Выдаём удостоверения и дипломы установленного образца

Получите 5% кэшбэк!

Запишитесь на один из 793 курсов и получите 5% кэшбэк стоимости курса на карту

Выбрать курс
Инфоурок Другое КонспектыЛекция по Инвестициям на тему "Методологічні основи інвестування"

Лекция по Инвестициям на тему "Методологічні основи інвестування"

Скачать материал
библиотека
материалов

Тема 1.Методологічні основи інвестування

1.1 Економічна сутність інвестицій

1.2 Класифікація інвестицій

1.3 Фактори, що впливають на очікуваний результат прийнятого інвестиційного рішення

1.4 Основні поняття інвестиційної діяльності

Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підвищення конкурентоспроможності його продукції, зміцнення позиції на ринку значною мірою визначаються ефективністю здійснюваних ним інвестицій.

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення.

Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу є одержуваний прибуток. Обидва процеси – вкладення капіталу та одержання прибутку – відбуваються у певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток. У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування в повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту. У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау). Окремі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав. Розрізняють інвестиції валові та чисті. Валові інвестиції — це загальний обсяг інвестування за певний період, що спрямоване на нове будівництво, придбання засобів виробництва та приріст товарно-матеріальних засобів. Чисті інвестиції — це сума валових інвестицій без суми амортизаційних відрахувань у певному періоді. Динаміка чистих інвестицій характеризує економічний розвиток підприємства, галузі, держави. Якщо сума чистих інвестицій від'ємна, тобто обсяг валових інвестицій менший від суми амортизаційних відрахувань, це свідчить про зменшення об- 6 сягу випуску продукції. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного зростання, а якщо сума валових інвестицій перевищує суму амортизаційних відрахувань, то це означає, що економіка розвивається. З метою обліку, аналізу, планування і контролю використання інвестиції класифікують за певними ознаками. Залежно від об'єкта вкладання коштів розрізняють інвестиції реальні й фінансові. Реальні інвестиції— це вкладення капіталу в різні сфери діяльності й галузі народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називають виробничими інвестиціями, або капітальними вкладеннями. Фінансові інвестиції— це вкладення капіталу для придбання цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними й місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або процентів. За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі й непрямі. Прямі інвестиції— це вкладення коштів в певні об'єкти інвестування безпосередньо інвестором без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній і фондів). Непрямі інвестиції — це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об'- єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску і розміщення власних цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від цих інвестицій дохід посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів. За термінами інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції. За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні. Приватними називають інвестиції, які здійснюють громадяни та підприємства недержавної форми власності. Державними називають інвестиції, які здійснює держава в особі уряду і державних підприємств. Іноземними інвестиціями називають усі види цінностей, які вкладають іноземні інвестори в об'єкти інвестування на території України. Спільні інвестиції здійснюють інвестиційні фонди і компанії. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями. За регіональною ознакою розрізняють інвестиції внутрішні та зовнішні. Внутрішні інвестиції — це вкладення інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні — за її межами. Інвестиціями, які забезпечують підприємству зміцнення і розвиток його матеріально-технічної бази, упровадження нових технологій виробництва, зростання потужностей, є капітальні вкладення, або виробничі інвестиції. Плануючи інвестиції, підприємство повинно враховувати найважливіші фактори, що можуть вплинути на очікуваний результат прийнятого інвестиційного рі- 7 шення. Ці фактори розподіляють на загальноекономічні, галузеві й такі, що виникають безпосередньо на рівні підприємства. До загальноекономічних факторів належать фінансово-кредитна політика уряду, рівень інфляції у країні, державне стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, грошовий обіг у країні, рівень активності іноземних інвестицій, економічні зв'язки з іншими державами, чинне податкове законодавство тощо. Галузеві фактори характеризуються такими показниками, як рівень науковотехнічного розвитку галузі, енерго-, науко- та капіталомісткість виробництва, забезпеченість трудовим потенціалом, сировинними та енергоресурсами, зв'язки з іншими галузями народного господарства, тип галузі (розвивається швидко або повільно), територіальне розташування підприємств галузі тощо. До факторів, що діють на рівні конкретного підприємства, належать його виробничий потенціал та забезпеченість виробничими ресурсами, фінансовий стан, зв'язки зі споживачами продукції, відносини з конкурентами тощо. За дією зазначеного комплексу факторів і стадії життєвого циклу, в якій перебуває підприємство, його керівництво може вибрати за основу для розробки інвестиційної стратегії організації одну з таких базових стратегій: ― виживання (це захисна стратегія, яку використовують у разі кризи економічної діяльності підприємства); ― стабілізації (ця стратегія спрямована на усунення нестабільності (коливання) обсягів продажу виробленої продукції (надання послуг, виконання робіт) і отримуваних доходів); ― зростання (це найефективніша стратегія, що спрямована на досягнення стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу). Відповідність сформованої інвестиційної стратегії підприємства його загальній економічній стратегії визначається вибраним критерієм (показником) ефективності вкладення капіталу. Таким критерієм може бути певна норма прибутку на вкладений капітал, відсоткове збільшення частки ринку, підвищення продуктивності праці тощо. Законодавство України про інвестиційну діяльність спрямоване на забезпечення захисту прав, інтересів і майна суб’єктів інвестиційної діяльності незалежно від форм власності, а також на ефективне інвестування народного господарства України, розвитку міжнародного економічного співробітництва та інтеграції. Процес вкладання капіталу називають інвестуванням, а юридичних і фізичних осіб, що його здійснюють, — інвесторами. Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути: ― кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; ― рухоме і нерухоме майно (будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності); ― майнові права, права користування землею, водою, ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням; 8 ― сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформленнях у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих(ноу-хау) тощо. Інвестиції у відтворення основних фондів і на приріст матеріально-виробничих запасів здійснюються у формі капітальних вкладень. Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність здійснюється на таких засадах: ― інвестування, здійснюване громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками та товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності; ― державне інвестування, здійснюване органами влади і державними управлінськими структурами за рахунок коштів бюджетів, позабюджетних фондів і позикових коштів, а також державними підприємствами і установами за рахунок власних і позикових коштів; ― іноземне інвестування, здійснюване іноземними громадянами, юридичними особами і державами; ― спільне інвестування, здійснюване громадянами і юридичними особами України, іноземних держав. Інноваційна діяльність як одна з форм інвестиційної діяльності здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу. Вона передбачає випуск і поширення принципово нових видів техніки і технології, реалізацію довготермінових науково-технічних програм з великими термінами окупності витрат, фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень. Важливим напрямом інноваційної діяльності є розробка і впровадження ресурсозберігаючих технологій, які забезпечують поліпшення соціального і екологічного становища. Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок: ― власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо); ― позикових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити); ― залучених фінансових коштів інвестора (кошти , одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб); ― бюджетних інвестиційних асигнувань; ― безплатних і благодійних внесків, пожертвувань організацій, підприємств і громадян. Державне регулювання інвестиційної діяльності здійснюється з метою реалізації економічної, науково-технічної та соціальної політики. Воно визначається показниками економічного і соціального розвитку України, державними і регіональ- 9 ними програмами розвитку господарства, державними і місцевими бюджетами, передбачуваними в них обсягами державного фінансування інвестиційної діяльності. При цьому створюються пільгові умови для інвесторів, що здійснюють інвестиційну діяльність на найважливіших для задоволення суспільних потреб напрямах, насамперед у соціальній сфері, технічному і технологічному вдосконаленні виробництва, створенні нових робочих місць для громадян, які потребують соціального захисту, впровадженні відкриттів і винаходів, у агропромисловому комплексі, в реалізації програм ліквідації наслідків Чорнобильської аварії, у виробництві будівельних матеріалів, в галузі освіти, культури, охорони навколишнього середовища і здоров’я. Державне регулювання інвестиційної діяльності передбачає управління державними інвестиціями, а також регулювання умов інвестиційної діяльності, контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності. Управління державними інвестиціями здійснюють державні та місцеві органи влади і управління. Воно включає планування, визначення умов і виконання конкретних дій з інвестування бюджетних і позабюджетних коштів. Регулювання умов інвестиційної діяльності здійснюється шляхом: ― системи податків з диференціацією суб’єктів і об’єктів оподаткування, податкових ставок і пільг. Для регулювання інвестування податок на інвестиції; ― проведення кредитної та амортизаційної політики, в тому числі прискоренням амортизації основних фондів. Пільги з амортизації можуть встановлюватися диференційовано для окремих галузей і сфер економіки, елементів основних фондів, видів устаткування; ― надання фінансової допомоги у вигляді дотацій, субсидій, субвенцій, бюджетних позик на розвиток окремих регіонів, галузей, виробництв; ― державних норм та стандартів; ― антимонопольних заходів; ― роздержавлення і приватизації власності; ― визначення умов користування землею, водою та іншими природними ресурсами; ― політики ціноутворення; ― проведення експертизи інвестиційних проектів; ― інших заходів. Рішення щодо державних інвестицій приймаються на основі прогнозів економічного і соціального розвитку країни, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, цільових науково-технічних і комплексних програм і техніко-економічних обґрунтувань, що визначаються доцільністю цих інвестицій. Проекти цільових комплексних державних програм розробляються в порядку , який визначає Кабінет Міністрів України за участю зацікавлених державних органів і громадських організацій. Верховна Рада України затверджує їх у складі основних напрямів економічного і соціального розвитку країни. Верховна Рада України затверджує у складі основних напрямів економічного і соціального розвитку обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок державного бюджету. 10 Однією з форм державних інвестицій є державне замовлення на виконання робіт у капітальному будівництві. Державне замовлення розміщується, як правило, на конкурсній основі з урахуванням економічної вигідності цих замовлень для підприємств і організацій. Об’єкти державного замовлення приймаються в експлуатацію у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти і програми , що реалізуються за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, підлягають обов’язковій державній експертизі. Інвестиції за рахунок інших джерел підлягають державній експертизі у питаннях додержання екологічних і санітарно-гігієнічних вимог. Державна експертиза інвестицій здійснюється у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. Місцеві органи влади у межах своїх повноважень регулюють інвестиційну діяльність на своїй території, в тому числі узгоджуючи питання створення виробничих і соціальних об’єктів, використання природних ресурсів суб’єктами інвестиційної діяльності. Вартість продукції, робіт і послуг у процесі інвестиційної діяльності визначають за вільними цінами і тарифами, в тому числі за підсумками конкурсів (торгів), а у випадках, передбачених законодавчими актами, — за державними фіксованими та регульованими цінами і тарифами. Ціни у будівництві визначаються з використанням державних кошторисних норм і рекомендованих цін. Держава гарантує стабільність умов здійснення інвестиційної діяльності, додержання прав і законних інтересів її суб’єктів. Умови договорів, укладених між суб’єктами інвестиційної діяльності, зберігають свою чинність на весь термін дії цих договорів і у випадках, коли після їх укладення законодавством встановлено умови, що погіршують становище суб’єктів або обмежують їхні права, якщо вони не дійшли згоди про зміну умов договору. Державні органи та їхні посадові особи не мають права втручатися в діяльність суб’єктів інвестиційної діяльності, крім випадків, коли таке втручання допускається чинним законодавством і здійснюється в межах компетенції цих органів і посадових осіб. Ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об’єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених законодавством. У разі прийняття державними або іншими органами актів, що порушують права інвесторів та учасників інвестиційної діяльності, збитки, завдані суб’єктами інвестиційної діяльності, підлягають відшкодуванню у повному обсязі цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішує суд або арбітражний суд відповідно до їхньої компетенції. Держава гарантує захист інвестицій незалежно від власності, а також іноземних інвестицій. Захист інвестицій забезпечується законодавством України, а також договорами з іноземними державами. Інвесторам , у тому числі іноземним, забезпечується рівноправний режим, що включає застосування заходів дискримінаційного характеру, які могли б перешкодити управлінню інвестиціями, їх використанню та 11 ліквідації, а також передбачаються умови і порядок вивезення цінностей і результатів інвестицій. Інвестиції не можуть бути безплатно націоналізовані, реквізовані. Такі заходи можуть застосовуватися лише на основі законодавчих актів України з відшкодуванням інвестору в повному обсязі збитків, заподіяних у зв’язку з припиненням інвестиційної діяльності. Порядок відшкодування збитків інвестору визначається законодавчими актами. Внесені або придбані інвестором цільові банківські вклади, акції та інші цінні папери, платежі за набуте майно або за орендні права у разі вилучення відповідно до законодавчих актів України відшкодовуються інвесторами, за винятком сум використаних або втрачених за їхньою участю. Спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом, арбітражним або третейським. При недодержанні договірних зобов’язань суб’єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільнює винну сторону від виконання зобов’язань, якщо інше не передбачено законом або договором. Інвестиційна діяльність може бути зупинена чи припинена за рішенням інвесторів (при цьому вони відшкодовують збитки учасникам інвестиційної діяльності) або уповноваженого державного органу.

Контрольні питання

1. Економічна сутність інвестицій.

2. Класифікація інвестицій за ознаками: характер участі у інвестуванні; термін дії; форма власності.

3. Характеристика капіталовкладень.

4. Засади здійснення інвестиційної діяльності.

  • Если Вы считаете, что материал нарушает авторские права либо по каким-то другим причинам должен быть удален с сайта, Вы можете оставить жалобу на материал.
    Пожаловаться на материал
Курс повышения квалификации
Курс профессиональной переподготовки
Педагог-библиотекарь
Курс профессиональной переподготовки
Специалист в области охраны труда
Скачать материал
Найдите материал к любому уроку,
указав свой предмет (категорию), класс, учебник и тему:
также Вы можете выбрать тип материала:
Краткое описание документа:

Тема 1.Методологічні основи інвестування

1.1 Економічна сутність інвестицій

1.2 Класифікація інвестицій

1.3 Фактори, що впливають на очікуваний результат прийнятого інвестиційного рішення

1.4 Основні поняття інвестиційної діяльності

Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підвищення конкурентоспроможності його продукції, зміцнення позиції на ринку значною мірою визначаються ефективністю здійснюваних ним інвестицій.

Термін "інвестиція" походить від лат. invest, що означає "вкладати". Нині інвестиції – це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення.

Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання процентів від банківських вкладень капіталу.

Проверен экспертом
Общая информация
Скачать материал

Вам будут интересны эти курсы:

Курс повышения квалификации «Подростковый возраст - важнейшая фаза становления личности»
Курс повышения квалификации «Организация научно-исследовательской работы студентов в соответствии с требованиями ФГОС»
Курс повышения квалификации «Основы управления проектами в условиях реализации ФГОС»
Курс профессиональной переподготовки «Логистика: теория и методика преподавания в образовательной организации»
Курс повышения квалификации «Применение MS Word, Excel в финансовых расчетах»
Курс повышения квалификации «Финансы предприятия: актуальные аспекты в оценке стоимости бизнеса»
Курс профессиональной переподготовки «Разработка эффективной стратегии развития современного ВУЗа»
Курс повышения квалификации «Мировая экономика и международные экономические отношения»
Курс профессиональной переподготовки «Корпоративная культура как фактор эффективности современной организации»
Курс профессиональной переподготовки «Деятельность по хранению музейных предметов и музейных коллекций в музеях всех видов»
Курс профессиональной переподготовки «Организация системы менеджмента транспортных услуг в туризме»
Курс профессиональной переподготовки «Методика организации, руководства и координации музейной деятельности»
Курс профессиональной переподготовки «Управление качеством»

Оставьте свой комментарий

Авторизуйтесь, чтобы задавать вопросы.