Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Дошкольное образование / Другие методич. материалы / Формування діамонологічної компетенції у дітей-логопатів (з досвіду роботи)

Формування діамонологічної компетенції у дітей-логопатів (з досвіду роботи)


  • Дошкольное образование

Поделитесь материалом с коллегами:

Оволодіння зв’язною діамонологічною мовою - одне з головних завдань мовного розвитку дошкільників з вадами мови. ЇЇ успішне вирішення залежить від багатьох умов:

  • анамнезу дитини;

  • мовного середовища,

  • соціального оточення,

  • сімейного благополуччя,

  • індивідуальних особливостей особистості,

  • пізнавальної активності дитини й т.п.,

Все це необхідно врахувати в процесі цілеспрямованого мовного виховання.

Вчені називають діамонологічне мовлення первинною природною та класичною формою мовного спілкування. Так, з чого ж треба починати цю роботу?

А починається ця робота з першого дня появи дитини на світ. Вона відчуває перші враження, слухає ласкаві голоси рідних. Поступово у малечі з'являються гуління, лепет, перші слова…

Щоб у дитини з'явилася фраза, просте речення - треба багато попрацювати над цим. Все частіше у наш садок приходять діти, які спілкуються тільки звуковими символами та звуконаслідуваннями. Останнім часом, це необов'язково молодші дошкільнята.

Щоб виконати завдання Базового компоненту, а саме сформувати у дитини мовленнєву компетенцію, треба починати з самого початку:

  • накопичення словникового запасу;

  • формування лексико – граматичної будови мови;

  • розвиток діамонологічного мовлення.

З дітьми I рівня ЗНМ я ставила головне завдання розвитку мови – це її розуміння, використання активної мови дітей як засобу спілкування, тому, що у цих дітей мовленнєві компоненти спілкування вкрай обмежені, у таких дітей повна відсутність мовлення або активний словник складається з невеликої кількості звуконаслідувань та звукових комплексів. Такі діти широко використовують лепетні утворення, жести та міміку. Основною відмінністю мовного розвитку дітей з таким діагнозом є обмеження сприймання та відтворення складової структури слова

На індивідуальних заняттях з дітьми I рівня ЗНМ я вчила їх називати своє ім'я, ім'я матусі, тата, розвивала вміння виражати прохання й бажання словом, пропонувала дошкільнятам ігри на формування простої фрази з 1-2 слів типу: «Назви, хто це?», «Назви предмет»? «Хто, що робить?», «Який? Яка? Яке?», «Хто як говорить?» , «Шо буває? (червоним, великим…)», «Шо є?», «Назви частини предмета», «Узнай та назви предмет по опису» (2-3 прикметника), пропонувала ігри на розвиток складової структури слова : «Прохлопай слово», «Прошагай», «Скільки частин у слові»та інші. Саме ці ігри використовувала, як з молодшими дітьми, так і зі старшими, змінюючи тільки ступень складності. Так в грі «Підбери ознаку» використовувала:

  • для малюків 1 наочний образ, (Це пес. Він який?)

  • для дітей з середнього віку наочність з 2-3 вербальних образів

  • для дітей старшого віку – тільки вербальні інструкції, (можна влаштувати змагання – хто більше назве прикметників – «красивих» слів.

В цей період головним завданням стає накопичення пасивного та активного словнику, розширення словникового запасу.

Шоб надати малюку реальну й повноцінну допомогу я у взаємодії з вихователями використовувала прийоми для розвитку мови та стимуляції мовної активності:

  • розмова дорослого з самим собою. (Дитина слухає все, шо говорить дорослий, називаючи речі та дії оточуючої дійсності)

  • паралальна розмова – опис всіх дій малюка;

  • штучне нерозуміння дитини ( перший крок – обурення дитини, а далі дитина почне якимось жестами, звуками поясняти, чого вона бажає);

  • поширення – це продовження та доповнення всього того, що сказала дитина.

Перехід до другого рівня мовленнєвого розвитку характеризується підвищеною мовленнєвою активністю дитини. Спілкування здійснюється шляхом використання постійного, але все ще спотвореного та обмеженого запасу загальновживаних слів. На цьому етапі я починала роботу над будовою простої фрази, простого речення. Використовувала різні прийоми:

  • «Склади речення за опорними малюнками», поступово збільшуючи їх кількість.

  • «Склади речення по окремих ситуаційних малюнках» («картинки-дії» з термінології Л.С.Цвєткової);

  • «Склади речення по мнемодоріжках;

  • Я знайомила дітей з символами слів – предметів, слів – ознак (гарні слова), слів – дій . Діти з задоволенням будують речення, коли кожне слово можна «потримати» у руках у прямому смислі. Їм подобається поширення речень однорідними означеннями, доповненнями, поширення дієсловами.

  • «Склади речення за кольровими символами»;

  • «Склади речення схемою» - зі старшими дошкільниками;

  • «Доскажи речення» - починає дорослий: (Автобус їде в …;)

  • «Розповідь записана карлючками», - коли дитина пише,

імитуючи письмо дорослого, а потім намагається розповісти, що вона написала, придумуючи сюжет.

Вимоги програми дошкільної освіти в частині навчання діамонологічної мови, в ос&


Автор
Дата добавления 14.10.2016
Раздел Дошкольное образование
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров51
Номер материала ДБ-260566
Получить свидетельство о публикации

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх