Инфоурок / ИЗО, МХК / Научные работы / Науково-дослідницька робота "РОК-МАРІУПОЛЬ ХХІ СТОЛІТТЯ". Автор: Калинюк Анастасія Павлівна. Керівник: Кулігіна Олена Володимирівна
Обращаем Ваше внимание: Министерство образования и науки рекомендует в 2017/2018 учебном году включать в программы воспитания и социализации образовательные события, приуроченные к году экологии (2017 год объявлен годом экологии и особо охраняемых природных территорий в Российской Федерации).

Учителям 1-11 классов и воспитателям дошкольных ОУ вместе с ребятами рекомендуем принять участие в международном конкурсе «Законы экологии», приуроченном к году экологии. Участники конкурса проверят свои знания правил поведения на природе, узнают интересные факты о животных и растениях, занесённых в Красную книгу России. Все ученики будут награждены красочными наградными материалами, а учителя получат бесплатные свидетельства о подготовке участников и призёров международного конкурса.

ПРИЁМ ЗАЯВОК ТОЛЬКО ДО 21 ОКТЯБРЯ!

Конкурс "Законы экологии"

Науково-дослідницька робота "РОК-МАРІУПОЛЬ ХХІ СТОЛІТТЯ". Автор: Калинюк Анастасія Павлівна. Керівник: Кулігіна Олена Володимирівна

Такого ещё не было!
Скидка 70% на курсы повышения квалификации

Количество мест со скидкой ограничено!
Обучение проходит заочно прямо на сайте проекта "Инфоурок"

(Лицензия на осуществление образовательной деятельности № 5201 выдана ООО "Инфоурок" 20 мая 2016 г. бессрочно).


Список курсов, на которые распространяется скидка 70%:

Курсы повышения квалификации (144 часа, 1800 рублей):

Курсы повышения квалификации (108 часов, 1500 рублей):

Курсы повышения квалификации (72 часа, 1200 рублей):
библиотека
материалов


Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Донецької облдержадміністрації

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Донецька обласна Мала академія наук учнівської молоді»


Відділення: літературознавство, фольклористика та мистецтвознавство

Секція: мистецтвознавство



РОК-МАРІУПОЛЬ ХХІ СТОЛІТТЯ


Роботу виконала:

Калинюк Анастасія Павлівна,

учениця 10 класу

комунального закладу

«Маріупольський міський

технологічний ліцей»

Маріупольської міської ради

Донецької області



Науковий керівник:

Кулігіна Олена Володимирівна,

учитель української мови та

літератури

комунального закладу

«Маріупольський міський

технологічний ліцей»

Маріупольської міської ради

Донецької області




Донецьк – 2014

ТЕЗИ

науково-дослідницької роботи

РОК-МАРІУПОЛЬ ХХІ СТОЛІТТЯ

Автор: Калинюк Анастасія Павлівна, учениця 10 класу Маріупольського міського технологічного ліцею

Керівник: Кулігіна Олена Володимирівна, учитель української мови та літератури Маріупольського міського технологічного ліцею,

спеціаліст І категорії

Донецьке територіальне відділення, м. Маріуполь

На сучасному етапі не здійснено комплексної узагальненої характеристики становлення та розвитку маріупольської рок-культури ані в теоретичному, ані в практичному аспектах, вивчення впливів рок-музики на молодь та суспільство Маріуполя взагалі, причин конфліктів рок-спілки з рештою населення. Не відоме також жанрове розмаїття маріупольської рок-музики та популярні напрями року серед молоді рідного міста.

Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз музичної рок-культури м.Маріуполя ХХІ століття.

Завдання: проаналізувати стан дослідженості обраної проблеми; запропонувати класифікацію рок-музики; визначити особливості аналізу явищ рок-культури; простежити історію становлення та розвитку маріупольської рок-музики; проаналізувати особливості рок-руху в Маріуполі ХХІ століття.

Жанрово-стилістичний аналіз музичних композицій засвідчив, що сучасний стан рок-руху м. Маріуполя відповідає загальним постмодерним тенденціям культури. Особливістю маріупольської субкультури є домінування «важких» стилів року, найпопулярнішим напрямом рок-музики серед підлітків та молоді Маріуполя є панк-рок та його похідні жанри. Рок-музика м. Маріуполя відображає соціальні, політичні, економічні та навіть екологічні проблеми міста, осмислює філософські питання буття.

Практична цінність роботи: за результатами дослідження укладено довідник «Рок-Маріуполь: ХХІ століття».

ЗМІСТ


ВСТУП 6

1.1.Огляд досліджень рок-музики 10

1.2.Тематично-жанрова класифікація рок-музики 12

1.3. Особливості аналізу явищ рок-культури 18

РОК-МУЗИКА В МІСТІ МАРІУПОЛІ ХХІ СТОЛІТТЯ 21

2.1. Рок-рух у художній культурі м. Маріуполя в контексті історії країни. 21

2.2. Рок-рух у м. Маріуполі ХХІ століття. 27

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

Ермишина Л. Мариуполь станет столицей альтернативной рок-музыки? // Приазовский рабочий. 29.07.2005. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pr.ua/news.php?new=574 40

Мариупольская рок-легенда снова вышла в эфир (ФОТО+ПЕСНЯ) Новости Мариуполя / Пятница, 24 мая 18:0424.05.2013. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.0629.com.ua/news/321852 40

Передмова 46

Михайло Бублик 49

Дмитро Плаксін 50

Легенда 51

N.E.O. 52

Leviathan 53

14 днів 54

Freezers 56

Синдром Безумства 57

так божеволіють… 58

M-City Blues Band 59

The Phantom Menace 59

60 Changes 60

MEHANIMITY | Charley Sick & CJ Exterminate 61

«The Ducks» 62

Післямова 63

Додаток Б 64

Додаток В 65

Додаток Г 66

Додаток Д 68

Додаток Е 69



ВСТУП


Актуальність теми дослідження. Друга половина ХХ століття, як час культурної трансформації, позначена появою багатьох новацій, однією з яких є рок-музика – складне, багатоаспектне, внутрішньо суперечливе явище культури. Її формування віддзеркалює істотні зрушення у сфері суспільних відносин, в тому числі етичних норм та уявлень, що обумовлює важливість її дослідження та осмислення істориками, соціологами, філософами, теоретиками та істориками культури. Не випадково останнім часом з’явилася ціла низка досліджень, присвячених рок-музиці та музикантам. Серед них як енциклопедичні видання та довідники, здійснені В. Бичковим, Є Горбачовою, О. Євтушенко, А. Козловим, А. Королевим [1; 5; 8; 10; 11], так і дисертаційні дослідження А. Васильєвої, Л. Васильєвої, І. Ковальчук, В. Откидач, В. Сирова [2; 3; 9; 13; 15].

Незважаючи на збільшення досліджень, присвячених рок-культурі, уявлення про рок і досі відзначаються широким спектром позицій: від визнання його значним явищем культури до заперечення самої думки про належність року до художньої сфери, крім того малодослідженим залишається вивчення впливу рок-музики на розвиток окремих регіонів. Втім, рок-музика належить до однієї з соціокультурних страт суспільства – до молодіжної субкультури [5, с 155] і, відповідно, справляє істотний вплив на свідомість молоді. Саме тому вивчення рок-музики на теренах нашого міста (м. Маріуполь) дасть змогу сфокусувати увагу на механізмах соціальної та психологічної адаптації, виділити форми філософсько-естетичного осмислення буття й творчого самовираження молоді Маріуполя, розробити необхідні прийоми розуміння для регуляції процесів входження представників молодого покоління в культуру «дорослого» соціуму. Розгляд цих проблем на матеріалі маріупольської рок-музики певного історичного періоду в той же час сприяє виробленню загальнометодологічних позицій, актуальних у дослідженні аналогічних явищ у культурах різних країн і епох. У той же час, сфокусованість настільки значимих ланок соціокультурного цілого саме на рок-музиці висуває її в ранг одного з центральних елементів маріупольської молодіжної субкультури позначеного періоду і обумовлює актуальність її осмислення з культурологічних позицій.

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що актуальність теми дослідження зумовлена декількома причинами. По-перше, потребами соціокультурної практики, що підвищують попит на рефлексію феномену рок-виконавства. По-друге, особливою значимістю в сучасних умовах переосмислення комплексу проблем, пов’язаних із розумінням специфіки рок-музики як цілісного феномену культури, її структури, виявлення на рівні різних соціальних утворень. По-третє, необхідністю комплексного підходу до аналізу молодіжних музичних уподобань для оптимального врахування вже наявних результатів дослідження окремих аспектів рок-виконавства. По-четверте, необхідністю з’ясування специфіки регіональних форм рок-музикування на прикладі розвитку маріупольської рок-культури.

Додамо, що на сучасному етапі не здійснено комплексної узагальненої характеристики становлення та розвитку маріупольської рок-культури ані в теоретичному, ані в практичному аспектах, не проводилося вивчення впливів рок-музики на молодь та суспільство Маріуполя взагалі, причин конфліктів рок-спілки з рештою населення. Не з’ясовано та не описано також жанрове розмаїття маріупольської рок-музики та популярні напрями року серед молоді рідного міста. Отже, зазначені вище чинники і зумовили вибір теми, об’єкта та предмета дослідження.

Враховуючи актуальність та недостатню розробленість проблеми, об’єктом дослідження є рок-рух міста Маріуполя, предметом – творча діяльність маріупольських рок-виконавців та рок-гуртів у ХХІ ст.

Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз музичної рок-культури м. Маріуполя ХХІ століття.

Завдання:

  • проаналізувати стан дослідженості обраної проблеми;

  • запропонувати класифікацію рок-музики;

  • з’ясувати особливості аналізу явищ рок-культури;

  • простежити історію становлення та розвитку маріупольської рок-музики;

  • проаналізувати особливості рок-руху в Маріуполі ХХІ століття.

Для вирішення поставлених завдань використано комплекс методів дослідження. Теоретичні методи: аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення (з метою вивчення стану дослідженості проблеми); контент-аналіз (для вивчення існуючих класифікацій і методик і вироблення власного підходу); діахронічний (для дослідження становлення і розвитку рок-культури Маріуполя в часовій послідовності); синхронічний (для аналізу проблеми в конкретному часовому зрізі – у ХХІ столітті). Емпіричні методи: спостереження (для виявлення стану проблеми), інтерв’ю (для з’ясування фактичної інформації і оцінних даних).

Матеріалом дослідження послужили проведені автором інтерв’ю з представниками маріупольського рок-руху, інформація електронних ЗМІ. Автор спирався на праці з музикознавства та культурології різних експертів, на статті на інтернет-сайтах, які допомагали у визначенні деяких термінів.

Наукова новизна і теоретичне значення роботи полягає в тому, що вперше проаналізовано історію становлення та розвитку маріупольської рок-культури ХХ-ХХІ століть; визначено жанрово-стильові та ідейно-тематичні уподобання рок-молоді м. Маріуполя; запропоновано узагальнену тематично-жанрову класифікацію рок-музики, власний підхід до аналізу явищ рок-культури. Подальшого розвитку дістали положення про жанрово-стильові та ідейно-тематичні особливості рок-композицій; уведено новий фактичний матеріал, який значно розширює соціокультурні знання про історію і сучасний стан рок-руху Маріуполя.

Практична цінність роботи: за результатами дослідження укладено довідник «Рок-Маріуполь: ХХІ століття». Довідник доповнений додатками: інтерв’ю з маріупольськими рок-виконавцями і диском «РОК-МАРІУПОЛЬ: ХХІ».

Перспективні напрями дослідження вбачаємо у подальшому вивченні творчої діяльності нових маріупольських рок-колективів та рок-виконавців, аналізі психологічної та соціокультурної мотивації рок-руху в м. Маріуполі.

Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків, де подано укладений автором довідник «Рок-Маріуполь: ХХІ століття».

Загальний обсяг роботи 67 сторінок, основний зміст викладено на 32 сторінках. Список використаних джерел включає 29 найменувань, з них 8 – Інтернет-ресурси.

РОЗДІЛ 1

РОК-МУЗИКА ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ


    1. Огляд досліджень рок-музики

У музичній масовій культурі другої половини ХХ століття розвивалися різні напрямки, але найбільш широко були представлені поп- і рок-музика. Поп-музика (популярна музика) – це поняття, що охоплює різні стилі і жанри переважно розважального естрадного жанру, здатного мати комерційний успіх [1]. Рок-музика – галузь популярної музики, що виникла від пісенно-танцювальних жанрів афроамериканського міського фольклору 20-30-х рр. XX ст., ритм-енд-блюзу, музики кантрі-енд-вестерн і рок-н-ролу [3].

Дослідники сходяться на думці, що технічний (особливо технічний!), економічний, політичний і соціальний розвиток мав значний вплив на формування рок-музики. Підтвердженням цьому є той факт, що рок процвітає лише в найбільш розвинених країнах [4]. В. М. Одкидач зазначав, що кардинальні зміни у функціонування рок-музики внесли новітні технології та розробки в галузі електроніки, звукозаписуючої та звуковідтворюючої техніки, музичної акустики, нових технологій у шоу-бізнесі та розважальній індустрії [13]. Також дослідник розглядав рок-музику як соціокультурний рушій, який керував багатьма процесами, перш за все, в молодіжному середовищі, в психології та поведінці молоді.

Важливим кроком до осмислення рок-культури як самостійного явища стали видання довідників, словників, антологій рок-музики. Саме завдяки таким дослідженням було створено панорамну картину явища. Важливого значення серед аналогічних видань набувають «Лексикон нонклассики» В. В. Бичкова, в якому надано тлумачення найважливіших понять для осмислення естетико-художніх явищ ХХ століття [1]. Видання енциклопедичного словника А. Королевим у 2006 році продовжило означений напрям [11], а завершив його авторський погляд на сутність року, представлений в аудіокнизі А. Козлова «Рок: истоки и развитие» [10].

Проблема змісту та ціннісної динаміки рок-музики стосується кризових явищ культури, переоцінки цінностей. Необхідний кут зору для оцінки цих подій дали культурологічні дослідження А. Васильєвої, Л. Васильєвої, Л. Гамзатової, І. Ковальчук, В. Откидач, В. Сирова. Так, дослідження А. Васильєвої та Л. Васильєвої представляють собою різний ракурс висвітлення історії рок-музики на російському та українському матеріалі [2; 3]. Вивченню зарубіжного року як стильового феномену присвячена дисертація В. Сирова «Стильові метаморфози року або шлях до "третьої" музики» [13]. У роботі «Традиційна культура і рок» Л. Гамзатової з точки зору етнографа показані зв'язки року з культурою традиційного суспільства [4].

У соціологічних роботах рок-музика нерідко включається до проблематики «соціології молоді», пов'язаної з ідеєю диференціації суспільства на страти за віковим принципом і виділення молоді в якості однієї з таких страт. Відмінною особливістю кожної соціальної страти вчені вважають характерну для неї субкультуру, яка виступає однією із складових у субкультурній стратифікації суспільства. Ознакою становлення нової страти завжди є ритуалізація її існування. Саме тому важливим для осмислення соціологічних процесів дослідженням є робота англійського етнографа В. Тернера «Символ і ритуал» [16], де досліджено характер і суспільні функції маргінальних («граничних» у термінології автора) індивідів і соціальних груп. Закон життя архаїчного суспільства, що описує Тернер, який є універсальним для ритуальних ситуацій і особливо для обрядів ініціації, цілком застосовний і до рок-культури.

Оскільки рок-музика побутує в молодіжному середовищі, з нею пов'язано багато психологічних та педагогічних проблем молодіжної субкультури. Питання вікового символізму, форм соціалізації і статевих відносин у молодіжному співтоваристві досліджували І. Кон, А. Мазуров, Л. Радзіховський, В. Рамазанова. Сучасні культурологи звертаються до рок-музики, як правило, у галузі проблем контркультури або у зв'язку з аналізом молодіжної субкультури (П. Гуревич, Б. Єрасов та ін.). А. А. Васильєва у своїй роботі розглядає рок-музику з позиції її впливу на суспільство, як соціокультурне явище, як одну з провідних сфер культурної діяльності різних вікових та соціальних груп молоді [2].

Таким чином, рок-музика стає предметом і об’єктом досліджень різних галузей науки: музикознавства, соціології, культурології, психології, педагогіки, етнографії та інших. Науковці розглядають феномен музичної рок-культури в різних аспектах: історичному, музично-теоретичному, соціальному, культурному, народознавчому, що свідчить про багатоаспектність та багатошаровість явища. Але найбільшою комплексністю вивчення позначені роботи культурологічного спрямування, в яких рок-культура розглядається як явище певного періоду історії людства.


    1. Тематично-жанрова класифікація рок-музики

Рок-музика є одним зі стилів власне музики. З цього випливає, що справедливим буде дослідження рок-музики з музично-теоретичної точки зору на предмет її відмінних якостей і властивостей. Зазвичай, жанрова класифікація рок-музики дуже сувора та складна. Іноді дуже важко визначити, в якому стилі грає гурт, тому що серед величезної кількості жанрів та стилів рок-музики зустрічаються дуже схожі між собою, наприклад, споріднені стилі арт-року.

Класифікуючи рок-музику, ми будемо спиратися на дослідження А. Козлова «Рок: джерела та розвиток» і К. Горбачової «Популярна історія музики», та розглянемо процес виникнення різних стилів, жанрів і напрямів року [5;10].

В Америці після Другої світової війни все ще тривало гноблення негрів. Їх сегрегували, вважаючи людьми другого сорту, та переселяли у відособлені райони великих міст, що називалися гетто. У цих районах були свої радіостанції, які програвали так звані «расові» платівки. Молоді негри-американці віддавали перевагу платівкам із записами ритм-енд-блюзу. Коріння цієї музики лежали в сільському блюзі, але масова міграція з ферм у міста призвела до того, що традиційний блюз, увібравши в себе швидкість, ритм, вібрацію та шум великих міст, перетворився на міський блюз [10]. Багато науковців, зокрема Є. Горбачова, наголошують, що експерименти «білих» музикантів, серед яких варто вказати Білла Хейлі та Елвіса Преслі, з блюзом, який виконували «чорні» афроамериканці, призвели до появи рок-н-ролу [5]. Тож можемо зробити висновок про те, що в 50-х роках ХХ ст. активно розвивалися рок-н-рол та ритм-енд-блюз, що тісно зв’язані між собою. Подальші відгалуження від цих музичних стилів призвели до появи рок-музики.

Згідно з аналізом А. Козлова, музична течія, що виникла до кінця 60-х років, об'єднала цілий ряд напрямків, в назвах яких зустрічалося одне і те ж слово "рок": фолк-рок, арт-рок, джаз-рок, хард-рок, кантрі-рок та ін. Дослідник представив рок-музику у вигляді дерева, від центрального стовбура якого відходить ряд великих відгалужень, у свою чергу розділених на безліч ще більш дрібних гілок. Центральний стовбур дерева – це блюз-рок, що йде від коріння народного мистецтва: африканського, американського і європейського, стародавнього і сучасного, сільського і міського. Це пряме продовження ритм-енд-блюзу та рок-н-ролу, мерсі-біта та британського блюзу. Всі відгалуження від стовбура є продуктом синтезу блюз-року з різними видами музичної культури: з фольклором міським і сільським, древнім і сучасним, європейським і східним; з класикою і авангардом ХХ століття, з джазом і електронною музикою, з оперою і балетом, а також з театром, пантомімою, кіно і телебаченням. Таким чином, дерево рок-музики розрослося досить пишно [10].

Поєднуючи історико-культурний та музично-теоретичний підходи, використовуючи наукові узагальнення Л. Газматової, І. В. Ковальчук, А. Козлова, С. В. Шаповалова та ін., ми пропонуємо узагальнену тематично-жанрову класифікацію найбільш розповсюджених стилів рок-музики. Особливістю представленої класифікації є те, що в ній у контексті історичного і культурного розвитку простежуються витоки, стилістичні ознаки, тематика та ідеологія, жанрові розгалуження і найяскравіші представники тих стилів року, які пройшли шлях від окремого жанру до базового стильового напряму.

Розглянемо хронологію основних напрямів рок-музики. З середини 60-х років ХХ століття у США та Великій Британії почали виникати перші комерційні рок-групи. Американські підприємці бачили у цій музиці перспективи для розвитку бізнесу, тому намагалися привернути до неї увагу якомога ширшого кола людей, тим часом у Британії виник такий феномен, як «Бітломанія», що розповсюдився майже по всьому світу. На цій основі виникли такі напрями рок-музики, як фолк-рок, психоделічний рок, арт-рок та хард-рок [10]. З початку сімдесятих років багато жанрів, що були популярні в 1960-х роках, (наприклад, бріт-поп, поп-рок, фолк-рок) відходять на задній план або піддаються значним змінам. Найбільшим комерційним успіхом починають користуватися нові жанри – у першу чергу хард-рок, прогресив-рок (арт-рок) і глем-рок - хоча останній являє собою дуже широкий музичний напрям. Поява панк-року та пост-панку, і, як наслідок, альтернативного року, ще чіткіше провела межу між рок- і поп-музикою. Таким чином, музичні течії розвивалися вже за рахунок не так поп-року, скільки поп-музики (Майкл Джексон, Мадонна). Поп-рок-альбоми випускали переважно артисти, що стали популярними в 60-70-х рр. Однак після спаду в 1977 році, відродився хеві-метал, що породив в 80-х кілька найбільш агресивних піджанрів [5].

Оскільки на сьогодні рок-гурти часто орієнтуються на синтез досягнень рок-музикантів різних спрямувань, вважаємо доцільним докладніше розглянути основні напрями рок-музики в їх історичному становленні.

Одним з хронологічно перших різновидів рок-музики є фолк-рок, що почав формуватися в середині 60-х років у США на основі народної міської пісенної культури, представленої авторами-виконавцями і вокальними групами, які акомпанували собі на гітарах і предметах домашнього начиння. Пісні американських бардів, відрізняючись щирістю і простотою, відбивали нагальні проблеми робітників і безробітних, емігрантів і переселенців, студентів, представників богеми [4]. Фолк-рок умістив у собі особливості рок-музики та фольклору. Найяскравішим представником цього стилю був Боб Ділан.

Наступним жанровим різновидом рок-музики стає психоделічний рок, причиною розповсюдження якого в 60-70-х рр. ХХ ст. була поява нової субкультурної течії американської молоді під назвою «хіпі» та активне вживання психоделічних наркотиків серед представників цієї течії. Психоделічний рок – складна, експресивна музика, яка сильно впливає на слухача. Спочатку пов'язаний безпосередньо зі вживанням психоделіків як слухачами, так і музикантами, він з часом став імітувати дію галюциногенів. Для цього використовується широкий арсенал засобів музичної виразності і спеціальні ефекти при виконанні музики [19]. У піснях цього стилю нерідко спостерігається використання довгих імпровізованих гітарних соло. Найвідомішими представниками цього жанру є гурт «Pink Floyd», а найяскравіші риси психоделії представлені в їх перших альбомах.

Прагненням до культурного синтезу позначений розвиток арт-року, що являє собою поєднання елементів року, академічної музики (класичної і сучасної) і джазу, а також різних національних музичних культур. Поряд з арт-роком вживаються такі поняття, як прогресивний рок, симфо-рок, класик-рок, бароко-рок, техно-рок та інші. Арт-рок бере свій початок в середовищі лондонської підпільної музики другої половини 1960-х років, у надрах британської психоделіки з її інтересом до всього інтелектуального, філософського, витонченого, експериментаторського. Витоки арт-року можна знайти в пізній творчості «The Beatles» (1965-1970), які багато експериментували зі звучанням окремих акустичних інструментів і цілих симфонічних складів, одними з перших застосували багаті можливості синтезатора, а також оригінальні звукові ефекти і способи звукозапису, ускладнювали форму композицій, використовували цитати з класики [4].

Одним з найбільш впливових різновидів рок-музики стає хард-рок, що зародився ще наприкінці 1960-их років, а набув звичної форми на початку 1970-х років. Стиль хард-рок можна вважати класичним напрямком рок-музики, тісно пов'язаним з блюзом. Від блюзу хард-рок перейняв композиційно-гармонійну схему, лад та ін. Безпосереднім попередником хард-року став британський блюз-рок. Не останню роль у формуванні цього стилю зіграли інструментальний концерт епохи бароко і англо-кельтська балада. На ранніх етапах формування стилю хард-рок удосконалювалася техніка викладу і розвитку музичного матеріалу за допомогою так званих гітарних рифів. Однією з відмінних рис хард-року, завдяки якій його не можна сплутати ні з одним іншим стилем, служить специфічне звучання, яке характеризується помітною важкістю, високою щільністю, посиленням метроритмичного початку, що стало основою для віртуозної імпровізації. Головний музичний інструмент хард-року – електрогітара. Один з найвідоміших представників хард-року – гітарист-віртуоз Джимі Хендрікс, який своєю надзвичайною майстерністю гри задав найвищу «планку» гітаристам наступних поколінь [4].

Перша половина 1970-х років позначена і появою нового різновиду рок-музики – глем-року. Для виконавців глему був характерний акцент передусім на візуальній стороні дійства: рясний грим, вигадливий одяг. Однак глем характеризується не тільки незвичайним іміджем виконавців та іншими зовнішніми ознаками, але й певними музично-стилістичними принципами: чіткою чотиридольною рок-н-рольною ритмікою, відносною простотою гармоній, вокальною мелодикою, причому сам голос (як правило, високий) в глем як раз і є справжнім виразником почуттів. Також традиційними для глему вважаються багаторазові повторення тих чи інших фраз. З музикантів із всесвітньою славою вплив глему випробували Елтон Джон, Сюзі Кватро, «Roxy Music», «Bad Company» та ін. Неможливо не звернути увагу на внесок у розвиток глем-року британської групи «Queen». За результатами опитування, проведеного у 2007 році, «Queen» визнали найкращою британською рок-групою більше двадцяти тисяч слухачів [13]. У кінці 1970 – на початку 1980-х років ідеї глема були запозичені диско. У наш час вплив глема відчувається в творчості деяких представників індастріалу, готики, глем-металу [4].

Продуктом синтезу рок і поп-культури стає поп-рок, музичний напрям, а також одна з течій поп-культури, про яку вперше заговорили наприкінці 1970-х років, коли рок-музика значно збагатилася новими жанрами. На даний час під поп-роком розуміють мелодійну рок-музику, перевантажену звучанням клавішних інструментів. Поп-рок можна охарактеризувати і як комерційну музику, до якої висуваються досить високі вимоги з тим, щоб слухач зацікавився нею вже з перших акордів. Одними з найбільш яскравих представників поп-року сьогодні можна вважати Джо Кокера, Пола Маккартні, Рода Стюарта, Еріка Клептона та Елтона Джона, хоча кожен з них у свій час зробив внесок у найрізноманітніші жанри, які в жодному разі не можна було віднести до поп-культури [4].

Щільним зв’язком з субкультурою панків, епатажністю та протестністю відзначається панк-рок, що виник на початку 70 років ХХ століття у США. Музика істинних панків з самого початку відрізнялася різкістю, швидким темпом і хаотичними змінами ритмічних структур і гармоній. Причому панк-рок в основному грали аматори, що не володіли навіть мінімальною музичною підготовкою [3, с.10]. Ідолами панк-року вважають британський гурт «Sex Pistols». У наш час панк-рок у чистому вигляді зустріти дуже складно, але цей стиль еволюціонував у інші жанри, такі, як пост-панк, хардкор, оі, ска-панк, поп-панк та ін.

Найбільш технологічним з напрямків рок-музики став метал – жанр рок-музики, що сформувався з хард-року на початку і в середині 1970-х рр. переважно в Англії і Сполучених Штатах Америки [19]. Основні відмінності жанрів металу від інших жанрів рок музики – спотворені ефектом дісторшн електрогітари, затяжні гітарні соло, агресивний ритм, як правило шести-, восьми- або двохдольний розмір такту, полегшені рифи. Метал має достатньо велике число стилів, від порівняно «м'яких» (таких, як, наприклад, класичний хеві-метал або такі піджанри, як пауер-метал) до вельми «важких» і неприйнятних для більшості непідготовлених слухачів (дез-метал, блек-метал, грайндкор) [21].

Вплив субкультури готів на розвиток рок-культури призводить до появи нового різновиду року   готик-року, музичного жанру, що виник як відгалуження пост-панку на межі 1970-х і 1980-х років. На початку 1980-х жанр став окремим напрямком. У музиці переважають похмурі теми та інтелектуальні напрямки, такі як романтизм, нігілізм, а також готичний напрям у мистецтві Нового часу. Кращими прикладами гуртів, які виконували готик-рок, можуть служити «Bauhaus», «The Cure», «Siouxsie & the Banshees», «The Sisters of Mercy і The Mission». Готик-рок став основою для готичної субкультури, яка згодом істотно розширилася [20].

З середини 1980-х років розвиток напрямків, що народилися в руслі панку і пост-панку, вступив у фазу альтернативи. Сам термін «альтернатива» має значення не стільки стильове, скільки культурологічне: так називають групи, які прагнуть продемонструвати свої некомерційні (і навіть антикомерційні) ідеали. Дуже важливим пунктом в ідеологічній програмі альтернативи є протест, спрямований на весь світ взагалі. Альтернатива об'єднує дуже багато напрямів, центральне місце серед яких займають явища, що відштовхуються від панку: хардкор, індастріал, грандж, різні види альтернативного металу та ін [4].

Рок-музика не стоїть на місці, а постійно розвивається. З початку ХХІ століття її жанрове розмаїття поповнюється новими стилями, які виникли, відповідно до закономірностей постмодерної стилістики, на основі розглянутих базових напрямів рок-музики або під впливом інших музикальних напрямів. Із сучасних музичних стилів, які з'явилися зовсім недавно, можна виділити транскор, крабкор, пост-хардкор, маткор. Особливо прогресивно зараз розвивається електронна рок-музика, численні експерименти груп («Cyber», «Synth», «Trance» і т.д.) рухають цей стиль вперед. Особливо популярним жанром, що виник від злиття з музичним напрямом, не похідним від року, є репкор (поєднання панк-року, хардкору та хіп-хопу), менш розвиненим є джазкор (поєднання джазу з елементами хардкору, металу та ін.). Усі названі жанри сучасної рок-музики найбільш розвинені на теренах США, Англії та Японії. Вимоги публіки до музикантів стосовно якості виконання з кожним роком стають все вищими, тому композиції рок-гуртів стають дедалі все технічнішими, складнішими та насиченими великою кількістю звукових ефектів.

Таким чином, представлена тематично-жанрова класифікація характеризує рок-музику ХХ століття як явище динамічне та багатоаспектне та дозволяє зробити висновок, що на сучасному етапі його розвитку найбільш помітною тенденцією розвитку рок-культури є прагнення до експериментів в галузі синтезу різних напрямів та форм, яке відповідає сучасним постмодерним загальнокультурним тенденціям.


1.3. Особливості аналізу явищ рок-культури

В аналізі сучасних музичних творів багато науковців зіштовхуються з рядом труднощів: в об’ємності об’єкту вивчення, у суперечності творів з логічним, теоретичним та історичним підходом до вивчення, у різнобічності сфер вивчення: засоби музичного мовлення, мелодії, гармонії, фактури, оркестровки, ритму, музичної композиції, тематики, проблематики, ідейного наповнення, соціологічних зв’язків і впливів, історії розвитку та вмотивованості історичним контекстом тощо. Дуже розповсюдженою темою для вивчення музичних творів є їх історичних аналіз та біографічні факти виникнення того чи іншого музичного напряму в певних історичний період. Таким аналізом займалися А. Козлов, Є. Горбачова, А. Трофімов, Дж. Паскаль та багато інших.

Л. П. Казанцева розглядає музичні твори з музикознавчих позицій: з боку функціонування музикально-тематичного матеріалу та з боку синтезування музичного твору на різних рівнях системи «композитор-виконавець-слухач» [8], тобто робить акцент на зв’язку публіки та виконавців, а також досліджує адаптацію композицій під виконання в різних стилях та напрямах музики. І. Б. Едуардова у вивченні музичних творів користувалася інтонаційним аналізом, який допомагав виявити історико-стильові закономірності художнього мислення епохи та стилю, з’єднав історичний підхід з логічним, сформував знання про стилі, стильові системи, їх джерела та історичні зв’язки [20].

Є. В. Мякотин за допомогою структурно-антропологічного підходу до рок-музики розкрив той факт, що рок музика – це об’єкт, кожний параметр якого – це результат семіотичного втілення в звуках ієрархічної будови музикальної композиції. Іншими словами, він розкривав рок-музику як семіотичну систему за трьома параметрами: 1 – функціональне значення тембрового складу композиції; 2 – інваріативний тип відносин у стилях різних учасників драматургічної дії та прояву особливих форм руху; 3 – дослідження автора рок-музики, який відображає буття людини рок-культури [12].

Зробивши огляд досліджень рок-музики та основних її жанрів, ми виробили власний підхід, який полягає в аналізі історичного розвитку рок-руху в Маріуполі, сучасного стану, жанрових та стильових особливостей, смислового наповнення пісень маріупольських рок-груп ХХІ століття. Отже, ми зосередимо увагу на історичному, стильовому, змістовому та соціокультурному аспектах і з’ясуємо загальну картину через дослідження окремих музичних творів та діяльності рок-гуртів за таким планом:

  1. Простежимо історію становлення та розвитку рок-руху в Маріуполі в контексті історії країни.

  2. Спираючись на методики І.Б.Едуардової та Є.В.Мякотина, проаналізуємо зв'язок історії виникнення гурту, біографічних фактів з життя музикантів, навколишніх обставин, способу життя, світогляду, звичок зі стилістикою і тематикою творчості.

  3. На основі запропонованої класифікації рок-стилів систематизуємо представників рок-культури міста ХХІ століття. Проаналізуємо жанрові та стильові особливості музичних композицій та визначимо впливи світової рок-культури на творчість маріупольських музикантів, схарактеризуємо стилістичну та тематичну самобутність рок-музики міста.

  4. Проведемо соціокультурний аналіз: простежимо вплив музичних композицій різних маріупольських рок-груп на цільову аудиторію та загальний внесок у культуру міста.

Таким чином, дослідження розвитку рок-музики Маріуполя здійснюватиметься через аналіз музичних творів та діяльності рок-гуртів в історичному, стильовому, змістовому та соціокультурному аспектах.


Висновки до розділу 1

У розділі здійснено огляд наукових досліджень рок-музики в сучасному музикознавстві та культурології. Обґрунтовано, що феномен музичної рок-культури є складним явищем, що обумовлює різні аспекти його вивчення: історичного, музично-теоретичного, соціологічного, культурологічного. На основі аналізу пропонованих дослідниками класифікацій запропонована тематично-жанрова класифікація, яка в контексті історичного і культурного розвитку простежує витоки, стилістичні ознаки, жанрові розгалуження, тематику та ідеологію тих стилів року, які пройшли шлях від окремого жанру до базового стильового напряму. Унаслідок аналітичної роботи вироблено власний підхід і план аналізу рок-культури м. Маріуполя в історичному, стильовому, змістовому та соціокультурному аспектах.

РОЗДІЛ 2

РОК-МУЗИКА В МІСТІ МАРІУПОЛІ ХХІ СТОЛІТТЯ


2.1. Рок-рух у художній культурі м. Маріуполя в контексті історії країни.

Дослідження появи і розвитку рок-музики в м. Маріуполі невіддільне від політичних і культурних процесів на радянському та пострадянському просторі.

А. К. Троїцький зазначав, що формування стилю «рок» в СРСР відбулося в результаті «культурного шоку» від англійського біг-біту [17]. Поступово просте копіювання західних кумирів перейшло у формування доктрини «радянського року»: якщо на Заході основою жанру був ритм, то в СРСР в основі лежало слово. Предтечами справжнього вітчизняного року стали суперзірки радянської поезії Вознесенський і Євтушенко, барди Висоцький і Галич. Рок був фактично «відділений від держави» і існував на нелегальному становищі. Лише в 1980, коли величезна популярність року та його творчі досягнення стали абсолютно очевидними, деякі провідні рок-гурти були запрошені в державні концертні організації, але більшість рок-виконавців так і залишилася в андеграунді [21].

У роки «пізнього застою» інститути ідейно-художнього контролю (в першу чергу Міністерство культури й комсомол) невтомно вели на рок-музикування адміністративний наступ, який досяг кульмінації в 1984, коли весь жанр був фактично поставлений під заборону, а кращі його представники фігурували в чорних списках КДБ. Досить довго масова комунікація з ідеологічних міркувань контролювалася державою, у зв'язку з цим було обмежено доступ до західної музики та іншої медіапродукції. У 70-80-ті роки до СРСР хлинув потік імпортованих культурних товарів, з’явилась велика кількість каналів їх розповсюдження. Так, радіостанції БМ-діапазону транслювали музичний матеріал, відомий, крім СРСР, всюди в світі [17].

О. Євтушенко у книзі «Легенди химерного краю» [7] зауважував, що в цей час радянська Україна била рекорди в боротьбі з дисидентством і усіляким вільнодумством, тому навіть найменші прояви опозиційних настроїв каралися жорстокіше, ніж у Москві. Рок-н-рол сприймали лише як ідеологічну диверсію. Нетривалий період хрущовської відлиги другої половини 60-х ознаменувався швидким зростанням молодіжного прозахідного руху, коли десятки біг-бітових формацій гриміли у студентських гуртожитках, ретельно копіюючи «Бітлз», «Ролінг Стоунз», Елвіса Преслі. Стрімко завоювали популярність «Друге Дихання», «The Once», «Березень», «Еней» та інші. Такий бурхливий початок рок-епопеї урвався раптово після «Празької весни», або «Весни свободи» 1968 року в Чехії. У фокусі всевидячого ока КДБ опинилася і рок-музика. Однак атмосфера підпільних концертів ще більше підігрівала інтерес до цієї музики, а «тотальний застій» 70-х (років розвинутого соціалізму та вокально-інструментальних ансамблів) покликав до життя надзвичайно оригінальний андеграунд – літературний, поетичний, мистецький. Найзапекліші опозиціонери і партизани від рок-н-ролу перемістилися в жанри, які знаходилися поза зоною досягнення радянської цензури – тобто грали популярний тоді джаз-рок, арт-рок, або музику, що не передбачала вербального ряду. Яскравий слід лишили по собі «Крок», «Репортаж», «Ореол», «Кредо», «Кросворд» та інші.

Розквіт рок-музики в середини 80-х був інспірований початком горбачовської перебудови з її доктринами «гласності» і «прискорення». Легалізація рок-руху відбувалася лавиноподібно, в усіх містах з’являлися рок-клуби, а всі філармонійні ВІА нашвидкоруч перелицьовували своє звучання «під рок». Платівки фірми «Мелодія» містили пісні «Зоопарку», «Кіно», «Акваріуму», «Аліси» та інших знакових груп епохи перебудови. Київський рок-клуб «Кузня» «вихлюпнув» на поверхню цілу обойму команд, які швидко здобули популярність не лише в Україні. Ешелон «важкого року» очолювали «Едем», «Перрон», «Квартира 50», «Кому Вниз», «Титанік», лідерами «альтернативного крила» були «Колезький Асесор», «Воплі Відоплясова» та «Раббота Хо». Наприкінці 80-х років з’являється нова формація музикантів, чітко орієнтованих на ідеї національного відродження України. Найяскравішою подією була «Червона рута» в Чернівцях 1989 р. Саме там уперше на повний голос прозвучали «Брати Гадюкіни», Віка Врадій (сестричка Віка), «Зимовий Сад», «Кому Вниз», «ВВ». На хвилі відродження у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Києві та інших містах з’явилися досить самобутні групи, які різко відрізнялись від безлічі інших і старанно копіювали західні стандарти [18].

Початок 90-х – це роки диференціації за стилями і напрямами, роки напружених пошуків, самоідентифікації рок-музиканта в площині рідних традицій, в межах своєї – рідної землі. Однак відсутність музичної індустрії і бодай мінімальної шоу-бізнесової інфраструктури примушують музикантів займатися суміжними видами діяльності. Вони самі «по крихті» збирають студії, клепають апаратуру, самі організовують концерти і самі ж опікуються виданням власних альбомів. На відміну від поп-музики, комерціалізація майже не торкнулася рок-музики – тут ніхто не заробив великі гроші, ніхто не зробив кар’єру, швидше навпаки [18].

У Маріуполь рок прийшов у 80-х роках, але розвивався дуже повільно через відсутність технічних і фінансових можливостей, територіальну і культурну віддаленість від центру країни. До того ж і публіка, що складалася переважно з працівників важкої промисловості, зайнятих фізичною працею, була мало підготовленою для цієї музики. Але з’являлися окремі ансамблі, які намагалися виконувати музику, наближену до року, такі групи виступали в основному на весіллях та інших розважальних заходах. Проте в 90-ті роки ХХ ст. з розвалом СРСР, поширенням ідей незалежності України, зростанням можливостей комерції, а отже й відкриттям вільного доступу до західної культури, рок-музика в Маріуполі поступово почала «набирати обертів». У продажу з’явилися перші касети різних рок-гуртів: як зарубіжних (серед них особливою популярністю користувалися «Led Zeppelin», «Queen», «Deep Purple» та ін.), так і вітчизняних(особливо російські гурти «Кіно», «Аліса», «Арія» та ін.). Серед популярних напрямів року тоді був хард-рок та метал, тому маріупольські групи того часу, наприклад, «Red-rain» або «Матрикс», відрізнялися помітною «важкістю» виконання.

Наталя Новікова, художній керівник запорізької групи «Летаргія», у своєму інтерв'ю газеті «Приазовский Рабочий» зазначила, що Маріуполь та Донецьк у 90-х роках ХХ століття вважалися столицями рок-культури України, але зараз, на жаль, маріупольські та донецькі гурти, що стають дедалі популярнішими на території України та Росії, не залишаються у своїх рідних містах, а їдуть до Києва або до Москви, де перспективи розвитку музичної творчості ширші. Багато гуртів, що виникли в 90-х роках ХХ століття, професійно грають за кордоном, наприклад, «Red-rаin» та «Тіллоттамма».

Зазначена особливість нашого регіону не є випадковою. Так, наявність музичних освітніх закладів, таких як музичні училища Маріуполя і Донецька, Донецький музично-педагогічний інститут, створювала необхідне підґрунтя для формування музичного смаку, і водночас сприяла професіоналізації в музичній сфері. Не випадково протягом 80-х років саме в цьому регіоні дуже відчутним було захоплення джазом. Так, у Маріуполі силами ентузіастів музичного училища, зокрема Л. В. Налчаджі було створено джаз-клуб, а в Донецьку щорічно відбувався джаз-фестиваль, в якому брали участь талановиті музиканти всього СРСР.

На той час організацією рок-концертів займалося донецьке рок-посольство. Людмила Єрмішина, кореспондент газети «Приазовский рабочий», у своїй статті зазначила: «У нас виступали групи, які зараз вважаються ветеранами року, - "Телеграфний шлях", "Дикий мед" і багато інших».

На сьогодні відчувається прагнення відродити означені традиції. Так, сьогодні Маріуполь має своє незалежне рок-посольство, керівником якого є Маргарита Перескокова (Черчиль). Будь-яка рок-група може брати участь у рок-концерті, якщо репертуар колективу налічує хоча б три-чотири пісні.

Перші маріупольські рок-гурти не мали змоги репетирувати у спеціально оснащених для цього приміщеннях, тому часто для таких цілей використовували гаражі або підвали, інколи шкільні кабінети музики. Не йшла мова також про організацію концертів на великих майданчиках парків або міських площ, тому що це потребувало використання спеціальної техніки, значних грошових затрат та дозволу міських органів влади. Так само, як і перші рок-гурти радянської Росії, маріупольські колективи сприймалися суспільством як щось чужорідне та неприйнятне. Таке ставлення суспільства до рок-музики призвело до пошуків альтернативних методів вирішення проблеми організації концертів та створення необхідних умов для творчості, тому музиканти звернулися до практики клубного руху.

Експерти, зокрема В. Н. Сиров, зазначають, що і в наш час саме клубний рух, який почався в 1992 році в Москві, формує музичну культуру, а аж ніяк не великі майданчики, як це було раніше. Адже перш ніж гурт почне збирати аншлаги на великій сцені, він розвиває свою творчість у клубному середовищі. Це не так просто, як здається, і вимагає від музикантів деколи тривалої витримки і героїзму. І лише після того, як група зарекомендує себе аншлагами в клубах, їй вдається вийти на велику аудиторію. Така історія практично всіх культових команд від 90-х до сьогодні [15]. Кожен гурт починає свій шлях з клубного середовища. Деякі групи так і залишаються на цьому рівні, а деякі розвивають свою творчість та стають доволі популярними навіть за кордоном.

Також наприкінці вісімдесятих років минулого століття до проблем розвитку маріупольських рок-груп додавалася проблема запису пісень: було складно знайти студію звукозапису, яка б надавала свої послуги представниками вельми сумнівної субкультурної течії, якою вважали рок-спілку. Як розповідає А. Тополєв у своєму інтерв’ю (Додаток Д), перші спроби запису власних пісень робилися в домашніх умовах, але технологія не дуже відрізнялася від нинішньої: спочатку на комп’ютері створювалися барабанні семпли (або їх просто копіювали із треків інших груп), потім на них записували басову лінію, після цього дві доріжки гітари, і вже на готовий мінус записували вокальну партію. Записати та аранжувати все у квартирних умовах на непрофесійному обладнанні було дуже складно, тому якість звучання таких пісень була низькою.

Отже, наприкінці дев’яностих років ХХ століття почали свій творчій шлях такі відомі рок-виконавці та рок-групи, як Михайло Бублик, та його гурт «DePRessia», група «Легенда» (1998 р).

Активний розвиток рок-культури в Маріуполі спостерігається з початку ХХІ століття, коли з’являються перші гурти, що займаються рок-музикою як основним напрямом творчості. Так, продовжує свою творчу діяльність група «Легенда», одна з найвідоміших у Маріуполі цього періоду. У продажу можна легко знайти не тільки платівки, але й касетні записи улюблених гуртів.

Перший великий рок-концерт відбувся у 2001 році у клубі «Турист», що знаходився тоді біля Будинку Зв’язку. Концерт мав назву «Magic Dance». Це була грандіозна подія для рок-молоді тих років. «Magic Dance» вплинув на багатьох фанатів рок-музики, результатом чого стало масове виникнення рок-колективів, які різнилися за рівнем майстерності та якістю звучання. Особливо під час концерту виділилися групи «Друге Пришестя», «N.E.O.» та «Шторм». Ці команди й понині залишилися відомими серед маріупольської рок-спілки. Найчастіше такі рок-групи копіювали стиль виконання своїх кумирів. «Ти вважався «крутим», якщо виконував пісні на кшталт «Арії». То була дуже популярна група на той час», – розповідає А.Тополєв – один з перших рок-виконавців Маріуполя. (Додаток Д)

Перші роки ХХІ століття збагатили маріупольську рок-культуру діяльністю таких рок-виконавців, як Михайло Бублик та Дмитро Плаксін.

Активне виникнення впливових маріупольських рок-груп спостерігається з другої половини першого десятиріччя ХХІ століття: «Leviathan» (2007 р.), «Freezers» (2008 р.) та «14 днів» (2008 р.).

З 2010 року теж з'явилось доволі багато впливових рок-гуртів: «Синдром Безумства» (2010 р.), «… так божеволіють…» (2011 р.), «M-City Blues Band» (2010 р.), «60 Changes»(2012 р.), «The Phantom Menace» (2012 р.), «The Ducks» (2013 р.), «MEHANIMITY» (2013 р.).

В останні роки в Маріуполі рок-музика стає доволі популярним жанром серед молоді, тому з’являється велика кількість аматорських рок-гуртів, що поки не можуть стати доволі відомими для виступів на великій сцені. Таких гуртів дуже багато, бо зараз кожний підліток має змогу придбати собі будь-який музичний інструмент, щоб грати пісні своїх кумирів та намагатися писати свою музику. Серед таких гуртів можна зазначити творчість «Mazik's CoveЯ Band», групи «Щастя», «50/50», «60 Chаnges» та ін. Їх пісні не транслюють по радіо, їх кліпи не показують по телебаченню, деякі гурти не мають змоги навіть записати повноцінний альбом, проте вони формують музичну культуру та впливають на соціум свого міста, області, у деяких випадках – країни.

Таким чином, історія рок-руху в м. Маріуполі є невіддільною від історичного і культурного контексту радянської і пострадянської епохи. Проте слід завважити на суттєве відставання культурних процесів у місті в 90-х роках у зв’язку з відтоком музикантів до культурних столиць, що суттєво позначилося на розвитку маріупольської рок-музики.


2.2. Рок-рух у м. Маріуполі ХХІ століття.

Вагомий внесок в розвиток музичної культури Маріуполя зробили талановиті виконавці та найяскравіші рок-гурти, які збагатили жанрове розмаїття рок-музики міста. Серед Маріупольської рок-спілки найросповсюдженішим жанром є альтернативний метал та похідні від нього.

Ще наприкінці дев’яностих років ХХ століття почав свій творчій шлях музикант Михайло Бублик, який народився у передмісті Маріуполя, але згодом його сім’я переїхала до міста. Як уже було зазначено у пункті 2.1., саме в дев’яності роки рок-музика почала активно поширюватися серед молоді Маріуполя. Не обійшла ця течія і творчість молодого Михайла, який грав у гурті «DePRessia», що згодом став однією з найпопулярніших рок-груп нашого міста. Але після закінчення маріупольського університету Михайло переїхав до Харкова, де теж грав у рок-групі «Booblik's band», що стала не менш популярною за «DePRessia». У 2010 році Михайло Бублик записав пісню «Вместе мы обязательно будем», що згодом стала хітом та зробила Михайла відомим та популярним співаком України та Росії [Інтернет ресурс].

Не можна не звернути увагу на творчість іншого маріупольського музиканта – Дмитра Плаксіна, який народився та зріс у Маріуполі і присвятив свою творчість рідному місту. Ще змалку він вчився грати на фортепіано, але у п’ятнадцять років спробував пограти на гітарі і зрозумів, що цей музичний інструмент приваблює його більше. Дмитро вирішив присвятити своє життя музиці, він складав пісні у багатьох стилях та працював з багатьма маріупольськими колективами. У його творчості можна виділити період депресії, коли під впливом юнацького максималізму основу його творчості складали важкі та депресивні пісні, та період розквіту, який почався після переосмислення Дмитром своїх поглядів на життя. У той час він організував групу «Щастя», але згодом, у зв’язку з певним загостренням стосунків між членами групи, колектив розколовся: Дмитро пішов своїм шляхом, а інші члени групи – своїм. Зараз Дмитро зайнятий створенням нового проекту, тож можна багато очікувати від цього молодого та перспективного музиканта.

Аналізуючи рок-колективи від початку ХХІ століття, слід почати з представлення групи «Легенда», що залишила по собі найяскравіший слід у рок-культурі Маріуполя. Група почала формуватися 1 січня 1998, коли познайомилися ритм-гітарист і вокаліст Русанов Антон та барабанщик Володимир Діденко, а вже у травні 1998 року в актовому залі ДШМ відбувся перший виступ групи. 10 січня 2002 року, до складу «Легенди» увійшов соло-гітарист Кирило Готовчіков. Саме після цієї події група стала рости в музичному плані. До цього часу в складі колективу був вже четвертий учасник бас-гітарист Михайло Єфремов. 30 червня 2002 стався дебют групи у міському саді. Перший виступ перед великою публікою пройшов вдало. У листопаді 2002 року до «Легенди» приєднується Фан-Фу-Чу Ярослав. З появою його в групі музика стала набувати більш професійного забарвлення. З листопада 2002 року по листопад 2003 учасники групи часто сперечалися щодо планів на майбутнє. У жовтні 2003 року група готується до заключного концерту, який повинен був відбутися 7 листопада 2003 року кінотеатрі «Савона». Група проіснувала ще 2 роки, але у 2005 році розпалася [Інтернет-ресурс].

Не набагато пізніше «Легенди» виникла група «N.E.O.» (2001). Вона проіснувала цілих десять років, стала дуже відомою не лише в Маріуполі, а й навіть у Росії. За весь період творчості групи було написано більше 20 пісень, половина з яких, на жаль, втрачена і забута. За весь час існування багато разів змінювався склад музикантів, учасники експериментували зі стилем звучання.

З другої половини першого десятиріччя ХХІ ст. почали виникати рок-групи, які відомі і понині та є дуже популярними у рок-спілці Маріуполя. Серед таких гуртів слід згадати групу «Leviathan», яка була утворена восени 2007 року гітаристом і вокалістом Олексієм Грішечкиним та барабанщиком Володимиром Сичовим. З часом вони створили сильний колектив, який давав концерти на території України та Росії. За весь час існування групи в музикантів виникало багато проблем стосовно репетицій або зміни складу, але це не було для них великою перешкодою. На даний час група існує, але її учасники не мають змоги створювати нові пісні, їх творчість знаходиться «у стані анабіозу», але з часом музиканти обіцяють порадувати рок-спілку новими виступами.(Додаток Б)

Майже одночасно з «Leviathan» з’являється група «14 днів» (жовтень 2007 року), яка існує і сьогодні. Творчість групи починалася з утворення проекту «на один концерт», але матеріал колективу так усім сподобався, що хлопці вирішили не зупинятися на цьому та продовжувати писати пісні. Зараз музиканти дають велику кількість концертів як у Маріуполі, так і по всій Україні. Це доводить той факт, що творчість «14 днів» є дуже популярною та гаряче сприймається публікою не залежно від місця проведення концерту та інших обставин [Інтернет-ресурс].

Дуже авторитетною групою вважається «Freezers», яка виникла взимку 2008 року. За період творчості гурт випустив повний альбом, зняв кліп та написав кілька саундтреків до анімаційних фільмів, які, на жаль, не були опубліковані у ЗМІ. Це найуспішніша група Маріуполя, яка використовувала у своїх піснях жіночий вокал. За своє недовге існування «Freezers» стали дуже відомим гуртом Маріуполя та зарекомендували себе як гідний колектив по всій Україні та за кордоном.

Дуже цікавою маріупольською групою є «Синдром Безумства», яка утворилася в 2010 році. За період між 2010 та 2012 роками група стала доволі відомою та часто виступала як у Маріуполі, так і в Донецьку. Але стан цієї групи дуже нестабільний – між її учасниками дуже часто відбуваються суперечки стосовно подальшого розвитку творчості, тому група періодично розпадається, але з часом все одно її склад відновлюється та «Синдром» дає концерти, виконуючи нові й нові пісні.(Додаток Г)

Своєрідним для Маріуполя звучанням виділяється група «M-City Blues Band», склад якої сформувався з музикантів, які паралельно грали у інших гуртах. Причиною того, що вони зібралися у одній групі, було спільне бажання утворити колектив з особливим блюз-роковим та фанковим звучанням. І зібравшись одного разу, музиканти грають разом уже три роки. Але кожен з них має сім’ю та роботу, тож не завжди вистачає часу на заняття музикою, також немає менеджера, який турбувався би про виступи та записи пісень. Група періодично грає в арт-кафе та на невеликих концертах для цінителів справжньої живої музики. У репертуарі групи 50 оригінальних пісень, хоча колектив часто виконує пісні іноземного походження, адже публіка хоче старих, відомих мелодій - ось ще одна зі складностей. Не дивлячись на проблеми, на виступи «M-City Blues Band» приходить доволі багато людей, тому що це трохи незвична музика. Більша половина слухачів залишається задоволеною та приходить на наступні концерти.

Одним з найвідоміших рок-колективів Маріуполя є «… так божеволіють…» (2011), до складу цієї групи входять молоді, але дуже талановиті музиканти, які планують у майбутньому укласти контракт з американською музичною студією та розвивати свою творчість на території Північної Америки. Кожен учасник групи дуже важливий, тому що якщо з групи піде хоча б хтось із них, то звучання та виконання пісень дуже зміниться, хлопці розуміють це і намагаються завжди виступати в постійному складі, не дивлячись на те, що більша половина колективу групи має другорядні музичні проекти (Додаток Е).

Також серед розмаїття рок-груп Маріуполя можна виділити «60 Changes», яка виникла взимку 2012 року. До цього вона мала назву «Smoked Town», але групу покинув гітарист А.Кисляков. Однак музиканти вирішили не зупинятися на досягнутому, запросивши до групи нового гітариста К.Касьянова, та існували в такому складі до початку 2013 року, коли до групи приєднався вокаліст А.Тополєв. Назву групи було вирішено змінити і вже навесні 2013 року група зіграла свій перший концерт на щорічному Маріупольському фестивалі Рок-Квітень-10. З того часу музиканти плідно працюють та часто виступають на маріупольській сцені (Додаток В).

Досліджуючи зовсім молоді групи слід відзначити «The Phantom Menace», яка утворилася у грудні 2012 року. Засновники гурту – А. Субочів та І. Бездольний. Через деякий час до них приєднався барабанщик С.Авдейко, а за ним гітарист А.Подсекін. З часом гурт знайшов бас-гітариста С.Кислова, а А.Подсекіну довелося покинути гурт через отриману травму. Лідер-гітаристом на той час був І.Бездольний. Після довгих репетицій та пошуків група знайшла лідер-гітариста Р.Мисюру. Після першого концерту через особисті обставини гурт покинув бас-гітарист С.Кислов, на його місце прийшов І.Мацегора. Р. Мисюра теж покинув гурт, бо йому не підійшов графік репетицій. Наприкінці літа 2013 до групи запросили гітариста Іллю, фамілію якого члени «The Phantom Menace» не можуть дізнатися й понині. Зараз група готує перший офіціальний реліз – ЕР-альбом, до складу якого буде входити п’ять пісень.

Також слід звернути увагу на молодий гурт «The Ducks», який заснували у серпні 2013 року Віталій Кайсаров та Артур Петрищев. Але офіційна дата утворення гурту 22 вересня, після вступу в колектив Анастасії Мангадаш. З часом до гурту приєднався Андрій Зорін. У жовтні «The Ducks» записали відео з Анастасією та Андрієм та виклали в Інтернет. Багатьом сподобався запис, тож колектив вирішив не зупинятися на досягнутому та продовжувати створювати більше і більше пісень (Додаток Є).

Не можна не звернути увагу на електронний проект вокаліста «Синдрома Безумства» А. Купрікова та учасника кібер-фолк колективу Станислава Золотухина-Шамлі «MEHANIMITY». Цей проект став точкою перетину їх творчості. 27 липня 2013 року проект випустив три перші студійні пісні, але поки, на жаль, його діяльність призупинена. Проте для розвитку цього проекту в музикантів є багато матеріалу, тож з часом мають з’явитися нові композиції.

Жанрово-стильове розмаїття року на межі століть і тисячоліть не було дуже широким. Гурти, що виконували музику в найрізноманітніших жанрах почали з’являтися вже ближче до другої половини першого десятиріччя ХХІ століття. Це були такі групи, як «14 днів», «Freezers», «N.E.O.» (Додаток А). Жанрова спрямованість кожної з наведених груп дуже своєрідна. Це зумовлено тим, що автори намагалися збагатити рок-культуру Маріуполя, втіливши у своїй творчості всю різноманітність жанрово-стильових напрямів року.

Майже всі проаналізовані рок-групи виконують пісні у важкому стилі. Це зумовлено рядом факторів. По перше тим, що рок-музика є субкультурною течією, яка являє собою протиставлення звичайному культурному суспільству. По друге, важкість виконання композицій переважає через те, що агресивні напрями музики користуються популярністю серед молоді, невдоволеної своїм життям або навколишніми обставинами. Третій фактор – це те, що саме важкі напрями року дають змогу виконавцям довести свою мужність (а для підлітків і молоді це важливо!) та виділити себе серед решти оточуючих, тобто бажання виділитися теж грає велику роль при визначенні жанрових особливостей музичних композицій.

Дуже важких по звучанню груп у Маріуполі мало. Зустрічається кілька гуртів, які виконують пісні в стилі дет- та блек-металу, наприклад «AGRANABASH», «...ODRADEK ROOM...» та «BBZ», але вони не користуються особливою популярністю у рок-спілки нашого міста. Дуже популярним у Маріуполі є жанр альтернативного металу та ню-металу. Групи, що виконують пісні в цьому жанрі, це «60 Changes», «J-Dog». Також до схожого з цим напрямом музики можна віднести групи «N.E.O.» (репкор) та «Leviathan» (грув метал/ металкор).

У Маріуполі багато чоловіків є вболівальниками футболу, а серед цих уболівальників дуже розповсюдженим є жанр панк-року, ска-панку та ін. Це не дуже технічні напрями музики, які виконуються досить легко, тож музиканти не ставлять собі за мету написання довгих красивих пісень. Звучання цих груп відрізняється стислістю композицій, легкістю та неоднорідністю виконання і експериментами з різними музичними інструментами. Найвідоміші групи, які виконують пісні у жанрі панк-року та похідних від нього, це «14 днів» (панк-рок, ска-панк), «16 кілобайт» (панк-рок), «THEODDZ» (хардкор).

Більш спокійні напрями рок-музики, як правило, цінуються у вузькому колі слухачів, тому що це жанри для врівноважених людей, на відміну від агресивних представників рок-спілки. Виконавці софт-року(«Щастя», «50/50»), та блюз-року («M-City Blues Band») не женуться за кількістю слухачів, а створюють «душевні» композиції, що можуть сподобатися цінителям справжньої музики.

Тематика пісень кожної групи залежить великою мірою від напряму виконуваної музики. Якщо аналізувати творчість Дмитра Плаксіна, то перший період його творчості позначений стилем «важкий метал», що вимагав текстів депресивного характеру, похмурого настрою. Другий період у стилі софт-року вплинув і на тематику його пісень: кохання, щастя та добро.

Близькою до другого періоду Дмитра Плаксіна є творчість Михайла Бублика, який виконує пісні на ліричну тематику, орієнтовані на найрізноманітнішу публіку.

Тематика пісень групи «Легенда» сформувалася під впливом популярної на той період групи «Арія», тексти якої мають ліричний характер, що й відобразилося на творчості маріупольської групи.

Молоді гурти, такі, як «The Ducks» або «The Phantom Menace», знаходяться у стадії пошуку свого жанру. В основному вони лише співають пісні своїх кумирів, намагаючись створювати якісь композиції, що були б схожі на виконання їх улюблених груп, тобто не обмежують себе у звучанні та текстах.

Тематика ранньої творчості групи «Синдром Безумства» дуже близька до пісень російського рок-гурту «Агата Крісті», але згодом творчість групи стає менш психоделічною та все більше схожою на альтернативний рок.

На звучанні «60 Changes» простежується вплив гурту «Sepultura», який відрізняється жорстким виконанням пісень, тексти мають похмуру та критичну тематику. Музиканти зазначають, що саме цей жанр особливо їм подобається, тому вони із задоволенням виконують свої пісні. Бас-гітарист «60 Changes» А. Хайтулов зазначив, що тексти до пісень пише вокаліст Андрій Тополєв, тому саме йому відомий їх повний глибокий сенс. «Мені здається, що чим більше завуальована смислова лінія у тексті, тим красивіше. Я завжди намагаюся відійти від стопроцентної прямолінійності тексту», – зізнається сам Андрій (Додаток Д).

Творчість групи «Freezers» можна розділити на три періоди. Перший – початок творчості: акцент робився на тому, щоб запам’ятатися публіці. У цей час гурт не надто замислювався над змістом текстів, у віршах йдеться про ненависть, злобу, страх і т.д. Другий період характеризувався більшою ліричністю творчості, основний зміст пісень став більш глибоким: з’явилися пісні про кохання, про розмову людини зі смертю і т.д. У третьому періоді переважає жіночий вокал разом з важким гітарним звучанням, що поєднується з філософськими темами текстів пісень. У четвертому періоді творчості написано багато англомовних пісень, які присвячені в основному почуттям. Тобто з часом тексти пісень «Freezers» набувають дедалі глибшого смислу.

Тексти пісень групи «N.E.O» насичені проблематикою сучасного життя, у багатьох композиціях йдеться про соціальні та екологічні проблеми Маріуполя, лунає заклик до справедливості та рівноправ’я. Цей факт був одним з основних чинників великої популярності групи у період її існування.

Тематика творчості групи «Leviathan» – це пісні про систему, яка зомбує людей, про ненажерливу жадібність політиків, вічне протистояння добра та зла, біль втрати та бажання кращого життя (Додаток Б).

Тематику творчості панк-колективів можна охарактеризувати як аполітичну, крім того особливістю пісень є велика кількість нецензурної лексики.

Говорячи про вплив на соціальну культуру Маріуполя досліджуваних рок-груп, слід зазначити, що кожна з них ставить метою донести до слухача певну ідею або смисл.

Виконуючи роль виразника ідей, прагнень молоді, музична творчість рок-гуртів об’єднує поціновувачів і фанатів, стає приводом для групування за інтересами. Це, в свою чергу, призводить до виникнення фан-клубів окремих рок-груп. В Маріуполі діє рок-спілка і рок-посольство, що ще більше згуртовує молодь.

В залежності від жанрових та тематичних відмінностей, групи по-різному впливають на культуру Маріуполя, мають своїх фанатів і поціновувачів. Але найважливішою ідеєю, яку рок-музиканти хочуть донести до своїх слухачів, є усвідомлення того, що людина вільна у своїх діях і ніхто не може нею керувати.

Таким чином, рок-культура м. Маріуполя за останні десятиліття зробила значний прорив у розвитку: утворилося багато нових колективів, збагатилася жанрова і тематична палітра їх творчості. Тривалий час існування і творчої діяльності деяких колективів, наявність рок-спілки, рок-посольства, фан-клубів свідчить про стійкість сформованих рок-традицій на теренах Маріуполя. Більша частина рок-гуртів працює у важкому стилі, який відображає специфіку індустріального буття міста. Найпопулярнішим напрямом рок-музики в нашому місті є улюблений футбольними фанатами панк-рок та його похідні жанри. Рок-виконавці, разом зі своєю аудиторією, намагаються осмислити загальнолюдські філософські питання життя і смерті, кохання, щастя, особистої свободи, сформувати свою точку зору на суспільні, політичні, екологічні проблеми.


Висновки до розділу 2

У розділі проаналізована історія рок-руху в м. Маріуполі в контексті історичного і культурного розвитку України радянської і пострадянської епохи. Відзначене суттєве відставання культурних процесів у місті, зумовлене низкою соціальних, економічних і політичних факторів, про що свідчать і терміни виникнення, і специфіка розвитку маріупольської рок-музики. З’ясовано визначну роль Маріуполя як однієї з рок-столиць України 90-х років. Унаслідок аналізу рок-культури м. Маріуполя ХХІ ст. виявлено, що за останні десятиліття відбувся значний прорив у її розвитку: утворилося багато нових колективів, збагатилася жанрова і тематична палітра творчості. Про стійкість сформованих рок-традицій на теренах Маріуполя свідчить тривалість існування і творчої діяльності деяких колективів, наявність рок-спілки, рок-посольства. Тематичний аналіз творчості показав, що рок-виконавці осмислюють загальнолюдські філософські питання, формують свою точку зору на проблеми суспільства, політики, екології.

ВИСНОВКИ


Огляд наукових досліджень рок-музики в музикознавстві, соціології, культурології, психології, педагогіки, етнографії та інших галузях науки дозволив зробити висновок, що феномен музичної рок-культури розглядається в історичному, музично-теоретичному, соціальному, культурному, народознавчому аспектах. На основі аналізу пропонованих дослідниками класифікацій нами була запропонована тематично-жанрова класифікація, яка в контексті історичного і культурного розвитку простежує витоки, стилістичні ознаки, жанрові розгалуження, тематику та ідеологію тих стилів року, що пройшли шлях від окремого жанру до базового стильового напряму. Унаслідок аналітичної роботи нами вироблено власний підхід і план аналізу явищ рок-культури м. Маріуполя в історичному, стильовому, змістовому та соціокультурному аспектах.

Розвиток рок-музики м. Маріуполя ХХ-ХХІ століття зумовлений історією і культурою України радянської, пострадянської епох та епохи незалежності. Дослідження відображає життя рок-спілки Маріуполя ХХІ століття, жанрово-стильових та ідейно-тематичних особливостей рок-композицій, впливів на соціокультурне середовище. Слід відзначити активний розвиток, широку популярність і ідейно-тематичну актуальність сучасної маріупольської рок-музики. Жанрово-стилістичний аналіз музичних композицій засвідчив, що сучасний стан рок-руху м. Маріуполя відповідає загальним постмодерним тенденціям культури: наявне змішання стилів і жанрів року, взаємодія з іншими музичними стилями, міжмистецькі зв’язки (з театром, кіно тощо). Особливістю маріупольської субкультури є домінування «важких» стилів року, що пов’язано з низкою соціокультурних і психологічних факторів. Проте найпопулярнішим напрямом рок-музики серед підлітків та молоді Маріуполя є панк-рок та його похідні жанри через велику кількість футбольних фанатів, що є також палкими фанатами й ска-панку та панк-року.

Здійснивши комплексний аналіз маріупольських рок-груп ХХІ століття, можемо стверджувати, що їх творчість є відображенням багатьох соціальних, політичних, економічних та навіть екологічних проблем нашого міста, але в той же час рок-музика дає змогу відволіктися від складнощів та недосконалості буття, змушує звернути увагу на інші грані сучасності, тому в музичних композиціях є струмінь ліричності, філософських роздумів.

Рок-культура Маріуполя є сферою динамічною, тому не можна робити однозначних висновків відносно рок-музикування, адже з кожним новим днем уподобання примхливої публіки змінюються, з’являється все більше і більше груп, які продовжують робити свій внесок у розвиток культури міста. Отже, дослідження рок-культури міста є перспективним напрямом, адже постійно створюється широке поле для подальшого вивчення творчої діяльності нових маріупольських рок-колективів та рок-виконавців, аналізу психологічної та соціокультурної мотивації рок-руху в Маріуполі.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Бычков В.В. Лексикон нонклассики. Художественно-эстетическая культура XX века. / Под ред. В.В.Бычкова — М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2003. — 607 с. (Серия «Summa culturologiae»).

  2. Васильева А.А. Российская рок-музыка 1970-х-1980-х гг. как социокультурное явление: опыт культурологического анализа. Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения: 24.00.01. – Челябинск, 1999. – 234 с.

  3. Васильєва Л.Л. Рок - музика як фактор розвитку культури другої половини ХХ століття: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства, спеціальність 17.00.01 – Теорія і історія культури.- К.:КНУКіМ, 2004. – 23 с.

  4. Гамзатова Л. Традиционная культура и рок: опыт сравнительного анализа // Примитив в искусстве: грани проблемы: Сб. статей РИИ / Ред. – сост. К. Богемская. – М., 1992. – с. 204-227.

  5. Горбачова E. Популярная история музыки. М.: Вече, 2002. — 512 с.

  6. Дворецька Г. В. Соціологія. Навчальний посібник / К.: КНЕУ, 2002. – 472 c.

  7. Євтушенко О. Легенди химерного Краю. Українська рок-антологія / К: Автограф, 2004. – 296 с.

  8. Казанцева Л.П. О содержательных особенностях музыкальных произведений с тематическими заимствованиями: Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения: 17.00.02. – Москва, 1984 – 195 с.

  9. Ковальчук И. В. Влияние рок-музыки на формирование стиля жизни российской молодежи: Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук: 22.00.01. – Москва, 2002. – 148 с.

  10. Козлов А. Рок: истоки и развитие. Издательство: Аудиокнига своими руками, 2012. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://vipbook.info

  11. Королев А.К. Краткий энциклопедический словарь джаза, рок- и поп-музыки: Термины и понятия. – М.: Музыка, 2006. – 168 с.

  12. Мякотин Е. В. Опыт структурно-антропологического похода: Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения, специальность 17.00.02 – музыкальное искусство, Саратов, 2006. – 154 с.

  13. Откидач В. М. Рок музика, як соціокультурне явище: Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства, спеціальність 26.00.01 – теорія та історія культури – Харків, 2008. 34 с.

  14. Паскаль Д. «Иллюстрированная история рок-музыки» / Jeremy Pascall "The illustrated history of Rock music" London etc. Hamlyn cop. 1978 пер. Ю. Верменич. – [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://tomsoch.ru

  15. Сыров В.Н. Стилевые метаморфозы рока или путь к «третьей» музыке: Автореферат диссертации на соискание ученой степени доктора искусствоведения, специальность 17.00.02 – Теория и история культуры - М., 1998. - 42 с.

  16. Тэрнер В. Символ и ритуал: Пер. с англ.. – М.: Наука, 1983. – 277с.

  17. Троицкий А.К. Рок-музыка в СССР: опыт популярной энциклопедии. М.: Издательство «Книга», 1990 – 385 с.

  18. Трофимов А., Бахметьева А., Васильева А., Бутряков А., Марочкин В., Бушуева С. Русский рок. Малая энциклопедия – М.: ЛЕАН-АНТАО, 2001. – 125 с.

  19. Шаповалов С.В. Динамика социокультурных ценностей рок-музыки. Диссертация на соискание ученой степени кандидата философских наук: 24.00.01. – Ростов-на-Дону, 2010. – 166 с.

  20. Эдуардова И. Б. Интонационный анализ, как средство освоения историко-стилевых особенностей музыкальных произведений студентами музыкантами: Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук: 13.00.02. – Москва, 2002. – 196 с.

  21. Metal: A Headbanger’s Journey [Путешествие металлиста]: Документальна стрічка / Режисери: Сэм Данн, Скот МакФадьєна и Джессіка Уайз, 2005. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kinobanda.net/film/7441/

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Ермишина Л. Мариуполь станет столицей альтернативной рок-музыки? // Приазовский рабочий. 29.07.2005. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.pr.ua/news.php?new=574

ВикипедиЯ. Свободная энциклопедия. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://ru.wikipedia.org

АКАДЕМИК. Словари и энциклопедии на Академике. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://dic.academic.ru

ПОСТСОВЕТ.Ru. Виртуальный дом новостей. Блоги. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.postsovet.ru

ROCK Мариуполь. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://rock-mariupol.ucoz.org

Queen. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.myqueen.ru

Михаил Бублик. Официальный сайт Михаила Бублика. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.bublik.me

Мариупольская рок-легенда снова вышла в эфир (ФОТО+ПЕСНЯ) Новости Мариуполя / Пятница, 24 мая 18:0424.05.2013. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://www.0629.com.ua/news/321852













ДОДАТКИ












Додаток А

Калинюк А. П.

Кулігіна О. В











РОК МАРІУПОЛЬ: ХХІ СТОЛІТТЯ

ДОВІДНИК














Маріуполь – 2013







У довіднику зібрані найяскравіші маріупольські рок-групи та рок-виконавці Маріуполя. Представлені біографічні дані дадуть змогу читачеві познайомитися з рок-спілкою Маріуполя та зробити певні висновки щодо рок-музики нашого міста. Цей довідник є результатом дослідження авторами біографічних фактів життя музикантів, загальновідомих або люб’язно наданих безпосередньо самими музикантами.

Довідник доповнений додатками: інтерв’ю з маріупольськими рок-виконавцями і диском РОК-МАРІУПОЛЬ: ХХІ.

Зміст









ВСТУП 6

1.1.Огляд досліджень рок-музики 10

1.2.Тематично-жанрова класифікація рок-музики 12

1.3. Особливості аналізу явищ рок-культури 18

РОК-МУЗИКА В МІСТІ МАРІУПОЛІ ХХІ СТОЛІТТЯ 21

2.1. Рок-рух у художній культурі м. Маріуполя в контексті історії країни. 21

2.2. Рок-рух у м. Маріуполі ХХІ століття. 27

ВИСНОВКИ 36

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 38

Ермишина Л. Мариуполь станет столицей альтернативной рок-музыки? // Приазовский рабочий. 29.07.2005. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.pr.ua/news.php?new=574 40

Мариупольская рок-легенда снова вышла в эфир (ФОТО+ПЕСНЯ) Новости Мариуполя / Пятница, 24 мая 18:0424.05.2013. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.0629.com.ua/news/321852 40

Передмова 46

Михайло Бублик 49

Дмитро Плаксін 50

Легенда 51

N.E.O. 52

Leviathan 53

14 днів 54

Freezers 56

Синдром Безумства 57

так божеволіють… 58

M-City Blues Band 59

The Phantom Menace 59

60 Changes 60

MEHANIMITY | Charley Sick & CJ Exterminate 61

«The Ducks» 62

Післямова 63

Додаток Б 64

Додаток В 65

Додаток Г 66

Додаток Д 68

Додаток Е 69





Передмова


У Маріуполь рок прийшов у 80-х роках, але розвивався дуже повільно через відсутність технічних і фінансових можливостей, територіальну і культурну віддаленість від центру країни. До того ж і публіка, що складалася переважно з працівників важкої промисловості, зайнятих фізичною працею, була мало підготовленою для цієї музики. Але з’являлися окремі ансамблі, які намагалися виконувати музику, наближену до року, такі групи виступали в основному на весіллях та інших розважальних заходах. Проте в 90-ті роки ХХ ст. з розвалом СРСР, поширенням ідей незалежності України, зростанням можливостей комерції, а отже й відкриттям вільного доступу до західної культури, рок-музика в Маріуполі поступово почала «набирати обертів». У продажу з’явилися перші касети різних рок-гуртів,: як зарубіжних (серед них особливою популярністю користувалися «Led Zeppelin», «Queen», «Deep Purple» та ін..), так і вітчизняних(особливо російські гурти «Кіно», «Аліса», «Арія» та ін.). Серед популярних напрямів року тоді був хард-рок та метал, тому маріупольські групи того часу, наприклад, «Ред. Рейн» або «Матрикс», відрізнялися помітною «важкістю» виконання. Основна складність при створенні музики в жанрі року була в тому, що музиканти не мали змоги дістати потрібні музичні інструменти, не кажучи вже про створення повної програми виступу для проведення повноцінного концерту.

Активний розвиток рок-культури в Маріуполі спостерігається з початку ХХІ століття, коли з’являються перші гурти, що займаються рок-музикою як основним напрямом творчості. Так, група «Легенда» була однією з найвідоміших у Маріуполі цього періоду. Тепер у продажу можна було легко знайти не тільки платівки, але й касетні записи улюблених гуртів.

Перший великий рок-концерт відбувся у 2001 році у клубі «Турист», що знаходився тоді біля Будинку Зв’язку. Концерт мав назву «Magic Dance». Це була грандіозна подія для рок-молоді тих років. «Magic Dance» вплинув на багатьох фанатів рок-музики, результатом чого стало масове виникнення рок-колективів, які різнилися за рівнем майстерності та якістю звучання. Особливо виділилися групи «Друге Пришестя», «N.E.O.» та «Шторм». Ці команди й понині залишилися відомими серед маріупольської рок-спілки. Найчастіше такі рок-групи копіювали стиль виконання своїх кумирів. «Ти вважався «крутим», якщо виконував пісні на кшталт «Арії». То була дуже популярна група на той час», – розповідає А.Тополєв – один з перших рок-виконавців Маріуполя. (Додаток В)

Жанрове розмаїття року на межі століть і тисячоліть не було дуже широким. Гурти, що виконували музику в найрізноманітніших жанрах почали з’являтися вже ближче до другої половини першого десятиріччя ХХІ століття. Це були такі групи, як «14 днів», «Freezers», «N.E.O.». Як розповідає А. Тополєв у своєму інтерв’ю (Додаток В), перші спроби запису власних пісень робилися в домашніх умовах, але технологія не дуже відрізнялась від нинішньої: спочатку на комп’ютері створювалися барабанні семпли (або їх просто копіювали із треків інших груп), потім на них записували басову лінію, після цього дві доріжки гітари, і вже на готовий мінус записували вокальну партію. Записати та аранжувати все у квартирних умовах було дуже складно, тому якість звучання таких пісень була низькою.

Експерти, зокрема В. Н. Сиров, зазначають, що в наш час саме клубний рух, який почався в 1992 році в Москві, формує музичну культуру, а аж ніяк не великі майданчики, як це було раніше. Адже перш ніж гурт почне збирати аншлаги на великій сцені, він розвиває свою творчість у клубному середовищі. Це не так просто, як здається, і вимагає від музикантів деколи тривалої витримки і героїзму. І лише після того, як група зарекомендує себе аншлагами в клубах, їй вдається вийти на велику аудиторію. Така історія практично всіх культових команд від 90-х до сьогодні [1].

В останні роки в Маріуполі рок-музика стає доволі популярним жанром серед молоді, тому з’являється велика кількість аматорських рок-гуртів, що не можуть стати доволі відомими для виступів на великій сцені. Таких гуртів дуже багато, бо зараз кожний підліток має змогу придбати собі будь-який музичний інструмент, щоб грати пісні своїх кумирів та намагатися писати свою музику. Серед таких гуртів можна зазначити творчість «Mazik's CoveЯ Band», групи «Щастя», «50/50», «60 Chаnges» та ін. Їх пісні не транслюють по радіо, їх кліпи не показують по телебаченню, деякі гурти не мають змоги навіть записати повноцінний альбом, проте вони формують музичну культуру та впливають на соціум свого міста, області, у деяких випадках – країни.

Таким чином, історія рок-руху в м. Маріуполі є невіддільною від історичного і культурного контексту радянської і пострадянської епохи. Проте слід завважити на суттєве відставання культурних процесів у місті, що відобразилося і на термінах виникнення, і на розвитку маріупольської рок-музики.

Результатом аналізу маріупольської рок-музики є цей довідник, у якому зібрані найяскравіші маріупольські рок-групи та рок-виконавці Маріуполя. Представлені біографічні дані дадуть змогу читачеві познайомитися з рок-спілкою Маріуполя та зробити певні висновки щодо рок-музики нашого міста. Цей довідник є результатом дослідження авторами біографічних фактів життя музикантів, загальновідомих або люб’язно наданих безпосередньо самими музикантами.

Довідник доповнений додатками: інтерв’ю з маріупольськими рок-виконавцями і диском РОК-МАРІУПОЛЬ: ХХІ.

Комплексний підхід до вивчення творчості маріупольських рок-музикантів дає змогу проаналізувати творчість тієї чи іншої групи під різними кутами, зробити кілька видів аналізу: біографічний, стильовий, тематичний, соціологічний, тобто визначити рівень популярності групи.

Ця робота може буди цінним внеском у вивчення культури нашого рідного міста, тому що рок-музика – це невід’ємна та значима частка масової культури всього сучасного суспільства.


Мhello_html_m774f62d1.jpgихайло Бублик

Музикант, лідер музичних груп «Депресія» і «Booblik's band»

Народився він в українській глибинці, згодом його сім'я переїхала до Маріуполя, де музикант і виріс. З дитинства виявляв потяг до музики: сам записався до музичної школи по класу акордеона, потім грав у шкільній групі «DePRessia». Після закінчення школи Михайло вступив до Приазовського державного технічного університету на зварювальний факультет, який закінчив з червоним дипломом. Здобувши вищу освіту, Михайло Бублик переїхав до Харкова, вступив до Академії культури на спеціальність «Режисер естради і масових свят». Михайло не забував і про свою групу «Booblik's band». Популярність групи зростала: пісні звучали по радіо, були концерти в Маріуполі, Донецьку, Харкові, Києві. Все змінилося після того, як пісні музиканта почула сама Алла Борисівна Пугачова.

У серпні 2010 року, напередодні свого дня народження, Михайло довідався, що його пісні звучали в ефірі «Радіо Алла» в програмі «Алла шукає таланти». «Іноді в найкоротшій пісні відчувається і характер, і міць, і ступінь таланту. Мене це зачепило одразу» – сказала про Михайла Алла Пугачова. Запис програми музикант розмістив у своєму блозі, де її почув Філіп Кіркоров і також схвально відгукнувся про творчість музиканта та знайшов час, щоб познайомитися з молодим артистом під час гастролей в Ялті.

Михайла Бублика запросили до Москви виступити у фіналі конкурсу «Алла шукає таланти», де йому довелося співати перед самою Пугачовою. Це і стало відправною точкою в кар'єрі музиканта. У 2011 році з України музикант переїхав до Санкт-Петербургу, де прожив близько шести місяців, а в даний час живе і працює в Москві. Михайло Бублик виступає на кращих концертних майданчиках, його пісні передають такі радіостанції, як «Російське радіо», «Дорожнє», «Пітер ФМ», «Шансон», «Гумор ФМ».

У 2012 році Михайло удостоєний премій «Шансон Року» і « Відкриття Року» від Шансон ТБ [Інтернет ресурс].

Дhello_html_m51171258.jpgмитро Плаксін

Дмитро народився та виріс у Маріуполі, потяг до музики виявляв із самого дитинства. Перше кохання стало для нього причиною, через яку він серйозно зайнявся музичною творчістю. У 15 років вперше взяв до рук гітару та зрозумів, що то його коник. З того часу він пов’язав із музикою своє життя.

У 15-17 років Дмитро був типовим уособленням представника юнацького максималізму та нігілізму, тому на творчості це відображалося у виконанні важких напрямів металу й у написанні депресивних текстів. Але з часом Дмитро зрозумів, що таку музику складно грати, і це зовсім не те, чого він хоче.

У певний момент Дмитро переосмислив своє ставлення до життя та творчості, та його погляди на оточуючий світ зазнали кардинальних змін. Він зрозумів, що сенс життя - у пошуках щастя, і це розуміння змінило його музику. Тепер він створює приємні композиції, які бажає дарувати людям. Протягом цього періоду Дмитро грав у великій кількості колективів: писав музику та вірші.

З часом, він організував групу, яку назвав «Щастя». На його творчість тоді помітно впливав гурт «The Beatles». Стиль виконання – це софт-рок, поп-рок та ін. Колектив виступав на різних благодійних заходах, наприклад, для збору коштів на лікування тяжкохворої дитини. Також були концерти на репетиційній базі для друзів і виступи в арт-кафе Маріуполя. Але в жовтні 2013 року Дмитро мусив покинути групу. З його виходом зі складу «Щастя» звучання гурту кардинально змінилося і не в кращий бік.

Дмитро не бажає зупинятися на цьому, він вважає свою творчість лише початком шляху музиканта, тому зараз створює свій проект, який також назвав «Щастя» та планує проводити концерти авторської музики.


Легенда

1hello_html_m2f691570.jpg січня 1998 в кабінеті музики і співу ЗОШ № 65 м. Маріуполя познайомилися майбутній ритм-гітарист і вокаліст Русанов Антон і майбутній барабанщик Володимир Діденко. 20 березня 1998 року, ознайомивши один одного із текстами своїх пісень, хлопці створили рок-групу. Репетирувати почали все в тому ж кабінеті співу ЗОШ № 65. У квітні 1998 року вигадали назву – «Легенда». Таку назву обрали тому, що в репертуарі групи були ліричні пісні, а лірика – це любов, любов – це загадка. І щось загадкове є в слові «Легенда». У травні 1998 року в актовому залі ДШМ хлопці в неповному складі (барабани не пропускали на сцену) виконали пісню під назвою «Не плач». Пісня була прийнята «на ура». Це був перший виступ групи. Влітку 1998 року з групи йде бас-гітарист. У вересні 2000 року пішов соло-гітарист Макс. Він вступив до інституту, йому не вистачало часу на музику. У підсумку у рок-гурті «Легенда» залишилися двоє: Антон (вокал і гітара) та Володимир (ударні). У такому складі група проіснувала до 10 січня 2002 року, коли до «Легенди» увійшов соло-гітарист Кирило Готовчіков. Саме після цієї події група стала рости в музичному плані. До цього часу в складі групи був уже четвертий учасник – бас-гітарист Михайло Єфремов. Репетирувати стали у Антона. Репетиції проходили 2-3 рази на тиждень по 3-4 години на день. У липні 2002 року групі пропонують виступити на День Молоді в Міському Саді разом з шістьма іншими групами. Радість учасників «Легенди» не знала меж. 30 червня 2002 стався дебют: перший виступ перед великою публікою пройшов вдало. У цей період у складі групи відбуваються різні зміни. У жовтні 2002 групу покидає бас-гітарист Михайло Єфремов. У листопаді 2002 року до «Легенди» приєднується Фан-Фу-Чу Ярослав. З появою його в групі музика стала набувати більш професійного забарвлення. З листопада 2002 року по листопад 2003 «Легенда» пережила багато «струсів». Хлопці часто сперечалися щодо планів на майбутнє. Не витримавши цього, Кирило Готовчіков у лютому 2003 року залишає групу і створює свою – «Небо 17». Через півроку він знову повертається в групу. На цей час у «Легенді» залишається троє учасників. У березні 2003 року група поповнюється бас-гітаристом, ним став Пудак Артур. У жовтні 2003 року група готується до заключного концерту, який повинен був відбутися 7 листопада 2003 року в кінотеатрі «Савона». Це був важкий місяць для музикантів. Концерт відбувся, але йому передували постійні суперечки між учасниками групи. В іншому сезон концертів для «Легенди» був закритий гідно. Буквально через 2 тижні після концерту в «Савоні» з групи йде Ярослав. Це була важка втрата, хлопцям ніде було репетирувати і іноді здавалося, що «Легенда» от-от розпадеться, але в лютому 2004 року Ярослав повертається в групу. Учасники групи переглянули своє ставлення до улюбленої справи і свої стосунки. Але в 2005 році група все одно розпалася [Інтернет ресурс].

N.E.O. hello_html_1e086961.jpg

Група утворилася в 2001 році завдяки Роману Єрмакову (гітара) та Антону (Тюлень) Тюхаю (бас). Через деякий час хлопці запросили до групи Ігоря Козака (барабани). З того часу учасники гурту намагалися створювати власні пісні, але розуміли, що їм необхідна людина, яка буде сприймати обраний ними музичний напрям. Цілих півроку група була без вокаліста, поки до колективу не приєднався Сергій Grеy, який і став серцем команди. Але з напрямом музики група так і не визначилася. Продовжувалися експерименті із різними стилями, поки у 2006 році не зупинилися на репкорі.

Хлопці назвали свою групу «N.E.O.», що означає «нова музика». У середині першого десятиріччя нового століття то дійсно була свіжа для Маріуполя музика. До них справжній репкор ніхто не грав, а хлопці спробували, і всім сподобалося. Новий стиль рок-спілка Маріуполя сприйняла із задоволенням, і в короткий період було написано більше 20 пісень, половина з яких, на жаль, давно втрачена і забута.

«N.E.O.» часто запрошували на різні рок-концерти не тільки в Маріуполі, а і в інші великі міста України та Росії. За весь час існування було змінено багато музикантів, були різні експерименти у звучанні.

Гурт припинив існування у 2011 році після ювілею та концерту на честь нього.

Тексти пісень гурту «N.E.O.» насичені проблематикою сучасного життя, у багатьох піснях йдеться про соціальні та екологічні проблеми Маріуполя, звучить заклик до справедливості та рівноправ’я. Цей факт був одним з основних чинників великої популярності групи у період її існування. Іншим вагомим чинником успіху було специфічне виконання пісень у жанрі «репкор», що є популярним і донині.

Leviathanhello_html_m13cf408.jpg

Група «Leviathan» була утворена восени 2007 року. Почалося все зі знайомства гітариста та вокаліста Грішечкіна Олексія і барабанщика Сичова Володимира. Спочатку їх об'єднував спільний інтерес до важкої музики, потім з'явилися мрії про свою рок-групу, почали створюватися тексти до майбутніх пісень і перші начерки аранжувань. Пізніше ряди групи поповнив бас-гітарист Кіфюк Євген і клавішник Богомазов Сергій. Після їх появи почалися повноцінні репетиції колективу, який тоді ще називався «Out the dark». «Репетиції нам показали, що назад дороги немає!» – говорив Олексій. Хлопці вирішили вилізти «з гаража в люди» і виступили на концерті в закритому клубі, потім на кількох Open Air'ах. Через деякий час групу покидає клавішник. Стало зрозуміло, що потрібно покращувати техніку вокалу і гітари. Для гітариста-вокаліста це було дуже складно в силу сімейних обставин, звідси виникає потреба у гітаристі. Незабаром з цієї ж причини Олексій залишить гітару і старанно займеться вокалом. Було викладено безліч оголошень в Інтернет, але нікого так і не знайшли. Проте хлопці вирішили не впадати у відчай, і відповідь на їх упевненість у пошуках гітариста не змусила довго чекати. У кінці 2007 року з'являється переповнений енергією і тисячами ідей у ще зовсім «зеленій», але дуже талановитій голові, Андрій Мартинішін. Багато чого відразу стало можливим, та зі стилем твердо визначитися ще так і не вдалося, так як усі учасники групи росли на різних музичних ґрунтах. Проте це не стало перешкодою для розвитку колективу, швидше – навпаки.

На початку 2008 року виникають проблеми з репетиційної базою, але й це не зломило дух уже цілком згуртованої команди. Незабаром Олексій купує приватний будинок з прибудовою, ніби спеціально призначеною для репетицій. Зробивши якісну звукоізоляцію, група береться до роботи, при чому плечем до плеча з їх знайомою групою «theODDZ», тільки вже в теплому і обладнаному під репетиції приміщенні. Поступово хлопці знайшли відправну точку та переплавили різні породи в такий сплав, як грув метал/металкор. Подолавши всілякі перешкоди на своєму шляху, учасники гурту зіткнулися ще з однією – відсутністю другого гітариста, який був дуже потрібен. Знову починається пошук, але результат був точно такий, як і першого разу. Однак несподівано в кінці 2008 року з'являється другий гітарист Куракін Сергій. У групі існує внутрішній негласний статут: бути розсудливою і об'єктивною людиною, дивитися не на проблему, а на її рішення, причому шляхом найменших витрат сил та енергії, обов'язково поважати своїх колег і їх думку, але залишатися при цьому знов-таки об'єктивним, постійно вдосконалювати свою майстерність (Додаток Б).

1hello_html_7066dbe.jpg4 днів

Творчість групи починалася як проект на один концерт, для цього зібралися музиканти з різних груп. Концерт проводився в кафе «Хвилинка» в Донецьку в жовтні 2007 року. Назва групи з’явилася від того, що програма виступу була підготовлена за два тижні (14 Днів). Концерт удався, не дивлячись на те що група тільки сформувалась. Другий концерт відбувся через півтора року. За цей час прийшло і пішло багато учасників, були і сурмачі, і тромбоніст, і спроби грати ска-панк. 28 квітня 2008 року відбувся концерт у ПК «ЧАЙКА». Пізніше «14 днів» виступали на розігріві групи «Борщ» у Києві. Після цього концерти в Маріуполі проходили майже кожного місяця. Музиканти встигли відіграти 9 разів у своєму рідному місті на всіх майданчиках Маріуполя, на яких тільки проводилися рок-концерти. Також група дала інтерв'ю на ростовському ТБ. З виїзних концертів хотілося б відзначити такі:

  • Ростов-на-Дону 31.08.08 клуб «ПодZемка» - «Last summer punk day». Групи:

Dispolser (Ростов-на -Дону);

Розмовляючі Стіни (Ростов-на -Дону);

Just playing radio (Ростов-на -Дону);

Picture For Me ( Вороніж);

Крик ( Волгодонськ);

Психогенератор ( Таганрог);

ДіНіТош ( Тула);

14 днів ( Маріуполь)

  • Луганськ 8.11.08 Клуб: "Хот Джем " - " Friends only "

На концертах «14 днів» помітно публіку різної статі і віку, з них яскраво виділяються більшістю футбольні фанати та панки. Що стосується стилю творчості, то його можна охарактеризувати як панк. У своїх текстах, на відміну від багатьох своїх колег, «14 днів» не ведуть протести проти чого-небудь, а просто співають про те, що бачать, що чують, що відчувають, не беруть участі в політичних акціях і агітаційних виступах [Інтернет ресурс].

Fhello_html_175aa651.jpgreezers

Група «Freezers» була заснована взимку 2008 року. Спочатку колектив був орієнтований на стиль репкор, але після дебютного концерту 31 травня 2008р. в ГДК «Чайка» група змінила стиль звучання на альтернативний ню-метал з елементами репкору, поєднуючи ритмічні партії ударних і бас-гітари з жорсткими рифами гітар і агресивним жіночим вокалом. У червні цього ж року група починає працювати над записом перших демо-композицій на студії Fat–Records. Змінивши склад і взявши нового бас-гітариста, колектив працює над новим матеріалом і в середині осені дає новий концерт. З часом колектив закінчує записи нових пісень та відправляється в турне по містах Донецької області [Інтернет-ресурс].

Творчість групи можна розділити на три періоди. Перший – це початок творчості. Наголос робився на те, щоб запам’ятатися публіці. У стилі виконання акцентувалася увага на юнацькому максималізмі, тому створювалася музика, здатна задовольнити розгнівану молодь. У цей час гурт не надто замислювався над змістом текстів, у віршах йшлося про ненависть, злобу, страх і т. ін.

Другий період характеризувався більшою ліричністю творчості, основний зміст пісень став більш глибоким: з’явилися пісні про кохання, про розмову людини зі смертю і т.д.

У третьому періоді переважає жіночий вокал разом з важким гітарним звучанням, що поєднується з філософськими темами текстів пісень. Якщо у попередніх періодах спостерігається широкий вміст агресивного жіночого гроулінгу (даний вокальний прийом ґрунтується на співі на опорі від діафрагми при сильному видиху повітря з низу живота з подальшим розщепленням помилкових зв'язок – так досягається ефект гарчання. Через фізичні особливості гроулінга звук виходить вельми низьким по тону [Інтернет ресурс]), то тепер гроулінг відсутній.

У четвертому періоді написано багато англомовних пісень, які присвячені в основному почуттям. Відеокліп групи на пісню «Despair» потрапив у ротацію декількох молодіжних музичних каналів, що дозволило представити творчість групи більш широкій аудиторії слухачів. Гурт сподівався на подальший розвиток та запис своїх пісень за кордоном, але під час роботи над останнім альбомом у 2011 році розпався.

Це найуспішніша група Маріуполя, яка використовувала у своїх піснях жіночій вокал. За своє недовге існування «Freezers» стали дуже відомим гуртом міста і зарекомендували себе як гідний колектив по всій Україні та за кордоном.


Синдром Безумства

Цhello_html_10c62b74.jpgя маріупольська група народилася в 2010 році, в результаті закриття проекту «С.В.Т», який здавався музикантам несерйозним.

З самого дебюту група запам’яталася своїми яскравими образами. Хлопці з’явилися на сцені в незрозумілих костюмах: Діда Мороза, клоуна, хлопця в хокейній масці та дивака в береті (художника). Вокаліст одягнув юбку та зав’язав волосся у два хвостики, як у першокласниці. Самі музиканти зізнаються, що ці костюми вони вдягли для того, щоб запам’ятатися публіці. Але з часом вони відмовилися від цього дивацького вбрання.

З чотирнадцяти пісень, які вони грали на той час на концертах, вони записали лише чотири, тому що кожен з учасників «Синдрому Безумства» мав свою точку зору стосовно подальшого розвитку їх творчості. Хлопці не досягли згоди, тому влітку 2012 року група припинила репетиції.

Але «Синдром Безумства» мав дуже гарний матеріал для подальшої творчості, тож у 2013 році гурт зіграв на маріупольському фестивалі «Рок-квітень-10». Зараз деякі учасники гурту поїхали до Москви заробляти гроші для подальшого запису пісень. Вокаліст Антон Куприков планує розвивати свою творчість уже в Москві.

Стиль виконання пісень «Синдрому Безумства» – це віжуал та альтернативний рок. Але є кілька пісень, які наближені до індастріалу.

Тексти пісень пише в основному вокаліст Антон Куприков. Ранні його пісні написані під впливом російської рок-групи «Агата Крісті», тому мають дещо психоделічний характер. У текстах пісень ліричний герой часто засуджує сучасність та поринає у свій власний, не зрозумілий нікому світ.

Акцент у композиціях гурт робить саме на глибокому змісті пісень, тому на концертах фанати не особливо цікавляться спокійною та дещо повільною музикою «Синдрому Безумства». Їх більше задовольнить важкий метал, ніж вигадливий віжуал рок. (Додаток Г)


так божеволіють…

Цhello_html_m4ca3b89a.jpgе один з найвідоміших колективів Маріуполя, який сформувався у 2011 році. Перед цим гурт мав назву «Porno Djaz», але після того, як групу покинув барабанщик, звучання змінилося і було вирішено змінити назву.

До складу цієї групи входять музиканти, які вже мали досвід у музичній індустрії, тому «… так божеволіють…» – сильна та досвідчена рок-група, яка подобається не тільки рок-спілці Маріуполя, а й іншим жителям нашого міста. Кожний з учасників групи – яскрава особистість. Такий висновок можна зробити вже з перших хвилин їхніх виступів, бо кожний чимось відрізняється: вокаліст виконує пісні, ніби входячи в транс та гублячи зв’язок з групою і публікою, тому бас-гітарист бере на себе роль серця групи – кепкує на сцені та контактує із залом. Основне враження «…так божеволіють…» залишають своєю харизмою та вмінням триматися на публіці.

Зараз учасники групи відкрили у місті своє арт-кафе, в якому по вихідних проводять рок-концерти на різну тематику. Деякі з учасників планують продовжувати свою творчість за кордоном, у США (Додаток Е).

M-City Blues Band

Мhello_html_m2b1940a8.jpgаріупольська електрична блюз-рокова група, склад якої сформувався з музикантів, які паралельно грали в інших гуртах. Причиною того, що вони зібралися в одному колективі, було спільне бажання утворити гурт з особливим блюз-роковим та фанковим звучанням. І, зібравшись одного разу, музиканти грають разом уже три роки. Але кожен з них має сім’ю та роботу, тож не завжди вистачає часу на заняття музикою, також немає менеджера, який турбувався би про виступи та записи пісень.

Гhello_html_m5e39909.jpgрупа періодично виступає в арт-кафе та на невеликих концертах для цінителів справжньої живої музики. У репертуарі групи 50 оригінальних пісень, хоча колектив часто виконує пісні іноземного походження, адже публіка хоче старих, відомих мелодій – ось ще одна зі складностей. Не дивлячись на проблеми, на концерти «M-City Blues Band» приходить доволі багато людей, тому що це трохи незвична музика. Більшість слухачів залишаються задоволеними та приходять на наступні концерти.


The Phantom Menace

У грудні 2012 року А.Субочів та І.Бездольний заснували гурт «The Phantom Menance». Через деякий час до них приєднався барабанщик С.Авдейко, а за ним А.Подсекін. З часом гурт знайшов бас-гітариста С.Кислова, а А.Подекіну довелося покинути гурт через отриману травму. Лідер-гітаристом на той час був І.Бездольний. Після довгих репетицій та пошуків група знайшла лідер-гітариста Р.Мисюру. Після першого концерту через особисті обставини гурт покинув бас-гітарист С.Кислов, на його місце прийшов І.Мацегора. Р.Мисюра теж покинув гурт через те, що йому не підійшов графік репетицій. У кінці літа 2013 до групи запросили гітариста Іллю, прізвище якого члени «The Phantom Menace» не можуть дізнатися й понині. Зараз група готує перший офіціальний реліз – ЕР-альбом, до складу якого буде входити п’ять пісень.

Через те, що гурт не ставить певних кордонів при створенні нових пісень, то майже всі пісні записані у різних жанрах. Але самі музиканти визначають свій стиль як «важка альтернатива з елементами панку». Перші пісні написані виключно І.Бездольним, як і музика до них. На даний момент написанням пісень та музики займається також Ілля.

6hello_html_m5e5e25e3.jpg0 Changes

Після розпаду групи «Smoked Town» та після виходу з групи А.Кислякова, музиканти цього колективу вирішили не зупинятися та продовжувати створювати музику. До гурту приєднався новий гітарист К.Касьянов. У цьому складі «60 Changes» існували до початку 2013 року. У той час їх не запрошували для виступу на концертах, тому музиканти займалися репетиціями. Ще в грудні 2012р. гурт знайшов свого вокаліста А.Тополева та почав повноцінні репетиції, а навесні 2013 р. група у складі А.Хайтулова, К.Касьянова, А.Тополева, В.Кокоуліна та М.Правдивця зіграла свій перший концерт на щорічному Маріупольському фестивалі «Рок-Квітень-10».

На початку існування групи хлопці не могли вирішити, яку назву обрати. Одному подобалося одна назва, другому – інша, третьому взагалі нічого не подобалося. До того ж, вибравши і визначившись з назвою сьогодні, завтра хлопці могли передумати і все поміняти. Так тривало доти, поки не прийшов час виступити на першому концерті. Тому вони обрали назву, яка означає «Безліч змін»

«60 Changes» виконують пісні в стилі альтернативний метал, тому композиції відрізняються деякою агресивністю та «важкістю». На звучанні простежується вплив гурту «Sepultura», який відрізняється жорстким виконанням пісень, тексти мають похмуру та критичну тематику. Музиканти зазначають, що саме цей жанр особливо їм подобається, тому вони із задоволенням виконують свої пісні.

Бас-гітарист А. Хайтулов пояснив, що тексти пісень пише вокаліст Андрій Тополев, тому саме йому відомий їх повний глибокий сенс. «Мені здається, що чим більше завуальована смислова лінія в тексті, тим красивіше. Я завжди намагаюся відійти від стопроцентної прямолінійності тексту», – зізнається сам Андрій (Додаток В).

З самого дебюту публіка гаряче сприймає «60 Changes». Під їхні пісні розлютована та нігілістична молодь має змогу випустити пар та «відірватися».


Mhello_html_6c27580e.jpghello_html_8c0b247.jpgEHANIMITY | Charley Sick & CJ Exterminate

Електронний проект двох молодих музикантів, які працюють в абсолютно різних напрямах.

Вокаліст групи «Синдром Безумства» та учасник кібер-фолк колективу «Кукани та Валькірії», раніше відомий як автор найважчих треків бреккор проекту «Kiraquorum», заснували власний проект, який став точкою перетину їх творчості.

«MEHANIMITY» – це безкрайнє поле для експериментів. Тому важко сказати, що можна очікувати від цього проекту в майбутньому.

27 липня 2013 року «MEHANIMITY» випустив три перших студійних записи. Музиканти не мають змоги поки що дати концерт, тому що вокаліст Антон Куприков знаходиться в Росії та не може репетирувати.

«hello_html_168ecbc0.jpgThe Ducks»

У серпні 2013 зустрілися дві творчі особистості – Віталій Кайсаров та Артур Петрищев, які вирішили створити групу «The Ducks». Але офіційна дата заснування гурту 22 вересня, після вступу в колектив Анастасії Мангадаш. З часом до гурту приєднався Андрій Зорін. У жовтні «The Ducks» записали відео з Анастасією та Андрієм, та виклали в Інтернет. Багатьом сподобався запис, тож колектив вирішив не зупинятися на досягнутому та продовжувати створювати більше і більше пісень.

«The Ducks» працюють у стилях панк-рок, поп-панк, альтернатива та багатьох інших. Музикантам подобається виконувати красиві запальні пісні, а також ліричні акустичні композиції, над змістом яких можна замислитися.

Колектив з’явився лише в кінці літа, тому зараз музиканти активно займаються написанням нових пісень для запису першого альбому, який вони планують випустити через півроку. (Додаток Є)


Післямова

Це далеко не повний перелік рок-груп Маріуполя. Автори намагалися аналізувати групи, які відрізняються за жанрово-стильовими особливостями виконання. Якщо продовжувати список відомих маріупольських рок-гуртів, слід зазначити також групи «16 кілобайт» (панк-рок), «Тілоцини» (фанк-рок), «J-Dog» (ню-метал, репкор), «KYRBY'S HOUSE» (альтернативний рок), «4 години» (панк-рок), «THEODDZ» (хардкор), «Точка Зору» (хеві-метал) та багато інших.

Подяку у допомозі при написанні довідника хотілося б висловити А. Тополеву, А. Хайтулову, А. Дорофеєву та Д. Плаксіну, які допомогли у збиранні інформації та поділилися з авторами цінною інформацією щодо маріупольских рок-груп з початку ХХІ століття і до сьогодення.


Список використаних джерел

  1. Сиров В. Н. Стильові метаморфози рока або шлях до «третьої» музики/Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора мистецтвознавства: 17.00.02: – М., 1998. – 42 с

Інтернет-ресурси

http://www.bublik.me

http://rock-mariupol.ucoz.org

http://ru.wikipedia.org



Додаток Б


Інтерв’ю

з Олексієм Грішечкиним, вокалістом групи «Leviathan»


Анастасія: Здрастуй, Олексію. Можна поставити декілька питань про «Leviathan»?

Олексій: Привіт, Настю... давай трохи менш офіційно. Льоша... Задавай своє питання.

Анастасія: Цей проект уже закрився?

Олексій: В анабіозі, але є бажання відновити... Може невдовзі знову почнемо грати.

Анастасія: Також мені цікава тематика пісень твоєї групи.

Олексій: Тематика пісень... Ну, ми намагалися не писати нісенітниці - це найголовніше. А основні теми такі: система, що зомбує людей, ненаситна жадібність політиків, нескінченне протистояння добра і зла... З зірваних тем – вірність дружбі, біль утрати, прагнення до нового життя без слабких ланок... і т.д. і т.п.


(Інтерв’ю «Вконтакте» взяла А. Калинюк, 11 листопада 2013 р.)

Додаток В



Інтерв’ю

з Олександром Хайтуловим, бас- гітаристом «60 changes»

Анастасія: Можеш коротко описати як утворилася ваша група, що граєте, ваш склад, що збираєтеся робити в майбутньому?

Олександр: Після розпаду групи «SMOKED TOWN» (http://vk.com/club20824529) і виходу зі складу вокаліста і гітариста Кислого (http://vk.com/zloyment1), ми вирішили не розходитися і покликали гітариста (http://vk.com / feeeeeling_goooood), зробили проект, який так і не вийшов за рамки гаражу. Потім ми шукали вокаліста, і десь в грудні ми його знайшли (http://vk.com/id7642678), і почалися повноцінні репетиції. Стиль: Альтернативний метал, в якому є і треш-метальні і нью-метальні мотиви.

Анастасія: Чому граєте саме альтернативний метал?

Олександр: Не знаю напевно, мабуть, просто так вийшло через перші заготовки.

Анастасія: Яка основна тематика пісень?

Олександр: А тексти пише вокаліст, і тільки він знає їх глибокий смисл.


(Інтерв’ю «Вконтакте» взяла А. Калинюк 9 листопада 2013 р.)


Додаток Г

Інтерв’ю з Антоном Купріковим, вокалістом «Синдрому Безумства»

Анастасія: Антоне, можу я дізнатися про те, як розвивалася твоя творчість, що тебе надихало, бажано все найцікавіше.

Антон: Як композитор я слабкий – і це м'яко сказано. Я пишу основу. Вокальна партія і все. Аранжуванням займаються гітаристи. Сам я гітару тримаю в руках лише повних три місяці. Раніше тільки співав. Творчість розвивалася так: Я виріс на рок -музиці. Мій батько слухає «Pink Floyd», «Deep Purple», «Queen», «Metallica», а сам я класу з другого слухав «Король та Шут». Років в 13 горів бажанням співати, вже хотів бути вокалістом у групі. Вокал так і розвивав: співав вдома, поки нікого немає. Потім класі у 8-9-му почав слухати блек-метал. Тоді ж почав практикувати гроул. Перша група у мене була в 10-му класі. Хлопець моєї знайомої покликав мене до своєї групи на вокал. Грали хард -рок у стилі «AC\DC». Співав я тоді, м'яко кажучи, погано, але вже проявив себе як автор. Єдину пісню, з якою група пішла в небуття, написав я, а музику до неї гітарист, що покликав до групи. Десь у цей же період з кращим другом Сергієм ми створили проект «Сатана у тілогрійці» (шансон – блек) тільки заради гумору. Переробляли шансонові тексти на депресивний лад і записували під «блекову» музику на моєму комп’ютері. А коли розпадалася та сама хард-рок група, яка, до речі, називалася «2nd Floor», я вирішив втілити проект «Сатана у тілогрійці» в життя і почав шукати музикантів. Звісно, на гітару я покликав того самого хлопця своєї подруги Сашу Врагова та Андрія Кислякова. Барабанщика знайшли не відразу, ним став Макс Правдивець. А останнім басистом став Віталій Нікітін. Цим же складом ми пізніше заснували «Синдром Безумства». Коли ми зрозуміли, що грати гумористичний шансон-блек не актуально і з часом доведеться обирати між гумористичним проектом і блек-металом, довелося закрити цей проект, бо ніхто з музикантів, крім барабанщика, грати блек не вмів.

Перші дві пісні «Синдрому…» народилися спонтанно. Тоді ми назвали цей проект «ІНФАРКТ МІОКАРДА», але потім дізналися , що вже є така група і я придумав назву «Синдром Безумства». Так поступово ми втягувалися в цю музику і народилося ще кілька пісень. Спочатку ми не обмежувалися в стилі. Пісні дуже відрізняються одна від одної.

Наші образи народилися так само спонтанно, як і сама група. У лютому 2011 року нас вперше покликали виступити на «АГАТА КРИСТИ кавер паті». Ми довго думали, як будемо виглядати, і тоді у мене народилася ідея одягнутися у жіночі речі. Концепцію ми додумали пізніше. Мовляв, я божевільний, і через це я представляю себе в образі невинності, а клоун, художник, Джейсон і Дід Мороз - це мої галюцинації, а іноді – страхи. Дід Мороз був у масці злодія, як у мультиках, він не дарує подарунки , а відбирає. І кожен образ подібного плану - бридкий персонаж. Але образів ніхто не зрозумів, бо ми майже не доклали до цього зусиль, весь час займалися музикою... З часом стали розуміти, що наші виступи нагадують танцювальний маскарад і почали розходитися в думках: хтось хотів продовжувати в тому ж стилі, а хтось - рухатися далі. Ми зайшли в глухий кут. У нас було вже 14 пісень, але записали тільки 4. Мені вже не подобалися ті, з яких починали, до того ж моєї музики не було. У піснях «Синдрому …» я писав лише тексти і покладав їх на музику в основному Андрія Кислякова. Єдина пісня, яка повністю написана мною, це «Сонце у латексі».

Почалися конфлікти у групі. Ми вже давно не граємо. Зараз у планах записати кілька останніх пісень і вже розійтися своїми шляхами. У мене з Андрієм Кисляковим своя, нова група, якій, до речі, належить пісня «АПЕЛЬСИНОВИЙ РОК», яку «Синдром …» зіграв на Рок-Квітні-10. Але в майбутньому вона буде позиціонуватися під іншою назвою. В новій групі музику пишу я з Андрієм. Інакше кажучи, все, чим я займаюся з музики – це пишу пісні для свого нового гурту. Але як скоро його побачать на сцені – не відомо. І хочу додати, що основна проблема як «Синдрому Безумства», так і інших груп – це гроші. Все спирається на гроші: запис пісень та інше... У багатьох музикантів матеріалу багато, а можливостей реалізувати себе немає. Ось так потихеньку і розвивається моя музична діяльність.

(Інтерв’ю «Вконтакте» взяла А. Калинюк 23 квітня 2013 р.)

Додаток Д

Інтерв’ю з Андрієм Тополевим, вокалістом «60 changes»

Анастасія: Що означає назва «60 changes», за яких обставин вона виникла?

Андрій: Певної причини виникнення цієї назви просто не існує. Але я постараюся назвати одну з версій. Справа в тому, що ми ніяк не могли визначитися з назвою групи, одному подобалося одна назва, іншому - інша, третьому взагалі нічого не подобалося. До того ж, визначившись з назвою сьогодні, завтра ми могли її поміняти, і так тривало до тих пір, поки не прийшов час виступити на концерті. Ось ми і обрали «60 changes», хоча б тимчасово, що означає «безліч змін».

Анастасія: Яка тематика ваших пісень?

Андрій: Про певну тематику поки рано говорити, тим більше, що при написанні тексту я завжди навмисно намагався не повторюватися. Але існує певна стилістика складу і використання певного стилю при доборі епітетів. Мені здається, що чим більше завуальована смислова лінія в тексті, тим красивіше. Завжди намагаюся піти від стовідсоткової прямолінійності тексту, тому, може, щось спільне в наших піснях і є, але тільки не тематика.

Анастасія: Ти можеш розповісти, які групи були популярні на початку ХХІ століття серед маріупольських рок-виконавців?

Андрій: Ти вважався «крутим», якщо виконував пісні на кшталт «Арії». То була дуже популярна група на той час.

Анастасія: Як маріупольські рок-гурти ХХ століття записували свої пісні?

Андрій: Перші спроби запису власних пісень робилися в домашніх умовах, але технологія не дуже відрізнялась від нинішньої: спочатку на комп’ютері створювалися барабанні семпли (або їх просто копіювали із треків інших груп), потім на них записували басову лінію, після цього дві доріжки гітари, і вже на готовий мінус записували вокальну партію. Записати та аранжувати все у квартирних умовах було дуже складно, тому якість звучання таких пісень була низькою.

(Інтерв’ю «Вконтакте» взяла А. Калинюк 10 листопада 2013 р.)

Додаток Е



Інтерв’ю

з Олександром Дорофєєвим, бас-гітаристом «…так божеволіють…»


Анастасія: Не міг би ти трохи розповісти мені про "…так божеволіють…" ? Можеш коротко описати, як утворилася ваша група, що граєте, ваш склад, що збираєтеся робити в майбутньому, де ви виступали або збираєтеся виступати? Буду дуже вдячна, якщо згадаєш кілька маріупольських груп, які вже не існують.

Олександр: Звичайно, я з «…так божеволіють…» не так уже й давно, але це одна з моїх улюблених груп, в яких я граю. Спочатку цей проект був у стилі інді, але після зміни складу, коли прийшов я і новий барабанщик, все перейшло в альтернативу. Створювалися більш «важкі» пісні, почалася більш злагоджена робота. Ми багато виступали: різні фести, по клубах їздили, і, звичайно ж, Маріуполь. Зараз наш вокаліст відкрив рок-кафе, де швидше за все, ми і будемо виступати всю зиму, бо по холоду не хочеться їздити. Зараз ми майже записали альбом. Хоча матеріалу й багато, але записали тільки треки, які створили за останній рік. Щодо груп, яких більше не існує:

«Porno djaz» - група проіснувала півтора року, і після випуску свого першого альбому розпалася через напружену атмосферу в групі.

Так само не можна не звернути увагу на групу «Юрба», хоч на даний момент вона не виступає вже більше як півроку, вона все ще існує. Це одна з найстаріших груп у Маріуполі. Грають музиканти… Навіть не знаю, як описати… Рок-н-ролл, але не зовсім так: це просто музика душі, через це вони схожі за звучанням на «Вайт Страйпс» або будь-яку олдову групу. Склад її не змінювався, лише цього року «Юрбу» покинув басист, і мене взяли на деякий час допомогти записати 3 альбоми.

Досить цікава команда, яка теж останнім часом не грає, це «Море у поля». Грають руський рок і існують вже близько п’яти років.

(Інтерв’ю «Вконтакте» взяла А. Калинюк 10 жовтня 2013 р.)

Додаток Є


Інтерв’ю

з Дмитром Добіним, гітаристом групи «The Ducks»


Анастасія: Можна дізнатися про історію виникнення групи (як так вийшло, що ви зібралися в єдиний колектив)?

Дмитро: Заснували групу Віталік Кайсаров і Артур Петрищев, це було десь у серпні. Точна дата зародження групи 22 вересня, після того, як у групу прийшла вокалістка Настя Мангадаш. Трохи пізніше до нас приєдналася ще одна людина, Андрій Зорін. Ми багато планували і одного дня зважилися записати відео з Настею та Андрієм, коли ми побачили, що більшості людей наша «творчість» сподобалося, ми вирішили не зупинятися на досягнутому і продовжувати створювати все більше і більше відео та пісень. На даний момент пишемо альбом, точну кількість пісень поки що назвати не можу... Сподіваємося, що через півроку вже вийде перший наш альбом.

Анастасія: Який стиль виконуваної вами музики і через що ви обрали саме його?

Дмитро: Виконуємо пісні в стилях: панк-рок, поп-панк, альтернатива і багатьох інших, а також часто виконуємо акустичні версії пісень: такі пісні завжди звучать красивіше. Вибрали саме ці жанри, тому що нам це ближче... Нам подобаються красиві, запальні пісні, і в той же час пісні, які змушують замислитися…

Анастасія: Яка основна тематика текстів ваших пісень?

Дмитро: Поки що розкривати зміст наших пісень не буду. Можу сказати лиш одне: зміст у них є.


(Інтерв’ю «Вконтакте» взяла А. Калинюк 9 листопада 2013 р.)




Самые низкие цены на курсы переподготовки

Специально для учителей, воспитателей и других работников системы образования действуют 50% скидки при обучении на курсах профессиональной переподготовки.

После окончания обучения выдаётся диплом о профессиональной переподготовке установленного образца с присвоением квалификации (признаётся при прохождении аттестации по всей России).

Обучение проходит заочно прямо на сайте проекта "Инфоурок", но в дипломе форма обучения не указывается.

Начало обучения ближайшей группы: 25 октября. Оплата возможна в беспроцентную рассрочку (10% в начале обучения и 90% в конце обучения)!

Подайте заявку на интересующий Вас курс сейчас: https://infourok.ru

Краткое описание документа:

Науково-дослідницька робота "РОК-МАРІУПОЛЬ ХХІ СТОЛІТТЯ"

Автор: Калинюк Анастасія Павлівна, учениця 10 класу Маріупольського міського технологічного ліцею

Керівник: Кулігіна Олена Володимирівна, учитель української мови та літератури Маріупольського міського технологічного ліцею, спеціаліст І категорії

Мета дослідження – здійснити комплексний аналіз музичної рок-культури м.Маріуполя ХХІ століття.

Завдання: проаналізувати стан дослідженості обраної проблеми; запропонувати класифікацію рок-музики; визначити особливості аналізу явищ рок-культури; простежити історію становлення та розвитку маріупольської рок-музики; проаналізувати особливості рок-руху в Маріуполі ХХІ століття.

Общая информация

Номер материала: 133478

Похожие материалы