Творча робота «Самостійна робота учнів як ефективний спосіб здобуття інформації, розвитку творчих здібностей учнів»

Творча робота

«Самостійна робота учнів як ефективний спосіб здобуття інформації, розвитку творчих здібностей учнів»

Розширення кругозору, пошук нових знань, розвиток умінь самостійного здобуття інформації стали потребою сучасності. У традиційних технологіях самоосвіта - вторинний процес, і тільки з переходом людини до самостійного життя вона стає основним засобом її духовного розвитку та збагачення. Освіта сьогодні повинна дати учням можливість розвиватися згідно з їх потребами і природними можливостями, знаходити необхідні джерела інформації та використовувати їх для задоволення своїх пізнавальних потреб. Отже, школа повинна закласти ті основні навички самоосвітньої праці, що надають можливість самостійно здобувати знання. Численні дослідження свідчать про те, що значущість школи як системи організованої передачі молодому поколінню елементів духовної культури суспільства продовжує падати. Суспільство впритул наблизилось до змін освітньої парадигми. Одним із шляхів оновлення змісту освіти й узгодження його із сучасними потребами, інтеграцією до європейського та світового просторів є орієнтація навчальних програм на набуття ключових компетентностей і створення ефективних механізмів їх запровадження.

Поступове формування пізнавальної активності учнів, розвиток творчих здібностей засобами окремих предметів є невід’ємним. З цією метою впроваджується система формування навичок самостійної роботи учнів, розвиток пізнавального інтересу, творчих здібностей в процесі навчання хімії.

Одним зі шляхів такої організації – забезпечення учням достатньо високого ступеня пізнавальної самостійності. Поняття пізнавальної самостійності безпосередньо пов’язано з поняттями пізнавальної діяльності, пізнавальної активності, пізнавальної ініціативи. Пізнавальна ініціатива служить виявленням високої мотивації пізнання й без пізнавальної самостійності внаслідок стимулювання діяльності (як позитивної, так і негативної). Однак надання учневі пізнавально самостійності автоматично приводить до пізнавальної активності. Більш того, у цьому випадку діяльність реалізується на підставі мотивації досягнень, а тому завжди на позитивному емоційному фоні. Пізнавальна самостійність може виявлятись у виборі елементів змісту, що пізнаються, або їх послідовності, відборі способів пізнання, визначенні темпу свого просування, виборі партнерів, рішення про час і місце реалізації пізнавальної діяльності. Тобто зміни потрібно вносити в організацію процесу навчання, основною формою якої є урок.

Урок являє собою організаційну одиницю навчального процесу, функція якого полягає у досягненні завершеної, але часткової мети навчання. Від 90% до 100% навчального часу в школі (залежно від організації навчання, географічного розташування освітнього закладу, ініціативи вчителя і, звичайно, змісту й часу, що відводиться за програмою на вивчення кожного предмета) витрачається на уроки, тобто весь матеріал, що входить в комплекс основ наук, викладається вході уроків. На решту форм організації навчання (екскурсії, додаткові, індивідуальні, факультативні заняття, гурткову роботу) припадає незначна частина навчального навантаження.

У структурі комбінованого уроку на самостійну роботу учнів, на його розвиток і підготовку до творчості відводиться до 8-10%. На думку видатного психолога Л.С.Виготського, навчання веде за собою розвиток, тобто має йти попереду. Воно – джерело розвитку, тому вчитель повинен орієнтуватися на «зону найближчого розвитку» учня, тобто на завтрашній рівень навчальних досягнень і компетентностей учнів. Умовою розвитку учня є , по-перше, організація їхньої самостійної роботи щодо засвоєння нового матеріалу. Щоб остання була ефективною, треба сформувати в учнів стійкий пізнавальний інтерес, усвідомлення важливості виконуваної роботи. Учителі використовують самостійну роботу, як правило, на етапі закріплення знань або їх контролю і дуже рідко – як джерело нової інформації. Самостійну роботу учнів під час вивчення нового матеріалу треба розглядати як «форму організації навального процесу, що здійснюється з метою набування нових знань і вмінь у спеціально відведений час без безпосередньої участі вчителя, але під його керівництвом». У методиці викладання хімії самостійна робота учнів є педагогічним засобом організації та управління пізнавальною діяльністю учнів. Ефективній організації самостійної роботи учнів на різних етапах сприяють такі умови:

• Відповідна постановка завдання;

• Інструктаж та підготовка учнів до виконання самостійних робіт;

• Систематичність і послідовність застосування самостійних робіт у процесі навчання;

• Урізноманітнення і взаємозв’язок різних видів самостійних робіт;

• Взаємозв’язок різних видів самостійної роботи;

• Застосування самостійної роботи на всіх етапах уроку;

• Моніторинг розвитку пізнавальної діяльності учнів на уроках хімії під час самостійної роботи.

Характер завдань і запитань для самостійних робіт, ступінь їх складності на різних етапах навчання має змінюватись. Необхідна така організація самостійних робіт у сучасному навчальному процесі, за якої учні не тільки засвоюють систему знань, умінь і навичок, визначених програмою, а й розвивають свої творчі можливості, готуються до безперервної освіти, набувають основних компетентностей для майбутнього життя. Характер завдань і запитань може бути найрізноманітніший. Підготовка до самостійної роботи починається з 7 класу, де закладаються основи хімії як науки. Завдання повинні мати переважно репродуктивний характер (на осмислення, запам’ятовування й відтворення матеріалу), частково-пошуковий (розв’язання стандартних завдань на основі набутих знань). У 8 класі до самостійних робіт додається більше творчих завдань. Для проведення самостійних робіт у вигляді хімічних диктантів на різних етапах вивчення теми, на окремих етапах уроку, у класах з різним рівнем навчальних досягнень за потребою у творчості використовую матеріали й завдання відомих авторів, а також власні завдання.

Вважаю, що саме хімічні диктанти є підґрунтям для підготовки учнів до складання зовнішнього оцінювання, яке на даний час є актуальним, а по-друге, надає учням можливість найбільш повно продемонструвати свої знання (на відміну від тестування). На мою думку, хімічні диктанти – це швидка контрольна робота з елементами тестування. Хімічні диктанти доцільно використовувати як для диференційованого, так і для інтерактивного навчання.

Необхідно, щоб між основними видами самостійної роботи учнів існував взаємозв’язок, самостійна робота учнів складала єдину цілісну систему протягом усього уроку і вивчення курсу хімії взагалі. Органічним продовженням класної самостійної роботи є домашня самостійна робота. Великою мірою хід уроку залежить від якості самостійної роботи учнів дома. У завдання для самостійної роботи вдома необхідно вносити творчий характер, який актуалізує потребу учня в додатковому пошуку інформації, стимулюють потребу в особистому погляді на проблему. Особиста думка учня в цьому випадку є продуктом інтелектуальної самостійності. Завдання, що побудовані на великому за обсягом матеріалі, вивчення якого потребує багато часу, не дають позитивного результату. Недоцільно організовувати вивчення нової теми самостійно, якщо матеріал містить принципово нові хімічні поняття й не знаходить необхідної опори в наявних знаннях учнів, важкий для розуміння або розглядається на уроці вперше і займає ключове місце під час вивчення наступних питань курсу хімії. Під час організації самостійної роботи, вибору форм її проведення учитель повинен враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів, що означає не легкість, а поєднання наукового та емпіричного.

Під час виконання самостійних робіт різних видів управління діяльністю учнів має належати вчителю. Саме він обмірковує систему самостійних робіт, визначає мету, зміст і обсяг кожної самостійної роботи. Він навчає учнів самоконтролю та здійснює контроль якості його виконання, вивчає індивідуальні здібності учнів і враховує їх під час організації самостійної роботи. Враховуючи психологічні особливості, готує завдання різного ступеня складності. Диференціація завдань має сприяти не тільки підвищенню рівня навчальних досягнень кожного учня, а й поступовому переходу до вищого рівня.

Для поетапного формування, відпрацювання і закріплення навичок розв’язання навчальних завдань використовую таблиці із завданнями різних рівнів. Рівень завдань може самостійно вибирати учень або визначати вчитель. Така форма організації самостійної роботи дозволяє диференціювати та індивідуалізувати роботу учнів в класі, забезпечити поетапне підвищення рівня навчальних досягнень. На контрольно-оціночному етапі учень самостійно визначає добірку завдань із різних рівнів складності відповідно до бажаної оцінки за тему. В окремих випадках, для учнів на початковому або середньому рівні навчальних досягнень можливе виконання кількох перших завдань або других завдань тощо. Для учнів із достатнім та високим рівнем навчальних досягнень такий варіант контролю знань розвиває прагнення пошуку нових знань на найвищому рівні. Перед очима учнів є завдання всіх рівнів складності. Учень порівнює та добирає самостійно рівень своїх навчальних досягнень і реально може оцінити можливості підвищення рівня навчальних досягнень і реально може оцінити можливості підвищення рівня навчальних досягнень з цієї теми. У додатку № 6 наведені приклади таких завдань для учнів 8 класів з окремих тем, які можна використовувати на різних етапах вивчення, закріплення, узагальнення, систематизації, контролю знань з теми. Завдання включають додаткову інформацію для розвитку знань учнів про поширення в природі окремих речовин, їх роль у життєдіяльності людини, приклади використання.

За допомогою такої форми роботи на уроках розвивається здатність до самовизначення, самостійної оцінки рівня своїх досягнень з теми, що вивчається. За допомогою підручника, вчителя або учня-консультанта можливе поступове підвищення рівня навчальних досягнень. Творчі завдання в роботі з такою таблицею можливо сформулювати так: «Складіть завдання аналогічне завданню 2А вашого варіанта», «Складіть завдання, протилежне завданню 1В». Самостійна робота за таблицею проводиться в груповій формі. Наприклад, класі ділиться на групи по три-чотири учні, кожна група отримує окремий варіант. За певний час група повинна виконати всі завдання. Під час роботи учні самі визначають старшого групи, консультанта, але відповідальність за помилки теж розподіляється на всіх членів групи. Таку роботу можна доповнити взаємоперевіркою, коли групи обмінюються варіантами. Саме такий підхід до організації самостійної роботи забезпечує послідовний розвиток особистості, творчих здібностей та пізнавальної самостійності кожного учня.

Слід також відмітити, що самостійна робота є надзвичайно ефективною під час підготовки учнів до складання іспитів або тестування з хімії. Вона не лише дозволяє їм опанувати необхідні навички й уміння, але й забезпечує гарну психологічну підготовку, додає впевненості у своїх силах.

Розбудити закладений в кожній дитині творчий початок, навчити працювати самостійно; допомогти зрозуміти та знайти себе, зробити перші кроки у творчості для радісного та щасливого – до цього я прагну, наскільки дозволяють мені власні сили й можливості, організовуючи свої уроки. Не всі учні стануть завзятими хіміками, але всім їм доведеться жити у світі величезної інформації – такі уроки вчать жити.