130897
столько раз учителя, ученики и родители
посетили сайт «Инфоурок»
за прошедшие 24 часа
+Добавить материал
и получить бесплатное
свидетельство о публикации
в СМИ №ФС77-60625 от 20.01.2015
Дистанционные курсы профессиональной переподготовки и повышения квалификации для педагогов

Дистанционные курсы для педагогов - курсы профессиональной переподготовки от 6.900 руб.;
- курсы повышения квалификации от 1.500 руб.
Престижные документы для аттестации

ВЫБРАТЬ КУРС СО СКИДКОЙ 50%

ВНИМАНИЕ: Скидка действует ТОЛЬКО сейчас!

(Лицензия на осуществление образовательной деятельности № 5201 выдана ООО "Инфоурок")

ИнфоурокУкраинский языкДругие методич. материалыПозакласний захід. П'єа М. Старицького "Різдвяна ніч"

Позакласний захід. П'єа М. Старицького "Різдвяна ніч"

библиотека
материалов
Скачать материал целиком можно бесплатно по ссылке внизу страницы.





Різдвяна ніч

М.Старицького

(Тема по Гоголю)

Дійові особи

1.Корній Чуб – багатий козак - удовець

2.Оксана—дочка Чубова

3.Солоха, вважають за відьму

4.Вакула—її син, коваль

5.Голова – кум Чуба, чоловік лінивий, байдужий

6.Пантелемон Никифорович—дяк, худий і тонкий ,з маленькою кіскою

7.Одарка - подруга Оксани

8.Маруся, Катя, Ївга—дівчата

9.Грицько - товариш Вакули

10.Ткачиха, Портуниха брехливі, лайливі баби

11.Колядники

12.Чорт

13.Смерть

14.Хлопці





1 дія

(Хата Чубова пишно вбрана. Висять рушники,всяке добро,в кутку стоїть стіл.На столі - пляшка горілки й ковбаса)

(Сидять Чуб і Голова)

Чуб: А ти ще, куме, не був у новій хаті в дяка? Е-е-е-е! Так сходимо ! Буде добра там напійка!

Голова: (набік) Я ж до Солохи зібрався… (до Чуба) Та вже пізно… Ніч… Ще не втрапимо!

Чуб: (сміється) Ото, куме, що вигадав?! Та тепер місячно, як удень!

(підходить до вікна придивляється) Що за біс, Панасе… глянь!

Голова: Що там? (дивиться) Нічого нема… А був місяць… Куди ж він пропав?

Чуб: Пропав. Його чорти вхопили…Оце зараз вхопили…

Голова: Ну нема, той нема! А мені що? Мені треба йти додому. (бере шапку, кожуха)

Чуб: Це ж треба так! Глянув уперше — хоч голки збирай!Глянув удруге — хоч в око стрель!

Голова: Цієї ночі чорти коверзують востаннє! Їм хвости повтинають! (до Чуба)Ти зоставайся дома, а мені треба встигнути до завірюхи…

Чуб: Ні, куме, я теж з тобою… (бере шапку, одяг)

Голова: От репях — не одчепиться!

Чуб: (зупинившись коло дверей) Оксано! Оксано!



Оксана: (Із-за дверей) Чого, тату? Зараз!

Чуб: (взявши ціпка) Оце, дочко, я іду. А ти дивись мені… Не гасай по вулицях краще дома сиди, хату стережи. Знаєш, на вулиці вештаються всякі

Оксана: Тату, хіба я маленька, що ви мене повчаєте?

Чуб :Так. ..Так… То ж дивись мені

(Голова і Чуб виходять)

Вихід 2

(Грає тиха, легка музика, вальс)

Оксана: Ну, хвалити Бога, батька вирядила, пішов до дяка ковбасу їсти… (прибирає стіл). Без батька мені вільніше… Зараз хлопці прийдуть, дівчата: колядувати підемо (підскакує) Ой ,як мені весело… Як ті парубки упадають за мною… Невже у нас дівчат в селі красивих мало?! Сама не знаю чого їм од мене треба? А той Вакула коваль, як гляне на мене, той сам не свій… Ух! (співає)



Ох, така ж моя доля, що єдина в батька доня!

Маю воли і корови – ще й до того чорні брови

А пожартувати люблю, посміятись…! (Махнула рукою) Е, ні…! Ще не час мені заміж. Не хочу світ собі зав’язати. Та я ще нікого й не покохала… по-справжньому. Усі парубки якісь кислі, неначе квашені огірки. От хіба козак Вакула, ото козак—сильний, здоровенний! От такого б до рук прибрати!



Тільки батько мій Вакулу терпіти не може! (здивовано) А, може, тому, що батько походжає до його матері Солохи? Певно, хоче з нею женитись…

(За кулісами чути коляду «Добрий вечір тобі, пане господарю!»)

- ОЙ,лишенько! Вже колядують, а в мене ще стільки діл (дістає одяг). Що ж мені надіти? (одягає корсетку) Чи до лиця мені це буде? Хто його знає? (підходить до дзеркала)! Чого люди кажуть , ніби я хороша? Брешуть люди — я зовсім негарна! (надівае намисто) Негарна!... Негарна!... (одхиляється од дзеркала,)

О ні! Я хороша пишною красою,як квіточка вранці, умита росою!

(Вакула тихо підходить)

Оксана: Ой, хто це? Злякав як!? (озирнувшись) Чого ти, як злодій підкрався? Хочеш,,щоб прогнала? Уже пронюхав, що батька нема дома!

Вакула: Не сердься на мене! Дозволь мені хоч поговорити, хоч подивитись на тебе… (підходить)

Оксана: Говори! Дивись! (зазирає в дзеркало, посміхається лукаво)

Вакула: Яка ти хороша! Оксано! Дивився б я на тебе й дивився!

Оксана: Справді?

Вакула: Оксано! Зірко моя! Дай хоч поцілую тебе!

Оксана: Бач, якого забажав! Іди геть собі…У тебе руки, мов залізні, і димом пахнеш…

Вакула: (набік) Не любить вона мене…

Оксана: (через плече) А правда, що твоя мати -- відьма?



Вакула: А що мені до матері?

Оксана: А мій батько женитись на ній збирається!

Вакула: Ну… цього не буде!

Оксана: Побачимо! (дивиться у вікно) Щось дівчат із хлопцями нема!

Вакула: А тобі з ними весело?

Оксана: Веселіше, ніж з тобою! Ой! Хтось стукнув! Йди звідси, а то ще побачать мене з тобою! ікає за двері)

(Вакула залишається один)

Вакула: Отак усе б їй жартувати, неначе кішка заграє!

Чого б не дав я, щоб дізнатись, що там на серці в неї є!

(Щось стукнуло, грюкнуло, входить Чуб помацки, струшує сніг)

Чуб: Ну й хуртовину зняли чорти! Із-за неї до дяка не попав! Із-за неї кума загубив! Ще й у своєму селі заблудився (роздивляється) Здається, це моя хата…? Оксано! Засвіти!

Вакула: (не впізнав Чуба) Чого тобі треба?

Чуб: Ой! Це не моя хата!? Наче голос коваля Вакули!? (йде навпомацки) Піч… Де ж це я? Це наче хата Левченкова? А чого коваль тут?

Вакула: Чого ти сюди забрався?

Чуб: Та я до вас, чоловіче добрий, прийшов колядувати! (чухає потилицю)

Вакула: Я тебе зараз наколядую! Ти до Оксани прийшов?

Чуб: Тут хтось п’яний? Ще скалічить! (шукае двері). Нема дверей. Це мене вже чорти водять. Свят! Свят! (хреститься)

(Грає музика.)

( Перед ними стрибає чорт.)

Чорт: (ступає, високо піднімаючи ноги) Давай, Корнію, дружити! Хочу з тобою танцювати! (Танцює навкруг Чуба, зачіпає його, Чуб хреститься)

(забігає Смерть)

Смерть: Я тебе заберу із собою! Я тебе виручу! (танцює разом із Чортом)!

Я тебе заберу-у-у!

Чуб: (несамовито кричить) Рятуйте!!! (тікає)

Оксана : (забігає) Що тут стукає? (ставить каганця на стіл) Ти що тут товчешся по хаті? З кочергою граєшся?

Вакула: Оксано, убий мене краще! Не рви мого серця! Не любиш, то не насміхайся!

Оксана: Подумаєш, що ж, не плакатись мені перед тобою!

Вакула: Скажи мені, кого вибрало твоє серце? Дай хоч гляну у вічі своєму ворогові…

Оксана: (жартома) Ач, який цікавий! А може, й тебе: чим не козак? (Засміявшись) Та не дивись на мене так, бо спалиш!







Вихід III

Голоси: (під вікном) Панове господарі! Дозвольте колядувати, Святого вечора вшанувати!



Вакула: Оксано, скажи хоч одне слово! Подай мені надію!

Оксана: (з досадою) От причепився! Чи тобі приспічило?

(Вакула виходить, махнувши рукою)

Дівчата: (співають «Ой сивая та і зозуленька»)

Оксана: Просимо до хати, дівчатонька, роздягайтесь, ой, буде весело. А чого ви так забарилися?

Одарка: Ти знаєш, поки ми зібралися усі. А потім пішли колядувати до Солохи. А там,як загуде щось із комина! Як схопиться завірюха! Так ми всі – хто куди!

Маруся: Та цить а то Вакула почує: то ж мати його. Давайте краще поворожимо. Дізнаємось ,куди Одарка заміж піде. (бере чобіт і кидає вгору. В яку сторону носком він упаде, в ту сторону дівчина вийде заміж.)

Катря: А давайте я вам всім по ворожу! (Бере сито із зерном, у ньому записочки Кожен глядач у залі дістає і читає вголос…)

Оксана: Здається , хлопці йдуть (підбігає до вікна), хлопці звізду несуть!

(Заходять хлопці)

Хлопці: Будьте здорові! Із Святим вечором! Дай ,Боже, і на той рік діждати! (Кланяються хлопці і дівчата)

Оксана: Дай, Боже! Зоставайтесь, підете з нами колядувати.

Хлопці: Нам ніколи! Треба поспівати!



Дівчата: Ну й щасливо!

Грицько: А я залишаюсь. Чи всі ви здорові, мої чорноброві? Скажіть нам спасибі,за нашу ласку дайте нам ковбаску, а в подарунок – кожному поцілунок!

Ївга: А печених раків ти не хочеш? А може тобі пиріжків з маком? Або ще чогось?

Грицько: Так, ще чогось… сьогодні поцілуватись не гріх для Святого вечора. (бігає від одної до другої, хоче поцілувати, дівчата сміються, штовхають його).

Оксана: (Йде до дверей замислена, потім до вікна, вдивляється) Щось не видно Вакули. Може, справді образився. І чому я над ним сміялася?

Грицько: (Сміється, аж береться за живіт. Всі дивляться на нього здивовано) Послухайте… (Махає руками) Ото біжу… дивлюсь, щось рачкує (показує). А то пан місяця шукає, мацає руками по снігу і кричить, що чорти вкрали місяця або Солоха.

Маруся: А нам теж була у Солохи оказія.

Тиміш: Е-е-е…! Та тож відьма!

Катрія: Та невже правда, що вона відьма? То ,може, люди брешуть.

Тиміш: Я сам бачив у неї хвоста! А позавчора перекинулась свинею. А недавно лежу в хліві, коли це дивлюсь - відьма… простоволоса …в одній сорочці, страшна така! І нашу корову почала доїти. Побачила мене… І, як мазне чимось по губах Б-рр! Мене три дні вернуло! (Спльовує)

Всі: Ха-ха-ха! Нагодувала!

Оксана: Годі вам таке вигадувати про бідну Солоху. Вона така ласкава. І сьогодні підемо до неї на вечорниці.



Вихід IV

(Заходить Вакула)

Вакула: Невже з голови не виб’ю цієї Оксани? Вже не хочу про неї думати, а вона сама в голову лізе. Тікаю, не хочу до неї йти, а мене сюди так і тягне, тягне.

Одарка: Вакуло! Вакуло!

Оксана: Де ти був, Вакуло! Ми тебе ждемо.

Парубки: Та без тебе в нас і свято не свято.

Маруся: Хлопці! Дівчата! Тепер колядувати рушаймо! Вакула за ватажка!

Вакула: Ні… – на цей раз без мене!

Грицько: Що це з тобою зробилося? Ти ж скрізь був першим!

Оксана: Вакуло, не сердься ходім. (Звертає увагу на Одарчині черевички) А у тебе, Одарочко, нові черевички! Які ж гарні! Ще й із золотом! От щаслива, що є кому тобі купувати. Мені ж бідній, безталанній, нема що й гадати!

Вакула: Не тужи, моя рибчино! Та такі Оксані

Я дістану черевички, яких нема в пані!

Оксана: Ти? Дістанеш? Я й забула про тебе, їй Богу.

Подивлюсь я чи надіну їх на свою ногу.

Хіба б тільки від цариці черевички взула.

Дівчата: Ну й Оксана! Ну й Оксана! Ач, куди махнула!

Оксана: (До Вакули) Якщо ти мені здобудеш царські черевики,

От тоді-то вже, Вакуло, я твоя навіки!

Дівчата: Ох, Оксана… як ви чули, завдала задачу!

Вакула: Ти смієшся, ти глузуєш наді мною, бачу!

Оксана: Присягаюсь перед миром, - слова не зламаю.

Дістань тільки черевички, щиро покохаю.

Тоді зараз хоч до шлюбу веди за рученьку!

Парубки: А ну лишень до цариці вдарся, Коваленку!

Дівчата: Ха-ха-ха! До цариці! Лихо, моя ненько!

Оксана: Ти казав, що рад і в пекло для мене дістати.

Докажи тепер, Вакуло, що вмієш кохати!

Ну, дістанеш? Так за те я обійму кохано!

Вакула: Не жартуй ти! Не жартуй-то так з вогнем, Оксано!

Парубки: Гей, ходім колядувати: час давно до діла!

Гей рушаймо! Ну, та й дівка! Ну, та й насмішила!

(Всі сміються, виходять)

Оксана: (обернувшись) Памятай же, черевички, що взува цариця!

Вакула: (сам) Не здолаю, не здолаю, нема більше сили!

Чого ж вона така гарна? Боже ти мій милий!?

Оксана: (із-за вікна) Від цариці черевички – памятай, козаче!



Вакула: Е, ні – досить… час скінчити. Нитку увірвала!

Душу чорту! В ополонку – поминай, як звали!

(Кидає шапку об підлогу, вибігає)

Завіса опускається.

Кінець 1 дії (Дівчата виконують український танець.)





































Дія II

(Хата Солохи – простора, порожнювата. У кутку ковальські причандали. У другім кутку - три здорових лантухи: один з вугіллям. Солоха сама)

Солоха: (прибирає у хаті) Оце мов і не прибирала! І не знать що свято – такий гармидер у хаті! А все Вакула. Наносить сюди свого інструменту, мішків. Тримав би все у своїй кузні! Так ні, каже – цигани покрадуть. От і прибирай за ним! (Починає вимітати, прибирати з лави, а далі сідає оддихати) Ух, утомилась! Не та вже стала, не та! А раніше все в руках у мене горіло – і гульня, і діло! Вогонь була – не дівка: хороша і до хлопців моторна!

(Співає) Було, пройду по селу. Вже й юрба за мною.

Той шапочку ізніма, той маха рукою (підморгує пританцьовує)

Нажилася - таки я, натішилася! Знали всі Солоху навкруги! (поправляє на голові платок) Та ще й тепер моє не втекло, тільки трохи постаріла. Але кого захочу того й поводжу за ніс.

(співає) Ти думаєш, дурню, що я тебе люблю,

А я тебе ,дурню словами голублю,

А думайте ,дурні, що всі ви хороші.

Та носіть до мене і добро, і гроші

А все-таки на старість треба що-небудь придумати і для себе. От Корній Чуб-удівець. Скільки у нього багатства! Прибрала б я оте все до рук! Але ж Вакула стане на перешкоді! (стук у двері) Ой, хтось іде! Чи не Вакула? (Іде до дверей)

(увіходить Голова)

Голова: (тупоче ногами,струшує сніг) Ух! Трохи не завіяло! Як знялась хуртовина — то я й кума десь загубив у заметі… А сам я пішов на світло — то й до вас, Солохо, попав! Одігрівайте мене, моя пані! (скидає кожух, крутиться коло Солохи)

Солоха: Сідайте, сідайте, пане Голова! Я вас почастую калганівкою, а на закуску ковбаски дам… (йде)

Голова: (услід) Ух! Добра баба! Чорт не баба! Коли б сюди ніхто не прийшов! Але ж у таку погоду й собаки не виженеш…

Солоха: (заносить на тарілці пляшку, чашку, закуску: наливає)

Покуштуйте! Сама настоювала!

Голова: (Зазирає у вічі) Мусить бути смачна! А ви? Може, це отрута? (хихикає)

Солоха: Вигадали таке! (пригублює) Ну, будьте здорові! Зі святом вас!

Голова: Дай, Боже, частіше з вами бачитись! А-а-а! Добра калганівка! А… може, у вас м’якеньке є щось поїсти?

Солоха: (вдивляється) Чого б то вам хочеться? Їй Богу, не знаю!

Голова: От сідайте, будь ласка, тут (обіймає Солоху за стан) Так не знаєте?

Солоха: (соромлячись) Не знаю… Не знаю! (стук у двері) Ой, хтось прийшов!

Голова: (бігає,шукає шапку) Хто б оце!? От чорт!

Голос дяка: Пані,Солохо! Отверзі!

Солоха: От холера! Певно, дяк!?

Голова: (перелякано) Сховайте мене куди-небудь. Не хочу я з дяком здибатись!

Солоха: Ох, біда моя! Куди ж я вас сховаю? Лізьте під запічок!

Голова: Та що ви? Та туди й мій чобіт не залізе!

Голос дяка: Соломія Остахвівна!

Солоха: Хіба в мішок! (висипає дрова) Лізьте швиденько! А я зашморгну вас!

Голова: А там не тісно буде? (знов стук)

Солоха: Ой, лізьте швидше, бо бісовий дяк двері висадить!

Голова: (розгублено) А… щоб вас! Лізти так лізти! (влазить)

Солоха: (зашморгує мішок) Зараз! Зараз! Тривайте, одягнусь!

Голова: (з мішка) Ой-ой-ой! Чуба прикрутили! Чуба! Чуєте!?

(Солоха не чує, біжить до дверей)

(входить дяк)

Дяк: (тупоче на місці,обтирає руки) Здравія і долголітія! Благоденственного і мирного житія!

Солоха: Спасибі вам! (озирається на мішок) А що? Надворі мете?

Дяк: То єсть світапредставлєніє! До мене іміла собратись кумпанія: пан Голова,

Чуб і прочії. Но стихія, здається, воспрепятствовала цьому. Но сіє к луччему! Ібо я возмог кинути храмину свою і забрести по заметах до вас, ліпообразная Солохо!

(потирає руки)

Солоха: Спасибі за ласку! Сідайте!

Дяк: (сідає, очима їсть Солоху. Тиша) Одначе за такий подвиг уповаю нєкую мзду од вас получить…

Солоха: Що се ви бозна-що кажете? А ще письменні!

Дяк: (встає) Не розумієте мене, ліпообразная Солохо! Ви обладаєте таковим багатством сладчайших прелєстєй, що не гріх сущу рабу єдіную од всіх уділити!

Солоха: (засоромилась) Я не второпаю, що ви кажете!

Дяк: О-о-о! Ліпоіскусітєльная! Хитрітє! А розумієте добре, чого алчет душа моя!

(співає) О! Ізбранная Солохо! О! Владичице моя!

Ощасті хоч вельми трохи дні мойого битія!

Солоха: (набік) Розманівся як медяно оцей пакосний бабій!

Ач, мерзенне та погане… А до меду і собі!

(до дяка) О, я знаю вас незгірше — язиком солодите!

Пошукайте якусь іншу,щоб повірила на те.

І чого б мене кохати? І здалась би на що я?

Коли збоку в власній хаті у вас жінка є своя!?



Дяк: Ліпообразная Солохо! Нє отвергайтє сєрдца свого на молєнія мої!

Солоха: Не знаю, чого од мене треба! Що в мене таке є?

Дяк: Гм! Гм! (усміхається) С…! С..! (підходить близько, кашляє, торкає пальцем)

А що це у вас, ліпообразная Солохо? (одскакує,потирає руки)

Солоха: Як що? Р-у-ука!

Дяк: Гм…Р-у –ука! Ха-ха-ха! (пройшовся) А це що у вас, многоцінная Солохо?

(торкнувся шиї, одскакує )

Солоха: Хіба не бачите? Ш-и-и-я! А на шиї — намисто!

Дяк: Гм…На шиї намисто! Хе –хе-хе! (пройшовся) А це що у вас, благовонная Солохо? (торкається до дукача)

Солоха: Як що? Дукач!

Дяк: Гм…Дукач, то дукач! А там?... (заглядає…)

(хтось постукав) Ох! Боже мій, стороннє лице! Що, як застануть тут особу мого званія? Ох, мені лихо!

Солоха: Та не бійтесь! Може, то ваша жінка?

Дяк: (тремтить) Ох! Послєдняя горше первого! Бога раді… добродітелько Солохо, ваша добрість! Сховайте мене куди - небудь!

Солоха: Хіба в лантух! (висипає дрова) Лізьте ж!

Дяк: (лізе) О-о-о, Боже! Як глаголіт Пісаніє!

Солоха: (завязує мішок, біжить до дверей) Хто там? Мов змовились! (одчиняє)

Ох, горенько моє, — Чуб!

Чуб: (струшує сніг) Здрастуй, Солохо! Ти, може, й не сподівалась на мене? А? Правда не сподівалась? Може, я перешкодив?

Солоха: (Соромливо) Чим же то ви мені перешкодили? Ви ж у мене завжди дорогий гість!

Чуб: (усміхається і бере за щоку Солоху) Гм…Гм…Дорогий?! А, може, ви тут бавились з ким? (лукаво) Може, ти кого сховала уже, га?

Солоха: (з острахом озирається на мішки)

(набік тихо) Пропала я! Невже він підслухав? (до Чуба) Що це ви кажете? Гріх вам таке вигадувати! Хіба ж я до кого крім вас…

Чуб: Хи-хи-хи! Знаю… знаю… А ти вже й розсердилась! Поможи мені кожуха зняти!

(Солоха допомагає. Голова в мішку гикнув)

Чуб: Хто се? Хтось у тебе є?

Солоха:

й-Богу, нікогісінько! То я… ногою рипнула!

Чуб: Ногою? Дивись мені (усміхається). Ну, а тепер, Солохо, дай хоч чарку горілки! У мене аж горлянка замерзла од клятого морозу! Послав же Бог таку ніч саме в Різдво! (Підходить до Солохи) Погрій мене!

Голос за дверима: Одчини!

Чуб: Хтось стукає!

Голос: Одчини!

Солоха: (набік) От напасть. Розносило їх сьогодні! Хто б це? Може, син?

Чуб: Вакула? Слухай, Солохо! Куди хоч дівай мене, а я не хочу показуватись твоєму проклятому виродку!

Солоха: (бігає по хаті) Ой, мені лишенько! Куди ж мені вас подіти?

Чуб: Куди хочеш, кажу!

Солоха: Лізьте в лантух!

Чуб: (лізе, лається) А щоб тебе кувалдою по спині!

Солоха: (завязує мішок) Ой, пропала моя справа, піде в селі тепер слава!

Не дістанусь Чубу — не візьме до шлюбу!

(за вікном співає хор «Ой сивая та і зозуленька»)

Солоха: Ой, ще й колядників принесло! А як в хату зайдуть? Біда! Винесу їм на вулицю! (бере паляницю, гроші і виносить)





(до неї підбігають Маруся і Катря)

Маруся: Здорові були! Із Святим вечором, тіточко!

Солоха: Спасибі! Спасибі!

Катря: А ми, тіточко, до вас!

Маруся: У вас хочемо складчину зробити!

Солоха: Знаєте, мої любі, а не можна краще в іншій хаті сьогодні це зробити? Хоч би у Портунихи!

Катря: Ну, тіточко, пустіть! Ми не нашкодимо!

Маруся: До другої хати ніхто не захоче йти! Ми вже тут привикли!

Солоха: Та я б і рада була (розводить руками). Вакула як прийде — розсердиться!

Тут його інструмент розкиданий!

Катря: Та Вакула нічого! Він не розсердиться!

Солоха: Та не прибрано в мене, дівчатонька! Мішки стоять… Знаєте що? Ви йдіть, а я приберу, мішки винесу! А тоді й прийдете!

Маруся і Катря: (біжать до мішків) Не турбуйтесь! Ми їх самі винесемо! А-а-ну! Берись!

Солоха: Не руште! Не руште! Ой, пропала я!

Маруся і Катря: (беруть мішок з дяком) Ой! Що тут, тіточко? А важке яке! (дяк крекче) Ой, щось… щось живе! Звірюка якась чи що?

Солоха: Не знаю… Може, Вакула… Собаку…

Маруся і Катря: (силуються підняти мішок, із нього гарчить і гавкає, вони кидають мішок злякано) Ой, лишенько! Справді собака! Може, ще й скажена!

(Вибігають за двері і кричать) Сюди! Сюди!

(Солоха серед мішків)





Солоха: (руками об поли) Боже ти мій милий! Що ж тепер буде на все село! Почешуть злі язики! Не бути мені Чубихою! А все через цього глистюка! Не міг змовчати! (штовхає дяка ногою вбік)

Дяк: (з мішка) Добродітєльна Солохо! Випустіть!

Чуб: (з мішка) Розвяжи і мене!

Солоха: (яро) Ага! Уже знаєте все? За носи більш не буду водити!

Тепер раді б Солоху втопити! Раді б зїсти мене ви зовсім! А самі?—

Пресвятії, пречесні! Так сидіть же, чорти б вас убили!

Хай сьогодні і ваші чуприни укриє сором! (мішки стогнуть)

Мовчіть навісні! Уже проситесь?… Ні!

Порозвязують тут вас, панове! О! Біжать! Все село вже готове!

Ну! Тепер світ за очі й мені! (вибігає)

(Оксана біля дверей сама)

Оксана: Нема… Нема Вакули! Ми все село оббігали! Що з ним сталось? Він же такий рішучий,що може заподіяти собі що-небудь! А все я, я винна! А він же мене любив (співає)

Невже він за жарти безвинні дівочі

Покине ці брови оці карі очі? Тоді моє серце в розлуці загине!

О ні! Мій Вакула мене не покине! Я справді сувора, а він так горює.

Нехай же зненацька хоч раз поцілує! Я гляну на нього, всміхнуся кохано…

Невже він десь кращу та знайде Оксану!?

(вбігають дівчата)

Одарка: Де тут чорти? В якому мішку?

Дівчата: (шумно) Глянь, глянь! Чи не це?

Оксана: Що це ви збожеволіли?

Одарка: Ану розв’язуйте скоренько!

Дівчата: (хором) Боїмось, боїмось! Ще вкусить!

Одарка: Перехрестіться і не бійтесь!

Дівчата: (махають руками) Чур тобі! Чур, сатана!

Оксана: Біжіть, дівчата, покличте хлопців з дрючками, та тут і вбємо їх!

Одарка: А ти, Оксано, на кочергу, а я молотка!

Дяк: (з мішка) Ой, ой, ой! Не вбивайте!

Усі: (кинулись до дверей) Чорт! Чорт!

Оксана: Свят! Свят! Що воно таке?

Дяк: (висовує голову) Ой, випустіть, молю вас, випустіть!

Оксана: (взявшись за боки) Ха-ха-ха! Так це дяк!

Одарка: А як це ви, добродію, туди залізли?

Дяк: (хреститься) Це все враг чоловічеський накоїв! Христа ради, скоріше випустіть!

Одарка: (розв’язує мішок) Ну, вилазьте! (заливаються всі сміхом)

Дяк: Ух! Возродився із мертвих! Спасайте мене, нозі мої! (хутко вибігає)

Оксана: Ач, як чкурнув!

Одарка: Побігти, розказати нашим, яка собака в мішку була! Ото буде сміху!

Оксана: Побігти! Побігти!

Чуб: (з мішка) Куди ви біжите? Розвяжіть і мене!

Оксана і Одарка: Ой, лишенько! Ще хтось у мішку! Оце диво! (розв’язують)

(Чуб вилізає і потягується)

Оксана: (сплеснувши руками) Батько!!!

Одарка: Невже це ви, дядечку?

Чуб: А ви думали хто? Що? Славну штуку я вам розіграв!

Оксана: Як же це вас, тату?

Одарка: Тут без нечистої сили не обійшлось!

Чуб: Не обійшлось! Не обійшлось! (набік) Ну, клята Солохо! Тепер я тебе розкусив! А я думав, що я в неї один! От тобі й Солоха! (плює) Ану, розв’яжіть третього мішка! Побачимо – хто там! (Оксана і Одарка розв’язують мішок)

Голова: (вилазить) Апчхи! Апчхи!

Оксана і Одарка: Ух! Голова!

Чуб: Це ти, куме? Теж попався!

Голова: Еге ж! А надворі холодно?

Чуб: А-а-а! Тут нагрівся?

(забігають дві баби: Ткачиха і Шпортуниха)

Ткачиха: А чи чули ви, що Вакула втопився?

Шпортуниха: Ні, не втопився! А повісився, нехай мене хрест побє!

Ткачиха: Бреше, бреше вона, люди добрі! Втопився!

Шпортуниха: Ти брешеш! Їй Богу, повісився!

Чуб: Хто повісився?

Оксана: Тіточко,хто повісився?

Шпортуниха: Коваль Вакула повісився!

Оксана: Ой! (падає Одарці на руки)

Чуб: Оксано! Господь з тобою!

Одарка: Серденько! Не вір їм!

Чуб: (бабам) Що ви брешете, шльондри!

Шпортуниха: То вона бреше! Чого ви мені не вірите? Що я послідняя?

Ткачиха: Та тебе всі знають, падлюко! Утопився… кажу!

Шпортуниха: Брешеш — повісився! От, щоб мені очі повилазили!

Оксана: Хто бачив? Хто? Скажіть!

Ткачиха: Переперчиха власними очима бачила, як втопився! Можу землю зїсти!

Шпортуниха: Кажи краще, щоб тобі горілки не пити, п’янице стара! Він повісився, повісився на драбині! Це я знаю, як те, що ти зараз була у шинку!

(Оксана плаче на грудях Одарки)

Ткачиха : (з кулаками) Ач, чим задумала дорікати! Мовчала б безстижа! Думаєш я не знаю, хто до тебе щовечора ходить!?

Шпортуниха: (наступаючи з кулаками) Хто ходить? Хто? Докажи! Сама ти дрянь!

Ткачиха: (одступаючи) Докажу! Докажу!

Шпортуниха: Доказуй, відьмо! Бо очі видеру п’яні!

Ткачиха: (дає дулю) На тобі! Ось що!

Шпортуниха: Ах, ти ж ,тварино Божа! (кидається битись)

Чуб: (сердито) Геть звідси, капосні! Завелися! Тільки людей тривожите! От я вас!

(замахується, баби і дівчата тікають)

Чуб: (до Оксани) Брехня все! А може, й справді втопився? А я ще з ним сварився! То все через тут відьму! Бог простить! Був коваль, а тепер нема!

Оксана: (ламає руки) (грає легка музика) Яка я нещасна! Що я учинила!?

Що своє кохання та й занапастила!

Я ж тільки хотіла од його втаїти,

А тепер зосталась сиротою в світі!

Я його за щирість сміхом уразила!

Доле ж моя, горе! Що я наробила!?

(завіса)







Дія 111

(Хата Чуба. Обставини 1 дії. Забігають дівчата)

Дівчата: (оточують Оксану) Не вмивайсь дрібними слізьми, не тужи, Оксано!

Може, твій Вакула повернеться рано!

Одарка: Не змивай очиць журливо, ластівко кохана!

Їй же Богу, набрехали оті баби п’яні! (входить Чуб)

Чуб: Годі, дочко, надриватись. Не впада дівчаті так за хлопцем побиватись,

Ще й при батьку в хаті!

Оксана: (схопившись) Де Вакула? Тату! Тату! Чи знайшли хоч трупа?

Чуб: (ласкаво) Та не взяли його черті! Он ногами тупа!

Оксана: (радісно) Так він живий!

Дівчата: Ой! Хтось стукає!

(заходять парубки )

Парубки: Гей, живіш, веселіш, ви милесенькі! Вже Вакула повернувсь та й живесенький!

Оксана: Ой! Вакула!

Одарка: Де він? (вбігає Вакула)

Вакула: Ох! Оксано!

Оксана: (кидається) Ти живий!?

Вакула: Моя вірная! Черевички привіз від цариці я! (подає черевички)

Оксана: (відхиляє їх) Ні! Не треба і без них мені весело! Доля, щастя! Гуляй все село!

Дівчата: Гляньте, гляньте, які черевички! Золоті! Аж горять невеличкі!





Вакула: Ох! Од щастя я вмираю! Серце держать груди. Ти моя тепер цариця!Хай

всі знають люди!

(заходить Чуб)

Чуб: Добрий вечір, люди добрі! Помогай вам, Боже! (до Вакули) Чи не рано перед миром об’явивсь, небоже! І мене ти не спитався, щось не пам’ятаю…

Вакула: Ні, я зроду не ламав ще вашого звичаю! (кланяється низько)

Каюсь щиро я у всьому, сам не рад за себе… Вволи ж, батьку мою волю

Чуб: Ну, яку? Погляну…

Вакула: Оддай, батьку, ти за мене та свою Оксану!

Чуб: Та чого ви всі гудете, треба ж попитати! Чи согласна ти, Оксано?

Оксана: Так! Я згодна!

Вакула: Через тиждень на весілля всіх вас попрошу я!

(Оксана й Вакула стоять поряд радісні)

Чуб: Ех! Заграла кров стареча, серце молодіє!

Та з такими молодими хто не ошаліє!

Грає музика

Починається спільний танець. У розпал танцю завіса опускається.





Краткое описание документа:

Різдвяна ніч

                                                                                                                                                                                М.Старицького

(Тема по Гоголю)

      Дійові особи

1.Корній Чуб – багатий козак - удовець

2.Оксана—дочка Чубова

3.Солоха,вважають за відьму

4.Вакула—її син,коваль

5.Голова –кум Чуба,чоловік  лінивий,байдужий

6.Пантелемон Никифорович—дяк,  худий і тонкий ,з маленькою кіскою

7.Одарка -подруга Оксани

8.Маруся,Катя, Ївга—дівчата

9.Грицько -  товариш Вакули

10.Ткачиха,Портунихабрехливі, лайливі баби

11.Колядники

12.Чорт

13.Смерть

 

14.Хлопці

Общая информация

Номер материала: 289883

Вам будут интересны эти курсы:

Курс профессиональной переподготовки «Библиотечно-библиографические и информационные знания в педагогическом процессе»
Курс «Логистика»
Курс повышения квалификации «Основы туризма и гостеприимства»
Курс профессиональной переподготовки «Управление персоналом и оформление трудовых отношений»
Курс «Правовое обеспечение деятельности коммерческой организации и индивидуальных предпринимателей»
Курс «Инспектор по кадрам»
Курс профессиональной переподготовки «Организация и предоставление туристских услуг»
Курс профессиональной переподготовки «Организация логистической деятельности на транспорте»
Курс повышения квалификации «Организация практики студентов в соответствии с требованиями ФГОС медицинских направлений подготовки»
Курс повышения квалификации «Страхование и актуарные расчеты»
Курс профессиональной переподготовки «Управление сервисами информационных технологий»
Курс профессиональной переподготовки «Организация системы менеджмента транспортных услуг в туризме»
Курс профессиональной переподготовки «Метрология, стандартизация и сертификация»
Курс профессиональной переподготовки «Осуществление и координация продаж»
Курс профессиональной переподготовки «Стратегическое управление деятельностью по дистанционному информационно-справочному обслуживанию»
Оставьте свой комментарий
Для того чтобы задавать вопросы нужно авторизироватся.
Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.