Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Другие методич. материалы / Методические рекомендации для учителей украинского языка и литературы
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Украинский язык

Методические рекомендации для учителей украинского языка и литературы

библиотека
материалов

Засідання творчої групи

протокол № 1


Рекомендації для вчителів, які викладають у 4-5 класах.

  1. Взаємовідвідування уроків.

  2. Єдині критерії оцінювання (учителям 4 і 5 класів познайомитися з критеріями оцінювання).

  3. Єдині вимоги до роботи над помилками.

  4. Єдині вимоги до орфографічного режиму (дотримання абзацу, прописування літер тощо).

  5. У 4 класі збільшити обсяг текстів для диктанту: в 1 семестрі 75 – 85 слів, у 2 семестрі – 80-85 слів.

  6. Звертати увагу на техніку виразного і усвідомленого читання ( 5 клас – 80 слів).

  7. Учити переказувати тексти від 3 особи.

  8. Диференційований підхід до домашнього завдання (різнорівневий).

  9. Єдині вимоги до розборів (фонетичний, розбір слова за будовою тощо).

  10. У 5 класі вправи на переклад та написання творів доцільніше проводити в класі.

  11. Домашнє завдання пояснювати в 5 класі.

  12. Особистісно зорієнтований підхід до уроків (заохочення, мотивація, писати в зошитах гарні слова,створювати на уроках ситуації успіху тощо).

  13. Використовувати таблиці, малюнки, картини, портрети.

  14. Використовувати активні, інтерактивні форми роботи, фізкульт хвилинки, аутотренінги тощо).



hello_html_m649f53fd.gif


Уточнення потребують вимоги щодо структури і особливостей проведення уроків виразного читання

Виразне читання – це мистецтво відтворення в живому слові думок і почуттів (якими насичений художній твір), а також наміру виконавця і його ставлення до виконуваного твору. Для визначення цього мистецтва користуються також термінами художнє читання, декламація (можна вживати ці терміни як синонімічні).

Виразне читання на уроках української літератури - це, за визначенням О.О. Ісаєвої , не лише мистецтво виконання художнього тексту, а й предмет навчання цього мистецтва, і метою такого навчання є формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, вміти насолоджуватися прочитаним.

Декламації, мелодикації у художньому виконанні на уроках літератури приділяється багато уваги. Завдання вчителя – допомогти відчути велику силу слова, що впливатиме на почуття, думки, волю, характер і здатність отримувати морально – естетичне задоволення від художнього твору. Мистецтвом усного виконання будь – якого тексту є виразне читання (від імені оповідача), (від ліричного героя), а майстерність володіння виконавським словом називають художнім читанням.

Художнє читання – публічне виконання творів літератури (віршів, прози, публіцистики; особливий вид естрадного мистецтва). Процес навчання майстерного виконання творів складний, тому вчителеві бажано на кожному уроці з літератури вдосконалювати ті вміння, якими учні оволодіють на уроках виразного читання.

Процес підготовки вчителя до уроку виразного читання проходить у такий послідовності:

- Сприйняття тексту. Відчуття краси і одержання естетичної насолоди від прочитаного через уяву і почуття.

- Аналіз тексту. Розмірковування над твором, відтворення в уяві створені автором картини, перечитування окремих епізодів, знову переживаючи їхню красу, зіставлення своїх міркувань із висновками дослідників.

- Визначення виконавських задач і шліфування своєї манери виконання.

- Тренування в декларації.

- Визначення і уточнення, які треба пояснити.

Структура уроків виразного читання

Готуючи учнів до уроку виразного читання, треба пропонувати їм переписати текст твору (уривок) у робочий зошит (через порядок, залишаючи місце для позначок).

Хід уроки складається з таких етапів

Вступна бесіда (слово). Створення атмосфери зацікавленості твором (історичний, соціальний, біографічний, лексичний коментар).

Зразкове питання (показ). Взірцеве читання вчителя або підготовленого завчасно учня, прослуховування звукового запису.

Читання учнями тексту про себе («мовчазне», «німе» читання). Сприяє заглибленню в текст, відчуттю звучання, підготовки до бесіди.

Поділ тексту на ланки. Для загострення уваги на композиції твору чи окремої її частини і підготовки до наступного читання кожної частини зокрема.

Читання окремих частин тексту. Включає коментар до тексту, вправи у вимові важких слів, словосполучень, зворотів, розмітка найважливіших частин тексту партитури, обговорення інтонації, техніки мовлення, логіки читання та емоційно – образної виразності.

Прийоми навчання читати виразно

- Урахування інтонаційного забарвлення кожного розділового знака.

- Прийом показу як наочна ілюстрація для того, щоб викликати в уяві живі картини, бажання прочитати твір.

- Прийоми зіставлення спонукає до обговорення, оцінки і вибору потрібної інтонації, запобігає помилки (зіставлення виконання учнів і вчителя, двох учнів відтворення інтонації з відтінком шаржування тощо).

- Усне малювання сприяє розвитку творчої уяви, допомагає наблизитися до розуміння образів.

- Бесіда за продуманими запитаннями (мета - зрозуміти смисл, уявити картину, визначити почуття автора, ставлення учнів, знайти кращі інтонації).

- Хорове читання (позбавити дискомфорту й знайти найоптимальнішіше звучання).

- Читання в особах (пошук варіантів виконання, випробування здібностей у різних ролях).

- Аналіз досягнень і недоліків у техніці мовлення, орфоепії, наголосах, логіці читання, емоційно – образній виразності (конкретні, суттєві зауваження, співчуття, щира доброзичливість).

- Уважне слухання (використовуючи музичний запис як зразок, доцільно давати додаткові завдання:

1) вдумливо, уважно прочитати текст очима;

2) прочитати голосно, вслухаючись у власне виконання, або читати текст очима так, щоб відчути, як він звучить;

3) прослухати цей текст у виконанні артиста і зіставити його інтонаційну редакцію зі своєю).

Вимоги до виразного читання

- Відтворення емоційної насиченості твору (внутрішнє «бачення», роботи творчої уяви читця – особливо поетичного тексту).

- Розуміння ідейно-художнього смислу, а не лише фактичного змісту тексту.

-Уміння висловити своє особисте ставлення, передати зміст і настрій слухачам.

Процес підготовки до виразного читання може включати складання партитури, що є сукупністю умовних знаків, за допомогою яких роблять розмічування тексту, щоб запобігти можливим помилкам у процесі його читання.

Партитура художнього тексту – це графічне відтворення звучання художнього твору. Складаючи партитуру, позначають паузи, наголоси, підвищення й зниження тону, інтонаційні переломи тощо. Партитурні позначки допоможуть учителеві в процесі навчання учнів, особливо коли треба показати, як здійснити інтонаційну фігуру, що невизначена розділовим знаком. Скласти партитуру – означає розмітити текст умовними позначками, які допомагають уникнути логічних помилок у процесі повторних читань.

Складання партитури розпочинається із розчленування тексту на частини, періоди, ланки, мовні такти.

Реєстр основних партитурних знаків:

Знак

Значення

Весна

Пряма лінія під словом – для позначення логічного наголосу

/

Коротка пауза

//

Середня пауза

///

Довга пауза

Підвищення тону

Рівний тон

Зниження тону


Пунктир під словом (словами) – для позначення уповільнення вимови

Лігатура вгорі між словами – для зв’язки слів, вимовлених на одному диханні


Фігурні дужки вказують на зміну адресата


Учитель може запропонувати учням такі пам’ятки для вироблення навичок виразного читання віршових творів.

Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори»

1. Вдумливо прочитай вірш.

2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.

3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.

4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно (голосом) виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи в реченні).

5. Познач олівцем паузи:

а) кома - ледь помітна пауза (позначка -/);

б) двокрапка й тире – помітна пауза (позначка - //);

в) крапка – явна пауза із інтонацією завершеності (позначка - ///).

6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання:

а) підвищення тону – стрілка вгору (↑)

б) зниження тону – стрілка вниз (↓)

в) рівний тон – горизонтальна стрілка (→).

7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.

8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність.

9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його близьким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.


Пам’ятка декламатора

1. До читання напам'ять повтори про себе текст вірша.

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох – трьох учнів, з якими

товаришуєш ( щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу .

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.































Використання опорних таблиць під час формування навичок грамотного письма на уроках української мови


Потреба в доскональному оволодінні мовою вже ні в кого не викликає сумнівів. Українська мова є обов’язковою дисципліною для складання державної підсумкової атестації у випускному класі. До того ж одним із вступних іспитів до вищих навчальних закладів є державна мова України.

За наслідком першого контрольного диктанту слід скласти таблицю діагностики типових та індивідуальних помилок. Цю таблицю можна використовувати для добору диференційного роздавального матеріалу. Потім слід навчити учнів класифікувати й аналізувати допущені помилки (хвилювання, неуважність, недостатнє знання теоретичного матеріалу, недостатньо розвинені практичні уміння й навички, нерозуміння лексичного значення слова, його будови, сфери вживання). Для роботи над помилками бажано використовувати окремий урок.

Схема уроку

1. Аналіз виконання контрольної роботи.

2. Колективна робота над типовими помилками.

3. Елемент випереджального або поглибленого навчання.

4. Пізнавальне завдання.

5. Творче завдання.

6. Індивідуальна робота над помилками.

Зразок виконання індивідуальної бесіди:

1. Духмяний – морквяний, дзвякнути, тьмяний, різьбяр, але черв’як, верб’я, торф’яний.

2. Морквяний сік, дзвякнути ключем, тьмяно світити, зустріч із різьбярем, духмяні пахощі.

3. Пахощі духмяних лісових трав пливли в повітрі.

Умови вибору орфограми (усно).

Духмяний - губний (м) вимовляється пом’якшено, літера Я позначає звук (а), перед губним (м) є приголосний (х). Отже, апостроф не вживається (орф. №19, див. опорну таблицю).

Така робота над помилками поглиблює й закріплює засвоєні теоретичні знання, розвиває вміння аналізу мовного орфографічного явища, збагачує словниковий запас учнів, розвиває їх творчі здібності, уміння й навички.

Швидкому й ефективному аналізу помилок сприяють мовні розминки, під час яких повторюємо правила, наводимо приклади, тобто на основі таблиці – опори формуємо міцну базу з орфографії для роботи над помилками.

Для попередження одноманітності мовні розминки повинні бути різноманітні за формою. Назвемо деякі з них.

- Колективне читання правила за таблицею разом із учителем.

- Читання визначеного вчителем правила учнями першого ряду.

- Наведення прикладів (винятків) на зазначене вчителем правило.

- Двоє учнів показують правило на таблиці – опорі, однокласники наводять приклади.

- Учитель кожному називає слово з «його» помилкою, учень називає орфограму.

- Словесник демонструє картку з надписом слова, у якому пропущено орфограму. Учні стило й чітко називають її: апостроф, спрощення відбулося, правило «дев’ятки» та ін..

- Назвати (або записати) третє зайве слово.

- За таблицею – опорою записати по одному прикладу на правила, які є найважчими.

Важливими елементами попередження помилок є пояснення домашнього завданнях раніше.

Добре було б, якби з року в рік учні вели окремі зошити робіт над помилками.

Робота над помилками, допущеними у творчих робота, передбачає передусім колективну роботу над мовленнєвими помилками.

Виправляючи помилки, допущені в переказі або в творі, ми додержуємо такої послідовності: змістовні, мовні;граматичні, орфографічні, пунктуаційні. Під час перевірки робіт виписуємо у спеціальний зошит речення, пишемо на дошці. Прізвища авторів не позначаємо.

Учням треба «впізнати» свої помилки.

Як правило, учні не помічають лексичних помилок, пов’язаних із використанням слів у невласному для них значенні. Наприклад:

1. Він стає пити (починає).

2. Герої зазнали знедолень (знущань).

3. Передранішнє небо зливається багатьма кольорами (грає, вилискує, перлиться, міниться).

Неодмінною особливістю усної форми є виразність і дотримання норм української орфоепії.

Самостійному збагаченню мовлення сприятиме читання художньої літератури, яка є матеріалом для творчого розвитку учнів.

Недостатня увага до програмових вимог озброювати учнів навичками виразного читання – один із недоліків, як усного так і писемного мовлення.

Серед помилок мовного та писемного мовлення є такі, як: зайві слова (плеоназми), які порушують логічність і точність висловлювань (дуже прекрасно, дуже чимало, своя автобіографія, зовсім чистий та інші).

Серед помилок є і тавтологія, порушення лексичної сполучуваності слів (здихатися недоліків, хапати знання, вродлива липа), повтори (лікарі й хірурги, у біді і в горі).

Помилки у вживанні роду, числа, відмінка іменників є морфологічними (любе, баче, сходе, приносе).

Синтаксичні помилки пов’язані з неправильною побудовою словосполучень (учитель математиці, доля рідної мати, катаючихся дітей).

Досить поширеним в усному та писемному мовленні типом помилок є невдалий порядок слів.

Робота над помилками – це найдієвіший засіб стимулювання навчальної діяльності школярів, яка має важливе значення для розвитку процесу саморегуляції учнів у навчанні, для кращої форми передачі їхніх думок під час широкого використання багатства мови, а «оцінка – це найгостріший інструмент, правильне застосування якого потребує великого уміння та культури» (за В. Сухомлинським).

Деякі вчителі в зошитах учнів зі слабкими знаннями записують на берегах вказівки, які допомагають знайти помилку й підказують правила, на яке вона допущена: «постав наголос!» (наприклад, помилка у слові «вишневий»), «група ЖДН» (помилка у слові «тижневий»), «див. орф. № 7», «поділи слово на склади» (зроблено неправильний перенос) та ін. Словесник може також дати індивідуальне домашнє завдання.

Більшість педагогів класифікує помилки й відповідно до характеру їх добирає вправи й завдання для колективної та індивідуальної роботи.

Як правило, класифікуються помилки у такій спосіб :

а) у вигляді схеми для учнів, які потребують допомоги;

б) відповідно до правил (наприклад, на ненаголошені (е), (и); вживання апострофа, м’якого знака). Позитивне в такому записі: учитель бачить кількість типових помилок; негативне: не бачить кожного учня окремо, наслідків його роботи;

в) у картах на кожного учня записується число, вид контрольної роботи, слова, у яких допущено помилки, правило (можна із зазначенням орфограми опори).

Звичайно, робота ця копітка, але дає змогу вчителеві простежити за підвищенням грамотності учня, добирати індивідуальні завдання.

Отже, учитель у своїй роботі має навчити школярів самостійно працювати над помилками, готувати їх до цього, додержуючи власної системи виправлення помилок, з якою діти були б добре обізнані і яка не становила б для них труднощів. Лише за таких умов можна досягти успіхів у навчанні орфографії, підвищити грамотність кожного учня, підготувати до успішного складання ВНО.



Методичні рекомендації підготували:

Методист ЦДЮТ Костікова О.М.

Творча група вчителів української мови:

Головко Л.І.,учитель-методист Гвардійського НВК,

Салтикова Н.М., учитель-методист Чистенського НВК.

Автор
Дата добавления 31.10.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров501
Номер материала ДВ-110772
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх