Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Школьному психологу / Другие методич. материалы / Курсовая работа: "Психологическое сопровождение адаптации обучающихся"

Курсовая работа: "Психологическое сопровождение адаптации обучающихся"


  • Школьному психологу

Поделитесь материалом с коллегами:

52











Психологическое сопровождение адаптации обучающихся

5 класса












Анотація

Курсова робота

Сущенко С.О., Психологічний супровід адаптації учнів 5-х класів. Керівник: Постольник Н.Г., старший викладач КПППТ. Науковий консультант: Родигіна І.В., зав. КПППТ, кандидат пед. наук. - Донецьк Донецький обліппо, 2010.- 50 с.

У даній роботі розкрито проблему психологічного супроводу адаптації учнів 5-х класів, досліджується сутність поняття «адаптація» та «дезадаптація», специфіка психологічного супроводу учнів у період адаптації до навчання в середній школі.

Особливу увагу приділено практичній частині з психологічного супроводу учнів, надані рекомендації з ефективної взаємодії в межах адаптації учнів.

Розділів 2, Бібліогр.: 22 наймен.

ЗМІСТ

Вступ

4-5

Розділ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ШКІЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ, УЧНІВ П'ЯТИХ КЛАСІВ

6-17

    1. Вікові особливості молодшого підліткового віку

6-8

1.2 Особливості адаптації молодших підлітків до навчання в середній школі

9-12

1.3 Психологічні причини шкільної дезадаптации учнів 5-х класів

12-17

Висновки по першому розділу

18

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ ДО НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ

19-28

2.1 Основні принципи й зміст психологічної діагностики шкільної адаптації молодших підлітків

19-20

2.2 Основні принципи й зміст психологічної профілактики й корекції шкільної адаптації молодших підлітків

21-24

2.3 Рекомендації педагогам і батькам з організації взаємодії з молодшими підлітками

24-28

Висновки по другому розділу

29

ЗАКЛЮЧЕННЯ

30-31

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

32-33

ДОДАТКИ

34-49

СЛОВНИК

50



.

ВСТУП


Перехід з початкової школи в середню є складним, але при правильній організації він може сприяти психологічному, соціальному росту дитини, в іншому випадку — може стати хворобливим процесом пристосування, звикання.

Перша частина шкільного життя вже за - дитина відучилася в початковій школі. Він став старшим. Він почуває себе дорослим і поблажливо ставиться до тем "малятам", від яких сам відділився всього лише три місяці назад. Він тепер - п'ятикласник!

Батьки чекають нових успіхів, зльотів успішності (або, принаймні, залишитися на тій же планці). Але, на жаль, цього не відбувається. Більше того, дитина стала більш нервовою, неспокійним, іноді не може розв'язати навіть ті задачки, які всього півроку назад робив "на рахунок раз", постійно забуває зошити, ручки, підручники, а в щоденнику з'явилися перші зауваження.

А всьому провиною - адаптаційний період, просто дитина ще не встигнула перешикуватися на "дорослий лад".

У цей час перехід з початкової школи в середню збігається з кінцем дитинства — досить стабільним періодом розвитку.

Як показує практика, більшість дітей переживають цю подію як важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що «уже не маленькі». Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин є для них зримим показником їх дорослішання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про «добру» математичку або «шкідливого» історика. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове положення як шанс заново почати шкільне життя, налагодити відносини з педагогами.

Перехід з початкової школи в середню пов'язаний зі зростанням навантаження на психіку учня. Будь-які перехідні періоди в житті людини завжди пов'язані із проблемами. Перехід учнів з початкової школи — це складний і відповідальний період; від того, як пройде процес адаптації, залежить усе подальше шкільне життя дитини. Наше завдання — розібратися в тому, що відбувається зараз із нашими дітьми, що їх хвилює й турбує, з якими проблемами вони зустрічаються, і визначити, яку реальну допомогу ми можемо виявити хлопцям.

Мета: узагальнити та систематизувати набутий досвід з адаптації учнів при переході до другої ступені навчання, а також з психологічного супроводу даного процесу.

Завдання: вивчити психологічну та методичну літературу з даної проблеми; розглянути особливості адаптації молодших підлітків до навчання в середній школі та психологічні причини шкільної дезадаптации учнів 5-х класів; проаналізувати особливості організації психолого-педагогічного супроводу в період адаптації школярів до навчання в середній школі; розробити рекомендації педагогам і батькам з організації взаємодії з молодшими підлітками.

Практична значимість: наведені теоретичні та практичні матеріали в роботі допоможуть класним керівникам, педагогам, батькам, практичним психологам у процесі роботи в адаптаційний період учнів на другій ступені навчання.

РОЗДІЛ 1

НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ШКІЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ, УЧНІВ П'ЯТИХ КЛАСІВ


    1. Вікові особливості молодшого підліткового віку



Отроцтво є періодом життя, аналіз якого вимагає використання поняття розвитку, і терміни «зміна», «модифікація», «перетворення» і інші постійне використовуються при описі різних аспектів дорослішання. Як констатує Мішель Кле, в отроцтві організм перетерплює значні зміни, які будуть суттєво впливати на всі сторони біологічного, психологічного й соціального розвитку: під час пубертатного періоду відбуваються глибокі тілесні зміни; міняється також характер мислення, перетерплюючи якісні й кількісні перетворення; соціальний розвиток іде по двом основним лініям – звільнення від батьківської опіки й установлення нових відносин з однолітками. Розвиток самосвідомості характеризується становленням нової суб'єктивної реальності, а саме ідентичності як продукту сексуальних, когнітивних і соціальних трансформацій.

Зміни в отроцтві послідовно охоплюють чотири сфери розвитку: тіло, мислення, соціальне життя й самосвідомість. Щораз ці зміни являють собою психологічні придбання, які відбивають зміст даного моменту розвитку.

Хронологічно підлітковий вік визначається періодом розвитку дитину від 10 – 11 до 14 – 15 років. Процес анатомо-фізіологічної перебудови є тлом, на якім протікає психологічна криза. Головний зміст підліткового віку становить його перехід від дитинства до дорослості. Усі сторони розвитку зазнають якісній перебудові, виникають і формуються нові психологічні утвори, з'являються елементи дорослості в результаті перебудови організму, самосвідомості, відносин з дорослими й товаришами, способів соціальної взаємодії з ними, інтересів, пізнавальної й навчальної діяльності, змісту морально-етичних норм, опосредующих поведінку, діяльність і відносини.

Реакція підлітків на фізичні зміни, що відбуваються з ними, досліджувалася багатьма вченими. Наприклад, Дуайер і Мэйер констатували, що 30 % дівчинок і 20 % хлопчиків підліткового віку випробовують занепокоєння із приводу свого росту, дівчинки бояться виявитися занадто високими, хлопчики – занадто малими. Фізична «стати», як указує М. Кле, є для підлітків однієї із центральних характеристик ідеального образа людину своєї підлоги [11].

Соціальна ситуація розвитку в цьому віці характеризується наступними особливостями:

підліток продовжує перебувати в тих же умовах, що й раніше (родина, школа, однолітки), але в нього з'являються нові ціннісні орієнтації. Так, прагнення до незалежності зустрічається в родині з тим, що батьки можуть ставитися до підлітка ще як до «дитини»;

міняється відношення до школи, вона стає місцем активних взаємин з однолітками;

з одного боку, підліток прагне відірватися від дитинства, стати дорослим і самостійним, а з іншого, – мир дитинства є для нього привабливим, тому як у ньому менше відповідальності й обов'язків.

Психологічні особливості підліткового віку одержали назву «підліткового комплексу». Підлітковий комплекс включає: чутливість до оцінки сторонніх своєї зовнішності, здатностей; крайня самовпевненість і безапеляційні судження у відношенні навколишніх; уважність часом уживається з разючою черствістю, хвороблива сором'язливість – з розв'язністю, бажання бути визнаним і оціненим іншими – з показною незалежністю, боротьба з авторитетами, загальноприйнятими правилами й розповсюдженими ідеалами – з обожнюванням випадкових кумирів, а почуттєве фантазування – із сухим мудруванням [7].

Значення адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності й соціального оточення людину. В учнів і перших, і п'ятих, і десятих класів міняється їхнє соціальне оточення й система діяльності (зміст новому щабля утвору). Ситуація новизни завжди є для людини тією чи іншою мірою тривожної. Дитина ж переживає в таких умовах емоційний дискомфорт через невизначеність вистав про вимоги вчителів, особливостях і умовах навчання, про цінності й норми поведінки в колективі класу та ін. Такий стан частий супроводжується внутрішньою напруженістю, що іноді утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних розв'язків.

Досить тривала психічна напруга може закінчитися шкільної дезадаптацією і дитина стає тоді недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає в навчанні, швидко стомлюється й уже не прагне йти в школу. Соматически ослаблені діти (а їх кількість збільшується) є найбільш підданими виникненню дезадаптации.

Звичайно ж, адекватне сприйняття дитиною свого шкільного оточення, успішне встановлення відносин з однокласниками й новими вчителями досить утрудняються, якщо в нього високий рівень особистої й шкільної тривожності. Таким чином, ускладнюється сам процес навчання, продуктивна робота на уроці стає проблематичною. Навіть потенційний відмінник може перетворитися у відстаючого учня.

Зазначені особливості молодшого підліткового віку визначають наступні труднощі протікання процесу соціальної адаптації.



1.2 Особливості адаптації молодших підлітків до навчання в середній ланці


У самому загальному виді під шкільною адаптацією мається на увазі, як правило, деяка сукупність ознак, що свідчать про відповідність социопсихологического й психофізіологічного статусу дитини вимогам ситуації навчання в середній ланці.

У цей час утруднення, пов'язані з адаптацією до навчання в середній школі, за даними різних авторів випробовують від 15 до 40 %, що вчаться початкових класів загальноосвітньої школи, причому відзначається тенденція до подальшого росту їх кількості. З урахуванням цих масштабів, а так само найбільш імовірних негативних наслідків цього явища, що виражаються, зокрема, у формуванні стійких видів соціально-психічної дезадаптации.

Адаптація дитини до школи досить тривалий процес, зв'язаний зі значною напругою у всіх системах організму. Більшість дослідників виділяють три фази адаптації:

Генерализованная реакція, коли у відповідь на новий вплив практично всі системи організму дитину відповідають бурхливою реакцією й значним напругам (2-3 тижня);

Нестійке пристосування, коли організм шукає й знаходить якісь оптимальні (або близькі до оптимальних) варіант реакцій на незвичний вплив;

Відносно стійке пристосування, коли організм знаходить найбільш підходящі адекватно новим навантаженням, варіанти реагування, тобто властиво адаптація.

Тривалість періоду адаптації для кожної дитини при різних умовах неоднакова.

До різноманіття внутрішніх факторів, що впливають на процес адаптації молодших підлітків до середньої школи додаються й зовнішні – зміна умов навчання, збільшення кількості предметів, нові вчителі, кабінетна система і т.д. До того ж у середній школі від учнів очікують більш незалежної, самостійної й відповідальної поведінки, до чого багато дітей не готові. Учителі середньої школи часто не роблять відмінностей між п'ятикласниками й іншими учнями середньої школи.

У зв'язку із цим, надання психолого-педагогічної підтримки учнем 5-х класів у період їх адаптації до умов навчання в середній школі є основною метою роботи психолога з даною віковою категорією в школі.

Звідси випливають нижченаведені завдання:

Для п'ятикласників:

  • допомогти адаптуватися до “різноголосиці” вимог учителів-предметників;

  • допомогти в роботі із самоорганізації, самоконтролю;

  • допомогти прийняти нову позицію – учня основної школи;

  • допомогти дітям прийняти “нових” учителів;

  • пояснити позиції відповідно до ролі хлопчика й ролі дівчинки (акцент на статеворольову взаємодію).

Для вчителів-предметників:

  • знизити рівень тривожності вчителів перед незнайомими учнями, скоротити період звикання до нового класу;

  • створити доброзичливу атмосферу, у якій комфортно почувають себе й учні, і педагоги;

  • допомогти швидше довідатися учнів, швидше індивідуалізувати й диференціювати навчання.

Для батьків:

  • зняти напругу батьків, викликану майбутнім навчальним роком;

  • створити атмосферу співробітництва;

  • домовитися про способи взаємодії вчителя з батьками протягом року;

  • з'ясувати очікування батьків із приводу навчання дитину в школі й співвіднести їх з очікуваннями педагогів.

Відповідно до цих завдань виділяються основні напрямки роботи з адаптації учнів до нових етапів шкільного життя:

1. Психологічна діагностика на етапі адаптації дітей спрямована, у першу чергу, на вивчення ступеня й особливостей пристосування дітей до нової соціальної ситуації. Вона проводиться на початку навчального року поряд з педагогічними спостереженнями.

2. Консультативна робота з педагогами й батькам. Робота з педагогами найчастіше проводиться у вигляді семінарів. Семінари для класних керівників і вчителів-предметников знайомлять із основними завданнями й труднощами періоду адаптації, тактикою спілкування з дітьми й формами надання допомоги Консультування батьків здійснюється індивідуально або на батьківських зборах.

3. Методична робота, спрямована на вдосконалювання методики й модифікацію змісту навчання. Вона здійснюється разом з адміністрацією школи за результатами аналізу психолого-педагогічного статусу учнів.

4. Профілактична робота здійснюється психологом і спрямована на надання підтримки кожній дитині. Найбільше продуктивно й ефективно проходить у формі тренінгів.

5. Аналітична робота спрямована на осмислення проведеної психологічної допомоги, діяльності по адаптації дітей до нових умов, оцінку ефективності роботи й корекції робочих планів.

Прогнозований результат психолого-педагогічного супроводу:

Сформованість у п'ятикласників психологічних властивостей і вмінь, необхідних для успішного розвитку, навчання й спілкування на відповідному етапі навчання.

Сформованість у педагогів і батьків навичок психологічного моніторингу, потреби в рефлексії.

Психолого-педагогічний супровід опирається на наступні психолого-педагогічні принципи:

  • принцип цінності особистості, що полягає в самоцінності дитини;

  • принцип унікальності особистості, що полягає у визнанні індивідуальності дитину;

  • принцип пріоритету особистісного розвитку, коли навчання виступає не як самоціль, а як засіб розвитку особистості кожної дитину;

  • принцип орієнтації на зону близького розвитку кожного учня;

  • принцип емоційно-ціннісних орієнтацій навчально-виховного процесу.



1.3 Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів



Період адаптації в 5-м класі є одним з важких періодів шкільного навчання. Це обумовлене сукупністю тих змістовних змін, що відбуваються в шкільнім середовищі й внутрішньому світі дітей цього віку. А саме:

збільшення обсягу й різноманітність змісту утвору;

збільшення ваги багатопредметного навчання й розширення кола вчителів, з якими учні змушені систематично вступати в ділові взаємодії;

на місце першої вчительки приходить новий класний керівник;

завершення перехід до кабінетної системи навчання;

відсутність у школярів уміння як самостійно, так і спільно організовувати навчальну діяльність.

Стан дітей у цей період з педагогічної точки зору характеризується низькою організованістю, навчальною неуважністю й недисциплінованістю, зниженням інтересу до навчання і її результатам; із психологічної — зниженням самооцінки, високим рівнем ситуативної тривожності.

Протягом адаптаційного періоду ( 1-е півріччя навчання) у п'ятикласників повинне сформуватися так зване «почуття дорослості», яке проявляється в новій особистісній позиції:

1) стосовно навчальної діяльності;

2) стосовно школи й предметам;

3) стосовно однокласників;

4) у новім відношенні до внутрішнього миру власного «Я».

Складність завдань адаптаційного періоду значно збільшує ризик шкільної адаптації. Не всі п'ятикласники навіть із високим рівні; психологічної готовності можуть успішно впоратися із труднощами в навчанні й спілкуванні внутрішніми психологічними проблемами. Що вже говорити про тих учнів, у яких були проблеми в початковій школі.

Виділяють такі види шкільної дезадаптации п'ятикласників:

1. Інтелектуальна — низький рівень розвитку мислення, несформованість пізнавальної мотивації, несформованість навчальних умінь і навичок.

2. Поведінкова — невідповідність поведінки дитину правовим, і моральним нормам (конфліктність, агресивність, недисциплінованість асоциалъність).

3. Комунікативна — утруднення в спілкуванні з однолітками й дорослими (тривожність замкнутість, надмірна залежність).

4. Емоційна — тривога й переживання із приводу проблем у школі, страх перед учителем небажання відвідувати школу.

Психологічні причини шкільної дезадаптації учнів 5-х класів — невміння пристосуватися до нового темпу шкільного життя. Характерні ознаки: хронічні запізнення до школи, на уроки; тривале готування домашніх завдань; астенічні явища до кінця навчального дня, навчального тижня. Шляхи й способи усунення — це правильний розподіл розумових і фізичних навантажень, дотримання режиму дня.

Причини дезадаптації — зміна навчальних предметів, їх нове - змістовне наповнення. Характерні ознаки — відсутність зацікавленості при знайомстві з новим предметом; стан нерозуміння, значеннєвої невизначеності нервово-психічна напруга. Шляхи усунення цих ознак: формування вчителем активно-пізнавального відношення до свого предмета.

Порушення характеру взаимоадаптации між учнем і вчителем-предметником.

Характерними ознаками цих причин є відсутність інтересу до предмета, страх перед учителем. Учень знає матеріал, але боїться відповідати на уроці, низька успішність по предмету; заняття сторонніми справами під час уроку, негативні реакції на зауваження; пошук приводу для залучення уваги вчителі; можливі прогули уроків. Способи усунення цих причин: корекція Міжособистісних відносин у системі «учитель — учень»; підвищення психологічної компетентності педагогів.

Причини низького рівня довільної регуляції поведінки й навчальної діяльності — неорганізованість, неуважність, підвищена відволєкаємість, не активність; часто забуває або втрачає свої речі; погано запам'ятовує й сприймає матеріал; не вміє виділяти головне, узагальнювати, аналізувати; не може самостійно виконувати домашнє завдання; залежність від дорослих; запізнення на уроки. Шляхи усунення — підвищення рівня саморегуляції через корекцію стилю сімейного виховання, використання коррекционных програм по розвиткові пізнавальних процесів, їх довільності.

Причини несформованості навчальної мотивації характеризується ознаками: маючи нормальний інтелектуальний розвиток, не прагне вчитися, негативно ставиться до процесу навчання; не прагне відвідувати школу; ігрові мотиви переважають над навчальними. Шляхи й способи допомогти учневі подолати ці причини — формувати навчальні інтереси через ігрові форми навчання, корекцію стилю сімейного виховання.

Несформованість елементів і навичок навчальної діяльності характеризується низькою успішністю по багатьом предметам, неуважність, неорганізованість, завчання без попередньої логічної обробки матеріалу, виконання вправ без попереднього вивчення умови правил, що відповідають, використання випадкових прикладів. Усунення цих причин є навчання приймання навчальної Діяльності, заміна неправильних способів роботи правильними.

Відсутність мотивації досягнення успіху служить на тлі досить високого рівня пізнавальних здатностей, воліє не братися за Вирішення важких проблем, завжди вибирає більш легкі завдання, не бере участь у змаганнях, непевність у власних силах сполучається з високою тривожністю, низькою самооцінкою. Шляхи й способи усунення цих причин — формувати стійку мотивацію досягнення успіху через емоційно-позитивне підкріплення успішної діяльності, підвищення рівня домагань і самооцінки, корекцію тривожності.

Несформованість продуктивних форм спілкування й самоствердження характеризується прагненням бути в центрі уваги, нав'язуванням іншим, «відіграє героя», «прикидається дурачком», ризикує без потреби, хвастається, блазнює, зухвало одягається, спілкується з дітьми старше себе, наслідує хуліганські витівки інших, підвищена тривожність, дуже охоче виконує доручення й завдання вчителя, надмірно дружелюбний. Способи усунення зводяться до включення в групу тренінгу спілкування, навчати вмінню демонструвати свої позитивні якості, корекція міжособистісних сімейних відносин.

Недостатність соціальної нормативності (педагогічна занедбаність) характеризується такими ознаками: небажання вчитися, прогулює заняття, працює тільки тоді, коли його контролюють або змушують, уникає вчителя; не зацікавлений у схваленні або несхваленні дорослих; списує домашні завдання; егоїстичний, ворожий до дітей, любить інтриги, «нечесний гравець», бере чужі речі без дозволу; кривдить інших, любить попугать, пристає до більш слабких; потайливий і недовірливий. Способи усунення цих причин: формування відповідних соціальних норм через включення в групу функціонально-рольового тренінгу; корекцію стилю сімейного виховання; залучення в цікаву діяльність; організацію успіху в навчанні.

Високий рівень загальних або спеціальних здатностей (обдарованість) характеризується ознаками відсутності інтересу до навчального процесу, «відхід у себе»; заняття сторонніми справами на уроках, спроби «монополізувати» увага вчителя, постановка негативних питань; нестійкість відносин з однокласниками, що переходить у конфліктність, ізольованість. Поряд із цими — швидкий темп навчання, висока пізнавальна активність, оригінальність і самостійність суджень; музичні, художні, математичні й інші здатності. Способи усунення: знайти правильний індивідуальний підхід до обдарованого учня відповідно до його здатностей; забезпечити вивчення певних шкільних дисциплін по різних програмах; створити умови для перекладу із класу в клас; сприяти відвідуванню секцій, кружків, факультативів.

Інтелектуальна недостатність характеризується неуспішністю по багатьом предметам, низьким обсягом знань і вистав про навколишній світ, бідністю інтересів, відсутність вищих потреб, низький соціальний статус, як правило, несприятлива або функціональна неспроможність родини. Шляхи й способи усунення цих причин наступні: консультація у відповідного фахівця; використання коррекционных програм, спрямованих на загальний розвиток дитини.


Виходячи з перерахованих особливостей адаптаційного періоду, метою діагностичного мінімуму в паралелі 5-х класів є одержання необхідної інформації про соціально-психологічний статус школярів для подолання труднощів періоду адаптації до середньої школи.

Для досягнення поставленої мети необхідно розв'язати наступні завдання:

організувати й провести психологічне обстеження п'ятикласників (навчальна мотивація рівень самооцінки, емоційне самопочуття, соціометричний статус);

виявити школярів, що випробовують труднощі в адаптації, і визначити характер і причину труднощів у кожному випадку;

визначити шляхи надання допомоги школярам, що випробовують труднощам у процесі адаптації.

Діагностика проводиться психологом у середині 1-го семестру навчання по трьом основним напрямкам: психологічне обстеження школярів, експертне опитування педагогів і батьків.





Висновки по першому розділу



До числа основних первинних зовнішніх ознак дезадаптации психологи одностайно відносять утруднення в навчанні й різні порушення шкільних форм поведінки

Адаптація дитини до навчання в середній ланці – це процес, зв'язаний зі значною напругою у всіх системах організму. Чималу роль в успішній адаптації до школи відіграють хараткерологические й особистісні особливості дітей, що сформувалися на попередніх етапах розвитку. Уміння контактувати з іншими людьми, володіти необхідними навичками спілкування, здатність визначити для себе оптимальну позицію у відносинах з навколишніми надзвичайно необхідні дитині, що надходить у школу, тому що навчальна діяльність, ситуація шкільного навчання в цілому носить, насамперед, колективний характер.

Як показують дані численних досліджень, більшість п'ятикласників успішно проходять адаптацію при переході з початкової школи в основну школу. Однак, близько 15 % від загального числа учнів 5-х класів під впливом ряду причин виявляються дезадаптированы. Причиною дезадаптации молодших підлітків-п'ятикласників у процесі соціалізації можуть бути порушені взаємини з однокласниками, а також відсутність мотивації до навчання в школі. Запобіганню й профілактиці дезадаптации молодших підлітків до умов навчання в основній школі може сприяти реалізація спеціальних програм організації спільної діяльності соціального педагога, педагогів-предметников і батьків протягом напівроку після переходу з початкової школи в основну школу. Крім того, необхідно забезпечити підготовку учнів 4-х класів до майбутніх труднощів подальшого навчання.

РОЗДІЛ 2

ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО СУПРОВОДУ В ПЕРІОД АДАПТАЦІЇ ШКОЛЯРІВ ДО НАВЧАННЯ В СЕРЕДНІЙ ШКОЛІ


2.1 Основні принципи й зміст психологічної діагностики шкільної адаптації молодших підлітків



Виходячи з вищеописаного феномена шкільної адаптації, можна затверджувати, що ефективна коррекционная й профілактична робота в цій області неможлива без точного діагнозу. Мова повинна йти не скільки про медичний, скільки про діагноз функціональному, заснованому на правильнім виділенні первинних і вторинних дефектів, визначенні ступеня і якості наявних у дитини порушень, обліку тих індивідуальних властивостей його особистості, наявність яких утрудняє процес адаптації, а так само тих компенсаторних утворів, захисних реакцій і змінених сторін психіки, які виникають під дією психотравмирующих факторів. [16]

Для того щоб посприяти процесу адаптації учнем молодших класів у середній ланці ми повинні знати які показники готовності учнів початкової школи до переходу в середню. Згідно з аналізом психолого-педагогічної літератури можна виділити наступні компоненти в змісті поняття "готовність до навчання в середній школі":

1. Сформованість основних компонентів навчальної діяльності, успішне засвоєння програмного матеріалу учнем.

2. Сформованість у дитини новотворів молодшого шкільного віку, таких як довільність, рефлексія, мислення в поняттях (на відповідному до віку змісті).

3. Якісно новий, більш "дорослий" тип взаємин учня із учителями й однокласниками.

4. Емоційна готовність до переходу в середню школу, яка виражається в адекватності переживань і попереджає його підвищену шкільну тривожність.

5. Особистісна, інтелектуальна й емоційна готовність учня до навчання в даній школі.

Інакше кажучи, в адаптованого учня 5-го класу є бажання йти в школу, брати участь у суспільнім житті, спілкуватися із учителями, а також стійко гарний настрій і успішність на рівні 4-го класу або трохи нижче. Якщо ж учень вирішує свої шкільні проблеми із залученням батьків, у нього з'являється підвищена афективна реакція на оцінку, він часто звертається до вчителя початкової школи, має подавлений настрій і випробовує небажання йти в школу, виходить, процес його адаптації в середній школі протікає неуспішно.

Діагностичний етап у роботі з учнями має складний зміст і починається вже під час закінчення ними початкової школи. Основним діагностичним завданням є виявлення мотиваційної, інтелектуальної й соціально-психологічної готовності дітей до переходу в середню школу.

Для вивчення емоційної й мотиваційної готовності дітей до середньої школи звертаються до методики незакінчених пропозицій, тесту шкільної тривожності Филлипса, анкетам для оцінки рівня й змісту шкільної мотивації учнів, рисунковим проективним методикам.

2.2 Основні принципи й зміст психологічної профілактики й корекції шкільної адаптації молодших підлітків



Логіка розвитку адаптаційного періоду п'ятикласників у середній школі припускає значну частку їх самостійної, спеціально організованої творчої діяльності; а оскільки референтною групою для даного віку є група однолітків, то хлопцям важливо надати можливість усі норми й правила на новому щаблі шкільного життя виробити самим на основі конкретного досвіду "тут і зараз".

Робота адаптаційного тижня повинна бути організована за принципом тренинговой групи, так, щоб у хлопців була можливість працювати як з усім класом, так і в мікрогрупах з постійно мінливим складом. Тривалість роботи групи - протягом 5 днів по 1-1,5 години.

Даний етап адаптаційного періоду п'ятикласників присвячується знайомству учнів один з одним, хоча хлопці й закінчив разом початкову школу, все-таки в 5 класі з'являються новачки. У ході занять хлопці ділився тим, що вони найбільше люблять і цінують в інших людях і в собі, чому їм подобається займатися, як вони почувають себе в школі та ін. На цьому етапі хлопці шукав щось загальне між собою й унікальне, несхоже, своєрідне - у кожному.

Дуже важливо пам'ятати, що з перших хвилин у класі необхідно створити доброзичливу атмосферу, що сприяє продуктивному розв'язку практичних завдань спільно й прийняттю індивідуальних особливостей кожного. Тому що для молодшого підліткового віку характерні потреби в самореалізації й самоствердженні, то ряд завдань доцільно запропонувати у формі драматизації й творчої дискусії - пошуку. На цьому етапі доцільно запросити до участі кілька основних викладачів-предметников і класного керівника, які на рівні із хлопцями розповіли б про себе, своєму життя, своїх захопленнях.

Далі хлопцям надається можливість взаємодіяти в більших і малих групах змінного складу й виробляти власні правила, що полегшують дії спільно. Важливо щоб ці правила формулювалися на основі власного конкретного досвіду, а їх необхідність і значимість обговорювалися спеціально, уточнювався зміст понять. Таким чином, одночасно з народженням способів оптимальної взаємодії відбувається прийняття створених правил. Ще однієї значимою змістовною частиною даного етапу є створення портрета справжнього школяра. Хлопці визначав якості й властивості особистості справжнього школяра й відповідні до цих якостей форми їх прояву в поведінці, діях учня стосовно себе й іншим людям, справі. Учні ілюструють свої аргументи драматизацією.

Висновок адаптаційного тижня для п'ятикласники зв'язується із твердженням і усвідомленням появи нового співтовариства - класу. На цьому етапі хлопці створював автопортрет свого класу, колективний малюнок: "живі картинки", усна презентація свого колективу. Робота повинна бути організована таким чином, щоб кожний учень вніс у загальну виставу своє індивідуальне бачення, брав участь у ньому. На цьому ж етапі розподіляються доручення в класі.

Після діагностичних досліджень адаптації учнів проводиться наступний етап психолого-педагогічного супроводу, який триває протягом другий-третьої чверті. Один з варіантів - програма «Новачок у середній школі».Автор-Укладач Осипова Олена Анатоліївна.

У даній програмі зроблена спроба врахувати значення зони найближчого розвитку в освоєнні комунікативних навичок. Заняття повинні допомогти п'ятикласникам у період адаптації. Важливо враховувати не тільки мінливі умови навчальної ситуації, але й вікові особливості й потреби дітей 10-11 років.

На заняттях використовуються: діалоги, малюнок, розповідь, рольові й рухливі ігри, групова дискусія, групова бесіда вправи, що розбудовують, або ігри і їх обговорення. У мінімальному ступені присутні психодиагностические завдання.

Ефективність занять полягає в розвитку творчого потенціалу дітей, у придбанні ними навичок аналізу своїх почуттів, проблем, відносин, подій; у формуванні вміння здобувати знання.

На заняттях не обмежується самостійність і активна участь дітей у розв'язку завдань. Використання дитячої гіпотези дозволяє розкрити можливості й здатності дитину через творчу діяльність у навчальному процесі.

Організація занять:

У даній програмі представлено вісім тем, по одному заняттю в тиждень. На занятті діти сидять за партами, які коштують по колу, а стіл ведучого замикає коло; заняття триває стільки ж, скільки урок; форма занять відповідає основним етапам уроку: вступна частина; основна тема уроку; заключна частина ( зворотний зв'язок; домашнє завдання). Самі заняття складаються з коротких пояснень, виконання спеціальних вправ і їх обговорення. Саме вправи (навчання конкретним прийманням, які школяр може відразу використовувати у своїй навчальній роботі) становлять їхній основний зміст.

Одна частина занять (№ 2, 4, 5, 7) присвячена знайомству учнів один з одним; з тим, що вони цінують в інших людях, у собі; чому подобається займатися, як вони почувають себе в школі. На цих заняттях робота побудована так, щоб сприяти розвитку: прагнення до самовдосконалення; навичок співробітництва, змагальності; форм поведінки – спілкування, відповідальності за ухвалення рішення; навички довільного контролю над емоційними проявами.

Друга частина занять (№ 1, 3, 6, 8) присвячена знайомству учнів з навчанням у середній школі, розвитку вистав про новий соціальний статус молодшого підлітка, створенню « когнітивної картини» навчального процесу; формуванню вистав про педагога як про цікаву людину, співрозмовника.

Найкращим відкриттям, по Ральфу Емерсонові, є те, яке дитина робить сам. Дані заняття сприяють тому, щоб ці відкриття були зроблені молодшим підлітком самостійно.

На наступному етапі проводиться повторна діагностика, з використанням тих же методик. Ціль даного етапу проаналізувати успішність психолого-педагогічного супроводу.




2.3 Рекомендації педагогам і батькам по організації взаємодії з молодшими підлітками



Відповідно до вищевикладеного, можна сформулювати рекомендації з організації взаємодії педагогів з дітьми молодшого підліткового віку і їх батьками.


Рекомендації вчителям-предметникам:

  • ураховуйте труднощі адаптаційного періоду, вікові особливості п'ятикласників у виборі термінології, доборі методичних приймань;

  • не перевантажуйте учнів зайвими за обсягом домашніми завданнями, дозуйте їх з урахуванням рівня підготовки учня, гігієнічних вимог віку;

  • стежите за темпом уроку – високий темп заважає багатьом дітям засвоювати матеріал;

  • налагоджуйте емоційний контакт із класом, з родителями учнів;

  • ніколи не використовуйте оцінку як засіб покарання учня; не створюйте психотравмирующих ситуацій при виставлянні оцінок за контрольні роботи, за чверть, виставляйте оцінки не формально, а з урахуванням особистісних особливостей і досягнень кожного учня;

  • ураховуйте індивідуальні психологічні особливості дитини: темперамент і пов'язані з ним «врабатываемость», темп, перемикання, особливості уваги, рухову активність.


Як відомо, процес адаптації до нових вимог і новим умовам навчання не завжди проходить гладко. І отут дуже значимою фігурою виступає класний керівник. Від нього цілком залежить мікроклімат у класному колективі й багато в чому – результат навчальної діяльності.

Якщо класний керівник лише байдужий виконавець своїх прямих функціональних обов'язків, не «хворіє» за кожного учня душею, то хто тоді подумає про перевантаження, подбає про збереження здоров'я учня, потурбується про розвиток здатностей і залучення всіх потенційних можливостей кожної дитину, зробить усе від нього залежне, щоб розвиток класного колективу й кожного учня в ньому йшло не по похилій, не по прямій, а по зростаючої?


Рекомендації класним керівникам:

  • постійно підтримуйте контакт із психологом школи, разом з ним беріть участь у різних адаптаційних іграх для встановлення емоційного контакту, згуртовування колективу;

  • познайомтеся з умовами проживання дитину, взаєминами в родині, здоров'ям дитини;

  • здійсните грамотне розсаджування дітей у класі з обліком їх індивідуальних особливостей, психологічної сумісності, здоров'я, побажання батьків.


Рекомендації для батьків:

Дотримуючись цих рекомендацій з перших днів навчання підлітка в середній школі, батьки можуть максимально забезпечити гармонію між його домашнім і шкільним життям. Адже саме з переходом в 5-й клас найчастіше й починаються основні проблеми в навчанні.

1. Надихнете підлітка на розповіді про свої шкільні проблеми.

Вибирайте час для спілкування з дитиною. Але не проявляйте інтерес просто питанням: « Як пройшов шкільний день?» Запам'ятовуйте деталі розповіді дитину, тоді ви зможете представляти себе картину його шкільного життя в цілому.

2. Регулярно розмовляйте із учителями вашої дитини про його успішність, поведінку й взаєминах з іншими дітьми.

Навіть якщо немає особливого приводу для занепокоєння, консультуйтеся із учителями дитини хоча б раз у два місяці. Якщо між вами й учителем виникли серйозні розбіжності, постарайтеся прикласти всі зусилля, щоб мирно дозволити ситуацію. Інакше ви можете випадково поставити підлітка в неспритне положення вибору між вами й повагою до свого вчителя.

3. Не зв'язуйте оцінки дитини за успішність зі своєю системою покарань і заохочень.

Якщо підліток добре справляється з навчанням, більше показуйте свою радість. Проявляйте спокійну заклопотаність, якщо в дитини не все ладиться. Допоможіть йому впоратися з навчальними проблемами. Найгіршим виходом буде встановлення правил типу: «Ти не будеш більше відіграти на комп'ютері, поки не почнеш одержувати гарні оцінки». Це приведе до емоційних проблем.

4. Знайте програму й особливості школи, де вчиться дитина.

Специфіка школи диктує свої вимоги до знань. Знаючи особливості своєї дитини, ви зможете представити, чи впорається він з навчальним навантаженням даного закладу. Однак якщо його успішність почне падати, це буде приводом задуматися, а чи правильну школу (клас) ви вибрали для підлітка.

5. Допомагайте підліткові виконувати домашні завдання, але не робіть їх замість нього.

Учите дитину самостійно знаходити відповіді на свої питання (але не відмахуйтеся словами «Сам думай!»). Витратьте час, щоб пояснити підліткові не понятое їм, або покажіть, де йому знайти відсутню інформацію.

6. Допоможіть йому відчути інтерес до того, що викладається в школі.

З'ясуєте, що взагалі цікавить вашої дитину. А потім встановите зв'язок між його інтересами й предметами, які він вивчає в школі. Наприклад, якщо дитина захоплена комп'ютером і в той же час йому подобається географія або історія, то нехай навчиться робити доповіді по цих предметах у вигляді презентацій. Також шукайте будь-які можливості показати застосування шкільних знань у домашній діяльності.

7. Особливі зусилля додавайте для того, щоб підтримувати спокійну й стабільну атмосферу в будинку, коли в шкільнім житті підлітка відбуваються зміни.

Стресовими ситуаціями для школяра є, наприклад, самий початок і закінчення кожного навчального року. Так, у вересні йому треба адаптуватися й звикнути до постійних навчальних навантажень, а до травня організм фізично утомлюється. Таким же складним періодом для підлітка є й перехід у середню й старшу школу. Спокій домашньої атмосфери допоможе підліткові в ці складні моменти.

8. Підтримуйте підлітка в його починаннях, нехай навіть вони носять тимчасовий характер. Заохочуйте інтереси дитини. Постарайтеся побачити в його самих дивних захопленнях позитивний початок.

9. Зміцнюйте самооцінку дитини. Навчайте його аналізувати свої невдачі. Це допоможе підліткові надалі уникати повторних помилок. Тим самим ви підтримаєте його інтерес до захоплення.

10. Прищеплюйте підліткові прагнення розібратися в суті явищ дійсності, розуміти причинно-наслідкові зв'язки. Це допоможе йому бачити й осмислювати закономірності, а також застосовувати свої знання в житті.

Висновки по другому розділу



Процес супроводу адаптації п'ятикласників полягає в наступних етапах:

1. Аналіз результатів діагностики готовності до переходу в середню ланку, проведеного наприкінці навчання в 4-ом класі.

2. Організація й проведення адаптаційного тижня.

3. Проведення дослідження рівня мотивації, шкільної тривожності, комунікативних здатностей і особистісних особливостей на початок навчального року.

4. Психолого-педагогічний супровід п'ятикласників у період адаптації до навчання в середній ланці (друга, третя чверті).

5. Підсумкова діагностика, аналіз ефективності психолого-педагогічного супроводу

ЗАКЛЮЧЕННЯ


Перехід з початкової школи в середню пов'язаний зі зростанням навантаження на психіку учня. Будь-які перехідні періоди в житті людини завжди пов'язані із проблемами. Перехід учнів з початкової школи — це складний і відповідальний період; від того, як пройде процес адаптації, залежить усе подальше шкільне життя дитини.

Значення адаптації зростає в умовах кардинальної зміни діяльності й соціального оточення людину. В учнів і перших, і п'ятих, і десятих класів міняється їхнє соціальне оточення й система діяльності (зміст новому щабля утвору). Ситуація новизни завжди є для людини тією чи іншою мірою тривожної. Дитина ж переживає в таких умовах емоційний дискомфорт через невизначеність вистав про вимоги вчителів, особливостях і умовах навчання, про цінності й норми поведінки в колективі класу та ін. Такий стан частий супроводжується внутрішньою напруженістю, що іноді утрудняє прийняття як інтелектуальних, так і особистісних розв'язків.

Досить тривала психічна напруга може закінчитися шкільної дезадаптацією і дитина стає тоді недисциплінованим, неуважним, безвідповідальним, відстає в навчанні, швидко стомлюється й уже не прагне йти в школу. Соматически ослаблені діти (а їх кількість збільшується) є найбільш підданими виникненню дезадаптации.

Хронічна неуспішність учня може бути як наслідком порушень властиво пізнавальної сфери, так і результатом високої особистісної або шкільної тривожності; поява непевності в собі, тривожності може бути породжене страхом покарання батьків за оцінки або незадовольняючим учня положенням у колективі класу.

Основними умовами успішної адаптації підлітків у школі є: організація позитивного емоційного спілкування в класі, здійснення індивідуального підходу, створення розвиваючого середовища, що відповідає потребам підлітка, насичення освітнього процесу різними видами діяльності, що моделюють способи поведінки підлітка в різних ситуаціях.

Таким чином, програма допомоги дитині при його входженні в основну школу може бути реалізована тільки в спільній роботі психолога, педагогів-предметников школи й батьків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



  1. Абрамова Г.С. Вікова психологія. - М.: Освіта, 2000. - 624 с.

  2. Битянова М.Р. Організація психологічної роботи в школі. М., 2000.

  3. Вачков І.В. У дзеркалі казки //Шкільний психолог, № 21, 2001.

  4. Вачков І.В. Основи технології групового тренінгу. Психотехніки: Навчальний посібник. М.: Вісь-89, 2000.

  5. Венгер А.Л., Цукерман Г.А. Психологічне обстеження молодших школярів: проблеми розумового розвитку, спілкування, особистісні. - Ж. (Дефектологія( № 2, 2001 – С. 89-96.

  6. Виготський Л.С. Зібрання творів. т.4 М., - 1984, 432 с.

  7. Діагностика шкільної дезадаптации. Під ред. С.А. Беличева, І.А. Коробейникова. Науково-методичний посібник для шкільних психологів. М.: Редакційно-видавничий центр (Соціальне здоров'я Росії(, 1993 –127 с.

  8. Дубровина М.В. Індивідуальні особливості школярів. - М., 1975 – 365 с.

  9. Кулагина І.Ю. Вікова психологія: від народження до 17 років.: Учеб. пособ. - 3 е изд. - М.: Изд-В УРАО, 1997 – 175 с.

  10. Лусканова Н.Г. Оцінка шкільної мотивації, що вчаться початкових класів. - //Шкільний психолог, № 9, 2001 – 8-9 с.

  11. Що непомнящая Н.И. Становление личности ребенка 6-7 лет - М.: Педагогіка 1992 – 160 с.

  12. Овчарова Р.В. Практична психологія в початковій школі. - М.: сфера, 1998 – 240 с.

  13. Самоукина Н.В. Гри в школі й будинку. Психотехнічні вправи й коррекционные програми. М., 1995.

  14. Кулагина І.Ю. Вікова психологія (Розвиток дитини від народження до 17 років): Навчальний посібник. - М.: Изд-У РОУ, 2006.

  15. Овчарова Р.В. Технологи практичного психолога утвору: Навчальний посібник для студентів вузів і практичних працівників. - М.: ТЦ «Сфера», 2000.

  16. Основи практичної психології / В.Панок, Т.Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. - К.: Либідь, 2003.

  17. Психологічна профілактика дезадаптации учнів на початку навчання в середній школі. Методичні рекомендації для шкільних психологів / Під ред. Л.П.Пономаренко. - Одеса: Астро Принт, 2004.

  18. Битянова М.Р, Глазунова О.І. Антропологічний підхід до вирішення проблем успішності навчання дитину в школі // Психологічний утвір і наука. - 2005. - № 1. - С. 5-8.

  19. Вачков І.В. Групові методи в роботі шкільного психолога. - М.: Вісь-89, 2002.- 224 с.

  20. Істратова О.Н., Эксакусто Т.У Довідник психолога середньої школи. - Ростов: Фенікс, 2003.-448 с.

  21. Кумарину Г.Ф. Шкільна дезадаптация: ознаки й способи попередження // Народна освіта. - 2002. - № 1. - С.111-121.

  22. Матвєєва ПРО.А, Львова Е.А. Допомога в адаптації до середньої школи: психолого-педагогічний супровід V-VI класів // Психологічна наука й освіта. 2001. № 3. С. 57-79.

Додаток 1

Рекомендації для батьків п'ятикласників.


Перша умова шкільного успіху п'ятикласника – безумовне прийняття дитину, незважаючи на ті невдачі, з якими він уже зіштовхнувся або може зіштовхнутися.

обовязковий прояв батьків інтереса до школи, класу, у якім вчиться дитина, до кожного прожитого шкільного дня. Неформальне спілкування зі своєю дитиною після минулого шкільного дня.

обовязкове знайомство з його однокласниками й можливість спілкування хлопців після школи.

неприпустимість фізичних заходів впливу, залякування, критики на адресу дитини, особливо в присутності інших людей (бабусь, дідусів, однолітків).

виключення таких заходів покарання, як позбавлення задоволень, фізичні й психічні покарання.

учет темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато сутужніше звикають до класу, швидко втрачають до нього інтерес, якщо почувають із боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

надання дитині самостійності в навчальній роботі й організації обґрунтовного контролю над його навчальною діяльністю.

поощрение дитини, і не тільки за навчальні успіхи. Моральне стимулювання досягнень дитини.

розвиток самоконтролю, самооцінки й самодостатності дитини.

Додаток 2


Правила підготовки дитини до самостійного життя.



  • Не віднімай чужого, але й своє не віддавай.

  • Попросили – дай, намагаються відняти – намагайся захищатися.

  • Не бийся без причини.

  • Кличуть відіграти – іди, не кличуть, – запитай дозволи відіграти разом, це не соромно.

  • Відіграй чесно, не підводь своїх товаришів.

  • Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.

  • Будь уважний скрізь, де потрібно виявити уважність.

  • Через оцінки не плач, будь гордим.

  • Із учителем через оцінки не сперечайся й на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно й думай про гарні результати, вони обов'язково в тебе будуть.

  • Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.

  • Намагайся бути акуратним.

  • Частіше говори: давай дружити, давай відіграти, давай разом підемо додому.

  • Помни! Ти не краще всіх, ти не гірше всіх! Ти – неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів!


Додаток 3

Анкета для батьків з виявлення рівня адаптації дитини до школи

  • чи охоче ваша дитина йде в школу?

  • чи цілком пристосована до нового режиму?

  • чи переживає свої навчальні успіхи й невдачі?

  • Ділиться чи з вами своїми шкільними враженнями?

  • Який переважний характер вражень?

  • Як долає труднощів при виконанні домашнього завдання?

  • чи часто дитина скаржиться на товаришів по класу?

  • Справляється чи з навчальним навантаженням?

  • Як, у порівнянні з минулим роком, змінилося його поведінка?

  • Скаржиться чи на безпричинні болі, якщо так, то як часто?

  • Коли лягає спати? Скільки годин у добу спить? Змінився чи в порівнянні з минулим роком характер сну?

Шановні батьки! Якщо у вас є питання по адаптації вашої дитини, тривоги й сумніву звертайтеся до психолога школи, буду рада допомогти.



Додаток 4


Анкета

для оцінки рівня шкільної мотивації

Інструкція:

Відповідай на запитання анкети, підкреслюючи обраний Вами варіант відповіді.

Тобі подобається в школі або не дуже?

а) не дуже б) подобається в) не подобається

Ранком, коли ти прокидаєшся, завжди з радістю йдеш у школу або тобі часто хочеться залишитися будинку?

а) частіше хочеться залишитися будинку б) буває по-різному в) іду з радістю

Якби вчитель сказав: «Завтра в школу не обов'язково приходити всім учням, що бажають можна залишитися будинку». Ти пішов би в школу або залишився б будинку?

а) не знаю б) залишився б будинку в) пішов би в школу

Тобі подобається, коли у Вас скасовують уроки?

а) не подобається б) буває по-різному в) подобається

Ти праг би, щоб тобі не задавали домашнього завдання?

а) праг би б) не праг би в) не знаю

Ти праг би, щоб у школі залишилися одні зміни?

а) не знаю б) не праг би в) праг би

Ти часто розповідаєш про школу батькам?

а) часто б) рідко в) не розповідаю

Ти праг би, щоб у тебе був менш строгий учитель?

а) точно не знаю б) праг би в) не праг би

У тебе в класі багато друзів?

а) мало б) багато в) немає друзів

Тобі подобаються твої однокласники?

а) подобаються б) не дуже в) подобаються

Рекомендації з обробки:

Анкета, по виявленню рівня шкільної мотивації виявляє 5 рівнів:

1 рівень - висока шкільна мотивація, навчальна активність 25 30 балів

2 рівень – нормальна шкільна мотивація 20 24 бала

3 рівень – позитивне відношення до школи, але школа більше залучає не навчальною діяльністю 15 19 балів

4 рівень – низька шкільна мотивація 10 14 балів

5 рівень – негативне відношення до школи, дезадаптация менш 10 балів

1 і 2 рівень = адаптація

3 і 4 рівень = можлива дезадаптация

5 рівень = дезадаптация



КЛЮЧ


а

б

в

1

1

3

0

2

0

1

3

3

1

0

3

4

3

1

0

5

0

3

1

6

1

3

0

7

3

1

0

8

1

0

3

9

1

3

0

10

3

1

0


Додаток 5

Програма занять

ЗАНЯТТЯ 1

Частина 1

Тема: Введення. Вистава про впевнену, невпевнену і грубу поведінку.

Ведучий розповідає школярам про мету занять, їх особливостях.

Вправа 1. Впевнені, невпевнені й грубі відповіді.

Інструкція для учасників: «Зараз ми виконаємо вправу, ціль якого навчитися розрізняти, коли ми поводимося впевнено, коли – непевно й коли – грубо. От ця лялька, – учитель надягає на руку, – буде розповідати, що відбулося, а той, хто надягне на руку другу ляльку, повинен буде показати, як поводиться в цій ситуації, що говорить певен, невпевнений у собі й груба людина».

Ведучий від імені ляльки пропонує певну ситуацію. Другу ляльку надягає той, хто повинен дати відповідь. Після декількох ситуацій, запропонованих ведучим, можна звернутися до школярів, щоб вони придумали власні ситуації. Якщо бажаючих ні, пропонуються ситуації, заздалегідь заготовлені ведучим. Важливо, щоб у вправі брали участь усі школярі, причому ведучий звертає увагу на те, щоб школярі самі кваліфікували відповідь як певен, невпевнений або грубий.

Приклади пропонованих ситуацій:

поставили незаслужену двійку;

прагнеш подивитися телевізор, а друзі кличуть гуляти;

не ухвалюють у гру;

кілька людей відіграють, прагнеш пограти з ними, просиш, щоб тебе прийняли відіграти;

дорослі не дозволяють тобі...

просиш у дорослих дозволити тобі...

просиш в однолітків допомогти тобі виконати доручення дорослого;

друг розповідає тобі про щось, а тобі потрібно йти;

відмовляєш кому-небудь у проханні;

прагнеш познайомитися з однолітком.

На кожну сценку повинне йти в середньому не більш 3 – 4 хв.

Наприкінці проводиться коротке обговорення й визначається, що значить певен, невпевнену, грубу поведінку

Ведучий пропонує правило поведінки на заняттях, особливо підкреслюючи, що ці правила рівною мірою ставляться й до нього, і до учасників:

Добровільність участі при чіткім визначенні своєї позиції (не прагнеш говорити або виконувати яке-небудь завдання - не роби цього, але сповісти про це за допомогою умовного знака).

Не існує правильних або неправильних відповідей. Правильна відповідь - той, який насправді виражає твою думку.

Анонімність ситуацій, що розповідаються, випадків з життя й т.п. Не можна перетворювати заняття в класну годину по розбору поведінки кого-небудь.

Краще промовчати, чим говорити не те, що ти думаєш, або просто брехати.

Не можна давати оцінку виступу іншого учасника, якщо він сам тебе про це не просить.

Не можна поза заняттями обговорювати те, що ми довідаємося друг про друга на заняттях, що, як різний хлопці поводився на них. Усе, що відбувається на заняттях, повинне залишитися нашою загальною таємницею.

Після того як ведучий викладе правила й відповість на запитання підлітків, він повинен розгорнути плакат із цими правилами, зміцнити їх так, щоб усе бачили, і сказати про те, що плакат цей на заняттях завжди буде в них перед очами.

Ритуал прийняття правил. Ведучий «урочисто обіцяє» додержуватися цим правил і пропонує школярам зробити те ж саме. Придумується який-небудь загальний знак і вигук, які будуть відкривати й завершувати кожне заняття, нагадуючи учасникам про їхню обіцянку.

Домашнє завдання: придумай свій «заборонний знак», що вказує – «не прагну говорити», «не прагну брати участь».

Частина 2

Тема: Як наша впевненість і непевність залежать від інших людей. Ми дуже різні й цим цікаві один одному. Почуття власної гідності.

Ритуал початку заняття.

Ведучий говорить про те, як впливає на нашу впевненість і непевність відношення з боку інших людей, точніше, ставить це перед хлопцями як проблему, яку пропонує зрозуміти через вправу 2.

Вправа 2. «Хвалити або лаяти?»

Вправа зручна виконувати, коштуючи в невеликім колі. Якщо учасників більше 10 і дозволяють умови, добре організувати два кола. Учасники перекидаються легким м'ячем або повітряною кулею. Спочатку ведучий просить кожного, хто піймає м'яч, сказати, що значить «лаяти», «критикувати». Кожний наступний повинен повторити те, що було сказано уводити, увести до ладу нього, і запропонувати щось своє. Потім учасникам пропонують без слів, за допомогою міміки й жестів виразити, що вони випробовували б, якби все сказане ставилося до них. Потім усе по колу називають свої переживання.

Друга частина вправи – перекидаючись м'ячем, говорити слова похвали, заохочення. Правила ті ж – кожний повторює все, що було сказано уводити, увести до ладу нього, і пропонує своє. Після чого позою й жестами, а потім словами виражаються й називаються переживання, викликувані похвалою.

В обговоренні підкреслюється вплив інших людей на те, чи почуваємо ми себе впевнено або непевно. Вказується на те, як важко ухвалювати критику й похвалу.

Ставиться проблема: що потрібно, щоб поводитися в цій ситуації гідно. Завдання ведущего – вивести школярів на виставу про почуття власної гідності.

Вправа 3. «Я не такий, як усі, і всі ми різні». Підліткам пропонується протягом 5 хвилин за допомогою кольорових олівців намалювати або описати, що таке «радість». Підкреслюється, що малюнок може бути конкретним, абстрактним, яким завгодно. Після виконання завдання (яке не підписується) усі малюнки й опису вкладаються в «чарівний ящик», у якім бажане мати приблизно таке ж кількість малюнків і описів. Усе перемішується, витягається більша пачка, яку школярі розглядають, передаючи листки один одному. Ведучий просить хлопців звернути увагу на відмінності в розумінні й виставі поняття «радість». Проводиться невелике обговорення й робиться висновок про те, як по-різному люди розуміють ті самі речі.

Листки знову складаються в «чарівний ящик», перемішуються, витягаються й кожному пропонується знайти свій листок. Проводиться обговорення, легко або важко було це зробити, аналізується, чому. Робиться висновок про те, що кожна людина – особливий, неповторний. Тому кожна людина незамінна, і ця важлива підстава для того, щоб він відчував свою цінність.

Обговорення:

Що ще важливо для того, щоб мати почуття власної гідності.

Домашнє завдання: Вправа 4. «Мій портрет у променях сонця».

Ведучий просить відповістити на запитання «Чому я заслуговую поваги?» — у такий спосіб: намалюй сонце, у центрі сонячного кола напиши своє ім'я або намалюй свій портрет. Потім уздовж променів напиши всі свої гідності, усе гарне, що ти про себе знаєш. Постарайся, щоб було якнайбільше променів.

Ритуал прощання.

ЗАНЯТТЯ 2

Частина 1

Ритуал початку заняття.

Ведучий просить згадати малюнки й опису «радості». чи Можна було говорити про те, що в когось радість зображена більш правильно, а в когось менш - ця проблема обговорюється. Робиться висновок про те, чому ми схожі й у чому різні, що дає нам можливість і що заважає розуміти один одного.

Обговорення:

Що таке повага до почуттів іншої людини?

Чому не можна переконати людину, що він не повинен випробовувати тих почуттів, які він у дійсності випробовує?

Обговорення домашнього завдання. Бажаючі зараховують список своїх гідностей, показують намальоване ними сонце. Якщо в групі вже встановилася досить відверта й разом з тим безпечна атмосфера, ведучий може запропонувати тому, хто читає свій самоопис, звернутися до інших учасників за « зворотним зв'язком». Учнів знайомлять із « Положенням про зворотний зв'язок». Це Положення представлене на окремому плакаті, який вивішується щораз, коли мова йде про зворотні зв'язки.

Положення про зворотні зв'язки

Зворотний зв'язок – це повідомлення, адресоване іншій людині, про те, що я про нього думаю, як я сприймаю наші з ним відносини, які почуття в мене викликають його слова, дії, учинки.

Помни:

Давай зворотний зв'язок тільки тоді, коли тебе про це попросять.

Говорячи про свої думки й почуттях, скажи про те, які конкретно слова, учинки їх викликали. Не говори про людині в цілому.

Говори так, щоб не скривдити й не образити іншої людину.

Не давай оцінок.

Не давай рад. Слова: «Я б на твоєму місці...». «Ти повинен...» - під забороною.

Увага:

Зворотний зв'язок – не привід звести счеты з тим, хто тобі давно не подобається. Якщо ти почуваєш, що не можеш бути об'єктивним, краще промовчи. Зворотний зв'язок говорить про тебе стільки ж, скільки ти говориш про інший. Говори про те, що тобі приємно, і про те, що тобі неприємно.

Якщо необхідна атмосфера в групі не зложилася, « зворотний зв'язок» може бути введена пізніше або навіть не вводитися зовсім. Критерієм тут може служити вистава ведучого про те, чи може він працювати з негативним зворотним зв'язком, зняти її можливі наслідки.

Після того як кілька людей прочитали свої самоописи й одержали зворотний зв'язок (ведучий уважно стежить, щоб виконувалися вимоги до зворотного зв'язка, і перериває тих, хто їх не виконує), проводиться обговорення по наступних питаннях:

Важко або легко було виконувати це завдання? Знадобилося багато променів або мало? чи Багато знадобилося часу?

Заохочуються самоописи, у яких відчувається самоіронія, жартівливе відношення до себе. Якщо подібних самоописів ні, то так може описати себе ведучий.

Частина 2

Тема: Мої права й права інших людей.

Вправа 5. «Мої права».

Ведучий нагадує школярам про, що розігруються на першім занятті сценках, запитує, із чим зв'язана певен, невпевнена й груба поведінка. Завдання цієї розмови - підвести школярів до поняття прав людини, дотримання яких сприяє його впевненості в собі.

Потім школярам пропонується, розбившись на 3 – 4 групи, написати «Декларацію про права п'ятикласника». На виконання завдання дається 10 – 12 хвилин.

Після цього починає працювати «Конституційна комісія» по виробленню загальної Декларації. Ведучий уводить правила, на підставі яких «Конституційна комісія» затверджує ці права. Ці критерії підлітки можуть виробити самі разом ведучим або він може запропонувати ці критерії сам.

До таких критеріїв ставляться:

1) Твої права не повинні защемляти прав інших людей.

2) Здійснення цих прав повинне залежати не від інших людей, а від тебе самого.

Далі в театралізованій формі проводиться прийняття правий, запропонованих кожної із груп розроблювачів. Інші групи виконують роль « Конституційної комісії». Членам «групи розроблювачів» дається право відстоювати свої пропозиції. Прийняті пропозиції фіксуються на дошці.

Потім ведучий зараховує остаточний список. Він може робити це, відіграючи роль постійного голови Конституційної комісії.

Ведучий говорить про те, що такі «списки прав» становили багато з людей і знайомить підлітків з деякими з таких списків. Наприклад, зі списком, розробленим К.Д. Заслофф:

«У дітей з моменту народження, як і у всіх людей, їсти право бути такими, які вони є. Існують особисті права, якими все можуть користуватися як механізмом захисту при дозволі всіляких конфліктів. Ці права відрізняються від юридичних. За захистом своїх особистих прав ми не має права звернутися до закону, а можемо розраховувати тільки на себе й свої власні можливості. Але для цього треба знать, на що маєш право.

Ви маєте право:

іноді ставити себе на перше місце;

просити про допомогу й емоційній підтримці;

протестувати проти несправедливого обігу або критики;

на свою власну думку й переконання;

робити помилки, поки не знайдете правильний шлях;

надавати людям вирішувати свої власні проблеми;

говорити « ні, спасибі», « вибачте, НІ»;

не обертати уваги на ради навколишніх і випливати своїм власним переконанням;

побыть одному(ой), навіть якщо іншим хочеться вашого суспільства;

на свої власні почуття незалежно від того, чи розуміють їх навколишні;

міняти свої розв'язки або обирати інший образ дій;

домагатися зміни домовленості, яка вас не влаштовує;

Ви ніколи не зобов'язані:

бути бездоганним(ой) на 100%;

іти за юрбою;

любити людей, що приносять вам шкода;

робити приємне неприємним людям;

вибачатися за те, що були самим(ой) собою;

вибиратися із сил заради інших;

почувати себе винуватим за свої бажання;

миритися з неприємною ситуацією;

жертвувати своїм внутрішнім миром заради кого б то ні було;

зберігати відносини, що стали образливими;

робити більше, ніж вам дозволяє час;

робити щось, що насправді не можете зробити;

виконувати нерозумні вимоги;

віддавати щось, що насправді не хочеться віддавати;

нести на собі вага чиєїсь неправильної поведінки;

відмовлятися від свого «я» заради кого б те або чого б то ні було.

Заявляючи про свої особисті права, треба пам'ятати: вони є й у всіх інших людей. Вчитеся поважати особисті права інших так само, як ви прагнете, щоб поважали ваші».

Бажане пропоновані списки прав представити у вигляді плакатів, щоб школярі могли мати їх перед очами.

Проводиться обговорення. Особлива увага приділяється співвідношенню власних прав і прав інших людей.

Домашнє завдання: Скласти контракт (офіційна угода) із самим собою з переліком прав, які школяр пропонує реалізовувати. Обов'язковий пункт контракту: зобов'язання поважати права інших із вказівкою, які саме.

Ритуал закриття заняття.

ЗАНЯТТЯ 3

Тема: Переможи свого дракона!

Ритуал початку заняття.

Вправа 6.

Ведучий розповідає хлопцям про те, що майже в кожного є «свій дракон», вирощений у домашніх умовах: це наші недоліки, які заважають нам жити, але з якими ми, чомусь миримося. Одного чудового дня майже кожний вирішується вбити свого дракона. Але потім виявляється, що справа це тоскне й довге, шануй на місці однієї відрубаної голови якось непомітно виростає інша, потім третя. І ми привчаємося жити зі своїм драконом, хоча згодом він усе більше псує й наше життя, і життя наших близьких.

Хлопцям пропонується, намалювати або склеїти по типу колажу «свого дракона» і назвати його в цілому й кожну його голову окремо.

Після виконання завдання школярам пропонується придумати історію або казку про те, як вони переможуть своїх драконів. Історія може бути зображена й виді коміксу, представлена у вигляді розповіді або сценарію фільму. Бажаючі можуть об'єднатися в групи й придумати загальну історію, але й драконів, і героїв повинне бути стільки ж, скільки членів у групі.

Для твору кожній групі або окремому школяру пропонується набір «гральних карт». Це колода карт по типу гральних (добре, якщо вони ілюстровані, особливо жартівливими, гумористичними малюнками), на кожній з яких записана функція діючого особи або яка-небудь тема для твору історії. Підкреслюється, що колода складено один по одному, звичайному для казок, але вони можуть працювати з перетасованою колодою, можуть витягтися навмання трохи «карт» і створити історію по них і т.д. Єдина умова – герой повинен діяти, як людей, певен у собі.

Набір з 15-ти карт: приписання або заборона: порушення, ухвалення рішення про битву із драконом; збір озброєння; шлях до дракона; зустріч із дарувальником; чарівні дарунки; перешкоди; вороги; помічники; виклик дракона на бій; умови битви; битва; перемога; повернення героя; наслідку перемоги.

На написання історії школярам дається 25 хвилин. Потім бажаючим пропонується розповісти або показати свої історії.

Обговорення:

Що виявилося в цих історіях?

чи Може ця казка допомогти реально «перемогти свого дракона» і в чому?

На закінчення ведучий запитує: чи думав хто-небудь над тим, що дійсно можна зробити зі своїми «драконами»? Бажаючі можуть коротко розповісти про це.

Вправа 7. «Мій Всесвіт».

Школярам лунають «форматки» для креслення або малювання. У центрі аркуша треба намалювати сонце ( як уже робилося) і в центрі сонячного кола написати крупно букву «Я». Потім від цього «Я» – центру свого Всесвіту – треба прочертити лінії до зірок і планетам:

Моє улюблене заняття…

Мій улюблений колір...

Моя улюблена тварина...

Мій кращий друг...

Мій улюблений звук...

Мій улюблений захід...

Моя улюблена гра...

Мій улюблений одяг...

Моя улюблена музика...

Моя улюблена пора року...

Що я найбільше на світі люблю робити...

Місце, де я найбільше на світі люблю бувати...

Мій улюблений співак або група...

Мої улюблені герої...

Я почуваю в себе здатності к...

Людей, якою я захоплююся найбільше на світі...

Найкраще я вмію...

Я знаю, що зможу...

Я певен у собі, тому що...

Ведучий говорить про те, що «зоряна карта» кожного показує – у всіх багато можливостей, багато того, що робить кожного з нас унікальним, і того, що для всіх нас – загальне. Тому ми потрібні один одному, і кожна людина може добитися в житті успіху й зробити так, щоб іншим людям поруч із ним було веселіше й радісніше жити.

Завершення занять. Заключне слово ведучого.

Наприкінці занять доцільно призначити індивідуальні або групові зустрічі для тих, хто праг би обговорити що-небудь із психологом.

СЛОВНИК



Адапта́ция (лат.adapto—пристосовую) — процес пристосування до мінливих умов зовнішнього середовища.


Дезадаптация школьная - стійка отказ  відмовасещения школи внаслідок утруднень засвоєння програми навчання або у зв'язку з порушенням взаємин і конфліктами з однолітками й педагогами. Спостерігається в дітей і підлітків, що страждають невротичними розладами або прояву, що виявляють, починається психозу.


Психолого-педагогічний супровід - цілісний і безперервний процесс  вивчення й аналізу, формування, розвитку й корекції всіх суб'єктів навчання, що попадають у поле  діяльності психологічної служби або конкретного практичного психолога.


hello_html_m4d466bb7.png


Автор
Дата добавления 18.01.2016
Раздел Школьному психологу
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров217
Номер материала ДВ-351505
Получить свидетельство о публикации

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх