Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Статьи / Морально-етичні принципи Олекси Тихого

Морально-етичні принципи Олекси Тихого

  • Украинский язык

Поделитесь материалом с коллегами:





Морально – етичні принципи Олекси Тихого



Зміст

  1. Вступ.

  2. Основні морально-етичні принципи людини - громадянина за Олексою Тихим.

  3. Олекса Тихий – взірець морально – етичних принципів.

  4. Морально-етичні принципи у співвідношенні людини і держави: шляхи впливу громадянського суспільства на політику держави.

  5. Висновок.

  6. Додатки.

  7. Використана література.

Вступ

Кожна історична епоха має певні характерні тільки їй риси. Сучасний період розвитку суспільства, його принципи і життєві вимоги історично відрізняються від того, в якому жив наш земляк, син Донеччини, борець і правозахисник, що розпочав свій життєвий шлях з маленького і майже нікому не відомого хутора Їжівка Костянтинівського району, Донецької області, О. Тихий – Тихий Олексій Іванович.

Сьогодні ми маємо говорити про морально – етичні принципи Олекси Тихого – громадянина, патріота, педагога і просто людини, яка сама обрала свій шлях, своє життєве кредо, а може, навіть сам того не усвідомлюючи, він обирає шлях у безсмертя.

Варто сказати, що тоді моральність практично була зв’язана з радянською ідеологією, вірою в прекрасне комуністичне майбутнє, а етичні принципи підпорядковувались єдиній меті – ефективного управління людиною.

Актуальність даного дослідження полягає в тому, щоб висвітлити сучасному суспільству морально – етичні принципи нашого земляка педагога, правозахисника, філософа і просто людини, яка віддано боролася за незалежність України, рівноправність української мови, права і свободи кожного громадянина, за право любити свою Батьківщину, рідну Донеччину, що є свідченням глибокого патріотизму.

Мета: відкрити нові, ще недосліджені сторони життя Олекси Тихого, особливу увагу привернути до його морально – етичних принципів, а саме:

  • Любов до Батьківщини як невід’ємна частина людського життя.

  • Значимість української мови – основи ознак нації.

  • Свобода і культурний рівень народу – основа прогресу справжнього людського життя.

  • Роль інтелігенції, її значимість у розвитку суспільних відносин.

  • Зростання свідомості кожного громадянина шляхом виховання підростаючого покоління.

  • Рівні права і свободи кожного громадянина незалежно від його віросповідання та громадянської позиції.

  • Роль особистості в розвитку суспільства.





  1. Основні морально – етичні принципи людини – громадянина за Олексою Тихим

Для О. Тихого прекрасною була морально сформована, довершена людина – громадянин, яка має власну життєву позицію, а естетична ж краса особистості розглядалась ним в тісному взаємозвязку етичних і естетичних компонентів, що зумовлюють існування власне індивідуальності кожної людини.

Живучи в радянському суспільстві, де власне бачення розвитку держави, а зокрема України, каралося законом, він як свідома особистість інакше бачив зростання незалежної України.

О. Тихий не просто зневірився в радянській ідеології та її методах. Але й відверто опозиціонував себе владі, можливо, навіть не розуміючи всього до кінця. Його рядки написані в далекому 1972 році стали пророчими: «Усе, що стосується культури в сьогоднішньому житті, мені здається беззмістовним, безглуздим. А майбутнє являється трагічним і пустим…»

«Людей, що живуть на Донеччині і зневажають український народ, можна порівняти з колоністами і плантаторами.

Тільки жалюгідним покидькам байдуже, де жити, кому служити. Вони за гроші готові продати і рідну неньку, - звертає увагу патріот, - патріотизм, національна гідність, любов до свого народу, свого міста, села, рідного слова, до рідної пісні, природи, історії – ось зерна, які ми повинні сіяти в душі дітей, а на Донеччині сходи цих зерен безжально, по - варварському знищуються, і виростає в душах дітей чортополох». Його глибоко обурювало те, що українці, що народились і виросли на Донеччині, соромляться признатися, що вони українці, говорити українською мовою, бо їх називають «хохлами», «бандерами». Свою думку він підкреслює словами: «Донеччина – це шоста частина всього населення Української РСР. Її культурний та національний розвиток може послужити або гарним прикладом для всієї України, або ганебним, холероподібним. І в другому випадку ганьба та прокляття падають на голови кожного з нас, донбасівців».

Ще однією актуальною моральною цінністю, яку пропагує О. Тихий, є визначення рівності прав усіх людей у суспільстві, що мають можливість здобувати освіту, працювати, а головне – спілкуватися рідною мовою.



Олекса Тихий основною моральною цінністю вважає мову - головну етичну рису кожного народу, навіть самого найменшого. Обов’язком людини – представника свого етносу є потреба знати свою мову і передати її у спадок дітям і онукам з вихованням у нащадків необхідності зберігати її як живу і постійно вживану.

Свою думку він доводить наступними словами: «Кожна людина вправі зберігати свою національну приналежність. Кожна людина вправі зберігати своє національне лице, свою мову, культуру традиції, прагнути і мати змогу повернутись на землю своїх предків. Все це повинні мати і не українці в Донеччині.» О. Тихий затверджує думку про те що, людина має право говорити в кругу сім’ї, зі своїми одноплеменцями рідною мовою. Годилось би заохочувати створення греками, білорусами, росіянами, євреями, татарами та іншими представниками національних меншин у Донбасі національних суспільних, культурних товариств з метою вивчення рідної мови, культури та історії свого народу. Людина щирого серця та світлої душі, Олекса підкреслює:

«Я – інтернаціоналіст за переконанням, зичу свободи, національної незалежності, матеріального добробуту та культурного розвитку … всім народам. На земній кулі не повинно бути голодних, колоніальних, відсталих і малих народів. Хай кожний народ, творить свою культуру і науку …»

Тихий визначає, що бажання знати свою мову, з гордістю говорити українською, сприяти розвитку своєї культури, пишатися досягненнями є невід’ємною моральною якістю українця – громадянина. Суспільство і держава повинні створити сприятливі умови для розвитку як для основної нації, так і для національних меншостей, які живуть і працюють на благо держави - України. Значимість української мови як основи ознаки нації і держави, повага до національних надбань інших народів вважаються Олексою патріотичними, інтернаціональними, такими, що відповідають вимогам міжнародних стандартів прав людини.



  1. Олекса Тихий як взірець морально – етичних принципів

Втілюючи в життя свої конструктивні пропозиції щодо реальних суспільних змін, Олекса Тихий писав:

«У мільйонів людей не може не пробудитися цікавість, розуміння, а потім і свідома праця на ниві піднесення рідної культури, почуття Людської гідності та національної гордості. Я вірю, - пише автор у статті «Думки про рідний Донецький край,» - що така свідомість неминуче прийде в мою Донеччину. І хотілось би, щоб це сталося якомога швидше. Основною ж культури будь – якого народу є його рідна мова. Багата, колоритна, милозвучна, мелодійна, українська мова. Яку народ проніс через віки поневірянь, принижень, зневаги».

Його філософська етика про історію розвитку та сутність моралі регулювання поведінки людини є особливо актуальним поняттям моральної свідомості людини.

«Патріотизм, національна гідність, любов до свого народу, свого міста, села, любов до рідного слова, до рідної пісні, природи, історії».

До сфери моралі ( за Олексою Тихим) ми відносимо своєрідні соціальні стосунки між людьми та групами людей, власне саму поведінку людини чи окремої групи людей. Олекса Іванович один із десяти членів – засновників Української громадянської групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ), борець за права людини. Він виступав проти несправедливості, проти порушення елементарних людських прав. За це його жорстоко карала влада і врешті – решт убила.

Він як дисидент надавав максимального значення моральності, що засвідчила його публіцистичні праці в редакції газети «Радянська освіта», «Думки про рідний Донецький край», «Лівіше серця Україна». О. Тихий не відступник від суспільства: «Я для того, щоб жив мій народ, щоб піднімалась його культура, його голос».

Всі ці явища формують складну структуру морально – етичної поведінки людини, якості її характеру, всю її моральну свідомість.

О. Тихий завжди поводив себе у відповідності зі своєю совістю. Із спогадів близьких: «Мамі прочитай і скажи, що в мене все в порядку, переживати нема чого. Що я жив чесно і робив тільки те, що повинен був робити, а засудили не за діла, а тільки тому, що комусь захотілося показати закони не писані».

Це давало йому право на оцінку таких явищ, з яких він не соромився робити власні висновки, навіть якщо вони йшли всупереч офіційним. По суті, це право на оцінку суспільних явищ стає для нього моральною частиною його прояву в дисидентському русі, закономірно підкріпленим правом на власну думку, вчинок, почуття. Навіть на суді О. Тихий проявляє неабиякий опір цілій радянській системі: «Як я вже говорив, винуватим себе я не признаю ні за єдиним пунктом звинувачення, - заявив Олекса у своєму останньому слові. – Мені доводиться захищатися не тільки проти слідчих, які сфабрикували «справу», але і проти мого адвоката. Чи можна після такого досвіду вірити, що суд винесе справедливий вирок? Хто ж підтримає авторитет радянської влади? Тільки прокурори, суди і КДБ, але не такі, як я чи Руденко…»

Прокурор визнає Тихого особливо небезпечним злочинником -рецидивістом.

У важких умовах табірного життя, в умовах постійних провокацій, дезінформації, інформаційного голоду, морального і фізичного виснаження відбувалося перевиховання «антирадянського елементу», але здійснити свій виховний вплив на Олексу, навіть таким жорстоким методом, не вдалося.

Чітка лінія моралі й етики О. Тихого, спрямована на вдосконалення суспільних відносин в добу соціалізму, що стали актуальними і для сучасного суспільства. На жаль, ніщо з тих слів не застаріло в Україні. Рекомендації, як вижити українцям в Україні, залишаються актуальними.

Вирішення будь – яких суспільних проблем будуть неефективними без опори на моральну складову. Важливий тут також рівень моральної культури суспільства. А суспільство не розуміє тих, хто стає «небезпечним» для дій соціальних суб’єктів.

Це допомагає нам усвідомити цінність морально – етичної складової, яка втілена в саме життя О. Тихого. Безкомпромісність його етики у постійному становленні особистості порушення яких було б зрадою самого себе, оскільки ці цінності були складовою моральної культури і свідомості.

  1. Морально – етичні норми у співвідношенні людини і держави: шляхи впливу громадянського суспільства на політику держави.

О. Тихий вважав: «Українці – один з найбільш свободолюбних, демократичних за своїм життєвим укладом, трудолюбних і миролюбних народів світу. Понад 300 років трагічна доля його в умовах поділу між міцними сусідами… про інтенсивних намаганнях асиміляції, не знищили прихованих українцем мови, віри, традицій, прагнення до незалежності й демократії».

Розуміючи, що кожний чоловік, група людей, поодинокий народ керується певними нормами моралі, Тихий пропонує можливі форми опору, спрямовані на рятування від культурного і духовного знищення українського народу:

  • Уживання тільки рідної мови на рідній землі і цим укріплення себе і свого народу;

  • Відмовлення від навчання в школах і в інших навчальних закладах з російською мовою навчання;

  • Спілкування рідною мовою;

  • Стримуватися від горілки, многословлення, куріння тютюну;

  • Не користуватися предметами розкоші, особливо такими, які не мають художнього значення і не приносить користі;

  • Не накопичувати грошей і коштовностей заради них самих, а помагати людям, що попали в біду, талановитим дітям і молоді, батьки котрих не мають можливостей забезпечити нормальні умови для освіти і розвитку творчих задатків;

  • Не виїжджати на роботу поза межі України;

  • Відстоювати своє право, право інших людей, свободу, честь, гідність, відстоювати суверенітет України;

  • Виявляти і оголошувати які б це не були порушення закону, від кого вони не виходили б.

Форми опору, які рекомендує Тихий, практично є алгоритмом поведінки кожного, члена суспільства, яка приводить до свідомого впливу на державу громадськості в цілому. О. Тихий чітко визначає, що «українці повинні мати право свободи жити на рідній землі, користуватися рідною мовою, обстоювати усю духовну спадщину, одержану від предків, захищати від осквернення свої національні святощі».

Олекса визначає, що українські патріоти зобов’язані взяти на себе моральну відповідальність, за долю нації. В основу цієї боротьби Тихий покладає лише морально – етичні принципи: «Ми – демократи. Для нас вищими принципами громадського і національного співжиття є Загальна Декларація Прав Людини ООН, пакти і документи ООН про суверенність і незалежність націй і народів».

О. Тихий підтримує ідею, за якої стає сильним громадянське суспільство, яке складається зі свідомих патріотів України, здатне впливати на політичну діяльність держави: «Ми проти: підтримки боротьби за незалежність танками і ракетами, нав’язування колишнім народам певних ідеологій, диктатур, способу життя, незалежності, яка завойовується ціною мільйонів жертв, братовбивчих воєн, мільйонів емігрантів, мільйонів політв’язнів».

Виступаючи проти примусової русифікації, Олекса говорить наступне: «Я проти примусової українізації росіян, євреїв, греків та інших. Кожна людина має право на самосвідомість. Ніхто не вправі забороняти росіянину, білорусу, греку та єврею вчити та виховувати своїх дітей рідною мовою свого народу вчити та виховувати своїх дітей рідною мовою свого народу на основі його культури, традицій. Але навчальні заклади, що готують робітників та спеціалістів для народного господарства, повинні готувати їх українською мовою. Звичайно, якась частина робітників і спеціалістів може покинути Україну і переселитись на свою батьківщину, але галасувати проти цілком законних прав суверенного народу, яким є і український, зокрема, його частка в Донеччині, ніхто, крім запеклих не буде». Таким чином, Олекса визначає, що політика держави і сама держава напряму може змінюватися під впливом громадянського суспільства, а не навпаки.

Олекса Тихий вважав: «Україна мусить стати незалежною, демократичною, духовно багатою, матеріально забезпеченою, з високим рівнем розвитку освіти, науки, національною за суттю, змістом і формою культури державою». Це можливо лише при умові постійної співпраці громадянського суспільства та правої держави європейського зразка.









Висновок

Виходячи з вище вказаного хочеться стверджувати, що людське життя, неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке, як полин.

Людське життя… Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед і гірке, як полин. Люди, їх мільйони … усі вони зовсім різні і чимось неповторні. Вони, мов ті зорі на небі, що горять своєрідним світлом. Так і життя кожної людини – це стежина, встелена різнобарв'ями долі. Стежина життя … Це по ній гідно, з високо піднятою головою пройшов патріот України Олекса Тихий, людина породи нескорених, непереможених.

Чи хвилює кожного з нас питання: хто я? Навіщо я прийшов у цей світ? Куди йде моє життя? Що я залишу після себе? Чи хтось колись про мене згадає? Здається, прості запитання, але дати відповідь на них зможе не кожний.

Наш земляк Олекса Тихий ще в молодості склав для себе життєве кредо, наче 10 Божих заповідей.

«Я маю людську гідність, національну гордість. Нікому не дозволю топтати ні перше, ні друге»

Ось лише одна заповідь людини, яка не втратила сенс життя навіть тоді, коли біль фізичний і душевний були нестерпними.

Хтось би зламався, відмовився, але не він, бо як можна зрадити самому собі. «Прагну щоб моє «я» було гідне наймення «людина».

У статті «Думки про рідний Донецький край» О.Тихий пише: «Мене вчили і я вчив, що не хлібом єдиним живе людина, що сенс життя в творенні добра людям, у піднесенні матеріального та культурного рівня народу, в пошуках істини, в боротьбі за справедливість, національну гордість та людську гідність, у громадянській відповідальності за все, що твориться за мого життя…»

Педагог за освітою, інтернаціоналіст за переконанням, українець за національністю, О.Тихий вбачав майбутнє України в моральному зростанні нації.

Попри величезні соціально - економічні проблеми, існує й велика проблема духовності і моральності.

Дамо тлумачення слово «моральність»

Моральність – одна зі сторін суспільної свідомості, яка через уявлення і поняття відображав реальні стосунки й регулює моральний бік діяльності людини.

Він прагнув виховувати, навчати свідомих українців, високоморальних громадян, здатних вирішувати будь – які проблеми: економічні, політичні, соціальні тощо.

Мова, - за словами борця, - одна з основних ознак нації. Мова – фундамент культури. Рідна мова – найдорожчий скарб народу, підвалина інтелекту, основа патріотизму, духовності й моральності.

Основою культури будь – якого народу є його рідна мова. Багата, українська мова, яку народ проніс через віки поневірянь, принижень.

«Треба бережливо, з повагою ставитись до нашої рідної, чудової української мови. Це наш скарб, велика спадщина, яку кожний з нас і в першу чергу ви, повинні берегти і розвивати. Зрікатись рідної мови принизливо і аморально.»

Він любив Донеччину, любив всім своїм єством:

«Люблю свою Донеччину, її степи, байраки, лісосмуги, терикони. Люблю трударів землі, заводів, фабрик, шахт». Постійно постає запитання: «Як така людина, що була небайдужою до життя, патріота на довгі роки до радянських концтаборів? Чому? Його таврували клеймом «особливо небезпечним рецидивіст, засуджений за антирадянську». А ми скажемо: «Людина з великим людським серцем! Один із засновників Гельсінської групи з прав людини, просто порядна людина!»

Усе своє життя він дотримувався кришталево чистої моральної позиції. І це прискорило його трагічний кінець.

Справді, він високоморальна людина, яка любила, шукала вдосконалення суспільства, і перш за все, українського.

Моральність його у вихованості батьками – селянами, ввічливості, благородстві, доброзичливості, делікатності, совісності, приязності…

Ми не ідеалізуємо особу Олекси Тихого, ми сучасне покоління обираємо його за приклад.

Сьогодні життя вимагає від нас бути справжніми патріотами, утверджувати принципи загальнолюдської моралі на національному ґрунті.

Нове життя нового прагне рішення. Щоб боротись за Україну потрібно жертвувати найдорожчим – життям. Вони, хто стояв на холодному Майдані; вони хто загинув за незалежність в революції Гідності і став Небесною сотнею; вони хто захищає цілісність України – побратими, нащадки О.Тихого.

Стверджуються слова однодумця, соратника О.Тихого, поета – земляка, який розділяв тяжку долю табірника – Василя Стуса:

А проте:

Ми ще повернемось

Бодай – ногами вперед,

але: не мертві,

але: не переможні,

але: Безсмертні!

Вчимося у Олекси жити, любити, вірити, шукати сенс життя. А закінчити виступ хочеться притчею:

Колись один мудрець відкрив своєму онукові життєву істину:

  • У кожній людині відбувається боротьба, дуже схожа на протистояння двох вовків. Перший Вовк символізує зло: заздрість. Егоїзм, амбітність, брехливість, жадібність, зраду… другий вовк – добро: миролюбність, любов, доброту, відданість.

Онук, який перейнявся словами дідуся до глибини душі, залишився й запитав:

  • А який же Вовк перемагає? Старий посміхнувся й відповів:

  • Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш!

Тож плекайте в собі риси борця за справедливість, виховуйте патріотизм, будьте високоморальними, такими, якими хотів бачити наше покоління дисидент, борець за створення незалежної України – Олекса Тихий. Поки живуть борці за Україну, доти житиме Олекса Тихий.



Словник

  1. Мораль система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.

  2. Моральність термін, найчастіше вживається в мові і літературі як синонім моралі, іноді  етики. У більш вузькому значенні моральність — це внутрішня установка індивіда діяти відповідно до своєї совісті і свободи волі — на відміну від моралі, яка, поряд з законом, є зовнішньою вимогою до поведінки індивіда. Етика ж — назва науки про мораль.

  3. Етика наука, що вивчає мораль. Філософська дисципліна, яка вивчає мораль, суспільні норми поведінки, звичаї.[1]

  4. Дисидент (лат. dissidens - відступник) — людина, політичні погляди якої істотно розходяться з офіційно встановленими в країні, де вона живе; політичний інакодумець. Часто це призводить до гонінь, репресій і переслідувань його з боку влади. В католицьких державах у середньовіччі особи, яких вважали відступниками від католицтва; з часів Реформації — християни, що не дотримувалися панівного в даній державі віросповідання (католицького чи протестантського). В СРСР з кінця 50-х до середини 80-х — учасники опозиційного руху.

  5. Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність.

































































Література



Выберите курс повышения квалификации со скидкой 50%:

Автор
Дата добавления 08.11.2016
Раздел Украинский язык
Подраздел Статьи
Просмотров131
Номер материала ДБ-333394
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх