Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015

Опубликуйте свой материал в официальном Печатном сборнике методических разработок проекта «Инфоурок»

(с присвоением ISBN)

Выберите любой материал на Вашем учительском сайте или загрузите новый

Оформите заявку на публикацию в сборник(займет не более 3 минут)

+

Получите свой экземпляр сборника и свидетельство о публикации в нем

Инфоурок / Музыка / Конспекты / Методична розробка «Вивчення монографічної теми «Л.Толстой. «Анна Каренина» + презентация
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Музыка

Методична розробка «Вивчення монографічної теми «Л.Толстой. «Анна Каренина» + презентация

библиотека
материалов

Міністерство освіти і науки України

Миколаївський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Відділ освіти Миколаївської райдержадміністрації

Кривобалківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів








Н.М Калашник



Вивчення монографічної теми

«Л.М.Толстой «Анна Кареніна» у 10 класі

(за програмами обох рівнів)













Крива Балка 2010


































Н.М. Калашник



Вивчення монографічної теми

«Л.М.Толстой «Анна Кареніна» у 10 класі

(за програмами обох рівнів)

_____________________________________


З досвіду роботи вчителя-методиста Кривобалківської ЗОШ І-ІІІ ступенів Миколаївської районної ради Миколаївської області



















Крива Балка 2010


hello_html_m61f7d4ba.jpg



Загальні рекомендації до вивчення теми


Специфіка курсу вивчення літератури у 10 класі полягає в тому, що на цьому етапі поглиблюються зв’язки між сприйняттям твору, його інтерпретацією, аналізом і системою теоретичних понять. Збільшується самостійність школярів у виборі варіантів аналізу, в моральній, естетичній і емоційній оцінках творів, у з’ясуванні своєрідності письменника і його ролі в розвитку національної і світової літератур.

У 10 класі розширюється вплив художнього твору на духовну сферу учнів, збільшуються вимоги до володіння засобами аналізу. Створюються передумови для поступового співвідношення вивчення конкретної теми із загальною концепцією курсу літератури. Більш високий рівень логічних і художніх узагальнень впливає на глибину конкретно-образного мислення старшокласників.

Своєрідність цього етапу полягає у збільшенні вимог до активного використання учнями знань з історії і теорії літератури, у їхньому свідомому ставленні до вибору варіантів аналізу. Завершуючи вивчення курсу зарубіжної літератури ХІХ століття, учні усвідомлюють етичні і естетичні критерії оцінок літературних творів.

Навчальний матеріал при вивченні роману Л.М. Толстого орієнтовно можна розподілити таким чином:


Рівень стандарту (4 год.)

Академічний рівень (7 год)

1

Життєвий і творчий шлях письменника. Духовні і творчі шукання та здобутки Л.М.Толстого. Роман «Анна Кареніна».

1

Життєвий і творчий шлях

письменника. Духовні

і творчі шукання та здобутки

Л.М.Толстого.

2

Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Паралелізм у композиції роману.

2

Роман «Анна Кареніна»

(загальна характеристика

роману)

3

Образи-характери роману, пластичність змалювання і психологічна глибина.

3

Суперечливий образ Анни.

4

«Діалектика душі» толстовських героїв, особливості стилю. Творчість Льва Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури.

4

Образ Левіна, його

автобіографічна складова.



5

Образи-характери роману,

пластичність змалювання і

психологічна глибина.



6

«Діалектика душі» толстовських

героїв.




7

Паралелізм у композиції роману,

особливості стилю. Творчість

Льва Толстого як найповніший

вияв можливостей реалістичної

літератури


Детальніше зупинимося на ключових моментах вивчення теми.

Враховуючи складність роботи з великим епічним твором, а також з метою організації вдумливого читання, вчитель дає перспективні індивідуальні завдання: підготувати повідомлення «Історія сім’ї Оболонських», «Історія сім’ї Левіних», «Історія сім’ї Кареніних», «Історія сім’ї Щербацьких», «Історія сім’ї Вронських», «Життя і духовні шукання Костянтина Левіна», «Образ Кареніна», «Образ Вронського», «Образ Стіви Облонського». Такі завдання учні отримують заздалегідь разом із завданням прочитати роман.

На першому уроці при вивченні біографії Л.Толстого акцентуємо увагу на формуванні життєвих переконань і художніх принципів письменника. Важливо донести до учнів ставлення письменника до основних подій свого часу, до народу, історії, справжніх цінностей людської особистості, сімейних стосунків, що знайшло глибоке і всебічне втілення в його творах, записах, листах до сучасників. Особливого значення набуває використання записів із щоденника Толстого, його портретів, уривків із творів. Форма проведення уроку-біографії різноманітна: урок-лекція, урок-презентація, самостійні доповіді учнів, робота з підручником, заочні екскурсії.

Дуже важливо, щоб перший урок був емоційний, наблизив письменника до підлітків ХХІ століття. Учні відразу мають почути питання, що мучили Толстого до кінця життя: у чому сенс життя? Що значить жити по совісті? Чому тільки сама людина має відповідати за свої дії і вчинки? Що таке життєва позиція і особиста відповідальність перед людьми і часом? Чи має право на існування сім’я, у якій розірвані духовні зв’язки?

Враховуючи насиченість першого уроку, у рівні стандарту доцільно основні етапи життя і творчості Толстого подати у вигляді презентації (10-15 хв), (Додаток 1) під час якої звучить емоційне слово вчителя і учні роблять тезові записи. Можна використати опорну схему «Творча еволюція Л.Толстого» (Схема 1).

Протягом другої частини уроку учитель дасть загальну характеристику твору, з’ясує враження дітей від роману, визначить ключові епізоди.

Схема 1. Творча еволюція Л.Толстого

«Исповедь», «Холстомер. История лошади», «Смерть Ивана Ильича», «Крейцерова соната», «Отец Сергий», «Воскресение» та ін. Новизна тематики: статеве питання, духовне відродження, оновлення людини після гріхопадіння; засудження суддівства, духовенства та богослужіння.

світогляд: духовна криза і перелом; заперечення всіх форм державного, суспільного і релігійного життя, «опрощення», «непротивлення злу насиллям», «толстовство»

ІІІ етап(1882-1910)

Велич письменника і мислителя


«Война и мир», «Анна Каренина», «Азбука», «Книга для чтения» Проблематика: особистість і народ, їхня роль в історії, шляхи розвитку пореформеної Росії, заклик до єднання, дослідження сімейних стосунків, місце жінки у суспільств;

художні знахідки: створення роману-епопеї, герої – люди свого часу, але не «зайві», впритул підійшов до «потоку свідомості», використання символу; світогляд: передчуття духовної кризи, переоцінка ідеалів дворянської культури, сумніви в релігії.




ІІ етап (1863-1880)

Розквіт творчості

«Детство», «Отрочество», «Юность»

«Утро помещика», «Севастопольские рассказы», «Казаки», ін. ( Новизна тематики: роз’єднаність людей, трагедія російського дореформенного села, людина і війна, моральні цінності; художні знахідки: «діалектика душі», психологія людини на війні, майстерність жіночого портрета, тяжіння до епічності; світогляд: захопленнння ідеалом «природної людини»




Світова слава


І етап(1852-1863)

Рання творчість


Систематизувати матеріал, виділити головне, активізувати увагу десятикласників допоможе «паспорт» роману, який учні заповнюють у процесі роботи і звертаються до нього протягом наступних уроків:


Роман Л.М.Толстого «Анна Кареніна»

Країна: Росія.

Автор: Лев Миколайович Толстой (1828 -1910).

Напрям: критичний реалізм.

Назва, рік створення: «Анна Кареніна» (1873-1877).

Жанр: роман про кохання, соціальний роман.

Місце у спадщині: приніс світову славу, предтеча модерністських романів, «душевный переворот Толстого.

Центральні теми: кохання; сімейні стосунки «дворянських гнізд» (Кареніних, Облонських, Щербацьких, Левіних, Вронських); криза всіх цінностей, що охопила російське суспільство після реформи 1861 року.

Головна думка: «мысль семейная».

Проблематика: роль сім’і в житті людини; пошуки основ міцних сімейних стосунків; право жити за порухами власної душі чи обов’язок перед родиною; відповідальність батьків за щастя своїх дітей; розорення «дворянських гнізд; моральні цінності суспільства.

Особливості композиції: дві паралельні сюжетні лінії (Левін і Анна); повтори ситуацій і образів; 8 частин, поділених на розділи, лише один з них має назву «Смерть». Роман тримається не на зовнішній фабулі і безпосередніх стосунках між героями, а на внутрішніх зв’язках.

Епіграф: «Мне отмщение, и Аз воздам» ( Не вам судити її).

Місце дії: Москва, Петербург, помістя Левіна, Вронського, Італія, Німеччина.

Ключові епізоди: зустріч Анни і Вронського на вокзалі; кінні скачки; хвороба Анни, Анна в театрі «у позорного столба», таємне побачення з сином, зустріч з Левіним, монолог Анни перед самогубством, фінал роману.

У профільних класах на першому уроці вчитель звернеться до записів у щоденнику письменника, залучить учнівські повідомлення, використає міжмистецькі зв’язки, звертаючись до «толстовської» теми у поезії, живописі, улюблених музичних творів Л.Толстого.

Розглянемо, яким чином можна відбирати і подавати матеріал для вивчення на конкретному прикладі.

Рівень стандарту

Академічний рівень

Історія створення роману

Задум і створення роману - 70-і роки, розквіт творчих сил Толстого.

В той час, коли він працював над здійсненням задумів, у його свідомості народжується нова художня ідея. 25 лютого 1870 року С,А, Толстая (дружина) записала в своєму щоденнику: «Вчера вечером он мне сказал, что ему представился тип женщины из высшего общества, замужней, но потерявшей себя. Он говорил, что задача его сделать эту женщину жалкой и не виноватой, и что как только ему представился этот тип, так все лица…нашли себе место и сгруппировались вокруг этой женщины». Але тільки через три роки (1873) автор від задуму перейшов до створення роману. Завершив роботу у 1877 році. Всього було 4 редакції твору. Якщо у першій редакції твору Анна була внутрішньо і зовнішньо неприваблива, то в остаточному варіанті цей образ кардинально змінився.


Історія створення роману

Задум і створення роману - 70-і роки – розквіт творчих сил Толстого. В той час, коли він працював над здійсненням замислів, у його свідомості народжується нова художня ідея Письменник згадував: «Це було, як тепер: після обіду я лежав на дивані і курив. Чи замислився я, чи тільки боровся зі сном, не знаю, але несподівано переді мною промайнув оголений жіночий лікоть витонченої аристократичної руки. Я мимоволі став придивлятися до цього видіння. З’явилися шия, плечі й, нарешті, цілий образ вродливої жінки у бальній сукні, яка наче благала про допомогу, дивлячись на мене сумними очима. Видіння зникло, та я вже не міг звільнитися від його враження, воно переслідувало мене і вдень, і вночі, і, щоб позбавитися його, я повинен був знайти йому втілення».

25 лютого 1870 року С,А, Толстая (дружина) записала в своєму щоденнику: «Вчера вечером он мне сказал, что ему представился тип женщины из высшего общества, замужней, но потерявшей себя. Он говорил, что задача его сделать эту женщину жалкой и не виноватой, и что как только ему представился этот тип, так все лица…нашли себе место и сгруппировались вокруг этой женщины». Але тільки через три роки автор від задуму перейшов до створення роману. Сама дійсність ніби штовхала Толстого до втілення видіння у твір. У січні 1872 р. кинулася під поїзд на станції Ясенки Анна Пирогова, позашлюбна дружина поміщика Бібикова. Сім’я Толстого дуже добре знала загиблу жінку.

Роман «Анна Каренина» створювався в період з 1873 по1877 р.. З часом задум суттєво змінювався: змінювався план роману, розширювалися і ускладнювалися його сюжет і композиція, змінювалися герої та їхні імена. Анна Кареніна, якою сьогодні її знають мільйони читачів, мало схожа на свою попередницю із початкових редакцій

В перших редакціях роману (в одній із самих ранніх він мав іронічний заголовок «Молодец-баба») героїня була зображена як фізично, зовнішньо, так і душевно, внутрішньо, непривабливою. Набагато симпатичніше виглядав її чоловік

Від редакції до редакції Толстой духовно збагачував свою героїню і морально звеличував її, роблячи все більш привабливою. Натомість образи її чоловіка і Вронського (в перших варіантах він мав інше прізвище) змінювалися у зворотному напрямку, тобто їхній духовний і моральний рівень знижувався. Всього було 4 редакції твору.

Задум сюжету роману пов’язаний з сюжетом пушкінського «Євгенія Онєгіна»: «Очевидно, что “Анна Каренина” начинается тем, чем “Евгений Онегин” заканчивается. Толстой полагал, что вообще рассказ нужно начинать с того, что герой женился или героиня вышла замуж <…>. В гармоническом мире Пушкина равновесие брака сохраняется. В смятенном мире толстовского романа — рушится. Все же и в “Анне Карениной” эпос побеждает трагедию. Поиски смысла жизни, не дающие покоя Левину, лежат, однако, не только за пределами любви, но даже и семьи, хотя Лев Толстой вдохновлялся в этом романе “мыслью семейной” (Громова-Опульская Л. Д. А. С. Пушкин у истоков «Анны Карениной»: Текстология и поэтика. С. 170—171.)



В основу вивченням теми «Суперечливий образ Анни. Образ Левіна, його автобіографічна складова. Паралелізм у композиції роману» за рівнем стандарту доцільно покласти роботу з «Порівняльною таблицею до характеристики образів» (Л.В. Ковбасенко//Всесвітня література у середніх навчальних закладах

України. – 2007. - №2.- с.22)




Частина

Анна


Левін



1





2



3















4








5



6







7





8

Приїзд до Москви З метою примирення родини брата. Знайомство з Вронським. Повернення до Петербурга


Розвиток роману з Вронським. Вагітність. Перегони.


Розмова з Кареніним. Відмова від розриву стосунків з Вронським.








Пологи. Хвороба. Спроба самогубства Вронського. Передчуття катастрофи. Сон про мужика, що кує залізо. Відмова від розлучення. Від'їзд з Вронським за кордон.




Повернення до Петербурга. Сцена в опері.

У маєтку Вронського. Приїзд Доллі. Розмова з Доллі про дітей. Сварка з Вронським через його затримку на виборах. Рішення їхати до Москви з Вронським. Лист до Кареніна з проханням про розлучення.

Зустріч з Левіним і розмова з ним. Сварка з Вронським. Передчуття катастрофи. Телеграми. Видіння маленького мужичка. Самогубство.


Приїзд до Москви, щоб зробити пропозицію Кіті.

Знайомство з Вронським. Повер-нення до маєтку після відмови. Кіті.

Заняття господарством. Намагання забути Кіті. Розмова з Облонським про подальшу долю Кіті, про жінок та сім'ю.

Приїзд брата Сергія Івановича. Устрій господарства.Спроба економічної перебудови господарства: нові стосунки з селянами. Поїздка до Свияжського, який намагався звести Левіна зі своєю родичкою.Розмови про економічний стан країни. Ранкова зустріч з каретою, в якій їхала Кіті.

Приїзд брата Миколи. Думки про смерть. Відізд за кордон.



Перебування за кордоном у промислових містах, а не столицях (про це розповідає Стіві). Зустріч з Кареніним Примирення з Кіті.



Весілля. Внутрішнє незадоволення сімейним життям. Смерть брата Миколи.

У маєтку. Гості. Сварка з Васею. Вибори. Зустріч із Вронським. Приїзд до Москви


Спроба вести інтелектуальне життя в Москві. Зустріч і розмова з Анною. Пологи Кіті. Суперечливе враження від народження сина.

Сергій Іванович їде до Левіна у село. Питання віри. Роздуми про сутність смерті. Внутрішній розлад.

Близькість до самогубства. Роздуми про сенс життя. Гроза. Примирення з самим собою.

На цьому і наступному уроках (Образи-характери роману, пластичність змалювання і психологічна глибина) у рівні стандарту діалог з учнями буде здійснюватися на емоційно-естетичному рівні, коли перевага надаватиметься первісному враженню від прочитаного, усвідомленню учнями задоволення від краси художнього слова, а теоретичні, історико-літературні матеріли слід звести до мінімуму, тоді як в академічному рівні переважатиме літературно-критична робота з текстом, коли великого значення набувають випереджальні завданя і самостійна робота, ґрунтовні знання з теорії та історії літератури, обізнаність з різних видів мистецтва, готовність до дискусії, узагальнень.

На останньому уроці узагальнення і систематизації у рівні стандарту важлива інструктивна роль вчителя, а в академічному рівні – стимулювання власних учнівських висновків та зауважень щодо твору.

Система уроків за романом Л.М.Толстого

«Анна Кареніна»


Урок 1. «Толстой – це цілий світ» (М.Горький)

Зміст. Л.М.Толстой. Життєвий і творчий шлях. Духовні і творчі шукання та здобутки письменника.

Мета. Познайомити з головними віхами життєвого та творчого шляху письменника, розкрити складність і велич його духовних і творчих шукань та здобутків; розвивати вміння синтезувати матеріал, робити висновки; виховувати прагнення бути справжньою людиною, цілеспрямованість.

Обладнання: портрет письменника, презентація «Етапи життя і творчості Л.М.Толстого», виставка книг.


Матеріали до уроку

Актуалізація опорних знань

  • Що ви знаєте про Л.М.Толстого?

  • Які твори письменника ви читали? Які екранізації бачили ?

Вступне слово вчителя (на фоні вальсу Шопена сі-мінор №2 твор. 69)

Он был сплетеньем всех корней

России, ствол ее и крона,

Певец ее трудов и дней ,

Ее сермяга и корона.

В нем встретились, схлестнулись в нем

Ее дворянство и крестьянство,

В непостоянстве – день за днем –

Ее живое постоянство.

Туляк в нем видит земляка,

Родную душу – парижанин.

Рабочая его рука

Своею мощью поражает,

Своею нежностью, своей

Неутомимостью, и, право,

Из-за кустов его бровей

Глядит колюче наша слава. ( Лев Озеров)

Оголошення теми, мети (Слайд 1)

Якщо б ми хотіли у літературі ХІХ століття знайти людину, яка б втілювала у собі епоху, то це, безперечно, був би Лев Миколайович Толстой. Дмитро Мережковський сказав навіть більше: «Лицо его — лицо человечества. Если бы обитатели иных миров спросили наш мир: кто ты? — человечество могло бы ответить, указав на Толстого: вот я». Справедливо звучать і сьогодні слова: «Толстой – это целый мир». І не тільки тому, що книги, написані ним, - це кращі сторінки світової літератури, а й тому, що його власне життя – це шлях від народження до безсмертя, приклад вимогливості до самого себе, перш за все, як до людини. В народі кажуть: «Яке коріння, таке й насіння». Коріння славного роду Толстих по материнській лінії переплітається з родом О.Пушкіна і сягає епохи Петра І. Та все ж людина починається з дитинства. Якими були дитинство і юність Толстого?

(Повідомлення учня про дитячі та юнацькі роки Толстого. Слайди 2,3)

Вчитель. З 19 років письменник веде щоденник протягом усього життя. У повному зібрані творів щоденник Л.М.Толстого налічує 13 томів. Це –дзеркало душі, складних життєвих пошуків письменника, філософа, людини, громадянина.

«Мне 23 года. Много рассчитывал я на эту эпоху, но, к несчастью, я остаюсь все тем же…. Резкие перевороты не возможны… оказался слаб во многих случаях – в простых отношениях с людьми, в опасности, в карточной игре, и все так же одержим ложным стыдом. Много врал… Ленился очень много…»

«Мне 24 года; а я еще ничего не сделал. Я чувствую, что недаром вот уже 8 лет я борюсь с сомнениями и страстями. Но на что я назначен? Это откроет будущность». ( Зважаючи на те, що матеріалів для вивчення біографії Толстого досить у кожного вчителя, далі наводимо лише основні моменти ).

1. В трилогії «Дитинство» (1852), «Отроцтво» (1854), «Юність» (1857), вибудовується перша сходинка прийому «діалектика душі» героїв Толстого. (Слайд 4)

2. «Севастопольские рассказы» (1855-1856) – вперше зобразив війну як важку повсякденну працю; російський солдат – скромний трудівник, навіть не підозрює, що він герой. Піднімає проблеми війни і миру, розкриває психологію людини перед лицем смерті. З виходом « Севастопольских рассказов» приходить слава. (Слайди 5,6)

3.Педагогічна діяльність Л.М. Толстого. Твори для дітей 1856. (Сл.7)

4.Толстой – мировий посередник, (реформа 1861 року). Одруження («Устроен быт на долгие годы») на С.А.Берс. (Слайд 8)

5. «Казаки» (1863) – повість завершує перше десятиріччя творчості. Це останній крок перед створенням великого епічного полотна про долю батьківщини.

6. «Війна і мир» - роман-епопея. «Это великое произведение великого писателя и это подлинная Россия». (И.С.Тургенев); більш як 600 персонажів, дія – більше 15 років.

Толстой вважав, що у творі письменник повинен любити головну думку. У «Війні і мирі» - це «мысль народная». Оцінка вчинків, характерів, історичних подій, філософські роздуми, сімейна хроніка, картини природи – все пронизано «мыслью народной», прагненням зрозуміти і відобразити риси національного характеру великого народу.

Проблеми:

а) особистість і народ (війна);

б) шляхи розвитку Росії;

в) заклик до єднання (загальнолюдська цінність).

Головні герої – люди свого часу, але вони не «зайві». Вони шукають і знаходять своє місце, шляхи служіння діяльному добру (на відміну від героїв І половини ХІХ століття).

7. «Я без колебания назвал «Анну Каренину» величайшим социальным романом во всей мировой литературе» (Т.Манн). Цей роман (1873-1877 рр.)ввів Толстого у світову літературу. (Слайд 9)

8. Духовна криза, розрив із дворянською ідеологією, відмова від власного благополуччя; «непротивление злу насилием». «Воскресение» (Слайди 10,11,12).

9. Останні роки життя і творчості – Безсмертя генія.( Слайди 13,14,15)

Толстой стоял в дверях вагона

вдали от всех и от всего.

Старушка, будто на икону,

перекрестилась на него.

Бежал…о жизни беспокоясь,

о дне грядущем…Гнев из глаз!

И вот его увозит поезд,

Машина, а не тарантас!

Все получилось мощно, грозно!

Толстой нашел диван пустой.

Его узнали два подростка,

Пропели тихо: «Ле-ев Толсто-ой…»

Скрипит старушка деловито:

«Далече старец!.. О-хо-хо…»

А Лев Толстой сидел сердитый.

Он знал, что едет – далеко. (Глеб Горбовский)

Рефлексія. Слово про письменника ( Учні по черзі говорять не більше одного речення про Толстого, не повторюючи вже сказаного)

Домашнє завдання: сторінки за підручником; індивідуальні повідомлення:

І- історія сім’ї Оболонських, ІІІ - історія сім’ї Левіних,

ІІ – історія сім’ї Кареніних, ІV - історія сім’ї Щербацьких,

V - історія сім’ї Вронських.


Урок 2. «Художній твір є плодом любові» ( Л. Толстой)

Зміст. Роман «Анна Кареніна».

Мета. дати загальну характеристику роману (визначити тему, головну думку, систему образів, проблематику, сюжет, ключові епізоди), розкрити філософські погляди Толстого на сім’ю; розвивати навички цілісного аналізу великого епічного твору, аналітичне мислення, вміння аргументувати власну думку; виховувати почуття відповідальності при створенні сім’ї.

Наочність. Виставка різних видань «Анны Карениной», ілюстрації до твору. портрет письменника.

Матеріали до уроку

На початку уроку на дошці записана матриця «паспорта» роману, наведеного вище. Учні в процесі роботи її заповнюють самостійно.

Вступне слово

Задум і створення роману - 70-і роки – розквіт творчих сил Толстого.

В той час, коли він працював над здійсненням замислів, у його свідомості народжувалася нова художня ідея. Письменник згадував: «Це було, як тепер: після обіду я лежав на дивані і курив. Чи замислився я, чи тільки боровся зі сном, не знаю, але несподівано переді мною промайнув оголений жіночий лікоть витонченої аристократичної руки. Я мимоволі став придивлятися до цього видіння. З’явилися шия, плечі й, нарешті, цілий образ вродливої жінки у бальній сукні, яка наче благала про допомогу, дивлячись на мене сумними очима. Видіння зникло, та я вже не міг звільнитися від його враження, воно переслідувало мене і вдень, і вночі, і, щоб позбавитися його, я повинен був знайти йому втілення». 24 лютого 1870 року С,А, Толстая (дружина) записала в своєму щоденнику: «Вчера вечером он мне сказал, что ему представился тип женщины из высшего общества, замужней, но потерявшей себя. Он говорил, что задача его сделать эту женщину жалкой и не виноватой, и что как только ему представился этот тип, так все лица и мужские типы, представлявшиеся прежде, нашли себе место и сгруппировались вокруг этой женщины». Але тільки через три роки автор від задуму перейшов до створення роману.

Сама дійсність ніби штовхала Толстого до втілення видіння у твір. У січні 1872 р. кинулася під поїзд на станції Ясенки Анна Пирогова, позашлюбна дружина поміщика Бібикова. Сім’я Толстого дуже добре знала загиблу жінку.

Роман «Анна Каренина» створювався в період з 1873 по 1877 рр. З часом задум суттєво змінювався: змінювався план роману, розширювалися і ускладнювалися його сюжет і композиція, змінювалися герої та їхні імена. Анна Кареніна, якою сьогодні її знають мільйони читачів, мало схожа на свою попередницю із початкових редакцій. В перших редакціях роману (в одній із самих ранніх він мав іронічний заголовок «Молодец-баба») героїня була зображена як фізично, зовнішньо, так і душевно, внутрішньо, непривабливою. Набагато симпатичніше виглядав її чоловік

Від редакції до редакції Толстой духовно збагачував свою героїню і морально звеличував її, роблячи все більш привабливою. Натомість образи її чоловіка і Вронського (в перших варіантах він мав інше прізвище) змінювалися у зворотному напрямку, тобто їхній духовний і моральний рівень знижувався. Завершено роботу у 1877 році. Всього було 4 редакції твору.

Задум сюжету роману пов’язаний з сюжетом пушкінського «Євгенія Онєгіна»: «Очевидно, что “Анна Каренина” начинается тем, чем “Евгений Онегин” заканчивается. Толстой полагал, что вообще рассказ нужно начинать с того, что герой женился или героиня вышла замуж <…>. В гармоническом мире Пушкина равновесие брака сохраняется. В смятенном мире толстовского романа — рушится. Все же и в “Анне Карениной” эпос побеждает трагедию. Поиски смысла жизни, не дающие покоя Левину, лежат, однако, не только за пределами любви, но даже и семьи, хотя Лев Толстой вдохновлялся в этом романе “мыслью семейной”» (Громова-Опульская Л. Д. А. С. Пушкин у истоков «Анны Карениной»: Текстология и поэтика. С. 170—171.)

  • Спробуйте визначити, яка головна думка твору? Чому?

Вчитель. «Чтоб произведение было хорошо, - писав Толстой, - надо любить в нем главную, основную мысль. Так, в «Анне Карениной» я любил мысль семейную, в «Войне и мире» любил мысль народную».

У романі є і народні образи, але на перший план виходять «дворянські гнізда» - сім’ї Щербацьких, Кареніних, Левіних, Облонських. Ми вже знаємо, що книгу творять і письменник, і читач. Поділіться враженнями, яким ви створили свій роман?

Бесіда з виявлення первинного сприйняття тексту.

1.Чи є, на ваш погляд, у романі зразкова сім’я?

2. Чиї сімейні стосунки вам найбільше подобаються?

3. Чи вважаєте ви щасливою головну героїню?

4. У чому бачите причину її нещастя?

5. Хто з героїв вам найбільше сподобався? Кому ви співчуваєте?

6. Про що цей роман? Яка його тема? (Кохання, сімейні стосунки).

Вчитель. Читаючи Толстого, пам’ятаємо, що він не просто «бытописатель», він – філософ. І як мислитель Толстой мав своє вчення про сім’ю, без знання якого ми не зможемо глибоко зрозуміти роман. Спробуємо розібратися в поглядах Толстого на сім’ю.

  • Людина, за вченням Толстого, складається з протиріч: в ній борються «два начала»- тваринне (тілесне) і духовне. Духовне виявляється в любові до світу, до ближнього, як до самого себе. Чим більше людина наповнена такою любов’ю, тим ближча вона до Бога.

  • У сучасних сім’ях основне місце займає тваринний інстинкт, а духовні зв’язки висять на волосині або взагалі рвуться. А без них сім’ї немає.

  • Жіноча емансипація – явище протиприродне. Головний обов’язок жінки – народжувати і виховувати дітей.

  • В основу виховання повинен бути покладений закон про істинне життя, який веде до духовного суспільства, до єднання людей. Правда – ось головна умова виховання; але щоб не соромно було показати дітям всю правду свого життя, треба зробити його хорошим, духовним.

  • Виховувати дитину треба через себе (особистий приклад).

Саме дослідження сім’ї у сучасному йому суспільстві робить Толстой у романі. Про це говорить і початок роману (Цитати за виданням: Толстой Л.Н. Анна Каренина: Роман в 8 ч.- К.:Дніпро, 1989.- 683 с.: портр.- / Шк. Б-ка/)

«Все счастливые семьи похожи друг на друга, каждая несчастливая семья несчастлива по-своему». Давайте ще раз поглянемо на сім’ї, представлені у творі.

Повідомлення учнів і узагальнення за стратегією «Гронування».

Орієнтовний матеріал, який пропонується учням, як висновки повідомлень.

1.«Все смешалось в доме Облонских». Уже з самого початку Толстой показує в романі реальне становище дворянських сімей, які руйнуються, або «с годами остаются на старых местах, постылых обоим супругам только потому, что нет ни полного раздора, ни полного согласия».

Така сім’я Облонських, де немає духовної близькості між чоловіком і жінкою. Степан Аркадійович згоден з тим, що «брак есть отжившее учреждение». Мета освіти на його думку, «изо всего делаать наслаждение». От він і живе, шукаючи насолод, а все інше просто відкидає від себе. Стіва любить дітей, але розпутна поведінка примушує його брехати і прикидатися у розмові з дітьми: «Девочка знала, что между отцом и матерью была ссора, и что мать не могла быть весела, и что отец должен был знать это, и что он притворяется спрашивая об этом так легко. И она покраснела за отца. Он тотчас же понял это и тоже покраснел». Виховання дітей Стіва повністю переклав на плечі Доллі. Будучи глибоко ображена легковажним чоловіком, вона саме в дітях знаходить своє щастя. Толстой змальовує Доллі-матір красивою, бо вона виконує своє призначення жінки. Сім’я не розпадається, бо ніхто не зробить рішучий крок. Для Стіви це непомірні клопоти і втрата матеріального благополуччя, для Доллі – це страх самотності, і Доллі-мати не мислить дітей без батька.

2. Сім’я Кареніних до зустрічі Анни з Вронським тільки здавалася благонадійною, але Анна не переймалася таким станом речей, знаходячи втіху у материнській любові до сина. Нерівний шлюб з «людиною у футлярі», у якому було щось фальшиве, тримався тільки про людське око, заради світських пристойностей. Обидва підкорялися розміреному порядку життя (Ч.1, р.ХХХІІІ), але кожен залишався наодинці зі своїми проблемами. Тому, коли вперше з’явився у житті Анни Вронський, то вона вирішує, що «говорить мужу об этом не надо и нельзя. Говорить – значит придавать важность тому, что значения не имеет». І це тоді, коли душа вже підсвідомо відчуває тривогу. Але вся біда в тому, що душа Анни для Кареніна не існує. Коли Каренін зіткнувся з фактом не із циркуляра, а з життя, він сам вибудував стіну між собою і дружиною, закривши серце і залишивши розум для вирішення проблеми : «Что делалось, и что делается в ее душе, не мое дело, это дело ее совести» (Ч.2, р.VІІІ) « Твои чувства – это дело твоей совести; но я обязан указать тебе твои обязанности». Вони знову залишаються кожен зі своєю проблемою: Анна - з пристрасним коханням, Каренін – з турботами, як зберегти пристойність, а між ними рветься душа малого Сергійка.

Більшого відчуження між чоловіком і дружиною важко уявити. І через те, що сім’я тримається тільки на зовнішніх пристойностях серед знайомих, впливових людей, страждає дитина. Недарма Толстой порівнює Сергійка з компасом, який вказує тим, хто втратив дорогу в житті, що вони пішли хибним шляхом.

3. Соромно доньці Облонського за нещирість батька, боляче і важко розбиратися Сергійкові Кареніну у фальшивих стосунках батька і матері, не знає родинного тепла маленька Аня, приречена на сирітство. І це не виняткове явище у тодішньому суспільстві. Моральне становище сімей Толстой показав через сприйняття Вронського. Він не любить і не поважає свою матір, не відчуває потреби у шлюбі, йому байдуже до страждань Кіті, про яку він миттєво забуває, побачивши Анну. Звістка про майбутню дитину викликала «припадок этого странного, находившего на него чувства омерзения к кому-то». А от стати коханцем заміжньої знатної дами – значить викликати захоплення і особливу повагу оточуючих. З’єднавши з Анною свою долю, задовольнивши шалену пристрасть, він так і не зміг зробити її частиною свого життя, повернувшись до звичного кола і полишивши жінку та доньку на самоті. Є багатство, навіть розкіш, але немає сім’ї, дому, згоди, взаємного розуміння і довіри, духовного смислу кохання. Сім’я, створена тільки на фізичній близькості, приречена.

Розлучення, сирітство, крах духовних зв’язків – основна тема «Анны Карениной».

4. По-іншому вирішують свої проблеми Левін і Кіті: прагнуть поговорити, розкрити свою душу, зрозуміти іншого і допомогти.

Левін, рано втративши батьків, прагне сімейного щастя, душевного спокою, любові, дітей. Його несміливе сватання примушує Кіті побачити, настільки сильне в ньому моральне почуття, повага до людини, до жінки, бажання разом добиватися добра.

Письменник все ж таки настійливо проводить думку: родова честь, традиція, доброго імені, патріархальний сімейний устрій, де чоловік – розумний господар, друг, батько, а жінка – мати, де все спаяно атмосферою взаєморозуміння, прощення, терпіння, де чоловік і жінка разом у горі і в радості – це те, чого позбавлені Вронський, Облонський і що таке дороге Левіну. Невипадково Левін мислить так: спочатку шлюб, а потім жінка, єдина на все життя.

5. Щербацькі – велика дружна, хоча і трішки безалаберна московська сім’я. Тут панує добра, душевна атмосфера, тому так любить відвідувати їх Левін. Навіть Вронський, якому у сім’ї вбачалося щось чуже і вороже, думає: «Вот именно за то я люблю Щербацких, что сам лучше делаюсь».

Між сестрами - любов і довіра. Батько найбільше піклується про честь і чистоту своїх доньок. Мати вважає своїм обов’язком влаштувати їхнє щасливе заміжжя і з тривогою спостерігає, як у суспільстві поширюються явища емансипації: утворюються якісь жіночі товариства, курси, дівчата вільно поводяться з чоловіками і впевнені в тому, що вибирати собі чоловіка – це їхня особиста справа, а не батьків. Але кожен член цієї родини дослухається до думки інших, готовий вибачитися і піти на поступки. Головне – тут усі піклуються один про одного. У Щербацьких немає місця фальші, будь-яка неправда просто виштовхується зі здорового організму цієї сім’ї, як щось стороннє. Кіті і Доллі, зображені Толстим як прекрасні матері і вірні, терплячі дружини, виросли саме в цій родині.

Вчитель. Цей роман Л. Толстого, як правило, називають сімейним романом, але це в першу чергу роман про кохання, адже головні герої при всій їхній несхожості - від пристрасної Анни, до чесного дивака Левіна і сухого бюрократа Кареніна – всі вони люблять, і кожен розуміє це почуття по-своєму.

Саме любов розкриває і разюче змінює їхні характери, життя, стає внутрішньою суттю кожного, і це вічне загальнолюдське почуття зближує час роману і час читача, навіть якщо він уже у ХХІ столітті.

Власне, роман починається з протиставлення двох чоловіків, суперників – поміщика-провінціала Костянтина Левіна і столичного красеня-аристократа Олексія Вронського, які добиваються любові ніжної, наївної Кіті Щербацької.

Вже потім утворяться дві пари – Анна і Вронський, Левін і Кіті, і на їхніх зовсім різних долях будується роман про кохання.

Роман носить назву «Анна Кареніна». Це традиційно для літератури ХІХ століття – називати твір ім’ям героя (А.Доде «Кола Бруньйон», Флобер «Мадам Боварі», Бальзак «Гобсек» і т.д.) І в той час назва допомагає відразу виявити головну героїню і основну сюжетну лінію. Але варто звернути увагу ще й на кінець роману. Чи закінчується оповідь зі смертю Анни?

Учень коротко переказує події 8 частини роману і цитує останній абзац тексту.

Вчитель. Таким чином, у романі ми бачимо дві сюжетні лінії: історія життя Анни і доля Левіна (хоча можна говорити і про три, враховуючи лінію сім’ї Облонських). Їхні життєві шляхи не перетинаються, за що критики докоряли авторові, вказуючи на те, що роман недосконалий у художньому плані, в плані «архітектури» Л.Толстой з цим рішуче не погоджувався. «Я горжусь, напротив, архитектурой, - відповідав він одному з критиків, - своды сведены так, что нельзя заметить, где замок. И об этом я более всего старался».

Отже, в романі треба бачити зв’язок внутрішній, відокремленість сюжетних ліній – поверхнева. Головні герої Анна і Левін вступають у конфлікт з фальшивістю і брехнею вищого світу, і це єднає їх. Внутрішній зв’язок підкреслюється і композицією роману. Паралельно сценам життя вищого суспільства ідуть сцени життя Левіна серед простого народу (кінні скачки – косовиця Левіна; гра у крокет – полювання і т.д.).

Крім того, через образ Левіна, його напружені духовні пошуки, автор вводить нас в атмосферу пореформеної епохи, зображує життєвий устрій і побут різних прошарків тодішнього суспільства від столичних аристократів і чиновників до помісного дворянства і селян. В романі піднімаються слов’янське питання, проблеми класичної освіти, становище «инородцев» та інше, що дає право називати цей роман соціальним. Сам письменник назвав свій

hello_html_m3247b9ef.gif«Гроно».Типи сімей у романі Л.Толстого


твір «романом широким, свободным». (Чи це не передчуття роману-ріки?)

Толстой настирливо показує нам фальш, штучність, неприродність взаємовідносин людей вищого дворянського кола. А простота, щирість і відвертість простих людей ще більше відтінює повну відсутність таких стосунків у суспільстві, де розігрується трагедія головної героїні. Що ж це за суспільство?

Навколо виникають і розпадаються легковажні зв’язки. Бетсі Тверська, Ліза Меркалова та ін. за зовнішньою пристойністю ховають розбещеність, розпутство і руйнування сімей. Головне – зовні правила пристойної поведінки дотримуються. Тому так і обурені всі поведінкою Анни. Адже вона кинула виклик відкритістю своїх почуттів. Чи не про це говорить епіграф до роману? Як ви його розумієте? (Учні дають своє тлумачення епіграфа).

Вчитель. Епіграфом до роману Толстой вибрав слова Бога із біблійної книги Второзаконня в церковнослов’янському перекладі: «Мне отмщение, и Аз воздам». Спочатку епіграф мав такий варіант «Мне отмщение»- «Я винен».

Остаточний варіант змінено, і тепер, йдучи за авторською думкою, можемо розуміти так: «Ти винен і будеш покараний». Але, може, все-таки Толстой, дописавши «Аз воздам», хотів підкреслити, що саме в Божій волі виносити вирок Анні, і не вам судити її, не тим, хто сам у скверні гріха. Сам письменник з цього приводу писав: « Много худого люди делают сами себе и друг другу только оттого, что слабые, грешные люди взяли на себя право наказывать других людей. «Мне отмщение, и Аз воздам». Наказывает только Бог и то только через самого человека»

Підсумок. Усна перевірка і корекція зроблених протягом уроку записів ( У разі браку часу перевіряються зошити, корекція робиться на початку наступного уроку)

Яка ж вона, жінка, що викликала стільки суперечок?

Це тема наступного уроку.

Домашнє завдання: перечитати Ч.1, р.XVIIIXXIII, XXVIIIXXXIII,

Ч.2,p.IV, VII – XI, XXII-XIII, XXVIII –XXIX; Ч.3,р.XV- XVI, XXIII;

Ч.4,р.III-IV, XVII, XXIII; Ч.5, р.VIII, XXIXXXXIII; Ч.6,р. XXI-XXV, XXXII;

Ч.7,р.IX-XII, XXIII-XXXI

Дібрати цитати до образу Анни, риси зовнішності виписати в зошит (Створення цитатного ряду «Портрет Анни Кареніної очима інших персонажів» індивідуально або по групах:

Вронський: с.67, 68, 139, 463,626 Каренін: с.135,136, 188,353,

Левін: с.584, 585, 587 Доллі: с.97,516

Кіті: с.76,82,83,85, 635 Погляд на себе : с.138, 632).





Урок 3. «Кожен із нас носить у собі і пекло, і небо» (О.Уайльд)

Зміст. Суперечливий образ Анни Кареніної.

Мета. Дати характеристику образу Анни Кареніної, розвивати навички характеристики героя епічного твору; виховувати повагу до людини, почуття милосердя, терпимості, любові до життя.

Наочність. Кадри із кінофільму ілюстрації до твору, опорні схеми.

Матеріали до уроку

Вступне слово вчителя. Сьогоднішню розмову про головну героїню твору можна було б почати традиційно, з’ясовуючи ваше ставлення до Анни Кареніної, що спонукало б вас дати оцінку їй. Але, пам’ятаючи епіграф до роману, відмовимося від прямих суджень, а краще складемо сенкан.

Анна

Красива, (не)щаслива,

(Не)любить, втрачає, гине,

Кидає виклик лицемірному світові.

Жінка.

Як бачимо, важко однозначно схарактеризувати душевний стан, почуття героїні, тому тема нашого уроку звучить саме так (оголошення теми і мети уроку)

З образом Анни пов’язане «жіноче питання», яке письменник порушував ще у «Війні і мирі». Яке призначення жінки? Яке її місце у суспільстві? – ці питання хвилювали Толстого-мислителя. Але в цьому романі ми не знайдемо розлогих філософських міркувань і прямих авторських оцінок головної героїні.

Тут все сплелося у тугий вузол: позашлюбне кохання, безлюбовна сім’я, право жінки на власний вибір, особиста свобода і норми суспільної моралі, материнство і зрада власної дитини. Толстой піднімає безкінечний ряд проблем – і жодну не вирішує остаточно, спонукаючи до нових роздумів читачів.

Яка ж вона, жінка, що викликала стільки суперечок?

Найперше, що впадає в око при зустрічі з Анною, - це краса, і не тільки зовнішня, а й ще якась особлива, внутрішня, що поєднувала у собі силу, ніжність, жіночність і притягувала до себе оточуючих. Давайте подивимось на Кареніну очима інших персонажів, користуючись цитатами.

Учні наводять цитати, виписані вдома в зошит.

Вронський вперше бачить Анну такою: « …почувствовал необходимость еще раз взглянуть на нее - не потому, что она была очень красива, не по тому изяществу и скромной грации, которые видны были во всей ее фигуре, но потому, что в выражении ее миловидного лица,... было что-то особенно ласковое и нежное. …Блестящие, казавшиеся темными от густых ресниц, серые глаза ее дружелюбно, внимательно остановились на его лице… Вронский успел заметить, сдержанную оживленность, которая играла в ее лице и порхала между блестящими глазами и чуть заметной улыбкой, изгибавшей ее румяные губы. Как будто избыток чего-то переполнял ее существо, что мимо ее воли выражалось то в блеске взгляда, то в улыбке. Она потушила умышленно свет в глазах, но он светился против ее воли в чуть заметной улыбке» (с.67) « Она покраснела, … опять выпрямилась и с тою же улыбкой, волновавшейся между глазами и губами, подала руку Вронскому. Он пожал маленькую ему поданную руку и, …обрадовался тому энергичному пожатию, с которым она крепко и смело тряхнула его руку. Она вышла быстрой походкой, так странно легко носившею ее довольно полное тело.»(68) «Он…был поражен новою, духовною красотой ее лица» (130). «Вронский вдруг увидал голову Анны, гордую, поразительно красивую и улыбающуюся в рамке кружев… Постанов ее головы на красивых и широких плечах, и сдержанно-возбужденное сияние ее глаз и всего лица напомнили ему ее такою совершенно, какою он увидел ее на бале в Москве» (463).

Кіті при першій зустрічі бачить, що «Анна непохожа была на светскую даму или на мать восьмилетнего сына, но скорее походила бы на двадцатилетнюю девушку по гибкости движений, свежести и установившемуся на ее лице оживлению, выбивавшемуся то в улыбку, то во взгляд, если бы не серьезное, иногда грустное выражение ее глаз, которое поражало и притягивало к себе Кити. Кити чувствовала, Анна была совершенно проста и ничего не скрывала, но что в ней был другой какой-то, высший мир недоступних для нее интересов, сложных и поэтических» (76). На балу «…видела дрожащий вспыхивающий блеск в глазах и улыбку счастья и возбуждения, невольно изгибающую губы; и отчетливую грацию, верность и легкость движений» (83) «Она была прелестна в своем простом черном платье, прелестны были ее черные руки с браслетами, прелестна твердая шея с ниткой жемчуга, прелестны вьющиеся волосы расстроившейся прически, прелестны грациозные легкие движения маленьких ног и рук, прелестно это красивое лицо в своем оживлении; но было что-то ужасное и жестокое в ее прелести.»… «…что-то чуждое, бесовское и прелестное есть в ней »(85)

«Долли была поражена тою временною красотой, которая только в минуты любви бывает на женщинах… Все в ее (Анны) лице: определенность ямочек щек и подбородка, склад губ, улыбка, которая как бы летала вокруг лица, блеск глаз, грация и быстрота дижений, полнота звуков голоса, …- все было особенно привлекательно...» (516).

Каренин. «…лицо ее блестело ярким блеском; но блеск этот был не веселый – он напоминал страшный блеск пожара среди темной ночи»(136). «Он…смотрел на ее смеющиеся, страшные теперь для него своею непроницаемостью глаза…» (136).

«Левин увидел…женщину…в темном, разноцветно-синем платье …на той самой высоте красоты, на которой она была уловлена художником на портрете. Она была менее блестяща в действительности, но зато в живой было что-то такое новое привлекательное, чего не было на портрете» (584) «Особенный блеск осветил лицо Анны…» (585).. «Кроме ума, грации, красоты, в ней была правдивость. Она от него не хотела скрывать всей тяжести своего положення. Сказав это, она вздохнула, и лицо ее, вдруг приняв строгое выражение, как бы окаменело» (587).

Погляд на себе: «Она долго лежала неподвижно с открытыми глазами, блеск которых, ей казалось, она сама в темноте видела» (138); «Кто это?» - думала она, глядя в зеркало на воспаленное лицо со странно блестящими глазами, ипуганно смотревшими на нее» (632).

Вчитель. Складність і суперечливість натури головної героїні Толстой передає самою манерою зображення зовнішності Анни. Портрет створюється на протязі семи частин роману, при чому кожен герой бачить її по-своєму: Вронського вражає сила життя, енергія, повнота почуттів, що переповнюють Анну і вихлюпуються через очі, посмішку, внутрішнє світло. Кіті захоплюється простотою і природністю Анни, прямотою її натури, несхожістю на інших і перша відчула у ній зародження нового, «бісівського». Доллі бачить те, чого так не вистачає їй самій: красу закоханої жінки, яку люблять. Левін відкриває в Анні те, на що інші уваги не звертали: розум і правдивість. Кареніна лякає обличя Анни, яка вийшла за межі його розуміння. І найбільш вражаючим відкриттям Толстого у зображенні портрета є погляд героїні на себе з боку, коли вона в темряві бачить, як сяють її очі, чи не впізнає себе в дзеркалі. Якими ж повинні бути внутрішні суперечності, щоб дійти до стану майже фізичної роздвоєності!

Прослідкуйте за деталями портрета, як борються в Анні тілесне і духовне, світле і темне (робота з таблицею).

Духовне

Тілесне

В выражении ее миловидного лица,... было что-то особенно ласковое и нежное.

Он…был поражен новою, духовною красотой ее лица.

Анна была совершенно проста и ничего не скрывала


избыток чего-то переполнял ее существо, что мимо ее воли выражалось то в блеске взгляда, то в улыбке ..

сдержанную оживленность, которая играла в ее лице

было что-то ужасное и жестокое в ее прелести.


что-то чуждое, бесовское и прелестное есть в ней.

ее смеющиеся, страшные теперь для него своею непроницаемостью глаза…

лицо ее блестело ярким блеском; но блеск этот был не веселый – он напоминал страшный блеск пожара среди темной ночи

лицо ее, вдруг приняв строгое выражение, как бы окаменело.

Однозначно те, що Анна красива. А вона щаслива чи нещаслива? Щоб відповісти на це запитання, треба визначитися, що взагалі потрібно людині для щастя і згадати історію її життя.

У вас є пелюстки Квітки щастя. Напишіть одним словом, що, на вашу думку, людині потрібно для щастя і прикріпіть пелюстки на дошці.







planthello_html_m7e1b06f4.gif

hello_html_6039721.gif



hello_html_m534f86ea.gif

hello_html_75c814ff.gif

ЩАСТЯ



hello_html_96c20e7.gifhello_html_m589f318f.gif


hello_html_1d9a4a89.gif


hello_html_f7d55e1.gif



Бесіда з попутним складанням плану характеристики образу

1. Розкажіть історію заміжжя Анни.

2. Чи щаслива була з чоловіком? Як сприймала своє сімейне життя?

3. Як сталося, що вона відразу покохала Вронського? (Ч.1, рХХІХ - ХХХ)

4. Доведіть, що Анна не здатна брехати. (Ч.2, р.ХХVІІІ)

5.Чи правильно зробила, сказавши чоловікові про свою зраду?

6.Чому не відразу пішла від чоловіка? (Сцена зустрічі з сином Ч.5, рХХІХ-ХХХІ)

7. Доведіть, що Анна - сильна жінка. (Сцена в театрі ,ч.5, р.ХХХІІІ)

8.Чи щаслива вона з Вронським? Чому? (Ч.2, р.ІХ, Ч.5,р ХХІV, Ч.7,р.ХХІІІ)

9. Що приводить її до самогубства? (Ч.7, р. ХХХ, ХХХІ)

10. Який епізод життя Анни вразив вас найбільше? Чому?

ПЛАН

1.Портретна характеристика Анни, її соціальне становище.

2.Заміжжя Кареніної.

3.Кохання до Вронського.

4.Риси характеру:

а) стриманість, уміння володіти собою;

б) поетичність, здатність глибоко, по-справжньому кохати;

в) щирість, неприйняття лицемірної моралі;

г) любов до сина;

д) доброта, вміння співчувати ближньому;

є) схильність до самоаналізу, здатність усвідомлювати свою вину.

е) непересічність, сила характеру;

ж) розум, душевна чистота жінки.

5. Самогубство – фатальна помилка.

Вчитель. Знаючи історію життя цієї неординарної жінки, подивіться на нашу Квітку щастя і скажіть, чого їй не вистачало для щастя до зустрічі з Вронським? Звичайно, любові. Яскравою свічкою осяяла вона життя Анни, та чи зробила щасливою? Робота з опорною схемою «Кохання Анни»

Кохання Анни

Сором гріхопадіння

hello_html_2a89bf85.pnghello_html_m6b20aacb.gifhello_html_m37385bb9.gifЩастя взаємності Душевний спокій

і рівновага

Глибоке і щире Син

почуття

Очікування кохання і Становище

тривога-заметіль у суспільстві



Несподівана зустріч Добре ім’я

передчуття незвіданого



Почуття

материнства


Вронський


Розмірене

спокійне існування Життя


hello_html_12690b2c.gifhello_html_36d52a14.gif

ЗДОБУТКИ ВТРАТИ


Хто винен у тому, що молода, красива, енергійна, розумна, любляча жінка пішла з життя?

Перш за все, це її аристократичне оточення. (Робота з опорною схемою «Три кола петербурзьких аристократів»).

Саме конфлікт світлої душі і брехливого оточення – одна з причин трагедії Анни. Захищаючи своє право на любов без брехні і обману, вона кидає їм виклик, і вони не прощають їй своєї нікчемності і ницості.

  • Чому не зберіг Анну Вронський? Чому вона втрачає і його?

(Стосунки, засновані тільки на фізичній близькості, приречені. Немає духовних зв’язків, спільних інтересів, він надто залежить від звичного кола).

Вчитель. Анна зізнається Доллі: «…я люблю, кажется, равно, но обоих больше чем себя, два существа – Сережу и Алексея… Только эти два существа я люблю, и одно исключает другое. Я не могу их соединить, а это мне одно нужно… Если кто несчастен, так это я». Її почуття, її трагедія настільки сильні, що Толстой, поборник материнства, сім’ї, не наважується на відкрите засудження Анни. Перед її стражданням він мовчить. Воістину, «Мне отмщение, и Аз воздам».

Звичайно, не можна не бачити, що розпад сім’ї, позашлюбні зв’язки, руйнують душу людини. Прекрасна Анна у своєму бунті проти лицемірства, облуди, сірості життя. Як жінка, вона знаходить своє покликання у коханні. Але ж у гріховному коханні вона втрачає щось хороше, якусь кращу часточку своєї душі. Може, тому Бог відбирає у неї почуття щастя від материнства? Будемо справедливі і зазначимо, що Анна залишається чесною, на відміну від Емми Боварі, героїні роману Флобера. Іван Франко, який змалював трагедію кохання бідної селянки в «Украденому щасті», назвав Анну «подлинной героиней».

  • Чи був у Анни інший вибір?

Звичайно, можна було б залишитися з нелюбом і терпіти, оберігаючи священний трикутник «чоловік – дружина – син». Але трагедія Анни не тільки у зовнішньому конфлікті з суспільством, а ще й у внутрішньому - значно глибшому і складнішому. Вона захотіла бути тільки жінкою, а не дружиною, не матір’ю, а значить порушила природній стан речей. «Господи, прости мне все!» - це останні слова Анни, які свідчать про прагнення повернутися до Бога.

Шлях терпіння обрала Доллі, хоча щасливою жінкою її не назвеш. Зате їй ніколи не буде соромно перед власними дітьми, і вона не завдасть їм страждань.

Тhello_html_m2733b5b8.gifри кола петербурзьких аристократів




































Щасливою жінкою у шлюбі стала Кіті завдяки духовній спорідненості з Левіним, про якого піде мова на наступному уроці.

Рефлексія. «Вільне письмо» (протягом 5 хвилин учні записують думки з теми, не відриваючи ручки від аркуша).

Домашнє завдання: перечитати розділи, пов’язані з життям Левіна; підготувати повідомлення про героя (індивідуальне завдання).


Урок 4. «Що є людина? І - що я? І – що ти?» (В.Вітмен)

Зміст. Образ Левіна, його автобіографічна складова.

Мета. Охарактеризувати образ Левіна, визначити його автобіографічну складову і особливості авторської позиції у творі; розвивати навички характеристики образу героя епічного твору; формувати активну життєву позицію.

Наочність. Портрет Л.Толстого, ілюстрації до твору.


Матеріали до уроку

Актуалізація опорних знань.

  1. Які особливості композиції роману? (Дві сюжетні лінії – Левін і Анна)

  2. Що говорив про «архітектуру» роману сам Толстой? (Тримається на внутрішніх зв’язках)

  3. Чи пов’язана доля Левіна з долею Анни? (Безпосередньо ні: зустрічаються тільки один раз, захоплений її красою, розумом, правдивістю; до цієї зустрічі Толстой взагалі нічого не каже про ставлення Левіна до Анни, хоча з Вронським у Левіна непрості взаємини)

  4. Чи можна вважати не тільки Анну, а й Левіна головним героєм твору? Чому? (Так, про це говорить майже рівний обсяг сторінок, присвячений героям, паралелізм подій)

Вчитель. Толстой не відразу вводить образ Левіна у структуру роману. Він з’являється тільки у четвертій редакції і посідає важливе місце у творі. Чому? Тому що Толстой - філософ, він не може обмежитися лише зображенням побуту і звичаїв епохи. Більш того, здатність бути теоретиком з багатьох питань він цінував значно більше, ніж талант письменника. Ось як він відповів на захоплення шанувальників з приводу його найбільших романів: «Это всё равно, что к Эдисону кто-нибудь пришёл и сказал бы: „Я очень уважаю вас за то, что вы хорошо танцуете мазурку“. Я приписываю значение совсем другим своим книгам (религиозным!)».

Значить, Левін був потрібний саме Толстому-мислителю, який через лінію Анни висловив свій погляд на жіноче питання, але не міг обмежитися цим. Йому треба було розв’язати питання, що самому не давали спокою: навіщо живе людина? Для чого вона приходить у цей світ? У чому сенс життя? І шукати відповіді він доручає саме Левіну. Крім того, Левін переймається шляхами реформування господарства. Саме через нього Толстой зображує Росію поміщика і селянина в період, коли «…все это переворотилось и только укладывается». І ми переконуємося, що цей роман не тільки любовний, а ще й соціальний.

Повідомлення учня «Історія життя і духовних шукань Левіна».

Орієнтовний план.

1.Портретна характеристика.

2.Левін-дворянин-землероб.

3.Стосунки Левіна з братами.

4.Багатий духовний світ героя:

а) пошуки сенсу життя, справжніх духовних цінностей;

б) роздуми про шляхи розвитку села;

в) увага до суспільного життя;

г) значущість моральних принципів.

4. Сімейне життя Левіна.

5. Пошуки правди, небажання жити фальшиво.

Вчитель. Життя Левіна складається з двох світів: зовнішнього і внутрішнього (Робота зі схемою «Зовнішня пересічність і духовне багатство Левіна») Вчитель. Зовні нецікавий, дивакуватий «…помещик, занимающийся разведением коров, стрелянием дупелей и постройками, то есть бездарный малый, из которого ничего не вышло, и делающий, по понятиям общества, то

самое, что делают никуда не годящиеся люди», Левін настільки глибоко переймається сенсом життя, що серед видимого повного благополуччя мало не дійшов до самогубства. До цієї внутрішньої драми героя приводять вічні сумніви, намагання розібратися у життєвих проблемах.

Рано втративши батьків, Левін прагне сімейного щастя, душевного спокою, дітей. Чесний, простий, сором’язливий, він має

Зовнішня пересічність і духовне багатство Левіна

hello_html_m13447c3e.gif


почуття глибокої поваги до людини, до жінки, у стосунках з якою для Левіна первинне моральне почуття, духовна спорідненість. Його головна ідея: «Мне, главное, надо чувствовать, что я не виноват» близька позиції Кіті: «Я не могу иначе жить, как по сердцу…». Закінчивший університет, розумний, освічений дворянин, Левін їде в село, щоб успішно господарювати, опроститися, працювати разом із селянами в полі і навіть одружитися на селянці.

Він людина справи і дії. Провівши більшу частину свого життя у селі, він хоче зберегти і налагодити своє господарство. Бачачи розорення дворянських помість, зубожіння селян, він намагається створити економічну систему, яка змогла б примирити інтереси «совестливых» поміщиків і селян.

Втілюючи в життя мрію про опрощення, разом з мужиками косить, утримується від брехні і шкідливих дворянських звичок, наслідує прості народні звичаї і порядки, але відчуває, що старий устрій приречений. Його засмучує не розуміння з боку селян, які не вірять, що «цель помещика могла состоять в чем-нибудь другом, кроме желания обобрать их сколько можно». Не завжди починання чоловіка розуміє Кіті, герой переживає складнощі з почуттями до новонародженого сина.

Левін знайомиться з різними формами дворянського суспільного життя (губернські вибори, дискусії в англійському клубі) і переконується в його пустоті і даремності. Він так і не знайшов відповіді на питання: як жити? Як хазяйнувати? Які стосунки налагодити з селянами? Ним володіло «чувство внутренней тревоги и ожидание близкого разрешения».

Вихід для себе Левін прагне знайти в народній правді. Слова старого селянина Фоканича про те, що треба жити «для души, по правде, по-божью», він сприймає як одкровення. Поняття добра у Фоканича пов’язане з Богом, і до цього народного, а не до церковного Бога повертається Левін.

Таким чином, весь роман, особливо його фінал, наповнений тривожними думками про життя, віру і безвір’я, сумнівами в релігії, які мучили не тільки героя роману, а і його автора.

  • Безсумнівно, ви вже помітили риси автобіографічності образу Левіна. Назвіть їх. (Учні називають факти, відомі з біографії Толстого: історію одруження (вікова різниця) Левіна і Кіті, їхнього шлюбу (дружина – найкращий, вірний друг, але не всі погляди чоловіка поділяє); доля брата Миколи, опрощення, любов до ковзанів, заняття гімнастикою, захоплення косарством, прагнення до самовдосконалення).

На автобіографічність образу Левіна вказує прізвище героя, яке повинне вимовлятися «Льовін». Толстого у домашньому колі називали «Льов Миколайович», у відповідності до російської, а не церковнослов’янської вимови. У щоденнику дружина письменника описала освідчення в коханні шляхом записування крейдою перших букв у словах, що буквально відтворено у романі в епізоді освідчення Левіна і Кіті. Але автобіографічність простежується не тільки у зовнішніх фактах життя героя, а, насамперед, у думках, які вкладає Толстой у свідомість Левіна, його ставлення до селян, до природи, до громадського життя, релігії, родини.

Однак, Левін і Толстой - не тотожні. Прямі авторські характеристики героїв, авторські коментарі, які чітко окреслюють симпатії і антипатії Толстого – свідчення активної авторської позиції у творі. Це майже не властиво письменникам ХІХ століття, а скоріше тяжіє до епохи Просвітництва.

  • Назвіть усі назви розділів роману («Смерть»).

  • Хто з письменників і в якому творі уже використовував подібний прийом?

Стендаль у романі «Червоне і чорне» використав цей прийом «навпаки»: всі розділи мають назву, крім тих, які описують сцени смертного вироку і загибель Сореля.

  • Чому саме смерть Миколи Левіна Толстой змальовує так докладно і не виокремлює розділ про самогубство Анни?

Крім того, що історія життя Миколи Левіна нагадує долю одного з братів самого Толстого, це єдина природна смерть у творі. Називаючи розділ, письменник хотів привернути увагу не до смерті конкретної людини, а до цієї проблеми взагалі. Так само, використовуючи у двох розділах пропуски (Згадайте, що вони означали в «Евгение Онегине»? – Пропущені глави). Толстой привертає увагу до двох епізодів: перша зрада Анни чоловікові і її зізнання Доллі про те, що у неї ніколи не буде дітей. Що це? Нагадування письменника, який мав 13 дітей, нам, сьогоднішнім, про цінності шлюбу і материнства, попередження про наслідки втрати моральних цінностей? Можливо. Чехов сказав, що Толстой не вирішив в «Анні Кареніній» жодного питання, але порушив їх напрочуд точно. Тому і приваблює роман читачів.

Завершуючи роботу над образом Левіна, хочеться нагадати сцену, коли під час полювання він іде весняним лісом і помічає, як ворушиться старе сухе листя (Ч.2, р.ХV). Це його знизу пробивали паростки молодої трави. «Каково! Слышно и видно, как трава растет», - каже сам собі Левін. Змалювуючи весняне оновлення природи, Толстой вселяє читачеві віру в те, що життя має непереборну силу над будь-яким злом і мороком.

Рефлексія. Складання сенкану про головного героя.

Левін

Мислячий, дієвий,

Сумнівається, шукає, знаходить,

Виражає думки, ідеї Толстого.

Людина.

Вчитель. У Толстого всі образи по-своєму розуміють і виражають «мысль семейную», яка є рушійною силою роману. До того ж вони виражають моральну позицію письменника. Оцінка вчинків героїв (усіх, крім Анни), їхніх думок народжується з точних психологічних деталей.

Пильніше придивимося до основних персонажів на наступному уроці.

Домашнє завдання Робота з підручником, індивідуальні повідомлення (або реферати): «Образ Кареніна», «Образ Вронського», «Образ Стіви Облонського)

Урок 5. «Человек, как в зеркале мир, многолик» (Омар Хайям)

Зміст. Образи-характери роману, пластичність змалювання і психологічна глибина.

Мета. Розкрити характери Кареніна, Вронського, Облонського, психологічну глибину їх змалювання, роль у долі Анни; розвивати навички характеристики літературних героїв, вміння узагальнювати матеріал; формувати розуміння загальнолюдських цінностей.

Наочність. Ілюстрації до твору

Матеріали до уроку

Актуалізація опорних знань.

Згадайте, що допомогло Левіну подолати духовну кризу?

Чому це не змогла зробити Анна?

Вчитель. Левін зміг знайти життєву силу у любові до дружини, сина, простого народу, у прийнятті Бога. Анна самотня. Щоб зрозуміти невідворотність фатального кроку, який вжахнув її в останню мить, треба заглибитися у сутність характерів найближчих їй людей: чоловіка, коханого, брата.

Повідомлення учнів з наступним обговоренням і складанням плану.

Образ Кареніна

Питання для обговорення

  1. Толстому не властива прямолінійність у зображенні людських характерів. Але деякі критики стверджують, що Толстой уникав зображення духовного світу негативних персонажів, які були не здатні до духовного розвитку. Чи погоджуєтесь ви з таким твердженням стосовно Кареніна? Чому? (Звернення до поведінки і психологічного стану Кареніна під час хвороби Анни: щире каяття, любов до Анни, примирення з Вронським, готовність ростити чужу дитину, любов до неї, згода на розлучення, відчуття полегшення, просвітління душі)

  2. Що відштовхує вас в образі Кареніна? (Штучність життя – «міст»: страх перед реальним життям – «прірва»; лицемірство, казенщина у стосунках з дружиною; байдужість до її почуттів, гіперувага до думки світу; небатьківське, холодне ставлення до малого Сергійка, духовна обмеженість).

3. Каренін багато читає, в тому числі книги про музику, поезію, живопис, художню класику. Як це його характеризує? (Фальшивість; йому це все нецікаво, а на музиці він зовсім не розумівся, але це потрібно для репутації освіченого «государственного человека»).

4. Чому не дає Анні розлучення? («Он чувствовал, что люди уничтожат его, как собаки задушат истерзанную, визжащую от боли собаку»; вплив графині Лідії Іванівни; світ проти Анни, Каренін після страждань і страшної самотності стає на бік вищого світу).

5. Анна дає чоловікові визначення «машина», «зла машина»? Чи зустрічали ми в літературі подібні характеристики? (Гобсек; їх об’єднує бездушність, жорстока цілеспрямованість, відсутність щирих родинних почуттів, розмірений порядок життя).

6. Яке почуття на мить зробило з машини людину? (Спалах любові перед лицем втрати).

7. Хто найбільше страждає від сухості і невблаганності Кареніна? ( Сергійко при живих батьках – сирота, його терзає страх перед батьком, він живе очікуванням зустрічі з мамою, молиться перед сном, щоб вона прийшла, хоча дорослі сказали, що мама померла).

Вчитель. «Каренон» з грецької «голова»; з грудня 1870 р. Толстой вчив грецьку мову. Син письменника Сергій писав, що батько зізнався, що прізвище «Каренін» походило саме від цього слова: «Не потому ли он дал такую фамилию мужу Анны, что Каренин – головной человек, что в нем рассудок преобладает над сердцем, то есть чувством?»

Прослідкуйте, як психологічні деталі допомагають розкрити душевний стан Кареніна, коли він вперше серцем відчув недобре у поведінці Анни і вирішив поговорити з нею (Ч.2, р.V111- ІХ).

«…изредка потирал себе высокий лоб и встряхивал голову, как бы отгоняя что-то»; «… жест – соединение рук и трещание пальцев всегда успокаивал и приводил в аккуратность»; «…стоял, прижимая свои скрещенные пальцы, ожидая, не треснет ли еще какой. Один сустав треснул»., « загнул руки, чтобы трещать»; « потер рукою лоб и глаза».

Ці психологічні деталі показують, що в душі Кареніна росте тривога, улюблений жест не заспокоює, хоча він його несвідомо повторює, розум теж попереджає про необхідність діяти, але він жене від себе всі передчуття і попередження, тому що простіше зробити вигляд, що нічого не трапилося. Він і раніше не вважав за потрібне перейматися тим, чи щаслива його дружина у шлюбі, чим вона живе, що у неї на душі, а тепер просто боїться це робити, чекаючи неминучого, як бик на закланні. Кареніну, після вияву високих християнських почуттів, неймовірно важко переживати історію з Анною, але це не знімає з нього провину за її самотність і тління протягом усіх років шлюбу за розпорядком. Кохання до Вронського – це вибух її нерозтраченої життєвої енергії.

ОЛЕКСІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ КАРЕНІН

План

1. Портретна характеристика героя. Непоетична зовнішність.

2. Представник вищого чиновництва.

3. Основна мета в житті – кар’єра.

4. Фальшивість духовних інтересів

5. Страх перед реальністю, штучність повсякденного життя «Человек-машина».

6hello_html_7b2dcded.gif. Складність психології Кареніна:

а) боїться втратити дружину а) здатен на все в ім’я

становища в суспільстві;

б) доброта, здатність співчувати і б) злоба, мстивість;

прощати;

вhello_html_7b2dcded.gif) турбота про чужу дитину; в) холодність у ставленні до

свого сина;

г) переймається «мнением г) байдужий до почуттів

высшего света» власної дружини

7. Руйнівний вплив дворянського світу на душу Кареніна.

Олексій Вронський

Питання для обговорення

  1. Яке становище Вронського у суспільстві?

  2. Яке коло його інтересів? (Зайнятий справами полку, товариством веселих гуляк-приятелів і доступних жінок, військовою кар’єрою, породистими кіньми).

  3. Що підкреслює Толстой у Вронському: тілесне чи духовне начало ? (Тілесне, фізичне начало, показуючи, як він енергійно миє свою червону, здорову шию, романтичні пориви йому чужі. Толстой про його ставлення до Анни і до коней говорить однією фразою: «Две страсти эти не мешали одна другой». Він не терзавться сумнівами і завжди забував те, що хотів забути, - маленького Сергійка).

  4. Як його характеризує фраза: «Он смотрел на людей, как на вещи»? (Самовпевненість, гординя, честолюбство).

  5. Як розкривається образ Вронського у стосунках з Кіті? (Відсутність моральних принципів «вполне можно увлечь девушку из хорошей семьи и не жениться на ней »).

  6. Чи було кохання до Анни справжнім? (Заради Анни благородно відмовляється від блискучої придворної кар’єри, кидає улюблений полк, але йому доступна лише чуттєва сторона кохання, тому він не може зрозуміти Анну, морально підтримати її у стражданні від розлуки з сином, Їхнє кохання – бездуховне, несімейне).

  7. Чому Вронський намагався застрелитися? (Його вражене самолюбство не витримує приниження, коли Каренін стає морально вищим і кращим нього).

  8. Що нового відкривається в образі героя в описі його життя у помісті? (Добре господарює, дбає про прибутки, знаходить у цьому задоволення, але звичне життя столичного аристократа не відпускає його).

План

1. Зовнішня краса героя.

2. Вронський – представник дворянської «золоченой молодежи».

3. Життя до зустрічі з Анною.


4. Риси характеру:

а) честолюбство, гордість;

б) відсутність моральних принципів;

в) здатність кохати, готовність жертвувати в ім’я любові;

г) розум;

ґ) батьківські почуття;

д) вміння господарювати.

5.Потяг до звичного життя, дворянського світу.

Мовою оригіналу імена обох чоловіків і Анни починаються з однієї літери. Кажуть, якщо опинитися між двома людьми з однаковими іменами, то можна загадувати бажання – воно обов’язково здійсниться. Поставимо вряд три літери

hello_html_m5f335de3.gif


Три вершини, три спалахи одного почуття, яке об’єднало їхні долі. Це -любов.

hello_html_m60f87daa.gifhello_html_m122bf516.gifhello_html_d6d38d4.gif

hello_html_m5f335de3.gif




На жаль, чоловіків любов з’єднала лише на мить, зробивши їх кращими, добрішими, духовно красивими. Але весь тягар розплати за любов ліг на плечі Анни. Чому два чоловіки не змогли врятувати жінку? Мабуть тому, що при всій несхожості вони мали багато спільного: через егоїзм не могли зрозуміти Анну, Каренін почав думати про неї тільки тоді, коли втратив, Вронський, як віддзеркалення, отримавши Анну, перестав цікавитися її життям. В обох випадках формально чоловіки праві, а Анна – ні, перед ними широкий світ –

перед нею зачинилися всі двері. Вони керувалися «благоразумием», Анна - людським почуттям, яке не могло узгодитися з «благоразумием».

Був ще один чоловік у її житті, який міг би врятувати Анну, - це її брат Степан Аркадійович Облонський.

Повідомлення учня

Вчитель. При всій своїй егоїстичності, аморальності, безгосподарності Стіва викликає симпатію своєю добротою, майже жіночою ніжністю, абсолютною безконфліктністю. Усмішка не сходить з його обличчя навіть у момент сімейного скандалу. Він насолоджується життям, забуваючи все, що може його тривожити: ображену заплакану дружину, черевики для дітей, які Доллі не може купити, становище своєї сестри. Справедливості ради, треба сказати, що він заспокоює свою совість благими намірами. Приїхавши до Анни з метою допомогти сестрі і добитися згоди Кареніна на розлучення, Стіва, для якого подружня зрада – норма життя, не може зрозуміти драматизму становища Анни. Ось репліки їхнього діалогу: «ужасное состояние» - «Тут нет ничего страшного»; «Я - как натянутая струна, которая должна лопнуть. Но еще не кончено, …а кончится страшно» - «Ничего, можно потихеньку спустить струну. Нет положення, из котрого не было бы выхода»; «Я чувствую, что лечу головой вниз в какую-то пропасть…» - «Ничего, мы подстелим и подхватим тебя».

А вийшовши з дому Кареніних, вже думає не про сестру, а про те, який він молодець. Загальний улюбленець Стіва – втілення тілесного здоров’я, («чувствовал себя чистым, душистым и физически веселым»). Він єдиний персонаж у творі, який залишається незмінним до кінця роману.

Рефлексія. «Вільне письмо». Напишіть, що б ви сказали героєві роману при зустрічі.

Домашнє завдання

Відповісти на запитання:

1. Що значить слово «діалектика»? ( Визначити за словником).

2. Як ви розумієте:«діалектика душі» ?

3. Порівняйте героїв на початку і вкінці роману. Чи вмотивована їхня поведінка?


Урок 6. «Люди – як ріки» ( Л.Толстой)

Зміст. «Діалектика душі» у романі Толстого «Анна Кареніна».

Мета. дати уявлення про особливості зображення людини в романі, зокрема про «діалектку її душі»; розвивати навички аналізу образу героя у єдності форми і змісту твору; виховувати прагнення розуміти людину з її складним характером.

Матеріали до уроку

Бесіда.

1. Що значить слово «діалектика»? ( У філософії - вчення про найзагальніші закони розвитку і руху, джерело яких вбачається в єдності і боротьбі суперечностей)

2. Що таке «діалектика душі»? (Учні дають своє тлумачення. Вчитель коригує: складний і суперечливий розвиток внутрішнього світу людини, який і намагається зобразити письменник у своїх творах).

3. Чи однакові герої на початку і вкінці роману?

Анна


Початок Кінець

Гарна, впевнена в собі дружи- Втратила внутрішню гармонію,

на петербурзького чиновника; привітна зі сторонніми, не-

лагідна, дружелюбна. Живе у стримана, іноді жорстока з Врон-

злагоді зі світом і сама з собою. сяким і сама з собою.

Спокійна, виважена, розсудлива Істерична, вживає заспокійливе

Любляча матір Не любить доньку



Вронський

«Женитьба для него никогда Страждання через відсутність

не представлялась возмож- сім’ї, дитини, якій міг би зали-

ностью. Он не только не лю- шити спадщину, своє ім’я.

бил семейной жизни, но в

семье, в особенности в муже,

он представлял себе нечто

враждебное, чуждое, а всего

более-смешное.

Вчитель Зміни відбуваються з кожним із героїв. Незмінним залишається тільки Стіва Облонський.

  • Чим викликані ці зміни?

Так, зміни в характерах героїв закономірні і вмотивовані: оточення, обставини життя, робота розуму і душі залишають свій відбиток на людині. Толстой передає найменші порухи думок, почуттів, душевного стану героїв. Головне для нього – показати саме їх, саме духовний розвиток героїв. Цей прийом і дістав назву «діалектика душі» з легкої руки самого письменника. Ще російський критик Д.І. Писарєв помітив, що сюжет у Толстого служить в першу чергу всепроникаючому психологічному аналізу. «Никто далее его не простирает анализа, никто так глубоко не заглядывает в душу человека, никто с таким упорным вниманием, с такою неумолимою последоватeльностью не разбирает самых сокровенных побуждений, самых мимолетных и, по-видимому, случайных движений души. Как развивается и постепенно формируется в уме человека мысль, через какие видоизменения она проходит, как накипает в груди чувство, как играет воображение, увлекающее человека из мира действительности в мир фантазии, как, в самом разгаре мечтаний, грубо и материально напоминает о себе действительность и какое первое впечатление производит на человека это грубое столкновение между двумя разнородными мирами - вот мотивы, которые с особенною любовъю и с блестящим успехом разрабатывает Толстой... Везде мы встретим или тонкий анализ взаимных отношений между действующими лицами, или отвлеченный психологический трактат, сохраняющий в своей отвлеченности свежую, полную жизненность, или, наконец, прослеживание самых таинственных, неясных движений души, не достигших сознання, не вполне понятиых. даже для того человека, который сам их испытывает, и между тем получающих свое выражение в слове и не лишающихся при этом своей таинственности».

Толстой показує любовні стосунки своїх персонажів не як зовнішні події романної фабули, а як їхній внутрішній стан, що усвідомлюється читачами поступово, крок за кроком, і виявляється через несподівані характерні деталі. Найтонше мереживо психологічного аналізу показує у правдивих рисах і деталях народження, розвиток і справжній зміст почуття, за яким наступають думки і вчинки.

  • Згадайте сцену повернення Анни із Москви (зачитуються два останні абзаци р. ХХІХ ,ч. 1).

  • Знайдіть слова і фрази, які передають стан Анни в момент зародження в ній почуття кохання.

Ми бачимо, як повільно захоплює її любов до Вронського. Почуття стають живими, плинними, рухомими. Навколо потяга, що зупинився, вирує заметіль, і це заметіль пристрастей. Анна ще буде себе переконувати, що нічого не сталося, але фраза, повторена двічі, «И она отворила дверь», - говорить про те, що все починається, все вирішене, все вже наперед визначене, все непросто і все змінюється.

Для зображення «діалектики душі» письменник використовує новаторський прийом «потоку свідомості» героїв, який знайде свій розвиток уже модерністській літературі ХХ століття.

  • Зачитайте опис стану Анни, яка іде на вокзал, щоб покінчити життя самогубством.

Остання сцена з життя Анни – суцільний потік змученої хворобливої свідомості.

Кіті на балу живе неначе уві сні серед радісних кольорів, звуків і рухів, закоханий Вронський сприймає появу Анни у салоні Бетсі Тверської у нематеріальному вимірі, коли все визначається порухами душі, а не слів.

Висновок. Толстовські характери народжуються із безперервної зміни психологічних станів, у їх зіткненнях з іншими людьми і реальністю, рухаються несподіваним і для самої людини відкриттям, раптовим усвідомленням зовнішніх і внутрішніх причин тих чи інших думок і вчинків. Люди в «Анні Кареніній» живуть в різних, простих і складних формах брехні, зла, самообману, але вперто добиваються спільного ідеалу добра і правди. Уже на початку роману Толстой у першій фразі говорить про те, що шляхів до нещасливого життя багато, а до щастя – один.

Всі герої шукають своє щастя, проте справжній істинний шлях вказує фінал. В кінці роману Толстой дає один-єдиний рецепт, який допоможе людям стати щасливими. Людина щаслива, коли «вся моя жизнь имеет несомненный смысл добра, который я властен вложить в нее».

З цього переплетіння особистих свідомостей народжується толстовська психологічна проза, її художня неповторність.

Домашнє завдання

Визначити риси критичного реалізму в романі, повторити особливості стилю Достоєвського, Стендаля, Бальзака. Записати сюжетні фрагменти внутрішнього монологу Анни перед самогубством.



Урок 7.* «Привітай мене! Щойно я став генієм» (О.де Бальзак)

Зміст. Паралелізм у композиції роману, особливості стилю. Творчість Толстого як найповніший вияв можливостей реалістичної літератури.

Мета. Розкрити особливості стилю Л.М. Толстого, показати його місце у світовій і російській літературі, розвивати аналітичне мислення, вміння узагальнювати матеріал, викликати повагу до літературної спадщини письменника.

Наочність. Ілюстрації із зображенням пам’ятників Толстому, Толстой у живописі.

Матеріали до уроку

Вчитель. Індивідуальним стилем письменниками називаємо зображувальні засоби, які характеризують своєрідну манеру, стиль письменника.


* За основу взятий матеріалі Ковбасенко Л.В. Лев Толстой як майстер «психологічної рентгеноскопії» //Всесвітня література у середніх навчальних закладах України. – 1998. - №10.- с.44--48

Так, ми говорили, що для стилю Бальзака характерний гіперболізм, Флобера – відстороненість. Достоєвський все підпорядковує ідеї: його герої – носії певної ідеї, романи - суцільний діалог, де вони стикаються.

  1. Що ж об’єднує всіх цих письменників? (Реалізм).

  2. Доведіть, що творчість Л.Толстого належить до реалізму. (Типові герої в типових обставинах. Толстой намагається розібратися в певних законах суспільного життя, які визначають долю людини, прагне проаналізувати сімейні стосунки, виходячи з певних філософських критеріїв. Таким чином, Л. Толстой, як і письменники-реалісти ХІХ ст., прагне зрозуміти закони суспільного і особистого життя людини і пояснити їх).

Вчитель. На відміну від попередників, поряд із соціальним, Толстого цікавить і філософський бік питання. Крім того, якщо Бальзак досліджує соціальну дійсність, то Достоєвський, а за ним і Толстой цікавляться перш за все внутрішнім світом людини.


На минулому уроці ми вже зазначити, що саме для того, щоб прикувати читача до внутрішнього світу героїв, а значить і до внутрішнього конфлікту роману, Толстой вводить у роман образ Левіна. Але цим не вичерпується значення тих філософських проблем, які він намагається вирішити. Левін потрібен Толстому-філософу так, як Достоєвському у романі «Злочин і кара» потрібен «Епілог», щоб остаточно поставити всі крапки над «і».

Яку саме філософську концепцію реалізує Толстой в образі Левіна?

Щоб зрозуміти це, давайте звернемося до ще одного твору, який Толстой створив відразу після роману. Це «Исповедь» (1879-1882 рр.) Там письменник переповідає східну притчу: подорожній побачив дикого звіра і вирішив заховатися у колодязі, але на дні він побачив дракона. Подорожній висить на гілках куща, корені якого точать чорна і біла миші. Подорожній знає, що він загине. але поки він висить на гілках, то помічає краплі меду на листі і лиже їх. Толстой змальовує чотири виходи з цієї скрути. Я коротко характеризую їх, а ви визначте, по якому саме шляху ідуть головні герої «Анни Кареніної».

  1. Шлях не усвідомлення: людина не знає, що життя зло і абсурд, не розуміє свого становища і не намагається зрозуміти. Вона лиже мед до певного часу. Щось примушує її глянути реально на життя – і кінець звичному життю. (Шлях Кареніна і Вронського).

  2. Шлях епікурейства: людина знає про небезпеку, що кінець неминучий, але прагне злизати як можна більше меду (Стіва Облонський).

  3. Шлях сили і енергії: життя зло і абсурд, отже треба з ним покінчити (Анна Кареніна).

  4. Шлях слабкості: людина розуміє, що життя зло і абсурд, добре знає життя, але продовжує жити, не маючи сил покінчити з усім. Але шлях слабкості може перерости у шлях прозріння, розуміння сенсу життя за будь-яких обставин (Левін).

Так останній шлях – це шлях Левіна. Отже, основа роману не дві сюжетні, а певна філософська концепція, яка і здійснює внутрішній зв’язок.

Багатосюжетність традиційна в літературі ХІХ ст. Але у Бальзака і Достоєвського сюжетні лінії переплітаються на образі головного героя, а у Толстого паралельно співіснують дві рівноправні сюжетні лінії, і їхній зв’язок, на перший погляд, суто зовнішній: родина Облонських та єдина зустріч Левіна з Анною

Природа цього багатосюжеття, багатоголосся різна у Толстого і Достоєвського. Романи Достоєвського поліфонічні (кілька голосів звучать одночасно, розвиваючи головну тему), Толстой будує свої твори за законами контрапункту: мелодія, що супроводжує головну мелодію паралельно. Головна мелодія Анни супроводжується голосом Левіна, на що вказують назва і фінал роману.

Найбільшим здобутком реалістичної літератури ХІХ століття є її психологізм. У Стендаля – це суто внутрішній монолог, у Бальзака – деталь, у Достоєвського дослідження психології людини в екстремальній ситуації, а Толстой вирішує іншу задачу – зображення діалектики душі – спонтанного, рухомого(«самодвижущегося») психічного процесу. Найяскравіший вияв цього – монолог Анни перед самогубством.

Перевірка і корекція домашнього завдання.

У цьому монолозі можна виділити такі сюжетні фрагменти:

Спогади про минуле (розмова з Тютькіиим, згадка про Кареніна. Сергійка).

Думки з цього приводу.

Споглядання навколо себе (бачить п'яного, жебрачку тощо).

Думки з цього приводу.

Аналіз стосуиків з Вронським.

Все це змішано у передсмертному монолозі Анни і пов'язано між собою за принципом асоціації: коли Анна малює уявну картину життя з Вронським після отриманого розлучення, вона згадує Кареніна, коли бачить гімназистів - уявляє Серьожу і намагається проаналізувати свої почуття до нього. Толстой використовує внутрішній монолог як засіб проникнення в духовні таємниці людини. З цією метою його використовував і Стендаль. Але Толстой (і це споріднює його з Достоєвським) зображує не тільки логічно упорядковану думку, а й те, що не підвладне свідомості, туманне і напівсформульоване, те, що лежить у царині підсвідомості. За допомогою саме цього прийому Толстому вдається зобразити той хаос, що панує в душі головної героїні. Як уже зазначалося на попередньому уроці, саме цим шляхом зображення потоку свідомості героїв, як правило, нелогічного, плутаного, асоціативного, пішла модерністська література ХХ століття. Цей прийом, з такою майстерністю використаний Толстим, зробив провідним у своїх модерністських творах видатний ірланд­ський письменник Джеймс Джойс, твори якого (ви ознайо­митесь із ними в 11 класі) називають євангелієм модернізму.

  • Чи є слова, які письменник у своєму творі вживає найчастіше?

  • Поясніть використання алегорій у творі.

Прийоми Толстого у цьому pоманi різноманітні. Якщо проаналізувати використану ним лексику, то поруч з очікуваними словами, що стосуються родинного життя, з'являються "брехня" та "правда ". Саме в цій царині веде свої духовні пошуки Левін, саме правду втратила у своєму житті Анна. Зрештою, caме це є і однією з філософських проблем, що цікавлять Толстого.

Чи не вперше у своїй творчості письменник звертається до алегорії, яка переростає у символ: це і загибель працівника залізниці під час приїзду Анни до Москви як зв'язок з її страшним самогубством (могла б вкоротити собі віку за допомогою опіуму - це не таке страшне фізичне страждання. А можливо, саме цього фізичного страждання і шукала Анна?). Символічна заметіль, буря, під час якої зустрічаються на пероні Анна і Вронський, – це знак стихії, фатальної нестримної пристрасті. Метал, залізниця входять у роман з перших сторінок і наповнені бездушним, лякаючим змістом. І той маленький чорний чоловічок, який вперше примарився Анні після одужання та переслідував її в останні хвилини життя. Чи не сторінками майбутнього символічного роману віє від фіналу 7 частини, яка завершує сюжетну лінію Анни Кареніної: "И свеча, при которой она читала исполненную тревог, обманов, горя и зла книгу, вспыхнула более ярким, чем когда-нибудь, светом, осветила ей все то, что прежде было во мраке, затрещала, стала меркнуть и навсегда потухла".

Ця алегорично-символічна лінія твору пов'язана насамперед з Анною. Чому? Чи не тому, що сюжетна лінія Анни пов'язана з Толстим-письменником, а Левіна - з Толстим-­філософом?

Вплив Толстого на розвиток світової літератури важко переоцінити. І він не вичерпується тільки певними художніми прийомами, що використав письменник. Непересічне значення для розвитку світового духу має Толстой-художник і Толстой-філософ.

Толстой і Достоєвський довели жанр роману до доскона­лості. Після них залишалось або йти за ними, або знищити сам жанр, що і продемонструвала література ХХ ст. (з'явився навіть термін "антироман"). І саме з романом "Анна Кареніна" Достоєвський пов'язу­вав перетворення Толстого на світового письменника.

Золота доба нової всесвітньої літератури - ХІХ століття. А російська література цього періоду - вершииа цієї доби. І на самому її пікові - Толстой і Достоєвський.

Домашнє завдання. Повторити матеріал. Написати твір:

1. Дві жінки (за романами Г.Флобера «Пані Боварі» або Стендаля «Червоне і чорне», (пані де Реналь) і Л.Толстого «Анна Кареніна»).

2. Мій улюблений герой роману Л.М. Толстого «Анна Кареніна».

3. Що значить бути щасливим? (за романом Л.Толстого «Анна Кареніна).

4. За власною темою.

Висновки

Про недосконалість сучасних програм і підручників із зарубіжної літератури сьогодні говорять багато і справедливо. Зрозуміло, що не може забезпечити якості літературної освіти 1 година у рівні стандарту.Однак ніхто не буде заперечувати думку про те, що успіх уроку залежить від педагогічної майстерності вчителя, Платон свого часу сказав:«Майстрами не народжуються, ними стають». Шлях до майстерності лежить через постійну самоосвіту і діяльність, одним із видів якої є наслідування, яке переростає у творчість

Яким би не був пілхід вчителя зарубіжної літератури до вивчення монографічних тем, він має дотримуватися таких вимог:

  • розглядати художній твір як неповторне самобутнє явище мистецтва слова, ключ до якого лежить у літературознавстві;

  • пам’ятати: основне у роботі – вміння організувати роботу з текстом літературного твору;

  • виважено підходити до впровадження сучасних педагогічних технологій, не перетворюючи їх у самоціль;

  • не економити час на уроках за рахунок міркувань і вдповідей учнів;

  • формувати читацькі компетентності учнів.

Автор сподівається, що ця робота допоможе вчителям у практичному впровадженні нових програм профільного навчання і стане об’єктом наслідування на шляху до власної творчості.




Перелік використаних джерел

Курляндская Г.Б. Нравственный идеал героев Л.Н.Толстого и Ф.М.Достоевского. – М.:Просвещение, 1988. – с.255

Русские писатели / Библиографический словар в 2-х ч.-Ч.2.- М.:Просвещение,1990.- с.445

Жук А.А.Русская проза второй половины ХІХ века.- М.:Просвещение,1981. –с.252

Мартинець А.М. Сучасний урок зарубіжної літератури. – Х.: Видавнича група «Основа», 2005.- с.170.

Ковбасенко Л.В.. Лев Толстой як майстер «психологічної рентгеноскопії» //Всесвітня література у середніх навчальних закладах України. – 1998. - №10.- с.44—48.

Ковбасенко.Ю.І. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2009. - №11. – с.11).



Для нотаток





















Зміст


Загальні рекомендації до вивчення теми………………... 5

Урок 1. «Толстой – це цілий світ» (М.Горький)…..........12

Урок 2. «Художній твір є плодом любові».......................16

Урок 3. «Кожен із нас носить у собі і пекло, і небо»…..25

Урок 4. «Що є людина? І - що я? І – що ти?»…………..33

Урок 5. «Человек, как в зеркале мир, многолик»…….....38

Урок 6. «Люди – як ріки»………………………………..44

Урок 7. «Привітай мене! Щойно я став генієм»………...47



































56


Краткое описание документа:

Методична розробка «Вивчення монографічної теми «Л.Толстой. «Анна Каренина» розрахована на вчителів світової літератури, які працюють за рівнем стандарту чи академічним рівнем, містить рекомендації щодо планування матеріалу за двома рівнями. Крім того представлені розгорнуті конспекти усіх уроків з теми, які можуть використати і вчителі, що працюють у профільних класах. До конспектів додаються опорні схеми, таблиці, плани-характеристики образів, в т.ч. порівняльні. У домашніх завданнях до кожного уроку вказані частини і розділи роману, сторінки цитатного матеріалу, необхідного для опрацювання, що допоможе вчителеві організувати читацьку і аналітичну роботу над великим за обсягом твором. До першого уроку - вивчення життя і творчості Л.Толстого - додається презентація.Методична розробка апробована у школах миколаївського району Миколаївської області, схвалена районною методичною радою та МОІППО.
Автор
Дата добавления 26.03.2014
Раздел Музыка
Подраздел Конспекты
Просмотров1330
Номер материала 39407032603
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх