Инфоурок / Школьному психологу / Другие методич. материалы / Досвід роботи з теми "Розвиток позитивного мислення в системі психологічного супроводу НВП""
Обращаем Ваше внимание, что в соответствии с Федеральным законом N 273-ФЗ «Об образовании в Российской Федерации» в организациях, осуществляющих образовательную деятельность, организовывается обучение и воспитание обучающихся с ОВЗ как совместно с другими обучающимися, так и в отдельных классах или группах.

Педагогическая деятельность в соответствии с новым ФГОС требует от учителя наличия системы специальных знаний в области анатомии, физиологии, специальной психологии, дефектологии и социальной работы.

Только сейчас Вы можете пройти дистанционное обучение прямо на сайте "Инфоурок" со скидкой 40% по курсу повышения квалификации "Организация работы с обучающимися с ограниченными возможностями здоровья (ОВЗ)" (72 часа). По окончании курса Вы получите печатное удостоверение о повышении квалификации установленного образца (доставка удостоверения бесплатна).

Автор курса: Логинова Наталья Геннадьевна, кандидат педагогических наук, учитель высшей категории. Начало обучения новой группы: 27 сентября.

Подать заявку на этот курс    Смотреть список всех 216 курсов со скидкой 40%

Досвід роботи з теми "Розвиток позитивного мислення в системі психологічного супроводу НВП""

библиотека
материалов


Відділ освіти Покровської районної державної адміністрації комунальний заклад освіти навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів №1 – Покровський ліцей» Покровської районної ради Дніпропетровської області














КОНКУРС


«Психолог року – 2015»

















Гавриш Світлана Іванівнапрактичний психолог




Розвиток позитивного мислення в системі психологічного супроводу навчально – виховного процесу ліцею



Психолог В.Зіненко говорив: «Школа - це місце, куди дитину приводять за ручку, а вийти вона має самостійно». Вся багатогранність завдань, які покликана вирішувати школа зводиться до досягнення єдиної мети: формування покоління духовно, фізично, інтелектуально, психологічно підготовленого до самостійної життєдіяльності в соціумі, здатної самостійно творити своє життя.

Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, сучасний учень має бути освіченим, ініціативним, впевненим в собі, вміти нести відповідальність за прийняті рішення, проявляти толерантність, повагу до думки інших, бути здатним взаємодіяти в різних ситуаціях, враховуючи конфліктні, мати досвід самореалізації, саморозвитку, самодопомоги в ситуаціях емоційного дискомфорту. Тобто учень має володіти цілим «банком компетентностей», які забезпечують його соціалізацію і створюють умови для самостійності та життєвої успішності.

Процес соціалізації починається з перших хвилин життя. Становлення особистості відбувається під впливом дорослих, завдання яких і є створення необхідних умов для входження дитини в соціум. Однією з технологій, що сприяє цьому в процесі навчання та виховання є психологічний супровід. Тому саме психологічний супровід на різних етапах шкільного життя є пріоритетним напрямком діяльності психологічної служби ліцею.

Мета психологічного супроводу: допомогти кожному учню адаптуватися, призвичаїтися до соціального середовища, умов навчання шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей через оволодіння навичками самореалізації, пізнання самого себе.

Завдання супроводу: - вивчення особливостей психічного розвитку учнів з використанням діагностичних мінімумів та індивідуальної поглибленої діагностики з метою забезпечення особистісно орієнтованого підходу в навчанні та вихованні;

- сприяти повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку учнів, їх успішній соціалізації на кожному віковому етапі;

- формування компетентностей особистості здатної до самореалізації .

Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань були розроблені програми психологічного супроводу учнів школи, які ґрунтуються на періодизації вікового розвитку дитини та концепції появи психологічних новоутворень особистості Д.Ельконіна і В.Давидова: психологічний супровід молодших школярів, молодших і старших підлітків, учнів старшої школи. Додаток 1.

Молодший шкільний вік є дуже важливим періодом у формуванні особистості, її характеру, певних звичок, поведінки. Саме він є перехідною ланкою особистості від позиції дошкільника до нової „соціальної позиції ” (Л.І. Божович), який вже має коло важливих обов‘язків і прав, а також займає нове положення в суспільстві. Самостійність, організованість, керування власною поведінкою та здатність до прийняття рішень є суттєвою складовою особистості молодшого школяра, яка зумовлює характер її соціальної активності, здатності до вироблення нових стратегій життєдіяльності, початкових елементів адаптації до стрімких соціально-економічних змін у суспільстві. Саме цей вік є дуже важливим для формування життєвої компетентності, тому програмою передбачено звернення уваги на всі аспекти розвитку особистості: інтелектуальний, емоційний, духовний, особистісний, творчий, фізичний, психосоціальний.

Учні середньої ланки – підлітки, що віддають перевагу спілкуванню з ровесниками, проявляють інтерес до самопізнання, схильні до ризику, агресивності як засобу самоствердитись. Тому в роботі переважають заходи превентивного характеру, використовується розвиваюча діагностика.

Для учнів старшої школи гостро стоїть питання вибору професії, професійного самовизначення, тому супровід профільного навчання є основним напрямком роботи практичного психолога з цією категорією дітей. Крім того цій категорії притаманно переживання депресивних станів, що викликані невпевненістю, страхом перед майбутнім, першими іспитами. Тому ще одним із напрямків роботи є психологічна просвіта щодо прийомів самодопомоги в ситуаціях емоційного дискомфорту та розвиток позитивного мислення.

Уся робота, що проводиться у напрямку психологічного супроводу учнів, була б неповною без взаємодії з батьками та вчителями, бо саме вони є тими людьми, які формують та коригують компетентності дитини. Програмою передбачена робота з батьками через зустрічі на батьківських зборах з метою психологічної просвіти, тестування, анкетування батьків, яке спонукає їх до самоаналізу своїх виховних методів. Використовуються інтерактивні методи в роботі з батьками.

Головним напрямком в роботі з педагогами є підвищення психологічної компетентності. Форми роботи використовуються різноманітні: консультування за результатами діагностики, виступи на педагогічних радах, організація семінарів, практикумів, проведення тренінгів, психологічних студій.

Така програма дозволяє досягти системності в роботі практичного психолога, підвищити ефективність його діяльності. Бо психологічний супровід—це не ситуативні, випадкові, кризові зустрічі, а цілеспрямована, з обов'язковим урахуванням вікової психології, гра­мотно спланована робота (з перспективами психологічного супроводу дітей з першого до одинадцятого класу) зі всіма категоріями учасників навчаль­ного процесу: дітьми, вчителями, батьками, громадськістю.

Дані програми дозволяють створити умови для самореалізації, що є найвищою потребою людини в будь-якому віці. Взагалі, психологічний супровід розглядається досить широко. Психологи М.Бардієв, І.Ромазан, Т.Чередникова вважають, що дорослий повинен цінувати природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розвивати. При цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником.

Психологічний супровід здійснюється шляхом відстеження динаміки розвитку кожної особистості, вивченням загальних тенденцій і закономірностей психічного, особистісного розвитку, процесів соціалізації та адаптації в період навчання та виховання.

Програма психологічного супроводу розроблялася з урахуванням проблем, з якими звертаються на консультацію всі учасники навчально — виховного процесу, частоти звернень.

Такими є:

успіхи у навчанні;

проблема мотивації навчальної діяльності;

взаємини в класі; психологічний клімат в колективі;

уміння спілкуватися;

терпимість до оточення;

здібності;

проблема вихованості;

попередження конфліктної поведінки серед учнів;

  • формування навичок саморегуляції, перебудова негативно складених форм емоційного реагування;

  • профілактика тривожності, корекція страхів;

– вибір профілю навчання, професії та інше;

– профілактика шкідливих звичок.

Враховуючи це, зміст програми психологічного супроводу школяра побудований за такими основними напрямками:

  • психологічний супровід процесу адаптації учнів 1,5, 10 класів;

  • психологічний супровід профільного навчання;

  • розвиток креативності;

  • формування компетентного ставлення до власного здоров’я;

  • розвиток емоційного інтелекту;

  • формування громадянської зрілості;

  • здійснення профілактично – просвітницької діяльності та пропаганди психологічних знань учнів, батьків, вчителів.

  • стимуляція самопізнання учнями власного характеру, здібностей; сприяння усвідомленню своєї психофізиологічної особливості;

  • формування вміння жити в суспільстві, співпрацювати;

  • розвиток толерантності;

  • тренування навичок саморегуляції, зокрема, розвиток стресостійкості, неконфліктності;

  • розвиток навичок самоорганізації.

Останнім часом в програму психологічного супрововду введені заходи щодо формування та розвитку позитивного мислення. Зумовлено це низкою причин.

Сьогодні, в ситуації складних соціальних обставин, не лише дорослі, а й діти відчувають дефіцит радості та оптимізму. Росте песимізм, зменшується віра людини в себе, свої можливості, поширюються депресивні стани. В емоційній сфері переважають почуття втоми, пригніченості, апатії, безпорадності. В оточенні негативної інформації, якою нас щедро засипає телебачення помітно росте роздратування та незадоволеність. Все це негативно відбивається на здоров’ї та самопочутті. Знижується активність, перебільшується роль перешкод, трудношів у досягненні мети. Всі ці фактори сприяють вихованню особистості з «тривожним мисленням», для якої притаманно сприйняття оточуючого світу в негативному світлі, і штовхають до пошуку особистісних ресурсів щодо підвищення життєстійкості, покращення самопочуття, психологічного здоров’я та джерел активності. А як стверджують дослідники енергетики мислення, в думках закладений потужний заряд енергії, який дозволяє долати будь — які перешкоди на шляху до реалізації бажаного майбутнього. Тому в розвитку позитивного мислення є сенс, особливо з огляду на те, що саме в період навчання в школі формується особистість, її погляди на світ та бачення свого місця в ньому, формуються цінності та життєва позиція. Шкільний досвід дає змогу не лише отримати освіту, а й здобути почуття особистісної компетентності, сформувати позитивне ставлення до себе та дотримуватись позитивних установок у дорослому житті.

Теоретико-методологічний аналіз наукової літератури з обраної проблематики показав, що поняття позитивного мислення увійшло в тезаурус психологічної науки наприкінці ХХ ст. Дослідники (В. І. Бобрицька, Р. Ентоні, Ф. В. Калошин, Р. Р. Кашапов, І. О. Кіріллов, М. В. Лапухіна, А. Менегетті, М. Я. Мольц, Н. Пезешкіан, Н. В. Піл, Ч. Т. Фолкен та ін.) окреслили узагальнене бачення його суті, яке полягає у забезпеченні психічного здоров’я та гармонійності існування індивіда. Психологічні дослідження позитивного мислення можна умовно поділити на два напрямки. Перший (позитивний) – це розгляд сутності позитивного мислення через конструктивне, оптимістичне ставлення особистості до дійсності. Другий (змістовий) – об’єднує у собі дослідників, які висувають положення про фізичне втілення думок у життя людини.

В дослідженнях сучасних психологів А.Бека, Наполеона Хілла, лікаря Максуелла Мольца вказується на тісний зв’язок позитивного мислення і здоров’я людини, підкреслюється вплив емоцій на самопочуття. Таку ж думку доводить професор психологічних наук, завідувач кафедри педагогіки та медичної психології Московської медичної академії ім. І. Сеченова Ю.Орлов. Він запровадив термін «саногенез» та «патогенез мислення». Саногенне мислення (у дослівному перекладі – «мислення, яке породжує здоров’я») має здатність зменшувати внутрішню напруженість, тривожність. Воно дозволяє контролювати емоції, потреби й бажання, запобігає захворюванням і труднощам у спілкуванні, дарує успіх. Патогенне мислення, навпаки, призводить до хвороб та невдач.

М.Мольц рекомендує формувати позитивне мислення з пошуку самого себе, з власного самосприйняття та адекватного самооцінювання: «Зовсім неможливо позитивно сприймати якусь конкретну ситуацію, якщо збереглося негативне уявлення про себе» (Бобрицька).

Вчені помітили зв'язок між розвитком позитивного мислення і здійсненням моральних учинків у повсякденній поведінці, коли зосередження на добрих прагненнях дозволяє бути у злагоді з собою, світом і людьми. В. Азаров наголошує на розвитку добрих, здорових думок унаслідок закріплення у свідомості трьох установок: “Я можу, хочу та досягну того, чого прагну, “Я люблю всіх людей, бо всі люди добрі ”. Він радить позбавлятися негативних думок, замінюючи їх любов'ю, радістю, сміливістю, спокоєм, доброзичливістю.

Ф.В. Калошин розглядає позитивне мислення як основу життєтворчості особистості та вказує на його обов’язковий творчий характер.

Натомість, в масовій свідомості дане словосполучення носить дещо за - популяризований характер, можливо, завдяки публікаціям Луїзи Хей, Синельникова, Н.Правдіної та ін. Нерідко це призводить до тлумачення позитивного мислення як нереалістичного сприйняття життєвої реальності, заперечення життєвих труднощів.

Дослідники, скептично налаштовані до ідеї позитивного мислення, закликають до обережного використання технологій в практиці. Наприклад, доцент кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського національного університету Анатолій Палій в статті “Як не потрапити на гачок психологів — маніпуляторів ” висловлює думку про користь захисного песимізму, бо “роздуми про перешкоди дають змогу зусібіч проаналізувати проблему ”. Стверджує, що «не поведінковий, не захисний, не конструктивний , а саме глибокий і всеосяжний песимізм жодним чином не шкодить здоров'ю”, приводить в приклад досвід відомого німецького філософа А. Шопенгауера, який вважав, що “страждання є джерелом важливих справ, бо активізує сили і змушує ставати винахідливим “.

Отже, мислення займає центральне місце в структурі особистості, детермінує її поведінку, виявляє здатність до передбачення розвитку подій. Позитивне мислення включається у будь-яку діяльність індивіда, виступаючи її внутрішнім механізмом, важелем для визначення необхідності здійснення тих чи інших чинників, забезпечення суб’єктивного благополуччя людини.

Тому, враховуючи всі “за ” і “проти ”, розуміючи, що позитивне мислення — не чарівна паличка, яка відразу на краще змінить життя і саму людину, вважаю, що корисно прийняти гіпотезу про те, що думки людини мають властивість притягувати обставини необхідні для зростання та самореалізації.

Не можна не погодитись, що позитивне ставлення до себе, що є складовою позитивного мислення, відбивається в оптимістичному доброзичливому ставленні до оточення. Позитивна Я-концепція сприяє вірі в себе, соціальній активності та успішному розв'язанню щоденних проблем. Характер мислення – причина фізичного й морального здоров’я чи нездоров’я, внутрішнього комфорту, успіху чи постійних невдач у житті, активності та творчості. Тому важливо навчитися мистецтву мислення, що дарує здоров’я та успіх. Допомогти в цьому учням – одне із завдань психологічної служби.

Позитивне мислення можна розглядати як :

  • мислення, спрямоване на формування стійкого здоров’я;

  • умову для успішної творчої діяльності, відчуття душевного комфорту;

  • здатність бачити в людях найкращі риси, в будь – якій ситуації – позитивні сторони, в житті – прекрасне.

Процес формування позитивного мислення полягає у творчому ставленні до життя, свідомому контролі власних міркувань та емоцій, умінні знаходити радість у дрібницях, при вирішенні складних ситуацій не піддаватися страху та паніці, вірити у власні сили, підтримувати у собі почуття перспективи та віри в успіх.

Цілеспрямований вплив на формування та розвиток позитивного мислення розпочався з вивчення рівня сформованості навичок мислити позитивно. Додаток 2

Далі він здійснюється в процесі психологічного супроводу, втілюється в консультаційному, психолого – просвітницькому, організаційно – методичному та навчально – виховному напрямках роботи психолога. Використовую різні форми, методи та техніки. Додаток 3

З учнями початкової школи активно впроваджую в практику заняття з елементами казкової та мульттерапії. Саме історії казкових персонажів та героїв, мультиплікаційних фільмів, зокрема «Ох і Ах», «Ох і Ах ідуть в похід», «Жили - були думки» спонукають дітей до розмови про роль життєвих установок в нашій поведінці, про значення думок і їхній вплив на вчинки. Аналізуючи побачене, школярі отримують психологічні знання, вчаться оцінювати власну поведінку та із задоволенням долучаються до бесіди, дискусії, в ході яких народжуються поради щодо ставлення до труднощів, життєвих негараздів. Обов’язково в структуру таких занять включаю вправи на корекцію та розвиток позитивної Я-концепції та виховання толерантності, почуття поваги до однокласників, підводжу до думки про самоцінність кожної людини.

Казка – не лише гарний літературний твір, а й унікальний психотерапевтичний засіб, що дає змогу скоригувати поведінку дитини або дорослого у суспільно корисному напрямі. Це поліфонічний метод, який вміщує в собі всі технології від діагностики , включаючи профілактику, до розвитку індивідуальності. Казка, дякуючи особливій чарівній атмосфері, створює умови, в яких можуть проявитися потенційні можливості особистості. Вона дає можливість заронити в душу дитини зерно осмислення, несе знання, показує шляхи вирішення конфліктних ситуацій, формує позицію здорового глузду і здорового почуття гумору по відношенню до незгод, дозволяє сформувати новий погляд на ситуацію й перейти на новий рівень її усвідомлення, моделюючи більш конструктивне відношення й поведінку. Метод казкотерапії цінний тим, що його можна з успіхом поєднати з іншими арт – терапевтичними методами. Малювання, ліплення, аплікація дозволить зробити казкотерапевтичне заняття ще цікавішим та ефективнішим.

У виборі казок надаю перевагу тим, які несуть у собі певну позитивну програму дій. Адже існує думка, що казка закладає у свідомість певну програму , за якою людина потім може діяти в реальному житті, під її впливом формується життєвий сценарій, за допомогою казки можна спробувати витягти людину з неуспішної ситуації.

Головним в роботі з казкою вважаю не просто цікавий сюжет, а включення дітей в його обговорення. Тому намагаюся ставити такі запитання, які б підштовхували учнів до міркувань про життя, про життєві ситуації і стимулювали вміння робити висновки, а казковий урок використовувати в реальному житті.

Завжди знаходить відгук у дітей казка «Зіркова країна», зміст якої підштовхує до розмови про міжособистісні стосунки в колективі, про важливість толерантного, доброзичливого ставлення до оточуючих і відповідальної поведінки. Ця казкова історія вчить і розвиває у дітей вміння бачити позитив у кожному і визнавати цінність кожної особистості.

Однією із форм казкотерапії є робота з притчами, які я часто використовую у своїй практиці.

Притча – невеликий за обсягом алегоричний, символічний та метафоричний твір пропонує замислитися над сенсом життя, дозволяє активізувати потенціал внутрішніх ресурсів особистості, вчить думати, розв’язувати проблему, розвиває інтуїцію. Саме притчам віддаю перевагу в організації групових консультацій та профілактичних бесід з учнями та батьками. Вони ж стають інструментом і при індивідуальних психологічних консультаціях. Добираю притчі індивідуально, відповідно до випадку чи проблемної ситуації. Звісно, інтерпретування притчі не розв’язує проблему остаточно, однак стимулює певні зміни у свідомості, активізує резервні сили, спрямовує на конструктивне подолання життєвої кризи. Крім того, робота з притчею сприяє всебічному розвитку , духовному збагаченню особистості. Приклад роботи з притчею під час консультації подано в практичній частині

Гра та ігрові методи займають одне з вагомих місць в системі розвитку позитивного мислення в учнів всіх вікових категорій. Та й дорослих гра не залишає байдужими.

Ігровий метод «ПМЦ» - плюс-мінус-цікаво, дозволяє розвивати в учнів навички всебічного аналізу і оцінки події, явища; песиміста спонукає побачити позитив, а оптиміста, навпаки, вчить не закривати очі на проблеми, труднощі, негативні аспекти проблеми.

Едвард де Боно запропонував цікавий метод «Шість капелюхів мислення», який дозволяє подолати стереотипну модель навколишньої дійсності, сприяє створенню нових підходів до вирішення певної проблеми та розвитку креативності.

Так, «шість капелюхів» дозволили подивитися учням з усіх боків на конфлікт. Вони з’ясували теоретичні аспекти проблеми, розібрали практичні стратегії виходу з конфліктних ситуацій і, найголовніше, побачили, що конфлікт може нести в собі не тільки нервові потрясіння, а й шляхи вирішення проблем за умови бажання та вміння вирішувати їх конструктивно.

Вчителі ж, приміряючи на себе шість капелюхів, проаналізували, що заважає творчому процесу, які бар’єри стоять на шляху креативності та ще раз переконалися, що будь – яка проблема має декілька сторін, на які обов’язково треба звертати увагу.

Метод шести капелюхів цінний ще й тому, що з успіхом може бути використаний, як для організації роботи в групі, так і під час індивідуальної консультації.

Тренінги, години спілкування, години психолога, корекційно – ровивальні заняття, психологічні ігри – такі форми групової роботи широко використовую в роботі з учнями підліткового, юнацького віку. Оскільки активна взаємодія в групі та вплив групи виявляється кориснішим, зрозумілішим та прийнятнішим. Приклади з життя однолітків, прийоми, способи, які відкриваються в ході взаємодії з ровесниками, можуть сприйматися як більш реалістичніші. Наряду з традиційними психологічними формами та методами намагаюся знаходити нові форми взаємодії з учнями. Такими стали: психологічний квест «Психологія - наука про…», «Психологічний КВК для першокласника», ток –шоу «Стосується кожного» на тему «Психологічне здоров’я: як його зберегти», які знайшли відгук в серцях та розумі вихованців.

Досить ефективна форма, яку впроваджую в практику – це психологічна студія. Дана форма роботи практичного психолога дозволяє ефективно організувати взаємодію всіх учасників. Вона включає практично всі види діяльності практичного психолога.

В ході роботи над проблемою виникла ідея розробити програму циклу занять психологічної студії на тему «Жили – були думки…», основною метою якої є отримання учасниками студії імпульсу до розвитку позитивного мислення через вплив та розвиток основних його складників. Розробки цих занять представлені в практичній частині досвіду.

Всі ці форми реалізуються в позаурочний час. Та все ж основною формою організації діяльності учнів в школі залишається урок. Така форма має свої переваги: вона звична для учнів, ставить його в ситуацію пізнання нового, має системний характер. Звісно ж, багато, що залежить від майстерності вчителя, від його вміння організувати цей навчальний процес. На жаль, уроки психології (на мою думку, вони мають бути обов’язково), в розкладі навчального закладу явище рідке і не постійне. Тому пропоную вчителям закладу об’єднувати зусилля і організовувати інтегровані, або бінарні уроки. Використовую звичайні уроки для передачі психологічних знань, яке б розширювало межі і наповнювало психологічним сенсом загальну картину світу школяра.

Художні твори, що пропонує програма із світової літератури, містять великий потенціал для формування та розвитку позитивного мислення. Одним з найвідоміших оптимістів є Робінзон Крузо. Його життя – це класичний приклад того, як оптимізм , віра в себе допомогла вижити і залишитися людиною протягом майже 28 років . Потрапивши на безлюдний острів, він намагався вести записи, в яких відмічав, що доброго і що злого в тому, що з ним трапилось, зробив висновок «що навряд чи на світі було коли – небудь таке лихе становище, де поруч поганого не знайшлося б чогось гарного, за що треба було б дякувати: гіркий досвід людини, котра зазнала найбільшого нещастя на землі, показує, що у нас завжди знайдеться якась утіха, яку в рахунку добра і зла треба записати на прибуток».

Оповідання «Останній листок» О.Генрі – прекрасна ілюстрація до того, як мислення впливає на наше здоров’я і яку роль може відігравати є самонавіювання.

Роман Е.Портер «Поліанна» втілює ідею радості життя, вчить зустрічати труднощі бадьоро. По суті, цей роман і є втіленням ідей позитивного мислення в художній формі. Конспект такого уроку подано в Додатку 5 Особистість школяра – майбутнього громадянина формується під впливом суспільства та найближчого оточення. Значну роль в його становленні відіграють батьки та вчителі. Життєва позиція, ставлення до труднощів, самооцінка, цінності, риси характеру формуються, розвиваються та закріплюються в процесі взаємодії з дорослими.

Першим університетом життя для дитини є сім'я. Саме в сім'ї дитина пізнає світ.

Основним завданням супроводу батьківської громадськості є підвищення психологічної культури, сприяння усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини, становленню батьківської педагогічної компетентності, формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї, розвиток вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних сімейних ситуацій. Формами роботи з батьками є виступи на батьківських зборах, психологічні практикуми, групові консультації з елементами тренінгу, застосуванням інтерактивних вправ. Корисну для себе інформацію батьки ліцеїстів можуть отримати на сайті закладу. Збільшилась кількість індивідуальних консультацій. Тематика різноманітна, в тому числі й така, що висвітлює ідеї позитивного мислення. Наприклад, «Самооцінка дитини та роль батьків у її формуванні» , «Емоційний розвиток дитини», «Фактори, що збільшують ризик суїцидальної поведінки», «Покарання та заохочення: головні правила», «Поведінка в конфліктних ситуаціях», «Помилки сімейного виховання» та ін.

Педагог, його оцінка навчальної діяльності учня, стиль керівництва, уміння створити умови для всебічного розвитку особистості, психологічна компетентність, особистісні якості - фактори, від яких залежить якість підготовки молодого покоління до життя. Тобто, як стверджує педагогічна психологія, вчителі повинні володіти певним набором якостей, бути не тільки трансформатором певної навчальної інформації, а й особистістю, через позицію якої учень засвоює норми поведінки. Це вимагає від сучасного вчителя постійного підвищення власної компетентності, саморозвитку та самовдосконалення. Тому, здійснюючи психологічний супровід педагогічного колективу, ставлю на меті:

  • сприяння повноцінному професійному розвитку педагогів та їх адаптації до освітніх вимог; – забезпечення умов для формування мотивації у вчителів до самоосвіти і саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації; – формування у вчителів стійкої потреби у психологічних знаннях і розвитку вмінь їх застосовувати на практиці; – формування у педагогів компетентності щодо застосування особистісно-орієнтованих технологій у педагогічній взаємодії; – залучення вчителів до інтерактивної взаємодії з метою розвитку особистісних якостей, які б сприяли творчій самореалізації педагога.

Реалізація цих завдань стала можливою через застосування таких індивідуальних та групових форм роботи, як діагностика, консультування, організація психолого-педагогічних семінарів, практикумів для педагогів, тренінгів для вчителів з розвитку саногенного (позитивного) та творчого мислення, а також позитивної “Я-концепції” фахівця.

Калошин В. Ф. стверджує, що педагог « не має права бути песимістом стосовно вихованця.

Педагогу потрібно створювати в процесі навчання той психологічний комфорт для всіх, коли, за словами Сухомлинського, бачать в людині переваг в 10-100 разів більше, ніж недоліків. Звичайно бачити гарне в людині завжди важко. Гарне в людині приходиться проектувати, і педагог зобов'язаний це робити. Він повинен підходити до людини оптимістично, нехай навіть із деяким ризиком помилитися, зосереджуючи основну увагу на позитивні якості вихованця, їх зміцненні і розвитку з метою творчого вдосконалення позитивних якостей і нівелюванні негативних». Імпульс до розвитку позитивного мислення педагоги ліцею отримали під час роботи психологічної студії на тему «Позитивне мислення – риса інноваційної особистості», пригадали основи позитивної педагогіки, розвивали та вдосконалювали вміння подивитися на сучасного учня з позитивного боку, перетворювати мінуси «важких» учнів на плюси.

Як відомо, формування психологічної готовності вчителя до творчої самореалізації передбачає зміни професійного мислення. Однак досить часто характер мислення досвідченого вчителя відзначається достатньою стійкістю. Тому важливу роль у корекції стійких уставок і стереотипного мислення вчителів відіграє психологічна служба. Корекційно – розвиваючий ефект мало, зокрема, засідання вчителів початкових класів, присвячене проблемі розвитку творчих здібностей учнів. На ньому педагоги звернули увагу на фактори, що заважають розкритися творчим задаткам в повній мірі. Використовуючи технологію «Шість капелюхів» Едварда де Боно, розвивали навички дивитися на проблему з різних сторін, долаючи власне стереотипне мислення, що часто виявляється бар’єром на шляху до креативності.

Діяльність сучасного педагога перенасичена різноманітними стресогенами, до яких можна віднести інтелектуальне напруження, невпевненість у завтрашньому дні, невідповідність результатів продуктивності професійної діяльності матеріальному стимулюванню і соціальній оцінці, низький авторитет вчителя в суспільстві. Наявність подібних стресових чинників призводить значною мірою до розвитку заниженої самооцінки вчителя, невпевненості в собі, до появи механізмів психологічного захисту, самоізоляції, відсутності активної життєвої позиції. Подібні стани, у свою чергу, є дестабілізуючим чинником на шляху до професійного збагачення, вдосконалення вчителя та творчості, негативно впливають на взаємостосунки з учнями та їхніми батьками. Лише впевнений в своїх можливостях, наділений повноцінним статусом у колективі педагог здатний досягати високого рівня професіоналізму і здатності до творчої професійної діяльності. Тому психологічною службою було організовані заходи спрямовані на усунення об’єктивних та суб’єктивних перешкод на шляху до професійного вдосконалення вчителя та створення умов для успішної професійної діяльності та збереження психологічного здоров’я.

Було проведено психологічне дослідження рівня емоційного вигорання, яке продемонструвало, що синдром емоційного вигорання не виявлено. Але у

  • 18% проявляється симптом незадоволеності собою;

  • 12 % симптом загнаності в клітку;

  • 25% симптом емоційної відчуженості;

  • 31% симптом особистісної відстороненості.

І вже склався симптом редукції професійних обов’язків у 44 % і симптом емоційної відчуженості у 12% респондентів. Тому з метою профілактики професійних деформацій, збереження психічного здоров’я для педагогів був організований психологічний практикум «Як горіти, не згораючи».

В ході заходу шляхом активної участі в інтерактивних психологічних вправах вчителі мали змогу виплеснути негативні емоції та переживання, отримати сеанс релаксації та вивели «рецепт» вдалого робочого дня і гарного самопочуття, що є запорукою успішної професійної діяльності.

Цікавим та корисним виявився семінар – тренінг «Як навчитися керувати часом?», метою якого було ознайомити вчителів із засадами тайм – менеджменту, розвивати навички максимально використовувати свій особистісний потенціал через організацію власного життєвого простору, керувати власним часом, планувати і створювати комфортні умови для саморозвитку.

Вирішувати завдання психологізації освітнього простору, адаптувати наукові психологічні знання до потреб педагогічних працівників вдається шляхом просвіти й активного соціально-психологічного навчання. Відбувається це в процесі засідань педагогічних рад, роботи предметних методичних комісій, психолого – педагогічних семінарів. Серед тем, висвітлених психологом можна назвати такі: «Темперамент дитини і його роль у поведінці та навчанні», «Типи нервової системи школяра», «Особливості організації навчальної діяльності учнів в залежності від типу сприйняття інформації», «Оцінка як стимул знань», «Способи мотивації до навчання». «Ліворука дитина в школі» За даними темами для вчителів розроблені інформаційні буклети.

Отже, така система організації психологічного супроводу педагогів в процесі роботи над проблемою створюють необхідні умови для зростання професійного рівня педагогів, підвищення рівня психологічної компетентності, особистісному розвитку. А такий педагог стає прикладом для наслідування.

Таким чином, робота психолога, направлена на розвиток позитивного мислення всіх учасників навчально – виховного процесу створює умови для покращення психологічного здоров’я, сприяє життєвій активності особистості та підвищенню внутрішнього благополуччя, забезпечує творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій.




































Література


1. Бобрицька. В. Мислення та здоров’я людини: роздуми про позитивне, критичне та негативне мислення. // Психолог – 2004 - №12 – с.11- 14.

2. Бабур Н., василенко Т. Насильство та жорстоке поводження у дітей // Психолог - 2012 -№6 – с.26 – 40

3. Гурлєва Т. Притча як прийом психологічного консультування.// Практичний психолог:школа – 2014 - №10 – с.28

4. Діагностика та профілактика психічного здоров’я педагога. Тренінг – курс.//Психолог – 2006.-№31 -32.

5. Дурицька.Є. Формування позитивного формування учня.// Психолог, тематична вкладка. – 2012 -№1

6. В.Ф.Калошин. Основи позитивного мислення в освітянській діяльності. Навчальний посібник. – К.: 2005. –252с.

7. Калошин В.Ф. Програма авторського курсу «Позитивне мислення – важливий чинник життєтворчості особистості». – К.: Видавець Надтонка О.Ф.2011. – 24 с.

8. Козлов Н. Как относиться к себе и людям или практическая психология на каждый день. - М.: Новая школа, 1996 .

9. Коськіна Д. Я- концепція дитини: роль загальноосвітнього закладу. // Практичний психолог: школа.- 2014 -№8 –с.9

10. Мацко Л.А., Сидоренко Ж.В. Позитивне мислення та його формування як можливість покращення психологічного здоров’я молоді технічного вузу.

11. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн: Кн. 3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995 .

12. Палій А. Як не потрапити на гачок психологів – маніпуляторів. // Практичний психолог: школа – 2014 - №10- с.46

13. Профілактика синдрому емоційного вигорання педагогів/ уклад. А. Г. Дербеньова, А.В. Кунцевська.- Х.: Вид.група «Основа», 2009.- 223с.

14 Руденко Є. Позитивна педагогіка.// Психолог - 2012 -№6 – с.41

15. Сучасний учень і шляхи взаємодії.// Психолог – 2002 - № 38 -39 – с.32

16. Уліцька Г.С. Особливості розвитку позитивного мислення старшокласників. Автореферат.- К.: 2011

17. Формирование позитивного мышления как технология сохранения психического здоровья учащихся (научная статья).

18. Хилл Н. Добейся успеха с помощью позитивного мировосприятия. - Минск:

19. Шебанова В.И. Профилактика и корекція агресивного поведения у младших школьников с задержкой психического развития// Практична психологія та соціальна робота.- 2002.-№1


.






Самые низкие цены на курсы переподготовки

Специально для учителей, воспитателей и других работников системы образования действуют 50% скидки при обучении на курсах профессиональной переподготовки.

После окончания обучения выдаётся диплом о профессиональной переподготовке установленного образца с присвоением квалификации (признаётся при прохождении аттестации по всей России).

Обучение проходит заочно прямо на сайте проекта "Инфоурок", но в дипломе форма обучения не указывается.

Начало обучения ближайшей группы: 27 сентября. Оплата возможна в беспроцентную рассрочку (10% в начале обучения и 90% в конце обучения)!

Подайте заявку на интересующий Вас курс сейчас: https://infourok.ru

Краткое описание документа:

Розвиток позитивного мислення в системі психологічного супроводу навчально – виховного процесу ліцею


Психолог В.Зіненко говорив: «Школа - це місце, куди дитину приводять за ручку, а вийти вона має самостійно». Вся багатогранність завдань, які покликана вирішувати школа зводиться до досягнення єдиної мети: формування покоління духовно, фізично, інтелектуально, психологічно підготовленого до самостійної життєдіяльності в соціумі, здатної самостійно творити своє життя.
Щоб мати можливість знайти своє місце в житті, сучасний учень має бути освіченим, ініціативним, впевненим в собі, вміти нести відповідальність за прийняті рішення, проявляти толерантність, повагу до думки інших, бути здатним взаємодіяти в різних ситуаціях, враховуючи конфліктні, мати досвід самореалізації, саморозвитку, самодопомоги в ситуаціях емоційного дискомфорту. Тобто учень має володіти цілим «банком компетентностей», які забезпечують його соціалізацію і створюють умови для самостійності та життєвої успішності.
Процес соціалізації починається з перших хвилин життя. Становлення особистості відбувається під впливом дорослих, завдання яких і є створення необхідних умов для входження дитини в соціум. Однією з технологій, що сприяє цьому в процесі навчання та виховання є психологічний супровід. Тому саме психологічний супровід на різних етапах шкільного життя є пріоритетним напрямком діяльності психологічної служби ліцею.
Мета психологічного супроводу: допомогти кожному учню адаптуватися, призвичаїтися до соціального середовища, умов навчання шляхом оптимального розвитку його потенційних можливостей через оволодіння навичками самореалізації, пізнання самого себе.
Завдання супроводу: - вивчення особливостей психічного розвитку учнів з використанням діагностичних мінімумів та індивідуальної поглибленої діагностики з метою забезпечення особистісно орієнтованого підходу в навчанні та вихованні;
- сприяти повноцінному особистісному й інтелектуальному розвитку учнів, їх успішній соціалізації на кожному віковому етапі;
- формування компетентностей особистості здатної до самореалізації .
Для досягнення мети, вирішення поставлених завдань були розроблені програми психологічного супроводу учнів школи, які ґрунтуються на періодизації вікового розвитку дитини та концепції появи психологічних новоутворень особистості Д.Ельконіна і В.Давидова: психологічний супровід молодших школярів, молодших і старших підлітків, учнів старшої школи. Додаток 1.
Молодший шкільний вік є дуже важливим періодом у формуванні особистості, її характеру, певних звичок, поведінки. Саме він є перехідною ланкою особистості від позиції дошкільника до нової „соціальної позиції ” (Л.І. Божович), який вже має коло важливих обов‘язків і прав, а також займає нове положення в суспільстві. Самостійність, організованість, керування власною поведінкою та здатність до прийняття рішень є суттєвою складовою особистості молодшого школяра, яка зумовлює характер її соціальної активності, здатності до вироблення нових стратегій життєдіяльності, початкових елементів адаптації до стрімких соціально-економічних змін у суспільстві. Саме цей вік є дуже важливим для формування життєвої компетентності, тому програмою передбачено звернення уваги на всі аспекти розвитку особистості: інтелектуальний, емоційний, духовний, особистісний, творчий, фізичний, психосоціальний.
Учні середньої ланки – підлітки, що віддають перевагу спілкуванню з ровесниками, проявляють інтерес до самопізнання, схильні до ризику, агресивності як засобу самоствердитись. Тому в роботі переважають заходи превентивного характеру, використовується розвиваюча діагностика.
Для учнів старшої школи гостро стоїть питання вибору професії, професійного самовизначення, тому супровід профільного навчання є основним напрямком роботи практичного психолога з цією категорією дітей. Крім того цій категорії притаманно переживання депресивних станів, що викликані невпевненістю, страхом перед майбутнім, першими іспитами. Тому ще одним із напрямків роботи є психологічна просвіта щодо прийомів самодопомоги в ситуаціях емоційного дискомфорту та розвиток позитивного мислення.
Уся робота, що проводиться у напрямку психологічного супроводу учнів, була б неповною без взаємодії з батьками та вчителями, бо саме вони є тими людьми, які формують та коригують компетентності дитини. Програмою передбачена робота з батьками через зустрічі на батьківських зборах з метою психологічної просвіти, тестування, анкетування батьків, яке спонукає їх до самоаналізу своїх виховних методів. Використовуються інтерактивні методи в роботі з батьками.
Головним напрямком в роботі з педагогами є підвищення психологічної компетентності. Форми роботи використовуються різноманітні: консультування за результатами діагностики, виступи на педагогічних радах, організація семінарів, практикумів, проведення тренінгів, психологічних студій.
Така програма дозволяє досягти системності в роботі практичного психолога, підвищити ефективність його діяльності. Бо психологічний супровід—це не ситуативні, випадкові, кризові зустрічі, а цілеспрямована, з обов'язковим урахуванням вікової психології, гра­мотно спланована робота (з перспективами психологічного супроводу дітей з першого до одинадцятого класу) зі всіма категоріями учасників навчаль­ного процесу: дітьми, вчителями, батьками, громадськістю.
Дані програми дозволяють створити умови для самореалізації, що є найвищою потребою людини в будь-якому віці. Взагалі, психологічний супровід розглядається досить широко. Психологи М.Бардієв, І.Ромазан, Т.Чередникова вважають, що дорослий повинен цінувати природні механізми розвитку дитини, не руйнувати їх, а розвивати. При цьому самому бути і спостерігачем, і співучасником, і дослідником.
Психологічний супровід здійснюється шляхом відстеження динаміки розвитку кожної особистості, вивченням загальних тенденцій і закономірностей психічного, особистісного розвитку, процесів соціалізації та адаптації в період навчання та виховання.
Програма психологічного супроводу розроблялася з урахуванням проблем, з якими звертаються на консультацію всі учасники навчально — виховного процесу, частоти звернень.
Такими є:
– успіхи у навчанні;
– проблема мотивації навчальної діяльності;
– взаємини в класі; психологічний клімат в колективі;
– уміння спілкуватися;
– терпимість до оточення;
– здібності;
– проблема вихованості;
– попередження конфліктної поведінки серед учнів;
формування навичок саморегуляції, перебудова негативно складених форм емоційного реагування;
профілактика тривожності, корекція страхів;
– вибір профілю навчання, професії та інше;
– профілактика шкідливих звичок.
Враховуючи це, зміст програми психологічного супроводу школяра побудований за такими основними напрямками:
психологічний супровід процесу адаптації учнів 1,5, 10 класів;
психологічний супровід профільного навчання;
розвиток креативності;
формування компетентного ставлення до власного здоров’я;
розвиток емоційного інтелекту;
формування громадянської зрілості;
здійснення профілактично – просвітницької діяльності та пропаганди психологічних знань учнів, батьків, вчителів.
стимуляція самопізнання учнями власного характеру, здібностей; сприяння усвідомленню своєї психофізиологічної особливості;
формування вміння жити в суспільстві, співпрацювати;
розвиток толерантності;
тренування навичок саморегуляції, зокрема, розвиток стресостійкості, неконфліктності;
розвиток навичок самоорганізації.
Останнім часом в програму психологічного супрововду введені заходи щодо формування та розвитку позитивного мислення. Зумовлено це низкою причин.
Сьогодні, в ситуації складних соціальних обставин, не лише дорослі, а й діти відчувають дефіцит радості та оптимізму. Росте песимізм, зменшується віра людини в себе, свої можливості, поширюються депресивні стани. В емоційній сфері переважають почуття втоми, пригніченості, апатії, безпорадності. В оточенні негативної інформації, якою нас щедро засипає телебачення помітно росте роздратування та незадоволеність. Все це негативно відбивається на здоров’ї та самопочутті. Знижується активність, перебільшується роль перешкод, трудношів у досягненні мети. Всі ці фактори сприяють вихованню особистості з «тривожним мисленням», для якої притаманно сприйняття оточуючого світу в негативному світлі, і штовхають до пошуку особистісних ресурсів щодо підвищення життєстійкості, покращення самопочуття, психологічного здоров’я та джерел активності. А як стверджують дослідники енергетики мислення, в думках закладений потужний заряд енергії, який дозволяє долати будь — які перешкоди на шляху до реалізації бажаного майбутнього. Тому в розвитку позитивного мислення є сенс, особливо з огляду на те, що саме в період навчання в школі формується особистість, її погляди на світ та бачення свого місця в ньому, формуються цінності та життєва позиція. Шкільний досвід дає змогу не лише отримати освіту, а й здобути почуття особистісної компетентності, сформувати позитивне ставлення до себе та дотримуватись позитивних установок у дорослому житті.
Теоретико-методологічний аналіз наукової літератури з обраної проблематики показав, що поняття позитивного мислення увійшло в тезаурус психологічної науки наприкінці ХХ ст. Дослідники (В. І. Бобрицька, Р. Ентоні, Ф. В. Калошин, Р. Р. Кашапов, І. О. Кіріллов, М. В. Лапухіна, А. Менегетті, М. Я. Мольц, Н. Пезешкіан, Н. В. Піл, Ч. Т. Фолкен та ін.) окреслили узагальнене бачення його суті, яке полягає у забезпеченні психічного здоров’я та гармонійності існування індивіда. Психологічні дослідження позитивного мислення можна умовно поділити на два напрямки. Перший (позитивний) – це розгляд сутності позитивного мислення через конструктивне, оптимістичне ставлення особистості до дійсності. Другий (змістовий) – об’єднує у собі дослідників, які висувають положення про фізичне втілення думок у життя людини.
В дослідженнях сучасних психологів А.Бека, Наполеона Хілла, лікаря Максуелла Мольца вказується на тісний зв’язок позитивного мислення і здоров’я людини, підкреслюється вплив емоцій на самопочуття. Таку ж думку доводить професор психологічних наук, завідувач кафедри педагогіки та медичної психології Московської медичної академії ім. І. Сеченова Ю.Орлов. Він запровадив термін «саногенез» та «патогенез мислення». Саногенне мислення (у дослівному перекладі – «мислення, яке породжує здоров’я») має здатність зменшувати внутрішню напруженість, тривожність. Воно дозволяє контролювати емоції, потреби й бажання, запобігає захворюванням і труднощам у спілкуванні, дарує успіх. Патогенне мислення, навпаки, призводить до хвороб та невдач.
М.Мольц рекомендує формувати позитивне мислення з пошуку самого себе, з власного самосприйняття та адекватного самооцінювання: «Зовсім неможливо позитивно сприймати якусь конкретну ситуацію, якщо збереглося негативне уявлення про себе» (Бобрицька).
Вчені помітили зв'язок між розвитком позитивного мислення і здійсненням моральних учинків у повсякденній поведінці, коли зосередження на добрих прагненнях дозволяє бути у злагоді з собою, світом і людьми. В. Азаров наголошує на розвитку добрих, здорових думок унаслідок закріплення у свідомості трьох установок: “Я можу, хочу та досягну того, чого прагну, “Я люблю всіх людей, бо всі люди добрі ”. Він радить позбавлятися негативних думок, замінюючи їх любов'ю, радістю, сміливістю, спокоєм, доброзичливістю.
Ф.В. Калошин розглядає позитивне мислення як основу життєтворчості особистості та вказує на його обов’язковий творчий характер.
Натомість, в масовій свідомості дане словосполучення носить дещо за - популяризований характер, можливо, завдяки публікаціям Луїзи Хей, Синельникова, Н.Правдіної та ін. Нерідко це призводить до тлумачення позитивного мислення як нереалістичного сприйняття життєвої реальності, заперечення життєвих труднощів.
Дослідники, скептично налаштовані до ідеї позитивного мислення, закликають до обережного використання технологій в практиці. Наприклад, доцент кафедри загальної та експериментальної психології Прикарпатського національного університету Анатолій Палій в статті “Як не потрапити на гачок психологів — маніпуляторів ” висловлює думку про користь захисного песимізму, бо “роздуми про перешкоди дають змогу зусібіч проаналізувати проблему ”. Стверджує, що «не поведінковий, не захисний, не конструктивний , а саме глибокий і всеосяжний песимізм жодним чином не шкодить здоров'ю”, приводить в приклад досвід відомого німецького філософа А. Шопенгауера, який вважав, що “страждання є джерелом важливих справ, бо активізує сили і змушує ставати винахідливим “.
Отже, мислення займає центральне місце в структурі особистості, детермінує її поведінку, виявляє здатність до передбачення розвитку подій. Позитивне мислення включається у будь-яку діяльність індивіда, виступаючи її внутрішнім механізмом, важелем для визначення необхідності здійснення тих чи інших чинників, забезпечення суб’єктивного благополуччя людини.
Тому, враховуючи всі “за ” і “проти ”, розуміючи, що позитивне мислення — не чарівна паличка, яка відразу на краще змінить життя і саму людину, вважаю, що корисно прийняти гіпотезу про те, що думки людини мають властивість притягувати обставини необхідні для зростання та самореалізації.
Не можна не погодитись, що позитивне ставлення до себе, що є складовою позитивного мислення, відбивається в оптимістичному доброзичливому ставленні до оточення. Позитивна Я-концепція сприяє вірі в себе, соціальній активності та успішному розв'язанню щоденних проблем. Характер мислення – причина фізичного й морального здоров’я чи нездоров’я, внутрішнього комфорту, успіху чи постійних невдач у житті, активності та творчості. Тому важливо навчитися мистецтву мислення, що дарує здоров’я та успіх. Допомогти в цьому учням – одне із завдань психологічної служби.
Позитивне мислення можна розглядати як :
мислення, спрямоване на формування стійкого здоров’я;
умову для успішної творчої діяльності, відчуття душевного комфорту;
здатність бачити в людях найкращі риси, в будь – якій ситуації – позитивні сторони, в житті – прекрасне.
Процес формування позитивного мислення полягає у творчому ставленні до життя, свідомому контролі власних міркувань та емоцій, умінні знаходити радість у дрібницях, при вирішенні складних ситуацій не піддаватися страху та паніці, вірити у власні сили, підтримувати у собі почуття перспективи та віри в успіх.
Цілеспрямований вплив на формування та розвиток позитивного мислення розпочався з вивчення рівня сформованості навичок мислити позитивно. Додаток 2
Далі він здійснюється в процесі психологічного супроводу, втілюється в консультаційному, психолого – просвітницькому, організаційно – методичному та навчально – виховному напрямках роботи психолога. Використовую різні форми, методи та техніки. Додаток 3
З учнями початкової школи активно впроваджую в практику заняття з елементами казкової та мульттерапії. Саме історії казкових персонажів та героїв, мультиплікаційних фільмів, зокрема «Ох і Ах», «Ох і Ах ідуть в похід», «Жили - були думки» спонукають дітей до розмови про роль життєвих установок в нашій поведінці, про значення думок і їхній вплив на вчинки. Аналізуючи побачене, школярі отримують психологічні знання, вчаться оцінювати власну поведінку та із задоволенням долучаються до бесіди, дискусії, в ході яких народжуються поради щодо ставлення до труднощів, життєвих негараздів. Обов’язково в структуру таких занять включаю вправи на корекцію та розвиток позитивної Я-концепції та виховання толерантності, почуття поваги до однокласників, підводжу до думки про самоцінність кожної людини.
Казка – не лише гарний літературний твір, а й унікальний психотерапевтичний засіб, що дає змогу скоригувати поведінку дитини або дорослого у суспільно корисному напрямі. Це поліфонічний метод, який вміщує в собі всі технології від діагностики , включаючи профілактику, до розвитку індивідуальності. Казка, дякуючи особливій чарівній атмосфері, створює умови, в яких можуть проявитися потенційні можливості особистості. Вона дає можливість заронити в душу дитини зерно осмислення, несе знання, показує шляхи вирішення конфліктних ситуацій, формує позицію здорового глузду і здорового почуття гумору по відношенню до незгод, дозволяє сформувати новий погляд на ситуацію й перейти на новий рівень її усвідомлення, моделюючи більш конструктивне відношення й поведінку. Метод казкотерапії цінний тим, що його можна з успіхом поєднати з іншими арт – терапевтичними методами. Малювання, ліплення, аплікація дозволить зробити казкотерапевтичне заняття ще цікавішим та ефективнішим.
У виборі казок надаю перевагу тим, які несуть у собі певну позитивну програму дій. Адже існує думка, що казка закладає у свідомість певну програму , за якою людина потім може діяти в реальному житті, під її впливом формується життєвий сценарій, за допомогою казки можна спробувати витягти людину з неуспішної ситуації.
Головним в роботі з казкою вважаю не просто цікавий сюжет, а включення дітей в його обговорення. Тому намагаюся ставити такі запитання, які б підштовхували учнів до міркувань про життя, про життєві ситуації і стимулювали вміння робити висновки, а казковий урок використовувати в реальному житті.
Завжди знаходить відгук у дітей казка «Зіркова країна», зміст якої підштовхує до розмови про міжособистісні стосунки в колективі, про важливість толерантного, доброзичливого ставлення до оточуючих і відповідальної поведінки. Ця казкова історія вчить і розвиває у дітей вміння бачити позитив у кожному і визнавати цінність кожної особистості.
Однією із форм казкотерапії є робота з притчами, які я часто використовую у своїй практиці.
Притча – невеликий за обсягом алегоричний, символічний та метафоричний твір пропонує замислитися над сенсом життя, дозволяє активізувати потенціал внутрішніх ресурсів особистості, вчить думати, розв’язувати проблему, розвиває інтуїцію. Саме притчам віддаю перевагу в організації групових консультацій та профілактичних бесід з учнями та батьками. Вони ж стають інструментом і при індивідуальних психологічних консультаціях. Добираю притчі індивідуально, відповідно до випадку чи проблемної ситуації. Звісно, інтерпретування притчі не розв’язує проблему остаточно, однак стимулює певні зміни у свідомості, активізує резервні сили, спрямовує на конструктивне подолання життєвої кризи. Крім того, робота з притчею сприяє всебічному розвитку , духовному збагаченню особистості. Приклад роботи з притчею під час консультації подано в практичній частині
Гра та ігрові методи займають одне з вагомих місць в системі розвитку позитивного мислення в учнів всіх вікових категорій. Та й дорослих гра не залишає байдужими.
Ігровий метод «ПМЦ» - плюс-мінус-цікаво, дозволяє розвивати в учнів навички всебічного аналізу і оцінки події, явища; песиміста спонукає побачити позитив, а оптиміста, навпаки, вчить не закривати очі на проблеми, труднощі, негативні аспекти проблеми.
Едвард де Боно запропонував цікавий метод «Шість капелюхів мислення», який дозволяє подолати стереотипну модель навколишньої дійсності, сприяє створенню нових підходів до вирішення певної проблеми та розвитку креативності.
Так, «шість капелюхів» дозволили подивитися учням з усіх боків на конфлікт. Вони з’ясували теоретичні аспекти проблеми, розібрали практичні стратегії виходу з конфліктних ситуацій і, найголовніше, побачили, що конфлікт може нести в собі не тільки нервові потрясіння, а й шляхи вирішення проблем за умови бажання та вміння вирішувати їх конструктивно.
Вчителі ж, приміряючи на себе шість капелюхів, проаналізували, що заважає творчому процесу, які бар’єри стоять на шляху креативності та ще раз переконалися, що будь – яка проблема має декілька сторін, на які обов’язково треба звертати увагу.
Метод шести капелюхів цінний ще й тому, що з успіхом може бути використаний, як для організації роботи в групі, так і під час індивідуальної консультації.
Тренінги, години спілкування, години психолога, корекційно – ровивальні заняття, психологічні ігри – такі форми групової роботи широко використовую в роботі з учнями підліткового, юнацького віку. Оскільки активна взаємодія в групі та вплив групи виявляється кориснішим, зрозумілішим та прийнятнішим. Приклади з життя однолітків, прийоми, способи, які відкриваються в ході взаємодії з ровесниками, можуть сприйматися як більш реалістичніші. Наряду з традиційними психологічними формами та методами намагаюся знаходити нові форми взаємодії з учнями. Такими стали: психологічний квест «Психологія - наука про…», «Психологічний КВК для першокласника», ток –шоу «Стосується кожного» на тему «Психологічне здоров’я: як його зберегти», які знайшли відгук в серцях та розумі вихованців.
Досить ефективна форма, яку впроваджую в практику – це психологічна студія. Дана форма роботи практичного психолога дозволяє ефективно організувати взаємодію всіх учасників. Вона включає практично всі види діяльності практичного психолога.
В ході роботи над проблемою виникла ідея розробити програму циклу занять психологічної студії на тему «Жили – були думки…», основною метою якої є отримання учасниками студії імпульсу до розвитку позитивного мислення через вплив та розвиток основних його складників. Розробки цих занять представлені в практичній частині досвіду.
Всі ці форми реалізуються в позаурочний час. Та все ж основною формою організації діяльності учнів в школі залишається урок. Така форма має свої переваги: вона звична для учнів, ставить його в ситуацію пізнання нового, має системний характер. Звісно ж, багато, що залежить від майстерності вчителя, від його вміння організувати цей навчальний процес. На жаль, уроки психології (на мою думку, вони мають бути обов’язково), в розкладі навчального закладу явище рідке і не постійне. Тому пропоную вчителям закладу об’єднувати зусилля і організовувати інтегровані, або бінарні уроки. Використовую звичайні уроки для передачі психологічних знань, яке б розширювало межі і наповнювало психологічним сенсом загальну картину світу школяра.
Художні твори, що пропонує програма із світової літератури, містять великий потенціал для формування та розвитку позитивного мислення. Одним з найвідоміших оптимістів є Робінзон Крузо. Його життя – це класичний приклад того, як оптимізм , віра в себе допомогла вижити і залишитися людиною протягом майже 28 років . Потрапивши на безлюдний острів, він намагався вести записи, в яких відмічав, що доброго і що злого в тому, що з ним трапилось, зробив висновок «що навряд чи на світі було коли – небудь таке лихе становище, де поруч поганого не знайшлося б чогось гарного, за що треба було б дякувати: гіркий досвід людини, котра зазнала найбільшого нещастя на землі, показує, що у нас завжди знайдеться якась утіха, яку в рахунку добра і зла треба записати на прибуток».
Оповідання «Останній листок» О.Генрі – прекрасна ілюстрація до того, як мислення впливає на наше здоров’я і яку роль може відігравати є самонавіювання.
Роман Е.Портер «Поліанна» втілює ідею радості життя, вчить зустрічати труднощі бадьоро. По суті, цей роман і є втіленням ідей позитивного мислення в художній формі. Конспект такого уроку подано в Додатку 5 Особистість школяра – майбутнього громадянина формується під впливом суспільства та найближчого оточення. Значну роль в його становленні відіграють батьки та вчителі. Життєва позиція, ставлення до труднощів, самооцінка, цінності, риси характеру формуються, розвиваються та закріплюються в процесі взаємодії з дорослими.
Першим університетом життя для дитини є сім'я. Саме в сім'ї дитина пізнає світ.
Основним завданням супроводу батьківської громадськості є підвищення психологічної культури, сприяння усвідомленню основних засад психічного розвитку дитини, становленню батьківської педагогічної компетентності, формування вмінь і навичок конструктивної взаємодії з дітьми у сім’ї, розвиток вміння будувати діалогічну взаємодію при вирішенні проблемних сімейних ситуацій. Формами роботи з батьками є виступи на батьківських зборах, психологічні практикуми, групові консультації з елементами тренінгу, застосуванням інтерактивних вправ. Корисну для себе інформацію батьки ліцеїстів можуть отримати на сайті закладу. Збільшилась кількість індивідуальних консультацій. Тематика різноманітна, в тому числі й така, що висвітлює ідеї позитивного мислення. Наприклад, «Самооцінка дитини та роль батьків у її формуванні» , «Емоційний розвиток дитини», «Фактори, що збільшують ризик суїцидальної поведінки», «Покарання та заохочення: головні правила», «Поведінка в конфліктних ситуаціях», «Помилки сімейного виховання» та ін.
Педагог, його оцінка навчальної діяльності учня, стиль керівництва, уміння створити умови для всебічного розвитку особистості, психологічна компетентність, особистісні якості - фактори, від яких залежить якість підготовки молодого покоління до життя. Тобто, як стверджує педагогічна психологія, вчителі повинні володіти певним набором якостей, бути не тільки трансформатором певної навчальної інформації, а й особистістю, через позицію якої учень засвоює норми поведінки. Це вимагає від сучасного вчителя постійного підвищення власної компетентності, саморозвитку та самовдосконалення. Тому, здійснюючи психологічний супровід педагогічного колективу, ставлю на меті:
сприяння повноцінному професійному розвитку педагогів та їх адаптації до освітніх вимог; – забезпечення умов для формування мотивації у вчителів до самоосвіти і саморозвитку, самовдосконалення та самореалізації; – формування у вчителів стійкої потреби у психологічних знаннях і розвитку вмінь їх застосовувати на практиці; – формування у педагогів компетентності щодо застосування особистісно-орієнтованих технологій у педагогічній взаємодії; – залучення вчителів до інтерактивної взаємодії з метою розвитку особистісних якостей, які б сприяли творчій самореалізації педагога.
Реалізація цих завдань стала можливою через застосування таких індивідуальних та групових форм роботи, як діагностика, консультування, організація психолого-педагогічних семінарів, практикумів для педагогів, тренінгів для вчителів з розвитку саногенного (позитивного) та творчого мислення, а також позитивної “Я-концепції” фахівця.
Калошин В. Ф. стверджує, що педагог « не має права бути песимістом стосовно вихованця.
Педагогу потрібно створювати в процесі навчання той психологічний комфорт для всіх, коли, за словами Сухомлинського, бачать в людині переваг в 10-100 разів більше, ніж недоліків. Звичайно бачити гарне в людині завжди важко. Гарне в людині приходиться проектувати, і педагог зобов'язаний це робити. Він повинен підходити до людини оптимістично, нехай навіть із деяким ризиком помилитися, зосереджуючи основну увагу на позитивні якості вихованця, їх зміцненні і розвитку з метою творчого вдосконалення позитивних якостей і нівелюванні негативних». Імпульс до розвитку позитивного мислення педагоги ліцею отримали під час роботи психологічної студії на тему «Позитивне мислення – риса інноваційної особистості», пригадали основи позитивної педагогіки, розвивали та вдосконалювали вміння подивитися на сучасного учня з позитивного боку, перетворювати мінуси «важких» учнів на плюси.
Як відомо, формування психологічної готовності вчителя до творчої самореалізації передбачає зміни професійного мислення. Однак досить часто характер мислення досвідченого вчителя відзначається достатньою стійкістю. Тому важливу роль у корекції стійких уставок і стереотипного мислення вчителів відіграє психологічна служба. Корекційно – розвиваючий ефект мало, зокрема, засідання вчителів початкових класів, присвячене проблемі розвитку творчих здібностей учнів. На ньому педагоги звернули увагу на фактори, що заважають розкритися творчим задаткам в повній мірі. Використовуючи технологію «Шість капелюхів» Едварда де Боно, розвивали навички дивитися на проблему з різних сторін, долаючи власне стереотипне мислення, що часто виявляється бар’єром на шляху до креативності.
Діяльність сучасного педагога перенасичена різноманітними стресогенами, до яких можна віднести інтелектуальне напруження, невпевненість у завтрашньому дні, невідповідність результатів продуктивності професійної діяльності матеріальному стимулюванню і соціальній оцінці, низький авторитет вчителя в суспільстві. Наявність подібних стресових чинників призводить значною мірою до розвитку заниженої самооцінки вчителя, невпевненості в собі, до появи механізмів психологічного захисту, самоізоляції, відсутності активної життєвої позиції. Подібні стани, у свою чергу, є дестабілізуючим чинником на шляху до професійного збагачення, вдосконалення вчителя та творчості, негативно впливають на взаємостосунки з учнями та їхніми батьками. Лише впевнений в своїх можливостях, наділений повноцінним статусом у колективі педагог здатний досягати високого рівня професіоналізму і здатності до творчої професійної діяльності. Тому психологічною службою було організовані заходи спрямовані на усунення об’єктивних та суб’єктивних перешкод на шляху до професійного вдосконалення вчителя та створення умов для успішної професійної діяльності та збереження психологічного здоров’я.
Було проведено психологічне дослідження рівня емоційного вигорання, яке продемонструвало, що синдром емоційного вигорання не виявлено. Але у
18% проявляється симптом незадоволеності собою;
12 % симптом загнаності в клітку;
25% симптом емоційної відчуженості;
31% симптом особистісної відстороненості.
І вже склався симптом редукції професійних обов’язків у 44 % і симптом емоційної відчуженості у 12% респондентів. Тому з метою профілактики професійних деформацій, збереження психічного здоров’я для педагогів був організований психологічний практикум «Як горіти, не згораючи».
В ході заходу шляхом активної участі в інтерактивних психологічних вправах вчителі мали змогу виплеснути негативні емоції та переживання, отримати сеанс релаксації та вивели «рецепт» вдалого робочого дня і гарного самопочуття, що є запорукою успішної професійної діяльності.
Цікавим та корисним виявився семінар – тренінг «Як навчитися керувати часом?», метою якого було ознайомити вчителів із засадами тайм – менеджменту, розвивати навички максимально використовувати свій особистісний потенціал через організацію власного життєвого простору, керувати власним часом, планувати і створювати комфортні умови для саморозвитку.
Вирішувати завдання психологізації освітнього простору, адаптувати наукові психологічні знання до потреб педагогічних працівників вдається шляхом просвіти й активного соціально-психологічного навчання. Відбувається це в процесі засідань педагогічних рад, роботи предметних методичних комісій, психолого – педагогічних семінарів. Серед тем, висвітлених психологом можна назвати такі: «Темперамент дитини і його роль у поведінці та навчанні», «Типи нервової системи школяра», «Особливості організації навчальної діяльності учнів в залежності від типу сприйняття інформації», «Оцінка як стимул знань», «Способи мотивації до навчання». «Ліворука дитина в школі» За даними темами для вчителів розроблені інформаційні буклети.
Отже, така система організації психологічного супроводу педагогів в процесі роботи над проблемою створюють необхідні умови для зростання професійного рівня педагогів, підвищення рівня психологічної компетентності, особистісному розвитку. А такий педагог стає прикладом для наслідування.
Таким чином, робота психолога, направлена на розвиток позитивного мислення всіх учасників навчально – виховного процесу створює умови для покращення психологічного здоров’я, сприяє життєвій активності особистості та підвищенню внутрішнього благополуччя, забезпечує творчий підхід до розв’язання проблемних ситуацій.



































Література

1. Бобрицька. В. Мислення та здоров’я людини: роздуми про позитивне, критичне та негативне мислення. // Психолог – 2004 - №12 – с.11- 14.
2. Бабур Н., василенко Т. Насильство та жорстоке поводження у дітей // Психолог - 2012 -№6 – с.26 – 40
3. Гурлєва Т. Притча як прийом психологічного консультування.// Практичний психолог:школа – 2014 - №10 – с.28
4. Діагностика та профілактика психічного здоров’я педагога. Тренінг – курс.//Психолог – 2006.-№31 -32.
5. Дурицька.Є. Формування позитивного формування учня.// Психолог, тематична вкладка. – 2012 -№1
6. В.Ф.Калошин. Основи позитивного мислення в освітянській діяльності. Навчальний посібник. – К.: 2005. –252с.
7. Калошин В.Ф. Програма авторського курсу «Позитивне мислення – важливий чинник життєтворчості особистості». – К.: Видавець Надтонка О.Ф.2011. – 24 с.
8. Козлов Н. Как относиться к себе и людям или практическая психология на каждый день. - М.: Новая школа, 1996 .
9. Коськіна Д. Я- концепція дитини: роль загальноосвітнього закладу. // Практичний психолог: школа.- 2014 -№8 –с.9
10. Мацко Л.А., Сидоренко Ж.В. Позитивне мислення та його формування як можливість покращення психологічного здоров’я молоді технічного вузу.
11. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн: Кн. 3: Экспериментальная педагогическая психология и психодиагностика. - М.: Просвещение, 1995 .
12. Палій А. Як не потрапити на гачок психологів – маніпуляторів. // Практичний психолог: школа – 2014 - №10- с.46
13. Профілактика синдрому емоційного вигорання педагогів/ уклад. А. Г. Дербеньова, А.В. Кунцевська.- Х.: Вид.група «Основа», 2009.- 223с.
14 Руденко Є. Позитивна педагогіка.// Психолог - 2012 -№6 – с.41
15. Сучасний учень і шляхи взаємодії.// Психолог – 2002 - № 38 -39 – с.32
16. Уліцька Г.С. Особливості розвитку позитивного мислення старшокласників. Автореферат.- К.: 2011
17. Формирование позитивного мышления как технология сохранения психического здоровья учащихся (научная статья).
18. Хилл Н. Добейся успеха с помощью позитивного мировосприятия. - Минск:
19. Шебанова В.И. Профилактика и корекція агресивного поведения у младших школьников с задержкой психического развития// Практична психологія та соціальна робота.- 2002.-№1

.

Общая информация

Номер материала: 306899

Похожие материалы

2017 год объявлен годом экологии и особо охраняемых природных территорий в Российской Федерации. Министерство образования и науки рекомендует в 2017/2018 учебном году включать в программы воспитания и социализации образовательные события, приуроченные к году экологии.

Учителям 1-11 классов и воспитателям дошкольных ОУ вместе с ребятами рекомендуем принять участие в международном конкурсе «Законы экологии», приуроченном к году экологии. Участники конкурса проверят свои знания правил поведения на природе, узнают интересные факты о животных и растениях, занесённых в Красную книгу России. Все ученики будут награждены красочными наградными материалами, а учителя получат бесплатные свидетельства о подготовке участников и призёров международного конкурса.

Конкурс "Законы экологии"