Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Биология / Конспекты / Розробка уроку з біології " Два типи симетрії як відображення способу життя. Способи пересування тварин. Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції. Лабораторні дослідження:Вивчення особливостей покривів тіла тварин."

Розробка уроку з біології " Два типи симетрії як відображення способу життя. Способи пересування тварин. Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції. Лабораторні дослідження:Вивчення особливостей покривів тіла тварин."

  • Биология

Поделитесь материалом с коллегами:

Урок № 7 клас

Тема:

  1. Два типи симетрії як відображення способу життя.
    Способи пересування тварин.

  2. Покриви тіла тварин, їх різноманітність та функції.

Лабораторні дослідження:Вивчення особливостей покривів тіла тварин.


Мета уроку: поглибити й розширити знання учнів про симетрію тіла тварин як відображення способу життя; дати характеристику способам пересування тварин та встановити ознаки пристосування їх до пересування; удосконалювати вміння працювати в групах; розвивати творчу активність та критичне мислення учнів; виховувати бережливе ставлення до природи.

навчальна: сформувати поняття «симетрія тіла», «радіальна (променева) симетрія», «двобічна (білатеральна) симетрія»; визначити значення симетрії для життя тварин та способи їх пересування; розглянути покриви тіла тварин.

розвиваюча: продовжити розвивати вміння узагальнювати, розвивати творчу активність, пізнавальні інтереси, уміння проводити спостереження за тваринами з метою вивчення їх організації;

виховна: сприяти розвитку інтересу до вивчення природничих наук; виховувати комунікативні навички, вміння спілкуватися.


Очікувані результати: учні називають типи симетрії тіла; характеризують радіальну та двобічну симетрію тіла, способи пересування тварин; уміють визначати тип симетрії тіла тварин.

Обладнання:

Тип уроку: комбінований.

Хід уроку

1. Організаційний момент

Привітання учнів, перевірка їх готовності до уроку. Створення робочого настрою.


2. Мотивація навчальної діяльності

«Бути прекрасним означає бути симетричним і пропорційним» (Платон).

Слово вчителя

Важко знайти людину, яка б не мала хоч якогось уявлення про симетрію. «Симетрія» — слово грецького походження. Воно, як і слово «гармонія», означає відповідність, наявність певного порядку, закономірності в розташуванні частин.

Природа — дивовижний творець і майстер. Усе живе в природі має властивість симетрії.

Якщо зверху подивитися на будь-яку комаху і подумки провести посередині пряму (або площину), то ліві і праві половинки комах будуть однаковими і за розташуванням, і за розмірами, і за забарвленням. Адже ми й разу не бачили, щоб у жука або бабки чи будь-якої іншої комахи кінцівки ліворуч були б ближче до голови, ніж праворуч, а праве крило метелика або сонечка було б більшим, ніж ліве. Такого в природі не буває, інакше комахи не змогли б літати.

Симетричність, властиву живій природі, людина використала у своїх досягненнях, винайшовши літак, створивши унікальні будівлі архітектури. Та й сама людина є фігурою симетричною.

Повідомлення теми уроку. Визначення разом з учнями мети і завдань уроку.


3. Засвоєння нового матеріалу

План пояснення нового матеріалу

  1. Два типи симетрії як відображення способу життя. (Розповідь учителя, бесіда, словникова робота.)

Симетричними називають тіла, що складаються із таких частин, які шляхом деяких перетворень можуть бути суміщені одна з одною.

Найістотнішими є два види симетричних перетворень:

- площина ділить тіло на дві рівні та дзеркально подібні половини;

- пряма лінія, що проходить через тіло, при повороті на певний кут навколо неї, не змінює це тіло.

Для багатоклітинних тварин характерна симетрія тіла. Вона полягає в тому, що тіло поділяється на частини, подібні одна до одної.

У тварин, прикріплених до одного місця або здатних пасивно плавати (кишковопорожнинні), симетрія тіла переважно радіальна, або променева. Через їхнє тіло можна провести уявну вісь, від якої органи розходяться подібно променям.

Більшість тварин, які активно рухаються, має передній і задній кінці тіла, спинний та черевний боки. Їхнє тіло поздовжньо можна розділити уявною площиною на дві дзеркально симетричні половини – ліву та праву. Така симетрія має назву двобічної (білатеральної)

hello_html_m7c67007d.jpg

У тварин відомі такі типи симетрії:

1. Сферична або шароподібна, що має велику кількість осей симетрії,симетрії тіла тварин та їх формування. які пересікаються в одній точці – центрі симетрії. Це колоніальні променеві.
2. Променева або радіальна симетрія, що має ділянки тіла, які симетрично повторюються навколо головної осі. Це кишковопорожнинні тварини: гідри, медузи, коралові поліпи.

hello_html_m7c9e045.jpg 
3. Двохстороння або білатеральна симетрія, при якій одна поздовжня площина ділить тіло на дві дзеркально подібні половини. Таку симетрію мають більшість тварин, починаючи із типу Плоскі черви.
4. Асиметрія – це відсутність вказаних типів симетрії. Її мають черевоногі молюски, раки-самітники.

hello_html_61f67f7a.jpg

Симетрія тіла – відображення способу життя тварин

Формування різних видів симетрії тіла пов’язане із певним типом живлення, характером руху тварини та середовищем існування.

Сферичні та симетрії тіла тварин, їх формування, радіальносиметричні форми пов’язані із середовищем, однорідним за трьома вимірами та з нерухливим, малорухливим або пасивним характером руху.
Двохстороння симетрія виникла у зв’язку з активним направленим переміщенням по поверхні твердого субстрату чи водного середовища. У таких тварин виникла диференціація на спинну та черевну сторони, так як ці частини тіла потрапляють в різні умови по відношенню до факторів середовища. Один кінець тіла стає переднім і до нього зміщаються ротовий отвір та органи чуттів, оскільки цей кінець першим зустрічає джерела подразнення. Сюди ж переміщається і центр нервової системи «мозок». Таким чином формується головний відділ тіла. Головна вісь тіла проходить від переднього полюса, де розміщений ротовий отвір, до заднього, де розміщений анальний отвір. Тому єдину площину симетрії можна провести вздовж головної осі тіла, яка поділяє його на ліву і праву половини.

  1. Способи пересування тварин.

(Розповідь учителя, технологія «Мікрофон», «Мозковий штурм», робота в групах, самостійна робота учнів з підручником.)

Робота в групах (або парах, якщо в класі мало учнів)

Завдання для груп:

Схарактеризувати способи пересування тварин за планом:

1) Спосіб пересування.

2) Приклади тварин, здатних до такого способу пересування.

3) Спосіб життя тварин.

4) Особливості будови тварин, пов’язані зі способом пересування.

I група — плавання.

II група — повзання.

III група — лазіння.

IV група — стрибання.

V група — літання.

VI група — планерування.

Після самостійної роботи представники груп характеризують способи переміщення відповідно до плану.

  1. Основне про покриви тіла хребетних тварин

Шкіра захищає тіло від пошкоджень та інфекцій. Її пігменти затримують шкідливе для клітин випромінювання. Кровоносні капіляри та потові залози беруть участь у терморегуляції. Шкіра риб та амфібій приймає участь в диханні та осморегуляції. Тут же розміщені дотикові, температурні та больові рецептори, а в риб ще й смакові. Кігті та копита слугують як «спеціальними інструментами» так і зброєю. Шкірні залози деяких амфібій виділяють сильні захисні отрути. Шкіра – носій особливого кольорового візерунку та різних візуальних «міток» - гребні у півнів, сідничі мозолі у мавп, які є ключовими стимулами, важливими у міжвидових та внутрішньовидових відносинах.


Похідні шкіри


У всіх наземних хребетних у зовнішніх клітинах епідермісу утворюється структурний білок кератин. Він постійно відтісняє цитоплазму і ядро клітини, що призводить до його відмирання. Так виникає роговий шар, який має різноманітні похідні. Основне про покриви тіла хребетних тварин.У земноводних такий шар ще досить тонкий, зате у плазунів він розвинений добре, утворюючи луски та щитки. За рахунок нього виникають кігті, нігті, шкірясті мозолі, відтиски пальців, дзьоб, копита та роги. Особлива морфогенетична роль цього шару проявляється при утворенні пір’я та волосся теплокровних тварин.

Пір’я на початкових стадіях розвитку дуже нагадує лусочки рептилій. Контурні пера є покривні, махові та рульові. Від центрального стрижня відокремлюються борідки першого порядку, на яких сидять борідки другого порядку, що скріплені гачечками у щільну несучу поверхню. Пера розвиваються із росткового шару, як і волосся, яке знаходиться біля основи сумки.

Волосся ссавців не гомологічне ні перам, ні лускам рептилій. Їх закладка розпочинається із епідермальної точки, а дерма починає функціонувати пізніше. До волосяної сумки прикріплюються гладенькі м’язи, при скороченні яких волосинки тварин піднімаються дибом, а у людини утворюється «гусяча шкіра». У досить пухкій серцевині волосини знаходиться повітря. На старості років продукування пігментів закінчується, тому волосини в результаті повного відображення світла виглядає білим. У тварин остьові та підшерстні волосини виконують теплоізоляційну функцію, а спеціальним волосинкам – вібрисам (наприклад, котячим вусам) властива ще й дотикова функція. Волосяна сумка вібрисів занурена у кровоносні судини і пов’язана із особливими механорецепторами.


Шкірні залози


Шкірні залози епідермального походження. За типом секреції їх поділяють на голокринні, апокринні та мерокринні. У риб та личинок земноводних у ростковому шарі утворюються тільки одноклітинні залози, так звані клітини Лейдига, які розміщені серед інших епідермальних клітин і до моменту виділення секрету виявляються вже на поверхні шкіри. Основне про покриви тіла хребетних тварин. Під час метаморфозу ці клітини зникають і замінюються багатоклітинними залозами: голокринними отруйними та мерокринними слизовими. У плазунів лише у деяких груп зустрічається невелика кількість спеціалізованих залоз, які виділяють ще й пахучі речовини. Шкіра птахів також бідна на залози, вони мають тільки куприкову залозу, що виділяє водовідштовхувальний секрет для змащування оперення.

У ссавців розвинулись три типи залоз: голокринні сальні, апокринні та мерокринні потові і апокринні молочні. Протоки молочних залоз яйцекладних ссавців відкриваються на невеликому поглибленні – молочному полі, звідки дитинча злизує молоко. У інших ссавців молочні залози мають соски, кількість та розміщення яких залежить від виду: у приматів на грудях, у хижих ссавців та свиней – на череві, у копитних у паху, а у слонів під пахвами. Утворення та секреція молока контролюється гормонально. Кров приносить до залоз «будівельний матеріал» молока – амінокислоти, глюкозу, оцтову кислоту. В самих залозах відбувається синтез, накопичення та виділення трьох поживних компонентів молока: білка, лактози та жиру, відсоток якого у різних видів неоднаковий.


Забарвлення шкіри


Забарвлення може виникати за рахунок наповнення шкірних судин кров’ю, (наприклад, пташиний гребінь), за рахунок тоненьких пластинок та решіток, а також завдяки пігментам. Фізична будова пір’я обумовлює переливне синювато-голубувате забарвлення. Основне про покриви тіла хребетних тварин. Зелений пігмент у хребетних зустрічається рідко, наприклад, у жаб та папуг. Він виникає за рахунок комбінації жовтого та синього «структурного» кольорів. Білий колір пір’їн та волосся пов’язаний із відсутністю пігмента та ефектом повного відображення падаючих світлових променів. До пігментів, що накопичуються у вигляді зернистих структур, відносяться жовті, коричневі, чорні меланіни та оранжеві каротиноїди. У тварин, які можуть змінювати забарвлення у залежності від оточуючого середовища, зміна кольору зумовлена переміщенням пігментних гранул всередині хроматофорів. Такі зміни керуються нервовою системою або антагоністичними гормонами гіпофізу та епіфізу. Птахи та ссавці реагують на зміну освітленості значно повільніше завдяки пристосуванням швидкості синтезу меланіну у пігментних клітинах.


Окостеніння дерми


Луска риб та покривні кістки розвиваються із мезенхіми дерми. Ці тверді утворення у давніх риб та амфібій інколи перетворювалися у міцний шкірний панцир. На сьогодні великі кісткові пластинки підстилають епідермальний роговий панцир черепах. Луска кісткових риб – це плоскі кісткові пластинки, вкриті епідермісом. Цікаво, що по краях щелеп у акул зовнішні плакоїдні луски постійно видозмінюються, переходячи у ротові зубні ряди.

4. Узагальнення і закріплення знань

4.1. Гра «Ланцюжок».

Перший учень називає тварину, другий — спосіб переміщення, який їй притаманний, третій — коротко характеризує ознаки пристосування тварин до способу пересування, четвертий — наводить приклади інших тварин, яким характерний такий самий спосіб пересування.

4.2. «Своя шпаргалка».

Учні повинні створити власний опорний конспект з набутих знань щодо нової теми, який вони зможуть використати під час відповіді на наступних уроках.

4. 3. Робота в групах

1) Вправа «Дерево мудрості»

Учні працюють у групах з підручником. Група І на «листках» червоного кольору записує складні, на їхню думку, запитання, а на «зелених» - запитання з хвилинною відповіддю». Прикріплюють їх до намальованого на дошці чи ватмані «Дерева мудрості». Учні іншої групи відповідають на ці запитання ( якщо потрібно, група І доповнює).

2) Вправа «Склади вправу»

Кожна група учнів отримує пакет карток з назвами тварин, які має логічно об’єднати за типами симетрії.

  1. 4. Лабораторні дослідження 8: Вивчення особливостей покривів тіла тварин.

hello_html_m5a54bfc6.gif

hello_html_60c29549.jpg


5. Підбиття підсумків уроку

1)Обговорення епіграфа

Учні висловлюють свої міркування про взаємозв’язок епіграфа з вивченням біології.

2) Технологія «Ситуація успіху»

Учитель здійснює аргументоване оцінювання знань учнів.

Технологія «Незакінчені речення»

Учні працюють з відкритими реченнями, наприклад:

На сьогоднішньому уроці для мене найважливішим відкриттям було…

Урок важливий, тому що…

Мені сподобалося…

Мені не сподобалося…

Від наступного уроку я чекаю…


6. Домашнє завдання

6.1. Завдання для всього класу.

Підручник

Зошит

6.2. Індивідуальні та творчі завдання.

1) Скласти кросворд на тему «Переміщення тварин».

hello_html_m2ca04e83.gif

2) Міні-проект (за вибором).

  • Майстерність маскування

  • Як бачать тварини.

  • Як тварини визначають напрям руху

  • Турбота про потомство.

6.3. «Ідеальне» завдання (завдання за власним вибором): дібрати цікаві приклади, малюнки до вивченої теми.


Симетричними називаються тіла, що складаються із таких частин, які шляхом деяких перетворень можуть бути суміщені одна з одною. Найістотнішими є два види симетричних перетворень: 
- площина ділить тіло на дві рівні та дзеркально подібні половини;
- пряма лінія, що проходить через тіло, при повороті на певний кут навколо неї, не змінює це тіло.

У тварин відомі такі типи симетрії:

1. Сферична або шароподібна, що має велику кількість осей симетрії, hello_html_6a6faccc.jpgякі пересікаються в одній точці – центрі симетрії. Це колоніальні променевими. 
2. Променева або радіальна симетрія, що має ділянки тіла, які симетрично повторюються навколо головної осі. Це кишковопорожнинні тварини: гідри, медузи, коралові поліпи.
3. Двохстороння або білатеральна симетрія, при якій одна поздовжня площина ділить тіло на дві дзеркально подібні половини. Таку симетрію мають більшість тварин, починаючи із типу Плоскі черви. 
4. Асиметрія – це відсутність вказаних типів симетрії. Її мають черевоногі молюски, раки-самітники.

Формування різних видів симетрії тіла пов’язане із певним типом живлення, характером руху тварини та середовищем існування. Сферичні та рhello_html_25844b41.pngадіальносиметричні форми пов’язані із середовищем, однорідним за трьома вимірами та з нерухливим, малорухливим або пасивним характером руху. 
Двохстороння симетрія виникла у зв’язку з активним направленим переміщенням по поверхні твердого субстрату чи водного середовища. У таких тварин виникла диференціація на спинну та черевну сторони, так як ці частини тіла потрапляють в різні умови по відношенню до факторів середовища. Один кінець тіла стає переднім і до нього зміщаються ротовий отвір та органи чуттів, оскільки цей кінець першим зустрічає джерела подразнення. Сюди ж переміщається і центр нервової системи «мозок». Таким чином формується головний відділ тіла. Головна вісь тіла проходить від переднього полюса, де розміщений ротовий отвір, до заднього, де розміщений анальний отвір. Тому єдину площину симетрії можна провести вздовж головної осі тіла, яка поділяє його на ліву і праву половини.

Автор
Дата добавления 13.02.2016
Раздел Биология
Подраздел Конспекты
Просмотров2554
Номер материала ДВ-449183
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх