Казка на сучасний лад.Ріпка

            (Українська  народна казка на сучасний лад)

Дiйовi особи:Дiд Кирило,Баба Марфа,Онучка,Собачка Жук,Киця Мінка,Мишка-норушка.

1. Тихо. Серпень. Сонце лише

Ранок лiтнiй розбудило.

На город швиденько вийшов

 Суперфермер - дiд Кирило.

2. Озирнувся, знову ходить.

- От земля так пайова!

 Добpe й щедро ріднана родить:

 Piпка он стоїть яка!

3.Смикнув раз за пaгін, вдруге,

Сили всі зібрав, потяг,

Та зеленую красуню

3рушити не змir нiяк.

4. Рiпка мiцнa в землю сiлa,

 Л ист зелений розпустила,

  Нiби пава на лугу,

Й не зiрвати одному.

 5. Кличе бабу він з roроду:

  - Марфа, чуєш? Не лежи!

  Хочу вирвать рiпку сходу,

  То ж скорiше поможи!

6. - Ой, старий, ще дуже рано,

    Не кричи менi дарма,

   Я готую всім сніданок,

  То ж часу зовсiм нема. 

7. Знову дiд до баби кличе:

- Бабо, кинь свої дiла!

  Подивисъ у поле лише:

   Рiпка виросла яка!

8. Осъ прибiгла баба швидко,

Стали разом, узяли,

Дjд - за рiпку, баба - cлiдом,

 Так разом і потягли.

9. Сонце десь у високості,

Пiт вже ллеться зi старих,

Тiлъки рiпка, нiби в roстях,

У землi собi сидитъ. 

1 О. Кличе баба вже й онуку:

      - Чуєш, люба, поспiши,

      Рiпку-велетня з городу     

         Вирватъ швидко поможи!  

11. Вийшла дiвчина й питає:

 - Як же рiпку потягну?

Мaнiкюр тодi зламаю,

 3ачiску собi зiмну!

Вся ця справа - не для мене,

 Дiвкa я таки мicъкa,

На roродi, може, в мене

Заболитъ ще roлова. .

12. Треба справу цю завершить,

     ­Вiдказала баба iй, -

- А як пенсiю одержу

 ­Стану спонсором твоїм.

 13. Знову стали.Дід  за рiпкy,

 Баба й внучка теж взяли,

 Пiднатужилися швидко

Й разом троє потягли,

14. Полудень на землю хилитъ,

 Добре натрудилися,

Але рiпка все сидить,

Хоч би лохилилася.

15. Сидять троє вci у полi

 І вiдпочивають,

Коли внучка до собачки

 Голосно ryкaє:

- Жуче, любий, бачиш:

В ropi дiд i баба, послiши,

 Приroщу тебе я добре,

Рiпку вирвать поможи.

           16.Знову стали на городі

       Й разом дружно потягли,

         Piпку дiд - за коси довгі,

       Баба дiдa - за боки.

Пес не гає часу, roдi,

Взяв онучку за подiл.

17. Кличе Жук кицуню Miнy:

 - Слухай, Miно, не лежи!

І старим в гарячу днину

Рiпку вирвать поможи.

18. Каже киця неохоче:

 - Я до рiпки не пiдy,

Хай же той, хто iї хоче,

 Той i тягне на біду.

19. - 3милуйся кицюню Мiнo,

    Ти на помiч йди до нас,

         Принесу тобi «Мiвiнy»

        І смачнесенъкий «Bicкас».

     20. Дiд i баба напряглися,

       І онучка потягла,

       Жук старається, не писне,

        Й киця хвостик узяла ...

         Не подyжaли та й гoдi!

        Як же бути? Що робить?

         Piпка, наче на престолi

          У землi собi сидить

21. Вже мозолi кожний має

       Та i вечiр настигає.

       Ciли трiшки вiдпочить

    Іподумать: Що робить?

22. Кличе киця мишкукy  з нiрки:

      - Ти, Норушко, не лежи,

        Чуєш, плачутъ cтapi rірко?

       Piпкy вирвать поможи

23. . Краще в нірцi перебyrи,

        Каже мишка, -

   Бо дивись, ненароком

         Хтось наступить,

        Oтoдi вже  покрутись.,

24. - Не тікай:'Мишyню, в нiрку

          Треба дiдy догодить.

          А як вирвемо ми ріпку

          Дiд ycix нас пригостить

25. От сiм'я велика дружно

        За роботу узялась,

          Стало зовсiм їм сутужно ...

           Тут вже рiпка й подалась.

            Бо не витримать кpacyнi

            Того натиску нiяк,

            Це - не просто сам дiдyля,

            А сiмейний вже пjдряд.

26. Впала ріпка 'на дідусю

        А дiдyся - на бабусю,

        А бабуся - на онуку,

         А онука, будь така,

         Впала просто на Жука,

         Жук, хоч як не намагався,

         На бiдy i він попався:

          Кицi Мiнi впав на лапку,

          Киця б - на мишку,

           Та мишка - у шпарку

27.І вiдpазу всі зраділи

        Piпку вирвати зyмiли.

        Стали дружно поживать,

         Землю добре оброблять,

          Щоб наступноro вже року

          Урожай зiбрать нівpoкy.