіх навколо:

Гей, Іване, Петре чи Миколо,

Ви не будьте сонні та байдужі –

У житті нема нічого гірш.

Рідна мова! В ній слова – як ружі,

А самі відмінки – наче вірш.

Д.Білоус













Орфографія

Дві троянди роз- і без-

В кожнім слові розцвітають.

Перед ка, пе, те, еф, ха (Кафе «Птах»)

Букви зе уже немає.

Розпалити – та спалити,

Розказати – та сказати,

Безкраїй, але скраю,-

І я правило вже знаю.

Має тут свій інтерес

Завжди лише буква ес.


*****

Шістнадцять хвастливих кістлявих сомів

Сховали на дно хворостняк від бобрів.

Запястний браслет і пестливі слова –

Такий подарунок сомам від бобра.

  • Контрастний, баластний у нас хворостняк,

Ти ж дім свій форпостний збудуєш і так.



Пре- і при- - немов близнята, як їх розрізнити?

Пам’ятати усім варто, де їм в слові жити.

Пре- - ознака вища міри

( заміни це словом дуже).

Дуже сірий – це пресірий.

Розібрався, любий друже?

З при- завжди ми прибуваєм,

Наближаємось до чогось,

Щось приєднуєм – і маєм

Пам’ятати про це строго.

З при- неповні маєм дії

І ознак неповноту.

Прі- ми й так запамятаєм, правил тут складних немає.

Префікс прі- самотній птах, лише в деяких словах

Зустрічається.

Як в прірві, та у наших прізвищах (прізвиськах).





Фонетика

Ми, звичайно, не хитруєм:

Нас і бачать,

Нас і чують –

Це зовсім не дивина.

Як же наші імена?

(Букви і звуки)


Я один в сім’ї такий,

Кажуть, надто вже м’який.

Хоч мовчун, та не дивак,

В слові я – не зайвий знак.

(М’який знак)


Це усі повинні знати:

Нас не можна роз’єднати.

Відрізняємось ми чим ? –

Літер дві, а звук – один.

(Дз, дж)


Ми усі – відомі знаки,

В нас і одяг однаковий.

Ранг і чин – також один.

Але зважте все-таки:

Хто твердий з нас, хто м’який.

Ось вам приклад: дим і дім.

Зрозуміло це усім?

Та для повного порядку,

Хто назве нас по порядку?

(Пари м’яких і твердих приголосних)


У вимові завжди чисті

Звуки ми, ще й голосисті.

Небагато нас, а все ж

Без нас слова не складеш.

( Голосні звуки)




Будова слова

Нас слова міняють часто,

І, звичайно, це – на щастя,

Бо якби ми не мінялись,

То слова б не поєднались.

(Закінчення)


Якщо в слові неодмінно

Є його частина змінна,

То є й та, що не зникає.

Як її ми називаєм?

(Основа слова)

Ми віддавнв і віками

Чесно дружимо з майстрами,

Які вміють так нас вжити,

Щоб нові слова створити.

(Суфікси, префікси)


Лексика

Незчисленна ми родина,

В нас на всіх – одна хатина,

Але в ній і мир, і лад,

І сусід сусіду рад.

Ну а хто із нас що значить –

Кожен сам вам розтлумачить.

(Тлумачний словник)


В словники занесені ми вчасно,

А вживають нас уже не часто.

Відробили вік свій, відслужили,

Ми у рідній мові старожили.

Та коли про давнину розмова,

Кращого, ніж ми, не знайдеш слова.

(Архаїзми)


Мова в мови, як сусідкам личить,

Може слово й друге запозичить.

І мов рідні нам уже слова ті,

І буденні й ніби вже крилаті.

(Слова іншомовного походження)

Розрізнити нас не кожен може –

Звуки всі і наголос в нас той же.

А приглянься, як поміж братами,

Є відмінність також і між нами (Омоніми)


Синтаксис і пунктуація


Дуже різні ми собою,

Хто і що б нам не казав.

Цей ось вигнувся дугою,

А ось цей – мов струнко став.

Цей - слід кігтиків котячих,

Цей – як макове зерно.

А що разом все значить?

Розгадайте, що воно!

(Знак запитання, знак оклику, лапки, крапка)


До тире я трохи не доріс,

І в граматиці мене зовуть...

(Дефіс)


Хоч маленька, а в писемній мові

Дуже часто я стою при слові.

Та якщо в рядку мене підняти,

Можу і між буквами я стати.

(Кома, апостроф)







Література

  1. Збірник вправ і завдань з укр. мови для учнів 5-11 класів / Уклад. К.Приходченко. – Донецьк, 1999.

  2. Кучерява З. «Мово рідна, слово рідне…» // Дивослово. – 2000. - №4. – С.21-24.

  3. Коваль А. Спочатку було Слово: Крилаті вислови біблійного походженя в укр. мові. – К., 2001.

  4. Мовчун Л. Як ростуть слова // Барвінок. – 2000. - №9.

  5. Мовчун Л. Мова, що проросла із зерен міфу // Дивослово . – 2004. - №6.

  6. Ставицька Л. Слово про мову // Дивослово. – 2002. - №6.

  7. Федоренко В. Навчальні ігри інтерактивного типу // Бібліотечка «Дивослова». – 2006. - №2.








Краткое описание документа:

  • ·       Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже.
  • ·       Що маєш сказати – наперед обміркуй.
  • ·       Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
  • ·       Не хочеш почути поганих і дурних слів, не кажи їх сам.
  • ·       Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.
  • ·       Умієш говорити – умій слухати.
  • ·       Коли сам добре не знаєш, то не говори.
  • ·       Дав слово – виконай його.
  • ·       Краще недоговорити, ніж переговорити.
  • ·       Написане пером, не вирубаєш топором.
  • ·       Лагідні слова і камінь крушать.
  • ·       Недобре слово гірш вогню пече.
  • ·       Розповів Мирон рябої кобили сон.
  • ·       Слово не горобець – вилетить не піймаєш.
  • ·       Язик до Києва доведе.
  • ·       Мовчання – золото.
  • ·       Говорила-балакала, сіла та й заплакала.
  • ·       Як на своєму язиці не вдержиш, то на чужому не втаїш.
  • ·       Не той оратор, хто кричить, а той, хто мовчанням навчить.
  • ·       Хто мовчить, той двох навчить.
  • ·       Говорить солоденько, але скрипить серденько.
  • ·       Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
  • ·       Не на лиці красі, а на язиці.

 Мова – це особливий і загадковий феномен людського духу. Люди здавна цікавились тим, як виникла мова. Акт виникнення мови залишається нерозгаданою таємницею.  адже саме вона є основою Всесвіту, його невіддільним атрибутом.

Наш матеріал допоможе вчителю оформити святкову газету до Дня рідної мови. Ви також можете використати фрагменти матеріалу під час проведення вступних  / підсумкових уроків з української мови. гурткових  занять тощо.

 

Автор
Дата добавления 02.02.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров753
Номер материала 357990
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх