Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Технология / Презентации / Навчально-практичні матеріали до вивчення варіативного модуля "Технологія ажурного випилювання" (5 клас)

Навчально-практичні матеріали до вивчення варіативного модуля "Технологія ажурного випилювання" (5 клас)


  • Технология

Поделитесь материалом с коллегами:

навчально-практичні матеріали

до вивчення варіативного модуля

"Технологія ажурного випилювання" (5 клас)


Розробка вчителя технічної праці ЗК “МГА”
Москвіна В. Л.



Напевно, важко відшукати людину, яка в шкільні роки або вже в більш дорослому віці не тримала в руках цей нехитрий інструмент – лобзик – і не намагалася б з його допомогою виготовити найпростіший виріб.

Незважаючи на уявну простоту самого випилювання, зробити річ, що задовольняє навіть невибагливі смаки, далеко не просто. Чи варто займа­тися виготовленням предметів побуту й меблів, якщо існує добре налагод­жене

виробництво подібних предметів, якщо в продажу є широкий вибір виробів народних промислів?

Однак неважко помітити, що відвідувачі музеїв і антикварних магазинів із неприхованим інтересом і задоволенням розглядають стародавні меблі й предмети оздоблення. Доведено, що художні вироби активно впливають на психіку людини, допомагаючи їй відволікатися, що сприяє зниженню стомлюваності й нервової напруги. Водночас не треба забувати про один із найкращих засобів зняття напруги – радість творчості, позитивні емоції, які виникають у процесі творчої праці.

Інструменти й пристосування для ажурного випилювання

Випилювання по дереву не вимагає складних і дорогих інструментів. Набори необхідних інструментів і пристосувань є в продажу. Але, на жаль, вони не зовсім повні (не містять інструментів для тонких і складних робіт). Тому в міру вдосконалення своєї майстерності необхідно здобувати або виготовляти самому більш складні інструменти й пристосування.

hello_html_m4fa6c9ef.jpgБудова лобзика

Ручний лобзик – дуже простий за конструкцією інструмент. Рамка лобзика, що має форму букви П, може бути як мета­левою, так і дерев'яною. У наборах для випи­лювання можна зустріти лоб­зики із плоскими й трубчастими (круглими в перетині) рамами.

Трубчастій рамі надають перевагу, тому що во­­на забезпечує більш рівномірне натягування пилки; затискачі такої рами не викривлюють пилочки в місцях затискання, що запобігає її передчасному роз­риву.



Крім того, довжина трубчастої рами зазвичай більша плоскої, а це важ­ливо, тому що за інших рівних умов лобзиком із трубчастою рамкою можна випиляти деталь більшої величини. Ручка рами дерев'яна або пластмасова. Купуючи лобзик, необхідно ретельно оглянути його.

По-перше, рама лобзика повинна бути досить пружною. Перевірити раму на пружність легко: для цього треба виміряти відстань між нижнім і верхнім затисками рами, сильно притягти обома руками сторони рами одну до одної приблизно до половини обмірюваної відстані, потримати так раму 1-2 хв., потім поступово відпустити сторони й знову виміряти відстань між затисками.

Якщо відстань між затисками не змінилася, рама досить пружна, в іншому випадку – вона не зможе забезпечити потрібного натягу пилочки.

Пhello_html_m4ecabe00.jpgо-друге, особливу увагу треба звернути на якість затискачів. Поверхні затисків повинні бути добре й щільно підігнані одна до одної, а затискні гвинти повинні мати глибоку й чисту нарізку.

І останнє: вісь ручки повинна проходити в площині рамки, інакше крайки випиляного орнаменту не будуть перпендикулярні до площини випилювання.

Пилочки для випилювання різняться за своєю товщиною й величиною зубців. Для початку досить мати два сорти пилок – із дрібними й крупними зубцями.

Якщо випилюється деталь, яка не має дріб­ного орнаменту з крутими по­во­ротами ліній малюнка, то цілком можна користу­ва­тися круп­но­­зубчастими пилочками. Крім того, їх зручно використовувати під час швидкого, грубого випилювання деталі по заданому контуру з великого листа, а також під час випилювання шипів і прорізів. Випилювати дрібний орнамент із фанери твердих порід необхідно тільки дрібнозубчастими пилочками.

Щhello_html_42cfb770.jpgоб підготувати лобзик до роботи, беруть пилочку й один її кінець затискають гайкою біля ручки (див. мал. "Будова лобзика"). Пи­лочку вста­новлюють так, щоб її зубці були спрямовані вниз і на­зовні від рамки. Потім стискають обидва кінці рам­ки в напрямку один до одного і так само затискають другий кінець пилочки. Якщо відпустити стиснуті кінці дуги, вони займуть своє попереднє положення і натягнуть пилочку. Отже, лобзик готовий до роботи.

Пhello_html_39497b6.jpghello_html_m238f9ab9.jpgрацюють лобзиком на спеціальному столику-підставці, який кріплять до робочого стола струбциною (малюнок ліворуч).

Фанеру з нанесеним на неї малюнком кладуть на підстав­ку, і щоб вона не сповзала, притримують лівою рукою. У праву руку беруть лобзик і, приставивши пилочку до фанери, починають пиляти. Пиляють так, щоб пилочка рухалася точно по лінії контуру.

Затискні гвинти затягують туго, але не занадто, щоб не зірвати різьби.

Нhello_html_m3f6bbf3d.jpgаждачний папір для шліфування фанери краще всього приклеїти на невеличку дощечку або круглу паличку клеєм ПВА. Для цього потрібно намастити поверхню паперу та дощечки тонким шаром ПВА, прикласти папір на дощечку та притиснути струбцинами через дерев’яну прокладку, зайвий клей видалити ганчіркою. Через дві години клей висохне – пристрій можна використовувати.

Оhello_html_78e02f80.jpgтвір у фанері для просмикування пилочки початківцям можна протикати шилом, купленим у магазині. Надалі для виконання тонких ажурних робіт знадобиться не одне, а декілька шил із діаметром голки від 1 до 3 мм.

Найкраще шило зробити самому з товстої голки або товстого рояльного дроту. Для цього від голки або дроту відламують шматок довжиною близько 5см. і забивають його наполовину в ручку з деревини твердої породи. Тупий вільний кінець заточують на абразивному бруску. Вістря шила не повинно бути конусоподібним, але повинно мати 3-4 грані.

Таке шило при обертанні буде виконувати роль дриля, тобто підрізати й ви­вертати волокна деревини; це буде запобігати розколюванню сорочки фанери.

Уhello_html_m503d6c02.jpg більшості випадків отвір необхідно проколювати в тім місці контуру орнаменту, що випадає там, де лінії сходяться під гострим ку­том. Не слід проколювати отвір відразу наскрізь, тому що при цьому може тріснути зворотний шар сорочки, у ре­зуль­таті чого під час випилювання від неї відша­руються цілі шматки. Тому фанеру спочатку про­ко­люють тонким шилом так, щоб наскрізь пройшов тільки самий його кін­чик. Таке проко­лювання легко контро­лювати на дотик пальцями руки, що під­тримує фанеру з тильної сторони. Потім фанеру перевертають і отвір розширюють більш товстим шилом так, щоб можна було просмикнути вільний кінець пилочки.

З ножів цілком можна використовувати шевський, добре відточений і заправлений на бруску. На жаль, якість придбаних у магазині ножів часто залишає бажати кращого. Тому надійніше всього буде ніж, виготовлений з уламка широкого полотна пилки по металу, призначеної для розрізання рейок. Головне застосування ножа – припасування деталей виробу одна до

одної перед складанням, зрізання зайвих виступаючих частин шипів і видалення надлишків клею.


Вимоги до конструкційних матеріалів та їх особливості

Коли зустрічаються незнайомі люди, в першу чергу вони знайомляться. А коли починаєш нову справу – необхідно познайомитися з матеріалами та інструментами, тому що певний матеріал вимагає певного інструменту. Отже, знайомимось – фанера.

Фанера виготовляється зі шпону. Шпон – тонкий (0,55 – 0,15 мм) шар деревини зрізаний із заготовки певним способом. Мистецтво виготовлення шпону для облицювання звичайної деревини тонкими дощечками коштовних порід деревини було відомо ще в Древньому Римі. У той час його пиляли за допомогою дворучної пили, тому він виходив товстим (4 мм.) та нерівним. Такий шпон називають пиленим. У наш час його використовують для реставрації старовинних меблів, тому реставратори виготовляють його за допомогою спеціальних пристосувань.

Фанера – це декілька шарів шпону, з’єднаних між собою за допомогою клею хрест-навхрест. Фанера – матеріал легкий, міцний, однорідний, стійкий до зламу в усіх напрямках.

Недоліком фанери є те, що вона коробиться під дією вологи. Тому її не можна використовувати для виготовлення виробів для ванних кімнат або садових скульптур. ЇЇ важко обробляти стамескою та рубанком. Крім того, у фанери відсутня красива текстура (якщо вона не покрита шпоном коштовних порід).

Фанера буває різної товщини – від 2мм до 2см. Окрім того, в промисловості її розділяють за такими сортами: перший, другий, третій, вищий. Перед початком роботи необхідно уважно оглянути фанеру в поперечному розрізі: вона повинна бути добре просушена і не повинна розшаровуватися. Під час вибору фанери необхідно пам’ятати про можливу наявність дефектів. Необхідно простукати лист: якщо присутнє відшарування певної частини – звук в цьому місці буде інший – глухий.

Як правило, на початковій стадії оволодіння випилюванням з'являється жагуче бажання швидше що-небудь випиляти, тому мало хто звертає увагу на якість фанери. У результаті незабаром лицьовий шар фанери (сорочка) починає кришитися, а зворотний відшаровуватися.

Залежно від умов, у яких перебуває матеріал або виріб, вологість може зменшуватися або збільшуватися. У товщі деревини вона розподіляється нерівномірно, тому що з поверхні випаровується інтенсивніше; це часто є причиною жолоблення матеріалу. У процесі роботи лобзиком необхідно враховувати, що більш вологий матеріал пиляється легше, однак домогтися високої якості можна тільки у роботі із сухим матеріалом.

Усушка – зменшення лінійних розмірів і об'єму деревини під час випа­ровування вологи. Нерівномірність процесу усушки часто призводить до розтріскування й жолоблення матеріалу. Ті ж явища можуть спостерігатися й

при зворотній усушці процесу – розбуханні. Тому для художніх робіт застосовують добре висушену й витриману деревину, а готовий виріб охороняють від впливу вологи.

Міцність – здатність деревини чинити опір руйнуванню під час механічних навантажень. Вона залежить від багатьох причин. Відзначимо лише залежність міцності від напрямку волокон: деревний матеріал із поздовжнім розташуванням волокон витримує найбільший опір на вигин і найменший на сколювання. Під час такої роботи необхідно дотримуватися наступного правила: тонкі або вузькі деталі виробу, для яких існує небезпека зламу, повинні мати поздовжнє розташування волокон, а деталі, для яких існує небезпека сколювання, варто виконувати під кутом до волокон з метою збільшення площини сколювання.

Твердість – здатність деревини пручатися проникненню в неї більш твердих тіл. Для випилювальних робіт це одне з найважливіших властивостей, що зале­жить від породи, вологості, розрізу й інших причин. Для багатьох порід найбіль­шою твердістю володіє поперечний розріз, а найменшою – радіальний. Але існують і аномалії. Зокрема, береза при роботі лобзиком має найменшу твердість на тангенціальному розрізі. На красу текстури часто впливають відхилення в бу­дові й розвитку стовбура, його захворювання, тобто недоліки. Найбільш харак­терними місцями з неправильним розташуванням волокон є різні розвилки, на­рос­ти-напливи й камби, окоренкова частина стовбура, а також місця із клітками тканини, ураженої грибковими захворюваннями. Такі пороки викликають зміни

всіх розглянутих властивостей, але більшою мірою впливають на колір і текстуру. Як ми вже відзначали, найкоштовнішим є текстурний малюнок із камбів горіхового дерева, карельської берези, клена, тополі, ясена, черешні, груші й берези. Текстура камбової частини стовбура залежить від її розрізу. У більшості випадків найкращим є тангенціальний розріз.

З інших недоліків, що сприятливо впливають на текстуру, відзначимо кривослой, завиток, помилкове ядро, внутрішню заболонь, плямистість і мармурову гнилизну. Кривослой – розміщення волокон навскіс, що різко погіршує механічні властивості, які дають гарну текстуру. За­виток – скривлення річних шарів, викликане сучками, яке має вигляд частково перерізаних, скобоподібних концентричних контурів. Помилкове ядро – недолік, при якому ядро стовбура має неоднорідне фарбування, часто темно-буру з темно-зеленим або лілово-фіолетовим відтінком. Внутрішня заболонь – річні шари, що мають властивості й фарбування заболоні, але розташовані в зоні ядра. На поперечному розрізі цей недолік виражається одним або кількома кільцями, більш світлими, ніж навколишня їхня дере­вина, на радіальному – смугами такого ж кольору. Плямистість виражається плямами й смугами на заболоні. Мармурова гнилизна – ядрова гнилизна на деревині з першою стадією ураження грибковими захворю­ваннями, що слабко впливає на механічні властивості. Проявляється у вигляді вузьких білих і чорних смуг із червонуватою окантовкою.

Випилюючи в напрямку здорових волокон, треба звернути увагу на те, що смуги мармурової гнилизни утворять гарний текстурний малюнок.

Матеріалом для випилювання лобзиком можуть слугувати стругані дощечки різних порід деревини, оргскло різних кольорів та відтінків, полі­стирол, пінопласт. Але найдоступнішим матеріалом для випилювання лобзи­ком є фанера.

Підготовка до роботи

Пhello_html_m4c4e7823.jpgеред початком роботи фанеру слід зачистити наждачним папером, спо­чатку крупнозернистим, а потім дрібним. Щоб працювати було зручно та робота була якісною, необхідно зробити пристосування для шліфовки (послідовність виготовлення описано раніше). Фанеру кладуть на рівний гладкий стіл або дошку з упором і розпочинають шліфовку. Колодочкою водять по поверхні фанери з незначним натиском по колу, без пропусків. Остаточну шліфовку виконують дрібнозернистим папером. Шліфовку вико­нують вздовж волокон фанери або деревини. Потім охайно кладуть копірку під малюнок і твердим олівцем переносять на фанеру, попередньо закрі­пивши кнопками. Малюнки викройок необхідно розміщувати якомога ближче одна до одної. Тоді на лис­­ті фанери не залишиться вільного місця й обрізків бу­де менше. Можна зробити викройку-шаблон із кар­то­ну. Вона буде зручною в користуванні. Інколи необ­хідно збільшити викройки. Збільшення виконують по сітці. Створивши сітку з клітин­ками необхідного розміру, потрібно відмітити на ній точки перетину ма­люнку з клітинками. Для зручності можна пронумерувати їх та з’єднати між собою.

Прийоми та способи випилювання

hello_html_m1f25c50c.jpgПісля того, як підготовчі роботи виконано, можна пере­хо­дити до випилювання: закріпити на робочому місці підс­тав­ку для випилювання, а зверху на ній розмістити заго­товку майбутнього виробу так, щоб лінія майбутнього про­пи­лу проходила між боковими розрізами підставки (як показано на малюнку справа).

Після цього можна починати випилювати. Рухи лоб­зика під час випилювання не повинні бути дуже різкими та сильними для запобігання розриву пилочки та утворення заусенців на зворотному боці пропилу. Пропил необхідно виконувати по внутрішній стороні лінії малюнка.

Доречна порада: щоб краї не сколювалися, лінію розпилу необхідно змочувати гарячою водою.

Пhello_html_4af2400.jpgилочка обов’язково повинна розташовуватися вертикально. Лівою ру­кою не­обхідно притримувати та повертати фа­неру, а пра­вою рухати пилку вгору-вниз, нама­га­ючись за­над­то не на­тис­кати на неї. Під час пиляння на лінії ма­люн­ка зби­рається невеличка кількість опилок. Їх необ­хідно періо­дично прибирати, щоб гарно бачити контур малюнка.

Якщо пилку необхідно вийняти з пропилу, це виконується рухами, які імітують пиляння, аhello_html_m4be2c4de.jpgле в зворотному напрямку. Пилочки дуже тоненькі – вони можуть згинатися, а також ламатися, тому не можна допускати, щоб деталь вhello_html_m6567d521.jpgисіла на пилочці.

Після закінчення роботи пилочку необхідно вийняти з верхнього затискача лобзика; не можна залишати її в натягнутому вигляді.

Дhello_html_a899444.jpghello_html_559ac0be.jpgля різкого повороту ма­люн­ка необхідно зробити де­кіль­ка про­пилів на одному місці, обер­таючи фанеру навколо пил­ки. Так утво­рю­ється невеличке розши­рення пропилу, після чого пилку можна повернути під іншим кутом. Дhello_html_274310b2.jpgля того щоб виконати ви­пи­лювання малюнка по вну­тріш­ньому зам­кну­тому конту­ру, не­об­хідно дрилем зробити невеличкий отвір по­руч із лі­нією пропилу. Після цього від’єднати один кінець пилочки від лобзика, просунути його в отвір, а потім приєднати до лобзика.

Тепер можна допиляти до контура малюнка, а далі вздовж нього. Після закінчення випи­лю­вання внутрішнього кон­ту­ру вий­міть випиляний шма­ток, від’єд­найте верхній кінець пилки від лоб­зи­ка та вий­міть його з отвору. Випилювання склад­ного ажурного малюнку почніть від середини, поступово переходячи до країв.

Приклади найпростіших виробів

Пhello_html_141b9802.jpgерші і найпростіші вироби – дерева: ялинка та яблунька. Їх викройки розміщено нижче.

Викройка 1 – 1 деталь;

викройка 2 – 1 деталь.

Послідовність виконання

Випиляти контури де­ре­ва, зробити пази, оздобити, вставити деталь1 в деталь 2.

Дhello_html_4e570ef.jpgля початківців моделі краще виконувати більшими за розмірами, тому викрійки пропонується збільшити. На яблуньку можна приклеїти окремо випиляні кружечки – яблука, а на ялинку – шишки.

Можна ускладнити контури дерев – зробити їх "кучерявими", таким чином потренуватися у випилюванні хвилястих ліній. Якщо зробити декілька дерев, можна "посадити" фруктовий сад.

Остаточний вигляд виробу буде залежати від обраного способу декорування. А їх без­межна кількість – для початківців та сміливих художників, для "хуліганів" та "чистюль", для дітей та дорослих, для дівчаток та хлопчиків. Один і той же виріб буде виглядати зовсім інакше, якщо він прикрашений розписом, аплікацією з тканини, шкіри, хутра, цікавими надписами або просто покритий оліфою, завдяки чому можна зберегти фактуру деревини. Нижче розміщено шаблони виробів виконаних технікою ажурне випилювання.




hello_html_m4d12dc15.jpg


hello_html_m4a30ee1c.jpg

hello_html_2b7e283c.jpg


hello_html_2fb4e91.jpg


hello_html_m380ed19c.jpg


hello_html_m29a2b775.jpg




Автор
Дата добавления 02.09.2015
Раздел Технология
Подраздел Презентации
Просмотров481
Номер материала ДA-025526
Получить свидетельство о публикации

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх