Методическое пособие - "Уголовное право"

1. Питання програми

1. Поняття та система кримінального права України.

2. Характеристика Кримінального Кодексу України.

3. Поняття і ознаки злочину.

4. Класифікація злочину.

5. Поняття кримінальної відповідальності, її підстави.

6. Поняття складу злочину, його характеристика.

7. Неосудність.

8. Стадії злочину.

9. Співучасть у злочині.

10. Добровільна відмова від вчинення злочину.

11. Обставини, що виключають злочинність діяння.

12. Поняття та ознаки кримінального покарання.

13. Мета та система покарань.

14. Види злочинів.

15. Характеристика окремих видів злочинів.

2. Нормативні джерела

1. Конституція України. Прийнята Верховною Радою України 28.06.1996// ВВР.– 1996–№30–ст.141

2. Кримінальний Кодекс України.–К.: Юрінком Інтер, 2002–352с.

3. Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, що беруть участь у карному судочинстві» від 23.12.1993р.

4. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх і спеціальних установах для неповнолітніх» від 24 січня 1995р.

3. Рекомендована література

1. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина загальна: Курс лекцій.– К.: Атіка.– 2001–432с.

2. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. Ю.В.Александров, В.У. Антипов, М.В.Володько та ін. –К.: Правові джерела, 2002–432с.

3. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.У.Борисов та ін.–К.: Юрінком Інтер, Х.: Право, 2001– 416с.

4. Кравчук К.Г. Опорні конспекти з основ права. Навчальний посібник/Київ: Атіка, 2005–312с.

5. Магарін М.С. Загальна частина кримінального права (у схемах): Навчальний посібник. – Х.: ТОВ «Одісей», 2003– 112с.

6. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів.–К.: АСК, 2001– 347с.

7. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів: Навчальний посібник К.: Атіка, 2002–640с.

8. Коржанський М.Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина особлива: Курс лекцій.–К.: Атіка, 2001–542с.

9. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник для студентів вищих навчальних закладів/М.І.Бажанов, Ю.В.Баулін, В.У.Борисов та ін.–К.: Юрінком Інтер, Харків: Право, 2001–494с.

4. Теоретичні аспекти

ПОНЯТТЯ ЗЛОЧИНУ:

Злочин – суспільно небезпечне діяння (або бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Ознаки злочину:

• суспільна небезпечність полягає в тому, що діяння або заподіює шкоду відносинам, які охороняються кримінальним законом, або містять у собі реальну можливість заподіяння такої шкоди;

• винність – відповідальність тільки за наявність вини;

• протиправність – суб’єктивне вираження об’єктивної, реальної небезпечності діяння для суспільних відносин, її законодавчої оцінки;

• караність – застосування покарання за злочин, що міститься у кримінально-правових санкціях.

Відмінність злочину від інших правопорушень

Підсумок:

Злочин – це найбільш суспільно небезпечний вид правопорушення, який має ознаки які вирізняють його серед правопорушень.

Підсумок:

ККУ класифікує злочини в залежності від ступеня тяжкості на злочини: невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі, особливо тяжкі, за які передбачено застосування різних санкцій.

Склад злочину – це сукупність встановлених у ККУ юридичних ознак (об’єктивних і суб’єктивних) що визначають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочинне.

СКЛАД ЗЛОЧИНУ МАЄ ПЕВНУ СТРУКТУРУ

Об’єкт

ЗЛОЧИН

Суб’єкт

Об’єкт злочину – це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди заподіює певної шкоди. Об’єктом злочину є завжди громадські відносини.

Об’єктивна сторона злочину – зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого законом діяння (дії чи бездіяльності), що заподіює чи створює загрозу заподіяння шкоди об’єкту злочину.

Суб’єкт злочину – це фізична осудна особа, яка вчиняє злочин у віці, з якого відповідно до ККУ може наставати кримінальна відповідальність.

Суб’єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, бо вона включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину.

Підсумок:

Склад злочину являє собою певну сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небезпечне діяння як злочинне; тільки в ККУ встановлюється сукупність зазначених ознак; перелік складів злочинів, передбачених законом, є вичерпним; тільки у складі злочину визначається характер та обсяг відповідальності за вчинений злочин.

Об’єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, задаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Об’єкт злочину слід відокремлювати від предмету злочину.

КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ

Загальний об’єкт утворює сукупність усіх суспільних відносин, що поставлені під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність.

Родовий об’єкт охоплює певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які через це повинні охоронятися єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм.

Безпосередній об’єкт злочину. Це ті конкретні суспільні відносини, які поставлені законодавцем під охорону певної статті особливої частини.

Додатковий обов’язковий об’єкт – це такий об’єкт, що в даному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину цьому об’єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Так у складі розбою безпосереднім об’єктом є власність, а додатковим, обов’язковим об’єктом – життя або здоров’я людини.

Додатковий факультативний об’єкт, який при скоєнні певного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім. Встановлення того, що внаслідок певного злочинного посягання заподіяно шкоди також і факультативному об’єкту, за всіх інших умов, є свідченням більшої суспільної небезпеки скоєння діяння і повинно тягти за собою суворе покарання.

Основний безпосередній об’єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоціальну спрямованість. Він більшою мірою, ніж інші об’єкти визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкості наслідків, що настали або могли настати.

Предмети злочину

Предметом злочину слід вважати будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов’язує наявність у діях особи ознаки конкретного складу злочину.

Від предмета злочину слід відрізняти:

1. Зброю та засоби здійснення злочину, які служать елементом способу здійснення злочину.

2. Потерпілого, яким є особа якій завдано злочином матеріальної, фізичної, моральної шкоди.

Спеціальні предмети

1. Вибухові речовини.

2. Наркотики.

3. Зброя.

4. Сильнодіючі речовини.

5. Військове знаряддя.

6. Боєприпаси.

7. Отруйні речовини.

Підсумок:

Об’єкт злочину, це суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом. Існує певна класифікація об’єктів злочину при цьому слід не плутати об’єкт і предмет злочину.

ОБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ

Об’єктивна сторона злочину – це зовнішня сторона злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (дією чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв’язком між діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обставиною, способом, а також засобами вчинення злочину.

Ознаки об’єктивної сторони злочину

І. Обов’язкові

Суспільне небезпечне і протиправне діяння (дія чи бездіяльність). Без конкретного акту суспільно небезпечної поведінки людини не може бути вчинений жоден злочин.

ІІ. Факультативні

Причинний зв’язок між діянням і суспільно небезпечними наслідками є зв’язок лише тоді, коли діяння виступає необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку. Для цього необхідно:

• завершене діяння передувало настанню шкідливих наслідків;

• шкідливі наслідки були результатом саме цього, а не іншого діяння;

• скоєне діяння без яких-то сторонніх сил і обставин привело до цього шкідливого наслідку

ІІІ. Суспільно небезпечні наслідки

Можна визначити як шкоду, що заподіюється злочинним діянням суспільним відносинам, або як реальну небезпеку заподіянням такої шкоди. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідками матеріального характеру або наслідками нематеріального характеру.

ІV. Час вчинення злочину

Це певний відрізок часу, протягом якого відбувається суспільно небезпечне діяння і настають суспільно небезпечні наслідки.

1. місце вчинення злочину;

2. обставини вчинення злочину;

3. засоби вчинення злочину.

Підсумок:

Об’єктивна сторона – зовнішня сторона діяння, якій заподіюється чи створюється загроза заподіяння шкоди об’єкту злочину. Об’єктивна сторона злочину має обов’язкові і факультативні ознаки.

СУБ’ЄКТИВНА СТОРОНА ЗЛОЧИНУ

Суб’єктивна сторона злочину – це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.

Ознаки суб’єктивної сторони злочину

І. Обов’язкові

Вина – психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, виражене у формі умислу, або необережності. Вина – обов’язкова ознака суб’єктивної сторони кожного злочину. Без вини особа не може бути притягнута до кримінальної відповідальності.

ІІ. Факультативні

1. мотив – це внутрішнє спонукання, рушійна сила вчинку людини, що визначає його зміст і допомагає більш глибоко розкрити психічне ставлення особи до вчиненого;

2. мета – це уявлення про бажаний результат якого і прагне особа, що визначає спрямованість діяння;

3. емоційне становище.

Підсумок:

Суб’єктивна сторона внутрішня сторона злочину, яка охоплює психічні процеси, свідомість особи в момент вчинення злочину. Суб’єктивна сторона злочину також має обов’язкові і факультативні ознаки.

СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ

Суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати відповідальність.

Види суб’єктів злочину

І. Загальний

1. фізична особа (громадяни України, іноземці, особи без громадянства);

2. осудна – особа яка під час здійснення злочину здатна усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними;

3. особа, яка досягла передбаченого законом віку кримінальної відповідальності.

ІІ. Спеціальний

Фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може бути лише певна особа.

Підсумок:

Суб’єкт – фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Суб’єкти злочину розрізняють за видами на загальні і спеціальні.

НЕОСУДНІСТЬ

Неосудною визнається особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ККУ не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.

ОБМЕЖЕНА ОСУДНІСТЬ

Ознаки обмеженої осудності:

1. Особа, яка під час здійснення злочину не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.

2. Наявність у особи психічного розладу під час вчинення злочину.

3. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання.

4. Може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру.

Підсумок:

В ККУ передбачені випадки в яких особа, яка скоїла злочин не підлягає або підлягає частковій кримінальній відповідальності, це неосудність і обмежена осудність (неосудність і обмежена осудність визначаються судом).

ПОНЯТТЯ І ФОРМИ ВИНИ

Вина – це психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої ККУ, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Форма вини – це зазначені в кримінальному законі сполучення певних ознак свідомості і волі особи, що вчиняє суспільно небезпечне діяння. У сполученні таких ознак і виражається психічне ставлення особи до діяння і його види. Чинне ККУ виділяє дві форми вини: умисел, необережність.

СТАДІЇ ЗЛОЧИНУ

Стадії вчинення злочину – це певні етапи здійснення, які істотно різняться між собою ступенем реалізації умислу, тобто характером діяння (дії або бездіяльності) і моментом його припинення.

Стадія походить від грецького stadion – певний період, ступінь, фаза, етап у розвитку чого-небудь, що має свої якісні особливості.

Стадії вчинення злочину можуть міститися тільки в злочинах, вчинених з прямим умислом, тому що це є цілеспрямована діяльність.

Стадії вчинення злочину:

1. Готування до злочину.

Готування до злочину є підшукування або пристосовування засобів, знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності.

2. Замах на злочин.

Замах на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину.

3. Закінчений злочин.

Закінченим злочином визначається діяння, яке містить всі ознаки складу злочину.

Підсумок:

Стадії вчинення злочину, це певні етапи здійснення злочину, вони поділяються на: готування до злочину, замах на злочин, закінчений злочин. В залежності від стадії злочину може наставати і не наставати кримінальна відповідальність.

ПОНЯТТЯ СПІВУЧАСТІ У ЗЛОЧИНІ, ЇЇ ОЗНАКИ

Співучасть у злочині – умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті

Об’єктивні

Суб’єктивні

1. Співучасть є там, де в злочині беруть участь декілька осіб.

2. Наслідок, який досягається, є єдиним, неподільним, загальним для всіх співучасників.

3. Між діями співучасників і злочином, що вчинив виконавець, є причинний зв’язок.

1. Умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.

2. Співучасть можлива лише в умисних злочинах, співучасть у злочинах, вчинених необережно, неможлива.

3. Всі особи, що беруть участь у злочині (співучасники) діють умисно, тобто всі співучасники мають спільний умисел.

4. Співучасть у злочині можлива не лише з прямим, але і з непрямим умислом.

5. Мотиви дій співучасників можуть бути як однаковими так і різними.

Підсумок:

Співучасть – це об’єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно, визначають як суб’єктивні так і об’єктивні ознаки співучасті.

ФОРМИ СПІВУЧАСТІ

Форми співучасті – це об’єднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними.

Форми співучасті

За об’єктивними ознаками

За суб’єктивними ознаками

1. Проста співучасть – всі співучасники є виконавцями злочину.

2. Складна співучасть – всі співучасники виконують різнорідні ролі, тобто має місце розподіл ролей – один або кілька з них виконавці, інші – організатори, пособники…

Вчинення злочину різними злочинними групами:

1. Вчинення злочину групою осіб без попередньої змови між собою.

2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

3. Вчинення злочину організованою групою.

4. Вчинення злочину злочинною організацією.

Види співучасників

1. Виконавець (співвиконавець) – вважається особа, яка у співучасті з іншими суб’єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що не є суб’єктами злочину, вчинила конкретний злочин.

2. Організатор – це особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Організатор посідає особливе місце в співучасті, він ніби стоїть над всіма співучасниками, регулюючи і направляючи всю їх діяльність.

3. Підбурювач – це особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину. Це значить, що підбурювач – це особа, яка викликала у виконавця або в інших співучасників рішучість, бажання вчинити злочин, тобто умисел на вчинення злочину.

4. Пособник – особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети здобуті злочинним шляхом, придбати або збути такі предмети, або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Відповідальність співучасників

Форми співучасті

проста співучасть

складна співучасть

При простій співучасті, тобто співвиконавстві, всі співучасники несуть відповідальність за тією статтею Особливої частини ККУ, яка передбачає вчинений злочин.

1. Відповідальність співучасників, які діють в організованій групі або злочинній організації визначається у такий спосіб:

1. організатор злочину підлягає відповідальності за всі злочини, вчинені будь-яким співучасником цієї групи, за умови, якщо вони охоплювалися умислом організатора;

2. інші співучасники підлягають відповідальності за злочини, у підготовці чи вчиненні яких вони брали участь незалежно від тієї ролі, що виконував у злочині кожен з них;

3. дії всіх співучасників кваліфікуються за тією статтею ККУ, яка передбачає відповідальність за вчинення даного злочину злочинною організацією чи організованою групою.

2. При співучасті з розподілом ролей питання про відповідальність вирішується так:

1. виконавець (співвиконавці) відповідають за тією статтею ККУ, яка передбачає відповідальність за вчинений ними злочин;

2. всі інші співучасники відповідають за той злочин, що вчинив виконавець.

Підсумок:

Співучасть у злочині є умисна спільна участь декількох суб’єктів злочину у вчиненні умисного злочину. ККУ розрізняє складну і просту форми співучасті. Поряд з виконавцем співучасниками злочину визначаються організатор, пособник, підбурювач. Скоєння злочину в співучасті створює більшу суспільну небезпечність цього злочину і тому відповідальність співучасників злочину буде більш значною.

ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯННЯ

Обставини, що виключають злочинність діяння – це передбачені ККУ, а також іншими законодавчими актами зовнішньо схожі зі злочинами суспільно корисні і правомірні вчинки, які здійснені за наявності певних підстав і виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду.

І. Необхідна оборона.

Необхідною обороною визначаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Отже, необхідна оборона – це правомірний захист право охоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, викликаний необхідністю його негайного відвернення чи припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпечності посягання і обстановці захисту.

ІІ. Уявна оборона.

Уявною обороною визначаються дії, пов’язані із заподіянням шкоди за таких обставин, коли реального суспільно небезпечного посягання не було, і особа, неправильно оцінила дії потерпілого, лише помилково припускала наявність такого посягання.

Отже, уявна оборона, це фактична помилка того, хто «захищається».

ІІІ, Затримання особи, яка вчинила злочин.

Не визначаються злочинними дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила злочин, і доставляння її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи.

Отже, правомірне затримання злочинця потерпілими або іншими особами – це насильницькі дії, спрямовані на короткострокове позбавлення волі особи, яка вчинила злочин, з метою доставляння її органам влади, якщо ці дії викликані необхідністю затримання і відповідають небезпечності вчиненого посягання і обстановці затримання злочинця.

ІV. Крайня необхідність.

Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Отже, крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення загрожуючої небезпеки, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

V. Фізичний або психічний примус.

Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинила під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми діями.

Фізичний примус (насильство) – це протиправний фізичний вплив на людину з метою примусити її вчинити злочин.

Психічний примус – це погроза застосування до особи фізичного насильства або заподіяння матеріальної або моральної шкоди із метою спонукати її вчинити злочин.

VІ. Виконання наказу або розпорядження.

Дія або бездіяльність особи, що заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, визнається правомірною, якщо вона була вчинена з метою виконання законного наказу або розпорядження.

Отже, виконання законного наказу як обставина, що виключає злочинність діяння – це правомірне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави особою, зобов’язаною виконати цей наказ.

VІІ. Діяння, пов’язане з ризиком (виправданий ризик).

Не є злочином діяння (дія або бездіяльність), яке заподіяло шкоду, правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинене в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Отже, виправданий ризик як обставина, що виключає злочинність діяння, – це вчинення діяння (дії чи бездіяльності), пов’язаного із заподіянням шкоди правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави для досягнення значної суспільно корисної мети, якщо ця мета у даній обстановці не могла бути досягнута неризикованою дією (бездіяльністю) і вжиті особою запобіжні заходи давали достатні підстави розраховувати на відвернення шкоди правоохоронюваним інтересам.

VІІІ. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності, організованої групи або злочинної організації.

Не є злочином вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка відповідно до закону виконувала спеціальне завдання беручи участь в організованій групі чи злочинній організації з метою попередження чи розкриття їх злочинної діяльності.

ПОНЯТТЯ ПОКАРАННЯ

Покарання – захід примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Ознаки покарання

1. Визнання покарання заходом державного примусу, що застосовується до осіб які вчинили злочинне посягання. Покарання примусує особу до законослухняної поведінки.

2. Особа не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

3. Покарання може бути застосоване лише за вироком суду від імені держави, що надає йому публічного характеру.

4. Покарання полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Саме в цьому проявляється така властивість покарання, як кара, що робить його найгострішим заходом державного примусу. Кара – це властивість будь-якого кримінального покарання.

5. В покаранні знаходить своє вираження засудження, негативна оцінка з боку держави як вчиненого злочину, так і самого злочинця.

6. Призначення кримінального покарання і його виконання можливі тільки стосовно самого винного. Воно не може бути покладене на інших осіб навіть близьких родичів.

7. Будь-яке покарання тягне за собою судимість. Саме судимість відрізняє кримінальне покарання від інших засобів державного примушування.

Мета покарання

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Мета покарання:

1. кара як відплата за вчинене;

2. виправлення засудженого;

3. попередження вчинення нових злочинів самим засудженим (спеціальне попередження);

4. попередження вчинення злочинів з боку інших осіб (загальне попередження).

Підсумок:

Отже, кара – істотна властивість кримінального покарання, але воно виконує і такі завдання, як виправлення і перевиховання засуджених та запобігання нових злочинам як засудженим, так і іншими особами.

ВИДИ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ

Система покарань – встановлений кримінальним законом і обов’язковий для суду вичерпний перелік покарань, розташованих у певному порядку за ступенем їх суворості.

Види покарань

Основні – це покарання, що призначаються у вироку лише як самостійні покарання

Додаткові – це покарання, що призначаються лише на додаток до основних покарань і самостійно застосовуватися не можуть

Покарання, що можуть призначатися як основні, і як додаткові. Ці покарання можуть призначатися судом як в якості основного, так і в якості додаткового покарання

Громадські роботи.

Виправні роботи.

Службові обмеження для військовослужбовців.

Арешт.

Обмеження волі.

Тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців.

Позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі.

Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Конфіскація майна.

Штраф.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Підсумок:

Суд призначає покарання відповідно ККУ; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом’якшують чи обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та запобігання новим злочинам. За один злочин може бути призначено лише одне основне покарання, до основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань.

ВСТАНОВЛЕННЯ ПОКАРАНЬ З УРАХУВАННЯМ ОБСТАВИН

Обставини, що пом’якшують покарання

Обставини, що обтяжують покарання

1. З’явлення із запізненням, щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину.

2. Добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди.

3. Вчинення злочину неповнолітнім.

4. Вчинення злочину жінкою в стані вагітності.

5. Вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних або інших обставин.

6. Вчинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність.

7. Вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними або аморальними діями потерпілого.

8. Вчинення злочину з перевищенням меж крайньої необхідності.

9. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, поєднане з вчиненням злочину.

1. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів.

2. Вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

3. Вчинення злочину на ґрунті расової, національної чи релігійної ворожнечі або розбрату.

4. Вчинення злочину у зв’язку з виконанням потерпілим службового або громадського обов’язку.

5. Тяжкі наслідки, завдані злочином.

6. Вчинення злочину щодо малолітнього, особи похилого віку або особи, що перебуває в безпорадному стані.

7. Вчинення злочину щодо жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані вагітності.

8. Вчинення злочину щодо особи, яка перебувала в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного.

9. Вчинення злочину з використанням малолітнього або особи що страждає психічним захворюванням чи недоумством.

10. Вчинення злочину з особливою жорстокістю.

11. Вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану.

12. Вчинення злочину загальнонебезпечним способом.

13. Вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного сп’яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Підсумок:

Під обставинами, що пом’якшують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які зменшують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже і ступінь його відповідальності. Під обставинами, які обтяжують покарання, мають на увазі різного роду чинники, що стосуються особи винного і вчиненого ним злочину, які підвищують суспільну небезпечність злочину і злочинця, отже і ступінь його відповідальності.

АМНІСТІЯ І ПОМИЛУВАННЯ

Звільнення від відбування покарання застосовуються виключно судом. Винятки становлять випадки звільнення від покарання, що застосовуються в порядку амністії або помилування.

Амністія і помилування

Амністія – повне або часткове звільнення, від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб.

Помилування – акт глави держави, за яким певна особа (чи кілька осіб) повністю або частково звільняються від покарання, або до неї застосовується більш м’яке покарання, або ж з особи знімається судимість.

Амністія оголошується Законом України стосовно певної категорії осіб.

Помилування здійснюється президентом України стосовно індивідуально визначеної особи.

Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менш двадцяти п’яти років.

Підсумок:

Амністія як і помилування здійснюється не судом, а відповідно суб’єктами законодавчої і виконавчої влади. І амністія і помилування, це звільнення від покарання.

ВИДИ ПОКАРАННЯ, ЯКІ ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ ДО НЕПОВНОЛІТНЬОГО І ОСОБЛИВОСТІ ЇХ ПРИЗНАЧЕННЯ

Основні види покарань

1. Штраф – застосовується лише до неповнолітніх, що мають самостійний доход, власні кошти або майно, на яке може бути звернене стягнення.

2. Громадські роботи – можуть бути призначені на строк від 30 до 120 годин і тривалість їх не може перевищувати двох годин на день. Застосовується з 16 до 18 років.

3. Виправні роботи – встановлюється від 2 місяців до 1 року, при цьому відрахування в прибуток держави призначаються судом у розмірі від 5 до 10%. Застосовується від 16 до 18 років.

4. Арешт – полягає у триманні неповнолітнього в умовах і ізоляції в спеціально пристосованих установах і може бути призначений тільки неповнолітнім, які досягли на момент постановлення вироку 16 років і на строк від 15 до 45 діб.

5. Позбавлення волі на певний строк – не може бути призначено неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості.

Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітнього, позбавлення волі може бути призначене:

1. за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості – на строк не більше 2 років;

2. за злочин середньої тяжкості – на строк не більше 4 років;

3. за тяжкий злочин – на строк не більше 7 років;

4. за особливо тяжкий злочин – на строк не більше 10 років;

5. за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини – на строк до 15 років.

Додаткові покарання

1. Штраф.

2. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Суд при призначенні покарання неповнолітньому повинен враховувати умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Підсумок:

Неповнолітні також притягуються до кримінальної відповідальності, як до основних так і до додаткових видів покарань але ККУ передбачено більш м’які види покарань, які застосовуються до неповнолітніх порівняно з повнолітніми.

5. Тренувальні вправи

І. Визначте вид правопорушення (проступок, злочин):

1. Учень запізнився на урок.

2. Громадянин Петренко забув закрутити кран і затопив сусідів.

3. Директор на кошти виробництва побудував собі дачу.

4. Пасажир не сплатив за проїзд в автобусі.

5. Дівчина перейшла дорогу в невстановленому місці.

6. Група підлітків, погрожуючи ножем, вимагала у касира магазину гроші.

7. Водій перевищив дозволену швидкість автомобіля.

8. Учень викрав з лабораторії обладнання.

9. Сторож заснув на роботі і не помітив, як було викрадено продукти з магазину.

10. Граючи в футбол, хлопці вибили скло автомобіля.

ІІ. Порівняйте за поданими критеріями поняття проступок і злочин.

Правопорушення

Критерій

Проступок

Злочин

Визначення

Нормативно-правовий акт яким регулюється

Спільне

Відмінне

Висновок:

ІІІ. Навчаємось визначати ознаки злочину на конкретному прикладі.

1. Сорока тривалий час не працював і не мав засобів до існування. Щоб купити продукти, він викрав у сусіда велосипед, який продав за 50 гривень. Дайте правовий аналіз ситуації. Визначте ознаки злочину.

Відповідь:

Сорока вчинив злочин – крадіжку. За таємне вилучення майна і подальшу його продаж Сорока буде притягатися до кримінальної відповідальності за ст. 185 ККУ. Згідно зі ст. 185 ККУ крадіжка карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів на строк до двох років, або позбавлення волі на строк до трьох років. Що стосується покарання Сороки, то лише суд буде визначати міру присечення.

Визначаємо ознаки:

1. Суспільна небезпечність – діяння Сороки заподіяли шкоду відносинам, які охороняються кримінальним кодексом. Було порушене право власності.

2. Протиправність – таємне викрадення майна (велосипеда у сусіда).

3. Наявність вини – принцип суб’єктивного ставлення, тобто відповідальність тільки за наявність вини, форма вини – прямий умисел (цілеспрямоване викрадення велосипеду).

4. Караність – застосування покарання за злочин (крадіжку) Сорока буде нести відповідальність згідно з ККУ.

Отже ми визначили ознаки злочину і дали правовий аналіз ситуації.

2. Громадянин України вчинив крадіжку в м.Брянську. Він був затриманий в м.Житомир і притягнутий до відповідальності за крадіжку. Визначте ознаки злочину та дайте правовий аналіз ситуації.

ІV. Формуємо навички роботи з нормативно-правовими актами.

Стаття 12 ККУ. Класифікація злочинів.

1. В залежності від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше більш м’яке покарання.

3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше десяти років.

5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі понад 10 років або довічне позбавлення волі.

Задача: Класифікуйте злочини використовуючи ст. 12 ККУ.

1. Гаркавенко, при порушенні правил дорожнього руху, збив пішохода, який загинув на місці пригоди. Суд призначив Гаркавенку покарання у вигляді 6 років позбавлення волі згідно з ККУ. До якої категорії віднести злочин, який вчинив Гаркавенко?

2. Савінов з наміром вбити громадянина іноземної держави, керуючись особистою неприязню, викликаною законним звільненням з роботи, стріляв у потерпілого. Внаслідок пострілу потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. До якої категорії віднести злочин, який вчинив Савінов?

3. Лейтенант Кирюхін під час пілотування літака порушив правила польотів. До якої категорії віднести злочин, що вчинив Кирюхін?

4. Продавець Зарубіна була засуджена за умисний обман покупців, вчинений у незначних розмірах (більше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). До якої категорії віднести злочин, який вчинила Зарубіна?

5. Грибов брав участь у плануванні підготовки агресивної війни і через нетривалий час після її розв’язання у веденні агресивної війни. До якої категорії віднести злочин, який вчинив Грибов?

6. Зеленюк з метою охорони врожаю яблук встановив у саду вовчі капкани. В один з них потрапив сусідський хлопчик, якому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Чи підлягає Зеленюк кримінальній відповідальності? До якої категорії віднести злочин, який вчинив Зеленюк?

V. Навчаємося визначати склад злочину і форму вини.

У кожному складі злочину виділяють його елементи. Ними є: об’єкт злочину, об’єктивна сторона злочину, суб’єкт і суб’єктивна сторона злочину. Для того щоб був склад злочину, необхідно щоб були присутні всі чотири елементи.

Задача: 18-річний Петренко і Сівакова при відвідуванні музею Мініатюрної книги вирішили заволодіти дуже коштовною книгою з подальшим перепродажем. Петренко став відволікати екскурсовода, а Сівакова, скориставшись тим, що чергову покликали до телефону, забрала книгу з виставки і заховала її серед свого одягу. На виході з музею Сівакова була затримана представниками правоохоронних органів. Визначте склад злочину, форму вини і дайте правовий аналіз ситуації.

Відповідь:

Суб’єкт – Петренко, Сівакова. Особи які вчинили злочин. Відповідно до ст. 18 ККУ «суб’єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього кодексу може наставати кримінальна відповідальність».

Суб’єктивна сторона злочину – визнання вини Петренко, Сівакової. Мотив – збагачення, мета – викрадення книги. Форма вини – непрямий умисел. Цей злочин не був заздалегідь обдуманий а виник раптово під час відвідування музею.

Об’єкт – книга (родовий об’єкт).

Об’єктивна сторона злочину – викрадення книги (зовнішній прояв злочинного діяння). Настання несприятливих наслідків для музею, злочинців. Причинний зв’язок між діянням та його наслідками. В результаті крадіжки музей міг втратити книгу (суспільно небезпечні наслідки), а злочинці будуть притягнуті до кримінальної відповідальності.

Правовий аналіз ситуації.

Ця ситуація регулюється нормами ККУ. Громадяни Петренко, Сівакова вчинили злочин – крадіжку. Обтяжуюча обставина – здійснення злочину групою. Вони будуть підлягати кримінальній відповідальності тому, що їм по 18років і вони осудні. Міру покарання буде визначати суд.

Задача: У магазині «Дитячий світ» несподівано спрацювала сигналізація. Отримавши сигнал, на місце пригоди прибула група швидкого реагування, готова до затримання небезпечних злочинців. Але застосовувати зброю не довелося. Грабіжниками виявилися два десятирічні п’ятикласники, які перед закриттям магазину сховалися під прилавком. Коли магазин було закрито, хлопці набрали іграшок на кілька сот гривень та спробували зникнути, але спрацювала сигналізація. Визначте склад злочину, форму вини і дайте правовий аналіз ситуації. (Немає складу злочину).

VІ. Формуємо уміння визначати критерії для порівняння.

Порівняємо осудність і неосудність. Насамперед необхідно дати визначення поняття, з’ясувати яким нормативно-правовим актом регулюються ці поняття, критерії можна витягати з самих понять, а також з знань по цьому питанню. Обов’язково необхідно знайти спільне і відмінне і зробити висновок.

Критерії

Осудність

Неосудність

Визначення поняття

Осудність – це стан людини, коли вона розуміє характер і значення своїх дій та може керувати ними. Отже, осудною визнається особа, яка на момент скоєння злочину усвідомлювала характер і значення свого діяння та могла ним керувати.

Неосудність – це стан людини, коли вона внаслідок хронічного психологічного захворювання, , тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не усвідомлює своїх вчинків або не може керувати ними, що виключає можливість її відповідальності за ці вчинки.

Чим регулюється

ККУ

ККУ

Чи встанов-люється від-повідальність

Встановлюється

Не встановлюється (не є суб’єктом злочину)

Стан

Стан осудності – це норма, типовий стан психіки людини.

Стан неосудності – антипод осудності.

Встановлення

Як правило не встановлюється. Встановлення осудності виникає тільки при наявності сумнівів у психічній повноцінності особи, яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння.

Встановлюється судом.

Критерії поділу

Обмежена осудність:

1. особа під час злочину не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії;

2. наявність психічного розладу під час скоєння злочину;

3. визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання;

4. може бути підставою застосування примусових заходів медичного характеру.

Медичний – хронічна психічна хвороба, тимчасовий розлад психічної діяльності, недоумство, інші хвороби. Юридичний критерій:

1. 1. інтелектуальна ознака;

   2. вольова ознака.

Висновок: Осудність – це здатність особи під час вчинення злочину усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Поняття неосудності є похідним від поняття осудності, бо воно виступає як його антипод. Особа, яка перебуває в стані неосудності, не підлягає кримінальній відповідальності і покаранню за скоєне суспільно небезпечне діяння, оскільки вона не є суб’єктом злочину.

Завдання: Заповніть таблицю, які види покарань застосовуються до повнолітніх.

Покарання

Застосовуються до неповнолітніх

Застосовуються до повнолітніх

І. Основні:

1.штраф;

2.громадські роботи;

3.арешт;

4.

5.

ІІ. Додаткові:

1.позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;

2.

І. Основні:

1.виправні роботи;

2.громадські роботи;

3.

4.

5.

6.

ІІ. Додаткові:

1.конфіскація майна;

2.

ІІІ. Покарання, що можуть призначатися як основні, і як додаткові:

1.штраф;

2.

Завдання: учні повинні проаналізувати подані ситуації, визначити, чи має місце злочин, який саме, ким він вчинений. Необхідно також визначити, чи наявні обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність. Учні повинні всебічно проаналізувати наведені ситуації, враховуючи особливості, що стосуються відповідальності за злочин, що не доведено до кінця. Якщо у ситуації йдеться про дії кількох осіб, учні мають визначити ступінь вини кожного їхню роль у вчиненні злочину.

1. Група молоді поблизу готелю «Ялта» протягом тривалого часу порушувала громадський порядок, було завдано побої чоловіку, який зробив зауваження. Під час припинення цих дій нарядом міліції, що прибув за викликом, нетверезий юнак Петров кинув під ноги співробітникам міліції бойову гранату із зірваною чекою. Здавалося ще мить і станеться невиправне. Але співробітник міліції влучним ударом ноги відкинув гранату у безпечне місце, де вона і вибухнула, не завдавши нікому шкоди.

Чи вчинено злочин, якщо так, то який саме, ким? Чи є обтяжуючі або пом’якшуючі обставини?

Відповідь: Громадянин Петров вчинив злочин – особливо злісне хуліганство. Такий висновок можна зробити на підставі того, що громадянин не лише порушував громадський порядок, а й чинив опір співробітникам міліції та спробував використати зброю. Його дії також можна кваліфікувати як посягання на життя співробітника міліції, що тягне за собою більш сувору відповідальність. Обтяжуючими обставинами є використання загально небезпечного способу злочину (застосування гранати) та нетверезий стан юнака. Відповідальності за хуліганство підлягають інші члени групи молоді, в їх діях також є обтяжуюча обставина – злочин вчинено групою.

2. Двоє безбілетних пасажирів відмовилися сплатити штраф контролерам. Коли контролери запропонували залишити салон тролейбуса, «зайці» зробили це, але й виштовхали контролера. А на зупинці порушники накинулися на контролерів і почали їх бити, застосовуючи при цьому каміння. Міліціонер, що опинився поруч, затримав безбілетників, які виявилися нетверезими.

Чи вчинено злочин, ким, який? Чи є обтяжуючі або пом’якшуючі обставини?

3. До міліціонера, що чергував на станції метро «Політехнічний інститут», звернувся 15-річний хлопець: у нього тільки-но в тролейбусі вкрали гаманець. Хлопець розповів прикмети крадія і через кілька хвилин міліціонер упізнав крадія та затримав його. У нього було знайдено гаманець, а також шприці та наркотики. Затриманий виявився тричі судимим.

Чи вчинено злочин? Чи є обтяжуючі або пом’якшуючі обставини?

4. Група хлопців – 16 річний Віктор (керівник групи), Олександр, Дмитро, 14-річний Ігор та 12-річний Михайло та Сергій почала свою діяльність з викрадення у сусідній школі DVD. Потім викрали з шкільної їдальні близько 30кг. сосисок та ковбаси. При цьому вони не лише вкрали продукти, а й розкидали хліб, розлили молоко, побили посуд. Потім були й інші крадіжки. Аж поки їх не спіймали на гарячому на черговій справі.

Чи вчинено злочин, який? Чи є обтяжуючі або пом’якшуючі обставини?

Учнівська сторінка

І. Навчаємося складати порівняльну характеристику юридичних понять і термінів.

Порівняння – дає можливість глибше пізнати те чи інше поняття. Визначити спільне, відмінне, підбити підсумки.

Як складати порівняльну характеристику

1. Уважно ознайомтесь з інформацією про поняття і терміни. Спочатку з нормативно-правовим актом, потім з юридичною літературою на дану тематику.

2. Визначте критерії за якими можна провести порівняння.

3. Розташуйте критерії в логічній послідовності.

4. Хід роботи оформіть за допомогою таблиці.

5. Знайдіть спільне, відмінне і зафіксуйте у таблиці.

   Критерії порівняння

   Поняття

   Поняття

   Підсумки порівняння

   Спільне

   Відмінне

   Критерій

   Критерій

   Критерій

6. Обов’язково зробіть висновки, узагальніть порівняне.

Наприклад, порівняємо два поняття необхідна оборона і крайня необхідність.

Хід роботи.

Крок 1

Пригадаємо інформацію про необхідну оборону і крайню необхідність.

Відповідно до ч.1 ст. 36 ККУ необхідною обороною визначаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Звідси випливає, що необхідна оборона – це правомірний захист правоохоронюваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання, викликаний необхідністю його негайного відвернення чи припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпечності посягання і обстановці захисту.

Право на необхідну оборону є природним і невідчужуваним абсолютним правом людини. Це означає, що всі інші особи не можуть перешкоджати громадянинові в законному здійсненні права на необхідну оборону. Право на необхідну оборону є самостійним а не додатковим щодо діяльності органів держави і службових осіб, спеціально уповноважених охороняти правопорядок. Іншими словами, кожний громадянин має право на необхідну оборону незалежно від можливості звернутися за допомогою до органів влади або службових осіб для відвернення чи припинення посягання.

Закріплене в ст.36 ККУ право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань. Оскільки здійснення необхідної оборони є суб’єктивним правом, а не обов’язком громадянина, то відмова останнього від використання свого права не тягне за собою будь-якої відповідальності.

Право на необхідну оборону можливе лише за наявності відповідної підстави. Інакше кажучи, підстава необхідної оборони складається з двох елементів, а саме: 1. суспільно небезпечне посягання; 2. необхідності в його негайному відверненні чи припиненні. Істотною характеристикою суспільно небезпечного посягання є його наявність, тобто тривалість у часі, протягом якого тільки і можлива необхідна оборона. Суспільно небезпечне посягання має початковий і кінцевий моменти. Ознаки необхідної оборони, визначені в ст. 36 ККУ, характеризують: 1. мету оборони; 2. спрямованість; 3. характер дій того, хто захищається; 4. своєчасність; 5. спів розмірність обороні.

Перевищення меж необхідної оборони свідчить про те, що особа, яка захищається, перебуваючи в стані необхідної оборони, порушила вимогу про спів розмірність оборони. Перевищення меж необхідної оборони – це умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди (смерті або тяжких тілесних ушкоджень), явно неспіврозмірної з небезпечністю посягання або явно невідповідної обстановці захисту. Відповідно до ч. 5 ст. 36 ККУ не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення в житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає. Таким чином, закон передбачає три винятки із загального правила про те, що при необхідній обороні особа, яка захищається, повинна додержуватися визначеної межі, завдаючи шкоди тому, хто посягає. Підставою такої оборони є наявність будь-якого з таких посягань: 1. напад озброєної особи; 2. напад групи осіб; 3. протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення. Іноді особа, яка захищається, перебуває в такій ситуації, коли які-небудь вчинки інших людей через обставини, що склались, вона помилково сприймає за суспільно небезпечне посягання у зв’язку з чим заподіює тому, хто посягає, шкоду.

Крайня необхідність. Частина 1 ст. 39 ККУ установлює, що не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищенням меж крайньої необхідності. У частині 2 ст. 39 ККУ ексцес крайньої необхідності визначається як умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода. Таким чином, крайня необхідність – це вимушене заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує, якщо вона в даній обстановці не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена. Право на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності є субсидіарним (додатковим) правом. Ним громадянин може скористатися лише в тому випадку, якщо в даній обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки. Стан крайньої необхідності виникає за наявності відповідної підстави, що складається з двох елементів: 1. небезпеки, яка безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави; 2. неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяної шкоди цим інтересам. Виникнення однієї лише небезпеки ще недостатньо для виникнення стану крайньої необхідності. Вона тому і визнається крайньою, що викликається обставинами, за яких особа вимушена вдатися до заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, як до останнього, крайнього засобу усунення небезпеки, що загрожує. Таким джерелом може бути недбале поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими, радіоактивними, легкозаймистими, їдкими речовинами та іншими предметами, яким властива внутрішня об’єктивна спроможність уражати людину, спричиняти їй смерть або заподіювати тілесні ушкодження, руйнувати, ушкоджувати або знищувати майно чи інші цінності. Небезпеку можуть становити стихійні лиха (повені, обвали, зсуви, зливи…), напади тварин. Небезпечність заподіяння шкоди може викликатися також різноманітними процесами: технологічними, виробничими, патологічними (поранення), фізіологічними, що відбуваються в організмі людини (голод або холод), та загрожують загибеллю людей… Джерелом небезпеки може бути і діяльність людини. Є початковий і кінцевий момент існування небезпеки. В стані крайньої необхідності відбувається сутичка двох павоохоронюваних інтересів: з одного боку, право охоронюваному інтересу загрожує безпосередня небезпека, а з іншого – особа перебуває в такому положенні, при якому єдиним засобом усунення цієї небезпеки є заподіяння шкоди так само правоохоронюваним інтересам. Ця особливість, за якої відбувається сутичка «права з правом», накладає свій відбиток і на ознаки діяння, що вчинюється в стані крайньої необхідності. Ознаки діяння, що вчинюється в стані крайньої необхідності, характеризують: 1.його мету; 2. спрямованість заподіяння шкоди; 3. характер дій; 4. своєчасність заподіяння шкоди; 5. межі заподіяння шкоди. Граничною і правомірною у стані крайньої необхідності повинна визнаватися заподіяна шкода, якщо вона рівнозначна шкоді відверненій або є менш значною, ніж відвернена шкода.

Особа в стані крайньої необхідності часто перебуває в екстремальній ситуації, є не підготовленою до відвернення небезпеки, що виникла, відчуває сильне душевне хвилювання. У зв’язку з цим ч. 3 ст. 39 ККУ встановлює, що особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці. ККУ не передбачає спеціальної відповідальності за ексцес крайньої необхідності. Такі дії повинні бути кваліфіковані на загальних засадах, проте перевищення меж крайньої необхідності враховується законом як обставина, яка пом’якшує покарання.

Крок 2

Визначаємо критерії за якими можна порівняти запропоновані поняття.

• Визначення поняття;

• нормативно-правові акти якими регулюються дані поняття;

• вид права;

• підстави виникнення;

• ознаки діяння;

• ексцес;

• особливості.

Крок 3

Розташуємо критерії в логічній послідовності.

1. Визначення поняття.

2. Нормативно-правові акти якими регулюються дані поняття.

3. Вид права.

4. Підстава виникнення.

5. Ознаки діяння.

6. Ексцес.

7. Особливості.

Крок 4

Хід роботи з порівняння оформлюємо в таблицю, в лівій частині котрої розташуємо критерії.

Крок 5

Послідовно порівнюємо два поняття за кожним критерієм. Хід порівняння записуємо в центральній частині таблиці.

Крок 6

Визначаємо спільне і відмінне, робимо записи у правій частині таблиці.

Порівняльна характеристика понять крайньої необхідності та необхідної оборони

Критерії порівняння

Необхідна оборона

Крайня необхідність

Результати порівняння

Спільне

Відмінне

Визначення поняття

Необхідна оборона – це правомірний за-хист правоохороню-ваних інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпек-ного посягання, викликаний не обхід-ністю його негайного відвернення чи припинення шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, що відповідає небезпек-ності посягання і при обставинах захисту.

Крайня необхідність – це вимушене запо-діяння шкоди пра-воохоронюваним інтересам з метою усунення небезпеки, що загрожує, якщо вона при даних обставинах не могла бути усунена іншими засобами і якщо заподіяна шкода є рівнозначною або менш значною ніж шкода відвернена.

Нормативно-правовий акт яким регулюється

Кримінальний Кодекс України

Кримінальний Кодекс України

Кримі-нальний Кодекс України

Вид права

Суб’єктивне право. Право є самостійним, а не додатковим.

Суб’єктивне право. Право є субсидіарним (додатковим) правом.

Суб’єктив-не право.

Необхідна оборона є самостійним правом, а крайня необхідність – субсидіарним.

Підстави виникнення

1. Суспільно небезпечне посягання.

2. Необхідність в його негайному відверненні чи припиненні.

1. Наявність небезпеки, що може бути викликана різними джерелами.

2. Відсутність реальної можливості усунути небезпеку, що загрожує, іншими засобами, ніж вчинення дії, що підпадає під ознаки якогось діяння передбаченого ККУ.

Підставою необ-хідної оборони є суспільно небез-печне посягання людини, що викликає не обхід-ність у його негайному відверненні або припиненні; підстава крайньої необхідності – небезпека, що безпосередньо загрожує право-охоронюваним інтересам, яку не можна усунути в даній обстановці інакше, ніж запо-діянням шкоди.

Ознаки діяння

1. Мета оборони;

2. спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди;

3. характер дій того, хто захищається;

4. своєчасність;

5. співрозмірність оборони.

1. Мета;

2. спрямованість (об’єкт) заподіяння шкоди;

3. характер дій;

4. своєчасність заподіяння шкоди;

5. межі заподіяння шкоди.

Однакові ознаки.

При необхідній обороні шкода повинна бути заподіяна лише тому, хто посягає; при крайній необ-хідності шкода заподіюється пра-воохоронюваним інтересам держа-ви, суспільства або особи, тобто при необхідній обороні відбува-ється сутичка «права з непра-вом», а при край-ній необхідності навпаки, сутичка «права з правом». При необхідній обороні заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна відповідати небез-пеці посягання та обстановці захис-ту; при крайній необхідності заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена.

Ексцес

Перевищення меж допустимої шкоди тягне за собою кримінальну відповідальність.

Перевищення меж допустимої шкоди тягне за собою кримінальну відповідальність але враховується як пом’якшуюча обставина.

Настає криміналь-на відпові-дальність.

Крайня необхідність при ексцесі розглядається як пом’якшуюча обставина.

Особливості

Вимушене заподіяння шкоди правоохоро-нюваним інтересам.

Не притягається до кримінальної відповідальності.

Вимушене заподіяння шкоди правоохоро-нюваним інтересам.

Не притягається до кримінальної відповідальності.

Заподіяння шкоди.

Не притя-гається до кримінал-льної від-повідаль-ності.

Перевищення меж необхідної оборо-ни тягне приві-лейовану відпові-дальність і лише у випадках, перед-бачених ст.118 ККУ і 124, а за перевищення меж крайньої не обхід-ності відповідаль-ність настає на загальних засадах. Хоч сам факт перевищення розглядається як обставина, яка пом’якшує покарання.

Крок 7

Закінчуємо роботу загальним висновком за результатами порівняння. Щоб зробити його правильно, необхідно продивитися висновки по кожному критерію та узагальнити їх.

Висновок: Обидва поняття регулюються нормами Кримінального Кодексу України, відносяться до обставин, що виключають злочинність діяння, а тим самим і кримінальну відповідальність особи за заподіяну шкоду. Разом з тим слід відрізняти крайню необхідність від необхідної оборони. Підставою необхідної оборони є суспільно небезпечне посягання людини, що викликає необхідність у його негайному відверненні; підстава крайньої необхідності – небезпека, що безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам, яку не можна усунути іншим шляхом, ніж заподіяння лише тому, хто посягає; при крайній необхідності шкода заподіюється правоохоронюваним інтересам держави. При необхідній обороні заподіяна тому, хто посягає, шкода повинна відповідати небезпеці посягання та обстановці захисту; при крайній необхідності заподіяна шкода повинна бути рівнозначною або менш значною, ніж шкода відвернена. Перевищення меж необхідної оборони тягне за собою кримінальну відповідальність, а за перевищення меж крайньої необхідності відповідальність настає на загальних засадах, хоча сам факт такого перевищення розглядається як обставина, яка пом’якшує покарання.

Тренувальні вправи

Визначте в яких випадках мова йде про крайню необхідність, а в яких про необхідну оборону.

1. Громадянин Некіфоров нацькував собаку на громадянина Вікторова. Останній застрелив собаку із пістолета, якого мав при собі.

2. Тимощук хотів заборонити Павлову забрати з подвір’я сусіда котушку алюмінієвого дроту. Коли останній зробив спробу обминути його і піти геть, разом з дротом Тимощук вдарив його жердиною по спині, спричинивши тілесні ушкодження. Чи буде Тимощук підлягати кримінальній відповідальності?

3. Сіренко і Калинов вночі зустріли на вулиці 15-річного Лапіна і почали з хуліганських спонукань його бити. Захищаючись, Лапін ударив Сіренька після чого він впав і вдарився головою об металеву трубу, що призвело до смерті.

4. Серпневої ночі сім’я Пилипенків поверталася з Криму. Водій, засліплений фарами зустрічної машини, звернув з дороги і врізався в дерево. Сталося автокатастрофа, в якій постраждали його дружина і донька. Водій іншої машини зупинився, але відмовився за браком часу везти їх до лікарні, оскільки запізнювався на важливі фінансові переговори. Тоді Пилипенко та його син силоміць відібрали в нього автомашину. Завдяки швидкому поставленню поранених до лікарні їхні життя було врятовано.

Завдання: Складіть порівняльну характеристику понять зняття судимості і погашення судимості.

Хід роботи

Крок 1

Пригадаємо інформацію про судимість. Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання.

За своїм змістом вона виражається в такому стані особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими і кримінально-правовими обмеженнями. Судимість, і в попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так і іншими особами. Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визначаються:

1. Особи, засуджені вироком суду, без призначення покарання;

2. Особи, засуджені вироком суду, із звільненням від покарання;

3. Особи, які відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключена законом.

Частина 4 ст. 88 ККУ визначає такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані. Аналіз норм ККУ свідчить про те, що закон передбачає судимість як обставину, з якою пов’язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, яка, маючи судимість, знову вчинює злочин (ст. 34 ККУ):

1. рецидивом злочинів як найбільш небезпечним видом множинності визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин;

2. злочин може бути визнаний повторним, якщо судимість за перший злочин не було погашено або знято;

3. повторність злочину та рецидив є обставинами, які обтяжують покарання;

4. судимість, як правило виключає застосування до особи, яка вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права;

5. у багатьох статтях Особливої частини ККУ судимість передбачається як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ККУ особа визнається такою, що не має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Судимість поширюється на: 1. строк відбування покарання; 2. у випадках передбачених законом, на певний строк після відбуття покарання.

Частина 1 ст. 88 ККУ називає два види припинення судимості: її погашення і зняття. Погашення судимості – це автоматичне її припинення при встановленні певних, передбачених законом умов. Головними з них є вчинення особою протягом строку судимості нового злочину. Стаття 89 ККУ передбачає диференційовані строки погашення судимості залежно від виду і строку покарання відбутого винним:

1. У осіб звільнених від відбування покарання з випробуванням, судимість погашається при сприятливому перебігу іспитового строку.

2. У деяких випадках судимість погашається самим фактом відбуття покарання або звільнення від нього.

3. Передбачається також погашення судимості перебігом встановленого в законі строку після відбуття особою основного і додаткового покарання.

В ККУ строки погашення судимості диференціюються залежно від категорії злочинів, до яких належить вчинений засудженим злочин:

1. Для злочинів невеликої тяжкості – два роки.

2. Середньої тяжкості – три роки.

3. Тяжких злочинів – шість років.

4. Особливо тяжких – вісім років.

Важливе значення мають передбачені ст. 90 ККУ правила обчислення строків погашення судимості:

1. Строки погашення судимості обчислюються з дня відбуття основного і додаткового покарання.

2. У деяких випадках строк погашення судимості спливає одночасно з строком давності обвинувального вироку.

Якщо особа, яка відбула покарання до закінчення строку погашення судимості, знову вчинить злочин, то строк погашення судимості переривається. Під зняттям судимості розуміється припинення судимості рішенням суду. Зняття судимості можливе лише до перебігу строків погашення судимості, передбачених ККУ. Тому воно завжди є достроковим.

Для зняття судимості згідно з ККУ необхідні такі умови:

1. Відбуття особою покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі.

2. Закінчення не менш половини строку погашення судимості, передбаченого ККУ.

3. Встановлення судом того, що особа зразковою поведінкою і сумлінним ставленням до праці довела своє виправлення.

Якщо суд встановить наявність цих умов, він ухвалює рішення про зняття з особи судимості, після чого особа визнається такою, що не має судимості. Порядок зняття судимості встановлюється КПКУ.

Крок 2

Визначаємо критерії за якими можна порівняти запропоновані поняття.

Крок 3

Розташуємо критерії в логічній послідовності.

Крок 4

Хід роботи з порівняння заповнюємо у таблицю, в лівій частині якої розташовуємо критерії.

Крок 5

Послідовно порівнюємо два поняття за кожним критерієм. Хід порівняння записуємо в центральній частині таблиці.

Крок 6

Визначаємо спільне і відмінне, робимо записи у правій частині таблиці.

Порівняльна характеристика понять зняття судимості і погашення судимості

Критерії порівняння

Зняття судимості

Погашення судимості

Результати порівняння

Спільне

Відмінне

Висновок:

6. Робота з документами

Розв’яжіть задачі.

Задача №1

Група неповнолітніх порушників – 16-річний Т., 15-річний І. та 13-річні П. та Л. – завчасно домовившись украли в одному з клубів дозвілля магнітофон. Через кілька днів правопорушники були затримані працівниками міліції.

Завдання:

Визначте чи будуть нести відповідальність і яку порушники?

Мовою документів.

Розділ VІ ст. 185 Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна – карається штрафом від 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Крадіжка, скоєна повторно або за попередньою змовою групою осіб, – карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Крадіжка, поєднана з проникненням в житло або будь-яке приміщення, сховище або нанесення значних збитків потерпілому – карається позбавленням волі на строк від 3 до 6 років.

4. Крадіжка, скоєна в особливо великих розмірах – карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

5. Крадіжка, скоєна в особливо крупних розмірах або організованою групою – карається позбавленням волі на строк від 7 до 12 років з конфіскацією майна.

Розділ І V ст.22 Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність.

1. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до скоєння злочину виповнилось 16 років.

2. Особи, які вчинили злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за умисне вбивство (ст.115-117), посягання на життя державного чи громадського діяча, працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю пов’язаною з наданням правової допомоги, представника іноземної держави (ст.112, 348, 379, 400, 443), умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121, ч.3 статей 345, 346, 350, 377, 398), умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст.122, ч.2 статей 345, 346, 350, 377, 398), диверсію (ст. 113), бандитизм (ст.257), терористичний акт (ст. 258), захоплення заручників (ст. 147, 349), зґвалтування (ст.152), насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним шляхом (ст.153), крадіжку (ст. 185, ч.1 ст. 262, 308), грабіж (ст. 186, 262, 308), розбій (ст. 187, ч.3 ст. 262, 308), вимагання (ст. 189, 262, 308), умисне знищення або пошкодження майна (ч.2 ст. 194, 347, 352, 378, частини 2 і 3 ст. 399), пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст.277), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278), незаконне заволодіння транспортним засобом (ч. 2 і 3 ст. 289), хуліганство (ст. 296).

Розділ Х V ст.98 Види покарань.

До неповнолітніх визнаних винними у вчиненні злочину судом можуть бути застосовані наступні види покарань:

• штраф;

• громадські роботи;

• виправні роботи;

• арешт;

• позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання і вид штрафу, позбавлення права обіймати певні посади, позбавлення права займатися певною діяльністю.

Див. ст. 105, ст. 66, ст. 67.

Задача №2

Громадянин С., погрожуючи вбивством, відібрав у громадянина П. гаманець з грішми та кілька виробів із золота. На підтвердження своєї погрози він під час вчинення злочину тримав у руці залізний стрижень.

Завдання:

Кваліфікуйте дії С. Назвіть об’єкт цього злочину.

Мовою документів.

Розділ VІ ст.187

У разі вчинення з метою заволодіння чужим майном нападу на потерпілого і застосування при цьому насильства, небезпечного для життя або здоров’я, чи погроз застосувати таке насильство (розбій) – карається позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

Задача №3

Друзі А., М. та С. поїхали полювати в один з лісів у Київській області. У вечері А. вийшов з намету і відійшов на певну відстань, так, що М. вже не бачив його. Зупинившись випалити цигарку, А. раптом почув тріск у кущах і помітив у сутінках темний силует. Перелякавшись (він подумав, що то була небезпечна тварина), А. вистрелив з рушниці. Його друзі, що вибігли з намету після пострілу, побачили у кущах літнього чоловіка, якому куля пробила плече.

Завдання:

Визначте, чи вчинив А. злочин, і який.

Розділ ІІ ст. 128 Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, – карається громадськими роботами на строк від 150 до 240 годин або виправними роботами на строк до двох років або обмеження волі на строк до двох років.

Задача №4

Громадянин В., побачивши на жінці золоту обручку, кулон та сережки почав за нею слідкувати. Він зайшов разом з нею до під’їзду, в якому жила ця жінка, і почав погрожувати їй холодною зброєю, вимагаючи, щоб вона віддала коштовності. Жінка закричала, її крик почув чоловік, який, вибігши у під’їзд, сильно вдарив нападника. Останній, знепритомнівши, впав, після чого чоловік почав його бити залізним стрижнем. В. отримав тяжкі тілесні ушкодження.

Завдання:

Який злочин вчинив В.? Чи правильними були дії чоловіка потерпілої?

Мовою документів.

Розділ VІ ст. 187. Стаття 36 Необхідна оборона.

1. Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав чи інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

2. Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення суспільно небезпечного посягання або звернення за допомогою до інших осіб чи органів влади.

3. Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.

4. Особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди.

5. Не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальної відповідальності застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інші приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.

Задача №5

Громадянин Д., раніше судимий за умисне вбивство, судимість не була погашена або знята, знов вчинив вбивство двох осіб. Його дії були кваліфіковані як вбивство через необережність.

Завдання:

Чи слід кваліфікувати дії Д. як рецидив?

Мовою документів.

Розділ VІІ ст. 34 Рецидив злочинів.

Рецидивом злочину визнається скоєння нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Розділ ХІІ стаття 90 Строки погашення судимості.

5. Якщо особа, яка відбула покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі, строк погашення судимості нараховується окремо по кожному злочину після фактичного відбуття покарання (основного та додаткового) за останній злочин.

Задача №6

Одна з іноземних організацій завербувала К., який був громадянином України і мав доступ до державної таємниці. К. отримав гроші і завдання фотографувати деякі документи, що становили державну таємницю, і передати їх представникові цієї організації. К. сфотографував ці документи, але під впливом родичів відмовився від їх передачі. Натомість, він звернувся до відповідних органів державної влади України і добровільно заявив про свій зв’язок з іноземною організацією та про отримане завдання, передав до органів гроші.

Завдання:

Як слід кваліфікувати дії К.?

Мовою документів.

Розділ ІІІ ст. 17 Добровільна відмова при незакінченому злочині.

1. Добровільною відмовою є остаточне припинення особою з власної волі готування до злочину або замах на злочин, якщо вона при цьому усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця.

2. Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до кінця, підлягає кримінальній відповідальності, якщо фактично скоєне їм діяння має зміст складу іншого злочину.

Стаття 328 Розголошення державної таємниці.

1. Розголошення інформації, що складає державну таємницю, особою, якій ця інформація була доручена або стала відома у зв’язку з виконанням службових обов’язків, при відсутності ознак державної зради або шпигунства – карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років з позбавленням права обіймати визначені посади або займатися визначеною діяльністю на строк від 3 або без нього.

2. Теж саме діяння, якщо воно потягнуло тяжкі наслідки, – карається позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Стаття 111. Державна зрада.

Стаття 114 шпигунство.

1. Передача або збирання з метою передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам даних, що містять державну таємницю, якщо ці дії скоєні іноземцем чи або особою без громадянства, – карається позбавленням волі на строк від 8 до 15 років.

2. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, що припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, і добровільно попередила органам державної влади про скоєне, якщо внаслідок цього і застосованих заходів було усунено заподіяну шкоду інтересам України.

Задача №7

Громадянин К., довідавшись про зраду своєї дружини, замислив її вбити. Для цього він приготував мисливський ніж, і коли дружина увійшла до квартири, громадянин К., схопивши її і викручуючи руку, почав, витягнувши ніж, погрожувати дружині вбивством. Перелякавшись, вона почала благати його. Отямившись, К. відкинув ніж, але вдарив її рукою у живіт.

Завдання:

Який злочин вчинив К.?

Див. ст. 17

Стаття 126 Побиття та катування.

1. Умисне нанесення удару, побоїв або скоєння інших насильницьких дій, що причинили тілесні страждання але, що не привели до тілесних ушкоджень – карається штрафом від 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від 200 годин, або виправними роботами на строк до 1 року.

2. Ті ж діяння, скоєнні групою осіб, або з метою залякування потерпілого або його близьких – карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням свободи на той же строк.

Стаття 129 Погроза вбивством.

1. Погроза вбивством, якщо є реальні підстави здійснення цієї погрози – карається арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до двох років.

Задача №8

Громадянин Д. умисно заподіяв працівникові рибоохорони при виконанні останнім службових обов’язків тілесні ушкодження, що спричинили масивну втрату крові та ниркову недостатність.

Завдання:

Якого ступеню були заподіяні тілесні ушкодження? За якою статтею відповідатиме злочинець?

Стаття 12 Класифікація злочинів.

1. в залежності від ступеню тяжкості злочину поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

2. Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше більш м’яке покарання.

3. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 5 років.

4. Тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше 10 років.

5. Особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі.

Стаття 345 Погроза або насилля по відношенню до працівника правоохоронного органу.

1. Погроза вбивством, насиллям, знищенням або пошкодженням майна по відношенню до працівника правоохоронного органу, а також по відношенню до їх близьких родичів у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків – карається виправними роботами на строк до 2 років або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне нанесення робітнику правоохоронного органу або його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків – карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне нанесення працівнику правоохоронного органу або його близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків, – карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років.

4. Дії, передбачені частиною першою, другою і третьою даної статті, скоєні організованою групою, – карається позбавленням волі на строк від 7 до 14 років.

Задача №9

В одному з магазинів м.Києва спрацювала сигналізація. Приїхавши на місце події працівники міліції побачили злодія, який виймав коштовності з вітражу магазина. Побачивши правоохоронців, злочинець схопив коштовності, сумку з вже вкраденими речами і намагався втекти, але був затриманий.

Завдання:

Як слід кваліфікувати дії злочинця?

Мовою документів.

Стаття 185.

Стаття 342 Опір представнику влади, працівнику правоохоронного органу, члену громадського формування з охорони суспільного порядку та державного кордону або військовослужбовцю.

1. Опір представнику влади при виконанні ним службових обов’язків – карається штрафом до 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців або обмеженням волі на строк до 3 років.

2. Опір працівнику правоохоронного органу при виконанні ним службових обов’язків, члену громадського формування з охорони суспільного порядку та державного кордону або військовослужбовцю при виконанні цими особами покладених на них обов’язків з охорони громадського порядку – карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням волі на строк до 4 років, або позбавленням волі на строк до 2 років.

3. Дії, передбачені частинами першою і другою даної статті, поєднані з примусом цих осіб шляхом насилля або погрозою застосування такого насилля до здійснення незаконних дій – карається обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Задача №10

Троє пасажирів автобуса, що не мали квитків, відмовилися сплатити штраф контролерам. Коли контролери запропонували залишити салон, порушники виштовхнули контролерів на тротуар і почали їх бити. При чому один з них (правопорушник Г.) навмисне наніс контролеру тілесне ушкодження середньої тяжкості. Викликаний наряд правоохоронців затримав порушників. Виявлено, що всі вони раніше вже були засуджені за хуліганство.

Завдання:

Які види злочинів були вчинені безбілетними пасажирами?

Мовою документів.

Розділ ХІІ стаття 296 Хуліганство.

1. Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку за мотивами явної неповаги до суспільства, вчинені з особливою зухвалістю або з винятковим цинізмом, – карається штрафом від 50 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до 6 місяців, або обмеженням свободи на строк до 5 років.

2. Ті ж дії, скоєні групою осіб, – караються обмеженням волі на строк до 5 років або позбавленням волі на строк до 4 років.

3. Дії, передбачені частиною першою та другою даної статті, якщо вони були скоєні особою, яка мала судимість за хуліганство, або пов’язані з опором представнику влади або представнику громадськості, що виконує обов’язки з охорони громадського порядку, або іншим громадянам, що намагалися припинити хуліганські дії, – караються позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

4. Дії, передбачені частиною першою, другою або третьою даної статті, якщо вони вчиненні з застосуванням вогнепальної або холодної зброї або іншого предмету, спеціально пристосованого для вчинення тілесних ушкоджень, – караються позбавленням волі на строк від 3 до 7 років.

Задача №11

Співробітники ДАІ зупинили на контрольному пункті поблизу україно-російського кордону автомашину марки КамАЗ. Під час огляду у кузові було виявлено велику кількість особливо небезпечних наркотичних засобів. Тоді власники автомашини запропонували інспекторам ДАІ 27 000 доларів США. Злочинці були затримані.

Завдання:

Яким чином слід кваліфікувати дії злочинців?

Мовою документів.

Розділ ХІІІ стаття 305 Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів або прекурсорів.

1. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, тобто їх переміщення через митний кордон України поза митного кордону або з приховуванням від митного контролю, – карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які були предметом контрабанди.

2. Ті ж дії, вчинені повторно або за попереднім зговором групою осіб, а також якщо предметом цих дій були особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини, або наркотичні засоби їх аналоги або прекурсори в особливо крупних розмірах, – карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які були предметом контрабанди, із конфіскацією майна.

3. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, вчинена організованою групою, а також якщо предметом контрабанди були наркотичні засоби, психотропні речовини їх аналоги або прекурсори в особливо крупних розмірах, – карається позбавленням волі на строк від 8 до 12 років з конфіскацією наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, які були предметом контрабанди, і з конфіскацією майна.

Стаття 369 Дача хабара.

1. Дача хабара – карається штрафом від 200 до 500 неоподатковуваних доходів громадян або обмеженням волі на строк від 2 до 5 років.

2. Дача хабара, вчинена повторно, – карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років з конфіскацією майна або без.

3. Особа, яка дала хабара, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з неї вимагали хабар, або якщо після дачі хабара вона добровільно заявила про те, що відбулося до порушення кримінальної справи проти неї в орган, наділений законним правом на порушення кримінальної справи.

Задача №12

Військовослужбовці строкової служби М. та Н. скористались тим, що військовослужбовці А. та Ф., які входили у добовий наряд частини і мали охороняти вхід до кімнати із зброєю, вийшли з приміщення на 30 хвилин, зайшли до цієї кімнати. Вони викрали боєприпаси і зброю. М. та Н. були затримані під час втечі з бойовими припасами за межі частини.

Завдання:

Як слід кваліфікувати дії А., Ф., Н., М.?

Мовою документів.

Розділ ХІХ стаття 407 Самовільне залишення військової частини або місця служби.

1. Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями строкової служби, а також неявка його в строк без поважних причин на службу при звільненні з частини, призначенні або переведенні, неявка з відрядження, відпустки або з медичної установи тривалістю понад трьох діб, але не більше місяця, – карається утриманням в дисциплінарному батальйоні на строк до 2 років або позбавленням волі на строк до 3 років.

2. Самовільне залишення військової частини або місця служби військо службовцем (окрім строкової служби), а також неявка його в строк на службу без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше 1 місяця, або хоча б не менш 10 діб, не більш 3 діб, вчинені повторно протягом року, – карається штрафом до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або службовим обмеженням на строк до 2 років, або позбавленням волі на строк до 3 років.

3. Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також не явка в строк на службу без поважних причин тривалістю понад 1 місяця, вчиненого особами, указаними в частині першій або другій даної статті, – карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

4. Самовільні залишення військової частини або місця служби, а також неявка в строк на службу без поважних причин, вчинена в умовах військового стану або в умовах бойових дій, – карається позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.

Стаття 410 розкрадання, привласнення здирництво військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки або іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим положенням.

1. Розкрадання, привласнення, здирництво військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової і спеціальної техніки, іншого військового майна або заволодіння ними шляхом шахрайства, – карається позбавленням волі на строк від 3 до 8 років.

2. Ті ж дії скоєнні військовою посадовою особою з зловживанням службовим положенням, або повторно, або по попередньому зговору групою осіб, або які привели до заподіяння шкоди, – карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років.

3. Дії, передбачені частиною першою або другою даної статті, якщо вони були вчиненні в умовах військового стану або у стані бойових дій, розбій з метою заволодіння зброєю, бойовими припасами, вибуховими або іншими бойовими речовинами, засобами пересування, військової і спеціальної техніки, а також здирництво цих предметів, поєднанні з насиллям, небезпечним для життя і здоров’я потерпілого, – караються позбавлення волі на строк від 10 до 15 років.

7. Питання для доповідей, дискусії, обговорення, дослідження

1. Як ви вважаєте, які основні причини росту злочинності у світі?

2. Російською поняття «преступление» походить від вислову «преступить черту». Українською «злочин» – від «чинити зло». Поміркуйте на цю тему.

3. Як ви вважаєте, що означає принцип невідворотності відповідальності за злочин?

4. Проаналізуйте відхилення у поведінці людей, які схильні до споєння злочинів.

5. Поясніть суб’єктивні і об’єктивні причини споєння злочину неповнолітніми.

6. Доведіть, що не тільки злочинна діяльність, а також і бездіяльність можуть бути злочином.

7. За даними судової статистики, більшість всіх злочинів, які вчинили неповнолітні, є груповими. Як би ви пояснили чому?

8. Як ви оцінюєте рівень кримінального стану в державі, у вашому місті? Які зміни, пропозиції ви могли б внести в законодавство для того, щоб вплинути н6а ситуацію в країні?

9. Тема юридичного твору: «В лихо падають, як в провалля, раптово, а к злочину приходять поступово». (А.А.Бестужев-Марлинський)

10. Проаналізуйте наступні висловлювання:

    • «Хто не карає зла, той сприяє, щоб воно звершилось» (Леонардо да Вінчі)

    • «Ніщо не підбадьорює так порочність, як надмірна поблажливість» (В.Шекспір)

    • «Той, хто очікує покарання, той покараний, а хто заслуговує його, той отримає його обов’язково» (Сенека)

    • «Коли сумління не чисте, можна залишатися непокараним, а впевненим не можна» (Сенека)

    • «Хай присяжні вибачають злочинців, але лихо, якщо злочинці самі почнуть вибачати себе» (Ф.М.Достоєвський)

    • «Виправдайте, не карайте, але назвіть зло злом» (Ф.М.Достоєвський)

    • «Вибачати більш мужньо ніж карати. Прощення є властивість сильного» (М.Ганді)

    • «Правосуддя – основа держави» (Цицерон)

    • «Закони – якорі держави» (Ф.Бекон)

    • «Звинуватити можна і невинного, але засудити – тільки винуватого» (Апулей)

    • «Осудження невинного – осудження самих суддів» (Сенека Молодший)

    • «Хто має можливість попередити злочин, не робить цього, той йому сприяє» (Сенека Молодший)

    • «Тільки слабкі здійснюють злочини: сильному і щасливому вони не потрібні» (Ф.Вольтер)

    • «За дрібні злочини можна потрапити до в’язниці, за великі – ввійти в історію» (Є.Севрус)

    • «Одні злочини прокладають шлях іншим» (Сенека)

    • «Знання законів полягає не у тому, аби пам’ятати їх слова, а у тому, щоб розуміти їх зміст»

11. Проаналізуйте прислів’я:

    • Незнання закону нікого не виправдовує.

    • Незнання закону не звільняє від відповідальності.

    • Суворий закон, та все ж закон.

    • Від тюрми та від чуми не зарікайся.

    • Злодій, який немає нагоди вкрасти, приречений на чесність.

    • Злочин від незнання – ще не злочин.

    • І той злодій, хто крав, і той, що покривав.

    • Зізнання – половина виправлення.

    • Щире визнання провини наближає до невинності.

    • Бачив – не приховуй, не бачив – не базікай.

12. Візьміть участь у дискусії: «Чи допоможе посилення юридичної відповідальності зменшити кількість злочинів?»

8. Цікаво знати

Кримінальна небезпека у нашому домі, або про те, що робити з тими хто до нас приходить без запрошення

Як «наводять» злочинців на власну квартиру

Як не скорботно пролунає це, але у більшості квартирних крадіжок та пограбувань у першу чергу винні самі господарі. Саме вони дають»замовлення» злочинцям, а ті лише виконують його.

Що може привернути увагу грабіжника до потенційної жертви? Наприклад, занадто слабкі або занадто укріплені двері. У першому випадку у злодія виникає спокуса легкої здобичі: один удар ногою під замок – і приступай до пограбування. У другому випадку злочинця приваблює вигляд броньованих дверей. При чому, чим більше вони укріплені, тим більший інтерес викликають. І рано чи пізно, незважаючи на укріплення ваша квартира буде пограбована. Тому найкраще мати середні, не дуже дряхлі, але й не занадто укріплені, а якщо й дуже укріплені, то все ж таки замасковані під звичайні двері. Навести на повні роздуми злочинця можуть грати на вікнах. Мабуть, в цій квартирі щось є цікаве, якщо її господарі так перестраховуються. Підтвердити або спростувати свої підозри злочинець може за допомогою спостереження за вашими вікнами. Досвідченому крадію достатньо побачити ваші шпалери, євроремонт, щоб вірно оцінити стан вашого гаманця. Тому, якщо ваша квартира набита цінними речами, не полінуйтесь навісити на вікна щільні штори.

Не варто залишати в прокатах, майстернях по ремонту дорогої техніки та хутряних ательє, де ви підшивали ґудзики, данні свого паспорта. Якомого менше вихвалятись придбаними речами: вихваляння породжує заздрість, заздрість – злочин. Привертає увагу зацікавлених осіб безмежне витрачання грошей в магазинах, ресторанах, постійні викликання таксі, відкритий перерахунок товстих куп грошей в банках, ощадбанках, обмінних пунктах, порода, а отже і вартість вашого улюбленого собаки. Дуже часто потерпілі роблять публічні заяви про свою заможність і як наслідок злочинці поспішають у «гості». Якщо без оголошення ні як не обійтися, спробуйте домовитись із знайомими про контактний телефон, або хоча б вкажіть, що зазначений номер належить посереднику. І ні в якому випадку, розмовляючи по телефону про купівлю-продаж, не повідомляйте адресу.

В усіх випадках людей найманих в ваш дім для виконання тих чи інших робіт, бажано підбирати за рекомендаціями знайомих, а не через випадкові контори і оголошення у розділі «Пропонуємо послуги».

Приймаючи малознайомих гостей або той самий міліцейський, сантехнічний, поштовий, страховий персонал, намагайтеся обмежити їх перебування в квартирі в одній, спеціально визначеній для цього кімнаті.

Про вашу тривалу відсутність у домі спостережливій людині говорять постійно темні вікна, закриті кватирки, немиті багато місяців поспіль вікна, відсутність випраної білизни, поштова скринька набита газетами та журналами.

Для того щоб не приваблювати до свого житла увагу крадіїв, необхідно:

• Встановити «посередні» двері, не чіпляти на них табличок з вашими регаліями.

• Закривати вікна щільними шторами.

• Показувати інтер’єри лише знайомим в яких ви впевнені.

• Навчити дітей не розказувати про сімейний статок.

• Старатися не демонструвати свій реальний рівень життя.

• Наймати репетиторів, масажистів, будівельних робочих тільки за рекомендаціями знайомих.

• Не впускати в квартиру робітників сфери послуг, якщо ви їх не викликали.

• Не впускати в квартиру держслужбовців, не перевіривши їх паперів.

Неможна:

• Давати оголошення про купівлю дорогих речей, вказуючи свій номер телефону.

• Викидати в сміття упаковку з дорогих речей та копії чеків.

• Залишати на автовідповідачах записи, за змістом яких можна зрозуміти, що вас не має вдома.

• Розказувати випадковим людям про коштовності, які зберігаються у вашому домі, і про те, коли ви будете відсутні.

• Запускати в квартиру малознайомих та випадкових людей.

Щоб злочинець не потрапив у вашу квартиру, необхідно:

• Зачиняти двері, навіть виходячи з квартири «на хвилинку».

• Перед виходом з квартири оглянути у вічко свій поверх.

• Відчиняючи двері, не затримуватися перед ними.

• Не проходити в квартиру (наприклад до кухні занести важкі сумки), не зачинивши двері.

• Залишаючи квартиру, зачинити балкон, вікна, кватирки, закрити штори.

• Перевіряти документи (через вічко) і перевіряти повноваження візитерів (державні службовці, дзвониками в організацію, від імені якої вони діють) .

• Не відчиняйте двері для проведення обшуку без ордера прокурора і понятих.

• Якщо у вас закралися сумніви попросіть візитера звернутися до сусідів. Перевірте чи зробив він це.

• Незнайомих людей, які представляються далекими родичами, або завітавши від ваших знайомих перевіряйте, розпитуючи про маловідомі факти біографії ваших «спільних знайомих».

• При проханнях передати посилку сусідам запропонуйте залишити посилку в ЖЕКу чи у інших сусідів; віднести їм на роботу (дайте адресу).

• В підозрілих випадках дзвоніть в міліцію, стукайте в стіни сусідам або просіть про допомогу перехожих на вулиці.

• Навчіть дітей не відчиняти двері, щоб хто не говорив. Передбачайте аварійні канали зв’язку дитини з вами і сусідами. Це може бути мобільний телефон, локальна телефонна лінія, сирена, стук в стіну…

Неможна:

• Забувати в дверях ключі.

• Впускати в квартиру держслужбовців, не перевіривши їх документи.

• Відчиняти двері коли: замовк телефон, погасло світло, а у вічко нічого не видно.

• Відчиняти двері, якщо незнайомі люди принесли повідомлення про смерть ваших близьких, просять подзвонити або перевдягнути дитину.

• Відкривати двері при вигуках «Пожежа!» Негайно дзвоніть 01!

При спробах силового проникнення у вашу квартиру, необхідно:

• Кричати, свистіти, звати на допомогу, тобто наробити як можна більше галасу.

• Підставити під ручку двері швабру.

• Накинути на ланцюжок одяг, щоб злочинець не міг перекусити його кусачками.

• Забарикадувати вхідні двері і додзвонитися в міліцію.

• Забарикадувати меблями кімнатні двері та, вибивши скло, гукати на допомогу перехожих.

• Нацькувати на злочинця собаку.

• Стукати по стінах і батареях для привернення уваги сусідів або розбити ним вікна, кинувши з балкона будь-яку важку річ.

• Обезструмити квартиру і спробувати заховатися.

• При загрозі для життя спробувати спуститися через балкон.

• Застосувати проти злочинців імпровізовану зброю.

Неможна:

• Погрожувати злочинцям.

• Виходити з квартири після того, як напад завершився.

Якщо двері у вашу квартиру відчинено, необхідно:

• Викликати сусідів та озброїтися будь-чим.

• Подзвонити сусідам.

• Заблокувати двері: закрити її і зламати в замочній щілині ключ, вставити в ручку двері трубу, ніжку стільця…

• Зібрати біля дверей сусідських собак.

• Забарикадувати двері під’їзду.

Неможна:

• Входити в квартиру, де можуть бути грабіжники.

• Перешкоджати, якщо з вашої квартири виносять речі.

Як захистити своє життя і честь від, вуличних злочинців

І знову повторю: більшість злочинів не сталося б, якщо люди могли передбачати сумні події, якби знали де і як ходити, як одягатися і як себе поводити. Найбільш улюбленим місцем крадіїв гаманців є суспільні місця. Там, де товчеться побільше народу – ринки, ярмарки, базари, крамниці, вокзали… І не де попало, а в місцях найбільшого скупчення людей. Спіймати кишенькового крадія дуже непросто. Так як «майстру», що тягає чужі гаманці, зазвичай допомагають ще декілька «підмайстрів», що прикривають й оберігають його. Але найбільше ми допомагаємо йому самі.

Декілька порад:

• Не треба класти гроші, документи в задню кишеню брюк. Бо це не ваша кишеня, це «чужа» кишеня. Саме так називають її професійні крадії. Це їхня кишеня.

• Не гарантують збереження гаманця і кишені верхнього одягу. Особливо ті, що розташовані збоку. Ці кишені ви не відчуваєте, і значить, обчистити їх нескладно. Ці кишені теж не ваші.

• Взагалі гаманець краще лишити вдома. Гроші, розсовані по кишенях, менш помітні, ніж велике портмоне, і їх значно важче витягнути.

• Найбільшу захищеність обіцяють внутрішні кишені на жакетах і регланах. Особливо якщо вони застібаються.

• Тільки не треба стукати по них руками. І не треба щохвилини перевіряти їх наявність.

• Завжди звертайте увагу на людей, які знаходяться поряд. Особливо на тих, хто не купує товар але знаходяться поблизу вас.

Більш за все від кишенькових крадіїв потерпають жінки. Хоча б тому, що саме вони ходять в магазини і на ринок. Із захопленням обирають товари. Отже, декілька порад саме для жінок:

• Не кладіть гаманець до сумки, де ви складаєте покупки. При огляді чергового товару, на який ви накинули оком, ваш гаманець знайде іншого господаря. Не користуйтеся прозорими пакетами, скрізь які можна розгледіти і гаманець і придбані товари. Вони дуже легко розрізняються.

• Трошки більш небезпечні жіночі сумочки. Тільки якщо їх перевісити вперед і застібнути. Повірте, якщо вас вирішили обікрасти то ви навіть не відчуєте, бо саме в цей час вам наступлять на ногу або штовхнуть ваш пакет. І доки ви збиратимете розкидані огірки… Кладіть гроші в найбільш «важко досяжний» бритвою середній відділ.

• Не варто довіряти свої гроші поясним сумкам, або, як їх ще називають сумкам-бананам. Їх легко зрізати з пояса або просто вирвати.

Тепер згадайте, як ви розплачуєтеся за товар. Купуючи пачку солі, яка коштує копійки, відкриваєте гаманець і «світите» сотенні купюри. А потім дивуєтесь, чому крадій обрав саме вас. Необхідно перед походом в крамницю розсортирувати і розкласти гроші по різним місцям. Найкраще брати з собою стільки грошей, скільки вам необхідно для покупок.

Дуже часто кишенькові крадії для того, щоб вкрасти гаманець, влаштовують штучні затори, давки, товчію. Тобто мнуть вас з усіх боків, щоб ви втратили сприйняття до дотиків. Як результат ви не помічаєте головного, смертельного для вашого гаманця. З цією ж метою прибрання до рук ваших грошей – крадії можуть розігрувати більш складні комбінації. Наприклад, різноманітні, відвертаючи увагу спектаклі. Від ворожінь та прохань показати «де тут зупинка» до вуличних потасовок і серцевих нападів біля вашої сумки. Або – класичного переведення чергового «сліпого» Паніковського через дорогу.

Отже, якщо біля вас затівається якась метушня, якщо вас штовхають – тримайте міцніше гаманець і хуткіше йдіть далі!

Якщо ви помітили у своїй сумці чужу руку – не галасуйте. Покажіть, що ви все бачили і все зрозуміли. Швидше за все крадій залишить ваш гаманець у спокої. Звичайно, є спокуса спіймати крадія на гарячому. Але це навряд чи. Бо професійні крадії працюють в парі. І якщо ви спробуєте щось зробити вас просто «зашумлять». І навіть якщо зможете затримати крадія, свій гаманець ви в нього не знайдете. Крадії чужих гаманців при собі не тримають. Тому, що це речові докази. Вони їх одразу викидають або передають своїм посібникам, а ті в свою чергу, «третім особам» – торговцям, «перехожим»... Саме тому кишенькові крадіжки вважаються одним з найскладніших. Якщо ви дійсно бажаєте досягнути результату, запам’ятайте їх прикмети і примусьте міліцію шукати його. Досвід показує, що кишенькові крадії працюють на тій самій території (на інші їх не пустять конкуренти) і рано чи пізно ваш „знайомий” знову з’явиться на вашому ринку. Спробуйте прослідкувати, кому він передає свою здобич. І тоді дзвоніть в міліцію. В будь-якому випадку, якщо вас обікрали сильно не засмучуйтеся. Тому що могли б і пограбувати, тобто зробити теж саме, але ще й скалічивши вас. Так що вважайте – легко відбулися!

Щоб уникнути «пригод» на вулиці необхідно:

• Уникати нічних подорожей.

• Одягати одяг, що не приваблює уваги, зручний одяг та взуття для «кроса». Дорогий одяг лишити вдома.

• Зняти і прибрати в «схованку» на одязі всі гроші, прикраси.

• Мати при собі засоби захисту.

• Попросити проводити вас господарів квартири, де ви затримались.

• На вулиці спробуйте знайти людей, що йдуть з вами в один бік.

• Не ходіть по потенційно небезпечних районах: поблизу вокзалів, ринків, парків. І іншим місцям з дурною славою.

• Не ходити по темним вулицям, прохідним дворам, пустирям, будівництвам, бажаючи скоротити шлях. Вночі найкоротший шлях – безпечний.

• В чужому місці слід дізнатися про небезпечні маршрути заздалегідь.

• Вночі, перед тим як вийти на двір, визначте найбільш небезпечний шлях по «зупинках безпеки» – опорним пунктам міліції, постам ДАІ, будівлям з охороною.

• Пересуватися не по тротуару, а по проїжджій частині, обличчям назустріч руху.

• Триматися впевнено, але не занадто.

• Якщо ви побачите потенційно небезпечну компанію, заздалегідь перейдіть на інший бік вулиці або зверніть в провулок.

Неможна:

• Вдягати дорогий одяг. Зловживати коштовностями, привертаючи увагу злочинців.

• Носити військову або напіввійськову форму, яка може сприйматись як виклик.

• Виходити надвір в нетверезому стані, який привертає потенційних злочинців.

• Сідати в машини, де за кермом чоловіки.

Пропала дитина

Для пошуків дитини необхідно:

• Знайти записник зниклої дитини (записи в комп’ютері).

• Зателефонувати за всіма адресами, де може бути дитина: родичів, його друзів і приятелів, спортивні секції, гуртки.

• З’ясувати, хто, де і коли останній раз бачив дитину.

• Повідомити в міліцію про зникнення дитини.

• Залучити до пошуків сусідів, ваших і дитини друзів.

• В квартирі залишити «диспетчера на телефоні», який має продовжити пошуки (телефонувати до моргів, лікарень, бюро нещасних випадків).

• Залишити «диспетчера-координатора», який буде координувати роботу пошукових груп, допомагати їм підтримувати зв’язок один з одним.

• Зателефонувати до ЖЕКу з проханням відкрити підвали та горища.

• Взяти з собою фотокартки дитини, мобільні телефони, ліхтарики, зброю...

• Розділитися на групи з закріпленням територій для перевірки.

• Пошуки проводити по спіралі, яка бере свій початок у дворі.

• Опитувати мешканців у дворах. Просити допомоги у пошуках.

Неможна:

• Припиняти пошуки, якщо міліція запевнила вас, що впорається сама.

• Шукати безсистемно, кидаючись з крайнощі в крайність.

• Посилати друзів зниклої дитини на перевірку підвалів та горищ без дорослих.

Шахрайство

Шахрайство дуже багатогранне. Як саме життя. Це і безпечні на перший погляд жебраки, де нечистим на руку людям перепадають сотні чесно зароблених грошей, і дуже образливі для мільйонів вкладників, що потрапили на гачок фінансові піраміди, де рахунок іде по-крупному – на мільйони доларів. Це дрібне хуліганство, коли вам під виглядом італійських чобіт продають вітчизняні, зроблені в підпільному цеху. Це коли населення шостої частини світу замість належних їм «золотих» шматків розкраденої країни отримало папірець з хвилюючою назвою «ваучер». А хтось всю іншу територію держави з усіма її природними копалинами, заводами і фабриками.

Якщо брати дуже умовно, то шахрайство можна поділити на декілька категорій. Примітивно-лобові. Розраховані на дурня. Коли ви, піддавшись на якусь приманку, в засобах масової інформації, розлучаєтесь з невеликою сумою грошей. І тому не дуже засмучуєтеся і не піднімаєте на ноги міліцію, зрозумівши, що вас надурили. Фінансові. Де йдуть маніпуляції тільки грошима. Обмін валют, гроші під відсотки… Азартні ігри. Від підкидного дурачка на інтерес у потягу до всеросійської благочинної (для її організаторів) лотереї. Спекуляції на здоров’ї, окультизмі, знахарстві… Тобто таке шахрайство, де з вас знімають останню сорочку, залякуючи вас або напроти, обіцяючи порятунок від невиліковних хвороб, в результаті чого хворий все одно помирає. Шахрайство з нерухомістю. За яким іноді мигичать трупи колишніх власників. Товарне. Коли з вас під обіцяний товар збирають гроші і коли вам продають явно дерибасовський самопал, запевнивши вас, що це саме та фірма, якій надає перевагу Морган-старший. Шахрайство в сфері послуг. Будь-яких – від пропозицій вигуляти собаку до набуття громадянства США. Шахрайство у сфері людських стосунків. Тут використовують ваші слабкості. Посадові шахрайства. Коли нам обіцяють вирішити будь-які проблеми за допомогою високопоставлених чиновників і беруть за це гроші.

• Історія знає чимало випадків, коли люди карали неживі предмети або тварин, звинувачуючи їх у вчиненні злочинних, на думку людей, дій. Військо царя Давньої Персії Кіра під час походу підійшло до берегів широкої та глибокої ріки. Одним з перших у воду ввійшов улюбленець царя – священний білий кінь. Однак течія ріки виявилася швидкою, тварина не впоралася з нею і потонула. Розлючений Кір вирішив, що в загибелі коня винна річка і вирішив покарати її. Цілий рік його військо, припинивши похід, копали 380 великих каналів, у які мала бути відведена річкова вода. Після закінчення роботи ріка настільки обміліла, що її можна було перейти вбрід. «Покаравши» річку, цар продовжив свою воєнну кампанію.

• Один з пізніших наступників Кіра на царському престолі Ксерокс, вочевидь, вирішив наслідувати свого попередника. Після того як буря вщент рознесла міст, споруджений його інженерами через морську протоку Геллеспонт, цар вирішив «покарати» протоку. Вдатися до методів Кіра було неможливо: протока в десятки разів ширша і глибша від ріки. Тому цар вигадав для протоки іншу «кару»: сотні людей з батогами в руках стали на її азіатському березі і почали «сікти» воду, примовляючи при цьому: «О, ти, гірка вологою Геллеспонту! Отак карає тебе наш цар Ксерокс за те, що ти образила його!» «Вдаривши» море 300 разів, слуги Ксерокса вкинули в протоку кайдани.

• Що стосується тварин, то їх за «злочинні дії» судили набагато частіше. З часів середньовіччя залишилось чимало згадок про судові процеси над биками, свинями селян. В особливій небезпеці мали почувати себе коти й кішки, бо в цих тваринах суди інквізиції досить часто „відкривали” втілення диявола або перевертнів-чаклунів чи відьом. Бідолашних чотириногих у цих випадках спалювали або нищили іншими «благочестивими» способами.

• Процеси над тваринами подекуди влаштовуються і сьогодні, незважаючи на те, що останні не вміють розмовляти, а отже навряд чи можуть сказати що-небудь на свій захист. В українських газетах з’явилися повідомлення про сумну долю пса (гарного лабрадору) на прізвисько Принц, який мешкав в американському штаті Нью-Гемпшир. Залишивши своїх господарів, собака відправився подорожувати. Натрапивши на півня, зголоднілий Принц розірвав його і з’їв. За цей «злочин» по поверненні пса з мандрів до своїх господарів його відправили до в’язниці. Після кількох судових слухань бідолаху Принца було засуджено до смертної кари, і тепер пес залишається у в’язниці і «очікує» результатів апеляцій, які направляють у вищі судові інстанції його господарі та активісти руху на захист тварин.

9. Готуємось до тематичного

оцінювання

І. Початковий рівень навчальних досягнень

1. Кримінальний Кодекс України набрав чинності:

а) 1999р.; б) 1961р.; в) 1960р.; г) 2001р.

2. Назвіть ознаки злочину:

а) караність; б) суспільна небезпечність; в) бездіяльність; г) винність.

3. Залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на:

а) тяжкі; б) незначної тяжкості; в) особливо тяжкі; г) невеликої тяжкості.

4. Підставою кримінальної відповідальності є:

а) вирок суду; б) вчинення протиправного діяння; в) вчинення злочину;

г) рішення суду.

5. Назвіть об’єкти злочину:

а) суспільні відносини, що охороняються законом; б) закон;

в) правові відносини; г) всі відповіді правильні.

6. Кримінальна відповідальність настає з:

а) 18 років; б) 14 років; в) 16 років; г) 15 років.

7. Назвіть стадії вчинення навмисного злочину:

а) закінчений злочин; б) необхідна оборона; в) намір вчинити злочин;

г) замах на злочин.

8. Назвіть співучасників злочину:

а) організатор; б) пособник; в) особи, що потурали вчиненню злочину; г) свідки.

9. Необхідна оборона – це правомірний захист від посягання, що має відповідати:

а) обстановці затримання злочинця; б) вимогам закону;

в) небезпечності покарання; г) обстановці захисту.

10. Покарання застосовується від імені:

а) суду; б) держави; в) народу України; г) народу України та держави.

11. Які покарання є основними:

а) виправні роботи; б) конфіскація майна; в) арешт; г) довічне позбавлення волі.

12. На строк до 15 років призначаються:

а) довічне позбавлення волі; б) громадські роботи; в) виправні роботи;

г) позбавлення волі на певний строк.

13. Які з перелічених діянь можна віднести до злочинів проти здоров’я особи:

а) умисне вбивство; б) умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження;

в) хуліганство; г) тяжке тілесне ушкодження.

Відповіді:

1. г; 2.а, б, г; 3. а, в, г; 4. в; 5. а; 6. в; 7. а, г; 8. а, б; 9. в, г; 10. б; 11. а, в, г; 12. д; 13. б, г.

ІІ. Середній рівень навчальних досягнень

1. Кримінальне право – це сукупність юридичних норм, прийнятих ....., що встановлюють, які ….. діяння є ….. і які ….. застосовуються до осіб, що їх вчинили.

2. У чому полягає суспільна небезпечність злочину:

а) у порушенні закону; б) у заподіянні шкоди суспільним відносинам;

в) у заподіянні шкоди державі; г) у вчиненні особою протиправного діяння.

3. Злочини середньої тяжкості є ті, за які призначається покарання у вигляді:

а) позбавлення волі понад 10 років; б) позбавлення волі на строк не більше як 10 років; в) позбавлення волі на строк не більше як 2 роки; г) позбавлення волі на строк не більше як 5 років.

4. Коли настає кримінальна відповідальність:

а) після вчинення злочину; б) після розкриття злочину; в) після затримання злочинця; г) після встановлення судом повної відповідальності фактичної та юридичної сторін вчинку.

5. Назвіть обов’язкові ознаки об’єктивної сторони складу злочину:

а) вина; б) діяння; в) суспільно небезпечні наслідки; г) мотив.

6. Назвіть ознаки суб’єктивної сторони складу злочину:

а) мета; б) діяння; в) спосіб вчинення; г) вина.

7. Які особи не підлягають кримінальній відповідальності:

а) які не досягли 16 років; б) які мають хронічне психічне захворювання; в) які мають тимчасовий розлад психічної діяльності; г) які перебувають у стані афекту.

8. Які ви знаєте форми співучасті:

а) вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою; б) злочинний промисел; в) злочинна організація; г) рецидив.

9. Назвіть ознаки добровільної відмови від вчинення злочину:

а) розуміння особою можливості довести злочин до кінця; б) невдала спроба вчинення злочину; в) відмова від вчинення злочину з волі самої особи; г) затримання злочинця на стадії готування до злочину.

10. За умов крайньої необхідності шкода заподіюється:

а) злочинцю; б) джерелу небезпеки; в) суспільним інтересам; г) інтересам «третіх» осіб.

11. Покарання має на меті:

а) кару за вчинений злочин; б) відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином; в) запобігання вчиненню злочинів іншими особами; г)завдання засудженому страждань.

12. До злочинів проти громадської безпеки належать:

а) розбій; б) бандитизм; в) терористичний акт; г) хуліганство.

Відповіді:

1. – вищим законодавчим органом;

– суспільно небезпечні;

– злочинними;

– санкцій.

2. б; 3. г; 4. г; 5. б, в; 6. а, г; 7. б; 8. а, в; 9. в; 10. г; 11. в; 12. б, в.

ІІІ. Достатній рівень навчальних досягнень

1. До осіб, які скоїли злочини, можуть застосовуватися наступні покарання:

а) основні …..

б) додаткові …..

2. Які з перелічених обставин виключають кримінальну відповідальність:

а) необхідна оборона; б) незакінчений злочин; в) крайня необхідність; г) скоєння злочину неповнолітніми; д) у стані неосудності.

3. Доповніть. Згідно з чинним законодавством України за скоєння злочину мінімальний строк позбавлення волі складає ….., а максимальний …..

4. Які обставини звільняють від кримінальної відповідальності?

5. Розв’яжіть задачу.

Касир будівельного тресту Р. зустріла на вулиці циганку, яка пообіцяла за кілька хвилин зробити її щасливою. Але для цього ворожка попросила «позолотити ручку». ЇЇ слова подіяли подібно до гіпнозу. Касир кинулася на роботу і взяла із службового сейфа усю готівку – понад 10 000 грн. Почаклувавши над рукою, ворожка раптом зникла разом з грошима.

Чи вчинено злочин, який? Чи є обтяжуючі або пом’якшуючі обставини?

6. У чому полягають особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх.

7. За які види злочинів неповнолітні несуть відповідальність з 14 років?

8. Чи тотожні поняття «відстрочка виконання вироку» та «умовне покарання»? Чому?

Відповіді:

1. Основні: громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, арешт; обмеження волі; позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі; штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю покарання.

Додаткові: позбавлення військового спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу та конфіскація майна; штраф, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

2. а, б, д.

3. Мінімальний – 1 рік; максимальний – 15 років або довічне ув’язнення.

4. Необхідна оборона, уявна оборона, затримання особи, яка скоїла злочин; крайня необхідність, фізичний або психічний примус, виконання наказу або розпорядження; діяння пов’язане з ризиком, виконання спеціального завдання з попередження або розкриття злочинної діяльності організованої групи або злочинної організації.

5. Цю ситуацію треба розібрати досить уважно. Дії циганки навряд чи викликатимуть сумніви – вчинене шахрайство (ст.143 ККУ).Щодо дій касира ситуація більш складна. Адже для остаточного висновку недостатньо інформації, яка міститься в завданні. В її діях є ознаки злочину – розкрадання шляхом привласнення (ст. 84 ККУ). Але якщо при розслідуванні цієї події буде встановлено, що Р. не могла усвідомлювати свої дії або керувати ними внаслідок дій циганки («слова подіяли подібно до гіпнозу»), її буде звільнено від кримінальної відповідальності (ст. 12 ККУ) В іншому разі вона нестиме відповідальність. Отже для кваліфікації дій касира, напевно буде призначено судово-психіатричну експертизу.

6. Особливості відповідальності неповнолітніх. Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. Особи, що вчинили злочин у віці від 14 років до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності лише за окремі види злочинів. Неповнолітнього, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо його виправлення можливе без застосування покарання. У цих випадках суд застосовує до повнолітнього примусові заходи виховного характеру. До особи, яка до досягнення віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне діяння суд застосовує примусові заходи виховного характеру. До неповнолітніх можуть бути застосовані такі основні види покарань: штраф, громадські роботи (16-18р., 2міс.–1 рік, 5-10% заробітку; арешт (з16р., 15-45діб); позбавлення волі на певний строк. До повнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у вигляді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади; позбавлення права займатися певною діяльністю. При призначенні покарання неповнолітньому суд врахує: умови його життя та виховання; вплив дорослих, рівень розвитку, та інші особливості особи неповнолітнього. При призначенні покарання неповнолітньому за сукупністю злочинів або вироків остаточне покарання у вигляді позбавлення волі не може перевищувати 15 років. Для неповнолітніх передбачені більш ширші можливості звільнення від кримінального покарання. До неповнолітнього можуть застосовуватися: звільнення від відбування покарання з випробуванням; звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру; звільнення від кримінальної відповідальності та покарання у зв’язку із закінченням строків давності; умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням не застосовується.

7. Особи, які скоїли злочин у віці від 14 до 16 років, підлягають кримінальній відповідальності. Лише за умисне вбивство, посягання на життя державного або суспільного діяча; працівника правоохоронних органів; члена суспільного формування з охорони суспільного порядку і державного кордону або військовослужбовця, судді, народного засідателя або присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною з здійсненням правосуддя; захисника або представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаної з наданням правової допомоги, представника іноземної держави; умисне тяжке тілесне ушкодження; диверсію, бандитизм, терористичний акт; захват заручників; зґвалтування; примусове задоволення статевих бажань неприродним шляхом; крадіжку; розбій; здирництво; умисне знищення або пошкодження майна, пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів; угон або захват залізно дорожнього рухового складу, повітряного, морського або річного судна, незаконне заволодіння транспортних засобів.

8. Поняття «відстрочка виконання вироку» та «умовне засудження» зовсім нетотожні. У ККУ передбачено кілька можливостей для звільнення винного від відбування покарання. Відстрочка виконання вироку може бути застосована до осіб, які мають дітей віком до трьох років. Не дозволяється застосовувати відстрочки до осіб, яким призначено примусове лікування від алкоголізму та наркоманії або тих, які вчинили зазначені в законі небезпечні злочини. Відстрочка може бути призначена на строк від одного до двох років, а для вагітних жінок та жінок, які мають дітей – до досягнення дитиною трирічного віку. Призначаючи відстрочку, суд може зобов’язати винного усунути заподіяну шкоду, піти на роботу чи на навчання, не змінювати без згоди органу внутрішніх справ місця проживання та ін. Після закінчення часу відстрочки суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, або остаточно звільняє його від відбування покарання, або направляє відбувати призначене позбавлення волі. Суд може й достроково скасувати відстрочку, якщо засуджений не виконує покладені на нього судом обов’язки або допускає порушення громадського порядку чи трудової дисципліни.

Принципова різниця між умовним засудженням та відстрочкою полягає в тому, що після закінчення строку відстрочки звільнення від покарання відбувається на основі ухвали суду, а в разі умовного засудження звільнення від покарання відбувається автоматично після закінчення іспитового строку. Умовне засудження може бути призначене в разі засудження особи до виправних робіт чи позбавлення волі. Вирішивши застосувати умовне засудження, суд постановляє не приводити вирок у виконання, якщо протягом іспитового строку (від 1 до 3 років) засуджений не вчинить нового злочину та зразковою поведінкою і чесною працею виправдає виявлену йому довіру. Контроль за поведінкою умовно засуджених, як і осіб покарання яким відстрочено, здійснює орган внутрішніх справ, а щодо неповнолітніх – відповідний орган у справах неповнолітніх. Суд може до закінчення іспитового строку скасувати умовне засудження і направити засудженого відбувати призначене покарання, якщо він систематично порушує громадський порядок, виявляє небажання сумлінно працювати, агресивно себе поводить тощо. У разі вчинення нового злочину суд додає до покарання за новий злочин строк, призначений за попередній злочин.

ІV. Високий рівень навчальних досягнень

1. Визначте не менш ніж три відмінності між амністією та помилуванням.

2. У середньовіччя у Парижі на центральному майдані проводили публічні екзекуції над крадіями – відрубали руки, відсікали голови. Це робилось при величезному скупчені народу з метою залякування. Саме під час екзекуцій багато хто з «глядачів» залишався без гаманця. Що ви думаєте з приводу жорстокості покарань як засобу боротьби зі злочинністю?

3. При призначенні яких видів покарань суд може допустити відстрочку виконання вироку?

4. Розв’яжіть задачу.

Сидорова, даючи свідчення на допиті стосовно свого сина, якого підозрюють у скоєнні тяжкого злочину, надала неправдиві свідчення, прагнучи таким чином забезпечити синові алібі і допомогти йому уникнути кримінальної відповідальності. Чи є в діях Сидорової ознаки злочину? Чи буде вона нести відповідальність?

5. Перелічите стадії судовиробництва.

6. Розв’яжіть задачу.

Іванов і Петров, погрожуючи зброєю, зв’язали сторожа приватного магазину, проникли на територію приміщення, яке знаходилось під охороною та викрали різні товари на 10 тис. грн.

Визначте об’єкти скоєного злочину.

7. 14-річний П’ятаков та 12-річний Кротов поклали на рейки декілька шпал. Машиніст тепловоза Гаврилов своєчасно виявив небезпеку та шляхом екстреного гальмування попередив аварію. Чи підлягають кримінальній відповідальності П’ятков і Кротов? Чи змінилась би юридична оцінка дій указаних вище осіб, якби машиніст тепловоза не зміг попередити аварію?

8. Що таке корупція? Хто є суб’єктами корупційних діянь в Україні? Які засоби боротьби з корупцією передбачені в Україні?

9. Складіть обвинувачивальну промову прокурора проти громадянина Чернова, який скоїв крадіжку 2км. Електричного дроту з лінії металургійного заводу.

Відповіді:

1. Амністія, як правило, поширюється на осіб, що відбувають покарання за певні злочини, та на тих осіб, які вчинили певні злочини, але ще не засуджені судом. Тобто має масовий характер. Помилування на відміну від амністії має індивідуальний характер – милується конкретна особа, яка вже засуджена. Амністії можуть підлягати як особи засуджені так і ті, що ще не засуджені судом. Помилування здійснює Президент України індивідуальним актом (указом). Амністія ж оголошується законом, який приймається вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України.

3. Суд може допустити відстрочку виконання вироку при призначенні покарання у вигляді виправних робіт, службового обмеження для військових, обмеження волі, А також позбавлення волі на строк не більш п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного й інші обставини справи.

4. Згідно з Конституцією України ст.63 особа може відмовитися давати свідчення щодо своїх близьких родичів чи членів родини. Це означає, що за таку відмову людина не буде нести відповідальність. Тобто, громадянка Сидорова мала право не давати свідчень проти свого сина. Але вона цілеспрямовано давала хибні свідчення і таким чином заплутувала слідство. В її діях є ознаки правопорушення – винність, протиправність, караність. Але ознак злочину немає. Отже громадянка Сидорова за дачу хибних свідчень буде притягатися до юридичної відповідальності.

5. Дізнання, попереднє слідство, оперативно-розшукова діяльність.

6. Об’єктом злочину є здоров’я та життя сторожу, а також майнові цінності (товари).

7. П’ятков і Кротов підлягають кримінальній відповідальності тому, що за даний злочин відповідальність настає з 14 років. Згідно з Кримінальним Кодексом України за пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів кримінальна відповідальність настає з 14 років (ст.277).

Запитання для закріплення знань з основ кримінального права

1. Що таке «кримінальне право» і «кримінальне законодавство»?

2. Дайте характеристику Кримінального Кодексу України.

3. Назвіть основні завдання кримінального законодавства.

4. Які принципи кримінального права ви знаєте?

5. Коли був прийнятий новий Кримінальний Кодекс України?

6. Назвіть ознаки, що характеризують наявність злочину.

7. Що таке «склад злочину»?

8. Що може бути об’єктом кримінально-правової охорони?

9. Що таке «злочин»?

10. Які стадії вчинення злочину ви знаєте?

11. Що таке «готування до злочину»?

12. Що таке «замах на злочин»?

13. Назвіть ознаки, які характеризують наявність злочину.

14. Які види злочинів передбачені законодавством?

15. Назвіть основні стадії вчинення злочину.

16. Що таке «кримінальна відповідальність»?

17. Що таке «кримінальне покарання»?

18. Назвіть ознаки кримінального покарання.

19. Які види покарань передбачені чинним кримінальним законодавством?

20. Назвіть обставини, які пом’якшують кримінальну відповідальність.

21. Назвіть підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

22. Що таке «неосудність»?

10. Запитання для закріплення знань з основ кримінального права

1. Що таке «кримінальне право» і «кримінальне законодавство»?

2. Дайте характеристику Кримінального Кодексу України.

3. Назвіть основні завдання кримінального законодавства.

4. Які принципи кримінального права ви знаєте?

5. Коли був прийнятий новий Кримінальний Кодекс України?

6. Назвіть ознаки, що характеризують наявність злочину.

7. Що таке склад злочину?

8. Що може бути об’єктом кримінально-правової охорони?

9. Що таке злочин?

10. Які стадії вчинення злочину ви знаєте?

11. Що таке «готування до злочину»?

12. Що таке «замах на злочин»?

13. Назвіть ознаки, які характеризують наявність злочину.

14. Які види злочинів передбачені законодавством?

15. Назвіть основні стадії вчинення злочину.

16. Що таке «кримінальна відповідальність»?

17. Що таке «кримінальне покарання»?

18. Назвіть ознаки кримінального покарання.

19. Які види покарань передбачені чинним кримінальним законодавством?

20. Назвіть обставини, які пом’якшують кримінальну відповідальність.

21. Назвіть обставини звільнення від кримінальної відповідальності.

22. Що таке «неосудність»?