Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Физкультура / Другие методич. материалы / Ізометричні вправи, як засіб розвитку сили учнів
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Физкультура

Ізометричні вправи, як засіб розвитку сили учнів

Выбранный для просмотра документ Ізометричні вправи, як засіб розвитку сили учнів.docx

библиотека
материалов

hello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2a7690f7.gifКомінтернівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів





ПІБ вчителя: Бондаренко Наталія Іванівна



Посада: вчитель фізичної культури



Категорія: «спеціаліст другої категорії »



Назва матеріалу: Методичний кейс до уроків фізичної культури:



« Ізометричні вправи, як засіб розвитку сили

учнів» (розробки уроків, дидактичний матеріал,

методичний супровід наданих матеріалів)



Направлення: «Творчий учитель – обдарований учень»











с.Комінтернове



2014 р.



Ізометричні вправи, як засіб розвитку сили учнів



Зміст.

І. Вступ…………………………………………………………………..…… 3



ІІ. Розділ 1…………………………………………………………………...….5

1.Поняття про силу. Режими м’язового скорочення……………...…..5

2. Основні характеристики різних форм та режимів м’язового скорочення……………………………………………………………….…….6



ІІІ. Розділ 2……………………………………………………………..………7

1. Застосування ізометричних вправ і вправ в самоопорі…….…….…. 7

2. Класифікація Ізометричні вправи…………………………….....………8

3. Поради щодо профілактики у процесі силової підготовки…….…….9

4. Поради щодо травм у процесі силової підготовки……………………10



IV. Розробки уроків……………………………………………………..…….12

V. Дидактичні матеріали до уроків……………………………………… 18

VI. Література та використані джерела………………………………. 23



І. Вступ.

Силова підготовка учнів направлена на підвищення силового потенціалу всіх основних м’язових груп, що забезпечую гармонійний розвиток м’язової системи.

При розвитку сили використовують фізичні вправи виконання яких вимагає від учнів більшої величини зусиль, ніж у звичайних умовах.

Ці вправи називають силовими.

Вправи з обтяженням масою власного тіла вимагають спеціального устаткування, не викликають ризику травм та перевантажень і тому широко використовуються у практиці фізичного виховання учнів на початковому етапі тренувань.

У зв’язку з віковими особливостями учнів формування систем організму складаються найсприятливіші передумови розвитку сили, що розширяє коло засобів і можливостей застосування ефективних методів розвитку сили.

У побуті слову «сила» надають різноманітні значення. Як наукове поняття воно повинно бути по можливості чітко визначено. Треба розрізняти:

1. Силу як механічну характеристику руху;

2. Силу як рухову якість людини.

У першому значенні сила разом з іншими характеристиками руху є об’єктом вивчення механіки. В іншому – є предметом дослідження в теорії та практиці фізичного виховання, фізіології, антропології.

Найкращий спосіб визначити яке-небудь поняття – вказати шлях його виміру. Силу людини можна визначити як його здібність долати зовнішній опір чи протидіяти йому за рахунок своїх м’язових зусиль. Опором можуть бути сили земного тяжіння, реакція опори при взаємодії з нею, опір навколишнього середовища, вага тіла, опір партнера. (Додаток 3)

Силовий хист, безпосередньо проявляється у величині рухового зусилля, забезпечується цілісною реакцією організму, зв’язаною з мобілізацією психічних якостей, моторної, м’язової, вегетативної, гормональних функцій і інших його фізіологічних систем. Тому силовий хист не зводиться до поняття «сила м’язів», тобто тільки механічної характеристики їх скорочення. Силова підготовка ефективна, якщо по досягненні необхідного рівня вона стає природною частиною рухового навику

































ІІ. Розділ 1.

1. В залежності від прояву продуктивності м’яза визначають декілька режимів м’язового скорочення. Долаючий режим, характеризується скороченням м’язів, які виконують роботу по переміщенню тіла у просторі чи його ланок, а також зовнішніх об’єктів в умовах, коли зовнішнє навантаження на м’яз менш ніж її напруження. Рухи в цьому випадку виконуються з прискоренням, м’яз виконує позитивну зовнішню роботу, а тип скорочення називають міометричним режимом.

Одним із різновидів режиму є м’язове скорочення при якому спостерігається таке співвідношення зовнішнього навантаження і напруги м’язів, при якому рухи в суглобах протікають без прискорення з постійною швидкістю. Такі умови забезпечуються спеціальними технічними засобами, а тип м’язового скорочення називають ізокінематичним режимом.

Якщо зовнішнє навантаження на м’яз більше ніж її напруження, то м’яз подовжується, рухи в суглобах протікають уповільнено, м’язи виконують негативну роботу (наприклад, присідання з вагою). Цей режим м’язового скорочення називають поступливим. Слід зауважити, що в цьому режимі м’язи можуть проявити на 50-100 % більшу силу, ніж у інших режимах.

Статична форма скорочення виникає тоді, коли зовнішнє навантаження дорівнює м’язовому напруженню чи коли відсутні умови для рухів у суглобах, тоді м’яз розвиває напругу не змінюючи своєї довжини, що називають утримуючим (ізометричним) режимом скорочення.

Також існує комбінована робота м’язів, яка складається з почергової зміни вище названих режимів.









2.Основні характеристики різних форм та режимів м’язового скорочення.

Форма

скорочення

Режим м’язового

скорочення

Рухи в

суглобах

Зовнішнє

навантаження

Зовнішня

робота

Динамічна







Статична


Долаючий

(міометричний)


Долаючий

(ізокінематичний)


Поступливий

(пліометричний)



Утримуючий

(ізометричний)

З прискоренням



З постійною

Швидкістю


З уповільненням



Відсутня

Менша, ніж

напруга м’язів

Перемінна



Більша, ніж

напруга м’язів


Дорівнює

напругі м’язів

Позитивна



Позитивна



Негативна




Нульова

Чим більший опір здатна подолати людина, тим вона сильніша.

У системі фізичного виховання розрізняють такі задачі розвитку силових здібностей:

1. Загальний гармонічний розвиток усіх м’язових груп опорно-рухового апарату шляхом вибіркового впливу силових вправ;

2. Різнобічний розвиток силових здібностей у поєднанні з освоєнням життєво важливих рухових дій;

3. Створення умов та можливостей для подальшого розвитку силових здібностей у конкретній діяльності .

Тренування з використанням ізометричних вправ потребує небагато часу та простого обладнання. З їх допомогою можна впливати на будь-які групи м’язів. Особливо цінуються ізометричні вправи, коли обмежена можливість виконання руху з великою амплітудою (лікувальна фізкультура при деяких захворюваннях).

Однак, широкому застосуванню перешкоджають їх недоліки. Ефективність цих вправ менша, ніж динамічних. По результатам дослідів при використанні ізометричних вправ потрібно включати у тренування вправи динамічного характеру. Ізометричні вправи слід використовувати як додатковий засіб розвитку сили. Вони виконуються у вигляді максимальних напруження тривалістю 5-6 с. менша чи більша тривалість зусиль дає значно менший ефект.

При використані ізометричних вправ приріст сили спостерігається у тих положеннях тіла, в яких проводилося тренування. Наприклад, якщо виконувалися ізометричні вправи для згиначів ліктьового суглоба при куті 90º, то при кутах 90±20º приріст сили буде значно менше. Тому при використанні ізометричних вправ на тренуванні треба враховувати їх специфічність і давати декілька вправ для однієї групи м’язів.

Об’єм ізометричних вправ не повинен бути завеликим.



ІІІ. Розділ 2.

Застосування ізометричних вправ і вправ в самоопорі.

Величина зусилля 80-90 %, тривалість 2-3 с з установкою на якомога швидше досягнення максимального ізометричного напруження. Напруження виконується із затримкою дихання після неповного вдиху і з напруженням. Після напруження роблять повільний видих і 2-3 неповні вдихи-видихи перед повторним напруженням.

Вправи слід виконувати на початку основної частини заняття, коли організм знаходиться у стані оптимальної працездатності.

Оптимальна кількість занять у тижневому циклі знаходиться в межах від 3-4 до 5-6 занять залежно від рівня фізичної підготовленості.

Тренувальна програма складається на 4-6 тижнів і надалі систематично

оновлюється, величина обтяжень збільшується. В одному підході виконують від 2-3 до 5-6 повторень через 6 с.

На одну групу м'язів виконують 2 підходи. При виконанні напружень загального впливу (наприклад, напруження розгиначів ніг і тулуба виконують одну серію із 2-4 підходів). При локальних напруженнях м'язів кількість серій може бути доведена до 3-4 в одному занятті.

Відпочинок між підходами — екстремальний, між серіями — повний, комбінований. (Додатково опрацювання Додатку 2)

Кращий тренувальний результат дає комплексне поєднання ізометричних (1-2 підходи) та динамічних (2-3 підходи) вправ.


Ізометричні вправи. Виконуючи ці вправи можна досягти тренувального ефекту при менших, ніж у динамічних вправах, витратах енергії. Ці вправи не рекомендовано застосовувати у роботі з дітьми та людьми, які мають хворе серце (Додаток 4).

Силові вправи

Ізометричні вправи

Вправи на тренажерах

Вправи з комбінованим обтяженням

Вправи з обтяженням опору

Вправи з обтяженням масою предметів

Вправи з обтяженням масою власного тіла











Підтягування, стрибки з обтяженням і без, ізометричні вправи з подоланням опору партнера

Штанга

Гирі

Гантелі

Підтягування

Віджимання

Присідання

Стрибки тощо

Опір еластичних предметів

Опір партнера

Опір навколишнього середовища

Самоопір












Поради щодо профілактики у процесі силової підготовки

Для того щоб запобігти небажаного впливу при виконанні силових вправ потрібно знати декілька основних правил:

1) допускати напруження можна лише тоді, коли воно необхідне, тобто при короткочасних максимальних зусиллях. У початківців і учнів середніх класів часто спостерігається затримка дихання тоді, коли цього не треба. Вчитель повинен обмежувати подібні напруження;

2) початківцям не допустимо давати вправи з граничними і біля граничними напруженням;

3) не слід робити перед виконанням силових вправ глибокий вдих, так як це збільшує внутрішньо грудний тиск і це може посилити ті зрушення, які спостерігаються при напруженні.

Силові вправи за один підхід можна виконувати з різною частотою. Доведено, що застосування максимального темпу дає відносно невеликий ефект. Рекомендується середній темп, при якому приріст збільшується на 20%.

Якщо частота рухів невелика, то її конкретні значення не важливі, так піднімання ваги в темпі 2 і 15 разів за хвилину спричинило один і той же результат у прирості сили. Тут слід орієнтуватися на природний темп, в якому зручно виконувати силову вправу. Ця природна частота рухів у дистальних сегментів кінцівок вища, ніж у проксимальних. Наприклад, оптимальна частота рухів пальців – 40-60 разів на хвилину, у плечовому суглобі – біля 2.





Поради щодо травм у процесі силової підготовки

1. Перед силовим тренуванням ретельно розминайтесь і зберігайте організм у теплі протягом усього заняття.

2. Величини обтяжень та загальний обсяг силових навантажень збільшуйте поступово, особливо на початковому етапі занять силовими вправами.

3. Обачливо визначайте величину обтяжень у кожній новій вправі. Спочатку добре засвойте її техніку з легкими та помірними обтяженнями.

4. Гармонійно розвивайте усі скелетні м'язи, особливо на початковому етапі силової підготовки. Для цього використовуйте різноманітні силові вправи і виконуйте їх з різних вихідних положень.

5. Не затримуйте дихання при виконанні силових вправ з неграничними обтяженнями.

6. Уникайте надмірних навантажень на хребет. В інтервалах відпочинку розвантажуйте хребет шляхом виконання висів.

7. Систематично зміцнюйте м'язи живота та тулуба.

8. Систематично зміцнюйте м'язи підошви. Це сприятиме зростанню пружності ступні й уникненню значної кількості травм та плоскостопості.

9. У вправах з предметами застосовуйте різноманітні хвати. Це допоможе уникнути травм рук.

10. Розвивайте силу м м’язів ніг у положенні сидячи та лежачи на спеціальних тренажерах.

11. Вправи з граничними і біля граничними обтяженнями виконуйте тільки на жорсткій опорі та у взутті, яке міцно фіксує гомілковостопні суглоби.

12. Не робіть глибокий вдих перед напруженням. Оптимальним є напів вдих або на 60-70 % від глибокого вдиху.

13. Уникайте тривалих напружувань.

14. При максимальному напруженні з напружуванням закривайте очі, щоб уникнути пошкодження ніжних судин очей.

15. Вправи на розтягування при активному відпочинку виконуйте з амплітудою рухів, яка на 10-15 % менша за максимальну у відповідному суглобі.

16. При відчутті болю або поколюванні у м'язах, зв'язках, сухожиллях чи суглобах негайно припиняйте виконання вправ.



























IV. Розробки уроків.

КОНСПЕКТ УРОКУ №1

План-конспект уроку з фізичної культури для учнів 5 класу

Мета: Розвиток основних фізичних якостей та рухових здібностей, підвищення рівня фізичної підготовленості учнів.

Тема: „Майбутні футболісти серед нас”

Чарівний світ футболу”

Завдання: 1. Навчати техніки пересування: поєднання бігу з різних вихідних положень у звичайний біг з переходом у прискорення

2. Навчати техніки володіння м’ячем під час виконання раніше вивчених вправ з технічної підготовки: ведення м’яча, передача, удари по м’ячу ногою, головою, вкидання та жонглювання м’ячем

3. Сприяти розвитку швидкості та спритності під час проведення естафет з використанням раніше вивчених вправ з елементами футболу

Місце проведення: спортивний зал

Обладнання: м’ячі футбольні, міні ворота, секундомір

(Додатково опрацювання Додаток1)











Частини уроку, час

Зміст уроку

Дозування

Організаційно-інформаційні методичні вказівки

Низький рівень

Середній рівень

Високий рівень

Підготовча частина 9 хв. 30 с.

Організуючі вправи:

1. Шикування в шеренгу, рапорт чергового, привітання., представлення

2. Повідомлення завдань уроку.

3. Техніка безпеки на уроці.

4. Стройові вправи на місці.

5. Ходьба, ходьба на носках, руки на поясі, ходьба на п’ятках, руки за голову

6. Біг.

7. Ходьба, відновлюючі дихання














30 сек.

30 сек.

30 сек.

45 сек.

30 м.

1 хв.

10 сек.














Перевірити зовнішній вигляд

Чітко визначити завдання уроку

Нагадати правила



Під музичний супровід

Темп бігу в залежності від рівня

Комплекс спеціальних вправ футболіста

1. Ходьба у напівприсяді, руки на поясі.

2. Ходьба у повному присяді, руки на коліна.

3. Стрибки у повному присяді, ліворуч, праворуч.

4. Звичайний біг.

5. Стрибки приставним кроком лівим боком вперед, правим боком вперед

6. Біг спиною вперед.

7. Звичайний біг з переходом у ходьбу, відновлюючі дихання

Перешикування з колони по одному в колону по три




10 сек.

10 сек.

10 сек.

10 сек.

20 сек.

10 сек.

15 сек.

15 сек.




Спина пряма



Плечі розправити, підборіддя вище



Стрибки через лінію





Взяти футбольні м’ячі

Комплекс загальнорозвивальних вправ з м’ячем, м’яч у руках

1 В.п. - о.с., м’яч унизу:

1. - ліва нога назад, на носок, м’яч вгору

2. - В.п.

3. - теж саме, права нога на носок

4. - В.п.

2 В.п. - о.с , м’яч унизу:

1. - ліва нога в сторону, м’яч вперед

2. - поворот тулуба та м’яча ліворуч

3. - поворот тулуба та м’яча праворуч

4. – В.п.

3 - теж саме, права нога в сторону, поворот тулуба та м’яча праворуч

4 В.п. - стійка ноги нарізно, м’яч вгору:

1-4 коловий оберт м’яча ліворуч

1-4 коловий оберт м’яча праворуч

5 В.п. - стійка ноги нарізно, м’яч за голову:

1-2 нахил тулуба вліво

3-4 нахил тулуба вправо

6 В.п. - широка стійка ноги нарізно, тулуб нахилений вперед, м’яч на підлозі у руках

- переміщення м’яча по підлозі навколо своєї лівої та правої стопи

7 В.п. - о.с., м’яч унизу:

1 - присісти, м’яч уперед

2 – В.п.






































5 сек.



8 повт.









8 повт.











16оберт





8 повт.





8 повт.





10 сек.







































15 сек.



Прогнутися









Ліва нога в сторону, одночасно м’яч вперед









Активні рухи м’ячем





Тулуб прямий, лікті в сторони





Малюємо м’ячем умовну вісімку





Тулуб прямий


Основна частина 32 хв.

Комплекс вправи для розвитку швидкості та координації рухів в чергуванні з активним відпочинком

1 В.п. - упор присівши: (хлопчики). За сигналом вчителя, учні швидко піднімаються, роблять прискорення до м’ячів, які розміщені на підлозі проти кожного учня на відстані 15 метрів від лінії старту, кожен учень намагається першим взяти м’яч у руки та підняти вгору

2 Теж саме (дівчата)

3 В.п. - вис на гімнастичній дробині: (дівчата)

Піднімання колін до грудей

4. Теж саме (хлопчики)

5 В.п. - упор присівши, спиною до направлення руху:(хлопчики)

За сигналом вчителя учні швидко піднімаються повертаючись кругом, роблять прискорення, беруть м’яч в руки і піднімають вгору.

6 Теж саме (дівчата)

7 В.п. вис на зігнутих руках на гімнастичній драбині, обличчям до драбини. (дівчата)



8 Теж саме (хлопчики)

9 В.п. - сід на підлозі, п’ятки на лінії старту, тулуб нахилений вперед, кінцівками рук тягнемо носки на себе: (хлопчики)

За сигналом вчителя учні швидко піднімаються, роблять прискорення, беруть м’яч в руки і піднімають в гору



10 Теж саме (дівчата)

11 В.п. – лежачі на спині, на гімнастичних матах біля гімнастичної драбини, ноги зафіксовані за нижній щабель, руки за головою: (дівчата). Піднімання всід.

12 Теж саме (хлопчики)

13 В.п. - упор лежачи, долоні на лінії старту: (хлопчики)

За командою вчителя учні згинають та розгинають руки, за сигналом вчителя швидко піднімаються і роблять прискорення, беруть м’яч в руки і піднімають в гору

14 Теж саме (дівчата)

15 В.п. - вис лежачи на перекладині висотою 90 см. (хлопчики)

Підтягування на низький перекладині

16 Теж саме (дівчата)

Перешикування з колони по одному в колону по три















10 повт.



15 повт.









10 сек.



15 сек.











10 повт.





15 повт.











15 повт.

10 повт.





1 старт







1 старт

15 повт.



20 повт.

1 старт





1 старт

15 сек.



25 сек.

1 старт







1 старт

15 повт.





20 повт.

1 старт





1 старт



25 повт.

15 повт.















25 повт.



30 повт.









25 сек.



30 сек.











20 повт.





25 повт.











35 повт.

25 повт.





Перемагає той, хто підніме швидше м’яч вгору





Після того, як стартували хлопчики до старту запрошуються дівчата, а хлопчики займають їх місця

Намагатися коліна підняти вище

Активний розворот на 180° з прискоренням





Рахують повільно, кожен про себе до числа, яке відповідає рівню



Активно тягнути носки на себе









Ноги напів зігнуті

Ліктьовими суглобами доторкнутися до колін

Кількість згинань може бути різною, але не більше 15 разів





Не більше 10 разів






Технічна підготовка футболіста

1. Ведення м’яча між перешкод, зупинка підошвою, та передача внутрішньою частиною підйому.

2. Вкидання м’яча, двома руками із-за голови, партнер виконує ловлю руками як воротар

3. Удари по м’ячу внутрішньою частиною стопи (дівчата) та внутрішньою частиною підйому (хлопчики), партнер виконує зупинку м’яча підошвою та внутрішньою стороною стопи

4. Удари м’яча середньою частиною лоба без стрибка (дівчата) та в стрибку (хлопчики), партнер ловить м’яч що котиться знизу, як воротар

5. Контролювання м’яча правою (лівою) ногою рухаючись спиною вперед з послідуючою передачею м’яча партнеру, ударом п’яткою

6. Жонглювання м’ячем правою і лівою ногами, стегном, головою

Перешикування в три команди



5 повт.



5 повт.



5 повт.





5 повт.



3 повт.



20 сек.



7 повт.



7 повт.



7 повт.





7 повт.



5 повт.



20 сек.

15 сек.



9 повт.



9 повт.



9 повт.





9 повт.



7 повт.

20 сек.



Робота в трійках із зміною місць



Звертається увага на активне випрямлення ніг

Звертається увага на замах ноги до удару





Звертається увага на активний рух голови вперед

Забороняється ставати на м’яч ногою, а лише торкатися підошвою

Хлопчики намагаються виконувати жонглювання без повторень

Основна частина 32 хв.

Естафети з використанням раніше вивчених вправ з елементами футболу.

1. Ведення м'яча між. .фішками з послідуючим ударом у міні ворота, після того учень відповідає на одне з запитань з правил гри у футбол, назад повертається з м'ячем у руках і передає слідуючому гравцю.

2. Передача м'яча капітану ударом ногою, з послідуючим прискоренням та забіганням за капітана.

3. Вкидання м'яча двома руками із-за голови з послідуючим прискоренням та забіганням за капітана.

4. Удари м'яча головою з послідуючим прискоренням та забіганням за капітана.





5. Жонглювання м'ячем, одночасно виконують вправу три учасники з різних команд.



6. Удари м'яча на точність одним з вивчених способів у міні ворота.



Підсумок змагань та привітання переможців




2 хв.





1 хв.



1 хв.



1 хв.





2 хв.





2 хв.


















Капітан повертає м'яч кидком однієї руки знизу

Одна спроба кожному учаснику

Капітани починають жонглювати та рухають загальну кількість разів своєї команди

Рахується загальна кількість голів у ворота кожної команди

Підсумкова частина

3 хв. 30 сек.

1. Перешикування в колону по одному

2. Біг підтюпцем

3. Ходьба, вправи на відновлення та заспокоєння дихання.

4. Підведення підсумків уроку.

5. Домашнє завдання.


30 сек.

30 сек.

1 хв.

1 хв.

30 сек.




Вправи на розслаблення та увагу

Перевірити пульс



Повторити вивчений матеріал.

Ігри з м’ячем на свіжому повітрі













КОНСПЕКТ УРОКУ №2

Конспект уроку з фізичної культури для 6-7 класів.

Сприяння розвитку сили м’язів черевного пресу.

Зміст

Кількість

підходів

Кількість

повторень

Час

відпочинку

Методичні вказівки

Підготовча частина

1.Шикування, рапорт,

повідомлення задач

уроку.

2. ЗРВ, комплекс №1;

4




Використовується метод навчання

«по розділенням»

Основна частина

1. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи;

2. Присідання на одній і двох ногах;

3. Сидячи на гімнастичній лаві (стільці), носки ніг закріплені, руки за головою, нахили назад (до дотику головою підлоги);

4. Упор сидячи-підіймання і опускання випрямлених ніг;

5. Підіймання і опускання рук з опором партнера;

6. З гантелями: кругові оберти тулуба, руками вперед, назад, підскоки на місці, випли- гування вверх із присіду;

7. В.п. – ноги нарізно, нахили вперед, руки з гантелями в сторони;

8. Розтягування експандера в різних положеннях;


9. Рухові і спортивні ігри


10


10


5





10



1


1





1



2



3


1


2


1





1



10


10





15



1



1


30


30


30





30



30


30





30



30



40


Грудьми торкатися підлоги.

Якомога нижче.


Якомога більше прогинатися в спині.




Виконувати макси- мально швидко

.

Виконувати макси- мально швидко.

Оберти з великою амплітудою.




Нахили максимум як вперед так і назад.


Якомога максимально витягувати руки в сторони

Максимум швидко.


Заключна частина

1. Шикування, підсумки

уроку.

2. Домашнє завдання.





Присідання, підтягу - вання, згинання і роз- гинання тулуба.

V. Дидактичні матеріали до уроків.



Ізометричні вправи використовують як перехідні між напів активними та активними ізотонічними вправами. Під час їх виконання напружуються й розслабляються різні групи м'язів, при цьому кінцівка (тіло) не рухається. Для їх виконання можна обпертися стопами в нерухомий предмет (стіну, парту, стілець) або напружувати протилежні групи м'язів, які здійснюють згинання-розгинання ніг в колінних суглобах, або притискати кінцівки щільно одна до одної під різним кутом.

Основні ізометричні вправи:

жим ;

тяга ;

присідання.

Успіхів можна досягти , виконуючи всі ці 3 вправи: одну вправу на жим , одне - на тягу , одне - на присідання.

До цієї трійки можна додати 2 інших вправи:

піднімання на носках ;

піднімання плечей.

Існує кілька варіантів положення штанги при жимі :

низьке положення ( на рівні підборіддя ) ;

середнє положення ( на рівні очей ) ;

верхнє положення (на 3-5 см нижче вичавленої до відмови штанги) .

При тязі також існує три положення:

низьке положення ( на рівні колін ) ;

середнє положення ( на рівні стегон) ;

верхнє положення ( на рівні талії) .



При присіданні існує також три положення:

низьке положення ( присід ) ;

середнє положення ( півприсід ) ;

верхнє положення ( присід на злегка зігнуті ноги).

Якщо виконують по одній вправі з кожної групи , найчастіше вибирають середнє положення як найбільш ефективне .



Серія ізометричних вправ з 5 вправ , кожне з яких займає на виконання 12 секунд ( плюс хвилинну перерву після кожної вправи ) , триває в цілому 6 хвилин. Таку серію можна повторити 2-3 рази , максимум - 6 раз (періодично змінюючи положення ) .

Напруги в залежності від тривалості можуть бути :

короткими ( 6 секунд ) ;

середніми ( 9 секунд ) ;

тривалими ( 12 секунд).

Інтервали між вправами зазвичай не перевищують 45-60 секунд , яких, як правило, вистачає для відновлення нормального дихання. Вся статична ізометрична тренування не повинна займати більше 15-20 хвилин.

Вперше виконуючи ізометричні вправи , необхідно дотримуватися обережності : спочатку напруга слід обмежити 6 секундами , враховуючи, що воно не повинно бути максимальним. Через якийсь час можна перейти до 9-12 секундам максимальної напруги із затримкою дихання.



Ізометричні вправи можна виконувати щодня , так як після них не відчувається особливої ​​втоми . Але при цьому не варто зловживати занадто великим обсягом в прагненні якомога швидше досягти помітних результатів .



Незважаючи на всі свої достоїнства , ізометричні вправи не можуть повністю замінити динамічних , що дозволяють розвивати певні здібності , досягти яких за допомогою одних тільки ізометричних вправ неможливо.



Об'єктивно підходячи до оцінки ізометричних вправ , необхідно відзначити ряд їх слабких сторін у порівнянні з динамічними : вони не так інтенсивно постачають м'язи кров'ю , сприяють укорочення м'язів , не розвивають координації рухів і моторних здібностей м'язів.

Статичні вправи , збільшуючи силу м'язів , в той же час призводять до втрати м'язами здатності швидко рухатися. Динамічні ж вправи , завдяки оптимальній здатності проводити збудження ( іннервації ) , діють в цьому відношенні дуже ефективно .

При одночасному розвитку у спортсмена статичної та динамічної сили іннервація не погіршується : сила м'язів , придбана завдяки статичним вправам , виявляється і в швидкісний силі. Більш того , істотно поліпшуються результати динамічних тренувань.



На сьогоднішній день оптимальним вважається метод розвитку м'язової сили, об'єднуючий статичні вправи, розвиваючі силу, з динамічними і вправами на розслаблення .

«Щодня одну хвилину - для фізичної витривалості , сили і здоров'я » пропонує виконувати 12 ізометричних вправ без снарядів протягом 1-2 хвилин.

Комплекс вправ , що не вимагають ніякого спеціального обладнання , в якості протидіє предмета рекомендує використовувати дерев'яну або металеву дверну раму ( одвірок ) або звичайну стіну , яка є в будь-якому приміщенні.

Основні 12 вправ.

У положенні стоячи (Не нахиляючи голову назад і не згинаючи ноги в колінах) тиснути на верхню раму долонями рук , які злегка зігнуті в ліктях.

Присівши , чинити тиск на верхню раму.

Піднятися на носках якомога вище і затриматися в такому положенні на 6 секунд. Незважаючи на те що ця вправа є ізометричним лише частково , воно досить ефективно.

Дана вправа розвиває м'язи шиї. Для його виконання встати спиною до стіни , ноги на ширині плечей , руки на поясі. Потилицею тиснути на стіну , підклавши під голову що-небудь м'яке.

Ця вправа схоже на попереднє, але на стіну треба тиснути не потилицею , а чолом.

Для розвитку м'язів рук виконати наступну вправу . Долоні з'єднати і тиснути однією рукою на іншу.

Ця вправа нагадує вправу 6 , але руки необхідно з'єднати тільки пальцями .

Тиснути обома руками на вертикальні частини дверної рами.

Тиснути на горизонтальну частину дверної рами по черзі то однією , то іншою рукою , злегка зігнутою в лікті .

Тиснути обома руками , випрямленими в ліктях , на вертикальні частини дверної рами.

Тягнути закріплений на дверній рамі предмет вниз.

У положенні сидячи ( згинаючи ноги в колінах під різними кутами ) чинити тиск на вертикальні частини рами ногами.

Тривалість виконання кожної вправи не повинна складати більше 4-6 секунд.

Даний комплекс корисно поєднувати з різноманітними рухами , розвиваючими швидкість і гнучкість ( спортивні ігри , біг і плавання).

Багато культуристи використовують їх як додаткові до основних тренувань .

Найчастіше нове - це добре забуте старе. Багато ефективні методики фізичного вдосконалення , що застосовувалися раніше , сьогодні сприймаються як нове слово у розвитку спорту . І це не дивно .

Дані методики та снаряди пройшли перевірку часом. Причому гиря по універсальності використання займає в цьому ряду одне з перших місць.

























VI. Література та використані джерела.

  1. Боберський І. Рухливі забави та ігри. — Львів: НТШ, 1994. — 64 с.



  1. Болобан В.Н. Анализ техники акробатических упражнений: Метод,

рекомендации. — К.: УГУФВС, 1994. — С. 31.


  1. Лікувальна фізкультура і масаж. Н. А. Біла. Москва.

«Радянський спорт». 2001

  1. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1 – Тернопіль: Начальна книга - Богдан, 2004. – 272с.;

  2. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 2 – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 248с







Використані Інтернет джерела:



http://ua-referat.com

http://ua.convdocs.org/

http://sportswiki.ru/

http://5ka.at.ua/

http://imidg.ucoz.ua/









23


Выбранный для просмотра документ Додаток 1.docx

библиотека
материалов

Урок фізичної культури в школі


Місце уроку фізичної культури серед інших форм фізичного виховання. Характерні риси уроку як основної форми занять.

Загальні вимоги до уроку: виховний вплив, система уроків, організація самостійної навчальної діяльності учнів, боротьба з шаблоном, оптимальна рухова діяльність, система контролю, умови проведення уроку.

Зміст уроку: фізичні вправи, гігієнічні навички, діяльність учнів, діяльність вчителя, результат уроку.

Побудова уроку: визначення його частин і завдань, підбір фізичних вправ, визначення взаємодії вчителя і учнів.

Визначення завдань уроку: освітніх, оздоровчих, виховних.

Характеристика освітніх завдань уроку, їх постановка та формулювання. Планування освітніх завдань в одному або серії уроків.

Характеристика оздоровчих завдань уроку, їх постановка та формулювання. Планування оздоровчих завдань в одному або серії уроків.

Характеристика виховних завдань уроку, їх постановка та формулювання. Планування виховних завдань в одному або серії уроків. Виховне значення змісту традиційних форм організації уроку. Роль особистого прикладу вчителя.

Донесення завдань уроку до свідомості учнів.

Методичні прийоми управління й підтримки їх робочого настрою.

Організація учбової діяльності учнів на уроці.

Фронтальний метод, прийоми його застосування (одночасний, поточний, поперемінний, індивідуальний).

Груповий метод, прийоми його застосування (одночасний, почерговий, поперемінний).

Метод організації індивідуальної роботи, прийоми його застосування (одночасний за завданням вчителя, одночасний за вибором учня, індивідуально за завданням вчителя).

Метод колового тренування, прийоми його застосування (варіювання інтенсивності виконання окремих вправ і тривалості відпочинку між станціями, зміни умов виконання вправ і тривалості відпочинку між станціями, зміни умов виконання, чергування направленості вправ та інші.)

Підготовка вчителя до уроку: суть етапу попередньої підготовки; основні види робіт та їх суть при безпосередній підготовці до уроку (конкретизація завдань, уточнення засобів, організаційно методичне забезпечення, рухова підготовка теоретична і мовна підготовка, матеріальне забезпечення, зовнішній вигляд і психологічний стан вчителя).

Проведення уроку. Вступна частина уроку: її завдання, мотивація занять, організація уваги і емоційно-психологічного стану учнів; засоби й методи вступної частини; розміщення прийомів управління учнями.

Основна частина уроку: завдання, обстановка для розвитку творчості учнів; рівень навантаження; освітня спрямованість; виховання фізичних якостей; визначення готовності учнів до засвоєння нового матеріалу; емоційний стан учнів; розстановка й прибирання приладів; проведення уроків в природних умовах; спостереження вчителя за діяльністю учнів та їх оцінка.

Заключна частина уроку: завдання, відновлення організму учнів, саморегуляція, підведення підсумків уроків, єдність частин уроків, єдність частин уроку.

Сюжетні уроки: їх значення та особливості організації. Досвід вчителів-новаторів.

Дозування навантаження на уроках: роль навантаження в досягненні кінцевого результату: об'єм та інтенсивність, зовнішній і внутрішній прояви навантаження; величина навантаження і втома, її ознаки, прийоми регулювання навантаження та його тенденція; щільність уроку, педагогічно оправдані й недоцільні дії на уроці, хронометрування уроку і його пульсометрія.

Оцінка діяльності учнів на уроках: її форми, критерії; вимоги до учнів; головний принцип оцінювання, врахування індивідуальних особливостей учнів при їх оцінюванні; оцінка якостей, техніки, знань, екзамени й заліки з фізичної культури; причини неуспішності учнів та помилки, що допускають вчителі при оцінюванні.

Навчання учнів самостійно займатись фізичними вправами; виховання інтересу до занять; озброєння школярів знаннями і формування на їх основі переконань; формування умінь і навичок самостійних занять.

Різновиди шкільних уроків: класифікація уроків за характером змісту (предметні, комплексні), класифікація залежно від вирішуваних завдань (навчальні, тренувальні, контрольні, змішані).

Особливості змісту і методики проведення уроків з дітьми різного віку та стану здоровя: три рівні фізичного виховання у відповідності до ступенів середньої школи; завдання, засоби та особливості методики на кожному рівні. Особливості методики роботи з учнями, віднесеними за станом здоровя до спеціальних медичних груп: медичний огляд учнів, зміст занять, облік успішності.


Выбранный для просмотра документ Додаток 3.docx

библиотека
материалов

Фізичні якості

Визначення поняття. “Розвиток” і “Виховання” фізичних (рухових) якостей – зміст термінів.

Якості та здібності. Взаємообумовленість і гетерохронність розвитку якостей. Єдність навчання й виховання якостей. Вікові періоди розвитку та виховання якостей.


Сила. Визначення поняття; режим напруження мязів; різновиди прояву фізичної сили; завдання й засоби силової підготовки; методи виховання сили (максимальних і повторних зусиль, ізометричних напружень, динамічний); оцінка розвитку сили у дітей. Використання методу колового тренування. Місце силових вправ на уроках фізичної культури та в системі самостійної роботи.


Прудкість. Визначення поняття, її елементарні прояви; прудкість реакції (простої, складної) та методика їх виховання; засоби та методика виховання прудкості руху; швидкісний бар'єр, шляхи його попередження та подолання; місце швидкісних вправ на уроках фізичної культури. Періоди бурхливого розвитку прудкості, тести визначення. Роль ігрового і змагального методів при вирішенні задач швидкісної підготовки.


Витривалість. Визначення поняття; втома і витривалість; компоненти навантаження як основа методів виховання витривалості; особливість виховання витривалості в спортивних іграх, поєдинках і вправах силового характеру. Роль емоцій і вольової підготовки при вихованні витривалості. Необхідність поєднання лікарського і педагогічного контролю в процесі виховання витривалості у дітей шкільного віку. Навчання учнів прийомам самоконтролю. Проведення занять на відкритому повітрі, в лісі, парку як позитивні фактори підвищення працездатності.

Спритність. Визначення поняття; вікові зміни виховання спритності; методичні прийоми виховання спритності ( зміна вихідного й кінцевого положення, дзеркальне виконання, зміна способу, просторових меж, швидкості й темпу виконання, ускладнення умов, додаткові завдання). Роль вміння розслаблятися й утримувати рівновагу для виховання спритності на уроках фізичної культури.


Гнучкість. Визначення поняття; фактори, що визначають її прояв. Активна та пасивна гнучкість. Оптимальний і надзвичайний рівні розвитку гнучкості. Засоби виховання гнучкості. Методика виховання гнучкості (регулярність, серії вправ, критерій достатності, різноманітність засобів). Поєднання вправ на гнучкість і силу. Місце вправ на гнучкість на уроці та в самостійних заняттях. Вимір гнучкості в лінійних і кутових величинах.


Выбранный для просмотра документ Додаток 4.docx

библиотека
материалов

Засобами розвитку сили м'язів є різні силові вправи, серед яких можна виділити три їх основних види:
1. Вправи з зовнішнім опором.
2. Вправи з подоланням ваги власного тіла.
3. Ізометричні вправи.

Вправи з зовнішнім опором є одними з найефективніших засобів розвитку сили і поділяються на:
1) вправи з вагами, у тому числі і на тренажерах, які зручні своєю універсальністю та вибірковістю. З їх допомогою можна переважно впливати не тільки на окремі м'язи, але і на окремі частини м'язів;
2) вправи з партнером, які можна використовувати не тільки на навчальних заняттях і тренуваннях в спортивних залах, на стадіонах, в манежах, але і в польових умовах. Ці вправи надають сприятливий емоційний вплив на займаються;
3) вправи з опором пружних предметів (гумових амортизаторів, джгутів, різних еспандерів і т. п.), які доцільно застосовувати на самостійних заняттях, особливо на ранковій фізичної зарядці. Їх перевага полягає в невеличкому власному вазі, малому обсязі, простоті використання і транспортування, широкому діапазоні впливу на різні групи м'язів;
4) вправи у подоланні опору зовнішнього середовища ефективні при тренуванні в прискореному пересуванні і силової витривалості (наприклад, біг в гору або по піску, cнег, воді, проти вітру і т. п.), для спеціальної силової підготовки до рукопашного бою (на льоду , піску, у воді і т. п.).

Вправи у подоланні власної ваги широко застосовують у всіх формах занять з фізичної підготовки. Вони поділяються на:
1) гімнастичні силові вправи: підйом переворотом і силою, підтягування різним хватом на перекладині, віджимання на руках в упорі лежачи і на брусах, піднімання ніг до перекладині, лазіння по канату, жердині та багато інших;
2) легкоатлетичні стрибкові вправи: одноразові і "короткі" стрибкові вправи, що включають до п'яти повторних відштовхувань, «довгі» стрибкові вправи з багаторазовими відштовхування на відрізках 30-50 метрів, стрибки через легкоатлетичні бар'єри, стрибки «в глибину» з піднесення з наступним відштовхуванням ;
3) вправи в подоланні перешкод (огорожі, стіни, зруйнованої драбини, рову і ін) на спеціальних тренувальних смугах.

Гімнастичні силові вправи є відмінним засобом для зміцнення і розвитку м'язів рук, плечового пояса, черевного преса і спини.
Одноразові і короткі »стрибкові вправи (в тому числі з невеликого розбігу або з малим обтяженням) виконуються з потужним концентрованим зусиллям при відштовхуванні і забезпечують переважне розвинене стартовою і вибуховий» сили, а також реактивної здатності м'язів. Однак, їх тренують ефект нетривалий і обмежений, але він істотно зростає при раціональному поєднанні з іншими засобами швидкісно-силової підготовки.

"Довгі" стрибкові вправи, що виконуються з встановленням на швидке відштовхування, сприяють вдосконаленню стартовою сили м'язів, а при великому обсязі і помірної інтенсивності - вдосконалення специфічної швидкісної витривалості до прояву вибухових зусиль. Тому ці вправи є ефективним засобом базової підготовки спортсменів, військовослужбовців і представників усіх інших професій, специфіка яких висуває підвищені вимоги до спеціальної фізичної підготовленості.

Тренують ефект стрибків у глибину "ударний метод" спрямований переважно на розвиток абсолютної, стартовою і "вибухової" сили, потужності зусилля, а також реактивної здатності м'язів, тобто до швидкому переключенню їх від поступався до перетинає режиму роботи в умовах максимуму розвивається в цей момент динамічного навантаження. Застосування цього надзвичайно ефективного засобу для тренування в прискореному пересуванні, в бігу на короткі дистанції, у стрибках, подоланні перешкод, рукопашному бою вимагає попередньої підготовки. Вони повинні виконуватися під контролем викладачів, тренерів або фахівців з фізичної підготовки.

Вправи у подоланні перешкод є і самостійним розділом фізичної підготовки, і, в той же час, можуть бути використані як додаткові кошти для розвитку сили, силової витривалості і спритності займаються.

Ізометричні вправи, як ніякі інші, сприяють одночасному (синхронному) напрузі якомога більшої кількості рухових одиниць (ДЕ) працюючих м'язів. Розрізняються вправи в пасивному напруженні (утримання вантажу і т. п.) і вправи в активному напруженні м'язів (протягом 5-10 секунд в певній позі). Тренування з використанням ізометричних вправ вимагає відносно мало часу, а обладнання для її проведення дуже просте. Особливо цінні ці вправи при тривалому перебуванні в умовах гіподинамії і обмеженого простору, наприклад, для операторів, службовців різних установ, зайнятих розумовою працею, для представників деяких військових спеціальностей і т. д. Однак, використовувати статичні вправи слід з великою обережністю, поєднуючи їх з динамічними вправами, а також дотримуючись принципу систематичності і послідовності нарощування навантаження. Необхідно також враховувати потужність впливу цих вправ на нервову і серцево-судинну системи. Сильне напруження м'язів здавлює кровоносні судини і, як наслідок, викликає локальне порушення кровотоку.


Выбранный для просмотра документ Додаток2.docx

библиотека
материалов

Методи фізичного виховання


Визначення понятьметод”, ”методичний прийом”, “методика”.

Загальні вимоги до вибору методів: наукова обґрунтованість, відповідність поставленій задачі, забезпечення виховного характеру навчання, відповідність принципам навчання, відповідність специфіці навчального матеріалу, підготовленості учнів, індивідуальним особливостям і можливостям вчителя, умовам занять. Обґрунтування необхідності великої різноманітності методів для забезпечення високої результативності процесу фізичного виховання.

Класифікація методів. Класифікація методів за способом відображення характеру пізнавальної активності (продуктивні репродуктивні) та способом одержання учнями знань і умінь (слухання, спостереження, виконання вправ).

Характеристика практичних методів (методів вправи).

Методи повної регламентованої вправи та їх особливості (наявність програми рухів, регламентування навантажень, управління діями учнів).

Методи регламентації в процесі засвоєння нових рухових дій (розучування вправ в цілому, підвідних вправ та по частинах), їх позитивні й негативні сторони.

Методи регламентації в процесі удосконалення вивчених дій та виховання якостей (стандартної та перемінної вправи, їх різновиди). Комбіновані методи вправи.









Методи часткової регламентованої вправи


Ігровий метод. Сюжетна організація діяльності – основа ігрового методу. Визначальні риси ігрового методу: високий емоційний фон, можливості для творчості та прояву моральних якостей, удосконалення рухових дій, виховання спритності й швидкісних якостей.

Змагальний метод. Визначальні риси змагального методу, місце в процесі навчання і виховання фізичних якостей. Можливості і обмеження змагального методу. Особливості використання змагального методу в роботі з дітьми шкільного віку. Значення змагального методу для виховання моральних і вольових якостей.

Методи слова. Роль слова в процесі навчання рухових дій. П.Ф. Лесгафт про метод слова. Смислова й емоційна функція слова. Застосування словесного методу в залежності від віку, досвіду учнів і конкретних умов занять. Розповідь, пояснення, бесіда, обговорення, інструктування, вказівки. Звукова та світлова сигналізація як прийоми демонстрації, розпорядження, команди, завдання – найбільш розповсюджені прийоми. Словесні способи активізації діяльності учнів: словесна оцінка, взаємооцінка, словесний звіт, самопроговорення, самоприказ.

Метод демонстрації. Роль методу й особливості його застосування в залежності від віку і індивідуальних особливостей учнів, їх активності. Вимоги до показу фізичних вправ. Прийоми демонстрації наочних посібників. Звукова та світлова сигналізація як прийоми демонстрацій. Використання технічних засобів навчання, прийомів безпосередньої допомоги, термінової інформації, орієнтирів, лідирування.



Выбранный для просмотра документ класифікація вправ з фіз-ри.docx

библиотека
материалов

hello_html_7e880279.gifКласифікація фізичних вправ

Фізичні вправи в ЛФК діляться на три групи: гімнастичні, спортивно-прикладні та ігри.


Гімнастичні вправи

Складаються з поєднаних рухів. З їх допомогою можна. Впливати на різні системи організму і на окремі м'язові групи, суглоби, розвиваючи і відновлюючи силу м'язів, швидкість, координацію і т. д.

Всі вправи поділяються на загальнорозвиваючі (загальнозміцнюючі), спеціальні та дихальні (статичні і динамічні).


Загальзміцнювальні вправи

Застосовують для оздоровлення і зміцнення організму, підвищення фізичної працездатності та психоемоційного тонусу, активізації кровообігу, дихання.

Ці вправи полегшують лікувальну дію спеціальних.

Спеціальні вправи

Вибірково діють на опорно-руховий апарат.

Наприклад, на хребет - при його викривленнях, на стопу - при плоскостопості і травмі. Для здорової людини вправи для тулуба є загальнозміцнюючими; при остеохондрозі, сколіозі їх відносять до спеціальних, так як їх дія спрямована на вирішення завдань лікування - збільшення рухливості хребта, корекцію хребта, зміцнення оточуючих його м'язів. Вправи для ніг є загальнозміцнюючими для здорових людей, а після операції на нижніх кінцівках, травмі, парезах, захворюваннях суглобів ці ж вправи відносять до спеціальних.

Одні й ті ж вправи залежно від методики їх застосування можуть вирішувати різні завдання. Наприклад, розгинання і згинання в колінному або іншому суглобі в одних випадках направлено для розвитку рухливості, в інших - для зміцнення м'язів, що оточують суглоб (вправи з обтяженням, опором), в цілях розвитку м'язово-суглобового відчуття (точне відтворення руху без зорового контролю). Зазвичай спеціальні вправи застосовують у поєднанні із загальнорозвиваючими.

Гімнастичні вправи поділяють на групи:

  • за анатомічною ознакою;

  • за характером вправи;

  • за видовою ознакою;

  • за ознакою активності;

  • за ознакою використовуваних предметів і снарядів.

МошковВ.Н., 1958.

За анатомічною ознакою виділяють наступні вправи:

  • для дрібних м'язових груп (кисті, стопи, обличчя);

  • для середніх м'язових груп (шия, передпліччя, плече, гомілку, стегно);

  • для великих м'язових груп (верхні і нижні кінцівки, тулуб),

  • комбіновані.

За характером м'язового скорочення вправи поділяють на дві групи:

  • динамічні (ізотонічні);

  • статичні (ізометричні).

Скорочення м'язи, при якому вона розвиває напругу, але не змінює своєї довжини, називається ізометричним (статичним). Наприклад, при активному підніманні ноги вгору з вихідного положення легка на спині хворий виконує динамічну роботу (підйом); при утриманні піднятою вгору ноги протягом деякого часу робота м'язів здійснюється в ізометричному режимі (статична робота). Ізометричні вправи ефективні при травмах в період іммобілізації.

Найчастіше використовують динамічні вправи. При цьому періоди скорочення чергуються з періодами розслаблення.

За характером розрізняють і інші групи вправ.

Наприклад, вправи на розтягування застосовують при тугорухливості суглобів.



За видовою ознакою вправи поділяють на вправи:

  • в метанні,

  • на координацію,

  • на рівновагу,

  • в опорі,

  • виси і упори,

  • лазіння,

  • коригуючі,

  • дихальні,

  • підготовчі,

  • порядкові.

Вправи в рівновазі використовують для вдосконалення координації рухів, поліпшення постави, а також для відновлення цієї функції при захворюваннях ЦНС і вестибулярного апарату. Коригуючі вправи спрямовані на відновлення правильного положення хребта, грудної клітки і нижніх кінцівок.

Вправи на координацію відновлюють загальну координацію рухів або окремих сегментів тіла. Застосовуються з різних ІП з різним поєднанням рухів рук і ніг у різних площинах. Необхідні при захворюваннях і травмах ЦНС і після тривалого постільного режиму.

За ознакою активності динамічні вправи поділяють на такі:

  • активні,

  • пасивні,

  • на розслаблення.

Для полегшення роботи м'язів - згиначів і м'язів - розгиначів руки і ноги вправи проводять в ІП лежачи на боці, протилежному вправляються кінцівки. Для полегшення роботи м'язів стопи вправи проводять в ІП на боці на стороні вправляються кінцівки. Для полегшення роботи приводять і відводять м'язів рук і ніг вправи проводять в ІП на спині, животі.

Для ускладнення роботи м'язів - згиначів і м'язів - розгиначів руки і ноги вправи проводять в ІП лежачи на спині, животі. Для ускладнення роботи приводять і відводять м'язів рук і ніг вправи проводять в ІП лежачи на боці, протилежному вправляються кінцівки.

Для виконання вправ із зусиллям застосовують опір, який чиниться інструктором або здоровою кінцівкою.

Подумки уявні (фантомні), ідеомоторні вправи або вправи «в посилці імпульсів до скорочення» виконують подумки, застосовують при травмах в період іммобілізації, периферичних паралічах, парезах.

Рефлекторні вправи полягають у впливі на м'язи, віддалені від тренованих. Наприклад, для зміцнення м'язів тазового поясу і стегна застосовують вправи, які зміцнюють м'язи плечового пояса.

Пасивними називають вправи, що виконуються за допомогою інструктора, без вольового зусилля хворого, при відсутності активного скорочення м'яза. Пасивні вправи застосовують, коли хворий не може виконати активний рух, для попередження малорухливості в суглобах, для відтворення правильного рухового акта (при парезах або паралічах кінцівок).

Вправи на розслаблення знижують тонус м'язів, створюють умови відпочинку. Хворих навчають вольовому »розслабленню м'язів з використанням махових рухів, струшувань. Розслаблення чергують з динамічними і статистичними вправами.

Залежно від використовуваних гімнастичних предметів і снарядів вправи поділяють на такі:

  • вправи без предметів і снарядів;

  • вправи з предметами і снарядами (гімнастичні палиці, гантелі, булави, медіцінболи, скакалки, еспандери та ін.);

  • вправи на снарядах, тренажерах, механоаппаратах.







Дихальні вправи

Всі вправи пов'язані з диханням. Дихальні вправи поділяють на такі:

  • динамічні,

  • статичні.

Динамічні дихальні вправи поєднуються з рухами рук, плечового пояса, тулуба; статичні (умовно) здійснюються за участю діафрагми, міжреберних м'язів і м'язів черевного преса і не поєднуються з рухами кінцівок і тулуба.

При застосуванні дихальних вправ слід активізувати видих. При статичному повному типі дихання в процесі вдиху і видиху беруть участь всі дихальні м'язи (діафрагма, черевний прес, міжреберні м'язи).

Повне дихання найбільш фізіологічно; під час вдиху грудна клітка розширюється у вертикальному напрямку внаслідок опускання діафрагми і в передньозадньому і бічному напрямках в результаті руху ребер вгору, вперед і в сторони.

До статичних дихальних вправ відносять:

- вправи, що змінюють тип дихання:

  • вищеописаний повний тип дихання;

  • грудний тип дихання;

  • діафрагмальне дихання;

- вправи з дозованим опором:

  • діафрагмальне дихання з опором - руки інструктора розташовані в області краю реберної дуги (ближче до середини грудної клітки);

  • діафрагмальне дихання з укладанням на область верхнього квадрата живота мішечка з піском (від 0,5 до 1 кг);

  • верхньогрудне двостороннє дихання з подоланням опору, який здійснює інструктор, натискаючи руками в підключичної області;

  • нижньогрудне дихання з участю діафрагми з опором від тиску рук інструктора в області нижніх ребер;

  • верхньогрудне дихання праворуч з опором при натисканні руками інструктора у верхній частині грудної клітки;

  • використання надувних іграшок, м'ячів.

Розрізняють загальні і спеціальні дихальні вправи.

Загальні дихальні вправи покращують вентиляцію легенів і зміцнюють основні дихальні м'язи.

Спеціальні дихальні вправи застосовують при захворюваннях легенів, при парезах і паралічах дихальної мускулатури.

Дренажними дихальними вправами називають вправи, що сприяють відтоку виділень з бронхів в трахею з наступним виділенням мокротиння під час відкашлювання.

Для кращого відтоку виділень з ураженої зони використовують статичні і динамічні дихальні вправи.

Дренажні вправи проводять у вихідних положеннях легка на животі, на спині, на боці з піднятим ножним кінцем ліжка, сидячи, стоячи.

Вибір вихідного положення залежить від локалізації ураження.


Спортивно-прикладні вправи

До спортивно- прикладних вправ відносяться ходьба, біг, повзання та лазіння, кидання і ловля м'яча, веслування, ходьба на лижах, ковзанах, їзда на велосипеді, теренкур (дозоване сходження), пішохідний туризм. Найбільш широко використовується ходьба - при самих різних захворюваннях і майже всіх видах і формах занять. Величина фізичного навантаження при ходьбі залежить від довжини шляху, величини кроків, темпу ходьби, рельєфу місцевості і складності.

Ходьба використовується перед початком занять як підготовча і організуюча вправа. Ходьба може бути ускладненою - на носках, на п'ятах, ходьба хресним кроком, в полуприсяді, з високим підніманням колін.

Спеціальна ходьба - на милицях, з палицею, на протезах застосовується при ураженні нижніх кінцівок.

За швидкістю ходьбу поділяють: на повільну - 60-80 кроків за хвилину, середню - 80-100 кроків за хвилину,



Ігри

Ігри поділяються на чотири зростаючі за навантаженням групи:

  • на місці;

  • малорухливі;

  • рухливі;

  • спортивні.


В ЛФК використовують крокет, кегельбан, городки, естафети, настільний теніс, бадмінтон, волейбол, теніс і елементи інших спортивних ігор (баскетбол, футбол, ручний м'яч, водне поло). Спортивні ігри широко застосовують в умовах санаторно-курортного лікування та проводять за загальними полегшеним правилами з підбором партнерів з однаковою фізичною підготовленістю.

Гімнастичні вправи зі спеціально підібраним музичним супроводом доцільно використовувати при проведенні групових занять ранковою і лікувальною гімнастикою. Це сприятливо впливає на стан нервової, серцево-судинної і дихальної систем, на обмін речовин.

Слід також включати в процедури елементи танцю і танцювальні кроки.

Фізичні вправи у воді і плавання в басейні при температурі води 25-27°С ефективні при лікуванні захворювань судинної системи, органів дихання, обміну речовин, нервової системи, пошкоджень опорно-рухового апарату в період стійкої ремісії хронічного захворювання. Вправи при температурі води 34-36°С доцільні для хворих зі спастичними парезами.

В ЛФК застосовують механоаппарати і тренажери місцевої (локального) і загальної дії. Для розробки суглобів при обмеженні в них рухів і зміцнення ослаблених м'язів у хворих з захворюваннями та наслідками травм опорно-рухового апарату призначають вправи на механоаппаратах місцевої дії - як додаток до процедур лікувальної гімнастики.

Тренажери та механоаппарати загальної дії - велотренажери, тренажер для веслування, біжить доріжка та інші - призначають при захворюваннях серцево-судинної, дихальної систем, екзогенно-конституційне ожирінні та інших захворюваннях в стадії компенсації.







Джерело:

Лікувальна фізкультура і масаж. Н. А. Біла. Москва.

«Радянський спорт». 2001



Краткое описание документа:

Ізометричні вправи, як засіб розвитку сили учнів

Автор
Дата добавления 31.03.2014
Раздел Физкультура
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров716
Номер материала 49860033108
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх