Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / История / Статьи / Самостійна робота на тему " Організація самостійної роботи"

Самостійна робота на тему " Організація самостійної роботи"


До 7 декабря продлён приём заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)

  • История

Поделитесь материалом с коллегами:

Самостійна робота учнів як засіб ефективного застосування набутих предметних компетентностей на уроках історії та правознавства


Самостійна робота учнів як засіб ефективного застосування набутих предметних компетентностей на уроках історії та правознавства

І частина

(Теоретична )

            Не тільки старайтеся передавати людині знання , а й прагніть                             щоб     вона отримала потребу сама доходити до них.

                                                                                 В. Одоєвський.

1. Вступ.

Протягом століть йшов пошук досконалих методів навчання учнів педагогами, психологами узагальнювався певний досвід ,пропонувалися нові ідеї в галузі вивчення гуманітарних наук.

У наш час зростає потік інформації ,поширюється тенденція до відтворення справжньої історії і права, без перекручувань і фальсифікації. На сторінках преси з*являється ряд альтернативних думок на певні історичні проблеми і, навіть , цілі періоди ,обсяг знань надзвичайно швидко збільшується.

Сучасна школа повинна виховувати у школярів здатність до самостійної навчальної діяльності, самостійного здобування знань, і проявляти такі якості мислення ,як самостійність , активність ,гнучкість , швидкість.

Ця тема в наш час є дуже  актуальною,тому що самостійна робота з учнями на уроці і в позаурочний час - це використання різноманітних видів індивідуальної і колективної навчальної діяльності учнів , яка здійснюється ними на навчальних заняттях або вдома за завданнями вчителя , під цього керівництвом , однак без його безпосередньої участі.

Об*єкт дослідження :

Самостійна робота учнів на уроках історії та правознавства.

Предметом мого дослідження є :

Використання форм самостійної роботи учнів як засіб ефективного застосування набутих предметних компетентностей на уроках  історії та правознавства.

Тому що навчити учнів самостійно здобувати знання , розвивати їх пізнавальні здібності – одне з найважливіших завдань школи на сучасному етапі.

2. Основна  частина.

 Організація самостійної роботи  учнів на різних етапах уроку та при виконанні домашніх завдань.

Сучасним школярам дуже важко розібратися, правильно оцінити ряд подій виходячи із того потоку інформації (годиною досить суперечливої), котра виплескується на нас із боці преси, радіо й телебачення. У зв’язку із цим виникає необхідність вирішення ряду проблем. Однією із таких проблем, котра потребує негайного вирішення є проблема формування в процесі навчання активного, самостійного, творчого мислення школярів. Учням потрібно допомогти позбутися шаблонового, стереотипного мислення, стандартних установок, котрі вбивалися в їхні голови ще із дитинства

Проявляти такі якості мислення як самостійність, активність, гнучкість, швидкість й інші.

 В навчанні історії слід розрізняти:

1) самостійність мислення проявляється при розгляді суті явищ (подій, процесів) й веде до формування переконань; із нею тісно пов’язана й самостійність в використовуванні навичок й вмінь, прийомів розумової роботи, методу пізнання;

2) самостійність характеру, поведінка особистості, котра виражається в умінні поступати у відповідності зі своїми поглядами, до того чи іншому відношенні до оточуючого;

З) самостійність поштовху до діяльності, її мотивів; для неї важливі прояви інтересу, ініціативи, творчості;

4) самостійність в практичній діяльності.

Не треба забувати, що існує принципова різниця між пізнавальною діяльністю: а) при передачі готових знань; б) при формуванні знань на основі самостійної розумової діяльності учнів. Головним виглядом пізнавальної діяльності учнів за способом передачі готових знань є запам’ятовування, при слабкому прояві розумової активності й самостійності.

На початку 50-х років був запропонований пізнавальний процес, при якому знання формуються на основі самостійної розумової діяльності учнів. Учень без сторонньої прямої допомоги повинен розібратися в явищах суспільного життя, 

розкрити їх суть. Пізнання рухається від явища до суті, а від суті знову до явища, але й тепер це явище усвідомлюється повніше, глибше. Самостійне розкриття суті явищ органічно пов’язане із використанням знань, умінь, життєвого досвіду учнів.

Для організації самостійної навчальної діяльності необхідно забезпечити її доступність й різноманітність, враховуючи при цьому вікові та індивідуальні особливості учнів,  дотримуючись дидактичних вимог.

Самостійна робота під час уроків історії має велике навчальне і виховне значення. Вона може дати бажані наслідки лише тоді, коли :

 вчитель застосовує її у певній системі та послідовності;

 правильно керує нею;

 працює в тісному контакті із вчителями інших предметів, особливо гуманітарного циклу.

В чому ж полягає суть самостійної роботи? Самостійною є та діяльність, під час якої учень здійснює без сторонньої прямої допомоги, спираючись на свої знання, мислення, вміння, життєвий досвід, переконання, й яка, через збагачення учня знаннями формує риси самостійності. Самостійна діяльність являє якість процесу пізнання, рису особистості учня й форму організації навчання.

 Розвиток самостійності в процесі навчальної діяльності включає у собі такі сторони:

- ставлення вчителя до проявів самостійності;

- уміння учнів самостійно планувати свою навчальну роботу;

- уміння виділяти головне й другорядне;

- оцінку учнем труднощів у вивченні матеріалу;

- наявність чи відсутність в учня інтересу до матеріалу, який вивчається;

- самостійне застосування засвоєних знань;

- оцінка учнем своєї роботи й її результатів.

Навички й вміння самостійної роботи в учнів формуються не самі по собі, а в результаті спеціально організованих вправ, що органічно включаються у навчальний процес.

Велике значення в цьому відношенні має висока майстерність вчителя, його керівництво активною пізнавальною діяльністю учня, логіка педагогічного процесу, створення проблемної ситуації на уроці, правильна й раціональна організація видів самостійної роботи, пов’язаної із подоланням учнями певних труднощів й підведення підсумків виконання й об’єктивна оцінка роботи.

Для того, щоб самостійна робота була  ефективною, важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їх,повинен  існувати взаємозв’язок класної й домашньої самостійної роботи.

Ми організували класну роботу так, щоб домашня самостійна робота була  її органічним продовженням. Великою мірою робота учнів, хід уроку тісно зв’язані й залежать від якості самостійної роботи учнів удома. Мета домашньої роботи - міцне закріплення вивченого на уроці матеріалу, глибше його осмислення, дальший розвиток набутих учнями умінь й навичок самостійної роботи із текстом підручника, історичними картами. ілюстраціями, схемами. Учні, виконуючи домашнє завдання, привчалися писати прості і розгорнуті плани із окремих питань й тим, складати різні тематичні таблиці, працювати із матеріалами періодичної преси, готувати невеликі повідомлення, реферати на історичні й суспільно-політичні теми.

Домашня робота носила творчий характер, будила думку школяра. Вчитель на уроці максимально застосовував прийоми стимуляції активного самостійного мислення, щоб творчий дух не залишав школяра й вдома, спонукав його до самостійності й активності.

Часто учень не засвоює тієї чи інший матеріал через невміння самостійно виконувати навчальні завдання, зокрема домашні. Дуже важливо навчити учня складати план й тези прочитаного. Спочатку вчитель навчав учнів на уроці цієї роботи. На такому уроці діти працюють колективно, після  дворазового читання тексту підручника учні старалися проаналізувати його, при допомозі вчителя виділити головне. Можна працювати над текстом, розбивши його на окремі частини й аналізувати кожну із них. Важливо, щоб вчитель надалі давши вказівки щодо самостійного складання плану, техніки читання, запам’ятовування, запису тез тощо.

Потрібно контролювати роботу учнів через фронтальне опитування. Важливо і надалі окремим учням роздавати картки для самостійної роботи із подібними завданнями, скласти план прочитаного тексту, скласти тези прочитаного; потім збирали й перевіряли зошити окремих учнів. Таким чином було б зрозуміло, на 

стільки учні вміють виділяти головне, над чим ще треба попрацювати й вияснити, чи вміють учні лаконічно й суттєво виражати свої думи. Не усі учні володіють належним темпом читання, й цей недолік негативно позначається на успішності. А, щоб виправити становище треба понад уваги приділяти самостійній роботі над текстом підручника, застосовувати систему вправ на читання й аналіз тексту підручника, а також давати додаткові завдання додому - прочитати життєпис полководця, уривок із поеми, статтю в газеті тощо.

Дуже важливо навчити учня працювати із книжкою й в школі, й вдома, виробляти в нього звичку “копатися в книжках”. Добре ілюстрований підручник дає можливість набагато краще організувати найрізноманітніші види роботи із ним, активізувати розумову діяльність учнів, розвивати у яких активність, самостійність, творчу уяву.

Ілюстрації підручників діляться на композиційні, схематичні, фотоілюстрації.

Самостійну роботу учнів над ілюстраціями підручника ми організували так, щоб вона була різноманітною - це й уявні екскурсії до тієї чи іншої країни на основі ілюстрацій підручника й використання для порівняння двох чи кількох ілюстрацій й інші форми роботи. Основною умовою самостійної роботи учнів із ілюстраціями було б вміле поєднання слова вчителя із текстом підручника й малюнком.

Майже у кожної дитини є потреба проявити свої творчі нахили, цю потребу учень може реалізувати в процесі написання твору, адже процес написання твору є процесом творчого уявлення. Спочатку твір існує як система уявлень про факти, події, котрі треба певним чином відібрати. Щоб успішно керувати цим процесом, розвивати творчі здібності учнів, необхідно знати  їхні індивідуально-психологічні особливості, ставлення дітей до навчання, особливості їхніх знань, умінь й навичок, вольових якостей.

Ще одним із важливих видів самостійної роботи, Яка сприяє розвитку логічного мислення, усної і писемної мови, творчості, активності і самостійності учнів є ведення словника. У курсі історії стародавнього світу учням доводитися мати справу із великою кількістю слів й виразів, без правильного розуміння яких, не можна засвоїти історичного матеріалу.

Для підвищення активності й самостійності на уроках історії були використані такі форми самостійної словникової роботи:

самостійне з’ясування значення слова за допомогою словників, 

енциклопедій, довідників;

2) складання усно, а потім письмово оповідань-мініатюр із відомими вже словами й термінами;

3) рецензування цих оповідань учнями;

4) добір слів й термінів, що стосуються певної теми, розділу;

5) різноманітні форми роботи із картками.

Розуміння історичного процесу неможливе без уявлення його в хронологічних рамках. Хронологія приводити весь багатий історичний матеріал у відповідно-визначений порядок, фіксує історичні події в часі у тій послідовності, в якій смердоті відбувалися. Розвитку логічного мислення сприяють хронологічні картки. Так, на одній картці можна записати століття, на другій - дату, на третій - подію. Показуючи картку на якій записано дату, учням пропонувалося назвати подію.

Дуже важливо навчити дітей користуватися “лінією години”. У старших класах багато уваги приділялося таким видам самостійної роботи,  як складання плану-конспекту, який передбачає не лише стислий виклад головних положень, їхніх доказів, але й і наведення фактів, котрі ілюструють ці положення. Ефективність роботи по складанню плану великою мірою залежить від наявності в учнів навичок смислового аналізу тексту. План складався за текстом підручника, за кількома джерелами, скласти план оповідання, план розповіді до картини, план розповіді вчителя.

Важливою є робота учнів над висновками як по окремому уроку, а й по темі вцілому. Вивчаючи історичні факти й події, учні узагальнювали ці факти й складали короткі висновки. Спочатку висновки робилися ними за одним із якихось уроків, потім, коли учні оволодіють певними навичками складали висновки - по всій темі. Активізує пізнавальну діяльність учнів, сприяє формуванню у яких самостійності і робота по складанню порівняльних таблиць й схем.

В значній мірі розширюють й поглиблюють історичні знання учнів художньо-історична й науково-популярна література. Це насамперед досягається тим, що вчитель організовує позакласне читання учнів й сам використовує уривки із цієї літератури при поясненні матеріалу на уроці. Існують певні види роботи учнів із цією літературою, котрі найбільш активізують учнів й прищеплюють їм навички самостійної роботи. Це - домашні письмові твори за художньо-історичними 

книжками й складання учнями старших класів рецензій на історичну літературу.

Наочність - у викладанні історії також має важливе значення. Використовуючи під час уроків історичну картину чи навчальний кінофільм, вчитель більш активно діє на пізнавальну діяльність учня. Важливо самих учнів навчити читати історичні картини, використовуючи багаж знань по даній темі. Працюючи над розкриттям змісту картини учні розширюють свої історичні знання по даній темі, роблять свої маленькі “відкриття”, а це підвищує інтерес до уроку й допомагає краще засвоїти нові терміни. Одним з видів активного використовування історичних картин є прийом складання учнями усної, а потім й письмової розповіді за двома-трьома й понад історичними картинами. Це усна розповідь заздалегідь даними питаннями із використанням для ілюстрацій історичних картин; письмова творча розповідь за історичними картинами.

Щоб самостійна робота учнів був ефективною потрібно дотримуватись певних умов:

1) чіткої, конкретної постановки завдань перед учнями;

2) характер завдань й запитань для самостійної роботи та їхні складність на різних етапах навчання повинен змінюватись;

3) завдання для самостійної роботи мають бути доступними й посильними;

4)по винна бути диференціація завдань для самостійної роботи (можна поділити учнів класу на певні групи за рівнем їхні знань та умінь);

5) повинна дотримуватись систематичність й послідовність застосування самостійної роботи учнів в процесі навчання;

6) важливо дотримуватись взаємозв’язку різних видів самостійної роботи учнів на уроці та урізноманітнювати їхнього;

 7) повинен існувати взаємозв’язок класної й домашньої самостійної роботи.

Експериментальні дослідження підтверджують, що самостійна робота учнів у процесі вивчення історії є основним засобом виявлення й розвитку у них творчих здібностей й обдарованості, підготовки їх до практичної діяльності. Залежно від підготовленості учнів, вчитель щоразу повинен сам визначати послідовність і насиченість самостійної роботи, проявити свою творчість та ініціативу. У міру переходу учнів із класу в клас зростає рівень їх знань і пізнавальних  можливостей. Історичний процес розкривається все повніше і глибше. У зв’язку із цим й види самостійної роботи поступово ускладнюються, 

але й треба також пам’ятати, що самостійна робота - не самоціль, а один з засобів поліпшення всієї навчально-виховної роботи, підготовки учнів до життя, до практичної діяльності.




57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)

Автор
Дата добавления 23.02.2016
Раздел История
Подраздел Статьи
Просмотров240
Номер материала ДВ-476868
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх