Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Другие методич. материалы / Сценарій з народознавства на тему: “Українське сватання”

Сценарій з народознавства на тему: “Українське сватання”

  • Украинский язык

Поделитесь материалом с коллегами:

Сценарій з народознавства на тему:

Українське сватання”


Мета. Ознайомити учнів з обрядом сватання. Розвивати інтерес до народних звичаїв та розвитку творчих здібностей.

Виховувати любов до української пісні та танцю.


Обладнання. Святково прибрана хата.

Ведуча


Добрий день, шановні наші друзі,

Любі гості, що прийшли до нас,

Щирі хазяї, що готували

Цей святковий урочистий час!

Не буває свята без нагоди,

Тож повинні ми про це сказать.

Всі зібрались в цьому залі

Сватання відсвяткувать.


( Українська хата. Стоїть піч, лави. За столом сидить Оксана. Дія відбувається на сцені.

Оксана

Так хвилююся. Домовилися з Петром, що він старостів сьогодні зашле.

(Стук у двері)

Це, напевне, вони і є.

(Заходить Стецько)

Стецько

Добрий день, Оксано. Приймай гостей.

Оксана (всплеснувши руками)

Стецько! Чого тобі?

Кажи швидше та йди звідси, бо ніколи мені –гостей чекаю!

Стецько

Яких таких гостей?

Оксана

А тобі яке діло

Стецько

Велике. Ти ж дружина моя майбутня, я мушу все знати

Оксана

Ти що, Стецько, з глузду з’їхав? Що ти таке говориш? Та я краще олії з мухами нап’юся, ніж з заміж за тебе піду!

Стецько

Не підеш, значить.

Оксана

Не піду!

Стецько

Чи ти дурна, чи з воза впала? У мене ж і воли, і свині, і корови. Та й сам я хлопець хоч куди козак-глянь, яке пузо, а шляпа яка..

(Оксана сміється. Заходять батьки Оксани, Василь та Марія)

Марія

Що тут трапилося, доню?

Василь (до Стецька)

А ти, прихвосню, що тут робиш?

Стецько

Женитися прийшов. Батько сказав: “Досить, бовдуре, на моїй шиї висіти-одружуйся та чіпляйся на жінчину”.

Василь

Так ти, значить свататися прийшов?

Стецько

Вгадали.

Марія

А старости ж твої де?

Стецько

Вгадали.

Я їм самогону дав, то вони сидять десь під сіном.

Василь

Нічого, ми й без старостів обійдемося. ( До Оксани). Неси, донько, те, що йому положено. Оксана (до Стецька): Ти тільки очі закрий. (Виносить йому гарбуза, накритого рушником

Стецько

А це дуже приємно

Оксана

Відкрий очі - побачиш

Стецько

Ой який чудовий! Стільки каші можна зварити! (Виходить

Марія

Який же він дурний, і як земля таких носить.(Стук у двері) З криками влітає баба Палажка. Баба Палажка. Люди добрі! Що мені на світі божому робить! Не можна мені через бабу Параску не то, що на селі вдержаться — не можна через неї на світі жити: набріхує на мене, як скажена собака* бігає по дворах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. Чого тільки вона на мене не понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, ще й до того відьма. (Піднімає очі й руки догори).

Господи милостивий та милосердний! І що я людям заподіяла? Вже насилу душа моя держиться в тілі.-/ Я не знаю, що вже далі буде. Не можна мені не то, що на селі вдержатись—не можна мені вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мені скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину голову!

(Відходить до Марії, дівчат, продовжує лаяти.) Баба Параска (худа, висока, з синяком під оком, хустка набік). Ой люди добрі! Що мені на світі божому робити? Не можна залихими сусідами на селі вдержатись! Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та й вибирайсь на кубанські степи! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею; отже ж зачепить! Якби я під землёю лежала, вона б мене капосна, і там знайшла б. А я собі на лихо вдалась добра. Хоч я трохи й сліпа на одне око (доторкується до синяка), але добре бачу, де, що діється. Свята вона та божа! До церкви ходить, богу молиться. Знаємо, яка вона свята! Йде з церкви^ то ще за селом роззявить рота, ладна

всіх поїсти, ще за селом аж язика висолопить — та вже й ладна лаятись. Сидить вона мені от тут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й мандруй на кубанські степи.

(Побачили одна одну.)

Пар ас к а. Ага, так це ти, капосна, мого підсвинка зв'язала!,

П а л а ж к а. Ах ти сяка-така! Бодай твоє порося вовки з'їли, і бодай ти вечора не діждала, як твій підсвинок та поїв же мою цибульку.

Пара с к а. А бий тебе божа сила! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли! П а л а ж к а. Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою {бере кочергу) гай на Сибір піду: і я пропаду, але йти пропадеш!

(Кидається до Параски)

Пара с к а. Подивись лишень на свою морду, яка вона стала од злості, синя, як буз!

П а л а ж к а. А в тебе зелена, як гарбуз!

Марія. (підходить). Та годі вже сваритися .Помиріться та йдіть собі з богом,бачите ми тут сватів чекаєм.

(Обидві замовкають.)

П а р а с к а. Цур йому, дожилися,що всі сусіди на кутку сміються.

Па л а ж к а. Атож! Як почне хтось сваритися, так і говорять: «О, як Параска з Палажкою».

Обіймаються з словами «Кумасю, серденько».

Пара с к а. Ходімо, Палазю, додому, годі людей смішити.

(Виходять обнявшись).

Оксана

Ой, мамо, я так хвилююся! І чому Петра так довго немає?

(Чути потрійний стук у двері)

Марія

Василю, Василю, либонь старости йдуть!

Василь

І сам чую й бачу. Оксано, швидше до печі! Та старанно колупай!

( Знову потрійний стук)

Василь

Господи милосердний! Дай моїй донечці доброго чоловіка, за її добрість пошли їй щастя!

( Втретє потрійний стук)

Василь (перехрестившись)

Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи.

(Заходять двоє старостів з хлібом і пляшкою, наречений)

Василь

Що ви за люди й відкіля?

Староста 1

Перш дозвольте нам поклонитися, слово добре сказати та хліб від нас прийнять.

Василь

Хліб Святий приймаємо, а вас послухаємо. А з якого царства ви, якого государства?

Староста 2

Ми є люди німецькі, а йдемо в землі турецькії. Ми собі ловці, удалі молодці. Раз пішли на полювання та й зустріли на вороному коні оцього князя (Петро кланяється). І каже нам князь: “Бачив я отут куницю, трохи не красну дівицю. Поможіть, піймайте, десять городів вам дам і скирту хліба”.

Староста 1

А нам, ловцям-молодням, тільки цього і треба. Сьогодні рано встали та зразу й на слід напали. Пішов наш звір у ваш двір, і з двору до хати, тепер бажаємо його спіймати. Певно, наша куниця –у вас у хаті красна дівиця. Нашому слову кінець, а ви зробіть нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю вашу красну дівицю.

Василь

Бачити, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили, дочку пристидили, що скоро піч зовсім повалить. Дочко! Годі лишень колупати, чи немає чим цих ловців-молодців пов’язати?

(Оксана стоїть, колупає піч)

Марія

Чи чуєш, Оксано, що батько каже? Іди ж, іди та давай чим людей пов’язати. Чи може нічого не придбала та з сорому піч колупаєш?

(Оксана заносить на тарілці рушники і кладе їх хрест-навхрест на хліб, перехрестилась перед іконою, батькові тричі поклонилася, матері руку поцілувала. Потім пов’язала рушник старшому старості, далі іншому)

Марія

А тепер, доню, і нареченому хустку пов’яжи. Та слухай його, та шануй. (Оксана в’яже хустку на руку Петрові).

Василь

Гляди ж, зятю! Жінку свою бий і уранці, і ввечері, і встаючи, і лягаючи, і за діло, і без діла. Не справляй їй ні плаття, ні одежі, дома не сиди, таскайся по шинкам та чужим жінкам. То з жінкою та діточками якраз підете у старці.

Марія

А ти, дочко, мужичку не спускай і ні в чому його не поважай. Коли дурний буде, то поїде у поле до хліба, а ти йди в шинок, пропивай останній шматок, пий, гуляй, а він хай голодує. Та і в печі ніколи не клопочи – нехай павутинням застелиться піч, от вам і уся річ. Ви не маленькі, самі розум

Маєте і як вам жити, знаєте.

Староста 2

За таку науку строгу поклоніться батькам в ноги.

(Молоді кланяються. Потім вони сідають на посад).

Староста 1

Що ви хотіли-те ми зробили. Староста 2

А за ції речі дайте нам горілки. Батьки, просимо милості на хліб, на сіль і в сватання.

Староста 1

Ну що ж, Оксано, ріж хлібину в знак згоди.

Староста 2

Діло зроблено.

(Стук в двері. Заходять дівчата).

Дівчина 1

Дай Боже вам вечір добрий!

Дівчина 2

Ще завидна запросила Оксана нас на сватання.

Оксана

А ми оце зібралися з Петром на вечорниці. Пішли з вами.

Староста 1

Ідіть молоді та гуляйте, бо вже недовго вам залишилось. А ми тут з батьками дещо обговоримо.










Краткое описание документа:

Сценарій з народознавства на тему:

“Українське сватання”

 

Мета. Ознайомити учнів  з обрядом сватання. Розвивати інтерес до народних звичаїв та розвитку творчих  здібностей.

Виховувати любов до української пісні та танцю.

 

Обладнання.  Святково прибрана хата.

                             

Ведуча

 

                                Добрий день, шановні наші друзі,

                                Любі гості, що прийшли до нас,

                                Щирі хазяї, що готували

                                Цей святковий урочистий час!

                                Не буває свята без нагоди,

                              Тож повинні ми про це сказать.

                               Всі зібрались в цьому залі

                               Сватання відсвяткувать.

 

 ( Українська хата. Стоїть піч, лави. За столом сидить Оксана. Дія відбувається на сцені.

Оксана

Так хвилююся. Домовилися з Петром, що він старостів сьогодні зашле.

(Стук у двері)

Це, напевне, вони і є.

                                                          (Заходить Стецько)

Стецько

Добрий день, Оксано. Приймай гостей.

Оксана   (всплеснувши руками)

Стецько! Чого тобі?

Кажи швидше та йди звідси, бо ніколи  мені –гостей чекаю!

Стецько

Яких таких гостей?

Оксана А тобі яке діло Стецько

Велике. Ти ж дружина моя майбутня, я мушу все знати

                                                                                                                                               Оксана

Ти що, Стецько, з глузду з’їхав? Що ти таке говориш? Та я краще олії з мухами нап’юся,  ніж з заміж за тебе піду!

Стецько

Не підеш, значить.

Оксана

Не піду!

Стецько

Чи ти дурна,  чи  з воза впала? У мене ж і воли, і свині, і корови. Та й сам я хлопець хоч куди козак-глянь, яке пузо, а шляпа яка..

(Оксана сміється. Заходять батьки Оксани, Василь та Марія)

Марія

Що тут трапилося, доню?

Василь    (до Стецька)

А ти, прихвосню, що тут робиш?

Стецько

Женитися прийшов. Батько сказав: “Досить, бовдуре, на моїй шиї висіти-одружуйся та чіпляйся на жінчину”.

Василь

Так ти, значить свататися прийшов? Стецько

Вгадали.

Марія А старости ж твої де? Стецько

Вгадали.

Я їм самогону дав, то вони сидять десь під сіном.

Василь

Нічого, ми й без старостів обійдемося. ( До Оксани). Неси, донько, те, що йому положено. Оксана (до Стецька): Ти тільки очі закрий. (Виносить йому гарбуза, накритого рушником

Стецько

А це дуже приємно

Оксана

Відкрий очі - побачиш

Стецько

Ой який чудовий! Стільки каші можна зварити! (Виходить

Марія

Який же він дурний, і як земля таких носить.(Стук у двері) З криками влітає баба Палажка.                                                            Баба Палажка. Люди добрі! Що мені на світі божому робить! Не можна мені через бабу Параску не то, що на селі вдержаться — не мож­на через неї на світі жити: набріхує на мене, як скажена собака* бігає по дворах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться. Чого тільки вона на мене не понабріхувала! Я сяка й така, і носата, і губата, і горлата, і задрипана, ще й до того відьма. (Під­німає очі й руки догори).

Господи милостивий та милосерд­ний! І що я людям заподіяла? Вже насилу душа моя держиться в тілі.-/ Я не знаю, що вже далі буде. Не можна мені не то, що на селі вдержатись—не можна мені вже на світі жити. Люди добрі! Благословіть мені скоропос­тижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину голову!

(Відходитьдо Марії, дівчат, продовжує лаяти.)                                                                                                                             Баба Параска (худа, висока, з синяком під оком, хустка набік). Ой люди добрі! Що мені на світі божо­му робити? Не можна залихими сусідами на селі вдержатись! Хоч зараз спродуйся, пакуйся — та й вибирайсь на кубанські степи! Але ніхто мені так не допік аж до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов'ї­ха. Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею; отже ж за­чепить! Якби я під землёю лежала, вона б мене капосна, і там знайшла б. А я собі на лихо вдалась добра. Хоч я трохи й сліпа на одне око (доторку­ється до синяка), але добре бачу, де, що діється. Свята вона та божа! До церкви ходить, богу молиться. Зна­ємо, яка вона свята! Йде з церкви^ то ще за селом роззявить рота, ладна

всіх поїсти, ще за селом аж язика ви­солопить — та вже й ладна лаятись. Сидить вона мені от тут у печінках. Я ж кажу: хоч зараз пакуйся та й ман­друй на кубанські степи.

(Побачили одна одну.)                                                             

Пар ас к а. Ага, так це ти, капосна, мого підсвинка зв'язала!,

П а л а ж к а. Ах ти сяка-така! Бодай твоє порося вовки з'їли, і бодай ти ве­чора не діждала, як твій підсвинок та поїв же мою цибульку.

Пара с к а. А бий тебе божа сила! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли!    П а л а ж к а. Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочер­гою {бере кочергу) гай на Сибір піду: і я пропаду, але йти пропадеш!

(Кидається до Параски)

Пара с к а. Подивись лишень на свою морду, яка вона стала од зло­сті, синя, як буз!

П а л а ж к а. А в тебе зелена, як гар­буз!

Марія. (підходить). Та годі вже сваритися.Помиріться та йдіть собі з богом,бачите ми тут сватів чекаєм.       

(Обидві замовкають.)   

П а р а с к а. Цур йому, дожилися,що всі сусіди на кутку сміються.

Па л а ж к а. Атож! Як почне хтось сваритися, так і говорять: «О, як Па­раска з Палажкою».

Обіймаються з словами «Кумасю, серденько».       

Пара с к а. Ходімо, Палазю, додо­му, годі людей смішити.

(Виходять обнявшись).  

Оксана Ой, мамо, я  так хвилююся! І чому  Петра так довго немає?

(Чути потрійний стук у двері)

Марія

Василю, Василю, либонь старости йдуть!

Василь

І сам чую й бачу. Оксано, швидше до печі! Та старанно колупай!

                                                    ( Знову потрійний стук)

Василь

Господи милосердний! Дай моїй донечці доброго чоловіка, за її добрість пошли  їй щастя!

                                             ( Втретє потрійний стук)

Василь  (перехрестившись)

Коли добрі люди та з добрим словом, то просимо до господи.

(Заходять двоє старостів з хлібом  і пляшкою, наречений)

Василь

Що ви   за люди й відкіля?

  Староста 1

Перш дозвольте нам поклонитися, слово добре сказати та хліб від нас прийнять.

Василь

Хліб  Святий  приймаємо, а вас послухаємо. А з якого царства ви, якого государства?

Староста 2

Ми є люди  німецькі, а йдемо в землі турецькії. Ми собі ловці, удалі молодці. Раз пішли на полювання та й зустріли на вороному коні оцього князя (Петро кланяється). І каже нам князь: “Бачив я отут  куницю, трохи    не красну  дівицю. Поможіть, піймайте, десять городів вам  дам і скирту хліба”.

Староста 1

А нам, ловцям-молодням, тільки цього і треба. Сьогодні рано встали та зразу  й на  слід напали. Пішов наш звір у ваш двір, і з двору до хати, тепер бажаємо його спіймати. Певно, наша куниця –у вас у хаті красна дівиця. Нашому слову кінець, а ви зробіть нашому ділу вінець. Віддайте нашому князю  вашу красну дівицю.

Василь

Бачити, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили, дочку пристидили, що скоро піч  зовсім      повалить. Дочко! Годі лишень колупати, чи немає чим цих ловців-молодців пов’язати?

                                               (Оксана стоїть, колупає піч)

Марія

Чи чуєш, Оксано, що батько каже? Іди ж, іди та давай чим людей пов’язати. Чи може нічого не придбала та з сорому піч колупаєш?

 (Оксана заносить на тарілці рушники і кладе їх хрест-навхрест на хліб, перехрестилась перед  іконою, батькові тричі поклонилася, матері руку поцілувала. Потім  пов’язала рушник старшому старості, далі  іншому)

Марія

А  тепер, доню, і нареченому хустку пов’яжи. Та слухай його, та шануй. (Оксана в’яже хустку на руку Петрові).

Василь

Гляди ж, зятю! Жінку свою бий і уранці, і ввечері,  і встаючи, і лягаючи, і за діло, і без діла. Не справляй їй  ні плаття, ні одежі, дома  не сиди, таскайся по шинкам та чужим  жінкам. То з жінкою та    діточками  якраз  підете у старці.

Марія

А ти, дочко, мужичку не спускай і ні в чому його не поважай. Коли  дурний буде, то поїде у поле до хліба, а ти йди в шинок, пропивай останній шматок, пий, гуляй, а він   хай голодує.  Та і в печі  ніколи не клопочи – нехай  павутинням застелиться піч, от вам і уся річ. Ви не маленькі, самі розум 

Маєте і як вам жити, знаєте.

 Староста 2

За таку науку строгу поклоніться батькам в ноги.

(Молоді кланяються. Потім вони сідають на посад).

Староста 1 Що ви хотіли-те ми зробили.                                                                                                                    Староста 2

А за ції речі дайте нам горілки. Батьки, просимо милості на хліб, на сіль і в сватання.

Староста 1

Ну що ж, Оксано, ріж хлібину в знак згоди.

Староста 2

Діло зроблено.

                                     (Стук в двері. Заходять дівчата).

Дівчина 1

Дай Боже вам вечір добрий!

Дівчина 2

Ще завидна запросила Оксана нас на сватання.

Оксана

А ми оце зібралися з Петром на вечорниці. Пішли з вами.

Староста 1

Ідіть молоді та гуляйте, бо вже  недовго вам залишилось. А ми тут з батьками дещо  обговоримо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Автор
Дата добавления 26.04.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров539
Номер материала 497271
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх