Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Другое / Конспекты / Історичний шлях розвитку підприємств індустрії відпочинку
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 26 апреля.

Подать заявку на курс
  • Другое

Історичний шлях розвитку підприємств індустрії відпочинку

библиотека
материалов


1.1. Історичний шлях розвитку підприємств індустрії

відпочинку

Розглядаючи еволюцію підприємств індустрії відпочинку, можна

виділити періоди, що в історичному плані відповідають періодам розвитку

людського суспільства:

1. Стародавній;

2. Середньовіччя;

3. Новий час;

4. Сучасний.


Древній період.

(IV тисячоріччя до н.е. — 476 р. н.е.)

До цього періоду суспільного розвитку більшість істориків відносять

поява перших гостьових підприємств — праобразів сучасних готелів і ресторанів. Згадування про подібні підприємства — таверни — міститься в древніх манускриптах, одним із яких є кодекс царя Вавилонії Хаммурапі, написаний приблизно в 1700 році до н.е.

У Древній Греції в I тисячолітті до н.е. таверни були найнижчим

елементом соціального і релігійного життя. Хоча в тавернах були приміщення для розміщення мандрівників, і більшою мірою вони призначалися для надання послуг харчування. Розвиток торгівлі і пов'язані з нею тривалі роз'їзди вимагали організації не тільки харчування, але і відпочинку. Ця обставина і визначила появу іншого типу підприємств — постоялих дворів.


Середньовіччя (V - XV ст. н.е.)

На розвиток підприємств гостинності в середні століття величезний вплив зробили релігійні традиції. У цей період різко збільшилася кількість людей, що робили паломництво до святих місць. Церква ставила за обов'язок монастирям робити гостинність прочанам, організовувати для них нічліг, надавати харчування. У цей час з'являються й інші заклади, що здійснюють подібні функції. Наприклад, франкійський король, а згодом імператор Карл Великий (742-814), був покровителем церкви, у VIII столітті заснував спеціальні будинки для відпочинку прочан. Один з таких будинків, абатство в Ронсевальській ущелині, надавав мандрівникам прийом біля воріт, безкоштовно хліб, послуги цирульника, шевця, фрукти і горіхи з засіків абатства та інші харчі.

Широке надання монастирями безкоштовних послуг подорожуючим

стримувало розвиток приватних підприємств розміщення. В Англії великий поштовх для розвитку приватних постоялих дворів і таверн був

даний лише в період пізнього Середньовіччя й особливо в часи Реформації, коли англійський король Генріх VIII провів секуляризацію монастирів.

Ніхто з мандрівників уже не міг більше розраховувати на безкоштовну зупинку в монастирях і змушені були зупинятися на приватних постоялих дворах.


Новий час (XVI ст. — початок XX ст.)

До XVI століття відноситься відкриття принципово нових закладів, що називалися кав’ярнями і перетворлися згодом у кафе. Їх появі сприяло поширення таких екзотичних напоїв, як кава і чай. Перша кав'ярня була відкрита в 1554 році в Константинополі. Кав'ярні відвідували обрані — учені, філософи, люди мистецтва. За філіжанкою ароматної кави відбувалися розмови і суперечки, у зв'язку з чим у перші роки появи кав'ярні нерідко називали “науковими кружками”.


На межі XIX-XX століть індустрія гостинності перетворюється у важливу галузь. Будівництвом готелів, підготовкою кадрів, питаннями ціноутворення починають займатися готельні об'єднання, синдикати, акціонерні товариства, корпорації. На початку XX століття найбільш помітними серед них були Лондонський синдикат власників готелів, французький “Союз власників готелів”. У 1906 році виник Міжнародний союз власників готелів, що об'єднав власників 1700 готелів з різних країн світу.



Основні терміни і поняття


Туристично-готельний бізнес – це система прикладних наук про

туризм, туристичне і готельно – ресторанне обслуговування громадян. Ці науки охоплюють два рівні: галузь і туристський суб'єкт, що господарює, (туристичне підприємство), а також готельне господарство, котре займається обслуговуванням туристів.

Туризм – це подорож у вільний час, один з видів активного відпочинку (ЮНВТО).

Туризм - тимчасовий виїзд людини з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних або професійно-ділових цілях без зайняття оплачуваною діяльністю (Закон України “Про туризм”).

Турист (мандрівник) – особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.

Турист – будь-який відвідувач, тобто особа, що подорожує і здійснює перебування в місцях, що знаходяться поза межами його звичайного середовища, протягом не більш 12 місяців, з будь-якою метою, крім заняття оплачуваною діяльністю (Міжнародна конференція з статистики подорожей і туризму у 1991 р.).

Туристична послуга – результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів і екскурсантів.

Туристичні ресурси – природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти,

здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню і розвитку їхніх фізичних сил.

Туристична індустрія – сукупність готелів і інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів харчування, об'єктів і засобів розваги, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

Тур – комплекс послуг по розміщенню, перевезенню, харчуванню туристів, екскурсійні послуги, а також послуги гідів-перекладачів і інші послуги, надані в залежності від цілей подорожі.

Туристичний продукт – право на тур, призначене для реалізації путівки.

Готель – це підприємство, що надає людям, що знаходяться поза межами дому, комплекс послуг, найважливішими серед яких (комплексоутворюючі), тобто в однаковій мірі є послуга розміщення і харчування.

Туристична послуга – результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів і екскурсантів.

Туристичні ресурси – природні, історичні, соціально-культурні об'єкти, що включають об'єкти туристського показу, а також інші об'єкти,

здатні задовольнити духовні потреби туристів, сприяти відновленню і розвитку їхніх фізичних сил.

Туристична індустрія – сукупність готелів і інших засобів розміщення, засобів транспорту, об'єктів харчування, об'єктів і засобів розваги, об'єктів пізнавального, ділового, оздоровчого, спортивного й іншого призначення, організацій, що здійснюють туроператорську і турагентську діяльність, а також організацій, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів-перекладачів.

До туристично-готельної індустрії відносять:

- підприємства, що мають пряме відношення до туризму: - турфірми, екскурсійні бюро, засоби розміщення;

- підприємства, що мають непряме відношення до туризму: - транспорт, харчування, торгівля, страхування і т.д.






Тестові вправи

Дайте відповідь на наступні тестові запитання


1. Особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін – це:

а) екскурсант;

б) гід-перекладач;

в) кочівник;

г) турист (мандрівник).


2. До туристично-готельної індустрії відносять:

а) військові полігони та бази;

б) турфірми, екскурсійні бюро, засоби розміщення;

в) студентські містечка та університети.

3. Яка з приведених відповідей є вірною?

а) початок становлення елітарного туризму – початок XX ст. – до

другої світової війни;

б) передісторія туризму – до початку XXI ст.;

в) масовий туризм виник після другої світової війни.

4. В індустрії відпочинку виділяють декілька періодів. Назвіть

правильну відповідь.

а) первісний;

б) бронзовий;

в) сучасний;

г) постмодернізм.

5. До тенденцій розвитку підприємств готельної індустрії, що

отримали розвиток в останні десятиліття, варто віднести:

а) скорочення будівництва нових готелів;

б) утворення міжнародних готельних і ресторанних ланцюгів;

в) перехід на нетрадиційні способи відпочинку.









1.2. Державні органи з регулювання туризму в Україні

Органами державної виконавчої влади в галузі туризму є:

1. Міністерство культури і туризму України (МКТ).

2. Державна служба туризму і курортів (Держтуризмкурортів). Вона є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства культури і туризму України і йому підпорядковується.



1.3. Нормативно-правова база туристичної діяльності

Специфіка туристичного бізнесу полягає в комплектації турпродукта з різних видів сервісу – транспорту, харчування, розміщення, консульських служб і т.п. Звідси велика кількість правових і нормативних документів, що регулюють туристську діяльність.

Наприклад, адміністративним законодавством регламентується питання одержання в'їздних віз, валютним законодавством – форма розрахунків, митним - порядок пропуску через границю декларуючих товарів. Є нормативні акти Держстандарту України про сертифікацію туристичних послуг, акти державних антимонопольних органів про застосування до туристичних послуг законодавства в сфері прав споживачів і т.д.


Перелік основних документів нормативно-правової бази туризму представлений нижче:

1. Конституція України.

2. Цивільний кодекс України.

3. Господарський кодекс України.

4. Закон України “Про підприємства в Україні” від 27.03.1991 p. № 887-XII.

5. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09. 1991 р. № 1576-ХП.

6. Закон України “Про правовий статус іноземців” від 04.02.1994 р. № 3929-ХІІ.

7. Закон України “Про туризм” від 15.09. 1995 р. № 324/95-ВР.

8. Закон України “Про ліцензування окремих видів господарської діяльності” від 01.06. 2000 р. № 1775-ІП.

9. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Правила в’їзду іноземців в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію” від 29.12. 1995 р. № 1074.

10. Постанова Кабінету Міністрів України “Про Програму розвитку туризму до 2005 року” від 28.06. 1997 р. № 702.

11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліку органів ліцензування” від 14.11. 2000 р. № 1698.

12. Постанова Кабінету Міністрів України “Про строки дії ліцензії на проведення певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” від 29.11. 2000 р. № 1755.

13. Інструкція про умови і правила здійснення підприємницької діяльності, пов’язаної з організацією іноземного і зарубіжного туризму (ліцензійних умовах), і контролі за їх дотриманням / Затверджена наказом Ліцензійної палати України і державного комітету України з туризму від 12.01.1999 р. № 5/1.

14. Методичні рекомендації з організації поїздок вітчизняних туристів за кордон / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 16.04.1996 р. № 96/8.

15. Програма забезпечення захисту і безпеки туристів / Затверджено постановою Колегії державного комітету України з туризму від 08.10.1996 р. № 96/5.

16. “Про затвердження Правил користування готелями і надання готельних послуг в Україні” / Наказ Державного комітету по житлово-комунальному господарству України і Державного комітету України з туризму від 10.09.1996 р. № 77/44.

17. Правила обов’язкової сертифікації послуг харчування / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. № 37.

18. Правила обов’язкової сертифікації готельних послуг / Затверджено наказом Державного стандарту України від 27.01.1999 р. №




2. Права і обов’язки сторін туристичної діяльності

Оскільки реалізація туристського продукту здійснюється на підставі договору, то його форма і зміст не повинні суперечити українському законодавству, у тому числі законодавству в області захисту прав споживачів. Турист має право зажадати від постачальника (туроператора чи турагента) надання йому всіх послуг, що входять у тур, незалежно від того, хто реалізує ці послуги. Якщо ж настають умови, що істотно змінюють обставини, з яких сторони виходили при заключенні договору

(наприклад, погіршення умов подорожі, зміна термінів його здійснення, непередбачений ріст транспортних тарифів, податків, зборів, різка зміна курсів валюти, недобір мінімальної кількості туристів у групі і т.п.), то кожна зі сторін вправі вимагати зміни чи розірвання договору, а також відшкодування збитків.


Суб’єкти туристичної діяльності зобов’язані:

- проводити діяльність у галузі туризму, яка підлягає ліцензуванню, лише за наявності ліцензій;

- надавати туристичні послуги, що підлягають обов’язковій сертифікації, після проведення такої сертифікації в установленому порядку;

- залучати до надання туристичних послуг осіб, які відповідають встановленим законодавством відповідним кваліфікаційним вимогам, а у випадках, визначених цим Законом, також мають відповідні дозволи на право здійснення туристичного супроводу;

- надавати туристам необхідну і достовірну інформацію про туристичні послуги, права, обов’язки та правила поведінки туристів (екскурсантів), умови страхування, порядок відшкодування завданих збитків, умови відмови від послуг, правила візового митного режиму, перетинання державного кордону та іншу інформацію, передбачену цим Законом;

- надавати туристичні послуги в обсягах та в терміни, обумовлені договором;

- виконувати вимоги закону щодо забезпечення безпеки туристів, охорони туристичних ресурсів України та довкілля;

- вести облікову та іншу визначену законодавством документацію, надавати в установленому порядку бухгалтерську та статистичну звітність;

- відшкодовувати в установленому порядку збитки, завдані туристам (екскурсантам), іншим особам та довкіллю.







Туристи і екскурсанти мають право на:

- реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров’я, на безпечне для життя і здоров’я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності;

- необхідну і достовірну інформацію про правила в’їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам’ятки природи, історії, культури та інші об’єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища;

- інформацію про наявність ліцензії у суб’єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, дозволів, сертифікатів, інших документів, наявність яких передбачена законодавством;

- отримання обов’язкової інформації, що передує укладенню договору;

- отримання туристичних послуг, передбачених договором;

- особисту безпеку, захист життя, здоров’я, прав споживача, а також майна;

- одержання відповідної медичної допомоги;

- відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору;

- сприяння з боку органів державної влади України в одержанні правових та інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами;

- реалізацію інших прав.



Туристи і екскурсанти зобов’язані:

- не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування;

- виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила;

- поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування;

- зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об’єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування;

- дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг;

- надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту;

- дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки;

- відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями.

Виконувати інші обов’язки, передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування


3. Класифікація туризму

Комплексність туристських послуг розкривається через їх класифікацію. Існує кілька класифікаційних підходів, що базуються на різних групувальних ознаках.

З метою класифікації сучасного туризму необхідно встановити його найбільш істотні класифікаційні ознаки. Доцільна класифікація за географічною ознакою, напрямком туристського потоку, мети поїздки, способом пересування, засобам розміщення туристів, числом учасників, організаційно-правовим формам і т.п.

Згідно статті 4 Закону України “Про внесення змін до Закону України” “Про туризм” від 18 листопада 2003 року, залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або відвідуються, чи інших ознак існують

такі види туризму:

- дитячий;

- молодіжний;

- сімейний;

- для осіб похилого віку;

- для інвалідів;

- культурно-пізнавальний;

- лікувально-оздоровчий;

- спортивний;

- релігійний;

- екологічний (зелений);

- сільський;

- підводний;

- гірський;

- пригодницький;

- мисливський;

- автомобільний;

- самодіяльний тощо.


Головним є поділ туризму на міжнародний і внутрішній.

1. Внутрішній туризм являє собою міграційні потоки людей в межах країни постійного проживання з туристськими цілями. Національна грошова одиниця, використовувана повсякденно, продовжує залишатися засобом платежу, а рідна туристу мова – засобом спілкування. Такі подорожі порівняно легко організувати. За деякими оцінками, на частку внутрішнього туризму припадає 80-90% всіх туристських поїздок, а загальний об'єм витрат на внутрішній туризм в 5-10 разів перевищує витрати туристів на міжнародні поїздки.

2. Міжнародний туризм охоплює поїздки осіб, що подорожують з

туристичними цілями за межі країни постійного проживання. Перетин державного кордону для них пов'язаний з певними формальностями: оформленням закордонних паспортів і віз, проходженням митних процедур, валютним і медичним контролем. Ці правила вводяться державою в цілях боротьби з незаконною міграцією, міжнародним тероризмом, торгівлею наркотиками, проституцією і т.д. і забезпечують встановлений порядок в'їзду в країну і виїзду з неї. Спеціальні служби перевіряють дотримання туристами паспортно-візового режиму, вимог щодо вакцинації (щеплень), правил і умов провезення через кордон речей, товарів, валютних коштів і проведення операцій по обміну валюти.

3. Національний туризм включає внутрішній і виїзний туризм і співвідноситься з категорією (ВНП).

Подорожі з метою розваг і відпочинку складають основу

міжнародного туристського обміну. На їх частку доводиться близько 70%

світового туризму. Вони об'єднують оздоровчі, пізнавальні, любительські спортивні поїздки і т.д.

4. Туризм в'їздний – подорожі в межах країни осіб,що не проживають у ній постійно, з туристичними цілями без заняття оплачуваною діяльністю.

5. Туризм виїзний – подорожі осіб, постійно проживаючих в одній країні, в іншу країну з аналогічними цілями без заняття оплачуваною діяльністю у відвідуваній країні.

6. Рекреаційний туризм. Туризм із метою відпочинку для ряду держав є найбільш масовою формою. Рекреаційний туризм характеризується тривалістю подорожі, невеликою кількістю міст, що входять у маршрут, широким використанням авіаційного транспорту, і насамперед чартерних рейсів.

Поїздки з метою відпочинку відрізняються великою розмаїтістю і можуть включати видовищно-розважальні програми (театр, кіно, фестивалі і т.д.), заняття по інтересах (полювання, музична і художня творчість), етнічні походи, пов'язані з вивченням національної культури країни перебування.

7. Оздоровчий відпочинок носить особистий, індивідуальний характер. Однак нерідкі випадки, коли туристи поєднуються для спільних поїздок, що має за мету одержання групових знижок за проїзд. Звичайна тривалість туру на лікування – 24-28 днів, що значно більше, ніж по інших видах туризму.

Оздоровчий відпочинок у залежності від засобів впливу на організм людини поділяється на клімато, бальнео-, море -, грязелікування і т.д.

9. Професійно-діловий туризм. До даного виду туризму відносяться поїздки з діловими цілями.

Ряд туристичних фірм спеціалізується на організації групових поїздок бізнесменів з різними цілями. Великою перевагою ділового туризму є можливість його організації в ненапружений сезон. При цьому турфірми можуть надавати як чисто туристичні послуги – транспортні, розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, так і специфічні – вивчення інформації, збір даних про можливих торгових партнерів, переклади, надання необхідних економічних матеріалів, організація ділових зустрічей і т.д. Спеціально для цього створюються великі конгрес-центри, що мають зали для засідань і засоби для розміщення відвідувачів.

10. Науковий туризм. Його ще називають конгресний туризм

(Conference Travel). Мета конгрессного туризму полягає в проведенні науково-практичних семінарів, конференцій, з'їздів.

11. Великою популярністю в даний час користається спортивний

туризм. Головна задача цих турів – забезпечення можливості туристам займатися обраним видом спорту. Спортивний туризм вимагає наявності необхідної бази: різноманітний інвентар, спеціальні траси, підйомники, спортивні площадки, спорудження. Одним з основних вимог, що пред'являються до спортивних тур, є забезпечення безпеки відпочиваючих.

Спортивні тури в залежності від мети подорожі підрозділяють на два види: активний і пасивний. У першому випадку основою є заняття яким-небудь видом спорту, у другому - інтерес до спорту, наприклад, відвідування змагань.

12. “Шоп-тури” характерні для України і країн СНД. Метою поїздок за кордон є придбання товарів народного споживання для їхньої наступної реалізації.

13. Пригодницький туризм є своєрідним видом відпочинку і забезпечує не тільки перебування туристів у привабливому для них місці, але і заняття незвичайним видом діяльності (“царське полювання”, “пошуки піратських скарбів” і т.д.).

Пригодницький туризм підрозділяється на кілька видів:

1) похідні експедиції;

2) сафарі-тури (полювання, риболовля, лов метеликів і т.д.);

3) морські подорожі (яхтинг).

14. Релігійний (паломницький) туризм у даний час користається попитом і популярністю. У туризмі з релігійними цілями можна виділити кілька видів:

1) паломництво (відвідування святих місць для поклоніння реліквіям);

2) пізнавальні поїздки (знайомство з релігійними пам'ятниками, історією релігії, культурою релігії);

3) наукові поїздки (поїздки істориків і інших фахівців, що займаються питаннями релігії, і ін.).

15. Організований туризм – це подорожі індивідуалів чи групи туристів, організовані турпідприємством. Організовані туристи здобувають право на тур шляхом купівлі туристської путівки. При цьому кількість послуг може бути різним. Наприклад, туристи можуть придбати лише курс на харчування чи комплекс послуг, включаючи транспортні послуги, харчування, проживання, трансфер, екскурсійне обслуговування і т.п.


3. Особливості туристичних послуг

Для вивчення і розвитку ринку туризму в Україні насамперед варто визначити сутність туристської послуги.

Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, а також власної діяльності виконавця по задоволенню потреби споживача.

Туристична послуга – результат діяльності туристичного підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів. Робота турпідприємства може полягати як в організації всієї подорожі так і в організації окремих послуг.

Туристичним послугам, як і будь-яким іншим послугам, властиві відмінні риси, які можна позначити як “три Н”:

- невідчутність. Туристичні послуги не є матеріальними. Вони відносяться до соціально-культурного (нематеріального), оскільки визначаються діяльністю виконавця послуги по задоволенню соціально-культурних послуг споживача: фізичних, етичних, інтелектуальних, духовних і ін. Їх неможливо побачити і оцінити в момент купівлі, об'єктом таких послуг є власне споживач (турист),

- нерозривність виробництва і споживання. Оскільки послуга представляє результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача, процес надання туристської послуги (виробництво) відбувається паралельно зі споживанням. Виробництво ж товарів у матеріальній формі, як відомо, передує його продажу, лише після цього настає споживання;

- неможливість збереження туристичної послуги. Життєвий цикл туристичної послуги істотно відрізняється від матеріального товару, зокрема відсутністю етапу збереження. Незберігаємість туристичної послуги вимагає ретельного вивчення кон'юнктури ринку, точної відповідності попиту та пропозиції, оскільки послуги не можуть "полежати" на складі до їх використання.


У структурі туристичної послуг розрізняють основні і додаткові

послуги.

Основні послуги, що пропонуються туристичним підприємством,

включають:

- послуги по організації перевезення;

- розміщення;

- харчування туристів.

До додаткових послуг відносяться:

- послуги по організації екскурсій;

- послуги по страхуванню туристів;

- послуги гідів-перекладачів;

- послуги по перевезенню туриста від місця його прибуття в країну

(місце його тимчасового перебування) до місця розміщення і назад (трансфер), а також будь-якому іншому перевезенню в межах країни (місця тимчасового перебування), передбаченої умовами подорожі;

  • послуги по ремонту техніки;

  • - послуги з прокату;

  • - обмін валюти;

  • - телефон;

  • - пошта,

  • - послуги побутового обслуговування;

  • - право користування пляжем т.п.








































5.2. Туроператорська та турагентська діяльність

На сучасному етапі розвитку у сфері туризму діють різноманітні

типи підприємств, що здійснюють туристичну діяльність:

Ключовими суб'єктами туристичної діяльності, які взаємодіють в процесі розробки і реалізації турпродукту, надання і споживання туристичних послуг є:

- виробник (організатор) і гуртовий продавець тура – туроператор;

- виконавці туристичних послуг (контрагенти) – підприємства і компанії, які надають окремі послуги з розміщення, харчування, транспортні, екскурсійні, страхові, послуги, які пов'язані з оформленням

закордонних паспортів і віз, бронюванням і купівлею квитків. Вони виступають в якості національних або іноземних контрагентів, які постачають туроператорам послуги, що входять в тур;

- роздрібний продавець – турагент;

- турист (споживач) – будь-яка фізична особа, яка використовує,

купує або має намір придбати туристичні послуги (турпродукт) для особистих потреб.

Туроператор – господарюючий суб'єкт або індивідуальний підприємець, який займається розробкою туристських маршрутів, забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, встановлює ціни на тури турагентам для випуску по них путівок і їх реалізації.

Під туроператорською діяльністю розуміється діяльність по формуванню, просуванню і реалізації туристського продукту, здійснювана

на підставі ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем.


Виробничо-обслуговуюча діяльність туроператорів передбачає:

- формування (комплектацію) турів;

- просування турів;

- гуртова реалізація турів;

- забезпечення обслуговування туристів в межах програми туру;

- контроль і оперативний супровід турів;

- відповідальність за виконання робіт.


До основних завдань туроператорів відносять:

1. Вивчення потреб потенційних туристів на тури та туристичні програми;

2. Складання маршрутів та перспективних програм обслуговування туристів;

3. Взаємодія з постачальниками послуг;

4. Розрахунок вартості туру та визначення ціни;

5. Реалізація турів;

6. Методичне забезпечення турів;

7. Забезпечення туристів необхідним та спеціальним спорядженням, сувенірною та рекламно-інформаційною продукцією;

8. Підготовка, підбір та призначення спеціалістів на маршрути подорожей (екскурсоводи, інструктори, гіди-перекладачі тощо);

9. Рекламно-інформаційна робота по просуванню туристичного продукту до споживачів;

10. Контроль за якістю, надійністю та безпекою туристичного обслуговування.



За специфікою функціонування на ринку туристичних послуг

вирізняють чотири основних типи туроператорів:

1. Оператор масового ринку – найбільш відомий тип операторів.

Сутність діяльності для даного типу полягає у формуванні, купівлі і

продажу турпакетів у добре відомі туристичні центри і курорти,

перевезення клієнтів до яких здійснюється приватними авіакомпаніями або

чартерними рейсами.

2. Туроператори, які спеціалізуються на певному сегменті

(напрямі) туристичного ринку, — найбільш поширений тип туроператорів,

який може бути поділений на декілька категорій:

а) туроператори, які пропонують пакети для певної категорії

споживачів (наприклад, для молоді, вчених, бізнесменів, сімейних пар

тощо);

б) туроператори, які пропонують пакети на певні напрямки-

дестинації (наприклад, в Англію, Францію, Угорщину, Швейцарію,

Австрію і т.д.);

в) туроператори, які пропонують пакет турпослуг в певних

туристичних центрах (наприклад, Майорка, курорт Коста Дель-Соль,

Анталія тощо);

г) туроператори, які пропонують турпродукт, пов'язаний з

перевезеннями клієнтури на певному виді транспорту (наприклад,

пароплави, потяги, літаки);

д) туроператори, які пропонують специфічні тури (сафарі, рафтінг,

дайвінг тощо).

3. Туроператори внутрішнього ринку (domestic), які продають

турпакети в межах країни проживання, тобто турпродукт реалізується на

національному рівні.

4. Туроператори зовнішнього ринку (international) створюють пакети

і продають їх в різні країни. Найчастіше їх діяльність пов'язується з тими

країнами, з яких приїздить більша кількість туристів. Як і з попереднім

типом, тут вирізняють декілька категорій. Деякі організовують для за рубіжних туристів різноманітні послуги і виступають в ролі менеджерів

сервісного забезпечення турпродукту. Інші — спеціалізуються виключно

на зустрічі і перевезенні (трансфері) туристів у готелі, а також пропонують

послуги ескорту. Окремі туроператори пропонують різноманітний набір

послуг, який включає переговори з партнерами, які мають автобуси і

готелі, організацію освітніх турів, організацію харчування і розваг з метою

мінімізації цін, що закріплені в контрактах. Ряд туроператорів

спеціалізується на обслуговуванні окремих етнічних груп тощо.

Підприємства-туроператори найчастіше організовують зв'язок із

споживачами через турагентів. Останні на договірній основі отримують від

туроператорів права на реалізацію сформованого турпродукту. Набір

функцій турагента залежить від угоди з туроператором. В деяких випадках

агентське підприємство може виконувати більшість функцій туроператора.

Фактично, виконуючи роль посередників, турагенти — невеликі фірми з

незначним капіталом і обмеженим ринком, залежать від діяльності

крупних туроператорів і транспортних компаній. Однак, вони відіграють

важливу роль на ринку, оскільки саме через них продається, доводиться до

кінцевого споживача переважна більшість турів — туропродукту, що

формується туроператором. Серед підприємств в галузі туризму

туроператорів не більше 5%, турагентів - 95%. Отже, активно діючий

турагент - це вирішальний елемент агентської мережі туроператора.

З огляду на це, основними якостями туроператора вважаються:

- комунікабельність персоналу;

- надійність і чесність;

- вміння використовувати різні ефективні методи продажу.

Процес взаємодії між туроператором і турагентом має вигляд:

- публічної оферти туроператора;

- укладання договору між туроператором і турагентом;

- розсилка туроператором пропозиції у вигляді прайс-листів та

рекламних матеріалів;

- замовлення турагентства на бронювання туристичного продукту;

- підтвердження замовлення туроператором і виставлення рахунку;

- оплата рахунку турагентом і передача туроператору документів

туриста (в разі оформлення в'їзних віз до країни подорожі).

Слід відзначити, що робота в якості турагента без організації власних

турів доцільна лише на початковому етапі діяльності турфірми. В процес

розширення напрямків роботи турфірмам стає більш економічно вигідно

поєднувати турагентську та туроператорську діяльність.

В практиці туристичної діяльності розрізняють туроператорів, як

працюють на прийом туристів – рецептивні (inbound, incoming) або їх

відправку – ініціативні генеруючі (outbound). Прийом і відправка можуть

здійснюватися по відношенню як до внутрішніх, так і міжнародних

туристів.

туристам не рекомендується.

Отже, ключовим елементом діяльності туроператора будь-якого типу

є пакетування різноманітних послуг. Діяльність туроператора по

комплектації послуг, які ним самим не виробляються (послуги готелів,

транспортних компаній, розважальних закладів тощо) у туристичний

пакет, тур, турпродукт – називається туроперейтингом.

Туроперейтинг – це діяльність у сфері туризму, спрямована на

формування комплексного туристичного продукту та оптимізацію умов

його споживання шляхом розробки пакету програм та обслуговування по

маршруту як зарубіжних, так і внутрішніх туристів, є формою

туристичного бізнесу.

У секторі туризму ключовою ланкою в ланцюзі посередників, що

доводять туристський продукт до кінцевого споживача, є турагент. Через

нього проводиться продаж переважної більшості туристських поїздок.

Практика свідчить, що придумати і розробити цікавий маршрут подорожі

дуже просто, набагато складніше знайти споживача. В умовах високої

насиченості ринку схожими пропозиціями, гострої конкурентної боротьби

і обмеженої купівельної спроможності населення на турагентів лягає

найважче завдання – привернути клієнта і умовити його поїхати саме в

даний тур, а вже потім укласти з ним договір, отримати гроші, оформити

паспорт, візу, квиток, видати ваучер, відправити у поїздку і повернути

додому неушкодженим, а на завершальному етапі, можливо, отримати від

нього подяку.

Турагенти виконують дві головні функції.

1. Надання інформаційних послуг.

2. Збут туристських послуг.

Ринок турагентів різниться великою кількістю учасників торгових

операцій і являє собою приклад гострої конкурентної боротьби.

Основні терміни і поняття

Послуга – це результат безпосередньої взаємодії виконавця і

споживача, а також власної діяльності виконавця по задоволенню потреби

споживача.

Туристична послуга – результат діяльності туристичного

підприємства по задоволенню відповідних потреб туристів. Робота

турпідприємства може полягати як в організації всієї подорожі так і в

організації окремих послуг.

Туроператор – господарюючий суб'єкт або індивідуальний

підприємець, який займається розробкою туристських маршрутів,

забезпечує їх функціонування, організовує рекламу, встановлює ціни на

тури турагентам для випуску по них путівок і їх реалізації.

Туроператорськf діяльність – діяльність по формуванню,

просуванню і реалізації туристського продукту, здійснювана на підставі

ліцензії юридичною особою або індивідуальним підприємцем.

Ініціативні туроператори – це туроператори, які відправляють

туристів за кордон або інші регіони за домовленістю з приймаючими

операторами або безпосередньо з туристичними підприємствами.

Рецептивні туроператори – це туроператори на прийомі, тобто ті,

які комплектують тури і програми обслуговування в місцях прийому і

обслуговування туристів, використовуючи прямі угоди з постачальниками

послуг.

Туроперейтинг – це діяльність у сфері туризму, спрямована на

формування комплексного туристичного продукту та оптимізацію умов

його споживання шляхом розробки пакету програм та обслуговування по

маршруту як зарубіжних, так і внутрішніх туристів, є формою

туристичного бізнесу.

Схема канал розподілу турпродукту – це шлях, по якому він рухається від виробника до споживача.

Рівень каналу – це будь-який посередник по доставці товару до

споживача.

Франшиза – це право продавати послуги від імені певної фірми на

основі укладеної угоди.

Рекламна компанія – це комплекс рекламних заходів, призначених

для визначеного сегмента ринку, розрахованих на визначений час.

Директ-мейл – сучасний ефективний вид реклами, при якій по

спеціально підібраних адресах туристичних фірм і приватних осіб

розсилаються рекламні матеріали у визначені періоди з використанням

списку адрес (банк даних).


6.1. Сутність процесу обслуговування

Процес продажу туристського продукту включає:

- прийом клієнта і встановлення контакту з ним;

- установлення мотивації вибору турпродукту;

- пропозиція турів;

- оформлення правовідносин і розрахунок із клієнтом;

- інформаційне забезпечення покупця.

Обслуговування клієнта не обмежується елементами продажу.

Напередодні подорожі працівники фірми по телефоні нагадують туристу

про майбутню поїздку.

Після закінчення туру варто з'ясувати думку туриста про подорож,

визначити негативні моменти і т.д. Усі недоліки, що залежать від вас, слід

усунути, а недоліки, що не залежать від вашої роботи, узяти до відома і

врахувати на майбутнє. Розділіть разом із клієнтом радість від поїздки.

На рівень обслуговування клієнтів при купівлі туру впливають різні

фактори (рис. 6.1).

В Україні існують вимоги до персоналу турфірм. З цією метою

розроблено стандарт “Туристичні послуги. Загальні вимоги”.

Відповідно до цього документа, керівник суб'єкта туристичної

діяльності або туристичного підрозділу повинен мати вищу освіту, а також

відповідну освіту по організації іноземного, внутрішнього туризму,

екскурсійній діяльності або досвід роботи в області туризму не меншого 3

років. У штаті суб'єкта туристичної діяльності (туристичного підрозділу)

повинно налічуватися не менше 30 % фахівців, які мають відповідну освіту

по організації міжнародного і внутрішнього туризму, екскурсійній

діяльності або стаж роботи в області туризму не меншого 3 років.


Персонал повинний знати:

1. Законодавчі акти і нормативні документи в сфері туризму;

2. Формальності міжнародних норм у сфері туризму, а також правила

оформлення документів на виїзд із України (в'їзд в Україну) – для

персоналу, зайнятого виїзним/в'їздним туризмом;

3. Іноземна мова в обсязі, що відповідає виконуваній роботі (для

персоналу, що займається міжнародним туризмом).

Персонал повинний уміти:

1. Уміти дати чітку, точну відповідь на поставлені відвідувачем

питання;

2. Володіти інформацією, необхідною для споживача;

3. Підвищувати свою кваліфікацію (на курсах, семінарах і ін.) не

рідше одного разу в рік.




Фактори, що визначають рівень обслуговування клієнтів

Наявність комфортабельного офісу і засобів для якісного обслуговування

(меблі , оргтехніка)

Метод продажу

Дотримання встановлених правил продажу

Можливості формування туристичних послуг за бажанням клієнта

Кваліфікація персоналу

Зовнішній вигляд персоналу

Ступінь використання засобів внутріфірмової реклами і інформації

Рис. 6.1. Фактори, що визначають рівень обслуговування

Клієнтів



Етика поводження з відвідувачами:

1. Персонал повинний бути привітним і доброзичливим:

2. Розпочинати діалог з вітання;

3. Привітно посміхатися;

4. Бути терплячим і ввічливим;

5. Виявляти повагу до відвідувача;

6. Обслуговування відвідувача повинне бути першочерговим. У

порівнянні з іншими службовими обов'язками;

7. Персонал повинний мати привабливий зовнішній вигляд;

8. У присутності відвідувача не вести особистих телефонних розмов,

не приймати їжу і напої;

9. Уміти слухати (виявляти цікавість до того, що говорить

відвідувач);

10. Зводити до мінімуму чекання відвідувачів, сприяти тому, щоб час

очікування не був втомлюючим (не повинен перевищувати 6 хвилин)

Функції, обов'язки, відповідальність і права персоналу повинні бути

викладені в посадових інструкціях і затверджені керівником туристичної

організації. Персонал зобов'язаний знати посадові інструкції.

У процесі продажу туристичного продукту, значне місце належить

методу продажу.








Перелік документів стосовно до конкретного туру залежить від

безлічі факторів: набір послуг, вид туру, країна призначення,

індивідуальний чи груповий тур, наявність дітей і т.д., і повинні

відповідати нормативно-правовим документам України і країни (країн)

перебування.

Заявка туриста (групи туристів) на бронювання туру повинна бути

оформлена на спеціальному бланку. Заявка містить зведення про намір

придбати ті чи інші турпослуги.

Згідно Закону України “Про туризм” реалізація туристичного

продукту здійснюється на підставі договору.

За договором на туристичне обслуговування одна сторона

(туроператор, турагент) за встановлену договором плату зобов’язується

забезпечити надання за замовленням іншої сторони (туриста) комплексу

туристичних послуг (туристичний продукт).

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні

положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено

законом та не суперечить суті зобов’язання.

Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій

(електронній) формі відповідно до закону. Договір на туристичне

обслуговування може укладатися шляхом видачі ваучера.

До укладення договору на туристичне обслуговування споживачу


туристичного продукту має бути надана інформація про:

1) основні вимоги пропонованих до оформлення виїзних/в’їзних

документів (паспорт, дозвіл (віза) на в’їзд/виїзд до країни тимчасового

перебування), у тому числі інформацію щодо термінів їх оформлення;

2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної поїздки, у

тому числі протипоказання через певні захворювання, особливості

фізичного стану (фізичні недоліки) і віку туристів для участі в поїздці;

3) туроператора (турагента), його місцезнаходження і поштові

реквізити, наявність ліцензії на здійснення туристичної діяльності,

сертифікатів відповідності та іншу інформацію відповідно до

законодавства про захист прав споживачів;

4) розмір фінансового забезпечення туроператора чи турагента на

випадок його неплатоспроможності чи неспроможності (банкрутства) та

кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

До початку надання туристичних послуг споживачу за його вимогою

повинна бути надана інформація:

- про загальні умови типового (публічного) договору на надання

туристичних послуг (за його наявності);

- програма туристичного обслуговування;

- характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення,

у тому числі їх вид і категорія, терміни стикувань (сполучення) рейсів, а

- характеристика готелів, інших місць розміщення туристів, у тому

числі їх місце розташування, класифікація за законодавством країни

(місця) тимчасового перебування, відомості про підтвердження

відповідності послуг готелю встановленим вимогам, відомості про правила

тимчасового проживання, строки і порядок оплати готельного

обслуговування, а також інша обов’язкова інформація, передбачена

Законом України “Про туризм”, іншими нормативно-правовими актами

(якщо готельне обслуговування входить до складу послуг з туристичного

обслуговування);

- про звичаї місцевого населення, пам’ятки природи, історії,

культури та інші об’єкти туристичного показу, що знаходяться під

особливою охороною, стан навколишнього природного середовища,

санітарну та епідеміологічну обстановку;

- про правила в’їзду до країни (місця) тимчасового перебування та

перебування там;

- про види і способи забезпечення харчування під час туристичної

поїздки;

- про види та тематику екскурсійного обслуговування, порядок

зустрічей і проводів, супроводу туристів;

- про дату і час початку та закінчення туристичного обслуговування,

його тривалість;

- відомості про мінімальну кількість туристів у групі, терміни

інформування туриста про те, що туристична поїздка не відбудеться через

недобір групи;

- відомості про страхову організацію, що здійснює страхування

ризиків, пов’язаних з наданням туристичного обслуговування, розмір

страхових відшкодувань, порядок і умови їх виплати;

- про ціну туристичного обслуговування і порядок здійснення

оплати;

- про місце перебування організації (організацій), уповноваженої

туроператором на прийняття претензій туристів, а також про адреси і

телефони українських дипломатичних установ у країні тимчасового

перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі

виникнення труднощів під час туристичної поїздки.

Кожна із сторін договору може вимагати внесення змін або

розірвання договору у зв’язку з істотними змінами обставин, з яких вони

виходили при укладенні договору.

До істотних змін обставин належать:

1) погіршення умов подорожі, зміна термінів подорожі;

2) непередбачене збільшення транспортних тарифів;

3) введення нових або підвищення діючих ставок податків і зборів та

інших обов’язкових платежів;

4) різка зміна курсу національних валют;

Права й обов’язки, відповідальність сторін та інші умови договору

між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних

положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором

між ними, а також Законом України “Про туризм”.

Відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров’ю та майну

туриста, визначається відповідно до цивільного законодавства, якщо

договором на туристичне обслуговування не передбачена підвищена

відповідальність туроператора.

Невід'ємним додатком до договору фірми з клієнтом при продажі

туру, відповідно до вищевказаного закону, є туристична путівка.

Туристична путівка – це документ, що підтверджує факт передачі

туристичного продукту.

Туристичний ваучер – документ, що встановлює право туриста на

послуги, що входять до складу туру і підтверджуючий факт їхньої

передачі.

Ваучер – документ, який є підставою і гарантією для отримання

туристом оплаченої послуги або комплексу послуг у суб’єкта туристичної діяльності, що надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних

суб’єктів туристичної діяльності турист отримує ваучери в кількості,

пропорційній кількості суб’єктів туристичної діяльності.

Ваучер оформляється суб’єктом туристичної діяльності, що реалізує

туристу послугу або комплекс послуг.











Туроператорів поділяють за сферою діяльності на туроператорів, діяльність яких спрямована в сферу міжнародного туризму з орієнтацією на експорт турпослуг (іноземний туризм) чи їх імпорт (зарубіжний туризм) та і туроператорів, які діють на внутрішньому ринку країни. За рівнем спеціалізації туроператорів поділяють на тих, що діють на масовому ринку та спеціалізованих (мал. 2).


hello_html_541d554c.png

Мал. 2. Класифікація туроператорів за рівнем спеціалізації.


Туроператори здійснюють оптовий продаж своєї продукції на ринку турагентів. У залежності від організаційних засад турагенти можуть бути складовими збутової мережі туроператора, тобто входити в його структуру, або самостійними підприємствами, які працюють на основі відповідних угод з одним або кількома туроператорами. Різновидом такого типу турагенцій є екскурсійні бюро, що спеціалізуються на наданні разових екскурсійних послуг у певний термін і за певною програмою.


Турагенція - це суб'єкт туристичного ринку (юридична чи фізична особа), діяльність якого полягає в придбанні певних турів, розроблених туроператором, та їх роздрібній реалізації. Турагенції переважно здійснюють роздрібну торгівлю турами та окремими складовими турпродукту.



ІІ. ТУР ЯК ОСНОВНИЙ РИНКОВИЙ ПРОДУКТ


Тур - це програма, в межах якої реалізується мета перебування людини поза постійним місцем проживання, складена з урахуванням індивідуальних побажань, і комплекс заходів по її реалізації на відповідному якісному рівні.



Тури поділяються на види відповідно до мети подорожі та форми щодо організаційних заходів, класифікуються за кількістю учасників, сезоном та терміном перебування (таблиця 2). Залежно від комплекса послуг та комфортності подорожування тури поділяються на класи обслуговування. Мотивація подорожі та решта її параметрів визначають програму туру. За формою тури поділяються на комплексні та індивідуальні. Індивідуальний тур передбачає забезпечення подорожування відповідно до побажань туриста. Комплексний тур формується туристичною фірмою, включає певний набір попередньо узгоджених з туристом послуг, вартість яких сплачується в повному обсязі.


Таблиця 2

Класифікація турів

Ознаки

Види турів

1. Мотивація

- курортно-лікувальний

- рекреаційний

- культурно-пізнавальний

- спортивний

- діловий

- науковий, конгресний

- релігійний

- етнічний

- інші

2. Організаційні засади

- пекидж-тур

- інклюзив-тур

3. Форми організації

- організований

- самодіяльний

4. Кількість учасників

- груповий

- індивідуальний

5. Сезонність

- цілорічний

- сезонний

6. Термін подорожування

- короткостроковий

- середньостроковий

- довгостроковий

7. Клас обслуговування

- V.І.Р.

- люкс-апартамент

- люкс

- перший

- туристський

- кемпінг

8. Набір послуг

- повний пансіон

- напівпансіон

- ліжко/сніданок

9. Маршрут

- лінійний

- кільцевий

10. Засоби долання

- транспортні

- пішохідні

11. Види транспорту

- наземні: автомобільний, автобусний, залізничний, мотоциклетний, велосипедний, кінний та інші;

- водні: річковий, морський, підводний;

- повітряні: авіаційний, повітряні кулі, інші види

12. Масштаби

- міжнародний

- внутрішній



Тур є ринковим продуктом туристичних підприємств, формою, яку набуває споживання послуг, матеріальних і нематеріальних благ, заходом, який реалізує мету подорожування і в той же час результатом діяльності турфірми, джерелом її прибутку. Складовими туру є маршрут, програма та комплекс послуг по життєзабезпеченню туриста, в межах яких реалізується на відповідному якісному рівні мета подорожування. Маршрут і програма забезпечують мету подорожування, а міроприємства з життєзабезпечення туриста під час подорожування - безпеку та комфортність при реалізації цієї мети.


Тури, які розробляються туроператорами, повинні відповідати таким принципам:


- безпека (всіх складових і на всіх етапах проходження туру);

- комфортність (задоволення життєвих потреб в проживанні, харчуванні, транспортуванні та інших послугах на рівні, по можливості не нижчому ніж в постійному місці проживання), тобто забезпечення якісного обслуговування під час подорожування;

- ергономічність (відповідність турпродукта та його складових фізіологічним та психологічним потребам туриста);

- достатність послуг, що пропонуються для задоволення потреб туриста під час подорожі, для реалізації мети подорожі;

- категоріальна відповідність (всі складові тура повинні відповідати заявленому класу обслуговування);

- конкурентоздатність (забезпечення прибутковості в діяльності турфірми).


Маршрути, відповідно до мети, сезону, тривалості подорожування та інших ознак, можна класифікувати наступним чином (мал. 4).

hello_html_7acc4637.png

Мал. 4. Класифікація маршрутів.


ІІІ. МЕТОДИКА РОЗРОБКИ ТУРУ


Розробка туру включає такі етапи: вибір пунктів маршруту, ієрархізація цих пунктів, вибір пунктів початку та закінчення маршруту, після чого провадиться розробка схеми маршруту та його оптимізація. Розробка схеми маршруту та його програмне забезпечення є нерозривно пов'язаними паралельними процесами. Розрахунок вартості туру грунтується на проведених організаційно-технічних заходах з пошуку партнерів та укладених з ними угод.


Етапи І. Вибір пунктів маршруту. Критерієм відбору є атрактивність об'єктів показу для задоволення мети подорожі, можливість забезпечити різноманітність програми перебування в даному населеному пункті, його транспортна доступність та забезпеченість послугами гостинності.


Етап ІІ. Ієрархізація пунктів маршруту провадиться за вказаними вище критеріями, при цьому основна увага повинна бути звернута на клас гостинності та транспортну доступність обраних пунктів маршруту. Метою даного етапу є виділення диференціація пунктів маршруту відповідно до мети подорожі з виділенням пунктів дислокації з тривалим програмним забезпеченням та екскурсійних пунктів.


Етапи ІІІ. Вибір початкового та кінцевого пунктів маршруту здійснюється за показником транспортної доступності, тобто зв'язності з місцем постійного проживання потенційних туристів (зоною дії туроператора), взаємозамінності видів транспорту, типу транспортних засобів.


Етап IV. РОЗРОБКА СХЕМИ МАРШРУТУ. Схема маршруту залежить від обраної форми. Маршрут -це напрямок переміщення туриста. За схемою маршрути можуть бути лінійні, кільцеві, радіальні та комбіновані, (мал. 5). Вибір пунктів по маршруту узгоджується з програмою відповідно до виду туризму, терміну та класу обслуговування.


РОЗРАХУНОК ВАРТОСТІ ТУРУ є складною багатофакторною процедурою.


На ціноутворення впливає характер попиту, розвиненість ринку туристичних послуг, місце туристичної фірми на ньому та оцінка конкурентного середовища, обрана маркетингова стратегія тощо. Ціна туру відтворює економічний бік діяльності суб'єкта господарювання і відбиває його комерційну політику на ринку туристичних послуг. Ціна туру коливається в межах від собівартості до продажної ринкової ціни. Ці коливання відбивають попит на даний турпродукт. Коливання попиту мають часовий (літній, зимовий періоди, міжсезоння), видовий (на окремі види туризму) та територіальний (на певні регіони) зрізи. Диференціація цін на турпродукт є результатом диференціації тарифів на окремі види послуг, що входять до складу тура, відбиваючи зміни витрат праці на певні види послуг в різний період часу. Коливання тарифів є результатом ринкової політики продуцентів послуг і грунтуються на тому, що пропозиція орієнтована на задоволення потреб туристів в період максимального попиту, тому потрібно мати резервні потужності і можливість їх розгортання відповідно до зростаючих потреб. Ціноутворення ускладнюється також введенням до складу турпродукта туристичних ресурсів, тобто різноманітних пам'яток, що за економічною сутністю є результатами вкладеної колись праці, або туристичних благ, що взагалі не є продуктами праці (клімат, мальовничі ландшафти тощо).


Ціна туру залежить від класу обслуговування, терміну та сезону подорожі, її виду та форми. На неї впливає кон'юнктура ринку та характер обраної маркетингової стратегії (реклама, канали реалізації тощо). Зокрема, на ціну тура впливає характер угод туроператора з тура-генціями, оскільки ці угоди визначають умови реалізації і визначають комісійні винагороди турагента, що реалізуються через систему націнок та знижок. При цьому туроператор може виступати оптовим продавцем, який в подальшому не контролює цінову політику турагента з реалізації своїх турів (тобто турагент сплачує вартість турів, визначену туроператором, і встановлює свою власну ринкову ціну при їх реалізації), або залишити за собою право контроля цінової політики і надати турагенту відповідні знижки як оптовому покупцеві певного турпаке-та (тоді турагент повинен дотримуватись тієї роздрібної ціни, яка визначена туроператором, а його прибуток є різницею між оптовою та роздрібною ціною турів).



Автор
Дата добавления 16.09.2015
Раздел Другое
Подраздел Конспекты
Просмотров494
Номер материала ДA-047758
Получить свидетельство о публикации

"Инфоурок" приглашает всех педагогов и детей к участию в самой массовой интернет-олимпиаде «Весна 2017» с рекордно низкой оплатой за одного ученика - всего 45 рублей

В олимпиадах "Инфоурок" лучшие условия для учителей и учеников:

1. невероятно низкий размер орг.взноса — всего 58 рублей, из которых 13 рублей остаётся учителю на компенсацию расходов;
2. подходящие по сложности для большинства учеников задания;
3. призовой фонд 1.000.000 рублей для самых активных учителей;
4. официальные наградные документы для учителей бесплатно(от организатора - ООО "Инфоурок" - имеющего образовательную лицензию и свидетельство СМИ) - при участии от 10 учеников
5. бесплатный доступ ко всем видеоурокам проекта "Инфоурок";
6. легко подать заявку, не нужно отправлять ответы в бумажном виде;
7. родителям всех учеников - благодарственные письма от «Инфоурок».
и многое другое...

Подайте заявку сейчас - https://infourok.ru/konkurs


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ


Идёт приём заявок на международный конкурс по математике "Весенний марафон" для учеников 1-11 классов и дошкольников

Уникальность конкурса в преимуществах для учителей и учеников:

1. Задания подходят для учеников с любым уровнем знаний;
2. Бесплатные наградные документы для учителей;
3. Невероятно низкий орг.взнос - всего 38 рублей;
4. Публикация рейтинга классов по итогам конкурса;
и многое другое...

Подайте заявку сейчас - https://urokimatematiki.ru

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх