Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / ИЗО, МХК / Другие методич. материалы / Конспект уроку з художньої культури за 9 клас

Конспект уроку з художньої культури за 9 клас

  • ИЗО, МХК

Поделитесь материалом с коллегами:





Конспект уроку з художньої культури для 9 класу на тему: «Художня фотографія. Комп'ютерна графіка. Художні можливості та застосування в культурі.»











Виконала вчитель художньої культури

Новотроїцької ЗОШ № 4

Подставньова Лілія Ігорівна

Підручник: Л. В. Климова





















2015


ТЕМА: Художня фотографія. Комп'ютерна графіка. Художні можливості та застосування в культурі.

(Підготовка виставки художньої фотографії. «Літопис шкільного життя», «Портретна галерея», «Краса довкілля».)

МЕТА: спираючись на здобуті знання на минулому уроці, навчитись розрізняти види та жанри живопису; ознайомитись із мистецтвом художньої фотографії; виховувати любов до прекрасного.

ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації з різними жанрами живопису, живописні репродукції.

ТИП УРОКУ: урок засвоєння нових знань, практичних умінь і навичок.



ХІД УРОКУ



І. ОРГАНІЗАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Оголошення теми та завдань уроку,

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання:

Пригадайте вид образотворчого мистецтва, основним виражальним засобом якого є колір (ілюстрації із живописними репродукціями).

Визначте, до якого виду живопису належать запропоновані твори мистецтва. (Слайди з репродукціями картин, творів із декоративним розписом, прикладами театрально-декораційного живопису.)

Назвіть жанр живопису. (Слайди з різними жанрами живопису.)

III. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З НОВИМ МАТЕРІАЛОМ



Історія винаходу фотографії

Фотографія супроводжує нас усе життя. Вона поглядає на нас із газетних і журнальних сторінок, «намертво» приклеєна до наших документів, вона у наших сімейних альбомах, красується на стінах і вітринах.

Фотографія це зримий образ історії. Здавалося б, фотографія була завжди, настільки вона є звичною для нас. Проте цьому явищу трохи більше півтора століття. Історія фотографії цікава, часом драматична і дуже повчальна.

За своїм значенням в історії світової культури відкриття фотографії можна порівняти з винаходом книгодрукування. Оскільки велика частина інформації сприймається людиною у вигляді зорових образів, створення різних процесів і пристроїв, що фіксують візуальну інформацію технічними засобами, збагатило суспільство принципово новими можливостями. Тому чим далі у минуле йде все те, що пов'язане з відкриттям фотографії, тим більший інтерес викликають особи її винахідників.

Камера-обскура

Ращуром сучасних фотографічних апаратів можна назвати камеру-обскуру, яка була відома ще в старовині. Наприклад, середньовічні феодали будували у своїх замках темні кімнати (так перекладаються з латинської слова «обскура» і «камера»). У стіні такої кімнати залишався отвір на вулицю. Величина отвору розмірялася з відстанню до протилежної стіни. За законами оптики все, що відбувається на вулиці, можна було спостерігати на стіні, щоправда, догори ногами. Незабаром камеру-обскуру зменшили до розмірів ящика і забезпечили збільшувальним склом, яке і стало першим об'єктивом. У XVI ст. Леонардо да Вінчі залишив опис камери-обскури, яка вимальовувала простір перед собою, у своєму «Трактаті про живопис». Інженери використовували такі камери для зняття плану місцевості. До часу зародження ідеї фіксації зображень камера-обскура була достатньо вивчена.

Термін «фотографія» першим вжив у 1839 році англійський астроном Джон Фредерік Вільям Гершель. Сьогодні ми називаємо так усі види знімків від любительських родинних до карт Землі, зроблених зі супутника.

Першим фотографічним методом стала дагерротипія, у якій образ в камері-обскура проеціювався на мідну пластинку. Перші дагерротипи представив у 1835 році Луї Жак Дагер.

Зображення, спроеційоване лінзою камери-обскури, можливо було зафіксувати тільки обводячи його контури.

Початком відліку історії фотографії прийнято вважати 7 січня 1839 року. Цього дня на засіданні Паризької академії наук її секретар Домінік Франсуа Араго виступив із повідомленням про винахід Л. Ж. Дагером дагеротипу. Як часто буває в історії, Дагеру дісталися усі лаври винахідника фотографії: слава, гроші, почесті.

І дійсно, Дагер був надзвичайно гідним і заслуговував цього, однак історія винаходу закріплення зображень на папері розпочалася задовго до Л. Ж. Дагера.

Ж. Н. Ньєпс був першим, хто отримав фотографічне зображення на світлочутливій речовині за допомогою камери-обскури. Оригінал цинкової пластини, покритої світлочутливим асфальтом, яку Ж. Н. Ньєпс експонував протягом 8 годин, знаходиться у музеї Техаського університету в Сполучених Штатах Америки.

Історія кольорової фотографії пов'язана з реалізацією двох методів кольорового відтворення. Перший метод отримав назву прямого (об'єктивного). . В ньому при сформуванні зображення намагаються забезпечити умови, які безпосередньо відтворюють кольори оточуючих нас об'єктів.

Використовуючи явище інтерференції, французи Е. Бекерель і А. Ньєпс де Сент-Віктор отримали якісне зображення спектру на полірованій срібній пластині, обробленій хлористим сріблом. Проте зображення було нестійким і зберігалося тільки в темряві. Інтерференційний метод був узагальнений Г. Ліппманом, який виготовив кольорові фотографії у 1891 році.



Хронологія розвитку кольорових відбитків

1840 рік Едмонд Бекерель у ході експериментів одержує кольорове зображення на пластинках, покритих хлористим сріблом.

1861 рік — Джеймс Кларк Максвел одержує триколірне зображення.

1869 рік Луї-Дюко дю Орон публікує роботу «Кольори в фотографії», у якій висловлює принципи адитивного і субтрактивного колірних методів.

1873 рік — Герман В. Фогель одержує емульсію, чутливу не тільки до синього, але й до зеленого кольорів.

1878 рік дю Орон разом із братом публікують роботу «Кольорова фотографія», в якій описують використані ними методи отримання кольорового зображення.

1891 рік Габріель Ліпман одержує природні кольори методом інтерференції. Габріелю Ліпману за ці дослідження було вручено Нобелівську премію.

1891 рік — Фредерік Айвіс винаходить фотоапарат для отримання трьох негативів кольороподілу шляхом зйомки в одну експозицію.

1893 рік — Джон Джоулі винаходить лінійний растровий світлофільтр. Замість зображення, складеного з трьох кольорових позитивів, у результаті виходило багатоколірне зображення. Аж до 30-х років нашого століття растрові фотопластини дозволяли одержувати просто хороше кольорове зображення.

1903 рік брати Люмьєр розробляють процес «автохром». Експозиції при хорошому освітленні не перевищували одну-двох секунд, а експонована пластинка оброблялася за методом обігу, в результаті виходив кольоровий позитив.

1924 рік — Леопольд Маніс і Леопольд Годовський патентують двоколірний субтрактивний метод із використанням плівки з двома емульсивними шарами.

1935 рік у продаж надходять плівки «Кодахром» із трьома емульсивними шарами.

1942 рік у продаж надходить плівка «Кодаколор» перша плівка, яка дозволяє одержувати кольорові відбитки.

1963 рік у продаж надходить фотоапарат «Полароїд», який дозволяє робити моментальні кольорові знімки протягом хвилини.





Становлення фотографії як мистецтва

Становлення фотографії як мистецтва нерозривно пов'язане з її технічним удосконаленням. На ранніх стадіях технічного розвитку і зародження фотографії були створені шедеври фотографічного мистецтва, твори, що є для поколінь фотографів зразками досконалості. Історія мистецтва фотографії доводить, що ніколи технічне оснащення фотографа не було вирішальним чинником при створенні витвору мистецтва.

Займаючись фотографією, треба як і в будь-якій справі стежити за розвитком техніки. Не слід любов до фотографії підміняти гонитвою за модною технікою.

Головне для створення чудових фотографій це вдумливість, щирість, чуйність і прагнення зробити добру справу. Фотографії народжуються миттєво.

Фотографи, які не мають систематичної професійної освіти, знань з історії образотворчого мистецтва, основ композиції, теорії світла, кольору, мистецтвознавства, багато чого упускають у своїй творчості. Часто фотографи, що оволоділи технікою фотографування і виготовлення відбитків, не вміють та і не мають потреби передати найпростіші почуття, торкнутися найпростіших проблем.

Думка, що фотограф не може змінювати зображення, отримане за допомогою фотоапарата, що нібито техніка не в змозі відобразити природу образно, а лише як документ, не могла допустити прилічення фотографії до мистецтва. Зараз можна цілком безумовно віднести фотомистецтво до сфери людської культури.

Живописець або графік, створюючи витвір мистецтва, реалізує свій задум, наперед визначивши тему твору. Він може сюжет зсунути у будь-якому тимчасовому просторі, може суміщати їх, підпорядковувати своїй уяві.

У фотографа час головний матеріал, з якого він створює твір. Але він не може через природу фотографічного процесу зробити фотографії з майбутнього або минулого. Йому підкоряється тільки теперішній час. Ця основна властивість фотографії і перевага, котра відрізняє її від усіх інших мистецтв.

Час головний матеріал фотомистецтва. Фотографічне зображення має на увазі копіювання натури, документальну її фіксацію у певний відрізок часу.

Так само, як художник уміння зображати навколишній світ не ставить вище за ціль досягнення образності, так і у творчої фотографії документалізм, будучи її основою, не повинен бути єдиною ціллю.

Фотографія, що правдиво відображає об'єкт зйомки, може бути тільки натуралістичною і не дати глядачу ніяких відчуттів, окрім інформації. Для того щоб стати витвором мистецтва, вона повинна мати багато переваг.

Витвір мистецтва можливий лише тоді, коли задум знаходить своє втілення в художній формі. Те, що фотограф не може втрутитися у створення зображення,— головний аргумент супротивників фотомистецтва. Але це не так.

Саме по собі зображення це диво людської думки і діяльності. Мистецтво фотографії таке ж технічне, як і живопис. Від зубила до кисті, від гранітної скелі до полотна, від клинопису до гравюри на пластині, від винаходу олівців до синтетичних фарбників з тисячею відтінків кожного кольору — за всім цим стоїть величезна промисловість, наукові дослідження, що збагатять творчі можливості художників. Але далеко не кожен, хто володіє цими засобами, може ставати художником.

Оріо (Мілан) художник і фотограф, що працює у кінематографі. Мистецтво Оріо далеко від будь-якого фактичного відтворення реальності. Завдяки використанню і поєднанню різних технологічних можливостей (традиційної фотографії, полароїда, цифрового друку, відеозйомки) він досягає у своїх роботах відчуття якогось ірреального, енергетичного простору. На його фотографії світло, відкидані ним тіні, і навіть час перетворюються на образи живу субстанцію, так само як і блукаючі в ній фігури людей, предмети, рослини.



(Демонстрація слайдів із творами фотохудожників України.)



Тіна Модотті - культова фігура в історії фотографії, адже вона не була професійним фотографом. Точніше фотографія не була для неї єдиним життєвим покликанням.



IV. ПІДСУМКИ УРОКУ

Дайте відповіді на запитання:

Який вид мистецтва ми називаємо художньою фотографією?

Що лягає в основу при створенні художньої фотографії?

Що є спільним між живописом та художньою фотографією?

Чи можна твори художньої фотографії поділити на жанри?



V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

У домашньому фотоархіві знайти фотографії, які відносяться до творів мистецтва. На наступному уроці спробувати довести, що це - твори фотомистецтва



Выберите курс повышения квалификации со скидкой 50%:

Автор
Дата добавления 15.12.2015
Раздел ИЗО, МХК
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров522
Номер материала ДВ-261954
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх