Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / ИЗО, МХК / Другие методич. материалы / Курсовой творческий проект по изобразительному искусству на тему "Украинское изобразительное искусство как составляющая художественной культуры мира"
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • ИЗО, МХК

Курсовой творческий проект по изобразительному искусству на тему "Украинское изобразительное искусство как составляющая художественной культуры мира"

библиотека
материалов

21



hello_html_7a12746b.jpg



Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін та методики їх викладання

hello_html_24d8f46.jpg




Відділ

культури та

естетики


КУРСИ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА

З ПРОБЛЕМИ: «УКРАЇНСЬКЕ ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ЯК СКЛАДОВА ХУДОЖНЬОЇ КУЛЬТУРИ СВІТУ»


КУРСОВИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ


РОЛЬ І МІСЦЕ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВА В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ




Виконала:

Матрьоніна Н.С..

Керівник:

Лобинцева С.М.

завідувач відділу

культури та естетики




Донецьк - 2013



hello_html_3eca2b3e.jpg

hello_html_m5339df5e.png




ПЛАН

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ТЕМИ ………………………………..2

  2. ПРАВОВЕ ОБЕСПЕЧЕННЯ …………………………….2-3

  3. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА ……………………………... 3-12

  4. ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА ……………………………….13-28

  5. ЛІТЕРАТУРА……………………………………………..29

















Мистецтво перетворює і нас, і світ, у якому ми шукаємо закони гармонії й користі. Без цього ми не зможемо існувати. Але цього замало: мистецтво відкриває в нас багатство фантазії — уміння ство­рювати щось нове, дивне, несхоже... Насправді ми створюємо самих себе і людей навколо нас, коли даруємо їм розумне і добре слово, намальовану квітку чи маленьку казку. Виявляється, у мистецтві віддзеркалюємося не просто ми, а й світ навколо нас. Відображаєть­ся наша можливість знаходити нескінченну кількість форм, ідей, образів — утілювати безмежність нашої душі, сенс нашого життя.


«Слова, у яких людське серце колись відображалося оголене і зди­воване. Знайти б куточок на світі мені, оазу благодатну, де я б міг сльозами вас очистити від неправди всесліпучої..» (Умберто Саба).


Для сучасних психологів, які досліджують проблеми людського існування в XX сторіччі, проблема сенсу прямо пов'язана з... жит­тям і смертю.

Так, відомий американський психолог С.Франкл ука­зує, що «сенс не може бути даний, він може бути тільки знайде­ний». Тобто, людина, її душа обов'язково активна, інакше лінь душі обернеться трагедією, нісенітницею, порожнечею. Увесь світ — це знаки й символи, лишень треба їх уміти знайти. Існують зрозумілі для всіх прості загальні смисли істини: дім, любов, відданість, Батьківщина.


«Літак не перестає бути літаком, коли він рухається по землі... Але лише піднявшись у повітря він доводить, що він літак. Так само й людина починає поводитись як людина лише тоді, коли вона у змозі перебороти рівень психофізичної даності й поставитися до себе, ви­йти за межі себе...» С.Франкл.


Отже, мало знати й розумітися на творах мистецтва, важливо усвідомлювати, як воно може змінити людей, саму людину, кож­ного.

У контексті нових підходів до побудови національної систе­ми освіти особливої актуальності набувають дисципліни худож­ньо-естетичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах, які мають забезпечувати духовно-творчий розвиток школярів.

Програма з образотворчого мистецтва для 5—7 класів за­гальноосвітніх навчальних закладів розроблена відповідно до Державного стандарту середньої освіти та ґрунтується на поло­женнях Концепції загальної середньої освіти .


Програма з образотворчого мистецтва враховує традиції та сучасні тенденції розвитку національної та зарубіжної образо­творчої культури. Ґрунтується на ідеях цілісного естетичного розвитку особистості на основі свідомого розуміння поліхудожнього та полікультурного образу світу.

Мета загальної образотворчої освіти в основній школі поля­гає в особистісному розвитку учнів і збагаченні їхнього емо­ційно-естетичного досвіду під час сприймання навколишнього світу і художньо-практичній діяльності, інтерпретації та оціню­вання творів образотворчого мистецтва, а також у формуванні ціннісних орієнтирів, потреби в творчій самореалізації та духов­но-естетичному самовдосконаленні.

Розвиток особистісних якостей учнів ґрунтується и на таких освітніх компетенція, як світоглядних – сприйняття цілісної картини світу, цінування національної самобутності і культурної спадщини України як складової загальнолюдської культурної скарбниці.


Українська культура — сукупність матеріальних та духовних цінностей, створених українським народом протягом його історії.


Для української національної культури основоположною базовою є народна культура на основі якої поступово сформувалися професійні наука, література, мистецтво. Своєрідність української культури визначили також впливи географічних умов, особливості історичного шляху, а також взаємодія з іншими етнокультурами.

Внаслідок труднощів історичного життя України (монголо-татарське завоювання в XIII ст., польсько-литовська експансія в XIV — XVI ст., залежність від Російської та Австрійської імперій в XIX — ХХ ст.) у вітчизняній традиції народна культура зіграла виключну роль. Це сталося, тому що в XVI ст., коли феодально-боярська знать сприйняла католицтво і польську культуру, і до кінця XVIII ст., коли верхівку козацької старшини було зрусифіковано, українське суспільство розвивалося значною мірою без повноцінної національної культурної еліти.


Справжніми творцями і носіями культури продовжували залишатися широкі маси суспільства — селяни, козаки, ремісники. Українська культура протягом тривалих періодів своєї історії розвивалася як народна. У ній велике місце займали фольклор, народні традиції, які додавали їй особливої чарівності і колориту. Особливо яскраво це виявилося в мистецтві — народних думах, піснях, танцях, декоративно-прикладному мистецтві. Саме завдяки збереженню і продовженню традицій, корені яких сходять до культури Київської Русі, став можливим підйом української культури і в XVI — XVII ст., і культурне відродження в XIX ст.

У той же час відчутні і негативні наслідки такого характеру розвитку української національної культури. Протягом тривалого часу багато талановитих людей, які народилися і виросли в Україні, потім покидали її, зв'язували своє подальше життя і творчість з російською, польською та іншими культурами. Крім того, прогрес у сфері природничих наук був виражений слабше, ніж у гуманітарній.

Разом з тим, самобутня і старовинна система освіти, яка досягла свого розквіту в добу Козаччини і забезпечила практично суцільну грамотність населення, давня традиція книгописання, орієнтованість на провідні центри Європи, зокрема на візантійську культурну традицію, роль України-Руси як центру християнства в східнослов'янському світі, а також як центру наук і вищої освіти завдяки розвинутій мережі колегіумів, Острозькій та Києво-Могилянській академії, меценатство та державна підтримка культури рядом визначних державників — Костянтином Острозьким, Петром Конашевичем-Сагайдачним, Іваном Мазепою та ін. — все це дозволило піднести українську культуру до рівня світового явища, створити ряд класичних шедеврів у галузі друкарства, архітектури, літератури, досягти значних успіхів у науці.


Дослідник української культури Іван Огієнко зазначав, що українській культурі з самого початку були властиві відвертість світу, відсутність ксенофобії і гуманізм. Говорячи про гуманістичну суть української культури, потрібно відзначити і те, що сама система цінностей даної культури в період її активного розвитку (XVII — XIX ст.) була досить специфічною. Багатий матеріал для такого висновку дає творча спадщина Григорія Сковороди, Феофана Прокоповича, Пантелеймона Куліша, Тараса Шевченка. У своїх філософських творах вони вирішували питання про сутність та умови людського щастя, про значення людського існування.

На відміну від суспільної думки інших європейських країн, де проблеми бідності, хвороб і безкультур'я мислилося подолати шляхом технічного прогресу, підвищення продуктивності праці, за допомогою зусиль освічених монархів і соціального експериментування, українські мислителі закликають до іншого. «Споріднена праця» і самопізнання, свобода, заради якої не шкода розлучитися з благополуччям, обмеження життєвих потреб, надання переваги духовному над матеріальним — ось ті шляхи і рецепти щастя, яких дотримувались і які пропагували провідні українські мислителі у дусі пізнішого європейського екзистенціалізму. Сьогодні такі підходи мають особливе значення для всього людства.

Український народ прожив багату і бурхливу історію. Жити йому довелось на роздоріжжі, через яке проходило багато різних народів і племен. Майже кожен з них зазіхав на українську землю. У таких тяжких, складних умовах доводилось віковічно захищати свою волю від ворогів, доводилось бути й поневоленим. Ця боротьба виховала у українців найяскравішу, найхарактернішу рису — волелюбність. Саме вона спричинилася до того, що вже в кінці XVI ст. в Україні здійснювалась найперша в той час демократія. Запорізька Січ стала найміцнішим бастіоном демократії та свободи не тільки в себе, але й для сусідніх народів. Тому і вся творчість народу пронизана волелюбним характером. Не раз втрачаючи волю, незалежність, українці тужили за нею, і цю тугу та боротьбу за волю відтворяли у всіх проявах своєї творчості — у безмежному морі задушевних пісень, дум, легенд; у малярстві, вишивці, гончарстві, ткацтві тощо.

В українському мистецтві другої половини ХХ століття були великі проблеми і протиріччя, які ускладнювали його нормальний розвиток. Навіть у часи «відлиги» 60-х років українське мистецтво, як і колись , залишалося «прикладним», таким, яке «обслуговувало» радянську партійну ідеологію. Але, незважаючи на це, зявлялися й високохудожні твори в різних галузях культури.

У музичному мистецтві з’являється покоління композиторів-новаторів, які визначили розвиток української музики другої половини ХХ ст..: В.Сильвестров, Л.Грабовський,М.Скорик, Л.Дичко та інші активно опановують досягнення європейської музики, створюють власний стиль.

В образотворчому мистецтві також відкріваеється панорама для різноманітних стильових пошуів у творчості М.Дерегуса, та М.Глущенко, И.Гончара и К.Білокур, А Шовкуненко та Т.Яблонскої.

На українську культуру і мистецтво чекали й перемоги-відкриття, і помилки-розчарування. Богато творів знову залишися закритими і негласно забороненими – опери В.Губаренко, «Ятрацькі ігри» И.Шамо, фолькопера «Колір папороті » Є.Станковича та ін..


Незважаючи на певні кризові явища, все ж у розвиткові культури намічаються певні зрушення. Після здобуття незалежності в Україні формуються риси нової культурної реальності, коли національна культура стає одним із визначальних факторів прогресу суспільства, розбудови незалежної держави, формування національної ідентичності. Тільки розвиток культури може долучити нашу державу до загальноєвропейської спільноти, сприятиме демократизації суспільства, всебічному розвиткові особистості.

Головним науковим центром України є Академія наук, яка нині має статус національної (з 1994 р.). У 2008 р. НАН України відзначила 90-річчя від часу свого заснування. Академічні підрозділи ведуть наукові дослідження в усіх галузях сучасної науки, активно співробітничають із зарубіжними колегами. Наукові установи НАН України не тільки активно вивчають сучасне і минуле нашої культури, а і намагаються осмислити подальші перспективи її розвитку (Інститут мистецтвознавства, етнології і фольклористики, Інститут літератури, Інститут української мови, Інститут історії, Інститут археології та ін.). Нині завершується академічне видання "Історія української культури" у 5-ти томах.


Проте Національній Академії наук України доводиться долати значні труднощі, оскільки через недостатнє фінансування вона втрачає кращих спеціалістів, які переходять працювати у комерційні структури або виїжджають за кордон. Не вистачає коштів на фундаментальні дослідження, переважають розробки, що мають прикладний характер і можуть обійтися без державного фінансування.


В останні десятиріччя зростає інтерес до національної історії, усної народної творчості, етнографії. Зростає кількість наукових досліджень у цих галузях, а професійні та аматорські художні колективи роблять акцент на виконанні фольклорних творів.


У нашу культуру повертаються забуті імена - величезна культурна спадщина митців та вчених, які були репресовані в різний час або емігрували і працювали за кордоном. Сьогодні читач може познайомитися з творчістю П.Куліша, М.Костомарова, М. Драгома-нова, М.Грушевського, В.Антоновича, І.Огієнка, Д.Чижевського, В.Винниченка, Є.Маланюка, У.Самчука, І.Багряного, М.Куліша, М.Хвильового, В.Підмогильного та багатьох інших, чия наукова та творча спадщина на тривалий час була вилучена з культурного обігу. Опубліковані також твори І.Дзюби, О.Гончара, Є.Сверстюка, В.Сосюри, В.Стуса та ін, що раніше були заборонені і не друкувалися.



Активно розвивається літературний процес, у якому беруть участь письменники старшого покоління і молода генерація. У ринкових умовах частина письменників пише російською мовою, зокрема, в популярних нині жанрах фантастики та детективу.


В останні десятиліття в українську культуру проникає постмодернізм. Цим терміном найчастіше позначають сукупність найновіших художніх течій, що панують у західному мистецтві з другої половини 1970-х років. У цей час була усвідомлена обмеженість раціоналізму й того, що результати культурного прогресу поставили під загрозу існування людства. Представники цього напрямку намагаються встановити межі втручання людини в природу, суспільство й культуру. Характерними його рисами є: звернення до художніх традицій попередніх епох; одночасна орієнтація на маси та еліту; звернення до гротескних типів художньої виразності, іронії, ілюзії; різноманітність стилів (відео, інсталяція, хепенінг); ототожнення мистецтва з позахудожніми сферами діяльності. Представники постмодернізму виступають послідовниками авангардизму, намагаються стерти межі між науковою і побутовою свідомістю, високим мистецтвом і масовою культурою.


Письменники позбуваються традицій соціалістичного реалізму - панівного творчого методу радянської літератури. З'являються неоавангардиські групи, які використовують традиції європейського постмодерну (група "Бу-Ба-Бу", "Пропала грамота", "Нова дегенерація"). Плідно працюють письменники молодої генерації Ю.Андрухович, В.Герасим'юк, П.Гірник, О.Забужко, І. Малкович, В.Неборак та ін.


Найяскравіше представлена постмодерністська свідомість у творчості Ю.Андруховича ("Московіада"). Письменники-пост-модерністи вдаються до таких прийомів, як фрагментарність, візуалізація тексту, самоцитація, гротеск.


Однією з проблем сучасної української культури є скорочення українського книгодрукування. В Україні чимало книжкових мереж, які цілеспрямовано просувають книгу, виготовлену в Росії, відповідно видрукувану російською мовою. Тому важливо, що в центрі столиці відкрито українську книгарню "Є", де пропонуються видання переважно українською мовою, влаштовуються презентації, круглі столи, літературні читання.

Демократизация, вияв вільного від страхів і упереджень мислення – важливе завдання нового етапу української культурі. Однак ще слід развязати низку найважливіших проблем далекого минулого і тривожного сьогодення. «Низький рівень освіти в галузі філософії створив в Україні специфічний єклектизм», - пише український критик Роман Дмитряк. Це означає, що змішування жанрів, стилів і мов у мистецтві відбувається найчастіше випадково, непрофесійно й підпорядковане вимогам комерції. Української культури торкнулася й загальносвітова проблема відсутності віри, занедбання своєї історії. Дослідник вважає визначальною рисою української культури другої половини ХХ століття ії двоскладність:мистецтво українців на територіі України і мистецтво української діаспори.

Сучасне мистецтво України є полінаціональним. До нього мають відношення як українські митці, так і митці інших національностей. З цього випливає, що розвиток українського мистецтва, його культурний прогрес спрямовані на подолання зазначених протиріч. Головною умовою для цього є наявність просвітницьких і творчих орієнтирів у житті українського суспільства.


Після здобуття незалежності Спілка художників України стала ініціатором консолідації творчої інтелігенції, сприяла створенню законодавчої бази з питань збереження і розвитку національної культури і мистецтва, соціального захисту діячів культури і мистецтва. У 1996 р. було засновано Академію мистецтв України - провідний державний науково-творчий центр. На 2-му з'їзді художників (1996) серед найважливіших проблем, що хвилюють митців, називалися: відсутність довгострокової програми розвитку національної культури і мистецтва; відсутність програми з естетичного виховання молоді; виїзд за кордон значної кількості творчих сил; вивіз за межі України творів мистецтва; неналежний соціальний захист митців; відсутність закупівель творів мистецтва музеями України.


Незважаючи на проблеми, що існують, Спілка художників сприяє проведенню різноманітних конкурсів, роботі міжнародних творчих груп. Відбулися презентації українського мистецтва в Бонні, Тулузі, Кіото, Пекіні. Українські художники беруть участь у мистецьких бієнале (виставка, фестиваль, що проводяться раз на два роки) у Венеції, Сан-Паулу, Йоганнесбурзі. Великим успіхом на 53-му Венеціанському бієнале . користувалася інсталяція українського художника І.Чичкана. Творчість українських художників стає відомою у світі, їхні роботи демонструються у престижних музеях і галереях багатьох країн.


В останні десятиріччя відбуваються істотні зміни у розвитку української художньої культури, що пов'язано з руйнуванням радянської тоталітарної системи і розбудовою незалежної держави, утвердженням національно-демократичних ідей. "Образотворче мистецтво, яке в останні роки все більше і більше трансформується у візуальне, вбираючи в себе нові естетичні, смислові художньо-пластичні цінності постмодерністської і постпостмодерністської епохи, не тільки відобразило, а й значною мірою передбачило ці зміни", (Мистецтво України 1991 - 2003: (Альбом) / Упор. Т.Придатко, З.Чегусова. - К.: Мистецтво, 2003. - С. 406.) Сучасне мистецтво пропонує глядачеві широкий діапазон тем, образів, стилістичних напрямків, звертається до історії народу, фольклору, до багатств природи.


Для сучасного українського мистецтва властивий зв'язок з традиційною культурою. Плідно працюють знані митці та представники молодшої генерації: А.Чебикін, В.Чепелик, О.Чепелик, В.Токарєв, В.Полтавець, В.Зноба, І.Марчук, В.Перевальський, Є .Прокопов, В.Басанець, П.Кулик, О.Пінчук, І.Чичкан, О.Бородай, О.Гнилицький, Ю.Соломко та ін.


В Україні та за її межами відома творчість І.Марчука (нар. 1936). Його творчість близька до європейського сюрреалізму, ку-бофутуризму і гіперреалізму, демонструється у музеях і виставкових залах Європи, Америки та Австралії ("Грація", "Двоє", "Єва"). Його мистецтво пройшло випробування часом - радянська влада забороняла його твори і своє визнання він отримав тільки за часів незалежності України. Свою творчість І.Марчук поділяє на тематичні цикли: "Голос моєї душі", "Цвітіння", "Пейзаж", "Портрет", "Спадщина", "Кольорові прелюдії", "Абстрактні композиції".


Скульптор П.Кулик (нар.1933) - монументаліст, автор ряду пам'ятників, установлених в Україні, США, Канаді (пам'ятник гетьману І.Підкові у Львові та Черкасах, князю Володимиру та княгині Ользі в Чікаго, І.Франкові у Торонто). Після здобуття незалежності у Києві встановлено пам'ятник видатному вченому та політичному діячеві М.Грушевському (ск. В.Чепелик). А.Кущ та В.Зноба взяли участь у скульптурному оздобленні головної площі країни - Майдану Незалежності у Києві. Скульптор О.Пінчук (нар. 1960) відомий станковими композиціями ("Феодосій Печер-ський", "Свідомість та підсвідомість", "Нічний звір"), працює з бронзою та керамікою, створює метафоричні образи зі складним змістом. Класикою книжкової графіки стали ілюстрації С.Якутовича, В.Перевальського, О Петрової.


Останнім часом значно розширили свої можливості живопис, скульптура і графіка. У доробку сучасних українських митців представлені такі види мистецтва, як інсталяція, об'єкт, художня акція; значного розвитку набуває фотомистецтво. Митці у нових політичних реаліях по-новому підходять до національних традицій, засвоюють досвід світової культури, використовують сучасні технології, продовжують пошуки нових засобів художнього вираження.


У 90-х роках формується школа українського постмодернізму в живописі (А.Савадов, О.Гнилицький, Г.Сенченко, О.Ройтбурд, В.Рябченко, С.Ликов та ін., групи "Паризька комуна", "Одеська школа", "Вольова грань національного постмодернізму"). Художники поєднують неоромантизм, експресіонізм, неоархаїку, елементи соц-арту, реалізму. Основний пошук художників у 90-ті роки здійснювався в сфері позараціонального, підсвідомого та суб'єктивного (проект "Тихий карнавал підсвідомості", представлений на Третьому міжнародному артфестивалі, художники Л. Нестеренко, В.Овсейко, Р.Гарасюта, В.Харченко).


Художники нині мають безліч можливостей для реалізації своїх творчих задумів, до їхніх послуг нові галереї, виставки, вернісажі. Справжньою подією у культурному житті нашої держави стало відкриття великих приватних виставкових центрів.


Розвивається театральне мистецтво. В Україні збереглася мережа державних театрів, які залишаються провідними і не зможуть у ринкових умовах виживати без підтримки бюджетного асигнування. У 90-х рр. були спроби створення комерційних репертуарних театрів, але вони виявилися невдалими. Натомість маємо зразки успішних антрепризних комерційних проектів, серед них - театральна компанія "Бенюк і Хостікоєв" (спектаклі "Синьйор з вищого світу", "Біла ворона", та ін.). Крім звичних для нашого театру жанрів з'являються нові - мюзикл ("Ех, мушкетери, мушкетери!", театр ім. І.Франка у Києві), рок-опера ("Біла ворона"), спектакль-перформанс з використанням технологій театру абсурду ("Не боюся сірого вовка", реж. А.Жолдак, актори Б.Ступка, А.Роговцева, Б.Бенюк, В.Спесівцева).


Сучасна українська популярна музика продовжує розвивати традиції народного мелосу та зарубіжної естради. Продовжують розвиватися рок-музика, поп-музика, джаз, бардівська пісня та ін. Далеко за межами України відомі популярні виконавці С.Ротару, В.Зінкевич, І.Попович, О.Білозір, А.Кудлай, Т.Повалій, О.Скрипка, С.Вакарчук, О.Пономарьов, І.Білик, А.Лорак, групи "ВВ", "Океан Ельзи" та ін.


Після здобуття незалежності Україною було розроблено і прийнято законодавчі акти, що регулюють діяльність у сфері телебачення, створено та організовано діяльність Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.


Одним із основних завдань Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення є підтримка вітчизняних аудіовізуальних засобів масової інформації у їх становленні та розвитку. Радою була здійснена значна робота щодо організації вивчення громадської думки телеглядачів стосовно діяльності телерадіоорганізацій та напрямів подальшого розвитку телерадіоінформаційного простору України. Телепродукцією, якій віддається найбільша перевага є новини, телесеріали, художні фільми, розважальні та музичні програми. Переважна більшість глядачів відзначає необхідність дотримання національними телевиробниками інтересів держави, висвітлення діяльності державних органів, зростає інтерес до програм економічного та фінансового характеру.


У 90-х роках у телеінформаційному просторі складалася досить складна ситуація у сфері мовної політики. Це було пов'язано з історичними та етнокультурними особливостями різних регіонів України. Якщо східний, південний регіони та великі міста орієнтувалися переважно на російську мову, то жителі західного регіону частіше висловлювалися за переважання української мови.


Нині українські телеканали здійснюють мовлення переважно українською мовою, проте часто пропонують глядачеві низькопробну телепродукцію, розраховану на невибагливий смак.


Якщо на початку 90-х років минулого століття вітчизняні телеканали не могли гідно конкурувати з продукцією зарубіжних телеканалів (у т.ч. російських), то зараз українські телеканали здатні бути на рівні, а іноді переважати іноземні ("Інтер", "Україна", "Студія 1+1").


В умовах швидкого розширення і насичення українського телепростору, зростає вплив телебачення на свідомість населення, на темпи реформування економіки, структурування політичної системи країни, розповсюдження культурних цінностей серед широкого загалу українських громадян.


За роки незалежності в Україні було відновлено чимало істори-ко-культурних пам'яток, створено нові музеї, заповідники. Так, були відбудовані пам'ятки архітектури - культові споруди, знищені за радянських часів: церква Богородиці Пирогощі (1996), Михайлівський Золотоверхий монастир (1998), Успенський собор Києво-Печерської лаври (2000). У 1994 р. було створено Вишгородський історико-культурний заповідник.


У Батурині на Чернігівщині реставровано цілий комплекс споруд XVII-XVIII ст.: палац К.Розумовського, цитадель Батуринсь-кої фортеці, скарбницю, Воскресенську церкву. У 2009 р. тут створено Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця".


Значною подією у культурному житті України стало відкриття нового музейного комплексу у Києві - Мистецького арсеналу. Першою у залах новоствореного музею стала виставка "бе ргогшісііз..." ("З глибин..."). З'являються перші музеї, галереї, арт-центри, відкриті коштами приватних осіб.


Україна є місцем проведення сучасних конкурсів і фестивалів у галузі сучасної та класичної музики, виконавської майстерності, театру, образотворчого мистецтва, індустрії моди тощо. Уже традиційними стали конкурси молодих естрадних виконавців "Червона рута" (з 1989 р. у різних містах України), "Крок до зірок", "Таврійські ігри", конкурс артистів балету імені Сержа Лифаря, музичний конкурс "Київ Музик Фест" (з 1989 р.). Київський український драматичний театр ім. І. Франка проводить Міжнародний фестиваль жіночих монодрам "Марія" та конкурс акторської майстерності ім. М.Яковченка (з 2008 р.). Перемога української співачки Руслани Лижичко на пісенному конкурсі "Євробачення - 2004" сприяла популяризації українського музичного мистецтва на Батьківщині та за її межами. У 2005 р. конкурс Євробачення відбувся у Києві.


Крім фестивалів, які стали традиційними і проводяться щороку, в Україні відбуваються заходи, приурочені вшануванню пам'яті видатних українських митців. Так, восени 2009 р. у столиці відбувся фестиваль, присвячений століттю від дня народження поета Б. - І.Антонича та Міжнародний театральний фестиваль, присвячений творчості і пам'яті художника і сценографа Д.Боровського (1934 - 2006, сценографія спектаклів "Наполеон і корсіканка", "Дерева помирають стоячи", "Насмішкувате моє щастя" у Російському драматичному театрі ім. Лесі Українки у Києві).


Важливо, що різноманітні конкурси проводяться не лише у столиці. Так, у Бердянську щороку проводиться міжнародний кінофестиваль, в Одесі - фестиваль кращих вистав російською мовою "Зустрічі в Одесі", у Харкові - Міжнародний музичний фестиваль "Харківські асамблеї", конкурс молодих композиторів "ПенІаТОІЧ" у Миколаєві. що сприяє розвиткові креативних здібностей творчої молоді.


В Україні проводяться міжнародні мистецькі пленери - "Дивос-віт" на Запоріжжі та "Хортиця - крізь віки", у Дніпропетровську, що сприяють обміну досвідом українських та зарубіжних художників.


За участю меценатів у Скадовську проводиться традиційний Всеукраїнський благодійний дитячий фестиваль "Чорноморські ігри", що допомагає виявити і підтримати юні таланти.


Та найбільше різноманітних конкурсів і фестивалів щороку відбувається у Львові, серед них: Міжнародний театральний фестиваль "Золотий Лев", Міжнародний форум книговидавців, молодіжний театральний фестиваль "Драбина", Міжнародний конкурс оперних співаків ім. С.Крушельницької, ковальський фестиваль "Залізний лев", фестиваль "Країна мрій", свято кави, шоколаду та ін. Всього щороку у Львові проводиться понад 100 різних фестивалів, тому цьому місту у 2009 р. присвоєно звання "культурна столиця."


Із великими труднощами нині стикається бібліотечна мережа через недостатнє фінансування. У 2005 - 2009 рр. навіть національним та державним бібліотекам не виділялися кошти на закупівлю літератури. У таких умовах важко зберігати фонди, особливо рідкісні та старовинні книги, яких в українських бібліотеках знаходиться понад 750 тис. Матеріально-технічна база бібліотек залишається на рівні 80-х років. Особливо тяжке становище сільських бібліотек.


Останнім часом зростає роль культури в суспільному житті. Про це засвідчує поява імен митців у списку "Топ-100 найвпливовіших людей України ". У цьому списку зустрічаємо ім'я співака Олега Скрипки (46 місце), актора Богдана Ступки (64 місце), кінорежисера Кіри Муратової (69 місце), співака Святослава Вакарчука (77 місце), художника Іллі Чичкана (80 місце), діяча індустрії моди Ірини Данилевської (94 місце), гурт "Бумбокс" (96 місце).


Тільки тепер, після здобуття незалежності, в українців з'являються справжні можливості для реалізації свого духовного потенціалу. Державна політика в галузі культури повинна сприяти цьому, адже стати рівноправним членом загальносвітового співтовариства можна лише тоді, коли цілеспрямовано буде розвиватися не лише економіка, а й культурний процес.






ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Конспект внеклассного мероприятия для 4-ого класса

Тема: Развлечение - путешествие «Опошня». Народные промыслы.


Цели мероприятия:

систематизировать знания учеников в области ДПИ , раскрыть понятие

декора как способа наполнения и обобщения формы, усовершенствовать навык

декорирования предметов, ознакомить с народным гончарным промыслом


развивать образное мышление, ассоциативную память пространственное

представление, наблюдательность, зрительную память, тактильные чувства,

фантазию Развивать умение и навыки компоновки основных элементов

росписи;


воспитывать эстетическое отношение к окружающему миру, прививать любовь

к родному краю.


Задания, заложенные в основное содержание мероприятия:

ознакомление с народными традициями(проведением Сорочинской ярмарки)

особенности декорирования предметов ДПИ

создание украинского народного декора в традиционных предметах быта.


Методы и приемы использованные учителем : рассказ, комментарий,

беседа, демонстрация наглядности, организация восприятия познавательной

и практической деятельности учащихся, активизация изобразительной

деятельности, педагогические наблюдения, сравнительный анализ.


Виды деятельности учащихся : восприятие, познавательная,

оценочная, художественно-практическая, творческая.


Оборудование:

1. Технические-музыка, мультимедийный экран.

2. Таблицы поИЗО.

3. Выставка народных игрушек.

4. Образцы работ.

5 Макет украинской хаты.

6. Фотографии Опошни.

7. Карта Украины.

8. Запись словарного минимума.

ХОД МЕРОПРИЯТИЯ:


1.ОРГАНИЗАЦИЯ КЛАССА

Учитель встречает детей на пороге кабинета. В кабинете выставка промыслов Украины с вывеской «Опошня»

На фоне видеозаписи зачитываю отрывок из Н.Гоголя «Сорочинская ярмарка»:

-Как упоителен, как роскошен летний день в Малороссии! Как томительно-жарки те часы, когда полдень блещет в тишине и зное, и голубой, неизмеримый океан, сладострастным куполом нагнувшийся над землею, кажется, заснул, весь потонувши в неге, обнимая и сжимая прекрасную в воздушных объятиях своих! На нем ни облака. В поле ни речи. Всё как-будто умерло; вверху только, в небесной глубине дрожит жаворонок, и серебряные песни летят по воздушным ступеням на влюбленную землю, да изредка крик чайки или звонкий голос перепела отдается в степи.

Дорога, верст за десять до местечка Сорочинец, кипела народом, поспешавшим со всех окрестных и дальних хуторов на ярмарку.

Вот на возу сидит хорошенькая девочка с круглым личиком, с черными бровями, с беспечно улыбающимися розовыми губками, с повязанными на голове красными и синими лентами, которые, вместе с длинными косами и пучком полевых цветов, богатою короною покоились на ее очаровательной головке. Всё, казалось, занимало ее; всё было ей чудно, ново... Но ни один из прохожих и проезжих не знал, чего ей стоило упросить отца взять с собою, как много ей пришлось поработать перед этим. Зовут ее Явдошка

Песня «Девка-Явдошка» у.н.п.

Медленно двигались горы горшков, закутанных в сено, местами только какая-нибудь расписанная ярко миска или макитра хвастливо выказывалась и привлекала умиленные взгляды поклонников роскоши. Много прохожих поглядывало с завистью на высокого гончара, владельца сих драгоценностей, который медленными шагами шел со своим товаром, заботливо окутывая глиняных своих щеголей и кокеток ненавистным для них сеном.

Выходит гончар с корзиной горшков, его толкают две девушки.

- Осторожнее, красавицы! Товар разобьете! Откуда и куда идете?

- Я – из Киева, а я из Полтавы. Умаялись, все чоботы истоптали.

Песня «От Киева до Лубен» у.н.п.

- А ты, гончар откуда свой товар везешь?

- Из Опошни. У нас и стар и млад – все гончарить умеют, своим трудом Потавщину славят. Нашими расписными горшками и тарелками больше ста лет народ любуется. А какой борщ вкусный в них получатся! У нас в Опошне даже свой музей есть, гончары из Донецка, Киева и других городов к нам учиться приезжают, своим опытом делятся. И вы загляните, мастерство покажите. А я вот, на ярмарку тороплюсь, а раскрасить горшочки не успел, не поможете? Цветами яркими, птицами волшебными, геометрическим узором.

Раздает изделия из глины учащимся

Ребята, а вы знаете, что в Опошне гости всегда могут поучиться расписывать предметы быта, которые изготовили мастера. Я буду главным мастером, который покажет вам какой орнамент необходимо использовать в соответствии с вашим промыслом, какие цвета вам понадобятся, как проводить мазки.


Я желаю вам творческих успехов и напоминаю вам одну пословицу: «кто

поспешит, то людей насмешит» .Это значит что ваши работы должны быть

выполнены аккуратно и красиво.

Роспись горшочков акварелью и гуашью, индивидуальная помощь. Параллельно - рассказ учителя об Опошнянском промысле:

Каков характер росписи? Обычно это растительный орнамент, компонуемый в виде букета или венка из переплетающихся цветов, гроздьев винограда, колосьев, стеблей, веток.

Теплые коричнево-красные краски оживлены вкраплениями зеленого и синего цветов.


Расписывая миски, используют оригинальную технику росписи – «фляндровку». Окунув изделие в красную глину, его помещают на вращающийся круг и, не медля ни секунды, приступают к росписи. Нанесенные на поверхность линии, концентрические полосы, штрихи, точки «растягиваются» в разные стороны медным крючком.

Гончары, которые занимаются керамикой называют глину «СВЯТОЙ ЗЕМЛЕЙ».

Они изготовляют посуду, которая вносит в обыденную жизнь красоту.

Макитры, куманци, глечики все их украшали цветным ярким орнаментом.

Использовали роспись с элементами растений. Сочная роспись придает

предметам праздничности. На Украине есть центры в которых изготовляют

гончарные изделия - Косов и Опошня, на Донечине – Славянск

Особым спросом пользовалась расписная посуда из Опошни – небольшого городка на Полтавщине.

За нее платили вдвое, а то и втрое дороже, чем за любую другую. Изделия опошнянских мастеров можно было встретить в самых отдаленных южных губерниях России, куда их доставляли в обмен на соль и рыбу и где Опошню именовали «столицей украинского гончарства».

Опошнянские гончары – непревзойденные мастера своего дела. Легко и непринужденно вытачивают они на станке и крохотную, высотой не более 4-5 см, посуду – «монетку», и огромные емкостью в 25-30 л, макитры, цветочные горшки и вазы самой сложной формы.

Такая свобода владения материалом – результат многолетнего упорного труда. Но дается она не каждому – гончарное дело требует развитого пространственного воображения и тонкого чувства пропорций. Не случайно одних в Опошне величают мастерами, других кличут «горшколепами».

В прошлом в фигурных сосудах подавали к столу вина и другие напитки. Со временем они превратились в декоративные предметы, используемые для украшения интерьера. Но по традиции сохраняют все признаки сосуда – полый корпус, носик для слива и ручку в виде хвоста.

Скульптурным сосудам придают в Опошне форму быка, козла, коня, птицы. Но излюбленные образы – баран и лев.

Варианты их пластических решений поистине бесчисленны.

Делают в Опошне и игрушки: коня, всадника, петуха, баранчика, козла, оленя.

Каждая фигурка имеет отверстие в хвосте и маленькую дырочку в боку. Дунешь – свистит! Реже лепят многофигурные композиции на темы народных сказок и преданий.

А готовые изделия везут на ярмарку в Сорочинцы


Звучит песня «Это ярмарки краски»

Но с ярмарки, и без подарка???!!!

Еще никто не уходил!

Да не всегда баба с дедом согласна, что выбор его классный!

Песня «Ой так, чи не так» у.н.п.

Работали , старались, и проголодались.

Есть печенье, но простое

А совсем не расписное.

Есть горячий шоколад
Расписать пенье – рад.

Кто попробовать возмется,

Шоколад – рекой польется!

Мастер –класс по росписи шоколадом


Не стесняйтесь, подходите, приготовлено искусно! Попробуйте, вкусно!

Гости званные и желанные, люди почтенные, молодые, женатые, холостые, девушки-лебедки, тетушки-молодки, ребята-молодцы, веселые удальцы, пожалуйста, к нам, веселым толстякам! Будем печенье кушать да песни слушать.


hello_html_36e38ae7.jpghello_html_1df35346.jpg


hello_html_m3cd338be.jpghello_html_m65ddde27.jpg


Урок музыкального искусства в 5 классе

Тема: «Звуки писанки»

Цель: Определить характерные черты искусства писанки и особенности его проникновения в музыкальное искусство. Проанализировать раскрытие темы писанкарства в вариациях «Украинские писанки» Л.Диско и песне «Писанки» В.Таловири. Развивать способности к интерпретации художественных произведений, творческие способности, образно-ассоциативное мышление, вокально-хоровые навыки. Воспитывать интерес к народному искусству, творчеству Л.Дичко, В.Таловири.

Музыкальный и визуальный материал: «Песенка джуры» О.Жилинский (исполнение), вариации для фортепиано «Украинские писанки » Л.Дичко (слушание); В.Таловиря. «Писанки » (разучивание); таблицы по писанкарству; видеоматериалы:портрет Л.Дичко, музей писанки в Коломии, памятник писанке в Канаде штат Атавио.

Оборудование: музыкальный центр, DVD, слова песен.


Ход урока:


  1. Организационный этап урока.

Учащиеся входят в кабинет под звучание песни «Песенка джуры» О.Житлинского.

Музыкальное приветствие :

«Песенка джуры» О.Жилинского.


  1. Актуализация опорных знаний учащихся.

- Как вы думаете, станет ли мальчик-джура настоящим казаком? Почему? Да, потому, что он сохраняет народные традиции, помнит свой род, свои народные песни, любит свой край.

- В песне поется: «Нам роздольний степ – вірний оберіг». А какие еще обереги вы знаете?

3.Мотивация учебной деятельности учащихся.

Учитель: Сегодня мы будем продолжать знакомиться с украинскими традициями, традиционными промыслами. Приход весны – это не только обновление природы, но и человеческой души. Вместе с весной приходит один из главных Христианских праздников – Пасха, Воскресение Христово. И на этот праздник обязательно расписывают писанки, это традиционный украинский промысел. Расписанная писанка будет охранять дом от гроз и пожаров, неприятностей и горя в течении всего года. Писанка – это не просто красивое яичко. О ней слагают стихи и поют песни. Писанке ставят памятники и пишут о ней целые симфонические произведения. Поэтому тема нашего урока «Звуки писанки».

4.Разучивание песни «Писанки» композитора В.Таловири

Учитель: представьте себе, что вы композиторы.

- Сочините мелодию про писанку на первые две строчки песни:

Ввечері матуся нас чарує,

Писанки на свято нам малює.

-А теперь сравните эту мелодію с песней композитора В.Таловири.

Исполнение песни учащимися 9 класса.

(песня сопровождается показом иллюстраций 31-35)

-Почему «Очі мами світяться у ласці»?

-Что же она нарисовала на писанках ? (выбираем слова из текста, объясняем непонятные)

- Какой характер этой песни, как мы ее будем петь? – (нежно, ласкаво.)

Исполнение песни, работа над вступлением.

-В песне поется: «Я у мами малювати вчуся.» Что же появится на писанке у Маши?.

Стихотворение «Писанка»

Розмалюю писанку, розмалюю

Гривастого коника намалюю

Розмалюю писанку, розмалюю

Соловейко-любчика намалюю

А сопілка буде грати, соловейко щебетати,

А гривастій кониченько славно танцювати

5. Слушание вариаций «Украинские писанки» Л.Дичко

- Можно нарисовать много вариантов писанки. Все они будут разные.

(показ вариантов на видео)

-Художник может изменить цвет, размах линии, узор. Как вы думаете, а композитор может музыкальными средствами нарисовать разные писанки? Какие средства у него есть? (работа с музыкальной ромашкой).

-Если поменяется регистр, звуки будут низкие, какого цвета писанку вы себе представите – яркую, солнечную, или темную, мрачную? А если изменить темп, какую линию вы представите на писанке – ровную или извилистую? Как в музыке называются разные варианты исполнения одной темы? (работа со словарем «Вариации»)

-Современный украинский композитор Леся Дичко (Показ портрета на видео) написала много красивых произведений: вокальные,

инструментальные, симфонии, балет . И оказалось, что Украинские писанки тоже могут звучать. Мы послушаем вариации для фортепиано, которые так и называются. Возьмите карандаш и символы. Когда будете слушать, отметьте, какие символы вы бы использовали для той или иной вариации.

(слушание с остановками и обсуждением).






6. Актуализация музыкального и художественного опыта учащихся


Чтение стихотворения «Писанка, люба»

Ой, писанко, люба,

Які в тебе взори

То олені, півні,

Ялинки та зорі…

Дивуюсь, любуюсь,

Та знати б хотіла.

Що кажуть ті взори?

Скажи ж мені, мила.

Ялинка зелена

І олень рогатий

Тобі нагадають

Зелені Карпати

А той безконечник

Біжить безконечно,

Бо правда не згине,

А житимо вічно.

Тепер розумію,

Недаром же мати

Нам наказала

Тебе шанувати.

Бо щастя віщуем.

Ті, писанко-іічко

Посвячена в церкві

В Воскресную нічку

-А сейчас мы еще раз послушаем вариации Л.Дичко, а пока будет звучать музыка, вы нарисуете 2-3 варианта писанки. Вашими рисунками мы заполним, как музыкальными вариациями, наше, пока еще не расписанное яйцо. А пока вы рисуете и слушаете музыку, я расскажу вам о том, почему на Пасху всегда гремит гром, а на писанках появляются молнии.

Легенда:

«Далеко в горах на высокой скале железными цепями прикован страшный нехристь, злой дух Пекун шез би. Тот злой дух имеет 12 посланцев, которые ходят по селам и городам и смотрят, как живут люди. Все, что они увидят и узнают - рассказывают нехристю. Когда посланцы говорят, что люди живут бедно и ругаются между собой, нехристь радуется и смеется так, что аж горы трясутся, а цепи его слабеют. Когда посланцы говорят, что между людьми добро, он сердится, нахмуривает брови, а цепи сильнее стискивают его тело. Самая страшная весть для дьявола – что люди еще пишут писанки, что не забыли еще этот обычай. Тогда он ревет, как зверь, рвется со всей силы и бьется о скалу так, что аж огонь летит. От этого появляется огонь и молния, а цепи делаются такими крепкими, что невозможно их оторвать».

7. Итог урока.

- Почему народное искусство писанкарства привлекает музыкантов и вдохновляет их на создание музыкальных произведений?

- Какие произведения музыкального искусства мы слушали на уроке?

Ответы учащихся

Вывод учителя: Образы украинских писанок нашли свое воплощение во многих видах искусства. В Канаде стоит памятник Писанке (Показ). Это скульптура. А в Коломии построен музей писанкарства в виде большого расписанного яйца (показ фото) (архитектура).

8. Оценивание музыкально-творческой деятельности учащихся на уроке


hello_html_m2535a8cb.jpghello_html_43124e14.jpg








9 класс . «Народна та професійна культура через призму історії України та української літератури першої половини ХІХ століття»


Тип уроку. Інтегрований урок з історії України, художньої культури та української літератури для учнів 9 класу.

Теми уроків з названих предметів:

Історія України. Українська культура І половини ХІХ століття

Художня культура. Народна та професійна культура

Українська література. Творчість Тараса Григоровича Шевченка

Форма уроку. Урок обміну знаннями

Учні готували проекти до уроку:

  • Т.Г. Шевченко - державний діяч

  • Складання екскурсійної карти Куточка українознавства

  • Використання народнопісенних елементів у творах Т. Г. Шевченка

  • Українське бароко та класицизм

  • Т. Г. Шевченко – художник

  • Музичні інструменти: кобза, бандура

Основні поняття: культура, народна культура, професійна культура, етнографія

Обладнання: мультимедійні презентації, предмети побуту з Куточка українознавства

Назва роботи

Тема уроку. Народна та професійна культура через призму історії України та української літератури першої половини ХІХ століття

Цілепокладання

  • Формувати в учнів такі якості знань, як системність, глибина, усвідомленість і гнучкість.

  • Розвивати пізнавальну активність школярів, подолати інертність мислення, розширити кругозір.

  • Виховувати в учнів естетичні смаки й уподобання.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть на основі різних джерел інформації визначати й характеризувати особливості розвитку, процеси та пам’ятки культури цього періоду, порівнювати ідеї та цінності, що були характерні для тогочасної культури, з сучасними державотворчими ідеями та культурними цінностями українців; порівнювати народну та професійну культуру; оцінювати внесок окремих діячів у вітчизняну та світову культуру.

Тема уроку. Народна та професійна культура через призму історії України та української літератури першої половини ХІХ століття

Мета: учити порівнювати зразки народної та професійної культури, знаходити ознаки взаємодії, сприяти формуванню естетичного смаку й естетичного розвитку особистості, формувати в учнів такі якості знань, як системність, глибина, усвідомленість і гнучкість,розвивати пізнавальну активність школярів, подолати інертність мислення, розширити кругозір, виховувати в учнів естетичні смаки й уподобання.

Обладнання: репродукції, які показують художню творчість народних та професійних творців, учнівські презентації, ТЗН, музичні твори «Ой на горі та й женці жнуть», увертюра до опери М. Лисенка «Тарас Бульба».

Сила традицій та сила творчості

в їхньому поєднанні –

живильне джерело всякої

культури.

Петро Миколайович Савицький

Перебіг уроку

І. Організаційний момент. Звучить музика М. Лисенка

ІІ Актуалізація опорних знань

-Наш урок почне основоположник української класичної музики, автор першої української опери, яка йде на Донецькій сцені, Микола Лисенко. Дайте відповідь на його питання (так - ні).

* Культура – це система матеріальних та духовних цінностей людини. (Так).

* Слово «культура» перекладається з латинської як «виховання». (Ні, обробка землі).

* Світова культура – це сукупність культур різних народів. (Так).

* Культура існує в 2 основних формах – матеріальна та духовна.(Так).

* Результати інтелектуальної й творчої діяльності,а саме мораль, наука, виховання, філософія, мистецтво – належать до матеріальної культури. (Ні).

* Художня культура – частина духовної культури. (Так).

* Художня культура – сукупність матеріальних цінностей. (Ні).

* На розвиток української культури початку ХІХ століття вплинуло українське національне відродження. (Так).

* П’єса Івана Котляревського,написана на початку ХІХ століття (1819 р.), яка стала основою першої української опери (М. Лисенко, 1889 р.), має назву … (Наталка Полтавка)

* У ХІХ столітті не могло бути талановитих учених, діячів культури серед представників українського народу. (Ні, були: Шевченко, Котляревський, Тропинин та інші).

* Народна культура – елітарна, вона не може бути масовою. (Ні).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів

-Про яку сферу життя людей ми будемо сьогодні говорити? (Про культуру).

-Чи замислювалися ви над тим, чому класична музика звучить у філармонії для освічених слухачів і ту ж мелодію у спрощеному варіанті ми чуємо як сигнал мобільного телефону? Що саме криється в такій трансформації, у її сутності? Сьогодні ми спробуємо з’ясувати це питання, звернемося до його витоків.

ІV. Оголошення теми та мети уроку

V. Основна частина уроку

  1. .Розповідь учителя художньої культури з елементами бесіди

-Ви бачите репродукції творів ХІХ століття. Розташовані вони за певним принципом. За яким?



hello_html_m685b7213.gifhello_html_m1ad596d2.gifТвори


Народні Професійні

-Ми вже знаємо, що носіями культури можуть бути певні люди й цілі соціальні групи. Але джерел формування культури всього два: народна та професійна.

Народна культура – це художня колективна діяльність народу, у якій відображене його життя, світоглядні уявлення, естетичний смак, ідеали.

Народна культура виникла ще в первісному суспільстві, вона яскраво представлена в різних видах мистецтва. Які з них ви знаєте? (Міфи, легенди, казки, думи, пісні, танці, народні промисли).

  1. Уривок з мультфільму «Ой на горі та й женці жнуть»

-Які види народного мистецтва представлені у кліпі? Запишіть після перегляду. (Історична пісня, народний костюм, весільний обряд, побут, ремесла тощо).

3 Учитель історії:

-Народна культура не має конкретного автора й передається від покоління до покоління, постійно зазнаючи змін. Щоб зберегти це неймовірне багатство, виникла наука про фольклор – фольклористика (займається збором, публікацією та вивченням народної творчості), яка мала особливу популярність на початку ХІХ століття. Цей період в історії України має назву етнографічного етапу національно-визвольного руху.

-Назвіть імена відомих дослідників народної творчості цього періоду .

У національному мистецтві найбільш повно та яскраво розкривається національна своєрідність українського народу.

4 Учитель української мови та літератури:

-Духовна сила нації, творчий потенціал народу залежить від того, наскільки збережені досягнення минулих поколінь. Саме це дозволяє нам відчувати себе спадкоємцями світового культурного багатства. У нашій школі діє Куточок українознавства. Завітаємо туди.

5Екскурсія до Куточка українознавства (проект учня).

-Запрошуємо до Куточка українознавства.

-Високі естетичні смаки нашого народу можна простежити в оформленні своїх поселень. Наші предки обсаджували обійстя вербами, а біля хат висаджували вишні, яблуні, груші, сливи, малину й обо’язково – квіти. Поселення просто потопали в зелені, і не випадково, що в багатьох піснях оспівані вишневі садки, верби над водою, спів солов’я – мила серцю українця природа.

Українське господарство традиційно було натуральним, оскільки кожна селянська сім’я протягом року повністю забезпечувала себе рослинними й тваринними продуктами харчування. Предмети побуту, реманент теж виготовлялися в домашніх умовах. Розвиненими були різноманітні ремесла: гончарство, ковальство, деревообробні ремесла. З найдавніших часів у домашніх умовах ткали полотно на верстатах, застосовуючи різні техніки ткання. Займалися ткацтвом жінки та дівчата. Виткане полотно йшло на виготовлення одягу, хатнього інтер’єру тощо.

Вишивка увібрала в себе всенародний потяг до прекрасного і в той же час стала виразницею духу народу,його вірувань, обрядів.

6. Учитель художньої культури:

-Український народ здавна любив музику.

Демонструється відео з виступом бандуриста.

-Про який інструмент іде мова? Це інструмент оркестру симфонічного, народного, духовного. Російський, білоруський, український. Його любив Моцарт, Шуберт, Шевченко. Його називали гуслі… кобза, бандура.

7.Виступ учнів «Музичні інструменти: кобза, бандура»

-Улюбленим інструментом українського народу була кобза. Найдавніша кобза мала три струни. З часом інструмент ускладнювався, на ньому збільшувалася кількість струн (до 40-50), і він уже став називатися бандурою.

Народних співців-музик, що грали на цих інструментах, називали кобзарями і бандуристами. Царський уряд добре розумів силу кобзарського співу, у якому були відтворені страждання і мрії про волю українського народу. Кобзарі жорстоко переслідувались у всі часи, а особливо в ХІХ та на початку ХХ століття. Щоб мати можливість безпечно спілкуватись між собою, кобзарі мали свою особливу таємну мову, вживали її з метою конспірації.

Сценка

Кудень клевий, либідю!

Аби тобі кудень клевитий!

Цей діалог перекладався так: «Доброго дня, діду!», «Нехай тобі буде цей день іще кращим!»

8. Учитель історії:

-Високі досягнення архітектури, живопису, музики та інших видів мистецтва стали основою для подальшого розвитку культури майбутнього суспільства. Ми розглядаємо друге джерело формування культури – професійне. Професійна культура з’явилася тоді, коли в суспільстві виник розподіл на розумову та фізичну працю. ЇЇ створюють люди, що отримали спеціальну підготовку та присвятили себе певному виду мистецтва.

Велика кількість закладів готує професійних акторів, музикантів, співаків, художників, режисерів, скульпторів, архітекторів, танцівників тощо. В Україні перші професіонали в цій сфері з’явилися з появою таких навчальних закладів, як Харківський університет, Одеський, Київський.

У мистецтві того часу з’являються риси бароко та класицизму. З’являється термін «Українське бароко».

9.Презентація учнів «Бароко та класицизм».

10.Робота учителя-учня. Колективне створення асоціативного кола «Тарас Григорович Шевченко».

- Кого називають основоположником української мови та літератури, пророком національного відродження в Україні? Створіть асоціативне коло «Тарас Григорович Шевченко».

Очікувані відповіді: українець; професіонал; «візитна картка» України, бо знають про Шевченка в цілому світі; геніальний письменник, поет, прозаїк і драматург; талановитий художник, гравер; високоосвічена для свого часу людина, хоч і походив з родини кріпаків; людина з чесним серцем, відданим народові; захоплення історичним минулим ; геній, національний пророк, «духовний батько українців», поет-державник.

11.Виступ учня «Т. Г. Шевченко – державний діяч».

12.Виступ учня «Використання народно-пісенних елементів у творах

Т. Шевченка»

13.Презентація «Т. Г. Шевченко - художник»

VI. Закріплення знань, умінь і навичок

Тест «Які твори належать до Шевченкових?» (Серед картин на слайді учні повинні назвати ті, які написав Т. Г. Шевченко)

VIІ. Підсумок уроку

-Послухайте інтерв’ю з Анжелікою Рудницькою, українською співачкою, журналісткою, художником, роботи якої називають вишиваним живописом: « …Переламний етап у моєму житті настав тоді, коли мене паралізувало, і я не змогла ходити. Саме тоді важливо було відкрити в собі щось нове, прислухатися до свого внутрішнього світу. Ще в дитинстві бабуся та мама навчили мене вишивати. Ці навички я перенесла в мистецтво, використовуючи старі технології для створення модернізованих речей. Свої роботи не продаю. У них інша мета – розказати світу про Україну,та й самим українцям відкривати нашу Україну».

- Отже, чи треба нашим сучасникам, професіоналам народне мистецтво? Висловіть свою думку з цього приводу. (Використовується метод «Мікрофон»)

(Демонструється слайд з роботами А. Рудницької)

VIIІ. Домашнє завдання

Підготувати проект «Світове значення творчості Т. Г. Шевченка».

Дібрати Вернісаж творів, які допомагають учням у самовираженні.

Письмово дати відповідь на питання, яким чином історичні події впливають на розвиток культури.

hello_html_m403cba90.jpghello_html_747a3ef.jpg


hello_html_m4b3d4ef2.jpg



Загальні висновки вчителя про ефективність проведеного уроку

Завдяки нестандартній формі уроку підвищилась мотивація навчальної діяльності учнів. Використання різних видів роботи підтримує увагу дітей на високому рівні, що дозволяє говорити про розвивальну ефективність уроку: значно підвищився пізнавальний інтерес, розвивається уява, мислення, мовлення і пам’ять школярів. Урок дозволив використати зміст усіх навчальних предметів; залучити відомості з різних галузей культури, мистецтва, звертатися до явищ і подій навколишнього життя; навести приклади застосування міжпредметних зв’язків для виконання різноманітних завдань.







Література:




1.Державниї стандарт базової загальної середньої освіти

2.Гонтова Л. Українське мистецтво. ІІ половина ХХ ст.. «Шкільний світ»

3.http://www.etnolog.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=39&Itemid=37

4.http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_культура


5.http://culturalstudies.in.ua/zv_2009-10-1.php


.http://pidruchniki.ws/14200327/kulturologiya/suchasniy_stan_rozvitku_kulturi

hello_html_m1855f58f.png

Автор
Дата добавления 17.10.2015
Раздел ИЗО, МХК
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров459
Номер материала ДВ-071297
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх