Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / История / Презентации / Презентація "Наш біль -Афганістан" (1 частина)
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • История

Презентація "Наш біль -Афганістан" (1 частина)

библиотека
материалов
Очікувані результати: Зібрати інформацію про воїнів-афганців Покровського рай...
Зміст проекту: 1. Відлуння Афганських гір 2. Вони повернулися додому на чорни...
Про війну в Афганістані сказано чимало… Держава СРСР, яка відправляла безвуси...
Прощання воїнів 154-го окремого загону спецпризначення Обмеженого контингенту...
Прощання воїнів 650-го розвідувального батальйону 5-ї мотострілецької дивізії...
Колона агітзагону штабу 40-ї окремої армії на марші до м. Хост в районі перев...
Все почалося 25 грудня 1979 року з відданим наказом Міністерства оборони СРСР...
Очі туманить ядуча сльоза, руки скувала утома, Палить їй душу афганська гроза...
Вдумаймося, за 10 років цього пекла на один день припала смерть чотирьох мол...
Покровщині не судилося стояти осторонь цієї жорстокої і нікому не потрібної в...
Ховали інтернаціоналіста Ховали інтернаціоналіста, Блищала глухо цинкова тру...
Власенко Іван Іванович капітан, начальник прикордонної застави мотоманеврової...
Іван Іванович Власенко народився 14 липня 1946 року. Був п’ятою дитиною у бат...
Коли виповнилося Іванові 18 , то протягом 2-х років він служив у лавах Радян...
За сумлінну службу Івану Івановичу присвоїли звання лейтенанта, згодом старш...
13 лютого 1980 року капітан Власенко, виконавши бойове завдання повертався з...
Петренко Микола Володимирович молодший сержант, командуючий відділенням. Наро...
Рудь Олександр Іванович рядовий, водій Народився 16 лютого 1963 року, загинув...
Лісничий Сергій Миколайович сержант, водій Народився 19 липня 1964 року, заги...
Шевцов Олексій Іванович лейтенант, командир взвода, народився 24 червня 1959...
Поставте скибку хліба на стакан І голову схиліть в скорботі вічній За тих, ко...
Балада про безсмертя Гірко плаче мати, Батько зажурився. Пішов син в солдати,...
Посміхнувся поштар винувато, Що сказати мені він не знає. Не приніс знов лист...
Щорічно у лютому, відзначаючи чергову річницю виведення радянських військ з...
26 1

Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Описание презентации по отдельным слайдам:

№ слайда 1
Описание слайда:

№ слайда 2 Очікувані результати: Зібрати інформацію про воїнів-афганців Покровського рай
Описание слайда:

Очікувані результати: Зібрати інформацію про воїнів-афганців Покровського району; Зустрітися з рідними воїнів –інтернаціоналістів, які загинули в Афганістані; Записати розповіді про життя загиблих солдат; З’ясувати ,як склалася доля воїнів – афганців після війни, записати їх спогади про Афганістан; Систематизувати зібраний матеріал у проект “Наш біль - Афганістан”; У лютому поточного року провести урочистості для учнів школи з нагоди виведення військ колишнього СРСР з Афганістану та вшанування пам’яті загиблих воїнів – інтернаціоналістів.

№ слайда 3 Зміст проекту: 1. Відлуння Афганських гір 2. Вони повернулися додому на чорни
Описание слайда:

Зміст проекту: 1. Відлуння Афганських гір 2. Вони повернулися додому на чорних крилах смерті ... 3. Спогади, що залишилися на все життя…

№ слайда 4 Про війну в Афганістані сказано чимало… Держава СРСР, яка відправляла безвуси
Описание слайда:

Про війну в Афганістані сказано чимало… Держава СРСР, яка відправляла безвусих юнаків в горнило смерті, тепер канула в Лету, але біль Афганістану постійно озивається вічною пам’яттю про тих, хто загинув на афганській землі. Ця війна назавжди залишиться в серцях воїнів, які пройшли тією чужою країною, їх рідних і близьких. Війна в Афганістані – це неоголошена війна СРСР, що прикривалася лозунгом «братської допомоги» афганському народу.

№ слайда 5 Прощання воїнів 154-го окремого загону спецпризначення Обмеженого контингенту
Описание слайда:

Прощання воїнів 154-го окремого загону спецпризначення Обмеженого контингенту радянських військ (ОКРВ) в Афганістані з бойовим прапором перед поверненням на Батьківщину. ДРА, травень 1982 р. Розвідники роти спецпризначення ОКРВ в Афганістані дають хліб афганським хлопчикам на околиці м. Кабула. ДРА, 80-ті рр. ХХ ст.

№ слайда 6 Прощання воїнів 650-го розвідувального батальйону 5-ї мотострілецької дивізії
Описание слайда:

Прощання воїнів 650-го розвідувального батальйону 5-ї мотострілецької дивізії із загиблими в ущелині Дарахти-Тутисухла ДРА, 4 квітня 1986 р. Воїни взводу спецназу 40-ї окремої армії обшукують жителя м. Кабула. ДРА, січень 1988 р.

№ слайда 7 Колона агітзагону штабу 40-ї окремої армії на марші до м. Хост в районі перев
Описание слайда:

Колона агітзагону штабу 40-ї окремої армії на марші до м. Хост в районі перевалу Сате-Кандау. ДРА, грудень 1987 р. - лютий 1988 р. Сапери інженерно-саперної частини Обмеженого контингенту радянських військ в Афганістані розміновують дорогу. ДРА, 1988 р.

№ слайда 8 Все почалося 25 грудня 1979 року з відданим наказом Міністерства оборони СРСР
Описание слайда:

Все почалося 25 грудня 1979 року з відданим наказом Міністерства оборони СРСР про введення радянських військ до Афганістану. Це була безглузда війна, в чужій країні, за чужі інтереси, яка тривала 10 років. Молоді люди свято вірили, що виконують інтернаціональний обов’язок , тобто допомагають афганському народу. Ця війна триває і сьогодні, але вже без участі наших солдат. А тоді, ідучи у пекло чужої країни з іншою релігійною вірою, молоді хлопці – солдати, яким було 18-19 років були переконані, що несуть визволення поневоленому народу. Вони вірили, що йдуть не вбивати, а захищати. Офіційно це не називали війною, а всього лише воєнною кампанією, яка тривала майже 10 років і вимагала великих жертв.

№ слайда 9 Очі туманить ядуча сльоза, руки скувала утома, Палить їй душу афганська гроза
Описание слайда:

Очі туманить ядуча сльоза, руки скувала утома, Палить їй душу афганська гроза – Син не вернувся додому. В неї він був ясночолий, як світ, сонячно так усміхався, Ще й 20 не було йому літ… Юним навік і зостався. Ясеночки! Синочки! Сини! Колосочки вкраїнського поля, Скільки вас не вернулось з війни? Скільки гибіє ще у неволі?

№ слайда 10 Вдумаймося, за 10 років цього пекла на один день припала смерть чотирьох мол
Описание слайда:

Вдумаймося, за 10 років цього пекла на один день припала смерть чотирьох молодих людей! Сивіли від горя батьки й матері, хоронячи своїх синів, сиротіли діти, вдовами ставали жінки в мирний час.Єдину нагороду заробляли вони за проявлену мужність і героїзм – право бути похованим на рідній землі. Літаки, що привозили на Україну цинкові труни із загиблими солдатами, називали «чорними тюльпанами». Україна втратила близько 4 000 молодих хлопців, понад 8 000 було поранено, 6 000 стали інвалідами, ще 72 - залишилися в полоні або пропали безвісти. Після цієї трагедії залишилося без синівської підтримки 1980 батьків, 2729 матерів. Стали вдовами 505 молодих жінок і сиротами 711 дітей!!!

№ слайда 11 Покровщині не судилося стояти осторонь цієї жорстокої і нікому не потрібної в
Описание слайда:

Покровщині не судилося стояти осторонь цієї жорстокої і нікому не потрібної війни: 127 покровчан брали участь у військових діях на території Афганістану, а п’ятеро з них не повернулися до рідних домівок. Це: капітан Власенко Іван Іванович, молодший сержант Петренко Микола Володимирович, рядовий Рудь Олександр Іванович, лейтенант Шевцов Олексій Іванович, сержант Лісничий Сергій Миколайович.

№ слайда 12 Ховали інтернаціоналіста Ховали інтернаціоналіста, Блищала глухо цинкова тру
Описание слайда:

Ховали інтернаціоналіста Ховали інтернаціоналіста, Блищала глухо цинкова труна, Нестерпно пахло тополиним листом І плач дівочий танув, як струна. Руда земля розверзлась чорнорото. Чекає хижо мовчки на своє, А мати на колінах у болоті обмацує труну: «Чи ж там він є ?!!» Стоять, відводять очі вбік солдати І шепотять сержанти ледве чуть: « Не велено… Не можна відкривати… Не велено…» Уже струмки течуть, Уже весна така глибока, рання. Учора вже летіли журавлі. Таке врочисте вийшло поховання: Школярики стоять, учителі. А голосок дівочий квилить, квилить, Соромиться кричати на весь світ… Кого клясти, кого назвати винним? І що той світ? Хіба він дасть отвіт? На хрест сусідній похилився тато, Похнюпилися братики малі – В селі ховали воїна-солдата, У мирному вкраїнському селі.

№ слайда 13 Власенко Іван Іванович капітан, начальник прикордонної застави мотоманеврової
Описание слайда:

Власенко Іван Іванович капітан, начальник прикордонної застави мотоманеврової групи. Народився 14 липня 1946 року, загинув 13 лютого 1980 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки У мальовничому селищі Покровське Покровського району Дніпропетровської області, жило подружжя Івана Сергійовича та Анни Павлівни Власенків. Вони мали восьмеро дітей. У їхній великій родині всі діти були спокійними, працьовитими та відповідальними. Воєнні роки навчили цьому, бо сім’ї жилося складно. Переживши лихоліття Великої Вітчизняної, Іван Сергійович та Анна Павлівна не знали, що в мирні роки їх спіткає горе: смерть їхнього сина на війні, чужій війні…

№ слайда 14 Іван Іванович Власенко народився 14 липня 1946 року. Був п’ятою дитиною у бат
Описание слайда:

Іван Іванович Власенко народився 14 липня 1946 року. Був п’ятою дитиною у батьків. Післявоєнне дитинство було важким. Та все компенсувала любов рідних. У перший клас пішов до Покровської середньої школи на Сірківці. Протягом чотирьох років Івановою вчителькою була Катерина Василівна. У навчанні хлопчик був старанним, любив математику. Та закінчити середню школу не довелося, лише 8 класів. Багатодітній родині потрібні були робочі руки сина. Іван пішов працювати у колгосп “Побєда”, а вечорами продовжував навчання у Покровській школі робочої молоді, яку закінчив у 1964 році. Товаришував з Дудлею Анатолієм та Палієм Олексієм, який тепер живе в місті Києві.

№ слайда 15 Коли виповнилося Іванові 18 , то протягом 2-х років він служив у лавах Радян
Описание слайда:

Коли виповнилося Іванові 18 , то протягом 2-х років він служив у лавах Радянської Армії. Після служби молодий чоловік вступає до Вищого прикордонного училища у Москві. Дуже йому хотілося бути військовим. Після закінчення училища йому присвоїли звання молодшого лейтенанта. У Москві Іван не тільки отримав освіту, а і закохався в дівчину Олександру. Вони одружилися. Івана було відряджено служити на кордон. З ним поїхала і дружина.

№ слайда 16 За сумлінну службу Івану Івановичу присвоїли звання лейтенанта, згодом старш
Описание слайда:

За сумлінну службу Івану Івановичу присвоїли звання лейтенанта, згодом старшого лейтенанта, а потім - звання капітана та призначили командиром прикордонної застави в районі Хорога. Жила сім’я Івана Івановича у місті Ош. У 1975 році подружжя раділо з приводу народження доньки Інни. У 1979 році молода сім’я приїхало до батьків Івана. Всі раділи цій відпустці, тим більш, що подружжя чекало на другу дитину. Капітан Власенко у листах до батьків завжди писав, що служба іде добре. Іншого писати і не дозволялося. У січні 1980 року Іван Іванович ділився великою радістю зі своїми бійцями: у нього народився син Андрій. Коли забрав дружину із новонародженим додому, ще не знав, що жити залишилося 15 діб…

№ слайда 17 13 лютого 1980 року капітан Власенко, виконавши бойове завдання повертався з
Описание слайда:

13 лютого 1980 року капітан Власенко, виконавши бойове завдання повертався з групою на заставу. Попередні 2 БТРа вже були на своєму боці від кордону з Афганістаном, а 3-й, в якому був командир, потрапив під шквальний обстріл. БТР командира зірвався в ущелину. Так загинув Іван Іванович і троє його бійців. На березі гірської річки Пяндж, неподалік від прикордонного міста Хорога, серед скель стоїть пам’ятник на місці загибелі капітана Власенка. Одного з перших, хто загинув в Афганістані. Похований І.І Власенко на центральному (старому) кладовищі селища Покровське. Вже виросли без батьківської турботи син і донька. Інна Іванівна працює старшою медсестрою у військовому госпіталі міста Москва. Андрій Іванович став юристом. Дружина, Олександра Іванівна, вже пенсіонерка. Слабке здоров’я не дозволяє їй часто відвідувати могилу чоловіка. А діти кожного року приїздять із Москви вшанувати і пом’янути свого батька – героя.

№ слайда 18 Петренко Микола Володимирович молодший сержант, командуючий відділенням. Наро
Описание слайда:

Петренко Микола Володимирович молодший сержант, командуючий відділенням. Народився 21 грудня 1964 року, загинув 28 лютого 1984 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки Народився Микола у селі Великомихайлівка Покровського району у сім’ї колгоспників. Мати працювала у колгоспі “Прогрес” свинаркою, а батько – інженером по механізації. Батьки виховали у хлопцеві вміння виконувати будь-яку роботу з вигадкою та терпінням. Микола любив і навчання, і звичайну сільську працю. У школі навчався добре, співав у шкільному хорі. Серед однокласників був веселуном і хорошим другом. Після школи вступив до технікуму, але невдовзі покинув навчання. Повернувся у рідне село, щоб працювати. Обіцяв батькові продовжити навчання після служби в армії… Загинув Микола Володимирович, коли його вертолітний десант вступив у бій, допомагаючи своїм солдатам.

№ слайда 19 Рудь Олександр Іванович рядовий, водій Народився 16 лютого 1963 року, загинув
Описание слайда:

Рудь Олександр Іванович рядовий, водій Народився 16 лютого 1963 року, загинув 29 березня 1982 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки Олександр Іванович Рудь народився 16 лютого 1963 року у селі Степове Покровського району Дніпропетровської області. З дитинства був тихим, непримітним у школі, але дуже допитливим, читав різні книги, щоб робити радіомоделі. Зацікавлення технікою після закінчення школи привело його на навчання водійській справі у ВПУ №75. Одногрупники проводжали Олександра на військову службу, заздрячи, що він вже такий дорослий. Олександра Рудя направили до Афганістану. Солдати з роти поважали невисокого, спокійного хлопця із землеробського села на Дніпропетровщині. Водій Олександр Рудь перевозив ліс, цемент, конструкції. В Термезі – загрузка, в Кундузі – вивантаження. В одному з таких рейсів Олександр Іванович Рудь загинув під час обстрілу.Це сталося 29 березня 1982 року… Йому було лише 19 років…

№ слайда 20 Лісничий Сергій Миколайович сержант, водій Народився 19 липня 1964 року, заги
Описание слайда:

Лісничий Сергій Миколайович сержант, водій Народився 19 липня 1964 року, загинув 27лютого 1984 року. Лісничий Сергій Миколайович народився у селі Соснівка Покровського району Дніпропетровської області. З дитинства був прудким хлопчиком, а тому односельці називали хлопця метеором. У школі навчався посередньо. Його мрією завжди була власна машина. Та й нахил до техніки мав ще змалечку. А тому і майбутньою професію собі обрав водійську справу. Навчався цьому у ВПУ № 75. Відзначався сумлінністю, порядністю. Навчався залюбки, а на практичних заняттях ще й товаришам допомагав. Працював юнак у рідному селі, в колгоспі. І все в нього було до ладу: і біля комбайна, і біля трактора. Після роботи допомагав рідним по господарству. Його таким і запам’ятали: прудким, діяльним, життєрадісним. В армію проводжали всім селом. На долю випала служба в Афганістані, Сергій був водієм. Служив сумлінно, а тому і отримав звання сержанта. Загинув під час обстрілу його військової колони.

№ слайда 21 Шевцов Олексій Іванович лейтенант, командир взвода, народився 24 червня 1959
Описание слайда:

Шевцов Олексій Іванович лейтенант, командир взвода, народився 24 червня 1959 року, загинув 8 травня 1984 року. Нагороджений орденом Червоної Зірки Коротким і яскравим, як спалах зірки на небосхилі, було життя цього юнака. А доля – несправедливою, як і доля інших його ровесників… Олексій Шевцов навчався у Маломихайлівській середній школі, завжди відзначався увагою до однолітків, повагою до старших, скромністю, добротою і чуйністю. Батько сподівався, що син піде його стежкою – стане педагогом. Але Олексій у 1977 році, успішно закінчивши школу, вступив до Київського вищого командного училища ім. Фрунзе. Після закінчення училища – служба у Забайкаллі, він командир розвідувального взводу.3 червня 1983 року разом з іншими військовослужбовцями був направлений державою в Афганістан – для виконання інтернаціонального обов’язку. 8 травня 1984 року при виконанні бойового завдання юнак загинув, забравши з собою в могилу мрії, плани, яким так і не судилося здійснитися.

№ слайда 22 Поставте скибку хліба на стакан І голову схиліть в скорботі вічній За тих, ко
Описание слайда:

Поставте скибку хліба на стакан І голову схиліть в скорботі вічній За тих, кого убив Афганістан, Чиї він душі ранив і скалічив.

№ слайда 23 Балада про безсмертя Гірко плаче мати, Батько зажурився. Пішов син в солдати,
Описание слайда:

Балада про безсмертя Гірко плаче мати, Батько зажурився. Пішов син в солдати, Живим не лишився. Воював далеко У чужій країні. Раз вістку лелека Привіз в Україну. В ній всього три слова: “Впав героєм син”, Шлях до серця крові Свинець перекрив. І в саму неділю Сина привезли. Піднімись, Андрію!.. Наймолодший ти. З цинку домовина, Маленьке віконце. Більше ти вже, сину, Не побачиш сонце. Не одні ще весни Мав ти зустрічати. Синочку, воскресни! На його могилу Несуть квіти люди. Нехай тобі, сину, Земля пухом буде… Росте на могилі Дубок зелененький. Скільки їх скосила Війна молоденьких?! За що їх скосила Війна молоденьких?!

№ слайда 24
Описание слайда:

№ слайда 25 Посміхнувся поштар винувато, Що сказати мені він не знає. Не приніс знов лист
Описание слайда:

Посміхнувся поштар винувато, Що сказати мені він не знає. Не приніс знов листа від солдата, Адже знає, що так я чекаю. Ти пиши мені, синку, частіше, Хай дорослий, - мені ти – дитина, Повертайся додому скоріше, Дорогенький, хороший мій сину. Мені часто ти снишся ночами, А прокинусь – тебе вже не бачу. Подивлюсь на портрет твій і часто, Щоб ніхто не помітив, я плачу. Знаєш, сину, мені 38, Я бадьора, зовсім не хворію. Все гаразд у нас дома, та тільки Я чомусь, мій хороший, сивію. Я думками, синочку, з тобою, Ти пиши, щоб душа не боліла, Щоб діждалась тебе молодою І чорнява була, а не біла. Пам’ятник воїнам –інтернаціоналістам м. Дніпропетровськ

№ слайда 26 Щорічно у лютому, відзначаючи чергову річницю виведення радянських військ з
Описание слайда:

Щорічно у лютому, відзначаючи чергову річницю виведення радянських військ з Афганістану, ми згадуємо героїв тієї війни


Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Автор
Дата добавления 18.11.2015
Раздел История
Подраздел Презентации
Просмотров350
Номер материала ДВ-169258
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх