Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Классному руководителю / Рабочие программы / Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі

Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі

  • Классному руководителю

Поделитесь материалом с коллегами:

 

Сценарій


Шевченкові твори сяють, мов ясні зорі

Мета. Ознайомити з життєписом великого сина українського народу Т.Г. Шевченка. Вчити дітей добирати необхідний матеріал з літератури. Працювати над розвитком їх активного мовлення – виробляти в учнів уміння зв’язно висловлювати свої думки. Розвивати їх акторські здібності в декламуванні віршів. Продемонструвати красу і чарівність Шевченкового слова. Виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет.

Оформлення: Святково прибрана світлиця. Портрет Тараса Шевченка, рушники серветки. Фотовиставка про життя і творчість Кобзаря. Виставка його творів ілюстрації. Хлопчики і дівчата у вишитих сорочках і блузках. Біля портрету - слова; що є епіграфом свята:


І мене в сім'ї великій,

В сім'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.


Звучить пісня на слова Т. Шевченка "Думи мої".


ВЕДУЧИЙ. Минуло вже багато років з дня народження славного сина України, але в багатьох українських родинах ви бачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він - як член сім’ї , як найдорожча людина. 
Учень: У нашій хаті на стіні 
Висить портрет у рамі 
Він дуже рідний і мені, 
І татові і мамі. 
Він стереже і хату й нас, 
Він знає наші болі. 
Я добре знаю – це Тарас, 
Що мучився в неволі. 
Такий ріднесенький - дивись 
Він мов говорить з нами, 
Він на портреті мов живий, 
Ось - ось і вийде з рами. 
Ведуча: В день народження Т.Шевченка дорослі і діти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні, вшанувати великого Кобзаря. 

Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик).

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

Мати: Так, синочку, правда.

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі?

Мати: Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, ве­ликі, а інші ледь видно?

Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила.

Мати: Старайся, мій хлопчику.

Ведуча: березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім'ї селянина-кріпака народився Тарас Шевченко.

Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

Ведучий: Восьмилітнього Тараса батьки віддали до дяка в "науку". За най­меншу провину карав він своїх учнів різками.

Учень: Ти взяла мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

До п'яного дяка в науку.

"Учися, серденько, колись

З нас будуть люди", ти сказала.

Ведуча: Та недовго тривала Тарасова "наука". Несподіване горе випало
на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.
Учень: Там матір добрую мою

Ще молодую ~ у могилу

Нужда та праця положила.

Ведучий: Незадовго після смерті матері в 1825р. помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.


Учень:Там батько, плачучи з дітьми

(А ми малі були і голі),

Не витерпів лихої долі,

Умер на панщині!. А ми

Розлізлися межи людьми,

Мов мишенята. Я до школи 

Носити воду школярам.


Ведуча: Тарас наймитує в школі, а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші "Мені тринадця­тий минало".

(Інсценізація вірша ''Мені тринадцятий минало").

Оксана: Чом же плачеш ти! Ох, дурненький Тарасе. Давай, я сльози ви­тру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, найк­раще за всіх співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем.

Тарас:. Еге ж, малярем.

Оксана: розмалюєш нашу хату.

Тарас:Атож. А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здатний. Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем. Оксана: Авжеж, будеш!

Ведуча: Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї і дитинство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розумним хлопчиком.

Ведучий: Тарас наймитує, а випаде вільна часина читає і малює. Вечора­ми, щоб ніхто не бачив, плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипківського маляра. Згодом пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

Ведуча: Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком, байка­рем Гребінкою, художниками Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінила долю Шевченка. Вони побачили великі здібності юнака і вику­пили його з неволі.

(Діти розглядають альбом і картини Т. Шевченка).

Учень:Так в людському морі

Стрілися брати,

Що зуміли в горі

Щиро помогти.

Викупили друзі,

Вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі?

Біль чому не згас?

Сміливий і щирий

Був Тараса спів.

Він гострить сокири,

Кличе на панів.

Ведучий: За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати.

Ведуча: Незважаючи на заборону, Шевченко писав вірші і ховав їх за халя­вою чобота. Тепер цю книжку називають захалявною. Поет писав:

0 думи мої! О славо злая!

За тебе марно я в чужому краю

Караюсь, мучуся... але не каюсь!..

Учні читають вірші Т. Г. Шевченка

«Садок вишневий коло хати…», «Доля», уривки з поеми «Катерина».

Ведучий: А зараз ми проведемо вікторину: «Чи знаєте ви твори Шевченка?»

Неначе сонце засіяло,
неначе все на світі стало
моє... лани, гаї, сади!...
І ми, жартуючи, погнали
 
Чужі ягнята до… (води).

Дивлюсь, аж світає,
край неба палає,
соловейко в темнім гаї
 
сонце… (зустрічає).

Не називаю її раєм –
 
тії хатиночки у …(гаї).

Тече вода з-під явора
яром на долину.
Пишається над водою
червона… ( калина).

На панщині пшеницю жала,
втомилася; не спочивать
 
пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина …( годувать).

Садок вишневий коло хати,
хрущі над вишнями гудуть,
плугатарі з плугами йдуть.
співають ідучи …(дівчата).
Влиху годину,
якось недавно довелось
мені заїхать в …(Україну).
Учні співають пісню "Зоре моя вечірняя".

Учень: І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Ведуча: березня 1861 р. Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Тіло Т. Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

(Звучить фрагмент пісні "Реве та стогне Дніпр широкий").

Ведучий: І дорослі, і діти шанують геніального українського поета, ху­дожника, борця за волю народу і завжди пам'ятатимуть його заповіти.

(На картках слова під номерами, діти стають по-порядку, одна дитина читає)

Т.Шевченко залишив нам заповіт:

«Учітесь, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Учениця:Я - маленька українка,

Вісім років маю.

Про Тараса Шевченка

Вже багато знаю.

Він – дитя з-під стріхи,

Він — в подертій свиті,

Він здобув нам славу, як ніхто на світі.

А та наша слава

Не вмре, не загине.

Наш Тарас Шевченко 

Сонце України.

(Дорослі і діти виконують "Заповіт").

Автор
Дата добавления 21.01.2016
Раздел Классному руководителю
Подраздел Рабочие программы
Просмотров100
Номер материала ДВ-365462
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх