Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Иностранные языки / Научные работы / Научная работа на тему:" МЕТАФОРЫ В РАССКАЗАХ СОМЕРСЕТА МОЭМА"
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 26 апреля.

Подать заявку на курс
  • Иностранные языки

Научная работа на тему:" МЕТАФОРЫ В РАССКАЗАХ СОМЕРСЕТА МОЭМА"

библиотека
материалов


Міністерство освіти і науки України

Управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації

Луганська обласна Мала академія

наук учнівської молоді

Стахановська філія



Відділення: мовознавство

Секція: англійська мова



МЕТАФОРИ В ОПОВІДАННЯХ СОМЕРСЕТА МОЕМА



Роботу виконала:

Кравцова Анастасія Олексіївна,

учениця 9-Б класу

навчально-виховного комплексу «Стахановська спеціалізована школа

І ступеня – гімназія № 8»

Стахановської міської ради

Луганської області

Науковий керівник:

Аль-Кабаб Балкіс Абдулвахабівна,

учитель англійської мови НВК № 8,

Вчитель:

Аль-Кабаб Балкіс Абдулвахабівна,

учитель англійської мови НВК № 8


Луганськ2014

ЗМІСТ



ВСТУП


Кожна мова унікальна та має свої особливості. Людина, що володіє будь-якою іноземною мовою, використовує різноманітні лексичні одиниці, знає різні граматичні та фонетичні закони мови. Однак нерідко мовці виявляються безпорадними перед простими мовленнєвими ситуаціями, що вимагають певної комунікативної стратегії. Виникають парадокси мовленнєвого спілкування: людина час від часу відчуває повну нездатність до мовленнєвої взаємодії з іншими членами цього ж мовного колективу. І справа зазвичай не в незнанні мови, а у невмінні коректно нею користуватись, тобто в невмінні «поставити» себе в тій чи іншій мовленнєвій ситуації [28].

Один з найважливіших доступів до концептуальної картини світу надає метафора. Величезне значення метафори полягає у використанні її в художніх творах. Текстом художнього твору є абсолютно особливий матеріал. Як підкреслюється багатьма ученими, природна мова є лише будівельним матеріалом для художнього тексту [5, c. 13-21]. Дуже велику роль у сприйнятті художнього тексту відграють фонові знання читача. Художній твір породжує у свідомості того, хто читає, різні асоціації, які задаються як самим текстом, так і досвідом читача. Немає жодного автора, який не скористався б метафоричним перенесенням для того, щоб в яскравих кольорах описати героїв, різні явища та дії. Не виключення й оповідання Сомерсета Моема.

Вивченням метафори займалися багато сучасних та зарубіжних лінгвістів. Наприклад, Арнольд І.В. у своїй роботі «Стилістика сучасної англійської мови» надає відомості про словесні засоби – всі види образного вживання слів, словосполучень та фонем, поєднуючи всі види переносних назв загальним терміном «тропи». Зображувальні засоби вживаються для опису та є переважно лексичними. За словами Арнольда, сюди входять такі типи переносного вживання слів та виразів, як метафора, метонімія, гіпербола, іронія, літота, перифраз тощо [2, c. 13].

Девідсон Д. у своїй праці «Що означають метафори» розглядає поняття метафори. Він стверджує, що метафори означають тільки те, що означають слова, що входять до них, взяті у своєму буквальному значенні. За його словами, метафору не можна перефразувати. Крім того, Девідсон зазначає, що коли ми розуміємо метафору, то називаємо те, що зрозуміли, – «метафоричною істиною» [12, c. 34].

Харченко В.К. у своїй роботі «Функції метафори» виділяє ряд основних функцій метафор для того, щоб визначити її роль у мові [23, c. 21].

Із українських дослідників метафори як особливого художнього тропу назвемо Жуйкова М., Тараненко А., Голубовську В., Забуранную А. та ін.

Актуальність роботи визначається неоднозначністю подання метафори як мовної одиниці, а також низьким рівнем вивчення метафори в оповіданнях С. Моема.

За основу практичної частини роботи були взяті оповідання Сомерсета Моема. Наш вибір не випадковий, бо творчість Сомерсета Моема широко використовується в дослідженнях. Новизна нашого дослідження полягає в тому, що в публікаціях відсутні відомості, пов’язані з класифікацією метафор (за Скляревською) в оповіданнях С. Моема.

Мета наукової роботи: узагальнити відомості про метафору як засіб мовної виразності, прокласифікувати їх в оповіданнях Сомерсета Моема.

Для досягнення мети нами були поставлені наступні завдання:

  • визначити ступінь дослідження даного питання в критичній літературі;

  • розглянути словесні засоби мовної зображальності;

  • з’ясувати, що таке метафора, визначити її основні функції;

  • встановити основні типи метафор, метафоричних перенесень;

  • класифікувати метафори з різних оповідань Сомерсета Моема.

Об'єкт дослідження: оповідання Сомерсета Моема.

Предмет дослідження: метафори в оповіданнях С. Моема.

РОЗДІЛ 1

СЛОВЕСНІ ЗАСОБИ ХУДОЖНЬОЇ ОБРАЗОТВОРЧОСТІ.


Велика кількість понять і термінів стилістики запозичена з риторики, і вони мало змінилися упродовж століть. І все ж думки про предмет, зміст та завдання стилістики надзвичайно різноманітні і в багатьох випадках виявляються несумісними [8, c. 24]. Пояснюється це частково різноманітністю зв'язків стилістики з іншими частинами філології та різницею її можливих застосувань, а також певною інерцією, тобто живучістю застарілих уявлень [29].

Аналіз мови художніх творів здійснювався і досі здійснюється через розподіл стилістичних засобів на образотворчі та виразні.

Образотворчими засобами мови при цьому називають всі види образного вживання слів, словосполучень та фонем. Образотворчі засоби служать для опису і є здебільшого лексичними.

Засоби художньої зображальності, засновані на особливих прийомах вживання слова, численні та різноманітні. Іноді всі вони об’єднуються під назвою фігури (у минулому вони називалися риторичними фігурами, а зараз зазвичай говорять про фігури мови або стилістичні фігури). Але частіше термін «фігура» вживається у вузькому розумінні, з числа фігур виключаються тропи.

Троп (грец. tropos – зворот) – узагальнена назва стилістичних прийомів, що полягають у вживанні слова в переносному значенні з метою досягнення особливої зображальності, образності [11, c. 17]. Оскільки перенесення значення (або, як іноді говорять, перенесення назви) може відбуватися на основі зіставлення різних ознак, тропи можуть бути різних видів, кожен з яких має власну назву. Суть тропів полягає в зіставленні поняття, представленого в традиційному вживанні лексичної одиниці, і поняття, що передається цією одиницею в художній мові при виконанні спеціальної стилістичної функції. Тропи відіграють важливу, хоча й допоміжну роль у тлумаченні та інтерпретації тексту, але стилістичний аналіз передусім повинен призводити до синтезу тексту і ніяк не може бути зведений тільки до розпізнавання тропів. До основних тропів належать метафора, метонімія, іронія та гіпербола; до різновидів основних тропів відносяться уособлення, синекдоха, літота. Що ж стосується метафори, то вона зазвичай визначається як приховане порівняння, яке здійснюється шляхом застосування назви одного предмета для іншого і виявляє таким чином якусь важливу рису другого [2, c. 34].

О, never say that i was false of heart, Though absence seemed my flame to qualify [32].

Слово flame вжито метафорично, воно означає кохання і підкреслює його запал, пристрасність.

Але існують деякі засоби художньої зображальності, які відносяться фахівцями то до тропів, то до фігур, або не відносяться ні до тропів, ні до фігур. Повної чіткості в класифікації тропів і фігур немає. Наприклад, епітет, порівняння, перифрази в деяких посібниках відносяться (або частково належать) до тропів, а в інших посібникахні.


РОЗДІЛ 2

РОЛЬ МЕТАФОРИ В РОЗУМІННІ ЛІТЕРАТУРНОГО ТЕКСТУ

2.1 Поняття метафори

Мета́фора (от др.-греч. μεταφορά — «перенос», «переносне значення») – троп, слово або вираз, який використовується в переносному значенні, в основі якого лежить не назване порівняння предмету з яким-небудь іншим на підставі їх спільної ознаки [27].

Метафора, як правило, визначається як приховане порівняння, яке використовує ім'я одного предмета до іншого, що виявляє таким чином якусь дуже важливу особливість другого [2, c. 45]. Крім того, ці відносини засновані на подібності знаків двох концепцій. Метафора, таким чином, є одним із способів відображення дійсності. Значення цього стилістичного прийому у стилі художньої мови важко переоцінити. Метафора часто розглядається як один із способів точного відображення дійсності. Але це поняття відносне. Для того, щоб створити будь-яку метафору, не існує ні інструкцій, ні довідників, аби визначити, що вона «означає» або «про що говорить». Дізнатися, що це метафора, можна лише за наявністю в ній художнього початку. Вона може визначати певний ступінь артистизму. Не може бути метафор, позбавлених артистизму, гумору. Безумовно, є метафори невдалі, але і в них є артистизм, навіть якщо він зовсім не потрібний.

Д. Девідсон стверджує, що метафори мають на увазі тільки те (або не більше), що означають слова, що входять до них та прийняті в буквальному сенсі [12, c. 17]. Ця теза повністю відрізняється від відомих сучасних поглядів, тому те, що говорить Девідсон, носить критичний заряд. Коли метафора вільна від перешкод і помилок у погляді на неї, вона стає більш цікавим феноменом.

Думка про семантичну подвійність метафори має різні форми – від відносно простої в Аристотеля до складної у М. Блека. Вона є спільною для тих, хто припускає буквального парафразу метафори, і тих, хто заперечує цю можливість. Деякі автори підкреслюють, що метафора, на відміну від слововживання, дає прозріння, проникає в суть речей. Але і в цьому випадку метафора розглядається як один з видів комунікації, який, як і її більш прості форми, передає істину та брехню про світ, визначаючи, що метафоричне повідомлення незвичне, і сенс його глибший або майстерно прихований [9, c. 36-37].

Погляд на метафору як на засіб передачі ідей, нехай навіть незвичайних, здається Девідсону настільки ж невірним, як і ідея, яка лежить в основі цього погляду про те, що метафора має особливе значення. Девідсон згоден з тим, що метафору не можна перефразувати, він вважає, що це відбувається не тому, що метафори додають щось абсолютно нове до буквального вислову, а тому, що просто нічого перефразувати. Парафраза, незалежно від того, можлива вона чи ні, відноситься до того, що сказано: ми просто намагаємось передати те ж саме іншими словами [12, c. 56]. Але якщо Девідсон правий, то метафора не повідомляє нічого, крім свого буквального змісту. Не заперечується той факт, що метафора своєрідна і може показувати свою «родзинку» за допомогою інших слів.

Девідсон вважає, що метафора пов'язана з образним використанням слів та речень і цілком залежить від звичайного або буквального значення слів, а значить, і від речень, які з них складаються [12, c. 58].

Девідсон показав, що марно пояснювати функціонування слів, коли вони створюють метафоричні значення чи висловлюють особливу поетичну або метафоричну істину. Ці ідеї не можуть пояснити метафори – метафора сама по собі пояснює їх. Коли ми розуміємо метафору, можемо назвати те, що ми зрозуміли під «метафоричною істиною» (metaphorical truth), і якось пояснити, у чому полягає її «метафоричне значення». Буквальні значення та відповідні умови істинності можуть бути приписані словам і пропозиціям незалежно від якихось особливих контекстів вживання. Ось чому звернення до них дійсно має пояснювальну силу [12, c. 76].

Певні слова в метафорі набувають нових значень. Метафора залежить від буквального значення: уявлення значення метафори повинне враховувати, що первинне або буквальне значення слів залишається дієвим і в їх метафоричному використанні. Тоді, напевно, можна пояснити метафору як випадок неоднозначності: у контексті метафори певні слова мають і нове, і своє первинне значення; сила метафори прямо залежить від нашої невпевненості та наших коливань між цими двома значеннями. Багатозначність слів трапляється, тому що в звичайному контексті слово означає одне, а в метафоричному – інше, але в метафоричному контексті зовсім не обов'язкові коливання [31]. Іноді буває так, що слово в одному і тому ж контексті має два значення, причому необхідно одночасно враховувати їх обидва. Якщо слово припускає тотожність значення, можна сказати: те, що на поверхні, виступає як одне слово, насправді являє собою два слова. Гра слів – частий прийом, але метафора далека від нього. Метафора не потребує подвоєння: якими значеннями ми наділили слова, такі значення і зберігаються при прочитанні всього вислову [31].

Припущення щодо аналогії з грою слів можна модифікувати, приписавши ключовому слову (або словам) в метафорі два різних значення – буквальне та образне одночасно. Можна уявити буквальне значення як приховане, як щось відчутне, що впливає на нас, не виявляючись у контексті відкрито, тоді як образне значення несе основне навантаження. У цьому випадку має існувати правило, що пов'язувало б обидва значення, тому що інакше таке пояснення зведеться до теорії неоднозначності. Це правило стверджує, що принаймні для багатьох типових випадків слово, що виступає у своєму метафоричному значенні, додається до всього того, до чого воно додається у своєму буквальному значенні, плюс до чогось ще [31].

У метафоричному контексті слово набуває нового значення, і, таким чином, використання метафори дає можливість дізнатись це значення. У деяких випадках насправді не важливо, чи будемо ми думати про слово, що зустрілось в якомусь контексті, як про метафору або як про заздалегідь використане у відомому, але все ж буквальному смислі. У тому ж контексті метафоричне слово, яке використовувалось сотні або тисячі разів, залишається метафорою, у той час коли інше може бути сприйнятим як буквальне з першого разу.

Якщо б метафора, як і багатозначне слово, мала два значення, можна було б очікувати, що людина зможе описати її особливе, метафоричне значення, потрібно тільки чекати, коли метафора зітреться, тобто образне значення живої метафори повинно назавжди відбитися в буквальному значенні мертвої. Незважаючи на те, що деякі філософи поділяють цю точку зору, Девідсон вважає її неправильною.

Можна дізнатися про метафори багато цікавого, якщо зіставити їх з порівняннями, тому що порівняння прямо говорять те, до чого метафори нас тільки підштовхують. Тут потрібно врахувати складність процесу підбору порівнянь, які б точно відповідали конкретній метафорі.

Щодо теорії еліптичного порівняння та її більш витонченого варіанту, який дорівнює образне значення метафори до буквального значенням порівняння, то в них, на думку Девідсона, є загальний великий недолік [12, c. 93]. Вони роблять глибинне, неявне значення метафори очевидним і доступним. У кожному конкретному випадку приховане значення метафори може бути виявлено шляхом вказівки на те, що є зазвичай простим порівнянням.

Метафори часто важко інтерпретувати і зовсім неможливо перефразувати.

Метафора і порівняння – це тільки два види прийомів серед нескінченної кількості засобів, що змушують порівнювати та зіставляти, привертають увагу до тих чи інших явищ навколишнього світу. Метафора змушує помітити те, що інше могло б залишитись непоміченим.

Найбільш очевидна семантична різниця між метафорою та порівнянням полягає в тому, що всі порівняння справжні, а більшість метафор – ні. Справа, звичайно, не в якійсь абсолютній неправді, а в тому, що воно має бути сприйняте як помилкове. Зазвичай тільки тоді, коли речення сприймається як помилкове, йому надається статус метафори. Можливо, тому хибність більшості метафоричних виразів очевидна, а всі порівняння – тривіально правдиві. Абсурдність або протиріччя в метафоричному реченні страхує від його буквального сприйняття і змушує зрозуміти його як метафору. Явна хибність метафори – це норма, але іноді в справу вступає і очевидна істинність [31].

Жодна теорія метафоричного значення або метафоричної істини не може пояснити, як функціонує метафора. Мова метафор не відрізняється від мови речень найпростішого виду – у цьому Девідсон переконував на прикладі порівнянь [12, c. 111]. Що дійсно відрізняє метафору – не значення, а вживання, і в цьому метафора подібна мовним діям: брехні, твердженням, висловленню незадоволення, натяку, обіцянкам тощо. Спеціальне використання мови в метафорі не полягає в тому, щоб сказати щось особливе, воно в тій чи іншій мірі завуальовано, бо метафора говорить тільки те, що лежить на її поверхні, як правило, явну неправду або абсурдну істину. І ці очевидні істини і неправда не потребують парафраз, вони вже є у буквальному сенсі слова.

З точки зору М. Блека, метафора змушує докласти «систему загальноприйнятих асоціацій» (a system of commonplaces), яка пов'язана з даним метафоричним словом, до суб'єкта метафори. Наприклад, у виразі «Man is a wolf» – «Людина – це вовк» додаються загальноприйняті ознаки, або, як ще їх називають, – стереотипи вовка до людини. Блек говорить, що «метафора в імпліцитному вигляді поєднує в собі такі думки про головний суб'єкт, які зазвичай додаються до допоміжного суб'єкта. Завдяки цьому метафора відбирає, виділяє та організовує одні, цілком певні характеристики головного суб'єкта, та усуває інші» [6, c. 60]. Згідно Блеку, парафрази практично завжди невдалі не тому, що у метафорі відсутній особливий когнітивний зміст, а тому, що «отримані неметафоричні твердження не володіють і половиною сили оригіналу, яка прояснює та інформує» [6, c. 62].

Метафора породжує або розуміє окремий погляд на предмет, а не виражає його відкрито. Блек, йдучи за Ричардсом, зазначає, що метафора «викликає» певну реакцію: слухач, сприйнявши метафору, будує деяку систему [6, c. 71]. Девідсон не має нічого проти цих описів ефекту, вироблених метафорою, він тільки проти пов'язаних з ними поглядів на те, як метафора виробляє цей ефект. Він заперечує, що метафора впливає завдяки своєму особливому значенню, особливому когнітивному змісту [12, c. 111]. Девідсон, на відміну від Річардса, не вважає, що ефект метафори залежить від її значення, яке є результатом взаємодії двох ідей. Він не згоден з М. Блеком у тому, що властиве метафорі «проникнення в суть речей» («insight») досягається завдяки особливостям її значення, які дозволяють метафорі стверджувати або імпліцирувати складний зміст [12, c. 111].

Таким чином, ми виявили, що метафора викликає величезний інтерес до вивчення, бо до цього часу немає однозначного визначення цього явища.



2.2 Функцiї метафори

Метафора як мовна одиниця, вживаючись у мові, несе своє мовне «навантаження». Отже, доцільно виділити основні функції метафори для того, щоб визначити її роль у мові. Харченко В.К. виділяє наступні функції:

1) Номінативна функція.

Можливість розвитку в слові переносних значень створює потужну противагу створенню безмежного числа нових слів. «Метафора виручає словотворчість: без метафори вона була б приречена на безперервне виробництво все нових і нових слів та обтяжила б людську пам’ять неймовірним вантажем» [23, c. 15]. Унікальна роль метафори в системах номінації пов'язана з тим, що завдяки метафорі відновлюється баланс між нез'ясовним або майже незрозумілим, простою назвою та назвою зрозумілою, прозорою, кришталевою.

2) Інформативна функція.

Першою особливістю інформації, що передається за допомогою метафор, є цілісність, панорамність образу. Панорамність спирається на візуальну природу образу, змушує по-новому поглянути на сутність конкретної лексики, слів, які стають основою для будь-якої метафори. Для того, щоб метафора відбулася, зародилася, спрацювала, людина повинна мати великий словниковий запас [23, c. 27].

3) Мнемонічна функція.

Метафора сприяє кращому запам’ятовуванню інформації. Варто тільки назвати гриби природними пилососами, і ми надовго запам’ятаємо, що саме гриби найкраще поглинають токсини з ґрунту. Підвищене запам'ятовування образу обумовлене його емоційно-оціночною природою. У чистому вигляді мнемонічна функція, як і інші, зустрічається рідко. Вона поєднується з пояснювальною функцією в науково-популярній літературі, з жанростворюючою функцією - в народних прислів’ях, загадках, літературних афоризмах, з евристичною - у філософських концепціях, наукових теоріях, гіпотезах [23, c. 40].

4) Текстостворююча функція.

Текстостворюючими властивостями метафори називається її здатність бути вмотивованою, розгорнутою, тобто поясненою та продовженою. Ефект текстотворення є наслідком таких особливостей метафоричної інформації, як панорамність образу та велика частка несвідомого в його структурі [23, c. 51].

5) Жанростворююча функція.

Жанростворюючою називаються такі властивості метафори, які беруть участь у створенні певного жанру [23, c. 57].

Між жанровістю та стилем є прямі зв'язки. Дійсно, що метафора майже обов'язкова для загадок і прислів'їв, од і мадригалів, ліричних віршів і афористичних мініатюр. Наприклад, «близько кола золота голова (соняшник)». Жанрообов’язковість метафори в загадках можна доводити і на загадках, вигаданих дітьми, і на матеріалі дитячої художньої творчості.

6) Пояснювальна функція.

У навчальній та науково-популярній літературі метафори відіграють особливу роль - вони допомагають засвоїти складну наукову інформацію, термінологію [23, c. 72]. Якщо вести мову про підручники, то метафори в їх пояснювальній функції значно ширше використовувалися в підручниках XIX – початку XX в., ніж у сучасних.

Пояснювальна функція метафор дарує нам мовну підтримку при вивченні астрономії, біології, фізики, живопису, музики, при вивченні будь-якого ремесла.

7) Емоційно-оцінна функція.

Метафора є чудовим засобом впливу на адресата мовлення. Нова метафора в тексті сама по собі вже викликає емоційно-оцінну реакцію адресата мовлення [23, c. 77].

8) Конспіруюча функція.

Конспіруючою називається функція метафори, яка використовується для засекречення сенсу [23, c. 82]. Не кожен метафоричний шифр дає підставу говорити про конспірацію сенсу. У літературному творі доречніше вести мову про метафоричне кодування, ніж про конспірацію смислу.

9) Ігрова функція.

Метафору іноді використовують як засіб комічного, як одну з форм мовної ігри. Кожна людина в ігровій поведінці реалізує найбільш глибоку, безумовну свою потребу. Як форма мовної гри метафора широко вживається в художніх творах [23, c. 88].

10) Ритуальна функція.

Метафора традиційно використовується в святкових тостах, привітаннях та при висловленні співчуття. Таку її функцію можна назвати ритуальною [23, c. 91]. Розвиток ритуальної функції метафори залежить і від національних традицій.

Запропонована класифікація функцій метафори багато в чому умовна та схематична. Але ми з’ясували, що Харченко В.К. виділяє такі функції метафори, як номінативна, інформативна, мнемонічна, текстостворююча, жанростворююча, пояснювальна, емоційно-оцінна, конспіруюча, ігрова та ритуальна. З викладеного видно, що метафора досить широко використовується в мові і виконує в мовленні достатню кількість різноманітних функцій.

2.3 Класифiкацiя метафор

Метафора класифікується на декілька видів. Наприклад, метафора, виражена одним образом, називається простою.

Іноді метафора не обмежується одним образом, а реалізує декілька образів, пов'язаних між собою єдиним, центральним, стрижневим словом. Така метафора носить назву розгорнутої. Розгорнута або розширена метафора складається з декількох метафорично вжитих слів, що створюють єдиний образ, тобто з ряду взаємопов'язаних і простих метафор, що доповнюють одна одну, підсилюють вмотивованість образу шляхом повторного з'єднання все тих же двох планів і паралельного їх функціонування [2, c. 42].

Є такі розгорнуті метафори (prolonged or sustained metaphor), у яких немає центрального образу, від якого відходять додаткові образи розгорнутої метафори [14, c. 25].

Такі розгорнуті метафори досить часто зустрічаються у символістів, де туманність і розпливчастість створюваного образу є однією з характерних рис цього напряму. Розгорнута метафора найчастіше використовується з метою пожвавлення образності, що починає стиратися, старіти.

Образність у наведеному прикладі має різко негативну оцінну конотацію і передає презирство до тих, хто всюди говорить про своє кохання [14, c. 26].

Основними складовими поетичної метафори є аналогія, подвійне бачення, чуттєвий образ, наділення людськими почуттями. Всі чотири компоненти поєднуються в різних пропорціях. Аналогію не слід розуміти занадто буквально, бо поетична метафора одночасно підказка і розходження між двома планами. Метафора, заснована на перебільшенні, називається гіперболічною.

Традиційними метафорами називають метафори загальноприйняті в якийсь період або в будь-якому літературному напрямку. Англійські поети, описуючи зовнішність красунь, широко користувалися такими традиційними, постійними метафоричними епітетами, як pearly teeth, coral lips, ivory neck, hair of golden wire.

Як образ метафора або порівняння, тобто окремі випадки вираження образності, можливі на різних рівнях, про що вже згадувалося вище. Особливий інтерес представляє композиційна метафора, тобто метафора, яка реалізується на рівні тексту.

Композиційна та сюжетна метафори можуть поширюватися на цілий роман. Прикладом композиційної метафори можна навести чимало творів сучасної літератури, темою яких є сучасне життя, а образність створюється за рахунок зіставлення та протиставлення її з міфологічними сюжетами. Наприклад, «My body is the frame wherein 'tis (thy portrait) held».У слові «frame» реалізується відношення двох значень – предметно-логічна – рама (конкретний спосіб) і контекстуальна – те, що обрамлює, місце для зберігання. У контексті дається можливість зіставлення таких понять як: «моє тіло як посуд, в якому зберігається твій образ» і «рама», в яку зазвичай вміщений портрет. Метафора виражена іменником у синтаксичній функції предикативу [28].

Метафора може бути виражена будь-якою значимою частиною мови.

У реченні: «And winds are rude in Biscay's sleepless bay» ( G. Byron), метафора виражена прикметником [28].

Для реалізації метафори необхідний контекст, у якому об’єкти поєднання виступають тільки в одному предметно-логічному значенні, уточнюючи те слово, яке несе подвійне значення – метафору [2, c. 110].

Метафора часто визначається як скорочене порівняння. Це не зовсім вірно. Метафора є способом ототожнення двох понять, іноді випадковим окремим ознакам, які здаються схожими. Порівняння ж зіставляє предмети, поняття, не ототожнюючи їх, розглядаючи їх ізольовано. Однак ступінь ототожнення двох понять у метафорі залежить значною мірою від того, яку синтаксичну функцію несе слово-метафора в реченні, і від того, якою частиною мови це слово є. Якщо метафора виступає в іменній частині присудка, повного ототожнення немає. Це природно. Іменна частина присудка виділяє одну ознаку, якою характеризується підмет.

Як відомо, метафора – один із шляхів утворення нових значень слів і нових слів [10, c. 34]. Цей процес, як і інші процеси, зміни значення слів, – область лексикології. Однак у цьому процесі є проміжна стадія. Нового значення ще немає, але вживання стало звичним, починає входити в норму. З'являється «мовна» метафора, яка, на відміну від «мовленнєвої» метафори, зазвичай є результатом пошуків точного адекватного художнього вираження думки. Мовна метафора завжди передає якийсь оцінний момент висловлення. Тому вона за своєю природою предикативна і модальна. Мовна метафора завжди повинна бути оригінальною (свіжою), а мовленнєва метафора набуває відтінку штампованості. Перший тип метафори є зазвичай створенням творчої уяви автора, інший тип – виразний засіб мови, який існує поряд з іншими засобами вираження думки для більш емоційної, образної інтерпретації описаних явищ. Необхідно пам’ятати, що відношення між двома типами значень – предметно-логічного та контекстуального – є обов’язковою умовою як для оригінальної метафори, так і для метафори штампованої, звичайної. Але ефект від використання того чи іншого типу метафори різний.

Наприклад: the ray of hope, floods of tears, storm of indignation, flight of fancy, gleam of mirth, shadow of a smile є мовними метафорами. Їх використання звичне. Такі метафори використовуються в різних стилях мовлення. Їх особливо багато в стилі газетному - стилі публіцистики. У цих метафорах «не стверджується індивідуальне», оцінне, настільки типове для метафори.

Як штамповані метафори, так і метафори оригінальні є предметом стилістичного аналізу. Їх лінгвістична природа така ж сама. Але їх стилістичні функції різні. Крім оригінальних і штампованих метафор прийнято розрізняти і так звані стерті метафори типу the branch of a bank і інші, наведені вище. Однак, як було зазначено, такого роду явища не є надбанням стилістики, а належать до області лексикології, яка трактує про шляхи зміни та про розвиток значень слова. У цих прикладах, по суті, взаємодії між двома типами значень вже не відчувається. Тут немає реалізації двох значень в контексті [3, c. 5-32].

Н.Д. Арутюнова виділяє 4 типи метафор: 1) Номінативна, яка слугує для найменування якого-небудь класу речей, утворюється у разі заміни одного дескриптивного (багатоознакового) значення іншим. Метафоричне перенесення здійснюється на основі якоїсь зовнішньої, очевидної ознаки; 2) Образна метафора, до якої вдаються в пошуках образу, способу індивідуалізації або оцінки предмета. Джерелом цієї метафори служить конкретне імя, перенесене в позицію предикату іншого предмета або класу предметів. Мета цієї метафори – дати не імя, а характеристику предмета. Образна метафора неоднозначна та потребує творчої інтерпретації; 3) Когнітивна метафора створюється в результаті уподібнення та присвоєння об’єкту «чужих» ознак, тобто ознак, властивостей, станів, які виявляються у іншому класі предметів або відносяться до іншого аспекту, параметру даного класу; 4) Генералізуюча (як кінцевий результат когнітивної метафори), яка стирає у лексичному значенні кордони між логічними порядками, стимулює розвиток логічної полісемії [3, c. 51-57].

М.В. Нікітін виділяє наступну типологію метафор за характером ознак подібності: метафора може бути когнітивною та емоційно-оцінною; когнітивна, у свою чергу, – онтологічною і синестезичною, а онтологічна – прямою та структурною. Онтологічну метафору, пряму і структурну, зближує з синестезичною (і відрізняє від емоційно-оцінної) те, що в кожному разі прагнуть опосередковано, на основі якоїсь подібності позначити і описати об'єкт порівняння (річ, ознака або подія) за власними ознаками цього об'єкта. Тому ці три види метафор (онтологічна пряма, онтологічна структурна, синестезична метафори) зводяться в загальну категорію метафор, і їм протистоїть метафора емоційно-оцінна, що пропонує перемикання з когнітивної свідомості в прагматичну [18, c. 32-36].

Г.Н. Скляревська класифікує метафори з точки зору структурно-семантичного аналізу за таким принципом:

1) Предмет – предмет. У рубрику ПРЕДМЕТ входить розмаїття матеріальних об'єктів, доступних до чуттєвого сприйняття. У даній семантичної сфері ми виділяємо предмети, створені людиною і які використовуються людиною. Наприклад, a little smoke was the life of man – маленький димок був життям чоловіка.

2) Предмет – людина. Наприклад, the human race like drops of water – усі люди у всьому світі подібні краплинам води.

3) Тварина – людина: характеристика людини, позначення частин тіла людини, позначення групи людей. Слід зазначити, що перенесення зі сфери ТВАРИНА спрямовані тільки на сферу ЛЮДИНА. У цьому випадку мають місце види тварин і назви тварин за статевою приналежністю. Наприклад, he was like a wolf – як вовк.

4) Людина – людина. У даній семантичній сфері метафора формується за допомогою ознак, які виходять із різноаспектних характеристик людини: становища в суспільстві, роду занять, діяльності та враховуються інші характеристики людини. Наприклад, aristocratic features – аристократичний вид.

5) Предмет – психічний світ. Наприклад, he had quitе dry humor - у нього було досить сухе почуття гумору.

6) Предмет – фізичний світ. Наприклад, his skin hung on his bones – його шкіра висіла на його кістках.

7) Психічний світ – фізичний світ. Наприклад, panic sized me – паніка охопила мене.

8) Предмет – абстракція. Наприклад, how time fliesяк летить час.

Таким чином, ми з'ясували основні положення використання метафори в мовленні, визначили поняття метафори. Крім того, нами були розглянуті основні функції та класифікації метафор. На основі нашого дослідження можна зробити наступні висновки: метафораприховане порівняння, яке здійснюється шляхом застосування назви одного предмета до іншого і виявляє таким чином якусь важливу особливість іншого. Також були визначені функції метафори, які дає Харченко В.К. у праці "Функції метафори". З викладеного видно, що метафора виконує в мовленні достатню кількість різноманітних функцій і досить широко використовується в мові. Крім того були розглянуті класифікації метафор, визначені їх особливості та структура.

РОЗДІЛ 3

МЕТАФОРИ В ОПОВІДАННЯХ СОМЕРСЕТА МОЕМА


Один з найважливіших доступів до концептуальної картині світу надає метафора. Як когнітивне явище метафора належить до концептуальної картини світу, «постачаючи» для неї способи бачення та пізнання, як правило, мало вивчених або недоступних безпосередньому спостереженню речей. Тому вивчення системності метафоричних переносів у рамках різних сфер досвіду дозволяє зануритись у структуру людського мислення та зрозуміти, яким чином ми уявляємо навколишній світ і своє місце в ньому. Метафору можна розглядати як інструмент дослідження картини світу. Всі явища реального світу, що охоплюють як матеріальні, так і ідеальні суті, залучені в процес метафоризації, при цьому метафоричне перенесення здійснюється в певних напрямках у досить чіткій послідовності. Такі перенесення називаються регулярним [20, c. 80].

Проведемо та класифікуємо приклади метафор, а саме 51 метафору, з оповідань С. Моема з точки зору структурно-семантичного аналізу, розробленого Г.Н. Скляревською. Виділяється вісім типів регулярних метафоричних перенесень [20, c. 17].

Перший тип метафоричного перенесення, що виділяється нами, – це перенесення ПРЕДМЕТ → ПРЕДМЕТ, він складає 4 %. (Додаток А)

Наприклад,

1) his skin hung on his bones like an old suit too large of him – його шкіра висіла на його кістках подібно до старого дуже великого костюму;

2) a little smoke was the life of man – маленький димок був життям чоловіка.

Другий тип регулярного метафоричного перенесення – ПРЕДМЕТ → ЛЮДИНА, він складає 18 %. (Додаток А)

Наприклад:

1) they were as puppets in a toy theater – вони були як маріонетки у ляльковому театрі;

2) the currentswere more than he could manage - течії виявилися йому не під силу;

3) Louise was as good as her words – Луїза була така гарна, як і її слова;

4) people were as the house – люди були як цей будинок;

5) she is a doll – вона схожа на ляльку;

6) the human race like drops of water – усі люди у всьому світі подібні краплинам води;

7) she genius for friendship – вона геніальна для дружби;

8) you felt that he would not hurt a fly – тобі здавалося, що він не образить й мухи;

9) he has an instinct about the cards - у нього був інстинкт до карт.

Ці метафори дозволяють автору зробити більш цікаву для читача характеристику героя.

Третім типом регулярного метафоричного перенесення є перенесення ТВАРИНА → ЛЮДИНА, близько 4 %. (Додаток А)

Наприклад:

1) Im too old a dog to learn new tricks – я надто старий пес, щоб вчитися новим трюкам;

2) he was like a wolf – як вовк.

Четвертий тип регулярного метафоричного перенесення – ЛЮДИНА → ЛЮДИНА, складає 4 %. (Додаток А)

Наприклад:

1) а very singular-looking manдивний молодий чоловік;

2) aristocratic features – аристократичний вигляд.

П'ятий тип регулярного метафоричного перенесення – ПРЕДМЕТ → ПСИХІЧНИЙ СВІТ, становить 25 %. (Додаток А)

Наприклад:

1) good-humored face – доброзичливе обличчя;

2) a happy smile spread over his broad face – щаслива посмішка осяяла його обличчя;

3) he had quitе dry humor – у нього було досить сухе почуття гумору;

4) mild blue eyes – м’які блакитні очі;

5) his voice was gentle – його голос був ніжним;

6) his smile was kind – його посмішка була доброю;

7) little mild chuckle – маленький м’який смішок;

8) kind blue eyes – добрі блакитні очі;

9) large and melancholy eyes – великі та меланхолічні очі;

10) shrewd smile – хитра посмішка;

11) her face was dead white – її обличчя було смертельно білого кольору;

12) her eyes were hard and angry – її очі були важкі та злі;

13) his heart was heavy – на душі було важко.

Таким чином ми простежили, що автор використовує велику кількість метафор, які описують особливості обличчя героїв. Ці метафори виражають співвідносність зовнішності людини з її внутрішнім світом.

Шостим типом регулярного метафоричного перенесення є перенесення ПРЕДМЕТ → ФІЗИЧНИЙ СВІТ, 21 %. (Додаток А)

Наприклад:

1) his skin hung on his bones – його шкіра висіла на його кістках;

2) my heart sank a little – моє серце тьохнуло;

3) my mouth had often watered at the sight of themcлина побігла;

4) I shrug my shoulders – я знизую плечима;

5) to do ones bit – внести свою лепту;

6) еxamined him – вивчив його;

7) it sets your teeth on edge – це призводить зуби до оскоми;

8) hypocrisy…like adultery or gluttony be practiced at spare moments it is a whole time job – лицемірство як перелюбство та обжерливість;

9) to keep body and soul together – зводити кінці з кінцями;

10) sun flooded the narrow river – cонце заливало вузьку річку;

11) a little smoke lost in the airмаленький димок розтанув у повітрі.

Метафори цього типу роблять виразнішими дії героїв та оточуючого середовища.

Сьомим типом регулярного метафоричного перенесення є перенесення ФІЗИЧНИЙ СВІТ → ПСИХІЧНИЙ СВІТ, 12 %. (Додаток А)

Наприклад:

1) panic sized me – паніка охопила мене;

2) to deep in my sad thoughts – зануритися у свої сумні думки;

3) he was down and out – він був на грані відчаю;

4) he sighted deeply – він проникливо подивився;

5) you could not imagine that he could raise it in anger – ви не могли собі уявити, що він може підняти свій гнів;

6) deathhurried through the streets – смерть поспішала по вулицях.

Цей тип метафор розкриває психічний стан героїв.

Восьмим типом регулярного метафоричного перенесення є перенесення ПРЕДМЕТ → АБСТРАКЦІЯ, вона складає 12 %. (Додаток А)

Наприклад,

1) how time fliesяк летить час;

2) restful to the spirit – спокійна душа;

3) she was at death's doorвона була на порозі смерті;

4) they would not let her stir a finger – вони не дозволили б їй поворушити й пальцем;

5) far beyond my means – мені не по кишені;

6) it towered the stronghold of a cruel and barbaric race, over the river – вона повисла над рікою твердю жорстокого володаря варварського племені.

Ми виявили, що кількість метафор в англомовних творах С. Моема найбільше спостерігається у групі «Предмет – Психічний світ». Причини такого явища обґрунтовуються індивідуальним стилем автора.

У його оповіданнях метафора виражає суб’єктивне ставлення автора до оточуючої дійсності, слугує для характеристики героїв, додає художньому світові автора виняткову виразність, передаючи думки за допомогою чуттєвих образів, тим самим пожвавлюючи суху абстракцію та роблячи її більш близькою читачеві.

Автор порушує у своїх оповіданнях безліч проблем, що глибоко хвилюють самого письменника, серед яких - проблема стосунків між людьми, окремої людини з собою та навколишнім світом. Вирішення цих проблем читач шукає безпосередньо в тексті, і в цьому не останню роль відіграють метафори.

ВИСНОВКИ


Метафорі присвячено чимало праць лінгвістів та літературознавців, які розглядають метафору в цілому. Філологи та лінгвісти розробили і продовжують розробляти безліч теорій метафор, тому метафора більше не вважається поверхневим мовним феноменом.

У результаті проведеного дослідження всі поставлені задачі можна вважати виконаними. А саме: ми розглянули словесні засоби мовної зображальності; визначили, що таке метафора та розглянули її основні функції; встановили основні типи (класифікацію) метафори; дослідили та проаналізували метафори в різних оповіданнях Сомерсета Моема.

Відповідно, можна зробити наступні висновки:

  1. Метафора – приховане порівняння, яке здійснюється шляхом застосування назви одного предмета до іншого і виявляє таким чином якусь важливу особливість другого [2, c. 45].

  2. Функції метафори: номінативна, інформативна, мнемонічна, текстостворююча, жанростворююча, пояснювальна, емоційно-оцінна, конспіруюча, ігрова та ритуальна. З викладеного видно, що метафора досить широко використовується в мові і виконує в мовленні достатню кількість різноманітних функцій.

  3. Крім того, були розглянуті класифікації метафор та метафоричних перенесень: проста, розгорнута (розширена), гіперболічна, традиційна, композиційна, сюжетна, мовна, штампована, оригінальна, стерта; когнітивна, генералізуюча, номінативна та образна; а) когнітивна: онтологічна (пряма, структурна), синестизична, b) емоційно-оцінна: предмет-предмет, предмет-людина, тварина-людина, людина-людина, предмет-психічний світ, предмет-фізичний світ, психічний світ-фізичний світ, предмет-абстракція (за Скляревською). Саме за Скляревською ми класифікували метафори з оповідань С. Моема у практичній частині.

  4. Ми з’ясували, що використання метафори в оповіданнях С. Моема має певні особливості. У них метафора може стимулювати емоції та естетичні почуття читача за допомогою особливої мови, яка передбачає наявність художньої образності. Ми виявили, що групи ПРЕДМЕТ → ПРЕДМЕТ, ТВАРИНА → ЛЮДИНА та ЛЮДИНА → ЛЮДИНА складають по 4 % усіх метафор. Група ПРЕДМЕТ → ЛЮДИНА складає 18 % , ці метафори дозволяють автору зробити більш цікаву для читача характеристику героя. ПРЕДМЕТ → ФІЗИЧНИЙ СВІТ21 %, метафори цього типу роблять виразнішими дії героїв та оточуючого середовища. Групи ФІЗИЧНИЙ СВІТ → ПСИХІЧНИЙ СВІТ, який розкриває стан героїв, та ПРЕДМЕТ → АБСТРАКЦІЯпо 12 %. А в групі ПРЕДМЕТ → ПСИХІЧНИЙ СВІТ, простежується найбільша кількість метафор, 25 %. Автор порушує у своїх оповіданнях безліч проблем, що глибоко хвилюють самого письменника, серед яких проблема стосунків між людьми, окремої людини з собою та навколишнім світом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Аракин В.Д. Практический курс английского языка. 4 курс / Аракин В.Д. – М.: ВЛАДОС, 2004. – 351 с.

    2. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка / Арнольд И.В. – Л.: Просвещение, 1973. – 301 с.

    3. Арутюнова Н.Д. Метафора и дискурс // Теория метафоры / Арутюнова Н.Д. – M., 1990. – С. 5-32.

    4. Бессарабова Н.Д. Метафора как языковое явление. Значение и смысл слова: художественная речь, публицистика / Бессарабова Н.Д. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 200 с.

    5. Бирдсли М. Метафорическое сплетение // Теория метафоры / Арутюнова Н.Д., Журинская М.А., Бирдсли М. – М.: Прогресс, 1990. – С. 201-219.

    6. Блэк М. Теория метафоры / Блэк М. – М., 1990. – 388 с.

    7. Булыгина Т.В. Особенности структурной организации языка как системы и методы ее исследования / Булыгина Т.В. – М., 1991. – 341 с.

    8. Вежбицка А. Язык, культура, познание / Вежбицка А. – М., 1996. – 347с.

    9. Вовк В. Н. Языковая метафора в художественной речи / Вовк В. Н. – Киев, 1986. – 251 c.

    10. Гальперин И.Р. Очерки по стилистике английского языка / Гальперин И.Р. – М.: Изд-во «ИЛИЯ», 1958. – с.126.

    11. Горшков А.И. Русская словестность / Горшков А.И. – М.: Просвещение, 1996. – 336 с.

    12. Дэвидсон Д. Что означают метафоры / Дэвидсон Д. – М.: Прогресс, 1990.366 c.

    13. Кунин А.В. Англо-русский фразеологический словарь / Кунин А.В.– М.: Русский язык, 1984.1264 с.

    14. Кухаренко В.А. Практикум з стилістики англійської мови / Кухаренко В.А.Вінниця: Нова книга, 2000.160 с.

    15. Лакофф Д. Метафоры, которыми мы живем / Лакофф Д., Джонсон М. М., 1990. - 261 c.

    16. Моэм С. Человек со шрамом и другие рассказы / Моэм С. – М.: Айрис-пресс, 2007. – 144 с.: ил. – (Английский клуб). – (Домашнее чтение)

    17. Мюллер В. К. Англо-русский словарь / Мюллер В. К. – М.: Астрель.2003. – 704 с.

    18. Никитин М.В. О семантике метафоры // Вопросы языкознания / Никитин М.В. – М., 1979.№ 1.C. 32-37.

    19. Парандовский Я. Способы номинации в современном русском языке / Парандовский Я. – М., 1982. – 267 с.

    20. Скляревская Г.Н. Метафора в системе языка / Скляревская Г.Н., Шмелев Д. Н. — M: Наука, 1993. — 151 с.

    21. Скребнев, Ю.М. Основы стилистики английского языка / Скребнев Ю.М. М.: Высшая школа, 1994. 240 с.

    22. Тураева З.Я. Лингвистика текста / Тураева З.Я. – М.: Просвещение, 1986.С.13-21.

    23. Харченко В.К. Функции Метафоры / Харченко В.К. – Воронеж, 1992. – 268 с.

    24. Чудинов А. П. Структурный и когнитивный аспекты исследования метафорического моделирования // Лингвистика: Бюллетень Уральского лингвистического общества. Т. 6 / Чудинов А. П. – Екатеринбург, 2001. – 553 с.

    25. Bain A. English Composition and Rhetoric / Bain A. L., 1887. – 351 p.

    26. Galperin I. R. Stylistics: Book for students / Galperin I. R. M.: Vyssaja Skola, 1971. – 342 p.

    27. Вікіпедія [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ru.wikipedia.org/wiki/%CC%E5%F2%E0%F4%EE%F0%E0 –– Назва з екрана.

    28. Allbest [Electronic Resource]. – Mode of access : http://otherreferats.allbest.ru/languages/00215229 – Title from the screen.

    29. Referat [Electronic Resource]. – Mode of access : http://ua-referat.com – Title from the screen.

    30. Allbest [Electronic Resource]. – Mode of access: http://knowledge.allbest.ru/languages – Title from the screen.

    31. Ukrefs [Electronic Resource]. – Mode of access : http://ukrefs.com.ua /print.page1,216384-Metaforicheskij-potencial-slova-i-ego-realizaciya-v-poeme-T-S-Eliota-The-Waste-Land.html – Title from the screen.

    32. Stihi [Electronic Resource]. – Mode of access : http://www.stihi.ru – Title from the screen.



Дhello_html_be56d07.gifОДАТОК А



















1 - предмет-предмет;

2 - предмет-людина;

3 - тварина-людина;

4 - людина-людина;

5 - предмет-психічний світ;

6 - предмет-фізичний світ;

7 - фізичний світ-психічний світ;

8 - предмет-абстракція.

ДОДАТОК Б

1) his skin hung on his bones like an old suit too large of him – його шкіра висіла на його кістках подібно до старого дуже великого костюму;

2) a little smoke was the life of man

1) they were as puppets in a toy theater – вони були маріонетками у ляльковому театрі;

2)the currentswere more than he could manage - течії виявилися йому не під

силу;

1) Im too old a dog to learn new tricks – я занадто старий пес, щоб вчитися новим трюкам;

2) he was like a wolf – як вовк.



1) а very singular-looking manдивний молодий чоловік;

2) aristocratic features – аристократичний вигляд.


1) good-humored face – доброзичливе обличчя;

2) a happy smile spread over his broad face – щаслива посмішка осяяла його обличчя;

3) he had quitе dry humor - у нього було досить сухе почуття гумору;


1) his skin hung on his bones – його шкіра висіла на його кістках;

2) my heart sank a little – моє серце тьохнуло;

3) my mouth had often watered at the sight of themcлинки побігли;

1) panic sized me – паніка охопила мене;

2) to deep in my sad thoughts – зануритися у свої сумні думки;

3) he was down and out – він був на грані відчаю;

1)how time fliesяк летить час;

2) Breaking the silence - порушив тишу.

3) she was at death's doorвона була на порозі смерті;


ПРЕДМЕТ- ПРЕДМЕТ

ПРЕДМЕТ-ЛЮДИНА

ТВАРИНАЛЮДИНА

ЛЮДИНА-ЛЮДИНА

ПРЕДМЕТ-ПСИХІЧНИЙ СВІТ

ПРЕДМЕТ- ФІЗИЧНИЙ СВІТ

ФІЗИЧНИЙ СВІТ- ПСИХІЧНИЙ СВІТ

ПРЕДМЕТ-АБСТРАКЦІЯ

Маленький димок був життям чоловіка.

3) Louise was as good as her words – Луїза була гарна, як і її слова;

4) people were as

the house – люди були як цей будинок;

5) she is a doll – вона подібна ляльці;




.

4) mild blue eyes – м’які блакитні очі;

5) his voice was gentle – його голос був ніжним;

6) his smile was kind – його посмішка була доброю;

7) little mild chuckle – маленький м’який смішок;

4) I shrug my shoulders – я знизую плечима;

5) to do ones bit – внести свою лепту;

6) Examined him - вивчив його;

7) it sets your teeth on edge – це призводить зуби до оскоми;

4)he sighted deeply – він проникливо подивився;

5) you could not imagine that he could raise it in anger – ви не могли собі уявити, що він може підняти свій гнів;

4) they would not let her stir a finger – вони не дозволили б їй поворушити й пальцем;

5) far beyond my means – мені не по кишені;


ПРЕДМЕТ- ПРЕДМЕТ

ПРЕДМЕТ-ЛЮДИНА

ТВАРИНА-ЛЮДИНА

ЛЮДИНА-ЛЮДИНА

ПРЕДМЕТ-ПСИХІЧНИЙ СВІТ

ПРЕДМЕТ- ФІЗИЧНИЙ СВІТ

ФІЗИЧНИЙ СВІТ- ПСИХІЧНИЙ СВІТ

ПРЕДМЕТ-АБСТРАКЦІЯ


6) the human race like drops of water – усі люди у всьому світі подібні краплинам води;

7) she genius for friendship – вона геніальна для дружби;

8) you felt that he would not hurt a fly




8)kind blue eyes – добрі блакитні очі;

9)large and melancholy eyes – великі та меланхолічні очі;

10) shrewd smile – хитра посмішка;

11) her eyes were hard and angry – її очі були важкі та злі;

8)hypocrisy...

like adultery or gluttony be practiced at spare moments it is a whole time job – лицемірство як прелюб та обжерливість.;

9) to keep body and soul together – зводити кінці з кінцями;

6) deathhuvied through the streets – смерть поспішала по вулицях.


6) it towered the stronghold of a cruel and barbaric race, over the river - вона повисла над рікою твердю жорстокого володаря варварського племені.

ПРЕДМЕТ- ПРЕДМЕТ

ПРЕДМЕТ-ЛЮДИНА

ТВАРИНА-ЛЮДИНА

ЛЮДИНА-ЛЮДИНА

ПРЕДМЕТ-ПСИХІЧНИЙ СВІТ

ПРЕДМЕТ- ФІЗИЧНИЙ СВІТ

ФІЗИЧНИЙ СВІТ- ПСИХІЧНИЙ СВІТ

ПРЕДМЕТ-АБСТРАКЦІЯ


Тобі здавалося, що він не образить й мухи;

9) he has an instinct about the cards - в нього був інстинкт до карт.




12) her face was dead white – її обличчя було смертельно білого кольору;

13) his heart was heavy – на душі було важко.



10) sun flooded the narrow river – cонце заливало вузьку річку;

11) a little smoke lost in the airмаленький димок розтанув у повітрі.







Автор
Дата добавления 26.11.2016
Раздел Иностранные языки
Подраздел Научные работы
Просмотров132
Номер материала ДБ-392019
Получить свидетельство о публикации

"Инфоурок" приглашает всех педагогов и детей к участию в самой массовой интернет-олимпиаде «Весна 2017» с рекордно низкой оплатой за одного ученика - всего 45 рублей

В олимпиадах "Инфоурок" лучшие условия для учителей и учеников:

1. невероятно низкий размер орг.взноса — всего 58 рублей, из которых 13 рублей остаётся учителю на компенсацию расходов;
2. подходящие по сложности для большинства учеников задания;
3. призовой фонд 1.000.000 рублей для самых активных учителей;
4. официальные наградные документы для учителей бесплатно(от организатора - ООО "Инфоурок" - имеющего образовательную лицензию и свидетельство СМИ) - при участии от 10 учеников
5. бесплатный доступ ко всем видеоурокам проекта "Инфоурок";
6. легко подать заявку, не нужно отправлять ответы в бумажном виде;
7. родителям всех учеников - благодарственные письма от «Инфоурок».
и многое другое...

Подайте заявку сейчас - https://infourok.ru/konkurs


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ


Идёт приём заявок на международный конкурс по математике "Весенний марафон" для учеников 1-11 классов и дошкольников

Уникальность конкурса в преимуществах для учителей и учеников:

1. Задания подходят для учеников с любым уровнем знаний;
2. Бесплатные наградные документы для учителей;
3. Невероятно низкий орг.взнос - всего 38 рублей;
4. Публикация рейтинга классов по итогам конкурса;
и многое другое...

Подайте заявку сейчас - https://urokimatematiki.ru

Комментарии:

3 месяца назад

Спасибо. Материал проработан глубоко и тщательно.

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх