Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / История / Статьи / Досвід "Мої методи роботи на уроках історії"

Досвід "Мої методи роботи на уроках історії"



Осталось всего 4 дня приёма заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)


  • История

Поделитесь материалом с коллегами:



У кожного своя дорога до Храму і своя місія служити в ньому.

Мій Храм – школа.

Я служу дітям.

Я не хочу, щоб діти були пасинками своєї держави. Я хочу, щоб вони були дочками і синами свого народу. Я – дочка свого народу!

Бути вчителем, який любить дітей, але мудрий у своїй любові; який спонукає своїх учнів вивчати те, необхідно в житті; який підбадьорює дитину в момент помилки, невдач; який сприяє зміненню здоров’я своїх учнів; який підтримує лад, порядок, взаєморозуміння, доброзичливість і любов в дитячому колективі.

Бути вчителем, який допомагає дитині йти власним індивідуальним особистим унікальним шляхом саморозвитку.

«Не можна пізнати дитину, не люблячи, не поважаючи її гідності. Тільки та школа має майбутнє, яка поважає в дитині Людину. Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення у складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється. Прекрасна риса – повсякчас відкривати в людині нове», – говорив видатний педагог В.О.Сухомлинський.

Я не перестаю захоплюватися творчістю, безмежною любов’ю до дітей цієї людини, чиї погляди на навчання і виховання дітей завжди були і будуть актуальними і корисними.

Як побудувати уроки, щоб панувала атмосфера доброзичливості, невимушеності? Як донести можливість учням виявити себе? Як виховати справжню Людину?!

Тема, над якою я працюю: «Використання проблемно-діалового методу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії»

Основна мета моєї роботи – це створення необхідних умов для формування у школярів суспільної активності та відчуття відповідальності, підготовка їх до вирішення тих проблем, з якими вони зіштовхуються вже зраз і з тими, з якими доведеться зустрітися після закінчення школи.

Щоб виховати компетентних та свідомих громадян, не достатньо лише говорити про демократичні цінності та ідеї. Основою виховання громадянськості є активне залучення молоді до вирішення тих проблем, які стоять перед нашим суспільством. Усвідомлення школярами того, що великі справи починаються із маленьких вчинків (посадженого дерева, очищеного струмка, допомоги ближньому), приводить не лише до конкретних дій, але й до набуття позитивного досвіду громадської співучасті.

Технологія формування індивідуальних особливостей особистості при викладанні громадянознавчих курсів спирається на наступні принципи:

-  Принцип гуманізму (означає пріоритетність ідеї прав і свобод людини, творчий розвиток особистості, виховання людської гідності, поваги до приватної власності, розуміння значущості особистісної автономності, співвіднесення освітніх вимог з можливостями та природними здібностями молодої людини)

-  Принцип демократичності (означає виховання духу соціальної солідарності, справедливості, вміння конструктивно взаємодіяти із суспільством та приймати рішення, передбачає діалогічний характер освіти, суб’єктно суб’єктні відносини між педагогами і учнями, атмосфера взаємоповаги та довіри у шкільному колективі, учнівське самоврядування, відкритість і зв’язок школи з іншими агентами процесу соціалізації (сім’єю, дитячими і молодіжними громадськими організаціями, засобами масової інформації, церквою, тощо)).

-  Принцип зв’язку з практичною діяльністю (передбачає пріоритетність для системи громадянської освіти та виховання у вмінні дій, зорієнтованість учнів на навички соціальної взаємодії, вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, перш за все, у своєму життєвому середовищі, вміння самостійно приймати відповідальні рішення і діяти у правовому полі).

-  Принцип наступності і безперервності (означає поетапне, відповідно до вікових особливостей, розширення інформаційного, виховного, практичного обсягу системи освіти).

-  Принцип полікультурності (означає ідею правової рівності національних культур).

У своїй роботі я використовую 5 основних принципів педагогічної техніки:

1.       Принцип свободи вибору.

В будь-якій діяльності, навчальній або керівній, де тільки можливо, надаю учню право вибору. Але з використанням з однією важливою умовою – право вибору завжди врівноважується свідомою відповідальністю за свій вибір, наприклад, на уроках даю перелік тем доповідей, рефератів, науково-дослідних робіт, а діти обирають які мають виконати. З задоволенням обґрунтовують свій вибір.

2.       Принцип відкритості.

Не тільки давати знання, але й показувати їх межі. Давати учню проблему, вирішення якої лежить за межами курсу, що вивчається.

3.       Принцип діяльності.

Засвоєння учнями знань, умінь переважно у формі практичної діяльності. «Єдиний шлях, що веде до знань – це діяльність».

Я є керівником проекту «Через правову освіту до громадянської компетентності». Проект вдало впроваджується в нашій школі, в номінації «святкуємо, відпочиваємо разом». Учнями нашої школи проводяться акції під час різноманітних свят (виготовляються і роздаються буклети щодо правильного поводження під час урочистостей святкувань, проводиться бесіда з мешканцями мікрорайону, з батьками). Це дає змогу людям знати й усвідомлювати свої права й обов’язки, усвідомлювати свою громадську позицію у суспільстві.

4.       Принцип зворотного зв’язку.

Регулярно контролювати процес навчання за допомогою розвинутої системи прийомів зворотного зв’язку (настрій учнів, ступінь їх зацікавленості, рівень розуміння).

5.       Принцип ідеальності.

Максимально використовую можливості, знання, інтереси самих учнів з метою підвищення результативності і зменшення витрат в процесі навчання. Чим більша активність, самоорганізація учнів, тим вища ідеальність дії, що навчає або керує. Якщо ми грамотно згодимо зміст і форми навчання з можливостями учнів, то вони тоді самі будуть намагатися дізнатися а що ж далі? Узгодимо темп, ритм, складність навчання з можливостями учнів і тоді вони відчують свою успішність і самі захочуть її закріпити. А ще принцип передбачає активну учать учнів в керуванні своїм колективом і тоді вони самі навчають один одного.

Основне завдання вивчення правознавства у школі – підготувати учнів до життя, навчити їх правомірно діяти у реальних життєвих ситуаціях, виховувати обізнаних, розумних, людяних і активних громадян правової демократичної держави. Формування і розвиток громадянської компетентності учнів на уроках правознавства значною мірою залежить від тих форм організації навчальної діяльності, які використовують вчителі в процесі навчання. Беручи до уваги те, що учень яксуб’єкт навчання отримує від педагога лише певні орієнтири процесу засвоєння знань, а більшість інформації має добувати сам, тому основу освітнього процесу мають становити інноваційні технології, орієнтовані на діяльність й особисту творчість, життєвий досвід школярів.

Існують такі класифікації форм організації навчальної діяльності:

   за дидактичною метою та структурою заняття (урок, лекція, семінар, практикум, лабораторне та практичне заняття, колоквіум, тощо);

   за кількістю учасників (індивідуальне, парне, кооперативне, фронтальне);

   за місцем навчання (аудиторне, позааудиторне, екстернат).

Кожна із цих форм має свої особливості, які потрібно враховувати, підбираючи ті чи інші способи організації засвоєння знань учасниками навчального процесу (методи, технології).

Всі форми навчання можна поділити на три групи:

класичні форми уроків (урок-семінар, урок-практикум, урок-екскурсія, урок-зустріч,проблемний урок);

рольові форми уроків (урок-вистава, урок-суд, урок-круглий стіл, урок-прес-конференція, урок-журналістське розслідування);

ігрові форми уроків (урок-вікторина, урок-гра «Що? Де? Коли?», урок-капітал-шоу «Поле чудес», брейн-ринг, урок-КВК).

На сучасному етапі урочна система вдосконалюється новітніми підходами до організації навчання - інтерактивними технологіями, які дають можливість вчителю зробити процес навчання цікавим, різноманітним, ефективним. Інтерактивні уроки можна розглядати як одну із форм активного навчання (слово «інтерактив» прийшло до нас з англійської від слова іпter - взаємний і асt – діяти, таким чином, інтерактивний – здатний до взаємодії, діалогу). За визначенням О. Пометун, сутність інтерактивного навчання у тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де і учень і вчитель є рівноправними.

Характерними ознаками інтерактивного навчання є:

1)    діалог – основний елемент навчання;

2)    побудова навчання як розв’язання серії взаємопов’язаних проблемних ситуацій;

3)    переважно групова робота учнів на уроці;

4)    опора на учнівський досвід і мінімальне знання з теми;

5)    відкритість (незавершеність) навчання, відсутність раз і назавжди визначеного рішення;

6)    співробітництво різних рівнів (вчитель-група, вчитель-учень, учень-група, учень-учень);

7)    швидкий зворотний зв’язок – учень бачить реакцію вчителя, може проконсультуватися в будь-який момент навчання;

8)    емоційне піднесення, розкутість.

«Технологія» – наука про майстерність. Ця майстерність досягається за допомогою методів. Метод – шлях досягнення.

Я використовую наступні методи:

1.                     Робота в малих групах.

Дає учням змогу набути навичок, необхідних для спілкування та співпраці (співробітництва), стимулює роботу командою. Ідеї, що продукуються в групі, допомагають учасникам бути корисними один одному. Висловлення думок допомагає їм відчути власні можливості та зміцнити їх.

2.                     Робота в парах.

Однією з форм роботи в малих групах є робота в парах. Учням ставиться запитання для дискусії або гіпотетичної ситуації після пояснення запитання, або фактів наведених у ситуації пропонується декілька хвилин для обдумування можливих відповідей, або самостійних рішень. Кожна пара обмінюється своїми ідеями й аргументами з усім класом, що допомагає провести дискусію.

3.                     «Мозковий штурм».

Мозковий штурм – це ефективний і добре відомий інтерактивний метод колективного обговорення. Він спонукає учнів розвивати уяву і творчість, відверто висловлювати думки, знаходити кілька рішень конкретної проблеми. У класі можна повісити таких плакат «кажіть усе, що спадає вам на думку, не обговорюйте й не критикуйте висловлювань інших», «можна повторювати ідеї запропоновані будь ким», «розширюйте запропоновані ідеї».





4.                     Вирішення проблем

Вирішення дилем (тобто суперечливих запитань) можна розв’язувати застосувавши метод «вирішення проблем у декілька етапів»:

1) Аналіз проблеми – Що трапилось? Чому? Хто учасники ситуацій пов’язаних із проблемою? Хто може бути зацікавлений у її вирішенні? Якої інформації мені бракує і де її можна тримати?

2) Пошук шляху вирішення проблеми.

3) Вибір способу вирішення.

5.       Симуляційні ігри (симуляції).

Це створені вчителем ситуації, під час яких учні у спрощеному вигляді копіюють процеси, що відбуваються у справжньому суспільному, економічному і політичному житті. Отже, симуляції є «мініатюрною» версією реальності.

6.       Займи власну позицію.

Цей метод корисний при проведені в класі дискусії щодо суперечливої теми.

7.       Метод «Прес».

Використовують у випадках, коли виникають спірні питання, а також при проведені вправ, де потрібно обрати певну позицію щодо обговорюваної суспільної проблеми.

8.                     Мікрофон. 
Метод «мікрофон» дає змогу кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію.

9.                     Розігрування ситуації за ролями.

Метою розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями є визначення учнями власного ставлення до неї, набуття ними досвіду шляхом гри, подальший розвиток уяви й навичок критичного мислення, сприяння висловлювання суджень та думок, виховання здатності находити і розглядати альтернативні можливості дій, співчувати іншим.

10.                Аналіз ситуацій.

Одним із методів роботи на уроках є аналіз ситуацій, випадку з життя (так званий сазе-метод).

11.                 Аналіз джерел.

На уроках з громадянської освіти учні аналізують: нормативні акти, що діють в Україні та інших країнах (конституції, закони, статути, тощо), статті з преси, інформацію з радіо і телебачення, статистичні дані, історичні джерела, художню літературу. Хоча метод належить до традиційних, він надзвичайно важливий. При аналізі фрагментів нормативних актів метою є не лише розвиток уміння розуміти складні юридичні тексти, а й здатності до самостійного пошуку інформації, необхідної при вирішенні різноманітних проблем (наприклад, на уроці присвяченому вивчені прав людини та громадянина учні самостійно аналізують текст конституції України, обговорюючи діяльність шкільного самоврядування, використовують відповідні параграми закону про освіту). Використовуючи статті з преси та інших джерел, знайомлячись зі статистичними даними, вони опановують навички пошуку й вибору інформації, критичного аналізу її, дізнаються як оцінювати її достовірність. Під час читання історичних джерел важливу роль відіграє усвідомлення історичного контексту – учні аналізують специфіку конкретної доби, політичної ситуації, за якою був створений певний текст, а також погляди його автора.

12.                 Ділові листи і звернення до різних установ.

Уміння писати листи і звернення до різноманітних установ стане в пригоді кожному громадянинові.

13.                Дискусія.

Дає чудову нагоду виявити різні позиції щодо певної проблеми або стосовно спірного питання.

14.                 Коло ідей.

Цей метод залучає всіх учнів до дискусії. Він добрий, коли відбувається загальнокласове обговорення питання або виступають доповідачі з різних малих груп.

15.                 « Акваріум».

Показове обговорення проблеми однієї з груп та подальше обговорення рештою.

16.                 Медіація – процедура розв’язання конфлікту.

Беручи активну участь у пошуку рішень учні визначають проблему, виробляють і підтверджують свої позиції, висловлюють власні точки дозу, знаходять потенційні нові рішення і доходять згоди. Все це необхідні навички громадян.

17.                 Прийоми, пов’язані з ІКТ-технологіями.

-         Робота з певними програмами (PowerPoint – для створення презентацій, текстові редактори Word, Excel – для текстів).

-         Створення презентацій.

18.                Прийоми, пов’язані з проектними технологіями.

-         Дослідницька діяльність.

-         Захист проекту.

Всі ці методи допомагають при проведені позакласної роботи: діяльність гуртків «ЮІР», «Підліток і закон», «Молодь майбутнього». Розглядаються питання пов’язані з історичним минулим нашої держави, висвітлюються події сивої давнини, але разом з тим дається оцінка подіям сьогодення. Учнями гуртків проводиться робота у пошуку людей, які працювали в німецьких таборах, були невільниками під час Великої Вітчизняної війни, «пройшли Афган», проводилась пошукова робота людей, які пережили голодомор 1932-1933 років. Учні закладу взяли участь у міському проекті «Через правову освіту до громадянської компетентності».

Своїми уроками я намагаюсь пробудити творчість, яка є потужнім імпульсом в розвитку дитини. Мене тішать живі роботи моїх учнів, в яких є бажання осмислити світ по іншому. Результатом моєї роботи має бути вміння учнів правильно висловлювати власні думки, погляди на майбутнє, займати чітку життєву і громадянську позицію.

В основі моєї роботи лежать ідеї педагогіки співпраці, важливе місце в якій займають відносини «учитель-учень».

У своїй навчальній діяльності я прагну створювати на уроках атмосферу доброзичливості, відкритості, успіху, творчості, навчити дітей вчитися. Для цього сприяю активізації навчальної діяльності всього класу, формую в учнів необхідні навички колективної роботи. Під час проведення багатьох уроків використовується робота в парах та групова робота учнів, проведення ділових ігор, дискусій, аналіз нормативних актів, застосування «мозкового штурму».

На початку або наприкінці вивчення теми уроку з метою з’ясування думок учнів з приводу вивченої проблеми, а також розкриття їхнього ставлення до неї, я  застосовую метод «Мікрофон». Цей метод дає можливість кожному, по черзі, швидко відповісти на запитання або висловити свою думку. В результаті застосування цього методу учні швидко залучаються до роботи, а наприкінці уроку підбивають підсумки та ще раз закріплюють вивчені поняття.

Для кращого засвоєння учнями правових знань застосовую міжпредметні зв’язки з історією, літературою.

Дуже важливими є ефективне використання часу, інтенсифікація уроку. Тому застосовую запис плану уроку, роздаткові картки, кросворди, бліцопитування, розв’язування правових рівнянь, опорні конспекти тощо.

Досить важливим метод емоційного стимулювання навчання. Полягає він у створенні а навчальному процесі ситуації зацікавленості. Значну роль у цьому методі відіграє ефект здивування.

Якщо на початку уроку після формулювання теми і завдань спитати учнів: «Чого ви чекаєте від сьогоднішнього уроку?», а відповіді записати на дошці, щоб вони були перед очима впродовж всього уроку, можна з упевненістю сказати, що це зацікавить всіх. В ході уроку багато хто буде звіряти очікування з дійсністю. Наприкінці уроку пропоную бажаючим проаналізувати очікування: чи виправдалися вони? Якщо ні, то чому? Чи не виявилася реальність кращою?

Значну увагу приділяю роботі з формування нових понять, розширення і закріплення на новому рівні раніше відомих. Процес цей досить складний. Кожне поняття і термін вимагає пояснення. Спочатку я створюю фактичну базу, тобто описую та пояснюю певне явище, потім узагальнюю, даю формулювання поняття, показую, в яких навчальних і практичних ситуаціях необхідно застосовувати ці знання. Намагаюсь уникати ситуацій, коли учні приймають другорядні ознаки понять за основні, визначальні. Тому буквально на кожне поняття я наводжу підготовлений приклад. Використання структурно-логічних схем, на мій погляд, може сприяти кращому засвоєнню тих термінів і понять, які, по-перше, є наріжними в курсі «Основи правознавства», а по-друге, формують перше враження про предмет.

На уроках аналізую різноманітні правові ситуації або задачі. Саме це сприяє виробленню практичних умінь і навчає дітей застосовувати набуті знання для аналізу реальних ситуацій. Учням можна запропонувати проаналізувати певні життєві ситуації, поведінку в школі, приклади з преси. Таку роботу можна організувати різними способами на етапах актуалізації знань, умінь учнів, закріплення нових знань та вмінь.

Важливою складовою власної роботи я вважаю диференціацію та індивідуалізацію навчання, які найповніше забезпечують творчий розвиток кожного учня. Прагну будувати кожен урок так, щоб і найслабший учень міг опанувати бодай мінімум знань.

Досвід роботи в школі свідчить, що застосування різноманітних форм і методів навчання в процесі викладання правознавства не тільки підвищує якість знань учнів, а й справляє величезний виховний вплив. Використання інтерактивних методів на уроках правознавства має бути доцільним, тобто не на кожному уроці, а тільки там, де в цьому виникає потреба. Під час вивчення правознавства не слід забувати чи ігнорувати «класичні» методи навчання, зокрема пояснювально-ілюстративні форми роботи з поняттями та інші. В усьому слід дотримуватися «золотої середини». Останнім часом дуже модним стало захоплення інтерактивними методами під час викладання практично всіх предметів без урахування обсягу матеріалу, його складності, понятійної системи. Слід пам’ятати, що основною на уроці булаі залишається роль учителя та навчально-виховна робота, а потім уже мають застосовуватися ті форми і методи роботи, за допомогою яких він може підвищити ефективність навчання і проаналізувати пізнавальну діяльність учнів, на його вибір.

У позаурочній та позакласній гуртковій роботі я практикую проведення бесід «за круглим столом» за участю представників правоохоронних органів, депутатів органів місцевого самоврядування, диспутів, інтелектуально-розважальних ігор на правові теми: «Історія української державності», «Знаймо Конституцію», «Наші права», «Закон і ми» тощо.

Вся моя робота будується на двох принципових положеннях:

1.     Завжди бути налаштованою на сприйняття психологічного стану учня і вчасно прийти йому на допомогу, поважати думку учня, створюючи тим самим умови для його самореалізації, підтримувати впевненість у власних силах, порівнювати успіхи учня тільки з його власними минулими досягненнями, а не з досягненнями інших, нерозуміння – шлях до розуміння, помилка – теж результат діяльності, налаштовувати по можливості на майбутнє в кінці року.

2.     Ніколи не бути байдужою до долі учнів, не допускати відчуття зверхності вчителя над дітьми, одного учня над іншими, не залишати учня у стані безвиході.

Уроки історії, правознавства, курсів громадянської освіти, на мою думку – це уроки Духовності, котрі покликані пробудити потаємні куточки дитячої душі. А сам головне для вчителя це любов, любов до своєї справи, до дітей!






проектні технології на уроках історії

Отправлено 28 февр. 2016 г., 10:07 пользователем Тамара Гончар

Проект у перекладі з латині означає «самостійний пошук шдяху» ( «кинути вперед»).

Проект учнівський – індивідуальне або групове учнівське дослідження, здійснене на основі вільного вибору учнів з урахуванням інтересів школярів. Цикл проектного навчання вміщує :

Продумування, розробку, впровадження та емоційну підтримку учнівського проекту.

 

Проектний метод – це дидактичний засіб активізації пізнавальної діяльності учнів, розвитку креативного мислення й формування визначених у них особистісних якостей. Три «кити», на яких тримається дана технологія,- це самостійність, діяльність, результативність.

Такий метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності.

Якщо в основу проекту покладена теоретична проблема, то підсумком має бути її розв'язання. Щоб досягти цього, необхідно навчити дітей самостійно мислити, знаходити й розв'язувати проблеми, залучати для цього знання з різних галузей, здатність прогнозувати результати й можливі наслідки різних варіантів рішення, вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки, оцінювати свої дії та дії своїх товаришів.

У проекті учні стають основними дійовими особами навчального процесу, вони є рівноправними членами творчого колективу, що дозволяє їм об'єднуватися за інтересами, забезпечує розмаїття рольової діяльності. Метод дає можливість залучити до навчального процесу не лише дії та думки школярів, але й їхні почуття. У ході здійснення проекту школярі навчаються надавати допомогу своїм товаришам по роботі, в них формується вміння самостійно орієнтуватися в інформаційному просторі, виробляється обов'язковість і відповідальність.

Уміння користуватися методом проектів – показник високої кваліфікації викладача, його ставлення до прогресивних методик навчання й розвитку учнів. У ході здійснення проекту викладач допомагає учням у пошуку джерел інформації, необхідних для роботи над проектом, координує весь процес, підтримує постійний зв'язок зі школярами, консультує, заохочує та надихає учнів.

Вимоги до проекту:

 

Ø Проект розробляється за ініціативою учнів, але тема може бути запропонована вчителем. Тема для всього класу може бути одна, але шляхи її реалізації в кожній групі будуть різні. Можливе одночасне виконання учнями класу різних проектів.

Ø Проект варто зробити значущим для найближчого й опосередкованого оточення учнів.

Ø Робота над проектом має дослідницький характер, моделює роботу в науковій лабораторії, тому неоюхідно розробити апарат дослідження, обгрунтувати його.

Ø Проект має бути педагогічно значущим, тоюто учні в процесі його здійснення одержують нові знання, будують нові стосунки.

Ø Проект заздалегідь спланований, сконструйований спільними зусиллями вчителя й учнів.

Ø Проект рекламується в рамках класу, паралелі, школи з метою підвищення мотивації участі в його реалізації, усвідомлення його суспільної значимості.

Ø Проект реалістичний, має визначену практичну значущість, зорієнтований на можливості учнів. Допускається широке розмаїття тем.

Вибираючи тему проекту, слід враховувати:

Þ його соціальну спрямованість;

Þ зв'язок з досліджуваними у відповідному курсі історії темами;

Þ наявність необхідних знань й особистого досвіду учнів з цієї проблеми;

Þ можливість реалізації міжпредметних зв'язків.

Особливо популярними серед учнів є проекти краєзнавчої, історико-політичної, правознавчої спрямованості.

Вибір тематики проектів у різних ситуаціях може бути різним. В одних випадках учителі визначають тематику з урахуванням інтересів і здібностей учнів, своїх професійних інтересів, навчальної ситуації в класі. В інших – тематика проектів може бути запропонована учнями, які природньо орієнтуються на власні інтереси, причому не тільки пізнавальні, але й творчі, прикладні.

Розрізняють кілька типів проектів.

Дослідницькі проекти потребують добре обміркованої структури, визначення мети, актуальності предмета дослідження для всіх учасників, соціальної значущості, продуманості методів, зокрема, експериментальних методів обробки результатів. Вони повністю підпорядковані логіці дослідження, аргументація й актуальність; з'ясування предмета й об'єкта, завдань і методів; характеристики методології дослідження; знаходження гіпотез розв'язання проблеми і визначення шляхів її розв'язання.

Творчі проекти не мають детально опрацьованої структури спільної діяльності учасників, вона розвивається, підпорядковуючись остаточному результату, інтересам учасників проекту, шляхом прийняття групою логіки спільної діяльності. Вони заздалегідь домовляються про заплановані результатиі форму їх подання – рукописний журнал, колективний коллаж, відеофільм, вечір, свято тощо. І тоді потрібен сценарій фільму, пограма свята, макет журналу, альбому, газети.

Ігрові проекти . Учасники обирають собі певні ролі, обумовлені характером і змістом проекту. Це можуть бути як літературні персонажі, так і реально існуючі особистості. Учасники удають їхні соціальні і ділові відносини, які ускладнюються вигаданими ситуаціями. Ступінь творчості учнів дуже високий, але провідним видом діяльності все ж таки є гра.

Інформаційні проекти спрямовані на збирання інформації про який-небудь об'єкт, явище, на ознайомлення учасників проекту з цією інформацією, її аналіз та узагальнення фактів. Такі проекти потребують добре продуманої структури, можливості проведення систематичної корекції під час роботи над проектом. Структуру такого проекту можна позначити таким чином: мета проекту, його актуальність; методи пошуку (літературні джерела, засоби масової інформації, бази данних, зокрема й електронні, інтерв'ю, анкетування тощо) та обробки інформації (її аналіз, узагальнення, зіставлення з відомими фактами, аргументовані висновки); презентація (публікація, зокрема в електронній мережі, обговорення в телеконференції). Такі проекти можуть бути органічною частиною дослідницьких проектів, їхнім модулем.

Практично орієнтовані проекти. Результат діяльності учасників чітко визначено з самого початку, він орієнтований на соціальні інтереси учасників (документ, програма, рекомендації, проект закону, словник, проект шкільного саду). Проект потребує складання сценарію всієї діяльності його учасників з визначенням функцій кожного з них. Особливо важливими є кваліфікована організація координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень та презентація отриманих результатів і можливих засобів їх запровадження у практику. За змістом розрізняють проекти в межах досліджуваного навчального проекту (монопроект) і проекти, засновані на змісті кількох начальних предметів (міжпредметні).

За характером контактів проекти поділяються на внутрішні та міжнародні.

Внутрішніми називаються проекти, організовані або всередині однієї школи, або між школами, класами в межах регіону, країни. У міжнародних проектах беруть участь представники різних країн, для їх реалізації можна застосувати засоби інформаційних технологій.

За кількістю учасників проекти поділяються на особисті, парні та групові.

За тривалістю проведення розрізняють проекти короткодіючі, середньої тривалості, довготривалі.

За характером координування проекту педагогом можна виділити варіант за активної участі учителя як безпосереднього керівника на всіх етапах підготовки та здійснення проекту (прямий) і варіант, коли вчитель неявно керує процесом. У цьому випадку він імітує із себе члена колективу, що здійснює проекти (прихований).

На практиці частіше доводиться мати справу зі змішаними типами проектів.

Необхідно організовувати зовнішню оцінку виконання проекту, що дозволяє підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, вчасно вносити корективи.

 

Підготовка та реалізація проекту передбачає такі етапи:

Вивчення актуальних тем на вибір проблем для дослідження:

Ø усвідомленя учнями мотиву діяльності;

Ø методами «мозкового штурму» або «круглого столу» визначаються найбільш актуальні й важливі історичні теми;

Ø проводиться обговорення та аналіз визначених тем: школярі висувають пропозиції, обгрунтовують та обирають проблему для дослідження;

Ø визначається одна проблема, що є найцікавішою і посильною для вирішення;

Ø визначення задуму проекту, висування гіпотез щодо його розв'язання;

Ø виявлення і обговорення методів дослідження, на основі яких реалізовуватимуться проекти.

Дослідження проблеми:

Ø учні об'єднуються у тимчасові групи ( 4-6 чол.) для здійснення проектної діяльності ;

Ø визначаються всі доступні для використання джерела інформації;

Ø складання орієнтовного плану з його подальшим обговоренням і коригуванням, затвердженням робочого плану проекту;

Ø розподіл обов'язків між виконавцями проекту;

Ø кожна з груп опрацьовує певні, чітко визначені джерела інформації;

Етап має на меті визначення способу вирішення проблеми, який підтримує більшість класу.

Головним завданням цього етапу є систематизація та аналіз отриманого матеріалу, планування діяльності для вирішення проблеми.

За допомогою учителя учні компонують матеріал за такими розділами:

Ø актуальність та важливість цієї проблеми;

Ø інформація про різні підходи до вирішення проблеми;

Ø обрана програма дій.

Групи школярів презентують зібрані матеріали, наводять факти, статистичні дані, висновки спеціалістів, які доводять наявність проблеми, її актуальність.

На основі зібраних даних обирається посильна, оптимальна програма дій і спосіб вирішення проблеми.

Перед тим, як зробити свій вибір стосовно способу вирішення проблеми, учні повинні подумати над такими питаннями:

Ø ефективність обраного способу;

Ø можливі негативні наслідки практичного втілення обраної програми дій.

Вирішення проблеми

Етап передбачає спроби повністю чи частково реалізувати обраний варіант вирішення проблеми через організацію відповідних заходів школярів.

Учні об'єднуються в групи, кожна з яких працює над окремими аспектами загального завдання. Передбачається поєднання зусиль учителів, школярів, сім'ї тощо.

Підготовка проекту до представлення

Матеріали, напрацьовані робочими групами, впорядковуються та розподіляються на документальні, описові та демонстраційні.

Папка документів. Містить матеріали, що розкривають зміст проблеми.

Опис. Представляє науково-теоретичне обгрунтування обраної проблеми відповідно до вимог щодо виконання таких робіт.

Демонстраційний стенд. Складається з декількох планшетів, кожен з яких відповідно ілюструє етапи роботи над проектом.

 

Представлення матеріалів дослідження

Може здійснюватись у різних формах: виступ перед шкільним колективом, організація виставки, музейної експозиції, участь у конкурсах.

Етап ставить перед собою наступні завдання:

Ø поінформувати широку аудиторію про важливість обраної проблеми;

Ø ознайомити присутніх з результатами етапу збору та аналізу інформації;

Ø представити обрані способи вирішення проблеми;

Ø розповісти про практичну діяльність у ході реалізації проекту.

При представленні результатів проекту бажано дотримуватись наступних правил :

Ø кожна група готує усне повідомлення і протягом 3-5 хвилин подає найважливішу інформацію про один із етапів вирішення проблеми;

Ø під час представлення необхідно у загальних рисах викласти зміст демонстраційного стенду та папки документів;

Ø у процесі презентації потрібно використовувати демонстраційні матеріали;

Ø у представленні проекту доцільно брати участь всім членам групи;

Ø учні повинні вільно говорити, уникаючи читання тексту;

Ø під час виступу доцільно використовувати заздалегідь підготовлені нотатки;

Ø представляючи проект, слід використовувати ті матеріали, що містяться на стенді або знаходяться у папці документів.

Необхідним компонентом цієї технології є експертиза, завдяки якій можна визначити:

Ø чи досягнуто визначеної мети;

Ø чи відповідають отримані результати сучасному рівню наукових знань з порушеної проблеми;

Ø чи змогли учні задовольнити свої інтереси, виявити свої здібності.

Критерії оцінювання проекту

1. Значущість і актуальність висунутих проблем.

2. Коректність пропонованих методів дослідження і методів обробки отриманих результатів.

3. Активність учасників проекту.

4. Характер відносин і взаємодопомоги учасників.

5. Глибина проникнення в проблему.

6. Уміння аргументувати свої висновки, відповідати на запитання опонентів, лаконічність і аргументованість відповідей членів групи.

7. Завершеність.

8. Зрозумілість.

9. Інформативність.

10. Доказовість.

11. Наочність.

12. Естетика оформлення результатів виконаного проекту.

Завершальний етап – оцінювально-рефлексивний. Його мета – самооцінка своєї діяльності. Школярі усвідомлюють власні досягнення і обговорюють труднощі, аналізують.

Після закінчення проекту доцільно організувати обговорення, під час якого учні матимуть змогу оцінити проектну діяльність в цілому та особистий внесок кожного у загальну справу.

Як результат у процесі роботи над проектом в учнів виробляються практичні вміння та навички, а саме :

Ø критичне мислення;

Ø уміння вирішувати проблеми;

Ø співробітництво;

Ø перспективне бачення, розвиток уяви;

Ø толерантність;

Ø громадська активність;

Ø комунікативність.

Орієнтовні приклади проетів :

1. Рукописний журнал.

2. Колективний коллаж.

3. Відеофільм.

4. Вечір.

5. Свято.

6. Альбом.

7. Газета.

8. Інтерв'ю.

9. Презентація.

Структура уроку з проектними технологіями:

Етап орієнтації.

Етап цілепокладання.

Етап проектування.

Етап організації активної діяльності.

Етап контрольно-оцінювальний.

Домашнє завдання.

Інноваційні технології на уроці історії

Отправлено 6 нояб. 2015 г., 11:53 пользователем Тамара Гончар

Інноваційні технології на уроці історії

Метою державної Національної програми "Освіта" ("Україна ХХІ ст.") є виведення освіти в Україні на рівень розвинутих країн світу, що можливо лише за умов відходу від авторитарної педагогіки і впровадження сучасних педагогічних технологій. Саме цим зумовлена зараз увага педагогів, методистів до інновацій.

Термін "інновація" означає оновлення процесу навчання, який спирається, головним чином, на внутрішні фактори. Запозичення цього терміна пов'язане з бажанням виділити мотиваційний бік навчання, відмежуватися від чергових "переможних методик", які за короткий час повинні дати максимальний ефект незалежно від особливостей класу та окремих учнів, їхніх бажань, здібностей тощо.

Поняття "технологія" виникло у світовій педагогіці також як протиставлення існуючому поняттю "метод". Недолік методу полягає в його негнучкості та статистичності. Широкого поширення термін "технологія" ("технологія в освіті") набув у 40-х рр. і був пов'язаний із застосуванням нових аудіовізуальних засобів навчання. У 60-х рр. поняття "технологія освіти" розглядалося під кутом зору програмного навчання і використання обчислювальної техніки у навчанні.

З початку 80-х рр. все більше вживається термін "педагогічні технології". У визначенні Їхньої суті немає єдиного погляду: одні розуміють це як певну систему вказівок щодо використання сучасних методів і засобів навчання; інші цілеспрямоване застосування прийомів, засобів, дій для підвищення ефективності навчання; треті - цілісний процес визначення мети, обгpунтування плану і програми дій та навчальних методів. Кожний з цих підходів має право на існування, бо охоплює різні сторони навчального процесу. Тому існує велика кількість педагогічних технологій.

Отже, "інноваційні технології - це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система грунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому "педагогічні технології" пов'язані з ідеями і досвідом психології, соціології, системного аналізу тощо.

Педагогічна технологія - це цілеспрямована система. Ми звикли до визначення мети навчання, виходячи з комплексного підходу поєднання освітньої і виховної мети (Ю. Бабанський). Останнім часом особлива увага приділяється розвиткові творчих здібностей учнів. Найбільш поширеним є когнітивний та гуманістичний підходи.

Прибічники когнітивного підходу вважають головним у навчанні розвиток мислення та пам'яті учнів, інтелектуальних умінь, як-от: абстрагування, аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, оцінювання, теоретичні міркування, тобто таких, що дають можливість розв'язати висунуту проблему.

Послідовники гуманістичного підходу спираються на "Я - концепцію" і відстоюють право учнів самостійно обирати мету, формувати власні проблеми, заглиблюватись у суб'єк:гивний досвід та прогнозувати його наслідки.

Звідси ідеї "активного навчання", "безпосереднього досвіду", "персоналізації знань", "права учня на турботу та увагу", "необхідність створення атмосфери відвертості та взаєморозуміння". Згідно з таким підходом' змінюється зміст навчання, програма складається відповідно до потреб та інтересів учнів; навчальний процес структурується на солідарній основі; вчитель виконує роль консультанта та джерела знань, а не контролера; бали виставляються тільки за бажанням учнів; постійно існує вибір пізнавальної альтернативи, а сутність навчання зводиться до накопичення суб'єктивного досвіду.

Важко довести перевагу або ефективність того чи іншого підходу, стилю, методу, тому нормальним є наявність плюралізму в підході до нових технологій.

Зважаючи на минулі авторитарні підходи, сучасне навчання в школах України тяжіє до когнітивного. Тому творчо працюючих педагогів цікавить усе, що пов'язано з гуманізацією освіти.

Часто нові педагогічні технології ведуть до відмови від класно-урочної системи: поділ учнів не за віком, а за рівнем розвитку; організація навчання методом проектів; робота учнів за програмою,. спільний звіт; школа з центрами за інтересами; робота вчителя з великими (60-150 учнів) та малими (2-5 учнів) групами; викладання матеріалу блоками.

У нашій країні такі методи були заборонені. Лише у 80-х рр. вчителі-практики звернулися до своїх методичних скарбниць. Вони обрали самостійний шлях, нічого не знаючи про західні методики.

Тому вся увага була зосередженана видозміні уроку як форми навчання. Так з'явилися "нестандартні уроки".

Розробка нестандартних уроків відбувалася у двох напрямках: поєднання різних форм навчання (урок-диспут, урок-лекція, урок-семінар) і власне нестандартні уроки.

На відміну від звичайних уроків, метою яких є оволодіння знаннями, вміннями та навичками, нестандартний урок найбільш повно враховує вікові особливості, інтереси, нахили, здібності кожного учня. У ньому поєдналися елементи традиційних уроків - сприймання нового матеріалу, засвоєння, осмислення, узагальнення - але у незвичайних формах.

Саме такі уроки містять в собі елементи майбутніх технологій, які при групуванні їх у певну систему, що грунтується на глибокому знанні потреб, інтересів та здібностей учнів, можуть стати дійсно інноваційними.

Без знання минулого неможливе точне поняття про сучасність ”,- справедливо наголошував виданий український історик і державний діяч М.Грушевський Нові підходи до вивчення історії ХХ століття повинні базуватися саме на особистістно орієнтованому навчанні, а всі педагогічні технології мають бути спрямовані на виховання соціально адаптованого, свідомого громадянина України, здатного творчо й виважено розв’язувати проблеми у процесі самореалізації особистості    

 Викладання історії в школі вимагає від вчителя творчого підходу, особливо у виборі методичних прийомів і засобів, наочного матеріалу та використання аудіовізуальних засобів.

При цьому одним з найбільш вагомих пріоритетів стає формування творчого і критичного мислення учнів, орієнтування не стільки на знання, скільки на засвоєння учнями досвіду самостійної роботи. Очевидно, що одним із засобів розвитку особистості учня в цьому напрямі, а також активізації пізнавальної мотивації учня на уроках історії є учбово-дослідницька діяльність, яка має включати в себе постановку творчих, дослідницьких завдань і наукове, поетапне їх вирішення.

 Формування дослідницьких вмінь на уроках історії можливо в процесі поєднання інтерактивних, аудіовізуальних і мультимедійних технологій                                                                                                                                                                                        

  Головна мета даної інновації полягає у створенні цілісної взаємодії  учня та вчителя, розвитку особистості та різноманітних форм мислення кожного учня, створенні і вирішенні проблемних завдань, самостійне осмислення учнем певних історичних подій без звертання до підручника, можливість робити певні висновки і застосовувати свої знання на практиці.

   Одним  із пріоритетних напрямків державної політики щодо розвитку освіти є створення індустрії сучасних засобів навчання і виховання, повне забезпечення ними навчальних закладів, запровадження сучасних інформаційних технологій в освіті.

   Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії практикується досить давно, але раніше якість фото-аудіо-відеоматеріалів, їх нестача та неможливість відходу від класно-урочної системи не дозволяли вчителю використати аудіовізуальні засоби більш ефективно і продуктивно.

   При використанні аудіовізуальних та мультимедійних засобів вчитель повинен орієнтуватись на особистість учня, на можливість кожного учня окремо зрозуміти, осмислити і пояснити певну проблему, яка висувається вчителем за допомогою відеофільму, аудіозапису чи історичного документу. Це викликає певні труднощі, тому що не кожна дитина може це зробити. Тому досить ефективне в цьому плані застосування різних форм організації навчання, починаючи від колективної роботи, роботи в парах і групах до індивідуального навчання, це дає вчителю можливість диференціації проблеми за рівнем розвитку учнів. Інтерактивні технології створюють комфортні умови навчання , за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Впровадження інтерактивної навчальної діяльності ставить перед вчителем наступні завдання :

      -    враховувати індивідуальні особливості кожного учня;

-         навчати школярів співпраці у виконанні групових завдань;

-         формувати комунікативні вміння учнів;

-         формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності: планування, аналіз, контроль, оцінку;

-         стимулювати моральні переживання взаємного навчання.

Ознайомлення учнів з новими документальними і художніми фільмами, робота з персональним комп’ютером, використання інших аудіовізуальних засобів (діапроектор, аудіомагнітофон, слайдопроектор ) надає можливість вчителю зробити свої уроки більш цікавими, насиченими і продуктивними. Демонстрування відеоматеріалів викликає інтерес учнів, виникає досить стійка мимовільна увага, що обумовлена яскравістю, динамічністю, розмірами та контрастністю зображення, звуковим супроводом тощо. Саме цим пояснюється міцне запам’ятовування учнями окремих, найбільш яскравих, емоційно насичених кадрів. Утворюються передумови до формування чітких уявлень, свідомого та глибокого засвоєння знань. 

Оптимальний хронометраж відеоматеріалів на уроці тривалістю 40-45 хвилин повинен складати 15-20 хвилин.

Для уроків різних типів і форм проведення доцільно використовувати різні види відео-матеріалу: відео-пояснення (розповідь), відео-ілюстрацію, відео-підтвердження, відео-тест тощо. Для кожного конкретного уроку вчитель повинен ретельно відібрати той відеоматеріал, який відповідає меті, плану і структурі уроку. Відібраний навчальний відеоматеріал обов’язково повинен бути поділений на невеликі фрагменти (кадри), які розташовані в логічній послідовності. Окрім нової навчальної інформації, кожен відеофрагмент має також і завдання, яке необхідно виконати після отримання інформації ( це може бути питання, завдання та ін.).

Після виконання завдання учнями вчитель аналізує, як воно виконане. Слід пам’ятати, що при переобтяженні уроку аудіоовізуальними засобами (чисельним демонструванням, прослуховуванням, застосуванням різноманітної техніки) губиться навчальний зміст уроку.

Необхідність використання аудіовізуальних та мультимедійних засобів на уроках історії України та всесвітньої історії є очевидною , і кожен творчий вчитель повинен застосовувати цю  технологію.

З аудіовізуальними і мультимедійними засобами можна проводити наступну роботу :

Документальні матеріали

Фільми мають бути розподілені за темами, для кожного уроку потрібно вибирати окремі фрагменти, які не повинні заважати вчителю і учням у процесі проведення уроку. Кожен документальний фільм має автора з своїми поглядами, тому вчителю потрібно чітко відбирати відеоматеріал так, щоб учень міг самостійно робити висновки.

Більшість документальних фільмів побудовані на архівних матеріалах, інтерв’ю сучасників та учасників подій і можуть розглядатись в якості відеоматеріалів, які дозволяють наблизитися до вирішення завдання формування дослідницьких навичок учнів. Однак, супроводжуючі ці фільми коректні, вивірені коментарі містять, як правило, готові оцінюючі твердження і висновки, які не дозволяють учням, повністю побудувати власні висновки і виступити в якості самостійних дослідників минулого. Тому доцільно використовувати в даному випадку елементи інноваційної технології Ю.Троїцького (навчання без підручника). Переглядаючи певний відеоматеріал, учень може перевірити його за історичними документами, архівними дослідженнями і зробити самостійно висновки.

Найбільш доцільним на уроках історії України в 5-11 класах є використання 15-хвилинних фільмів з серії “Невідома Україна” та “Золота підкова”.

Художні фільми

Художні фільми теж є одним з найбільш цікавих засобів навчання, але тривалість художнього фільму не дає можливості вчителю показати його повністю на уроці та і немає такої потреби. Більш доцільно зробити окремі відеофрагменти з фільму, які яскраво відображають тему чи подію (“Вогнем і мечем”, “Жанна д’Арк” та інші). Використання художніх фільмів найбільш продуктивне на нестандартних уроках ( урок-рольова гра, “Що? Де? Коли?” і т.д.)

Діафільми і слайди

В тих випадках, коли діафільм повністю і наглядно відображає програмний матеріал, він може бути основою уроку. Основним засобом активізації учня при роботі з діафільмами і слайдами є постановка питань і завдань, які потрібно зв’язати з конкретним образотворчим рядом діафільму.

Дуже важлива роль вчителя в розкритті можливостей нових комп'ютерних технологій. Одним з таких інструментів є програма Power Point. У даній програмі складаються презентації, які дозволяють створити інформаційну підтримку при підготовці, проведенні уроків історії, а також у позакласній роботі. Дана методика передбачає використання мультимедійного проектора. 
Презентація дозволяє вчителю ілюструвати свою розповідь

Аудіоматеріали

Використання аудіоматеріалів є необхідним і досить цікавим. Так як я працюю в навчально-виховному комплексі  з поглибленим вивченням англійської мови та школи мистецтв, то доцільно проводити інтегровані уроки – історії та історії мистецтв в спеціальному класі. Використання аудіоматеріалів найбільш ефективно при вивченні тем з культури. Вчитель повинен скласти і записати матеріал за темами. Аудіоматеріал не повинен заважати вчителю та учням, не бути “фоном” уроку, а навпаки, повинен доповнювати учбовий процес.

Комп’ютерна мультимедія

Особливої актуальності останнім часом у галузі освіти набувають проблеми розробки й впровадження комп’ютерно-інформаційних, зокрема, мультимедійних технологій навчання.. Мультимедійні програми можуть забезпечити принципово нову якість: обмін інформацією між учнем і технічною системою проходить у діалогічній формі, сама комп’ютерна технологія забезпечує нові можливості щодо організації паралельного  навчання і контролю знань, надає реальну можливість практичного впровадження індивідуалізованого навчання. Форми практичного використання мультимедійних програм можуть бути найрізноманітнішими. Мультимедійні     матеріали      можуть        використовуватися    перед вивченням навчального матеріалу як вступ до теми ( зорова, слухова або зорово-слухова опора для здійснення пошукової діяльності, подальшого засвоєння учнями знань), як матеріал для самостійного опрацювання навчальної інформації, як засіб контролю та самоконтролю якості і повноти знань учнів тощо.                                                                                                                                                                                                            

Наприклад, при вивченні теми “Стародавня Греція” учню надається можливість побачити схеми битв, побут, культуру, політичну структуру країни завдяки навчальному диску, на якому є ряд тестових завдань. Використовувати комп’ютер можна при залікових та підсумкових атестаціях за наявністю учбових програм-тестів.

Робота з текстом

Використання аудіовізуальних засобів на уроках історії буде ефективніше, коли вчитель застосовує роботу з історичним текстом. Ця технологія являє собою модель навчання історії, побудовану на дослідженні текстів з подальшим творчим їх використанням учнями і розвитку творчого та історичного мислення. Учасники навчального процесу, учень та вчитель, виступають як рівні. А навчання -– то їх спільна діяльність, результатом якої є створення учнями власної версії історичної події. Навчання за цією технологією складається із завершених циклів – тем.

Безумовно, повністю відмовитись від підручника недоцільно, тому що не кожну тему  можна вивчити за хрестоматійними та архівними текстами, і не кожен учень може аналізувати історичні тексти і робити самостійні висновки. Крім того, навчання без підручника має свої негативні сторони – фрагментарність знань, нестача коштів на роздрукування текстів і неможливість ознайомлення з текстами кожної теми.

Використання аудіовізуальних засобів та мультимедійних засобів є необхідною ланкою у роботі творчого вчителя тому, що арсенал дидактичних можливостей аудіовізуальних та мультимедійних засобів навчання дуже великий. Стисло його можна визначити так:

-      урізноманітнення форм подання інформації;

-      урізноманітнення навчальних завдань;

-      забезпечення зворотного зв’язку, широкі можливості діалогізації навчального процесу;

-      широка індивідуалізація процесу навчання, розширення поля самостійності;

-      широке застосування ігрових прийомів;

-      активізація навчальної роботи учнів, посилення їх ролі як суб’єкта учбової діяльності;

-      посилення мотивації навчання.

Потрібно відмітити, що найбільш ефективне формування дослідницьких вмінь учнів на уроці, передбачає крім дотримання загальних вимог щодо використання аудіовізуальних засобів в процесі навчання, дотримання додаткових вимог:

-         по перше, уроки-пари з відповідної теми;

-         по-друге, використання і сполучення завдань трьох типів: репродуктивного, продуктивно-пізнавального і проблемного.

-         по-третє, врахування рівня підготовки школярів до сприйняття аудіо-відеоматеріалів при винесенні тих чи інших питань на обговорення.

Також важливо знайомити учнів з текстами хрестоматій чи підручника після закінчення роботи з аудіовізуальними засобами .

Побудована таким чином робота сприяє розвитку учнівських компетенцій, дозволяє сформувати в учнів наступні дослідницькі вміння і навички:

-         робота з аудіовізуальними засобами, як зі специфічним історичним джерелом;

-         спостереження і аналіз історичних подій;

-         формування гіпотези;

-         використання набутих знань на практиці і в галузі інших споріднених з історією предметів. Найбільш підготовлені учні можуть узагальнити матеріал і скласти доповіді, написати реферати.

Систематичне використання ПК на уроці сприяє наступному:
- підвищенню рівня використання наочності на уроці;
- покращенню продуктивності уроку;
- встановленню міжпредметних зв'язків з інформатикою та іншими науками;
- організації проектної діяльності учнів щодо створення навчальних програм та електронних посібників з курсу під керуванням учителів інформатики та історії;
- логічності подавання навчального матеріалу, що позитивно позначається на рівні знань учнів;
- зміні на краще взаємин з учнями, далекими від історії, особливо тими, які із захопленням ставляться до ПК; 
- зміні ставлення школярів до ПК як до захоплюючої іграшки;
- сприйманню його, як універсального інструмента для роботи в будь-якій галузі людської діяльності.

Найбільш поширені такі форми нестандартних уроків:

1. Інтегрований урок. Як правило, такий урок проводять два вчителі. Вони спільно здійснюють актуалізацію знань за двома напрямами опитування (якщо це потрібно), виклад нового матеріалу тощо. Найчастіше поєднуються такі предмети, як історія-географія, історія-література, історія-іноземна мова.

2. Дослідницький урок та лабораторно-практичні роботи. Їхня мета полягає в одержанні навчальної інформації з першоджерел. Ці уроки розвивають спеціальні вміння і навички, стимулюють пізнавальну активність та самостійність. Учні вчаться працювати з історичними документами, підручниками, періодичною пресою.

3. Рольова гра. Вона вимагає від учнів прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за школярами.

4. Театральна (театралїзована) вистава. На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці і збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію. Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання. Вони опираються на образ не мислення, фантазію, уяву учнів.

Отже, яким чином можна використовувати існуючі технології або їхні елементи у власній педагогічній практиці? Передусім нагадаймо, що ефективною може бути лише інноваційна технологія, тобто та, яка грунтується на потребах та інтересах учнів. А для цього:

1. Спробуйте дізнатися про своїх учнів якнайбільше: що їм подобається, а що ні у викладанні теорії? Що значить для них бути "цікавим"? Які види діяльності їм більше до вподоби? Чи відчувають вони себе на уроці розкутими? Чи є вних здібності, про які ви ще не знаєте? .

2. Спробуйте змінити стиль викладання. Частіше звертайтеся до учнів з пропозицією і заохоченням: "Добре, що ти це зробиш,"Спробуй, подумай, чи буде тобі цікаво?", "Ти добре вмієш це робити". І відмовтесь від нарікань.

3. Зверніть увагу на те, як викладають ваші колеги, які прийоми і методи застосовують, яким формам навчання надають перевагу.

4. Поділіться з учнями своїми міркуваннями. Зверніть увагу на Їхню інформацію - це підкаже, як вам діяти.

5. Пам'ятайте, що діти дуже чутливі до брехні та несправедливості.

6. Аналізуйте свої дії. Спробуйте систематизувати знахідки. Зіставте їх із досвідом інших. Зважте, може, це - елемент нової технології.

Педагогам, котрі відважилися працювати з інтерактивними методами, пропонується запам’ятати кілька правил організації навчання на уроках.


  
        Правило перше. Треба залучити до роботи в тій чи іншій мірі всіх учасників (учнів). Для цього корисно використовувати методи, що дозволяють включити всіх учасників семінару в обговорення.
         Правило друге. Треба потурбуватися про психологічну підготовку учасників. А саме, не всі, хто прийшов на урок, готові психологічно до безпосередньої участі задіяння в тій чи іншій формі роботи. Дається взнаки закомплексованість, скованість, традиційність поведінки. З огляду на це корисними є розминки, постійне заохочення учнів до активної участі в роботі, надання можливості для самореалізації учня.
        Правило третє. Тих, хто навчається методиці інтерактиву, не повинно бути багато. Кількість учасників і якість навчання можуть бути пропорційно залежними. В роботі не повинні брати участь більше як 30 осіб. Тільки за такої умови можлива продуктивна робота в малих групах. Важливо, щоб кожного почули, щоб кожна група мала можливість виступити з проблеми.
        Правило четверте. Уважно підготуйте приміщення для роботи. Це суттєвий аспект. Клас повинен бути підготовлений так, щоб учасники могли легко пересідати для роботи у великих і мали групах. Іншими словами, треба створити фізичний комфорт для учасників.
     
   Погано, якщо комусь з учасників доведеться сидіти на занятті з “вивернутою” шиєю. Тому столи краще поставити “ялинкою”, щоб кожен учень сидів, напівобернувшись до ведучого, і міг спілкуватися  у малій групі. Бажано заздалегідь підготувати матеріали, необхідні для творчої роботи.
        Правило п’яте. З увагою поставтеся до питань процедури з регламенту. Намагайтеся не порушувати їх. Наприклад корисним буде домовитись про те, щоб всі учасники виявили толерантність стосовно будь-якої позиції, поважали право кожного на свободу слова, повагу до його гідності.
   
      Правило шосте. З увагою поставтеся до поділу учасників семінару на групи. Спочатку на добровільних засадах. Потім доречно використовувати принципи випадкового вибору.

Інтегровані уроки

Інтегровані уроки дозволяють глибше опанувати тему, яку вивчаємо. На такому уроці кожен учитель-предметник намагається подати суть того, що вивчається, зі своєї, специфічної для кожного предмета, точки зору. Не останню роль відіграє й оригінальність самої форми проведення уроків. Учнів відразу ж зацікавлює присутність кількох учителів на уроці. Дитяча психологія краще сприймає короткочасні повідомлення, відмінні за формою викладу та джерелом подачі. Особливість спілкування з дітьми кожного окремого вчителя перетворює урок на евристичну бесіду з глибоким та детальним поясненням незрозумілих понять.

Інтегровані уроки за змістом поділяються на три категорії:

а) вступні - до вивчення певного розділу;

б) вивчення нового матеріалу;

в) підсумкові.

Урок-семінар

Семінар проводиться після кількох (2-4) уроків-лекцій.

3авдання семінару:

1. Перевірити якість засвоєння вивченого матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з підручником та додатковою літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити учнів застосовувати знання, набуті на практиці, для аналізу різних процесів.

Для цього на семінарі використовують різні форми навчання.

Одним з ефективних прийомів, що активізує пізнавальну діяльність, є дискусія. Її основне завдання - сформувати правильний погляд при розв'язанні будь-якої проблеми.

Дискусія якісна тоді, коли учні добре підготовлені, мають опорні знання. Предмет дискусії та її план учитель продумує заздалегідь. Вона може бути побудована на основі двох положень, з яких треба вибрати і довести правильне, або одного визначення чи тези, яку потрібно відкинути чи довести її правильність.

Не менш важливою є підготовка до написання і обговорення рефератів. Тематика рефератів повинна відображати основні питання теми, доповнювати їх або поглиблювати. Підготовка реферату - це робота з документами, додатковою літературою. При підготовці до написання рефератів необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів: їхні інтереси, нахили, можливості, проблеми, що їх турбують. Літературу рекомендує вчитель. При підготовці реферату учні повинні читати додаткову літературу.

Існують вимоги щодо написання реферату:

а) скласти план викладу;

б) підібрати. матеріал для висвітлення питань;

в) прочитати відповідні матеріали;

г) проаналізувати прочитане;

д) коротко записати.

3авдавия семінару - підготувати учнів до самоосвіти, виробити в них уміння навички самостійної роботи.

Виступ повинен мати розгорнутий характер, що свідчить про розуміння питання.

Обговорення намічених питань повинно проводитись У вигляді дискусії, в ході якої вдосконалюється вміння аргументувати свої висновки, що сприяє переходу знань у переконання.

Починати проведення семінарів бажано з 8 го класу.

Семінари можуть бути різними за навчальною метою, за джерелом набуття знань, методичних прийомів проведення.

Основний метод семінару - бесіда, в ході якої обговорюються повідомлення учнів, аналізуються схеми, таблиці, ілюстрації, інформація з періодичної преси і додаткової літератури.

Урок-практикум

Він забезпечує проведення практичних робіт з використанням різних джерел інформації. На практикумі вдосконалюються спеціальні та загальнонавчальні вміння і навички, здійснюється застосування знань у нових ситуаціях. Учні розширюють свої уявлення про вивчені явища і процеси, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки. На таких заняттях відсутня чітка регламентація навчальної діяльності, існує великий простір для прояву ініціативи і творчості. Учні вчаться планувати свою роботу, здійснювати самоконтроль. Це спонукає до розвитку пізнавального інтересу до предмета, розширює їхній світогляд. На практикумі учні виконують значно більше завдань, ніж на традиційному уроці.

Для організації самостійної роботи для практикуму бажано розробити спеціальні навчальні матеріали.

Їх повинен отримати кожен учень. Школярі ознайомлюються зі змістом заняття, переліком інформації з історії, необхідної в процесі самостійної роботи. У матеріалах можуть бути використані статистичні таблиці, графіки, діаграми, схеми, фрагменти з науково-популярної літератури, картосхеми. Різний і спектр завдань за змістом, формою, рівнем складності, самостійністю виконання.

Зростає актуальність роботи із зошитом з друкованою основою і забезпечення ним кожного учня.

Урок-залік

Такі уроки допоможуть учителеві зрозуміти і розкрити індивідуальні здібності учнів, які, в свою чергу, покажуть начитаність, ерудицію. Підготовку до таких уроків треба починати вже з 5-го класу. А в наступних класах необхідно вдосконалювати вміння і навички читання серйозного тексту, роботи з картою; зіставляти та аналізувати прочитане; працювати з каталогами, довідниками. Без цих умінь провести такий урок неможливо.

Перш, ніж планувати такі уроки, треба визначити, що ми ставимо собі за мету. Про залік повідомляємо учнів за три тижні. Треба вказати, з яких тем і розділів він буде проводитися, які питання потрібно опрацювати.

Залік допомагає перевірити знання учнів, вміння працювати з літературою і виконувати практичні завдання.

На уроках бажано використати колективний метод навчання. Наприклад, розв'язування завдань з наступною перевіркою. Клас ділять на 6 підгруп, призначають консультанта. Кожна підгрупа одержує різні картки із завданнями. Перше завдання розв'язує і пояснює консультант, решту завдань учні виконують самостійно. Консультанти координують і ведуть облік, а учительслідкує за роботою учнів.

Наприкінці уроку консультант оголошує результати.

Уроки-рольові ігри

На уроці обговорюються ті чи інші проблеми, учні вчаться доводити правильність своєї думки і робити- висновки.

Ігри розвивають пізнавальний інтерес, активізують розумову діяльність. Ігра розвиває спостережливість, вчить робити висновки, зіставляти окремі факти.

Під час гри учні краще засвоюють матеріал, вчаться застосовувати набуті знання у нових ситуаціях.

Рольова гра вимагає від дітей прийняття конкретних рішень у проблемній ситуації в межах ролі. Кожна гра має чітко розроблений сценарій, головну частину якого необхідно доопрацювати учням. Отже, пошук вирішення проблеми залишається за учнями.

Урок-прес-конференція

Така форма уроку розвиває активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання. Вона вчить самостійно здобувати знання.

Підготовка до такого уроку починається за 10-17 днів.

Підготовчий етап уроку полягає у тому, що заздалегідь оголошується тема, день і час проведення конференції.

Після виступів слово надається експертам, які рецензують виступи за такими показниками:

а) готовність;

б) активність;

в) наявність наочності;

г) реклама;

д) політична грамотність.

Висновок робить один з учнів або вчитель, підсумовуючи вищесказане. Далі йде обговорення проблеми. Заключним етапом може бути бесіда, складання таблиці.

Урок-гра "Що? Де? Коли?"

Група заздалегідь поділена на три команди, обрано капітанів, роздані домашні завдання, підготовлені номери команд, картки обліку з прізвищами капітанів.

Для проведення уроків використовують прилади, з якими учні працювали під час вивчення розділу, таблички з формулюваннями для розмітки, кодоскоп, гонг, емблема клубу "Що? Де? Коли?" (Сова - символ мудрості.)

Гра проходить у 6 етапів.

І. Вступне слово вчителя.

ІІ. Розминка. Повторення всіх ключових питань теми, в яких враховуються міжпредметні зв'язки.

ІІІ. Визначення часу на обдумування запитання і кількості балів за відповідь. Арбітрів обирають

з-поміж учасників гри.

ІУ. Гра "Що? Де? Коли?"

У. Підведення підсумків. Підраховують бали з урахуванням виконаного домашнього завдання, картки обліку кожної команди заповнюють арбітри. Капітани команд і вчитель підводять підсумки.

УІ. Заключне слово вчителя.

Урок-КВК

КВК дуже популярний серед учнів. Такий вид роботи можна використовувати на повторювально-узагальнювальних уроках.

У процесі підготовки учні вчаться творчо мислити, "добувати" знання, швидко знаходити правильну відповідь і подавати їі винахідливо. Вчаться уважно вислуховувати і розуміти своїх товаришів, допомагати їм.

Завдання вчителя на підготовчому етапі - залучити всіх учнів, перевірити знання кожного, оцінити Їхню діяльність на уроці і при підготовці до нього. Адже мета гри - розвивати потребу в дітей готуватися разом з товаришами, самостійно і допомагати всім членам команди.,

Для емоційного настрою має значення й обстановка. Можна переставити столи, використати музику, слайди, оформити клас плакатами, газетами, гаслами.

В основному урок КВК - це повторення теми і розділу. Змагання складаються з шести конкурсів - етапів.

1. Привітання команд. Домашнє завдання.

2. Розминка: команди задають одна одній питання, на які члени команди повинні відповісти.

3. Домашнє завдання. Перевірка домашнього завдання.

4. Члени команд виконують по три завдання.

5. Завдання капітанам і членам команд.

6. Заключний етап - підведення підсумків.

Урок-капітал-шоу "Поле чудес"

Готуючись до уроків, учні вчаться складати кросворди і ребуси.

Гру "Поле чудес" можна провести для повторення нового матеріалу, при перевірці домашнього завдання, на повторювально-узагальнювальному уроці. В грі використовують різні слова, поняття, визначення.

Клас ділять на дві-три команди (скільки рядів, парт у класі). Представники кожної з команд почергово називають букви у слові, схованому під клітинками. Відгадавши букву, команда одержує бал, а не відгадавши - О.

Урок-фестиваль

Така форма уроку сприяє розвиткові навчальних здібностей і адаптуванню учнів до реалій сьогодення. Урок має ігровий характер, і гра максимально наближена до реалій сучасного життя. Можна організувати "кінофестиваль". Це буде свято шкільної творчості, учнівського інтелекту, урочистий огляд творчих практичних робіт дітей.

"Кінофестиваль" краще провести таким чином: весь клас на початку уроку ділять на групи: лауреати, кінокритики, незалежна преса, бізнесмени, незалежний реєстратор, рекламні агенти, глядачі, журі. Кожен з учасників повинен мати чітко визначену функцію.

Головний зміст і завдання даного практичного заняття полягає не тільки в тому, щоб більш грунтовно засвоїти матеріал попереднього уроку, а й представити свою практичну роботу, свої знання у вигляді твору і спробувати продати його за всіма законами і правилами цивілізованої ринкової економіки. Коли учень починає презентувати свою роботу, він потрапляє у світ, хай і штучно створений, сучасного культурного економічного життя, у світ конкуренції і коньюктури.

Урок-аукціон

"Товаром" на уроці-аукціоні є знання учнів. "Товар" на аукціоні - це "лот", продавець - "купець". Ведучим бажано бути вчителеві.

Підготовка до уроку здійснюється за 2 тижні. Призначаються 4 "купці", які готують лоти, а також "банкір", який відповідає за підготовку аудиторії і зведеної таблиці результатів аукціону. Аудиторія - учні, які добре встигають з предмета.

Урок- брейн-ринг

Брейн-ринг - відома телевізійна гра, де стартом є складне цікаве запитання, а фінішем - правильна відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже часприйняття рішення обмежений.

За результатами гри можна зробити висновок щодо рівня підготовки учнів класу з даної теми, Їхнього вміння логічно мислити, швидко приймати рішення'

Урок-бесіда за "круглим столом"

У класі повинна бути група людей (учнів, ведучих), які могли б на себе взяти роль відповідачів на поставлені питання з теми заняття. Підготовку до уроку проводять заздалегідь. Учням дають список рекомендованої літератури і теми, які треба повторити. Обговорення повинно відбуватися коректно. у кінці уроку робиться висновок з відповідної проблеми. Дається оцінка роботи класу і окремих учнів.

Урок-диспут

Дискусія, розгляд, дослідження. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного вирішення. Дискусія виникає внаслідок спілкування вчителя і учнів, один з одним, у процесі вирішення проблемної ситуації.

Механізм виникнення дискусії: проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності і бажанням розібратися у проблемі.

Будь-яка дискусія включає три компоненти:

1. Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

3. Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Дискусія повинна бути частиною навчального процесу. є декілька видів дискусії:

1) спонтанна дискусія, що виникає в ході спільного вирішення проблеми всіма учнями чи групою учнів. Це буває тоді, коли проблема учням дуже близька;

2) заздалегідь запланована дискусія. Для цього учнів попередньо ознайомлюють з предметом суперечки. Вони опрацьовують відповідну літературу. Учні мають достатньо знань для розв'язання проблеми.

Для дискусії характерні такі поняття: знання, вміння, навички, досвід творчої діяльності.

Дискусія - суперечка по суті, в ході якої учні отримують важливі цінності.

При підготовці вчитель повинен чітко сформулювати завдання, бажано з поясненнями, що розкривають суть проблеми, і питання про можливі шляхи її вирішення. Доцільно з цього приводу звернутися до думок учених.

При підготовці учнів ознайомлюють з відповідною літературою, список якої треба дати заздалегідь.

Учитель повинен скеровувати учнів, ставлячи питання.

Урок-вікторина

До уроку кабінет оформляють відповідним чином: на стінах емблеми та привітання команд, фотографії. Учні визначають журі і суддю-інформатора.

І етап уроку присвячується історії. Кожній з команд пропонують по 3-4 завдання, які треба розв'язати у визначений термін. З кожною командою працює по два члени журі. Вони перевіряють правильність відповідей, фіксують час, який було затрачено на виконання завдань.

ІІ етап - конкурс капітанів. Кожному капітанові допомагає команда. Колективний пошук, дух змагання дозволяє систематизувати набуті знання, зосередити увагу на найважливішому.

ІІІ етап - змагання команд. Кожна команда пропонує команді-суперниці по п'ять завдань, на їх обдумування відводиться не більше трьох хвилин. Уроки-вікторини цікаві тим, що дають можливість всебічно розглянути проблему, знайти найбільш вдале вирішення. Такі уроки виховують почуття колективізму, розвивають допитливість, вчать самостійності.

Урок-вистава

На відміну від рольової гри, вистава передбачає більш чіткий сценарій, який регламентує діяльність учнів безпосередньо на уроці та збільшує Їхню самостійність під час підготовки сценарію.

Театралізовані вистави спрямовані на те, щоб викликати інтерес до навчання, і спираються на образне мислення, фантазію, уяву учнів. При підготовці вистави відсутній будь-який тиск на учнів у висвітленні конкретноїісторичної ситуації. Знання, які учні засвоЇЛи на попередніх уроках, вони можуть використати зараз. Персонажі залишають можливість глядачеві самостійно обміркувати історичну ситуацію і зробит_ власні висновки.

Методи інтерактивного навчання на уроках історії

 

Метод “Мікрофон”

Метод “Мікрофон” надає можливість кожному сказати щось швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку чи позицію. Правила проведення такі: 
              •говорити має тільки той чи та, у кого “символічний” мікрофон; відповіді не коментуються і не оцінюються;
              •коли хтось висловлюється, інші не можуть говорити або викрикувати з місця.


Робота в малих группах

            Робота в малих групах дозволяє набути навичок, які необхідні для спілкування та співпраці.
            Після того як учитель об’єднав учнів у малі групи і вони отримали завдання, кожна група за короткий час (3-5 хв.) повинна виконати це завдання та оголосити результати роботи своєї групи.
             Пропонуються правила роботи в малих групах, які допоможуть учням організувати свою роботу:
Швидко розподілити роль в групі:
           Спікер (керівник групи):
   •Зачитує завдання групи;
   •Організовує порядок виконання;
   •Пропонує учасникам групи висловитись по черзі;
   •Заохочує групу до роботи;
   •За згодою групи визначає доповідача. 
          Секретар:
   •Веде коротко і розбірливо записи результатів роботи своєї групи;
   •Як член групи має бути готовим висловити думку групи при підведенні підсумків, або допомогти доповідачеві.
          Спостерігач (тайм-скіпер):
   •Слідкує за часом;
   •Заохочуе групу до роботи.
          Доповідач:
   •Чітко висловлює думки групи;
   •Заохочує групи до роботи.
Починайте висловлюватися спочатку за бажанням, а потім по черзі.
Дотримуйтесь одного з правил активного слухання, головне не перебивайте один одного.
Обговорюйте ідеї, а не особи учнів, які висловили цю ідею.
Утримуйтесь від оцінок та образ учасників групи.
Намагайтеся в групі дійти спільної думки, хоча в деяких випадках у груп може бути особлива думка і воно має право на існування.

Мозковий штурм”

Це ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає учасників проявляти свою увагу та творчість, який досягається шляхом вільного вираження думок усіх учасників та учасниць і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної теми.
     Учитель на уроці називає тему дискусії та запрошує вас взяти участь у її обговоренні шляхом “штурму”, який організовується за такими етапами:
Всі учасники “штурму” пропонують ідеї щодо розв’язання висунутої проблеми (ідеї можуть бути будь-якими, навіть фантастичними).
Учень або учениця записує на дошці всі ідеї, що пропонуються.
Коли група вважає
  кількість поданих ідей достатньою, їх подання припиняється.
Після того, як майже всі ідеї зібрані, вони групуються, аналізуються, розвиваються групою.
Вибираються ті, що, на вашу думку, допоможуть вирішити поставлену проблему.

Правила поведінки під час “мозкового штурму”:
•намагатися зібрати якомога більше ідей щодо вирішення завдання або проблеми;
•примусити працювати свою уяву: не відкидати ніяку ідею тільки тому, що вона суперечить загальноприйнятій думці;
•не можете подавати скільки завгодно ідей або розвивати ідеї інших учасників;
•не можна обговорювати і критикувати висловлювання інших та намагатися давати оцінку запропонованим ідеям.

Метод “Займи позицію”

Цей метод допомагає проводити дискусію із суперечливої теми. Надає можливість висловлюватися кожному, продемонструвати різні думки з теми, обгрунтувати свою позицію в будь-який час, якщо його переконали та назвати більш переконливі аргументи.

Порядок проведення:
•учитель називає тему та пропонує висловити свою думку та пропонує висловити свою думку з досліджуваної теми;
•учню потрібно стати біля того плакату, який збігається з його точкою зору;
•учень готується до обгрунтування своєї позиції, чому саме її він обрав;
•якщо після обговорення дискусійного питання учень змінив точку зору, то може перейти до іншого плакату і пояснити причини свого переходу, а також назвати найбільш переконливу ідею або аргумент протилежної сторони.

Метод “Навчаючи-вчуся”

Цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам та однокласницям під час уроку.
 Робота організовується так:
Після того як учитель назвав тему та тему уроку, роздав учням картки із завданням, їм потрібно ознайомитися з інформацією, що міститься на кожній картці;
Якщо учням щось незрозуміло, вони отримують інформацію вчителя;
Учні готуються до передачі цієї інформації іншим у доступній формі;
   Їм необхідно ознайомити зі своєю інформацією інших однокласників та однокласниць. Учень має право говорити тільки з однією особою. Його завдання полягає в тому, щоб поділитися своєю інформацією з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію з іншими учнями і самому дізнатися про певну інформацію від них;
Тоді, коли всі поділилися та отримали інформацію, учні висловлюють свої думки з приводу виконаного завдання.
Цей метод надає можливість взяти участь у навчанні та передачі своїх знань іншим, у даному випадку своїм однокласникам та однокласницям під час уроку.

Робота в парах

Робота в парах є різновидом роботи в малих групах. Ця форма роботи дозволить учням набути навичок співпраці, оволодіти умінням висловлюватись та активно слухати.
 
Метод «Акваріум»

Ефективним методом розвитку вмінь ведення дискусії є “акваріум”.
Після того як учитель розподілив учнів на дві-чотири групи і запропонував їм завдання для виконання та необхідну інформацію, одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти), утворивши внутрішнє коло.
Учасники цієї групи починають обговорювати запропоновану вчителем проблему. Всі інші учні мовчки спостерігають за обговоренням.

Групі, що працює, для виконання завдання необхідно:
    прочитати вголос ситуацію;
    обговорити її в групі, використовуючи метод дискусії;
    дійти спільного рішення
На цю роботу групі дається 3-5 хв. 
Усі інші учні класу мають тільки слухати, не втручаючись у хід обговорення, спостерігають, чи відбувається дискусія за визначеними правилами. Після закінчення часу група займає свої місця, а вчитель ставить до класу запитання:
•    Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?
•    Чи була ця думка достатньо аргументована, доведена?
•    Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим?
     Після цього місце в “акваріумі” займає інша група і обговорює наступну ситуацію (проблему).
     Всі групи по черзі мають побувати в “акваріумі”,  і результати роботи кожної з них мають бути обговорені у класс

Розвиток пізнавального інтересу до вивчення історії починається з „ занурення в океан історії ”, створюються ситуації за заданими алгоритмами : „ Що, де, коли, як, хто, чим, чому ”. За допомогою цих питань з`являється інтерес до історії як науки, діти замислюються над перспективами її розвитку.

Вчитель повинен поставити перед собою завдання:

1) Використовувати різноманітні форми, прийоми і методи на уроках.

2) Розвивати в учнів прагнення до успіху.

3) Навчити працювати, виконувати завдання, робити пропозиції.

4) Розвивати творчі здібності : спостережливість, уяву, пам`ять, уміння аналізувати, теоретичне мислення.

Кожен урок повинен бути підсумком та емоційним відкриттям.

Використання різних форм навчання дає можливість простежити за роботою  учня при вивченні певної теми, об`єктивно оцінити його навчальну діяльність. Сприяє виявленню глибини знань для створення проблемної ситуації. Посиленне сворення таких ситуацій показує усвідомлення учнями програмного матеріалу, відсутність прогалин. Проблемні ситуації дуже різноманітні за тематикою, змістом та складністю.

Учні досягнуть творчих результатів з історії тільки тоді, коли вчитель буде усвідомлювати, що дитина постійно перебуває під тиском потоку інформації, яка впливає на її свідомість і почуття.





57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)


Автор
Дата добавления 05.11.2016
Раздел История
Подраздел Статьи
Просмотров158
Номер материала ДБ-321211
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх