Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Физкультура / Другие методич. материалы / “Навчання фізичним вправам дітей 5 – 8 років

“Навчання фізичним вправам дітей 5 – 8 років

Международный конкурс по математике «Поверь в себя»

для учеников 1-11 классов и дошкольников с ЛЮБЫМ уровнем знаний

Задания конкурса по математике «Поверь в себя» разработаны таким образом, чтобы каждый ученик вне зависимости от уровня подготовки смог проявить себя.

К ОПЛАТЕ ЗА ОДНОГО УЧЕНИКА: ВСЕГО 28 РУБ.

Конкурс проходит полностью дистанционно. Это значит, что ребенок сам решает задания, сидя за своим домашним компьютером (по желанию учителя дети могут решать задания и организованно в компьютерном классе).

Подробнее о конкурсе - https://urokimatematiki.ru/


Идёт приём заявок на самые массовые международные олимпиады проекта "Инфоурок"

Для учителей мы подготовили самые привлекательные условия в русскоязычном интернете:

1. Бесплатные наградные документы с указанием данных образовательной Лицензии и Свидeтельства СМИ;
2. Призовой фонд 1.500.000 рублей для самых активных учителей;
3. До 100 рублей за одного ученика остаётся у учителя (при орг.взносе 150 рублей);
4. Бесплатные путёвки в Турцию (на двоих, всё включено) - розыгрыш среди активных учителей;
5. Бесплатная подписка на месяц на видеоуроки от "Инфоурок" - активным учителям;
6. Благодарность учителю будет выслана на адрес руководителя школы.

Подайте заявку на олимпиаду сейчас - https://infourok.ru/konkurs

  • Физкультура

Поделитесь материалом с коллегами:








Навчання фізичним вправам

дітей 5 – 8 років”


























-2-



1. Вступ.

1.1.Всебічний гармонійний розвиток підростаючого

покоління – головна задача нашої держави.

2. Основна частина.

    1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей 5-8 років

    2. Форми роботи з фізичного виховання в школі.

    3. Засоби фізичного виховання дітей 5-8 років.

    4. Дидактичні принципи навчання фізичним вправам.

    5. Методи навчання.

    6. Розвиток рухових якостей дітей 5-8 років.

    7. Особливості етапів навчання фізичним вправам.

3. Заключення.

3.1.Індивідуальний підхід до учнів 5-8 років.

4. Висновки.

5. Література












- 3 -




1. Вступ

1.1 Всебічний гармонійний розвиток підростаючого

покоління – головна задача нашої держави.


Здоров’я нашої дитини – хіба це не самий дорожчий скарб, сама велика радість батьків? І дійсно, якщо придивитися до обличчя щасливих батьків, які спостерігають за іграми і розвагами своїх дітей, то ви побачите неприховану гордість за свою дитину, її спритні рухи, сміливість, винахідливість, життєрадісність.

Але іноді можливо побачити і протилежне – сумні очі батьків, бо їх дитина мало рухається, безініціативна в’яла, квола, швидко втомлюється. У чому ж причина? Часто батьки не можуть відповісти на це питання. Як же зробити дитину життєрадісною, активною, здоровою, спритною, сильною? Як допомогти їй у цьому?

І наша відповідь дуже проста – треба залучити дитину до систематичних занять фізичною культурою.

Систематичні заняття фізичною культурою та дотримання гігієнічних вимог особливого значення мають для першокласників, так як у цьому віці надзвичайно активно розвиваються інтереси, схильності, формуються потреби і звички, формується характер.

Для того, щоб вже з першого класу забезпечити належне фізичне виховання дітей у школі, їм необхідно не тільки давати відповідні знання, але й допомогти виробити вміння, прищепити стільки інтересів, прагнення до занять фізичною культурою, сформувати усвідомлену потребу у постійному і духовному удосконаленні.

Наша держава постійно піклується про всебічний гармонійний розвиток підростаючого покоління. В той же час значна частина відповідальності покладається на сім’ю.

Бать добре знають характер і схильності своєї дитини, тому можуть курувати її поведінкою. Тільки при узгодженій роботі сім’ї і суспільства дитина зможе рости духовно і фізично удосконаленою.


- 4 -


Таким чином, все, що роблять батьки для охорони і зміцнення здоров’я дитини, повинна доповнювати і продовжувати цю роботу загальноосвітня школа і позашкільні заклади. Батьки повинні дотримувати постійний контакт з вчителем і лікарем школи. Вчитель – класовод, який щоденно проводить уроки у своєму класі, добре знає, як сидять діти за партою під час письма, читання, інших уроків, слідкує за дотримання ними правильної постави, а саме головне – бачить працездатність і втому кожної дитини. Вчитель фізичної культури добре знає рівень фізичної підготовленості дітей, тому може підказати батькам, як розвивати ті чи інші фізичні якості дитини, як виконувати ранкову гігієнічну гімнастику і домашнє завдання з фізичної культури, а також дати батькам багато корисних порад з фізичного виховання. Шкільний лікар добре знає стан здоров’я і фізичний розвиток дітей, зможе допомогти скласти режим дня з правильним чередуванням праці та відпочинку, дати рекомендації відносно гігієни сну і харчування школяра, а також проводити за гартувальні заходи.

Підтримуючи постійний зв’язок зі школою і проявляючи свій позитивний приклад по відношенню до фізичної культури, ви допоможете залученню вашої дитини до систематичних занять фізичними вправами, правильному здійсненню його фізичного виховання. Дивлячись на вас, діти будуть щоденно виконувати ранкову гімнастику, привчатися до корисного для здоров’я заняття на свіжому повітрі – прогулянок, ігор, спортивних вправ та розваг, швидше придбають навички виконання правил гігієни, режим загартування.

Праця дитини по дотриманню встановленого у домі певного порядку повільно виховує в неї корисні для здоров’я навички. Треба намагатися, щоб заняття рухливими іграми і фізичними вправами мали вплив на формування позитивних рис характеру і поведінки дитини. Необхідно слідкувати за тим, щоб під час занять дитина не нервувала, не хвилювалася і не перевтомлювалася фізично.

Особливо корисні у цьому віці рухливі ігри. Завдяки іграм розвивається почуття взаємодії та дружби. Важливо, щоб старші діти грали з малими. Батькам теж необхідно як можна більше часу приділяти дітям для сумісних прогулянок, бесід і т.п. Пам’ятайте,

- 5 -


що увесь сімейний побут, увага до маленьких «дрібниць», тобто ігор і дозвілля, має великий вплив на розвиток особистості дитини.

Привчайте дітей з малих років до культурних розваг, самостійних занять рухливими і спортивними іграми, заняттям щоденної ранкової гімнастики. Придбайте дітям необхідний спортивний інвентар: м’яч, лижі, ковзани, обруч, скакалку та інше.

З віком змінюйте режим дитини, підвищуйте вимоги до виконання ранкової гімнастики, а з покращення фізичного розвитку і фізичної підновленості давайте дітям ускладнені ігри і фізичні вправи. А вміння бачити зміни в їх духовному і фізичному розвитку дає можливість правильно здійснювати керівництво і контроль за цим процесом.

Таким чином, здійснення фізичного виховання дитини у сім’ї і школі, які повинні дотримуватися сумісної діяльності, доповнювати одне одного – тільки в цьому випадку все буде сприяти формуванню життєрадісного, працелюбивого, фізично і морально здорового покоління.





















- 6 -


2. Основна частина.

2.1. Анатомо-фізіологічні особливості дітей 5-8 років


Молодший шкільний вік, що відповідає 5-8 рокам за різними класифікаціями називають також другим дитинством, пре пубертатним періодом.

В цей віковий період продовжується розвивання і формування усіх органів і систем. Змінюються пропорції тіла. Зріст дітей щорічно збільшується на 4-5 см , в основному за рахунок росту нижніх кінцівок. Маса тіла зростає на 1.5 – 2 кг. При чому великої різниці між хлопчиками і дівчатами по деяким показникам у цьому віці не спостерігається.

У 7-8 років прискорюються і темпи росту хребта, відбувається подальше формування його вигинів (шийного і поперекового лордозів та грудного і крижового кіфозів). Гнучкість хребта дуже значна за рахунок відносно високих і пружних між хребцевих дисків.

Продовжується процес окостеніння кісток скелету, який починається ще у внутрішньоутробному періоді. Окостеніння епіфізів трубчатих кісток верхніх кінцівок закінчується у 9-11 років.

Зміни рухової діяльності, обумовлені початком навчання в школі, особливо навчання письму, простіші трудові навички обумовлюють швидкий розвиток м’язів кисті дітей.

Хоча м’язи дітей у цьому віці ще невеликі за об’ємом, тому що дитина швидко втомлюється. М’язова маса зростає поступово (за увесь період лише на 5 % ) і досягає у 8-річному віці приблизно 27 % від маси тіла за рахунок як структурних перебудов м’язових волокон, так і в зв’язку з ростом сухожилки. М’язи у дітей дуже еластичні, при скороченні і розслабленні довжина їх змінюється значніше ніж у дорослих.

Координаційні механізми рухів ще недостатні, дітям до 11-12 років важко виконувати поперемінні рухи руками у фронтальній та горизонтальній площині, їм більше вдаються симетричні рухи руками в яких одночасно беруть участь м’язи-сінергісти.



- 7 -


З віком зростає здатність м’язів до більш повного розслаблення у стані спокою, зменшується скованість рухів.

Поступово зростає і сила м’язів. Найбільш сильними відносно інших м’язів є розгиначі тулуба та м’язи гомілки. Сила м’язів правої руки більша ніж лівої на 1-2 кг. Між тим, сила різних м’язових груп в залежності від характеру фізичних навантажень може змінюватися.

Як вже вказувалося м’язи і зв’язковий апарат в цьому віці слабенький, тому необхідне велике напруження м’язів, щоб утримати хребет у вертикальному положенні. По цій причині можливе скривлення його в результаті невірного положення тіла, однобокого навантаження і великого м’язового напруження. У положенні хребта часто зустрічаються такі відхили від норми: бокове скривлення (сколіози), плоска, сідлоподібна, сутулувата та кругла спина.

Розвитку м’язів сприяють рухи: гімнастичні вправи, ігри, прогулянки на свіжому повітрі. Бажання бігати, лазити, стрибати, просто рухатися – фізіологічна потреба дитини.

Серцеві м’язи дитини 7-8 років ще порівняно слабкі. У цьому віці маса серця і маса тіла знаходяться приблизно у такому співвідношенні, як у дорослих: 1 грам на 1 кілограм маси усього тіла. Однак, постачання кров’ю усіх тканин тіла відбуваються у два рази швидше, завдяки великій частоті серцевих скорочень і більш швидкому кровообігу. Цим самим забезпечується більш інтенсивний обмін речовин.

Процес розвитку серця та його складного нервового апарату ще не закінчений , чим і пояснюються різні коливання частоти пульсу , порушення ритму скорочень серця під впливом іноді незначних причин . У той же час серце дитини швидко пристосовується до фізичних навантажень . так як у дітей порівняно більш широкий просвіт артерій по відношенню до об’єму серця чудовій еластичності кровоносних судин .

Використання засобів фізичного використання – прекрасний засіб зміцнення серцево-судинної системи , невірний режим оберігання дітей від фізичних вправ , рухової діяльності можуть бути причиною поганого розвитку серцево-судинної системи .


- 8 -


Таким чином , з того , про що розповідалось вище стає зрозумілим слідуюче : що під впливом різнобічної м’язової діяльності , зокрема систематичних і вірно організованих занять фізичними вправами і спортом відбувається процес тренувань організму дитини : удосконалюється і розвивається будова тіла , підвищується працездатність , зменшується розхід енергетичних речовин для виконання однакової роботи , а також у стані спокою для підтримки нормальної життєдіяльності . Крім цього , удосконалюється терморегулюючі механізми , завдяки чому організм швидко пристосовується до різних коливань температури і атмосферного тиску . А це як відомо , зменшує кількість захворювань . Систематичні заняття фізичними вправами і спортом сприяють покращенню складу крові та загальної імунологічної реактивності організму , зокрема , підвищенню фагоцитарної активності лейкоцитів та бактерицидної функції шкіри .


2.2. Форми фізичного виховання школярів молодших класів .


Основними формами фізичного виховання дітей 5-8 класів є : навчальні заняття ( уроки ) , позакласні заняття , оздоровчі заходи в режимі навчального дня учнів , заняття позашкільних закладах .

Академічний урок є основною формою організації навчальної роботи в початковій школі . Уроки обов’язкові для всіх учнів і проводяться з даною групою учнів за точно визначеним розкладом занять із сталим складом класу . Ця форма включає в себе під керівництвом вчителя загально-групову , бригадну та індивідуальну роботу кожного учня з застосуванням різноманітних методів навчання . На уроках забезпечується широка загальна фізична підготовка дітей до будь якої іншої рухової діяльності і до всіх інших форм фізичного виховання .

Завдання додому .

Фізичне виховання дітей не можна повністю здійснити тільки на уроках , бо дві , а в деяких школах і три години занять на тиждень не забезпечують міцного засвоєння знань , умінь і навичок у фізичних вправах . Щоб досягти більших успіхів у навчанні і оволодіти навчальним матеріалом , необхідна і самостійна робота учнів . Одним із видів такої діяльності є виконання завдань дома .

- 9 -


Завдання додому сприяють міцному засвоєнню пройденого матеріалу , вихованню в учнів звички до систематичних занять фізичними вправами і позитивно впливають на їх здоров’я і фізичний розвиток . Крім того , виконання порад вчителя має велике значення для виховання в учнів навичок самостійної роботи . Рекомендації можуть бути загальними та індивідуальними , які дають окремим учням відповідно до їх індивідуальних особливостей .

Для самостійних занять можна рекомендувати : загально-розвиваючі вправи з короткою скакалкою ( особливо для хлопчиків , які , як правило , гірше володіють скакалкою , ніж дівчата ) , стрибки з висоти і у висоту , метання на дальність і в ціль вправи в рівновазі , з малими м’ячами , лазіння , ігрові вправи та ін..

Фізкультурні заходи в режимі навчального дня .

Основними заходами щодо фізичного виховання в режимі навчального дня школи є : гімнастика до занять , фізкультурні хвилинки і організоване проведення перерв .

Ці форми занять фізичними вправами сприяють фізичному розвитку , зміцненню здоров’я і загартуванню організму учнів , підвищенню якості навчальної роботи і вихованню дисциплінованості і почуття колективізму .

Систематичне проведення фізкультурних заходів привчає дітей до повсякденної турботи про здоров’я , точне виконання режиму дня .

Всі ці заходи повинні бути погоджені за змістом і навантаженням із навчальною і позакласною роботою кожного класу і всієї школи в цілому . Вони повинні бути продумані і відзначатися чіткістю організації і проведенню особливо тому , що кожний з них суворо обмежений в часі і перебуває в прямій залежності від навчальних занять .

Гімнастика до занять – це фізичні вправи , що проводяться в школі щоденно до початку уроків .

Гімнастика до уроків вирішує головним чином виховні і оздоровчі завдання , щоденно виконувані фізичні вправи позитивно впливають на організм : сприяють формуванню правильної


- 10 -


постави , виховують звичку до регулярних занять фізичними вправами . Колективне виконання вправ під час гімнастики до

занять дисциплінує , організовує і згуртовує учнів . Вправи , що проводяться на відкритому повітрі , сприяють також загартуванню організму учнів .

Фізкультурні хвилинки – це фізичні вправи, виконувані в класі під час уроку. Правильно і своєчасно проведені фізкультурні хвилинки є ефективним засобом для підвищення уваги і активності дітей і кращого засвоєння ними навчального матеріалу . Крім того , вони сприятливо впливають на організм учнів .

Навчальні заняття в класі пов’язані з тривалим сидінням дітей за партами в певному положенні , часто в досить напруженому стані ( під час писання ). Це викликає небажані явища в організмі дітей : застій крові в ногах, в області таза, живота ; зміни в положенні хребта, плечей, грудної клітки . Протидіючи цим явищам, фізичні вправи поліпшують кровообіг , сприяють виправленню хребта , активізують організм учнів . Таким чином , фізкультурні хвилинки сприяють підвищенню успішності школярів, забезпечують активний короткочасний відпочинок і поліпшують здоров’я дітей .

Час, потрібний для проведення фізкультхвилинок 2-3 хв., кількість вправ 3-4 ( одна – на виправлення постави , друга – для м’язів рук, третя – для м’язів ніг і тулуба , четверта – на розслаблення м’язів і координації рухів ). Кожну вправу учні повторюють 8-12 раз .

Ігри і розваги на перервах.

Активний відпочинок учнів на перервах може бути різноманітний . Найчастіше на великих перервах діти самі організовують різні ігри і розваги . Рухові дії найкраще сприяють відпочинку учнів . зміцненню їх здоров’я . І якщо вчитель забезпечить дітей належним дрібним ігровим приладдям , вони зможуть самостійно розважатися під час великих перерв .Скалка , мамі і великі м’ячі , накреслені на подвір’ї «класи» - цілком забезпечить активний відпочинок дітей . - Роль вчителя , якщо цю справу добре організувати , зводиться до контролю за порядком і наданням допомоги у разі потреби .

- 11 -

Науковими дослідженнями встановлено , що працездатність початкових класів на протязі навчального дня змінюється залежно від змісту і характеру їх активного відпочинку під час перерви. Вона підвищується , якщо діти на перервах перебувають на свіжому повітрі , а не в приміщенні школи , особливо тоді , коли активний відпочинок на перервах складається з емоційних рухових дій та ігор . - Позакласні заняття спрямовані на розв’язання завдань фізичного виховання , які стоять перед школою , а також на підвищення рівня загальної рухової дієздатності школярів і забезпеченню розумового активного відпочинку . Під час позакласних заходів з дітьми 7-8 років можна проводити спортивну роботу з плавання , фігурного катання на ковзанах , хореографії , акробатики , баскетболу і гімнастики . До позакласних заходів належать заняття у фізкультурному гуртку або спортивній секції , а також підготовка до виступу на шкільному святі або на спортивному вечорі і різні форми , якими керує вчитель старших класів під наглядом вчителя фізкультури . - Позашкільна робота з фізичного виховання з дітьми 5-8 років проводиться в дитячих спортивних школах відділів народної освіти або спортивних товариствах , у палацах і будинках дитячої творчості , у оздоровчих таборах , парках культури і відпочинку , на спортивних майданчиках школи та при домоуправліннях .

    1. Засоби фізичного виховання дітей 5-8 років.

Засобами фізичного виховання є фізичні вправи, які сформувались в системах ігор, гімнастики, туризму і спорту; оздоровчі сили природи та різні гігієнічні фактори. Вся ця різноманітність засобів, які сформувалися в практиці фізкультурного руху, як найкраще забезпечує виконання завдань різностороннього фізичного виховання. - Фізичні вправи – головний засіб педагогічно спрямованого впливу на фізичний розвиток людини вони дають широкі можливості для виконання специфічних завдань фізичного виховання: поліпшення фізичного розвитку і зміцнення здоров’я, формування і вдосконалення рухових навичок і вмінь, виховання окремих рухових і вольових якостей.

- 12 -

За визначенням видатного фізіолога І.М. Сєченова, фізичні вправи є довільними рухами. Вони вивчаються людиною під впливом різних умов життя і виховання. Всі вони свідомі і підпорядковані волі людини, тобто керовані, і можуть бути відтворені , припинені, а також видозмінені за бажанням. Саме тому в організованому педагогічному процесі всебічного виховання всі рухи мають характер свідомих і цілеспрямованих. У процесі занять іграми, гімнастикою, туризмом і спортом ці рухи зумовлені важливими суспільними завданнями і мотивами, що збуджує в учнях активне, свідоме прагнення як найкраще виконати рухову дію, оволодіти її формою і характером, добитися більшої ефективності рухів і зміцнити свій організм. - Фізичні вправи, як свідомі дії людини, поєднують у собі елементи фізичної і психічної діяльності, а отже, мають різностороннє освітнє і виховне значення. Вони сприяють розвитку організму, удосконалюють нервові системи, рухового апарату і внутрішніх органів, забезпечують розвиток рухових якостей: швидкості, спритності, сили і витривалості.

Оздоровчі сили природи і гігієнічні фактори.

Сили природи позитивно впливають на життя, побут і працю людини і використовуються як засоби, що допомагають з найбільшою ефективністю розв’язувати завдання, поставлені перед фізичним вихованням. Ідеться про використання сонячного проміння, повітря і води. Сонячні, повітряні і водні процедури діють кожні особливо на організм, але досягти найкращих оздоровчих наслідків можна тільки при використанні їх у поєднанні. Застосовані для загартування організму школярів, ці процедури впливають на шкіру, а через неї – на центральну нервову систему та на внутрішні органи і системи. - Благотворний вплив сил природи на дитячий організм можливий тільки при точному додержанні правил загартування відповідно до вікових та індивідуальних особливостей дитини. Велике значення у фізичному вихованні має доцільне виконання фізичних вправ з використанням різних гігієнічних факторів, до яких, зокрема, належать: режим повсякденної діяльності, від

- 13 -

починку і сну, умови навколишнього середовища, харчування ,догляд за тілом. - Найбільший успіх забезпечується точним додержанням гігієнічних вимог. Тому одним з найважливіших завдань вчителя початкових класів є прищеплювання дитині елементарних навичок гігієни. - Велику роль у забезпеченні гігієнічних вимог фізичного виховання має матеріально-технічна база: спортивний майданчик, зали, стадіони, місця для купання і спортивний інвентар.

2.4. Дидактичні принципи навчання фізичним вправам.

У фізичному вихованні, як і в кожному навчальному предметі в школі, головною метою навчання є набуття учнями певних знань, навичок і умінь. - На практичних заняттях діти здобувають мінімум необхідних знань про фізичні вправи, про їх виконання. Тут же вони набувають необхідних умінь у виконанні вправ. Багаторазове виконання вправ приводить до того, що вправа відтворюється легко, вільно, без особливого напруження виробляються певні навички у виконанні. Подальше вдосконалення набутих навичок підвищує кількісні і якісні показники. В процесі навчання вчитель дає рекомендації щодо використання фізичних вправ у познавальний час, у режимі дня. Так учитель поступово підводить учнів до виконання вправ, до вдосконалювання і застосування вправ у житті. - Керівна роль вчителя в процесі навчання і активна діяльність учнів створюють сприятливі умови для всього педагогічного процесу.

Виховний характер навчання. Передаючи учням доступні знання уміння і навички в галузі фізичного виховання, вчитель разом з тим сприяє вихованню у школярів соціальної моралі. Розповідаючи дітям про досягнення і перемоги українських спортсменів, про нові стадіони, басейни, палаци спорту, вчитель виховує у школярів почуття патріотизму, гордості за Батьківщину, за свій народ.


- 14 -

Взаємна допомога під час виконання вправ і виручка в іграх, спільне виконання доручень виховують у дітей почуття дружби та колективізму. - Додержання правил в іграх, добре виконання громадських обов’язків (чергування, роздавання та збирання інвентарю) на уроці сприяють вихованню чесності, сумлінності, відповідальності за доручену справу. Подолання труднощів при виконанні вправ у рівновазі, стрибках, лазінні, спускання з гір, а також різних ускладнень у вправах виховує такі цінні якості, як наполегливість, сміливість, рішучість. Суворе додержання встановлених правил на уроках, вимогливість до зовнішнього вигляду учнів, зразковий зовнішній вигляд учителя, добрий санітарно-гігієнічний стан місць занять сприяють вихованню акуратності, точності, охайності. - Чітке ведення уроку вчителем, виконання команд, сигналів, розпоряджень виховують дисциплінованість, витримку.

Утримання місць занять в доброму стані, догляд за інвентарем і своєчасний їх ремонт із залученням учнів виховує у дітей бережливе ставлення до майна.

Правильна організація уроку, доцільне використання часу на уроці, активність учнів сприяють вихованню організованості дитячого колективу.

Позитивні емоції, викликані вчителем в результаті вмілого, правильного добору і проведення вправ, створюють у дітей бадьорий, життєрадісний настрій, що має вирішальне значення для всієї діяльності учнів.

Важливе значення в процесі навчання мають принципи і методи навчання.

Принципи навчання. Навчання учнів фізичних вправ здійснюється відповідно до дидактичних принципів української педагогіки.

Систематичність і послідовність при навчанні фізичних вправ. Весь навчальний матеріал викладається учням у певній послідовності і певному обсязі. В цьому зв'язку велике значення має державна програма. Матеріал програми вивчається систематично. Новий матеріал пов'язується з пройденим, поступово розширюються і поглиблюються знання, вміння, навички.


- 15 -

Систематичність при навчанні досягається завдяки правильному плануванню навчального процесу.

При проходженні програмного матеріалу спочатку вивчають менш складні види вправ, потім більш складні. Наприклад, найпростіші види лазіння по гімнастичній стінці і лаві в І і II класах підготовляють учнів до лазіння по канату в старших класах.

В окремих видах вправ також додержують принципу систематичності і послідовності. Від простих, елементарних вправ поступово переходять до більш складних. Так, у загальнороз-виваючих вправах від одного-двох елементів переходять до трьох-чотирьох; від вправ на два-чотири рахунки до вправ на вісім-дванадцять рахунків, від симетричних, однойменних до асиметричних, різнойменних; в стрибках у висоту від довільного способу до способу «зігнувши ноги», «переступанням»; в лижній підготовці від пересування довільним способом до одночасного безкрокового ходи і т. д.

Важливим є також систематичне зростання навантаження як в окремо взятому році, так і від уроку, до уроку. Це приводить до кращих результатів у фізичному розвитку дітей. Поступове наростання навантаження є неодмінною умовою запобігання травмам.

При навчанні окремих вправ спочатку створюють полегшені умови, потім умови поступово ускладнюють (наприклад, спочатку рівновага на підлозі, потім вправи на лаві, колоді; пересування на лижах по рівній місцевості, далі по помірно пересіченій і т. д.).

Принцип свідомості і активності учнів. Процес навчання будується на розумінні і свідомому засвоєнні учнями навчального матеріалу. Для цього вчитель роз'яснює учням значення фізичних вправ, навчає дітей правильного виконання, запобігаючи помилкам і виправляючи їх. Він прагне, щоб учні розуміли весь матеріал, що вивчається, активно його сприймали і переносили по можливості в своє повсякденне життя.

Важливо, щоб у результаті занять у школярів зростав інтерес до фізичної культури, фізичних вправ, щоб у них з'явилось бажання займатись більше і краще не тільки на уроках, але і в

секціях, брати участь у фізкультурних заходах, робити вправи вдома.

- 16 -


Вчитель до початку кожного уроку ставить перед дітьми конкретні завдання, вказуючи, для чого і як треба виконувати ці завдання і чому так, а не інакше. Важливо переконатися в тому, що учні зрозуміли завдання, а також труднощі у виконанні завдань. Це підвищує активність учнів, їх інтерес.

Для підвищення активності і свідомості вчитель привчає Дітей до посильного аналізу того, що відбувається на уроці, спостереження за рухами своїх товаришів, оцінки виконання і самостійного виправлення помилок.

Виправлення помилок самими учнями є одним із виявів свідомості у вивченні вправ.

Виконання учнями посильних завдань (підготовка місць занять, інвентарю, шикування класу, самостійне виконання вправ) активізує учнів, сприяє свідомому ставленню до справи.

Принцип міцності знань і навичок. Вирішальне значення для міцного засвоєння знань і навичок має повторення і вдосконалення у виконанні пройденого матеріалу.

Для вироблення міцних навичок вправи повторюють не тільки в звичайних (звичних) умовах, але й у змінюваних, ускладнених. Вдосконалювання навичок у виконанні вправ можливе лише в тому випадку, коли учень засвоїв правильні способи їх виконання. Велике значення для підвищення працездатності організму має систематичне тренування, під впливом якого фізичні вправи виконуються легше і краще і для їх виконання потрібно менше сил і часу. Міцному засвоєнню знань і навичок сприяє зацікавленість учнів.

При плануванні навчального матеріалу треба передбачити можливу, обмежену кількість видів вправ, тому що велика кількість завдань з багатьох видів фізичних вправ призведе до розпорошення уваги учнів, внаслідок чого вони недосить міцно засвоять матеріал.

Самостійне виконання учнями вправ, що вивчаються на уроках і в позаурочний час, сприяє міцності знань і навичок.

Регулярна перевірка і оцінка знань, умінь і навичок, виявлення і заохочення досягнень сприяють кращому засвоєнню рухів і дій, що вивчаються.


- 17 -


Принцип доступності. Навчальний матеріал з фізичного виховання повинен бути доступним для засвоєння. Однак це не означає, що він повинен бути легким.

Легкі вправи демобілізують учнів, послаблюють їх увагу і майже не потребують зусиль. Важкі, непосильні вправи призводять до того, що учні втрачають віру в свої сили. Посильні вправи стимулюють до виконання більш важких завдань.

У процесі навчання фізичних вправ слід іти від простого до складного, від легкого до важкого, від відомого до невідомого.

Додержуючись принципу посильності, треба враховувати індивідуальні особливості учнів, стан здоров'я, фізичну підготовленість і відповідно до цього добирати для них матеріал.

Принцип наочності. Щоб правильно засвоїти фізичні вправи, необхідно побачити, як їх виконують.

Показ вправи повинен бути зразковим, спонукати дітей до наслідування. Але одного показу не досить. Тому показ необхідно поєднувати з поясненнями, звертаючи увагу учнів на головне, на те, що відрізняє цю вправу від раніше вивчених.

Поєднанням показу з поясненням забезпечує осмислення вправи, необхідного для правильного виконання. Щоб краще і швидше засвоїти вправу з певним темпом і ритмом, показ треба поєднувати із слуховим сприйняттям (підрахунок, музика, метроном). Крім показу вправ учителем і учнями, наочність досягається також демонстрацією картин, малюнків, фотознімків.

Принципи наочності застосовують на всіх стадіях навчання: при ознайомленні з новим матеріалом, а також при вдосконалюванні вмінь і навичок у виконанні вправ.


2.5. Методи навчання.


В практиці фізичного виховання застосовується багато різних методів і методичних прийомів навчання. Методи можна об'єднати в такі три групи:

а) словесні (пояснення, розповідь, бесіда, розпорядження,
команда, вказівка);

б) наочні (показ, використання наочних посібників);

в) практичні (вправи, змагання).

- 18 -


Вся різноманітність методів і методичних прийомів перебуває в тісному взаємозв'язку. Застосовуючи їх у різних поєднаннях, учитель забезпечує повноцінний процес фізичного виховання.

Словесні методи.

Пояснення застосовується в усіх класах школи. Воно розкриває суть вправи, створює у дітей уявлення, як треба виконувати той чи інший рух.

Пояснення повинно бути коротким, конкретним, доступним, образним і відповідати рівню розвитку учнів.

Це зобов'язує ширше користуватися образними порівняннями. Однак образи треба добирати правильно, допомагаючи кращому виконанню вправ. Наприклад, бажаючи, щоб діти виконували вправи з підстрибуванням якнайвище, вчитель порівнює їх з м'ячем, що високо відскакує: «Давайте стрибати, як м'ячики»; тихе і м'яке ходіння на напівзігнутих ногах учитель порівнює з ступанням кішки: «Ідіть тихо, м'яко, як кішка».

Під час пояснень діти дізнаються про багато нових слів: шеренга, колона, присідання, стойки, гімнастична стінка, колода, мата та ін.

До пояснень треба старанно готуватися, їх необхідно подавати правильно, літературною мовою, емоціонально, з доречною зміною інтонацій, підбадьорюючи і насторожуючи, голосно, тихо.

При поясненні складних вправ треба акцентувати увагу дітей на головному, щоб вони свідомо виконували їх.

Пояснення є одним із основних методів навчання, тому що воно дає учням найбільш повне уявлення про матеріал, що вивчається.

Розповідь застосовується при ознайомленні дітей з новими видами вправ (приклади із спортивного життя); при вивченні нової гри, що має сюжет і конкретні образи; при проведенні ряду вправ, об'єднуваних єдиною сюжетною лінією.

Цінність розповіді як методу полягає в тому, що новий матеріал подається в цікавій, оповідній формі. Це сприяє кращому засвоєнню матеріалу, що вивчається, і ефективному виконанню вправ.

Тематичні розповіді («Піонерське літо», «Режим дня», «День у піонерському таборі», «Екскурсія до лісу», «Поїздка в поїзді» та

- 19 -


ін.) дають для дітей багато цікавих і корисних відомостей. Учитель під час розповіді зможе ознайомити дітей з найрізноманітнішими вправами (шикування, перешиковування, ходьба, біг, стрибки, метання, лазіння, рівновага, вправи типу зарядки, ігри).

Метод розповіді застосовують головним чином у роботі з учнями молодших класів.

Цей метод дуже трудомісткий і потребує більшої підготовки. Однак кінцевий ефект виправдовує затрачені зусилля.

Вимоги до розповіді: короткий і образний виклад, виразність, емоціональність. Розповідь, як правило, завжди поєднується з поясненням.

Бесіда провадиться в запитально-відповідній формі. Вчитель навідними запитаннями з'ясовує ступінь засвоєння матеріалу (як виконувати вправи, правила гри), а також спонукає учнів до висловлювання своїх думок.

Бесіда є зручною формою спілкування вчителя і учнів. Цей метод використовується для того, щоб встановити зв'язок пройденого з тим, що вивчається, з'ясувати, наскільки правильно зрозуміли діти викладений матеріал, активізувати увагу учнів. Під час бесіди вчитель краще узнає дітей.

Бесіда завжди повинна бути цілеспрямованою, короткою, цікавою, її можна застосовувати в усіх початкових класах школи.

Розпорядження і команди. Керуючи учнями при виконанні ними фізичних вправ і в процесі проведення уроку, вчитель користується розпорядженнями і командами.

Під розпорядженням розуміють словесну вказівку вчителя на уроці, яка не має певної форми, але пов'язана з виконанням вправ або інших дій учнів.

Розпорядження застосовують в усіх класах школи. На початку навчання в І класі розпорядження є необхідним етапом при підготовці дітей до виконання команд.

Розпорядженням є вказівки вчителя про підготовку місця для стрибків, приладів, інвентарю (м'ячів, палиць, скакалок та ін.).

Всі розпорядження вчителя повинні бути ясними і чіткими.

Віддаючи розпорядження і вимагаючи обов'язкового їх виконання, вчитель тим самим виховує в учнів дисципліну і


- 20 -


привчає їх до організованих дій у колективі. Кожне розпорядження вчитель повинен віддавати авторитетно і спокійно.

Під командою розуміють розпорядження вчителя, яке має певну форму, встановлений порядок його виголошення і цілком точний зміст.

Кожна команда є сигналом до виконання або припинення дії. Виконання часто супроводжують під рахунок, що регулює темп і ритм вправи. В команді і рахунку має значення інтонація, з допомогою якої виконання може стати більш виразним, повільним або уривчастим, вільним або напруженим.

Команди для виконання вправ подаються в усіх класах школи. В молодших класах їх мало, в старших більше. Всі команди, які подає вчитель, повинні бути єдиними за формою, тоді і виконання їх буде суворо визначеним і однаковим для всіх учнів.

При проведенні уроку треба вміло користуватися розпорядженнями і командами як для виконання вправ, так і для організації учнів. Слід пам'ятати, що добре подана команда, доречне і правильно віддане розпорядження вже самі по собі мають великий організуючий вплив на учнів і дисциплінують їх.

Вказівки дають в усіх класах школи при виконанні вправ («Спину тримайте пряміше», «Вище голову», «Нахиліть тулуб», «Зігніть руки більше» та ін.). Вказівки можуть стосуватися всіх учнів, однієї з груп або одного учня.

Своєчасна, доречна вказівка допомагає кращому виконанню вправ. Вказівки повинні бути короткими, точними, спонукаючими, вимогливими.

Наочні методи.

Показ вправи.

Серед методів навчання найдоступнішим є показ. В наочних методах показ вправи займає провідне місце.

Застосування наочності взагалі, а показу зокрема необхідні у навчанні дітей 5-8 років.

Щоб показ був більш ефективним, треба добре організувати дітей і створити умови для спостереження. Демонструвати вправи треба з місця, яке добре видно усім дітям; і якщо дозволяють умови, то вчителю краще зайняти місце на підвищенні.

- 21 -


Коли вправу показують перед розімкнутою колоною, то попереду повинні стояти діти меншого зросту; якщо вчитель демонструє вправи під час руху учнів, то він повинен іти їм назустріч, а коли в колі, то стояти поряд з учнями.

Показуючи вправи, вчитель може повернутися до учнів обличчям, спиною, боком. Наприклад, присідання з випрямленою спиною, нахили тулуба вперед і назад, піднімання ніг вперед і назад краще показувати, стоячи боком до учнів, а вправи з положенням рук за спиною, за головою, повороти наліво, направо, кругом треба демонструвати, стоячи спиною до учнів.

Іноді вчитель, показавши вправу, робить її разом з дітьми; в цьому випадку він повинен стояти обличчям до учнів і виконувати її дзеркальним способом, тобто виконувати вправо, коли учні роблять вліво.

Показ вправи вчителем повинен бути зразковим, що спонукує дітей до наслідування. Однак до показу вправ можна залучити й учнів, які засвоїли вправи і можуть бути прикладом для інших. Такий прийом позитивно впливає на дітей. Вони бачать, що вправу робить їх товариш, значить, і вони зможуть її виконати. Дуже важливо перед показом залучити дітей до активного стеження, вказавши їм, на що слід звернути увагу.

Звичайно вправи демонструються не один раз (це залежить від складності вправи). Перший показ повинен дати загальне уявлення про вправу. В міру засвоєння вправи демонструються окремі її елементи, деталі, їх може виконувати вчитель або учень (а вчитель звертає увагу дітей на деталі).

Показ завжди поєднується з поясненнями. Через те, що молодші школярі більш схильні до наслідування, то, показуючи вправу, краще порівнювати її з рухами дроворуба, маятника, шурупа, крил птаха, ніг коня, кроку гусака і т. д. Такий прийом полегшує засвоєння вправ, а виконання його стає емоційнішим, жвавішим.

Поєднання показу з поясненням буває в різних варіантах:

1) спочатку вправа демонструється, потім даються пояснення до неї;

2) спочатку вправа пояснюється, потім демонструється;

3) демонстрування супроводжується поясненням.

- 22 -

В роботі з дітьми 5-8 років найчастіше застосовується спочатку показ, а потім пояснення. Так само робить вчитель і на уроці з старшими при ознайомленні їх з новим матеріалом. Поясненню передує показ у тому випадку, коли дітей треба підготувати до спостерігання (щоб воно було цілеспрямованим). Найдоцільніше це застосовувати при повторенні вправ або вдосконалювання. Вправи, що складаються з кількох

елементів, на кожному з яких треба зосередити увагу дітей, звичайно одночасно показують і пояснюють.

Для створення правильного уявлення про рух часто використовується наочне приладдя. Це можуть бути картини, таблиці, малюнки, фотознімки, їх можна розглядати на уроці під керівництвом учителя або самостійно, в позаурочний час, коли вони будуть вивішені в класі або в залі.

Приладдя повинне бути барвистим, простим, цікавим, їх можна придбати в магазині або виготовити в школі.

Велику увагу в роботі слід приділяти предметним орієнтирам, які створюють реальні умови для виконання вправ.

Відомо, що діти охоче виконують вправи, пов'язані з певним результатом: дістати, переплигнути, перекинути, залізти, влучити в ціль і т. д. Цьому багато в чому допоможуть предметні орієнтири. Наприклад, щоб кинути м'яч під певним кутом, протягують на потрібній висоті мотузок (орієнтир при метанні), а під час кидка м'яча в заданій площині ставлять високі вузькі цілі: щоб під час бігу кроки були певної довжини і діти бігли по прямій, бігову доріжку розмічають лініями; щоб під час стрибка в довжину був вищий зліт, упоперек ями протягують мотузочку і т. д.

Подібні предметні орієнтири сприяють кращому оволодінню технікою рухів. Урок проходить цікавіше, емоційніше.

Практичні методи

Вправи. Основним завданням навчання є формування в учнів міцних навичок у рухах. Щоб досягти цього, необхідне багаторазове повторення показаних рухів.

Планомірні вправи дітей у рухах і способах, що вивчаються, сприяють досягненню високих показників фізичної підготовки, мають неоціненне оздоровче і освітнє значення. На початковому


- 23 -


етапі навчання найкраще виконувати вправи у відносно постійних умовах.

Багаторазове повторення вправи допомагає швидше оволодіти технікою руху і поліпшує якість виконання.

При розучуванні рухів застосовують два методи: виконання в цілому і по частинах. Вони характеризуються тим, що спочатку показується вправа в цілому, без поділу на елементи. Потім у міру засвоєння основи вправи (в порядку поступовості), вивчаються окремі елементи. Наприклад, при навчанні лазінню по канату спочатку показують вправу в цілому. Після того, як у учнів створиться уявлення про цю вправу, приступають до навчання по елементах (захват каната ногами, перехоплення рук, підтягування і т. д.).

Таким чином, на фоні загальної, цілісної вправи перед учнями постають окремі її елементи, оволодіння якими приведе до правильного виконання вправи в цілому.

При навчанні стрибків у висоту або в довжину з розбігу учні також спочатку ознайомлюються з вправою в цілому, а потім їх увага акцентується на окремих елементах стрибка (розбіг, поштовх, політ, приземлення і т. д.). Оволодівши цими складовими елементами, учні переходять до комплексного виконання елементів, а потім до правильного виконання стрибка в цілому.

Така послідовність застосовується в навчанні всіх складних рухів. Враховуючи завдання і норми фізичного навантаження на організм, не можна давати учням зразу велику кількість повторень у виконанні вправи в цілому. Крім того, часте повторення всієї вправи без необхідного вивчення елементів її може призвести до створення неправильних навичок, які уже важко буде виправити.

Щоб швидше і краще оволодіти елементами складної вправи, спочатку їх треба виконувати в полегшених умовах. Так, при стрибках у висоту спочатку рекомендується стрибати через мотузочку (планку), встановлювану на невеликій висоті, вправи в рівновазі виконувати на порівняно широкій опорі і низько розташованому приладі і т. д. Ускладнювати умови можна лише тоді, коли діти будуть упевнено виконувати завдання в полегшених умовах. Вдосконалювати уміння і навички можна в іграх і змаганнях.

- 24 -


Змагання як метод удосконалення застосовується після того, як в учнів створились деякі навички. Практично цей метод полягає в тому, що під час проходження навчального матеріалу виявляються кращі команди, групи або окремі учні. Наприклад, при проведенні бігу групами по два-три чоловіки встановлюються переможці забігів, при проведенні стрибків виявляються кращі стрибуни; під час метання в ціль або на дальність — кращі метальники; при організації і проведенні гри — команди-переможниці.

Загальний метод підвищує інтерес дітей, сприяє кращому виконанню вправ, підвищенню результатів. Він дає можливість також за короткий час значно збільшити фізіологічне навантаження на організм. Крім того, командні ігри сприяють вихованню у дітей почуття колективізму. Однак треба враховувати, що змагальний метод створює відомі передумови для прояву зазнайства, егоїзму з боку окремих учнів (переможців).


Користуватися змагальним методом треба винятково обережно, тому що це знижує точність виконання вправи і викликає велике нервове і фізіологічне напруження учнів.

Велике напруження і сильне збудження можуть негативно позначитись на самопочутті дітей, їх поведінці і на взаємовідносинах один з одним. Це зобов'язує вчителів винятково обережно ставитись до використання змагального методу на уроках. З учнями молодших класів елементи змагання слід обмежити іграми, що мають загальний характер («До своїх прапорців»,«Передавання м'ячів», «Хто далі кине», «М'яч середньому», «Виклик номерів», ігри-естафети та ін.).

У старших класах змагання на уроках можна провадити з усіх видів шкільної програми. При цьому основну увагу дітей треба зосереджувати на кращих досягненнях команди, групи, а не на особистих досягненнях (їх слід відзначати без особливого підкреслювання).


Виправлення помилок. При виконанні фізичних вправ і під час ігор учні можуть припускати помилки і порушувати правила. Помилки бувають загальні і індивідуальні. Якщо помилка допускається всім класом

- 25 -

або більшістю учнів, то треба припинити виконання вправ і звернути увагу учнів на помилку. При цьому пояснення слід поєднувати з показом. Якщо серед дітей є такі, які правильно роблять вправи, бажано, щоб вони показували їх, а вчитель пояснював би техніку виконання.

Помилки в окремих учнів треба виправляти індивідуально. Учитель, не припиняючи роботи з класом, підходить до учня, який допустив помилку, і дає необхідні вказівки. В учнів бувають різні помилки. Наприклад, у стрибках в одних дітей бувають помилки в розбігу, в інших — у поштовху, в третіх — у польоті, у четвертих — у приземленні і т. д. Дуже добре, коли після вказівки вчителя учень перед виконанням завдання сам розповість, на що він повинен звернути увагу при повторенні вправи.

2.6. Розвиток рухових якостей школярів молодшого віку

Програма фізичної культури для учнів початкових класів приділяє велику увагу розвитку рухових якостей школярів. У кожному її розділі, присвяченому формуванню і вдосконаленню рухових вмінь і навичок, передбачено матеріал для розвитку рухових якостей. Вчителям фізичної культури необхідно орієнтуватися на цей матеріал й, виходячи з умов школи, виділяти на кожному уроці певну кількість часу(6-12 хв.) на розвиток рухових якостей учнів.

В роботі з розвитку рухових якостей вчителю необхідно враховувати особливості індивідуального та вікового розвитку дитини. Якщо спрямований розвиток рухових якостей здійснюється в період прискореного вікового розвитку, то педагогічний ефект виявляється значно вищим, ніж у період уповільненого зростання. Тому доцільно здійснювати спрямований розвиток тих або інших рухових якостей у дітей в ті вікові періоди, коли спостерігається найбільш інтенсивне їх вікове зростання.

Розвиток фізичних якостей здійснюється в процесі навчання дітей рухових дій, в єдності з формуванням рухових навичок. Однак, це не виключає потреби ставити спеціальні завдання з розвитку фізичних якостей школярів як до окремого уроку, так для

- 26 -

їх серій. Систематично вивчаючи фізичну підготовленість дітей, вчитель вирішує, над розвитком яких фізичних якостей учнів він працюватиме, ставить певні завдання і добирає фізичні вправи для виконання під час уроку.

Завдання з розвитку фізичних якостей змінюється від уроку до уроку не так динамічно, як завдання навчань. Дуже часто одне і те ж саме завдання розраховане на цілу серію(систему) уроків. Формулювання їх у плані уроку може бути таким: «Сприяти розвитку швидкості, спритності, гнучкості під час виконання певних фізичних вправ і проведення рухливих ігор».

Вправи для розвитку рухливих якостей у конспекті уроку можуть бути подані у вигляді як окремих вправ, так і комплексів, побудованих таким чином, щоб їх вплив рівномірно розподілявся між найбільшими м’язовими групами організму учнів: розгиначі і згиначі тулуба, розгиначі рук, ніг, великих грудних м’язів та ін.. Ці найважливіші м’язові групи визначають рівень розвитку «загальної сили», швидкості рухів та інших якостей. З метою підтримання стабільного інтересу до виконання комплексу слід періодично змінювати одні вправи комплексу іншими. У конспекті уроку слід обов’язково зазначити дозування вправ і занотувати всі необхідні організаційно-методичні вказівки.

Опис комплексу або окремих вправ для розвитку рухових якостей можна робити як у конспекті уроку, так і на окремих картах, що додаються до конспекту.

Для розвитку спритності і координації рухів необхідно використовувати різні поєднання елементарних рухів рук і ніг, поступово ускладнюючи їх, танцювальні рухи, ритмічна ходьба у різних сполученнях, стрибки зі скакалкою з додатковими рухами рук; стрибки через різні перешкоди; вправи з великим м’ячем – передачі, перекидання тощо.

У дітей 6-8 років швидко вдосконалюється здатність до різних точних рухів. Цьому допомагають метання в ціль, вправи з малим м’ячем – удари об підлогу і кидання об стіну з наступним ловінням, підкидання і ловіння м’яча з додатковими рухами.

- 27 -

Одним з проявів спритності є вміння зберігати рівновагу в статичному положенні та під час руху. Основними вправами для формування рівноваги є ходьба по лаві й колоді, з додатковими завданнями, а також гімнастичні вправи та ігри.

Силу розвивають головним чином за рахунок динамічних вправ. Учителю необхідно стежити, щоб навантаження не були граничними, бо максимальні напруження пов’язані з великими енерговитратами, що може призвести до загальної затримки росту. Вправи на силу не повинні призводити до тривалого навантаження, оскільки це підвищує внутрішньо грудний тиск, що веде до здавлювання порожнистих вен і утруднює доступ крові до серця. Внаслідок підвищення внутрішньо легеневого тиску відбувається здавлювання легеневих капілярів, погіршення легеневого кровообігу, що може призвести до анемії мозку і знепритомніння. Тому для розвитку сили найкраще застосовувати ігри, що вимагають від дітей короткочасних швидко силових напружень і помірних навантажень.

Для розвитку статичної тривалості треба доцільно використовувати вправи з достатньо тривалим утриманням певних поз: мішані виси, упори, стояння на носках, вправи з рівноваги на одній нозі.

Вправами, що розвивають витривалість динамічного характеру є багаторазові повторення згинання і розгинання рук у положенні мішаних висів і упорів, присідань.

Для формування витривалості застосовують вправи, що дають фізичне навантаження на організм дитини, трохи більше за те, яке вона звикла переносити. Поступово її організм адаптується до більшого обсягу роботи, набуває здатності довше виконувати той чи інший рух/біг, серію стрибків тощо, і швидко відновлювати сили після фізичних навантажень. Витривалість передусім виробляється під час бігу, стрибків, ходьби на лижах. Це так звана спеціальна витривалість, яка має властивість переходити на інші види діяльності такого ж характеру, інтенсивності і тривалості. Так відбувається підвищення загальної витривалості дитини.

- 28 -


Найкращий засіб для формування витривалості молодших школярів – ігри з короткими повтореннями дій та з безперервним рухом, пов’язаним зі значною витратою сил та енергії. Проте загальна кількість повторних дій має бути невелика – їх слід чергувати з короткими перервами для відпочинку.

Основні напрямки розвитку швидкості: збільшення швидкості одиночних простих рухів і частоти рухів у локомоторних, тобто пов’язаних з переміщенням усього тіла в просторі, діях. Прості рухові реакції – це відповідні рухи на відомі сигнали, що з’являються раптово. В житті вони мають велике значення, наприклад, під час дій в тяжких умовах місцевості, при керуванні механізмами.

Швидкість реакції дитини значною мірою залежить від типу її нервової системи і є природженою якістю, але її можна розвинути за допомогою певних вправ.

Не менш важливі для дітей молодшого шкільного віку складні рухові реакції. Основні з них – реакція на об’єкт, що рухається, та реакція вибору. Щоб удосконалити у дітей здатність швидко вловлювати очима предмет, що рухається, вчитель використовує рухливі ігри з великими та малими м’ячами. Вправи можна ускладнювати, збільшуючи швидкість польоту, несподіваними кидками або скорочуючи дистанцію між гравцями. Поступово в дітей виробляється вміння передбачати напрямок і швидкість руху предмета, одночасно розвиваються швидкість і точність відповідного руху.

Реакція вибору – це знаходження найкращої(з кількох можливих варіантів) відповіді на дії «противника». Більшість рухів з метою тренування реакції вибору доцільно включати в рухливі ігри.

Частота рухів під час ходьби, бігу, плавання, пересування на лижах виробляють двома способами: виконуючи з максимальною швидкістю рух у цілому та вдосконалюючи швидкість окремих його елементів(відштовхування, мах ногою тощо). З цією метою вчитель широко використовує ігри, вправи з раптовими зупинками, з подоланнями невеликих відстаней за найкоротший час.


- 29 -


Серед фізичних якостей людини важливу роль грає рухливість у суглобах, або гнучкість, під якою розуміють здатність виконувати рухи з великою амплітудою. Гнучкість може бути активною, що здійснюється під впливом особистих зусиль, та пасивною, яка здійснюється під впливом зовнішніх зусиль – сили ваги, зусиль партнера тощо.

Щоб правильно виховувати і розвивати свою дитину, слід добре пам’ятати, що фізичні якості та їх формування несе гетерохронний та скачкоподібний характер. Тому, розвиваючи всі рухові якості в комплексі, перевагу слід віддавати розвитку спритності, координації і точності рухів, а також швидкісно-силовим якостям.

Для правильної організації навчального процесу з фізичної культури необхідно знати стан розвитку фізичних якостей кожної дитини. Оцінити їх можна за допомогою експрес-тестів, поданих у програмі: стрибок у довжину з місця, біг на 30м., метання малого м’яча на відстань, нахил вперед, згинання-розгинання рук у висі стоячи, біг на довгі дистанції.

Стрибок у довжину з місця сприяє розвитку сили ніг та швидкості рухів. Для його виконання учень стає на вихідну лінію(носки за рискою), ноги на ширині плечей, робить замах руками назад і , відштовхуючись обома ногами, стрибає вперед, приземляючись на обидві ноги. Під час замаху ногами п’ятки від підлоги не відривати. З 3-ох спроб оцінюють кращу.

За допомогою бігу на 30м. , який проводять з великого старту оцінюють швидкісні якості дитини. Школяр пробігає дистанцію двічі з перервою 10-15 хв.. До уваги беруть кращий результат. У кожному забігу беруть участь 2 школяра.

Метання малого м’яча на відстань – сприяє зміцненню і розвитку м’язів плечового поясу, рук, удосконалює координацію рухів. Кожному учню дається 2 спроби.

Нахил вперед з положення сидячи ноги нарізно на підлозі – тест, який визначає гнучкість – нахил виконується повільно, кисті рук знаходяться одна на іншій. У кінцевому положенні нахилу слід затримати тулуб на 2-3 сек., ноги згинати не дозволяється. 2 спроби.


- 30 -


Підтягування з вису стоячи на низькій перекладині(1-2 клас) виконують і хлопчики і дівчата, а вже з третього класу підтягування виконують на середній перекладині, тобто з вису. Руки згинати повністю, груддю торкатися перекладини. Цей тест визначає силу рук, тому бажано його виконати з першої спроби.

Витривалість у школярів молодших класів визначається про біганням дистанцій від 300-500 до 800-1200 хлопцям та від 200-400 до 600-1000 дівчатам.


2.7 Особливості етапів навчання фізичним вправам



У практиці навчальної роботи з фізичного виховання склалася така послідовність навчання рухових дій: ознайомлення з вправою, розучування її, закріплення і вдосконалення техніки виконання вправ та перевірка. Всі етапи навчання перебувають у взаємозв’язку, але кожен з них має певне значення в загальному процесі навчання.

Учитель, розпочинаючи вивчення тієї або іншої вправи, прагне створити якнайповніший образ – уявлення про цю вправу і способи її виконання. Для ознайомлення з вправою він вдається як до наочних, так і словесних методів навчання.

Після показу і пояснення учні почувають розучувати вправу: окремо по частинах(за елементами), а потім з’єднують їх у єдине ціле або спочатку розучують окремі найважчі, а потім легкі елементи.

Залежно від складності вправи їх розучують на одному або на кількох уроках. Щойно розучену вправу спочатку діти виконують не зовсім впевнено, напружено, скуто, із зайвими рухами. Це означає, що її треба повторити ще кілька разів, поки діти не оволодіють нею.

Далі завдання вчителя полягає в тому, щоб закріпити досягнуте.

Кожен учитель прагне, щоб учні набули легкості, точності і впевненості у виконанні вправ, уміли виконувати їх за будь-яких умов. Удосконалення рухової навички досягається багаторазовим повторенням вправи в змінених і ускладнених умовах. Основним

- 31 -


завданням на цьому етапі є виправлення помилок у виконанні вправ.

У навчальній роботі треба систематично перевіряти рівень досягнутих результатів. Це дає учителеві змогу внести необхідні зміни в дальше планування процесу фізичного виховання учнів. Тому на певних уроках ставиться завдання перевірки засвоєння окремої вправи або виконання навчального нормативу.

Навчання, як процес, має три структурних елемента: викладання (навчальна діяльність викладача); учіння (пізнавальна діяльність учня); зміст навчання (об’єкт їх спільної діяльності).

Фізичні вправи відрізняються одна від одної за ступенем складності виконання і силою впливу на організм учнів. Загальні завдання уроку фізичної культури ф дидактична спрямованість його зумовлюють необхідність включати до уроку різні вправи, дотримуватися принципу поступовості і послідовності. Отже, на кожному уроці розв’язують кілька завдань (2-4), які об’єднуються загальною дидактичною спрямованістю, що визначає тип уроку. Від правильного визначення навчального завдання залежить основний зміст уроку, його побудова, методи навчання і організації учнів.

Навчання учнів фізичним вправам здійснюється відповідно до дидактичних принципів педагогіки: свідомості, активності, наочності, доступності та індивідуалізації навчання, систематичності й поступового підвищення вимог.

Принципами свідомості й активності визначається процес навчання рухових дій: сприймання органами чуттів засвою вальної техніки рухових дій, усвідомлення сприйнятого у вигляді аналізу компонентів усього руху, зіставлення і їх синтез.

Наочність у фізичному вихованні передбачає навчання на конкретних образах, цілеспрямоване сприймання рухових дій, якомога більшим числом органів чуттів. Таке сприймання створює глибше і правильніше уявлення про завдання і цим самим полегшує навчання.

Принцип доступності й індивідуальності передбачає відповідність завдань можливостям учнів, врахування особливостей віку, статі, рівня фізичної підготовленості.


- 32 -


Необхідність озброювання учнів систематичними знаннями, вміннями і навичками в логічній послідовності і додержання при цьому поступовості, знаходить вираження у принципі систематичності і послідовності навчання.

Принцип свідомості й активності поширюється на всі етапи та ланки процесу навчання і вимагає від учнів чіткого розуміння цілей і завдань фізичного виховання. Активна діяльність учнів ефективна лише в тому разі, якщо вона узгоджується з вимогами, що випливають із принципів наочності, доступності, індивідуалізації, систематичності. Загалом, жоден з дидактичних принципів не може бути реалізованим повною мірою, якщо ігноруються інші. Лише на основі єдності принципів досягається дієвість кожного з них.

Прийоми і методи навчання, якими вчитель користується на уроках фізичної культури, можна поділити на три групи: а) словесні (пояснення, розповідь, бесіда, розпорядження, вказівка, підрахунок); б) наочний (показ вправи, демонстрація техніки виконання вправ на таблицях, схема, діафільмах, використання предметних орієнтирів); в) практичні (виконання вправ).

Навчальна робота з учнями про закінчення фізичних вправ для формування вміння навичок, виховання правильної постави, розвиток фізичних якостей учнів, тощо, ведеться передусім за допомогою словесних методів.

Пояснення – один з основних словесних методів навчання учнів молодших класів. Це стислий, зрозумілий і правильний усний опис техніки виконання рухових дій, змісту й правил рухливих ігор, що поєднується з показом учням рухової дії.

Розповідь використовується вчителем для викладення теорії фізичного виховання та під час навчання нових фізичних вправ і рухливих ігор. Після роз’яснення правил рухової гри вчитель з’ясовує, як учень зрозумів їх. Особливого значення набуває розповідь при проведенні сюжетних ігор на уроках фізичної культури. Цей метод застосовується для виховання в дітей позитивних моральних і вольових якостей.

Бесіда с учнями молодших класів проводиться у вигляді запитань і відповідей, коли вчитель з’ясовує ступінь засвоєння учнями техніки виконання певних вправ та інше, спираючись на знання і попередній досвід учнів.

- 33 -


Розпорядження – це висловлений у довільній формі наказ, що широко застосовується вчителем в молодших класах, особливо в першій та другій четвертях першого класу, коли учні ще не навчились виконувати команди. Наприклад, замість команди «рівняйсь!» вчитель дає розпорядження «рівняйсь по накресленій на підлозі лінії», «рівняйсь по носках». Коли діти добре засвоять виконання цих розпоряджень можна переходити до ознайомлення з рівнянням за командою.

Команда – це наказ виконувати або припинити певні рухи. Розрізняють попередні та виконавчі команди. Попередня команда дається чітко, голосно і протяжно, щоб діти зрозуміли, яку дію їм виконувати, і підготувались до цього. Виконавча команда подається після паузи, голосно, енергійно, уривчасто і вказує на момент дії. Наприклад, у команді «напра-во!» попередня «напра-» і виконавча «-во». Є тільки виконавчі команди – «шикуйсь!», «струнко!», «стій!», «розійдись!». Можна подавати команду сигналом та особистим прикладом. Команди подають відповідно до вимог Стройового Статуту Збройних Сил України.

Вказівки висловлюються вчителем у довільній формі і застосовуються в усіх молодших класах під час виконання учнями фізичних вправ. Наприклад, «вище голову!», «не згинайте ноги!» та ін.

Лічба – це прийом, який учитель застосовує для того, щоб надати певного темпу виконання учнями рухової дії. Виконується голосом або плесканням у долоні. Лічбу можна поєднувати з розпорядженням і закінчувати командою. Наприклад, «раз, два, подивитись вгору, чотири» або «раз, два, три, стій».

Словесні методи навчання фізичних вправ сприяють активній діяльності учнів на уроці, свідомому засвоєнню рухових дій і набуттю необхідних умінь і навичок. Однак слід застерегти вчителя від зловживання командами при навчанні дітей 5-7 років.

Під час навчання застосовують також наочні методи.

Найдоступнішим серед наочних методів навчання є показ. На першому етапі він створює в учнів цілісне уявлення про вправу, загальне сприйняття її, а в дальшому – спрямовується на деталізацію особливостей виконання окремих частин.


- 34 -


Показ треба поєднувати із словесними методами навчання, але він має передувати поясненню. Показ досягає мети лише за умови точного, чіткого і безпомилкового виконання, зосередження уваги учнів на вправі, що виконується. Учитель повинен здійснювати показ з такого місця, щоб усі учні добре бачили його, а також повертатись до учнів то обличчям, то боком, то спиною.

Для навчання дітей загально розвивальних вправ учитель застосовує «дзеркальний показ», тобто стоячи обличчям до учнів пропонує учням виконати рух ліворуч, а сам виконує праворуч.

Для створення в молодших школярів правильного уявлення про рухові дії застосовують наочні посібники: таблиці, малюнки, схеми, діафільми, що розкривають основні вимоги щодо правильного виконання вправи.

Наочні посібники мають бути привабливими, цікавими та доступними для розуміння молодших школярів. Їх можна показувати на уроках або в позаурочний час(вивісити в коридорі біля спортивного залу).

Значну роль під час навчання дітей фізичними вправами відіграють предметні орієнтири. Вони спрямовують, контролюють або обмежують рухи дітей. Загальновідомо, що діти залюбки виконують вправи, пов’язані з певним результатом: перестрибнути, доповзти, перекинути, влучити та інше. Наприклад, для метання м’яча під потрібним кутом натягують на певній висоті мотузок, який є орієнтиром правильного виконання вправи. Предметними орієнтирами можуть бути м’ячі, стояки, мотузки, лінії, застосування яких робить урок цікавим, емоційним.

Практичне виконання фізичних вправ – це основний метод навчання, який безпосередньо формує в учнів рухові вміння і навички, розвиває фізичні якості шляхом багаторазового повторення рухової дії. Він застосовується в поєднанні зі словесними і наочними методами навчання.

У практиці фізичного виховання молодших школярів використовуються такі методи і прийоми: цілісний метод розучування вправи, розучування вправи по частинах, метод суворо регламентованої вправи, ігровий і змагальний методи.

При цілісному методі навчання фізичну вправу вивчають повністю. Це стосується вправ порівняно легких щодо координації

- 35 -


рухових дій або таких, окремі фрази яких не можна вичленити (стрибків, метань).

Цілісне розучування складних вправ полегшують, застосовуючи на першому етапі навчання такі методичні прийоми:

а) зменшують висоту приладу (наприклад, під час стрибків у висоту з розбігу); розучують спочатку основу, а потім дрібні деталі рухової дії;

б) звертають виконання на правильне виконання окремих частин вправи (наприклад, при вивченні стійки на лопатках контролюють правильну підтримку руками тулуба).

Метод розучування вправи по частинах полягає в тому, що учнів навчають рухової дії по елементах. Ним користуються переважно під час вивчення складних рухових дій, таких як плавання, лижна підготовка, танці, комбінації акробатичних вправ. Для кращого й швидкого розучування складних рухових дій широко застосовують підготовчі й підвідні вправи, простіші за структурою, але координаційно схожі з розучуваною вправою.

Застосування методу суворо регламентованої вправи дає змогу вчителеві точно регулювати дозування виконання вправ, навантаження і керування динамікою його, а також чіткіше нормувати інтервали відпочинку. За допомогою цього методу вчитель може створювати якнайсприятливіші умови для керування учнями (розподіл на групи, використання допоміжних приладів, нестандартного обладнання, технічних засобів навчання). В роботі з учнями початкових класів найбільш поширений ігровий метод. Його застосовують під час проведення рухливих і сюжетних ігор та імітаційних вправ.

Проведення рухливої гри планується на весь урок або поєднується із заняттями основної гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, плавання. Уміння організувати і провести рухливі ігри з повною реалізацією їхньої мети є важливою складовою частиною професійної підготовки вчителів початкових класів. Гра принесе користь і її мети буде досягнуто лише тоді, коли педагог уміло добре, правильно пояснить мету і зміст, створить необхідні умови для її проведення, дотримуючись основних дидактичних принципів. Перш ніж пояснювати гру, учнів требі вишикувати і розподілити на команди. Існує кілька способів

- 36 -


утворення команд: на розсуд учителя; перешикуванням у русі; за розрахунком у строю; за вибором капітанів.

Пояснювати гру треба тоді, коли учні стоять у вихідному положенні. Пояснення проводиться за такою схемою: назва гри; ролі гравців і їхнє місце на майданчику; хід гри; визначення переможця; правила гри.

Учитель повинен керувати грою: активно втручатися в процес гри, в разі потреби зупиняти її, щоб зробити потрібні зауваження і дати додаткове завдання, стимулювати прояв гравцями ініціативи. Він має бути безстороннім суддею, важно стежити за дозуванням навантаження, ускладнювати або спрощувати правила гри. Учитель повинен звертати увагу на техніку виконання прийомів, виправляти помилки під час гри. В перерві слід вислухати зауваження помічників, щодо помилок учасників гри та їхньої дисципліни. Зауваження і пояснення мають бути спрямовані на виховання свідомої дисципліни, витримки, взаємовиручки, наполегливістю у досягненні мети. Гру закінчують вчасно: учені дістали від неї насолоду, але не перевтомилися. Про закінчення гри можна оголосити словами: «останній ведучий!», або «граємо востаннє!».

Велике виховне значення має підбиття підсумків гри. При цьому вказують на загальні помилки, неправильні дії, відзначають тих, хто краще за інших діяв на майданчику. До підбиття підсумків гри слід залучати помічників і гравців. Це розвиває критичне мислення, виховує об’єктивність, свідому дисципліну тощо. Спостереження за діями дітей під час різних за змістом і спрямованістю ігор допомагають учителю визначити особливості характеру школярів: прояв учнем ініціативи і наполегливості, ставлення до суперників; ставлення до власних помилок та виправленням їх; загальна дисциплінованість; здатність концентрувати увагу; рівень розвитку окремих рухових якостей; прояв боягузтва і нерішучості; ставлення до перемоги і поразки.

Ці спостереження допомагають поліпшити побудову навчально-виховного процесу.

Змагання застосовують для удосконалення учнів у виконанні тієї або іншої вправи, а також для визначення переможців серед команд та окремих учнів. Цей метод можна використовувати після того, як у учнів утворилася певна рухова навичка.

- 37 -


Змагання сприяє емоційному піднесенню і викликає інтерес, що впливає на якісне виконання вправ і підвищення результатів. Але треба застерегти вчителів від зловживання цим методом, тому що змагання впливають на психічний і фізичний стан школярів, можуть викликати перенапруження їхніх сил та негативно позначитись на здоров’ї.

Виправлення помилок школярів під час виконання фізичних вправ посідає важливе місце в роботі вчителя на кожному уроці. Вчитель завжди прагне поліпшити якість виконання рухової дії та усунути недоліки, що гальмують цей процес, в зв’язку з чим йому доводиться звертатись до учнів з рядом зауважень і вказівок, а також застосовувати різні прийоми наочного демонстрування. Якщо помилок припускаються всі учні класу, то вчителю необхідно припинити виконання вправу і звернути на це їхню увагу. Коли помилки допускають деякі учні, то треба вказати на це кожному окремо, не припиняючи виконання вправи іншим. Головне завдання вчителя – вчасно усунути всі помилки учнів.

Учителі фізичної культури можуть користуватися науково обґрунтованими методами та прийомами навчання фізичних вправ, що забезпечують правильне, стійке і свідоме засвоєння вправ, які вивчаються, формування рухових навичок і вмінь, а також розвиток потрібних фізичних якостей.
















- 38 -


3. Заключення.

3.1 Індивідуальний підхід до учнів молодших класів при

вивченні фізичних вправ.



В роботі з дітьми велике значення має знання вчителем індивідуальних особливостей своїх учнів, тому що у кожному класі є учні уважні і неуважні, активні і пасивні, такі, що цікавляться фізичною культурою і такі, що ставляться до уроків фізичної культури пасивно.

Учитель повинен добре знати стан здоров’я і фізичний розвиток кожного учня. Для цього він знайомиться з даними, що є в особистій справі учня, і з результатами останнього медичного огляду. Дуже багато дає вчителю ознайомлення з домашніми умовами дітей, а також особистий контакт з батьками. Все це доповнюється уважним спостереженням за дітьми в процесі навчально-виховної роботи.

В кожному класі є учні, що відрізняються за фізичною підготовленістю від більшості своїх однокласників. Одні з них відстають, інші, навпаки, дають високі показники при виконанні фізичних вправ.

Діти, які відстають за своїми показниками в фізичній культурі, часто соромляться і, не бажаючи виявити перед товаришами відставання в своєму фізичному розвитку, неохоче виконують вправи або зовсім утримуються від їх виконання. В цих випадках учитель спокійним тоном підбадьорює їх, інколи полегшує умови виконання вправ, прагне вселити в них надію і впевненість, говорячи, що їх відставання тимчасове, особливо коли будуть займатися додатково в позаурочний час. Для таких учнів учитель не створює на уроці якоїсь особливої обстановки, не зосереджує на них увагу класу, а працює з ними індивідуально.

Також потребують індивідуального підходу діти, які мають добру підготовку. На уроці вони іноді тяготяться легкістю вправ, які проводяться з усіма учнями. Тому виконують їх неохайно і неохоче. В цих випадках до таких учнів необхідно ставити підвищені вимоги при виконанні завдань і частково ускладнюючи вправи. Крім того, щоб посилити активність таких учнів, їм слід

- 39 -


доручати подання допомогти своїм товаришам і залучати їх до показу вправ. Проте при будь-яких умовах вчитель не виділяє таких учнів.

Нерідко зустрічаються учні, які невпевнено роблять вправи, що вимагають рішучості і сміливості. Найчастіше це буває при виконанні вправ у рівновазі, при стрибках з висоти і в висоту (особливо через планку), а також при спусканні з гори на лижах. Це пояснюється відсутністю у них впевненості в своїх силах, уявною важкістю вправи, боязню впасти або невдало зробити вправу. Щоб усунути це, треба робити вправи в полегшених умовах (менша висота приладу, більш пологий схил), з допомогою і страхуванням. Наприклад, при виконанні вправ у рівновазі вчитель може зменшити висоту колоди або підтримувати учня за руку під час руху його по колоді: при стрибках у висоту опустити планку або замість планки повісити шнурок. Звичайно, така допомога впливає позитивно і дає більший ефект, ніж безапеляційна вимога виконати вправу.

Нарешті, є діти, які не виявляють інтересу до фізичної культури, неохоче займаються, а в фізичному розвитку не відрізняються від більшості однокласників. Тут вчитель насамперед прагне виявити причини подібних явищ (у бесіді з учнями , їх товаришами і батьками), намагається викликати інтерес учня до фізкультури, дає йому доручення по навчальній або позакласній роботі.

При індивідуальному підході до дітей треба обов’язково враховувати стан їх здоров’я.

Практика роботи показує, що дітей, віднесених до спеціальної медичної групи, в школі буває дуже мало. Там, де організуються окремі заняття для таких дітей, їх звільняють від занять фізкультурою в класі і вони перебувають під регулярним наглядом медичного персоналу школи.

Учні підготовчої групи займаються разом з усіма дітьми. Однак учитель зобов’язаний особливо уважно підходити до добору вправ і дозування. В кожному окремому випадку вчитель вживає певних заходів для залучення таких учнів до виконання вправ і до участі в іграх або, навпаки, до обмеження їх у заняттях. Наприклад, коли учень віднесений до підготовчої групи в результаті

- 40 -


перенесеного захворювання і організм його ще недостатньо зміцнів, то такого учня слід обмежувати у виконанні фізичних вправ та ігор, особливо таких, які дають значне навантаження на організм. Якщо ж учень віднесений до підготовчої групи в наслідок слабкого фізичного розвитку, то такого учня треба всебічно залучати до систематичних занять фізичними вправами та іграми. Однак і в цьому випадку потрібні помітні навантаження, з якими організм міг б справитися без зайвого напруження.

Практично при індивідуальному підході вчитель може: обмежувати кількість вправ і повторів; полегшувати умови; робити на уроках спеціальні вправи, рекомендовані лікарем; приділяти необхідну увагу техніці виконання і кількісним показникам.

При роботі з дітьми, і особливо з тими, які віднесені до спеціальної або підготовчої групи, велике значення має постійний контакт учителя з лікарем. Бажано, щоб лікар регулярно був присутній на уроках фізичної культури, проводив спостереження за дитиною і разом з учителем домагався поліпшення здоров’я і фізичного розвитку учнів. Безперечно, що спільна робота вчителя, лікаря і батьків забезпечить добрі результати.



















- 41 -


4. Висновки


1. Молодший шкільний вік – дуже відповідальний період у розвитку дитини . Саме в цьому віці закладається фундамент її подальшого фізичного розвитку , активно розвиваються інтереси і звички , формується характер , навички . Роботу з фізичного виховання слід організовувати так , щоб прищепити кожному учню інтереси і прагнення до занять фізкультури . Це запорука здоров’я і гармонійного розвитку дітей .

2. Для розвитку фізичних здібностей молодших школярів слід не тільки використовувати академічні знання з фізичної культури а й інші форми занять : гімнастику до занять , фізкультхвилинки на уроках , рухливі ігри під час великих перерв , домашні завдання з фізичної культури та позакласні форми організації .

3. В практиці фізичного виховання застосовується багато методів і методичний прийомів навчання . Методи об’єднують в такі групи :

а ) словесні ( пояснення , розповідь , бесіда , розпорядження , команда , вказівка );

б ) наочні ( показ , використання наочних посібників ) ;

в ) практичні ( вправи , змагання ) .

Вся різноманітність методів і методичних прийомів перебуває в тісному взаємозв’язку . Застосовуючи їх у різних поєднаннях , учитель забезпечує повноцінний процес фізичного виховання .

Належним чином також слід застосовувати при навчанні і дидактичні принципи .

4 . При навчанні фізичним вправам учнів молодших класів слід чітко дотримуватись етапів формування рухового навику :

- перший етап – початкове навчання новому руху . Дії учня :фіксація окремих положень . Імітація або відтворення руху з допомогою учителя . Це дає можливість одержати певні відчуття ( рухову інформацію ) , що поширюють відомості про техніку нової вправи . Умовно перший етап закінчується при рівні навченості 40% .

- другий етап – розвиток рухового навику . Це вирішальний етап навчання . Він скерований на володінні основами техніки нового руху . Для цього треба : передбачити не менш 6-8 підходів

- 42 -


для виконання завдань ; для найкращого запам’ятовування рух повторювати на кожному занятті ; перерва між підходами для повторювання завдання не повинна перевищувати 3 хвилини. Результатом навчання на даному етапі є технічно правильне і самостійне виконання руху . При цьому можливі неточності в деталях техніки , нестабільність . Умовний етап закінчується при рівні навченості 80 % .

- третій етап – завершення навчання . Цей етап скерований на стабілізацію техніки і вдосконаленню виконання вправ , що вивчаються . Обов’язковою умовою вдосконалення вправи є виконання її у поєднанні з іншими вправами .

5. При роботі з дітьми 5-8 років слід враховувати і деякі особливості вищевказаних етапів навчання фізичним вправам, а саме:

- найчастіше з цими дітьми застосовують спочатку показ вправи, а потім пояснення. Причому, показ вправи повинен бути зразковим, що спонукає дітей до наслідування. Особливо цінним є показ вправи учнем, тоді і в учнях з’являється впевненість, що і вони зможуть зробити цю вправу. При поясненні вправи слід ширше користуватися образними порівняннями;

- велику увагу слід приділяти предметним орієнтирам при навчанні, які створюють реальні умови для виконання вправи;

- і все ж найбільш поширеним методом навчання фізичним вправам у цьому віці є ігровий метод. Його застосовують під час проведення рухливих, сюжетних ігор та імітаційних вправ;

- слід також застосовувати і змагальний метод, який сприяє емоційному піднесенню і викликає інтерес, що впливає на якісне виконання вправи і підвищення результатів.

6. Виправлення помилок дітей 5-8 років під час виконання фізичних вправ посідає важливе місце в роботі учителя на кожному кроці.

7. Велике значення має знання учителем індивідуальних особливостей своїх учнів, їх правильне врахування значно поліпшує роботу з фізичної культури.

8. Учитель фізичної культури повинен користуватися науково обґрунтованими методами та прийомами навчання фізичним вправам, що забезпечує правильне, стійке і свідоме засвоєння вправ

- 43 -


дітьми 5-8 років, які вивчаються, формування рухових навичок і вмінь, а також розвиток потрібних фізичних якостей.




































- 44 -


5. Література.


  1. Васьков Ю.В., Шестерова Л.С., Мамешина М.А. «Особливості рухової підготовленості молодших школярів» журн. «Джерело педагогічної майстерності» вип. №3 – Х.,1995

  2. Гогін О.В., Гогіна Т.І. «Методика навчання бігу школярів молодших класів» журн. «Теорія та практика фізичного виховання» 04,2001, с. 6-8 – Х.,«ОВС»

  3. Качашкін В.М. «Методика фізичного виховання» - Київ «Вища школа»,1971

  4. Козленко М.П., Вільчковський Є.С., Цвек С.Ф. «Теорія і методика фізичного виховання» - К.,»Вища школа»,1984

  5. Куприянов М.Д. «Фізичне виховання у початкових класах» - К., «Радянська школа», 1966

  6. Микитюк О.М., Данильченко С.І. «Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку» журн. «Теорія та практика фізичного виховання» 01,2003, с. 31-39 – Х.,»ОВС»

  7. Сєдих А.І., Кринін Ю.В. «Диференційоване навчання на уроках гімнастики у школі» журн. «Теорія та практика фізичного виховання» 01,2003 – Х.,«ОВС»

  8. Худолій О.М. «Основи викладання гімнастики»,1997 – Х.,«Консум»

  9. Худолей О.Н., Шлемин А.М. «Методика подготовки юных гимнастов»,1998 - Х.,«Консум»

10. Цвек С.Ф. «Физическая культура для школьников 1-3 классов»,1974 – К., «Здоровье»

Самые низкие цены на курсы профессиональной переподготовки и повышения квалификации!

Предлагаем учителям воспользоваться 50% скидкой при обучении по программам профессиональной переподготовки.

После окончания обучения выдаётся диплом о профессиональной переподготовке установленного образца (признаётся при прохождении аттестации по всей России).

Обучение проходит заочно прямо на сайте проекта "Инфоурок".

Начало обучения ближайших групп: 18 января и 25 января. Оплата возможна в беспроцентную рассрочку (20% в начале обучения и 80% в конце обучения)!

Подайте заявку на интересующий Вас курс сейчас: https://infourok.ru/kursy



Автор
Дата добавления 24.09.2015
Раздел Физкультура
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров501
Номер материала ДВ-006836
Получить свидетельство о публикации

УЖЕ ЧЕРЕЗ 10 МИНУТ ВЫ МОЖЕТЕ ПОЛУЧИТЬ ДИПЛОМ

от проекта "Инфоурок" с указанием данных образовательной лицензии, что важно при прохождении аттестации.

Если Вы учитель или воспитатель, то можете прямо сейчас получить документ, подтверждающий Ваши профессиональные компетенции. Выдаваемые дипломы и сертификаты помогут Вам наполнить собственное портфолио и успешно пройти аттестацию.

Список всех тестов можно посмотреть тут - https://infourok.ru/tests


Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх