1731370
столько раз учителя, ученики и родители
посетили сайт «Инфоурок»
за прошедшие 24 часа
Добавить материал и получить бесплатное
свидетельство о публикации
в СМИ №ФС77-60625 от 20.01.2015
V ЮБИЛЕЙНЫЙ МЕЖДУНАРОДНЫЙ КОНКУРС
ИнфоурокМузыкаСтатьиОсобенности художественно-осмысленного музыкального восприятия

Особенности художественно-осмысленного музыкального восприятия

библиотека
материалов

Особливості художньо-осмисленого музичного сприймання

Музичне сприймання посідає провідне місце в системі музично-естетичної освіти, так як будь-яке пізнання, а відповідно й інтелектуальний розвиток, формування певних уявлень базується на сприйманні.

Особливе значення має формування художньо-осмисленого музичного сприймання, що визначається здатністю проникнути у художньо-змістовну сутність музичного твору в процесі сприймання музики. Саме осмислене сприймання високохудожніх музичних явищ призводить до отримання естетичної насолоди, захоплення музичним мистецтвом, перетворюючого впливу на особистість.

В деяких сучасних музикознавчих колах затвердилась думка, що музику треба, насамперед, сприймати емоційно, при цьому не обов’язково включати механізми мислення, адже і змістом музичного мистецтва є певні емоційні стани. Наприклад, на думку Б. Асаф’єва, Л. Мазеля та інших, музика – це вид мистецтва, мова якого більше, ніж в інших видах мистецтва, впливає на емоційну сферу людини, тому змістом музики може бути все те, що здатне пробудити у неї переживання. За Асаф’євим, основними носіями музичної інформації є інтонації, які в певній мірі є аналогами елементарних емоційних станів.

Дійсно, рушійною силою музики є саме емоції. Композитор, який намагається передати емоційне враження від явища дійсності, шукає такі музичні виразні засоби, які б створювали аналогічну емоцію через музичний твір. Тому змістом музики в широкому розумінні є певні емоції.

Але, по-перше, емоції композитора і того, хто сприймає твір (та й однієї і тої самої людини в різний час) різні, а по-друге, кожен музичний твір несе в собі також цілий комплекс позамузичної інформації, яку слід осягати раціонально. Більша частина цієї інформації пов’язана з контекстом твору (культурним, історичним, світоглядним, стильовим), відомостями про особистість композитора, життєве призначення твору тощо.

Будь-яке музичне сприймання за Б.Тепловим “йде через емоцію, але емоцією не закінчується. В музиці ми через емоцію пізнаємо світ. Музика є емоційне пізнання” [17, 23]. Але будь-який процес пізнання складають чуттєве та раціональне відображення. Тобто, якщо ми пізнаємо явище, світ тільки чуттєво, наше уявлення буде, у кращому випадку, суб’єктивним, а, можливо, і хибним. Будь-яку інформацію, яку ми отримуємо через органи чуття, треба провести через осмислення. Тільки тоді вона стає усвідомленим знанням, яке формує особистість. Кожен рівень сприймання передбачає включення механізмів мислення. Людина повинна усвідомлювати та аналізувати всю інформацію, яка до неї поступає із-зовні та й зміни свого емоційного, фізичного стану під впливом дії подразника (в даному випадку звуків). Аналізу підлягають також емоції, які в нас виникають при музичному сприйманні. Ще більше це очевидно на вищих рівнях сприймання.

Кінцевою метою музичного сприйняття є художнє осмислення музичного твору, музичного явища.

Для повного розкриття процесу художньо-осмисленого музичного сприймання необхідно розібратися у сутності об’єкту сприймання, його функціях і властивостях у системі об’єкт-суб’єкт сприймання і процесі їх взаємодії, тобто власне сприйманні. Суб’єктом в даному випадку виступає людина, діяльність якої спрямована на осмислене сприймання (тобто слухання з метою розуміння) об’єкту – музичного твору.

Музичне сприймання – це завжди спілкування слухача з музичним твором. Хоча музичний твір – це лише носій певної інформації, закладеної в нього композитором та виконавцем. Тому при сприйманні слухач опосередковано спілкується з самим його автором та виконавцем (якщо не мається на увазі сприймання власної діяльності виконавця чи сприймання як цілісне уявлення твору в свідомості композитора). Звідси – велике значення комунікативної функції мистецтва. В процесі такого опосередкованого спілкування особливого значення набуває розуміння реципієнтом інформації, закладеної в музичному творі, осягнення цілісного художнього образу твору. При цьому слід сказати, що “довгий час саме життя гарантувало загальну зрозумілість музичного змісту, гармонію між публікою і музикою. Ще в ХУІІІ ст. не говорячи про більш давні епохи, музика звучала більшою мірою в ритуально-церемоніальних, життєво-побутових чи культових обставинах, які в більшості визначали композицію творів, закладали в музичну форму певний позамузичний зміст і там само знаходячись “поряд” і “навколо” цієї форми, поясненням її слухачу. Побутування музики як пише Б.В. Асаф’єв, “при” церкві, “при” театральних та інших іграх, “при” поезії, “при” танці, “при” дворі, “при” війську [1,с.238] визначало твір і в якості зовнішньої події життя, і в якості внутрішнього змістового буття. Зміст навіть інструментальної музики був буквально “самоочевидний”: вписаність опусу в той чи інший конкретний подібний простір диктувала “очевидність”, наглядність його змісту.

В ХІХ ст. розвивається нова форма побутування музики – відкритий концерт [20,с.18]. “Розлучена з попередніми стійкими формами функціонування музика вимагала тепер особливого цілеспрямованого естетичного сприймання. Те, що раніше мало змогу здаватися в музиці ясним, очевидним, само собою зрозумілим, потребувало тепер іншого осмислення, уважного вслуховування, конкретного розуміння. Виникає особлива проблема розуміння музики”.

В літературі з музичної психології ми зустрічаємо спроби багатьох науковців розбити процес музичного сприймання на певні етапи. При цьому вони виходять з різних критеріїв. Достатньо ґрунтовними є структури Є.О. Ручьєвської та Є. Назайкінського. Вони відштовхуються від різних рівнів осмислення музичного твору, що має безпосереднє відношення до теми нашого дослідження.

Проаналізувавши відомі нам наукові дослідження стосовно даного питання, ми виділили три рівні художньо-осмисленого музичного сприймання.

До першого рівня віднесемо осягнення інтонаційно-драматургічної форми (чи єдиного комплексу форми - змісту). Його можна, в свою чергу, ділити за рівнями сприймання, що стосуються сенсорики, перцепції (музичних і поза музичних асоціацій, які вибудовуються в цілісний музичний образ), розрізнення і осягнення інтонаційного, тематичного змісту твору. Критеріями сформованості тут можуть виступати музичне і вербальне відтворення, як елементів, так і цілого твору (як вищий рівень сформованості осмислення). В цьому випадку у пригоді стають аналітична і інтонаційна форми за В. Медушевським. Наше усвідомлене ставлення формує те, що стало міцним надбанням нашої пам’яті. Звісно, виконавець, який знає твір напам’ять, набагато більше усвідомлює композиційну побудову (в широкому значенні), інтонаційну виразність та драматургію твору, ніж той хто тільки поверхнево з ним ознайомився. Але формування цього рівня не зобов’язує до суто музичного відтворення на інструменті чи голосом. При слуховому сприйнятті формується внутрішньо-слухове уявлення, цілісний симультанний образ твору, в певній мірі прикрашений музичними і позамузичними асоціаціями. Людина, музично грамотна, виділяє для себе в творі й композиційні елементи. Всі ці осмислені нею елементи, вона може назвати словами, поняттями, термінами, асоціативними порівняннями, що й буде свідчить про ступінь сформованості першого рівня. В більшій мірі цей рівень виконує когнітивну, аналітично-констатуючу функцію. Учень виявляє свою ерудованість, музичну обізнаність, розвиток музичного слуху і музичної пам’яті, знання контекстів, необхідних для розкриття змісту твору.

Другим рівнем назвемо естетичну оцінку, тобто відгук, суб’єктивне ставлення до музики. Ця оцінка може виявитися при безпосередньому сприйманні, як емоційний відгук, виявлений мімікою, якимось жестами, вигуками. Таке естетичне ставлення виявляє кожен слухач, незалежно від музичної освіченості. Воно формується на рівні оцінювання “подобається – не подобається”, в залежності від наших внутрішніх запитів, потреб, емоційного стану тощо. Така оцінка може змінюватися у однієї і тої самої людини в різний час. Нами ж передбачається дещо інше, а саме - об’єктивна естетична оцінка як результат всебічної музичної обізнаності, набуття багатого слухового досвіду, коли людина може порівнювати одне музичне явище з іншим. Такий рівень сформованості передбачає, що людина може дати об’єктивну вербальну естетичну оцінку твору як даності, його аранжуванню та виконавській інтерпретації. Критеріями таких оцінок має бути логічність та художня доцільність: музична форма (в широкому розумінні) повинна відображати зміст, а не бути лише прикрашанням. Якщо в музиці переважає віртуозність, то увага слухача переключається від осягнення змісту до оцінювання майстерності виконавця. Таким було розуміння функції музики в епоху Відродження, Бароко, із-за цього страждала образна цілісність творів. Хоча це явище треба враховувати для розуміння творів такого роду. Але при цьому слід розрізняти віртуозність заради прикраси від художньо доцільної віртуозності, виправданою смислом, жанровою чи стильовою спрямованістю. Всі найтонші відтінки мови музичних виразних засобів мають слугувати розкриттю змісту твору. Цікавим при цьому може виявитися порівняння різних аранжувань і виконавських інтерпретацій, які можуть значно збагатити образний зміст, надати йому нових фарб і, навіть, призвести до переосмислення.

На цьому рівні музика виконує гедоністичну функцію (естетичної насолоди), якщо твір відповідає нашим внутрішнім запитам, є художньо цілісним і довершеним. Тоді сили набирає, так звана, спонукально-мотиваційна функція, яка є поштовхом до дії, творчості. Мається на увазі: а) власне музична діяльність (повторні слухання, відтворення музики голосом чи на інструменті, можливо, якісь рухи під музику тощо); б) вербальна комунікація (бажання обмінятися враженням з іншими слухачами, ознайомитися з літературою, що стосується безпосередньо чи опосередковано даного твору); в) аналіз (слуховий чи нотного тексту), який повертає нас до формування першого рівня.

Таким чином, завдяки спілкуванню і вивченню високохудожніх музичних (а, може, і інших видів мистецтва) творів відбувається естетичне виховання і формування художньо осмисленого музичного сприймання.

Порівнюючи перші два рівні художньо осмисленого музичного сприймання, можна використати думки, викладені Ю. Холоповим щодо “ціннісного аналізу”. Так, в першому рівні ми можемо говорити про життєві емоції та життєві явища як безпосередню даність. На другому рівні з’являються естетичні емоції: “естетичний зміст” життєві явища виступають як відображена реальність. М. Глінка казав: “Форма – це краса”.

Третій рівень нами визначений як рівень духовного перетворення, духовного переживання, катарсису. В формуванні цього рівня художньо осмисленого сприймання вбачаємо один з дієвих способів духовного виховання. Тут ми стикаємося з різними вимогами, як до твору, так і до самого реципієнта, до зовнішніх впливів до і під час процесу слухання.

Що стосується твору, то, як відомо, в античності катарсичним впливом наділяли трагедію, яка викликала жах і жаль. Потім наголошували, що музика має нести виховний вплив, умовою чого є закладена в ній висока ідея, яку треба осягнути. Цей підхід добре прижився в середньовічній церковній музичній культурі: вбачалося, що музика має перенести людину в божественний світ, де ніщо не нагадує про життєві пристрасті – звідси особливо ретельний підбір необхідних виразних засобів і виконавського складу, добірка літературних текстів. З епохи Відродження починається розквіт емоційної музичної культури, що відбивається поступово і на церковній музиці. Катарсис тепер вбачають в співпереживанні ліричному герою, про що свідчать і пізніші філософські праці епохи Просвітництва (Руссо, Лессінг). Шиллер бачить в катарсисі лише заклик “до усвідомлення нашої моральної свободи”. Гете вважає, що катарсис допомагає примиренню протилежних пристрастей. Сучасне розуміння веде свої коріння від психоаналізу: як “задоволення, переживання під час вистави людиною від власних емоцій, що передаються від емоцій іншої людини, і як задоволення від відчуття частини свого минулого “Я”, як приймає обличчя “Я” іншої людини, що забезпечує безпеку” [18, с.203]. про таке “вживання в суб’єкта”, ототожнення з ліричним героєм твору говорить В. Медушевський. Ю.Холопов визначає в музиці “каллістичний момент” – тільки естетично досконале призводить до духовного перетворення [19, с.143]. Таким чином, з’являється зв’язок між нашими другим і третім рівнем: без осягнення естетично досконалого не можливо відчути на собі перетворюючий духовний вплив музики. Звичайно, що й в змісті такого твору має бути високоморальна концепція, інакше твір буде виховувати чомусь іншому.

Провідну роль в цьому процесі відіграє сам реципієнт, його власна музична активність і налаштованість на сприймання серйозної музики. Свідомість сприймаючого має бути підготовлена на осягнення високоідейного художнього змісту. Він має ніби “оживити” твір силою власної уяви при такій умові твір сприймається ним вже не як об’єкт спостереження і вивчення, а як суб’єкт – співрозмовник, якого слухач намагається зрозуміти як живу людину. Саме така ситуація найсильніше впливає на слухача, примушує його переживати емоційні ситуації твору, як власні. Звичайно, тут не обійтися без сформованих першого і другого рівнів: бо тільки усвідомлення слухачем змісту, який викликав у нього позитивну естетичну емоційну реакцію, може примусити “вживатися в образ”, шукати високоідейні смисли. Тут ми бачимо, як виховну функцію мистецтва, так і спонукання до самовиховання.

Центральним в нашій ієрархії рівнів є другий, від сформованості якого залежить вмотивованість першого і третього рівнів.


Таким чином, можна надати узагальнене визначення художньо-осмисленого музичного сприймання як осягнення під час музичного сприймання емоційного змісту та комплексу позамузичної інформації, закладених в музичному творі, що включає також естетичну оцінку музичного твору (як його композиторського задуму, так і виконавської інтерпретації) та здатність співпереживання ліричному героєві твору, «вживання» в його образ, що є запорукою глибинного впливу музики на слухача, перетворення його особистості через переживання катарсичного стану.

Рівні художньо-осмисленого музичного сприймання мають бути сформованими в процесі музичного навчання. Цьому сприяють завдання кожної з музично-освітніх дисциплін. Але найбільш ефективним таке формування було б при впровадженні нової навчальної програми, або, навіть, нової дисципліни, основною метою якої стане саме цілеспрямоване формування художньо осмисленого музичного сприймання.










Література

  1. Асафьев Б.В. Музыкальная форма как процесс. – Кн. 1,2. – Л.: Музгиз, 1963. – 378 с.

  2. Борев Ю.Б. Эстетика. Политиздат. – 4-е изд., доп. – М.: 1983. – 496 с.

  3. Загальна психологія: Навч. посібник 3=14/ О. Скрипченко, Л. Долинська, З. Огороднійчук та ін. – К.: «А.П.Н.», 1999. – 463 с.

  4. Загальна психологія: Підруч. Для студентів вищ. навч. закладів/ С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соловієнко. За заг. ред. акад. С.Д. Максименка – К.: Форум, 2000 – 543 с.

  5. Мазель Л. Вопросы анализа музыки. – М.: Музыка, 1978. – 185 с.

  6. Мазель Л. Строение музыкальных произведений: Учеб. пособие. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: Музыка, 1979. – 536 с.

  7. Мазель Л., Цуккерман В. Анализ музыкальных произведений. – М.: Музыка, 1967. – 312 с.

  8. Мазель Л.А. О природе и средствах музыки: теоретический очерк. – 2-е изд. – М.: Музыка, 1991. –80 с. (Б-ка музыканта-педагога).

  9. М'ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – К.: Вища школа.–2001. –488 с.

  10. Психология: Словарь /Под общ. ред. А.В. Петровского, Г.М. Ярошевского. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.

  11. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища школа, 1982. – 216 с.

  12. Ростовський О. Педагогіка музичного сприймання: Навч.-метод. посібник. – К.: ІЗМН, 1997. – 248 с.

  13. Ростовський О.Я. Педагогічні основи керування процесом музичного сприймання школярів: Автореф. дис… д-ра. пед. наук: 13.00.01 /Інст. педагогіки АПН України.– Київ, 1993. – 48 с.

  14. Рубинштейн С. Основы общей психологии: В 2 т. – М.: Педагогика, 1989. – Т. 1. – 488 с.

  15. Рудницкая О. Педагогические проблемы восприятия музыки //Музыкальное восприятие как предмет комплексного исследования. – К.: Муз. Україна, 1986. – С. 70 – 85.

  16. Ручьевская Е. Об анализе содержания музыкального произведения: Сб. стат. //Критика и музыкознание / ред. В.Ю. Григорьев, вып. 3. – Л.: Музыка, 1987. – С. 69-96

  17. Теплов Б. Психология музыкальных способностей //Избр. труды: В 2 т. - Т. 1. – М.: Педагогика, 1985. – С. 42 – 222.

  18. Философский энциклопедический словарь /Редкол. С.С. Аверинцев, Э.А. Араб – Оглы, Л.Ф. Ильичев и др. – 2-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1989 – 815 с.

  19. Філософія: Навч. посіб./ Л.В. Губернський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін..; За ред.. І.Ф. Надального. – 2-ге вид., випр. – К.: Вікар, 2001. – 516 с.

  20. Філософський словник / За ред. В.І. Шинкарука. – К.: УРЕ, 1986. – 800 с.

  21. Чередниченко Т.В. Тенденции современной западной музыкальной эстетики. К анализу методологических парадоксов науки о музыке. – М.: Музыка, 1989. – 223 с.

  22. Якобсон П.М. Психология художественного восприятия. – М.: Искусство, 1964, – 86с.



Курс профессиональной переподготовки
Воспитатель (Музыкальный руководитель)
Лабиринт
Найдите материал к любому уроку,
указав свой предмет (категорию), класс, учебник и тему:
также Вы можете выбрать тип материала:
Общая информация

Номер материала: ДБ-239561

ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону N273-ФЗ «Об образовании в Российской Федерации» педагогическая деятельность требует от педагога наличия системы специальных знаний в области обучения и воспитания детей с ОВЗ. Поэтому для всех педагогов является актуальным повышение квалификации по этому направлению!

Дистанционный курс «Обучающиеся с ОВЗ: Особенности организации учебной деятельности в соответствии с ФГОС» от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (72 часа).

Подать заявку на курс

Вам будут интересны эти курсы:

Курс повышения квалификации «Организация практики студентов в соответствии с требованиями ФГОС технических направлений подготовки»
Курс профессиональной переподготовки «Организация деятельности по подбору и оценке персонала (рекрутинг)»
Курс профессиональной переподготовки «Организация менеджмента в туризме»
Курс профессиональной переподготовки «Управление ресурсами информационных технологий»
Курс профессиональной переподготовки «Основы организации рекреационной деятельности и лечебного туризма»
Курс профессиональной переподготовки «Организация технической поддержки клиентов при установке и эксплуатации информационно-коммуникационных систем»
Курс профессиональной переподготовки «Организация деятельности преподавателя детской хореографии»
Курс повышения квалификации «Музыкальное развитие детей в соответствии с ФГОС ДО»
Курс профессиональной переподготовки «Организация системы менеджмента транспортных услуг в туризме»
Курс профессиональной переподготовки «Музыка: теория и методика преподавания в профессиональном образовании»
Курс профессиональной переподготовки «Эксплуатация и обслуживание общего имущества многоквартирного дома»
Курс профессиональной переподготовки «Музыка: теория и методика преподавания в сфере начального общего, основного общего, среднего общего образования»
Курс профессиональной переподготовки «Музыка: теория и методика преподавания в сфере дошкольного образования»
Курс профессиональной переподготовки «Управление корпоративной информационной безопасностью: Администрирование и эксплуатация аппаратно-программных средств защиты информации в компьютерных системах»
Оставьте свой комментарий
Авторизуйтесь, чтобы задавать вопросы.
Лабиринт
Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.