Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / История / Другие методич. материалы / Методичний посібник «Печать війни на долі сіл Лукашівка та Копанки»
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • История

Методичний посібник «Печать війни на долі сіл Лукашівка та Копанки»

Выбранный для просмотра документ Опис роботи.doc

библиотека
материалов

Напередодні 70-ї річниці Великої Перемоги дотик до глибин тієї пам’яті для нас, нащадків, свідків великого подвигу, є найвищою життєвою істиною і символом довічної синівської шани і поваги до тих випробовувань, яких зазнали наші земляки в роки окупації, визволення та встановлення післявоєнного мирного життя.

Хотілося б, щоб кожна сторінка цієї роботи стала символом героїчного минулого, величі духу, стійкості, мужності та самовідданості покоління ровесників Перемоги, покоління, яке поступово відходить за межу Вічності. Історія їхнього життя є прикладом патріотизму для нащадків.

Нам є чим пишатись і на кого рівнятись.

Хай запропонований матеріал запалить в душах читачів іскру, з якої розгориться полум’я патріотизму, що ніколи не згасне в душі кожного українця.

Бажаю всім творчих успіхів.

З повагою Бойко Т.І.


Выбранный для просмотра документ Печать Великої В_тчизняної в_йни на дол_ с_л.doc

библиотека
материалов


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ ОСВІТИ І НАУКИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Відділ освіти Красноградської районної державної адміністрації


ВСЕУКРАЇНСЬКА ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНА ЕКСПЕДИЦІЯ

«ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ УКРАЇНИ»

Напрям: нарис – опис населеного пункту



ПЕЧАТЬ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ
ВІЙНИ НА ДОЛІ СІЛ

ЛУКАШІВКА ТА КОПАНКИ

КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ



Виконала: Халус Вікторія Ярославівна,

учениця 6 класу Лукашівського

навчально-виховного комплексу

(загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад)


Керівник:

Бойко Таїса Іванівна, вчитель історії

Лукашівського навчально-

виховного комплексу

(загальноосвітня школа І-ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад), категорія вища



Красноград

2014


Анкета учасників

hello_html_m1161dd3e.jpg

Халус Вікторія, учениця 6 класу Лукашівського НВК, проводить бесіду з жителем с. Лукашівка Єфіменко Миколою Романовичем, який народився у 1929 році в с. Лукашівка, працював у колгоспі.

hello_html_m2cc99faa.jpg

Керівник роботи Бойко Таїса Іванівна - вчитель історії Лукашівського НВК

Тел., (057)44-91133


Зміст

Анкета населених пунктів……………………………………………………4-5

Вступ…………………………………………………………………………. 6-7

І. Печать Великої Вітчизняної війни на долі сіл Лукашівка та Копанки Красноградського району ………………………………………………… 8-17

ІІ. Висновки……………………………………………………………………..18

ІІІ. Список використаних джерел……………………………………… ……..19

IV. Список інформантів ……………………………………………………….20

V. Додатки. …….............................................................................................21-32























Анкета сіл Лукашівка та Копанки

Село Лукашівка

Красноградського району, Харківської області, Володимирівської сільської ради.

Розташоване в південно – західній частині Харківської області [Додаток 1].

Межує з селом Копанки.

Розміщене на південь від районного центру м. Краснограда на відстані 25км. Біля села проходить автомагістраль Москва – Сімферополь.

Село Лукашівка – існуюче

Село Копанки

Красноградського району, Харківської області, Володимирівської сільської ради

Розташоване в південно – західній частині Харківської області [Додаток 1].

Межує з селом Лукашівка.

Розміщене на південь від районного центру м. Краснограда на відстані 30 км. Через село проходить автомагістраль Москва – Сімферополь.

Сhello_html_m75c85bef.jpgело Копанки – існуюче

Села Лукашівка та Копанки розташовані у південній частині Красноградського району на автомагістралі Москва – Сімферополь. На північ від Лукашівки розташоване село Варварівка, на схід – Одрадівка та Кобзівка, південніше Мажарка Кегичівського району, на південь від села Копанки – село Першотравневе Зачепилівського району, на захід – Забарине Зачепилівського району. Землі Лукашівки та Копанок межують із Зачепилівським та Кегичівським районами.


Рис.1. Села Лукашівка та Копанки на карті Красноградського району


Клімат помірно-континентальний, з достатньою кількістю опадів, тепла і світла. Територія сіл розташована на Лівобережжі Дніпра, на захід від вододілу Дніпро-Сіверський Донець, відноситься до басейну річки Орель (ліва притока Дніпра). Через село протікає річка Вшива.

hello_html_5653a6ed.jpgНа території сіл багатий рослинний та тваринний світ. На Поповій дачі зустрічаються представники рослинного світу, занесені в Червону книгу, реліктові, ті, що потребують охорони. На схилах Михайлівської балки живуть бабаки. Учні Лукашівського НВК проводять природоохоронну роботу. На шкільному подвір’ї живуть лелеки.

Рис.2. Шкільні лелеки

В цілому, природні умови сприятливі для господарської діяльності людини. Села Лукашівка та Копанки здавна користуються усіма щедротами багатої навколишньої природи. Ще з часів заснування тут процвітає рибальство та мисливство. Розміщені навкруги сіл степи у наш час перетворились у поля і стали джерелом щедрих врожаїв пшениці, жита, ячменю, соняшника тощо.

Під час Великої Вітчизняної війни наші земляки виявляли приклади героїзму. Ми пишаємося тим, що живемо на землі, яка зростила двох Героїв Радянського Союзу: Давидова І.Є., Нечипоренка М.Г. Не менш значним був трудовий подвиг Героя Соціалістичної Праці Бойка І.Г. та Героя України Гулого І.М.









ВСТУП

В нинішній час особлива увага приділяється вивченню історії рідного краю, збереженню історичної спадщини, пам’яток культури. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків, приклади героїзму в роки війни та у трудових буднях необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.

Тема роботи присвячена історії сіл Лукашівка та Копанки, дослідженню подій у період Великої Вітчизняної війни, визначенню провідної ролі людини у різних випробовуваннях.

Метою роботи стало відродження духовного потенціалу народу, формування почуття патріотизму, показ цінності і актуальності досліджуваного матеріалу для майбутніх поколінь та збереження історичної правди.

Завдання роботи :

- ознайомитись з подіями на території сіл у період Великої Вітчизняної війни;

- розкрити незламність сили духу людей;

- спонукати громадськість до відродження історії сіл та їх розвитку.

Об’єкт дослідження - історична спадщина сіл, зокрема в роки окупації.

Предмет дослідження – дослідження подій у роки війни, героїзм простих людей.

Дослідження здійснено за допомогою методів: проблемно-хронологічного, опитування, спостереження.

Територією дослідження обрано села Лукашівка та Копанки.

Джерельною базою роботи є наукові праці, матеріали Красноградського історичного музею, шкільного музею, спогади очевидців, художня література, інтернет ресурси.

Практичне значення отриманих результатів: фактичний матеріал може бути використаний для шкільного музею, для вивчення матеріалу з учнями, друку в засобах масової інформації.

Села Лукашівка та Копанки ( за свідченнями старожилів) утворилися після реформи 1861 року. До цього тут були безкрайні степи, порослі травою. Через них пролягав чумацький шлях. До реформи 1861 року земля сучасних Копанок та Лукашівки належала поміщикові Шишацькому, який жив у селі Забарине. Після відміни кріпосного права поміщик почав продавати землю. Заможні селяни купували і оселялися на ній. Назва села Копанки пішла від великої кількості копанок, криниць з яких брали воду для поливу городів [ Зі слів Харченко Т.П. 4].

Одними з перших, хто поселився на хуторах, що виникли спочатку на теперішній території села Лукашівка, була велика сім’я, яких прозивали Лукаші, від них і пішла назва [ Зі слів Любенка В.Я.3].

В « Історичному альманаху» ( книга 3). за ред. Чернова С.І.,

Муригіна М.О., Фролова К.М. висувається гіпотеза про заснування сіл у середині XVIII сербами і православними представниками інших народностей Балканського півострова. Підтвердження цієї версії у прізвищах, топонімах чи будь-яких спогадах старожилів не знайдено [ Зі слів Любенка В.Я.3].

Щодо назви річки існує 2 версії. Перша пов’язана з татарами. Розповідають, що ще під час татарських набігів, після того, коли наступ ворогів успішно відбивали, вороги поспішно «вшивалися» (тікали) долиною річки, де можна було заховатися в очеретах [ Зі слів Любенка В.Я. 3].

Інша версія пов’язана з візитом імператриці Катерини ІІ в наші краї, яка побачила річку, часто порослу очеретом. На поверхні води було багато дафній, що неприємно вразило її, і вона назвала річку «вшивою». На картах річка позначалася під назвою Вошива, як і хутір, про який пише І. Сенченко [7].

На нашій території живе трудолюбивий народ, який любить свій край і робить все для того, щоб він був кращим.









І. ПЕЧАТЬ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ НА ДОЛІ СІЛ ЛУКАШІВКА ТА КОПАНКИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ

hello_html_m7e3b852.pngПочаток 40-х років був тривожний. Чоловіків брали на Фінську війну, Польську. Слово «війна» вже крутилося над людьми. У Сизова Федора Савича був родич у Чехії, від якого інколи надходили вісті. Він попереджав про можливість другої світової війни. Село потроху тільки почало відроджуватися. Але мирна праця трудівників перервалася в червні місяці 1941 року віроломним нападом фашистської Німеччини. Села були окуповані 19 серпня 1941 року і визволені 19

Рис.1. Ольховський О.І. вересня 1943 року. Під час війни були зруйновані всі колгоспи, клуби, бібліотеки, колгоспні ферми, школи, магазини.

23 червня 1941 року директор Лукашівської школи Черненко Іван Маркович та директор Копанської Ольховський Олександр Іванович, які слухали радіо, зібрали біля сільської ради в Лукашівці мітинг і оголосили, що почалася війна [ Зі слів Любенка В.Я.3]. Розпочалася мобілізація на фронт. До 1966 року села відносилися до Зачепилівського району. Тому військовозобов’язані відправлялися в воєнкомат у Зачепилівку. На виконання Постанови Харківського облвиконкому та бюро Харківського обкому КП(б)У від 4 серпня 1941 року “Про хід мобілізації та приведення до мобілізаційної готовності залишених матеріальних ресурсів у районах області та м. Харків”, розпочалася евакуація тракторів, машин, корів за Волгу [ Зі слів Любенка В.Я.3]. Працівників - спеціалістів сільського господарства не призивали на фронт, а ставили перед ними завдання працювати в тилу і забезпечувати продуктами харчування фронт, тобто кувати перемогу в тилу. Так разом з МТС відправився в евакуацію і Бойко І.Г.

Одним з перших на фронт пішов Дубовий Юхим Васильович, 1919 року народження. З перших місяців війни він попав у полон і до самого кінця свого життя йому довелося нести цей подвійний тягар: тяжке приниження полону та потім ще і людського осуду, адже наказ «Живим не здаватись» підтримували всі, кому не довелося стерпіти те, що стерпів він.

Пережити тяжке приниження полоном довелося і Харченку П.П., жителю с. Копанки. В Державному архіві Харківської області є довідка, яку видали у 2000 р. на прохання доньки Павла Петровича. « В документах архива имеется трофейная карточка военнослужащего 777 пехотного полка Советской Армии Харченко Павла Петровича, 1900 года рождения, уроженца с. Николаевка Зачепиловского района, плененного 15 марта 1942 года в г.Харькове. Содержался в лагере IV-B с 15 июля 1942 года в рабочей команде завода грузовых машин « Ландкрафтверке» г. Лейпцига Л-290, опознавательный знак № 157381» [ Зі слів Харченко Т.П. 4].

Фронт швидко просувався на схід. За німецьким планом «Ост» («Схід») передбачалося знищити 30 мільйонів слов'ян і інших місцевих жителів, а також планувалося впродовж 30 років виселити в Сибір із західних районів СРСР, а також з Польщі і Чехословаччини приблизно 31 млн. чоловік (згодом кількість тих, що підлягають виселенню осіб було збільшено до 46-51 млн. чоловік). На відібрані у них землі повинні були переселитися 10 млн. німців. Близько 14 млн. місцевих жителів передбачалося залишити на колишньому місці в якості дешевої робочої сили і онімечити. Борман, друга особа в нацистській партії, так визначав долю слов'ян на захоплюваних територіях: "Слов'яни повинні працювати на нас, як тільки вони нам будуть не потрібні, вони повинні померти, освіта їм не потрібна, для них досить уміти рахувати до 100, слов'яни потрібні для роботи в сільському господарстві і на копальнях як раби".

Села були окуповані 19 серпня 1941 року. Під час війни були зруйновані всі колгоспи, клуби, бібліотеки, колгоспні ферми, школи, магазини.

Вже у серпні 1941 року в селі появилися німці. Спочатку на мотоциклах розвідники, а потім і регулярні частини. Почався окупаційний режим. У центрі села, там, де зараз клуб, був господарський двір, комори. Там збирали жителів, щоб посилати на роботу. Жителів грабували, забирали продукти, заставляли працювати. Видавалися тимчасові німецькі посвідчення.[Додаток 3]. Знайшлися і помічники з місцевих, які пішли до німців на службу поліцаями, старостами, допомагали відправляти людей на каторжні роботи в Німеччину. Розповсюджували листівки, в яких агітували молодь їхати в Німеччину [Додаток 5]. На примусові роботи попали Пелих Галина Павлівна, 1924 року народження; Кучеренко Олена Романівна, 1925 року народження; Птахіна Ганна Сергіївна, 1925 року народження; Герус Іван Лукич, 1926 року народження; Пістряк Василь Іванович, 1925 року народження. Декому по дорозі в Німеччину вдалося втекти. Герус І.Л. та Пістряк В.І. добиралися додому з Польщі [ Зі слів Любенка В.Я.3].

Не всі мирилися з окупаційним режимом. У селі Володимирівка діяла підпільна група. У Лукашівці теж появлялися листівки із закликами на боротьбу проти окупантів [ Додаток 4].

Чотириста тридцять шість чоловік пішли на фронт з території Володимирівської сільської ради. 231 чоловік з яких загинули, 42 - нагороджені високою нагородою: орденом «Красной звезды». Серед нагороджених наші односельчани : Кучеренко Мусій Карпович, Мордовець Олексій Іванович, Резніков Олександр Дмитрович. «Медаллю за відвагу» нагороджений Кочубей Іван Пилипович. Ревуцький Петро Іванович воював у партизанському загоні під командуванням С.А.Ковпака.hello_html_m2a6245ed.pnghello_html_m2a6245ed.pnghello_html_m2a6245ed.png У 1944 році був представлений до нагороди орденом «Красной звезды» та медаллю «Партизан Великої Вітчизняної війни» І ступеня.

Наш земляк Давидов Іван Євгенович народився у 1906 році у селі Лукашівка. Почав армійське життя у 25-й Чапаєвській дивізії. Закінчив військову академію ім.. Фрунзе. Став досвідченим командиром. Документи грізних воєнних років свідчать, що він завжди відзначався хоробрістю. Двома орденами Червоного Прапора були відзначені його ратні діла на Курській дузі. Командирські здібності надзвичайно проявились у битві на річці Дніпро. Півден­ніше Києва під сильним вогнем ворога полк, яким командував Давидов І. Є., захопив плацдарм на правому березі. Фашисти 47 разів контратакували позиції полку, але незмінно зустрічали відсіч. За хоробрість, вміле керівництво військами у боях на Дніпрі, Указом Президії Верховної Ради 23 жовтня 1943 року, Івану Євгеновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Після війни жив і працював у м. Красно граді. Помер у 1963 році. Похований у м. Краснограді.

Рис. 2.Герой Радянського Союзу

Дhello_html_m2a6245ed.pngавидов Іван Євгенович, 1906 року народження [4]


hello_html_m2a6245ed.png


hello_html_m55288165.jpgМикола Гаврилович Нечипоренко народився 6 грудня 1896 р. в селі Миколаївка Зачепилівського району. У серпні 1941 р. у віці 45 років його призвали до Червоної Армії. Служив рядовим гарматного номера в 260-му гвардійському гарматному артилерійському полку 17-ї гвардійської гарматної артбригади 2-го Українського фронту. Воював під Сталінградом,звільняв Смоленщину, бив фашистів під Ленінградом, в Україні, форсував Прут, воював у Будапешті. Взимку1945 р. притиснуті до Дунаю фашисти шукали слабке місце, щоб прорватися до моста, але відважні артилеристи стали на їхньому шляху. Гітлерівці вирішили розправитися з ними і 12 січня обрушили на гвардійців тонни металу. У розпал бою був поранений командир взводу, М.Г.Нечипоренко прийняв командування на себе. Незабаром і його поранило, але він продовжував битися. Нерівний бій тривав кілька годин. У розрахунку залишилося два бійці, але ворог не пройшов. За самовідданість, виявлену в цьому бою, 15 травня 1945 р. Президія Верховної Ради Союзу РСР присвоїла гвардії рядовому Нечипоренку Миколі Гавриловичу звання Героя Радянського Союзу. Повернувшись у рідний колгосп «ЧервонийЖовтень». М.Г. Нечипоренко так же чесно працював разом з Героєм Соціалістичної Праці Бойком І.Г., як і воював. Нагороджений орденом Леніна, медалями. Помер 25 травня 1975 р. Похований у с. Червоний Жовтень Зачепилівського району.

Рис.3.Герой Радянського Союзу Нечипоренко М.Г. ( зліва) та Герой Соціалістичної Праці Бойко І.Г.

Два тяжких роки продовжувалась окупація. І вже у вересні 1943 року Лукашівка була на передовій лінії фронту. 19 вересня прийшло довгожданне визволення. Але перед відступом фашисти спалили всі хати в Лукашівці. Згадує Фіклістова Ніна Кирилівна, 1937 р. народження, жителька с. Лукашівка:

- Коли підійшла лінія фронту до Лукашівки, німці почали спішно тікати. Вони замінували, а потім підірвали школу, в якій був склад з продовольством. У Лукашівці спалили всі хати. Коли все це почалося, ми з мамою втекли в окопи, які були біля місцевого цвинтаря. Там сиділи, поки все трохи втихло. Повернувшись додому, жахнулися. На місці хати було попелище. Залишилась від хати тільки піч, а в печі парене молоко, запах якого пам’ятаю і зараз. Разом з німцями тікали і поліцаї.

Копанки було зруйновано під час бою. Вціліла будівля школи, в якій німці зробили стайню. Та ще хата Ставицького О.Г., бо дах був під залізом, в цій хаті жили німці.

Хати, в яких згоріла покрівля, вкривали рогозом та очеретом, а в Копанках будували землянки, щоб пережити зиму. Весною польові роботи почалися в належні терміни, але якою ціною! В плуги запрягали корів, борони тягли самі. Чоловіки були на фронті, доводилось працювати жінкам. В пам’ять про тих, хто загинув, заради тих, кого чекали з перемогою, робили все, що могли. Берегли місця поховань бійців, доглядали за могилами.

Бійців, які загинули під час боїв за визволення сіл, поховали в братських могилах.

На братських могилах було поставлено пам’ятники.

В боях за оборону с. Копанки і навколишніх сіл у вересні 1941 року брали участь підрозділи 984 стрілецького полку 275 стрілецької дивізії.

В боях за звільнення села від німецько – фашистських загарбників 18.09.1943 року брали участь воїни 72 та 81 Гвардійських Красноградських дивізій .

За рішенням колгоспу «Родина» від 25.03.1957 року на братській могилі в селі Копанки було встановлено пам’ятник «Скорбящий офицер с венком» На постаменті пам’ятника встановлено мармурову меморіальну дошку з написом «Братська могила воїнам Радянської Армії, що загинули в боях з німецько –фашистськими загарбниками в 1941 -1943 роках.

Тут похований рядовий Васньов Степан Федорович, 1917 року народження , та 12 невідомих воїнів, що загинули смертю хоробрих в боях за Батьківщину у 1941 – 1943 роках»

Охорону пам’ятника покладено на правління колгоспу.

Шhello_html_m4db6031.jpgефство над могилою здійснюють учні Лукашівської ЗОШ І-ІІ ступенів [18].




Рис 4. Пам’ятник на братській могилі в селі Копанки

За рішенням колгоспу «Родина» від 25.03.1957 року на братській могилі в селі Лукашівка також було встановлено пам’ятник

« Скорбящий боец с автоматом».

На постаменті пам’ятника прикріплено мармурову меморіальну дошку з написом «Братська могила воїнам Радянської Армії, що загинули в боях з німецько – фашистськими загарбниками в 1941 -1943 роках.

В боях за оборону с. Лукашівка та с. Новомихайлівка у вересні 1941 року брали участь підрозділи 275 стрілецької дивізії.

В боях за звільнення села від німецько – фашистських загарбників 18.09.1943 року брали участь воїни 72 Гвардійської Красноградської дивізії.

Тут поховані рядові Сирота Сруль Янкелович, Рильніков Олександр Іванович, 1921 року народження, та 16 невідомих воїнів, що загинули смертю хоробрих в боях за Батьківщину у 1941 – 1943 роках» [Додаток 7].

В 70-х роках минулого століття слідопитами Лукашівської восьмирічної школи було встановлено зв'язок з рідними Рильникова О.І., похованого в братській могилі.

hello_html_4a58d572.pngРис. 5. Олександр Іванович Рильников,1921р. народження (похований у братській могилі в с. Лукашівка)

Народився у 1921 році в селі Заозер’я Углицького району Ярославської області.

У 1938 році закінчив Заозерську середню школу і став працювати у лісництві, спочатку помічником лісника, а з 1939 року лісником. Юнак планував вчитися далі, мріяв вступити до інституту, готувався до вступних іспитів. Але мріям не судилося збутись.

28 червня 1941 року, разом зі старшим братом Петром, Олександр Рильников пішов добровільцем на фронт.

Йшли в Заозер’я солдатські трикутники. Ці маленькі , коротенькі листи, написані часом в окопі , були найдорожчими для його мами Мотрі Павлівни.

В 1942 році мати одержала першу похоронку . Загинув під Ленінградом на «дорозі життя» старший Петро. Через рік звістка про смерть знову ввірвалась дім Рильникових: 18 вересня 1943 року в боях біля села Лукашівка Харківської області загинув середній син Олександр. Був похований разом з іншими невідомими воїнами у братській могилі в

с. Лукашівка.

В 1978 році в село Лукашівку на могилу Олександра Івановича Рильникова приїжджав його молодший брат Олексій із сином Олександром, офіцером Радянської Армії.

Напередодні 70 –річчя визволення України від німецьких загарбників учні 6 класу Лукашівського НВК відіслали листа на батьківщину героя – визволителя , в якому запрошують родичів Олександра Івановича приїхати в

с. Лукашівку .

Учні Лукашівської ЗОШ І-ІІ ступенів започаткували вшанування загиблих в роки війни факельною ходою до братської могили. Також було виготовлено копію прапора Перемоги та внесено імена ветеранів до Книги Пам’яті.


hello_html_m5af69f46.jpgРис 6. Факельна хода, 2013 рік

hello_html_m205317bb.jpgРис. 7. Завершення факельної ходи біля братської могили, с. Лукашівка, 2013 р.

hello_html_m3d90292b.jpgРис.8.Учні Лукашівської ЗОШ І-ІІ ступенів біля Книги Пам’яті, 2010 р.

hello_html_m19b32f64.jpgРис. 9. Біля копії прапора Перемоги з ветераном Великої Вітчизняної війни Любенком Василем Якимовичем (у центрі), 2010 р.

hello_html_m37f4b5f3.jpgРис.10. Любенко В.Я. – ветеран Великої Вітчизняної.


Любенко Василь Якимович народився 8 жовтня 1927 р. в с.Лукашівка. Війна перервала навчання в школі. Тяжкі спогади залишилися про життя на окупованій території. Після визволення села пішов в армію. Направили його разом з кількома односельчанами у м. Володимир, Росію. Там пройшов перепідготовку і потім 21 добу його частина рухалася поїздом на Далекий Схід. Подолали відстань 7500 кілометрів. Далі військова частина була направлена в Улан-Батор, Монголію. На долю Василя Якимовича випало ще й таке випробовування: подолати пустелю Гобі і непомітно вийти до р. Халхін - Гол. В пустелі була нестерпна жара: 54 градуси. Піший перехід дався дуже важко. Їжу вживали виключно суху, воду скидали на парашутах. Багато воїнів померли в дорозі, не витримавши тяжкого переходу.

За 15 кілометрів до місця призначення було вже чути звуки війни, чужу мову.9 серпня о 2 годині ночі на плотах форсували Халхін - Гол. Було поставлено завдання взяти штурмом заставу. Бойове завдання було виконано, але з 230 воїнів 406 стрілецького полку після штурму залишилося в живих 70.

Далі довелося працювати зв’язківцем і під кулями забезпечувати зв'язок. Брав участь у війні з Японією, у бою був поранений. Після лікування повернувся у свою частину, яка вже в цей час була біля Порт-Артура. Брав участь у бою, де було взято в полон 36 японських генералів. Після цього вчився в танковій школі в Мукдені. Служив командиром зенітної установки. В Харбіні навчав китайців військової справи. Служив 6,5 років. Після демобілізації повернувся в рідне село Лукашівку. Мама з дітьми бідувала. Хату під час відступу спалили. Довелося в тяжких умовах будувати нову. Почав працювати в колгоспі . Рідне село не покидав ніколи. На даний час з ветеранів Великої Вітчизняної залишився він один.

Нагороджений медаллю « За перемогу над Японією» та медаллю Китайської Народної республіки [ Зі слів Любенка В.Я. 3].

Зараз на території сіл Лукашівка та Копанки залишилися тільки 2 учасники бойових дій під час Великої Вітчизняної війни.

hello_html_m3d52b148.jpgРис.11.Ставицький О.Г. та Любенко В.Я. ( 2013 р.)

Пам'ять про немеркнучий подвиг живе в серцях людей. У Красноградському районі діє загін «Пошук». Члени цього загону і зараз відшукують місця поховань воїнів, роблять розкопки, перепоховання, встановлюють імена загиблих. Зараз загін працює над встановленням місця поховання ще трьох воїнів. Довідка про те, що вони загинули у 1943 році під час боїв за село Копанки одержана з Подольського архіву. (Додаток 6)













VІ. В И С Н О В К И

Майже 70 років минуло після Другої світової війни, цієї найбільшої трагедії людства минулого століття. Важко знайти в історії події, які б за своїми масштабами та геополітичними наслідками можна було б поставити поруч з минулою війною. І нині проблеми історії Другої світової війни та Великої Вітчизняної війни залишаються одними з найбільш досліджуваних у світі. В них було багато трагічних і героїчних фактів та подій. Завдання сьогодні полягає в тому, щоб відтворити максимально повну картину війни, показати, чим вона дійсно була та що означала для простих людей. А отже, показати людський вимір війни, змалювати трагедію тих, хто не зі своєї волі попав у полон і потім все життя страждав, будучи « чужим серед своїх», або попав на примусові роботи в Німеччину, або втратив у цій війні все: будинок,сімю, але не втратив почуття патріотизму, безмежної любові до своєї Батьківщини, бажання захистити її навіть ціною власного життя. Тож війна, – протиприродне явище, яке руйнує людину, родину, душу. Та все ж народ український чесний і роботящий, що ніколи в житті не зазіхав на чуже, вистояв, відродився, відбудувався.



















СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


1. Багалій Д.І.Історія Слобідської України. - Харків, 1990.

2. Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2001.

3. Мариненко Д.Т. Красноградський район (Історико-краєзнавчий нарис),-

Красноград.1982.

4.Мільнер Р.І. Подвиги в ім’я Вітчизни. - Харків. 1971.

5.Пономарьов А.Українська минувшина. Ілюстрований етнографічний

довідник.- К. 1993.

6.Рущенко П.Т. Красноград. Історико-краєзнавчий нарис. - Харківське

книжкове видавництво, 1962.

7.Сенченко І.Ю. Вибрані твори. - К.,1971.

8.В боях за Харьковщину.Воспоминания участников Великой Отечественной

войны. За ред. Голикова С.З.,- Харьков, 1973.

9.Великая Отечественная война. Краткий научно-популярный очерк.- М. 1973.

10.Історичний альманах. За редакцією Муригіна М.О.- Харків, 2009.

11.Історія міст і сіл УРСР. Харківська область. - К., 1967.

12.Матеріали архіву Лукашівського навчально-виховного комплексу.

13.Матеріали Красноградського краєзнавчого музею.

14.Матеріали шкільної музейної кімнати.














СПИСОК ІНФОРМАНТІВ

1. Єфіменко Микола Романович, народився 1927 року в с. Копанки, працював у колгоспі. Проживає в с. Лукашівка.


2.Єфіменко Віра Іллівна, народилася 1927 року в с.Лукашівка. працювала рядовою колгоспницею. Проживає в с. Лукашівка.


3. Любенко Василь Якимович, народився 1927 року в с.Лукашівка. працював оператором по виготовленню трав’яної муки в колгоспі. Проживає в

с. Лукашівка.


4. Харченко Тетяна Павлівна, народилася 1927 року в с.Копанки, до 1973 року працювала директором Копанської 8-річної школи, з 1973 по 1986 - вчителем історії Лукашівської 8 – річної школи. Проживає в м.Ізюм.


























ДОДАТКИ


ДОДАТОК 1.


hello_html_m1a8b233a.jpg


Географічне положення сіл Лукашівка та Копанки на карті.















ДОДАТОК 2.

hello_html_fcbaf4d.pnghello_html_6e4a3151.png



Постанова Харківського облвиконкому та бюро Харківського обкому КП(б)У від 4 серпня 1941 року “Про хід мобілізації та приведення до мобілізаційної готовності залишених матеріальних ресурсів у районах області та м. Харків” ф.П-2, оп. 1, спр. 1322, арк. 187













ДОДАТОК 3.





hello_html_33b867dd.jpg



Тимчасове посвідчення, що видавалося громадянам на окупованій території.





ДОДАТОК 4



hello_html_m6f04d72c.jpg



Листівка, яка закликала на боротьбу із загарбниками.















ДОДАТОК 5

hello_html_m1de7ba70.jpg



















Листівка, яку розповсюджували поліцаї з метою агітації молоді на роботу в Німеччину.





















ДОДАТОК 6




hello_html_55050795.jpg




Довідка з Подольського архіву про місце загибелі бійців Радянської Армії:

  1. Подносчик Муратов (А)Омар.

  2. Стрелок Тахтаев Таджи.

  3. Стрелок Шамилев Тохмас.


ДОДАТОК 7

hello_html_m70762920.jpghello_html_m58a5a84e.jpghello_html_m2bb51942.jpghello_html_m13063e60.jpg




Довідка з Красноградського райвиконкому про братські могили в

селах Копанки та Лукашівка



ДОДАТОК 8 КНИГА ПАМЯТІ СІЛ ЛУКАШІВКА ТА КОПАНКИ

Учасники війни , що не повернулися в рідне с. Копанки

1. Попов Онисій Максимович

2. Сидорін Михайло Миколайович

3. Осипенко Василь Леонтійович

4. Педько Михайло Семенович

5. Дубина Олексій Григорович

6. Ніщета Іван Олександрович

7.Мезенець Павло Іванович

8.Мезенець Тит Іванович

9. Резніков Федір Дмитрович

10.Резніков Петро Дмитрович

11.Резніков Микола Дмитрович

12.Косенко Микита Антонович

13.Субач Прокіп Григорович

14.Шевченко Свирид Андрійович

15.Шевченко Михайло Андрійович

16.Литвин Іван Григорович

17.Куріпячев Григорій

18. Горбатенко Іван Григорович

19.Лисенко Юхим Іванович

20.Льовочкін Василь Семенович

21.Козка Петро Якович

22.Дубина Іван Григорович

23.Перепелиця Олексій Парфенович

24.Покуса Іван Григорович

25.Шеремет Адам Михайлович

26.Шеремет Йосип Михайлович

27.Нікішин Олексій Дмитрович

28.Нікішин Іван Дмитрович

29.Субач Іван Григорович

30.Субач Михайло Григорович

31.Чабан Віктор Якович

32.Ткаченко Яків Кузьмич

33.Голобородько Олександр

34.Корінний Григорій

35.Євстратов Олексій

36.Люткін Семен Федотович

37.Зімін Володимир Юхимович

38.Люткін Семен Миколайович

39.Микитюк Юхим Іванович

40.Ольховський Олександр Олексійович

Учасники війни с. Копанки, що померли після війни

1.Осипенко Федір Савич

2. Полупан Іван Герасимович

3. Полупан Василь Герасимович

4.Майстер Олександр Григорович

5.Дрега Андрій Гнатович

6.Дубина Петро Григорович

7.Жиленко Пантелій Захарович

8.Ольховський Олександр Олексійович

9.Остапенко Максим Леонтійович

10.Бойко Іван Григорович

11.Шокало Дмитро Семенович

12.Трушляк Павло Давидович

13.Майстер Тимофій Семенович

14.Гребенюк Гнат Савич

15.Устименко Іван Григорович

16.Назарчук Антон Андрійович

17.Шаповал Семен Андрійович

18.Терещенко Олексій Якович

19.Харченко Павло Петрович

20.Коробейніков Михайло Никандрович

21.Давидов Василь Петрович

22.Резніков Олександр Дмитрович

23.Анголенко Юхим Панасович

24.Люткін Петро Миколайович

25.Люткін Ілля Миколайович

26.Кравченко Петро Кузьмич

27.Семенський Володимир Іванович

28.Ніщета Іван Олександрович

29.Резнік Раїса Андріївна

30.Горбатенко Раїса Євлампіївна

31.Шевченко Уляна Іванівна

32.Дубина Єлизавета Миколаївна

33.Братчик Тимофій Данилович

34.Ревуцький Петро Іванович

Учасники війни, що проживають в с. Копанки

1. Ставицький Олексій Григорович

Учасники війни, що не повернулися в рідне с. Лукашівку

1.Сирота Сруль Янкелович

2.Білуха Костянтин Олексійович

3.Білуха Єлістрат Олексійович

4.Герус Лука Семенович

5.Воротніков Марко Захарович

6.Дужий Мусій Нестерович

7.Дужий Федір Мусійович

8.Дужий Олександр Мусійович

9.Давидов Василь Петрович

10.Давидов Василь Андрійович

11.Заєць Афанасій Андрійович

12.Зуєв Єгор Кіндратович

13.Зуєв Михайло Никанорович

14.Кучугура Олексій Іванович

15.Кравченко Нечипір Мелентійович

16.Кучеренко Степан Полікарпович

17.Кочубей Іван Гордійович

18.Кучеренко Семен Полікарпович

19.Кравченко Іван Кузьмич

20.Круглов Василь Степанович

21.Круглов Микола Григорович

22.Кочубей Петро Олексійович

23.Кучугура Іван Пилипович

24.Круглов Євмен Омелянович

25.Любенко Омелян Алипович

26.Любенко Гнат Алипович

27.Локощенко Михайло Дмитрович

28.Мирошниченко Кирило Андрійович

29.Мордовець Віктор Афанасійович

30.Мордовець Пилип Федотович

31.Мордовець Лука Павлович

32.Кравченко Василь Кузьмич

33.Котов Єгор Іванович

34.Кравченко Михайло Мелентійович

35.Канюка Федір Леонтійович

36.Кочубей Сергій Олексійович

37.Кучугура Пилип Парфенович

38.Круглов Григорій Євменович

39.Єфіменко Панас Федотович

40.Лисенко Яків Дмитрович

41.Любенко Яким Алипович

42.Мордовець Іван Антонович

43.Мордовець Петро Антонович

44.Мордовець Павло Афанасійович

45.Мирча Іван Семенович

46.Мордовець Афанасій Євсенович

47.Полупан Федір Іванович

48.Пістряк Юхим Гурійович

49.Чуприна Прокіп Йосипович

50.Кучугура Антон Терентійович

51.Сизов Афанасій Іванович

52.Сизов Трохим Іванович

53.Сизов Іван Єрмолайович

54.Стасюк Марко Мефодійович

55.Чухно Григорій Федотович

56.Сизов Ілля Якимович

57.Юшка Григорій Іванович

58.Мордовець Іван Пилипович

59.Полупан Петро Іванович

60.Пістряк Михайло Михайлович

61.Зінченко Борис Федорович

62.Сизов Іван Якимович

63.Круглов Микола Григорович

64.Сизов Макар Єрмолайович

65.Стасюк Афанасій Олександрович

66.Устименко Максим Іванович

67.Фіклістов Максим Дмитрович

68.Пронін Максим Гаврилович

69.Тимошенко Іван Захарович

70.Шеремет Антон Васильович

71.Мордовець Григорій Федотович

72.Полупан Олександр Мефодійович

73.Рудич Володимир Іванович

74.Панченко Сидір Семенович

75.Сизов Йосип Якимович

Учасники війни, що померли після війни в с.Лукашівка

1.Мирча Андрій Григорович

2.Миколенко Костянтин Григорович

3.Мирошниченко Карпо Юхимович

4.Полупан Марко Мефодійович

5.Пістряк Михайло Гурович

6.Юрченко Іван Васильович

7.Заєць Купріян Єпіфанович

8.Нездіймин Трохим Захарович

9.Кучеренко Максим Карпович

10.Мирошниченко Макар Михайлович

11.Кочубей Василь Іванович

12.Мордовець Михайло Іванович

13.Кочубей Іван Пилипович

14.Пістряк Іван Захарович

15.Шокало Федір Самсонович

16.Заєць Карпо Герасимович

17.Хоменко Федір Ілліч

18.Мордовець Андрій Микитович

19.Гужва Василь Іванович

20.Єфіменко Василь Панасович

21.Давидов Іван Євгенович

22.Кочубей Василь Максимович

23.Семенець Федір Йосипович

24.Янченко Михайло

25.Васильков Кирило Каленикович

26.Верба Олександр Давидович

27.Пронін Степан Гаврилович

28.Круглов Григорій Федорович

29.Іваниця Тимофій Леонідович

30.Фіклістов Степан Кіндратович

31.Соловйова Поліна Федотівна

32.Устименко Максим Лукич

33.Устименко Юхим Олександрович

34.Сизов Олександр Іванович

35Фіклістов Семен Кіндратович

36.Давидов Андрій Євгенович

37.Сітяєв Олександр Михайлович

38.Мордовець Афанасій Микитович

39.Дужий Іван Петрович

40.Кочубей Сергій Андрійович

41.Ткач Іван Тимофійович

42.Абрамов Олександр Андрійович

43.Дубовий Юхим Максимович

44.Павлов Марко Матвійович

45.Устименко Василь Максимович

46.Заєць Іван Купріянович

47.Заєць Василь Андрійович

48.Пістряк Василь Михайлович

49.Канюка Ганна Захарівна

50.Чухно Марфа Зіновївна

51.Слива Векла Григорівна

52.Туровська Антоніна Степанівна

53.Мирошниченко Олена Євменівна

54.Стасюк Агафія Герасимівна

55. Герус Іван Лукич

56.Любенко Микола Іванович

57.Кравченко Петро Кузьмич

58.Мордовець Олексій Іванович

59.Семенець Микола Трохимович

60.Кучеренко Улита Афанасіївна

61.Зуєва Олександра Василівна

62.Кучеренко Мусій Карпович

63.Дзюба Михайло Іванович


Учасники війни, що живуть в с. Лукашівка

1.Любенко Василь Якимович




Краткое описание документа:

Напередодні 70-ї річниці Великої Перемоги дотик до глибин тієї пам’яті для нас, нащадків, свідків великого подвигу, є найвищою життєвою істиною і символом довічної синівської шани і поваги до тих випробовувань, яких зазнали наші земляки в роки окупації, визволення та встановлення післявоєнного мирного життя. Хотілося б, щоб кожна сторінка цієї роботи стала символом героїчного минулого, величі духу, стійкості, мужності та самовідданості покоління ровесників Перемоги, покоління, яке поступово відходить за межу Вічності. Історія їхнього життя є прикладом патріотизму для нащадків. Нам є чим пишатись і на кого рівнятись. Хай запропонований матеріал запалить в душах читачів іскру, з якої розгориться полум’я патріотизму, що ніколи не згасне в душі кожного українця. Бажаю всім творчих успіхів.З повагою       Бойко Т. І.
Автор
Дата добавления 01.04.2014
Раздел История
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров423
Номер материала 53685040121
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх