Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / Обществознание / Другие методич. материалы / Доклад на тему: " Формирование творческой компетентной личности на уроках правоведения."
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • Обществознание

Доклад на тему: " Формирование творческой компетентной личности на уроках правоведения."

библиотека
материалов


Формування творчої компетентної

особистості на уроках правознавства


Соціально-політичні зміни, що відбуваються в політичному суспільстві, потребують відповідного перенесення акцентів у освітній галузі. Нова освітня філософія визначила пріоритетні напрями педагогічної діяльності, серед яких особливої уваги набирає стратегія спрямування навчально-виховного процесу на формування духовного світу особистості, утвердження загальнолюдських цінностей, розкриття потенційних можливостей та здібностей учнів.

Процес реформування освіти в Україні являє собою спробу застосування нових форм роботи у межах старої системи. Адже проблеми радянської системи освіти, що була значною мірою орієнтована на інформативні цілі, автоматично переносяться на сучасний розвиток школи. Збільшується кількість навчальних предметів, розширюються межі програми, але при цьому за традицією головним лишається питання: „що вивчати”. Такий підхід уже вичерпаний самою практикою розвитку освіти. Жоден навіть найталановитіший учитель не встигає за розвитком науково-технічного прогресу. Тому, головним питанням порядку денного є опанування учнями умінь і навичок саморозвитку особистості, яке значною мірою вирішується шляхом упровадження технологій, організації процесу навчання, пошуками відповіді на питання: „як почати, як створити умови”.

Динамізм притаманний сучасній цивілізації, зростання соціальної ролі особистості, гуманізація та демократизація суспільства, інтелектуальної праці, швидка зміна техніки і технології у всьому світі – все це потребую створення таких умов, за яких народ України став би нацією, що постійно навчається.

Сучасний освітній процес це повноцінно насичене й суцільно значуще творче життя педагогів, вихованців, батьків. Найважливішим завданням сучасної української школи є формування майбутнього країни, виховання вільних, відповідальних, творчих людей, гідних громадян своєї держави.

Створення сприятливих умов для розвитку здібностей кожної дитини, формування комунікативних, соціальних, життєвих компетентностей – важлива задача сучасного суспільства. Від того, наскільки успішно вона вирішиться, залежить наше майбутнє. Можливості для розвитку здібностей безмежні. Науково доведено, що люди використовують не більше 4 % своїх розумових сил. Якщо б людина навчилася використовувати можливості свого мозку хоча б на 50 %, то він був ба здатен запам’ятати всі 30 томів Радянської Енциклопедії, вивчити 40 іноземних мов, засвоїть курси десяти вищих учбових закладів. На жаль до цього ще далеко але ж слід до цього прагнути і розвивати свої здібності. Здібності розрізняють по рівню їх розвитку. Найвищу ступень розвитку здібностей називають талантом, а особливо талановитих, великих діячів називають геніями.

Слово «талант» походить від грецького talanton і означає «вроджені якості, особливі природні здібності, обдарованість». В давні часи в античному світі в Древній Греції, Вавилоні, Малій Азії талант – це була найкрупніша грошова одиниця.

З часом це слово було перенесене і на людські якості, здібності, міра яких у різних людей є різною. Словом «талант» почали визначати найвищий рівень здібностей людини.

Світ весь час змінюється, і кожне нове покоління приходить в цей вже змінений світ, а протягом свого життя вся праця людей за своєю суттю спрямована на зміни у світі. Кожному етапу розвитку відповідають свої специфічні зміни. На даний час, очевидно, можна виділити такі напрямки цих змін:

  • техніка і високі технології;

  • неймовірно високий рівень інформації;

  • стрімкий розвиток індустрії задоволень і розваг;

  • різні течії релігійного збагачення людей.

За своєю суттю всі ці напрями змін сконцентровано на задоволення потреб людей: матеріальних, комунікативно-соціальних, духовних, естетичних, біологічних. Зміни в світі в будь-які часи твориться людьми: від їх розуму, їх таланту, творчості, бажань, від їх праці залежить якість і спрямованість змін. Залежно від міри свого таланту і його спрямованості кожна людина робить свій внесок у зміни, що відбуваються в світі: один – менше і в якійсь певній галузі, інший – більше, хтось здатний глобально змінити, зламати правила, порядки, старі принципи, норми, стару техніку і її досягнення. Цих останніх найчастіше і називають лідерами, талановитими, геніями.

Багато учнів мають добре розвинутий рівень здібностей, часто зустрічається середній рівень їх розвитку, буває що в учні ті чи інші здібності розвинуті слабо. Але не буває людей, в яких взагалі не має будь-яких здібностей. Якщо дитина талановита, як правило говорять, що це талант від бога. Дозвольте не погодитись. Я вважаю, що будь-які здібності можна розвивати. Від чого ж залежить рівень здібностей? Насамперед від суспільних умов, в яких живе, виховується і навчається дитина. Але одних сприятливих умов для розвитку творчих здібностей не досить. Слід, щоб учень сам прагнув до удосконалення своїх здібностей. Здібності не отримують у «готовому вигляді» від вчителів, вихователів, їх формують своїми власними силами. Тому Миколай Островський напівжартома-напівсерйозно говорив, що в нашій країні не талановиті тільки ледарі.

Але не кожен учень може стати талановитим вченим, художником чи поетом. Справа в тому, що не мале значення для розвитку здібностей мають природні задатки. Але, якщо учень живе не в сприятливих умовах або якщо він не працює над розвитком своїх здібностей, задатки залишаться не використаними, зачахнуть, в здібності не перетворяться.

В учнів з ярко вираженими задатками здібності можуть формуватися дуже рано. Так, Моцарт почав писати музику в п’ять років, Рєпін з шести років малював фарбами, у Пушкіна літературні здібності виявилися в дев’ять років. Що стосується учнів мого класу, то тут змалечку проявилися здібності у Ханіна Дмитра, Князєва Ярослава, Шевлякової Юлії, Гончарової Дар’ї, Медведєвої Олесі. Але це зовсім не означає, що інші діти не здібні. Протягом навчання розвилися здібності у Бурди Владислава, Нікітенко Олени. Серед учнів мого класу було проведено соціологічне опитування за темою «Мої здібності». Учні повинні були дати відповіді на слідуючи запитання:

1. Чи задоволений ти рівнем своїх здібностей?

З 28 учнів 15 відповіли – так, 13 – відповіли – ні.

2. Які здібності в тебе добре розвинуті, а які погано?

Учні змогли чітко визначити свої нахили. Вони також усвідомлюють які здібності в них розвинуті погано.

3. Які здібності ти хотів би в собі розвинути?

Учні прагнуть розвинути в собі слідуючи здібності: математичні, гарно співати, малювати, танцювати, писати без помилок, спортивні, навчитися грати на гітарі. Слід визначити, що майже всі учні в яких мало розвинуті математичні здібності прагнуть розвивати саме їх.

4. Що ти для цього робиш? 16 учнів відповіли, що вони нічого для цього не роблять. Інші додатково займаються щоб удосконалити свої знання.

5. Чому одні мають рівень здібностей вищий, ніж у інших?

На це питанні учні відповіли слідуючим чином: 23 учня «Во всем виновата лень». Щоб чогось досягти потрібна наполеглива праця. І деякі учні такі як Ханін Дмитро, Князєв Ярослав вважають, що головним чинником виступають гени, тобто спадковість.

6. Ч можна покращити свої здібності і що для цього необхідно робити? На це питання всі учні одностайно відповіли, що так і потрібне для цього лише бажання і наполеглива праця. Я вважаю, що на сьогоднішній день в багатьох учнів ще не розвинуті їх здібності, а розвивати їх можна, на мою думку, протягом всього життя. Наприклад, Ньютон, Дарвін, Пастер, Мендєлєєв, Ейнштейн – всі вони в школі вважалися нездатними учнями, а потім стали великими вченими. Тому, я сподіваюсь, що з нашого навчального закладу в майбутньому вийдуть відомі журналісти, юристи, економісти, історики, програмісти.

Для розвитку здібностей насамперед необхідне наполегливий труд. Якщо ми прагнемо сформувати творчу особистість, то ми повинні привчити її добросовісно працювати на уроках і за її письмовим столом вдома, вчити працювати з книгою і як можна більше читати додаткової літератури, наполегливо оволодівати прийомами навчальної роботи, розвивати увагу і пам'ять. Дуже часто буває, що з 3-4 років батьки вважають свою дитину вундеркіндом і в молодших класах всі в захваті від її здібностей, а потім цей інтелектуальний розвиток зупиняється, як стало з Ковальовим Родіоном. Тому що зарозумілий вундеркінд припинив процес навчання. І це стосується не тільки розумових здібностей. Будь-які здібності формуються лише завдяки наполегливій праці, виснаженим тренуванням, творчим пошукам. Навіть за наявності геніальних здібностей визначну роль відіграє труд. «Геній – говорив знаменитий американський винахідник Едісон – це на один відсоток натхнення, а на 99 відсотків наполеглива праця». Розвиток здібностей пов'язано з розвитком інтересів. Якщо учень за власним бажанням з захопленням займається будь-якою справою, то і необхідні для цієї справи здібності будуть формуватися значно швидше. Я в своїй роботі, для того щоб сприяти формуванню творчих здібностей і розвивати компетентності учнів використовую слідуючи прийоми:

  1. впровадження інтерактивних методів навчання;

  2. особистісний підхід;

  3. робота з батьками;

  4. співпраця за схемою учні – вчителі – вихователь – батьки;

  5. моніторинг навчання.

Розвиток творчого мислення здійснюється під час виконання завдань, що передбачають процедури творчої діяльності. Ці уроки дають широкі можливості для творчого пошуку і розвитку творчих здібностей в учнів. Ефективним методом організації навчальної діяльності на цих уроках є робота в групах. Хочу сказати декілька слів на захист групової роботи. Кому з нас не доводилось спостерігати, як тускніють очі учнів, які прибігли з перерви на урок. Одноманітність уроку, коли на ньому кожен день із року в рік повторюється перевірку домашнього завдання, нова тема, підсумки уроку. Причому вчитель працює з частиною учнів, а інші байдикують. Таким чином марнуються дорогоцінні хвилини уроку. У тих учнів, хто слабо засвоїв матеріал, в ході такої перевірки зростає нервове напруження, почуття незадоволеності. Пережив стресову ситуацію на початку уроку, вони не одразу включаються в роботу. Якщо це відбувається систематично у учнів складається негативне ставлення до навчання. Таким чином учень потрапляє в розряд нездібних. На уроках учні повинні не тільки уважно слухати вчителя, самостійно працювати, а ще навчитися говорити. Деякі учні яких викликають соромляться говорити перед всім класом і мовчать навіть тоді коли знають. Іноді минають дні, тижні протягом яких учні ходять в учбовий заклад тільки слухати. Не висловившись на уроці, вони погано засвоюють новий матеріал, в них розвивається невпевненість в своїх силах. І вийти з цієї ситуації можна. Чому учні повинні виступати перед всім колективом. Застосовуючи групову роботу на уроках в учнів з’являється можливість ділитися з своїми думками друг другом. Якщо 30 учнів розділити на групи по 5-6 чоловік, вони отримають можливість висловлюватись в 10 разів частіше, ніж в звичайних умовах. Деякі будуть заперечувати, що це викличе зайвий шум, безлад. Але ж без робочого шуму навчити не можливо. Невелике пожвавлення на уроці корисніше ніж абсолютна тиша. Наші учні дуже багато часу на уроці знаходяться в позиції слухачів, а необхідно щоб вони говорили, творили.

Невичерпаним і найбільш цікавим джерелом розвитку творчих здібностей і набуття життєвих компетентностей є аналіз повідомлень ЗМІ, з відомих та популярних серед молоді кінофільмів. Наприклад учні дуже бурхливо обговорювали фільм «Сволота», були поширені думки з цього фільму, але як відомо «у суперечці народжується істина». Проведення учнями юридичних консультацій. Найкращим варіантом є використання матеріалу, наближеного до реальності, знайомого учням з повсякденного життя.

Ефективним методом формування творчих здібностей і компетентностей учнів є імітаційні або рольові ігри. На цих уроках ми маємо можливість проводити ігри будь-якої галузі права. Розігрувати конкретні ситуації з сімейного, трудового, кримінального права. Імітаційні ігри не вимагають часу на підготовку тому їх доцільно використовувати на різних етапах навчального процесу. Рольові ігри вимагають більш ретельної підготовки, в ній визначається завдання і ролі, а потім учні в костюмах імпровізують на задану тему. Прикладом такої гри можуть бути умовний суд над історичною особою, або історичним явищем, умовна прес-конференція. Наприклад, в гімназії проводився суд над Іваном Мазепою та прес-конференція присвячена діяльності Августіна Волошина. Під час проведення таких заходів ми розвиваємо слідуючи здібності: критичне мислення, історичні, юридичні, музичні, драматичні, декламаційні а також акторську майстерність. Розвитку творчих здібностей також сприяє проведення дискусії. Наприклад ми проводили дискусію за темою «Смертна кара». Учні вільно висловлювали свої думки, аргументовано змогли відстояти свою точку зору. Також серед учнів старших класів проводилась імітаційна гра на тему «Аборт». Учні були поділені на групи: батьки, судді, лікарі, «ненароджені діти». В процесі гри учні змінили своє ставлення до цієї проблеми завдяки тому, що група «ненароджених дітей» переконала своїх так званих батьків, що вони теж мають право на життя. І це вдалося завдяки творчому підходу «ненароджених дітей». Вони написали своїм так званим батькам такого зворушливого листа від якого на очі наверталися сльози і мурахи забігали по голові. Досягнення творчого рівня здійснюється за допомогою виконання практичних робіт, підготовки і захисту учнівських проектів. Наприклад на уроці «Практичного права» ми грали в гру «Біомаса». Діти отримали робочий матеріал – пластилін з якого вони виліплювали людей. В процесі роботи виявилося, що біомаса здатна змінюватись і вносити свої корективи в результаті чого створені люди мали деякі вади. І коли постало питання чи мають право на життя люди з вадами, жоден з учнів не погодився на знищення своєї фігурки і переконливо довів, що саме його людина повинна жити.

Останнім часом, надзвичайно популярним стає використання в роботі інтерактивних методів навчання. Я вважаю, що надмірне захоплення цими методами є досить небезпечним. Досягнути успіху без комплексного використання як традиційних підходів до викладання правознавства, так і методів активного навчання неможливо. На своїх уроках я використовую також і традиційні методи навчання. Вивчення нового матеріалу не може обійтися без розповіді вчителя, або навіть міні-лекції. При застосуванні цих форм роботи я стараюсь уникати довгого монологічного викладу матеріалу. Планує подання матеріалу блоками з поступовим закріпленням. Під час викладання нового матеріалу використовую звертання до учнів із запитаннями чи завданнями, елементи евристичної бесіди. Наприклад, „Як ви гадаєте, чому Україна прагне вступити в ЄС?”. „Як сприйме, по вашому, вступ до цього союзу населення України?”.

Підвищенню ефективності традиційних підходів сприяє залучення зорової пам’яті через використання нормативно-правових актів. Тому при розгляді будь-якого закону учні працюють саме з текстом, аналізують і роблять висновки. Також підвищенню ефективності знань сприяє використання різноманітних схем і таблиць. Найпростішим засобом є опрацювання схеми або таблиці, поданої у підручнику або спеціально-підготовленої як роздавальний матеріал. Однак найбільш ефективною є динамічна побудова схеми (таблиці). Під час викладу матеріалу – схема або таблиця не подаються в готову вигляді, а формуються поступово. Для цього я використовую мультимедійну техніку, але нажаль дуже рідко. Як правило я будую крейдяні схеми (таблиці) на дошці.


Систематизація законодавства


Критерії

Систематизація законодавства

Консолідація

Кодифікація

Імплементація

Інкорпорація

Звіт законів

Компюерні технології

Визначення поняття







Сфера застосування







Спільне







Відмінне







Висновок








Зорову память учнів необхідно залучати при роботі над формуванням понять і термінів. З цією метою необхідні терміни пропоную записувати на дошці або на аркушах формату А-4, вміщувати у файли та вішати на гвоздики на верхній частині класної дошки. При цьому не слід забувати ефект новизни – термін має розміщуватися на дошці саме в той час, коли про нього йдеться у розповіді вчителя, а не заходиться на дошці з початку уроку. Після ознайомлення термін може залишатися на дошці до завершення уроку і використовується на етапі закріплення вивченого матеріалу.

До традиційних підходів у навчанні відноситься також організація роботи учнів з законами. Як правило, всі необхідні витяги з законів вміщенні у підручнику або готуються мною у вигляді роздавального матеріалу. Застосовуючи цю форму роботи я дотримуюсь слідуючи вимог:

І - необхідно визначити і оголосити назву закону чи його складової частини, який пропонується опрацювати;


ІІ - необхідно визначити порядок роботи: індивідуально, за спільним для всього класу завданням; і з поділом класу на групи відповідно до варіантів завдань, але з індивідуальним виконанням завдань; за індивідуальними завданнями (картками); за методикою малих груп; шляхом рольової гри з використанням нормативно-правових актів.


ІІІ – слід чітко сформулювати завдання для учнів, наприклад: визначити основні положення Закону України „Про громадянство”. Це завдання для учнів, які мають середній рівень знань. Для учнів високого рівня надаються більш складні завдання. Наприклад: спрогнозуйте наслідки прийняття Закону „Про скасування пенсій в Україні”.

Важливим елементом успішного засвоєння знань є використання різних методів активізації учнів: термінологічна або цифрова розминка, яка використовується на початку уроку з метою активізації набутих учнями на попередніх уроках знань, перевірки домашнього завдання. Водночас така розминка допомагає сконцентрувати увагу учнів і одразу обрати високий темп навчання, необхідний для успішного оволодіння обсягом навчального матеріалу.

Правознавство належить до предметів гуманітарного циклу, і його особливістю розвинуті міжпредметні зв’язки. При вивченні окремих тем доцільно використовувати зв’язки з історією (питання походження держави, історії розвитку держави і права на території України тощо), географією (питання адміністративного устрою України), біологією (становлення сучасного типу людини), українською і всесвітньою літературами (реальні історичні події і явища в житті літературних героїв). Також доцільно проводити інтегровані уроки.

Запропоновані вище методи і форми навчання сприяють розвитку творчості, винахідливості та ділових якостей, формують в учнів внутрішню потребу вчитися, навички дослідництва та здатність до самонавчання. Як результат написання учнями різноманітних творчих робіт (див. розділ науково-дослідницька діяльність учнів). Розкриваються природні здібності учнів, про те свідчать успіхи на олімпіадах обласного та Всеукраїнського рівнів в конкурсах захистах наукових робіт. Так, учень, Владислав Бурда, став призером Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії. Трошин Ігор мав четвертий результат на обласній олімпіаді з основ правознавства. Учасники олімпіад, конференцій вирізняються серед інших не тільки високим рівнем загальної ерудиції та навчальних компетентностей з предмету, а й умінням застосовувати ці знання для рішення конкретних нестандартних задач, умінням вести наукову дискусію й аргументовано відстоювати свою точку зору. Таким чином, можна говорити про трансформацію загально навчальних компетентностей у науково-дослідницькі або ще ширше про комунікативні компетентності учнів (див. розділ робота з обдарованими дітьми).

Нестандартні уроки стимулюють любов до предмета, сприяють створення неофіційного мікроклімату у стосунках учителя та учнів, на них формується «ситуація успіху». Сутність такої методики спрямована на набуття учнями важливих компетентностей, тобто загальних здатностей особистості виконувати певний вид діяльності. Компетентність базується на знаннях, досвіді, цінностях, набутих завдяки навчанню. Вона є показником успішності учня. В умовах оновлення школи актуальними стають проблеми педагогічної діагностики. Неможливо досягти високого рівня навчальних досягнень учнів без відповідного контролю за ходом навчального процесу, своєчасної корекційної діяльності. Вирішення цієї проблеми стає можливим шляхом якісного моніторингового дослідження (див. додаток 5).

Підбиваючи підсумки своєї роботи хочу наголосити, що незважаючи н великий педагогічний стаж (6 років) має певні досягнення. На щастя, мої учні талановиті, обдаровані діти, які добре вчаться і прагнуть досягти результату, тому вони неодноразові переможці ІІ етапу Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії України та правознавства. У 2004-2005 навчальному році Владислав Бурда посів ІІ місце у ІІІ та ІІІ місце у ІV етапах Всеукраїнської учнівської олімпіади з історії. Він також є переможцем по МАН. Пишаюсь такими учнями як Трошин Ігор та Нікітенко Олена. Вони не тільки переможці олімпіад, а і творчі небайдужі особистості, з якими хочеться працювати і досягати успіху, це учні, які примушують піднімати планку і сприяють творчому пошуку вчителя. У 2004 році я стала переможцем міського туру Всеукраїнського конкурсу „Учитель року” у номінації „Історія”. У минулому навчальному році (2005-2006) учні 59 класів стали переможцями спочатку районного, а потім і міського конкурсу „Правовий КВК”, який був започатковано органами юстиції м. Горлівки. Перемогу ми добули завдяки великій працездатності, акторській майстерності таких учнів як: Кухаркін Павло, Бугаєвський Тімур, Алєксєєнков Юрій. З такими учнями неможливо працювати не творчо, саме вони надихають на постійний пошук.

Для того щоб виховати високоосвічену творчу та активну особистість слід враховувати також психологічні аспекти учнів. Для цього необхідно залучати шкільного психолога, який за допомогою різноманітних тестів, вправ дає можливість виявити ставлення до предмету і своєчасно внести свої корективи, виправити помилки (див. розділ психологічні аспекти виховання старшокласників).

Але щоб навчити сучасних дітей учитися необхідно обов’язково проводити ще й змістовне позакласну роботу та роботу з батьками (див. розділ позакласна робота з батьками). У процесі навчання учень із пасивного спостерігача перетворюється на творця, стає рівноправним учасником навчального процесу.

Отже я вважаю, що на уроках правознавства слід використовувати різноманітні форми і методи навчання, як інноваційні, так і традиційні. Це все разом значно підвищує загальний рівень освіти школярів, бо „освіченим є не отой, хто багато знає, а той, хто спроможний співвіднести те, що знає і вміє зі своїми планами, ситуацією, та запитами суспільства”. Р.Кіплінг колись сказав, що „освіта – найважливіша з земних благ, якщо вона найвищої якості. Інакше вона абсолютно даремна”.


Тема: Права людини і громадянина

Мета: Ознайомити учнів з поняття «права людини», основними етапами розвитку, формувати повагу до прав людини, розуміння можливості їх дотримання

Тип уроку: лекція


Хід уроку:


І. Організаційний момент (2 – 3 хв.)

ІІ. Вивчення нового матеріалу


Вступне слово вчителя

1. Права людини в історії людства

Розвиток ідеї прав людини проходив протягом трьох великих етапів:

І етап – 8 в. до н.е – 16 ст. (від перших законів закони Хаммурапі Вавилон 775 р. до н.е., стародавня історія, середньовіччя, реформація) коли ідея прав людини вперше з’являється, появляються перші закони які регламентують життя;

ІІ етап – це період першого теоретичного обґрунтування прав людини і спроба їх практичного застосування в політичному житті; цей етап охоплює ХVІІ – ХІХ ст.;

ІІІ етап – це сучасний період, коли права людини стали загально визначеними нормами міжнародного і національного права; цей період розпочався після закінчення другої світової війни.

Ідея прав людини виникає в сучасній думці тоді, коли вперше людина стає самостійним і повноправним учасником громадянсько-політичного життя і набуває почуття особистої гідності. Саме такі умови існування людини з’явилися в давньогрецькому демократичному полісі. Тут людина вперше відчуває себе вільним громадянином, який разом з іншими членами суспільства вирішує, яким законам буде підкорятися і хто буде керувати державою. Тому вже у VI – V ст. до н. е. грецькі філософи Лікофрон, Антіфон, Алкідам висловлюють думку, що люди від народження мають права – «природні права», завдяки яким вони є повноправними громадянами.

Тобто природні права – це права, які належать людини від природи, вони не подаровані державою або ще кимсь.

Але антична демократія була обмеженою і тому не здатною сприяти ідею прав людини в повному обсязі. Навіть великий Аристотель вважав, що не всі люди від природи мають права. Від гадав, що є люди, які вільні від природи – і вони мають права, але існують і такі, які є від природи рабами, і тому ніяких прав не мають. Тобто Аристотель не уявляв можливість існування іншої демократії, окрім рабовласницької.

Незважаючи на цю обмеженість розуміння прав людини, Аристотель, розмірковуючи над природними правами людини, приходить до висновку, що раз вони належать людині від природи, то є безумовними. Ті ж закони, які люди самі створюють у своїй державі, є умовними, штучними. Такі закони більш або менш вдало відповідають природі людини і тим суспільним обставинам, в яких вона знаходиться; вони є наслідком угоди, яку укладають між собою і державою люди. Тому закони держави змінюються, а природні права людини є незмінними. Природні права є незмінним зразком, еталоном для державного законодавства і з цієї причини вищі від державних законів.

Думки Аристотеля про природне право підхопив римський державний діяч і філософ Цицерон (106 – 43 р. до н.е.). Цицерон підкреслював, що істинний закон – це закон, який містить розумне положення, що відповідає природі людини. Тому такий закон звертається до розуму людини і ї совісті. Він переконує людей у тому, що його слід виконувати, а не лише вимагає певної поведінки під загрозою покарання. Панування закону у державі можливе за умови сумлінного використання. Розумне, справедливе державне законодавство, яке орієнтується на природні права людини, сприяє покращанню моралі в народі.

Зв'язок моралі та права, стає наріжним каменем класичного римського права, систематизованого римськими юристами Гоєм, Папіаном, Ульпіаном, Модестином (2 – 3 ст. н.е.). Класична римська юриспруденція виходить з поняття правової справедливості. На думку Ульпіана, це означає, що кожен повинен «жити чесно, не завдавати шкоди іншому, кожному надавати те, що йому належить». Ідеї природного права і правової справедливості Цицерона і класиків римської юриспруденції були розвинуті в Нові часи.

На етапі передісторії ідеї прав людини важливу роль відіграло християнство, яке висунуло гуманістичний ідеал цінностей кожної людини і рівності всіх людей перед Богом. Християнське вчення визнає свободу волі людини як основі її вчинків, за які вона повинна нести особисту відповідальність. Але в середньовіччя християн церква гадала, що ці принципи неможливо застосувати для побудови громадянсько-політичного життя на засадах визнання рівноправності вільних людей. Справа в тому, що людська природа не досконала, над нею тяжіє первісних гріх і тому зимне життя людини підпорядковується нерівному феодальному праву. Права належать людині в залежності від того, яке місце вона посідає в суспільній ієрархії.

Інакше це питання розглядають діячі Реформації ХVІ ст., яка стала прологом до революцій XVII – XVIII ст. і появи представницьких демократій. Зокрема Мартін Лютер (1483 – 1546 рр.) наголошує на тому, що головна свобода, яка належить кожній людині і якої її неможливо позбавити, – це свобода совісті. Саме голос совісті підказує людині, де добро і де зло, який вчинок є справедливим і який несправедливий. Тому князівській владі слід підкорятися, але не ціною відмови від своїх переконань.

Підсумовуючи, треба сказати, що в перший період з’являються важливі ідеї стосовно прав людини, але вони ще не складуються у єдине послідовне вчення, бо для цього не було ще необхідних с-п умов.

У XVII – XIX ст.. ми маємо перші спроби обґрунтування права людини. У Джона Локка (1634 – 1704 рр.) ми знаходимо систематичне вчення про права людини. Він виходить з того, що кожна людина від народження має право на життя, свободу і власність. Ці права визначають умови існування людини, і якщо їх відібрати, то людина перетвориться на істоту, з якою можна буде робити все, що завгодно: безкарно вбивати, перетворити на раба, відібрати те, що їй належить. Люди утворюють державу саме для того, щоб вона захищала їх права. Закони держави повинні бути рівними по відношення до кожного громадянина, бути обов’язковими для всіх і перш за все – для самої державної влади, яка своїми діями не повинна порушувати права і свободи людей. Для цього державу потрібно перетворити на правову.

Боротьба за права людини була вже не тільки теоретична. Боротьба північноамериканських колоній за незалежність і самостійність велась саме під цими гаслами. Права людини проголосили у Декларації прав Вірджинії (1776 р.), Декларації незалежності США (1776 р.). Пізніше у 1791 р. визнання прав людини входить до складу Конституції США у вигляді Білля про права.

На європейському континенті ідеї Локка, Монтеск'є, Руссо стали джерелом для одного з найважливіших правових актів Французької революції Декларації прав людини і громадянина 1789 р. Проголошуються такі права людини: свобода, власність, безпека, вільне висловлення думок, свобода друку.

Захисниками прав людини в ХІХ – ХХ ст.. виступають Кант, Гумбольдт, Мілль, Констант та наші українці Драгоманов, Грушевський, Винниченко, Кистяківський. ХХ ст. стає особливим етапом у розвитку і поширенні прав людини. У цей час визнання прав людини стає нормою права міжнародного. Ще Ліга Націй робила спробу налагодити міжнародно-правове співробітництво держав у сфері прав людини. Але остаточно права людини стають складовою частиною міжнародного права після утворення ООН (1945 р.) і прийняття нею ЗДПЛ 10 грудня 1948 р. ЗДПЛ проголосила мету створити такий міжнародний правопорядок, в якому будуть поважатися права і свободи людини, і визначила політичну волю держав побудувати правову систему визнання і захисту прав людини. На основі ЗДПЛ ООН були розроблені і прийняті дві міжнародні угоди в 1966 р. Пакт про громадянські та політичні права, і Пакт про соціальні та культурні права. У сукупності всі три документи називають Хартією прав Людини, що визначає міжнародні стандарти визнання прав людини.

Декларація – політичний документ, в якому держави проголошують мету своєї спільної діяльності і публічно беруть на себе зобов’язання здійснити практичні заходи спрямовані на досягнення визначеної мети.

Сучасне розуміння прав людини має два виміри: морально-політичний і правовий. Права людини в морально-політичному аспекті означають, що кожна людина має невід’ємні права і свободи і вимагає поваги до своєї гідності. Права людини в правовому аспекти означають, що кожна людина має правовий статус, тобто закріплений у нормах права (національного і міжнародного) перелік своїх прав і обов’язків держави, і міжнародних організацій щодо дотримання і захисту цих прав, а також обов’язок людини не порушувати права і свободи інших людей.

Юридично права фіксуються на національному рівні – у конституціях і законах; на міжнародному рівні – у міжнародних пактах, конвенціях, які є міжнародно-правовим документом. На сьогоднішній день існують міжнародні організації по захисту прав людини. На відміну від XVII – XIX ст.. права поділялись на особисті права (права людини) і політичні права (права громадянина). Сучасне розуміння розрізняє такі види прав: громадянські, політичні, як культ, соціальні.


ІІІ. Закріплення нових знань.

  1. дайте визначення поняття «права людини»

  2. назвіть етапи розвитку «прав людини»


IV. Підсумок

Ми з вами ознайомились з поняттями та історією виникнення і розвитку прав людини.


Домашнє завдання: За допомогою ЗМІ дібрати матеріал про сучасний стан «прав людини» в різних країнах.

Тема: Право на життя. Смертна кара

Мета: Сьогодні ми будемо говорити про історію виникнення і розвитку смертної кари в історії людства. Сьогодні кожен з вас матиме можливість висловити свої думки та відношення до смертної кари. Чи потрібна смертна кара в Україні? Отже тема нашого диспуту «Смертна кара: за і проти».

Устаткування: Загальна декларація прав людини, Конституція України, пам’ятки як проводити дискусію.

Тип уроку: диспут


Хід уроку:


І. Організаційний момент (3 хв.)

ІІ. Диспут «Смертна кара: за і проти»

Повідомлення учня:

Страта

Є два визначення цього поняття.

1) Спосіб, процедура виконання смертної кари;

2) Позбавлення життя.

Страта може бути проста і кваліфікована (позбавляючи життя, приреченому прагнуть завдати максимум страждань).

Давній світ знав безліч способів виконання смертної кари (за різними джерелами їх існувало понад 20). Наприклад у Давній Греції були такі види страти: закидання камінням, утоплення (Македонія), скидання у прірву (Спарта, Сіракузи), задушення (Спарта), отруєння (засудженому давали чашу з отрутою – в Афінах), відсічення голови. З метою залякування рабів у 7 ст. до н. е. їх розпинали на хресті. У Давньому Римі практикували такі самі види страт, а Закони ХІІ таблиць передбачали ще й спалювання на вогнищі. Також у давнину засуджених страчували через повішення, колесування, а військовополонених – через смерть на арені у двобої з дикими звірами або з іншими військовополоненими (гладіаторство). У нормативно-правових актах Давньої Русі окремих вказівок щодо видів страти не було. Вибір способу виконання смертної кари залежав від рішення князя, священнослужителя і ґрунтувався на місцевих звичаях. Для єретиків існувала спеціальна процедура: спочатку відрізали язика, потім – праву руку, далі виколювали очі, відтак убивали.

У статутах Великого князівства Литовського смертна кара передбачалася за злочин проти держави, вбивство, розбій, наїзд конем на людину, що призвів до її смерті. Зокрема, застосовувалися: проста страта (відрубування голови, утоплення, повішання); кваліфікована (спалювання, четвертування, саджання на палю, утоплення зашитим у мішку разом з тваринами, закопування живим у землю тощо).

Козаки, система права яких була заснована на звичаях, застосовували страту за найтяжчі злочини: вбивство (розбій), дезертирство, гайдамацтво (викрадення коней, худоби), пияцтво під час військового походу. Страта мала кваліфікований характер: закопування живим у землю, саджання на палю, повішання на залізному гаку, забивання киями біля ганебного стовпа.


У Соборному уложенні 1649 р., що діяло на території України після переходи її під протекторат Російської держави, види страти докладно регламентувалися. До простих способів страти належали відсічення голови, повішення, утоплення; до кваліфікованих – спалювання, залиття горла розпеченим металом, четвертування, колесування, закопування у землю по плечі… вибір страти не завжди передбачався нормою закону, здебільшого це вирішувалося судом. До початку страти засуджений отримував прощення у священнослужителя, він мав 6 тижнів для каяття, після чого допускався до причастя, а відтак його страчували. Екзекуцію здійснювали публічно, при великому скупченні людей. Трупи або частини тіл страчених виставляли на місці страти для залякування, що, безперечно, було головною метою покарання.

За Артикулом військовим Петра І передбачалися страти трьох видів: розстріл, відсічення голови, повішення. У 1754 р. вийшов указ, за яким замість страти вводилися жорстокі покарання батогом, таврування чола словом «вор» і відривання ніздрів, що в більшості випадків спричинювало смерть. З ІІ пол.. XVIII ст.. смертна кара використовується менше, страта зводиться переважно до розстрілу та повішення.

У радянські часи єдиним способом смертної кари був розстріл. Він застосовувався і як покарання за злочин проти держави, режиму, і як спосіб розправи (30 – п. 50 рр. ХХ ст..). Лише наприкінці ВВВ 1941 – 1945 рр. для зрадників батьківщини та пособників німецько-фашистських окупантів застосовувалася смертна кара через повішення, але до КК вона внесена не була. ВКК УРСР 1960 р. передбачалася страта через розстріл. Цей вид страти існував до розпаду СРСР.


Від моменту проголошення незалежності України (1991 р.) смертна кара існувала як «виняткова міра покарання» (розстріл). Рішенням КСУ від 29 грудня 1999 р. визнано, що смертна кара суперечить КУ. Вона скасована як вид покарання ЗУ від 22.02.2000 р. Станом на 2003 р. скасована у 112 країнах. У тих державах, де смертна кара ще існує, застосовується сім способів її виконання:

  1. розстріл – відомий з часів винайдення пороху (Пакистан, Сомалі, США, Сьєрра-Леоне);

  2. повішення (Іран, Лівія, Свазіленд, США, Японія);

  3. відсічення голови – здійснюється мечем (Саудівська Аравія);

  4. отруєння газом у газовій камері (тільки у США, а як єдиний вид страти залишається у двох штатах Алабамі, Небрасці);

  5. на електричному стільці;

  6. смертельна ін’єкція (у кількох штатах США та на Філіппінах);

  7. закидання камінням (за «злочин проти моральності») існує у країнах Азії, Африки, де діють закони шаріату.


Проміжний підсумок: ми з вами дізналися про історію запровадження смертної кари, а також ознайомилися з типологією страт: повішення, розстріл, страта на електричному стільці, смертельна ін’єкція, отруєння газом, спалення, утоплення.

Завдання: спробуйте висловити своє ставлення до смертної кари.

Виступ однієї з учениць.

Смертна кара

Однією з форм порушення права людини на життя багатьма вважається і так зване «законне» позбавлення її життя. Понад 80 країн світу, в тому числі всі розвинені європейські держави, не застосовують смертної кари.

Існує багато аргументів проти збереження смертної кари. Насамперед, держава не має права відібрати у людини те, чого не давала, – життя. Право на життя – це природне право, і держава не повинна позбавляти людину цього права. Якщо держава зберігає смертну кару, то вона робить суспільство більш жорстоким. По-друге, скасування смертної кари, як свідчить досвід, не сприяє збільшенню кількості тяжких злочинів. Так, у Великій Британії у 1965 р. смертну кару за вбивство було скасовано для експерименту: у найближчі 5 років після цього кількість злочинів не зросла. Тоді парламент скасував смертну кару остаточно. По-третє, це загроза судової політики, тобто загибелі невинуватих людей. Хоч би якими досконалими були судові процедури, – помилки неминучі. Наприклад, у США з 1900 р. до 1985 р. було, лише за офіційними даними, страчено 25 ні в чому винуватих людей.

Противники скасування смертної кари в основному посилаються на небезпеку зростання злочинності і на те, що справедливість вимагає, щоб першими «скасували» смертну кару «пани вбивці».

Нині більшість населення нашої держави, як свідчать неодноразові соціальні дослідження, вважає передчасним скасування смертної кари.

Я гадаю, що в Україні повинна бути застосована смертна кара, бо зростає рівень злочинності. Людина повинна відповідати за свої злочини.


Учні по черзі методом – прес висловлюють свої думки.

Зачитує один з учнів


Лист із камери смертників


Любий друже!

Мене звати Девід Дюрен. Я хочу розповісти тобі щось дуже важливе і маю надію на те, що моя розповідь каяття допоможе тобі прийняти деякі з найважливіших рішень у твоєму житті.

По-перше, дозволь трохи розповісти про себе. Я – молодий білий чоловік з коефіцієнтом інтелекту вищим за пересічний (132). Я походжу з родини з середнього класу. Зараз, у 1988 році, я знаходжусь у камері смертників у штаті Алабама і очікую виконання вироку.

Де я схибив?

Як це трапилось? Я вже кілька років знову і знову ставлю собі це питання. Перебуваючи у камері смертників, я вам нагоду ретельно скласти відповідь, переглядаючи своє життя.

Чому так важливо отримати відповідь? Якщо ти з відкритим розумом і серцем вислухаєш те, що я розповідатиму, ти зможеш використати мої помилки аби перевірити своє життя і життя твоїх товаришів, а також виправити і не припускатися таких же помилок, поки все не вийшло з-під контролю. Якщо твоє життя іде у невірному напрямку, ще можна його виправити, аби не стало запізно.

Небезпека тиску ровесників

Моєю справжньою проблемою під час зростання був тиск ровесників. Я був таким малим слабаком, нормальним хлопцем, що мешкав у багатоквартирному будинку, у якому майже всі діти жили тільки з одним із батьків, що працювали і залишали дітей без нагляду. Отже, заради компанії і потіхи, ми «тусувалися» разом. Спочатку інші діти мене не приймали, тому що я не робив того, що робили вони. Я не використовував брудних слів, не пив, не палив і не затягувався планом (маріхуаною). Але я знав, що мені потрібно буде все це робити для того, щоб увійти у компанію і придбати справжніх друзів (ха-ха!)

Отже, коли мені було 12 років. Я вперше затягнувся цигаркою, випив першу банку пива, вперше закурив план, і почав постійно лаятися. Мої ровесники казали: «Та ну, трохи плану ще нікому не завадило» або «До плану не звикають – від нього не збожеволієш!» Потім я довідався, що медичні експерименти так не вважають.

Отже, що ви думаєте? На цьому все не закінчилось. Я бачу, що, піддаючись тиску ровесників, я оточив себе так званими друзями, які пили, палили, лаялись і вживали наркотики. Коли ти вживаєш план, тобі треба його у когось купувати. Чесно кажучи, я ще не бачив торговців, які продавали б тільки план. Отже, коли ти палиш план, ти входиш у цілий світ наркотиків. Н такий самий ризик наражаєшся, коли вживаєш алкоголь.

Раптом тобі потрібно щось, аби доповнити твою випивку. Отже, ти палиш травку, – так робив і я. Потім ти йдеш купувати травку у своїх знайомих, а він чи вона каже: «Чувак, у мене зараз немає плану, але у мене є круті «колеса», або крек, або ж валіум, плесід, чи навіть Л.С.Д».

Дорога у нікуди

Отже, тобі потрібно відтягнутися і ти купуєш те, що є у продажу. Я знаю, бо так це трапилося зі мною. Ти ще не отямився, як уже ковтаєш «колеса» і підмішуєш їх у свою травку.

Потім ти весь виснажений, і тобі потрібна доза. Твій дружній продавець наркотиків каже: «Ей! У мене тут є такі круті амфітаміни!» або «Чоловіче, цей кокаїн запустить тебе на орбіту!»

Мій улюблений наркотик? Л.С.Д Я приймав його (навіть коли був у армії) десь чотири або п’ять разів на тиждень. Приймав і тоді, коли вбив 16-ти річну дівчину (через що зараз знаходжусь тут).

Чому? Тому що піддався тиску ровесників! Тоді усе і почалось. Кажуть, що друзі або рятують, або у могилу зводять. Але часто це ще приводить і до залежності.

Послухайте мене

Я пишу це тому, що мені просто потрібно щось робити! Я міг би робити щось більш приємне. Ти думаєш, що мені весело сидіти тут і розповідати тобі, як я вбив шістнадцятирічну дівчину через те, що мені були потрібні наркотики і випивка, і я не поводився як належить добропорядному громадянину? Ти думаєш, мені це весело? Ні, це принизливо, соромно, і взагалі, боляче розповідати про таке.

Навчиться з моєї помилки

Отже, я роблю це не заради себе – я роблю це заради тебе тому, що мені не байдуже! Я не хочу бачити, як хтось руйнує своє життя і життя безневинних людей, як це зробив я. Я пройшов по шляху, на якому, можливо, зараз знаходишся ти або хтось, кого ти знаєш. Цей шлях – темний. Цей шлях - глуха вулиця. Я вже дійшов до кінця. Він – огидний.

Він – через біль. Він – у самотності. Його кінець – смерть.

Ти або якийсь твій знайомий бачив колись, як відбувається у в’язниці страта на електричному стільці? Якщо, може, ти знайдеш когось, хто бачив страту на електростільці, попроси його описати вигляд людини, яка прив’язана до електростільця, коли через її тіло проходить 1600 вольт – як тріщать мотузки, якими ця людина прив’язана. Попроси описати вигляд і запах спаленої плоті цієї людини, коли електрод стає таким гарячим, що обпікає, немов клеймо для худоби. Попроси описати вигляд тієї жахливої маски, що колись була обличчям людини. Тепер воно виглядає як страшна маска з Хеллоуїна – очі витріщені, гримаса на обличчі, рот розтулений у беззвучному зойку (не тому що не хотів кричати, а тому що біль був таким сильним, що не міг кричати).

Може, ти зрозумів ризик тиску ровесників і не будеш наближатися до наркотиків. Добре! Ти – на вірному шляху.

Може, ти знаєш когось, хто тобі не байдужий і йде зараз по цій глухій вулиці. Якщо так – розкажи йому цю історію.

Може, ти тусуєшся не з тим, не з тим, з ким треба, і вони переконують тебе йти туди і робити те, що ти не вважаєш за потрібне. Я таким чином забрав життя у безневинної дівчини і, нажаль, у багатьох інших людей. Будь ласка, візьми для себе урок із моєї помилки! Я маю щиру надію, що моя розповідь допоможе комусь врятувати життя.

Девід Дерен


Питання: Чи змінилася ваша думка після того, як ви почули звернення з камери смертників?

Обговорення.


Питання до учнів, які висловилися проти смертної кари. Уявіть собі ситуацію, коли вбито члена вашої родини. Яке покарання на вашу думку слід призначити?

Обговорення.

Питання до учнів, які висловилися за смертну кару. Близьку вам людину звинувачено у вбивстві. Ви знаєте, що вона цього не робила на 100 %, але факти свідчать про інше, їй виносять смертний вирок. Ваша думка.

Обговорення.


ІІІ. Підсумок. Забрати і повернути у людини можна все крім життя. Право на життя відноситься до природних прав людини. Жодна влада не має права забирати те чого не давала. А покарати людину, яка скоїла тяжкий злочин можна і іншим шляхом, наприклад довічним ув’язненням, щоб протягом всього свого життя вона несла хрест свого злочину і це буде ще більшим покаранням ніж страта.


ІV. Виставлення оцінок.


V. Домашнє завдання: провести соціологічне опитування (не менше 30 реципієнтів) на тему: „Чи потрібна смертна кара?”.


Як працювати в малих групах


Робота в малих групах дозволить вам набути навичок спілкування та співпраці.

Об’єднайтеся у групи по 4 – 6 осіб і отримайте завдання у вчителя. Ви матимете певний визначений учителем час для виконання цього завдання.

Організуйте роботу в групі так:

1. Швидко розподілить ролі у групі.

Спікер (керівник групи):

  • зачитує завдання групи;

  • організовує порядок виконання;

  • пропонує учасникам групи висловитися по черзі;

  • заохочує групу до роботи;

  • підводить підсумки роботи;

  • за згодою групи визначає доповідача.

Секретар:

  • веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;

  • як член групи має бути готовим висловити думку групи під час підведення підсумків або допомогти доповідачеві.

Посередник:

  • слідкує за часом;

  • заохочує групу до роботи.

Доповідач:

  • чітко висловлює спільну думку, до якої дійшла група;

  • доповідає про результати роботи групи.

2. Починайте висловлюватися спершу за бажанням, а потім по черзі.

3. Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне – не перебивайте один одного.

4. Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.

5. Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.

6. намагайтесь у групі прийти до спільної думки, хоча в деяких випадках у когось з групи може бути особлива думка і вона має право на існування.















Як працювати в парах


Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Вона дозволить вам оволодіти вмінням висловлюватися та активно слухати.

Організуйте свою роботу таким чином:

  1. Разом прочитайте надане завдання та інформацію до його виконання.

  2. Визначте, хто говоритиме першим.

  3. Висловіть свої думки, погляди на проблему по черзі.

  4. Прийдіть до спільного рішення.

  5. Визначте, хто представлятиме результати роботи класу та підготуйтеся до представлення.

Для ефективного спілкування в парах:

  1. Зверніть увагу на мову тіла: сідайте обличчям до того, з ким говорите, нахиляйтеся вперед, установіть контакт очима.

  2. Допомагайте співрозмовнику говорити, використовуючи звуки та жести заохочення: кивок головою, доброзичлива посмішка, слова «так-так».

  3. Якщо необхідно, ставте уточнювальні запитання (запитання, які допомагають прояснити ситуації, уточнити дещо з того, що вже відомо. Наприклад, такі: «Ти маєш на увазі, що …?», «Чи я правильно зрозуміла, що …?»

  4. Під час висловлювання говоріть чітко, по суті справи, наводячи приклади і пояснюючи свої думки.

Під час активного слухання не слід:

  • давати поради;

  • змінювати тему розмови;

  • давати оцінки людини, яка говорить;

  • перебивати;

  • розповідати про власний досвід.


















Мозковий штурм


Це – ефективний метод заохочення творчої активності, швидкого генерування великої кількості ідей. Застосовуйте його для вирішення конкретних проблем або пошуку відповіді на якесь питання.

Після того як учитель назве тему для обговорення:

  1. Почніть висувати ідеї щодо розв’язання проблеми. Ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними.

  2. Один з вас записуватиме їх на дошці.

  3. Коли кожен і кожна вважатимуть кількість поданих ідей достатньою, їх висування припиняться.

  4. Після того як ідеї зібрано, вони групуються, аналізуються, розвиваються всім класом.

  5. Відбираються ті ідеї, що, на думку класу, допоможуть вирішенню поставленої проблеми.

Під час «мозкового штурму»:

  • намагайтеся зібрати якомога більше ідей;

  • заставте працювати свою уяву: не відкидати ні яку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;

  • можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших;

  • не обговорюйте і не критикуйте висловлення інших.




Займи позицію


Цей метод допоможе вам провести обговорення чи дискусію зі спірного питання, надасть можливість висловитися кожному і кожній, продемонструвати різні думки з теми, обґрунтувати свою позицію або навіть перейти на іншу в будь-який час, якщо аргументи протилежної сторони були переконливими.

Порядок проведення:

Після того як учитель назве тему:

  • станьте біля того плаката («так», «ні», «не знаю»), який відповідає вашій позиції;

  • підготуйтеся до обґрунтування своєї позиції;

  • якщо після висловлення аргументів щодо зайнятої позиції та їх обговорення ви зміните свою точку зору на проблему, перейдіть до іншого плаката і поясніть причину свого переходу, а також назвіть найбільш переконливі аргументи протилежної сторони.







Шкала думок


Різновидом методу «займи позицію» є метод «шкала думок». Підготувавши аргументи щодо проблеми, яка обговорюється, розташуйтеся однією лінією у будь-якому вільному місті класу (наприклад, біля дошки). Визначити вам ваше місце допоможуть плакати, що розміщуватимуться на початку, посередині та у кінці шкали («згодна, згоден на 100 %», «згодна, згоден на 50 %», «згодна, згоден на 0 %»). Після аргументації всіма, вишикувався по шкалі, ви можете змінити свою позицію, пояснивши, які саме аргументи вплинули на ваше рішення.




Прес


Метод «прес» використовується у випадках, коли виникають суперечливі питання і вам потрібно зайняти й аргументувати чітко визначену позицію з суспільної проблеми, що обговорюється. Метод надасть вам можливість навчитися формулювати й висловлювати свою думку з дискусійного питання аргументовано в чіткій та стислій формі.


Метод «прес» має таку структуру та етапи:


1. ПОЗИЦІЯ Я вважаю, що …

(висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд)


2. ОБҐРУНТУВАННЯ … тому, що …

(наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції)


3. ПРИКЛАД … наприклад…

(наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію).


4. ВИСНОВКИ Отже (тому), я вважаю …

(узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію)


Захищаючи свою позицію, намагайтесь дотримуватися структури методу «прес».






Навчаючи – вчуся


Цей метод надасть вам можливість взяти участь у навчанні та передачі знань своїм однокласникам. Організуйте роботу таким чином:

  • після того як учитель роздасть вам картки із завданням, ознайомитися з інформацією, що міститься на ній;

  • якщо вам щось незрозуміло, запитайте про це в учителя, перевірте, чи правильно ви розумієте інформацію;

  • ознайомте із своєю інформацією у доступній формі інших однокласників та однокласниць;

  • говоріть тільки з однією особою. Переказавши їй свою інформацію, уважно вислухайте інформацію від неї;

  • коли час виконання вправи сплине, розкажіть у класі, про що ви дізналися від інших.




Мікрофон


Метод «мікрофон» надасть можливість кожному й кожній сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи думку чи позицію.

Правила проведення такі:

  • говорить тільки той або та, у кого виявили «мікрофон»;

  • подані відповіді не коментуються і не оцінюються.




Розігрування ситуації по ролях


Рольова гра – це невеличка п’єса. Яку ви можете поставити на уроці. В її основі лежить імпровізація. Ви інсценізуєте запропоновані вчителем ситуації. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також допомагають вчитися через досвід і почуття.

Якщо ви розігруєте ситуацію:

  • чітко дотримуйтеся своєї ролі;

  • слухайте інших «акторів» і вчителя;

  • не коментуйте дій інших, перебуваючи в ролі;

  • намагайтеся поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку потрапили;

  • вийдіть з ролі по закінченню сценки;

  • візьміть участь в обговоренні сюжету гри.





Дискусія


Дискусія дає прекрасну нагоду виявити різні позиції з певної проблеми або з суперечливого питання. Обговорення в ході дискусії навчить вас слухати свого співрозмовника та подавати переконливі аргументи. Для того щоб вона була відвертою, необхідно створити в класі атмосферу довіри та взаємоповаги.

При проведенні дискусій дотримуйтесь таких правил:

  1. Говоріть по черзі, а не всі одночасно.

  2. Не перебивайте того, хто говорить.

  3. Критикуйте ідею, а не особу, яка її висловила.

  4. Поважайте всі висловлені думки (позиції).

  5. Не смійтеся, коли хтось говорить, за винятком хіба що жарту.

  6. Не змінюйте тему дискусії.

  7. Намагайтеся заохочувати до участі в дискусії інших.

У класі ви можете доповнити ці правила, прийняти їх після обговорення та дотримуватися під час проведення дискусії.




Ток-шоу


Метою «ток-шоу» є набуття навичок публічного виступу та дискутування.

Учитель на такому уроці є ведучим на «ток-шоу». Робота організується таким чином:

  1. Оголошується тема дискусії.

  2. Запрошуються «гості» висловитися із запропонованої теми.

  3. Слово надається глядачам, які можуть висловити свою думку або поставити запитання «запрошеним» за одну хвилину.

  4. «Запрошені» мають відповідати якомога коротше і конкретніше.

  5. Ведучій може ставити своє запитання або перервати промовця через ліміт часу.

Ця форма роботи допоможе вам навчитися брати участь у загальних дискусіях, висловлювати і захищати власну позицію.













Ажурна пилка


Метод дозволяє вам працювати разом, щоб вивчити значну кількість інформації за короткий відтинок часу, а також заохочує час допомагати один одному вчитися, навчаючи.

Під час роботи з методом «ажурна пилка» ви повинні бути готовими працювати в різних групах.

Спершу ви працюватимете в «домашній» групі. Вашим завданням у домашній групі є аналіз та засвоєння певної інформації на такому рівні, щоб ви були здатні чітко і розумно викласти її з метою навчання інших учнів.

Потім в іншій групі, яка називається експертною, ви виступатимете в ролі «експертів» із питання, над яким ви працювали в домашній групі, вчитимете цій інформації інших та відповідатимете на їхні питання. В експертній групі в також повинні отримати інформацію від представників інших груп. Завдання експертної групи – здійснити обмін інформацією.

В останній частині уроку ви знову повернетеся до своєї «домашньої» групи, щоб поділитися тією новою інформацією, яку вам надали учасники та учасниці інших груп. Вашим завданням тепер буде знов обмінятися інформацією, узагальнити її та виробити спільні рішення разом з учасниками домашньої групи.

Отже, порядок роботи в домашніх групах буде таким:

    1. кожна група отримує завдання, вивчає його та обговорює свій матеріал;

    2. вам бажано обрати в групі головуючого, тайм-кіпера (той, хто слідкує за часом) та особу, яка ставить запитання, аби переконатися, що кожний (кожна) розуміє зміст матеріалу.

Порядок роботи в експертних групах буде таким:

  1. після того як учитель об’єднав вас у нові групи, ви стаєте експертами з тієї теми, що вивчалась у вашій «домашній» групі;

  2. почережно кожний або кожна мають за визначений вчителем час якісно і в повному обсязі донести інформацію членам інших груп і сприйняти нову інформацію від представників інших груп.

Підчас повернення до «домашніх груп»:

  1. ви маєте поділитися інформацією з членами своєї «домашньої» групи про нову інформацію, яку ви отримали від представників інших груп, узагальнюєте її;

  2. виробляєте спільні висновки та рішення.

Таким чином, за допомогою методу «ажурна пилка» за короткий відтинок часу можна отримати велику кількість інформації.







Коло ідей


Цей метод є ефективним щодо вирішення гострих суперечливих питань і корисним для створення списку ідей.

Метою методу є залучення всіх до обговорення поставленого питання. Він дозволяє уникнути ситуації, коли перша група, що виступає, подає всю інформацію з проблеми.

Порядок проведення.

  • учитель висуває дискусійне питання та пропонує обговорити його в кожній групі;

  • після того як вичерпався час на обговорення, кожна група представляє лише один аспект того, що ви обговорювали;

  • групи висловлюються почережно, поки не буде вичерпано всі відповіді;

  • під час обговорення теми на дошці складається список зазначених ідей.


Суд від свого імені


Цей метод дозволить вам отримати уявлення про спрощену процедуру винесення судового рішення та провести рольову гру – судовий процес із мінімальною кількістю учасників – трьох осіб: судді, що слухатиме обидві сторони і винесе остаточне рішення, позивача та відповідача.

Після того як об’єднав вас у три групи – судді, позивачі та відповідачі, протягом відведеного часу:

а) судді – знайомляться із судовою процедурою та готують запитання до обох сторін;

б) позивачі – обговорюють зміст вступної промови та можливі аргументи;

в) відповідачі – готують зміст заяви-відповіді та аргументи захисту.

Після того як сплине час, відведений учителем, об’єднайтесь в групи по три особи – суддя, позивач, відповідач. Відтепер можна починати судовий розгляд справи у кожній групі за таким порядком:

    1. Суддя викликає суть справи.

    2. Заслуховується заява позивача.

    3. Позивач викладає аргументацію, суддя ставить йому запитання.

    4. Відповідач викладає аргументи захисту, суддя ставить йому запитання.

    5. Суддя виносить рішення.

«Судді» оголошують свої рішення після об’єднання груп у велике коло.

Різновидом методу «суд від свого імені» є такий спосіб, коли «судове засідання» відбувається за участю трьох груп одночасно: групи «суддів», групи «захисників», групи «прокурорів». Кожна група по черзі має слово під час процедури: спочатку «прокурори», потім «захисники», нарешті «судді» - вони приймають та мотивують рішення.


Акваріум


Цей метод є ефективним для розвитку вмінь дискутування в малих групах.

Після того як учитель об’єднав вас у дві – чотири групи і надав кожній із них завдання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр кола (класу), утворивши внутрішнє коло.

Учасники та учасниці цієї групи обговорюють запропоновану вчителем проблему таким чином:

  • один з групи прочитує вголос ситуацію;

  • група обговорює ситуацію у ході дискутування;

  • приймається спільне рішення.

На цю роботу групі відводиться 3 – 5 хвилин. Усі інші учні класу не втручаються в обговорення, а лише спостерігають за ходом дискусії – вони знаходяться начебто за товстим склом акваріума.

Після цього місце в «акваріумі» займає інша група та обговорює наступну ситуацію.

Усі групи почережно мають побувати в «акваріумі», і діяльність кожної з них мусить бути обговорена класом.



Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Автор
Дата добавления 09.11.2015
Раздел Обществознание
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров448
Номер материала ДВ-139229
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх