Проект"Підготовка дітей до навчання у школі"

Автор проекту:

Петрікова Тетяна

Анатоліївна

Пояснювальна записка

Відповідно до Державних стандартів початкової освіти метою навчання і виховання молодших школярів є розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості . Ця мета визначена і у законодавстві України про школу, зокрема, у Законі України " Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР " Про освіту ", Законі України " Про загальну середню освіту ", а також у Національній доктрині розвитку освіти та Концепції загальної середньої освіти. Це вимагає забезпечення готовності дитини до шкільного навчання .

Особистісний аспект готовності дитини до навчання у початковій школі визначається сформованістю психічних процесів та особистісних якостей, які необхідні для оволодіння навчальною діяльністю та навичками формального спілкування . Також готовність підростаючої особистості до шкільного навчання забезпечує її адаптованість до норм і правил колективного співжиття, формує та стимулює бажання вчитися, оволодівати соціальною роллю учня загалом .

Проблема готовності дітей до шкільного навчання останнім часом стала предметом гострих дискусій як серед науковців, так і серед широкого кола громадськості. Для нього є вагомі як об'єктивні так і суб'єктивні причини . Однією з головних є та, що загальноприйнятий термін " готовність дитини до шкільного навчання " недостатньо точно передає суть того складного психологічного й соціального явища, яке він позначає .

Широта інтерпретації цього терміна наштовхує на думку, що начебто може існувати певний набір соціально-психологічних чинників, які самі по собі, поза конкретною шкільною системою, незалежно від соціальних умов та ряду інших зовнішніх обставин, а лише за рахунок особистісних характеристик дитини визначають її готовність/неготовність до шкільного навчання. Проте це далеко не так. Кожна людська істота з моменту свого народження готова до навчання, вона перебуває в стані набуття нових знань, то б то навчається . Школа, в свою чергу, це всього лиш навчально-виховний заклад для навчання, освіти і виховання, тобто місце, де навчання здійснюється у певних формах та за програмами, регламентованими суспільними потребами.

Отже, мова йде не про готовність дитини до навчання взагалі, а лише до навчання в певних, чітко окреслених нормативними документами ( системою методологічних та психолого-педагогічних принципів, що покладені в основу цих документів ) умовах . Будь-яка зміна форм організації навчання в школі автоматично позначається ( позитивно або негативно ) на готовності окремих груп дітей до навчання . Звичайно, суспільство намагається забезпечити такі умови для навчання підростаючого покоління, щоб якомога більша кількість дітей мала змогу повноцінно вчитися . Та навіть і тоді, коли будуть створені найоптимальніші умови для суспільного навчання та виховання дітей, завжди залишатиметься певна група, що виявиться недостатньо підготовленою до цих умов .

Високі вимоги життя до організації виховання й навчання змушують шукати нові, більш ефективні психолого-педагогічні підходи, націлені на приведення методів навчання у відповідність вимогам життя . У цьому змісті проблема готовності дошкільників до навчання в школі набуває особливого значення . З її вирішенням пов'язане визначення цілей і принципів організації навчання й виховання в дошкільних закладах . У той же час від її рішення залежить успішність наступного навчання дітей у школі .

Як свідчить досвід і психолого-педагогічні дослідження, загальна готовність до шкільного навчання закладається задовго до його початку, в процесі виховання дитини у сім’ ї . Незважаючи на наявність значної кількості психолого-педагогічних публікацій з проблем готовності дитини до навчання, все-таки дидактичні аспекти підготовки дитини до школи у процесі взаємодії з учителями розкриті недостатньо. Актуальність проблеми та її не розробленість і спричинили мій вибір утворення проекту.

Об’ єктом проекту є готовність дитини до шкільного навчання.

Предметом проекту - дидактичні умови забезпечення взаємодії сім’ ї і школи у процесі підготовки дитини до навчання .

Мета проекту-теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити дидактичні умови забезпечення взаємодії сім’ ї і школи у процесі підготовки дитини до навчання .

Гіпотеза проекту : розв’ язати проблеми наступності забезпечення за умов :

1 . Системного підходу до розв’ язання проблеми .

2 . Впровадження в навчальний процес системи розроблених автором вправ, що забезпечують :

а) неперервність у змісті освіти ;

б) у методах навчання, у формах організації навчання між дошкільним вихованням і початковою освітою ;

в) цілеспрямованого педагогічного всеобучу батьків першокласників з проблеми підготовки дитини до школи, адаптації до шкільного навчання .

У відповідності до поставленої мети та гіпотези проекту визначені завдання проекту :

Розкрити сутність психологічної, фізіологічної, педагогічної готовності дитини до шкільного навчання .

Вивчити питання організації педагогічного керівництва у проблемі готовності дитини до навчання в школі у масовому та передовому педагогічному досвіді .

Виділити і обґрунтувати дидактичні умови забезпечення системи педагогічного керівництва у проблемі готовності дитини до навчання .

Визначити вплив експериментальної методики на результативність на-вчального процесу .

Для розв’язання поставлених завдань і перевірки гіпотези використано адекватні авторському задуму методи проекту.

Емпіричні методи проекту: анкетування, педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, якісний і кількісний аналіз результатів експерименту , вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду, вивчення і узагальнення шкільної документації .

Практична значущість проекту полягає у розкритті системи роботи вчителя щодо реалізації підготовки дитини до навчання.

Під готовністю до шкільного навчання розуміється необхідний і достатній рівень психічного розвитку дитини для освоєння шкільної навчальної програми в умовах навчання в колективі однолітків. Психологічна готовність дитини до шкільного навчання - це один із найважливіших підсумків психічного розвитку особистості в період дошкільного дитинства.

Вступ дитини до школи - важлива подія у її житті . Діти по-різному пе реживають її залежно від психологічної готовності . Більшість дітей охоче йде до школи . Діти включаються в навчальну діяльність, яка стає провідною в їх житті . Перехід дітей на положення школярів зобов'язує їх вчасно вставати, приходити в школу, дотримуватись правил шкільного життя незалежно від того, хочеться чи не хочеться це робити, виконувати обов'язкові завдання, переборювати труднощі в роботі .

Структура курсу: комплексні заняття направлені на всесторонню підготовку дитини до школи. Кожне заняття побудоване таким чином, що дитина в ігровій формі розвиває свою, пам’ять, увагу, логічне мислення, уяву, вчить цифри, букви, вірші.

 Дитина вчиться: узагальнювати, порівнювати, виконувати дії за інструкціями; готує руку до письма, що необхідно для навчання в школі. В процесі навчання дитина розвиває вміння  спілкуватися з однолітками. Таким чином вона починає користуватися цими поняттями в легкій і цікавій формі, розвиваючи своє уявлення про світ. По закінченню проводиться діагностика розвитку дитини.

З цією метою я склала програму «Рік до школи». Програма складена на основі Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (Видавництво «Світич», Київ – 2008) та книги, схваленої Міністерством освіти і науки України, авторки Анни Гресь «Рік до школи» (узагальнений курс підготовки дитини до шкільного життя).