Инфоурок / Украинский язык / Презентации / Презентація матеріалу " Поезія ХХ століття"
Обращаем Ваше внимание: Министерство образования и науки рекомендует в 2017/2018 учебном году включать в программы воспитания и социализации образовательные события, приуроченные к году экологии (2017 год объявлен годом экологии и особо охраняемых природных территорий в Российской Федерации).

Учителям 1-11 классов и воспитателям дошкольных ОУ вместе с ребятами рекомендуем принять участие в международном конкурсе «Я люблю природу», приуроченном к году экологии. Участники конкурса проверят свои знания правил поведения на природе, узнают интересные факты о животных и растениях, занесённых в Красную книгу России. Все ученики будут награждены красочными наградными материалами, а учителя получат бесплатные свидетельства о подготовке участников и призёров международного конкурса.

ПРИЁМ ЗАЯВОК ТОЛЬКО ДО 15 ДЕКАБРЯ!

Конкурс "Я люблю природу"

Презентація матеріалу " Поезія ХХ століття"



Московские документы для аттестации!

124 курса профессиональной переподготовки от 4 795 руб.
274 курса повышения квалификации от 1 225 руб.

Для выбора курса воспользуйтесь поиском на сайте KURSY.ORG


Вы получите официальный Диплом или Удостоверение установленного образца в соответствии с требованиями государства (образовательная Лицензия № 038767 выдана ООО "Столичный учебный центр" Департаментом образования города МОСКВА).

ДИПЛОМ от Столичного учебного центра: KURSY.ORG


библиотека
материалов

Павло Тичина

« О панно Інно»,«Арфами, арфами», « Ви знаєте, як липа шелестить»

Максим Рильський

« Молюсь і вірю»

Леся Українка

«Contra sptm spero”, « Лісова пісня».

Микола Вороний

« Блакитна панна»

Богдан – Ігор Антонич

«Різдво»

Література ХХстоліття

( поезія)

Андрій Малишко

« Пісня про рушник»

Олександр Олесь

« Чари ночі», « О слово рідне, орле скутий».



Володимир Сосюра

« Любіть Україну»







Василь Симоненко

« Лебеді материнства»

Василь Стус

« Як добре те, що смерті не боюсь я», «О земле втрачена, явися!»

Ліна Костенко

« Страшні слова, коли вони мовчать», «Українське альфреско», « Маруся Чурай»





Іван Драч

« Балада про соняшник»















http://mtdata.ru/u19/photo6055/20790750507-0/original.png#20790750507http://cs11117.vk.me/u137499591/142679988/x_27bb977b.jpg
http://mtdata.ru/u1/photo268C/20221584923-0/original.png#20221584923

Леся Українка « Без надії сподіваюсь»

Життєве кредо поетеси: всупереч хворобі й нещастям обов‘язково рухатися вперед.





Contra spem spero!

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть - і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.
*

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей -
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.
**

Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

2 травня 1890 р.
Датовано за автографом.
Вперше надруковано у збірці «На крилах пісень», 1893, с. 13–14.


Картинки по запросу леся українкаhttp://i.arts.in.ua/i/13541/f_lesya-ukrainka-poeziya---illyustraciya-2_haruk-sergey-_haruk-aleksandr_1349509372.jpg



Леся Українка « Лісова пісня».

Основна тема: зв‘язок людини з природою; безсмертя людських цінностей, боротьба між високим покликанням душі та дрібним буденним життям.











014 Весна идет...015 Весна идет...



Микола Вороний « Блакитна панна».

Джерелом поезії є мелодія. Звук для символістів – понад усе. Весна приходить до нас із співом птахів і струмків. Перегукується з віршем П.Тичини « Арфами, арфами».

БЛАКИТНА ПАННА

Має крилами Весна
Запашна,
Лине вся в прозорих шатах,
У серпанках і блаватах...
Сяє усміхом примар
З-поза хмар,
Попелястих, пелехатих.

Ось вона вже крізь блакить
Майорить,
Довгожданна, нездоланна...
Ось вона — Блакитна Панна!..
Гори, гай, луги, поля —
Вся земля
Їй виспівує: «Осанна!»

А вона, як мрія сну
Чарівна,
Сяє вродою святою,
Неземною чистотою,
Сміючись на пелюстках,
На квітках
Променистою росою.

І уже в душі моїй
В сяйві мрій
В’ються хмелем арабески,
Миготять камеї, фрески,
Гомонять-бринять пісні
Голосні
І сплітаються в гротески.









Цінуйте кожну мить життя.

http://cs618322.vk.me/v618322792/17fc6/Ib1ziS9T2WM.jpg
http://cs622229.vk.me/v622229971/4103/_sxWtwqKXKA.jpg



Олександр Олесь. « Чари ночі»

Захоплення красою життя( воно прекрасне, але швидкоплинне, тому треба цінувати кожну хвилину) і красою кохання.



Сміються, плачуть солов'ї 
І б'ють піснями в груди: 
"Цілуй, цілуй, цілуй її, — 
Знов молодість не буде! 

Ти не дивись, що буде там, 
Чи забуття, чи зрада: 
Весна іде назустріч вам, 
Весна в сей час вам рада. 

На мент єдиний залиши 
Свій сум, думки і горе — 
І струмінь власної душі 
Улий в шумляче море. 

Лови летючу мить життя! 
Чаруйсь, хмелій, впивайся 
І серед мрій і забуття 
В розкошах закохайся. 

Поглянь, уся земля тремтить 
В палких обіймах ночі, 
Лист квітці рвійно шелестить, 
Траві струмок воркоче. 

Відбились зорі у воді, 
Летять до хмар тумани... 
Тут ллються пахощі густі, 
Там гнуться верби п'яні. 

Як іскра ще в тобі горить 
І згаснути не вспіла, — 
Гори! Життя — єдина мить, 
Для смерті ж — вічність ціла. 

Чому ж стоїш без руху ти, 
Коли ввесь світ співає? 
Налагодь струни золоті: 
Бенкет весна справляє. 

І сміло йди під дзвін чарок 
З вогнем, з піснями в гості 
На свято радісне квіток, 
Кохання, снів і млості. 

Загине все без вороття: 
Що візьме час, що люди, 
Погасне в серці багаття, 
І захолонуть груди. 

І схочеш ти вернуть собі, 
Як Фауст, дні минулі... 
Та знай: над нас — боги скупі, 
Над нас — глухі й нечулі…" 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 

Сміються, плачуть солов'ї 
І б'ють піснями в груди: 
"Цілуй, цілуй, цілуй її — 
Знов молодість не буде!" 

http://cs10005.vk.me/u51233452/105469168/x_95e61441.jpghttp://cs10005.vk.me/u51233452/105724230/x_76e25987.jpg



Олександр Олесь « О слово рідне, орле скутий».

Щире захоплення рідним словом, гнівний осуд тих, хто його нищить і зневажає; заклик любити й берегти рідне слово.

О слово рідне! Орле скутий!
Чужинцям кинуте на сміх!
Співочий грім батьків моїх,
Дітьми безпам'ятно забутий.

О слово рідне! Шум дерев!
Музика зір блакитнооких,
Шовковий спів степів широких,
Дніпра між ними левій рев...

О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.

1907







Яка прикрістьhttp://cs540100.vk.me/c7004/v7004087/3646/XuMoBhVKU6E.jpg





Павло Тичина. « О панно Інно».

Туга за втраченим коханням, що поєднується зі спогадами про нього. Дівчина не відповіла взаємністю, вірш поет дарує Поліниній сестрі Інні».

О панно Інно, панно Інно! 
Я - сам. Вікно. Сніги...
 
Сестру я Вашу так любив -
 
Дитинно, злотоцінно.
 
Любив? - Давно. Цвіли луги...
 
О люба Інно, ніжна Iнно,
 
Любові усміх квітне раз - ще й тлінно.
 
Сніги, сніги, сніги...
 
Я Ваші очі пам'ятаю,
 
Як музику, як спів.
 
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
 
Я Вам чужий - я знаю.
 
А хтось кричить: ти рідну стрів!
 
І раптом - небо... шепіт гаю...
 
О ні, то очі Ваші.- Я ридаю.
 
Сестра чи Ви? - Любив...









http://sakvojag.net/media/k2/items/cache/79fe34d45c871c8db426b778e51873ae_L.jpghttp://www.playcast.ru/uploads/2011/02/03/2291584.jpeg


Павло Тичина. « Ви знаєте, як липа шелестить».

Вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання; гімн коханню, яке невіддільне від природи.

1911р.


ОРИГИНАЛhttp://i.lib.misto.kiev.ua/lib/v2/spacer.gif

Ви знаєте, як липа шелестить
У мiсячнi веснянi ночi? —
Кохана спить, кохана спить,
Пiди збуди, цiлуй ïй очi,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старi гаï? —
Вони все бачать крiзь тумани.
Ось мiсяць, зорi, солов'ï...
Я твiй,— десь чують дiдугани.
А солов'ï!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаï!

Up

Top

Down

+Marker

Marker

-Marker

Adv

Font



Разместить здесь рекламу







http://img-fotki.yandex.ru/get/4128/105877511.15e/0_a7a69_de789b0a_orig.jpghttp://dreamworlds.ru/uploads/posts/2009-05/thumbs/1242741880_arfa.jpg

Павло Тичина. « Арфами, арфами». Гімн весні, вірі в щастя. Вірш написано під впливом поезії М. Вороного « Блакитна панна».

Арфами, арфами —
золотими, голосними обізвалися гаї
Самодзвонними:

Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.

Думами,думами —
наче море кораблями, переповнилась блакить
Ніжнотонними:
Буде бій
Вогневий!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...

Стану я, гляну я —
скрізь поточки як дзвіночки, жайворон як золотий
З переливами:
Йде весна
Запашна,
Квітами-перлами
Закосичена.

Любая, милая —
чи засмучена ти ходиш, чи налита щастям вкрай
Там за нивами:
Ой одкрий
Колос вій!
Сміх буде, плач буде
Перламутровий...

1914



Stock Photo - Dovesголубь мира - Самое интересное...

Максим Рильський. « Молюсь і вірю».

Відтворення краси почуттів людини, її єднання з природою, захоплення голубами «ясної вроди», які прагнуть досягнути безмежних просторів неба.

Молюсь і вірю. Вітер грає
І п'яно віє навкруги,
І голубів тремтячі зграї
Черкають неба береги.

І ти смієшся, й даль ясніє,
І серце б'ється, як в огні,
І вид пречистої надії
Стоїть у синій глибині.

Кленусь тобі, веселий світе,
Кленусь тобі, моє дитя.
Що буду жити, поки жити
Мені дозволить дух життя!

Ходім! Шумлять щасливі води,
І грає вітер навкруги,
І голуби ясної вроди
Черкають неба береги.

 





http://cs6073.vk.me/v6073513/7385/22MyYIzlUck.jpg Вишні цвітутьhttp://i.piccy.info/i9/95f908b263d1aba6a05f48d6a6c20ca4/1402747576/12662/760832/13062014495_240.jpg

Володимир Сосюра. « Любіть Україну».

Зображення поетичного образу України, її краси й величі. Написаний у 1944 році. У 1951 Р. СТАВ ПРИЧИНОЮ НАГОСТРІШИХ ЗВИНУВАЧЕНЬ ПОЕТА В НАЦІОНАЛІЗМІ. Поета перестали друкувати, жив під загрозою арешту. Але вірш продовжував жити своїм повнокровним життям. Загроза ув‘язнення поета зникла після смерті Сталіна у 1953 р.

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944









http://www.igrosvit.com.ua/editorfiles/images/96996476.jpghttp://exo.in.ua/images/news/2013/01/new-21993-2013-01-03.jpg



Богдан – Ігор Антонич. « Різдво».

Возвеличення таїнства Різдва Христова. Поет народився на Лемківщині.Хотів показати, що духовність не має географічного окреслення: лемки так само шанують Бога, як і віруючі в Єрусалимі.

Народився бог на санях
в лемківськім містечку Дуклі.
Прийшли лемки у крисанях
і принесли місяць круглий.

Ніч у сніговій завії
крутиться довкола стріх.
У долоні у Марії
місяць — золотий горіх.











http://about-ukraine.com/work_folder/petuhi_1245666454.jpghttp://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/3/77/568/77568806_41.jpg

Андрій Малишко. « Пісня про рушник».

Мотив материнської любові й рушника як символу життєвої дороги. Композитор Платон Майборода написав музику до цієї поезії. Виконавці: Дмитро Гнатюк, Олександр Малінін, Квітка Цісик.

Рідна мати моя, ти ночей недоспала
І водила мене у поля край села,
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя дала.
І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,
І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвіте росяниста доріжка,
І зелені луги, й солов’їні гаї,
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші твої.
І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка,
І засмучені очі хороші блакитні твої

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,
В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров,
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, і вірна любов.
І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю —
І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.





http://svitppt.com.ua/images/25/24746/770/img6.jpgРозум дитини залежить від материнської любовіhttp://s39.radikal.ru/i084/1008/e1/cdbb58e9240b.jpg

Брак материнської любові змінює ДНК



Василь Симоненко. « Лебеді материнства»

Мотив материнської любові до дитини, турботи за її долю, возвеличення любові до матері, Батьківщини. Яскравий представник шістдесятників,геніальний своєю простотою, мужністю. Помер у 28 років від тортур.

«Я – українець. Оце і вся моя біографія».( В. Симоненко).


Мріють крилами з туману лебеді рожеві,
Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,
Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,
Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,
Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,
Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,
Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,
Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві
Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені
Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,
Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати
Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,
Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,
Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.


12—17.04.1962





http://gn.dataur.ru/favicon.gif?5043





http://opir.info/wp-content/uploads/2013/01/GcnFiqd-92A.jpg



Василь Стус. « Як добре те, що смерті не боюсь я».

Мотив незламності, здатності за будь – яких обставин залишатися людиною

Як добре, що смерті не боюсь я
і не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданням і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.











http://lviv.restgeo.com/ContentImage/i3032f5344/legendy-gora-kolybel-g%C3%B3ra-ko%C5%82yska-obw%C3%B3d-lwowski-ukraina.jpg
Василь Стус. Жив у час, коли треба було мовчати, обравши життя, і перетворитися в слухняну ляльку, або боротися, зберігши в собі Людину. Боровся до останнього подиху. Помер за гратами, похований на тюремному цвинтарі. Пізніше перепоховали в Києві.
http://vsviti.com.ua/wp-content/themes/sight/scripts/timthumb.php?h=150&q=100&src=http://vsviti.com.ua/wp-content/uploads/2012/07/154.jpg&w=285&zc=1

« О земле втрачена, явися».

Твір присвячено рідному краєві. Написаний у формі звертання. Автор сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри.

О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні
і лазурове простелися,
пролийся мертвому мені!
І поверни у дні забуті,
росою згадок окропи,
віддай усеблагій покуті
і тихо вимов: лихо, спи!..
Сонця клопочуться в озерах,
спадають гуси до води,
в далеких пожиттєвих ерах
мої розтанули сліди.
Де сині ниви, в сум пойняті,
де чорне вороння лісів?
Світання тіні пелехаті
над райдугою голосів,
ранкові нашепти молільниць,
де плескіт крил, і хлюпіт хвиль,
і солодавий запах винниць,
як гріх, як спогад і як біль?
Де дня розгойдані тарілі?
Мосянжний перегуд джмелів,
твої пшеничні руки білі
над безберегістю полів,
де коси чорні на світанні
і жаром спечені уста,
троянди пуп'янки духмяні
і ти — і грішна, і свята,
де та западиста долина,
той приярок і те кубло,
де тріпалася лебединя,
туге ламаючи крило?
Де голубів вільготні лети
і бризки райдуги в крилі?
Минуле, озовися, де ти?
Забуті радощі, жалі.
О земле втрачена, явися
бодай у зболеному сні,
і лазурово простелися,
і душу порятуй мені.









http://foto-cvetov.com/cvety/foto-cvetov58.jpg»

Іван Драч. « Балада про соняшник.

Автор поєднує поезію із сонцем. Сонце – єдина небесна зірка, що створює існування на землі. Поезія творить духовне життя. Без неї був би холод гострих слів, темрява почуттів, духовне запустіння.

В соняшника були руки і ноги,
Було тіло шорстке і зелене.
Він бігав наввипередки з вітром,
Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці.
І купався коло млина, і лежав у піску,
І стріляв горобців з рогатки.
Він стрибав на одній нозі,
Щоб вилити з вуха воду,
І раптом побачив сонце,
Красиве засмагле сонце
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі…
І застиг він на роки і на століття
В золотому німому захопленні:
— Дайте покататися, дядьку!
А ні, то візміть хоч на раму.
Дядьку, хіба Вам шкода?!
Поезіє, сонце моє оранжеве!
Щомиті якийсь хлопчисько
Відкриває тебе для себе,
Щоб стати навіки соняшником.



http://svitppt.com.ua/images/31/30727/960/img2.jpg

Ліна Костенко.

1930 рік народження. Входила до письменників шістдесятників. Сьогодні живе й працює у Києві. У 2011 видала поетичну збірку «Річка Геракліта», куди увійшли раніше написані вірші та 50нових віршів.

« Страшні слова, коли вони мовчать». Ліричний роздум про суть мистецтва, роль слова в житті людини.

Страшні слова, коли вони мовчать, 
коли вони зненацька причаїлись, 
коли не знаєш, з чого їх почать, 
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів, 
із них почав і ними ж і завершив. 
Людей мільярди і мільярди слів, 
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність. 
Усе було: асфальти й спориші. 
Поезія - це завжди неповторність, 
якийсь безсмертний дотик до душі.









http://boris.thinks.ru/pub/blog/armenia/_mg_9131.jpghttp://tomsk.gorod.tomsk.ru/uploads/18961/1227767266/1_30227975.jpghttp://prv2.lori-images.net/malchik-perevodit-babushku-cherez-dorogu-0000890402-preview.jpg

Ліна Костенко « Українське альфреско».

Розрив життєвого зв‘язку між поколіннями, між селом і містом.Альфреско – техніка настінного живопису, яка полягає в нанесенні водяної фарби на вологу штукатурку. Архетипні образи – це ті первинні образи, які існують підсвідомо й передаються з покоління в покоління. Для українців архетип ним образом є мати, дитя,родина, земля, лелека, соловейко, жайворонок, зозуля.


Над шляхом, при долині, біля старого граба, 
де біла-біла хатка стоїть на самоті, 
живе там дід та баба, і курочка в них ряба, 
вона, мабуть, несе їм яєчка золоті. 

Там повен двір любистку, цвітуть такі жоржини, 
і вишні чорноокі стоять до холодів. 
Хитаються патлашки уздовж всії стежини, 
і стомлений лелека спускається на хлів. 

Чиєсь дитя приходить, беруть його на руки. 
А потім довго-довго на призьбі ще сидять. 
Я знаю, дід та баба - це коли є онуки, 
а в них сусідські діти шовковицю їдять. 

Дорога і дорога лежить за гарбузами. 
І хтось до когось їде тим шляхом золотим. 
Остання в світі казка сидить під образами. 
Навшпиньки виглядають жоржини через тин… 











http://go3.imgsmail.ru/imgpreview?key=4d959feec0b12c39&mb=imgdb_preview_2028http://photoclub.com.ua/_/618065.jpeg?0http://kor.ill.in.ua/m/400x253/416629.jpg
Пам‘ятник Марусі Чурай. Ліна Костенко.

Возвеличення Марусі Чурай – хранительки національних оберегів, інтелектуальної й незалежної жінки.











Очень низкие цены на курсы переподготовки от Московского учебного центра для педагогов

Специально для учителей, воспитателей и других работников системы образования действуют 65% скидки при обучении на курсах профессиональной переподготовки.

После окончания обучения выдаётся диплом о профессиональной переподготовке установленного образца с присвоением квалификации (признаётся при прохождении аттестации по всей России).

Подайте заявку на интересующий Вас курс сейчас: KURSY.ORG


Краткое описание документа:

11 класи готуються до ЗНО. Для належної підготовки потрібно повторити величезний об'єм літератури.

  Учням пропонується добірка матеріалу з поезії ХХ століття. Вони зможуть відтворити матеріал не тільки текстово, а й за допомогою малюнків, світлин.Так під час підготовки розвивається уява, вміння співставляти події та факти, бажання висловити своє ставлення до прочитаного.

  Для яскравого висвітлення теми використовувала матеріал різноманітних сайтів. Вдячна за прекрасні фотоматеріали, малюнки.Маю надію, що Бог допоможе цим дітям і вони гідно складуть  свій перший життєвий іспит.

Общая информация

Номер материала: 390230

Похожие материалы

Получите наградные документы сразу с 38 конкурсов за один орг.взнос: Подробнее ->>