Логотип Инфоурока

Получите 30₽ за публикацию своей разработки в библиотеке «Инфоурок»

Добавить материал

и получить бесплатное свидетельство о размещении материала на сайте infourok.ru

Инфоурок Другое КонспектыЛекция по экономике предприятия на тему "Прогнозування і планування діяльності підприємства"

Лекция по экономике предприятия на тему "Прогнозування і планування діяльності підприємства"

ТЕМА№18: Прогнозування і планування діяльності підприємства.


  1. Прогнозування розвитку підприємств.

  2. Загальна характеристика планування , його види та методи.

  3. Стратегічне планування.

  4. Зміст тактичного планування.

  5. Оперативно-календарне планування


1.Прогнозування розвитку підприємств.


Прогнозування розвитку підприємстванаукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану в майбутньому.

Принципи прогнозування:

  1. Цільова направленість.

  2. Системність.

  3. Безперервність.

  4. Збалансованість.

  5. Оптимальне використання ресурсів.

  6. Адекватність об’єкту і предмету планування.

  7. Послідовне вирішення невизначеності.

Методи прогнозування:

Залежно від джерел інформації, технології її обробки, одержаних результатів методи прогнозування поділяють на 2 групи:



1. Фактографічні методи:

- екстраполяція;

- метод функцій (базується на використанні автокореляційних функцій);

- методи кореляційних і регресійних моделей (полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв’язок одного показника з іншим);

2. Евристичні методи (передбачає здійснення прогнозних розробок), за допомогою логічних прийомів:

- інтуїтивні:

а) метод експертних оцінок (збирання необхідної інформації, фляхом анкетування) застосовується 2 підходи: індивідуальні та групові оцінки.

б) метод мозкової атаки (заключається в проведенні дискусій);

- аналітичні:

а) метод морфологічного аналізу (ґрунтується на комбінаторці);

б) метод побудови „дерева цілей”;

в) метод інформаційного моделювання;

г) метод оптимізації.



2.Загальна характеристика планування , його види та методи


Планування – процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період, а також засобів, шляхів та умов їх досягнення.

Принципи прогнозування:

1. – Вибір та обґрунтування цілей;

П’ять основних цілей направленості:

  • господарсько-економічна;

  • науково-технічна;

  • виробничо-технологічна;

  • економічна;

  • соціальна.

2. – Принцип системності;

3. – Принцип безперервності;

4. – Оптимальність використання застосовуваних ресурсів;

5. - Збалансованість – визначальна умова в обгрунтуванні плану (відповідають взаємозв’язаними розділами та показниками плану).

6. – Принцип адекватності системи планування;

Системність і планування повинні охоплювати всі види діяльності.

В умовах ринку зростаюче значення надається прогнозуванню; в залежності від тривалості планового періоду.

Планування поділяють на:

1. Перспективне – охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування.

Середньостроковий план - більш деталізований стратегічний план на перші роки діяльності підприємства (повна номенклатура виготовлюваної продукції і конкретні інвестиції і фінансові показники).

2. Поточне – плани на конкретний період.

Оперативно-календарне планування – календарна взаємоузгодженість виробничої програми між структурними підрозділами з урахуванням послідовності та параметрів виробничого процесу.

Ядром системи планів підприємства є стратегія розвитку, при розробці якої використовуються результати аналізу зовнішнього середовища, виконання прийнятих стратегічних та тактичних планів.

Методи планування:

1. – Вихідна позиція для розробки плану:

  • ресурсний – при монопольному становищі підприємства або при слабо розвинутій конкуренції;

  • цільовий – за потребами.

2. – Принципи визначення планових показників:

  • метод екстраполяції, що досягнено зараз, буде збережено в майбутньому;

  • інтерполятивний метод (рух від встановленої мети до обчислення проміжних показників).

3. – Способ розрахунку планових показників:

  • дослідно статистичний метод;

  • фактичний метод;

  • нормативний метод.


4. – Узгодженість ресурсів та потреб:

  • балансовий метод;

  • матричний метод.

5. – Варіантність планів:

  • інтуїтивний;

  • економіко-математичне моделювання.

6. – Спосіб використання розрахункових операцій:

  • ручний;

  • механізований;

  • автоматизований.

7. – Форма подання планових показників:

  • табличний;

  • логічно-структурний;

  • лінійно-графічний.

З посиленням конкурентної боротьби початковим моментом планування стають потреби ринку (попит на продукцію).



3.Стратегічне планування


Стратегія - генеральна політика (комплексна програма дій), яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місії, головні цілі та розподіл ресурсів для їх досягнення.

Результат стратегічного планування – довгостроковий плановий документ.

Стратегічне планування – процес здійснення сукупності систематизованих та взаємоузгоджених робіт по визначенню довгострокових цілей та напрямів діяльності підприємства. Основна загальна ціль підприємства - чітко визначена причина існування:

  • основне призначення;

  • напрямок соціально-підприємницької діяльності – місія.

Стратегічні цілі повинні бути конкретними і вимірювальними, чітко зорієнтованими у часі.

Цілі повинні бути:

  • досяжними;

  • збалансованими;

  • ресурсозабезпеченими;

  • односпрямованими;

  • взаємопідтримуючими.

В системі стратегічних цілей мають бути присутні такі показники:

  • ринок товарів і послуг;

  • прибутковість діяльності;

  • наукові дослідження і їх впровадження;

  • ефективність виробництва і організаційна структура;

  • кадри підприємства і соціальне відновлення.

Після визначення місії наступає діагностичний етап.

Методи вибору генеральної стратегії розділяються на:

  1. Однопродуктовий (аналізується вузька гама промисловості і послуг).

  2. Портфельний (коли диференціюється виробництво).

Метод PIMS вперше реалізований компанією “General Elektric” (Дженерал Електрик).

Моделювання впливу стратегічних чинників на показники ефективності підприємства.

Метод кривих освоєнь: будується на залежності розміру витрат на виробництво і його обсяг, відображає вплив внутрішніх чинників.

Метод циклу життя товару: впровадження (освоєння), зростання, зрілість і спад.

Портфельний аналіз:

- одна вісь – темп зростання обсягів виробництва;

- друга вісь – контрольована частина ринку даного підприємства.

Чотири категорії методу:

  1. З високими темпами зростання і з високою часткою ринку;

  2. З високими потенційними темпами зростання і низькою ринковою часткою;

  3. З низькими темпами зростання і високою часткою ринку (найбільш складним завданням).

  4. З низькими потенційними темпами зростання і низькою часткою ринку.

Послідовність переходу виробів з однієї категорії в інші:

- з 1-ої в 3-ю категорію;

- з 3-ої в 2-у категорію;

- з 2-ої в 4-у категорію.


Метод «Маккінзі»: конкурентна позиція і привабливість ринку.

Метод «Портера» - загально-стратегічний. Враховуються стратегічні переваги і цілі.

Метод «Шелл» - розглядаються потенційний ринок і потужності підприємства.


Різновиди стратегій:

I. Базові стратегії:

  1. Зростання – наміри підприємства на зростання прибутку і капітальних вкладень.

  2. Стабілізація – діяльність підприємства в умовах нестабільної діяльності.

  3. Виживання – це чисто оборонна стратегія.

ІІ. Функціональні стратегії:

  1. Науково-дослідних і експериментальних робіт.

  2. Виробнича стратегія.

  3. Маркетингова стратегія.

ІІІ. Стратегії ресурсного забезпечення:

  1. Стратегія кадрів і соціального розвитку.

  2. Стратегія технічного розвитку.

  3. Матеріально-технічного забезпечення.

  4. Фінансово-організаційна стратегія.

  5. Інвестиційна стратегія.

  6. Організаційна стратегія.


Бізнес-план підприємства.

Бізнес-план – це письмовий документ в якому викладено суть, напрямки і способи реалізації підприємством ідей, охарактеризовано майбутній бізнес.

Функції бізнес-плану:

  • зовнішня, тобто зацікавленість людей в нових цілях підприємства.

  • внутрішня, тобто як управляти підприємством, щоб досягти результатів.

Цілі розробки бізнес-плану:

  • налагоджування ділових стосунків;

  • проектування системи управління;

  • своєчасне передбачення перешкод і проблем;

  • формування та розвиток управлінських якостей підприємця;

Стадії бізнес-плану:

  • початкова;

  • підготовча;

  • основна;

Структура бізнес-плану:

  • розробка резюме (повідомити про свої наміри);

  • галузь, фірма та її продукція;

  • дослідження ринку;

  • маркетинг-план;

  • виробничий план;

  • організаційний план;

  • оцінка ризику;

  • фінансовий план;

Послідовність дій розробки бізнес-плану:

  • вибір продукції;

  • дослідження ринкового середовища;

  • вибір та обґрунтування місця для розміщення фірми;

  • прогнозування можливих обсягів продажу продукції;

  • визначення виробничих параметрів;

  • розробка цінової та збутової політики;

  • обґрунтування вибору організаційних параметрів фірми;

  • опис потенціальних ризиків та дій для їх оптимізації;

  • оцінка фінансових параметрів бізнесу;

  • узагальнення висновків з основних положень бізнес-плану.

Середні та короткострокові плани відносяться до тактичного планування.



4.Зміст тактичних планів:


  1. Маркетингова діяльність.

  2. Виробнича діяльність:

  • випуск продукції в натуральному і вартісному виразі;

  • обгрунтування виробничої програми підприємства.

  1. Науково-дослідні роботи: відтворюються заходи щодо створення нових технологій.

  2. Праця, кадри і соціальний розвиток колективу.

  3. Капіталовкладення та капітальне будівництво: обсяг капітальних вкладень і будівельно-монтажних робіт.

  4. Матеріально-технічне забезпечення.

  5. Організація виробництва і заходи щодо удосконалення форм і методів організації і виробництва, праці та управління.

  6. Природоохоронна діяльність.

  7. Зовнішньо – економічна діяльність.

  8. Затрати, прибуток, рентабельність.

  9. Фінансова діяльність.


Показники плану:

  • За економічним змістом:

  • натуральні;

  • вартісні.

  • За економічним призначенням:

  • кількісні;

  • якісні.

Кількісні показники – абсолютний обсяг виробництва і ресурсів.

Якісні показники – за їх умовою визначається ефективність використання виробничих ресурсів і всього виробництва.

  • За способом характеристики предмету:

  • абсолютні;

  • відносні.

5.Оперативно-календарне планування


Оперативне планування - один з важелів (рычаг) управління виробництва, засіб довго-, коротко-, середньострокових планів.

Оперативне планування об’єднує два напрямки:

  1. Календарне планування – розробка оперативних планів та напрямів виготовлення і випуску продукції.

  2. Диспетчеризація (оперативний облік, контроль та регулювання виконання оперативних планів).

Основні завдання оперативного планування:

  1. Забезпечення виконання плану виробничої діяльності.

  2. Встановлення режиму роботи підприємства.

  3. Максимальне скорочення тривалості виробничого циклу, обсягів незавершеного виробництва.

Оперативне планування здійснюється на рівні цехів і дільниць.

Основні елементи оперативного планування:

  1. Планово-облікові одиниці виміру продукції .

  2. Планово-обліковий період, на який розробляється оперативний план.

  3. Нормативи просування виробництва.

Міжцехове оперативне планування – погодження номенклатури заготовок деталей, вузлів та строки їх пересування між цехами.

Системи оперативного планування:

  • по детальна;

  • комплектна;

  • на замовлення.

Вибір системи визначається типом виробництва і складом особливостей продукції.

Подетальна система: за планово-облікову одиницю використовується деталь певного найменування.

Види подетальної системи:

а). Складська система – рівень завантаженості та рівномірність випуску продукції визначається необхідністю підтримання складських запасів певних розмірів; використовується при великій кількості застосованих стандартних вузлів та деталей.

б). Система планування за нормами технологічних запасів: забезпечення виробничого процесу необхідними вузлами. Застосовується при серійному виробництві та великосерійному.

в). Система планування за строками подачі: в її основі лежать встановлені строки, засоби випуску партії деталей з урахуванням технологічних запасів та строків міжцехових подач в умовах серій і великосерійного випуску продукції при розробці оперативного плану і кожного разу по-різному. При цій системі в масовому виробництві встановлюються строки.

г). Система планування за тактом потоку: єдиний такт випуску продукції . Така система застосовується в масовому виробництві з широким використанням поточного виробництва.

Комплексна системаза облікову одиницю беруть об’єднані за певними ознаками комплекти деталей або вузлів.

Найбільш поширені підсистеми:

  • комплектно-вузлова;

  • комплектно-групова;

  • машино-комплектна.

а). Комплектно-вузлова: за планову одиницю беруть вузловий комплект. Ця система характерна для виробництва складної продукції з тривалим виробничим циклом.

б). Комплектно-групова: вона застосовується, коли визначаються деталі і вузли, що мають загально-технологічний процес (однакова періодичність запуску, випуску). Використовується як і машино-комплектна для виробництва нескладних виробів з невеликою кількістю деталей.

в). Машино-комплектна найбільш проста система за планово-облікову одиницю використовується машинокомплект, тобто повний комплект деталей.

Система оперативного планування на замовлення характеризується встановленням строків запуску-випуску продукції конкретного замовника.

Замовлення є планово-обліковою одиницею для підприємства в цілому.

Застосовується ця система в одиничному та дрібносерійному виробництві.

Переваги поточного виробництва:

  1. Зменшення вартості.

  2. Краще використання обігових фондів.

  3. Висока продуктивність.

Недоліки поточного виробництва:

  1. Малозмістовна праця при жорсткому ритмі роботи.

  2. Суперечливість між консервативною (конструктивно-технологічною стабільністю) і вибором динамічного виробництва і потреб ринку.

  3. Вузька спеціалізація робочих місць їх розміщення за ходом технологічного процесу створюють труднощі при переході на випуск нової продукції.

Стратегічний напрямок розвитку техніки і виробництва, гнучкі автоматизовані системи (ГАС).

Найбільш перспективним напрямом є сукупність ГАС + автоматизоване проектування продукції: об’єднання верстатів з числовим програмним проектуванням роботів, багато функціональних маніпуляціонних автоматичних транспортних засобів.

Завдання диспетчерської служби:

  1. забезпечення виконання графіків виробництва;

  2. контроль за ритмічним і достатнім завантаженням всіх робочих місць;

  3. виявлення і усунення простоїв;

  4. використання технологічних та страхових запасів в разі виникнення перебоїв у виробництві.


Різниця між тактичним та стратегічним плануванням:

  • часова різниця;

  • за охопленням сфер впливу (стратегічними – ширше і глибше)

  • сутня змістовність (в стратегічному відображаються місія і ціль, а в тактичному – сукупність засобів для досягнення цілей).



Просмотрено: 0%
Просмотрено: 0%
Скачать материал

Краткое описание документа:

ТЕМА№18: Прогнозування і планування діяльності підприємства.

  • Прогнозування розвитку підприємств.
  • Загальна характеристика планування , його види та методи.
  • Стратегічне планування.
  • Зміст тактичного планування.
  • Оперативно-календарне планування

1.Прогнозування розвитку підприємств.

Прогнозування розвитку підприємстванаукове обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його стану в майбутньому.

Принципи прогнозування:

  • Цільова направленість.
  • Системність.
  • Безперервність.
  • Збалансованість.
  • Оптимальне використання ресурсів.
  • Адекватність об’єкту і предмету планування.
  • Послідовне вирішення невизначеності.

Методи прогнозування:

Залежно від джерел інформації, технології її обробки, одержаних результатів методи прогнозування поділяють на 2 групи:

1. Фактографічні методи:

- екстраполяція;

- метод функцій (базується на використанні автокореляційних функцій);

- методи кореляційних і регресійнихмоделей (полягає в пошуку математичних формул, що характеризують статистичний зв’язок одного показника з іншим);

2. Евристичні методи (передбачає здійснення прогнозних розробок), за допомогою логічних прийомів:

- інтуїтивні:

а) метод експертних оцінок (збирання необхідної інформації, фляхом анкетування) застосовується 2 підходи: індивідуальні та групові оцінки.

б) метод мозкової атаки (заключається в проведенні дискусій);

- аналітичні:

а) метод морфологічного аналізу (ґрунтується на комбінаторці);

б) метод побудови „дерева цілей”;

в) метод інформаційного моделювання;

г) метод оптимізації.

Скачать материал

Найдите материал к любому уроку, указав свой предмет (категорию), класс, учебник и тему:

5 482 585 материалов в базе

Скачать материал

Другие материалы

Конспект лекции по ОУДп.14 Право "Роль права в жизни человека и общества"
  • Учебник: «Право: основы правовой культуры (базовый и углублённый уровни) (в 2 частях)», Певцова Е.А.
  • Тема: § 1. Юриспруденция как важная область человеческих знаний
«Право: основы правовой культуры (базовый и углублённый уровни) (в 2 частях)», Певцова Е.А.
  • 03.10.2020
  • 773

Вам будут интересны эти курсы:

Оставьте свой комментарий

Авторизуйтесь, чтобы задавать вопросы.

  • Скачать материал
    • 03.10.2020 463
    • DOCX 84.5 кбайт
    • Рейтинг: 5 из 5
    • Оцените материал:
  • Настоящий материал опубликован пользователем Удовенко Людмила Евгеньевна. Инфоурок является информационным посредником и предоставляет пользователям возможность размещать на сайте методические материалы. Всю ответственность за опубликованные материалы, содержащиеся в них сведения, а также за соблюдение авторских прав несут пользователи, загрузившие материал на сайт

    Если Вы считаете, что материал нарушает авторские права либо по каким-то другим причинам должен быть удален с сайта, Вы можете оставить жалобу на материал.

    Пожаловаться на материал
  • Автор материала

    Удовенко Людмила Евгеньевна
    Удовенко Людмила Евгеньевна
    • На сайте: 1 год и 3 месяца
    • Подписчики: 537
    • Всего просмотров: 18489
    • Всего материалов: 71