Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / История / Статьи / Із досвіду роботи учителя історії

Із досвіду роботи учителя історії


  • История

Поделитесь материалом с коллегами:


Відділ освіти

Добропільської районної державної адміністрації

Районний методичний кабінет













«Використання проблемно-діалогового методу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії»









З досвіду роботи вчителя історії

І кваліфікаційної категорії

Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Наумової Вікторії Іванівни










Зміст

Ст.

  1. Подання ……………………………………………………….3

  2. Анотація…………………………………………...…………..4

  3. Характеристика…………………………..…………………...5

  4. Опис змісту досвіду роботи з проблеми «Використання проблемно-діалогового методу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках історії»

4.1. Вступ …………………………………………………...6

4.2. Основна частина

Впровадження проблемно-діалогічного методу на уроках історії…………………………………………………………7

4.2.2. Місце проблемного навчання в сучасній дидактиці……...8

4.2.3. Засоби стимулювання розумової діяльності школярів….10

4.2.4. Методика використання проблемно-діалогічного методу…

4.2.5. Використання проблемно-діалогічного методу на різних етапах уроку………………………………………………………10

4.3. Схеми 1-2 ……………………………………………12,13

4.4. Висновки. Рекомендації………………………….……14

4.5.Бібліографія……………………………………….…….15

4.6. Цикл уроків з історії України …………………………16

  1. Додатки ……………………………………………….…….36

5.1. Адаптована програма факультативу "Науково-дослідницька робота з історії" …………………………………..37

    1. Теми учнівських робіт, представлені на конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України ……………………………….……46

5.3. Позакласні заходи ………………………………………47









Голові ради РМК,

завідуючій РМК

Єжижанській М.З.




Подання


Адміністрація Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів просить розглянути авторські матеріали «Використання проблемно-діалогічного методу на уроках історії» Наумової Вікторії Іванівни, вчителя історії І кваліфікаційної категорії з метою експертної оцінки у зв’язку з представленням на районну педагогічну виставку «Освіта Добропільщини - 2013» в номінації « Гуманітарна освіта ».

Досвід вивчено заступником директора школи з навчально-виховної роботи, затверджено на засіданні педагогічної ради школи, протокол №3 від 22.02.2013 р.



Директор школи: Н.М.Брильова









Анотація

У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслюється, що стрижнем освіти ХХІ століття є розвиваюча, культуротворча домінантна, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем.

Тому визначальними на сучасному етапі розвитку стають такі риси особистості: активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у суспільстві.

Над формуванням такої особистості працює Наумова В.І. Вчителя хвилює питання: як зробити свої уроки цікавими, динамічними, «живими», як заохотити учнів до навчання, запалити в їх серцях іскорку допитливості та інтересу?

В своїй роботі Вікторія Іванівна використовує проблемно-діалогічний метод на уроках історії. Завдяки даній методиці вчитель допомагає школярам стати активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства.

В процесі діяльності вчитель створює умови для критичного мислення учнів та адекватного оцінювання суспільних та економічних явищ і процесів. Застосовуючи при цьому науково обґрунтовані принципи та критерії.

Методика проблемного навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів шляхом організації проблемного вивчення змісту шкільної історичної освіти, запровадження системи проблемних запитань, задач і завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної та творчої діяльності.

В ході використання Наумовою В.І. методики проблемно-діалогічного навчання відбувається взаємодія учителя та учнів, тобто діалог, в ході якого учні втягуються в розв’язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків.

Весь процес навчання зорієнтований на особистість учня. Кожна дитина розвивається як носій творчого досвіду.

Застосування вчителем проблемно-діалогічного методу навчання сприяє підвищенню ефективності й результативності процесу навчання. Цей метод є одним із найбільш дієвих засобів вирішення таких складних завдань, як розвиток самостійного, логічного мислення, пізнавальної активності та розвитку творчої особистості.







Заступник директора з навчально-

виховної роботи Криворізької ЗОШ І-ІІІ ступенів В.П.Єрмоленко




Характеристика

Наумової Вікторії Іванівни,

вчителя історії Криворізької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів,

1967 року народження


Наумова В.І. – спеціаліст І кваліфікаційної категорії, працює у Криворізькій ЗОШ І-ІІІ ступенів вчителем історії, має педагогічний стаж 19 років. За час роботи показала себе кваліфікованим, творчим, досвідченим спеціалістом.

В роботі виявляє високий рівень професіоналізму, ініціативи, творчості. В навчально-виховному процесі використовує найбільш ефективні форми і методи роботи.

Наумова В.І. має високу теоретичну підготовку, досконало володіє методикою навчання. Для діяльності вчителя характерне прагнення удосконалення методичної та педагогічної майстерності, постійний творчий пошук. В своїй роботі втілює в практику принципи особистісно-орієнтованого та розвивального навчання, педагогіки співробітництва, методи проблемно-діалогічного навчання, технології інтерактивного навчання та розвитку критичного мислення. Наумова В.І. систематично працює над пошуком найбільш оптимальних шляхів розвитку пізнавальної активності учнів. Вчитель має свою систему роботи, яка пов’язана з використанням проблемно-діалогічного методу на уроках історії, власні напрацювання, що дає високі результати навчальних досягнень учнів.

Вікторія Іванівна забезпечує високу результативність, якість своєї праці. ЇЇ учні є активними учасниками і призерами ІІ та ІІІ етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН, також учасниками та призерами І та ІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з історії. З метою популяризації знань з історії Наумова В.І.. проводить тижні історії в школі. Вікторія Іванівна наполегливо працює над підвищенням свого професійного рівня. Вона є автором адаптованої програми факультативу «Науково-дослідницька робота з історії», яка схвалена радою районного методичного кабінету.

Бере активну участь в громадському житті школи, села, району. Інтелігентна, доброзичлива, принципова в оцінці своєї роботи та роботи колективу. Користується авторитетом серед учнів, батьків, вчителів.

Якість її роботи було неодноразово винагороджено грамотами Головного управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації, відділу освіти Добропільської районної адміністрації, подяками управління освіти і науки Донецької обласної державної адміністрації.


Директор школи: Н.М.Брильова






Вступ


Мислення завжди починається з проблеми

чи запитання, зі здивування, з протиріччя.

С.Рубінштейн, психолог

Зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років – здобуття державної незалежності, становлення ринкової економіки, демократизація суспільства – стали реальним підґрунтям для подальшого просування нашої країни до суспільства нового типу. Відомо, що трансформації в суспільстві завжди спричиняють певні зміни в освіті.

"Технологія завтрашнього дня, - зазначав англ. філософ О. Тоффлер, – потребує не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, які виконують накази, не зморгнувши оком, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, які можуть знаходити свій шлях в новому оточенні, які достатньо швидко встановлюють нові стосунки в реальності, що швидко змінюється". У Концепції розвитку загальної середньої освіти підкреслюється, що стрижнем освіти XXІ ст. є розвиваюча, культуротворча домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем.

Тому визначальними на сучасному етапі історичного розвитку стають такі риси особистості як активність, самостійність, творчість, здатність адаптуватися до стрімких змін у світі. Їх формування вимагає нових підходів до процесу навчання. На жаль, школа все ще залишається організацією, що навчає. Вона ще й досі не є організацією, що навчається. Вихід з цього становища можна знайти, як вважає В. Горбатенко, український політолог і правознавець, "пильніше придивившись до учнів, до причин провалів окремих реформ, часткових успіхів окремих педагогів, щоб поширювати і множити цей досвід".

Останні роки помітною стала тенденція до змін не тільки й не стільки змісту гуманітарної освіти, як методології. Наумова В.І. вважає, що ефективного впливу суспільствознавчих предметів на формування особистості учня можна досягнути лише переглянувши набір тих методик та форм роботи, які використовуються. Вона переконана, що діяльність учителя полягає не стільки в тому, що він несе інформацію дітям, скільки в умінні бути організатором її засвоєння, поводирем у лабіринті знань.

Метою такого навчання в роботі Вікторії Іванівни є розвиток особистості учня, насамперед різноманітних форм мислення кожного школяра в процесі засвоєння знань. Вони перетворюються на засіб розвитку особистості учнів. Відомо, що численні факти добре запам’ятовують комп’ютери. Учні повинні мати інші навички: думати, розуміти суть речей, осмислювати ідеї та концепції і вже на основі цього вміти шукати потрібну інформацію. Зростає роль уміння добувати і переробляти інформацію з різних джерел. На сучасному етапі розвитку суспільства школа має відігравати важливу роль, допомагаючи молоді стати поінформованими, активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства. І одним із шляхів розв'язання цього завдання, на думку Наумової В.І., є впровадження проблемно-діалогічного методу на заняттях історії.

Одним із пріоритетних напрямків нового педагогічного мислення й нового погляду на урок та весь навчальний процес є зміна в поглядах на учнів як на суб’єкт виховання та на сам процес навчання. Особистість учня ставиться в центрі навчального процесу, що вимагає від учителя переосмислення мети й завдань уроків, знову ж таки з позицій школярів. Звідси все частіше виникає потреба ставити учнів у позицію дослідників—першовідкривачів історичних подій, вчити їх спостерігати й аналізувати історичні процеси, вміти їх обґрунтовувати і пробуджувати в дітей цікавість й потяг до ще не розв’язаних проблем, з якими вони можуть зустрітися в майбутньому.

Тобто, вчитель створює таку внутрішню напруженість думки в процесі навчання, яка сприятиме активізації й мобілізації сил, волі і здібностей учнів, розвиватиме їхнє самостійне творче мислення.

Використання проблемних запитань і завдань для перевірки знань учнів – основний шлях в діяльності Наумової В.І. для підвищення якості навчання.

Розв’язання проблемних завдань учнями спонукає їх до пізнавальної діяльності. При такій організації вчителем перевірки знань учні звертаються до фактів, аналізують їх, з’ясовують причинні зв’язки між окремими явищами.

Впровадження проблемно-діалогічного методу

на заняттях історії

Кожного вчителя хвилюють питання: як зробити свої уроки цікавими, динамічними, "живими", як заохотити учнів до навчання, запалити в їх серцях іскорку допитливості та інтересу?

Навчально-виховна діяльність Наумової В.І. полягає у тому, щоб створити умови для формування критичного мислення учнів та адекватного оцінювання суспільних та економічних явищ та процесів, застосовуючи при цьому науково обґрунтовані принципи і критерії.

Метою роботи вчителя є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу та пізнавальної активності; формування ключових компетенцій (схема 1) через такі завдання:

  • поширення систематичних знань про історію, що робить людину компетентною;

  • забезпечення засвоєння учнями практичних навичок, необхідних для життя в
    сучасному суспільстві;

розвиток бажання та здатності брати участь у суспільному житті.
Методика проблемного навчання передбачає інтенсивну розумову роботу учнів
шляхом організації проблемного вивчення змісту шкільної історичної освіти, запровадження системи проблемних запитань, задач і завдань, озброєння їх прийомами пізнавальної, творчої діяльності.

Проблемно-діалогічне навчання, що слідує з самої назви, являє собою навчання, в процесі якого учні через діалог втягуються в розв’язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків.

Метою діяльності вчителя, при використанні проблемно-діалогічного навчання, є те, щоб ставити учнів перед необхідністю вирішувати нові, нестандартні задачі або поставлені перед ними проблеми, життєву важливість і значення яких вони усвідомлюють. Завдяки застосуванню провідного методу навчання, в учнів розвивається уміння орієнтуватися в нових умовах, комбінувати запас наявних знань і умінь для пошуку нових. Причому, обов’язковою умовою застосування цього методу буде діалог, який передбачає зворотній зв'язок між учителем та учнями.

Головне завдання. яке вчитель ставить перед собою полягає в тому, щоб не передавати готові знання, певну інформацію, а в тому, щоб навчити школярів учитися, сформувати позитивну мотивацію учіння, різнобічні пізнавальні інтереси, здатність до свідомого і самостійного засвоєння знань і умінь в умовах проблемної ситуації.

Відвідуючи уроки Наумової В.І., неодноразово переконуєшся, що учні не тільки самостійно приходять до тих чи інших висновків, здобуваючи нові знання, вони вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні—даючи питання вчителю, а не лише відповідаючи на поставлені учителем питання. Застосовуючи проблемно-діалогічний метод, Вікторія Іванівна не дає учням готові знання, а створює ситуацію, в якій кожен хто бажає, кому цікаво, хто не байдужий—бере ці знання самостійно.

Одним із найголовніших питань є визначення мотивів навчання—чому учні будуть активними при проблемно-діалогічному навчанні. На відміну від традиційного навчання, де вчитель повідомляє учням готові знання, а вони згодом будуть їх відтворювати (репродуктивний метод), при застосуванні проблемно-діалогічного методу в дітей виникає активний інтерес, який ґрунтується на тому, що учням подобається бути здобувачами знань. Дітям подобається творити. В даному випадку вчитель виступає, як диригент, який вміло скеровує діяльність дитячого колективу в необхідне русло, а дитячий колектив з пасивних слухачів перетворюється на активних учасників шоу під назвою урок.

На заняттях вчителем здійснюється перевірка знань за допомогою проблемних запитань і завдань. Опитування на уроках історії стає не лише засобом перевірки знань, але й засобом здобуття й поглиблення їх, розвитку мислення. В своїй роботі вікторія Іванівна спонукає учнів самостійно знаходити нові зв’язки й відношення окремих явищ, вчить учнів висвітлювати їх з різних боків. В ході такої діяльності змінюється співвідношення функцій перевірки: спостерігається переплетіння контрольної та навчальної функцій, в наслідок чого перевірка стає особливою ланкою в процесі формування знань. При відтворенні вже відомого вчителем нагромаджується фундамент нових висновків і узагальнень. Кожне нове запитання – це крок в перед по спіралі.

Місце проблемно-діалогічного навчання в сучасній дидактиці

Звертаючи увагу на важливість розробки даної проблеми, слід зазначити, що принциповою науковою базою для такої перебудови навчального процесу взагалі й історичної освіти зокрема, на думку багатьох дослідників, є проблемно-розвивальне навчання, яке тримається на трьох взаємопов'язаних концентрах: навчальній діяльності, теоретичному мисленні й рефлексії (А.Брушлінський, В.Гаврилов, З.Калмикові, В.Комаров, Т.Кудрявцев, І.Лернер, А.Матюшкін, М.Махмутов, А.Фурман та ін.).

У дидактиці немає єдиного загальноприйнятого визначення проблемної ситуації. Більшість дослідників розглядають проблемну ситуацію перш за все як ситуацію утруднення (Ю.Чабанський, І.Лернер, М.Махмутов). Інші вчені як основну її ланку називають пізнавальну (діалектичну) суперечність (А.Брушлінський, Д.Вількеєв, Т.Кудрявцев). Але, не зважаючи на ці розбіжності, всі вони визнають, що проблемна ситуація - це обов'язковий компонент навчального пізнання. Її основне призначення - породження продуктивних, творчих процесів мислення учнів, стимулювання інтелектуального й особистісного розвитку.

Теорія проблемного навчання розробляється досить давно. Цією проблемою опікувалися російські педагоги та психологи: М.І.Махмутов, І.Я.Лернер, І.А.Ільницька, А.М.Матюшкін, Р.І.Малафєєв та ін. Учені визначають проблемне навчання з різних позицій: як новий тип навчання (М.Скаткін, І.Лернер), як метод навчання (Л.Панчешникова, В.Оконь); як принцип навчання (Г.Понурова), як технологію (Г.Ксензова, Н.Савіна).

Сьогодні найчастіше проблемне навчання розглядається як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне формування знань, розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості. Використання проблемного навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей.

Засоби стимулювання розумової діяльності школярів

Одним із напрямків підвищення ефективності і результативності процесу навчання в роботі Наумової В.І. є використання проблемно-діалогічного методу навчання.

Проблемно-діалогічне навчання – це навчання, в процесі якого учні через діалог втягуються в розв'язання проблемних ситуацій, індивідуально здобувають нові знання і тут же діляться ними, що виключає можливість закріплення хибних висновків. Чільне місце в системі діяльності вчителя належить урокам, тому що саме на них учні отримують важливі теоретичні знання з історії, вчаться їх застосовувати на практиці.

Для стимулювання розумової діяльності учнів на уроках Вікторією Іванівною створюються проблемні ситуації шляхом постановки питання. Вчитель прагне його робити складним настільки, щоб викликати утруднення в учнів, і, водночас, воно має бути посильним для самостійного знаходження відповіді.

Умови створення проблемних ситуацій:

  • учні не знають способу розв'язання задачі, не можуть відповісти на поставлене питання, пояснити певний факт тощо;

  • необхідне використання раніше засвоєних теоретичних знань на практиці;

  • протиріччя між теоретичною можливістю розв'язання задачі та практичною неможливістю застосування саме цього способу;

  • протиріччя між практично досягнутим результатом і відсутністю в учнів знань для теоретичного обґрунтування.

На практиці учитель використовує різні типи проблемних уроків:

  • уроки з окремими проблемними питаннями;

  • уроки, весь хід яких присвячений розв'язанню великої загальної проблеми;

  • урок - проблемна лекція;

  • уроки-диспути;

  • уроки-семінари та ін.

Технологія проблемного навчання включає такі етапи діяльності:

  • створення проблемної ситуації;

  • збирання й аналіз даних, необхідних для розв'язання проблеми, актуалізація життєвого досвіду;

  • вивчення причинно-наслідкових зв'язків, формулювання гіпотез;

  • формулювання висновків.

Урок Наумової В.І. з використанням технології проблемного навчання виглядає як послідовність навчальних проблем, що створює вчитель. На уроці Вікторія Іванівна вислуховує різні точки зору, координує та спрямовує творче мислення за допомогою системи запитань, надає диференційовану допомогу, допомагає опанувати навички роботи з різними джерелами інформації.

У своїй діяльності вчитель при застосуванні проблемно-діалогічного методу обов'язково включає вирішення таких питань:

  • знаходження проблеми і створення проблемної ситуації;

  • визначення найбільш ефективного способу її вирішення;

  • вміння учнями вести діалог, спровокувати дискусію;

  • корекція (уточнення) проблеми;

  • надання допомоги учням в аналізі умов проблемних ситуацій, вибору правильних рішень, консультацій в процесі рішення;

  • аналіз помилок;

  • підбиття підсумків діалогу, дискусій (вирішення проблемної ситуації).

На початку уроку Вікторія Іванівна пропонує проблемну ситуацію, яка ґрунтується на здивуванні або пов'язана з інтелектуальним утрудненням. Якщо використовується проблема "зі здивуванням", учням пропонуються суперечливі факти, теорії, точки зору. Також в основу такої проблеми може бути покладене й інше протиріччя - між життєвим (побутовим) досвідом, уявленнями та науковими фактами. У цьому випадку учитель пропонує практичне завдання, прикладом із навмисною помилкою.

З метою усвідомлення сутності проблемної ситуації вчитель пропонує учням низку питань, які стимулюють школярів до розуміння протиріччя, закладеного в проблемі (наприклад, "Що вас здивувало?", "Які є точки зору?", "Що ви припускали, а що вийшло насправді?", "Що вам заважає виконати завдання?", "Чим це завдання відрізняється від тих, які виконували раніше?" тощо).

В своїй діяльності Наумова В.І. наступним чином здійснює впровадження проблемно-діалогічного методу:

1. Знаходження проблеми і створення проблемної ситуації:

Для вирішення цього питання вчитель вимагає від учнів глибокого знання матеріалу, висвітлення його з різних кутів зору, використання різноманітних джерел.

2. Визначення найбільш ефективного способу вирішення проблеми.

Всі можливі варіанти вирішення проблеми розглядаються й визначаються вчителем оптимально.

Наприклад, історія України 11 клас, тема: «Включення західноукраїнських земель до складу УРСР»

- Чи можна вважати Й. Сталіна збирачем всіх українських земель?

- Якщо проаналізувати матеріал вищезгаданої теми, то може здатися, що Й. Сталін справді доклав всіх зусиль, щодо об’єднання українських земель. Але, один факт спростовує це твердження.

28 вересня 1939 року було підписано Договір про дружбу і кордон між СРСР та Німеччиною, за яким Холмщина, Підляшшя, Посання, Лемківщина – етнічні українські землі, передані Німеччині, в обмін на Литву.

3. Вміння учнями вести діалог, спровокувати дискусію.

Дискусія – як шлях до істини. Вікторія Іванівна легко розпочинає дискусію, здивувавши учнів та запропонувавши їм розв’язати цікаву проблемну ситуацію.

При створенні дискусії вчитель спирається на такі головні моменти її ведення:

    • вміння вислухати інших;

    • чіткість і логічність викладу думки;

    • аргументованість;

    • вміння робити висновки.

4. Корекція (уточнення) проблеми.

На уроці, в процесі розгляду проблемної ситуації, в учителя, як правило виникає необхідність уточнення завдання. Корекція проблеми – одне з важливих питань, при застосуванні проблемно діалогічного методу.

Наприклад:

Вчитель ставить питання:

- Голод 1946-1947 рр. – спланована акція чи наслідок природних катаклізмів?

Корекція: Роль і суть державної політики в суспільному господарстві в післявоєнний період?

5. В процесі вирішення проблемних ситуацій завдань вчитель виступає в ролі координатора. Наумова В.І. перед собою ставить такі завдання – надавати учням консультації (допомогу), але не виконувати за них поставлені задачі.

Допомога вчителя спрямована не на аналіз фактичного матеріалу, а на уточнення, спрямування алгоритму дії.

6. Аналіз помилок – один із найважливіших етапів уроку в роботі Вікторії Іванівни, який дозволяє уникнути закріплення хибних висновків, зроблених учнями, та закріпити вивчений матеріал.

7. В процесі підбиття підсумків діалогу (дискусії) Наумова В.І. завжди пам’ятає про таке негативне явище як регламентація мислення. Тому підводячи підсумки, після розв’язання проблемного завдання, вчитель завжди толерантно, ввічливо, не тиснучи на учнів, здійснює підведення висновків, навіть якщо досягли результатів не таких, які передбачав вчитель.

Наступний етап - це формулювання навчальної проблеми та через неї теми уроку, який проводиться у формі фронтальної бесіди.

Найбільш складною частиною проблемного уроку є пошук гіпотез, шляхів розв'язання проблеми. Наумова В.І. виконує для цього певні дії:

  • спонукає учнів до висунення ідеї (заохочувальними словами, підказками тощо);

  • приймає запропоновану гіпотезу (словами "так", "приймається" та ін);

  • спонукає до перевірки гіпотез ("Чи згодні з гіпотезою?", "Як її перевірити?", "А хто думає інакше? Чому? ").

Наприкінці розв'язання проблеми обов'язково робиться підсумок. Вчитель разом з учнями чітко виділяє головну гіпотезу, повернувшись до формулювання основного проблемного питання на початку уроку, потім формулюється відповідь на нього. Учням пропонується відповісти на такі питання:

  • Які нові знання ви отримали?

  • Що нового дізналися про причинно-наслідкові зв'язки, які пояснюють це явище?

  • Яке значення мають отримані знання? Де вони можуть бути використані?

За час своєї роботи Наумова В.І. переконалася, що учні не тільки самостійно приходять до тих чи інших висновків, здобуваючи нові знання, вони вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні – формулюють проблеми, а не лише відповідають на поставлені учителем питання.

Застосування проблемно-діалогічного методу передбачає створення:

  1. Проблемної ситуації, яка збуджує цілеспрямовану увагу і самостійність мислення. Вона протиставляє знання і незнання і тим самим загострює проблему.

  2. Проблеми або пошукової задачі (повинна бути хвилюючою, гострою, мати декілька варіантів аргументації відповіді).

  3. Проблемного питання (без якого неможливий діалог). Відрізняється тим, що в ньому є приховане протиріччя, що воно відкриває можливість нестандартних відповідей, неординарних рішень і що в минулому досвіді того, кому воно задається нема готової схеми рішення.

Також вчитель використовує проблемно-діалогічний метод для викладу матеріалу як засобу активізації пізнавальної діяльності учнів. Це реалізується такими шляхами:

    1. Проблемний виклад матеріалу в формі бесіди, діалогу. При цьому учні детально вивчають матеріал, визначаються "вузлові" питання та поділяють навчальний матеріал на:

  • проблемний (аналіз, оцінка, значення і т.д.);

  • фактичний (дати, точні дані, незаперечні факти).

    1. Частково-пошукова діяльність.

Така робота передбачає підготовку учням низки спеціальних питань, які підштовхнуть їх до самостійних роздумів, активних пошуків відповіді і провокують їх в свою чергу задати питання мені. В залежності від гостроти матеріалу розгортається діалог або дискусія.

  1. Дослідницька діяльність.

При використанні такої роботи школярі самостійно шукають розв'язання проблемної ситуації, яка має неординарну оцінку. Наприклад, коли учні працюють з історичними документами, які не мають однозначних тлумачень в історичній науці (Березневі статті, пакт Молотова-Ріббентропа).

Використання проблемно-діалогічного методу

на різних етапах уроку

Застосування проблемно-діалогічного методу навчання вимагає особливого підходу до організації навчання. Першочерговим в роботі, насамперед, є організація активної пізнавальної діяльності учнів. Учні Наумової В.І. не просто вчаться, вони працюють над тим, щоб здобувати знання—самостійно мислити. Адже, незаперечний факт, що найміцніші знання ті, які учні здобувають самостійно. В процесі використання проблемно-діалогічного методу навчання, вчитель домагається того, що:

--діти вчаться логічно мислити—тут реалізується дидактичний принцип

активності і свідомості;

--приймаючи участь в діалозі (дискусії), діти вчаться спілкуватися, відстоювати свою точку зору, розвивається діалогічне мислення.

В своїй роботі Наумова В.І. на різних етапах уроку використовує проблемно-діалогічний метод. А саме:

  1. На початку уроку, поставивши перед учнями проблемне завдання, вчитель пропонує їм декілька варіантів можливих рішень. Діти самостійно обирають свої варіанти і обґрунтовують свій вибір (можлива дискусія).

  2. Пояснюючи новий матеріал, дійшовши до переломного моменту (яскрава історична подія, явище), Вікторія Іванівна пропонує учням зробити версію-прогноз: Що буде далі? До чого це призведе? Які будуть наслідки? Відповідь обґрунтовується.

  3. При поясненні нового матеріалу учні шукають спільне й відмінне, порівнюючи нову тему з раніше вивченою.

  4. Обов'язковим моментом у роботі учителя є фіксація фактів, що розкривають проблему, та пояснення, чому саме ці факти висвітлюють проблемну ситуацію.

  5. При поясненні нового матеріалу, при закріпленні вивченого відбувається активне дослідження проблеми, внаслідок чого на уроці виникає дискусія.

При вивченні нової теми перед учнями вчителем ставиться завдання: якомога яскравіше уявити історичну подію, вказавши якусь дуже важливу деталь, що її характеризує. В основі будь-якої діяльності вчителя(особливо успішної) лежить мотивація.

На думку Наумової В.І., найкраща мотивація в навчальній діяльності – стрес – це головна запорука успіху.

Знання вчителем цікавих фактів з успіхом дозволяє використовувати їх при застосуванні проблемно-діалогічного методу.

1. Створення проблемної ситуації:

- Чи можуть бути Трипільці предками українців?

- Якою була роль варягів у процесі утворення Київської Русі?

- В чому полягала роль Запорізької Січі в період «Руїни»?

- Версальсько-Ватиканська система – як шлях до Другої світової війни

- Прихід до влади Гітлера: закономірність чи випадок?

2. Здійснення версій-прогнозу. Вчителем здійснюється активізація мислення за допомогою яскравого факту.

Побудова Берлінського миру – до яких наслідків це приведе?

Хіросіма, Нагасакі – безглузда жорстокість чи тонкий розрахунок?

Політика «Гласності» - чи можна було передбачити розвал СРСР?

Брестський мир 1918 р. – перемога української дипломатії?

3. Фіксація фактів.

На своїх заняттях вчитель, аналізуючи матеріал, працює над тим, щоб учні вчилися добирати факти, які розкривають проблемне завдання.

- Чи готував Сталін СРСР до агресивної війни?

- Чи можливо було уникнути «Руїни»?

- Чи є закономірністю розкол СРСР?


В повсякденній роботі Наумової В.І. проводяться заняття факультатив "Науково-дослідницька робота з історії (за програмою, схваленою радою районного методичного кабінету та рекомендованою до впровадження (додаток 5.1). Учні Вікторії Іванівни працюють над написанням дослідницьких робіт для участі у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України (додаток 5.2).

Реалізація мети історичної освіти учнів буде ефективнішою, якщо вона буде здійснюватись не тільки в рамках уроків та гуртків. Тому з метою популяризації знань з історії, підвищення інтересу до предмету, Наумова В.І. проводить тижні історії в школі (додаток 5.3), під час яких відбуваються інтелектуально-розважальні ігри, бесіди, позакласні заходи, турніри, посвяти в історики, засідання дискусійних клубів тощо.

Процес реформування освіти в Україні триває. Суттєві зміни в методиці навчання, які відбулися протягом останнього десятиліття, свідчать про поступове усвідомлення широким учительським загалом нової філософії освіти, необхідності орієнтації процесу навчання на розвиток особистості учнів. Шляхом до формування творчої особистості є застосування у навчально-виховному процесі технологій навчання, які активізують діяльність учнів, розвиваючи їх творче мислення, вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення.




Схема 1

Модель складових формування ключових компетентностей особистості



  • Мотиви, завдання, потреби, стимули до формування компетентностей особистості.

  • Уміння домагатись успіху та результатів шляхом наполегливої праці.

  • Сила волі, цілеспрямованість.

  • Уміння зрозуміло й чітко висловлювати свої думки, переконувати, аргументувати, доводити, аналізувати.

  • Встановлювати міжособистісні зв’язки, організовувати й підтримувати діалог.











hello_html_4c4da7bc.gif








  • Знання, уміння, досвід практичної діяльності, освіченість.

  • Оволодіння способами пізнання й практичної діяльності.

  • Самоосвіта й самовиховання

  • Уміння свідомо контролювати результати своєї діяльності та рівень особистого розвитку, особистих досягнень.

  • Формування креативності, ініціативності, упевненості в собі.

  • Самооцінка, самореалізація, відповідальність за результати своєї діяльності





















Схема 2

Система роботи вчителя над методичною проблемою


Урок

Факультатив «Науково-дослідницька робота з історії»

Позакласна та позашкільна робота



Навчання історії

hello_html_54cfc785.gifhello_html_m4b448443.gifhello_html_36ea6e5c.gif

hello_html_m3d30709c.gifhello_html_12df6ce0.gif

hello_html_54cfc785.gif

Використання проблемно-діалогічного методу на уроках історії з метою розвитку аналітичних здібностей школярів

Підготовка до олімпіад, МАНУ

Наукова робота

  • Написання дослідницьких робіт

  • Робота над проектами








Самоосвіта

Популяризація знань з історії

hello_html_m1744290c.gifhello_html_m1744290c.gif


hello_html_391aa9f7.gifhello_html_391aa9f7.gifhello_html_391aa9f7.gif


Тиждень історії

ЗМІ

Співпраця з музеями




Висновки

Результати використання даної методики значні. Проблемно-діалогічне навчання як технологія розвивальної освіти, спрямована на активне формування знань, розумових здібностей та прийомів дослідницької діяльності, залучення до наукового пошуку, розвиток творчості школярів.

Застосування проблемного навчання дозволяє досягти більш глибокого розуміння матеріалу, його свідомого засвоєння, забезпечує наукову доказовість знань, привчає учнів мислити діалектично, сприяє розвитку особистих якостей. Вчитель формує в учнів вміння розв’язувати проблемні ситуації. Школярі не лише самостійно приходять до висновків, отримуючи нові знання, а вчаться аналізувати, систематизувати, опрацьовувати новий матеріал на якісно вищому рівні. Використання проблемно-діалогічного методу, сприяє тому, що учні не отримують готових знань, а в ході створення ситуацій кожен школяр здобуває знання самостійно.

Вчителем формується в дітей активний інтерес—творити, з пасивних слухачів перетворюватися на активних учасників навчального процесу. В центрі діяльності вчителя стоїть розв’язання проблемної ситуації. Для реалізації цього завдання Вікторія Іванівна організовує навчально-виховний процес таким чином, щоб він був зорієнтований на особистість учня. За такого підходу кожен учень розвивається як носій творчого досвіду. Використання на уроках проблем або пошукових завдань, проблемних ситуацій, проблемних питань сприяє постійному накопиченню в учнів досвіду творчості та формуванню в них механізму самоорганізації і самореалізації особистості.

В процесі роботи Наумова Вікторія Іванівна намагається розвивати творчий потенціал учнів, їхню активність у пізнанні, уміння застосовувати теоретичні знання на практиці, в неординарній ситуації. Вчитель використовує такі форми організації навчально-виховного процесу: урок-дослідження, урок-інтервю, урок-репортаж, урок-рецензія, урок-коментар, урок-пресконференція. Використання нестандартних форм проведення уроку дозволяє максимально загострити увагу учнів, активізувати мислення, сприяти розвитку творчих здібностей учнів. Суть такої роботи полягає в тому, що перебіг навчального процесу здійснюється шляхом постійної взаємодії учнів.

Застосування вчителем проблемно-діалогічного методу навчання сприяє підвищенню ефективності й результативності процесу навчання. Цей метод є одним з найбільш дієвих засобів вирішення таких складних завдань, як розвиток самостійного, логічного, діалогічного мислення, пізнавальної діяльності, розвитку творчої особистості.

З використанням проблемно-діалогічного методу відбувається підвищення ефективності й результативності навчально-виховного процесу.

Дана методика сприяє тому, що учні здатні самостійно розв’язувати життєві проблеми, діяти в нестандартних ситуаціях, самостійно мислити і приймати важливі рішення.


Заступник директора з навчально-

виховної роботи Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. В.П.Єрмоленко







Рекомендації


Матеріали досвіду Наумової В.І.. рекомендується використовувати на уроках історії; також ознайомити з педагогічним досвідом вчителя на методичних семінарах вчителів історії, внести досвід до інформаційного банку району, картотеки ППД.




Заступник директора з навчально-

виховної роботи Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. В.П.Єрмоленко































Бібліографія

  1. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) / Довідник учителя історії, правознавства та етики / Авт.-упорядн. О.В.Галегова, І.П.Нікітіна. –Х.: Веста: Видавництво "Ранок", 2006. – С.62-82.

  2. Алейникова М.А. Как преодолеть скуку на уроках истории // Преподавание истории в школе. – 2001. – №9. – С.67-69.

  3. Баханов К.О. Інноваційні системи технології та моделі навчання історії в школі. – Запоріжжя: Просвіта, 2000. – 160 с.

  4. Баханов К.О. Модель навчання у дискусії // Історія в школі. – 2000. – №9. – С.16-23.

  5. Баханов К.О. Педагогічні інновації: навчання історії за комбінованою системою М.Гузика // Історія в школах України. – 200. – № 1. – С.25-31.

  6. Баханов К.О. Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. – Донецьк: ТОВ "Юго-Восток, Лтд", 2005. – 384 с.

  7. Баханов К.О. Технологія групової справи в навчанні історії в школі // Історія в школах України. – 2002. – № 1. – С.23-29.

  8. Баханов К.О. Технологія розвивального навчання // Історія в школах України. – 2001. – № 1. – С. 21-25.

  9. Вєнцева Н.О. Дискусійні методи на уроках всесвітньої історії: 7-8 класи / Передмова К.О.Баханова. – Х.: Вид. група "Основа", 2006. – 160 с.

  10. Вінцева Н.О. Принцип проблемності як ключова засада сучасного навчання історії // Історія та правознавство. – 2007. – №36. – С.9-11.

  11. Вінцева Н.О. Дискусійні методи на уроках історії України: 7-8 класи / Передмова К.О.Баханова. – Х.: Вид. група "Основа", 2007. – 128 с.

  12. Гирич І., Євтушенко Р. Суперечливі питання історії України та відображення їх в сучасних підручниках для 7-8 класів // Історія в школах України. – 2000. – №2. – С.6-9.

  13. Журба Л. Теорія і практика проблемного навчання історії в старших класах загальноосвітньої школи // Історія в школах України. – 2007. – №8. – С.11-14.

  14. Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 256 с.

  15. Короткова М.В. Методика проведения игр и дискуссий на уроках истории. – М.: ВЛАДОС-ПРЕСС, 2003. – 256 с.

  16. Левітас Ф.Л., Салата О.О. Методика викладання історії. Посібник учителя. – Х.: Вид. група "Основа", 2006. – 96 с.

  17. Лернер И.Я. Проблемное обучение. – М.: Знание, 1974. – 64 с.

  18. Мокрогуз О.П. Інноваційні технології на уроках історії. – Х.: Вид. група "Основа": "Тріада+", 2007. – 192 с.

  19. Пєхота О.М. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. – К.: А.С.К., 2001. – 256 с.

  20. Пометун О.І,., Пироженко Л.В. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / За ред. О.І.Пометун. – К.: А.С. К., 2003. – 192 с.

  21. Пометун О.І., Фрейман Г.О. Методика навчання історії в школі. – К.: Ґенеза, 2006. – 328 с.

  22. Полянський П. Вивчення дискусійних питань національної та світової історії в загальноосвітніх закладах України // Історія України. – 1998. – №22. – С.3.














Цикл уроків з історії України

8 клас

Тема: Українські землі в другій половині ХVII ст.

Поділ Гетьманщини та боротьба за незалежність

Урок 1

Тема: Україна в роки правління гетьмана Івана Виговського.

Очікувані результати.

Учні зможуть:

  • визначити роль гетьмана І.Виговського в розбудові Української держави;

  • характеризувати його внутрішню та зовнішню політику;

  • аналізувати положення Гадяцької угоди;

  • пояснювати причини та наслідки московсько-української війни 1658-1659 рр.;

  • аргументувати й лаконічно висловлювати власну думку.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Обладнання: портрети І. Виговсько­го та Юрія Хмельницького;

таблиця "Причини "Руїни";

таблиця "Проблемні питання";

таблиця "Програма І.Виговського";

Основні поняття: "Руїна", українсько-московська війна 1658-1659 рр., Гадяцький трактат; громадянська вій­на; Конотопська битва.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Над якою темою ви закінчили роботу? (Національно-визвольна війна українського народу проти Речі Посполитої у середині ХVІІ ст. Відродження української держави).

  2. Назвіть хронологічні рамки Національно-визвольної війни?

  3. Визначте роль Б.Хмельницького в цій війні.

  4. Назвіть найяскравіші перемоги у ході війни.

  5. У складі яких держав опинились українські землі після Березневих статей
    1654 р.?

  6. Що вам відомо про мрію Б. Хмельницького запровадити спадщинне гетьманство?

ІІІ. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Ми розпочинаємо вивчення нової великої теми "Українські землі в другій половині ХVІІ ст. Поділ Гетьманщини та боротьба за незалежність" над якою будемо працювати кілька уроків.

А тема сьогоднішнього уроку "Україна в роки правління гетьмана Івана Виговського (1657-1659)".

Наша мета – на уроці дати оцінку гетьманування Івана Виговського; встановити причини та наслідки національного розбрату, анархії та громадянської війни в Україні 1657-1659 рр., які існували в часи гетьманування Виговського.

ІV. Мотивація навчальної діяльності

Отримавши булаву по смерті Б.Хмельницького, І.Виговський мав прекрасний шанс закріпити успіхи попередника, зміцнити Українську державу і вписати своє ім’я в історію, як мудрого державного діяча, який зміг об’єднати народ ...

Але, не судилося... Саме в політиці (діях) Виговського багато істориків вбачають ті "зерна розбрату", які розкололи українців і "проросли" в драматичний період "Руїни".

Чи припускався І.Виговський помилок? Яких? Чи,можливо,ситуація 1657 р. в Україні була вибухова й складна й без діянь "правої руки й довіреної особи Б.Хмельницького"? Тому, ставимо проблемні питання:

  1. Гадяцький договір – це перемога української дипломатії чи вмілий тактичний хід Речі Посполитої?

  2. Громадянська війна 1658 р. була наслідком політики І.Виговського чи владних амбіцій М.Пушкара та Я.Барабаша?

  3. Які наслідки для Гетьманщини мала зовнішня політика Московського царства 1657-1659 рр.?

V. Вивчення нового матеріалу

  1. Становище в Україні після смер­ті Б.Хмельницького.

27 липня 1657 р. помер Б.Хмельницький. Ще за життя видатного гетьмана старшинська рада ухвалила рішення про передачу влади після його смерті 16-річному сину Юрію.

Як можна оцінити рішення Хмельницького про передачу влади Юрасеві ?

  1. Обрання гетьманом І. Виговського.

Україна – Гетьманщина потребувала вирішення ряду важливих питань(робота з таблицею 1 "Проблемні питання").

23-26 серпня на старшинській раді в Чигирині І. Виговського було обрано гетьманом (до повноліття Юрася).

Поміркуйте, чим було викликане це рішення ? Назвіть факти, які свідчать про перевагу гетьмана І. Виговського над гетьманом Ю. Хмельницьким.

  1. Внутрішня та зовнішня політи­ка І. Виговського.

    1. Програма гетьмана (робота з таблицею 3 "Програма І.Виговського").

    2. Внутрішня політика(робота над схемою).


Духовенство

Шляхта


hello_html_m4bca1b6a.gif


Виговський


hello_html_m516e471c.gif

Селянство


Козацтво



Запитання:

Назвіть основні стани українського суспільства в XVII ст.

Який стан був найбільш чисельним?

Поміркуйте, який стан відігравав провідну роль в житті Гетьманщини ?

І.Виговський спирався у своїй політиці на козацьку старшину та покозачену українську шляхту. Спростуйте (доведіть) правильність вибору гетьмана.

    1. Громадянська війна (версія-прогноз).

Навесні 1658р. в Україні спалахнула громадянська війна. М.Пушкар та Я.Барабаш очолили антигетьманські сили (до 40 тис. осіб найбільш знедоленого люду – дейнеків).

1 червня 1658р. під Полтавою у кривавій битві, за допомогою татар, Виговський розбиває опозицію (загинуло до 50 тис. українців).

На вашу думку, чому виник цей конфлікт ? А якби ви його вирішили ?

    1. Зовнішня політика (робота над схемою).

Московське ццццццарствоо царство

Річ Посполита


hello_html_m662eed9.gif

Гетьманщина


hello_html_m5e178e53.gif

Кримське ханство

Османська імперія



Запитання:

Назвіть сусідні держави України – Гетьманщини.

Яка держава стала союзником українців у боротьбі проти Польщі в 1648р.?

З якою державою Б.Хмельницький підписав в 1654р. " Березневі статті "?

На вашу думку, яка з держав була б найкращим союзником для Гетьманщини?

Відповідь поясніть.

    1. Гадяцький договір. Робота з підручником с. 140. Випишіть головні положення Гадяцького договору. Порівняйте їх з умовами Зборівського миру, "Березневих статей". Який з договорів був кращим для Гетьманщини? Чому?

    2. Українсько-московська війна 1658-1659 рр.

Навесні 1659р. понад 100тис. російських вояків на чолі з князем О.Трубецьким рушили на Україну.

На вашу думку, що стало причиною українсько-московської війни 1658-1659 рр.?

Близько двох місяців тривала облога Конотопа російськими військами.

28-29 червня 1659 р. відбулася Конотопська битва, яка закінчилася повним розгромом московських військ.

Робота з підручником с. 141. На чиєму боці в Конотопській битві воювали татари? Як це вплинуло на результат битви?

  1. Наслідки і значення діяльності І.Виговського.

Гучна перемога під Конотопом не поклала край розбратові в Україні. Влітку 1659р. починається нове антиурядове повстання.

Поміркуйте, чому українці виступили проти І.Виговського?

У вересні 1659р. після козацької ради, яка висловила йому недовіру, гетьман І.Виговський зрікся влади. В Україні почався період "Руїни" (робота з таблицею 2 "Причини "Руїни").

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Гадяцький договір – це перемога української дипломатії чи вмілий тактичний хід Речі Посполитої? Свою відповідь аргументуйте.

2. Громадянська війна 1658р. була наслідком політики І. Виговського чи владних амбіцій М.Пушкара та Я.Барабаша?

3. Які наслідки для Гетьманщини мала зовнішня політика Московського царства 1657-1659 рр.?


VІІ. Підбиття підсумків уроку

Що нового ви дізналися сьогодні на уроці?

(Працюємо методом "Мікрофон").


VІІІ. Домашнє завдання

  1. Прочитати параграф 15 підруч­ника.

  2. Виконати завдання 3 на С.142.

Таблиця 1

Питання, що постали після смерті Б. Хмельницького

  • Чи Україна буде самостійною державою, чи приєднається до котрогось із сусідів?

  • Чи державна територія має обій­мати всі українські землі, чи ли­ше Наддніпрянщину? Чи гетьманство залишиться в роду Хмельницького, чи знову стане виборним?

  • Чи буде держава спиратися лише на старшину і шляхту, чи мати­ муть слово також народні маси?

Таблиця 2

Причини Руїни

  1. Суперечки всередині державної еліти.

  2. Гострі соціальні конфлікти.

  3. Анархічні (від. гр. – безвладдя) та охлократичні (від гр. – пану­вання юрби) настрої та дії знач­ної частини народних мас, насамперед запорозького козацтва. (Січ була збройною громадою рівних й органічно не сприймала жорстких форм державної влади, зосередженої в руках старшини. Після смерті Б.Хмельницького козацька голота розпочала гро­мадянську війну, приводом до якої став той факт, що запорож­ців не запросили на вибори но­вого гетьмана.)

  4. Агресія та втручання у внутріш­ні справи України з боку Речі Посполитої, Московії, Туреччи­ни, Кримського ханства.

Таблиця 3

Програма І.Виговського

• Забезпечити Україні повну са­мостійність. Україна має стати такою державою, як Нідерланди або Швейцарія.

У козацькій державі утримувати всі українські землі. У закордонній політиці зберіга­ти приязні відносини з усіма сусідніми державами, не надаю­чи переваги жодній.

Урок 2

Тема: Порушення територіальної цілісності Української держави – Гетьманщини

Очікувані результати.

Учні зможуть:

  • визначити причини розколу України – Гетьманщини; роль Речі Посполитої та Московського царства в цьому процесі;

  • розкривати суть і особливості періоду "Руїни" 1657-1687 рр.;

  • аналізувати положення Переяславських статей 1659 р., Слободищенського трактату, Московських статей, Андрусівського перемир’я;

  • визначити їх наслідки для України;

  • показувати на карті території, підвладні гетьманам Лівобережної та Правобережної України.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрети Ю.Хмельницького, П.Тетері, І.Брюховецького та Я.Сомка;

порівняльна таблиця Переяславських статей 1659 р. та Слободищенського трактату;

таблиця "Московські статті 1665 р.";

таблиця "Положення Андрусівського перемиря";

тематична мапа.

Основні поняття: Переяславські статті 1659 р., Слободищенський трактат 1660 р.,"Чорна рада" 1663 р., "Руїна", Московські статті 1665 р. Андрусівське перемир’я.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

1.Як можна оцінити рішення Хмельницького про передачу влади сину Юрію?

2. Схарактеризуйте І.Виговського як історичну особистість.

3. Як ви вважаєте,чи можна трактувати факт підписання Гадяцького договору І.Виговським, як зраду Московському царству? Поясніть.

4. Поясніть, в чому відмінність між загарбницькою і громадянською війною?

5. Складіть ланцюжок найголовніших подій 1657-1659 рр., дотримуючись хронології (учень виконує на дошці).

III. Оцінювання учнів (за перевіркою домашнього завдання).

IV. Актуалізація і корекція опорних знань

Чому, незважаючи на блискучу перемогу під Конотопом, Виговському не вдалося уникнути спалаху громадянської війни й утримати гетьманську булаву?

V. Повідомлення теми, мети і завдань уроку

Тема сьогоднішнього уроку "Порушення територіальної цілісності Української держави – Гетьманщини".

Наша мета: визначити причини розколу України – Гетьманщини; роль Речі Посполитої та Московського царства в цьому процесі; розкрити суть і особливості періоду "Руїни" 1657-1687 рр.; сформувати чітке уявлення про події другої половини ХVII ст. в Україні.




VI. Мотивація навчальної діяльності

Чи можливо було уникнути "Руїни" та розколу України? Розколу, який тривав більше 250 років! Хто винен? Можливо, слід шукати причини в собі, а не кивати на агресивних сусідів...?

VII. Вивчення нового матеріалу

  1. Гетьманування Ю.Хмельницького (1659-1663 рр.).

Восени 1659 р. становище Гетьманщини було складним: Лівобережжя захопили російські війська, мир з Польщею був нестійким, стосунки з Кримським ханством заплутані...В цих умовах до влади приходить Ю.Хмельницький.

Схарактеризуйте Ю.Хмельницького як історичну особистість

(робота з підручником с. 143).

Чи достойний Юрась свого батька; чого йому бракувало, щоб стати успішним гетьманом ?

  1. Багатовекторність чи відсутність зовнішньополітичного курсу?
    (робота з таблицею 1)

Запитання.

Порівняйте Переяславські статті 1659 р. та положення Слободищенського трактату 1660 р. На вашу думку, який з договорів вигідніший для Гетьманщини?

Оцініть Ю.Хмельницького як державного діяча, в світлі підписання цих двох угод.

Фактично, в результаті непродуманої зовнішньої політики відбувся поділ України на Лівобережну та Правобережну, гетьмани яких боролися між собою: одні на боці Москви, інші – на боці Польщі. Таким чином, вибухнула нова громадянська війна.

У січні 1663р., відчуваючи власну неспроможність опанувати ситуацію, Юрась зрікся булави й постригся в ченці під іменем Гедеона.

Як ви оцінюєте такий вчинок гетьмана Ю.Хмельницького?

  1. П.Тетеря – І.Виговський: "гетьмани-близнюки"?

Після зречення Юрася гетьманом на Правобережжі став Павло Тетеря
(1663-1665 рр.), який орієнтувався на Річ Посполиту.

Схарактеризуйте політику Павла Тетері. В чому суть його зовнішньої політики? (робота з підручником с. 149-150)

Визначте спільні риси політики І.Виговського та П.Тетері.

  1. "Чорна рада" 1663 р. та її наслідки.

17-18 червня в Ніжині зібралася рада, у якій взяли участь поряд з козаками селяни та міські жителі. Заручившись підтримкою черні, І.Брюховецький став гетьманом Лівобережної України, перемігши іншого претендента на булаву – Якима Сомка.

Внаслідок вибору "свого" гетьмана в Ніжині було започатковано одночасне існування в українських землях кількох гетьманів.

На вашу думку, чи можливо було уникнути такої ситуації, коли Україною одночасно керує кілька гетьманів? Поясніть.

Спрогнозуйте, до яких наслідків призведе такий розкол?

(Робота з картою).

  1. Московські статті 1665 р.

Гетьман І.Брюховецький (1663-1668 рр.) проводив відверто промосковську політику, йшов на поступки московському уряду. (Робота з таблицею 2).

Запитання.

Яке з положень Московських статей 1665 р. не було поступкою Москві? А чи були такі положення?

Наведіть приклади, які доводять, що І.Брюховецький "торгував" інтересами Гетьманщини (робота з підручником С.149).

  1. Андрусівське перемир’я.

Тим часом виснажені тривалою війною Московія та Польща розпочинають переговори. Закінчуються вони підписанням 30 січня 1667 р. перемирям в місті Андрусові поблизу Смоленська.

Проаналізуйте положення Андрусівського договору. Які наслідки він мав для України? (робота з таблицею 3 та картою)

VIII. Закріплення вивченого матеріалу

Історичний диктант

1. Договір Ю.Хмельницького з Московією було підписано в: 1657, 1659, 1660 р.?

2. До якого міста, за переяславським договором Ю.Хмельницького, мали прибути з залогами московські воєводи: Фастова, Ніжина чи Василькова?

3. На основі якого договору була складена Слободищенська угода: Зборівського 1649р., "Березневих" статей 1654р., Гадяцького 1658 р.?

4. Хто очолив рух проти Ю.Хмельницького після підписання Слободищенської угоди: І.Сірко, І.Богун, І.Виговський, Я. Сомко?

5. Гетьманом Правобережної України після Ю.Хмельницького було обрано: І.Брюховецького, П.Тетерю, П.Дорошенка?

6. Де відбулося проголошення І.Брюховецького гетьманом Лівобережної України:
в Переяславі,
Ніжині чи Умані?

7. Першим з українських гетьманів, що поїхав до Москви був: Б.Хмельницький, І.Брюховецький чи І.Виговський?

8. Андрусівське перемир’я було підписане в: 1660, 1663, 1667 р.?

9. Які держави уклали Андрусівське перемир’я: Польща та Московія, Польща та Кримське ханство, Туреччина та Польща?

10. На який термін було укладено Андрусівське перемиря: 13, 13, 5 чи 15років?

Перевірка історичного диктанту методом "Взаємоперевірка".

IX. Підбиття підсумків уроку

  1. Назвіть головні причини "Руїни".

  2. Яку роль в процесі розколу України зіграли Московське царство та Річ Посполита?

  3. Чи можливо було уникнути розколу та "Руїни"? Яким чином?

X. Домашнє завдання

1. Прочитати параграф 16.

2. Скласти хронологічну таблицю: "Україна в мирних угодах 1654-1667 рр."

3. Відповісти на запитання 3 на ст.152.

Таблиця 1

Порівняльна таблиця Переяславських статей 1659 р.

та Слободищенського трактату 1660 р.

Переяславські статті:

  • російські воєводи мали право перебувати в Києві, Переяславі, Ніжині, Умані, Брацлаві;

  • козакам заборонялося здійснювати походи й вести зовнішню політику без дозволу царя;

  • обрання гетьмана, призначення старшин і полковників відтепер могло відбуватися тільки з царського дозволу;

  • новообраний гетьман мав присягати на вірність московському цареві;

  • козаки були зобовязані вирушати в похід за наказом царя;

  • українська церква підпорядковувалася московському патріархатові.

Слободищенський трактат:

  • Гетьманщина розривала звязки з Московським царством;

  • відновлювалися з Польщею на основі Гадяцького договору 1658 р.;

  • польська сторона не погодилась на створення Великого князівства Руського, яке входило б на рівних правах з Польщею і Литвою до складу федерації – Речі Посполитої;

  • козакам заборонялося нападати на Кримське ханство;

  • українські війська були зобовязані брати участь у воєнних діях Польщі проти Московського царства.

Таблиця 2

Таблиця "Московські статті 1665 р."

Положення:

  • українські міста й землі переходили під владу московського царя;

  • гетьману заборонялося вступати в дипломатичні зносини з іноземними державами;

  • вибори гетьмана лише з дозволу царя і в присутності московських послів;

  • збільшення кількості московських військ в Україні;

  • український уряд був зобовязаний утримувати московські залоги в Україні;

  • московські залоги розміщувалися, крім головних полкових міст, ще й у Полтаві, Кременчуці, Каневі, Новгороді–Сіверському та на Запоріжжі (у фортеці Кодак);

  • податки збиратимуть московські воєводи і вони йтимуть до царської скарбниці.

Таблиця 3

Таблиця "Положення Андрусівського перемиря":

Положення:

  • перемиря між Московським царством та Польщею на 13,5р.;

  • під владою Московського царства залишалася Лівобережна Україна, їй поверталися Сіверщина, Смоленщина та на два роки – Київ;

  • за Польщею закріплювалися землі Білорусі й Правобережної України;

  • Запорізька Січ переходила під контроль обох держав.


Урок 3

Тема: Українські землі в другій половині ХVII ст. Поділ Гетьманщини

та боротьба за незалежність.

Очікувані результати.

Учні зможуть:

  • узагальнити та систематизувати знання про життя на українських землях в другій половині ХVII ст.;

  • порівнювати внутрішню та зовнішню політику гетьманів Лівобережжя та Правобережжя;

  • давати оцінку діяльності історичних осіб;

  • висловлювати аргументовану власну думку на основі особистого сприйняття історії.

Тип уроку: узагальнення та систематизації знань.

Форма уроку: прес-конференція.

Обладнання: портрети гетьманів періоду "Руїни", мапа, підручники, козацький одяг, макети атрибутів гетьманської влади.

Хід уроку

Попередньо з учнями узгоджується сценарій уроку та розподіл ролей. Основна маса учнів – журналісти. Їхня мета – задавати питання головним героям. Герої: І.Виговський, І.Брюховецький, Ю.Хмельницький, П.Дорошенко. Вони готують доповіді на тему: "Моє бачення виведення Гетьманщини з кризи" (виступ до 3хв.)

  1. Організаційний момент

  2. Повідомлення теми й мети уроку

Сьогодні наша зустріч пройде у незвичайній формі. Всі ми присутні на прес-конференції, в якій братимуть участь особи, які визначали долю України періоду "Руїни". (Представлення гетьманів)

Отже, тема нашої прес-конференції – "Українські землі в другій половині ХVII ст. Поділ Гетьманщини та боротьба за незалежність".

Наша мета: узагальнити та систематизувати знання про життя на українських землях в другій половині ХVII ст.; аналізувати історичні факти й події періоду "Руїни", оцінити діяльність історичних осіб, які визначали долю України у ті тяжкі часи.

IІI. Мотивація навчальної діяльності

Проблемні завдання (записуємо на дошці).

Чи можливо було уникнути періоду "Руїни" 1657-1687 рр.? Якщо так – то яким чином?

Які історичні уроки містить період "Руїни" 1657-1687 рр.?

IV. Відтворення та коригування опорних знань

"Головні герої" виступають по черзі. Кожен намагається довести, що саме він – найкращий гетьман.

Виступи гетьманів (тези)

  1. І.Виговський: " Отримавши булаву після смерті Богдана, в тяжку годину, я проводив розумну політику:

  • підписав Гадяцький договір (кращого договору не підписував ніхто з гетьманів);

  • приборкав заколотників Пушкара та Барабаша;


  • здобув блискучу перемогу під Конотопом, розгромивши московські війська.

Я робив все згідно козацьких законів. І тому зрікся влади, після того, як козацька рада висловила мені недовіру."

  1. Ю.Хмельницький: "Зізнаюся, що мені було нелегко керувати Гетьманщиною – бракувало досвіду. Але я не боюся дивитися людям в очі тому, що все зроблене мною – в інтересах народу. Мене зрадив цар, підставили татари... Я пішов в монастир служити Богу і молитися за Україну."

  2. І.Брюховецький: "Я твердо переконаний, що єдиний вірний шлях для України – тісна співпраця з Московським царством. Лише Цар може бути гарантом стабільності для українців. Московські залоги в українських містах – це гарантія безпеки. Мій головний здобуток – Московські статті 1665 р. Але зрадники серед старшини все зіпсували..."

  3. П.Дорошенко: "Я був дуже близько до мети – обєднання України, ставши гетьманом обох берегів Дніпра. Не може бути постійних союзників – є постійні інтереси, – своїми справами я доводив правильність цієї тези. Я пішов на союз з Туреччиною і не жалкую про це. Але зрадники серед старшини і Многогрішний, і Ханенко та інші зруйнували всі мої здобутки."

Журналісти задають питання гетьманам. (прогнозовані)

  1. До І.Виговського.

Доведіть, що Ви продовжували політику Б.Хмельницького.

Чому Ви вважаєте, що Гадяцький договір найкращий з усіх, які підписували гетьмани? Доведіть.

Чому Ви не скористалися з блискучої перемоги під Конотопом над московськими військами?

  1. До Ю.Хмельницького.

Для чого Ви підписували такі суперечливі угоди – Переяславську та Слободищенську?

Що Ви зробили доброго для українського народу?

  1. До І.Брюховецького.

Московські статті 1665 р., які Ви вважаєте своїм головним здобутком – це ганебний договір. Доведіть, що це не так.

Поясніть, чим співпраця з Москвою краща за співпрацю з Варшавою?

За які заслуги Ви отримали боярство та численні маєтки від московського царя.

  1. До П.Дорошенка.

Чого Вам забракло аби втримати булаву і не допустити розколу України?

Як на Вашу думку, вплинув на настрої українців Ваш союз з Туреччиною?

Вчитель виступає в ролі ведучого – координатора.

IV. Узагальнення та систематизація знань

Після цього, всі учні отримують завдання для роботи в групах. Клас об’єднуємо у чотири групи.

Завдання.

  1. Скласти хронологічну таблицю "Гетьмани періоду "Руїни".

  2. Виписати дати основних мирних угод України з сусідніми країнами (1657-1687 рр.)

  3. Охарактеризувати політику найвідоміших гетьманів "Руїни".

  4. Охарактеризувати політику сусідніх країн по відношенню до України –Гетьманщини (1657-1687 рр.)

Представник від кожної групи робить коротке повідомлення.

V. Підбиття підсумків уроку

Нажаль, гетьмани не змогли уникнути "Руїни" та розколу України.

А якби Ви вирішили цю проблему?

Загальні підсумки уроку робить вчитель.

Отже, період "Руїни" (1657-1687 рр.) – це один з трагічних періодів історії України, який містить гіркі історичні уроки, суть яких проста – сила народу в його єдності. Пам’ятаймо ж про це.

VI.Оцінювання учнів

  1. Оцінювання виступів героїв-гетьманів.

  2. Оцінювання найактивніших журналістів.

  3. Оцінювання за наслідками роботи в групах.

VII. Домашнє завдання

Написати твір-роздум на тему: "Історичні уроки періоду "Руїни".

Урок 4

Тема: Українські землі в другій половині ХVII ст. Поділ Гетьманщини

та боротьба за незалежність.

Мета: використовуючи тестові технології (закриті, напіввідкриті та відкриті тести), перевірити та оцінити навчальні досягнення учнів з теми.

Тип уроку: контролю та корекції.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Ознайомлення учнів із порядком проведення тематичної атестації.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Сьогодні у нас підсумковий урок з теми: "Українські землі в другій половині ХVII ст. Поділ Гетьманщини та боротьба за незалежність".

Наша мета: скласти тематичну атестацію використовуючи тестові технології, розвивати вміння застосувати отримані знання.

  1. Тематична атестація

1 рівень (початковий)

Оберіть правильну відповідь

  1. Гадяцький договір було підписано в 1658 р.

а) Так;

б) ні.

  1. Андрусівське перемиря було підписано між Московським царством та Туреччиною.

а) Так;

б) ні.

  1. "Чорна рада" 1663р. відбулася в Ніжині.

а) Так;

б) ні.


2 рівень (середній)

1. Поставте у хронологічній послідовності гетьманування вказаних історичних осіб:

а) І.Брюховецький;

б) І.Виговський;

в) Ю.Хмельницький;

г) П.Дорошенко.

2. Хто з українських гетьманів укладав Слободищенський трактат?

а) І.Виговський;

б) П.Дорошенко;

в) П.Тетеря;

г) Ю.Хмельницький.

3. Між якими державами було укладено "Вічний мир"?

а) Гетьманщиною та Польщею;

б) Польщею та Московським царством;

в) Туреччиною та Польщею;

г) Молдовою та Туреччиною.


3 рівень (достатній)

1. Дайте визначення поняттю:

а) "Руїна";

б) "Вічний мир";

в) "Чорна рада";

г) громадянська війна.

2. Коли відбулася подія?

а) прихід до влади П.Дорошенка ;

б) підписано Андрусівське перемир’я;

в) прихід до влади І.Брюховецького;

г) ухвалено "Вічний мир".

3. Вставте пропущене

"Положення __________ перемир’я":

перемир’я між __________ та Польщею на 13,5 р.;

під владою __________ залишалася Лівобережна Україна, йому поверталися Сіверщина, Смоленщина та на __ роки – Київ;

за __________ закріплювалися землі Білорусі й Правобережної України;

Запорізька Січ переходила під контроль __________ .


4 рівень (високий)

1. Якою, на вашу думку, була роль Московського царства та Речі Посполитої у процесі розколу України–Гетьманщини на Правобережну та Лівобережну? Відповідь обґрунтуйте.

2. Порівняйте внутрішню і зовнішню політику І.Виговського та І.Брюховецького.

3. Складіть історичний портрет П.Дорошенка.

IV. Домашнє завдання

Повторити вивчений матеріал.

Урок 5 (10 клас)

Тема:Голодомор 1932-1933 рр.

Очікувані результати.

Учні зможуть:

  • осмислити, спираючись на аналіз документів, масштаби голоду в Україні, його причини і наслідки;

  • зіставляти й критично аналізувати інформацію з різних джерел;

  • аргументувати й лаконічно висловлювати власну думку.

Тип уроку: формування умінь і навичок.

Форма уроку: лабораторно–практична робота .

Обладнання: мапа, підручники, роздруковані картки з джерелами.

Хід уроку

I. Організаційний момент

Ознайомлення учнів із порядком проведення лабораторно–практичної роботи.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку

Тема нашого уроку: "Голодомор 1932-1933 рр."

Наша мета: спираючись на аналіз документів уявити масштаби голоду в Україні, його причини і наслідки; навчитися аналізувати інформацію з різних джерел, аргументовано й ла­конічно висловлювати власну думку.

III. Мотивація навчальної діяльності

Завдання:

  1. Уважно ознайомтеся з усіма запропонованими Вам джерелами.

  2. Визначте їх основну думку і сформулюйте її у вигляді тези або гасла.

  3. Зіставте провідні положення цих джерел і зробіть висновки.

  4. Висновки обґрунтуйте та узагальніть.

IV. Лабораторно-практична робота

Історичні джерела

Витяг з протоколу засідання Політбюро ЦК КП(б)У (6 липня 1932 р.)

"...2. Про план хлібозаготівель.

Визнати правильним встановлений ЦК ВКП(б) план заготівель по селянському сектору в розмірі 356 млн. пудів і прийняти його до безумовного виконання".

З листа секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Касіора до секретаряЦК КП(б) Йосифа Сталіна (26 квітня 1932 р.)

"У нас є окремі випадки і навіть окремі голодуючі села, проте це результат тільки місцевого головопятства, перегинів, особливо щодо колгоспів. Всілякі розмови про "голод" на Україні треба категорично відкинути. Та серйозна допомога, яка була надана Україні, дала нам змогу всі такі осередки ліквідувати".

З постанови Раднаркому УСРР ЦК КП(б)У (6 грудня 1932 р.)

"РНК і ЦК постановляють:

За явний зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж, організований куркульськими і контрреволюційними елементами, занести на чорну дошку такі села:

  1. с. Вербівка Павлоградського р-ну Дніпропетровської обл.

  2. с. Гаврилівка Межівського р-ну Дніпропетровської обл.

  3. с. Лютеньки Гадяцького р-ну Харківської обл.

  4. с. Кам'яні Потоки Кременчуцького р-ну Харківської обл.

  5. с. Святотроїцьке Троїцького р-ну Одеської обл.

  6. с. Піски Баштанського р-ну Одеської обл.
    Щодо цих сіл провести такі заходи:


  1. Негайне припинення підвозу товарів, повне припинення кооперативної торгівлі
    на місці і вивіз з відповідних кооперативних і державних крамниць усіх наявних
    товарів.

  2. Повну заборону колгоспної торгівлі як для колгоспів, колгоспників, так і для
    одноосібників.

  3. Припинення всілякого роду кредитування, проведення дострокового стягнення
    кредитів та інших фінансових зобов'язань.

Голова Раднаркому УСРР В. Чубар Секретар ЦК КП(б)У С.Косіор"

З листа С. Косіора до Йосифа Сталіна (8 грудня 1932 р.)

".. .2. Застосування репресій до колгоспників.

Репресії до колгоспників, які не виконують плану хлібозаготівель, особливо ж до голів, членів правлінь цих колгоспів і до рахівників, застосовано у великій кількості – за листопад і 5 днів грудня арештовано по лінії ДНУ 1230 чоловік-голів, членів правлінь, рахівників (голів – 340, членів правлінь – 750, рахівників – 140).

З листа члена ЛКСМУ Г. Ткаченка до секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора (18 червня 1932 р.)

"Ви уявляєте, що зараз діється на Білоцерківщині, Уманщині, Київщині та ін.? Великі площі незасіяної землі, а врожайність посіяного не більше 25-30% відносно тієї, що була 1925-1928 рр. В колгоспах, у яких було коней 100-150, зараз тільки 40-59, та й ті, що падають. Людство страшенно голодує. Я просто не розумію, і коли б мені хто авторитетно доводив, хоч як десь в 1927-1928 рр., про те, що при радянській владі можуть помирати на роботі з голоду, я не повірив би, висміяв би або й зовсім нагнав би його, вважаючи ідіотом, контрреволюціонером і як завгодно.

Ну, а що ж ми маємо зараз? Десятки й сотні випадків, коли колгоспники виходять в поле і зникають, а через декілька день знаходять його аж провонявшим і так його без жалю, наче це цілком природно, заривають у яму й квит. А на наступний день цього ж, що заривав попереднього, находять труп – мруть з голоду".

З постанови Політбюро ЦК КП(б)У (25 жовтня 1932 р.)

"1. Розгорнути найширшу політичну роботу серед колгоспників і одноосібників за якнайшвидше виконання плану хлібозаготівель, кинувши всі партійні і комсомольські сили для безпосередньої роботи в колгоспах і селах, для організації масових червоних хлібних обозів імені 15-х роковин Жовтневої революції.

Тільки нещадно придушуючи всі спроби класового ворога і його агентури, спрямовані до зриву хлібозаготівель; тільки при розгортанні непримиренної боротьби з прямим саботажем хлібозаготівель, більшовики України у вирішальному місяці хлібозаготівель зуміють подолати і ліквідувати наше ганебне відставання в боротьбі за хліб і вийти в число передових республік СРСР".

З постанови Політбюро ЦК КП(б)У (5 листопада 1932 р.)

"1. Зобов'язати судові органи поза чергою розглядати справи по хлібозаготівлях, як правило, виїзними сесіями на місці із застосуванням суворих репресій, забеспечуючи диференційований при цьому підхід до окремих соціальних груп, застосовуючи суворі заходи до спекулянтів, перекупщиків хліба.

2. Організувати в кожній області не менш як 5-10 додаткових роз'їзних сесій нарсуду для роз'їздів по районах..."

Крім того, арештовано бригадирів – 140, завгоспів-вагарів – 265, інших працівників колгоспів-195..."

З телеграми ЦК ВКП(б) до ЦК КП(б)У (1 січня 1933 р.)

".. .а) ті з них, які добровольно здають державі раніше розкрадений і прихований хліб не зазнаватимуть репресій..."

3 довідки ДПУ УСРР (12 березня 1933 р.)

"Найбільше число фактів голоду зареєстровано в кінці лютого – на початку березня. В окремих місцях це явище набуло масового характеру. Переважна кількість голодуючих – колгоспники. До них належить, головним чином, багатосімейні господарства, що виробили незначну кількість трудоднів. Зареєстровано також факти голоду серед колгоспників, які виробили велику кількість трудоднів, але не одержали в колгоспах продукти харчування в результаті розбазарювання і розкрадання хліба в момент збирання.

Голодуючі сім'ї вживають в їжу різні сурогати (кукурудзяні качани і стебла, просяне лушпиння, сушену солому, трави, гнилі кавуни і буряки, картопляне лушпиння, стручки акації тощо). 3ареєстровано факти вживання в їжу м'яса кішок, собак і дохлих коней.

Випадків людоїдства зареєстровано 28. Більша частина їх належить до 3-1 декади лютого і початку березня. 19 випадків людоїдства з 28 припадає на Київську область. У лютому також мали місце 13 випадків трупоїдства".

Зі спогадів жертв голодомору села Веприк Фастівського р-ну, Київської обл.

Троцька Євгенія Сергіївна: "Мені було на той час вісім років, був у мене старший брат Володимир – 11 років, дві сестри Марія мала 6 років та Ніна – 3 роки. Мою маму забрали в лікарню, адже вона на той час працювала на фермі і захворіла. На мого батька хтось сказав, що він тримає вдома вогнепальну зброю і його посадили у в’язницю. Після цього вмерла від голоду найменша сестричка Ніна. І от залишилися ми троє без батька й матері. Одного дня пам’ятаю прийшли до нас люди із сільської ради, забрали двоє коней, корову та залишки мяса від зарізаного поросяти. Мій брат Володимир сховав шматок сала в чобіт (можливо 100 г). Але був такий голова Кравченко, забрав у нього з чобота те сало і взяв поліняку, почав бити його, доки в того не потекла кров. Ці люди позабирали в нас навіть одяг. Одного разу я пішла зі своєю сестрою Марією по бруньки. І вона побігла вперед, а я йшла позаду. І ось я прийшла до того садку, а біля будинку на призьбі сиділа моя сестра, я підійшла до неї, а вона почала ніби хрипіти. Я швиденько побігла до моєї бабусі, яка жила неподалік і розповіла їй про те, що сталося. Вона у відповідь мені нічого не

сказала, а пішла в той двір, взяла Марійку на руки і занесла її до себе на піч. Там вона й померла. Ще пройшло трохи часу і крім кропиви та щавлю в лісі достигли ягоди. І от щодня я ходила і збирала ті ягоди. Володь лежав на печі і одного разу попросив, щоб я принесла йому ягід, (я була мала і не зрозуміла, що він вже не міг ходити) я сказала йому, щоб він не лікувався, а пішов до лісу і назбирав собі ягід. Потім я зрозуміла, що він дуже сильно опух. Пішла до лісу і назбирала йому в чарочку ягід. Але була така пухла, що не могла йому подати їх на піч. Через декілька днів помер і брат. І от залишилась я одна. Мого брата не було кому поховати цілих два тижні, аж поки не привезли маму з лікарні. Вона попросила того чоловіка, що привіз її, щоб він десь поховав його. Той замотав його в рядно і поніс на цвинтар. Через декілька місяців до нас приїхала тітка і забрала мене разом із мамою до міста Баку (Азербайджан), там вона влаштувала маму на роботу, тоді ми стали краще жити. А що далі сталося із моїм батьком я не знаю, знаю тільки те, що потім забрали на війну, де він і помер. Ще знаю, що сусіди на нашій вулиці майже всі повмирали, навіть неподалік від мого будинку жила сім’я Линників, то вони всі вмерли і біля порога, було викопано яму, вкинули їх туди і прикидали землею. Батька звали Захар, матір Галина та двоє діток Кіля і Маруся".

Віра Юхимівна Котляр: " Жила я з татом, мамою, сестрами Любою і Женею та братом Миколою. Вже після війни зявилася найменша сестра – Надя. Батько – помер, не доживши до цих печальних, голодних років. Мама працювала на колгоспі, часто приносила картопляні очистки, щоб варити їсти. Не було що їсти, рятувала лише корова, яка на той час давала чимало молока. Ранньою весною я з братом і сестрами збирала на городах мерзлі буряки та картоплю, щоб втамувати почуття голоду. Ходили чутки, що у селі їдять людей, тому я боялася ходити сама по вулиці".

У 1932 році Крушинському Георгію Михайловичу було лише чотири роки. Але він все ж запам’ятав деякі епізоди свого дитинства.

"Я жив з мамою та бабусею. Бабуся часто брала мене на похорони людей померлих від голоду. Я не розумів як це так, що немає чого їсти, оскільки знав, що мама завжди дасть шматочок хліба. Але лихо дійшло і до мого дому. Останніми їстівними продуктами були сушені яблука, які мама давала мені лише по декілька штук на день.

Якось мати, зібравши всі цінні речі, пішла міняти їх на продовольство. Повернувшись додому принесла стакан зерна і шматок хліба, але черствого.

Мене не випускали з дому. Тому що ходили чутки про те, що зголоднілі люди, в яких потьмарився розум, викрадають дітей і їдять".

З усної народної творчості часів голодомору

А у нашому колгоспі подохлого мерина

Три неділі люди їли, поминали Леніна.

Ленін Сталіну сказав: по мені показуй,

Хліба дуже не давай, м'яса не показуй.

Сталін Троцькому сказав:

- Я мішок муки дістав.

Мені чурек,тобі маца,

Ламца-дріца-гоп-ца-ца!

Крупська грає на гармошці,

Сталін ріже гопака, дожилася Україна -

По сто грам на їдока.

Не дивуйся, братан,

Що ми комуністи, -

Мужики нароблять хліба,

А ми будем їсти.

Ой Постишев, вражий сину,

Всохли б тобі руки,

Як ти віддав Україну

На голодні муки.

Їде Сталін на тарані.

Дві сельодки у кармані,

Цибулиной поганяє,

Америку доганяє.

А у хаті серп і молот, а у хаті смерть і голод...

Ленін землю обіцяв, Сталін й нашу відібрав.

Ленін волю обіцяв, Сталін в сози всіх загнав.

Встав би батько Махно-

Не дав комуністам

Хліб мужицький відібрати

І в комуні їсти.

Забирають дітей України,

Засиляють в далекий Сибір,

Щоб не чули, як плаче Вкраїна,

І не сміли вертатись відтіль...

Сталін хліба захотів та й придумав куркулів.

Без хазяйства жити - на великий шлях ходити.

Гуртове-чортове.

Хто Сталіна слухає - той потилицю чухає.

Люди не свині, все поїдять.

Ой за тії колоски відбула я в Соловки.

Не збирайте колоски, бо підете в Соловки.

Жив при непі як людина, а у созі - як тварина.

їж борщ з грибами, а язик тримай за зубами.

У колгоспі добре жить - один робить, сім лежить.

В тридцять третьому году люди мерли на ходу".


Завдання 1. Уважно ознайомтеся з джерелами. Виявіть потрібну інформацію і згрупуйте її з метою вивчення:

  1. Основних причин голодомору в Україні в 1932-1933 р.

  2. Методів "партійного керівництва" сільським господарством.

  3. Масштабів голоду

Зробіть загальні висновки.


Завдання 2. Ознайомтеся з фольклором часів голодомору й спробуйте визначити:

  1. Що народ вважав причинами голодомору?

  2. На кого особисто він покладав відповідальність за голод?

  3. Що треба було зробити на селі, щоб його відродити?

  4. Методи керівництва радянської влади.

V. Підсумки уроку.

1. Що нового ви дізналися на уроці?

2. Яке враження справляє на вас фольклор періоду голодомору?

(Працюємо методом "Мікрофон")

VI. Домашнє завдання.

Читати параграфи 56–57 підручника. Виконати завдання 1-3 на ст.284.






















Додатки






























Додаток 5.1.


Відділ освіти Добропільської районної державної адміністрації Районний методичний кабінет















Адаптована

програма факультативного курсу


"Науково-дослідницька робота з історії"

(програма для учнів 8-11 класів)








підготував вчитель історії

Криворізької ЗОШ І-ІП ступенів

Добропільського району

Донецької області

Наумова В.І.







2012

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Однією з форм роботи з творчо обдарованою молоддю є Мала академія наук України. Результатом плідного навчання учня в МАН є написання під керівництвом вчителя-предметника науково-дослідної роботи, з якою діти виступають на наукових конференціях, колоквіумах, захищають під час конкурсу-захисту.

Педагогічний процес у МАН передбачає охоплення учнем таких галузей знань і практичної діяльності, які виходять за межі уроку.

Організація пошукової діяльності учнів дає їм можливість самостійно та цілеспрямовано працювати, розвиває креативне мислення, вдосконалює систему теоретичних знань, практичних вмінь та навичок. Але учитель повинен усвідомлювати, що робота над розвитком пошуково-дослідницьких здібностей учнів повинна носити не епізодичний характер, а представляти собою цілісну систему навчання.

Програма даного факультативного курсу стане при нагоді всім, кого цікавить історія як наука, хто хоче пізнати історичний процес глибше, кому імпонує пошукова й дослідницька робота МАН.

Програма адаптована до програми факультативного курсу "Основи науково-дослідницької роботи з історії" С.Потильчак, вчителя історії гімназії м. Білої Церкви Київської обл. і розрахована на 70 годин (2 години на тиждень) для учнів 8- 11 класів.

Метою програми є формування в учнів основ теоретичних і практичних знань науково-дослідницької діяльності з історії.

Завдання програми:

    • сприяти формуванню наукового світогляду учнів, оволодінням ними методологією наукового пізнання; технологією і технікою дослідження, вдосконалювати вміння роботи з літературою і джерелами;

    • прищеплювати учням навички самостійної теоретичної і практичної роботи над вирішенням обраної учнями-дослідниками наукової проблеми;

    • опанування навичками правильного оформлення наукового дослідження;

    • вироблення вмінь ведення наукової дискусії в процесі захисту виконаного дослідження .

Очікувані результати:

В результаті опанування учнями теоретичних знань та внаслідок закріплення їх на практиці, юні науковці:

  • ознайомляться зі становленням та розвитком історичної науки в Україні;

  • набудуть теоретичних основ науково-дослідницької роботи з історії;

  • зможуть скласти бібліографію та джерельну базу обраної теми, науковий план, обирати напрямок, тему, предмет та об'єкт дослідження;

  • закріплять навики працювати з джерелами та літературою.

Організаційні форми і методи подання

навчально-теоретичного матеріалу:

наукові: аналізу та синтезу, аналогії, класифікації;

навчальні: лекції, бесіди, дискусії, круглі столи;

виїзні: екскурсії, семінари, колоквіуми;

практичні: проведення досліджень; збір матеріалу з обраної теми, обробка та аналіз інформації;

методи наукового дослідження: спостереження, опитування, порівняння;

інноваційні та новітні освітні технології: використання комп'ютерної техніки, інтерактивні форми роботи: "Акваріум", "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Ажурна пилка", "Аналіз ситуації";

креативні: вигадування, вирішення проблем.


НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИИ ПЛАН


з\п

Назва розділу чи теми

Кількість теоретичних годин

Кількість практичних годин

1

Вступ

1

1

2

Становлення й розвиток історичної науки в Україні.

5

7

3

Теоретичні основи науково-дослідницької роботи з історії.

6

4

4

Науково-дослідницька робота з історії.

Вибір напрямку теми, предмету та об'єкту дослідження.

2

4

5

Науково-дослідницька робота з історії. Складання бібліографії та джерельної бази обраної теми.

2

10

6

Науково-дослідницька робота з історії. Складання плану наукової роботи.

2

6

7

Науково-дослідницька робота з історії. Структура наукової роботи.

2

8

8

Науково-дослідницька робота з історії. Робота з джерелами та літературою.

1

9


Всього

21

49


ЗМІСТ


Вступ (2 год.)

Предмет, зміст, мета та головні завдання гуртка "Основи науково-дослідницької роботи з історії".

Структура курсу.

Поняття "наука". Роль історичної науки в сучасному суспільстві. Місце наукових досліджень у процесі вивчення історії. Мала академія наук України як координаційний та науково-методичний центр наукових досліджень школярів. Мета і завдання науково-дослідницької роботи учнів у системі МАН.

Теоретичний матеріал, необхідний для засвоєння: поняття "наука", "наукове дослідження"; усвідомлення змісту, мети та завдань гуртка; мети та завдань науково-дослідницької роботи.

Форми практичної роботи: робота з енциклопедичною та довідковою літературою. Форми організації занять: лекція, екскурсія до бібліотеки.


РОЗДІЛ 1. Становлення й розвиток історичної науки в Україні (12 год.)

Виникнення потреби історичних знань, їх збереження та передачі. Історичні знання в Античній Греції і Стародавньому Римі. Історична наука в Середньовіччі(2год.)

Початок нагромадження історичних знань у Київській та Галицько-Волинській Русі ХІ-ХІУ ст. Літописи. Історична література в Україні ХУП-ХУПІ ст. Синопсис І. Гізеля. Козацькі літописи. Перші узагальнюючі праці з історії України. О. Рігельман, Д. Бантиш-Каменський. Анонімний автор "Історії Русів" та ін. (З год.)

Національне відродження України ХІХ-початку XX ст. та його вплив на розвиток вітчизняної історичної науки. Наукова діяльність М.Максимовича, М.Костомарова, М.Грушевського, Д.Яворницького, О.Єфименко, Д.Багалія, В.Липинського та ін. Діяльність історичної секції Наукового Товариства ім.Т.Г.Шевченка (3 год.)

Вітчизняна історична наука за радянської доби. Основні тенденції розвитку. Здобутки та негативні тенденції. Вплив тоталітарної ідеології на формування проблематики і змісту історичних досліджень (2 год.)

Розвиток історичної науки в незалежній Україні. Розширення методології та проблематики історичних досліджень. Діяльність академічних наукових установ(2 год.) Тематичний матеріал, необхідний для опанування учнями: історичні знання в Античній Греції, Стародавньому Римі, Середньовіччі;

літописи, синопсис, гізеля, козацькі літописи, перші історичні праці України; діяльність вітчизняних істориків ХІХ-ХХ ст.

Форми організації занять: бесіди, дослідження, робота з довідковою літературою, екскурсії до краєзнавчого музею; креативні: "мозковий штурм", "ажурна пилка", "аналіз ситуації".

Учні повинні:

  • усвідомити важливість потреби історичних знань;

  • відслідкувати процес нагромадження історичних знань в Київській Русі; в період ХІХ-ХХ ст., за радянських часів; розвиток науки в незалежній Україні; познайомитися з науковою діяльністю істориків різних часів, академічних наукових установ.


РОЗДІЛ 2. Теоретичні основи науково-дослідницької роботи з історії (10 год.)

Поняття наукового пізнання. Пізнання і практика. Мислення. Поняття. Судження. Наукова ідея. Гіпотеза. Висновок. Методологія як філософське вчення про методи пізнання і перетворення дійсності (3 год.)

Методологічні основи наукового пізнання історії. Принцип історизму як основоположний у вивченні історії. Його сутність(2 год.)

Методи історичного дослідження. Порівняльно-історичний, проблемно-хронологічний, історико-типологічний, метод компонентного аналізу, метод комплексного підходу до вивчення явища (2 год.)

Загальнонаукові методи теоретичних і емпіричних досліджень і їх застосування в історичній науці. Спостереження, порівняння, рахунок, вимірювання, експеримент, узагальнення, абстрагування, формалізація, аналіз і синтез, аксіоматичний метод, індукція й дедукція, аналогія, моделювання тощо(3 год.)

Форми організації занять:

навчальні: лекція, розповідь, бесіда, евристична бесіда;

креативні: вигадування, вирішення проблем.

Теоретичні знання: наукове пізнання, гіпотеза, наукова ідея, методи історичного дослідження.

В результаті оволодіння теоретичними основами науково-дослідницької роботи, учні отримають міцний грунт для накопичення практичних умінь та навичок. Теоретичні основи науково-дослідницької роботи стануть міцним фундаментом для здійснення історичного дослідження самими учнями, а методи теоретичних та емпіричних досліджень сприятимуть формуванню наукового світогляду учнів, розширюватимуть теоретичний кругозір та ерудицію. Важливе значення при цьому відіграє те, що учні в своїй діяльності будуть використовувати методи історичних, теоретичних та емпіричних досліджень.


РОЗДІЛ З. Науково-дослідницька робота з історії (46 год.)

3.1.Вибір напрямку, теми, предмету та об'єкту дослідження (6 год.)

Правильне обрання теми–основний ключ до успішного виконання наукової роботи учнем. Наукові вимоги до формування теми, її конкретність, чіткість, наукова обґрунтованість та актуальність (2 год.)

Об'єкт наукового пошуку. Поняття. Формування об'єкту наукового історичного дослідження (2 год.)

Поняття предмету дослідження. Формулювання предмету дослідження в історичній науковій роботі. Основні вимоги (2 год.)

3.2. Складання бібліографії та джерельної бази обраної теми (12 год.)

Основні принципи й вимоги до складання бібліографії історичного дослідження. Принцип максимального вивчення літератури і джерел, які висвітлюють проблему (2год.)

Визначення літератури з теми. Загальні методологічні праці. Узагальнюючі фундаментальні праці й відображення в них проблематики авторського дослідження. Монографічна література. Наукові статті (2 год.)

Основні принципи, методи та прийоми роботи з каталогами. Систематичні, предметні та абеткові каталоги, їх особливості. Технологія користування(2 год.)

Визначення джерел з обраної проблеми. Письмові історичні джерела та їх види. Опубліковані джерела (збірники документів та матеріалів). Архівні джерела. Мемуарна література як особливий вид історичних джерел(2 год.)

Робота з періодичною пресою. Основні принципи, методи та прийоми наукового опрацювання періодики (2 год.)

Принципи та технологія складання бібліографії з обраної проблеми. Оцінка стану вивчення проблеми в історичній літературі(2 год.)

3.3. Складання плану наукової роботи (8 год.)

Формування плану наукової роботи–один з найважливіших етапів дослідження. План дослідження як результат поступової кристалізації автором його проблематики. Складання плану-орієнтиру та його поступове удосконалення і поповнення(2 год.)

Остаточний план роботи. Основні вимоги до структури плану наукового дослідження. Проста та складна структура. (2 год.)

Вимоги щодо формування пунктів плану наукової роботи з історії. Чіткість і конкретність. Поступовість і комплексність. Відповідність плану роботи її об'єкту, предмету, меті та завданням. Підходи до складання плану: історико-хронологічний та проблемно-історичний (2 год.)

Комплексно-структурний, масштабний план-проспект наукового дослідження як запорука успішної роботи над темою. Технологія його складання (2 год.)

3.4. Структура наукової роботи (10 год.)

Загальновизнана наукова структура дослідження й її складові. Титульна сторінка. Вступ. Основна частина. Висновки. Список використаної літератури та джерел. Додатки. Оформлення та довідкового апарату дослідження(1 год.)

Вступна частина роботи та її структура. Констатація проблеми дослідження. Обґрунтування рівня актуальності проблеми. Визначення предмету, об'єкту, хронологічних та географічних меж наукової роботи. Формування мети та конкретних завдань дослідження. Обґрунтування наукових методів, застосування у процесі дослідження проблеми. Наукова новизна роботи та її практичне значення. Структура наукового дослідження (1 год.)

Основна частина роботи та її структура. Розділи і підрозділи дослідження( 1 год.)

Структура підрозділу роботи. Преамбула, питання, яке розглядається, короткі конкретні висновки, що випливають з результатів дослідження(1год.)

Загальні висновки до наукової роботи як результат авторського погляду на проблему, що вивчається. Формулювання положень наукового дослідження, що виносяться автором на захист(1год.)

Список використаної літератури та джерел. Його структура. Архівні джерела. Збірники документів і матеріалів. Література (загальні праці, монографії й статті). Мемуарна література. Довідкові та енциклопедичні видання. Дисертації та автореферати. Періодична преса. Принцип предметно-алфавітної побудови списку(1год.)

Додатки до тексту роботи. Подання текстів документів, ілюстрацій, схем, карт тощо(1год.)

Науковий апарат та довідково-ілюстративний матеріал наукової роботи з історії (1год.)

Принципи та технологія оформлення посилань на використані автором джерела і літературу. Посторінкові посилання. Посилання в кінці розділу чи тексту роботи (1год.)

Принципи та технологія оформлення приміток і подання ілюстративного матеріалу роботи. Обов'язкові вимоги до ілюстрацій у науковому дослідженні (1год.)

3.5. Робота з джерелами та літературою (10 год.)

Робота з джерелами та літературою–головний дослідницький елемент наукової роботи(1 год.)

Опрацювання узагальнюючої літератури з теми. Основні принципи. Технологія роботи (2 год.)

Опрацювання монографічної літератури, наукових статей у періодиці. Основні
принципи. Технологія (1 год.)

Робота над джерельною базою. Методика опрацювання друкованих документальних джерел(2 год.)

Архівні джерела, їх особливості. Методика та технологія опрацювання. Мемуарна література. Довідкова та енциклопедична література(2 год.)

Аналіз і синтез на основі опрацювання джерел і літератури. Авторське бачення проблеми в контексті вивчення раніше її аспектів(2 год.)

Форми організації занять:

  • навчальні: бесіди, лекції;

  • виїзні: робота в бібліотеках, робота з науковими статтями, архівними матеріалами, періодичною пресою;

  • практичні: проведення досліджень; збір місцевого матеріалу з обраної теми, обробка та аналіз інформації;

  • методи наукового дослідження: спостереження, опитування, порівняння.

  • використання комп'ютерної техніки–вихід в Інтернет, знаходження необхідної інформації.

Дана тема вивчається практичним шляхом. Важливо при цьому, щоб учні володіли навичками роботи на комп'ютері. А це, в свою чергу, забезпечить здійснення учнями презентації власної роботи. Складаючи представлення наукового надбання, учень зможе продемонструвати різні ілюстрації, карти, фотографії, копії рукописів, малюнків, архівних документів. Опанувавши знаннями з даного розділу, учні навчаться писати власну науково-дослідницьку роботу з історії. В результаті роботи юні дослідники зможуть:

  • доводити свої судження письмово, аргументувати;

  • викладати письмово одержані результати дослідження у формі реферату, повідомлення, статті, випуску, дослідницької роботи ;

  • удосконалять вміння працювати з довідковою літературою та першоджерелами, оформляти список використаних джерел;

  • навчаться володіти собою перед аудиторією;

  • удосконалять вміння ставити запитання та відповідати на запитання інших;

  • володіти комп'ютерною технікою в процесі написання роботи.


ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК

Засвоївши програмовий матеріал, учні повинні вміти:

• самостійно здобувати знання з різних джерел, бачити і знаходити актуальні
проблеми для наукового дослідження в навколишній дійсності;

  • володіти методологією наукового пізнання;

  • застосовувати технологію і техніку здійснення дослідження, працювати з літературою і джерелами;

  • використовувати вміння і навички самостійної теоретичної та практичної роботи над вирішенням обраної молодим дослідником наукової проблеми;

  • застосовувати навички правильного оформлення наукового дослідження;

• вести наукову дискусію в процесі захисту виконаного дослідження;

• доводити письмово свої судження і спростовувати, аргументувати;

ставити запитання і відповідати на запитання за змістом дослідницької роботи та за досліджуваною проблемою;

володіти комп'ютерною грамотністю для презентації власної роботи, обробки результатів дослідження та оформлення тексту дослідницької роботи;

знати та володіти поняттями: наука, мислення, літопис, пізнання, гіпотеза, ідея, дослідження, методи наукового пізнання, науково-дослідницька робота та її структура, наукова мова, результати дослідницької роботи: повідомлення, реферат, стаття, доповідь, тези, науково-дослідницький проект;

володіти: методикою та організацією науково-дослідницької роботи.


БІБЛІОГРАФІЯ

Використана література:

  1. Акінфієв О. Реферат як приклад дослідницької роботи учнів // Історія в школі. – 1997. – №8. – С.22-23.

  2. Білоусенко П. та ін. Учіться висловлюватися. -К.: Радянська школа, 1990. – 127 с.

  3. Вісник Київського обласного територіального відділення МАН України. – Біла Церква, 2001. – 120 с.

  4. Ковальчук В. та ін. Основи наукових досліджень. – Одеса, 2000. – 217 с.

  5. Ковбасенко Л. Мала академія наук України як пріоритетна форма позашкільної
    освіти // Обдарована дитина. – 2000. – №5. – С.30-34.

  6. Умови проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – №24. – С.12-22.

Література для учнів:

  1. Білоусенко П. та ін. Учіться висловлюватися. – К.: Радянська школа, 1990. – 127 с.

  2. Наукові обрії: Тези науково-дослідницьких робіт учнів-членів Київського
    обласного територіального відділення Малої академії наук України: Збірник
    наукових робіт / Упор. О.В.Заболотний / За заг. ред. Н.І.Клокар. – Біла Церква:
    КОІПОПК, 2006. – 150 с.

  3. Приходько П.Т. Тропой науки. Введение в организацию и технику научно-
    исследовальской работьі молодого ученого. – Новосибирск: Наука, 1965. – 144 с.

  4. Приходько П.Т. Азбука исследовательского труда. – Новосибирск: Наука, 1979. – 95 с.

  5. Умови проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. – 2001. – №24. – С12-22.

Література для педагогів:

  1. Артемчик Г. та ін. Методика організації науково-дослідницької роботи. – К.: Фортуна, 2000. –272 с.

  2. Загрязинський В.И. Учитель как исследователь. – М., 1980. – 95 с.

  3. Орлик Г.И., Шевченко А.А. и др. Методические рекомендации по написанню
    дипломних работ (на материале курса по всеобщей истории). – К.: КГІШ, 1989. –
    50 с.

  1. Ковбасенко Л. Мала академія наук України як пріоритетна форма позашкільної
    освіти // Обдарована дитина. – 2000. – №5. – С.30-34.

  2. Приходько П.Т. Пути в науку: Беседы по организации труда начинающих
    исследователей.
    М.: Знание, 1973.136 с.

  3. Санцевич А.В. Методика исторического исследования. К.: Наукова думка, 1990.212 с.

  4. Умови проведення Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких
    робіт учнів-членів МАН України // Інформаційний збірник Міністерства освіти і
    науки України. – 2001. – №24. – С.12-22.

Додаток 5.2.

Теми учнівських робіт, представлених на конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України

  1. "Гайдамацький рух в Україні" (Коваленко Олена, учениця 9 класу; 2011- 2012 н.р.)

  2. "Воєнне мистецтво запорозьких козаків у першій половині ХVІІ ст." (Осипенко Анна, учениця 10 класу; 2011-2012 н.р.)

  3. "Проблема утворення української держави під час національно-демократичної революції 1917-1920 рр." (Коваленко Олена, учениця 10 класу; 2012-2013 н.р.)

  4. "Голодомор 1932-1933 рр. в с. Веприк Фастівського району" (Коваленко Інна, учениця 11 класу; 2012-2013 н.р.)

  5. "Доля остарбайтерів" (Дере’янченко Євгеній, учень 11 класу; 2013-2014н.р.)




Додаток 5.3


Позакласний захід

"Крути – символ національної честі"


Під Крутими сніг і пронизливий вітер

У січні ридає, голосить, гуде;

Шукає могили, де воїни-діти

На вічнім спочинку...

(З пісні)

Цілі:

на основі доступних історичних джерел відтворити одну з драматичних
сторінок Української революції – бій на ст. Крути;

  • формувати в учнів уміння працювати з історичними документами, науковою
    літературою, використовувати засоби художнього слова;

  • розвивати національну свідомість та історичну пам'ять учнів, пов'язану з
    державотворчими традиціями в Україні;

  • виховувати патріотизм, повагу та вдячність до учасників подій.

Обладнання: виставка публікацій "Бій під Крутами. Його уроки"; плакати; схема "Бій під Крутами"; ілюстративні матеріали.


ХІД ЗАХОДУ

Звучить пісня "Балада про Крути" (муз. П.Дворського, сл. М.Бакая):

То не чорне гайвороння над степом кружляє

Дика орда Муравйова грізно наступає.

Щоб ворога зупинити, на станцію Крути

Відправились добровольці молоді рекрути.

Славних хлопців-добровольців зібралося триста,

А дорога, наче доля коротка, терниста.
Ой ви, Крути, ой ви. Крути, заступіть собою,
Бо проллється кров юнача цілою рікою.
Зима снігом замітає, січуть скоростріли,
Щоб ворога зупинити, не вистачить сили.
Вже набої закінчились, а довкола поле,
Піднялися і в атаку кинулись соколи.

Славних хлопців-добровольців підвелося триста

А дорога, наче доля - коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, заступіть собою, Пролилася кров юнача цілою рікою. Не вернуться воює ніколи до рідної хати,

Не зустріне, не пригорне заплакана мати.

Постріляні, порубані, але незборимі.

Зосталися тут лежати сини України.

Славних хлопців-добровольців загинуло триста,

Бо така вже їхня доля коротка, терниста.

Ой ви, Крути, ой ви, Крути, вільного народу

Віддали життя герої за нашу свободу.

Вступне слово вчителя

В історії кожного народу є дати, трагізм і велич яких залишається в пам'яті на віки і тисячоліття.

Понад дві тисячі років тому в ущелині під Фермопілами 300 спартанців на чолі з царем Леонідом полягли, стримуючи багатотисячне військо персів, і вкрили себе вічною славою.

У 1651 році під Берестечком полягли 300 козаків, давши можливість відступити війську Богдана Хмельницького.

29 (16) січня 1918 року героїчну смерть прийняли майже 300 українських юнаків під Кругами, що заслужили таку ж вічну славу.

Подвиг їхній тим значніший, що, на відміну від спартанців чи козаків, у бій їх вели не військові вожді, а лиш любов до рідної землі, до рідного народу.

Я запалюю свічку. Хай горить вона протягом нашого зібрання як символ пам'яті.

Пауза.

Наша зустріч присвячена одному дню в нескінченному плині днів історії нашого народу. Юні історики допоможуть мені.

Перший історик

Залізнична станція Крути на перегоні між Бахмачем і Ніжином, біля якої 16 (29) січня 1918 року відбувся бій сотні Першої військової школи ім. Б.Хмельницького га сотні Помічного студентського куреня з переважаючими силами Червоної армії під командуванням П.Єгорова. Було їх 420.

Фінал цього нерівного бою був трагічним. Але ціною своєї загибелі українські вояки – захисники Кругів затримали на кілька днів наступ більшовиків на Київ, чого вистачило для укладення Центральною Радою Брест-Литовської угоди з країнами Четвертного союзу.

Другий історик

Шановний колего! Дозвольте й мені сказати декілька слів. Давайте пригадаємо. 7 листопада 1917 року Центральна Рада прийняла III Універсал, яким проголосила УНР в складі демократичної Російської республіки. Це була ще одна помилка ЦР у схемі державотворення.

Раднарком, не зумівши мирним шляхом встановити радянську владу в Україні, на початку грудня надіслав ЦР телеграму з ультиматумом, давши їй 48 годин на роздуми. ЦР ультиматум не прийняла, що стало приводом для неоголошеної війни Раднаркому проти УНР.

Третій історик

Шановні колеги, чи підтримуєте ви тезу про те, що Петроград хотів, аби його війна із ЦР мала вигляд не національної війни Росії з Україною, а класової війни в самій українській нації, війни українського народу проти українського дрібнобуржуазного уряду?

Перший історик

Так. Як відомо, 17 грудня в Києві зібрався Перший Всеукраїнський з'їзд рад, але більшовицьке представництво на ньому було незначним, і провести рішення про передачу влади радам робітничих і селянських депутатів не вдалося. Тоді делегати від більшовиків і лівих есерів переїхали до Харкова і там 25 грудня проголосили встановлення радянської влади в Україні.

Історик Попов ще в 1928 році писав, що саме після з'їзду в Харкові розпочалась організована боротьба зі зброєю в руках за встановлення радянської влади в Україні.

Четвертий історик

Перепрошую. Дозвольте мені детальніше зупинитися на цих подіях.

За наказом головнокомандувача Червоної армії Криленка, наступ на Україну розпочали три армії під командуванням Муравйова, Березіна, Знаменського.

21 грудня Антонова-Овсієнка призначили командувати Південним революційним фронтом, а наступаючими на Київ військами – Муравйова, колишнього полковника царської армії, лівого есера, людину авантюристичну, жорстоку і честолюбну (супроводжується показом подій на карті-схемі "Бій під Кругами").

Військову силу Раднаркому у війні проти ЦР мали посилити радянські війська з Росії, що налічували ЗО тисяч вояків, 60 гармат, 50 бронепоїздів.

П'ятий історик

Хочу додати, що регулярним військам більшовиків протистояли Український гайдамацький кіш Слобідської України, Галицько-Буковинський курінь Січових стрільців та загін київських студентів і гімназистів.

Щоб допомогти наступаючим радянським військам, київські більшовики 16 січня розпочали збройне повстання, центром якого став завод "Арсенал". Його захищали більше тисячі робітників.

Минулися часи, коли сутички ворогуючих сторін були майже безкровними. Тепер боротьба точилася не на життя, а на смерть. Після п'ятиденних боїв "Арсенал" взяли штурмом війська ЦР. Більшість його захисників вивели з "Арсеналу" підземними переходами, а понад 200 арсенальців, які прикривали відхід, були взяті у полон і розстріляні біля заводської стіни. Загальні втрати арсенальців склали близько тисячі осіб.

Перший історик

Тим часом війська Антонова-Овсієнка планомірно відрізали від Центральної Ради Лівобережну Україну. Обороняти Київ не було кому. 22 січня 1918 року Центральна Рада прийняли, нарешті, історичний IV Універсал. Він починається дуже поетично і урочисто:

"Народе України!

Твоєю силою, волею, словом стала на землі українська вільна Народна Республіка...

...Однині УНР стає самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу".

На жаль, цей важливий юридичний акт було проголошено надто пізно, коли кульмінаційний момент українського національного руху був пройдений. Гуркіт гармат із-за Дніпра вже сповіщав про наближення більшовиків до Києва. У годину смертельної небезпеки для української держави на її оборону стала патріотична молодь.

Перший учень

Дозвольте втрутитись у вашу розмову.

Учитель

Так, будь ласка. Хто ви?

Перший учень

Я говоритиму від імені сотника Омельченка, командира Студентського куреня:

"З Києва ми виїхали на українсько-більшовицький фронт у район станції Бахмач. Ми – це Помічний Студентський курінь, сформований зі студентів-добровольців Українського Народного університету, університету ім. Св.Володимира, учнів старших класів 2-ї Київської гімназії ім. Кирило-Мефодіївського братства, фельдшерської та гідротехнічних шкіл. Всього 115- 130 чоловік.

27 січня 1918 року зайняли оборону обабіч залізничного полотна поблизу станції Крути разом з учнями військової школи ім. Б.Хмельницького та невеликого відділу Вільного козацтва. Всього близько 300 чоловік.

На світанку 29 січня більшовицькі війська в кількості 6 тисяч чоловік – петроградські й московські червоноармійці та матроси Балтійського флоту – розпочали наступ.

Погано озброєні, підтримувані лише однією гарматою з одчайдушним гармашем Лоцьким, ми прийняли бій. Я звернувся до вояків: "Вже нам, товариші, не вертатися на Україну, послужимо всі неньці, поляжемо за неї". І як давні русичі стали на смерть. Ніхто не показав ворогові спину, а йшли в атаку з покликом "Слава!" на устах".

Другий учень

Я говоритиму від імені Аверкія Гончаренка – коменданта крутянського бою: "Ще коли прибула Студентська сотня, я поставив їх на найспокійнішу ділянку

фронту, щоб вони підготувалися до бою, бо підготовка у них була лише семиденна,

дехто взагалі не вмів стріляти.

Протягом 5 годин ми стримували атаки ворога. На полі бою поліг мій

молодший брат. Кульмінацією бою..."

Третій учень

Дозвольте мені продовжити. Я говоритиму від імені поручника М.Михайлика: "Мені видно було густі лави матросів, що пішли в наступ. Застрекотіли скоростріли, рушниці. Видно було, як падали на снігу чорні постаті матросів, але присувалися вони все ближче й ближче. Було багато ранених, і ми стали відходити до окопів. Тут уже були розміщені всі наші сили і чекали з напруженням рішучого моменту. Густі лави сірих і чорних постатей ішли на весь зріст. З окопів застрекотіло 40 наших скорострілів і рушниці юнаків Студентського куреня. Падали чорні постаті, за ними йшли нові, знову падали і знову йшли одні за другими чорні і сірі лави. Окопи, станцію і потяги засипали ворожі кулі, але міцно трималися наші, посилали по набої до потягів за півтори версти, вистрілювали їх і знову посилали. Але грізні звістки: "Немає набоїв", "Псуються скоростріли" пролетіли по окопах, а тут чорні постаті знялися, крики "Ура!", "Слава!", і все перемішалося.

Стріляли один одного, обливалися кров'ю багнети. Вдесятеро більше ворогів – перемогли.

Почався відступ до потягів, а москалі з криком "Ура!" кинулися до станції, яку охороняли 50 студентів, переважно з тих, що не вміли стріляти. Вечоріло, коли зібрались вояки до потягів. Два вагони, відведених для поранених, були переповнені. Рушили під вогнем ворога".

Четвертій учень, що говорить від імені Гончаренка

"Пізніше виявилось, що коли засурмили на полі бою з боку українських підрозділів і пролунала команда "Висипай у лінію!", почали чекати червоноармійців. Ніхто не звернув уваги на те, що штабний поїзд, а разом з ним начальник Військової школи Носенко, начальник штабу Богаєвський і сотник Тимченко ганебно втекли".

Другий історик

Доктор Ісидор Нагаєвський у книзі "Історія Української держави XX століття", написаній і виданій в еміграції в 1989 році, пише так: "Командир Студентської сотні Омельченко був поранений і не було його ким замінити, бо штаб був відсутній. Усіх вбитих під Кругами було 250 юнаків, 30 студентів і 10 старшин. Всього 290 героїв".

Третій історик

З військового погляду бій під Кругами був спланований невдало і закінчився безумовною поразкою, але він виявив святий порив української молоді, її готовність жертвувати життям в ім'я незалежної України.

Четвертий історик

Хотів би уточнити. У Довіднику з історії України читаємо: "Коли до більшовиків підійшло підкріплення, Гончаренко дав наказ відступати до ешелону. Забравши вбитих і поранених, українське військо відступило до потягів, де близько 17 години зібралися усі підрозділи. Незабаром з'ясувалось, що не вистачає однієї роти студентів (28-30 чоловік), яка стояла найближче до станції. Відступаючи в сутінках, вони вийшли прямо на станцію, вже зайняту червоними, і потрапили в полон.

Коли Єгоров, більшовицький командувач, дізнався про свої втрати (не менше 300 чоловік), наказав стратити полонених юнаків, їх розстріляли надвечір у дворі станції Крути. Перед смертю гімназист-галичанин Григорій Пипський заспівав "Ще не вмерла України...". Його підхопили всі приречені".

Ховати тіла хлопців за християнським обрядом було заборонено. Кількох поранених більшовики відправили до Харкова, і якимсь чудом вони залишились живими.

Декілька вояків, яким пощастило врятуватись, уночі розібрали залізничну колію і на кілька днів затримали наступ військ червоних.

П'ятий історик

В цей час до Києва підходили війська М.Муравйова, яким не вдалося сходу захопити місто. Пять днів обстрілювали його з важких гармат, перетворивши життя мешканців на пекло. Обстріл не припинився навіть тоді, коли в штабі Муравйова з'явилася делегація від міської думи і повідомила про залишення міста частинами ЦР. Коли у деморалізоване і змучене місто увійшли нарешті перші підрозділи Муравйова, багатьом жителям здавалося, що настане довгожданий спокій, але найстрашніше було попереду. На три дні місто було віддане на поталу і грабіж окупантам.

У Києві, як і в інших містах, була влаштована різанина, якої древній град не бачив з часів Андрія Боголюбського.

В доповіді В.Затонського про становище в Києві після зайняття його військами Муравйова сказано: сам був під розстрілом. Я врятувався випадково. У кишені знайшовся випадково мандат за підписом Леніна. Це мене врятувало. Скрипника хтось упізнав, і це його спасло...

Там (у Києві) був я зі Скрипником (після того, як Муравйов здобув місто). Ми увійшли в місто: трупи і кров... Там розстрілювали ВСІХ, хто мав якесь відношення (прихильне) до Центральної Ради – просто на вулицях. От і я мало не попав..."

На період з 9 лютого до 17 березня 1918 року Київ став радянським.

Перший історик

Повернувшись до Києва, Центральна Рада розпорядилася перепоховати відважних героїв на Аскольдовому цвинтарі. Церемонія відбулася 19 березня 1918 року. Під час служби Божої й на могилі, де поховали 27 героїв, співав студентський хор.

Жалобну промову виголосив М.С.Грушевський: "Стримайте ваші сльози! Ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і вона збереже про них вдячну пам'ять навіки вічні. Славна смерть за Україну".

Прекрасні слова сказала письменниця і громадська діячка Людмила Старщька-Черняхівська: "Страшно вмерти, але ще страшніше загинути марно. Минуть роки, десятки років, століття – пам'ять про юнаків-героїв не згине вовік. Для нас могила ця лишиться на віки полум'ям віри, вона дала нам незабутнє минуле.

...Цей день стане днем шкільної молоді України. Від року до року сюди будуть складати братську присягу ті, хто матимуть переступити поріг життя".

П'ятий учень

П.Тичина, переповнений почуттями, написав вірш:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх

Тридцять мучнів - українців,

Славних, молодих...

На Аскольдовій могилі

Український цвіт

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ...

Другий історик

Вже в незалежній Україні на місці бою студенти Львівського військового ліцею ім. Героїв Крут разом із Борзнянською райдержадміністрацією зуміли звести земляний Пагорб Слави. Над ним височіє хрест. На меморіальній таблиці напис: "Тут береже Україна вічний сон молодих своїх синів, які загинули геройською смертю в борні за її волю під Кругами 29 січня 1918 року".

Учитель

Ми сьогодні порівнювали подвиг юних українців із подвигом спартанців. Через багато років греки перепоховали кістки загиблих спартанців і поставили їм пам'ятник у вигляді лева з написом:

"Подорожній, повідай спартанцям про нашу загибель: вірні законам своїм, тут ми кістьми полягли".

Ось така історична паралель.

Шостий учень

Подвиг української юні під Кругами став темою багатьох поетичних творів. Так, Спиридон Черкасенко у вірші "Вперед", що з'явився в 1919 році, писав: Ти впав, товаришу, уранах Між трупами таких, як сам, Та не останній в могіканах, Борониш ти святий вігвам. Вони ідуть у лавах щільних Вперед, вперед, і не один Упав, як ти, в огнях свавільних Під спів червоних хуртовин. Благослови ж їх льот шалений, Умри з усміхом на устах; Не поведе більш кат скажений Твоїх братів у кайданах. Коли ж здригнуть міцні їх лави, Коли не схочуть умирать Покрий тавром ганьби й неслави, Спали пожежею проклять!..

Сьомий учень

Сучасний український поет Микола Луків пише так:

Ще юнаки, ще майже діти,

А навкруги і смерть, і кров.

"На порох стерти, перебити!"

Іде на Київ Муравйов.

Полків його не зупинити,

Та рано тішаться кати,

Коли стають до зброї діти,

Народ цей не перемогти!

Восьмий учень

"Бій під Кругами"

П.Шкраб'юк

Супроти хижої навали,

Супроти смерті в стужу й сніг

Ось тут вони, ось тут стояли,
І всього жменька
триста їх.
Стихали Києва хорали.

Його заслін ці юнаки.

Ось тут редут. Ось тут вмирали,

Приймали кулі і штики.

І пам’яттю не обминути

Останній бій, останній крик,

Ці фермопіли наші Крути,

А Берестечко їх двійник.

Ген визирала мати сина.

Дівчата в'яли на порі.

Лиш червонилася калина

Ще дужче в кожному дворі.

І не уславлені спартанці,

А хлопці з роду відчайдух

Ці гімназисти, ці повстанці...
Ось тут їх непоборний дух.

У виконанні ансамблю учнів звучить "Калинова балада" (народна пісня). Загриміли в полі, мов громи гармати

Стрільця молодого виряжала мати,
Витирала сльози і благала Бога,

Щоб вернув їй сина додому живого.

"Не плач, моя рідна, посивіла мати,

Я пішов на войну тебе визволяти,

Як не діждешся з тої січі мене,

Посади, благаю, біля хати клена".

А туман білим полем, а біда чорним болем,

А душа буйним кленом, зеленим, ой, зеленим.

Тягнуться до сонця стовбури кленові,

Зрошені сльозами горя і любові

Буйними ночами тихо шепчуть віти

То твої, Вкраїно, найрідніші діти.

А туман білим полем, а біда чорним болем,

А душа буйним кленом, зеленим, ой, зеленим.

Третій історик

Олена Леонтович наводить цифри втрат українського війська: загинуло понад триста. З них 250 досі безіменних курсантів, 11 старшин, понад 80 стрільців зі Студентського куреня.

Заключне слово вчителя

Ось і закінчуєтеся наша розмова, наш спогад, спроба проаналізувати лише один день історії народу.

Як багато ще треба провести досліджень, аби з'ясувати правду!

З тих історичних документів, зі спогадів учасників, які ми сьогодні розглядали, постає важкий урок. Непослідовна, не виважена політика тодішніх керівників української нації призвела до трагедії київських студентів, до трагедії українського народу. Власне, Круги стали предтечею жорстокої поразки національно-визвольних змагань 1917–1922 рр.

Крути – не тільки символ мужності, стійкості всіх поколінь українців, а й урок для політиків. Лише спільними зусиллями, попри ідеологічні розбіжності, можна будувати незалежну Україну. Не нищити, а творити й примножувати, щоб квітла наша земля чесною працею, заможним було життя, щасливими і мирними були дитинство і юність.

Наш патріотичний обов'язок – зростити молодих людей у любові до України, аби в їхніх душах навічно закарбувалося вогненне слово "Крути". Адже святе завжди залишаєтеся святим.

Історичний КВК

"Мойсей українського народу"

(Присвячений життю і діяльності Б.Хмельницького).


  1. Привітання команд, їх представлення:

а) емблема команди

(повинна відповідати назві команди і тематиці вечора);

б) представлення команд

(назва, девіз, привітання суперників та привітання журі)


  1. Конкурс "Музична розминка"

(виконання українських пісень, де зустрічаються слова "Україна", "козак");

1-й етап – "Український віночок";

2-й етап – "Впізнай пісню".


  1. Конкурс "Що? Де? Коли?"

(відповідно теми КВК)


  1. Домашнє завдання:

а) конкурс малюнка;

б) конкурс капітанів.


  1. "Поле чудес".


6. Конкурс болільників

(виконання української народної пісні або побутової сцени)

Учасники – команди учнів:

  1. 5-6 кл

  2. 8-9 кл

Система оцінювання – п’ятибальна.


Підготовчий етап проведення вечора.

  1. Оголошення теми КВК.

  2. Створення команд учнів, які приймають участь в зустрічі.

  3. Ознайомлення з програмою проведення КВК, наявною літературою по даній темі.

  4. Виконання домашнього завдання (підготовка питань капітанами команд, над малюнками художники починають працювати в домашніх умовах, закінчують під час проведення КВК).


Примітка:

  1. Так як в школі не має паралельних класів і мала наповненість класів, команди сформовані з учнів 5-6 і 8-9 класів.

Враховувалося те, що учні 5-го і 8-го класу по навчальній програмі закінчили вивчати період Визвольної війни українського народу проти польського панування, а учням учасникам 6-9 класів пропонувалася література для повторення даного матеріалу.

Крім того, питання, підготовлені командами-суперниками переглядалися вчителем і на КВК виносилися питання, які були посильні учням 5-6 кл.

Сценарій

Ведучий І. Добрий вечір, дорогі учні, вчителі, гості.

Сьогодні ми зустрілися тут для того, щоб цікаво,

весело і з користю провести наше дозвілля.

Ведучий ІІ. Шановні друзі!

Ми розпочинаємо КВК, присвячений видатному українському

діячеві, творцю козацької держави, геніальному полководцю –

Богдану Хмельницькому.

Ведучий І. КВК – перевірить знання, спритність, вміння, кмітливість наших

учнів, а глядачам принесе приємні хвилини відпочинку, можливість

допомогти своїй команді в напруженій боротьбі.

Вчитель історії.

Важко переоцінити вплив, що його справив на перебіг української історії Б.Хмельницький. Українські, російські та польські історики порівнюють його здобутки з досягненнями таких гігантів в ХVІІ ст., як Олівер Кромвель в Англії та Валенштейн у Богемії. В дослідженнях, присвячених гетьманові та його добі, часто наголошується на його вмінні здобувати так багато, маючи так мало. Б.Хмельницький відновлює український політичний організм там, де перестав існувати, створює могутнє високоорганізоване військо з юрби некерованого селянства і козаків; у гущі народу, зрадженого старою верхівкою, він знаходить і згуртовує довкола себе нових діяльних ватажків. І, що найважливіше, у суспільстві, позбавленому впевненості в собі й виразного відчуття самобутності, він відроджує почуття гордості й рішучість боронити свої інтереси. Прикладом величезних змін в українській свідомості, до яких спричинився Б.Хмельницький є слова простого козацького сотника, звернені до високого польського урядника: "А що ваша милість писав до нас недавніми часами, що нам, простим людям, не годиться до воєвод грамот писати, то ми за ласкою Божою тепер є не прості, але лицарі Війська Запорізького… А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю!"

Зрозуміло, що не минули Б.Хмельницького невдачі, помилки та прорахунки. Це й Берестечко, й катастрофічна молдовська кампанія, й провал спільного козацького – семигородського походу на Польщу, й, нарешті, нездатність змусити як союзників, і ворогів визнати цілісність України. Провину за ці помилки історики й письменники квапилися покласти на Б.Хмельницького.

У середині ХІХ століття батько сучасної української історіографії М.Костомаров вихваляв Б.Хмельницького за те, що він установив зв’язки з Росією й закидав йому закулісні зносини з турками.

На відміну від нього геніальний український поет Т.Шевченко дорікав Хмельницького за те, що віддав Україну під зверхність Росії. Ще гостріше критикував Б.Хмельницького інший видатний український мислитель ХІХ століття – Пантелеймон Куліш – за те, що нібито започаткував добу смерті, розрухи, анархії та культурного занепаду на Україні.

Проте більшість видатних українських істориків дійшли висновку, що гетьман намагався закласти підвалини Української державності свідомо та послідовно й що без цих спроб відродження української держави у новітні часи було б неможливим.

Незалежно від тонкощів наукових оцінок український народ завжди проявляв любов до "батька Богдана". У свідомості величезної більшості українців, починаючи з тих часів аж до тепер, Б.Хмельницький великим визволителем, героїчною постаттю, яка силою своєї індивідуальності і розуму підняла їх із багатовікового паралічу бездіяльності та безнадії й вивела на шлях національного і соціально-економічного звільнення.

Ведучий ІІ. Сьогодні ми зустрілися в цій залі не просто розважатися, а віддати

шану славетному гетьману.

Ведучий ІІ. В нашому вечорі беруть участь команди:

1 учні 5-6 класів по 7 чоловік

2-учні 8-9 класів

Команди виходять на середину зали в порядку назви команди ведучим. Говорять девіз і вручають емблему суддям, вітаю команду – суперника і журі.

Ведучий ІІ. Слово надається команді "Козак"

Капітан: Команда учнів 5-6 класу називається "козак", що означає:

К – команда

О – оригінальних

З – завзятих

А – активних

К – кмітливих

(в команді 4 хлопці і 3 дівчат)

Девіз: "Козацькому роду нема переводу" (учні виконують пісню "Їхав козак на війноньку")

Ведучий І. Слово надається команді "Козачка"

Капітан. Команда учнів 8-9 класу називається "Козачка" в команді 5 дівчат і 2 хлопців)

Учасники представляють команду.

Жінок у Січ раніше не пускали.

Ми думаєм, що це було дарма.

Бо славне лицарство з тих пір щось трішки підупало,

і хлопців в нас тепер катма.

Зоветься в нас "козачкою" команда

І хоч ми маєм обмаль козаків

Та у дівочих руках влада

А хлопці – лиш керівники полків.

Девіз: "На суддів молися, а сам не плошай"

Пісня: "Я козачка твоя.."

Ведучий І. Команда "Козак" вітає команду "Козачка"

УчасникСлава!

Вам козачки молодії…

Слава!

І вам лицарі завзяті, Богом не забуті

Борітеся – поборете, хай Бог помогає

За вас правда – за нас слово і воля святая.

Ведучий ІІ. К. "Козачка" шле вітання команді "Козак"

Учасник. Їжте, діти, більше каші, перемоги будуть ваші.

Ведучий І. Наші змагання сьогодні судять

1.

2.

3.

Їм шлють вітання команди-суперники.

Ведучий ІІ. Команда "Козак" вітає журі

Учасник. Ми Вам бажаєм справедливо

Усі діла наші судить,

А нам змагатись й вигравати

І мудрість Вашу восхвалить.

Ведучий І. команда "Козачка" з найщирішими словами звертається до суддів.

Учасник. А судді хто? Ще з глибини віків

Відома їх вражда до козаків

Але надіємось, що до "Козачок"

Лицем повернеться удача.

Ведучий ІІ. Судді визначають, як справились із 1 завданням учасники, а ми

побачимо, яка команда краще підготувала домашнє завдання –

проводимо музичну розминку.

Ведучий І. На першому столі муз розминки команди по черзі співають українські

пісні, де згадуються слова "Козак" і "Україна". Розпочинає команда

"Козачка", продовжує "Козак".

Ведучий ІІ. А тим часом художником команд пропонуєм закінчити роботу,

розпочату в домашніх умовах над малюнками на тему "Україна

козацької доби".

Ведучий І. Учасники команд закінчують музичну розминку, а судді оцінюють

любов до української пісні.

Ведучий ІІ. Люблять і вміють співати українські пісні наші діти.

Другий етап музикальної розминки буде складнішим – командам –

суперникам потрібно продовжити виконання запропонованої пісні.

Судді визначать співців-переможців муз розминки.

Ведучий І. Учасники команд люблять історію і не обмежуються відомостями, що

отримують на уроках, читають художню літературу.

Ведучий ІІ. Ви це спостерігатимете при проведенні наступного конкурсу "Що? Де?

Коли?" Ми його проведем у вигляді листування команд – суперників.

Пропонуємо скласти такі послання-листівки.

Ведучий І. Команди пишуть послання, а ми побачимо, як болільники вміють

підтримувати своїх товаришів. (Виконують номери художньої

самодіяльності болільники команди "Козак" - пісню. "Тиха вода",

болільники команди "Козачка" пропонують сценку з п’єси Квітки

Основяненка "Сватання на Гончарівці")

Ведучий ІІ. Так, послання готові.

Команди по черзі зачитують завдання.

На підготовку відповіді дається 1 хвилина (на кожне завдання)

Ведучий І. "Козачка" шле послання "Козаку"


Учасник І. 1. Якими мовами володів Б.Хмельницький?

2. "Зібралися "перлина", "латина", "дитина" козаків воювати" - про

кого і які події цей вислів?

3. Закінчити речення: "Хмельницький вживав силу тоді, коли безсилою виявилась…"

4. Назвати полководців Б.Хмельницького

5. Місто, в якому була укладена угода Росією та Україною.

Ведучий ІІ. Команда "Козак" шле вітання команді "Козачка".

Учасник 1. В Якій школі вчився Б.Хмельницький

2. За яких обставин помер молодший син Б.Хмельницького?

3. Як звали батька Б.Хмельницького і де він загинув?

4. Який термін гетьманування Б.Хмельницького?

5. Назвіть відомі вам битви Визвольної війни в хронологічній

послідовності.

Ведучий І. Судді оцінюють відповіді учасників команд, а ми готуємось до

наступного етапу КВК – підводимо підсумки конкурсу художників і

пропонуємо капітанам команд прийняти участь в поєдинку ерудитів.

Капітан команди "Козак" – капітану команди "Козачка":

  1. Як звали невістку Б.Хмельницького, дружину його старшого сина?

  2. Як називав Б.Хмельницький народ?

Ведучий І. Слово капітану команди "Козачка".

Капітан. команди "Козачка" – капітану команди "Козак":

1. Яке ще ім’я мав Б.Хмельницький?

2. Як перехитрив Б.Хмельницький поляків під час бою на р.Пиляві?

Ведучий ІІ. Судді підводять підсумки конкурсів, а учасникам команд пропонується

взяти участь в завершальному етапі зустрічі – "Поле чудес".

Перед вами – 4 конверти із запитаннями (по 2 питання кожній команді).

Капітанам надається право вибрати конверти із запитаннями (конкурс відбувається по аналогії з грою "Поле чудес".

Запитання. 1. Яку битву історики порівнювали з битвою Ганнібала в стародавні часи? (назва міста) (м.Батіг).

2. Відомий полководець Визвольної війни, який не сприйняв надії гетьмана на поміч Україні Росією (Богун).

3. Ненадійний друг і союзник Б.Хмельницького (Татари).

4. Один з атрибутів влади гетьмана (Бунчук).

Ведучий І. Швидко промайнув час в змаганнях, настав і вирішальний етап нашої зустрічі – надаємо слово журі, яке уважно слідкувало за подіями нашого вечора КВК і підвело підсумки старанням і вмінням наших команд –суперників (оголошують оцінки команд за кожний етап зустрічі і визначають переможців).

Вчитель історії. Закінчився конкурс винахідливих і сміливих, ми вітаємо всіх учасників змагань незалежно від того, хто сьогодні в нелегкій боротьбі здобув лаври переможців. Адже головне в наших зустрічах – готовність до боротьби, прагнення подолати перешкоди на шляхах до перемоги. А вміння приходить поступово, в нелегкій праці–навчанні, оволодіння знаннями. І я бажаю вам всім успіху у великих творчих намірах.




Автор
Дата добавления 05.11.2016
Раздел История
Подраздел Статьи
Просмотров308
Номер материала ДБ-321215
Получить свидетельство о публикации


Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх