МЕТА І ЗАВДАННЯ ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Краткое описание документа:

                         МЕТА І ЗАВДАННЯ

            ЕСТЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШИХ                                            ШКОЛЯРІВ

Мета і завдання: у процесі сприймання та інтерпретації творів мистецтва і практичної художньої діяльності виховувати в учнів ціннісне ставлення до дійсності та мистецтва, розвивати художню свідомість і компетентність, здатність до самореалізації, потребу в духовному самовдосконаленні. Загальна мета конкретизується в основних завданнях, що інтегрують навчальні, розвиваючі і виховні аспекти.

      Навчальні:

-         Формування уявлень про сутність, види та жанри мистецтва, особливості художньо-образної мови мистецтв – музичного, візуального, хореографічного, театрального, екранного;

-         Засвоєння і збагачення мистецьких знань, художньо-естетичних понять;

-         Розширення і збагачення художньо-естетичного досвіду, опанування мужніми вміннями та навичками в практичній діяльності;

-         Набуддя досвіду щодо створення художніх образів у процесі практичної діяльності;

-         Формування художньої компетентності – здатності керуватися набутими художніми знанням та вміннями, готовність використовувати отриманий  досвід у самостійній діяльності згідно з універсальними загальнолюдськими естетичними цінностями та власними духовно-світоглядними позиціями;

-         Формування навичок художньої самоосвіти.

 Розвиваючі:

-         Збагачення емоційно-естетичного досвіду, формування культури почуттів;

-         Розвиток загальних і художніх здібностей;

-         Стимулювання художньо-образного мислення;

-         Формування універсальних якостей творчої особистості.

     Виховні:

-         Виховання в учнів естетичного сприймання дійсності та особистісно-ціннісного ставлення до мистецтва;

-         Виховання світоглядних уявлень і ціннісних художніх орієнтацій, розуміння учнями зв’зків мистецтва з природним і предметним  середовищем, життєдіяльністю людтнт, зокрема сучасною технікою, засобами масової інформації;

-         Виховання здатності сприймати, інтерпретувати та оцінювати художні твори, висловлювати особистісне ставлення до них, аргументувати свої думки та оцінки;

-         Виховання художніх інтересів, смаків, морально-естетичних ідеалів, потреб у художньо-творчій самореалізації та духовно-естетичному самовдосконаленні відповідно до індивідуальних можливостей та виховних етапів розвитку.

                                Естетичне виховання учнів

    В усі часи і для всіх народів  однією з найголовніших проблем була і є проблема виховання. Сучасний виховний процес відбувається в умовах, коли спостерігається різке падання морально-розвивального впливу важливих інститутів соціалізації: сім’я, освітньо-виховних закладів, засобів масової інформації. Тож цілком закономірним є пошук дійовіших виховних засобів і технологій, які сприяли б розвитку естетичного виховання дітей. Саме зараз найактуальнішою є проблема формування соціально-активної особистості школяра, проблема естетичного виховання, якій видатний учений-педагог В.О.Сухомлинський надав великого значення і передбачав зумовлену єдність музичного, образотворчого, трудового виховання у навчально-виховному процесі.

     Молодший шкільний вік – особливий етап у формуванні ставлення дітей до навколишнього світу. Саме тому під естетичним почуттям треба розуміти, які емоції викликають у дітей предмети і явища навколишнього світу, переживання і усвідомлення їх з точки зору краси, добра, правди. Школяри мають насолоджуватися не тільки природою, творами мистецтва, а й красою людських стосунків і вчинків. Розвиток емоційної сфери молодших школярів – це складний процес, оскільки діти цієї вікової групи ще важко усвідомлювати свої переживання, вони не вміють зіставляти їх, не розрізняють тонкі психологічні стани людей за мімікою, пантомімою, позою, жестами, інтонацією.

    Вступ до школи – це переломний період у житті дитини. Першокласники включаються в обов’язкову систематичну навчальну діяльність. Я допомагаю своїм маленьким учням відразу ж. у перші дні, адаптуватися до нового середовища, налагодити товариські взаємини з однокласниками. У перші дні продовжу заняття: «Пам’тка школярів», «Твій режим дня», «Хто сидить з тобою поруч». Дуже важливо, щоб у цей час батьки більше приділяли уваги своїм дітям, приникалися їх проблемами. Тому продовжу батьківські збори, години спілкування на тему: «Ваша дитина стала школярем».

    Багато уваги у вихованні першокласників приділяю «чарівним словом», вчу дітей правильних манер, культурному звертанню до дорослих і ровесників, знайомлю з оповіданням В.Осієвої «Чарівне слово», заучуємо напам’ять вірш С.Маршака «Якщо ви ввічливі». Пізніше проводимо «Лицарський турнір», естетичні заняття «Чарівні слова у твоєму житті», сюжетно-рольові ігри «Вгостях у Королеви ввічливості» і інше.

    Невелику оповідання, вірші морально-естетичного змісту стають початком бесід про те, що таке доброта, мужність, правдивість, працьовитість, які риси характеру роблять людину красивою, душевно багатою, а які ні.

    У першому класі я познайомила дітей з оповіданням М.Воробйова «Чому Оля не зірвала квітку». У ньому розповідається про те, як першокласниця дівчинка побачила красиву ромашку і їй забажалося зірвати її. Та, угледівши на пелюстках краплину роси, передумала. Після обговорення учні зрозуміли: людина, яка у квітках бачить красу землі, не рватиме їх оберемками, щоб потім викинути на смітник, не наступить на квітку. Недарма кажуть: «Хліб – це основа життя, а квіти – хліб для душі».

     Аби виховувати у своїх учнів любов до художньої літератури, організовую тематичні виставки книжок, добираю вірші, оповідання, казки для читання і обговорення. Бажано, щоб твір був невеликий, гарно ілюстрований, цікавих, який змушував би мислити і залучав до розмови. Так, у 2 класі ми прочитали оповідання М.Стеценка «Бабуся». Під час обговорення виявилось, що не лише герой оповідання нічого не знав про свою бабусю, а й більшість учнів у класі не могли назвати день народження, місце роботи своїх дідусів та бабусь. Кожен одержав завдання розповів розповідь (письмово чи усно) про свою родину і зокрема, представників старшого покоління. Наступного дня діти охоче розповіли про дідусів бабусь.

   Якщо послідовно й творчо розкрити перед дітьми естетичну цінність художнього слова, то їм стане зрозуміло, що в літературі зустрічаються дві протилежні категорії – любов ненавить, що нейтральних слів у мистецтві немає. Переконавшись у цьому, учні уважніше читатимуть, гостріше реагуватимуть на добро і зло, описно розповідатимуть про те, що їх хвилює. Під час самопідготовки більше уваги приділяю художньому читанню тексту. Разом визначаємо, хто з дітей зумів передати його зміст. Немає такого учня, якому б не хотілося перевтілитися в образ художнього персонажу. І вони з радістю беруть участь у різноманітних сценах, прагнуть перевтілюватися в героїв казок та оповідань. Естетичне виховання немислиме без аналізу творів у зв’язку з іншими видами мистецтва – живописом, музикою, кіно. Це дає змогу учням значно розширити свій кругозір, наблизитись до таємниць творення шедеврів прекрасного. Це має неабияке значення в естетичному вихованні школярів початкових класів. У нашому класі є діти, які навчаються в музичній школі. Учні люблять слухати музичні твори під час занять трудового навчання, образотворчого мистецтва – коли ліплять, малюють, виготовляють аплікації, вишивають, в’яжуть. Самі підбирають музику до фізкультхвилинок.

    Мова й пісня – це душа народу, її духовне багатство, серцевина культури, яка формується з народженням дитини. Найніжніші слова виспівує ненька немовляті. Ознайомлення школярів з народними колисковими піснями не тільки сприяє зацікавленню дітей фольклором, а й збуджує інтерес до красномовної народної поезії, наприклад, колискова пісня із збірника «Ходи, сонку, в колисоньку».

   Ой в зеленім борі дід по горі.

   Носить спання в рукаві. Усім дітям продає, а Ганнусі так дає.

   Такі неординарні методи роботи на уроках образотворчого мистецтва, трудового навчання, музичного мистецтва сприяють творчій атмосфері на уроці, що підвищує активність учнів в навчальному процесі, робить знання більш уфективними. Також  для прищеплення любові до народної пісні немалу роль відіграють хороводи, які я проводю під час уроків. Народні пісні-ігри : «А ми просо сіяли», «Ой на горі жито», пісні-жарти «Диво-диво-дивина», «Ой заграйте, дударики» збуджують інтерес до  народної пісні, сприяють глибокому опануванню української мови.

   На уроках трудового навчання ми вивчаємо особливості національного вбрання, характер та кольорову гаму вишивки і вплетіння декоративних поясів-крайок; ліпимо казкових птахів і тварин, знайомимося з українськими народними вишивками, мотивами народних орнаментів у вишиванні рушників та хустинок. Все це збагучує уявлення молодших школярів про естетичне оздоблення предметів народного побуту і придавало творчого натхнення у підготовці традиційних свфт, пов’язаних з народними звичаями.

    Так, різдвяно-новорічні обряди тісно пов’язані із світосприйняттям землероба.

Розвиваючись разом із суспільством, вони увібрали в себе характерні риси матеріального ц духовного життя. Урочиста вітальна пісня-колядка стала справжнім змістом обряду. Поряд з виконанням вітальних пісень, колядок, щедрівок виконували ігри-жарти у супроводі елементів народного карнавалу. Зміст ритуального ходу з Козою – побажання майбутнього врожаю бути щедрим і багатим. Новорічне свято було пов’язане х виставами, в яких діяли міфічні герої, а саме: богиня неба Коляда, яка відображала мрії про нове, світле; нове Сонце – символ світла, радості, добра; Корочун – темні, злі сили; орало – знаряддя праці; Коза – символ добробуту. Цей хвилюючий, глибокий гуманний і високо естетичний звичай й супроводі вітальних пісень, щедрівок, колядок виховує у дітей насамперед любов до людини, доброзичливе ставлення до трудівників, повагу і шану їхньої праці.

   А вивчення з дітьми прислів’я, загадок, скоромовок, лічилок на уроках читання, української мови, математики створює атмосферу творчої співдружності з дітьми, поширює вибір методів народної педагогіки, народознавства, сприяє новаторському підходу в застосуванні різноманітних прийомів у вдосконаленні методик навчального процесу. Навчаючи дітей спостерігати за явищами природи, я зосереджую увагу на тому, як народ відображає своє захоплення красою природи в своїх прислів’ях «Посієш вчасно, то і родить рясно», «Ластівка день починає, соловейко його кінчає», в лучних висловах: «На ясні зорі, на тихі води», «Гречана каша сама себе хвалить».

    Почуття любові і поваги виховує у дітей до тих, хто своєю працею приумножує багатство нашої України. Слова Л.Касілля з книги «Руки людини» звучать, як заклик: «Глянь ще раз на свої руки, дуже подивись уважно. Подумай, до якої справи докладеш їх у житті, що ти повинен вивчити у школі, якої вправності набути в роботі, щоб своїми руками допомогти нашому народові будувати найкраще, найщасливіше життя». Під час бесіди наводити приклади про вмілі і працьовиті руки тих, хто доглядає квіти, підтримує чистоту і порядок у класі, допомагає старшим, стежить за своєю зовнішністю і речами, вміє пришити ґудзик, відремонтувати книжку, правильно пише, розв’язує задачі.

   Естетичному вихованню школярів сприяє також участь у цікавих подорожах рідним краєм, вулицями нашого селища, під час яких вони ознайомлюються з пам’ятками архітектури і культури, природою, людьми, відвідують музеї.

   Виховання любові до рідного краю, його історії неможливе без прищеплення любові до рвдної мови. Слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів, - писав В.О.Сухомлинський, - у ньому закарбувалася душа, звичаї, традиції, радощі й болі народу – всі його духовні цінності, створені століттями. Свою розповідь про мову я розпочала словами: «Чи знаєте ви, що на земній кулі розмовляють понад 3000 мовами. І кожному народові його мова наймиліша, найкраща. Українська мова багата – одне слово може мати кілька значень.багата наша мова ще й словами, що передають найтонші відтінки значень: смуток, сум, печаль, жура, журба, туга, розпач, розлука, відчай.

    Тарас Шевченко писав:

        Ну що б, здавалося, слова…

        Слова та голос – більш нічого.

        А серце б’ється – ожива,

        Як їх почує!

   Пропоную дітям вивчити вірш А.Малишка «Буду я навчатись мови золотої».

   Починаючи з 1 класу на уроках читання, української мови я знайомлю дітей з народними прислів’ями, приказками про мову і слово, обговорюємо їх.

   Ось деякі з них:

   Слово до слова – складеться мова.

   Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.

   Удар забувається, а слово пам’ятається.

   Слово може врятувати людину, а може і вбити.

   Ласкаве слово – що весняний день.

   Бережи хліб на обід, а слово на відповідь і інші.

-         Як ви розумієте ці вирази?

   Проводю вікторину. Наприклад.

1.     Яке трискладове слово об’єднує 32 букви? (Азбука).

2.     Який птах важить 40 пудів? (Сорокопудень).

3.     Яке місто літає? (Орел).

4.     У якої рослини горить цвіт? (Горицвіт).

5.     Яка рослина вбиває звіра? (Звіробій).

6.     Змініть один приголосний звук на інший, перетворивши свійську тварину, що відзначається впертістю, на птаха. (Орел – осел).

    Щоб насолоджуватися читанням художніх творів українською мовою я вчу дітей  заглядати до словників. Вони різні, і їх багато. Нам стаюьб у нагоді енциклопедичний, орфографічний, російсько-український, словник-довідник з правопису. І разом ми навчаємося ними користуватися. У першому класі познайомилися із сценкою, чку підготували нам старші учні – п’ятикласниці.

     Виходять дві дівчинки.

-         Ти не занєш, ми зараз йдемо на екскурсію на хвабрику чи хфепму? – звертається одна до іншої.

-         А чому це тебе так хвилює? – запитує подруга.

-         Бо я ще хочу встигнути у хвотографію.

-         У мене брат працює хвотографом, то хвото буде чудове.

-         А ти не фастайся, - сердито відповіла друга. Дівчата розходяться.

-         Чи сподобалась вам мова дівчат?

-         Ні. – Чому? Дівчата пояснили так.

-         Одна дівчинка не знає, що слова ферма, фабрика, фотографія, фотограф, фото посинається звуком (ф), а не (хв), а друга – замість (хв) вживає (ф).

-         Що ви порадите дівчаткам?

-         Більшу частину витрачати на вивчення рідної мови.

  Щоб любов учнів до природи була невід’ємною від піклування про неї. Від прагнення перетворити світ у квітучий сад, продовжу екскурсії і прогулянки в парк, поле, до річки, в осінній чи зимовий ліс, березовий гай. Такі екскурсії розвивають у дітей спостережливість, в чать їх бачити прекрасне навколо себе і творити його, викликають потребу висловити свої думки і почуття. Я збагачую знання школярів про рослинний і тваринний світ нашої місцевості, про лікарські, як і коли їх треба збирати, які занесені до Червоної книги, вчу охороняти мурашники, підгодовувати птахів узимку. Розпізнавати отруйні і їстівні гриби, поводитися в полі, лісі, біля річки.

   З метою спостереження за змінами, які відбуваються в природі в різні пори року, порівняємо побачене на екскурсії із зображенням природи на картинах Левітана, Саврасова, Шишкіна та інших художніх – пейзажистів, з творчістю М.В. Лисенка («Зима і Весна»), П.І. Чайковський («Пори Року») та інших композиторів, з віршами українських і російських поетів.

   На уроках природознавства, починаючи з першого класу, вивчаючи тему «Мій рід», говоримо про родичів, починаючи з прадідів і прабабусь. Таким чином діти знайомляться не тільки один з одним, а й з «корінням» однокласників. Це дає можливість показати деяким з дітей значимість свого роду, виховує гордість за людей праці. Молодшим школярам притаманні такі прекрасні якості, як відвертість, щирість, відкритість у взаєминах. Вони добре знають, що треба бути правдивими й чесними, щоб обманювати – погано, соромно. Тому ми з учнями розробили « Естетичний Кодекс класу» і протягом усього періоду навчання у 1-4 класах, поновлюючи його щороку, живемо за цим кодексом. Щороку учням розподіляю доручення. Хлопці, переважно «господарники», слідкують, щоб все парти, шкафчики, шафи були полагоджені. Дівчатка слідкують за чистотою класної кімнати, квітів. Діти усвідомлюють, що це краса і затишок, чисте повітря, тому залюбки дбають про них. Часто проводимо рейди-перевірки «Як живеться зошитам і підручникам у твоєму портфелі». Діти частіше наводять порядок у своїх портфелях і намагаються бути охайними, адже нікому не хочеться, щоб «зошити скаржилися». Саме такий висновок роблять деякі діти після таких рейдів. Так все більше у нас «Вдячних зошитів і підручників».

    Завершується перший рік навчання у школі «Свято Букваря». Готуються до цього свята всі діти. Намагаюся. Щоб кожна дитина брала участь у підготовці і проведенні цього свята. Тому всі діти дуже чекають його, адже це ніби підсумок набутих у першому класі умінь, навичок. Ну, а знання свої діти теж демонстрували батикам на незвичайному уроці – уроці – іспиті. Він так у нас і називається «Екзамен першокласників».

   Особистий досвід дітей, жива практика з людьми, які їх оточують, формують уявлення про взаємини людей, комунікативні вміння і якості особистості. Читаючи на уроках оповідання В.О.Сухомлинського, ми обов’язково обговорюємо вчинки і дії героїв, вибираємо позитивне, що можна було б взяти наприклад для наслідування, засуджуємо негативне. З покоління в покоління у дітей існують неписані правила – не виказувати товариша, виручати з біди, не зводити наклеп, не звалювати провину на іншого. Саме про це говоримо на годинах спілкування, на позакласних годинах у 2 класі: «Вчимося жити в мирі і злагоді», «Подорож казковими планетами», «Що значить бути щасливим».

    Особливо сприяє естетичному вихованню підготовка різноманітних свят і ранків. У 1 класі ми провели свято Осені. Красуня Осінь завітала з своїми синочками – місяцями, з щедрими дарунками полів, городів, садів, лісів. Вірші, пісні, жарти і обов’язково відгадування загадок. А найбільший подарунок – смачні яблука.

    Цікаво пройшла подорож у казку. Сама чарівниці Казка і її герої завітали до класу. Діти майстерно грали ролі в казках «Ріпка», «Рукавичка», «Коза-дереза».

    У другому класі ми проводили Новорічні свята, свята : «Козацькому роду нема переводу», «Моя бабуся», «А вже весна, а вже весна», «Свято зустрічі Зими і Весни», «Зі святом вас, дівчатка».

    Свято «Мої бабусі» проходило за участю бабусь, які не тільки подивилися, які діти знають народні звичаї і традиції, а й самі продемонстрували свої вміння. Кожна дитина готувала розповідь про свою бабусю, її захоплення і трудовий шлях.

   Дуже люблять діти свято 8 Березня. Ретельно готуються до нього, виготовляють подарунки мамам, бабусям, сестричкам. У грі – конкурсі «Доньки – матері» брали участь сімейні команди ( мама з донькою ). Ця гра показала наскільки добре знають своїх матусь доньки, як вони вміють лагодити між собою, наскільки чуйними і спритними вони можуть бути разом.

   У школі багато можливостей розвивати у дітей інтерес і любов до мистецтва, потребу у спілкуванні  з ними, вчити цінувати твори художньої спадщини, розвивати художні смаки учнів. Я намагаюся навчити не тільки бачити красиве, а й розуміти задум картини, вникати в її художній образ. У зв’язку з цим дотримуюсь певних правил:

     А) репродукції мають добре бачити всі учні;

     Б) якщо твір невеликий за розміром, його можна пронести по рядах, розглянути у вільний час.

   Пояснюю дітям , що художник не просто відтворює побачене, а й передає своє ставлення до нього: захоплюється, радіє, засуджує, співчуває або ненавидить. Це можна простежити у всій побудові картини – кольорі, освітленості, композиції. Школярі одержують задоволення від перегляду ілюстрацій дитячого письменника і художника О.Зенич до книги А.Давидова «Знай, люби, бережи».

      Я намагаюся вплинути на формування в учнів понять про красу. Смаки у них рвзні. Одні надають перевагу героїчним, батальним картинам, іншим подобається пейзажі  і натюрморти, треті цікавляться портретним жанром. Але всіх їх рідність одне – більшість бачать красу у зовнішній подібності з натурою. Своє захоплення вони висловлюють збагачення уявлень про красу, допомагаю побачити хпрпктерне, відчути виразність кольору, ритму.

    Завершуючи навчання у 4 класі готую свято «Прощавай, четвертий клас, п’ятий вже чекає нас». На ньому згадуємо про всі цікаві справи, що робили, що робили протягом чотирьох років, про смішні історії, що трапилися у цей час, готуємо концерт для батьків, бабусь, дідусів, вчителів. Цей ранок завжди і радісний і трішечки сумний. Він є ніби підсумком всієї роботи класу. Дуже приємно бачити своїх вихованців змужнілими, дорослішими. Радує те, що вони стали дружною, єдиною сім’єю, діляться своїми радощами і прикрощами з вчителем, однокласникам. Немає серед них байдужих, черствих, жорстоких. Вони радіють успіхам інших, не принижують гідності слабких, готові поділитися з друзями і ручкою, і олівцем, і підручником. Завжди провідують однокласників, що хворіють, спілкуються не тільки в школі, а й позаурочний час.

    Комплексний підхід до проблеми естетич