Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / История / Другие методич. материалы / Методическое пособие «Виховання національної самосвідомості учнів на уроках історії та в позакласній роботі»
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • История

Методическое пособие «Виховання національної самосвідомості учнів на уроках історії та в позакласній роботі»

Выберите документ из архива для просмотра:

Выбранный для просмотра документ Виховання нац_ональної самосв_домост_ учн_в.doc

библиотека
материалов


ВІДДІЛ ОСВІТИ
КРАСНОГРАДСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Лукашівський навчально-виховний комплекс

(загальноосвітня школа І-ІІ ступенів –дошкільний навчальний заклад)


Виховання національної самосвідомості учнів на уроках історії та в позакласній роботі


hello_html_m673d6e54.gif hello_html_m2a6245ed.png hello_html_m51fdc773.jpghello_html_m2a6245ed.pnghello_html_m2a6245ed.pnghello_html_m2a6245ed.png


Красноград

2013


Рекомендовано методичною радою районного методичного центру відділу освіти Красноградської райдержадміністрації

Протокол від ________________ .№ _________________

Рецензенти : Криштопець Л.М., директор Лукашівського НВК, кваліфікаційна категорія „ Спеціаліст вищої категорії ”

Автор – укладач : Бойко Т.І., вчитель історії та правознавства Лукашівського НВК, кваліфікаційна категорія „Спеціаліст вищої категорії ”


Виховання національної самосвідомості учнів на уроках історії та в позакласній роботі. - Красноград, 2013. – 108 с.


Даний посібник містить актуальний матеріал та методичні рекомендації для організації виховання національної самосвідомості учнів, залучення їх до дослідницької та краєзнавчо- пошукової роботи. Рекомендовано для вчителів історії, керівників гуртків, учнів.


Висновки експертизи

Реєстраційний номер_________________________________________

Напрям Суспільно – гуманітарна освіта

Розділ Правознавство

Назва роботи Виховання національної самосвідомості учнів на уроках історії та в позакласній роботі

Автор роботи Бойко Таїса Іванівна

Експерти

П.І.П.

Дата

Загальний бал

Підпис













Середній бал



Голова комісії__________________________________

Дата___________________________________________


ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………… 4-6

3

РОЗДІЛ 1. ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ.. 7-55

5

1.1. Урок історії України, 7 клас. Боротьба з монгольськими завойовниками…………..………… 13-31


1.2.8 клас.Урок – дебати. Богдан Хмельницький : політик, дипломат, полководець……………………............. 31-43


1.3. Виховання національної самосвідомості учнів на уроках історії у 9 класі ……………………………….. 43-50


1.4. Урок історії України, 9 клас. Місце Т.Г.Шевченка в українському національному відродженні ………….. 50-55


РОЗДІЛ 2. ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ У ПОЗАКЛАСНІЙ, ГУРТКОВІЙ ТА ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІЙ РОБОТІ………………………………………………….56-102


2.1.Сценарії позакласних заходів…….................... 58-102


ВИСНОВКИ…………………………………………...…. 103


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………. 104


ДОДАТКИ..………………………………………… 105-106





ВСТУП

В розбудові Української незалежної держави постає таке першочергове завдання, як формування національної самосвідомості, відродження духовності та історичної пам’яті українського народу. В умовах суперечливого процесу розвитку суспільних відносин, зростання ролі і значимості суб’єктів цих відносин: людини, громадянина, особистості, постає необхідність пошуку оптимальних шляхів функціонування, збагачення духовного життя суспільства-і,насамперед,молоді.
  Об’єктивними причинами, що актуалізують важливість проблем духовного відродження молоді є: національне відродження історії, культури, духовності, його зближення з загальнолюдським на основі інтеграції в Європу; необхідність відновлення історичної пам’яті українського народу, становлення нового менталітету, мислення, регіональної самосвідомості учнівської молоді; переосмислення класичних та формування нових парадигм історичної освіти, взагалі, та, зокрема, краєзнавства, як форми духовного розвитку. На сучасному етапі духовного відродження України краєзнавство є невід’ємною складовою громадського руху та наукових досліджень, спрямоване на відродження історичної пам’яті, формування у громадян любові до рідного краю, національного патріотизму, поваги до людини, відповідальності за збереження історико-культурного надбання. Зміна підходів до історичної освіти загалом сьогодні вимагає переглянути наше ставлення до шкільного краєзнавства. Адже, на жаль, не всі надають йому належного значення, часом недооцінюючи знання кожним юним громадянином історії та культури рідного краю. Це не стосується нашої рідної Красноградщини. Неоціненний вклад у виховання національної самосвідомості моїх земляків внесуть 3 томи історичного альманаху «Красноградщина». Оце і є проявом національної самосвідомості авторів, які хочуть донести до всіх «Велич і добро крізь віки». «Кожна сторінка альманаху присвячена вам, мої дорогі земляки»,- з такими словами звертається до читачів один із авторів видання К.Фролов.

Отже, актуальність обраної мною теми полягає в тому, що зараз в суспільстві переважають негативне відношення до держави, її лідерів. Навіть інформаційні канали по телебаченню використовують половину ефірного часу на висвітлення негативних новин. Хочеться запалити іскру в душах дітей, з якої розгориться багаття національної ідеї, навколо якої згуртується весь народ. Якщо мені вдасться повністю використати виховний потенціал уроку ( а майже кожен урок історії виховує патріотизм, національну самосвідомість), донести все до учнів, громадськості, колег, і у громадян України, моїх земляків, з’явиться бажання відродити художню самодіяльність, побудувати самостійно спортивний майданчик, посадити квіти біля напівзруйнованого сільського будинку культури і ще багато інших починань, які прикрашатимуть наше життя,- значить з’явиться і національна ідея, яка об’єднає всіх. І ми не будемо «скиглити», що погано живемо, адже це з мовчазної згоди кожного з нас в державі процвітає корупція, закриваються школи, вимирають села…

І якщо нам весь час ставлять в приклад рівень життя в Європі, США, то приведу слова американського президента Джона Кеннеді, який сказав «Не питай, що держава зробила для тебе, краще спитай у себе, що ти зробив для держави».

Я вірю в те, що українці дійсно «єсть народ, якого правди сила, ніким звойована ще не була…», що ми народ, у якого глибоке коріння і світле майбутнє

На виставку-презентацію педагогічних ідей та технологій – 2012 мною було представлено об’ємний матеріал, в якому висвітлено інноваційні форми та методи роботи, зокрема і по вихованню національної самосвідомості учнів на уроках, в позакласній, гуртковій та історико - краєзнавчій пошуковій роботі. Тому вважаю доречним подати зараз практичні розробки уроків, свят, позакласних заходів, проектів, в більшості своїй, створених на основі місцевого матеріалу, як результат проведеної роботи.

Посібник рекомендовано вчителям історії, керівникам гуртків, учням.























РОЗДІЛ 1. ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ


Процес розбудови української держави, її майбутнє залежить від того, якими будуть її громадяни – сьогоднішні учні, наскільки у них будуть сформовані активна життєва позиція, національна самосвідомість, моральність, готовність до творчої праці, незалежно від професії і роду занять, на благо рідної держави.

Двадцять два роки тому нас, як націю, визнав світ, визнав нашу державність і, треба сподіватись, навіки ми утверджуємо себе як рівні серед рівних на цій не завжди гармонійній, але такій прекрасній планеті. Ми йшли до цього століттями, ми воістину вистраждали його, бо завжди, навіть за найменш сприятливих обставин, проголошували державність, зокрема тільки в ХХ столітті чотири рази: 22 січня 1918 року (ІV Універсал Центральної Ради), 30 червня 1941 року у Львові (Акт відновлення Української держави), 5 жовтня того ж року у Києві, 24 серпня 1991 року (Акт проголошення незалежності України). А ще ж проголошення в листопаді 1918 року Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР), проголошення незалежності Карпатської України (березень 1939 року) [13].

Ми підписували маніфести, універсали, акти, створювали уряди, обирали президентів, прем'єрів. Ми йшли до найголовнішого вперто й послідовно.

Сьогодні є чимало тих, хто говорить про «молоду Українську державу», яка нагадує, мовляв, чи то дитину, чи то підлітка, як державу, яка тільки спинається на ноги. Але такі твердження не мають під собою історичного підґрунтя, вони зумовлюються цілковитим незнанням власної історії. Україна має давні традиції державотворення. Державницькі змагання на цій землі мають багатовікові традиції, що сягають своїм корінням як у місцеві, так і в привнесені іншими народами археологічні культури.

У середній течії Дніпра від Росі на півдні та Прип'яті на півночі виникає Київське князівство, що згодом стало політичним осередком величезної імперії раннього Середньовіччя – Руської (Київської) держави (ІХ-ХІІ ст.ст.), з якою рахувалися всі європейські країни, а також могутня Візантійська імперія.

На межі ХІІ-ХІІІ ст.ст. естафету національного державотворення прийняла Галицько-Волинська земля, яка завдяки князям Роману Мстиславичу та Данилу Романовичу (Галицькому) і їх нащадкам ще майже протягом 150 років продовжувала і розвивала державницькі і духовні традиції Київської Русі.

У ХVІІ ст. в ході Визвольної війни українського народу під проводом Б.Хмельницького утворилася Гетьманщина – українська козацька держава, яка проіснувала до 1764 року, коли автономія України була знищена імператрицею Катериною ІІ.

Покоління борців за визволення, за відновлення української державності висунув наш народ: І.Мазепа, П.Орлик, Г.Полетика, В.Лукашевич, М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра, В.Стус, В.Симоненко і багато інших [3].

Отже, маємо нині незалежну державу, але не можемо не бачити і гострих проблем, які існують у сучасній українській державі. Це вимагає активної участі всіх елементів громадянського суспільства, яке формується, в процесі державотворення.

Спільними зусиллями творімо нашу державу як державу цивілізовану, правову, демократичну, яка, поза сумнівом, ще посяде гідне місце в колі європейських народів.

Учені – філософи, психологи і педагоги – вважають, що за своєю сутністю самосвідомість є вищим рівнем відображення дійсності і регуляції людської діяльності, на якому людина піднімається до усвідомлення своєї відмінності, своїх інтересів та цілей діяльності і свідомо регулює цю діяльність.

На основі аналізу наукової літератури встановлено, що педагогічними умовами формування національної самосвідомості є:

націоналізація школи, тобто наближення її до потреб та інтересів народу;

національне виховання, яке передбачає формування національної свідомості підростаючого покоління;

підготовка і виховання національно свідомих учителів;

спрямованість роботи вчителів на формування в учнів на кожному етапі навчання завершеного світосприймання;

визначення майбутнього національного ідеалу і прагнення до його досягнення;

знання мови, історії, мистецтва, кращих традицій і звичаїв народу;

виховання любові до Батьківщини, почуття обов’язку перед нею, високої відповідальності;

виховання власної гідності, волі, характеру, працездатності, готовності до праці не заради матеріальних інтересів і честолюбства, а найбільше для громадського добра, готовності до участі у продовженні культурно-історичних традицій свого народу. [13]

Ми розглядаємо національну самосвідомість як усвідомлення особою приналежності до своєї нації, що проявляється у вивченні свого народу, його матеріальної і духовної культури, в оволодінні національними і загальнолюдськими цінностями, перетворенні цих знань у переконання, в особистісні орієнтири, спрямуванні своєї діяльності на благо народу, на розбудову української держави.

Національна самосвідомість включає: знання і уявлення про свою націю, про її історичне минуле і сучасне, знання про матеріальну і духовну культуру, знання рідної мови, усвідомлення того становища, яке займає культура народу у світовому історичному процесі. Таким чином, у структурі національної самосвідомості центральне місце займає історичний компонент.

І саме освітянам належить виконати величезну місію – формування національної самосвідомості учнівської молоді, поєднання знань про державу і культуру з внутрішньою позицією особи.

Сучасна школа є могутнім фактором виховання молоді, формування її життєвих компетентностей і орієнтирів, духовності, моральності, національної гідності і патріотизму.

Інтенсивне формування самосвідомості припадає на підлітковий вік. Основні її елементи, як і виховання в цілому, закладаються у 7–9 класах.

У реалізації завдання виховання національної самосвідомості в учнів загальноосвітніх шкіл одне із найважливіших місць належить історії України. Уроки історії мають давати учням необхідні приклади відваги і мужності наших предків, які самовіддано боролися за національну незалежність, виховувати почуття поваги до героїчного минулого нашої Батьківщини, почуття гордості за приналежність до українського народу, сприяти залученню учнівської молоді до розбудови своєї держави.

«Мало любити свій рідний край, його треба знати», – писав свого часу Максим Рильський. Ці слова є девізом вчителів, учнів нашої школи, їх батьків та родичів, усіх небайдужих до минулого села.

Школа покликана давати знання про минуле свого народу, сприяти засвоєнню надбань рідної культури, виховувати патріотичні переконання, почуття обов’язку і честі, волю, характер, готовність до праці для громадського добра. Приклад життя і діяльності княгині Ольги, Володимира Великого, Ярослава Мудрого, «Повчання дітям» Володимира Мономаха актуальні і сьогодні.

У курсі історії України у 7–9 класах закладено великий виховний потенціал. Зокрема, знання основного змісту історичного процесу, що характеризується значним динамізмом і драматичністю, засвоєння спадщини матеріальної і духовної культури українського народу, історичне осмислення уроків минулого сприяє формуванню раціонально-логічного компонента національної самосвідомості учнів; вивчення сторінок героїчної боротьби українського народу проти іноземних завойовників за незалежність і власну державу сприяє вихованню почуття патріотизму, гордості за свій народ і його видатних історичних осіб, любові до рідної землі, України, і є основою емоційно-спонукального компонента національної самосвідомості; цілеспрямована робота вчителів історії з виховання в учнів готовності до праці і захисту своєї країни, вироблення в них вміння використовувати набуті знання на практиці, бережливого ставлення до пам’яток матеріальної і духовної культури, здатності до самоаналізу і самооцінки сприяє формуванню потенційно-діяльнісного компонента національної самосвідомості учнів.

Головним завданням національного виховання на сучасному етапі є формування громадянина України, готового до розбудови української держави. Громадянські риси особистості включають в себе національну самосвідомість, високу духовність, моральність, художньо-естетичну, правову, трудову культуру, активну життєву позицію.

Отже, формуючи національну самосвідомість учнів, досягаючи високих рівнів її сформованості засобами шкільних курсу історії України, враховуючи вікові особливості учнів 7–9 класів, можна формувати життєві орієнтири та компетентності, ефективно виховувати громадянські риси особистості.

Виховання історією є важливим фактором стабільності, єдності суспільства, національної консолідації, утвердження національної державності.

До найважливіших завдань формування національної самосвідомості учнів слід віднести:

глибоке і свідоме засвоєння знань, які дають українознавчі дисципліни, і в першу чергу, історія України;

опанування національних і загальнолюдських цінностей;

формування позитивної самооцінки учнів, переконаності в тому, що людина – унікальна, неповторна особистість;

досягнення національної самоідентифікації кожним учнем, усвідомлення приналежності його до українського народу;

виховання любові до України, рідної землі, малої батьківщини, народу; толерантного ставлення до всіх народів, що проживають на території нашої країни;

формування готовності до повсякденної роботи задля процвітання країни, зміцнення української держави та готовності до її захисту.


Кожен урок історії носить виховуючий характер. Приводжу приклади розробок уроків історії.



Історія України, 7 клас

тема. Боротьба проти монгольських завойовників

Мета: розкрити особливості організації військових походів монголів на Русь у XIII ст. і причини їхніх перших успіхів; познайомити учнів з причинами поразки русько-половецьких військ на р. Калка; на прикладах подвигів захисників м. Києва визначити джерела мужності та героїзму русичів; розширити знання учнів з вивченої теми за рахунок залучення додаткових історичних джерел; засвоїти основні поняття та хронологію; формувати вміння аналізувати письмові історичні джерела; працювати з настінною картою, атласом та навчальною картою, розвивати вміння робити критичний аналіз історичних текстів, робити узагальнення й висновки на основі сприйняття різних ідей; виховувати в учнів толерантне ставлення до різних оцінок історичних подій та осіб, повагу до героїчного минулого.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Понятійно-термінологічне поле: Золота Орда, хан, баскаки, ярлик, ­ярмо.

Основні дати: 1223р., 1239р., 1240р., 1254р., 1259р.

Обладнання: карта, атласи, навчальні картини, роздавальний матеріал.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

«Монголи промайнули над Руссю подібно до хмари сарани, подібно до урагану, крушать усе, що зустрічалося на їхньому шляху, руйнуючи села і міста».

Після припущень учнів, вчитель повідомляє тему, мету та задачі уроку.

III. Мотивація навчання школярів

Учитель. Монгольська навала і, як наслідок, ненависне ярмо були однією з найтрагічніших сторінок історії. Разом з тим, безперервна боротьба населення Київської Русі свідчила про те, що не існує на світі сили, здатної знищити волю до перемоги та звільнення.

IV. Сприйняття та засвоєння нового матеріалу

План

1. Перша навала монголів. Битва на р. Калка 31 травня 1223р.

2. Нова навала монголів. Хан Батий.

3. Встановлення золотоординського ярма.

4. Героїчна оборона м. Києва (грудень 1240р.).

5. Похід монгольських ханів на Галицько-Волинські землі.

6. Наслідки монгольського ярма.

7. Історичне значення героїчної боротьби населення Русі проти ганебного рабства.

Методи і прийоми, форми діяльності вчителя та учня на уроці

1.До першого пункту плану пропоную учневі висловити власну думку з приводу того, чи міг результат битви на р. Калці бути іншим?

2.Методом «Мозкового штурму» активізую пізнавальний інтерес учня до нового матеріалу.

3. Робота з документом Робота з навчальною картиною «Баскаки» С. Іванова, мотивація учнем власної точки зору.

4. Самостійна робота Вивчаючи питання «Героїчна оборона Києва», використовую (стор. 126 Оборона Києва).

5. Розповідь вчителя про похід монгольських ханів на Галицько-Волинські землі, учень складає у зошиті простий план до питання, що вивчається.

6. Висновки щодо наслідків монголо-татарського іга

( разом з учнем)

7. Вивчення останнього питання відбувається шляхом обговорення ви­словів О. І. Герцена, О. С. Пушкіна та П. П. Толочко про значення героїчної боротьби населення Київської Русі проти монголів (вислови записуються на дошці).

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда:

1) Якими були причини поразки руських військ у період монгольських завоювань?

2) Чим ви можете пояснити досить тривалий час панування золотоординського ярма на землях Київської Русі?

3) Яку оцінку ви можете дати наслідкам панування монгольських заво­йовників?

4) У чому полягало історичне значення героїчної боротьби русичів проти монголів для народів Західної Європи?

VI. Підбиття підсумків

Хронологічна зарядка.

Дати вже написані на дошці, називаю подію, а учень називає дату, коли подія сталася, та навпаки.

VII. Домашнє завдання

Опрацювати параграф 21, підготувати розповідь про оборону Києва, повторити параграфи 3,4.

Додаток

Руська земля горить

На початку ХІІІ ст. над землями Київської Русі зі сходу нависла нова смертельна загроза - монгольська навала. На початку ХІІІ ст., якраз тоді, коли Київська держава була роздробленою, у Центральній Азії внаслідок зростання могутності ряду племен склалася Монгольська держава, яка вела політику широкомасштабних завоювань як в Азії, так і в Європі. Роздроблені монгольські орди об’єднав під своєю необмеженою владою талановитий полководець та державний діяч Темучжін. Він був високого зросту, з високим лобом та вузькою бородою. Він походив зі знатного роду, але після смерті батька перебував у вигнанні. Темучжін розгромив супротивників поодинці та зумів об’єднати під своєю владою всі монгольські та деякі сусідні племена.

У 1206р. з’їзд представників монгольських племен обрав Темучжіна правителем усіх монголів. Він отримав титул Чингізхана - великого хана. Жорстокий і владний, він не визнавав ні вірності друзів, ні великодушності у боротьбі з ворогами. Чингізхан виявив себе прекрасним організатором. Створивши могутнє військо з жорсткою дисципліною, монголи за короткий час підкорили Південний та Західний Сибір, Китай, Іран, Закавказзя. Незабаром вони з’явилися у Східній Європі, у приазовських степах. По­близу Азовського моря, на річці Калка у 1223 році зустрілися об’єднані заго­ни руських і половецьких воїнів. Князі, що з’їхалися до Південної Русі, вирішили: краще битися з ворогом на чужій землі, ніж на своїй. У похід проти монголів пішли: галицькі полки, полки київського князя Мстислава Романовича, дружинники чернігівського князя Мстислава Святославовича та волинського князя Данила Романовича. Військо поповнилося, зібралися ополчення на чолі з галицьким князем Мстиславом Мстиславовичем Удатним. Усі ці князі зібралися на правому березі Дніпра біля острова Хортиця. На лівому березі Дніпра їх чекали союзники - війська половецьких ханів. Переправившись через Дніпро, руські полки об’єдналися з половецькими та пішли у глиб степів на схід, долаючи опір передових загонів монгольських орд.

31 травня 1223 р. на річці Калка сталася запекла та кривава битва руських і половецьких військ проти монгол. Об’єднані русько-половецькі війська виявили стійкість і героїзм у цій битві.

Тактика монголів була продуманою й зручною для завойовницьких походів. Спочатку з незначними силами монголи наступали, а потім удавали, що тікають. Воєводи та воїни вважали, що сила на їхньому боці. Але це була пастка, до якої монголи заманювали своїх ворогів. Коли їхні супротивники наступали, то раптом з’являлося підкріплення.

Першим на берегах Калки з’явився Галицький кінний загін Мстислава Удатного. За ним підійшли половецькі наїзники воєводи Яруна. Вони побачили широке коло покинутих татарами юрт із багатствами. Мстислав послав у розвідку свого юного зятя Данила Романовича. Половецький загін воєводи Яруна віддалявся у бік пагорбів, і Мстислав вирішив узяти вліво, перетнути пагорби й напасти на монголів збоку. Він був приголомшений побаченим: за пагорбом, вичікуючи, розверталася велика кількість монгольських полків. Тут він і потрапив у пастку, зазнавши поразки. Одна частина монгольського війська обложила табір київського князя Мстислава Романовича. Він не тримав зв’язку з іншими загонами і знав, що зробить Мстислав Молодецький. Він вважав, що сам знищить монголів, але це було неможливо. Воїни Мстислава билися до останнього, але вцілілим русичам монголи запропонували здатися, скласти зброю, покинути все добро, і тоді їх залишать живими. Але, коли русичі здалися і були роззброєні, їх пере­били. Багдадський політик Аль-ібн-ал-Асир описував битву на Калці так: «...Це був один із найзапекліших боїв, він тривав кілька днів, але монголи нарешті стали переможцями, половці й русичі зазнали цілковитої поразки. Ті, що встигли врятуватися, дісталися Русі у жахливому стані».

У битві загинуло багато славних руських багатирів і воїнів. Декілька загонів, що пробилися, не кидаючи зброї, дійшли до Дніпра, де на них чекали човни, що перевезли їх на інший бік. Ті ж, що повірили монгольським обіцянкам і покидали мечі й сокири, майже усі були знищені. Після битви монгольські воїни відібрали ще живих, але поранених руських воєвод, укла­ли їх рядами, накрили дерев’яним помостом, поставили столи й лавки та влаштували бенкет на честь перемоги. Протягом декількох діб лунали стогони поволі вмираючих русичів.

В’яжуть і ложуть змучених киян.
А на них кладуть дубові дошки,
Гупають по дошкам чобітьми,
Аж тріщать у мучеників кості.
На помості стелять килими, -
Хан бенкет справляє на помості.

Головною причиною поразки руських і половецьких князів на Калці була недалекоглядна політика князів, що постійно ворогували один з одним, відсутність єдності у боротьбі проти монголів.

Характеристика Батия

На початку грудня 1237 року біля озера Зайсан об’єдналися всі обрані для західного походу сотні тисяч монголів великого хана Батия - онука Чингізхана.

Вранці яскраве сонце освітило золотий шолом Батия, його обладунки і танцюючого баского жеребця з вогняними очима. Він натягнув золоте поводдя і підняв над головою криву шаблю:

- Слухайте та дивіться мені в очі, богатури! - крикнув він сильним гучним голосом. Великий дід мій наказав мені завоювати всі землі на Заході до останньої, і я присягаюся, що з вами, неперевершеними та хоробрими богатурами, я зроблю це й проведу криваву вогненну стежку до кінця всесвіту. Я обіцяю, що шовковими тканинами оберну животи моїх воїнів! Я захоплю сотні тисяч биків і баранів і годуватиму м’ясом досхочу все військо. Я обіцяю, що кожний отримає нову шубу! Попереду багаті країни, де народ став ледачим від спокійного життя. З вами, непереможні богатури, я підкорю боязкі та невойовничі народи. Ваші батоги гулятимуть по їхніх жирних потилицях. Ще присягаюся в одному: я не забув своїх ворогів. розшукаю тих жовтовухих собак, які вбили мого батька, а потім зварю їх у казанах живцем. Навіть якщо б винуватцем виявився мій брат, присягаюся, з ним я вчинив би так само. Більше зволікати не будемо! Завтра вдосвіта йдемо у похід. Збір війська на берегах річки Ітіль. Звідти почнеться буйне та веселе полювання на племена й народи. Там я випущу в бій моїх сміливих орлів і кречетів!».

Батий був смаглявим молодим монголом з вузькими очима, які завжди горіли неспокійною тривогою. Його рот злегка кривився хижою усмішкою, й тому на темному обличчі особливо здавалися білими великі вовчі зуби. Він вважав своїм обов’язком виконати задуми свого діда Чингізхана.

Характеристика Батия була б неповною, якщо не процитувати деякі з його висловів. Він говорив так: «Великий полководець повинен бути загадковим і мовчазним. Щоб стати сильним, треба оточити себе таємницею..., твердо йти шляхом великих дерзань..., не робити помилок і нещадно знищувати своїх ворогів!..».

«Монголи - найбільш хоробрі, сильні та розумні люди на землі, тому монголи повинні царювати над світом. Тільки монголи - обраний народ, відзначений небом. Усі інші народи повинні бути нашими рабами і працювати для нас, якщо ми залишим їх живими. Всі непокірні будуть зрівняні із землею. Вони, як кізяк, згорять на монгольських багаттях».

Починаючи похід проти Русі, Батий зібрав величезну силу. Військо налічувало близько двохсот тисяч воїнів, чверть мільйона биків тягнули 30 тисяч кибиток із ханами, дружинами, дітьми, кузнями, з китайськими, перськими та арабськими радниками.

У поході Батий використовував досягнення підкорених народів. Так, у китайців він навчився прокладати дороги й перекидати мости через річки та прірви, будувати облогові машини, кидати каміння й вогонь, рити підкопи й колодязі, висаджувати фортечні стіни, отруювати, відводити та осушувати річки. Китайці запам’ятовували ханські накази, читали їх підданим хана й лікували хворих і поранених травами. У арабів монголи навчилися загартовувати сталь й виготовляти з неї шаблі, що розтинали одним ударом і пухову подушку, і камінь. Араби знали далекі країни, дороги, міста, жителів, були майстрами розводити баских скакунів і перекладати хану мову інших народів. За різними прикметами перси допомагали монголам дізнаватися про погоду та знаходити за допомогою зірок правильний шлях у незнайомому просторі.

У 1236 р. монгольське військо, очолюване онуком Чингізхана ханом Батиєм, або Бату (так його називали на Русі), почало завойовувати руські землі. За три роки завойовники розгромили війська всіх князівств Північно-Східної Русі, які діяли розрізнено. Орди Батия ціною численних втрат підкорили також Чернігівське та Переяславське князівства, а також усі руські землі на лівому березі Дніпра. Коли ординці підійшли до Києва, то їм відкрилася панорама незрівнянного у своїй красі міста. Київ, розкиданий на пагорбах правого берега Дніпра, виблискував золоченими куполами й хрестами, красивими дерев’яними палацами, міцними кріпосними стінами і високими баштами. Ординці, вражені красою та величчю міста, запропонували жителям здатися. Кияни, обурені такою пропозицією, перебили всіх послів ворога. У смертельні хвилини Київ був покинутий князями. Через деякий час після втечі князя Михайла Всеволодовича Київ зайняв Галицько-Волинський князь Данило Романович. Коли кияни дізналися, що на місто насувається монгольська орда, то Ганна, дружина Данили, сказала: «Якщо загрожує біда і ворог наступає з наміром захопити наше місто, то жінки русичів стануть на захист поряд зі своїми чоловіками й битимуться за свій рідний будинок. Руська земля - моя рідна сім’я». Але князь Данило Романович розумів, що без допомоги їм не впоратися, і тому поїхав шукати союзників у Польщі та Угорщині, а замість себе залишив воєводу Дмитра, сказавши: «Стіни у Києва міцні, ворогу їх не пробити. Тримайтеся щосили, відбивайте ворога. Розбійники напиратимуть на всі ворота, а ви кидайте зі стін на них каміння, лийте гарячу смолу, не давайте прорватися у місто. Адже Київ оточений надійними стінами. Вони захистять його, і монголи нас не здолають. А ми в них милості не попросимо: постоять і підуть». Дмитро стояв біля вікна і бачив, як Данило та його дружинники сідали на коней та один за одним виїжджали за ворота. Воєвода обернувся і тихо сказав: «Не залишимо ми Київ без захисту, хоча б нам довелося на його стінах скласти голови».

Після тривалої наради усі розійшлися, давши клятви не відступати перед ворогом і, якщо буде треба, віддати своє життя за захист рідної землі.

Відтоді всі кияни невтомно готували місто до захисту: і вдень, і вночі вони укріплювали старі стіни, упоперек вулиць робили завали із колод і каміння. До стін підвозили великі казани, щоб кип’ятити воду й смолу. Жителі з навколишніх селищ також шукали захисту за київськими стінами і збільшували число добровільних бійців. Зброярі й ковалі заготовляли військову зброю, кували щити і мечі, рогатини, сокири, стріли, а вуличні старости роздавали зброю всім городянам. У поході на Київ, за підрахунком сучасників, військо Батия налічувало півмільйона чоловік. У руській билині «Василь Ігнатович і Батига» правдиво розповідається про страхітливу навалу вій­ська Батия:

Ой, не дівчина плаче, - та стіна плаче.
Ой, стіна та плаче міста.
Ой, вона відає невзгодушку над Києвом.
Ой, вона відає невзгодушку велику.
Ой, чи з-під тієї країни, з-під східної,
А наїжджав Батига Сергійович.

Робота з навчальною картиною «Оборона Києва, 1240р.»

Подивіться на картину... Головний удар був завданий Батиєм біля Лядських воріт. 6 грудня ординці почали штурм міста. За допомогою стінобитних знарядь зруйнували стіни біля башти, потім пішли у наступ. Через декілька днів усе було зруйновано. Вороги увірвалися до міста Ярослава й почали знищувати все живе. Багато жителів підпалили дерев’яні будинки, криті соломою.

Підіймайтеся ви, люди руські!
Вночі спите - не спите у Києві,
А точіть мечі ви булатні
Та дивіться ви стріли розжарені!
Наближаються злі татари,
А хочуть вони, недруги люті,
Щоб з кісточок терем збудувати,
Жовтим реберцем терем вислати,
А з руських рук, тіла білого
Хоче ворог, щоб лави йому зробили.

Але з кожним днем ряди мужніх захисників помітно рідішали й замінювати їх вже було ніким. Дорого віддавали обложені своє життя, тримаючись щосили, вражаючи ворога, чим тільки можна. Завдяки опору киян ординці не змогли до кінця захопити місто, й надвечір вони відступили, але вранці битва продовжилася. Дмитро з киянами встигли сховатися у місті Володимира. Але ворог був настільки сильний, що прорвався до старого міста крізь Софійські ворота. Почався останній рукопашний бій. Обложені відступили до Десятинної церкви. Дмитро був поранений, але продовжував боротьбу, надихаючи киян. Красивий кам’яний храм Десятинної церкви був переповнений киянами, що знайшли там свій останній притулок. Декілька чоловік ще напередодні почали рити підкоп, щоб вибратися із храму на протилежний схил пагорба. Підкоп був вже достатньо глибокий. У людей з’явилася надія на порятунок. Вони вирішили не відкривати двері, але монголи не могли більше чекати. За наказом Батия притягнули стінобитні знаряддя й почали розбивати стіну. Прекрасна будівля впала, поховавши під своїми уламками всіх, хто знаходився у ній. Тих, що залишилися в живих, ординці нещадно вбивали. Батий підібрав тільки пораненого воєводу, та, як писав літописець, «не вбивства його, заради мужності його». Великий хан Бату запропонував Дмитрові бути його радником у поході на «Вечірні країни». Але воєвода сказав: «Поганий я тобі радник, жити мені залишилося недовго. Скоро я помру і тобі бажаю того ж».

Значення героїчної оборони Києва дуже велике. Вона суттєво підірвала сили ординців. Батий не пішов завойовувати Західну Європу, а повернувся на Нижню Волгу, де й заснував свою державу - Золоту Орду зі столицею у місті Сарай.

Отримання ярлика

Наприкінці 1237 р. Батиєва орда досягла рубежів Північно-Західної Русі. Протягом двох років під владою монголів опинилися міста Рязань, Володимир, Суздаль, Москва, Ростов, Ярославль, за винятком Новгорода та Пскова.

У 1239 р. завойовники рушили на князівства Південно-Західної Русі. Протягом жовтня вони спустошили Чернігівську та Переяславську землі, які увійшли до одного із західних улусів Золотої Орди. Золотоординські хани перетворили місцевих князів і бояр на своїх слухняних слуг і вручали їм ярлик - грамоту на князювання та збір данини.

Процедура отримання ярлика була дуже принизливою. Ось як це описує радянський історик Василь Григорович Ян у романі «Батий»: «Молодий рязанський князь Федір на чолі посольства їхав до табору Батия чотири дні. Коли хана повідомили про прибуття руського посольства, Батий, щоб показати свою велич, відповів, що зайнятий державними справами і прийме князя Федора через декілька днів. Шаман хана чаклував, напускаючи на урусів страх і хвороби, щоб серця їхні розри­валися.

Батий захотів розглянути подарунки, привезені руськими послами. За вуздечку привели 12 прекрасних коней. Один вороний був у збруї, під сідлом, прикрашеним золотом, перлами та оксамитовим чепраком. Це був подарунок Батию. Інші коні були покриті коштовними килимами.

На возах було багато шуб, лисячих і соболиних, критих оксамитом і парчею. Десять воїнів несли по зв’язці хутра, а у кожній - сорок кращих темних соболів.

Для Батия були ще подарунки: прямий меч із золотою рукояткою, срібне блюдо, чаші й кубки, а для його дружин (а їх у нього було 7) - прикраси з коштовних каменів, пов’язки на голову, золоті намиста, персні і за­п’ястки.

Але Батий дивився на ці подарунки байдуже, привабили його лише коні, один красивіший за одного.

Нарешті він прийняв руських послів. Батий сидів на золотому троні, в шапці, прикрашеній великим діамантом. Зліва сиділи його дружини, прикрашені подарунками русичів, справа - хани та воєначальники.

Князь рязанський Федір тримався прямо, дивився гордо в очі, не опускаючи погляду, без усмішки, як дикий непокірний сокіл. Федір низько вклонився хану і торкнувся пальцями килима, його свита зробила так само. Батию це не сподобалося, він сказав, що ти мені не рівня, а мій слуга, тож падай обличчям донизу і покажи свою покору. Федір відповів, що чув про його діда Чингізхана і шанував його як великого воїна, і йому, Батию, зичить здоров’я на багато років. Але для чого тобі, такому багатому й відомому, рязанські землі?

Батий відповів, що на небі - одне сонце, на землі - один владика, і русичі повинні вклонятися йому та цілувати землю перед ним. Ви, уруси, зробите це з власної волі або проти волі. Марно ви, зухвалі, дотепер не підкорилися.

Після цього всіх запросили до столу. Русичі відійшли до задньої сторони шатра і сіли на килим, підібравши ноги. Князь Федір знав їхні звичаї: на бенкетах під час пригощання всяке блюдо, всякий шматок м’яса мають своє значення, свій порядок і засвідчують меншу або більшу шану. Тому русичі стежили, чи буде їм як послам надана шана і яким чином.

За монгольськими звичаями, зварений баран розтинається, згідно з особ­ливими стародавніми правилами, на 24 частини і розкладається на 24 або 12 блюд за кількістю гостей.

Батию піднесли блюдо, на якому лежала тазова кістка з м’ясом і голова барана. Він відрізав одне вухо барана і віддав своєму брату. Начальники правого і лівого крила війська отримали праву і ліву лопатки, грудинка була передана старшій дружині, дрібні частини - іншим дружинам.

І про послів: перед ними були поставлені два блюда. Але що тут було: кінцівки ніг, нутрощі та хвости. Посли зрозуміли, що це зроблено навмисно, щоб образити та принизити їх. Але один з монголів запитав: «Чого ви, гості дорогі, так мало їсте? Господар образиться», - на що отримав відповідь: «Ми пам’ятаємо половецьке прислів’я - йди на бенкет, поївши вдома вдосталь. Дякуємо господареві за щедрість». Потім подали вино. Русичі піднесли чаші до губ, але пити не стали. Монголи кричали: «Хай загинуть русичі, як сарана під ногою верблюда». Побачивши, що русичі не п’ють, Батий почав дивуватися: «Чому дружин своїх не взяли?». І звернувся до Федора: «Їдь додому, привези нам свою молоду дружину, хай заспіває нам і станцює, і потішить своєю красою. Всі знали, що у князя Федора дружина Євпраксія молода й красива. Федір же відповів спокійно: «Так чинити негідно! Якщо ти нас на війні здолаєш, тоді заволодієш усім. Бути твоїми вірними друзями ми можемо, але стати твоїми рабами-колодниками - ніколи! Якщо ти підеш на нас війною, суперечку вирішать наші мечі».

Посли вклонилися та вийшли. Батий наказав перебити все посольство русичів, що одразу було виконано. Коли звістка про загибель князя досягла Рязані, його дружина Євпраксія, узявши на руки сина, зійшла крутими сходами до свого терема, підійшла до вікна, розкрила його та разом з дитиною кинулася вниз на каміння.

О, батьківщино свята,
Яке серце не тремтить,
Тебе благословляючи.

Золотоординські хани перетворили місцевих князів і бояр на своїх слухняних васалів і замислили увічнити феодальну роздробленість, щоб тримати у покорі руський народ. «О, зліша за зло честь татарська!» - з болем у серці писав літописець.Київське, Переяславське і Чернігівське князівства увійшли до одного із західних улусів (володінь) Золотої Орди. Там постійно кочувала татарська орда, готова будь-якої хвилини до озброєного нападу.

Робота за картиною С. Іванова «Баскаки»

У Києві правив золотоординський намісник - баскак, який контролював місцеву владу, відав збором данини та обліком населення. На картині ми бачимо невелике село, куди прибув із монгольським загоном збирач данини - баскак. Село розташовано серед лісу. Одна хата з ґанком і різьбленими стовпами, що підпирають дах. Над хатою - дерев’яна главка. Це сільська церква. Біля ґанку стоїть натовп селян. На передньому плані, на розстеленій ряднині, всякого роду начиння: срібні оклади ікон, нитки перлів, глеки, гаманці з грошима. Це данина. Неподалік віз із хлібом. Сюди ж пригнали у «полон» зв’язаних чоловіків і жінок, дівчат, підлітків. Їх монголи відведуть у рабство.

Дівчинка намагається скинути з себе пута. Це помітив збирач данини, що сидить верхи. Він наказує покарати її. І ось вже здіймається батіг у руці слуги, що стоїть зліва. На непокірну дівчину чекає жорстока роз­права.

Народ не хотів підкорятися завойовникам. У різних місцях країни спалахували повстання. Ось чому баскаки з’явилися у село з численною охороною. У будь-який момент воїни готові були кинутися у натовп і придушити хвилю протесту.

У кого нема грошей,
У того дитя візьме.
У кого дитя немає,
У того дружину візьме.
У кого дружини немає,
Того самого головою візьме.

Так співалося у народній пісні.

Документ

Вони (золотоординці) ні з ким не укладали мир, окрім тих, що підкорялися їм, бо... мають від Чингізхана наказ підпорядкувати собі всі народи...

І ось, що вони від них вимагають: ходити з ними, коли їм заманеться, на війну і давати десятину з усього - як з людей, так і з речей... Чоловіків, що мають дружин, забирали з собою, так само чинили з жінками, у яких не було законних мужів... Іншим же, за ординськими звичаями, переписавши їх, наказували, щоб кожен, як малий, так і дорослий, навіть одноденне немовля, бідне й багате, платили данину... Хто не заплатить данину, залишається у рабстві...

Наслідки монгольської навали

«...Темрявою вкрилася вся країна, і полюбили ніч більше за день. По­збавилася країна жителів своїх, і блукали нею сини чужини. Були пограбовані всі багатства, але жадоба ворогів безмежна. Вони обшукали всі будинки, не залишивши у них нічого. Немов дикі кози нишпорили вони по всіх усюдах і, як вовки, обдирали все й усіх», - так писав візантійський мандрівник Альберто Веніамін.

У документі того часу записано: «Кровь отца и братья нашее оки воды много земля напои множащася же братья и чада наши в плен веданы быша, села наши мединою порастали».

Ватиканський мандрівник Плано Карпіні писав про спустошення монголами Русі так: «Монголи пішли проти Русі, зробили велике винищення землі руської, поруйнували міста й фортеці, повбивали людей. Обложили Київ, який був столицею Русі, і після тривалої облоги вони взяли його, по­вбивавши жителів міста. Звідти, коли ми їхали через їх землю, ми знаходили безліч голів і кісток мертвих людей, які лежали у полі, тому що це місто було дуже велике і дуже багатолюдне, а зараз воно зведено майже ні на що. Там якщо й існує, то лише 200 будинків, а людей тих тримають у найтяжчому рабстві. Просуваючись сюди з боями, вони спустошили всю Русь».

Монгольське ярмо поглибило феодальну роздробленість та посилило боротьбу за великокнязівський престол. Воно завдало колосальних втрат економіці та культурі Русі. Якщо у першій четверті ХІІІ ст. квітуча Русь цілком на рівних змагалася із Заходом, то після монгольської навали вона сильно відстала у соціально-економічному та культурному розвитку. «Волинська земля за багато років великим лісом поросла і багатьма звірами була. Чернігівщина від нечистого Батиєва племені знелюдніла та нині лісом поросла». Про масштаби розорення Києва свідчать такі дані: з-понад 40 монументальних споруд тодішнього Києва вціліло 5-6, та й ті були сильно пошкоджені.

Вороги зруйнували Десятинну церкву, Золоті ворота, Успенський собор. У вогні пожеж загинуло багато шедеврів культури. Чудовий пам’ятник староруської літератури «Слово о полку Ігореві» дійшов до нащадків лише в одному списку, решта загинула. Стародавні торгові та культурні зв’язки Русі з сусідніми країнами були перервані або помітно послабли. Порушилися зв’язки Русі з Грузією та Вірменією. У другій половині ХІІІ ст. на Русь було вчинено 15 спустошливих набігів монгольських ханів. Деякі землі спустошувалися по 4-5 разів. Знелюдніли міста, занепали села. З-понад 8 тисяч дворів у Києві залишилося приблизно 200, а з 50-тисячного населення міста уникли смерті не більше 2 тис. чоловік. У ряді районів Києва життя відродилося лише через декілька століть. Вражають результати архео­логічних розкопок у Києві. У багатьох місцях міста, під розвалинами стародавніх будинків, археологи знайшли купи скелетів, пронизаних стрілами, ножами, з булавами у руках. У великій глинобитній печі одного з жител знайшли скорчені скелети двох дівчаток-підлітків; коли загарбники увірвалися у місто і дорослі кияни сталі битися з ними, діти сховалися у піч, але й тут їх наздогнала смерть. На сходах, що вели до невеликої напівземлянки, були знайдені уламки посудини і поряд з нею понад тисячу кришталевих намист, що висипалися з неї. Серед намист було багато незакінчених. Археологи припускають, що якийсь майстер-ремісник у момент нападу ворогів намагався врятувати найцінніше зі свого майна, але понести не зміг, кинув або упустив на порозі і більше вже не повернувся, вочевидь, його наздогнала ворожа стріла або ремінний аркан.

«Монгольське ярмо не тільки тиснуло, але ображало й спокушало саму душу народу, що став його жертвою», - писав О. І. Герцен. Проте ні на день не припинялася боротьба українських і руських народів.

Героїчна боротьба населення Русі врятувала народи Західної Європи від руйнівного набігу кочівників.

Монголи затримали розвиток країни, але не змогли назавжди зупинити його.

Загарбники не змогли знищити духовні цінності народу, вони стали тим ґрунтом, на якому постала культура України в епоху пізнього середньовіччя.

«Незважаючи на трагічні наслідки для Київської Русі монгольського ярма, завойовники не змогли знищити як історичні та культурні традиції, так і сам народ. Російський народ продовжував жити на своїй землі предків, і був гарантом безперервності історичного процесу. Спадщина Київ­ської держави стала тією основою, на якій розвивалася культура Русі-України у середньовіччі» (Петро Толочко).


1.2. Історія України, 8 клас. На уроках історії велику увагу приділяю розкриттю ролі особистості в історії, яка впливає на розвиток та перебіг тих чи інших історичних подій. В цікавій формі проходять у 8 класі уроки-дебати, присвячені яскравим особистостям Богдану Хмельницькому та Івану Мазепі.

Урок актуальний до 360-річчя Переяславської ради.

ТЕМА: Урок-дебати : Богдан Хмельницький: політик, дипломат, полководець

Мета : поглибити, розширити знання учнів з історії Національно визвольної війни українського народу, дати оцінку діяльності Б.Хмельницького; розвивати творчість учнів, вміння вести дебати, відстоювати свою думку, застосовувати теоретичні знання на практиці; виховувати почуття національної гордості, полікультурну компетентність, толерантність і повагу до поглядів інших. Тип уроку: узагальнення і систематизація знань. Форма проведення: дебати.

Хід уроку

Вступ. У нашому суспільстві силі слова часто приділяють недостатньо уваги. Вміння висловлюватися сприймається як належне; і вважається, що той, хто добре володіє граматикою і багатим словниковим запасом, здатний гарно висловлюватися.

Таким чином, виступи перед аудиторією для багатьох пов’язані зі справжніми переживаннями, а обговорення дискусійного питання перетворюється на стресову ситуацію. Деякі не схильні відстоювати свої переконання, в той час як інші надмірно захоплюються і втрачають будь-яку повагу до думок співрозмовника. Тому використання такої форми роботи, як дебати, на уроках цілком виправдано.

В історичній науці є безліч подій та явищ, які несправедливо оцінювати однозначно. А тому саме дебати дають багато можливостей побачити оту історичну „палицю” з обох кінців, підмітити найважливіші риси цих полюсів, дати якомога вагомішу оцінку певному явищу, процесові чи історичному персонажеві і звідси прокладати шлях до об’єктивності та компромісу.

Систематичне використання дебатів, як форми роботи на уроках історії, дає наступні результати:глибоке проникнення в суть проблеми, набуття навичок самостійної праці, розширення ерудиції завдяки опрацювання цілого ряду історичних джерел при підготовці до уроку-гри. Дискусія розвиває в учнів уміння логічно і критично мислити, організовувати свої думки, зосереджуватися на суті проблеми, вчить працювати в колективі. Виховує толерантність і терпеливість до поглядів інших, впевненість у власних силах, вміння тримати себе перед аудиторією.



Пам'ятка „Як вести дискусію” (розміщена на дошці)

Вступаючи у дискусію, виявіть предмет суперечки.

  • У суперечці не допускайте підвищення голосу, поважайте думку товаришів.

  • Грамотно і чітко ставте питання.    

  • Чітко формулюйте головні докази.

  • Пам'ятайте „Про порядок дій у думках” .

  • Вислухайте питання і визначте подумки проблему.

  • Сформулюйте гіпотезу.      

  •   Дайте пропозицію, чітко її аргументуючи.       

  • Вислухавши докази товаришів, що мають протилежну точку зору, знайдіть сильні та слабкі сторони.        

  • Заперечте їх докази.        

  • Зробіть висновок, що дала вам дискусія?

 Оцінка дискусії:

  • уміння правильно, логічно викласти свою думку;

  • культура дискусії;

  • уміння користуватися прийомами доказовості;

  • набуття нових знань;

  • уміння зрозуміти точку зору іншого;

  • живий обмін думками;



Вступне слово вчителя.

Богдан Хмельницький - одна з яскравих постатей української історії. Діяльність гетьмана - гнучкого політика, вправного дипломата, досвідченого полководця не тільки визначило подальшу долю України, а й вплинула на європейське політичне життя.

Основним здобутком діяльності Хмельницького стало відродження Української держави. В ході національно-визвольної війни було збудовано нову державу з новим устроєм, соціальними відносинами,власними фінансами і великою армією, налагоджено відносини з багатьма державами.

За словами відомого українського історика Крип’якевича Хмельницький „поклав печать свого духа на подальший розвиток України. З висоти ХХІ ст. можна бачити непослідовність і навіть половинчастість окремих дій і суджень гетьмана. Але не слід забувати про суперечливість тогочасної епохи. В оточенні ворожих сил гетьману доводилося маневрувати, йти на компроміси,часто відмовлятись від своїх планів і задумів.

Сьогодні на уроці ви зможете висловити свою думку, підтвердити її аргументами, фактами, доказами щодо цієї історичної постаті. 

Правила, представлення команд, журі.



Перший позитивний.

Наша команда сьогодні представить стверджуючу сторону в грі на тему „Чи позитивна роль Б. Хмельницького в історії України?”

Богдан Хмельницький, гетьман України, народився у 1595р. в м. Чигирині. Походив із дрібної української шляхти. Вчився у Київській Братській школі, далі у Львівському єзуїтському колегіумі; крім мови рідного краю, він вільно розмовляв російською, турецькою, латинською. Все своє життя пов’язав з козацтвом. У 1620-1621 рр. перебував у полоні. Але невдовзі його було викуплено. Він повернувся у Чигирин і став писарем, а згодом сотником. У 1647р. його обирають. Він здобув перемогу у битвах під Пилявцями, Зборовом, Батогом, Жовтими Водами. Був керівником Визвольної війни.

Критерії. Ми будемо розглядати постать Б. Хмельницького через призму морально-етичних якостей, представимо вам Богдана як людину, дипломата, державного і політичного діяча, його велику цінність у минулому і сьогоденні України.

Аргументи:

  • Морально-етичні риси характеру Б. Хмельницького.

  • Роль у визвольній війні проти шляхетської Польщі.

  • Дипломатичний, військовий, державно-політичний хист, великі здібності організатора.

Аргумент 1

Б. Хмельницький з дитинства вбирав у себе вільне повітря покозаченої України, тим більше, що мати,його була козачкою з Переяслава. Навіть фізично Богдан загартовувався в небезпечних умовах життя степового прикордоння, де виживали, витримували найсміливіші, наймужніші, найміцніші люди. От і виріс з Богдана сильний юнак, подібний до козацького дуба. Тут також набув Богдан свого першого військового досвіду. Все населення прикордоння було озброєне, брало участь у обороні країни.

Безперечно, козацьке оточення справило великий вплив на формування характеру майбутнього гетьмана, на збагачення його життєвого досвіду. Пройде небагато часу, і він, що був за походженням дрібним шляхтичем, повністю пов’яже своє життя з козацтвом. Потім Богдан навчався в українській школі. Вчився і в єзуїтському колегіумі у Львові. Пройшов класи граматики, поетики і риторики, добре засвоїв латинську мову, що була тоді міжнародною літературною мовою і мовою тогочасної дипломатії.

Аргумент 2

Історія підняла на своїх хвилях українського гетьмана, тому що він втілив прогресивні вимоги своєї доби в історичній обстановці тогочасної України. Б. Хмельницький належав до тих типових постатей доби, яка дала світові з різних країн видатних діячів політики, науки, культури, наділених найрізноманітнішими талантами.На українському ґрунті така людина виявила себе, передусім, у визвольній боротьбі, яку вів народ проти іноземного панування. Це була боротьба в 16-17ст., від якої залежала доля усього народу. Постало питання: бути чи не бути українському народові? Турецько-татарські загарбники погрожували йому фізичним винищенням. Панування шляхетської Польщі, крім феодально-кріпосницького гноблення, загрожувало духовним знищенням.

Тому український народ у цей час мобілізував усі свої матеріальні та духовні сили, всі свої творчі можливості та історичні резерви. Козацтво разом з селянством стало провідною силою у повстаннях кінця 16-на початку 17 ст., що були національно-визвольними і одночасно носили антифеодальний характер. Зрозуміло, чому саме на цьому історичному діячеві, немов у фокусі, зійшлися прагнення, зусилля,інтереси всього українського суспільства 17 ст. Загалом, він сам був породженням цієї доби. Українське життя 16-17 ст. виховало його саме таким, яким він став,- вождем повсталого українського народу в боротьбі за визволення від іноземного панування.

Аргумент 3

Заслугою Б. Хмельницького є те, що він протягом першого року війни за допомогою досвідченої козацької старшини з розрізнених селянських та козацьких загонів, що виникали в Україні під час повстання, зумів створити народно-визвольну армію. Артилерію повстанського війська, по суті, створив теж Хмельницький. Спочатку він володів тільки кількома гарматами. Наприкінці війни артилерійський парк народно-визвольної армії налічував уже 400 гармат. Хмельницький збільшив кількість гармат, налагодивши виробництво їх у полках, а також за рахунок трофейних і присланих російським урядом. У результаті, в ряді битв - під Зборовом, Берестечком, Білою Церквою - козацька артилерія перевищувала польську. Б.Хмельницький, керуючи 15-тисячним козацьким військом, змусив 20-тисячну польську армію покинути зайняті нею позиції біля Горохової Діброви.

Хмельницький вів активну державну і політичну діяльність, очоливши процес формування Української держави. На визволеній території України виник новий державний апарат, прототипом його були установи, що існували в Запорізькій Січі. 

Перший негативний. Отже, ми заперечуємо, що Б.Хмельницький відіграв важливу роль в історії України. Ми хочемо розглянути цю проблему за допомогою таких аргументів:

Негативні риси характеру цієї людини, тобто Б.Хмельницького.

  • Дипломатичні помилки.

  • Тактичні помилки.

  • Вигода нашого героя.

Отже, перший аргумент стосується негативних рис характеру Б.Хмельницького.

Звернімося до минулого Хмельницького. Усім відомо, що він був родом з містечка Чигирин. Його батько був українським шляхтичем, якого в одній із невдалих битв під Цецорою у 1620р. було вбито. Однак ще змолоду Хмельницький виявився хитрим і дуже підступним. Підтвердженням цього є те, що канцлер від імені короля хотів надати Хмельницькому гетьманство. Проте він відмовився не через брак бажання влади чи скромність, а через те, що дуже остерігався Владислава. Хмельницький заявив, що Барабаш, до якого він ставився зовсім холодно, заслуговує гетьманської булави. Отже, у цій ситуації він виявив хитрість, яка зіграла для нього в майбутньому позитивну роль. А його підступність виявилася тоді, коли Хмельницький напоїв Барабаша у своєму домі і випитав те, чого не треба було знати йому, і пізніше використав у своїх цілях. Як відомо, сина Богданового було вбито і забрано його жінку. Ця образа з боку Польщі викликала у Хмельницького ненависть до польських магнатів. Богдан вирішив помститися. Він не хотів втратити гетьманську булаву, бо розумів, що це єдиний шлях поквитатися за образу, оскільки, будучи простим безправним козаком, не міг би цього зробити. Навіть сам Хмельницький говорив: „Я воював тільки за свою власну кривду”. Отже, це є доказом того, що Хмельницького мало хвилювала доля народу.

Наступні аргументи стосуються дипломатичних помилок

Богдан Хмельницький задля боротьби проти Польщі шукав спільників у Криму, зокрема з кримським ханом та Москвою, хоча татари не раз зраджували його і навіть в одній із битв (під Берестечком) кримський хан узяв у полон Хмельницького, він все ж таки знову і знову просив їх про допомогу. Чи можна назвати такі дії обміркованими та досконалими? А укладаючи мир із Москвою, Хмельницький розумів, що цей союз не буде тривким і вигідним для України, проте він все-таки зробив цей вибір, який пізніше відіграв негативну роль для розвитку України. Розглянемо, у що вилилися ці помилки у майбутньому. А конкретніше, йдеться про українські землі на рубежі 18-19 ст., коли Україна була під владою двох імперій - Російської і Австрійської. Царський уряд наприкінці 18ст. поширив кріпосницькі порядки на півдні України. На відміну від Катерини II, Австрійський імператор Йосиф у 1781-1782 рр. проголосив звільнення галицьких селян від панщини, коли у Росії панщина ще більше посилилась. Австрійський уряд, ідучи на такий крок, прагнув завоювати симпатію та розуміння з боку українських селян, і тим самим послабити позиції польської шляхти. Отже, з цього робимо висновок, що австрійський уряд турбувався про селян, оберігав їх від ворогів.

Аргумент, що стосується тактичних помилок

У ході багатьох битв Богдан Хмельницький чинив не помірковано, укладаючи угоди, які не були корисними для України, проводив певні дії, не вигідні для обох сторін. Прикладом цього є облога фортеці Замостя. Б.Хмельницький оточив її і продержав там свої війська протягом трьох тижнів доти, поки не взяв викуп у сумі 10 тисяч золотих. Чому Хмельницький, маючи 100-тисячне військо, оточує зовсім непотрібну йому фортецю Замостя і перебуває там аж три тижні? Не можна цього зрозуміти. Ще напрошується одне питання: чому Хмельницький раптом припиняє свої військові дії у 1649 році? При цьому Польща виграє час, вигідний для неї, і який можна використати проти Б. Хмельницького. Це і є одна з його тактичних помилок.

Аргумент,що пов'язаний з вигодою Хмельницького

Отже, уклавши попередні угоди, Хмельницький, розуміючи їхню нетривалість, все ж таки пішов на цей компроміс. Проте ця нерозважливість згодом спрямувала народ проти самого Хмельницького. Свідченням цього є битва під Збаражем, в якій Хмельницький потерпів поразку і уклав Зборівський мирний договір, після якого український народ був дуже незадоволений діями гетьмана і навіть частково відвернувся від нього.

Отже, можна сказати, що метою його повстань була помста за своїх рідних. 

Другий позитивний

Аргумент 1. Факт

Заслугою Хмельницького є саме те, що він протягом першого року війни за допомогою досвідченої козацької старшини з розрізнених селянських та козацьких загонів, що виникали в Україні під час повстання, зумів створити народно-визвольну армію. Починаючи війну, він вийшов із Запорізької Січі із 3-тисячним козацьким загоном. Під Зборовом, за свідченням самого гетьмана, чисельність козацького війська досягла 360 тис. осіб. Нечуваний для того часу кількісний склад армії.

Аргумент 2.Факт

Б.Хмельницький, керуючи 15-тисячним повстанським військом, змусив 20-тисячну польсько-шляхетську армію покинути зайняті нею позиції, а потім прийняв бій на невигідній для польської кавалерії пересічній місцевості - Горохова Діброва. Під час спуску обозних возів і артилерії у глибокий яр 6-тисячний резерв Кривоноса, що вдарив з тилу, із засідки, остаточно вирішив перемогу козаків у другій битві.

Аргумент 3. Факт.

Свої знання і досвід у сфері дипломатії Хмельницький як керівник Української держави, що склалася у ході Визвольної війни, використав у дипломатичних відносинах з багатьма країнами: Росією, Польщею, Молдовою, Венецією та іншими державами.

Аргумент 4. Факт.

Б.Хмельницький був наділений багатьма позитивними рисами характеру. Це - вірність, передбачливість. Те, що він був надійною людиною, можна підтвердити розмовою його з паном Беневським. Цитую рядки цієї розмови:

Я на схилі днів своїх не прогнівлю Бога порушенням клятви, даної царю московському. Якщо поклявся йому у вірності, то збережу її до останньої хвилини”. Така його риса, як передбачливість, яскраво проявилася в битві під Пилявцями. 

Заперечення аргументів, що були у виступах опонентів.

Королю Польщі було гірко усвідомлювати, що він у всьому залежить від шляхти і Сейму. Тому він замислив війну з Туреччиною. Щоб ця війна закінчилася на користь Польщі, він звернувся за допомогою до козаків, і, як нагороду за майбутню війну, дав грамоту, яка була захована у Барабаша. Хмельницький, напоївши Барабаша, забрав грамоту, щоб прочитати її для всіх. Там було сказано, що військо козаків буде збільшене до 20 тисяч та інше.

Особиста образа.

Ми хочемо сказати, по-перше, Хмельницький ще з дитинства бачив неволю, гноблення, страждання. Він і на собі особисто відчув нещастя і горе, прагнення народу, його пекучі рани. А по-друге, дозвольте зачитати такі слова Б.Хмельницького: „Однак не моя особиста образа штовхнула на повстання проти польської шляхти. Визвольна війна, боротьба українського народу стала для мене рідною справою ще в далекі роки юнацтва.”

Вигоди.

Ризикувати життям під час війни - хіба це вигода? Чи ризикувати життям інших? Мотиви вигоди у даному випадку неприйнятні.

Припиняє війну.

У 1649 році обирають нового короля. Карл Х сподівається, що Польща не буде зазіхати на Україну. Ян Казимир, у свою чергу, послав до Карла Х свого посла і вмовляв відступити на Україну та не зачіпати Польщі. Він гадав, що польські війська вже не рушать на Україну, але навесні 1649 року вони вирушили, та Карл Х заступив їм дорогу під Збаражем і оточив їх, мало не взявши короля в полон. Під Зборовом підписали угоду, що Україна по ріку Стир - вільна держава. Та невдовзі виявилося, що Польща таки не зреклася України і готує новий похід. У 1651 р. почалася нова війна. 

Третій позитивний

В історії України постать Б.Хмельницького невід’ємна від найсвітліших прагнень українського народу до волі, щастя, справедливості. Саме з Б.Хмельницьким пов’язане становлення Української держави, формування української нації. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні придніпровських земель від ярма польських магнатів, збереженні мови і культури, у побудові Української держави.

Б.Хмельницький - досвідчений воїн і дипломат, визначний український діяч, один з найосвіченіших людей свого часу. Це вже добре розуміли сучасники гетьмана, вважаючи його національним героєм, порівнюючи О.Македонським. У цьому, так би мовити, історичному визначенні особистості гетьмана розкривається краса героїзму і великі подвиги славного сина України, легендарного воїна та патріота, який, як ніхто, зумів відчути душу народу, його найпотаємніші прагнення і думки. Саме в особі Хмельницького український народ дістав такого велетня духу, який чітко розумів історичну обстановку і бачив мету своєї діяльності в інтересах народу. Він хотів визволити всю Україну від польського поневолення.

Заперечення.

  • Б.Хмельницький не розпочав війну з особистих образ, її почав український народ, який не міг терпіти знущання з боку шляхти. А Хмельницький, як мудрий гетьман і людина, обізнана у військовій справі, очолив цю війну, щоб відвоювати захоплені землі. Якби він хотів помститися за образу, то просто знищив би Чаплинського.

  • На початку війни Б.Хмельницький шукав союзників, одним із них була Москва. Вона мала надати допомогу під час війни. Спільна православна віра викликала довіру з боку Москви, Хмельницький, можливо, й не звертався б за допомогою до Москви, якби не був виснажений затяжною війною.

  • Коли Б.Хмельницький відчував небезпеку з боку Польщі, то укладав мирні договори, щоб припинити масові кровопролиття. Він змушений був укласти Зборівську, Білоцерківську угоди, щоб за час мирного перепочинку відновити сили і підготуватися до подальшої війни з Польщею. 

Негативний третій

Підводить підсумок, спростовує аргументацію стверджуючої сторони. Отже, давайте підсумуємо діяльність Хмельницького. Ми наполягаємо на своєму і стверджуємо, що Хмельницький відіграв негативну роль в історії України. Він увів Україну в епоху Руїни,з якої їй не вдалося вибратися у найближчі століття. Знаходив союзників, які згодом зраджували його. Після кожної виграної битви він заключав не вигідні для України угоди. Підписав Переяславську угоду, за якою Україна ввійшла до складу Росії як автономна держава, і російський цар не давав конкретних обіцянок і не присягався Хмельницькому (вважав Богдана своїм підданим), порушив договір.

У кінці уроку вчитель підводить підсумки. Оцінювання.

Домашнє завдання.

1.Написати твір-есе на тему „Богдан Хмельницький. Його значення в історії України”. 

2.Підготуватися до різнорівневої контрольної роботи.

1.3. Виховання національної самосвідомості учнів

на уроках історії України у 9 класі


У концепції громадянського виховання записано: «Процес розбудови й утвердження суверенної правової, демократичної, соціально-орієнтованої держави органічно пов’язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтації та самосвідомість народу. Актуальність виховання в Україні національної самосвідомості зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, яка є серцевиною української національної ідеї».

Однією з причин сьогоднішніх негараздів у суспільстві, відсутність злагоди, єдності між різними політичними партіями є брак концепції національної ідеї, яка б об’єднувала весь український народ, всіх громадян України на державно-політичному рівні, створила б умови для економічного і духовного відродження. Національна ідея має стати основою виховання національної свідомості, національної гідності, самодостатності та впевненості нашої молоді. Українська національна ідея довгі часи була віковічною мрією українського народу. Ця мрія гуртувала навколо себе кращих представників української нації, надихала їх на героїчну працю і боротьбу в часи поневолення України.

Програма з історії України для загальноосвітніх навчальних закладів передбачає виховання в учнів особистісних рис громадянина України, загальнолюдських духовних ціннісних орієнтацій, сприйняття ідей гуманізму та демократизму, патріотизму, взаєморозуміння між народами на основі особистісного усвідомлення досвіду історії. Особливо у 9 класі вона дає широкі можливості для формування національної свідомості молоді. Вже на перших уроках розкриваються поняття «нація», «народність», «національне відродження», хронологічні рамки якого вкладаються в ХІХ – початок ХХ століття.

Наприкінці ХVІІІ – початку ХІХ 47т.. роль носіїв національної ідеї взяла на себе українська козацька еліта і українське дворянство, настрої якого найбільше виявилися у діяльності Новгород-Сіверського гуртка. Він своїм завданням ставив розвиток української культури і здобуття незалежності України. Гуртківці поширювали патріотичні публіцистичні твори, праці з історії і етнографії, створювали проекти розвитку української освіти, робили спроби знайти дипломатичну, а по можливості – і військову підтримку ідеї відновлення державної незалежності. Свідченням цього є місія Василя Капніста до Пруссії. Ще одним із заходів цього періоду було відродження української мови. Велику роль в її формуванні відіграла поема І.Котляревського «Енеїда», яка побачила світ у 1798 році. Написана народною співучою мовою, вона відразу заполонила душі багатьох українців. Далі доцільно розкрити значення перших узагальнюючих праць з історії України Д. Бантиш-Каменського,

М. Маркевича та інших, навести конкретні приклади, що М. Маркевич ставив перед собою завдання створити енциклопедичний словник із біографічними даними видатних українців та історичними, географічними, статистичними даними про Україну. Учні захоплюються тим фактом, що вчений наполегливо працював 10 років і склав понад 100 тисяч статей для нас, його нащадків, аби ми знали свою минувшину. На жаль, словник не був виданий у повному об’ємі. Ще один доказ, який змусив замислитися школярів – М.Маркевич був колекціонером старовинних історичних документів. Ним був зібраний і створений багатющий історичний архів, що налічував 12 тисяч рукописів різними мовами світу, більшість з них – оригінали, серед них – гетьманські універсали та історичні манускрипти, листи видатних діячів України.

Важливу роль у національному відродженні українців, формуванні їхньої історичної та національної самосвідомості відіграв масовий журнал «Украинский вестник», що видавався І.Срезневським у Харкові (1816-1819 рр.) Проте найвизначнішим трактатом початку ХІХ ст. була «Історія Русів», автор якої належить до роду Полетиків. Після зачитаного учнем повідомлення можна організувати дискусію, в ході якої діти відповідають на питання:

  • Як ви думаєте, чому «Історія Русів» була найвизначнішим твором того часу?

  • Доведіть значення «Історії Русів» у формуванні національної свідомості.

  • Чи має значення даний твір для нашого покоління, для сучасної України?

На західноукраїнських землях місію національного відродження на себе взяли греко-католицькі священники та діячі «Руської трійці». Виступаючи із закликами до католицьких священників про відновлення в своїх парафіях україномовних шкіл, греко-католицькі священники зорганізувалися в «Товариство галицьких греко-католицьких священників» для поширення письма, просвіти і культури серед вірних на основах християнської релігії. Вони були ініціаторами відкриття більше як 400 українських шкіл, авторами наукових праць, виданих української мовою. «Руська трійця» визначила і оприлюднила основні ідеї національного відродження своєю різнобічною діяльністю, здійснила перехід від фольклорно-етнографічного етапу національного руху до культурно-просвітницького, зробила перші спроби спрямувати вирішення національних проблем у політичну площину. Розкриваючи діяльність цих людей наголошується на тому, скільки ж треба було сили волі, сміливості й любові, аби в умовах тогочасної дійсності рухати національну ідею, готувати грунт для боротьби за Україну майбутнім поколінням.

Під час вивчення подій середини ХІХ ст. (тема «Український національний рух наприкінці 40-х років ХІХ ст. Кирило-Мефодіївське братство») слід наголосити, що в цей час український національний рух починає набувати політичних рис. На арену виходить українська інтелігенція, яка поряд з культурно-просвітницькою діяльністю порушує питання реформ державного устрою, ліквідації кріпацтва та самодержавства, створює першу політичну організацію в Києві – Кирило-Мефодіївське братство. Учні, досліджуючи діяльність М.Костомарова, П. Куліша, В.Білозерського, Т. Шевченка, визначають їхні соціально-політичні ідеали як ствердження української національної ідеї. Після цього акцентувати увагу на особливій ролі Шевченка у формуванні національної ідеї. Підкреслити, що поява Шевченка в історії України не випадкова. Шевченко – це душа українського народу, його великий пророк, а Кобзар справедливо називають Біблією українців, яка відтворює весь український менталітет. Саме з Шевченка почалося усвідомлення українським народом себе як «сім’ї єдиної», як нації. Кобзарю випало на долю страждальницьке життя, і його душа – це душа багатостраждального народу. І на шляху до від значення 200-річчя з дня народження великого поета доцільно проводити інтегровані уроки історії та української літератури, рекомендувати для позакласного читання його твори. Після прочитання дев’ятикласникам поеми «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…»,запропонувати виписати цитати з творів, вислови, що вже стали крилатими, провести бесіду:

  • Які почуття викликала у вас поема?

  • Яке значення для вас мають твори великого Кобзаря?

У відповідь можна почути з любов’ю і ніжністю сказані слова: «Творчість поета допомагає нам пізнати самих себе, свою історію, свою мову, а його погляди співзвучні з нашою дійсністю».

«Нема на світі України,

Немає другого Дніпра.»

«Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрість би була своя…»

«І чужому научайтесь,

І свого не цурайтесь…»

«Колись будем і по-своєму глаголить.

І оживе добра слава, слава України.»

- Т. Г. Шевченко мріяв бачити Україну вільною:

«І мене в сім’ї великій,

Сім’ї вольній, новій

Не забудьте пом’янути…»

- Закликав український народ до миру і злагоди!

«Обніміться ж, брати мої,

Молю вас, благаю!»

- А заповітною мрією Шевченка і братчиків було:

«Щоб усі слов’яни стали

Добрими братами!»

Практично всі теми з історії України у 9 класі можна використати для виховання національної самосвідомості підлітків. Але є такі, які справедливо можна назвати уроками громадянства, українства. Серед таких - «Суспільно-політичний рух наприкінці 50-60х роках. Виникнення громад», «Суспільно-політичний рух у 70-90-х роках ХІХ ст.», «Суспільно-політичний розвиток західноукраїнських земель в 60-х - І пол. 70-х рр. ХІХ ст.».

На цих уроках доцільно показати, що в даний період національно-визвольний рух вступив у новий етап свого розвитку, а очолила його національна інтелігенція, яка знову встала на захист українського народу. Адже, і після проведення реформ (селянської та адміністративно-політичного управління) політика царизму залишалася незмінною, антиукраїнською. Заперечувався сам факт існування українського народу, його мови. Скільки ж треба мужності, сміливості, любові до України, аби вступити в суперечку з такими серйозними ворогами, як Австрійська імперія та Російський царизм!

Розкриваючи питання суспільно-політичного руху вчитель наголошує, що в цей період відбувається зростання національної свідомості, яке проявлялося:

  • у розумінні спільності своєї території і господарських зв’язків;

  • у розумінні національних інтересів і завдань;

  • у прагненні до національного звільнення і відродження національної державності;

  • у розумінні необхідності єднання всіх суспільних верств населення для досягнення незалежності.

Показуючи роботу перших громад, можна дати завдання:

  1. заповнити порівняльну таблицю петербурзької та українських громад;

  2. виписати основні види їх діяльності;

  3. визначити спільне і відмінне.

Вчитель підводить до висновку, що на перших порах громади займалися культурницькою діяльністю, направленою на пробудження в українців національної свідомості, а не на політичну боротьбу за відродження української державності. Такою була ситуація.

Слухаючи повідомлення однокласників про діяльність П. Куліша та В. Антоновича, учні приходять до думки, що в умовах Валуєвського циркуляру громадівці зазнавали всіляких утисків, переслідувань, і їх справедливо можна назвати героями свого часу.

Значної шкоди громадівському руху завдав Емський указ, і тільки дякуючи закордонній діяльності М. Драгоманова царські заборони не зупинили суспільно-політичного життя українців. Саме Михайло Драгоманов виніс проблему українства, зокрема, переслідування української мови на широку міжнародну арену. І, незважаючи на неоднозначну оцінку його діяльності в наші дні, слід відзначити, що своєю працею він зробив для пробудження нації більше, ніж будь-хто!

В 70-90-х роках ХІХ ст. відбувається радикалізація суспільного руху. Молоді громадівці не задовольняються просвітницькою діяльністю, а відстоюють самостійність України. Серед таких було «Братство тарасівців». Проблемне питання: «Чим відрізняється робота громад від діяльності «Братства тарасівців»?» активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню навички роботи з документами.

Головним питанням суспільного життя в західноукраїнських землях було теж національне. За єдність всіх українських земель, за розвиток єдиної української мови, за пробудження української молоді виступили народовці. Розкриваючи діяльність літературно-освітнього товариства «Просвіта» і Літературного товариства ім. Шевченка, вчитель відмічає їх значення і вплив на перетворення західних українців у згуртовану, об’єднану загальною ідеєю власної державності націю.


1.4. Розробка уроку з історії України, 9 клас


ТЕМА. Місце Т. Г. Шевченка в українському національному відродженні

МЕТА: з’ясувати значення діяльності Т. Г. Шевченка у національно-визвольному русі в Україні та українському національному відродженні; розвивати в учнів уміння складати розповідь, в логічній послідовності висвітлювати історичні події, розвивати навички усного мовлення та роботи з джерелами інформації; на прикладах діяльності

Т. Г. Шевченка та його творів виховувати в учнів національну самосвідомість, почуття любові до Батьківщини і свого народу.

Основні поняття: українське відродження, національно-визвольний рух.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, роздавальні картки з уривками з творів Т. Г. Шевченка.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

визначати хронологічну послідовність подій даного періоду;

характеризувати діяльність Т. Г. Шевченка;

визначати його місце в українському національному відродженні;

на основі різних джерел інформації давати власну оцінку діяльності Т. Шевченка.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Учитель визначає виступаючих і склад груп.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів

Бесіда за запитаннями

1. Пригадайте час утворення та діяльності Кирило-Мефодіївського братства?

2. Яку участь у діяльності братства брав Т. Г. Шевченко?

3. Що вам відомо про творчість Т. Г. Шевченка з уроків української літератури?

4. Які його твори історичної тематики ви можете назвати? Про що там йдеться?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. На цьому уроці ми маємо з’ясувати, яке місце посідає Т. Г. Шевченко в українському національному відродженні?

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Виступи учнів

1-й виступ. Тарас Григорович Шевченко — видатний український поет, художник, діяч національно-визвольного руху, ідеолог та символ українського відродження.

Завдання

1. Як пройшли дитинство та юність поета?

2. Під впливом яких обставин та подій формувалися погляди майбутнього поета та історичного діяча?

2-й виступ. Творче життя Т. Г. Шевченка (1843–1846)

Завдання

1. Яке значення для формування поглядів Шевченка мали його поїздки в Україну?

2. Якою була тематика його творів, написаних у цей період?

3. Чи можна стверджувати, що період «трьох літ» (1843–1845) став переломним у творчості Шевченка? Чому?

3-й виступ. Суспільно-політичні погляди Т. Г. Шевченка.

Завдання

1. Яку роль відіграв Шевченко в діяльності Кирило-Мефодіївського товариства?

2. Які погляди братчиків на майбутнє України він розділяв, а які — ні?

3. Як ви розумієте вислів «Шевченко належав до революційного крила Кирило- Мефодіївського братства»? Поясніть.

4-й виступ. Перебування у засланні. Повернення до Петербурга (1847–1861).

Завдання

1. Як пройшли останні роки життя Т. Г. Шевченка?

2. Що мав на увазі Шевченко, коли сказав в одному із творів: «Караюсь, мучуся, але не каюсь!»?

3. Як ви вважаєте, чому перепоховання Т. Шевченка перетворилося на справжню всеукраїнську маніфестацію?

Робота в групах

1-а група.Опрацювати уривок з тексту поеми Т.Г.Шевченка «Сон» і дати відповідь на запитання.

«Кінь басує, от-от річку,

От… от… перескочить.

А він руку простягає,

Мов світ увесь хоче

Загарбати. Хто ж це такий?

От собі й читаю,

Що на скелі наковано:

Первому — Вторая

Таке диво наставила.

Тепер же я знаю:

Це той Первий, що розпинав

Нашу Україну,

А Вторая доконала

Вдову сиротину».

(Шевченко Т. Г. Сон // Кобзар. — К.: Радянська школа, 1983. — С. 197)

Запитання

1. Про яких історичних осіб йдеться у цьому творі?

2. Чому Шевченко вважає, що вони «доконали» Україну?

3. Чи поділяєте ви точку зору Т. Г. Шевченка?

2-а група. Опрацювати уривок із поеми Т. Г. Шевченка «Єретик» і дати відповідь на запитання.


І брат з братом обнялися

І проговорили

Слово тихої любові

Навіки і віки!

І потекли в одно море

Слов’янськії ріки!

А я тихо

Богу помолюся,

Щоб усі слав’яне стали

Добрими братами…

(Шевченко Т. Г. Єретик // Кобзар. — К.: Радянська школа, 1983. — С. 207–208)

Запитання

Які ідеї з програмових документів Кирило-Мефодіїївського братства відтворив поет у цьому вірші?


3-я група. Опрацювати уривок з документа і дати відповіді на запитання.

З обвинувачувального висновку в справі Т. Шевченка

«З улюбленими віршами в Малоросії могли поселитися і згодом укоренитися думки про вигадане блаженство часів гетьманщини, про щастя повернути ці часи і про можливість України існувати у вигляді окремої держави… За обурливим духом і зухвалістю, що виходить поза всякі межі, він повинен бути визнаний одним із важливих злочинців».

Запитання

Чому царський уряд вважав Т. Шевченка «одним із важливих злочинців»?

Далі слід надати слово учням, які вдома підготували уривки із творів Т. Г. Шевченка, в яких звучать українські національні ідеї.


V. Узагальнення та систематизація знань

Учні дають відповідь на запитання, яке прозвучало на початку уроку:

Яке місце посідає Т. Г. Шевченко в українському національному відродженні?

Завдання виконується за допомогою вправи «Два — чотири — разом». Спочатку діти обговорюють питання в парах, потім в малих групах — по чотири учні, потім — у великих групах. Далі кожна група висловлює свої міркування про місце Т. Г. Шевченка в українському національному відродженні. У кінці роботи учні роблять загальний висновок.


VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.

2. Скласти історичний портрет Т. Г. Шевченка.

На кожному з вищезгаданих уроків вчитель наголошує, яким нелегким і тернистим був шлях українців до незалежності. Скільком поколінням і якою ціною довелося відстоювати нашу мову, історію, культуру, доводити нашу індивідуальність, заради того, що :

« … на оновленій землі

Врага не буде-супостата,

А буде син і буде мати,

І будуть люди на землі»























РОЗДІЛ 2. ВИХОВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ САМОСВІДОМОСТІ УЧНІВ В ПОЗАКЛАСНІЙ. ГУРТКОВІЙ ТА ІСТОРИКО-КРАЄЗНАВЧІЙ РОБОТІ


Вивчення краєзнавчого матеріалу на уроках історії, організація історико-краєзнавчої роботи в школі, участь у МАН, конкурсах, екскурсії в історико-краєзнавчі музеї м. Краснограда та м. Харкова дають учням початкові знання з археології, етнографії, історичної демографії, історії культури та мистецтва. Все це не тільки поповнює багаж знань учнів новими цікавими даними, дозволяє бачити місце свого рідного краю в загальноісторичному процесі держави, але й розширює світогляд учнів, впливає на формування їхнього інтелекту та світосприйняття, сприяє вихованню.
Пошуки краєзнавчого матеріалу у місцевих друкованих виданнях (газети ″Вісті Красноградщини″, ″Слобідський край″,″Время регионов Харьковщиньі″), збір експонатів до шкільного музею, зустрічі з учасниками і свідками історичних подій, догляд за пам’ятками історії роблять учнів активними учасниками подій. Вони з задоволенням створюють власний запитальник, анкети, беруть інтерв’ю у старожилів по вивченню історії села. Таким чином, вивчення історії рідного краю дає можливість зберегти для молодого покоління історичну та культурну спадщину рідного краю, збагатити духовно.
За час роботи вчителем історії дійшла висновку, щоб навчити любити історію, свою державу, народ, рідний край, як своє життя – єдино неповторне і незабутнє, треба вчити ″проживати″, відчувати, оцінювати, прогнозувати події саме через краєзнавчий матеріал.

Ефективною виявилась проектна діяльність. Результатом роботи над проектом «Обдарованість» стали золоті, срібні та бронзові нагороди учасників Міжнародних інтерактивних конкурсів «Кришталева сова», конкурсу «Левеня». Проект «Дослідник» дав переможця ІІІ етапу конкурсу «Історія міст і сіл України» та друге місце в МАН з роботою «Сторінками біографії сіл Лукашівка та Копанки» (Канюка В.,9 клас, 2013 р.)

В школі працює історико-краєзнавчий гурток «Пошук». Гуртківці досліджують історію сіл, заняття населення, культуру, народні промисли, заняття народних умільців. Через форми краєзнавчої роботи найбільш ефективно здійснюється виховання національної самосвідомості.Ніщо не може так виховати дитину, як саме життя.

Форми краєзнавчої роботи

Формування соціальної компетентності

Участь у краєзнавчих експедиціях

перебування в різних соціальних ролях

Участь у створенні шкільного музею

включення в реальне життя громади

Краєзнавчі дослідження

здатність адекватно оцінювати навколишню дійсність та історичне минуле на основі повноти знань про них

Дослідження проблем сучасного шкільного історичного краєзнавства

усвідомлення особистістю юного дослідника соціальних проблем і способів взаємодії із суспільством

Залучення до розробки учнівських проектів історично-краєзнавчої тематики

уміння спілкуватись, приймати рішення, формування комунікативних навичок

Участь в історико - краєзнавчих акціях

турбота про людей старшого покоління


Краєзнавчі матеріали було використано для створення експозицій музею, проведення позакласної роботи: до Дня незалежності, 70 річниці визволення від німецьких загарбників, Дня села, Дня працівників сільського господарства, родинних та інших тематичних свят.



2.1. Сценарії позакласних заходів


2.1.1.Вчимося бути справжніми українцями

(Тренінг для учнів 5-9 класів)


Мета: формувати активну громадянську позицію; поглиблювати знання про Україну як незалежну європейську державу; розвивати національну самосвідомість.

Хід тренінгу

Вступ.

Учасники сідають в коло.

Вступне слово тренера.

Сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини… А тему нашого тренінгу вам підкажуть рядки Ліни Костенко.

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, –

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо,

Усе, як є – дорога, явори.

Усе моє, все зветься – Україна.

Оголошення теми і мети тренінгу.

Тренер. Наш тренінг «Вчимося бути справжніми українцями» присвячений 20-річчю незалежності Україні. Україна прагне стати зразком демократії, соціальної справедливості та правових гарантій. Такою її можуть зробити громадяни. То ж якими вони повинні бути, що мають зробити, щоб Україна зайняла належне місце серед найкращих країн Європи? Сьогодні ми визначимо необхідні умови, що сприятимуть розквіту держави.

1. Вправа «Знайомство» (20 хвилин).

Мета: познайомити учасників один з одним, підготувати їх до спільної подальшої роботи.

Обладнання: на ватмані малюнок калини, на якій не вистачає декількох китиць; червоні стікери у формі ягід калини; ручки.

Деякі грона калини незаповнені. Вам потрібно написати на її листочках власне ім’я та свої якості як громадянина і наклеїти на вільну китицю.

(Діти пишуть, клеють, утворюють китиці та коментують: «Я, _____, справжній громадянин своєї держави, тому що……).

Отже, можемо зробити висновок, що в Україні підростають достойні громадяни, адже їм притаманні такі риси як… (йде обговорення).

Ви – запорука майбутнього нашої держави, її оберіг, так як і ця калина. Від вас залежить яким буде майбутнє.

(Тренер пропонує ознайомитися з визначенням терміну «громадянин» за словником).

  1. Вправа «Очікування» (10 хвилин).

Мета: допомогти учасникам усвідомити власні очікування від заняття.

Обладнання: ватман, на якому зображене сонце без промінчиків; жовті стікери прямокутної форми.

Учасникам тренінгу пропонується написати та прокоментувати власні очікування від тренінгу на стікерах і прикріпити їх у вигляді промінців.

3. Вправа «Правила» (10 хвилин).

Мета: прийняти правила для продуктивної роботи, що створять сприятливу атмосферу для навчання у групі.

Учасники тренінгу називають правила, які, на їхню думку, потрібні для ефективної роботи тренінгу. Усі пропозиції записуються на ватмані. Кожне правило обговорюється – що воно означає, для чого потрібно.

Учасникам також пропонуються правила роботи в малих групах.


  1. Вправа «Держава моєї мрії» (35 хвилин).

Мета: вчити творчо підходити до вирішення завдань.

Обладнання: ватмани, маркери, глянцеві журнали, шматочки тканини, клей, ножиці.

За допомогою цукерок різних кольорів формуються групи (2 групи – 2 кольори, 3 групи – 3 кольори…).

Завдання: створити модель держави, у якій ви б хотіли жити. Можна вигляді колажу, щось домалювати, але головне – довести, що саме ваша модель держави – найкраща (перерахувати переваги своєї країни мрій). У вашій країні може бути своя символіка, закони тощо.

(На вправу відводиться 20 хвилин. Представлення групових моделей - до 5 хвилин).

5.Заключне слово тренера.


2.1.2. ПОЗАКЛАСНИЙ ЗАХІД « Тих днів вогненних слава»


Тема: Тих днів вогненних слава

Мета: виховувати в учнів почуття патріотизму, гордості за людей своєї землі, що відстояли її незалежність і волю; розкрити невідомі сторінки Великої Вітчизняної війни, показати, як важливо сьогодні пам’ятати уроки історії і подвиги наших предків.

Підготовка до заходу: оформлення «Книги Пам’яті сіл Лукашівка та Копанки (члени історико-етнографічного клубу “Пошук”; запрошення ветерана Великої Вітчизняної війни та учасників бойових дій на свято; збір спогадів про ветеранів Великої Вітчизняної війни.

Матеріали: вітальні листівки; записи пісень на військову тематику; світлини часів Великої Вітчизняної війни; солдатський речовий мішок із предметами фронтового побуту; учнівські твори, написані у формі фронтових листів-трикутників; фронтові реліквії; бойові нагороди, грамоти, пам’ятні речі.

Обладнання: Карта-схема “Визволення Харківщини від фашистських загарбників”, портрет Героя Радянського Союзу Давидова І.Є., ветеранів; виставка книг, документів під рубрикою “Тих днів вогненних слава.”

Їх прийняла війна, лишивши списки

Загиблих в праведнім бою,

Застигли в тузі обеліски

В гранітнім, каміннім строю.

Звучить музика (9 симфонія Шостаковича). Виходять ведучі.

Учитель Наш захід присвячений 70-річчю визволення Красноградщини та наших сіл Лукашівка і Копанки від фашистських загарбників. Цей день єднає людей. І думають, і говорять усі вони про одне: про важку, страшну боротьбу зі світовим злом минулого – фашизмом, про свою Перемогу, якої у них ніколи нікому не відібрати.

1ведучий

Жахливим випробуванням для населення Харківщини стала Велика Вітчизняна війна, яка почалась 22 червня 1941 року. У Лукашівці страшну звістку про початок війни люди почули від директора школи Ольховського Олександра Івановича, який зібрав усіх на мітинг, що відбувся в центрі села, там, де зараз клуб. Плакали жінки, діти,,, Деякі чоловіки, не чекаючи повістки з воєнкомату, ішли добровольцями на фронт. (Лунає пісня “Священна війна”)

Зараз лунає пісня “Священна війна”), яку чули у всіх куточках нашої колишньої великої Батьківщини Радянського Союзу з початку війни. Ця пісня закликала людей на бій з фашистами.

2 ведучий

За гітлерівським планом «Ост» уся територія України поділялась на чотири окупаційні зони. Однією з них була територія Харківської області.

Харківщина та місто Харків мали велике політичне, економічне і воєнно-стратегічне значення. Гітлер називав його «замком, який запирає український простір». Харків, як важливий залізничний вузол, був тісно пов'язаний з багатьма економічними районами. Через місто пролягали шляхи на Донбас і Кавказ. На Донбас залізничний зв язок був також через Красноград та Лозову.

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров'ю вмить заливсь.

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

І хоч сходи країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір.

Куди не внадилося б ненависне горе.

Війна далека, але пам'ять близько:

На кожнім кроці, в кожнім із сердець.

І голови схиляють низько-низько.

Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець...

1 ведучий

Німецька армія наступала. Уже в жовтні 1941 року Красноградщина, а отже і наші села Лукашівка та Копанки були захоплені фашистами. Як згадує Любенко Василь Якимович, спочатку в селі появились німці-розвідники на мотоциклах з колясками, а потім пішли військові частини. Почалося життя в окупації.

( Халус В. Такі жита…)

2 ведучий

Німці встановили «новий порядок»: запровадили комендантську годину, призначили старосту, поліцаїв, які слідкували за тим, щоб люди ходили на громадські роботи. Юнаків і дівчат відправляли на каторжні роботи в Німеччину.

Жителі наших сіл Пелих Галина Павлівна, Ставицький Олексій Григорович, Кучеренко Олена Романівна та інші попали в Німеччину.

1 ведучий

Населення не хотіло миритися з окупантами. Відмовлялися йти на роботу, тікали та переховувалися в очереті біля річки, щоб не забрали в Німеччину. Жителі допомагали пораненим бійцям, ховали їх від фашистів, лікували. В приміщенні школи в Лукашівці був госпіталь, лікарі забезпечували поранених ліками.

В селі Володимирівка була молодіжна підпільна группа, яка випускала листівки з новинами з фронту, попереджала про вивезення в Німеччину. На шкільній будівлі в Володимирівці висить меморіальна дошка на честь героїв-підпільників. Наш земляк Ревуцький Петро Іванович воював у партизанському загоні під командуванням Ковпака.hello_html_m2a6245ed.pnghello_html_m2a6245ed.pnghello_html_m2a6245ed.png

(ХалусВ. Читає вірш «Спинись, проклятий супостате…»)


2ведучий

Та недовго довелося панувати на нашій землі ворогам. 19 вересня 1943 року радянські війська з боями визволили Красноград, о 6 годині ранку було визволено Володимирівку та Садове, а потім Лукашівку та Копанки і 20 вересня звільнено всю Харківську область. Озвірілі фашисти, відступаючи, знищували все на своєму шляху. Повністю були спалені села Лукашівка та Копанки.

1ведучий

Героїзм радянських людей не був героїзмом одинаків. У фронтовій дружбі воїнів різних національностей, у єдності фронту і тилу була запорука нашої перемоги. За особисті подвиги 254 воїни, наші земляки, нагороджені Золотою Зіркою Героя Радянського Союзу.

Чотириста тридцять шість чоловік пішли на фронт з території Володимирівської сільської ради. 231-загинули, 42 нагороджені високою нагородою: орденом «Красной звезды» Серед них наші односельчани : Кучеренко Мусій Карпович, Мордовець Олексій Іванович, Резніков Олександр Дмитрович, дідусь Іри Мірошниченко Макар Михайлович. Медаллю «За відвагу» нагороджений Кочубей Іван Пилипович.

Наш земляк - Давидов Іван Євгенович удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.

2ведучий

У Красноградському районі зареєстровано 25 братських могил, встановлено 36 пам’ятників воїнам, що загинули у боях із фашистами, з них 3 на нашій території. У братських могилах поховано тридцять одного воїна, які захищали наші села: встановлено імена тільки трьох - Сирота Сруль Янкелович, Рильніков Олександр Іванович та Васньов Степан Федорович

Він стоїть... Кам'яне мовчання 
Поглядає на нас з висоти... 
Зникла в мами надія остання: 
Не повернеться син із війни.

І тепер уже мама не випере 
Для синка кам'яну сорочку, 
Її вітер гарячий висушить, 
І дощі у росі прополощуть.

1 Ведучий Для когось, можливо, це просто цифри, а для нас, це фронти, безсонні ночі, дні страждань, тривог, це похоронки, партизанські ліси і болота, концтабори, страчені на світанку свого життя підпільники. Це біль і смуток солдатських вдів і осиротілих дітей.

( Майстер Т.Читає вірш « Вернулися живі…»)

2ведучий

Протягом тижня ми будемо відзначати ратний подвиг наших земляків, які воювали з фашизмом та здобули перемогу.

Запрошуємо вивчити матеріали виставки до 70-річчя визволення Харківщини, взяти участь у заходах, покласти квіти до братських могил, привітати ветеранів та учасників Великої Вітчизняної війни. У нашому селі залишився тільки один учасник бойових дій- Любенко Василь Якимович.

1Ведучий

Пройшли роки, у вирій відлетіли,

Давно воєнні грози відгриміли,

Та в пам’яті живуть бійців шеренги,

Що полягли за нас в роки буремні.

2ведучий

Пам’ятайте! Через віки. Через роки. Пам’ятайте!

Про тих, хто не прийде уже ніколи. Пам’ятайте!

Не плачте! В горлі стримуйте стогін,

Пам’яті вмерлих будьте достойні

Всі. Вічно достойні!

Ведуча

Пройшли роки, у вирій відлетіли,

Давно воєнні грози відгриміли,

Та в пам’яті живуть бійців шеренги,

Що полягли за нас в роки буремні.

(Запрошені ветерани розповідають про свій фронтовий шлях)

Ведучий

І перемогою закінчилась війна,

І ті роки давно уже позаду,

Горять у багатьох медалі й ордени,

Як свідки слави і відваги.

Вчитель Крізь дощі і сніги, крізь роки і лихоліття говорять з вами ті, хто сьогодні не зустріне з нами цю весну. Вклоняємося низько. Ми схиляємо голови перед пам’яттю дідів і прадідів – ветеранів війни і вшановуємо їх пам’ять

Ведучий. Моя земля! Мій рідний край! Скільки ти пережив горя і нещастя у ті вогненні сорокові…

Вчитель І сьогодні в строю ветерани. Ми вдячні за наше безхмарне небо. Ми клянемось, що будемо гідно нести по життю Вашу естафету миру на землі. (Слово ветерану).

Ведучий Вітаєм ветерана ми уклінно

За пломінь серця і невтомні руки,

Живіть, уславлені, спокійно,

У Вас ростуть надійні внуки.

Ведуча Нехай вогонь життя

Палає довго і бурхливо,

Освітлюючи цей прекрасний світ,

Від серця щирого бажаємо щасливо

Ще сто прожити славних літ.

(Учні вручають квіти ветеранам.)

БІЛЯ ПАМ'ЯТНИКА
Він стоїть... Кам'яне мовчання 
Поглядає на нас з висоти... 
Зникла в мами надія остання: 
Не повернеться син із війни.

І тепер уже мама не випере 
Для синка кам'яну сорочку, 
Її вітер гарячий висушить, 
І дощі у росі прополощуть.

Він зостався — гранітний велетень 
Між будинків цементних і сірих. 
Та для мами він — білий лебідь, 
Що ніяк не повернеться з вирію.
М. Станович
Це на світанку сталося колись

Це на світанку сталося колись:

Стривожений, із муками і жалем

Світ стрепенувся, кров'ю вмить заливсь.

Неначе розпанаханий кинджалом.

Війна назустріч молодому дню

Із гуркотом, із брязкотом котилась.

Лавиною металу і вогню

На нашу землю й долю навалилась.

І хоч сходи країну з краю в край

Усі роздоли, всі її простори, -

Навряд чи знайдеться десь двір.

Куди не внадилося б ненависне горе.

Війна далека, але пам'ять близько:

На кожнім кроці, в кожнім із сердець.

І голови схиляють низько-низько.

Бо ж у землі сини, чи матір, чи отець...


Стоїть солдат у бронзі і граніті

У тихім сквері, в місті і в селі...

Над ними вічна слава у зеніті

І вічна пам'ять по усій землі.


Ви знов сьогодні поряд з нами,
Та невблаганний плин років...
Гроза відлунює громами
В старих листах поміж рядків...
Умитий ранок зустрічає
Семидесятий мирний рік,
А друзі десь за небокраєм...
Лиш вічне полум'я палає,
Щоб душі зболені зігріть.

СХИЛИСЯ НАД МОГИЛАМИ СОЛДАТІВ
За Батьківщину у боях вмирали
Однаково — дорослі і малі...
За довгі роки ще не розшукали
Усіх могил солдатських на землі.

Розкидані вони у чистім полі,
Десь при дорозі, у розмай-траві...
Могил отих не обминай ніколи:
Поховані у них — для нас живі!

Там сплять навічно воїни-солдати,
Чиїсь батьки, чиїсь брати й сини,
Їм не судилось весен зустрічати,
Тих, що стрічаєш ти після війни.

Там сплять твої ровесники-орлята:
Тепер уже були б із них орли!
Схилися ж над могилами солдатів,
Що у боях за тебе полягли.
М. Познанська

У свято Перемоги
Я рано-рано встала.
Малюночок весняний
Гарненько змалювала:
Вербички волохаті,
Високе небо ясне,
І сонечко у небі
Горить-горить, не гасне.

Піду я в крайню хату
До баби Якилини:
Ані дітей у неї,
Ані рідні-родини.

Вона стара і квола,
Журлива й сумовита:
В війну її синочка
Під Харковом убито.

За нашу Батьківщину
Наклав він головою...
Бабусю я розважу,
Погомоню з старою.
Віддам їй сонце, небо,
Вербички волохаті:
Нехай весна засяє
В її самотній хаті!

2.1.3. ОДНЕ СВЯТЕЄ СЛОВО – Україна

(Усний журнал для учнів 5-6 класів)

Тема: Одне святеє слово - Україна

Мета: поглиблювати уявлення учнів про Батьківщину; розвивати громадянські якості школярів.

Обладнання: карта України; зображення герба, прапора; малюнки, кросворди.

І. Активізація уваги учнів.


Робота над віршем.

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край.

Нема без кореня рослини,

А нас , людей, без батьківщини.

ІІ. Оголошення теми.

Сторінка 1. «День народження».

  1. Бліц-турнір

  • Як називається країна, в якій ми живемо?

  • Хто ми? Як зветься народ України?

  • Назвіть столицю нашої держави.

  • Скільки тобі років? Коли твій день народження?

  • А чи може бути день народження у держави? Коли його святкують? Скільки років нашій країні?

  • Україна – європейська держава, назвіть її сусідів.

  1. З’ясування поняття «незалежність»

  • Доберіть синоніми до слова вільна

  • Сhello_html_md00d97.gifкладання асоціативного куща:

hello_html_m2a7690f7.gifhello_html_m2d4590e6.gifhello_html_m7be07295.gif

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

Сhello_html_m2a7690f7.gifторінка 2. «Державні символи України».

  1. Розгадування кросвордів.



П









Р






А








П








О




Р






1. Національний символ України. Його дарують, ним обмінюються у Великодні свята (писанка).

2. Дерево – національний символ України. Оспіване у народних піснях, віршах, воно освячується у церкві перед Великоднем і зберігається у домівках як засіб від злих сил (верба).

3. Кущ – символ дівочої вроди, оспіваний в народних піснях (калина).

4. Поширене в Україні дерево, з яким в українських народних піснях порівнюють українських дівчат (тополя).

5. Чим прикрашають голову українки? (вінок).

6. Національний символ України, який матері дарують своїм дітям на щастя, на долю, виряджаючи в далеку дорогу (рушник).



Г







Е








Р










Б







1. Державний символ України – урочиста пісня, яку виконують стоячи під час свят та урочистих подій (гімн).

2. Квітка віночка – символ нескореності, незалежності, непереможності (деревій).

3. Квітка віночка – символ ніжності (ромашка).

4. Збірка віршів Т.Шевченка («Кобзар»).

2. Розповідь учнів про значення державної символіки.

Поетична хвилинка про державну символіку (підготовлені учні читають вірші).

Сторінка 3. «Славетні українці».

- Чому кажуть, що найцінніший скарб держави – це люди?

- Кого із сучасників, відомих людей України ви знаєте?

1. Створення галереї імен видатних українців (розгадування кросворду «Наша слава»).


Н













А






Ш
















А





С
















Л
















А















В














А








1. Давній літописець з Печерського монастиря (Нестор).

2. Мудра княжна, дружина князя Ігоря, яка першою прийняла християнство (Ольга).

3. Кошовий, засновник Запорізької Січі на о.Хортиця, званий Байдою (Вишневецький).

4. Київський князь, якого називали Мудрим (Ярослав).

5. Гетьман, за часів якого козаки уславились морськими походами, визволяли полонених з невільничих ринків, побували в Цареграді (Сагайдачний).

6. Гетьман, його ім’я Богдан, означає «даний Богом» … (Хмельницький).

7. Останній кошовий Запорізької Січі – Петро… (Калнишевський).

8. Геніальний поет, художник, філософ – Тарас (означає «бунтівний») (Шевченко).

9. Геніальна поетеса, яка прожила 42 роки, 33 з них – плідно працювала на літературній ниві, взявши з дитинства за правило: «Я була молодою горда. Щоб не плакать – я сміялась» (Леся Українка).

Сторінка 4. «Народ скаже, як зав’яже».

Гра « Закінчи прислів’я»

Рідна сторона – мати рідна, чужа – … (мачуха)

Тільки в ріднім краї солов’ї … (співають)


Висновки.

Метод «Прес».

Чому Україна є незалежною, вільною державою?

  • « … тому, що …»

  • « …, наприклад, …»


2.1.4. Дивна Україна

(Виховна година для учнів 5 - 6 класів)

Тема: Дивна Україна

Мета: розширити знання учнів про історію становлення незалежності України, державні символи, про відомих земляків; виховувати патріотичні почуття.

Обладнання: карта України, Конституція України, зображення герба, запис Гімну України, портрети відомих українців, роботи дітей, чисті аркуші паперу, олівці.

Учень. Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родилися, - завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знає в житті.

У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалека нам весну несуть,

У рідному краї і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.

Тут кожна травинка і кожна билинка

Вигойдують мрії на тонких вітрах.

Під вікнами мальви, в саду – материнка,

Оспівані щедро в піснях.

Пам’ятаймо, чиї ми сини,

Коли будні на серці чи свято,

Знову бачиться із давнини

Україна – зажурена мати.

І зруйнована бачиться Січ,

Де мій пращур лежить серед поля,

А йому похилилась довіч,

Наша ненька, немов та тополя.

Вчитель. У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна виплекала Запорізьку Січ, славетну Києво-Могилянську Академію, виколисала велетнів сили і духу – таких як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський. Цей перелік, можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу Батьківщини-красуні.

Ми українці від Тараса,

Мазепи й Сковороди...

Було сліз більше, ніж води.

Нас голодом не раз морили,

І в очі населяли страх.

Та наші мовчазні могили

Куди не глянь – по всіх світах....

Тут українські юнаки

За Україну полягли в страшну годину,

Тут розпинали не Христа

Тут розпинали Україну.

Так їх багато полягло

За честь, за волю, України,

Щоб вільно, радісно жилось

На цій землі онуку й сину.

Вчитель. 24 серпня 1991 року Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України. А 1 грудня Акт було підтверджено Всеукраїнським референдумом. Ці історичні кроки визначили волю українського народу, його право на самовизначення, передбачене Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами.

Учень. Святковий день – двадцять четверте серпня,

Так хочеться усмішок і пісень.

Віднині Україна незалежна.

Запам'ятайте, люди, світлий день!

Здійснилась давня заповітна мрія,

Бажання і надія поколінь.

Це почуття свободи серце гріє

І піднімає думи височінь.

Давайте ж станемо пліч-о-пліч, всі народи,

Щоб славу України відродить.

Щоб дружно жити, в радості і згоді,

Ми України сестри і брати

Учень. Україна – одна з найбільших європейських держав, її площа – 603,7 тис. км2. Із заходу на схід вона простягається на 1316 км, а з півночі на південь – на 839 км.

Під рідним небом жайворон співа,

Я радий знати тих пісень слова.

Я слухав, чув: співала та пташина

Одне святеє слово: Україна.

На ріднім полі шепчуть колоски.

Я радий знати тихі їх думки.

Я слухав, чув, як кожна колосина

Шептала тихо слово «Україна».

Учень. Населення України становить близько 46 мільйонів чоловік. Багато українців живуть в інших країнах світу.

У ріднім краю зелен-гай шумить.

Я знати радий, про що він мріє-снить.

Я слухав, чув, як кожна деревина

Шуміла ніжно слово «Україна».

Вчитель. Кожна держава, маючи свою історію, має й свої історичні святині: герб, прапор, гімн. У 20-ій статті Конституції України зазначено: «Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України».

Герб держави символізує мир, творчу працю, спорідненість поколінь. Є близько 40 версій про походження тризуба. З деякими нас познайомлять наші учні (виступи-проекти учнів).

Державний Прапор символізує суверенітет. Синій і жовтий кольори стяга – означають чисте, мирне небо та пшеничне поле.

(Звучить Гімн України).

Вчитель. Слова національного гімну «Ще не вмерла Україна» написав в ХІХ столітті відомий український поет Павло Чубинський. А слова на музику поклав видатний композитор Михайло Вербицький.

Учень. На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани…

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть..

Та тільки одну батьківщину

Ми маєм…її Україною звуть.

Вчитель. Україна складається з різних регіонів: Буковина, Волинь, Полісся, Таврія, Донбас…Але найкраще, наймиліше те місце, де ми народилися і виросли. Діти приготували творчі роботи, в яких розповіли про свою маленьку батьківщину. (Учні знайомлять зі своїми роботами).

Ігровий блок

Гра «Славетні українці».

На аркуші паперу записані прізвища відомих українців. Завдання: записати їх рід діяльності.

Наприклад: Т.Шевченко (поет), В.Кличко (боксер), М.Гоголь (письменник), С.Крушельницька (співачка), С.Корольов (конструктор), К.Білокур (художниця), М.Приймаченко (художниця), В.Лобановський (футбольний тренер), С.Бубка (спортсмен), М. Амосов (лікар) тощо.

Гра «Най-най…».

Зараз ми дізнаємось про найбільше, найширше, найглибше, найнезвичайніше, чим багатий наш рідний край.

Кожна правильна відповідь – 1 бал.

  • Найбільше місто України (Київ).

  • Найбільша річка України (Дніпро).

  • Найглибше озеро (Світязь на Волині).

  • Найбільше озеро (Ялпуг в Одеській області).

  • Найбільше море, що омиває Україну (Чорне).

  • Найвища гора (Говерла в Карпатах).

  • Найстаріше дерево (1300-річний дуб у Рівненській області).

  • Найвище дерево (модрина заввишки 54 м в м. Рахові на Закарпатті).

  • Найбільша тварина (зубр, маса якого перевищує 1 т, живе в Карпатах).

  • Чемпіони з боксу (брати Кличко).

  • Чемпіон зі стрибків із жердиною (С. Бубка)

  • Найбільший літак («Мрія», АН-255)

Оголошення переможців.

Учень. Що то, діти, за країна –

Неба синього блакить,

На ланах у серпні жито

Стиглим золотом блищить?

У якій, скажіть, країні

Клімат лагідний, м’який?

Бог відводить буревії,

Негаразди всіх стихій?


Люди мудрі, працьовиті

У країні тій живуть.

На чуже не зазіхають

І свого не віддадуть.

У якій іще країні

Так земля родить охоча?

Наче пісня солов’їна –

Мова ніжна і співоча?

Гори є і полонини,

Є моря, річки, ліси…

Загалом, то є країна

Невимовної краси!

Гордо, голосно, дитино,

Ти назви ім’я країни,

У якій, хвалити Бога,

Народився і живеш.

Їй дочкою є чи сином

І, коли ти підростеш,

Будеш їй творити славу,

Розбудовувать державу.

Отже, зветься ця країна,

Незалежна і єдина –

Наша ненька – Україна!


2.1.5. Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА

НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА

(Усний журнал для учнів 6-8 класів)

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

В. Симоненко

Тема: Я єсть народ, якого правди сила, ніким звойована ще не була

Мета: ознайомити учнів з основними подіями становлення держави, закріпити знання про державні символи; виховувати почуття патріотизму, національної самосвідомості; показати здобутки і досягнення України за 20 років незалежності .

Обладнання: прапор, герб, «Акт проголошення незалежності України», вітальні листівки, на яких надрукований гімн України, вишитий український рушник, віночок, кетяги калини, гілочки верби і тополі, жито.

Книжкова виставка «Незалежна моя, Україно!», портретна галерея видатних українців (княгиня Ольга, князі Володимир Великий та Ярослав Мудрий, Б.Хмельницький, М.Грушевський, П.Орлик, Т.Шевченко, М. Амосов, В.Сухомлинський, Л. Каденюк).

Вчитель. Кожен народ має щось своє найдорожче і найсвятіше. Не можна бути справжнім громадянином своєї країни, коли ти не усвідомлюєш свого коріння, коли ти не знаєш історії свого народу. А що значить бути українцем? Це значить пишатися своєю Вітчизною. І нам є чим пишатися.

Ми пишаємося давніми традиціями і мудрістю наших пращурів!

Ми пишаємося багатою культурною спадщиною !

Ми пишаємося красою української природи!

Ми пишаємося видатними українцями, імена яких навічно ввійшли до скарбниці світової історії, науки та культури! (Вчитель звертає увагу учнів на галерею портретів).

Учень. Я єсть народ, якого Правди сила

Ніким звойована ще не була.

Яка біда мене, яка чума косила!-

А сила знову розцвіла.

Щоб жить – ні в кого права не питаюсь.

Щоб жить – я всі кайдани розірву,

Я стверджуюсь , я утверждаюсь,бо я живу.

(П. Тичина)

З днем народження, Україно! (Звучить Державний Гімн України).

Ще не вмерла України

Ні слава, ні воля,

Ще нам, браття-українці,

Усміхнеться доля.

Згинуть наші воріженьки,

Як роса на сонці.

Запануєм і ми, браття,

У своїй сторонці.

Станем, браття, всі за волю,

Від Сяну до Дону,

В ріднім краї панувати

Не дамо нікому.

Чорне море ще всміхнеться,

І Дніпро зрадіє.

Що на нашій Україні

Доленька доспіє.

Душу й тіло ми положим

За нашу свободу

І покажем, що ми, браття,

Козацького роду.


Сторінка 1. Державні символи та атрибути України

Учитель історії.

Україно! Мамо люба!

Чи не те з тобою сталось ?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Мабуть, ніщо не зітре із пам'яті народу 1991 рік . Це рік народження незалежної України. Як і всі держави світу, наша Україна має свою історію, мову, культуру, національні символи.

Завдання. Заповніть таблицю. Замість крапок запишіть пропущені слова.

(Робота учнів в парах).


Державні символи та атрибути України


1

………….

Урочиста пісня. Символ державної єдності. Авторами цієї пісні є поет П.Чубинський та композитор М. Вербицький. Слова цієї пісні вперше були надруковані у 1863 р.

2

…………..

Жовто-синій стяг. Золотий колір символізує могутність, силу, багатство, милосердя, справедливість, золоте колосся ниви. Синій колір символізує чесність, вірність, нагадує безкрає ясне небо.

3

…………..

Магічний знак, оберіг. У часи Київської Русі зображувався на монетах Володимира Великого, Ярослава Мудрого. Символ триєдності світу: землі, сонця, неба.

Деякі вчені трактують як поєднання трьох священних начал: Божественного, Батьківського, Материнського.

4

……………

Державна (офіційна) визнана законом урядова мова, обов'язкова для державних установ.

5

…………….

Національна грошова одиниця.

Сторінка 2. Історія рідного краю

Геродот (одягнений у мантію)

Добрий день, шановні друзі!

Геродот вас всіх вітає.

Хто історію в нас любить,

Добре знає, поважає,

Той зі мною в путь рушає.

Конкурс «Кращі знавці історії України»

(Робота в групах).


Дата


Подія

1

988 р.

а

Вперше в літописах зустрічається назва «Україна»

2

1187 р.

б

Прийняття основного закону України – Конституції

3

16 липня 1990 р.

в

Проведення референдуму. 90 % населення підтримали Акт проголошення незалежності України

4

24 серпня 1991 р.

г

Запровадження християнства в Київській Русі

5

1 грудня 1991р.

д

Прийняття Декларації про державний суверенітет України

6

28 червня 1996 р.

е

Верховна Рада прийняла Акт проголошення незалежності України


Встановіть відповідність між датою та подією:

Відповіді:

1

2

3

4

5

6

г

а

д

е

в

б


Геродот. Підіб′ємо підсумки проведення конкурсу «Кращі знавці історії України».

Право зачитати АКТ проголошення незалежності України, який був прийнятий Верховною Радою 24 серпня 1991 року, надається капітану групи, яка перемогла.

Сторінка 3. Природа рідного краю. Рослини-символи-обереги рідної землі

Учитель біології. Родючі ґрунти, лагідність пейзажів височин і низовин, мальовничість опуклих схилів, численні нитки-звивини 23 тисяч повноводних річок, срібні поверхні 20 тисяч озер, сприятливий клімат, багатий рослинний і тваринний світ формували спокійний і поступливий характер українців. Волелюбність, гідність, честь, відстоювання права своєї країни на волю та незалежність, відсутність агресії – ось загальнолюдські цінності, які український народ зумів зберегти та пронести через сивину століть поневолення та лихоліть. Особливе місце в історії України займали рослини - символи.

Гра «Рослини–символи»

Умови гри. За допомогою 4 підказок, кожна з яких оцінюється певною кількістю балів, учні повинні визначити рослину, про яку іде мова. Переможе та команда, яка найшвидше дасть відповідь, використовуючи мінімальне число підказок, бо кожна з них знижує шанс до перемоги.

Рослина  1

1. Поетичний символ дівочої краси, жіночої скромності й чарівності. (4 бали)

2. Плоди цієї рослини вживали в їжу, з неї готували напої, ліки. (3 бали)

3. Букетиками плодів оздоблювали весільний вінок нареченої, прикрашали весільний коровай, клали у першу купіль немовляти, щоб дитина була рум'яною. (2 бали)

4. А ми тую червону …..

Підіймемо.

А ми нашу славну Україну

Гей-гей розвеселимо! (1 бал)

Відповідь: калина.

Рослина 2

1. За допомогою цієї рослини люди визначали підземні джерела і місця при копанні криниць. (4 бали)

2. Відваром кори лікували застуду, пропасницю, ревматизм, промивали рани. (3 бали)

3. Цю рослину святили в неділю перед Великоднем. (2 бали)

4. Вставте пропущене слово у прислів'я «Без …. і калини нема України». (1 бал)

Відповідь: верба.

Рослина  3

1. Цінний (біологічно) продукт. (4бали)

2. Обсипали молодих під час весілля – на знак багатства. (3бали)

3. Зерном цієї рослини посівали хату: «На щастя на здоров'я, на Новий рік, щоб було краще ніж торік». (2 бали)

4. Це слово спільнокореневе з словом «жити».

На щедрих нивах України колоситься. (1 бал)

Відповідь: жито.

Рослина  4

1. Настої і відвари цієї рослини цілющі. Нею лікують бронхіт, запалення легень, цингу. Миття голови відваром гілочок, робить волосся блискучим і гарним. (4 бали)

2. Символ дівочої стрункості, краси та вірності. (3 бали)

3. Ця рослина дуже легко приживається і швидко росте. (2 бали)

Боже! В молитві до тебе звертаюсь.

Нашу країну храни !

Караюсь, плачу, але не каюсь.

Світлом своїм осіни

Бережи державу на довгії літа,

Щоб були достойні її сини-діти,

Пісні щоб лунали про народ, про волю,

Дівчину-калину, вербу і... (тополю). (1 бал)

Відповідь: тополя.

Сторінка 4. Національні символи українського народу

Учитель. З давніх-давен важливе місце в житті народу займала національна символіка. Здавалося б, прості невибагливі речі, такі як: рушник, вишитий роботящими руками жінки-трудівниці, віночок, сплетений вродливою дівчиною-українкою, святкове намисто, вишита сорочка мали символічне значення. Це були одвічні обереги українського народу.


Конкурси «Обереги українського народу»

Завдання. Визначити, про який оберіг іде мова. (Робота в групах)

Конкурс 1 Проводить конкурс дівчина в українському вбранні зі стрічкою на голові.

Існує повір'я, що жінки за допомогою цієї прикраси оберігали себе від застуди та «береглись від злої напасті». У неділю, йдучи до церкви в сусіднє село чи до міста, рясно прикрашали себе цим оберегом. У будні дівчата одягали небагато разків цієї прикраси, бо боялися , що вони порвуться і це накличе біду. (Групи висувають версії). Відповідь ви знайдете в народній пісні:

Попід гаєм зелененьким дівчина ходила ,

Сумна вона, невесела – намисто згубила,

Намистинки потонули, а хустинка плаває,

Ходить дівка попід воду, білі руки ламає.

Конкурс 2 Цей конкурс проводить дівчина в українському вбранні з віночком на голові.

Трапилась ця подія в далекому 997 році. Народ повстав, тому що княгиня Дубравка одягла те, що вже ніколи не могла одягати заміжня жінка. Цей оберіг носили лише незаміжні дівчата. Адже було повір'я, що він захищає дівчину від ворогів. Також вірили, що дівчата, прикрашаючи себе квітами, могли володіти чарами і тяжко карати своїх напасників. Кожна квітка мала символічне значення:

Барвінок – символ життя.

Любисток – символ відданості.

Волошки – символ простоти і ніжності.

Калина – символ дівочої краси.

Цвіт вишні та яблуні – символ материнської любові.

Ромашка – символ юності, доброти.

Відповідь ви знайдете в народній пісні:

Заплету віночок,

Заплету шовковий,

На щастя, на долю,

На чорнії брови.

Ой пущу віночок

На биструю воду.

На щастя, на долю,

На милого вроду.

Та й поплив віночок

Тихо за водою.

На щастя, на долю,

Милому за мною.

Конкурс 3. Проводить дівчина, одягнена в жіночий український костюм, її голова покрита хусткою.

Цей оберіг супроводжував людину все життя – від народження до останнього подиху. Він – головний атрибут українського весілля. Його брали з собою в дорогу чумаки, військові та всі, хто надовго залишав рідну домівку. Ним радо зустрічали дорогих гостей, проводжали людину в останню путь, а також використовували його в побуті. Відповідь ви знайдете у поетичних рядках:

Зверніть увагу на рушник,

Його я вишивала.

У ньому диких гусей крик,

Зозуля закувала.

Тут чорнобривці зацвіли,

Запахла рута - м'ята,

Он тихо бджоли загули,

Літають біля хати.

Сторінка 5. «Перевір себе»

Вікторина «Моя країна – Україна»

Завдання. Закінчити думку:

1. Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки ….. (Батьківщину )

(В.Симоненко)

Та земля мила, де мати ….. ( народила)

  1. Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів, мелодійна, рідна, калинова….. (українська мова)

4. Сонце усміхнулося здаля:

Правда, все я бачу з висоти .

Всі народи рівні. А земля

Там найкраща, де …… (родився ти!)

(Д.Павличко)

5. Козацькому роду нема …… ( переводу)

6. Якщо позабудеш стежину до хати,

Яку дитинчам навпростець протоптав ,

І матір, і рід свій , і слово крилате -

То значить чужинцем бездушним ти …. ( став)

(Р.Братунь)


Розв'яжіть кросворд


1







2











3







4








5




6












7












Якщо всі запитання будуть відгадані, ви прочитаєте ключове слово теми нашого уроку.


1. Одне з племен, що ввійшли до складу Київської Русі. (Уличі)

2. Державний документ, де записані права і обов'язки громадян України. (Конституція)

3. Одвічний оберіг українського народу, вишитий символ злагоди, краси. (Рушник)

4. Ім'я останнього князя з династії Києвичів. (Аскольд)

5. Борщ і каша – … наша. (Їжа)

6. Свобода, воля держави, громади, людини. (Незалежність)

7. Державний документ, що набуває чинності з моменту його схвалення. (Акт)

Заключне слово вчителя.

Більшість художників малює Україну в образі молодої, вродливої, гордої дівчини, у вишитій білій сорочці та у віночку. Чарівна наша, неповторна, рідна сторона... Послухайте вірш В.Сосюри «Любіть Україну».


Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води,

В годину щасливу, і в радості мить,

Любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

(Учитель дарує учням вітальну листівку, де надруковані слова пісні «Ой у лузі червона калина» (Слова та мелодія С.Чернецького) Всі присутні її виконують.

Ой, у лузі червона калина похилилася,

Чогось наша славна Україна зажурилася.

А ми тую червону калину підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

Гей ! Гей ! Розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотий лан,

Розпочали славні козаченьки з ворогами тан!

А ми тую яру пшеничку ізберемо ,

А ми нашу славну Україну

Гей! Гей! Розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,

То прославить на всю Україну славних козаків.

А ми тую козацькую славу збережемо,

А ми нашу славну Україну

Гей! Гей! Розвеселимо!


1.2.6. СЕЛО МОЄ, ДЛЯ МЕНЕ ТИ ЄДИНЕ

(Свято для учнів 6-8 класів)

Тема: Село моє, для мене ти єдине

Мета: ознайомити учнів з основними подіями становлення села, закріпити знання про видатних земляків; виховувати почуття патріотизму, національної самосвідомості; показати здобутки і досягнення в нашій місцевості.

Обладнання: вишитий український рушник, віночок, кетяги калини, гілочки верби і тополі, зал оформлений як українська світлиця: ікона, хліб-сіль на вишитому рушнику, колоски жита-пшениці, родовідне дерево, родинні фотографії.

(На свято запрошують усіх членів родин.

Батько й мати, читці в українському вбранні).

Мати. Заходьте до нашої хати,

Ми раді усіх привітати,

Щоб завжди вам жити у мирі

У колі великої родини!

Хай пісні веселі, щирі

Ллються в душу вам щоднини!

Батько. Бажаєм вам щастя, добра

І достатку без ліку,

Здоров’я, поваги

Й любові довіку!

(Звучить лірична мелодія).

Мати. Добрий день, дорогі гості!

Батько. Добрий день, шановна наша родина! Так, саме родина. Я не помиляюся. Бо ми всі – одна велика родина.

Мати. І село наше – це одна велика, дружна родина, хоч живуть у ньому люди різних національностей. Це наша маленька Батьківщина і ми любимо її.

Батько. Батьківщину нічого шукати.

Матір не шукають – вона є.

Батьківщина там, де в рідній хаті

Сонце засвітилося твоє.

Золотавий вечір впав на тихі верби...

Солов’їна пісня ллється вдалині...

І мрійлива річка між гаями в’ється...

Все це – Україна. Все це – я і ти.

(Звучить пісня «Україна - дивосвіт». Слова і музика Олени Суботіної).

Мати. Наше рідне село Лукашівка розташоване на березі річки Вшивої. Поглянувши на село з пагорба, що зветься Попова дача, весною, назавжди лишаєшся зачарованим цвітінням його садів.

Воно залишається в наших серцях, завжди світить нам теплим вогником у найдальші далі, з усіх доріг притягує до себе, немов найсильніший магніт.

Батько. Пам’ять – одна з найважливіших властивостей людини. Так як не можна забувати батька і матері, бо вони дали життя, дім, в якому народився і виріс кожен з нас, так не можна забувати свій народ та його історію. Ми – частинка народу. Без усіх нас немає ні роду, ні історії.

Так як не можна забувати своїх рідних, близьких ні в хвилини радості, ні в години печалі, так не можна забувати нашої землі, бо це – першооснова. З неї ми вийшли. До неї і прийдемо.

1-й читець. Коли весни крилаті вісники

Летять з небес, полів, дібров,

Село, з красивим ім’ям – Лукашівка –

Дарує нам свою любов.

2-й читець. Мій рідний краю, степова перлино,

Чи є на світі краща де країна?!

Поля, де жито колоситься,

Місця,в яких знайдеш, що подивиться,

Озера сині, сонечком зігріті,

Яри, туманом вранці оповиті...

Така родюча, лагідна земля,

Все це – Красноградщина моя!

3-й читець. Село моє – лиш цяточка на карті,

Але для мене рідне, дороге.

Живуть в нім добрі і трудящі люди,

Колоситься житами поле золоте.

Село моє – це рідна Лукашівка,

Квітучий сад, розкішна гладь ріки.

Село моє – це вся моя родина

І батьківський поріг на все моє життя.

4-й читець. Як я люблю село своє,

Де є поля і луки.

Де чути співи солов’я

Й зозулі перегуки.

З дитинства рідне все мені:

Степи, ліси і кручі

І в небі журавлів ключі

В осіннім перегуці.

А як подивишся згори,

То серце завмирає –

Таке вже рідне й дороге

Село моє безкрає.

1-й читець. Тече Вошива із давніх-давен,

Над річкою веселка грає,

Такої дивної краси,

Мабуть, ніде немає.

(Звучить пісня «Пахне рідне село»).

Мати. Назва нашого села пов’язана з прізвищами перших поселенців, які були престарілими запорозькими козаками. Один з трьох зимівників заснував козак Лукаш, від якого і стала називатися слобода Лукашівкою, що виникла у ІІ половині XVIIІ століття.

Батько. Поблизу села проходив Чумацький шлях. Прямо через село пролягла дорога на Новомосковськ, а трохи вище - на Павлоград.

Мати. Канюка Владислав висуває версію, що неподалік нашого села був хутір Попова дача.

Батько. Неподалік села був хутір, який називався Попова дача. Чому ж він так називався? Кажуть у XVIIІ столітті земля у розмірі 40 десятин належала Олександрівській церкві і серед мальовничої природи на цьому місці приємно було відпочити.

Мати. Цікаво трактують назву річки Вшивої. Колись давно-давно від лихих татарських набігів потерпали люди. Обороняючись від них, проявляли героїзм і всякі видумки, щоб не пропустити ворогів далі. От, говорять, і «вшивалися», тобто тікали татари від українців, ховаючись в очеретах.

hello_html_mb95b7d2.jpg


Батько. Наше село лише малесенька краплиночка на карті України. Та хіба є щось у світі дорожче, ближче, краще, ніж рідна земля? То ж завжди пам’ятайте той край, де народилися і виросли, пам’ятайте свій Берег Дитинства.

1-й читець Люби своє село, – сказала мені мати. –

Тут народилась ти, твої батьки й діди.

Тут перше слово ти навчилась вимовляти

І звідси вдалеч поведуть тебе шляхи.

Село моє! Твоя краса вражає

Садами пишними, безкрайніми полями.

Село моє! Найкраще ти у світі –

У небесах курличуть журавлі...

Тут світлі ранки, росами умиті,

Тут перші кроки я зробила по землі.

Село моє! Тебе ніколи не забуду,

Де б не була я, у якім краю,

Світитимеш ти вогником мені до скону

І лиш тобі я віддаю любов свою.

(Звучить пісня про Лукашівку. Слова і музика П. Бондаря

Здавна у нашому селі жили люди, які уміли з лози майструвати гарні стільці, етажерки, колиски для немовлят.

Село завжди славилося вишивальницями. Вишивали блузки, сорочки, скатертини, а найбільше – рушники. Продовжувачами цього ремесла зараз є Дзюба Г.В.,

Яворська І.А., Яворська І.Я. та інші.

Батько. Багата талановитими людьми Лукашівка. Сьогодні ми хочемо познайомити вас з роботами Яворської Іванни Адамівни А розповість нам про неї її донька Марія. (Розповідь)

hello_html_m4a08400.png

Мати. Добра пам’ять про батьків чи дідусів, матерів або бабусь, завжди переходила і на їхніх нащадків.

Батько. Пам’ять про своїх пращурів – це природна потреба триматися свого родоводу, оберігаючи в такий спосіб сімейні реліквії та традиції, передаючи їх у спадок наступним поколінням. Тих, хто цурався чи нехтував історичною пам’яттю, зневажливо називали людьми без роду-племені.

Ось так з роду-віку батьки намагаються передати у спадок своїм дітям не тільки навички до праці та поведінки, але й залишити пам’ять про самих себе. Діти ж намагаються дотримуватись і далі розвивати родовідні звичаї.

Онука Свою бабусю знаю я з давніх-давніх пір,

Її обличчя любе, її ласкавий зір.

Замислиться бабуся, зажуриться на мить,

І знов, дивись, сміється,

Ласкаво гомонить.

Та над усе, найбільше сподобались мені

Її ласкаві руки, умілі та міцні.

Оцій руці хорошій робота не важка,

Бо в’яже, варить, пише бабусина рука.

І я в бабусі руки цілую залюбки,

Вони немов співають, розказують казки.

Я слухаю бабусю, я вся, мов уві сні.

Розумні, ніжнії руки, умілі та міцні.

Онук Любий, добрий наш дідусю,

Ми твої внучата,

Прибігаємо до тебе

Щастя побажати.

Хоч твоє волосся сивиною

Густо посріблилось,

Ти для нас, дітей маленьких,

Другом залишився.

Ти нас батькові й матусі

Помагаєш вчити,

Як бути чесним, добрим,

Як по правді жити.

Ми твої слова розважні

Пам’ятати будем

І в житті твою науку

Понесемо всюди.

(Звучить пісня «Родина».Сл. В.Крищенка, муз.О.Злотника).

1-й читець. Я люблю свою хату,

І подвір’я й садок.

Де і сонця багато,

І в жару холодок.

2-й читець. Все для мене тут рідне:

Стіни, білі як сніг,

І віконце привітне

І дубовий поріг.

3-й читець. В своїм селі, в своїм краю

Люблю я співи солов’їні,

Весняний гомін ручаю,

І руту-м’яту при долині.

1-й читець. Налиті сонцем колоски,

Гінке-гінке безмежне поле.

І мамин хліб, і ті стежки,

Якими вранці йду до школи.

2-й читець. Люблю переліски й гаї,

Сади, серпанком оповиті...

Хоч обійди усі краї –

Нема такого в цілім світі!

3-й читець. Спасибі тобі, моє рідне село,

Я хочу тебе оспівати...

Де ж знайти мені стільки барв,

Щоб тебе, дороге, змалювати?

1-й читець. Змалювати безмежжя полів,

Різновиддя твоєї природи,

Той барвінок, що в лузі зацвів,

І Дніпра темно-синії води.

2-й читець. Дороге моє, рідне село,

Я від серця тобі побажаю,

Щоб ти вічно жило і цвіло

різнобарв’ям квітучого маю.

3-й читець. Процвітай же, село моє рідне,

Колосися полями і квітни,

Ти ж – життя моє, сонце і небо

Й милішого мені не треба!

Батько, мати.Усім бажаєм щастя й долі,

Добра у хаті і на полі,

Вашим родичам, батькам,

Вашим сестрам і братам.

(У сценарії використані матеріали членів історико-краєзнавчого гуртка «Пошук», науково-дослідницька робота Канюки В., учня 9 класу, роботи Яворської І.А., Яворської І.Я., Дзюби Г.В.).

1.2.7. Духовні дзвони линуть РІДНИМ КРАЄМ

(Проект для учнів 8-9 класів)

Тема: Духовні дзвони линуть рідним краєм

Мета: ознайомити учнів з історією рідного краю, села Лукашівки, виховувати прагнення глибше познайомитися з історією Красноградщини, формувати національну свідомість, шанувати духовні цінності свого народу.

Опис проекту

І етап. Підготовчий

Вибір та обговорення проблеми. Визначення основних етапів та строків реалізації проекту.

Девіз: «Якщо учень не навчиться сам творити, то він завжди буде лише наслідувати, копіювати».

ІІ етап. Збір інформації

Джерела інформації: історичні матеріали, публікації з газет, спогади очевидців, додаткова література.

ІІІ етап. Шляхи розв’язання проблеми

  • обговорення актуальності даного проекту,

  • аналіз зібраної інформації та створення інформаційної бази;

  • обговорення майбутнього проекту;

  • планування практичної реалізації проекту.

ІV етап. Практична реалізація та підготовка презентації проекту

  • розподіл виступів;

  • складання сценарію презентації;

  • естетичне оформлення зібраних матеріалів;

  • визначення чіткої послідовності виступів учасників;

  • визначення запитань для гостей.

V. Презентація проекту

VІ. Підсумок проекту

Обговорення проведення та захисту проекту

Презентація проекту

Вчитель. Доброго дня, діти! Я попрошу вас хвилинку постояти. Хай першими сядуть уважність і чуйність, другими – сердечність і щирість, а згодом – духовність і милосердя. Ви завагалися? Чому? Тому що ваші серця переповнені і одним, і другим, і третім. Ви на хвилинку задумалися над чистими джерелами своєї душі. З цим добрим настроєм ми розпочнемо наш захід, темою якого є «Духовні дзвони линуть рідним краєм».

Учениця.Стоїть серед полів Красноградщини маленьке село. Влітку воно губиться серед зелені та у золотому морі пшениці, взимку – завмирає під сріблястим килимом. На мапі Харківської області бачимо маленьку краплиночку з Лукашівка.

Коли весни крилаті вісники

Летять з полів, небес, дібров.

Село, з красивим ім’ям – Лукашівка

Дарує вам свою любов.

Красноградщина… що є ріднішим для тих, хто тут народився, виріс, зробив перші кроки. І немає, здається, іншого куточка на землі, такого близького і рідного. Бо тут – корінь твого роду, що сягає сивої давнини, унікальні реліквії духовної культури наших предків – батькова хата, мамина пісня, дідусеві казки, бабусина вишиванка – все це родовідна пам’ять, наша історія. Історія, яку не вивітрити, яку треба зберегти від забуття і байдужості, яка є набутком народу.

Сльоза гірка, як полини квітневі.

І воля наша – від порога й трохи.

Чи ми ж колись прозріємо, збагнемо

Страшні уроки нашої епохи.

Учениця. У історичному альманаху «Красноградщина» можна ознайомитися з історією виникнення поселень на нашій території. З розвитком господарства. На початку ХХ століття в селах Копанки, Лукашівка, Токарівка та нині вже неіснуючому с. Михайлівка функціонували початкові школи, збудовані земствами. В них працювало по 2 вчителі, які жили в школі, навчалось від 30 до 60 учнів.

Під час Великої Вітчизняної війни у вказаних населених пунктах, крім Копанок, школи були зруйновані. Після визволення території від фашистів заняття відновилися в пристосованих приміщеннях, а в с. Копанки у вцілілому , яке було побудоване в 1911 році. У 1950 р. у Копанській семирічній школі працювало 10 вчителів, навчалось 140 учнів, в тому числі було по 2 паралельних 5 та 6 класи. На 01.09.1973 р. у Лукашівській 8-річній школі - 8 класів, 107 учнів.

Запросимо до розмови живих свідків, які розкажуть нам про життя на своїх малих батьківщинах. (Розповідь жителів зниклих сіл)

Учениця. Зникли села й хутори, висохли джерела й струмки, що живили річку Вшиву. Замулена і сама річка. Забуті кладовища… Є в нашому районі історичний музей, але в ньому немає жодного рядка про зниклі села й хутори. І подумалось мені, як же багато ми втрачаємо від того, що не шануємо пращурів своїх і пам’ять свою, не пошановуємо титанічну працю поколінь, що відійшли у вічність, а від того і ростемо такими і не знаємо, хто ми.

Учениця. Принижені і забуті духовність, мораль. Це аж ніяк не природно для нас, українців. Сьогодні скрізь править бал долар. Але чи така вже це міцна опора? Звісно, без грошей не можна прожити, але коли гроші затуманюють очі, коли все підпорядковується тільки меті наживи, суспільство скочується у прірву бездуховності і не має майбутнього. І як тут не згадати слова Ліни Костенко: «Куди йдемо, який лишаєм слід, хто пам'ять змив, неначе акварельку? Все менше рук, що вміють сіяти хліб, все більше рук, що пхають все у пельку».

Учениця. Тож і виходить, що матеріально ніби піднімаємося вгору, а духовно – скочуємося вниз. Неправильне розуміння життя на землі призводить до очерствіння, скам’яніння серця. Погляньмо на себе, на оточуючих: ми здичавіли, позачинялися від усіх і всього, наші хати, колись відкриті для всіх, які не знали ніколи замків, перетворилися на неприступні фортеці.

Ти стоїш, небагата і пишна

Виглядаючи з саду на луг,

Рясний цвіт обтрусили вишні

На солом’яний твій капелюх.

Відчинила ти лагідно двері

До нового життя і добра,

Друзів кликала до вечері

Рідна хато моя стара.

Учень. Дедалі більше віддаляється від нас в шаленому темпі інформаційної епохи біленька хатина у вишневому садку з колискою та мудрим усміхом діда Миколи і прадіда Івана.

Все менше й менше біленьких, чепурненьких хат залишилось у нашому селі. Замість них з’явились нові, вкриті шифером і залізом, з великими вікнами і кам’яними парканами, а прадідівські хати «вмирають» тихо, бо залишились самі, без господарів.

Ще тихенько місяць сипле зорі в м'яти,

Ще на чорнобривцях перлами роса,

Та мов ніж у серце: «Продається хата».

Й не розчув відлуння: «Хата чи душа?».

І завмер на місці, нічого сказати.

Як же можна все перекреслить вмить?

Тут когось на світ цей народила мати,

Тільки чом же серце в «когось» не болить?

Зупиніться ж, прошу, ще не все прожито.

Ще до вас голосить із колін село,

Ще земля дарує вам пшеницю й жито,

Значить, ще не все в нас прахом попливло.

Значить, буде свято, значить святу бути.

Значить, буде пісня, мов вода з весла.

Лиш не дайте рідне ви село забути, –

Не прожити вам у місті, в світі без села!

Учениця. У Лукашівці до цього часу пам’ятають місце, де була хата Давидових, батьків Героя Радянського Союзу Давидова І.Є. (Розповідь про життєвий шлях видатного земляка)

Учениця. Якщо помирає батьківська хата, то зникає тепло сімейного гнізда, зникає наш духовний острів, який тримає зв’язки всіх поколінь. Коли б усі люди про це пам’ятали, то не «стогнали» б у наших селах «умираючі» хати.

Вчитель. Добігає до кінця наш перший урок, попереду нас чекають нові відкриття, нові знахідки і дослідження, зустрічі з цікавими людьми. Тож хай буде щасливою ваша життєва дорога.

Бути людиною – не дуже просто.

Бути людиною – геройство в наші дні.

Стати і крикнути з трибуни, з помосту.

- О, люди! Залишайтеся людьми!

Живімо не тільки сьогоднішнім днем, а думаймо про майбутнє. Не забуваймо минуле, вивчаймо його. Не витрачаймо вільний час лише на розваги і перегляд телепередач. Будемо знаходити час для читання книг, власного духовного зростання, бо: без історичної пам’яті немає традицій, без традицій немає культури, без культури немає виховання, без виховання немає духовності,

без духовності немає особистості, а без особистості немає народу.

















ВИСНОВКИ

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми українці!

І що є в нас душа, повна власних чеснот і щедрот,

І що є у нас дума, яка ще й од Байди нам в’ється,

І що ми в Україні - таки ж український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

Я до себе кажу, і до кожного з вас:- Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати.

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори,

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості наші збагнути не змога,

Чом солодший од меду нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок од порога.

Якщо від цих слів Теодора Кукурудзи защемть серце і здригнеться душа, то значить їх читають небайдужі люди, яким дорога рідна земля, мова, батьківський поріг, річка з назвою Вшива, поросла очеретом і обміліла, але своя, близька і до болю рідна, невелике село з чепурними хатинами. Нам нема чого зрікатися, а навпаки, нам є чим пишатися. Всього за півстоліття на нашому клаптику української землі жило стільки знаменитих людей: Герой Радянського Союзу Давидов І.Є., Герой Соціалістичної Праці Бойко І.Г., кавалер ордена Леніна Трушляк М.П. І тільки за 7 кілометрів від Лукашівки уже в наші дні у сусідньому господарстві жив і працював Герой України Гулий І.М. Життя цих людей – це і є національна ідея, яка об’єднує державу, робить її сильною, великою.

Сподіваюсь, що наданий матеріал стане в нагоді для виховання підростаючого покоління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Бедрій А. Українська держава, відновлена Актом 30 червня 1941 року. – К., 2001.156с.

  2. Бойко О.Д. Історія України. Навчальний посібник. 3-є видання, доповнене. – К.: Академвидав, 2010.210с.

  3. Геник С. 150 великих українців. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001. 378 с.

  4. Горєлов М.Є., Моця О.П., Рафальський О.О. Цивілізаційна історія України. – К.: ТОВ УВПК «Екс Об», 2005.307с.

  5. Грабовський С. Державне утвердження України у другій половині ХХ століття. – К.: «Знання України», 2002. 276с.

  6. Гунчак Т. Україна: ХХ століття. – К.: Дніпро, 2005.

  7. Залізняк Л. Україна серед світових цивілізацій. –

К.: Знання, 2002.305с.

  1. Кук В. Акт відновлення Української держави (30 червня 1941 року). – К., 2005.

  2. Мала енциклопедія етнодержавознавства. –

К.: Генеза. Довіра, 1996.576с.

  1. Міхновський М. Самостійна Україна. – К., 2000.

  2. Палій О. Історія України. – К.: Стилос, 2010.421с.

  3. Політична історія України. Посібник. За ред. докт. іст. наук, проф. В.І.Танцюри. – К.: Видавничий центр «Академія», 2001.385с.

  4. Стерчо П. Карпато-українська держава. – Львів, 1994.190с.

  5. Федорович В. Україна і світова політика (Етапи на шляху українського державотворення). Вибрані статті. – К.: Ярославів Вал, 2003.175 с.

  6. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення. – К.: АБРИС, 1995.


ДОДАТОК 1

ПІСНЯ ПРО ЛУКАШІВКУ


Слова і музика П.Г.Бондаря


1.Вдаль хлібів поміж трав пролягла

Так до болю знайома дорога,

Де шумлять явори край села,

А на серці знайома тривога.

Приспів:

Лукашівко моя,

Ти звичайне село материнства.

Чим за душу мене ти взяла?

Тим, що линеш до мене з дитинства. /2 рази/


2.Тут є хлопці ставні – лукаші,

Також мавки стрункі, чорнобриві,

Рідна школа у центрі села,

Що дарує знання й колискові.

Приспів


3.Річка Вшива ліниво тече,

Плеса й заводі з птахами плодить,

Вгору стежка до ферми веде

І туманиться маревом, бродить.

Приспів


4. Лукашівко моя дорога,

Я душею навіки з тобою.

І хай слава твоя трудова

Над Вітчизною завжди луна.

Приспів


ДОДАТОК 2


Карта та маршрут подорожі історичними місцями

Лукашівської землі

hello_html_m673d6e54.gif

















1.Маршрут— “ По знаменних місцях копанської землі”

1 - Братська могила

2 - Місце, де була школа

3 - Будинок Бойка І.Г.

2. Маршрут— “ По знаменних місцях лукашівської землі”

1 - Братська могила

2 - Місце, де жив Давидов І.Є.

3 - Садиба Фіклістових, Халусів

4 - Памятник

5 - Будинок культури

6 - НВК

7 - Попова дача

8 - Зона відпочинку

 



Выбранный для просмотра документ Опис.doc

библиотека
материалов

Працюючи вчителем історії вже давно переконалася в тому, що весь програмовий матеріал засвоюється учнями краще тоді, коли він залишається не тільки в голові, а і в душі дитини. А цього можна досягти за умови якомога більшого зв’язку з місцевим матеріалом, широкого використання життєвого досвіду учнів, організацією краєзнавчо-пошукової роботи, залучаючи до цього учнів, педагогічний колектив, громадськість.

Дуже актуальним сьогодні є формування національної самосвідомості школярів, виховання почуття патріотизму, відродження духовного потенціалу народу.

Села Лукашівка та Копанки Красноградського району Харківської області є батьківщиною Героя Радянського Союзу Давидова І.Є., Героя Соціалістичної Праці Бойка І.Г., багатьох інших простих людей, відзначених високими нагородами в роки війни та в мирний час. Тому вважаю своїм обов’язком, використовуючи різні форми як урочної, так і позакласної роботи, донести інформацію про героїчне минуле наших земляків до душі кожного громадянина, з яким спілкуюся, з метою формування не тільки національної самосвідомості, а і національної ідеї, що згуртує весь народ у боротьбі за процвітання рідної держави.

Нам є чим пишатись і на кого рівнятись.

Хай запропонований матеріал запалить в душах читачів іскру, з якої розгориться полум’я патріотизму, що ніколи не згасне в душі кожного українця.

Бажаю всім творчих успіхів.

З повагою Бойко Т.І.


Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Краткое описание документа:

         Працюючи вчителем історії вже давно переконалася в тому, що весь програмовий матеріал засвоюється учнями краще тоді, коли він залишається не тільки в голові, а і в душі дитини. А цього можна досягти за умови якомога більшого зв’язку  з місцевим матеріалом, широкого використання життєвого досвіду учнів, організацією краєзнавчо-пошукової роботи, залучаючи до цього учнів, педагогічний колектив, громадськість.Дуже актуальним сьогодні є формування національної самосвідомості школярів, виховання почуття патріотизму, відродження духовного потенціалу народу.Села Лукашівка та Копанки Красноградського району Харківської області є батьківщиною Героя Радянського Союзу Давидова І.Є., Героя Соціалістичної Праці Бойка І.Г., багатьох інших простих людей, відзначених високими нагородами в роки війни та в мирний час. Тому вважаю своїм обов’язком, використовуючи різні форми як урочної, так і позакласної роботи, донести інформацію про героїчне минуле наших земляків до душі кожного громадянина, з яким спілкуюся, з метою формування не тільки національної самосвідомості, а і національної ідеї, що згуртує весь народ у боротьбі за процвітання рідної держави.Нам є чим пишатись і на кого рівнятись.Хай запропонований матеріал запалить в душах читачів іскру, з якої розгориться полум’я патріотизму, що ніколи не згасне в душі кожного українця.   Бажаю всім творчих успіхів.    З повагою       Бойко Т.І.
Автор
Дата добавления 01.04.2014
Раздел История
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров864
Номер материала 53560040102
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх