Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Начальные классы / Другие методич. материалы / Интерактивные методы обучения на уроках в начальной школе
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Начальные классы

Интерактивные методы обучения на уроках в начальной школе

библиотека
материалов


Актуальність:


У національній доктрині розвитку освіти обґрунтовано завдання оновлення змісту освіти та навчання – виховного процесу.

Навчально – виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності.


Особистісно – зорієнтоване навчання є досить перспективним, оскільки воно виходить із самооцінності особистості, духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самого себе і своїх обставин.


Інтерактивне навчання – це навчання, занурене у спілкування, діалогічне навчання, що відноситься до педагогічних технологій на основі ефективності управління й організації навчального процесу.



Мета дослідження:


Особистісний розвиток учня і погляду на себе як на цінність та самоцінність під час систематичного втілювання інтерактивних технологій, формування учня як неповторної особистості, творця самого себе.



Об’єкт дослідження:


Учні початкових класів


Завдання дослідження:


  • підвищення рівня самооцінки учнів;

  • усвідомлення ціннісності інших людей;

  • формування розгорнутої навчальної діяльності шляхом оволодіння організацій-

ними, логіко – мовленевими, пізнавальними і контрольно – оцінними уміннями і навичками.



Науково – педагогічні технології навчання:


  • технологія кооперативного навчання;

  • технологія колективно – групового навчання;

  • технологія ситуативного моделювання;

  • технологія опрацювання дискусійних питань.



Анотація



У даній роботі подано досвід роботи вчителя початкових класів з проблеми «Інтерактивні технології навчання у початкових класах».

Інтерактивне навчання є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступати керівним методоло-

гічним положенням у вихованні і навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально – виховному процесі.

Основна мета втілювання інтерактивних технологій у навчанні є створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчує свою успішність, свою інтелек-

туальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

Сучасна педагогіка довела, що на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу.

Саме інтерактивні методи дають змогу організувати навчально – виховний процес так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають

альтеративні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співпраці.

Подані методи і форми роботи, розробки уроків, завдання сприятимуть:

  • розвитку світогляду, логічного мислення;

  • формуванню критичного мислення;

  • осмислення своїх індивідуальних можливостей.




















- 2 -



Зміст

Вступ ……………………………………………………………………….. 3

Основна частина

  1. Що таке інтерактивне навчання? ………………………………….. 4

    1. Основні моделі навчання ……………………………………….. 5

    2. Кооперативна форма навчальної діяльності …………………... 8

  2. Сутність і види інтерактивних методів навчання ………………….11

    1. Групові методи …………………………………………………... 11

    2. Фронтальні методи ………………………………………………. 14

  3. Структура уроків із застосуванням інтерактивних методів ……….15

  4. Вимоги до впровадження інтерактивного навчання ……………….17

Висновки …………………………………………………………………….17

Література……………………………………………………………………19

































- 3 -


Вступ


У Національній доктрині розвитку освіти, затвердженій указом Президента України у квітні 2002 року, обґрунтовано завдання оновлення змісту освіти та навчально – виховного процесу.

Як відомо, навчально – виховний процес повинен будуватися відповідно до потреб особистості та індивідуальних можливостей дітей, зростання їх самостійності й творчої активності. А це вимагає організації навчання відповідно до особистості, таланту дитини. Необхідна переорієнтація на те, щоб створити можливості кожному стати самим собою. В освітньому закладі основи цих важливих змін закладаються безпосередньо на уроці.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які ґрунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками.

Особистісний підхід до навчально – виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально – виховний процес набуде особистісного спрямування.

Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступати керівним методологічним положенням у вихованні і навчанні.

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школа, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально – виховного процесі.

Особистісно – зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин.

Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої думки, ділилися інформацією. Завдання вчителя – пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань.

Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу, то зобов’язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально – виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.






- 4 -


  1. Що таке інтерактивне навчання?


Інтерактивне навчання – це навчання, занурене у спілкування, діалогове навчан-

ня, що відноситься до педагогічних технологій на основі ефективності управління й організації навчального процесу.

Призначення інтерактивного навчання полягає у тому, щоб по – перше, передати знання, по – друге усвідомити цінність інших людей. Має воно і свої завдання: роз-

в’язання навчальних поведінкових завдань; надання підтримки членам групи.

Зміст роботи полягає не лише у знаннях, але й у способах мислення.

Інтерактивне навчання – це специфічна форма організації навчальної діяльності, одна із цілей якої – забезпечення комфортних умов, за якими кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу; продуктивність навчання,виключення однієї думки над іншою.

Мете інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчує свою успішність, свою інтелектуальну досконалість,що робить продуктивним сам освітній процес. Мета – діалог не заради взаємодії дітей, а взає-

модія дітей заради вияву та реалізації їхніх індивідуальних можливостей. Для цього необхідно керуватися відповідними принципами: індивідуалізація реалізується при взаємодії з різними партнерами, взаємодія всіх з усіма, зведеності груп, самоврядування ( виявляється в залученні дітей до планування, організації та управління навчальним процесом ).

Вчителю необхідно створити такі умови взаємодії, які б психологічно мотивували в учнів потребу висловлюватися щиро і безпосередньо. Таким чином вони демонструють вміння мислити, спробувати глянути на себе з іншого боку, -

все це дає змогу формувати в учнів самостійне критичне мислення. Критичне мислення – це не тільки здатність помічати помилки та недоліки у чужій роботі, але й більш широкі здібності аналізувати, виявляти позитивне і негативне. Ключові елементи критичного мислення – це знання, вміння, цінності, відношення. У мо –

лодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність шляхом оволодіння організаційними, логіко – мовленнєвими, пізнавальними і контрольно – оцінними уміннями і навичками, особистий досвід культури поведінки в соціальному та природному оточенні, співпраці у різних видах діяльності.

Виходячи з вищезазначеного, на практиці необхідно використовувати інтерак –

тивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу. Саме інтерактивні методи дають змогу створювати навчальне середовище, в якому теорія і практика засвоюються одночасно, а це надає змогу учням формувати характер, розвивати світогляд, логічне мислення, зв’язне мовлення; формувати критичне мислення; виявляти і реалізувати індивідуальні можливості. При цьому навчально – виховний процес організовується так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають альтернативні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співробітництву.

Інтерактивність в навчанні можна пояснити як здатність до взаємодії, знаходжен-

ня у режимі бесіди, діалогу, дії. Відповідно, у дослівному розумінні інтерактивним може бути названий метод, у якому той, хто навчається, є учасником.


- 5 -


1.1. Основні моделі навчання


Ще у 60 – х роках ХХ ст. Я. Голант охарактеризував три основні моделі навчан-

ня, що існують у сучасній школі. Залежно від участі учнів у навчальній діяльності, зазначив Я. Голант, розрізнюють активну і пасивну моделі навчання. Термін «па - сивна» є умовним, адже будь – який спосіб навчання передбачає певний рівень пізнавальної активності учнів. Ймовірно, у своїй класифікації вчений використовує «пасивність» як визначення низького рівня активності учнів, де переважає репро –

дуктивна діяльність, а самостійність і творчість відсутні.


Пасивна модель навчання

Учень виступає в ролі «об’єкта» навчання, він отримує певну інформацію, мате –

ріал від учителя і повинен засвоїти та відтворити її. Домінують такі методи навчан-

ня, як читання, лекція – монолог, пояснення, демонстрація, відтворювальне опиту-

вання.


Позитивні аспекти пасивної моделі

Негативні аспекти пасивної моделі

  1. Можна подати великий за обсягом

матеріал за короткий час.

  1. Одночасно сприймають матеріал усі слухачі.

  2. Витрачається мало часу на розпо-

відь або пояснення.

  1. Учні пасивні, не спілкуються ані між собою, ані з учителем.

  2. Не виконують ніяких завдань.

  3. Учителю важко визначити рівень засвоєння поданого матеріалу.

  4. Відсутній контроль за знаннями.

  5. Як правило, невисокий показник навченості.



Активна модель навчання

Цей тип навчання передбачає застосування методів, які стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Тут уже учень вступає в діалог з учителем, вико –

нує певні творчі завдання і виступає «суб’єктом» навчання.

Основні методи навчання – це різноманітні творчі та проблемні завдання, проб –

лемні ситуації, самостійна робота, запитання від учителя до учня і навпаки.

Позитивні аспекти активної моделі

Негативні аспекти активної моделі

  1. Високий рівень інформації ( проб-

лемний метод ).

2. Велика кількість учнів, які можуть

одночасно приймати інформацію.

3. Показник навченості досить висо-

кий.

  1. Майстерність педагога відіграє сут

тєву роль в організації такого навчання.

  1. Учитель може проконтролювати

рівень знань учнів.


  1. Учні спілкуються тільки з учителем.

  2. Як правило, така модель викорис –

товується на уроці тільки для опи-

тування.

  1. Учень перебуває у постійній напру

зі «спитає – не спитає».

  1. Учень може бути незадоволений

тим, що його не запитали, не вислухали його думку.

- 6 -


Інтерактивна модель навчання

Якщо йдеться про інноваційні інтерактивні технології навчання та методику їх використання, необхідно пам’ятати, що діти вчаться ефективно:

  • якщо є мотивація до навчання;

  • якщо використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;

  • якщо створено приязне комфортне середовище;

  • якщо є можливість застосувати їхні знання і вміння;

  • якщо володіють відчуттям контролю над процесом навчання;

  • якщо досягають успіхів;

  • якщо є можливість випробувати нові знання на практиці і використати набуті знання;

  • якщо повністю залучаються у процесі навчання;

  • якщо мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

  • якщо можуть побачити використання набутих знань та вмінь на практиці.


Позитивні аспекти інтерактивної моделі

Негативні аспекти інтерактивної моделі

  1. Розширюються пізнавальні можли

вості учня ( здобуття, аналіз, засто

сування інформації з різних дже –

рел ).

  1. Як правило, високий рівень засво-

єння знань.

  1. Учитель без зусиль може проконт-

ролювати рівень засвоєння знань учнями.

  1. Учитель має змогу розкритися як

організатор, консультант.

  1. Партнерство між учителем і учня-

ми та в учнівському колективі.


  1. На вивчення певної інформації потрібен значний час.

  2. Необхідний інший підхід в оціню-

ванні знань учнів.

  1. У вчителя відсутній досвід такого

способу організації навчання.

  1. Нестача методичних розробок уро-

ків з використанням інтерактивних

методів навчання.


Інтерактивна модель навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – створити найсприятливіші, комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуватиме свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуа- цій, використання рольових ігор, висловлювання своєї точки зору стосовно тієї чи іншої проблеми, вміння доказово міркувати, спільне вирішення питання на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Суть інтерактивного у тому, що навчаль-

ний процес відбувається за умовами постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання ( колективне, групове, навчання у співпраці ), де учень і учитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з това –

ришами, критично мислити, поважати думку колег, приймати продумані рішення.



- 7 -


Як бачимо, процес навчання потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активності у цьому процесі. Мало пояснити, розповісти. Справжнього результату можна досягти за допомогою інтерактивного навчання.


Технологія інтерактивного навчання – така організація навчального процесу, за якої неможлива неучасть у процесі пізнання;

  • кожен учень має конкретне завдання, за виконання якого він повинен публічно прозвітувати;

  • від діяльності кожного учня залежить якість виконання поставленого перед групою завдання.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.

Структура таких уроків складається з п’яти етапів:

  • мотивація;

  • оголошення, представлення теми та очікуваних результатів;

  • актуалізація знань, надання необхідної інформації;

  • усвідомлення;

  • рефлексія.

Центральною частиною уроку є інтерактивна вправа.

Для подолання складності застосування інтерактивних технологій необхідно пам’я-

тати:

  1. Інтерактивні вправи потребують певної зміни всього життя класу, багато часу для підготовки як учнів, так і вчителя. Ліпше підготувати незначну кількість інтерактивних занять протягом року, ніж абияк, але часто проводити підготовлені «ігри».

  2. Доцільно провести з учнями організаційне заняття і разом розробити пра-

вила роботи в класі. Для початку використовуйте прості інтерактивні тех-

нології.

  1. Використання інтерактивних технологій – це потребує такого мікроклімату в

класі, який найліпше сприяє співробітництву, взаєморозумінню, доброзичли-

вості, дає можливість дійсно реалізувати особистісно – орієнтоване навчання.

  1. Для ефективного застосування інтерактивних технологій, охоплення всього

необхідного матеріалу, його глибокого вивчення, педагог повинен старанно планувати свою роботу:

  • провести попередню підготовку учнів за конкретним завданням: прочитати, продумати, опрацювати необхідну додаткову літературу, виконати самостійні підготовчі завдання;

  • відібрати для уроку найефективніші інтерактивні вправи, які дали б учням ключ до засвоєння теми;

  • під час інтерактивних вправ дати учням можливість добре подумати над завданнями, щоб вони виконували їх серйозно, а не механічно або граючись;

  • на уроці використовувати одну( дві ) інтерактивні вправи, а не цілий калей-

доскоп;

  • обов’язково провести обговорення за підсумками інтерактивної вправи;

  • проводити бліцопитування, самостійні домашні роботи з різноманітних матеріалів теми, що не були пов’язані з інтерактивними вправами.

Щоб контролювати хід навчання учитель повинен попередньо добре підготу- ватись:


- 8 -


  • глибоко обміркувати і вивчити програмний матеріал і додатковий;

  • детально спланувати і розробити урок: визначити хронометраж, ролі учасни-

ків, підготувати запитання та можливі відповіді, виробити критерії оцінки ефективного уроку;

  • створити сприятливі умови для учнів під час вивчення теми шляхом добору

найцікавіших випадків, проблем, оголошувати очікувані результати уроку і критерії оцінки роботи учнів;

  • передбачити різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх на роботу, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи класу,

цьому можуть сприяти різноманітні вправи – розминки, письмовий розподіл ролей у групах.

Використання цього методу розкриває перспективи для фахового росту, для самовдосконалення, для навчання разом з учнями.


1.2. Кооперативна форма навчальної діяльності


Кооперативна форма навчальної діяльності, за В. Телячу, О. Лесиною, - це форма організації навчання в малих групах учнів, об’єднаних спільною навчальною метою. При цьому вчитель керує роботою кожного учня опосередковано, через завдання , на вирішення яких він спрямує діяльність групи. Кооперативне навчан-

ня вчить учнів спілкуватися, використовувати навички активного слухання, вислов-

лювати власні думки, переконувати, бути переконливими й толерантними, розуміти інших, сприяє досягненню учнями високих результатів засвоєння знань та формування вмінь.

Коли учні працюють разом, вони формують навички, необхідні для самостійного життя:

  • уміння уважно слухати;

  • спільно вирішувати проблем;

  • самостійно ( спільно ) приймати рішення;

  • проводити різноманітні дослідження;

  • аналізувати матеріал;

  • розв’язувати конфлікти;

  • засвоювати навички демократичного способу життя, які знадобляться їм на роботі, в житті.

Основним під час організації кооперативного навчання є спілкування і взаємодія учнів. Причому ефективним та продуктивним таке навчання буде тоді, коли склад груп змінюватиметься та кожен учень матиме можливість спілкуватися з усіма іншими.

Кооперативна форма навчання має такі ознаки:

  • всі учасники об’єднані однією метою;

  • у групі розподілено працю, функції та обов’язки кожного члена;

  • між учасниками панує співпраця і дружня взаємодопомога;

  • учні цінують і поважають працю всіх і кожного зокрема;

  • обсяг роботи, виконаної групою, завжди є об`ємнішим за обсяг роботи, вико-

наної кожним її членом чи частиною групи.




- 9 –


Коли учні працюють у групах та виконують завдання, кінцевий результат якого залежить від спільних зусиль, у них розвивається соціальне почуття. Вони почина-

ють глибше занурюватися у навчання, оскільки роблять це не самостійно, а разом з однокласниками. Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії в малих групах, обговорення матеріалу з іншими, взаємонавчання дають можливість краще зрозуміти, опанувати виучуваний матеріал.

Щоб діти співпрацювали, вчителю необхідно відповідним чином організувати урок. Для цього треба враховувати такі чинники:

  • позитивна діяльність;

  • особистіста взаємодія, що стимулює діяльність;

  • індивідуальна та групова підзвітність;

  • навички міжособистісного спілкування у невеликих групах;

  • обробка даних про діяльність групи;

Л. Виготський зазначив: «Навчання є найінтенсивніше, коли відбувається в ко- тексті підтримки, заохочування і допомоги… Хто пояснює і уточнює – вчиться. Що діти зроблять разом сьогодні, завтра зможуть зробити самостійно…».

Кооперативне навчання може здійснюватися не тільки в групах, а й у парах.

Робота в парах застосовується і як окрема самостійна технологія, і як підготовчий етап до роботи в групах.

Ось деякі види діяльності для роботи в парах:

  • діалоги з партнером;

  • прості вправи «запитання - відповідь»;

  • короткотривалий ( не довше хвилини ) «мозковий штурм»;

  • взаємоперевірка письмового завдання;

  • підготовка для формування більшої групи;

  • будь – яка короткотривала робота, коли об’єднання в групи та організація праці недоцільна та відволікають для виконання завдання.

Робота в парах дає можливість залучити учнів до інтерактивного спілкування на

короткий час з мінімальними технічними проблемами.

Першим кроком для успішної групової роботи є вибір відповідного завдання.

Серед завдань можуть бути:

  • ігри;

  • рольові ігри та імітації;

  • драматичні вистави;

  • проекти;

  • інтерв’ю;

  • «мозковий штурм»;

  • заповнення інформаційного простору;

  • розрізані смужки;

  • розв’язування проблем та прийняття рішень;

  • обмін думками;

  • досліди та експерименти.

Щоб ефективно організувати роботу в малих групах, учителю потрібно пам’ятати,

що:

  • групи повинні бути сформовані з трьох – чотирьох чоловік;

  • усі члени групи сидять за одним столом;



- 10 –


  • ролі між членами групи потрібно розподілити швидко: спікер, доповідач, секундант, секретар.

Спікер – ознайомлює учнів із завданням, встановлює порядок виконання, пропонує

членам групи почергово висловлювати свої думки, заохочує групу до роботи, під –

биває підсумки роботи групи.

Секретар – коротко записує результати роботи, має право брати участь у підбитті підсумків роботи групи або допомагати доповідачеві.

Секундант – стежить за часом та заохочує групу до роботи.

Доповідач – чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи.

Обов’язково потрібно нагадати правила роботи в групі.

Правила роботи в групі:

  • Уважно слухати товариша.

  • Не критикуй! Не принижуй!

  • Пам’ятай про взаємодопомогу.

  • Маєш право промовчати.

  • Дотримуйся визначеного часу.

- потрібно дати кожній групі конкретні завдання, чіткі та детальні інструкції щодо їх виконання та організації роботи в групі;

- потрібно стежити за часом і завжди мати додаткові завдання, щоб охопити учасників тих груп, що вже впорались із завданням;

  • дотримуватися застережень.

Орієнтовні застереження:

  • учитель не може сидіти за столом і виконувати іншу роботу;

  • учитель не має права виходити з класу;

  • не можна витрачати весь час на одну групу, ігноруючи інші;

  • не потрібно виправляти помилок учнів, хіба що вони самі про це

попросять;

  • не можна перебивати учнів, навіть якщо вчитель бачить, що розмова пішла дещо невірному напрямку;

  • допомагати учням не забороняється;

  • потрібно бути готовим до підвищеного шуму, характерного для роботи

в групах.

Кожну групову роботу потрібно завершити представленням, обговоренням її

результатів цілим класом. Також після будь – якої спільної діяльності треба запро-

понувати учням оцінити свій персональний внесок у роботу групи, а також досяг –

нення усієї групи. Можна скористатися формами письмового оцінювання.


Наприклад:

Оцінювання групової роботи

Обведи потрібну літеру.

( з – завжди, ч – часом, н – ніколи )

з ч н Ми завжди переконуємося, що всі розуміють завдання.

з ч н Ми вислухали ідеї та думки інших.

з ч н Ми були дуже терпеливі, коли пояснювали найскладніші частини завдання

іншим членам групи.



- 11 -


з ч н Ми ділилися всіма матеріалами з іншими членами групи.


Нашим найбільшим успіхом було



Наступного разу ми



2. Сутність і види інтерактивних методів навчання


Варто зауважити, що в науковій літературі будь – яка класифікація інтерактив –

них методів навчання за О. Помету та Л. Пироженко такі методи розподіляють на

чотири групи залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності

учнів:

  • інтерактивні технології кооперативного навчання;

  • інтерактивні технології колективно – групового навчання;

  • технологія ситуативного моделювання;

  • технологія опрацювання дискусійних питань.

До технологій кооперативного навчання належать такі інтерактивні методи, як:

робота в парах, ротаційні ( змінні ) трійки, два – чотири – всі разом, карусель, робота в малих групах, акваріум.

Їх можна ефективно використовувати як на уроках засвоєння, так і на уроках

застосування знань, умінь і навичок. Це може відбуватись одразу ж після викладу вчителем нового матеріалу, замість опитування, на спеціальному уроці, присвяче –

ному застосуванню знань, умінь і навичок, або бути частиною узагальнювального

уроку.

Методи можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші пере –

бачають взаємодію учасників малих груп ( від 2 до 6 осіб ), другі – спільну роботу

та взаємонавчання всього класу.

Час обговорення в малих 3 – 5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.


2.1. Групові методи


1. Робота в парах

Робота в парах сприяє позитивному ставленню до навчання, розвиває вміння

пристосовуватись до роботи в групах, підготовлює грунт для широкого і ефектив –

ного застосування інтерактивних технологій.

Вона дуже ефективна на початкових етанах навчання.

Учні працюють, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і

дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими ( обговорити подію, твір, взяти інтерв’ю один в одного, про анкету –

вати партнера ). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати.



- 12 –


Учні третього класу на уроці російської мови


hello_html_64f10b7b.jpg



Виступ доповідачів малих груп на уроці читання


hello_html_1f80c615.jpg



- 13 -


2. Робота в трійках

По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обго-

ворення, обмін думками, підведення підсумків.

3. Змінювані трійки

Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й теж завдання,

а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайом-

лює членів новостворених трійок з набутком своїх.

4. 2 + 2 = 4

Дві пари працюють над вправою протягом певного часу, обов’язково доходять

до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Необхідним є кон –

сенсу. Після цього можна перейти до групового обговорення.

5. Карусель

Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме,

зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються «попарні суперечки» кожного з кожним, причому кожен учасник

внутрішнього кола має власні, неповторювані докази ), чи для обміну інформацією

( учні із зовнішнього кола , рухаючись, збирають дані ).

6. Робота в малих групах

Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: «спікер», «секретар», «посередник», «доповідач».

Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють

самостійно, а про оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.


Учні третього класу на уроці «Я і Україна. Природознавство»


hello_html_m630b8099.jpg



- 14 -

7. Акваріум

Такий вид діяльності на уроці допоможе вам вдосконалити навички роботи

в малих групах.

У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обгово –

рення викладає результат, а решта груп слухає, не втрачаючись. Після цього групи

зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Інтерактивна робота в малих групах дасть змогу вам набути навичок спілкування

та співпраці.

Це – ефективний метод колективного обговорення, пошук рішень, що спонукає

учасників проявляти свою уяву та творчість, який досягається шляхом вільного

вираження думок всіх учасників і допомагає знаходити кілька рішень з конкретної

теми.

2.2. Фронтальні форми


1. Велике коло

Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного

питання. Обговорення триває, поки є бажаючи висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

2. Мікрофон

Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон».

3. Мозковий штурм

Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі вислов-

люють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми.

Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

4. Аналіз дилеми ( проблеми )

Учні в колі обговорюють певну проблему. Кожен каже варіанти, що складаються

внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом ( на –

приклад, «чи платити податки, якщо країна не здатна їх правильно розподілити?»).

5. Мозаїка

Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над

різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новостворе –

ній групі були експерти з кожного аспекту проблеми ( наприклад, кожна первинна

група аналізувала один вірш Т. Шевченка, після переформування перша група по –

винна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга – ідейне навантажен-

ня, третя – образи, четверта – форму ).

6. Навчаючи - вчуся

Цю технологію використовують під час повторення вивченого матеріалу та під

час вивчення блоку інформації. Її застосування дає змогу учням взяти участь у

передачі своїх знань однокласникам, підвищує цікавість до знань.

7. Незакінчене речення

Цю інтерактивну технологію часто поєднують з «мікрофоном», вона дає змогу

розвивати в учнів зв’язне мовлення, власні висловлювання, порівнювати їх з інши-

ми, відпрацьовувати вміння говорити коротко, але по суті і переконливо.

Учитель чітко називає тему, з якої учні будуть висловлюватися, формулює неза –

кінчене речення і пропонує учням закінчити його. Кожен наступний учасник по –

винен почати свій виступ із запропонованої формули. Наприклад: «На сьогодні –

ньому уроці найважливішим відкриттям було…», «Це оповідання навчило мене…»


- 15 -

3. Структура уроків із застосуванням інтерактивних методів


«Як навчити, як створити умови для розвитку та самореалізації особистості в процесі навчання?» Цього можна досягти використовуючи інноваційні технології –

технології інтерактивного навчання, перетворюючи тим самим традиційний урок в

інтерактивний.

Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомої структури

комбінованого уроку.

Етапи інтерактивного уроку

І. Мотивація

ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

ІІІ. Надання необхідної інформації

ІV. Інтерактивна вправа ( центральна частина уроку )

V. Рефлексія ( підбиття підсумків ), оцінювання результатів уроку

Мотивація

Мета етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обго –

ворюваної теми. Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно го –

тує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Мате –

ріал, поданий під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «містечком» для

представлення теми уроку. Мотивація допомагає викликати в учнів цікавість до теми уроку, налаштовує їх на ефективний процес пізнання, викликати власну за –

цікавленість, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку. Для цього

використовують прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань. Це може бути розповідь вчителя, бесіда, демонстрація наочності. Мотивація має займати не більше 5% часу заняття.

З інтерактивних вправ можуть бути використані такі: «Вилучи зайве», «Криго –

лам», «Банани», «Мікрофон», «Скринька скарг».


Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів

Мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого

вони повинні досягти і чого від них чекає учитель. Без чіткого і конкретного визна-

чення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяль –

ності, особливо на уроках з використанням інтерактивних технологій, учні можуть

сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчаль –

ним предметом.

Формулювання результатів інтерактивного уроку має відповідати таким вимогам:

  • забезпечити розуміння учнями їхньої діяльності: чого повинні досягти учні на уроці і чого від них чекає вчитель;

  • висвітлювати результати діяльності учнів на уроці;

  • чітко відображати рівень засвоєння знань учнів, розвиток навичок і вмінь,

емоційно – ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань,

характеру, вплив на поведінку;

  • результати мають бути сформульовані за допомогою дієслів;

  • бути лаконічним, абсолютно зрозумілим для всіх: учнів, вчителя, присутніх.

Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати – 90% успіху.



- 16 -

Цей етап уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Доречно використати такі інтерактивні вправи: «Дешифрувальник», «Морський бій», «Мікрофон».


Надання необхідної інформації

Мета етапу – дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконува –

ти практичні завдання. Це може бути міні – лекції, читання роздаткового матеріалу,

виконання домашнього завдання. Для того щоб використати менше часу можна по-

дати інформацію в письмовому вигляді для попереднього вивчення

Ця частина уроку займає близько 10 – 15% часу.

Доречними будуть такі інтерактивні вправи: «Мозковий штурм», «Карусель»,

«Системний оператор».


Інтерактивна вправа – центральна частина заняття

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття, що займає 50 – 60% часу.

ЇЇ метою є практичне засвоєння навчального матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку.

Під час проведення обов’язковою є така послідовність роботи:

  • інструктування, під час якого вчитель розповідає учням про цілі вправи, правила, послідовність дій і кількість часу, відведеного на виконання зав –

дань; запитує, чи все зрозуміло учасникам ( 2 – 3 хв )

  • об’єднання учнів у групи та розподіл ролей ( 1 – 2 хв)

  • завдання, під час якого учень є організатором, помічником, ведучим дискусії.

А також надає учасникам максимум можливостей для самостійної роботи і

навчання у співпраці ( 5 – 15 хв)

  • презентація результатів виконання вправи ( 3 – 15 хв )

  • рефлексія результатів учнями: усвідомлення отриманих результатів (5 –15хв)

Серед інтерактивних вправ доцільними є: «Ажурна пилка», «Читання з передба -ченням», «Пішохідний тур», метод «Прес», «Обери позицію».


Рефлексія, оцінювання результатів уроку

Рефлексія – дуже важливий підсумковий етап інтерактивного заняття.

Підсумковий етап має такі функції:

  • пояснити зміст опрацьованого;

  • порівняти реальні результати з очікуваними;

  • проаналізувати, чому відбулося так чи інакше;

  • зробити висновки;

  • закріпити чи відкоригувати засвоєне;

  • намітити нові теми для обмірковування;

  • встановити зв'язок між тим, що вже відомо, і тим, що потрібно засвоїти, на –

вчитися в майбутньому;

  • скласти план подальших дій.

Мета рефлексії: згадати, виявити, усвідомити основні компоненти діяльності –

її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати.

Важливим в ефективності рефлексії є різноманітність її форм і прийомів, їх від-

повідність віковим особливостям учнів. Рефлексія може бути вербальною, а ще мо-

жуть бути малюнки, схеми, графіки.


- 17 -

Рефлексія тісно пов’язана з постановкою мети. Правильне, чітке формулювання

учнями мети свого навчання є передумовою її досягнення і усвідомлення. Отже, рефлексія не лише підсумок, а й старт для нової освітньої діяльності та її нової мети.

Підсумковий етап містить три стадії.

  1. Установлення фактів ( Що відбулося? )

  2. Аналіз причин ( Чому не відбулося? )

  3. Планування дій ( Що робити далі? )


4. Вимоги до впровадження інтерактивного навчання


Існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання

яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі: необхідно провести

вступне заняття, адже учні абсолютно незнайомі з подібними методами роботи,

що різко змінюють звичайний стиль навчання. На цьому занятті слід чітко і зрозу-

міло пояснити, що таке інтерактивне навчання, довести до відома учнів та опрацю-

вати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі ( кожному учневі

вклеяти у зошит ):

  • Кожна думка важлива

  • Не бійся висловитися!

  • Ми – всі партнери!

  • Обговорюємо сказане, а не людину!

  • Обдумав, сформулював, висловив!

  • Говори чітко, ясно, красиво!

  • Вислухав, висловився, вислухав!

  • тільки обґрунтовані докази!

  • Вмій погодитися і не погодитися!

  • Важлива кожна роль!

Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання

неможливе, тому потрібно її створювати і постійно підтримувати.

До кожного заняття потрібно сумлінно готуватися. «Легке» за формою інтерак-

тивне навчання важке для вчителя, адже досягти дисципліни і уваги за рахунок

«сидіть тихо!» неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, роби-

ти його поступово. «Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у

навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені ігри».

В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні. Сильні учні, а також

особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж

замкнені і слабкі. Проте слід постійно «втягувати» їх в роботу, створювати ситуації

успіху.

«Інтерактивні технології» - не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес,

досягнення поставлених цілей, у випадку невдачі переглянути стратегію і тактику

роботи, шукати виправляти недоліки.

Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально

1 – 2 методи за урок.

Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи –самостійним по –

шуком, традиційними методами.

- 18 -


Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягти мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.

Проте, за умови вмілого впровадження, інтерактивні методи навчання дозволя-

ють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важли –

вих. навичок роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.

При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація. Як показали

результати педагогів – практиків, після запровадження цих методів можна констату-

вати наступні зрушення:

  1. Учні набули культури дискусії.

  2. Виробилося вміння приймати спільні рішення.

  3. Поліпшилось вміння спілкуватися, доповідати.

  4. Якісно змінився рівень сприйняття учнями, замість «вивчити» стало «обдумати», «застосувати».

  5. Якісно змінився рівень володіння головними мисленнєвими операціями – аналізом, синтезом, узагальненням, обстрагуванням.

Підсумовуючи всі етапи інтерактивного уроку, починаємо розуміти всю гли-

бину підходів до вдосконалення сучасного уроку.

Інтерактивне навчання – це така особлива форма організації навчальної діяль –

ності, яка має конкретну мету – створити найсприятливіші умови, у яких кожен

учень відчуває себе успішним, інтелектуально спроможним.


Краткое описание документа:

 

 

 

 

                                                             

 

 

     У даній роботі подано досвід роботи вчителя початкових класів з проблеми «Інтерактивні технології навчання у початкових класах».

     Інтерактивне навчання є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності.

    Нова школа матиме справу з індивідуальністю, самобутністю особистості, оскільки індивідуальність є головним принципом етики і мусить виступати керівним методоло-

гічним положенням у вихованні і навчанні.

    Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально – виховному процесі.

    Основна мета втілювання інтерактивних технологій у навчанні є створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчує свою успішність, свою інтелек-

туальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

    Сучасна педагогіка довела, що на практиці необхідно використовувати інтерактивні форми в цілому, або ж взявши елементи, які більш доцільні до певного класу.

    Саме інтерактивні методи дають змогу організувати навчально – виховний процес так, що учні шукають зв'язок між новими та вже отриманими знаннями; приймають

альтеративні рішення, мають змогу зробити «відкриття», формують свої власні ідеї та думки за допомогою різноманітних засобів; навчаються співпраці.

    Подані методи і форми роботи, розробки уроків, завдання сприятимуть:

-         розвитку світогляду, логічного мислення;

-         формуванню критичного мислення;

-         осмислення своїх індивідуальних можливостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

 

 

 
   
Автор
Дата добавления 20.11.2014
Раздел Начальные классы
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров660
Номер материала 141288
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх