Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Доп. образование / Научные работы / Курсовая работа по музыке

Курсовая работа по музыке

Идёт приём заявок на самые массовые международные олимпиады проекта "Инфоурок"

Для учителей мы подготовили самые привлекательные условия в русскоязычном интернете:

1. Бесплатные наградные документы с указанием данных образовательной Лицензии и Свидeтельства СМИ;
2. Призовой фонд 1.500.000 рублей для самых активных учителей;
3. До 100 рублей за одного ученика остаётся у учителя (при орг.взносе 150 рублей);
4. Бесплатные путёвки в Турцию (на двоих, всё включено) - розыгрыш среди активных учителей;
5. Бесплатная подписка на месяц на видеоуроки от "Инфоурок" - активным учителям;
6. Благодарность учителю будет выслана на адрес руководителя школы.

Подайте заявку на олимпиаду сейчас - https://infourok.ru/konkurs

  • Доп. образование

Поделитесь материалом с коллегами:


hello_html_2c13d4f5.gifhello_html_2c13d4f5.gifhello_html_5fe7fb31.gif













Розвиток емоційної чутливості на музику

в учнів початкової школи.











Випускна робота

Шатури Олени Анатоліївни

Слухача курсів підвищення кваліфікації

Вчителів музичного мистецтва

та художньої культури

вчителя ГБОУ Іванівської гімназії

Антрацитівського району





ЗМІСТ



ВСТУП………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНА ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ

ЕМОЦІЙНОЇ ЧУТЛИВОСТІ НА МУЗІКУ В УЧНІВ

ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

    1. Естетичні почуття в структурі емоційної культури особистості………8

    2. Роль музично-естетичного почуття у процесі сприйняття музики…..19

      1. Музика як об’єкт естетичного сприйняття ……………..……....19

      2. Специфічні особливості музичного сприйняття……………......22

    3. Проблема формування емоційної чутливості на музику як обов’язкового елементу музичного сприйняття……………………....24

РОЗДІЛ 2. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ

ЧУТЛИВОСТІ НА МУЗІКУ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1. Вікові психологічні особливості навчання початкової школи…….....26

2.2. Шляхи розвитку емоційної чутливості на музику у дітей початкової

школи……………………………………………………………………...29

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………....42

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………......45













ВСТУП

Для сучасного етапу розвитку суспільства характерною проблемою постає звернення до гуманізації культури, висунення в особливий духовний ряд високого людського починання. Як ніколи гостро перед педагогічною наукою постала задача боротьби з мізерністю та глухотою почуттів, душевною нерозвиненістю, обмеженістю духовних потреб. Тому ми вважаємо важливим звернення до проблем формування емоційної культури особистості.

Лише у процесі естетичного виховання можливо досягнути високого рівня розвиненості емоційних почуттів.

Емоційна культура особистості являє собою складне структурне утворення, де виділяється група почуттів, найбільш важлива для виховання духовності в особливості. До цієї групи належать моральні, інтелектуальні, естетичні, релігійні почуття. Всі перелічені почуття з упевненістю можна віднести до вищих почуттів.

Естетичні почуття синтезують у собі елементи всієї гами людських почуттів. Формування й становлення естетично узагальнюючих почуттів відбувається не ізольовано, не само по собі, а у тісному взаємозв’язку з розвитком усвідомлення людини, його духовного внутрішнього світу. Особливо чітко виступає зв'язок цих естетичних почуттів у світогляді, з ідеалами, з моральною упевністю.

Формування емоційної культури особистості, естетичних почуттів (як основного компоненту) відбувається більш ефективно під впливом творів мистецтва, у нашому випадку – музики.

Мистецтво сприяє розвитку пізнання, активізує творчу діяльність людини. По мірі приєднання особистості до різних видів мистецтва відбувається естетичний розвиток людини, який по суті є емоційним розвитком. Сила впливу мистецтва багато в чому залежить від рівня сприйняття, яке дозволяє координувати мотиви звернень до художніх явищ, формування інтересів, смаків, інших елементів естетичного пізнання, безпосередньо пов’язаних зі сприйняттям та багато в чому обумовлюючим його зміст.

Музичне сприйняття, будучи особливим видом естетичного сприйняття, на всіх етапах емоційно забарвлене. Його обов’язковим елементом є саме емоційна чутливість, формування якої у дітей шкільного віку потребує педагогічного керівництва.

Проблеми формування емоційної культури особистості, а також естетичних та музично-естетичних почуттів викликають інтерес у філософів, естетиків, психологів, педагогів. До даної проблеми звертались багато дослідників:

  • В області філософії та естетики: М. Лейзеров, І. Джидарьян, Г. Шингаров, А. Оганов, Л. Новикова, Я. Пономарьов, П. Якобсон та ін.;

  • В області психології: О. Леонтьєв, А. Запорожець, Д. Ельконін, Б. Теплов, Л. Виготський, Л. Божович.;

  • В області педагогіки: С. Сухомлинський, Ю. Перов, М. Прокоф’єв, А. Бакушинський, А. Габарев, В. Єзикєєва, А. Ковальов;

В області музикознавства: Б. Асафєв, В. Беляєва – Екземплярська, А. Сохор, Г. Костюк, В. Максимов, Л. Мазель, Г. Панкевич.

Актуальність проблеми, її естетична і педагогічна значущість та недостатня розробка в музично – педагогічній науці й шкільній практиці обумовили вибір теми курсової роботи «Розвиток емоційної чутливості на музику в учнів початкової школи», предмет, мету та завдання.

Мета курсової роботи – теоретично обґрунтувати педагогічні умови керівництва формування емоційної чутливості на музику в учнів початкової школи.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

  • Проаналізувати стан проблеми, що досліджується, в теорії і практиці загальноосвітньої школи та виявити місце естетичних почуттів в структурі емоційної культури особистості;

  • Виявити специфічні особливості музичного сприйняття у дітей молодшого шкільного віку;

  • Експериментально виявити та обґрунтувати педагогічні умови розвитку емоційної чутливості на музику в учнів початкової школи;

  • Розробити практичні рекомендації з формування емоційної чутливості в учнів початкової школи.



Завдання курсової роботи: процес розвитку емоційної чутливості на музику у учнів початкової школи буде ефективним за умов:

  • Залучення дітей до різноманітних видів музично – естетичної діяльності;

  • Постійного й активного встановлення зв’язку музики з життям;

  • Включення музичних знань до процесу сприйняття музику у якості його пізнавальної основи.

Для рішення поставлених задач в роботі використовувався комплекс

методів :



  • Теоретичні: вивчення філософської, психолого-педагогічної, музикознавчої літератури з метою з’ясування аналізу проблем і визначення теоретико – методичних основ; ретроспективний аналіз власної педагогічної практики; узагальнення перспективного педагогічного досвіду з метою вибору педагогічного інструментарію діагностики і розвитку емоційної чутливості на музику в учнів позашкільних закладів.



  • Емпіричні: методи масового збору інформації (опитування, анкетування, бесіда, педагогічне спостереження, аналіз результатів діяльності учнів).



Методологічну та теоретичну основу курсової роботи складають положення:



  • Психологів - Б. Ананьєва, О. Ковальова, О. Леонтьева, В. Мясищева, К. Платонова, С. Рубінштейна про загальну будову та діяльність сутність особистості; Л. Виготського, Б. Теплова – про емоційне пізнавання музики, взаємозв’язок інтелектуального та емоційного процесів розвитку особливості;

  • Філософії – О. Бурова, М. Киященка, Ф. Кондратенка, М. Лейзерова, Л. Печко – про сутність естетичної культури та естетичної педагогічної діяльності, єдність естетичної свідомості й діяльності особистості; А. Сохора – про музичне сприйняття як генералізованний вид музичної діяльності;



  • Педагогів – Ю. Азарова, О. Апраксіної, М. Євтуха, І. Зязюна, Н. Кузьміної, С. Мельничука, Г. Падалки, Г. Сагач, В. Сластьоніна, О. Рудницької, Г. Шевченко, О. Щербакова – про провідну роль особистості педагога в системі організації навчання й виховання, культурологічний підхід до підготовки фахівця, взаємозв’язок загальнокультурного та професійного розвитку особистості;




  • Музикознавці – Б. Асаф’єва, О. Костюка, Л. Мазеля, В. Медушевського, Є. Назайкінського – про творчий характер музичного сприйняття, про закономірності художнього впливу музики, розвиток творчих здібностей у процесі музичної діяльності.







































РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ЧУТЛИВОСТІ НА МУЗИКУ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

    1. Естетичні почуття в культурі емоційної культури особистості.

Так як темою нашої роботи є розгляд процесу формування емоційної чутливості на музику у дітей молодшого шкільного віку, ми в даному параграфі спробуємо більш детально проаналізувати сутність і зміст поняття «емоції культура особистості» з позицій психології естетики та педагогіки.

Перш за все слід відмітити, що прагнучи до виховання гармонійної особистості, педагог повинен сформувати естетично розвинуту особистість. Духовно розвинена людина прагне до розширення своїх потреб, інтелектуального та емоційного світу, що дає їй щастя розвитку, яке воно переживає як наснагу власною універсальністю. Естетично розвинена особистість усвідомлює свою соціальність й становить індивідуально-емоційне відношення зі світом, оцінюючи оточення у категоріях прекрасного, бридкого, піднесеного. Тим самим вона сприймає свою соціальну – перетворювальну діяльність по законам красоти.

В основі становлення особистості у цілому, звичайно, лежить формування її чуттєво – емоційної сфери. Як важливо навчити людину уважно дивитись, зосереджено слухати, володіти почуттям кольору, звуковисотного слуху, уловлюючи відтінки зовнішнього, за яким сховано безліч внутрішніх зв’язків! Як показують дані психології, ці здібності не виявляються природженими. Вони формуються в практичній діяльності людей. Тому загостреність чуттєвого сприйняття зовнішнього світу необхідна умова з’явлення естетичного початку.

Емоційна культура особистості складається з таких видів почуттів як інтелектуальні, моральні, естетичні. У цілому вони представляють собою найвищі особистісні почуття. Всі перераховані види почуттів не існують окремо один від одного. Вони взаємодоповнюють і взаємодіють між собою. Так, наприклад, естетичне почуття неможливе без елементів морального або інтелектуального почуттів.

Таким чином, аналізуючи естетичну емоційну сферу особистості, ми у свою чергу розкриємо зміст та сутність емоційної культури особистості.

Далі нам здається логічним виявити психологічні особливості емоційної сфери людини, до якої входять: емоції, почуття, переживання.

Як цілісний психічний процес емоцій, почуття, переживання – це неподільна єдність виявлених фізіологічних реакцій та внутрішніх суб’єктивних переживань. Виникнення і перебіг будь – якої емоційної реакції є складною інтеграцією психічних, нервових, нейрогуморальних і соматовегетаційних процесів у масштабі всього організму. В ній багато чисельні компоненти рефлекторних реакцій об’єднуються злагоджено й ефективно, незалежно від їх причетності до якихось окремих морфо- фізіологічних утворень організму. В емоціях ці психічні, нервові, гуморальні та соматовегетаційні процеси сполучаються у кожному окремому випадку настільки специфічно, що сплутати біологічно різні типи емоційної виразності (сміх, радість, плач, розлюченість) неможливо. Їх неможливо сплутати й як суб’єктивні переживання.

В емоціях виникає психічна модель реальних взаємовідносин організму та зовнішнього середовища, у якому відображаються зміни, що виникають в організмі при його сутичках з оточенням. В емоційно - відображувальній моделі дійсності організм і зовнішнє оточення складають єдину субординовану систему, у якій перший містить друге в якості «моменту» свого самовизначення, у якості припущення свого існування та саморегулювання.

Емоції як колекційний психічний акт особистості проявляються в свідомості у вигляді переживань.

Немає такого психічного процесу у свідомості особистості, який не мав би характеру переживань. Переживання висловлюють особистісну, суб’єктивну сторону процесу свідомості зовнішнього світу. Якщо особистість перестає переживати свою психічну діяльність, то ця діяльність втрачає для неї характер чогось того, що їй належить, вона сприймається особистістю чимось чужим, стороннім. «Переживание, - пише С. Л. Рубінштейн, - это первично, прежде всего – психический фактор, как кусок собственной жизни индивида в плоти и крови его, специфическое проявление его индивидуальной жизни». [60, 6].

Якісна різниця між переживаннями виникає в результаті їх відображу вального характеру. Внутрішня природа переживання виявляється об’єктивними якостями предмету та його відношення до потреб індивіда, його значенням для життя людини.

Переживання як сторона свідомості, як переживання особистості, завжди відрізняється від «чисто пізнавальних» процесів. У цьому смислі людська свідомість оперує з переживаннями як «з пізнанням, що здійснюються в нас».

Для вивчення природи людських переживань, виявляється важливим перш за все, уяснити психологічний зміст поняття «емоція» та «почуття».

Почуття та емоції різняться як за формою їх проявлення, за складністю їх структури, так і за їх змістом. «Емоції» по зрівнянню з «почуттям» є більш низькою формою емоційного відображення. Почуття у діалектичному вигляді містять в собі емоції, нема почуття, яке могло б проявитися зовні емоційної реакції. Але у більш складному психічному акті – почутті – емоції виконують підкорену роль. У процесі перетворювання емоцій у почуття відбувається «гуманізація» емоцій, вони наповнюються соціальним змістом. За допомогою емоцій відбувається «настройка» психічних функцій, їх взаємна координація відповідно зовнішній ситуації. Однак, в емоціях цілеспрямованість всіх психічних і фізіологічних відхилень не виходить за рамки інтересів індивіда.

Іншу функція виконують почуття. Ціллю всіх змін у психічних діях людини як соціального буття, як певної особистості є не зберігання гомеостазу й «самонастрою» психічних функцій до визначеного рівня,а зберігання «гомеостазу загального організму» - того середовища, у якому лише можливе людське існування. У почуттях відбувається регуляція стосунків, дій та бажань особистості відповідно до моральних, правових, естетичних, релігійних та інших вимог, в них з силою та глибиною виявляється сутність людини як «сукупності суспільних відношень».

Це розмежування понять «почуття» та «емоції» має важливе значення для розуміння природи й специфіки естетичних почуттів, їх цілісного багатостороннього впливу на людину.

Предметом, що спричиняє естетичне переживання, є багаторізні естетично значущі вияви оточуючої дійсності, і в першу чергу – твори мистецтва.

Про найбільший позитивний вплив, який робить сприйняття творів мистецтва на психічний і фізіологічний стан людини, було відомо ще з давніх часів. Аристотель у «Поетиці» казав про «очищення» (катарсис), яке відбувається при сприйнятті творів мистецтва.

Описане Аристотелем явище не може бути пояснено лише рамками естетики, філософії, мистецтва і навіть психології. При естетичному почутті, у формуванні якого приймають участь різноманітні реакції, «спрацьовують» різноманітні фізіологічні механізми, сукупна і наявним образом організована дія яких благодійно впливає на всю механічну і фізіологічну діяльність людини.

На основі існуючих сьогодні наукових даних можна припустити, що участь вегетативної нервової системи, ендокринної, серцево-судинної систем організму та ряду інших систем та підрозділів мозку у естетичних переживаннях забезпечує «перенастрій», регуляцію всієї психічної діяльності. З погляду Е. Гельгорн і Дж. Луфборроу, в основу явища катарсису лежать «інтенсивні гіпотоламо – кортикальні розряди, які змінюються періодом послаблення кортико – гіпоталамічної дії і, нарешті, відновленням нормальної збуджуваності гіпоталамуса та гіпоталамо-кортикальних дій» [21, 438].

У своїй роботі ми схильні розглядати естетичні почуття як основний структурний компонент емоційної культури особистості і томі далі проаналізуємо більш детально зміст даного утворення, яке є також часткою естетичної свідомості особистості.

Вивчення природи і специфіки естетичних почуттів та переживань має давню традиції в історії естетики, коріння якої спливає ще за часів античної філософії (Платон, Аристотель, Епікур). Ця проблема була предметом теоретичного розгляду багатьох мислителів самих різноманітних філософських шкіл та направлень.

Так німецький психолог Густав Фехнер свою експериментальну естетику визначав як «естетику знизу». Аналізуючи насолоду, що була визвана елементами пропорціями красивих форм (ритм, гармонія, мелодія і т. ін.), Фехнер встановив шість законів, або принципів, естетичного задоволення: принцип естетичного порогу; принцип естетичної допомоги, або посилення; принцип єдності в поєднанні різноманітного; принцип суперечності, одностайності або істини; принцип ясності; і нарешті, найбільш важливий і істотний принцип естетичних асоціацій.

Однак на практиці експериментальна естетика Фехнера не пішла далі постановки нескладних спроб, виявляючих найбільш елементарні якості та закони естетичного сприйняття і емоційної оцінки.

Вивчаючи специфічні особливості переживань та естетичних емоцій, вчені К. Ланге і С. Витасек, засновники теорії «свідомого самообману» дійшли до висновку, де основою тезою є наступне: при естетичному спогляданні ми в один і той же час немов би віримо і не віримо у відоме явище. Тому специфіку естетичної чутливості представники цієї теорії бачили у тому, що тут мають місце не реальні, а уявлені почуття та переживання. Це лише гра, заснована на ілюзії та самообмані.

Інакше розв’язували це питання А. Кирхма і Е. Гартман. Вони пропонували розглядати естетичні почуття як ідеальні, шлюзовані феномени, на відзнаку від тих почуттів, які переживаються нами безпосередньо в житті і тому є реальними.

Найбільш розповсюдженою у психологічній естетиці кінця 19 – початку 20 ст. була так звана теорія «відчуття» (Р. Фишер, Г. Лотце, Т. Линис, І. Фолькельт, В. Воррингер). «Всяка естетична насолода, - писав Т. Линис, заснована на симпатії, тобто» на безпосередньому переживанні у другому своєму «я» [38, 18]. Грецьке слово «симпатія» буквально означає співчуття, тобто співчуття горю іншої людини. Але в даній філософській школі це поняття набуває більш широкого смислу, позначаючи здібність людини розділяти самі різноманітні почуття людей. Принцип «симпатії» служить засновником естетичних емоцій, а саме стосовно до терміну «відчуття». Це процес переносу переживань та внутрішнього відчуття на сприйняття предмету і явища зовнішнього світу, приписуване їм нашим емоційним станом.

Мабуть вперше найбільш повно та послідовно принципи психології мистецтва були розвинуті Л. С. Виготським.

На відзнаку від інших вчених, які підкреслювали ідеальний умовний характер естетичного почуття у протилежність почуттям повсякденного життя, Л. С. Виготський розв’язує цю проблему інакше. «Цю загадкову відзнаку художнього почуття від буденного, мені здається, слід розуміти таким чином, що це є те саме почуття, але дозволене надзвичайно посиленою діяльністю фантазії» [19, 274].

Л. С. Виготський пише про протилежність характеру естетичної емоції, про складне перевтілення почуття в естетичну насолоду. На відзнаку від звичайних емоцій у естетичній реакції нестерпний та неприємний афект знищуються, перевтілюючись у свою протилежність. У цьому, на думку Виготського, проявляється найважливіший закон естетичної реакції. Таким чином, мистецтво «стає найсильнішим засобом для найбільш доцільних і важливих розрядів нервової енергії» [19, 6].

Серед інших робот авторів, присвячених вивченню особливостей естетичних переживань, слід назвати праці С. М. Бєляєвої – Екземплярської і Б. М. Теплова.

Так, у роботі Б. Теплова було показано, що деяка невизначеність словесного опису емоційних реакцій, викликаних у слухача музичним твором, говорить не про невизначеність та розпливчастість змісту музичного образу, а про специфіку музичного змісту, який завжди є емоційним змістом. Важливою здається думка про те, що музичне переживання завжди є емоційним пізнанням.

Можливо виділити три основні групи явищ, які відповідно і визначають три основних види естетичних переживань:

  1. Твори мистецтва, які визнають художнє переживання;

  2. Різноманітні естетично виразні предмети та явища зовнішньої дійсності, створені природою і сомою людиною;

  3. Діяльність, і перш за все діяльність по «законам красоти».

Об’єктом естетичних почуттів виступають явища і предмети зовнішнього світу не зі сторони якого – небуть свого признаку, але у всій своїй цілісності та індивідуальної неповторності, у всьому багатстві і різноманітності конкретно чуйної форми. В силу цього і естетичне переживання характеризується «злиття», невід’ємністю своїх окремих компонентів.

Ця особливість естетичного почуття більш яскраво проявляється при сприйняття творів мистецтва.

Говорячи про проблеми формування емоційної культури, слід відмітити, що переживання морального характеру є істотним компонентом естетичної насолоди, викликаної творами мистецтва.

Естетичні переживання містять в собі поряд з моральними і моменти інтелектуального змісту, ті пізнавальні емоції, які з часів Аристотеля прийнято називати «радістю пізнання».

Важливо враховувати, що естетичне переживання виключає утилітаризм, і в цьому смислі можна говорити про «безкорисливість», «незаінтересованість» естетичного почуття.

«Умовність» переживаємої ситуації при сприйнятті естетично значущого об’єкту проявляється в тому, що активність і «результативність» естетичного почуття виражається менш безпосередньо по зрівнянню з другими почуттями людини.

І дійсно, як би ми не хвилювались, або обурювались, як би ми не раділи або захоплювались,милуючись прекрасним у житті, мистецтві, природі, ці переживання не пов’язані з необхідністю негайно діяти, тому що об’єкт почуття далеко від вузько практичних, утилітарних інтересів суб’єкту. У протилежному випадку зникає само естетичне почуття переживань.

Однак, подібна властивість естетичного почуття не позбавляє її реальності та життєвої сили, активного впливу на свідомість людини. Почуття світлої радості, яке охоплює людину при «дотику» з дійсно прекрасним, викликає бажання стати краще, досконаліше. Прекрасне в житті і мистецтві наділяє людську особистість певним емоційно позитивним зарядом, хоча само по собі ще і не визначає тих конкретних життєвих форм, у яких він знайде вихід зовні. Всіляка щира насолода прекрасним, вказував К. Д. Ушинський, є само по собі джерело морального почуття.

Естетичне почуття тим і цінне, що воно підвищує людину, посилюючи її духовні властивості, владно притягує до красоти не тільки у мистецтві, а й безпосередньо у самому житті, в діях, у взаємовідносинах між людьми.

Емоційно – чуттєва сфера людини представляє собою складне психологічне утворення, тому далі ми більш детально розглянемо структуру даного утворення.

Генетично мамою низькою і нервово – первісною ступінню розвитку у формуванні естетичних почуттів як складних соціально – психологічних утворень впливають елементарні емоційні реакції,різноманітні, значущі для життєдіяльності людини явища та факти. Саме вони і є тією основою, тими «цеглинками», з яких в кінці – кінців формуються й розвиваються найвищі почуття людини, у тому числі й естетичні.

Повторюючись, закріплюючись, набуваючи узагальнений, систематизований характер, ці початкове розрізнені та епізодично виникаючі емоційні переживання поступово переростають у відповідні почуття – складні утворення людської психіки, які набувають якостей особистості, найбільш повно і глибоко розкриваючи її істино людську, духовну сутність.

Емоційні реакції містяться у вищих почуттях людини, у «згорнутому» вигляді,виявляючись лише у процесі актуалізації цих почуттів. Тому,кожне з них у своєму конкретному виявленні – це цілий комплекс,багате і складне утворення різноманітних емоцій та духовних переживань. І чим більше узагальненим та складним є почуття, тим ширше сфера включених в його «склад» других менш узагальнених почуттів та емоцій, тим багатше і складніше воно у своєму конкретному виявленні.

Естетичні переживання є не короткочасними і раптовими «сполохами» почуття,а довгим і складним емоційним станом людини.

Причому, співвідношення різних компонентів, які входять до «складу» естетичного почуття,безперервно змінюється у ході самого переживання. Це й дає можливість виділити окремі фази естетичного переживання.

Перша з них пов’язана з емоційно – безпосереднім відношенням до об’єкта естетичного сприйняття,яка характеризується значним перебільшенням емоційних компонентів; роль же розумових, інтелектуальних моментів на цій стадії сприйняття звично мала. С. М. Бєляєва – Екземплярська з цього приводу пише: «Переважне число показань говорить про те, що перше враження емоційне, і воно вже народжує ті чи інші образи» [10, 101].

Об’єкт естетичного сприйняття спочатку «охоплюється» у всій цілісності, чуттєвої достовірності, «у цілому», і лише потім виділяються деталі, окремі частини, відбувається проникнення у сутність сприймає мого явища. Одночасно здійснюється співвідношення суттєво сприйнятого образу з тим, що ми уже маємо у нашій свідомості створеним ідеальним образом.

Однак, первісне виникнення емоційного впливу набуває істино естетичний характер лише при умові, якщо відбувається послідуюче його осмислення, при цьому емоційне враження поступово поглиблюється, збагачується,становлячись більш повним.

Сприймаючи прекрасне і насолоджуючись ним, людина силою уяви і міркувань у відомому ступені «перетворює» і сам об’єкт почуття відносно до своїх ідеалів,викладаючи якісь одні сторони, доповнюючи їх другими. Але емоційний фон сприйняття при цьому не зникає, лише ті естетичні переживання набувають глибину та внутрішню активність, стають плідними і діючими, які пробуджують розум, заставляють людину думати, аналізувати, міркувати. Особливість таких міркувань полягає у тому, що вони емоційно зафарбовані і в силу цього набувають особливу активність та дійсність.

Все вищесказане підводить нас до необхідності більш чітко виділяти специфічний зміст основних естетичних понять: естетична емоція, естетичне почуття, естетичне переживання, естетична насолода.

Таким чином, під естетичною емоцією слід розуміти більш просту і елементарну форму емоційного утворення людської психіки. Проявлення естетичних емоцій характерно саме для першої фази естетичного сприйняття. Вони представляють собою своєрідну емоційну реакцію на явища дійсності, що сприймаються.

Естетичне почуття в свою чергу є емоційно вираженим співвідношенням людини до різноманітних значущих явищ, які формуються у процесі його життя та діяльності і є властивістю особистості. Естетичне почуття в їх конкретному проявленні логічніше назвати естетичним переживанням, оскільки у терміну «переживання» підкреслюється процесуальний момент. Потому, коли ми говоримо про естетичне переживання, то тим самим ми вже припускаємо у його змісті також і певні кількісні характеристики:подовженість, інтенсивність і глибину протікання, емоційну забарвленість.

З терміном «переживання» тісно пов’язане і інше поняття «насолода».

Однак останнє має естетично більш широкий смисл і виражає загальну, завжди емоційно – позитивну реакцію особистості на естетично значущі явища і предмети дійсності. Мається на увазі вся цілісність емоційного процесу, вся сукупність різноманітних переживань, їх єдність з уявленнями і оціночними моментами, тобто деякий «підсумковий» стан особистості при сприйнятті естетичних явищ і предметів. Естетична насолода – самий високий ступінь зрілості естетичної здатності. Воно виражає Індивідуальний, психологічний склад діяльності естетичної свідомості.







































1.2.Роль музично – естетичного почуття у процесі сприйняття музики.

1.2.1.Музика як об’єкт естетичного сприйняття.

Досліджуючи проблему формування емоційної чутливості на музику у дітей шкільного віку, ми не можемо не зупинитись на розгляді процесу сприйняття музики, тому що в своїй основі він базується на такій емоційній чутливості. Характер і рівень музично – естетичного сприйняття у більшій мірі залежать від ступеня розвитку музично – естетичного почуття.

Перш за все процес сприйняття творів мистецтва, а в нашому випадку музики являє собою взаємодію суб’єкта (особистості) і об’єкта (безпосередньо твору мистецтва). Характер даних відношень визначається саме об’єктом, тобто специфікою музичного мистецтва. Тому ми пропонуємо докладно визначити найбільш характерні риси музичного мистецтва, які впливають на течію процесу сприйняття творів музичного мистецтва.

Музика – як один з видів мистецтва, відрізняється тим, що заснована перш за все на слуховому досвіді людини, використовує музичний звук для втілення смислу твору, духовного впливу на слухачів, суспільство в цілому.

Мистецтво користується художньо трансформацією ідей і почуття. І музика – мистецтво, інтерпретуюче і перетворююче життєве в музичне, причому за особистими законами.

Однак музика володіє механізмами, які належать тільки їй, способом втілення життєвого змісту. В музичному творі ми відчуваємо змістовний зв'язок звуків, їх залежність від цілого. Дія такої системи переживається через сприйняття твору, у якому приймає участь наш попередній досвід як життєвий так і музичний, що включає і загальне і індивідуальне. Життєвий і особистий музичний досвід дозволяє нам вступити в дійсну сферу музичного твору.

Можна замінити, що музичне мистецтво по зрівнянню з другими видами володіє більш яскравою емоційністю, адже основний зміст тут передається саме через світ почуття.. У музиці емоції прямо відображають відношення в їх живому ставленні, розвитку, сутичках, переходах. Звідси такий великий емоційний вплив музики на людину.

А. Сохор у книзі «Виховна роль музики» пише: «Ніяке інше мистецтво не втручається з такою силою в наш емоційний світ, підкорюючи його собі» [65,14].

Музичне мистецтво – виразний вид мистецтва, язик якого аналогічний мовній інтонації та жесту. Узагальнюючи та примножуючи виразні можливості інтонацій і ритму, музика придбала могутність емоційного впливу.

Б. В. Асафєв визначав музику як «мистецтво інтонує мого смислу», а інтонацію – основною формою «проявлення думки» в музиці. Б. В. Асаф’єв вважав, що інтонаційні елементи лежать в основі типологічних структур музичної мови, в них відображаються комплекси наших відношень до дійсності, в яких надані соціальні, етнічні елементи, психічні якості, мотиви. Саме зв'язок музичної інтонації з цими елементами і якостями, формами спілкування людини створює смислове поле інтерпретації тих звукових утворень, які складаються в музиці.

Музична інтонація як система володіє декількома значеннями. По-перше, експресивними, пов’язаними з емоційною стороною і вольовими прагненнями людини. По – друге, логічним значенням, яке характеризується семантикою смислу:питання, ствердження, заперечення, завершення думки. По - третє,це жанрове значення.

Як уже говорилось, музика здатна затонути і висловити соціально назріле навіть тоді, коли воно ще не до кінця усвідомлюються людиною. Саме музика виступає тут своєрідним « спусковим механізмом» процесу соціального прозріння; дає емоційну енергію, стає своєрідним внутрішнім стимулом активності особистості.

Музичний твір направлено до слухача, розраховано на можливість його сприймання, його спроможність. У свою чергу сприйняття музики не є пасивним процесом, воно володіє творчою активністю.

Спектр сприйняття музики широкий за діапазоном - від простого милування живим звучанням до глибокого проникнення у музичний смисл, збагачуючої свідомості слухача. Проблема музичного сприйняття пов’язана не тільки з виявленням особливостей музики, її мови, але й з поглибленням наших уявлень, чуттєво – емоційної сфери особистості.



















































1.2.2.Специфічні особливості музичного сприйняття.

Музичне сприйняття органічно належить до сфери художньо – естетичного досвіду людини. Воно пов’язане з такими елементами. Як естетичний ідеал, естетичне почуття та художнє мислення. Охоплене духовним життям, естетичним відношенням до світу і художньої розвиненості людини, воно ж і є двигуном його художнього,естетичного, духовного збагачення. При всій багато рівності та багатоплановості впливу музики на людей, художнє повноцінне з нею спілкування завжди передбачає духовну активність особистості.»Всі великі музиканти – відмітив Г. Г. Нейгауз, - завжди відрізнялись великим духовним кругозором, проявляли живий інтерес до всіх питань духовного життя людини. Правда, багато великих музикантів були настільки одержимими своїм мистецтвом, що майже не мали можливості придбати глибокі пізнання в інших областях духовного життя, але потенціальні дані для такого пізнання в них завжди було закладено» [43,42].

Музичне сприйняття – це сприйняття, направлене на досягнення і осмислення тих значень, якими володіє музика як мистецтво, як особлива форма відображення дійсності, як естетичний художній феномен. Термін «сприйняття музики» відповідає широкому колу явищ. Це коло вписується між двома полюсами, одним з яких є елементарна перцепція звукових сигналів – сприйняття, охоплюючи музику всього лише як предметний матеріальний процес, дещо чутне і діюче на органи слуху, а другим сприйняття, адекватне музиці як сфері втіленого в музичному матеріалі ідеально представленого художнього смислу.

Аналізуючи структуру музичного сприйняття, рівні його адекватності, дослідники дійшли до висновку,що можливо розмежувати наступні сторони даного процесу: емоційно – естетичний відгук, слухову диференціацію звукового потоку і асоціативно – глядацьку активність уяви сприймаючого(34).

Таким чином, ми можемо зробити підсумок, що почуттєвий елемент присутній на всіх ступенях музично – естетичного сприйняття. І якщо на першому етапі сприйняття слухач зазнає лише емоції, то по мірі розуміння музичного твору вони перетворюються в стійкі утворення - музично – естетичні почуття.

Безпосереднє «споглядання» музики не збагачене музичним досвідом та виробленою спроможністю глибокого розуміння естетичної красоти у її цілісності – це обов’язкове начало, без якого процес сприйняття неможливий.











































1.3.Проблема формування емоційної чутливості на музику як обов’язкового елементу музичного сприйняття

Вступ у мир музики, його розуміння можливе лише за допомогою музичності, музично – естетичного інтересу, розвинутої чутливості до музичної красоти.

Саме музичність, під якою розуміється в першу чергу здібність емоційного переживання музики під час сприйняття, стає «містком» між музикою та слухачем.

Б. М. Теплов, займаючись проблемами музичних здібностей, під «музичністю» припускав визначні якості людини, що необхідні « для занять саме музичною діяльністю, на відміну від іншої, і при тому необхідні для будь – якого виду музичної діяльності.

Абсолютно немузичними можна ураховувати лише тих, хто сприймає музику просто як сукупність звуків, не бачачи в ній ніякого смислу. Але таких людей, як відмітив А. Гольденвейзер, дуже мало, вони зустрічаються не частіше, ніж талановиті. Музичність не зводиться до поняття «музичний слух», хоча для музичної діяльності велике значення має і мелодійний, і ритмічний, і гармонічний слух. У структурі музичності найбільш важливе місце займає спроможність співчуття, емоційної чутливості на музику.

Музичність припускає достатньо тонке сприйняття музики. Виявлення і розкриття сутності музичних образів, виразних засобів музики сприяє тому, що емоції переживання стає музичним.

Таким чином, органічна єдність, синтез двох сторін музичності – емоційної та слухової – і виявляють сутність цієї складної індивідуально психологічної якості особистості.

В області музичного виховання дітей широко відомі роботи Н. Вєтлугіної. Музичність, підкреслюється в її книзі «Музичний розвиток дитини»,складається з комплексу якостей,необхідних для успішного виконання музичної діяльності [16].На базі одностайності емоційного та слухового компонентів розвиваються дві основні музичні здібності:

- здібність переживати, відрізняти, уявляти і відтворювати ладові співвідношення;

- здібність переживати, відрізняти,уявляти і відтворювати – музичний ритм. Обидві здібності необхідні для будь – якої діяльності – сприйняття, відтворення або творчості.

Таки чином, на основі аналізу філософської, психолого – педагогічної та музичної літератури ми дійшли ряду висновків.

Сприйняття музики має свої специфічні можливості. Перша з них - емоційність. Людина, яка уважно слухає музику, не стає байдужою. Під впливом прослуханого, у неї виникає певний настрій та почуття. За словами Б. Теплова, музика – це емоційне пізнання. Цим підкреслюється не тільки емоційність, але й пізнавальна функція музичного сприйняття, яке не вичерпується емоціями, а сходить до музично – естетичного почуття і насолоди. Пізнавальна функція допомагає слухачу зрозуміти зміст твору і його дійсність, зображену музичними засобами. Одночасно вплив на думку та почуття, органічне злиття пізнавальних і емоційних моментів є характерною рисою сприйняття музики.

Слід помітити, що вміння сприймати музику лежить в основі в розвитку музичних здібностей. Якщо дитина не відрізняє висоту, ритм, тембр, гармонію, не може бути й мови про музичність, яка припускає тонке, диференційне сприйняття. Д. Кабалевський підкреслює: ,…музику виберуть своєю професією не багато, а полюбити, навчитись слухати її і розуміти повинні всі»[29, 9].

Висновок: повноцінне сприйняття є необхідним передбаченням виховання у дітей любові і інтересу до музичного мистецтва, формування в них музичного смаку. Воно збагачує їх музично – естетичні враження, музичний досвід, формує емоційно – чуттєву сферу.





Розділ 2. Педагогічні умови формування емоційної

чутливості на музику в учнів початкової школи

2.1. Вікові психологічні особливості навчання учнів початкової школи.

Кожен з вікових етапів характеризується сукупністю умов життя і діяльності дітей структурою психологічних особливостей, які формуються під впливом цих умов.

Вступ до школи є переломним моментом у житті дитини, перехід до нового образу життя і умов діяльності, новому положенню у суспільству, новим взаємовідношенням з оточуючими людьми. Відмінна особливість положення школяра є втому. Що його навчання є обов’язковою, суспільно значимою діяльністю. Якість навчальної роботи, а також, все його поведінка оцінюється школою, і ця оцінка впливає на відношення до нього до оточуючих.

Дослідження показують, що молодощі школяри в більшості випадків дуже бажають вчитися. При цьому їх приваблюють саме серйозні заняття, і значно холодніше вони відносяться до тих видів роботи, які нагадують їм заняття дошкільного типу.

Звісно, що у цьому віці ведучою становиться навчальна діяльність. У навчальній діяльності освоєння наукових знань виступає як основна мета і головний результат діяльності.

Особливості навчальної діяльності цього віку:

  • Зміст складають наукові поняття, закони науки і загальні способи вирішення задач, які спираються на них.

  • Ціль і результат діяльності співпадають.

Характеристика навчальної діяльності містить у собі п’ять основних параметрів: Структура; Вміння навчатися; Підрозділи мотивів навчання; процес ціле полягання, а саме: вміння ставити мету в навчанні і досягати її. Емоції. Вони грають велику роль у формування мотивації навчальної діяльності. Позитивні (радість, гордість, впевненість) формують успішність навчальної діяльності. А негативні емоції (почуття приниження, страх, образа), навпаки, заважають навчальній діяльності.

Завдяки навчальній діяльності інтенсивно розвиваються всі процеси пам’яті: запам’ятовування, збереження, відтворення інформації. А також – всі види пам’яті: довгострокова, короткострокова й оперативна.

Для розвитку довільного запам’ятовування педагог може використовувати наступні прийоми:

  1. Давати дитині способи запам’ятовування і відтворення того, що потрібно вивчити;

  2. Обговорювати зміст і обсяг матеріалу;

  3. Розподіляти матеріал на частини;

  4. Фіксувати увагу дитини на необхідні розуміння ;

  5. Навчати дитину розуміти те, що вона повинна запам’ятати;

  6. Задавати мотивацію.

Мислення.

  1. Основним видом мислення у цьому віці є наочно-образне. Специфіка цього виду у тому, що рішення будь-якої задачі проходить в результаті внутрішніх дій з образами.

  2. Формуються елементи понятійного мислення й мисленнєві операції (аналіз, синтез, порівняння).

  3. Основним джерелом розвитку понять і процесі в мислення є знання.

  4. Мислення в поняттях потребує допомоги уявлень і на них будується.

Таким чином, однією з головних особливостей мислення, яке формується під час навчання, є виникнення систе6ми понять, де ясно розділенні і співвіднесенні один з іншим різні життя.

Уява.

  1. Навчальна діяльність сприяє активному розвитку уяви, що відтворюється і творчої уяви. Розвиток відбувається за наступними напрямками:

  • Збільшується розмаїтість сюжетів;

  • Створюються нові образи;

  • З’являється здібність управління сюжетом.

  1. Розвиток уяви дитини дає нові можливості:

  • Дозволяє вийти за межі практичного особистісного досвіду;

  • Активізує розвиток якостей особистості;

  • Стимулює розвиток образно-знакових систем.

Увага.

  1. У учнів початкової школи переважає рефлексивна увага. Дітям важко зосередитись на одноманітній або мало приваблюючий для них діяльності або на діяльності цікавий, але такий, що потребує розумової напруги.

  2. Нестійкість уваги викликається тим, що у школярів 1 – 4 класів переважає збудження над гальмуванням . Одна з особливостей уваги – невміння швидко переключати увагу з одного об’єкту на інший.

  3. Увага найтіснішим чином пов’язана з емоціями та прочуттями дітей.

  4. Учні початкової школи, безумовно, здатні утримувати увагу, але це потребує величезних зусиль. Одним і тим же видом діяльності діти можуть займатися лише 15 – 20 хвилин у зв’язку з швидкою втомлюваністю.









    1. Шляхи розвитку емоційної чутливості на музику у дітей початкової школи

На основі теоретичного аналізу проблеми формування емоції чутливості у дітей молодшого шкільного віку, а також масового та передового досвіду, нами були розроблені шляхом формування емоційної чутливості на музику у дітей початкової школи, до якої увійшли різні форми роботи і педагогічні прийоми.

У відповідність до зробленого нами висновку в теоретичній частині роботи, ми дійшли висновку, що процес формування емоційної чутливості у дітей молодшого шкільного віку на музику буде ефективним лише за умов:

  • Залучення дітей до різноманітних видів музично-естетичної діяльності;

  • Постійного й активного встановлення зв’язку музики з життям;

  • Включення музичних знань до процесу сприйняття музики у якості його пізнавальної основи.

Уроки музики надають естетичну направленість всьому процесу музично-естетичного виховання і сприяють формуванню творчої, активної особистості, стимулюють емоційне образне мислення, впливають на психічне становлення людини.

Працюючи над уроками музики я ставлю ряд педагогічних задач:

  • Навчити дітей любити музику, відчуваючи потрібність звернення до неї;

  • Навчити емоційно відкликатися на музику, розвивати в діях музично-естетичні почуття;

  • Розвивати музичні здібності, які створюють основу музичності;

  • Розвивати сприйняття музики, формувати навички слухати та запам’ятовувати її;

  • Виховувати оціночне відношення до музики, закладати основи музичного смаку.

Формування емоційної чутливості на музику у дітей початкової школи передбачає використання на уроках музики таких форм роботи, як музичні ігри, музично-пластичні рухи, інсценування пісень, виконання творчих завдань, гра на дитячих музичних інструментах.

Музична гра сприяє тому, що увага дітей у процесі слухання стає більш стійкою та активною Після того, як діти ознайомились з чергою музичних ігор, вони стали впізнавати музичні твори по фрагментах. Розрізняти засоби музичної виразності, розрізняти жанри музики.

Далі наведено низку музичних ігор, які використовувались мною в роботі з учнями першого класу.

Гра «Що роблять діти?»

Гральний матеріал: картки (за чисельністю граючих), на одній половині яких зображені діти (вони співають,марширують, сплять), друга половина – порожня; фішки.

Хід гри. Дітям роздається по одній карточці. Вчитель виконує знайомі музичні твори: «Колискову» О. Гречанінова, В. Вітлина. – «Баю - бай», «Марш» Е. Парлова, будь-яку пісню (яку знають і співають діти). Той, хто вгадав музичний твір, закриває фішкою порожню половину картки.

Гра спочатку проводиться під час уроків, а потім у позакласних заходах. Ця гра допомагає дітям відчувати різноманітний емоційний стан, зафіксувати його в свої відомості.



Гра «Знайди іграшку»

Гральній матеріал: іграшки, що відповідають емоційному змісту наступних образів: зайчик, ведмідь, кицька, півник.

Хід гри. Іграшки лежать на столі перед дітьми. Учитель пропонує послухати музичні фрагменти, вибрати іграшку, яка відповідає музиці, що прозвучала. Гра закінчується, коли на столі не зостанеться жодної іграшки.

Ця гра може бути проведена під час позакласних заходів як музичний конкурс.

Гра «Наша подорож».

Матеріал: металофон, бубон, трикутник, ложки, музичний молоток, барабан.

Хід. Гри. Учитель пропонує дітям придумати невелике оповідання про свою подорож і зобразити її на будь – якому інструменті.

«Послухайте спочатку, що придумала я» - каже учитель. Оля вийшла на вулицю, спустилась сходами (грає не металофоні мелодію зверху вниз). Побачила подруга, яка стрибала через скалку. Ось так (ритмічно стукає у барабан). Олі теж захотілось пострибати, вона побігла додому за скакалкою, стрибаючи через східці (грає на металофоні мелодію вверх через один звук). Ви можете доповнити мою розповідь, або придумати свою….

Об’єднуючи декілька ігор разом, ми проводили позакласні музичні виховні заходи.

Наприклад:

«Ведмідь» із сюїти Є. Тиличєєвої «В лісі» - дає можливість дітям ознайомитися з музичним твором зображального характеру. Учитель музики говорить дітям, що хтось зараз прийде у гості і пропонує послухати музику.

Виконується п’єса. Учитель музики показує іграшкового ведмедика. Знов лунає музика. «Спи мій ведмедик» Є. Теличєєвої – діти співають уже знайому їм пісню. «Ведмедик зморений, він прийшов із лісу, хоче відпочити» - говорить педагог і пропонує заспівати пісню і показати як засинає ведмідь.

«Дожени нас, ведмедик» В. Агафоннікова передає різний характер рухів, узгоджуючи їх з музикою. Учитель пропонує розбудити ведмедя. Діти топають ногами, говорять: «Ведмедик вставай з нами пограй». Звучить музика, ведмідь намагається спіймати дітей. Вони розбігаються і сідають на стільці.

Слід відмітити, що музичне сприйняття у людини любого віку супроводжується змінами м’язового тонусу, тому що викликає скриту моторну реакцію. У дітей рухлива реакція на музику стає ще безпосередньою,стихійною.

Відповідаючи на музику нескладними рухами – хитаючись, плигаючи, кружляючи, дитина несвідомо включається у творчий процес, виявляючи задатки образного мислення, тому що інтуїтивно знаходить відповідні характеру музики рухи. З іншого боку, свавільні рухи під музику посилюють її емоційний вплив, допомагають краще відчувати, «пережити» її характер.

Часто в руках під музику дитина виявляє таку чутливість і витонченість, які вже самі по собі можуть бути критерієм музичності незалежно від інших об’єктивних даних (здібності чистого інтонування, наявність музичної пам’яті).

Тому ціле направлені заняття з музичного руху сприяють емоційному розкріпаченню дітей, створюють умови для природного виявлення моторних реакцій. Рухові імпровізації у будь-якому «образі» виховують свободу уявлень, фантазію, вчать сприймати музику як цілісний образ. Останнє є важливим фактором музичності, розвитку якої і служить в кінців музичне виховання.

Завдання, що використовуються, не повинні приймати характер гімнастичних вправ. Так маховий, пружинний, повільний рух «одушевляються» будь-якою програмою – кожна вправа має образну назву: махові рухи – «хвилі»; «велетні»; пружинні рухи – «м’яч»; «гноми»; повільні рухи – «осіння гілка»; «лебеді».

Забезпечені першорідним запасом виразних рухів немов «словарем» рухових «інтонацій», діти використовують їх в подальшому у вільній імпровізації.

Музичний рух, допомагаючи дітям розкрити емоційно, активізує їх емоційну чутливість, займає більш достойне місце в музичних заняттях з молодшими школярами.

Так у нашій роботі використовувався ряд музично-рухових завдань.

Завдання «Хвилі»

Звучить музика вальсу з балету «Мідний вершник» А. Хачатуряна. Діти стоять у колі і руками, піднятими вгору, виконують широкі махові рухи, зображаючи хвилі: руки то активно падають вниз, схрестившись перед обличчям, то злітають у сторони вверх. Викладач повторює музичний фрагмент, міняючи вільно динаміку з форте на піано, відповідно чому змінюється і амплітуда розмаху рух.

Д. Шостакович казав про те, щоб полюбити музику, то треба перш за все її слухати. Треба виховувати свій слух на кращих зразках музичної класики, на кращих творах сучасних композиторів, поступово переходячи від найбільш доступного і складного до глибокого.

Слухання музики – складний компонент всіх видів музичної діяльності: співу, музичних рухів, гри на дитячих музичних інструментах. Саме х прослуховування починається залучення дитини до музики.

Любов до музики, потреба в ній, оціночні судження формуються у дитини перш за все у процесі її слухання. Завдяки цій діяльності розвивається музичне сприйняття, закладаються основи музичної культури. В Сухомлинський казав про те, що якщо у ранньому дитинстві донести до серця красу музичного твору, якщо у звуках дитина відчуває багатогранні відтінки людських почуттів, вона підніметься на таку сходинку культури, яка не може бути досягнута ніякими іншими здібностями.

Для музичного розвитку дитини особливо важливо систематичне прослухування різноманітних музичних творів. Професор В. Шацкая підкреслювала, ціле направленому естетичному сприйняттю мистецтва необхідно навчити.

Музика допомагає дитині не тільки відчути прекрасне, а й усвідомити його. Емоційний вплив музики набагато більше, ніж вплив будь – якого іншого виду мистецтва. У результаті систематичного прослуховування школярі починають відрізняти і відчувати засоби музичної виразності, жанри, форму твору,а це. В свою чергу, поглиблює естетичне почуття.

Тільки тоді музика може здійснити свою естетичну, пізнавальну й виховну роль, коли діти навчаться по – справжньому слухати й розмишляти про неї, - казав Д. Кабалевський [28].

Діти сприймають не тільки сполучення звуку різної висоти, довжину, тембр, але й виразні значення музики. Слухання значно сприяють розвитку музичних якостей, перш за все мелодичного, ритмічного, гармонічного і тембрового слуху. Початкова школа – це період не тільки накопичення уявлень про різноманітні музичні твори, але й формування здібностей узагальнювати, робити висновки, бачити та розуміти у музиці найпростіші причини зв’язку.

Декілька прикладів з музичного мистецтва.

Урок музики у 2 класі

Тема уроку: Осіння природа в музиці (ІІ чверть).

Виховна мета: виховувати естетичне ставлення до природи, емоційну чутливість до музики.

Дидактична мета: закріпити знання про зображальність і вражальність у музиці.

Тип уроку — комбінований.

Завдання навчання

  • Згадати, що музика може зображувати картини природи.

  • Закріпити знання про те, що в музиці можуть бути передані почуття й настрої людини.

  • На матеріалі пісеньки про сонечко виробляти навички правильного співацького дихання.

  • Закріпити поняття про сильні і слабкі долі в музиці.

  • Засвоїти знання про метро - ритмічні особливості вальсу.

  • Закріпити знання про те, що музика пісні має відповідати змісту літературного тексту.

Завдання розвитку

  1. Порівняти твори музичного та образотворчого мистецтва.

  2. Пробудити почуття ніжності, доброти під час співу і слухання музики.

  3. Охарактеризувати музичний твір перед його прослухуванням (розвиток прогностичного мислення).

  4. Зміцнити слухове відчуття сильної долі такту.

  5. Визначити на слух вальсоподібний характер пісні.

  6. Підготувати слух до сприймання ладу й форми в музиці.

  7. Підготувати слух та емоції до розучування пісні Т. Попатенко «Шпачок прощається».

План уроку

I. Музичне вітання, організаційний момент — 3 хв.

  1. Стисла бесіда про осінню природу — 5 хв.

  2. Слухання п'єси В. Косенка «Дощик» і бесіда про неї — хв.

IV.Виконання пісеньки про сонечко з елементами ритмі- — 10 хв.

  1. Слухання пісні «Шпачок прощається» (муз. Т. Лопатко, сл. М. Івенсен), бесіда про неї, гра в «оркестр» — 10 хв.

  2. Підбиття підсумків уроку, повідомлення про домашнє здання. Музичне прощання — 5 хв.

Наочно-дидактичні засоби:

два контрастні малюнки на осінню тематику;

кольорові картки:


літературний текст нової пісні.

Хід уроку

Стали рівненько, підготувалися до уроку. Сьогодні ми привітаємося музичною мовою:

hello_html_m7de434da.png

Сідайте. Діти, сьогодні на уроці ми продовжимо тему «Рідна природа в музиці», послухаємо дуже гарну музику і спробуємо побачити її. Сьогодні музика знов зігріє наші серця своїм неповторним, чарівним звучанням.

Надворі осінь. Чи помітив хто-небудь із вас, як гарно навкруги? Діти, подивіться у віконце й розкажіть, як чарівниця-природа намалювала осінню картину.

  • Уже не так тепло, як було влітку, сонечко вже не таке яскраве, листочки починають жовтіти... Дні стають короткими.

  • Правильно, діти, ви дуже спостережливі. А як, на вашу думку, осінь увесь час однакова чи вона змінюється?

  • Ні, вона неоднакова. Зараз ще тепло, але незабаром стане прохолодніше, подме холодний вітер, почнуться дощі.

  • Пташки відлітатимуть у теплі краї.

Вивішую на дошці два малюнки.

  • Діти, подивіться: яка осінь тут зображена?

  • Яскрава, золота і похмура, дощова.

  • А як, на вашу думку, чи може музика намалювати нам картину осені?.. Усі згодні, що може?..

Правильно, адже музикою можна зображати різні картини природи.

А якою буде музика, що змальовує осінь? Нам весело чи сумно восени?

  • Трошки сумнувато, тому що закінчилося літо, але й весело, бо скоро зима, Новий рік.

  • Так, діти, восени буває і сумно, і радісно. А чи помічали ви, яка гарна рання осінь: дерева чепурно вбрані, листочки на них різнокольорові. А повітря! Воно не таке прозоре, як влітку, а неначе в легкому блідо-голубому серпанкові. І як ми завжди дивуємося, коли раптом бачимо й чуємо чарівні крапельки дощику! Діти, давайте послухаємо музику і спробуємо визначити, яку осінь в ній зображено.

Звучить «Дощик» В. Косенка.

  • Це дощик, але осінь не пізня, тому що небо ще не дуже похмуре, а дощик не такий заливний.

  • Правильно, діти. Ця п’єса так і називається – «Дощик». А як у музиці зображено крапельки дощику?

  • Короткими, уривчастими звуками.

  • Чуєте, який дощик легкий, граціозний: Він нібито... що робить? (Граю першу фразу п'єси).

  • Танцює! А потім він закінчився, і з'явилося сонечко. Але ненадовго, дощик знову затанцював.

  • Усі почули, коли дощик вирішив трошки відпочити?.. А сонечко також стрибає, як крапельки дощику?

  • Ні, воно спокійне, привітне. Воно заспівало пісеньку.

  • Так, ось таку. Я заграю, а ви підспівуйте (граю середню частину).

  • Яка це музика?

  • Це музика красива, ласкава.

  • Хто хоче ще раз її почути?..

У кожного є дві картки: сонечко і хмарка. Я заграю, а ви уважно слухайте й показуйте картки. Молодці, усі почули. Ви, напевне, бажаєте, щоб сонечко подовше світило й не поспішало сховатися від нас?..

Тоді давайте його попросимо музичною мовою — може, воно нас почує?

А проспіваємо ми йому таку пісеньку. Послухайте її і скажіть, як треба співати цю пісеньку:


hello_html_m1df7157e.png





  • Красиво, ласкаво.

  • Правильно, адже це прохання. Послухайте ще раз і подумки разом зі мною наспівуйте (виконую повторно).

  • Підготуйтеся до співів, сідайте рівненько. Послухайте перший звук: со (діти повторюють).

  • Ви співаєте надто гучно. А щоб пісенька прозвучала як ласкаве прохання, треба проспівати тихіше й лагідніше, інакше сонечко надовго

заховається від нас. Одночасно покажемо, як у такт музиці дерева гойдають гілочками. Адже вони це роблять на сильні долі, чи не так?

Діти, а тепер послухайте пісеньку і скажіть, що в ній змінилося? (Грає пісенька в ритмі вальсу).

  • Це вальс. Нібито сонечко танцює!

  • Усі почули? Тоді покажіть, як разом із сонечком і дерева танцюють вальс (грає повторно).

  • А тепер, діти, я хочу запропонувати вам дуже гарну пісню, також про осінь. Ось уже багато років її співають діти, і не було жодної людини, кому б вона не сподобалася. Називається ця пісня «Шпачок прощається». Як, на вашу думку, діти, шпачок прощається з нами ранньої чи пізньої осені?

  • Пізньої.

  • А якою має бути ця музика?

  • Приязною і сумною — адже шпачок прощається з нами до весни.

  • Правильно, молодці. Послухайте цю пісню і спробуйте відчути її настрій; покажіть карточку, яка до неї підходить (виконую пісню).

  • Композитор правильно написав.

  • Яка ж це музика?

  • Це музика нешвидка, сумна.

  • Ще яка? Вам шкода шпачка?

  • Так, адже він мокне під дощем.

  • А ось і не мокне! У нашому дворі є шпаківня.

  • Але шпаківні є, на жаль, не скрізь.

Звичайно ж, нам шкода шпачка, ми йому співчуваємо. Отже, яка

це музика?

  • Трошки жалісна... добра.

  • Діти, а в пісні є такі слова: «А шпачок на гілочці пісеньку завів». Як, на вашу думку, про що це він співав?

  • Він співав про те, як гарно було влітку.

  • Він прощався з нами, обіцяв повернутися весною.

  • Хочете розучити цю пісню?

  • Так!

  • Ну, тоді я ще раз проспіваю, а ви спробуйте мені підспівувати подумки (слова написано на плакаті).

Уявіть собі, що ви «ансамбль скрипалів». Ви будете начебто грати на скрипках, р це дуже ніжний і красивий інструмент. Змінювати смичок будемо через однакові відрізки часу. Хто хоче бути «диригентом»? («Диригент» виходить, стає перед класом, виконується пісня).

Цю пісню сьогодні вивчити ми вже не встигнемо, розучимо її на наступному уроці.

Отже, сьогодні ми переконалися, що музика може намалювати... Осінній дощик... і сонечко.

Дощик і сонечко ми побачили в якій музичній п'єсі?

  • «Дощик».

  • Ще ми проспівали сонечку пісеньку красиво й виразно, і воно не сховалося за хмаринки.

  • Ми ознайомилися з новою піснею, яка називається...

  • «Шпачок прощається».

  • Ви сьогодні уважно слухали музику, добре розповідали про неї, старалися правильно співати.

Молодці!

Домашнє завдання: хто запам'ятав — заспіває вдома пісеньку про сонечко, хто захоче – зобразить на малюнку осінь. А коли ви будете гуляти в садочку, подивіться на осіннє небо, на деревця, слухайте шум вітерця і спробуйте уявити собі музику природи…hello_html_63d7b250.png

А тепер настав час прощатися.

Тихенько встали.





















ВИСНОВКИ

Емоційна культура особистості задається над одним з найважливіших компонентів духовної культури у цілому. В основі існування духовності знаходиться культура, яка являє собою досвід, досягнення та пошуки людського суспільства. Найбільш важливе місце у ній відведено мистецтву та музичному мистецтву зокрема. Саме музика призвана здійснювати найбільш сильний вплив на внутрішній світ людини.

Виховання емоційної культури є важливим компонентом педагогічного процесу формування розвиненої духовної особистості, має істотне значення для життєвого розвитку особистості, для її цілей, відношення до людей та до оточуючої дійсності.

Займаючись формуванням емоційної чутливості на музику у дітей початкової школи, ми тим самим закладаємо основи майбутньої емоційної культури особистості кожної дитини.

В дитячому віці гостро виявляється потреба, яку психологи означають як «потреба в емоційному насиченні», особливо при сприйнятті творів мистецтва, музики. Це і істотна потреба в зміні емоційного стану.

Розвиток емоційної чутливості важливий і тому, що від рівня сформованості даного психологічного утворення залежить повнота та цілісність музично-естетичного сприйняття.

Отож, ми дійшли висновку, що однією з найважливіших задач педагога є розвиток у дітей шкільного віку музичності, а саме музичних здібностей. Слід пам’ятати, що відрізняють музичні здібності у широкому та вузькому смислі. Перше – це здібності до орієнтування у інтонаційно-образній, емоційній сфері музики. Друге – здатність орієнтуватися в акустичній сфері музики: ладове почуття, чуття ритму і музично-слухові уявлення. Однак у самому процесі сприйняття музики музичні здібності приймають участь у всій своїй цілісності. Таким чином розвиток музичних здібностей відкриває шлях до формування емоційної культури дитини.

Процес розвитку емоційної чутливості на музику у учнів початкової школи також набуває ефективність за умов постійного й активного встановлення зв’язку музики з життям, включення музичних знань до процесу сприйняття музики у якості його пізнавальної основи.

Одним з факторів, сприяючим становленню емоційної культури дитини є становлення позитивного емоційного оточення на уроках музики.

Так К. Ізгард стверджує: «…ґрунтовний принцип людської поведінки укладається в тому, що емоції енергетизують і створюють власне сприйняття, мислення та дії». Розвиток же творчого потенціалу особистості багато в чому залежить від забезпечення емоційного самовираження.

Головна задача педагога також укладається в тому, що формування емоційного відношення до музики засновувалось би на її сприйнятті.

У дітей молодшого віку необхідно в першу чергу розвивати емоційну чутливість на музику, музичне почуття, тонкість емоційного проникнення в образну сферу музики: пробудити активне прагнення до засвоєння знань, набуття вмінь та навичок, бажання слухати виконувати музику; пробудити інтерес до різних видів музичної діяльності.

Виходячи з основних положень, концепції діяльної суті особливості, ми пропонуємо використовувати на уроках музики у початковій школі найрізноманітніші види діяльності. Наприклад, такі, як музична гра, музично – рухові вправи, слухання і аналіз музичних творів, інсценування і виконання пісень, гра на музичних інструментах. Дані форми роботи дозволяють значно розвинути у дітей емоційність, музичність.

Готуючись до уроків педагог повинен пам’ятати, що використаний музичний матеріал повинен бути художнім та привабливим для дітей,а також педагогічно доцільним.

Формування емоційної чутливості на музику у дітей початкової школи багато в чому допомагає розвитку світогляду, моральних, інтелектуальних, естетичних почуттів особистості.

Виконана робота не претендує на кінцеве розв’язання й не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого розгляду, на нашу думку, розробки комплексного підходу до формування окремих компонентів музичного сприйняття в учнів середнього шкільного віку та підлітків.


























Література

  1. Абдуллина О. А. Общепедагогическая підготовка учителя в системе вісшего педегогическиго образования. – 2-е узд. – М.: Просвещение 1990. – 141 с.

  2. Ананьев Б. Г. Задачи психологи искусства. – Л.: 1982, - с. 235-245.

  3. Апраксина О. А. Методика музикального воспитания в школе. – М. Просвешения, 1983. – 224 с.

  4. Апраксина О. А. Методика развития музікального воспрития., МГПИ им. В. И. Ленима. – М., 1985.

  5. Беляева –Экземплярская. О психологи воспитания музики. – М.: музика, 1956.

  6. Бегах В. Воспитание искусством. – М. Просвещение, 1981. -125 с.

  7. Борев Ю. Б. Эстетика. -4-е узд., доп. – М. Политиздат, 1988. -495 (1)

Восприимчевость/воспитание музики: Сб. статей / Ред. – сост. В. Н. Максимов. – М., 1980. С. 229 – 243.

  1. Вилюнас В. К. Психология эмоциональных явлений. – М. : Изд-во МГУ, 1976. – 142 с.

  2. Демина Н. Д. О системе эстетического воспитания учащихся (содержательные и структурне аспекты). – Рига., 1978.

  3. Кабалевский д. Як розповідати дытям про музику? – К.: Муз. Україна, 1982. – 320 с.

  4. Кадцын Л. М. Музакальное искусство и творчество слушателя. – М.: Высш. Шк., 1990. – 303 с.

  5. Коваль Л. Г. Музично-естетичне виховання підлітків., К., Знання., 1980.

  6. Корнілова О. П. Уроки музичного мистецтва. Навчально - методичний посібник для вчителів / О. В. Корнілова. – К.: Літера ЛТД, 2008. –176 с.

  7. Костюк О. Г. Сприймання музики і художня культура слухача. – К.: Наукова думка, 1965. – 123 с.

  8. Крылова Н. Б. Эстетическая деятельность и культурный прогресс. М., Знание., 1983.

  9. Лященко Т. Ф. Музика в системі естетичного виховання., К.: Знання., 1975.

  10. Масол Л. М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: (Посібник для вчителів / Л. М. Масол, О. В. Гайдамака, Е. В. Бєлкіна та ін).-.:Веста: Ранок, 2006. – 265 с.

  11. Масол Л. М. Методика навчання мистецтва в основній школі: (Методичний посібник для вчителів/ Людина Масол). – К.: Шкільний світ, 2012. – 128 с.

  12. Нові програми. Музичне мистецтво для ЗНЗ (1 – 4 класи); 1 клас // Мистецтво та освіта. – 2012. - № 1 (63). – С. 14 – 19.

  13. Нові програми. Музичне мистецтво для ЗНЗ (1 – 4 класи); 2 клас // Мистецтво та освіта. – 2012. № 2 (64). – С. 10-14.

  14. Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти. Постанова Кабінету Міністрів України від 23. 11. 2011. р. № 1392 // Інформаційний збірник Міністерства і науки, молоді та спорту України. – К.: Педагогічна преса. – 2012. - № 4-5. Освітня галузь «Мистецтво». – С. 15 – 16; С. 37 – 39.

  15. Програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Художньо-естетичний цикл, 5-11 кл. / відповідальна за випуск О. В. Корнілова. – Київ-Ірпінь: Перун,2005. – 232 с.

  16. Роль искусства в развитии спосібностей школьников / Под ред.. Е. К. Чухман – М. : Педагогика, 1985. – 144 с.

  17. Сбітнєва Л. М. Виховання емоційної культури підлітків засобами вокально-хорової музики: Автореф. Дис.. канд.. пед.. наук: 13.00.01/Луганський державний педагогічний інститут ім.. Т. Г. Шевченка. – Луганськ, 1996. – 24 с.

  18. Теплов Б. М Психология музыкальных спосібностей // Изобр. Труд: в 2 т. – М.: Педагогика, 1985. Т. – С.42-222.

  19. Хрестоматия по эстетическому воспитанию /Сост. С. П. Максимюк. – К.: Вища школа, 1987. – 310 с.

  20. Шацкая В. Н. Музыкально-эстетическое воспитание детей и юношества. – М.: Педагогика, 1975. – 200 с.

  21. Шляхова Н. М.Емоції і художня творчість. – К.: Мистецтво., 1981.


















Самые низкие цены на курсы профессиональной переподготовки и повышения квалификации!

Предлагаем учителям воспользоваться 50% скидкой при обучении по программам профессиональной переподготовки.

После окончания обучения выдаётся диплом о профессиональной переподготовке установленного образца (признаётся при прохождении аттестации по всей России).

Обучение проходит заочно прямо на сайте проекта "Инфоурок".

Начало обучения ближайших групп: 18 января и 25 января. Оплата возможна в беспроцентную рассрочку (20% в начале обучения и 80% в конце обучения)!

Подайте заявку на интересующий Вас курс сейчас: https://infourok.ru/kursy

Автор
Дата добавления 22.03.2016
Раздел Доп. образование
Подраздел Научные работы
Просмотров300
Номер материала ДВ-547292
Получить свидетельство о публикации

УЖЕ ЧЕРЕЗ 10 МИНУТ ВЫ МОЖЕТЕ ПОЛУЧИТЬ ДИПЛОМ

от проекта "Инфоурок" с указанием данных образовательной лицензии, что важно при прохождении аттестации.

Если Вы учитель или воспитатель, то можете прямо сейчас получить документ, подтверждающий Ваши профессиональные компетенции. Выдаваемые дипломы и сертификаты помогут Вам наполнить собственное портфолио и успешно пройти аттестацию.

Список всех тестов можно посмотреть тут - https://infourok.ru/tests

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх