Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / Воспитательная работа / Конспекты / Краснодон - родина Молодой гвардии
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • Воспитательная работа

Краснодон - родина Молодой гвардии

библиотека
материалов








Позакласний захід

hello_html_601a96dc.gif



























Мета:

розширити знання дітей про звільнення рідного краю від німецько-фашистських загарбників; створити умови для патріотичного виховання, виховати у дітей любов, тепло, гордість до героїв Великої вітчизняної війни, пошану до захисників Батьківщини; формувати активну життєву позицію; розвинути почуття патріотизму, співчуття по відношенню до інших людей; прищепити любов до рідного краю.


Обладнання:

Фото Краснодона, членів «Молодої гвардії», будинку О. Кошового, могили 32 краснодонців, стели «Скорбна мати», пам’ятнику «Клятва», музею «Молода гвардія», школи ім. О. М. Горького, меморіального комплексу «Нескорені», картина художників П. Сулименко і А. Пламенецького «Розгром молодогвардійцями ворожої автоколони», діорама художників В. Парчевського і Б. Ефроїмсоно «Підпалення біржі праці», картина художника М. Поплавського «Олег Кошовий на допиті».


Учень. Краснодон батьківщина легендарної «Молодої гвардії». Та скільки героїчного пов'язано з ним! Скільки сердець полонила його щедра, овіяна славою земля! Краснодон — місто шахтарів, чиї дужі руки добувають мільйони тонн чорного зо­лота. Тут усе хвилює: і напружений трудовий ритм сьогодення, і ошатні вулиці з чепурними будиночками, в яких жили члени під­пільної комсомольської організації «Молода гвардія», і школи, де вони навчалися...

Учень. Пройдімо по місту.

На вулиці Садовій серед буйної зелені стоїть бу­динок. Тут колись жив член штабу «Молодої гвардії» Олег Кошовий.

(Учень показує фото Олега Кошового та його будинку.)

У цьому ж будинку на перших організаційних зборах комсомольців підпільників уперше пролунали слова клятви.

Учень. Гриміла війна. Частини Радянської Армії з боями відходили на схід. З наближенням лінії фронту на території Ворошиловградської області було створено широку мережу більшовицького підпілля. Керівника­ми краснодонської підпільної організації було призначено комуністів П. П. Лютикова й М. П. Баракова.

(Учні показують портрети П. Лютикова та М. Баракова.)

Учень. 20 липня 1942 року фашисти увірвалися в місто. Почалися важкі дні окупаційного режиму. Гітлерівці чинили звірячі розправи над мирними жителями, відправляли на каторжні роботи молодь, роз­стрілювали за найменшу непокору. Підпільникам довелося працю­вати у винятково складних умовах. Поліція й гестапо, намагаючись придушити все зростаючий опір населення, закопали живцем у міському парку 32 радянських громадян. Звістка про цю розправу швидко розлетілася по місту, гнівом і обуренням запаливши серця краснодонців. За вказівкою Лютикова й Баракова комуніст Є. Я. Мошков провів організаційні збори серед комсомольців та мо­лоді. На зборах було створено штаб підпільної організації на чолі з командиром Іваном Туркеничем. Членами штабу обрано Уляну Громову, Івана Земнухова, Олега Кошового, Василя Левашова, Віктора Третьякевича, Сергія Тюленіна і Любов Шевцову.

(Учні виносять портрети молодогвардійців.)

Учень. (Тримає портрет У. Громової.) Я прагнула до знань, любила літературу, дуже шанувала творчість М. Ю. Лермонтова, Т. Г. Шевченка, О. М. Горького.

Учень. (Тримає портрет І. Земнухова.) Я мріяв про юридичну освіту. У травні 1942 р. поступив на короткотермінові юридичні курси у Ворошиловграді.

Учень. (Тримає портрет С. Тюленіна.) Мрією дитинства була авіація. Після закінчення семи класів кілька разів намагався вступити до льотної школи Ворошиловграда, але мене не брали за віком і я пішов працювати на шахту № 1-біс.

Учень. (Тримає портрет Л. Шевцової.) Я любила пісні і вірші, і сама їх писала. Я мріяла стати актрисою. В кінці травня сорок першого написала лист в Ростовське театральне училище з проханням повідомити умови прийому.

Учень. Ким Люба могла стати? Актрисою? Геологом, що відкриває енергію вікових вугільних пластів? Інженером, фізиком?.. Люба Шевцова замість Ростовського театрального училища пішла в партизанську школу, стала радистом.

Учень. Не судилося молодогвардійцям здійснити свої мрії.

Война – жестче нету слова,

Война – печальней нету слова,

Война – святее нету слова.

Учень. Что проще может быть:

Не лгать.

Не трусить.

Верным быть народу.

Любить родную землю – мать,

Чтоб за нее в огонь и воду.

А если –

То и жизнь отдать.

Ніхто не підписував наказ о мобілізації юних краснодонців на смертельну боротьбу з фашистськими окупантами. У лад народних месників вони встали на заклик серця. Встали, як бійці, солдати, давши присягу на вірність Батьківщині.

Учні. (Тримаючи портрети молодогвардійців.)

Я, вступаючи в ряди «Молодої гвардії», перед обличчям своїх друзів по зброї, перед обличчям своєї рідної багатостраждальної землі, перед обличчям усього народу урочисто клянуся:

Беззаперечно виконувати будь-яке завдання, дане мені старшим товаришем. Зберігати в найглибшій таємниці усе, що стосується моєї роботи в «Молодій гвардії». Я клянусь нещадно мститися за спалені й розорені міста і села, за кров наших людей, за мученицьку смерть тридцяти шахтарів-героїв. І якщо для цієї помсти буде потрібно моє життя, я віддам його без хвилини вагання. Якщо ж я порушу цю священну клятву під час катуваннями через боягузтво, то нехай моє ім'я, мої рідні будуть навіки прокляті, а мене самого покарає сувора рука моїх товаришів. Кров за кров! Смерть за смерть!

Учень. Юні підпільники були вірні своїй клятві до останнього дихання. Кожна п'ядь землі Краснодону пов'язана з подвигами молодогвардійців. Поки вони були на волі, земля горіла під ногами фашистів. Члени «Мо­лодої гвардії» розповсюджували листівки, викриваючи брехню й ли­цемірство фашистської пропаганди, організовували диверсії, рятува­ли молодь від вивезення на каторжні роботи, знищували фашистів і зрадників Батьківщини.

(Учні показують картину художників П. Сулименко і А. Пламенецького «Розгром молодогвардійцями ворожої автоколони».)

Учень. Напередодні 25-й річниці Великого Жовтня Уля зайшла на подвір’я до Попових. Анатолій, побачивши дівчину, обрадувано зробив крок назустріч:

- Здрастуй, Уляна! Є новини?

- Є. Вчора було засідання штабу. Вирішено в ніч на 7 листопада вивісити радянські прапори в місті і селищах. Матеріал я дістала.

Глибокою дощовою ніччю по вузенькій вулиці Первомайки пробиралися хлопець і дівчина. На грудях під стареньким пальтом Уля несла червоне полотнище. Ось і шахтний двір Першої-біс. Там, на копрі, Анатолій ще вдень доглянув високу трубу. Долаючи сильний вітер, підпільники укріпили прапор і табличку з написом «заміновано» – хай подумають вороги, перш ніж доторкнутися.

- Завтра люди побачать прапори і зрозуміють, що Радянська влада жива, – сказала Уля Анатолію, коли вони розлучилися у входу будинку Громових.

Учень. (Біля діорами художників В. Парчевського і Б. Ефроїмсоно «Підпалення біржі праці».)

Грудневою ніччю спалахнула «Чорна біржа». У святковий ранок на школі тріпотів червоний прапор. Гляне Ефросинья Миронівна (мати Л. Шевцової) в очі дочки і бачить: це її робота. А одного разу Люба привела в будинок чотирьох молодих чоловіків. На них висіли залишки військового обмундирування. Ефросинья Миронівна дістала з комода абияку одежинку Григорія Ілліча.

- Переодягнулися б, хлопці!

Материнське серце – віщун: Люба ховає військовополонених. Так. Напередодні Люба з Сергієм Левашовим пробралися в табір військовополонених і допомогли їм втекти.

Учень. Та не судилося молодогвардійцям здійснити всі свої плани. За доносом підлих зрадників гестапо вда­лося розкрити організацію і заарештувати більшість її членів.

Того ранку Ульяша прибрала в будинку, зібралася зайнятися пранням. Робила все задумливо, відчужено. Матрьона Савелєвна, серцем відчувая лихо, заплакала:

- Що ж ти думаєш, Уля? Толю забрали, Фоміна, Лукашова. Раптом і тебе заарештують, мучити почнуть, кати прокляті.

Спокійно, ласкаво поглянув на матір, Ульяна відповіла:

- Не плач мама, може, обійдеться.

У цю хвилину в будинок ввалилися поліцаї.

- Ти – Громова? – ткнув один пальцем в Ульяну. – Збирайся!

- Не кричіть, – відповіла Уля, і жодна риска не здригнулася на її трохи сполотнілому обличчі. Без суєти дівчина одягнулася, покривши голову чорною кашеміровою хусткою. Сунула в кишеню шматок коржика. Підійшла до матері, поцілувала її, освітивши теплом величезних очей. Потім обвела поглядом кімнату, поправила книгу на етажерці – ніби прощалася зі всім дорогим для себе. І вимовила:

- Я готова.

Учень. Кіль­ка днів кати допитували підпільників, та жоден з них не порушив клятви, не видав під тортурами таємниць організації...

У камері Уляна поводилася з винятковою мужністю. Вже після перших допитів, побита, в розірваному одязі, Уля знайшла в собі сили прочитати уривок з лермонтовського «Демона», розумним, гордим своїм серцем зрозумівши, як потрібні її подругам в годинах важких мук слова про висоту людського духу. Фашистські кати, не добившись від Улі ні єдиного слова, вирізали на її спині криваву зірку. Опам’ятавшись, дівчина розповіла подругам, як катував її зрадник Соліковській, добиваючись визнання. «Тільки я плюнула йому в обличчя і сказала про те, що жалію – мало ми встигли зробити», – почорнілими розбитими губами шепотіла вона.

Учень. Розлютовані кати, не вирвавши з підпільників жодного слова, вки­нули до глибокого шурфу шахти 71 людину. Міс­цевий сторож, який був свідком цієї розправи, розповідав, що після страти ще три дні з провалля було чутно стогони людей. Біля шур­фу зараз височить обеліск, на якому викарбувані імена загиблих, серед них У. Громова, І. Земнухов, В. Третякевич, С. Тюленін, П. Лютиков, М. Бараков та інші.

Учень. Через каземати гестапо в Ровеньках пішло з життя 832 людини. Їх палили вогнем, кліщами рвали тіло, підвішували на крюки. Їм ламали руки і ноги. Але не змогли зламати духу. Вони вмирали нескореними. Чорні стіни камери, в якій сиділо п'ятеро молодогвардійців. Донесли до нас передсмертні слова юних в'язнів: «Умру, но не сдамся. Лучше смерть, чем рабство», «Лучше умереть стоя, чем жить на коленях».

А чиє серце не пронижуть ось ці слова, видряпані на кам'яній стіні: «Мама, я тебя сейчас вспомнила. Твоя Любаша. Прошу простить меня. Взяли навеки».

Учень. (Біля картини художника М. Поплавського «Олег Кошовий на допиті».)

Одного разу вночі поліцейський заштовхнув Любу в камеру так сильно, що вона впала. Дівчина була побита до втрати свідомості. Наступного дня її знову допитували наполегливо, били жорстоко. Гестапівці вимагали свідчень, а дівчина мовчала. Під час допиту в кімнату ввели Олега Кошового. Його великі карі очі спокійно дивилися на слідчого, жандармів. Все обличчя його було в синцях, садні.

- Ти знаєш його? – запитав слідчий Любу. Дівчина мовчала. – Я тебе питаю: впізнаєш свого комісара?

Горда і мужня, Люба плюнула слідчому в обличчя. Вона сміялася над безсилою злістю ворогів.

Учень. Ранок 9 лютого сорок третього був тихим, морозним. Гримучий ліс, що опоясав півколом шахтарські Ровеньки, оповитий густим інеєм, точно білим саваном. Стародавні дуби, що принишкнули, та декілька фашистських садистів були свідками звірячої розправи над п'ятьма молодогвардійцями. Ніхто з юних краснодонців не просив пощади. Коли Олега Кошового поставили на край виритої могили, він гордо підняв голову і, звертаючись до товаришів, що стояли поряд, голосно крикнув: «Смерті дивитися прямо в очі!» Останні слова заглушили постріли.

До останньої миті без страху на обличчі стояла Люба Шевцова. Навіть коли автомати фашистських катів націлювалися їй в груди, вона скинула з себе пальто і шаль, і, розірвавши блузу, крикнула: «Стріляйте!»

У Ровеньках на місці страти Олега Кошового і Люби Шевцової відкрито меморіальний комплекс «Слава».

Учень. Да все иначе на войне,

Чем думать мог любой.

И кровью на спине

Проступит подвиг твой.

Учень. Минули роки. Невпізнанно змінився Краснодон. Не віриться, що декілька років тому це був невеличкий рудник Сорокіно з кількома десятками вогких землянок. Тепер це сучасне місто із широкими вулицями й світлими багатоповерховими будинками...

Площа «Молодої гвардії»... Це святиня Краснодона. На цій площі у переддень 25-річчя від Дня Перемоги над фашистськими загарбни­ками було відкрито меморіальний комплекс, до якого входять музей «Молодої гвардії», братська могила, де горить Вічний вогонь, і величний пам'ятник «Клятва».

Не можна без хвилювання дивитися, як полум'яніють червоні тро­янди на чорних мармурових плитах братської могили. Тут спочива­ють вічним сном безстрашні сини і дочки Краснодона. Біля могили гранітна стела із зображенням скорботної матері. У центрі площі височить пам'ятник молодогвардійцям «Клятва».

Особливо красивий і величествен пам'ятник вночі, вихоплений з темноти промінням прожекторів. Він як вартовий у узголів'я сплячого міста. Дивишся на пам'ятник – і здається, що на п'єдесталі не просто бронзові скульптури, а живі люди. Їм нескінченно дорога ця нічна тиша. У вірші поета Краснодону А. Никітенко «Герои семнадцати лет» є слова:

«Спи, мой город, снаряды и пули

Не нарушат весенний рассвет,

Потому что стоят в карауле

Пять героев семнадцати лет.

Пусть порою, я вижу, не спится им,

Но спокойно у них на душе.

Смерть была той последней границею,

За которой бессмертье уже.»

Учень. Кожен день, кожен час пам’ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла.

Все, що можна, для миру віддайте!

Збережіть для нащадків життя!


Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Автор
Дата добавления 26.10.2016
Раздел Воспитательная работа
Подраздел Конспекты
Просмотров69
Номер материала ДБ-292996
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх