Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Школьному психологу / Научные работы / ДОСЛIДЖЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКIВСЬКIХ КОНФЛIКТIВ У ЗВ’ЯЗКУ З ОСОБИСТIСНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ПIДЛIТКIВ-СТАРШОКЛАСНИКIВ

ДОСЛIДЖЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКIВСЬКIХ КОНФЛIКТIВ У ЗВ’ЯЗКУ З ОСОБИСТIСНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ПIДЛIТКIВ-СТАРШОКЛАСНИКIВ

  • Школьному психологу

Поделитесь материалом с коллегами:

Міністерство освіти і науки України

Донецька обласна державна адміністрація

Департамент освіти і науки

Донецьке територіальне відділення МАН України




Відділення: філософії та суспільствознавства

Секція: педагогіка




ДОСЛIДЖЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКIВСЬКIХ КОНФЛIКТIВ У ЗВЯЗКУ

З ОСОБИСТIСНИМИ ОСОБЛИВОСТЯМИ ПIДЛIТКIВ-СТАРШОКЛАСНИКIВ




Роботу виконав:

Пархоменко Дмитро Сергійович,

учень 11 класу Маріупольської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 48


Науковий керівник:

Ткаченко Олександр Кирилович, доцент Донецького національного університету, кандидат фізико-математичних наук

вчитель-методист, психолог

Кротовська Людмила Иванівна







Маріуполь 2015

ТЕЗИ


Назва роботи: «Дослідження дитячо-батьківських конфліктів у зв’язку з особистісними особливостями підлітків-старшокласників»

Прізвище, ім’я, по батькові автора: Пархоменко

Назва територіального відділення МАН:

Назва базового позашкільного навчального закладу:

Назва начального закладу: Загальноосвітня школа № 48 м. Маріуполя

Класс:

Населений пункт: місто Маріуполь

Прізвище, ім’я, по батькові, посада наукового керівника: вчитель-методист, психолог Кротовська Людмила Иванівна

Актуальність проблеми. Здатність будувати конструктивні відносини з оточуючими і ефективно вирішувати проблемні питання є важливим показником розвитку особистості. Характерні для індивида способи поведінки в конфліктних ситуаціях починають складатися на ранніх етапах становлення особистості, особливо важливим з цієї точки зору є підлітковий вік, як найбільш складний, суперечливий і тому - найбільш конфліктний. Це впливає на стан здоров’я, продуктивність навчання та праці, зниження рівня соціокультурних відносин між молодим та старшим поколінням, та збільшення рівня конфліктності у суспільстві в цілому, що робить дану тему актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства.

Обєкт роботи – дитячо-батьківські конфлікти старшокласників.

Предмет роботы - дитячо-батьківські конфлікти у звязку з особистісними особливостями старшокласників.

Мета работы – виявлення причин дитячо-батьківськіх конфліктів старшокласників і зв’язків конфліктности з особливостями їх особистості.

Завдання роботи:

- розглянути поняття та структуру конфлікту у теоретичному плані, вивчити фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку;

- дослідити основні причини виникнення дитячо-батьківських конфліктів підлітків, зв’язки конфліктності з особливостями особистості учнів;

- розробити рекомендації для батьків та підлітків з вирішення конфліктів.

Основні висновки роботи:

- конфліктність старшокласників є значною мірою успадкованою рисою особистості;

- продуктивність дитячо-батьківськіх конфліктів підлітків підвищується з ростом активності позиції учня і зниженням жорсткості позиції батьків;

- з дорослішанням підлітка соціальний тиск на нього зростає, а значення його манипулятивної поведінки підвищується.

Наукова новизна роботи полягає в встановленні закономірностей успадкування конфліктності, продуктивності дитячо-батьківських конфліктів та їх вікової динаміки.

Практична значимість роботи полягає у розробці практичних рекомендацій для старшокласників та їх батьків по уникненню і продуктивному вирішенню конфліктів.

ЗМIСТ


ВСТУП ________________________________________________________________4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ МIЖОСIБНИХ КОНФЛIКТIВ У ПIДЛIТКОВОМУ ВIЦI __________________________________________________7

1.1. Міжосібні конфлікти, їх характеристики і результати _________________7

1.2. Фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку, конфліктність підлітків _______________________________________________________________8

1.3. Способи уникнення і продуктивного розвязання дитячо-батьківських конфліктів підлітків _____________________________________________________10

1.4. Висновки до розділу 1 __________________________________________11

РОЗДІЛ 2. ЭКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛIДЖЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКIВСЬКИХ КОНФЛIКТIВ СТАРШОКЛАСНИКIВ _____________________________________12

2.1. Методика експериментального дослідження дитячо-батьківських конфліктів старшокласників ______________________________________________12

2.2. Рівень конфліктности, вплив статі, причини конфліктів старшокласників _______________________________________________________ 12

2.3. Взаємозвязки і структура показників конфліктності та особистісних якостей старшокласників ________________________________________________18

2.4. Висновки до розділу 2 __________________________________________30

ЗАГАЛЬНI ВИСНОВКИ ________________________________________________31

ПЕРЕЛIК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ___________________________________32

ДОДАТКИ ____________________________________________________________34

Додаток А. Анкета для батьків старшокласників «Ваше відношення до конфліктів з дітьми» _________________________________________________34

Додаток Б. Анкета для старшокласників «Твоє відношення до конфліктних ситуацій» ______________________________________________________________35

Додаток В. Поради батькам старшокласників «Як не конфліктувати з дітьми» _______________________________________________________________36

Додаток Г. Поради старшокласникам «Як не конфліктувати з батьками» ____38

ВСТУП

Актуальність проблеми. Наш складний час позначився широким спектром конфліктів – між людьми, між соціальними групами, між державами. Конфлікти набувають глобального виміру и нечуваної раніш жорстокості. Світ сталого розвитку і поваги до моральних норм перетворюється на світ конфліктів та хаосу.

Між тим, здатність будувати конструктивні відносини з оточуючими і ефективно вирішувати проблемні питання є важливим показником розвитку особистості. Характерні для індивида способи поведінки в конфліктних ситуаціях починають складатися на ранніх етапах становлення особистості, в процесі активного освоєння дитиною навколишньої дійсності, її включення в широку систему соціальних відносин, усвідомлення свого місця в ній.

Особливо важливим з цієї точки зору є підлітковий вік, як найбільш складний, суперечливий і тому - найбільш конфліктний. Підлітковий період характеризується його критичним, перехідним характером, перебудовою відношення дитини до самої себе, до оточуючих і до світу в цілому. Конфлікти та суперечки підлітків з батьками виступають постійним джерелом напруги і стресу, як для одних, так і для інших. Це впливає на стан здоров’я, продуктивність навчання та праці, зниження рівня соціокультурних відносин між молодим та старшим поколінням, та збільшення рівня конфліктності у суспільстві в цілому, що робить дану тему актуальною на сучасному етапі розвитку суспільства.

Конфлікти призводять до погіршення взаємовідносин в родині, але з іншого боку - вміння конструктивно вирішувати конфлікти допомагає будувати відносини з оточуючими людьми та враховувати їх думку. Виявлення основних причин виникнення конфліктів між батьками та підлітками, основних зв’язків конфліктності з рисами особистості дозволить скласти рекомендації з продуктивного вирішення конфліктів та способів їх уникнення.

Особливости міжосібного спілкування досліджували А. Войкунський [7], С. В. Ковальов [12], Е. Мелібруда [15], Н. Н. Обозов [17] ти інші.

Вивченням конфліктів у нашій країні займалися А. Я. Анцупов та А. I. Шипілов [1, 2], Е. I. Богданов [4], Ф. М. Бородкін і Н. М. Коряк [6], П. П. Горностай [8], Л. А. Петровська [18], А. А. Рояк [22]. За кордоном цією проблемою займалися Г. Скотт [23, 24], Р. Фішер і У. Юрі [25].

Вивченню особливостей підліткового віку присвячені вітчизняні роботи А. А. Катаєвой-Венгер [11], И. С. Кона [13], А. Реана [20], Ф. Райса [21], а також закордонних - Р. Баярда [3], Р. Кемпбелла [14], М. Мід [16] і інших.

Методики дослідження міжосібного спілкування і міжосібних конфліктів викладені Л. Борисовой та В. Звягінцевым [5], П.П. Горностаєм [8], Е. П. Iліним [10], Д. Я. Райгородським [19].

На базі аналізу змісту цих робіт виникає можливість більш глибоко вивчити дитячо-батьківські конфлікти старшокласників і спланувати їх експериментальне дослідження.

Обєкт роботи – дитячо-батьківські конфлікти старшокласників.

Предмет роботы - дитячо-батьківські конфлікти у звязку з особистісними особливостями старшокласників.

Мета работы – виявлення причин дитячо-батьківськіх конфліктів старшокласників і зв’язків конфлікности з особливостями їх особистості.

В ході дослідження передбачалося перевірити наступні гіпотези:

- конфліктність старшокласників є значною мірою успадкованою рисою особистості;

- продуктивність дитячо-батьківськіх конфліктів підлітків підвищується з ростом активності позиції учня і зниженням жорсткості позиції батьків;

- з дорослішанням підлітка соціальний тиск на нього зростає, а значення його манипулятивної поведінки підвищується.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язати наступні завдання:

- розглянути поняття та структуру конфлікту у теоретичному плані, вивчити фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку;

- дослідити основні причини виникнення дитячо-батьківських конфліктів підлітків, зв’язки конфліктності з особливостями особистості учнів;

- розробити рекомендації для батьків та підлітків з вирішення конфліктів.

Для розв’язання завдань дослідження в роботі були використані такі методи дослідження:

- пошук, аналіз, зіставлення і узагальнення даних літератури за темою дослідження при розгляді причин виникнення конфліктів и взаємозвязків конфліктності;

- анкетування і тестування старшокласників та їх батьків;

- бесіди із старшокласниками і їх батьками;

- спостереження класної и внекласної шкільної діяльності старшокласників;

- статистичні методи обробки и подання результатів дослідження: дескриптивний аналіз, кореляційний аналіз, регресійний аналіз, факторний аналіз, перевірка статистичних гіпотез.

Бесіди проводили із старшокласниками і їх батьками за темою дослідження. Спостереження вели відкрите, дослідник не був включений до учбового процесу. Спостереження було выбірковим за характером, проводилось протягом учбового року. Методи бесіди и спостереження давали додаткову інформацію про конфлікти старшокласників.

Статистичну обробку результатів експерименту здійснювали за допомогою сучасних програмно-апаратних засобів: використовували електронні таблиці Microsoft Excel 2010 і програмний пакет Statistica 12.7 в операційній системі Windows 8.1.

Наукова новизна роботи полягає в встановленні закономірностей успадкування конфліктності, продуктивності дитячо-батьківських конфліктів та їх вікової динаміки.

Практична значимість роботи полягає у розробці практичних рекомендацій для старшокласників та їх батьків по уникненню і продуктивному вирішенню конфліктів.

Структура и обсяг роботы. Конкурсну роботу викладено на українскій мові, вона складається з вступу, двох розділів, висновків, переліку використаних джерел и 4 додатків. Робота містить 25 сторінок, 2 таблиці, 6 рисунків, бібліографія включає 25 робіт вітчизняних і закордонних авторів.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНI ОСНОВИ МIЖОСIБНИХ КОНФЛIКТIВ

У ПIДЛIТКОВОМУ ВIЦI

1.1. Міжосібні конфлікти, їх характеристики і результати

Міжосібні відносини людей складають важливу і значну частину оточуючого нас світу. Від їх продуктивності великою мірою залежить психічне благополуччя и успішність людини [7; 10; 15; 17]. Значне місце в міжосібних відносинах людей займають конфлікти. Роль конфлікту полягає в тому, щоб через його рішення зняти назріле у відносинах протиріччя. Конфлікт має багато визначень: протиріччя, що складно розв’язати, пов’язане з гострими емоційними переживаннями; найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії; протидія суб’єктів конфлікту, що звичайно супроводжується негативними емоціями [1; 2].

Конфлікт, як явище дійсності, стає конфліктом особисто, якщо його протиріччя особистісно значущі [4]. Поведінка людини в конфлікті характеризується великою фізичною і психічною напруженістю. Конфлікт, як багатовимірне і динамічне явище, має свою структуру. До структурних компонентів конфлікту відносять сторони (учасники), умови, предмет, дії учасників і результат конфлікту [17; 18].

Учасники конфлікту часто позначаються в термінах рольових позицій [8; 22]. Важливими з точки зору виникнення і розвитку конфлікту вважаються інтереси учасників, переслідувані ними цілі, їх соціокультурні та індивідуально-психологічні особливості. Перехід учасників ситуації до конфліктної взаємодії починається з дій ініціатора. Якщо і на інших стадіях конфлікту ініціатива залишається за однією стороною, то вона може розглядатися як активна сторона, а інша - як пасивна.

Умови конфлікту, його виникнення та протікання – це обєктивні особливості зовнішньої ситуації, суттєві для виникнення конфлікту. Предметом конфлікту може бути конкретний обєкт, можливість або якесь ціннісне твердження, що стає обєктом переговорів або боротьби учасників взаємодії. Предмет конфлікту, як правило, повязаний з цілями конфліктуючих сторін (або, щонайменше, з метою однієї з них), проте не всі їх цілі в конфлікті повязані з предметом конфлікту. Дії учасників конфлікту у сукупності утворюють конфліктну взаємодію. Взаємоспрямованость і взаємозумовленість дій учасників змушує говорити не про дії окремих людей, а про їх взаємодію, яка і є основним змістом конфлікту [4; 6].

Результат конфлікту як структурний елемент являє собою не стільки завершальну стадію конфлікту, скільки ідеальний образ цього результату, наявний в учасників взаємодії, що визначає його спрямованість. У конфліктній взаємодії учасники переслідують цілі, повязані з предметом конфлікту, впливом один на одного, «збереженням обличчя». Не завжди вони усвідомлюються учасниками ситуації і тим більше формулюються в термінах досягнення конкретних результатів. Але образ бажаного результату стає регулятором конкретних дій учасників.

Iснують різні типи результату конфліктної ситуації. Тип 1: відхід від вирішення виниклого протиріччя шляхом переведення розмови в інше русло (посилання на брак часу, на недоречність, несвоєчасність). Такий результат конфлікту - просто відкладання його, що дає можливість сторонам охолонути, знайти оптимальний варіант виходу з конфлікту. Конфлікт переноситься в майбутнє.

Тип 2: згладжування, коли одна зі сторін погоджується з претензіями, але тільки в даний момент. Обвинувачений намагається заспокоїти партнера, зняти емоційне збудження, але це не означає, що він взяв до відома претензії обвинувача чи усвідомив предмет спору. Ця тактика підриває довіру партнера.

Тип 3: компроміс, прийнятий у відкритому обговоренні думок і позицій, щоб знайти рішення, прийнятне для обох сторін конфлікту. Тип 4: конфронтація, коли ніхто з учасників не бере до уваги думку другого, коли розумні доводи використані, ситуація може дійти до особистих образ. Тип 5, ще більш непродуктивний - примус, прямолінійне навязування варіанту ініціатора. Примус швидко усуває причину невдоволення ініціатора конфлікту, але в опонента поступово наростає невдоволення і добрі відносини між партнерами розриваються [4; 22].

1.2. Фізіологічні та психологічні особливості підліткового віку, конфліктність підлітків

Підлітковий вік має важливе значення в розвитку та становленні особистості людини. У цей період значно розширюється обсяг діяльності дитини, змінюється характер, в структурі особистості відбуваються відчутні зміни, зумовлені перебудовою раніше сформованих структур і виникненням нових утворень, закладаються основи свідомої поведінки, формуються моральні уявлення і установки [11; 12].

Підлітковий вік характеризується як перехідний, складний, важкий, критичний. В організмі дитини відбувається перебудова, перехід до завершального етапу дозрівання організму. Гормональний зсув, перебудова в ендокринній системі обумовлює «стрибок у зростанні» і статєве дозрівання, часто неврівноваженість і дратівливість підлітка. Всі зміни, що відбуваються, їх відповідність стандартам усвідомлюються і глибоко переживаються підлітком. Це може загостритися у звязку з виникненням інтересу до іншої статі, що підвищує увагу до власної зовнішності.

Для підлітків характерні перепади судинного і мязового тонусу, зміни фізичного стану і настрою. Дитина змушена постійно пристосовуватися до фізичних і фізіологічних змін, що відбуваються в організмі. Процеси перебудови організму стають причиною підліткової кризи. Одночасно із зовнішніми, обєктивними проявами дорослості виникає і відчуття дорослості - ставлення підлітка до себе як до дорослого, це вважається центральним новотвором підліткового віку.

Почуття дорослості - це особлива форма самосвідомості. Підліток бажає, щоб усі ставилися до нього як до дорослого, претендує на рівноправність у відносинах зі старшими і йде на конфлікти, відстоюючи свою позицію. Почуття дорослості виявляється і в прагненні до самостійності, бажанні захистити різні сторони свого життя від втручання батьків. Підліток, прагнучи наслідувати дорослим, намагається розширити свої права і можливості, переглянути свої відносини до вимог, які предявляють батьки, вчителі. Але малий життєвий досвід, неоднозначне сприйняття соціальної ситуації породжують конфлікти з дорослими [3; 14; 20; 21].

Поряд з почуттям дорослості розглядається підліткова тенденція до дорослості - прагнення бути, здаватися і вважатися дорослим. Суттєво впливає на цей процес система відносин, в яку включено підлітка - визнання чи невизнання його дорослості батьками, вчителями та однолітками. Підліток хоче зрозуміти, який він є насправді і яким він хотів би бути. Підліток - ще не цільна зріла особистість, окремі його риси зазвичай дисонують. Підліткова самостійність виражається в прагненні до емансипації від дорослих, звільнення від їх опіки і контролю [21; 22].

«Підліток хоче відчути себе дорослим, але потребує батьківської підтримки і захисту. Батьки ж, бажаючи бачити свого підлітка дорослим, боятися втратити «дитину» і всіляко намагаються зберегти її залежність від себе. Ця обопільна подвійність у відносинах і приводить до конфлікту «батьки і діти» [10, с.417].

1.3. Способи уникнення і продуктивного розвязання дитячо-батьківських конфліктів підлітків

Вирішальне значення для розвитку конфлікту відіграють стратегії поведінки його учасників. Розрізняють такі стратегії: боротьба (конкуренція, суперництво); уникнення (ігнорування); поступливість (пристосування); співробітництво (кооперація, інтеграція); компроміс. Боротьба, уникнення, поступливість ведуть до деконструктивного розвитку конфлікту, співпраця і компроміс - до конструктивного [23; 24; 25].

Конструктивні способи поведінки: поведінка, що зберігає спрямованість на врегулювання конфлікту за допомогою власних зусиль; поведінка, орієнтована на врегулювання конфлікту за допомогою інших осіб; нормативна поведінка, що звертаеться до поведінкових норм; поведінка, спрямована на зниження психічної напруженості.

Деконструктивні способи поведінки: різні форми «захисної» поведінки, що дозволяє субєктивно опанувати конфліктною ситуацією (реакції перенесення агресії, зганяння; раціоналізація; відволікання, фантазування), але часто викликає психосоматичні реакції; відкрита агресія; загальна дезорганізованность поведінки.

Неконструктивні способи вирішення конфліктів обєднують під назвою «Виграє тільки один» [11]. Коли «виграє тільки батько», батьки вважають, що перемагати дитину, ламати її опір необхідно. Самі того не помічаючи, вони показують дітям сумнівний приклад поведінки: «завжди добивайся того, що ти хочеш, не рахуючись з бажаннями іншого». Тому в сімях, де застосовуються авторитарні методи, діти швидко вчаться робити те саме.

Є й інший варіант цього способу: мяко, але наполегливо вимагати від дитини виконання свого бажання. Часто це супроводжується поясненнями, з якими дитина врешті-решт погоджується. Однак якщо такий натиск - постійна тактика батьків, за допомогою якої вони завжди домагаються свого, то дитина засвоює: «Мої особисті інтереси (бажання, потреби) не в рахунок, все одно доведеться робити те, що хочуть або потребують батьки». У таких сімях діти ростуть або агресивними, або надмірно пасивними. Але в обох випадках у них накопичуються озлоблення і образа.

Коли «виграє тільки дитина», батьки або бояться конфліктів («мир за всяку ціну»), або готові постійно жертвувати собою «заради блага дитини». Діти ростуть егоїстами, не привчені до порядку, не вміють себе організувати. Це не так помітно в межах сімейної «загальної поступливості», але поза межами сімї вони відчувають великі труднощі. У батьків накопичується невдоволення власною дитиною і своєю долею. У старості такі «вічно поступливі» дорослі часто виявляються самотніми і покинутими, не можуть пробачити собі мякотілість і нерозділену самовіддачу [14].

Конструктивний спосіб вирішення конфліктів («виграють обидва») включає в себе 5 кроків. Крок 1 - прояснення конфліктної ситуації, батько вислуховує дитину, уточнює, в чому полягає проблема. Крок 2 - збір пропозицій: «Як же нам бути?», «Що ж нам придумати?», «Як нам вчинити?». Крок 3 - спільне обговорення пропозицій, оцінка пропозицій вирішення конфлікту і вибір найбільш прийнятного. Крок 4 - деталізація прийнятого рішення. Крок 5 – виконання і його перевірка.

Отже, основні напрямки профілактики конфліктів батьків з дітьми: підвищення педагогічної культури батьків, врахування ними вікових психологічних особливостей дітей; організація родини на колективних засадах, визначені трудові обов’язки, традиції взаємодопомоги, спільні захоплення; підкріплення словесних вимог обставинами виховного процесу; інтерес батьків до внутрішнього світу дітей.

1.4. Висновки до розділу 1

Конфлікт - це прояв суперечностей, що виражаються у протиборстві сторін; найбільш гострий спосіб усунення протиріч, що виникають у процесі взаємодії.

Головними особливістями підліткового віку є перехід від дитинства до дорослості, виникнення почуття дорослості, підвищена збудливість, нестійкість емоцій і поведінки, що часто призводить до підвищення конфліктності.

Вирішальне значення для розвитку конфлікту між батьками та дітьми- підлітками відіграють стратегії поведінки, що обираються учасниками конфлікту.

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИТЯЧО-БАТЬКIВСЬКИХ КОНФЛIКТIВ СТАРШОКЛАСНИКIВ

2.1. Методика експериментального дослідження дитячо-батьківських конфліктів старшокласників

Експериментальну частину роботи було проведено на базі загальноосвітньої школи № 48 м. Маріуполя. В опитуванні взяли участь 222 респондента: учні двох 9, двох 10 та двох 11 класів (всього 111 учнів, 45% юнаків и 55% дівчат) та їхні батьки. У процесі експериментального дослідження використовували такі методики: опитування батьків учнів за допомогою розробленої анкети дитячо-батьківських конфліктів (див. Додаток 1); опитування старшокласників за допомогою розробленої анкети дитячо-батьківських конфліктів (див. Додаток 2); тест вибору стратегії в конфліктній ситуації К. Н. Томаса [10, 473; 19, с.470].

В основу розроблених анкет поклали перелiк причин дитячо-батьківських конфліктів, що використаний в соцiологiчному дослiдженнi [5], який доповнили ї скорегували, виходяти з власного досвїду роботи з школярами i їх батьками. Для сукупності значень кожної з отриманих характеристик особистості обстежуваних розраховували середнє арифметичне значення, стандартне відхилення величини, довірчі інтервали. Для встановлення взаємозвязків досліджуваних характеристик проводили кореляційний аналіз, структуру одержаних експериментальних даних виявляли за допомогою факторного аналізу [9].


2.2. Рівень конфліктности, вплив статі, причини конфліктів старшокласників

Для отриманих даних побудовано гістограми розподілів. У якості прикладу наведені гістограми розподілів віку (рис. 2.1а) і шкільної успішності (рис. 2.1б) респондентів. Особливості розподілу віку респондентів повязані з демографічними чинниками, тому що «ідеальним розподілом» у данному випадку є рівномірний розподіл. Видхилення розподілу шкільної успішності від нормального пояснюється тим, що підсумковий розподіл є результатом накладу розподілів різних класів, успішність навчання в яких розрізняється.

hello_html_m4d95181e.gif

а)

hello_html_3ee0585d.gif

б)

Рис. 2.1. Гістограми розподілів віку (а) і шкільної успішності (б) респондентів. Вказані параметри апроксимації нормальним розподілом.
































hello_html_mad87867.gif

а)

hello_html_m668bfcb.gif

б)

Рис. 2.2. Вплив статі учня на його самооцінку власної конфліктності (а) і жорсткість, непоступливість позиції батьків у конфлікті (б). 1 – юнаки; 2 – дівчата. Вказані середні значення та довірчі інтервали з ймовірністю 0,95.
































Низка досліджених характеристик повязана із статтю учня. Згідно самооцінкам учнів, дівчата більш конфліктні (рис. 2.2а). Цей результат статистично значущий і відповідає даним спостережень, при чому це стосується як конфліктів між однолітками, так і дитячо-батьківських конфліктів.

На думку батьків, жорсткість, непоступливість їхньої позиції в конфлікті з дітьми значимо вище при конфліктах з синами, ніж з дочками (рис. 2.2б). Тобто, у шкільному віці продовжується формування батьками маскулінних і фемінних установок підлітків. Дівчата (на відмінність від юнаків) очікують, що «партнери» по конфліктам будуть їм поступатися. Такі очікування формуються батьками в ході дитячо-батьківських конфліктів і значною мірою визначають «долю людини».

Згідно до анкет батьків, конфлікти з дітьми виникають декілька разів на два тижні у 67,7% родин, рідко - у 33,3%. Більшість батьків (80%) вважають, що частіше конфлікти виникають з дітьми підліткового віку. 53,3 % батьків згодні з тим, що конфлікти мають негативний вплив на дитину, 33,3 % не погоджуються з цим.

Згідні з тим, що діти копіюють поведінку батьків в конфліктних ситуаціях 66,7 % опитаних. 66,7 % батьків вважають, що поступатися один одному повинні обидві сторони конфлікту. Майже всі батьки (93,3%), характеризуючи свою стратегію у конфлікті, вибрали варіант «компроміс». Такий самий відсоток батьків (93,3%) готові ніколи не вступати у конфлікт з дітьми, якщо вони не будуть давати приводів для суперечок.

Опрацьовуванням анкет учнів були отримані наступні результати. На запитання «Чи вважаєте ви себе конфліктною людиною?» негативно відповіли 72,2% учнів, решта 27,7% вибрали відповідь «іноді». 44,4% підлітків з легкістю можуть почати зясовувати стосунки, вступити в конфлікт. 55,5% опитаних підлітків конфліктують з батьками кілька раз на два тижні, 44,5% конфліктують з батьками рідко.

Після конфлікту з батьками 72,2 % підлітків відчувають розчарування та образу, 22,1 % - злість та ненависть, і лише 5,5 % - задоволення тим, що змогли вирішити проблемне питання. На запитання «Чи ти стаєш розумнішим після конфліктів, робиш для себе висновки» більшість з опитаних (66,6%) дали позитивну відповідь. В 77,7% змінюється відношення до людей, з якими вони конфліктували. Більшість підлітків (77,7 %) вважають, що людині потрібно вчитися вирішувати конфліктні ситуації.

Важливим питанням є причини виникнення конфліктів (рис. 2.3). Серед найбільш поширених причин батьки називають розбіжність у поглядах (53,3%), проблеми з навчанням (13,3%), неналежне виконання домашніх обов’язків (13,3%). Учні, в свою чергу, називають розбіжність поглядів на життя (35,7%), проблеми з навчанням (27,7%), неналежне виконання домашніх обов'язків (14,7%), відсутність бажання розмовляти про проблеми з батьками (12,2%), несправедливі вимоги з боку батьків (9,7%). Причини конфліктів, названі учнями і їх батьками, у кожному окремому випадку співпадають у 32,4% випадків, тобто, менш третини. Це свідчить про дуже низький рівень порозуміння в родині.


hello_html_4edb193a.png

Рис. 2.3. Причини підлітково-батьківських конфліктів. Червоні стовпчики – думки батьків, сині – думки учнів


На наш погляд, причину «розбіжність поглядів на життя» підлітки та батьки поставили на перше місце, тому що в підлітковому віці відбувається відкриття свого внутрішнього світу, становлення свого "Я". Підлітка починають хвилювати проблеми моральних норм, цінностей, сенсу життя. Батьки не завжди іх розуміють або навіть не помічають цих переживань, підліток зостається самотнім у своїх шуканнях. Підлітки в свою чергу, вважаючи себе вже дорослими, не можуть зрозуміти надлишкове піклування з боку батьків, та прагнуть більшої свободи, що і призводить до конфлікту інтересів.

Причина «проблеми у навчанні» відображає не тільки природню для цього вікового періоду поведінку, скільки міру виконання школярами своєї соціальної функції - ролі учня. Для батьків успіхи їхніх дітей дуже значущі. Так само, часто батьки хочуть в дітях реалізувати те, що у них свого часу не вийшло, компенсувати життєві невдачі, звідси більш прискіпливе ставлення до успішності своєї дитини.

Досить часто причиною конфліктів називають «невиконання домашніх обовязків». Батьки хочуть виховати своїх дітей працьовитими і господарськими, але не завжди мають у цьому прагненні хороший результат, тому що підлітки часто сприймають побутову працю як примусову.

Причина «відсутність бажання розмовляти про свої проблеми з батьками», займає четверту позицію у юнаків і у дівчат за частотою згадувань. Це відбувається через зіткнення двох прагнень: з одного боку, прагнення зростаючих, що стають особистостями підлітків до автономії, виникнення особистих таемниць, прагнення до спілкування з однолітками, незалежності; з іншого, - прагнення дорослих людей захистити від помилок та небезпек своїх дітей, бути в курсі подій, які відбуваються у житті дитини.

Результати показують, що ні батьки, ні діти не володіють прийомами правильного вирішення конфліктів. Майже всі батьки вказали, що при вирішенні конфліктів намагаються досягати компромісу, але більшість підлітків після конфліктів відчувають образу, розчарування, злість по відношенню до батьків. Батьки та діти виявляють бажання не вступати у конфлікти, знати правила їх вирішення.

Конфлікти виявляються досить частим явищем у сучасних родинах. Батьки та підлітки прагнуть до компромісу, але не завжди володіють достатніми знаннями і досвідом продуктивних способів вирішення конфліктів. Тому вони потребують допомоги у знаходженні правильних стратегій вирішення конфліктних ситуацій.

Вирішальну роль у виникненні і подоланні конфліктів відіграє тип підлітково-батьківськіх відносин, що склалися в певній сім’ї.

2.3. Взаємозвязки і структура показників конфліктності та особистісних якостей старшокласників

За допомогою методик, перелічених у 2.1, для кожного з 111 учнів було зафіксовано 35 показників, з яких 3 – якісні, номінативні (номер класу, номер причини конфліктів), а 32 – кількісні, оцінювані за шкалами відносин (вік, успішність учня; кооперативність батьків або учня; наростання конфліктності з покоління в покоління), інтервалів (рост учня, рівень конфліктності; частота, продуктивність конфліктів) або дихотомічним (стать учня або одного з батьків) [9, с. 11].

Кореляційний аналіз результатів дослідження дозволив побудувати кореляційну матрицю для зазначених 32 кількісних показників [9, с. 206] та отримати 496 значень коефіцієнтів парної лінійної кореляції К. Пірсона (табл. 1). Розглядали їх статистичну значущість з імовірністю від 0,900 до 0,995. Нижче розглянуті лише звязки, ймовірність значущості яких виявилася не нижчою 0,99.

Частота дитячо-батьківських конфліктів (за оцінкою батьків) повязана з конфліктної спадковістю в сімї, конфліктами в сімях дідусів і бабусь (0,390), дуже сильно – із зростанням конфліктності від покоління до покоління (0,715) і з визнанням батьками неминучості дитячо-батьківських конфліктів (0,259). Ці дані говорять про те, що конфліктність є значною мірою успадковуваною рисою особистості – це найтісніша з кореляцій, зафіксованих в даному дослідженні. Тут термін «спадкування» означає не генний механізм передачі рис особистості від батьків дитині, а механізми виховання, наслідування батькам, ідентифікації дитини з батьками.

Про домінування саме цього механізму успадкування конфліктності говорить звязок частоти дитячо-батьківських конфліктів з установками батьків: у конфліктних сімях батьки більшою мірою вважають дитячо-батьківські конфлікти невідємною частиною дитячо-батьківських відносин. У свій час на питання про генний механізм успадкування З. Фрейд відповів, що матір має набагато простіший засіб передачі дитині особливостей своєї особистості.

Таблиця 1

Фрагмент кореляційної матриці показників конфліктності та особистісних якостей старшокласників (6 класів з 9 по 11, 111 учнів, 32 показника, * - позначені коефіцієнти парної лінійної кореляції К. Пірсона, значимі з імовірністю більше 0,99)

Показник конфліктності та особистісних якостей учня

Коефіцієнти парної лінійної кореляції з показниками

Класс учня

Вік учня

Рост учня

Повно-та учня

Довжи-на во-лосся

Успіш-ність нав-чання

Конф-лікт-ність учня

Стать учня

0,084

0,110

-0,141

0,048

0,805*

0,371*

-0,112

Класс учня


0,860*

0,181

0,263*

0,019

0,202

-0,120

Вік учня



0,158

0,219

0,016

0,134

-0,119

Рост учня




0,179

-0,086

0,045

0,021

Повнота учня





-0,095

-0,205

0,315*

Довжина волосся






0,377*

-0,133

Успішність навчання







-0,395*


Зростання конфліктності від покоління до покоління, від батьків до дітей корелює з конфліктної спадковістю (-0,365). Таким чином, рівень конфліктності дитячо-батьківських відносин виявляється повязаним не стільки з рівнем конфліктності таких відносин в попередньому поколінні, скільки з наявністю, виникненням, «включенням» (ініціюванням наявного або створенням нового) механізму деструктивного спадкування конфліктності, коли в кожному наступному поколінні в сімї конфліктність наростає і посилюється.

Невизнання, заперечення батьками факту негативного впливу конфліктів на дитину повязано з їх невизнанням, запереченням факту успадкування дитиною поведінки в конфлікті (0,264) і з їх визнанням зумовленості результатів конфлікту, факту завчасного «призначення» переможця в конфлікті (-0,301). Тут очевидно виникнення певної комплексної деструктивною, зовнішньо «відкритої» установки батьків: «негативний вплив конфліктів з батьками на дитину відсутній», «наслідування дитиною поведінки батьків у конфлікті відсутнє» і «результати конфлікту заздалегідь невідомі, може бути всяке, буває по-різному».

Конфліктність за оцінкою психолога має значиму кореляцію з самооцінкою учнем власної конфліктності в цілому (0,351). Тут можна вказати, що самооцінки власної конфліктності підлітками позитивно корелюють з її оцінками психологом-професіоналом, хоча і недостатньо сильно. Таким чином, в цілому старшокласники досить обєктивно оцінюють власну конфліктність.

Самооцінка старшокласником частоти своїх конфліктів з батьками повязана з самооцінкою власної конфліктності в цілому (0,337). Це говорить про важливу роль дитячо-батьківських конфліктів для структури і стереотипів конфліктів підлітка взагалі. Дитячо-батьківські конфлікти можуть виступати для дитини джерелом зразків відношення до конфлікту і поведінки в конфлікті для широкого спектру його конфліктів у різних життєвих ситуаціях. Звідси принципова важливість розглянутої теми у розвитку особистості підлітка.

Самооцінка дитиною емоційної непродуктивності конфліктів, деструктивності емоційної реакції на конфлікт повязана з пасивністю, реактивністю позиції підлітка (0,686). Таким чином, для емоційного здоровя підлітка корисно заняття їм активної позиції в конфлікті, що часто суперечить настановам батьків, що бажають мати «проти себе» більш пасивного учасника конфлікту.

Нехтування батьками власними інтересами та інтересами дитини в конфлікті сильно корелює (0,612). Мабуть, це не стільки результат збалансованої стратегії поведінки батьків у конфлікті, скільки бажання респондентів «добре виглядати», «не втратити обличчя», «зробити хорошу міну при поганій грі», відображення у відповідях на питання анкети прагнення респондентів змальовувати свою поведінку як соціально дозволену та соціально бажану.

Конфліктна спадковість в сім'ї повязана з зневагою батьками власними інтересами в конфлікті (0,271). Це може бути пояснено як прагнення батьків йти назустріч інтересам дитини, памятаючи про власний гіркий досвід дитячих конфліктів зі своїми батьками. Таким чином, підтверджується висловлене вище положення, що можливе отримання індивідом двоякого досвіду із своїх дитячих конфліктів з батьками: як негативного – спадкування і посилення дитячо-батьківської конфліктності, так і позитивного – протистояння батьківським стереотипам дитячо-батьківських конфліктів, пошук інших шляхів виходу з конфлікту. У нашому дослідженні виявлені обидві ці можливі шляхи розвитку підлітка.

Самооцінка учнем інтелектуальної непродуктивності конфліктів повязана з непоступливістю, жорсткістю позиції його батьків у конфліктах з дитиною (0,261). Таким чином, чим жорсткіша позиція батьків у конфлікті, тим менше інтелектуально продуктивний цей конфлікт в очах дитини (додамо: і в очах психолога теж).

Враховуючи, що підлітковий вік – це час змін, логічно очікувати суттєвої вікової динаміки показників конфліктності та пов'язаних з ними особистісних особливостей школярів (і, що не дивно, їх батьків).

Вельми цікавим є зростання некооперативності батьків, що заповнювали анкету, з віком учня (рис. 2.4а). По мірі дорослішання підлітка батьки все більш критичні до спроб школи впливати на школяра – це своєрідні «ревнощі», визнання власних педагогічних промахів, запізнілі претензії на одноосібну владу над дорослішою дитиною (коефіцієнт кореляції - 0,244). Можна відзначити, що йде паралельне зростання некооперативности учнів, щоправда, менш сильне. І тут можна ще раз відзначити вирішальну роль батьківського прикладу, на жаль, негативного. Таким чином, не «гормональна буря» в організмі підлітка змушує його бунтувати проти виховних зусиль школи, а приклад власних батьків.

У своїх експедиціях по островах Тихого океану Маргарет Мід була в свій час вражена тим, що у тамтешній молоді вона не знайшла абсолютно ніяких ознак «кризи перехідного віку» при наявності всіх фізіологічних ознак статевого дозрівання» [16, с. 148]. «Головне питання, яке Мід задавала собі все своє життя, було не «Як ми можемо зрозуміти інших?», а «Як ми можемо зрозуміти себе?» [13]. «Які соціальні умови західного суспільства обумовлюють вікову кризу?», - таке формулювання М. Мід. В якійсь невеликій частині дана робота відповідає на це питання.

hello_html_m6f6a110f.gif

а)

hello_html_m3570d4b0.gif

б)

Рис. 2.4. Вплив віку старшокласника на некооперативність його батьків при опитуванні (а) і зумовленість результатів конфлікту за думкою батьків (б). Лінійна апроксимація залежності
































hello_html_36787bd8.gif

а)

hello_html_50d3cbee.gif

б)

Рис. 2.5. Вплив віку старшокласника на частоту дитячо-батьківських конфліктів за оцінкою батьків (а) і самооцінку учнем власної конфліктності в цілому (б). Лінійна апроксимація залежності


































Зумовленість результатів конфлікту, на думку батьків, з віком падає (рис. 2.4 б). «У сильного завжди безсилий винен», - це криловське формулювання вирішення конфлікту відноситься, скоріше, до молодшого школяра. По мірі дорослішання «здобути перемогу» іноді вдається і підлітку, що і фіксують відповіді батьків.

За оцінкою батьків, з віком частота дитячо-батьківських конфліктів падає (рис. 2.5 а). Це не збігається з оцінками психолога, тому можна припустити, що має місце заповнення батьками анкет згідно з принципами соціальної бажаності («як я мав би відповісти, якщо б у мене все було добре і правильно?»). Це, по суті, відповідає тенденції зниження з віком кооперативного ставлення батьків до опитування.

I, врешті решт, самооцінка учнем власної конфліктності в цілому (рис. 2.5б) з віком падає (-0,280). Це тим більше цікаво, що оцінки його конфліктності шкільним психологом ніяких подібних тенденцій не мають. Мабуть, чим старший підліток, чим ближче його «вихід у доросле життя», тим сильніше він відчуває широкий соціальний тиск, необхідність відповідності соціальним нормам, примушення до того, щоб «бути як усі», засудження суспільством схильності відстоювати власні інтереси або, принаймні, зізнаватися в цьому (аналогічні тенденції відзначені нами у батьків, так що «є у кого вчитися»). Тобто, підліток не стає менш конфліктним, але все менш і менш схильний зізнаватися собі і оточуючим у власній конфліктності. Він вчиться брехати, приховувати істину, що не отримала соціального схвалення.

Таким чином, поряд з об’єктивними характеристиками конфлікту важливу роль відіграє «образ конфлікту» в очах конфліктуючих сторін і сторонніх спостерігачів, причому, як доводять результати дослідження, ці образи суттєво розрізняються.

Успішність навчання (середній бал оцінок) старшокласника негативно повязана з його конфліктністю за оцінкою психолога (рис. 2.6а). Це вельми важливий для розкриття теми роботи результат: чим вища конфліктність учня, тим нижча його учбова успішність (-0,396). Звідси зусилля вчителів, психологів, інших працівників освіти по зниженню конфліктності не тільки сприяють покращенню атмосфери у школі і психологічного стану учнів, але і сприяють підвищенню успішності навчання.

hello_html_3f9cee32.gif

а)

hello_html_2838231e.gif

б)

Рис. 2.6. Звязок шкільної успішності учня з його конфліктністю за оцінкою психолога (а) і невизнанням батьками наслідування поведінки в конфлікті (б). Лінійна апроксимація залежності
































Шкільна успішність учня повязана також з невизнанням його батьками наслідування поведінки в конфлікті (рис. 2.6б). Установки батьків щодо конфліктів не є частковими характеристиками їх поглядів, а зачіпають всі сторони сімейного життя. Вони не відносяться лише до поведінки сторін у конфлікті, а становлять важливу частину цілісної системи сімейних установок. Заперечення спадкування моделей поведінки в конфлікті у родині характеризує сім'ю як таку, що знаходиться під сильним впливом психологічних захистів. Вони покликані захистити психіку батьків від усвідомлення негативного факту - передача батьками дітям моделей поведінки в конфлікті руйнує образ «доброго батька». Мабуть, стереотипи поведінки в такій сім'ї вимагають витрачання більшої енергії на підтримання психічних захистів, «збереження обличчя» і меншою – на продуктивну (в нашому випадку – навчальну) діяльність, що й обумовлює зниження успішності учнів.

Успішність також повязана із статтю (0,371), тобто, дівчата навчаються краще за хлопців.

Конфліктність учня за оцінкою психолога має кореляцію з повнотою тіла учня (0,316). Мабуть, надмірна вага значною мірою знижує самооцінку, порушує систему відносин учня, призводить до конфліктів з оточуючими, насамперед, з однолітками, а потім і з дорослими.

У міру дорослішання учнів від класу до класу повнота тіла значимо зростає (0,263). У старшокласників надмірна вага, зайва повнота зустрічаються частіше, ніж в учнів середніх класів. Це результат маніпулятивного впливу реклами, розповсюдження серед учнів «модного» фастфуду та іншої нездорової їжі.

За допомогою факторного аналізу було отримано і проаналізовано понад 30 варіантів структури показників конфліктності та особистісних якостей старшокласників. Нижче як приклад наведено найпростішу (але досить статистично ефективну) з отриманих структур (табл. 2).

Наведений варіант факторної структури дозволив виділити 5 узагальнених факторів, описаних нижче.

Перший фактор (зумовлена цим фактором частка дисперсії експерименту становить 0,075) звязує між собою такі показники, як паспортний вік, клас і, в дещо меншій мірі, повноту учня, що позитивно повязані між собою.

Таблиця 2

Факторна структура показників конфліктності та особистісних якостей старшокласників (6 класів з 9 по 11, 111 учнів, 32 показника, витяг 5 факторів методом головних компонент, позначені факторні навантаження більше 0,43)

Джерело даних

Вихідний показник

Факторні навантаження на фактор

1-фак-тор віку учня

2-фак-тор статі учня

3-сімей-ні уста-новки щодо кон-фліктів

4- рівень конф-ліктно-сті від-носин

5-уста-новки батьків щодо кон-фліктів

Психолог

Стать учня

0,139

-0,749*

0,015

0,162

0,116

Клас учня

0,864*

-0,104

0,025

-0,057

-0,050

Вік учня

0,870*

-0,082

0,017

-0,112

-0,011

Повнота учня

0,505*

0,279

-0,056

0,186

0,214

Довжина волосся

0,031

-0,793*

0,033

0,183

0,051

Успішність навчання учня

0,090

-0,649*

-0,021

-0,317

-0,279

Конфліктність учня

-0,021

0,413

0,044

0,516*

0,145

Батьки

Частота конфліктів

-0,098

-0,070

0,134

0,759*

-0,261

Конфліктна спадковість

-0,035

0,274

0,317

0,194

-0,492*

Зростання конфліктності у наступному поколінні

-0,072

-0,279

-0,104

0,620*

0,109

Невизнання успадкування конфліктності

-0,142

0,144

0,056

-0,130

0,542*

Визнання зумовленості результату конфлікту

-0,234

0,094

0,123

0,081

-0,473*

Нехтування власними інтересами у конфлікті

-0,041

0,075

0,580*

0,152

-0,195

Нехтування інтересами партнера у конфлікті

-0,020

0,069

0,724*

0,033

-0,115

Визнання неминучості конфліктів у родині

-0,010

0,065

-0,117

0,434*

0,075

Учні

Самооцінка учнем власної конфліктності

-0,345

-0,132

0,161

0,465*

0,029

Частота конфліктів

-0,084

-0,099

0,196

0,479*

0,002

Непродуктивність емоційної реакції учня у конфлікті

0,151

-0,093

0,607*

0,089

0,174

Пасивність позиції учня у конфлікті

0,022

-0,171

0,555*

-0,019

0,167

Частка дисперсії експерименту

0,075

0,085

0,066

0,078

0,067

Цей фактор може бути умовно названий «фактором віку учня», так як він обєднує найбільш важливі характеристики учня, повязані з його віком. Вище вже було зазначено «поповнення» учнів протягом періоду навчання в школі. Школи, таким чином, стають «фабриками пацієнтів», так як надмірна вага тісно повязана не тільки з цілим букетом захворювань, але і, як видно з результатів, з погіршенням відносин з оточуючими. У США надмірну вагу має чи не кожен третій громадянин і це перетворюється у національну проблему.

Другий фактор (0,085) дає значущі навантаження на стать, довжину волосся і успішність учня, що позитивно повязані між собою. Це досить тривіальний результат, так як відомо, що у дівчат більш довге волосся і більш висока шкільна успішність. Цей фактор умовно назвали «фактором статі учня», так він описує характеристики учня, тісно повязані з його статтю.

Третій фактор (0,066) дає значущі навантаження на позитивно повязані між собою 4 показника: нехтування батьками інтересами партнера в конфлікті, нехтування батьками власними інтересами в конфлікті, непродуктивність емоційної реакції школяра на конфлікт, пасивність позиції школяра в конфлікті. Тут надзвичайно важливо, що характеристики конфліктності школярів та їх батьків виявилися повязаними в одному факторі. Це ще раз доводить тісний, «родовий» звязок характеристик конфліктності у сімї, необхідність постійної роботи школи з батьками учнів. Цей фактор може бути названий «сімейні установки щодо конфліктів», при цьому маються на увазі саме сімейні установки, так як дві із них зафіксовано у учнів, а дві – у їхніх батьків. Дотримання батьками «рівноваги інтересів сторін конфлікту», як і вплив позиції школяра у конфлікті на його емоційні реакції вже обговорені вище.

Четвертий фактор (0,078) дає значущі навантаження на 6 характеристик, позитивно повязаних між собою. Великі навантаження мають конфліктність учня за оцінкою психолога, частота дитячо-батьківських конфліктів за оцінкою батьків і зростання конфліктності з покоління в покоління, що розраховане за результатами анкетування. Дещо менші навантаження мають визнання батьками неминучості дитячо-батьківських конфліктів, самооцінка учнем власної конфліктності і частота дитячо-батьківських конфліктів за оцінкою учня. Цей фактор був названий «рівень конфліктності відносин», так як всі показники, що мають тут значущі навантаження, так чи інакше оцінюють конфліктність, являють собою різні способи її оцінки. Недарма в отриманій структурі це найбільш потужний фактор з точки зору його статистичної значущості (майже найвища частка дисперсії, найбільше число значимих навантажень). Звертає на себе особливу увагу наявність значущого навантаження зростання конфліктності з покоління в покоління - майже найсильнішого навантаження на зазначений фактор. Це ще раз говорить про те, що ключовим моментом у визначенні рівня конфліктності індивіда є наявність механізму транслювання конфліктності від батьків до дитини. Отримані нами результати дають підставу припускати, що важливу роль у механізмі транслювання, «відтворення» конфліктності відіграють установки батьків щодо місця і ролі конфліктів у родині, запозичені ними, як правило, від своїх батьків. Про це свідчить те, що визнання батьками неминучості конфліктів у сімї також має значне, хоч і не дуже велике навантаження на розглянутий фактор.

Пятий фактор (0,067) дає значущі навантаження на конфліктну спадковість, визнання зумовленості результату сімейних конфліктів та визнання батьками спадкування конфліктності. Цей фактор, названий нами «фаталізм установок батьків щодо конфліктності». Ці установки (відповідно трьом значимим навантаженням) можуть бути умовно описані так:

- «конфлікти в родині були, є і будуть», «конфлікти – невідємна частина міжосібних відношень»;

- «сімейний конфлікт завжди вирішується однаково - на користь сильного», «конфлікт – це форма здійснення влади сильного в сімї»;

- «ми жили у середовищі конфліктів і наші діти будуть жити в цьому середовищі», «виховані в дитинстві в конфліктному середовищі, ми виросли хорошими людьми (переконання як результат дії механізмів психологічного захисту), тому і своїх дітей ми будемо виховувати в такому ж конфліктному середовищі (не знаючи іншого)».

В силу дії механізмів психологічного захисту, живучи в родинному «світі конфліктів», батьки підсвідомо прагнуть виправдати, обгрунтувати і утвердити цей світ, що може являти собою спосіб міжпоколінной трансляції і посилення конфліктності у кожній наступній генерації.

2.4. Висновки до розділу 2

Дитячо-батьківські конфлікти відіграють важливу роль у формуванні структури і стереотипів конфліктів індивіда, виступаючи для підлітка джерелом зразків відношення до конфлікту і поведінки в конфлікті для широкого спектру життєвих ситуацій. Крим того, дитячо-батьківські конфлікти є одним з механізмів формування статтєво-рольових стереотипів підлітків.

Конфліктність є значною мірою успадковуваною рисою особистості, причому механизмом успадкування є процес виховання, наслідування батькам, ідентифікації дитини з батьками. Ключовою рисою цього механизму є трансляція особистісних установок щодо конфліктів від батьків дітям. Рівень конфліктності дитячо-батьківських відносин виявляється пов’язаним у першу чергу з «включенням» (пидтримкою або створенням) механізму деструктивного спадкування конфліктності, коли в кожному наступному поколінні в сім’ї конфліктність наростає і посилюється.

Для емоційного здоровя підлітка корисно заняття їм активної позиції в конфлікті, що часто суперечить настановам батьків, що бажають мати «проти себе» більш пасивного учасника конфлікту. Чим жорсткіша позиція батьків у конфлікті, тим менше інтелектуально продуктивний цей конфлікт.

З дорослішанням учня соціальний тиск на нього зростае, що викликае відповідні реакції як у школяра, так і у його батьків – приховування власної конфліктності, зниження кооперативності школяра і його батьків.

Чим вища конфліктність учня, тим нижча його учбова успішність, тому зусилля по зниженню конфліктності не тільки сприяють покращенню атмосфери у школі і психологічного стану учнів, але і сприяють підвищенню успішності навчання.

Надмірна вага учня, що зростає від класу до классу, значною мірою порушує його систему відносин и посилює конфліктність у відносинах.

ЗАГАЛЬНI ВИСНОВКИ

Проаналізовано літературу за темою конфліктів між батьками та дітьми, проведено анкетування з метою виявлення причин конфліктів між батьками та дітьми і зв’язків конфліктности з рисами особистості, проаналізовано результати анкетування та тестування школярів и батьків, розроблені рекомендації для попередження дитячо-батьківськіх конфліктів та виходу з конфліктних ситуацій.

Дитячо-батьківські конфлікти відіграють важливу роль у формуванні структури і стереотипів конфліктів індивіда, виступаючи для підлітка джерелом зразків відношення до конфлікту і поведінки в конфлікті для широкого спектру життєвих ситуацій.

Конфліктність є значною мірою успадкованою рисою особистості, при чому механізмом успадкування є процес виховання, наслідування батькам, ідентифікації дитини з батьками. Ключовою рисою цього механізму є трансляція особистісних установок щодо конфліктів від батьків дітям. Рівень конфліктності дитячо-батьківських відносин виявляється пов’язаним у першу чергу з «включенням» (підтримкою або створенням) механізму деструктивного спадкування конфліктності, коли в кожному наступному поколінні в сім’ї конфліктність наростає і посилюється.

Для емоційного здоровя підлітка корисно заняття їм активної позиції в конфлікті, що часто суперечить настановам батьків, що бажають мати «проти себе» більш пасивного учасника конфлікту. Чим жорсткіша позиція батьків у конфлікті, тим менше інтелектуально продуктивний цей конфлікт.

З дорослішанням учня соціальний тиск на нього зростає, що викликає відповідні реакції як у школяра, так і у його батьків – приховування власної конфліктності, зниження кооперативності школяра і його батьків, загалом – підвищення ролі и значення манипулятивної поведінки.

Чим вища конфліктність учня, тим нижча його учбова успішність, тому зусилля по зниженню конфліктності не тільки сприяють покращенню атмосфери у школі і психологічного стану учнів, але і сприяють підвищенню успішності навчання.

ПЕРЕЛIК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Анцупов А. Я. Системная концепция конфликтов // Мир психологии, 2005, № 2. - С. 24-35.

  2. Анцупов А. Я., Шипилов А. И. Словарь конфликтолога. - СПб.: Питер, 2006. - 528 с.

  3. Баярд Р. Ваш беспокойный подросток: практическое руководство для отчаявшихся родителей. - М.: Просвещение, 1995. - 223 с.

  4. Богданов Е. И., Зазыкин В. Г. Психология личности в конфликте. - Калуга: КГПУ им. К. Э. Циолковского, 2002. - 212 с.

  5. Борисова Л., Звягинцев В. Частный случай конфликта поколений: Подросток и его отношения с родителями // Первое сентября, 2002, № 7. - С. 2-6.

  6. Бородкин Ф. М., Коряк Н. М. Внимание: конфликт! - Новосибирск: Наука, 1983. - 140 с.

  7. Войкунский А. Я говорю, мы говорим: Очерки о человеческом общении. - М.: Прогресс, 1990. – 182 с.

  8. Горностай П. П. Диагностика и коррекция ролевых конфликтов // Журнал практического психолога, 1999, № 1. – С.44-52.

  9. Ермолаев Ю. О. Математическая статистика для психологов. – М.: МПСИ, Флинта, 2003. – 336 с.

  10. Ильин Е. П. Психология общения и межличностных отношений. – СПб.: Питер, 2015. – 592 с.

  11. Катаева-Венгер А. А. Трудный возраст. Подростки сегодня: пособие для учителей и родителей. – М.: Школьная пресса, 2002. – 112 с.

  12. Ковалёв С. В. Психология семейных отношений. - М.: Педагогика, 1987. - 160 с.

  13. Кон И. С. Этнография детства. Историографический очерк // Этнография детства. Традиционные формы воспитания детей и подростков у народов Восточной и Юго-Восточной Азии. – М.: Наука, 1983. – С.9-50.

  14. Кэмпбелл Р. Как любить своего подростка. - СПб.: Мирт, 1998 - 155 с.

  15. Мелибруда Е. Я-ты-мы: Психологические возможности улучшения общения. - М.: Прогресс, 1986. – 256 с.

  16. Мид М. Культура и мир детства. - М.: Наука, 1988. – 429 с.

  17. Обозов Н. Н. О трехкомпонентной структуре межличностного взаимодействия // Психология межличностного познания. - М.: Педагогика, 1981. - С. 80-92.

  18. Петровская Л. А. О понятийной схеме социально-психологического исследования конфликта // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. - М.: Просвещение, 1977. - С. 128-136.

  19. Практическая психодиагностика: методики и тесты / Ред.-сост. Д. Я. Райгородский. – Самара: Бахрах, 1998. – 672 с.

  20. Психология подростка / Под ред. А. А. Реан. – СПб.; М.: Прайм- Еврознак; Олма-Пресс, 2004. – 480 с.

  21. Райс Ф. Психология подросткового и юношеского возраста. – СПб.: Питер, 2000. – 624 с.

  22. Рояк А. А. Психологический конфликт и особенности индивидуального развития личности ребенка. - М.: Педагогика, 1988. - 117 с.

  23. Скотт Г. Джинни. Конфликты: пути преодоления. - Киев: Верзилин и К, 1995. – 195 с.

  24. Скотт Г. Джинни. Способы разрешения конфликтов. - Киев: Верзилин и К, 1991. – 95 с.

  25. Фишер Р., Юри У. Путь к согласию или переговоры без поражения. - М: Наука, 1992. – 158 с.

ДОДАТКИ


Додаток А. Анкета для батьків старшокласників «Ваше відношення до конфліктів з дітьми»

Глибокоповажні батьки, ми просимо вас прийняти участь в опитуванні.

На кожне питання анкети потрібно вибрати один варіант відповіді.

1. Чи часто Ви конфліктуєте зі своїми дітьми?

A. Часто, майже щодня. Б. Іноді, кілька разів в 2 тижні. В. Рідко.

2. З дітьми якого віку конфлікти зустрічаються частіше?

A. З дітьми 8-11 років. Б. З дітьми 12-16 років. В. З дітьми 17-20 років.

3. Коли Ви були дитиною, чи часто Ви сварилися зі своїми батьками?

A. Часто. Б. Іноді. В. Рідко.

4. Виберіть основну причину конфліктів у Вашій родині.

А. Нерозуміння один одного з-за різних поглядів на життя.

Б. Проблеми з навчанням.

В. Поганий характер дитини.

Г. Небажання дитини ділитися своїми проблемами.

Д. Пізнє повернення додому.

Е. Шкідливі звички дитини.

Ж. Недостатня участь дитини у домашніх справах.

З. Не подобаються його (її) зовнішній вигляд, зачіска.

И. Не подобаються його (її) друзі, компанія.

К. Не виносить критики, ображається на будь-яке зауваження, не виконує справедливих вимог.

5. Чи позначаються негативно конфлікти на характер і життя дитини?

A. Так, конфлікти негативно впливають на дитину. Б. Ні, конфлікти ніяк не позначаються на дитині. В. Важко сказати.

6. Чи згодні Ви з тим, що дитина копіює поведінку батьків у конфлікті?

A. Дитина копіює поведінку батьків. Б. Дитина не копіює поведінку батьків. В. Важко сказати.

7. Як Ви вважаєте, хто повинен поступатися в конфлікті?

A. Батьки як дорослі і мудрі люди. Б. Діти як молодші. В. Обидві сторони.

8. Яку стратегію поведінки в конфлікті Ви обираєте?

A. Компроміс. Б. Ухилення. В. Уступка. Г. Суперництво. Д. Співпраця.

9. Чи готові Ви зовсім не сваритися зі своєю дитиною?

A. Так, якщо вона не буде давати причин для сварок. Б. Ні, відносини в нашій родині ще не дозволяють абсолютно не сваритися. В. Важко сказати.

Дякуємо за участь!

Додаток Б. Анкета для старшокласників «Твое відношення до конфліктних ситуацій»


Дорогий друже! Ми просимо відверто відповісти на ці запитання.

На кожне питання анкети потрібно вибрати один варіант відповіді.


1. Чи вважаєш ти себе конфліктною людиною?

А. Так. Б. Ні. В. Іноді.


2. Чи легко тобі почати зясовувати з кимось стосунки?

А. Так, легко. Б. Ні, складно. В. По-різному.


3. Як часто ти конфліктуєш з батьками?

А. Часто, майже щодня. Б. Іноді, кілька раз в 2 тижні. В. Рідко.


5. Вибери одну основну причину конфліктів в твоїй родині.

A. Нерозуміння один одного з-за різних поглядів на життя.

Б. Проблеми з навчанням.

В. Мій поганий характер.

Г. Моє небажання обговорювати свої проблеми з батьками.

Д. Пізнє повернення додому.

Е. Мої шкідливі звички.

Ж. Моя недостатня участь у домашніх справах.

З. Батькам не подобаються мій зовнішній вигляд, зачіска.

И. Батькам не подобаються мої друзі, моя компанія.

К. Несправедливість вимог батьків, обмеження моєї волі батьками.


6. Що ти відчуваєш після конфлікту з батьками?

А. Розчарування, образу. Б. Злість, ненависть. В. Байдужість, замкнутість. Г. Задоволеність, так як зміг розібратися в проблемній ситуації.


7. Чи стаєш ти розумнішим після виходу з конфлікту, чи робиш для себе якісь висновки?

А. Так. Б. Ні. В. Іноді.


8. Чи змінюється твоє ставлення до людей, з якими ти конфліктував?

А. Найчастіше змінюється. Б. Найчастіше не змінюється. В. По-різному.


9. Чи потрібно вчитися вирішувати конфліктні ситуації або розуміння конфліктів прийде саме, з досвідом?

A. Розуміння прийде саме, з досвідом. Б. Потрібно вчитися вирішувати конфліктні ситуації. В. Важко сказати.


Дякуємо за участь!

Додаток В. Поради батькам старшокласників «Як не конфліктувати з дітьми»


Вельмишановні батьки! Ми розробили ці рекомендації, щоб допомогти Вам запобігати і конструктивно розвязувати конфлікти зі своїми дорослішаючими дітьми.


1. Ваша дитина подорослішала

Найперша порада батькам - Ви повинні прийняти той факт, що дитина, що ще вчора стрибала на святі в дитячому садку, стає дорослою людиною. Це прийняти досить складно і це є основною перешкодою у спілкуванні між Вами і Вашою дитиною. Вона вже відчуває себе дорослою, а Ви продовжуєте вважати її або його дитиною, що не має права голосу та вибору. Ваша дитина - не Ваша власність, він окрема, майже доросла особистість. Усвідомлення цього допоможе не конфліктувати з підлітком.

2. Своя територія

У Вашого підлітка просто зобовязана бути своя територія. Якщо немає можливості організувати свою кімнату, варто відокремити йому частину кімнати. Особистий простір, свій стіл, шафа - це необхідно підлітку. У нього вже свої секрети, свій невеликий світ, куди не завжди хочеться пускати дорослих. Необхідно без суперечок і конфліктів допомогти підлітку облаштувати свою кімнату або свій куток.

3. Важлива Ваша участь

Завжди цікавтеся, що відбулося за день у підлітка. Питайте його про справи, навчання, друзів, захоплення, про те, що відбувалося в школі, на тренуванні. Важлива Ваша участь і зацікавленість у його житті. Робіть це доброзичливо, а не агресивно реагуючи на те, що, на Вашу думку, абсолютно жахливо. Якщо дитина Вам відкривається, треба йти назустріч, не тиснути на нього своїм авторитетом і криком. Будьте завжди на його боці. Якщи Ви розумієте, що він неправий, скажіть йому: «Я завжди буду з тобою, ти молодець, але давай подивимося на цю ситуацію з іншого боку. Мені здається, можна зробити ось так...». Такий підхід допоможе не конфліктувати з підлітком.

4. Не сваріть і не критикуйте

Розмовляйте з ним, як з другом, а не рабом, не сваріться. Дуже часто батьки не соромляться у виразах. У відповідь Ви отримаєте те ж саме, тільки трохи пізніше. Не критикуйте його улюблені пісні, ігри, подружок і друзів, одяг, кумирів. Висловлюйте свою думку, аргументуйте її, але не критикуйте його вибір. Він буде ховатися від Вас за десятьма замками і Ви про все будете дізнаватися останніми. Краще бути обізнаним. Іноді причина конфліктів у тому, що підліток грубить, огризається на Вашу вказівку або прохання. Скажіть собі подумки «стоп», не «заводьтесь», вдохніть, видихніть, і спробуйте дотриматися «правила трьох п»: «похваліть, приголубте і попрохайте знову». Можливо, це правило і Вам допоможе не конфліктувати з Вашою дитиною.

5. Похвала не зіпсує

Ніколи не порівнюйте Вашу дитину з іншими дітьми. "А ось у тітки Маші донька всесвітній лауреат, а ти двієчник, у дядька Васі донька худенька, а ти товста, а у сусідів син відмінник і майстер спорту, а ти взагалі незрозуміло в кого такий виріс". Ні в якому разі не говорите ці образливі речі. Кожна людина індивідуальна і Ваша дитина повинна бути для вас кращою. Треба постійно хвалити свого підлітка, говорити йому, що Ви його дуже любите: «Помив посуд? - Молодець!», «Отримав трійку після трьох двійок? - Та ти просто розумниця!», «Виправ свої шкарпетки? - Відмінно!» Похвала стимулює, додає впевненості в собі, виробляє моральне задоволення, і підліток буде прагнути радувати Вас ще і ще.

6. Нехай дитина вибирає сама

Дайте їй свободу творчості і свободу вибору майбутнього заняття. Щоб уникнути конфліктів із підлітком, не навязуйте йому своє нездійсненне бажання стати балериною або чемпіоном з рукопашного бою. У нього своє, відмінне від Вашого життя. Він повинен зуміти сам зрозуміти і вирішити, що йому подобається, чим він хоче займатися. Розвивайте в першу чергу його таланти, а не Ваші нездійснені амбіції. В його усвідомленому особистому виборі і складається перше головне дорослішання підлітка.

7. Будьте насторожі

У нашому сьогоднішньому житті безодня всяких спокус, що знищують наших дітей на кожному повороті їх життя. Вчасно припинити, вчасно зупинити зло - це те, що Вам потрібно зробити, щоб не зіткнутися з горем, яке вже не можна виправити. Підлітковий вік - це як крокувати по тонкому лезу. Кожен батько стикається з проблемами в пубертатному періоді своєї дитини. Але в більшості своїй, з малими втратами, все проходить. Проблема конфліктів з підлітком на даний момент - це лише мала частка того, з чим можна зіткнутися. Остерігатися потрібно величезної кількості псевдорелігійних сект, екстремистських организацій, алкоголя, наркотиків, ігрової залежности, суїцидальних думок.

8. Що говорять профі

Сьогодні є багато хороших книжок про виховання підлітка, їх можна придбати у книгарні, взяти у бібліотеці, скачати в Iнтернеті. На батьківських зборах можна виступити самому, послухати, що кажуть інши, порадитися з вчителями, класним керівником, шкільним психологом, обговорити щось з другими батьками, що знаходяться в аналогїчнїй ситуації. У Iнтернеті є безліч сайтів і форумів на тему виховання. До професіонала-консультанта можна звернутися по телефону довіри, у чаті довіри, звернутися до психолога з електроним листом, проконсультуватись по Скайпу. Ви не самотні у цьому світі.






Додаток Г. Поради старшокласникам «Як не конфліктувати з батьками»

Дорогий старшокласник! Ми розробили ці рекомендації, щоб допомогти тобі запобігати і конструктивно розвязувати конфлікти з твоїми батьками.


1. Повага до батьків

Це перший і найголовніший пункт. Про повагу і шанування батьків кажуть всі світові доктрини і вчення і це не випадково. Схожі формулювання ми знайдемо і в християнстві, і в буддизмі, і в кодексі честі самураїв. Поважайте будь-яке рішення батьків, навіть якщо воно здається вам несправедливим. Завжди уважно вислуховуйте думку батьків, і починайте свою промову зі слів «Я поважаю ваше рішення». Вимовляйте це з відповідною інтонацією, без підвищення голосу і розмахувань руками. У цьому випадку ваші слова будуть швидше почуті і прийняті до уваги. Ви можете і повинні викласти свою думку, свою точку зору, але після висловлювання поваги і шанування. І повірте, ви досягнете бажаного частіше.


2. Ввічливість, такт і терпіння

Завжди будьте ввічливими з батьками, навіть якщо вони не праві. З малих років дітям пояснюють необхідність ввічливого спілкування, як з близькими людьми, так і з сторонніми. Але іноді ці ази спілкування забуваються и це стає серйозною проблемою у відносинах з батьками. Терпіння в спілкуванні з кожною людиною дуже важливо, але при спілкуванні з близькими людьми воно обов'язково. Це одна із головних проблем кожної молодої людини. Адже ваша кінцева мета – хороші відносини і досягнення поставленого результату, а не миттєве задоволення від виплеснутих емоцій.


3. Контроль над емоціями

Ще у старину казали: «хто володіє собою, володіє світом». Ця стародавня максима справедлива і сьогодни. Придивитесь до відомих політиків, спортсменів, бізнесменів – як вони приховують свои негативні емоції, як відповідають на образу, обвинувачення або агресію. Вчіться стримувати емоції, контролювати свою поведінку і почуття. Вмійте вчасно «взяти себе в руки»: не «заводьтесь», візьміть коротку паузу, вдохніть, видихніть і опануйте ситуацію.


4. Визнання своїх помилок

Визнання своїх помилок – вибір по-справжньому дорослої людини. Цим ви дасте батькам зрозуміти, що ви сперечаєтеся не просто з дитячого протиріччя або юнацького максималізму. Всі ми вчимося на своїх помилках, але часом буває так важко їх визнати. Якщо ви хочете довести батькам, що ви дійсно доросла і відповідальна людина, не бійтеся зізнатися в своїх промахах.


5. «Обмін ролями»

Коли виникла конфліктна ситуація, спробуйте поставити себе на місце батьків і намагайтеся знайти варіант, який вас би влаштував. Спробуйте подумки помінятися з батьками місцями. Це допоможе краще зрозуміти батьків і випробувати доросле мислення. Можливо, тоді точка зору батьків стане вам зрозумілішою і це стане першою сходинкою до угоди. Запропонуйте і вашим татам і мамам «стати на ваше місце», адже вони теж були молодими і вже проходили всі ці життєві труднощі. Зробивши всього по одному кроку з кожного боку назустріч один одному, ви вже зможете домовитися про щось позитивне.


6. «Розбір польотів»

Після конфлікту, коли ви вже заспокоились, а емоціи уляглись, спробуйте проаналізувати: з чого все скоилось, що ви казали і робили, які в вас були почуття, що казали і робили батьки, що вони, напевно, відчували. Якою була ваша мета, чи досягли ви ее, чому ні. Якою була мета батьків, чи досягли вони ее, що вони тепер відчувають. Що виникло нового у порівнянні з минулим конфліктом. Було б ідеально зробити це все разом з батьками.


7. Виділення головного

Кожна людина має певну сукупність проблем. Не збирайте проблеми, не ухиляйтеся вид их вирішення. Зрештою ситуація досягне того рівня, коли ви вже не зможете впоратися з їх рішенням, що обовязково призведе до конфлікту. Не прагніть «обійняти неосяжне», не беріться за всі справи відразу. Спробуйте виділити з усіх ваших потреб головні пріоритети і зосередьтеся на їх виконанні в першу чергу.


8. Спілкування і відкритість

Спілкуйтесь з батьками, діліться з ними і головними подіями вашого життя, і різними дрібницями. Дрібниці часто бувають набагато важливіші. Розповідайте їм про своїх друзів, захоплення, плани на майбутнє, про все, що вам цікаво, чим ви живете в даний момент часу. Чим більше інформації буде у ваших батьків, тим більше буде довіри до вас. Невідоме завжди викликає страх, і якщо ваші батьки будуть знати про вас достатньо, шанс отримати різні заборони буде набагато менше. Батькам особливо важливо знати про ваши успіхи, хоча б найменши. Вони бажають пишатися вами і ви можете дати їм таку нагоду. Згадайте, що людей ближче у вашому житті ніколи не буде. Не втрачайте можливість зізнатися їм в любові, або провести з ними вільний час. Адже цього більше ніколи не станеться...

Автор
Дата добавления 20.02.2016
Раздел Школьному психологу
Подраздел Научные работы
Просмотров206
Номер материала ДВ-472574
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх