Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Технология / Конспекты / Система уроків з трудового навчання за варіативним модулем «Технологія обробки деревини»
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 24 мая.

Подать заявку на курс
  • Технология

Система уроків з трудового навчання за варіативним модулем «Технологія обробки деревини»

библиотека
материалов




Система уроків з трудового навчання

за варіативним модулем «Технологія обробки деревини»

на прикладі виконання проекту

«Виготовлення візитівки»






Виконав: учитель-методист трудового навчання

Колесник Анатолій Васильович





Описание: Фото0077



























Урок №1

Тема. Деревина як конструкційний матеріал. Технологічні властивості деревини. Пиломатеріали.

Мета:

навчальна - засвоєння знань про породи деревини та її будову, сортамент, виготовлення шпону, фанери, ДВП, ДСП та їх призначення; формування умінь здійснювати вибір матеріалу для виготовлення виробу, розраховувати його необхідну кількість.

розвиваюча - розвивати пам'ять, увагу, кругозір, логічне та технологічне мислення.

виховна - виховувати інтерес до праці, бережливе ставлення до обладнання та інструментів.

Профорієнтація: технолог з обробки деревини.

Об'єкт праці: візитівка.

Обладнання: зразки візитівок, дошки (чорнові заготовки для виробів), лінійки, штангенциркулі.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття


  1. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

  1. Мотивація навчальної діяльності.

Під час виготовлення даного виробу, а саме підставки для візиток ви будете виконувати багато технологічних операцій. Здобуті знання та вміння можуть стати вам у нагоді в повсякденному житті. На сьогоднішньому занятті ми більш поглиблено ознайомимося з конструкційним матеріалом та способом його відбору і розрахунку необхідної кількості. Це потрібно для того, щоб наш виріб був не лише міцним, гарним та функціональним але й мав помірні витрати. Для цього необхідно навчитись розраховувати матеріал, з якого він буде виготовлятись.

  1. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

  1. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом бесіди з’ясовують такі питання):

  1. Які параметри потрібно враховувати при виборі заготовок для виготовлення столярних виробів?

  2. Які властивості деревини вам відомі?

  3. Що вам відомо про вади деревини?

  4. Яку документацію необхідно мати для виготовлення деталей?

Що вам відомо про професію людей, які мають справу з обробкою деревини? Заслуховування підготовленого учнем виступу про професію «Технолог з обробки деревини».

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

  1. Вивчення нового матеріалу.

1) Деревина - один із найпоширеніших і найдоступніших природних матеріалів. Вона легко піддається обробці. Вироби з неї мають красивий зовнішній вигляд. її застосовують у будівельній, хімічній, вугільній промисловості, сільському господарстві. Дерево складається з трьох основних частин — коріння, стовбура та крони.hello_html_4c86d8e5.jpg

Найцінніша частина дерева — стовбур. Якщо розпиляти його поперек волокон, тобто зробити поперечний розріз, буде добре видно шарову будову деревини — багато кілець. Щороку на стовбурі утворюється одне річне кільце, тому, полічивши їх, можна визначити вік дерева.

Найбільше зовнішнє кільце — кора, її зовнішній корковий шар оберігає дерево від ушкоджень і несприятливих погодних умов,

При поздовжньому, розпилюванні стовбура точно посередині — радіальному розрізі — річні кільця мають вигляд смуг. Якщо ж розпиляти стовбур убік від серцевини — зробити тангентальний розріз — то отримаємо гарний малюнок, утворений річними кільцями. Він називається текстурою деревини.

2) Кожна порода деревини має свій колір, запах і текстуру. За текстурою досить легко визначити породу дерева. Наприклад, у хвойних порід річні кільця на поперечному розрізі помітніші, ніж у листяних.

Породи деревини також різняться за механічними та технологічними властивостями. Однією з головних властивостей деревини є її міцність. Технологічні й механічні властивості деревини також пов'язані між собою. Наприклад, тверді породи деревини важче піддаються різанню, ніж м'які, волога-деревина може проводити електричний струм, а суха ні, тверді породи деревини краще проводять звук, ніж м'які, тощо. Механічні й технологічні властивості деревини обов'язково враховуються при виготовленні виробів. Наприклад, для виготовлення меблів застосовують деревину, яка має красивіший природний рисунок на розрізі й водночас високу міцність; музичні інструменти виготовляють із твердих порід деревини, яка добре проводить звук: скриньки, столове приладдя, різні прикраси краще виготовляти з м'яких порід деревини із красивим природним рисунком.

Міцність деревини при стисканні вздовж її волокон більша, ніж упоперек них, а розколюваність навпаки: краща вздовж волокон, ніж упоперек них. Цю властивість враховують при улаштуванні стояків, кроквин та інших елементів будівель.

Однією з основних фізичних властивостей деревини є вологість. Щойно зрізане дерево має вологість близько 50 %. Це означає, що на кожні 100 г абсолютно сухої деревини припадає 50 г води. Тобто 100 г абсолютно сухої деревини при вологості 50 % має масу 150 г.

Для виготовлення виробів використовують деревину невисокої вологості, її сушать у спеціальних сушарках. Наприклад, деревинні матеріали для виготовлення меблів повинні мати вологість, що не перевищує 12 %, а для вікон, дверей - не більше 15 %.

4) Деревинні матеріали виготовляють поздовжнім розпилюванням колод на спеціальних верстатах - пилорамах. У результаті цієї технологічної операції отримують пиломатеріали.

За формою і розмірами поперечного перерізу пиломатеріали поділяють на бруси, бруски, дошки, обаполи, шпали.

Бруси - пиломатеріал завтовшки і завширшки понад 100 мм. Залежно від кількості пропиляних сторін вони бувають дво-, три- і чотирикантові.hello_html_m62d66311.jpg

Бруски - обрізний пиломатеріал завтовшки до 100 мм і завширшки не більше подвійної товщини.

Дошки - пиломатеріал, товщина якого до 100 мм, ширина - більша за подвійну товщину. Дошки бувають необрізні, обрізні, обрізні з тупим обзолом, обрізні з гострим обзолом.

Обапол - бокові частини колоди, зрізані при поздовжньому розпилюванні.

Шпали - обрізні й необрізні пиломатеріали для залізничних і трамвайних колій.

Зазначені види пиломатеріалів у деревообробній промисловості називають сортаментом.

VІ. Вступний інструктаж.

  1. Ознайомлення з вимогами до підставки для візиток.

  • Виріб повинен у цілому відповідати запланованим функціональним характеристикам, тобто бути придатним до використання.

  • Виріб не повинен мати скошених або сколотих деталей, має бути естетично привабливим. Відсутність добре помітних подряпин чи ушкоджень, які

операцій обпилювання чи шліфування наждачним папером.

  • Виріб має відповідати встановленим габаритним розмірам.

  1. Ознайомлення з часом на виготовлення виробу.

На виготовлення виробу дається небагато часу: якщо рахувати сьогоднішнє заняття першим, то на восьмому потрібно вже здати споектований виріб, провести його захист, з використанням проектної документації, і отримати тематичний бал.

  1. Повідомлення завдань на заняття: розв'язати технологічні задачі; визначити габаритні розміри деталей виробу; скласти технологічну карту на виготовлення об'єкта праці; підібрати чорнові заготовки для виготовлення виробів.

VIІ. Практична робота

  1. Обґрунтувати доцільність виготовлення підставки для візиток (відносно його практичного використання).

  2. Які види з'єднань найкраще використати при складанні деталей?

  3. Запропонувати нескладні способи збільшення довговічності, які б відповідали естетичним вимогам.

  4. Визначити габаритні розміри деталей виробу.

  5. Складання технологічної карти. Учні виступають в ролі технологів при складанні технологічної карти на виготовлення візитівки. Вони пропонують власні варіанти послідовності операцій технологічного процесу, зазначають, які інструменти й пристрої застосувати для цього.

VIІI. Поточний інструктаж

  1. Корегування роботи, яку виконують учні.

  2. Контроль за дотриманням правил безпечної праці під час роботи з деревиною.

ІХ. Заключна частина

Рефлексія.

  1. Чи можна скористатися розглянутими сьогодні знаннями в повсякденному житті? Де і за яких умов це можна зробити?

  2. Мотивація й виставлення оцінок.

  3. Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом, повторити правила безпечної праці під час ручного пиляння і стругання деревини, під час роботи на токарному верстаті з обробки деревини. Підготувати повідомлення про професію «Конструктор-дизайнер» .





Урок №2

Тема. Технічне конструювання. Масштаб, типи ліній, нанесення розмірів, ескіз, креслення.

Мета:

навчальна - засвоєння знань про етапи проектування, ескіз, технічний опис, макет, креслення, типи ліній, нанесення розмірів, застосування масштабу, умовні позначення шаблони;

розвиваюча - розвивати окомір, точність під час виконання графічних зображень;

виховна - виховувати основи культури праці.

Об'єкт праці: візитівка.

Профорієнтація: конструктор-дизайнер.

Обладнання: зразки візитівок, дошки (чорнові заготовки для виробів), інструменти для розмічання.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття


І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

На попередньому занятті ми з вами віднайшли форму майбутнього виробу. Але цього недостатньо, щоб отримати готову візитівку. Треба також, знати її розміри, кількість деталей, матеріал, з якого вона буде виготовлятись тощо. Вказані відомості необхідно відобразити на папері, і згідно з ними виготовити модель. В конструюванні існують певні правила, за якими виконують зображення та наносять розміри. Ці правила обумовлені розподілом праці – проектування виробу здійснює конструктор, а його виготовлення технолог, робітник тощо. Отже мають бути спільні правила, за якими технолог міг прочитати всі графічні відомості про об’єкт, який спроектований іншою людиною - конструктором. Оволодіваючи цими правилами ви будете ознайомлюватися з тими знаннями, які застосовують технологи, конструктори, дизайнери – фахівці, що працюють над створенням різноманітних технологічних об’єктів. Без графічної грамоти ми не зможемо виконати креслення майбутнього виробу або прочитати таке креслення чи ескіз, щоб виготовити свій майбутній виріб.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

ІV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом бесіди з’ясовують такі питання):

  1. Що таке об’єкт технологічної діяльності?

  2. Які вимоги ставлять до об’єкту, який конструюють?

  3. Що таке ергономічність? Технологічність?

  4. Що таке функціональність?

  5. Що вам відомо про професію людей, які мають справу з конструюванням, створенням виробів? Заслуховування підготовленого учнем виступу про професію «Конструктор-дизайнер».

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

    1. Вивчення нового матеріалу.

1) У виробничих умовах процес проектування виробів як правило відбувається у чотири стадії.

Перша стадія – формулювання завдання.

Проектування починають з певних вимог, яким повинна відповідати конструкція в експлуатації. Ці вимоги оформляють як технічне завдання, в якому вказують призначення і область застосування об’єкта.

Друга стадія. Розробка ескізного проекту.

Його часто називають ескізним пошуком. Дизайнер (художник-конструктор) часто застосовує метод фантазування виконуючи декілька ескізних замальовок майбутнього виробу.

Третя стадія – технічний проект.

Технічний проект містить більш конкретну технічну характеристику виробу і коротку пояснюючу записку, в якій наводяться дані розрахунку і техніко-економічні показники виробу. У ході розробки технічного проекту конструктори ведуть розрахунки, наприклад, тепловий, динамічний, на міцність та інші. Визначають геометричну форму і основні розміри вузлів і основних (несучих) деталей.

Четверта стадія - так зване робоче проектування, в якому розробляються креслення деталей і робочі складальні креслення.

Для виготовлення більш простих моделей в умовах шкільної майстерні, ми будемо спиратись у нашій роботі на чотири етапи проектування:

- підготовчий;

- конструкторський;

- технологічний;

- заключний;

На першому підготовчому ми з’ясуємо завдання над яким будемо працювати. На другому (конструкторському) розв’яжемо це завдання (застосовуючи ескізне або художнє конструювання) і розробимо конструкцію виробу.

На третьому будемо виготовляти спроектований виріб відповідно до розробленого ескізу або креслення. І нарешті заключний етап – це остаточне випробування об’єкту, оформлення і захист проекту.

2) Таким чином у процесі проектування застосовують наступні види графічної документації: ескіз, технічний опис, макет, креслення, шаблони.

Зображення на кресленні виконується за певними правилами і звичайно із застосуванням креслярських інструментів. На практиці конструктори на початковій стадії створення об’єкту використовують креслення, виконані в окомірному масштабі від руки, без креслярських інструментів. Такі креслення називають ескізами. Вони призначені для одноразового використання на виробництві.

До проектної документації додають певні відомості (технічний опис): короткий опис об’єкта, принцип його дії, коротке обґрунтування прийнятих конструкторських рішень.

Ескізний проект (друга стадія проектування) не завжди дає повне уявлення про майбутній технічний об’єкт. Тому під час проектування на цій стадії часто застосовують макетування. Макет виробу, який конструюють, може виготовлятися в певному масштабі або в натуральну величину.

3) Наочне зображення – це зображення, на якому, як і на рисунку, показано видимими три боки предмета. Проте на відміну від рисунка лінії, паралельні на предметі в натурі, у цьому разі залишаються паралельними між собою і на зображенні. Якщо таке зображення доповнити розмірами, то за ним можна виготовити нескладний предмет.

Наочні зображення, виконані від руки, на око, без точного додержання розмірів предмета, називають технічними рисунками.

Кресленням називають документ, який містить зображення предмета та інші відомості, потрібні для виготовлення і контролю цього предмета.

У конструкторських бюро і проектних організаціях виконують величезну кількість креслень. Копії з креслень, виконаних в одному місці, розсилають багатьом підприємствам країни. Креслення можуть друкуватись в технічних виданнях – книгах, журналах.

Уявіть собі, що було б, якби кожний інженер або кресляр виконував креслення по-своєму, не додержуючи єдиних правил. Такі креслення були б незрозумілими для інших. Щоб уникнути цього прийняті і діють єдині правила (стандарти) „Єдиної системи конструкторської документації”, які встановлюють однакові правила виконання й оформлення креслень та інших конструкторських документів.

При виконанні конструкторських документів застосовують лінії різної товщини. Кожна лінія має своє призначення.

Суцільна товста основна – лінія для зображення видимих контурів предмета. Товщина такої лінії – від 0,6 до 1,5 мм.

Штрихова лінія. Її застосовують для зображення невидимих контурів предмета. Штрихова лінія складається з окремих штрихів однакової довжини. Довжина кожного штриха – від 2 до 8 мм. Відстань між штрихами в середньому 1-2 мм. Товщина штрихової лінії у два-три рази менша за товщину суцільної товстої.

Штрих пунктирна лінія. Якщо зображення об’єкта, який конструюють симетричне на ньому проводять вісь симетрії. Для цієї мети застосовують штрих пунктирну тонку лінію. Ця лінія ділить зображення на дві рівні частини. Вона складається з довгих тонких штрихів (довжиною від 5 до 30 мм) і коротких штрихів між ними. Відстань між довгими штрихами 3-5 мм. Товщина як у штрихової лінії.

4) На практиці доводиться виконувати зображення дуже великих деталей, як наприклад, окремих деталей літака, корабля, автомашини, і дуже малих – деталей механізму годинника, деяких приладів тощо.

Зображення великих деталей можуть не вміщуватися на аркушах стандартного формату. Малі деталі, які часом ледве помітні неозброєним оком, не можна накреслити в натуральну величину наявними креслярськими інструментами.

Тому в кресленні зображення великих деталей зменшують, а малих збільшують порівняно з дійсними розмірами.

Масштаб – це відношення довжини відрізка на кресленні до довжини відповідного відрізка в натурі, виражене певним (абстрактним) числом.

Існують такі масштаби:

Зменшення: 1:2; 1: 4; 1: 10 та ін.;

Натуральна величина: 1:1;

Збільшення: 6:1; 4:1; 10: 1.

Для виконання нашої практичної роботи найкраще брати масштаб 1:1.

Треба пам’ятати, що в якому б масштабі не виконувалось зображення, розміри на кресленні наносять дійсні, тобто ті, які повинна мати деталь у натурі.

VІ. Вступний інструктаж.

  • роздаю картки-завдання з виробами-аналогами;

  • нагадую: ми з вами можемо надати нашому виробу будь-якої форми (можете пригадати як виглядає візитівка, яку ви бачили в літературі або магазині і запропонувати власний варіант)

  • необхідно уявити образ свого виробу і відтворити його на малюнку.

    1. Практична робота

        • Розробити декілька художніх замальовок майбутнього виробу;

  • Виконати креслення спроектованого виробу;

  • Перенести креслення деталей виробу на заготовки.

    1. Поточний інструктаж

• якщо протягом декількох хвилин відчувається інертність у роботі дітей, роблю власні замальовки на дошці

ІХ. Заключна частина

Рефлексія.

  1. Чи можна скористатися розглянутими сьогодні знаннями в повсякденному житті? Де і за яких умов це можна зробити?

  2. Мотивація й виставлення оцінок.

  3. Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом, оформити креслення деталей виробів. Підготувати повідомлення про професію «Столяр» .



Урок №3

Тема. Відомості про сучасні методи обробки деревини. Основні технологічні операції (випилювання, пиляння, обпилювання та шліфування)

Мета:

навчальна - закріплення знань і вмінь виконувати пиляння, обпилювання та шліфування деревини ручним інструментом;

розвиваюча - розвивати окомір і точність, навички роботи столярним інструментом;

виховна - виховувати прагнення дотримуватися правил безпечної праці, виробничої і технологічної дисципліни, економне ставлення до матеріалу.

Об'єкт праці: візитівка.

Профорієнтація: столяр.

Обладнання: зразки візитівок, дошки (заготовки для виробів), інструменти для пиляння та шліфування..

Тип уроку: комбінований


Хід заняття


І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Уміння, які ви отримаєте на цьому уроці можуть стати вам у нагоді не лише для реалізації вашого проекту, але й для виконання тих робіт, які завжди є необхідною умовою успішного ведення домашнього господарства. Крім того, виріб буде якісним та конкурентноспроможнім, якщо він буде мати належний естетичний та привабливий вигляд. Для цього його піддають остаточній обробці: обпилюванню, шліфуванню та оздобленню. Сьогодні ми ознайомимося з обпилюванням та шліфуванням виробу.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

ІV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом «мікрофон» з’ясовують такі питання):

  1. Перерахуйте операції (у відповідній послідовності), які необхідно виконати під час виготовлення вашого проекту.

  2. Що спільного, на вашу думку, в різальній частині столярних інструментів?

  3. Що вам відомо про професію людей, які мають справу з конструюванням, створенням виробів? Заслуховування підготовленого учнем виступу про професію «Столяр».

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

    1. Вивчення нового матеріалу.

1) Найпоширеніший спосіб обпилювання деревини – різання. Всі без виключення різальні інструменти мають робочу частину у формі клина. Діючи на деревину клин відокремлює від заготовки частинки у вигляді тирси. Найпоширеніші види різання деревини є пиляння, стругання, довбання, свердління, точіння. Для різання деревини застосовують багато різноманітних ручних різальних інструментів: пилки (лучкові), ножівки звичайні та викружні, рубанки, напівфуганки та фуганки, долото, стамески, ножі, свердла. hello_html_m5bb31ff1.pnghello_html_2b7750c.jpghello_html_2b7750c.jpg

Пиляння прямолінійних контурів на заготовках з фанери й ДВП виконують столярними ножівками з дрібними зубами, а пиляння криволінійних контурів – викружними пилками (лобзиком, якщо товщина фанери не перевищує 5 мм).

2) У шкільній майстерні обробку деревини починають з пиляння її столярною ножівкою. Столярна ножівка складається з полотна 1. На одному з боків полотна насічено зуби 2 в формі клина. Ручка 3 кріпиться до полотна ножівки заклепками. Є спеціальні ножівки для поперечного а, поздовжнього в і мішаного пиляння - б. Зуби ножівки для поздовжнього пиляння краще ріжуть деревину у здовж волокон. Зуби ножівки під час її руху по лінії пиляння знімають дрібну стружку, яку в)називають тирсою. В ході пиляння стружка виштовхується з пропилу. Щоб ножівка не застрявала в пропилі, треба розводити її зуби., і стежити, щоб вони були добре загострені. hello_html_m672419c2.jpg

3) Столярні вироби, особливо з фанери, що мають криволінійні обриси, неможливо випиляти столярною ножівкою, як це є у нашому випадку з кухонною дошкою. У таких випадках користуються лобзиком. Він складається з металевої рамки 3 і станка з ручкою. На станку є два затискачі – верхній 2 і нижній 4, в яких зубчиками до низу кріпиться пилочка 1. Описание: Копия Технічна праця 001

4) При виготовленні багатьох столярних виробів з поверхні заготовки знімають шар деревини за допомогою різального інструменту – рашпіля.

Рашпіль – це металевий загартований брусок певного профілю з великою кількістю гострих горбиків – насічок. Насічки за формою являють собою клин. Цими насічками і зрізають шар деревини.. Рашпілем знімають нерівності після пиляння, обробляють різні уступи й отвори, а також криволінійні поверхні, тобто виконують чорнове зачищення деталі.

У столярній справі для обробки деталей із твердих порід деревини використовують також напилки, які за формою схожі на рашпілі, але відрізняються від них насічкою.

Столярні вироби зачищають (після процесу обпилювання) шліфувальною шкуркою. Шліфувальна шкурка – це цупкий папір або тканина з наклеєним абразивним порошком. Абразивний порошок являє собою подрібнений камінь (наждак) або порошкоподібне скло. Залежно від величини зерен абразивного порошку є різні номери шліфувальних шкурок. Шкурка з найбільшим зерном робить великі подряпини й знімає великий шар матеріалу. Шкурку з найдрібнішим зерном застосовують перед поліруванням та лакуванням виробів.

VІ. Вступний інструктаж.

У ході демонстрації звернути увагу учнів на такі моменти:

  • лобзик беруть за ручку правою рукою;

  • пересувати лобзик потрібно повільно;

  • заготовку, яку пиляють, міцно притискують лівою рукою до підставки;

  • на згинах контуру фанеру повільно повертають, не припиняючи руху в пропилі;

  • коли пилочка займе потрібний напрям, можна пиляти далі по лінії.

    1. Практична робота

1.Випиляти лобзиком заготовки для виробу та відшліфувати їх за допомогою шліфувальної шкурки.

    1. Поточний інструктаж

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

  • лобзик тримати перпендикулярно до заготовки;

  • під час роботи сидіти прямо;

  • станок лобзика повинен рухатись на рівні плеча працюючого;

  • пиляти рівномірно, не натискаючи сильно на пилочку, щоб вона не зламалась;

  • тиск на пилочку може бути таким, як на олівець під час малювання;

  • через кожні 3-5 хв робити перерву для того, щоб пилочка охолола.


ІХ. Заключна частина

  1. Аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаних робіт.

  2. Акцентування уваги на кращих роботах.

  3. Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом, оформити креслення деталей виробів. Підготувати повідомлення про сучасні методи й прийоми різання деревини та професію «Свердляр»



Урок №4

Тема. Відомості про сучасні методи обробки деревини. Основні технологічні операції (точіння деревини, свердління отворів)

Мета:

навчальна - удосконалення знань та вмінь учнів з токарної обробки виробів, свердління отворів у деревині;

розвиваюча - розвивати окомір і точність, навички роботи столярним інструментом;

виховна - виховувати прагнення дотримуватися правил безпечної праці, виробничої і технологічної дисципліни, економне ставлення до матеріалу.

Об'єкт праці: візитівка

Профорієнтація: свердляр.

Обладнання: зразки візитівок, дошки (заготовки для виробів), інструменти для роботи на токарному верстаті по дереву, штангенциркуль, лінійки, плакат «Свердління», інструкція з охорони праці під час роботи на свердлильному верстаті.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття


І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. hello_html_2b7750c.jpg

Пояснюю учням, що свердління це досить поширена операція, володіння якою неодмінно знадобиться їм в майбутньому. Наприклад при свердлінні отворів під різні полички , вішалки і т.д.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

ІV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом бесіди з’ясовують такі питання):

  1. Які ви знаєте процеси обробки деревини?

  2. Що ви розумієте під процесом свердління? Яке його призначення?

  3. Поясніть будову (за допомогою графічної схеми) та принцип дії ручного дриля.

  4. Що ви розумієте під поняттям функціональні показники якості виробу? (це можливість використання, зручність при використанні тощо);

  5. Що вам відомо про професію людей, які мають справу з конструюванням, створенням виробів? Заслуховування підготовленого учнем виступу про професію «Свердляр».

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

    1. Вивчення нового матеріалу.

1) Свердління – один із самих поширених способів одержання отворів різанням. Свердління отворів на виробництві, як правило, автоматизований.

Ріжучим інструментом при цьому є свердло. З допомогою свердла роблять отвори наскрізні (якщо просвердлено всю товщину матеріалу) і ”глухі” (матеріал просвердлений не наскрізь).

Отвори в заготовках деревини просвердлюють центровими, спіральні і ложковими свердлами. Найбільш широко застосовуються спіральні свердла. Описание: Описание: Capture

Найпростіші пристосування, яким приводять у рух свердло, є коловорот. Він складається з колінчастого стержня 3, на якому насаджують дерев’яну ручку 2. На кінці стержня є патрон 4 (або гвинтовий затискач) для закріплення свердла; зверху на ньому – упорна головка 1, якою утримують коловорот у потрібному положенні. Свердло міцно затискують у патроні (гвинтовому затискачі) коловорота.

Частина свердла, що просвердлює отвір у деревині називається робочою. Робоча частина центрового свердла має вигляд лопатки з вістрям – центром.

Під час свердління отворів коловорот треба тримати так, щоб свердло було перпендикулярне до площини деталі. При цьому лівою рукою треба натискувати на упорну головку, а правою обертати коловорот.

Отвір спочатку свердлять з одного боку. Коли центр вістря свердла проникне наскрізь, свердління припиняють і повертають виріб на протилежний бік. Потім вставляють центр свердла в отвір і досвердлюють його. Якщо цього не зробити, то свердло при виході з отвору може відколоти частину деревини і отвір буде зіпсовано.

Заготовки, в яких просвердлюють отвори, повинні бути добре закріплені у верстаку. Тонкі деталі можна свердлити, затискуючи їх по кілька штук.

2) На початку XIX ст. було сконструйовано верстат, механізми якого приводилися в рух за допомогою електродвигуна. Вдосконаленим варіантом цього верстата нині є шкільний верстат з обробки деревини СТД-120М.

На токарних верстатах з обробки деревини виготовляють деталі та вироби, які мають циліндричну, конічну або фасонну форму оброблюваної поверхні.hello_html_m69e0b8f9.png

Токарний верстат СТД-120 М складається з таких основних вузлів: станини 8, передньої бабки З, задньої бабки 7, підручника 6, електродвигуна 1 та клинопасової передачі 2.


  • Працювати на верстаті необхідно у спецодязі, головному уборі та захисних окулярах.

  • Під час роботи на верстаті не тримати при собі зайвих предметів.

  • Прозорий екран захисного пристрою під час роботи має бути опущений.

  • Забороняється відходити або залишати без нагляду ввімкнений верстат.

  • За умови виявлення будь-яких неполадок негайно припинити роботу та повідомити вчителя.

  • Вимірювання розмірів деталей, заміну пристроїв, перевірку надійності кріплення заготовок, а також прибирання треба виконувати після зупинки верстата.

  • Після закінчення роботи верстат вимкнути, очистити від стружки, пилу і бруду; перевірити його справність і змастити мастилом; скласти інструмент у відведене місце для зберігання; показати виконану роботу вчителеві.

3) При роботі на токарних верстатах використовують такі прийоми, як обточування, розточування, підрізання, відрізання.hello_html_53553dc8.png

Процес точіння на токарному верстаті здійснюється внаслідок поєднання двох рухів: руху різання і руху подачі. Надаючи різальному інструменту поступального руху в повному напрямку, отримують певні форми поверхні. При його русі паралельно осі обертання заготовки утворюється циліндрична поверхня, при русі під кутом — конусна, а при перпендикулярному — канавки, уступи.

Швидкість різання залежить від ряду чинників: твердості заготовки, що обробляється, її діаметра, глибини різання. Від них залежить і швидкість обертання шпинделя. З урахуванням цих чинників перед точінням необхідно за допомогою пасової передачі установити певну швидкість. Більша швидкість встановлюється для твердих порід деревини, менша — для м'яких.

VІ. Вступний інструктаж.

Безпосередня робота на верстаті розпочинається з підготовки робочого місця: раціонального розташування матеріалів, інструментів, графічних документів, визначення місця складання оброблених деталей, усунення всього, що може заважати роботі або переміщенню тулуба під час точіння виробу і доступу до пускової апаратури. Потім перевіряють надійність кріплення заготовки, підручника, справність робочого інструмента. Тільки після повної підготовки робочого місця та одержання дозволу вчителя можна приступати до роботи.

    1. Практична робота

1.Виточування шарикових ручок та тримачів-підставок для них(згідно кресленика)

2. Просвердлювання отворів у тримачах та основі виробу (згідно кресленика)

    1. Поточний інструктаж

Під час роботи звертати увагу учнів на те, щоб:

  • Вірно виконувались прийоми точіння та свердління;

  • Дотримувались правил безпечної праці.

ІХ. Заключна частина

  1. Аналіз характерних помилок, загальна оцінка виконаних робіт.

  2. Акцентування уваги на кращих роботах.

  3. Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом. Підготувати повідомлення про сучасні методи й прийоми обробки деревини.




Урок №5

Тема. Складання виробів. Прийоми з’єднання деталей

Мета:

навчальна - засвоєння знань про з’єднання деталей за допомогою цвяхів, клею ПВА. Формування вмінь виконувати підготовку деталей до склеювання, склеювати деталі виробу;

розвиваюча - розвивати точність роботі;

виховна - виховувати акуратність в роботі, елементи наукової організації праці.

Об'єкт праці: візитівка

Обладнання: зразки візитівок, дошки (заготовки для виробів), шліфувальний папір, клей ПВА, кісточки для клею, шматки тканини для зняття клею, струбцини.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття


І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Нарешті ми з вами дійшли до найбільш відповідальної стадії у проектуванні та виготовленні виробу – складанні деталей та їх з’єднання у цілісний виріб. Для того щоб виріб було завершено необхідно знати чим, і як скріплюють окремі деталі, тобто яка технологія (послідовність дій) цього процесу. Якщо одна із стадій цього процесу буде порушена або не виконана, то виріб не матиме запланованої міцності, буде недостатньо придатним для повсякденного користування тощо. Отже ваш виріб не відповідатиме основним показникам якості.

Знання про технологію склеювання деталей можуть, також, стати вам у нагоді під час ремонту домашніх меблів.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

ІV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом бесіди з’ясовують такі питання):

  1. Що таке ескіз та яке його призначення?

  2. Що необхідно зробити, щоб скласти виріб?

  3. Які ви можете запропонувати способи з’єднання вашого виробу?

  4. Заслуховування підготовленого учнем виступу про сучасні методи й прийоми обробки деревини.

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

    1. Вивчення нового матеріалу.

1) Більшість столярних виробів складається з окремих деталей, які з’єднують в основному цвяхами. Цвяхи роблять із стального дроту. Вони бувають різної довжини і товщини.

З’єднуючи деталі виробу, треба пам’ятати, що товщина цвяха повинна бути в 10 раз меншою, ніж товщина деталі, яку прибивають, а довжина – в 2-3 рази більшою. Забивати цвях треба не ближче як за 10 мм від кромки деталі.

2) Дерев’яні деталі склеюють клеями в основному при виготовленні меблів та інших виробів із деревини. Виготовляючи наш спроектований виріб ми використовували найбільш поширений у побутових умовах клей ПВА. Проте на виробництві під час виготовлення меблів застосовують також: столярний, казеїновий, смоляний та інші спеціальні клеї.

Столярний клей виготовляють з кісток, копит, рогів, хрящів та обрізків шкіри тварин. Столярний клей має вигляд коричневих плиток. Якість клею можна визначити за його прозорістю: чим прозоріші плитки, тим вища якість.

Казеїновий клей. Основною складовою частиною цього клею є сухий знежирений сир – казеїн. Його виготовляють із знежиреного молока. Крім казеїну, до складу клею входять гас та спеціальні речовини – антисептики, які добавляють для того, щоб клей не псувався.

Перш ніж склеювати деталі з деревини, треба підготувати їхні поверхні. Поверхня повинна бути шорсткою, тоді клей добре вбирається. На ній не повинно бути пилу або фарби. Приготовлений клей пензлем наносять рівномірно на поверхні деталей, які потім з’єднують і витримують деякий час в спеціальних затискачах – струбцинах. Склеєні деталі обробляють знімаючи рештки клею мокрою ганчіркою (клей ПВА добре розчинюється у воді). Після цього деталі обробляють у місцях їхнього з’єднання шліфувальною шкуркою.

VІ. Вступний інструктаж.

Звертаю увагу дітей на те, що:

  • користуючись ескізним кресленням виробу, необхідно визначити, які сторони деталей необхідно склеювати;

  • у тих місцях де будуть склеєні деталі, їх необхідно зачистити шліфувальною шкуркою або 2-3-ма рухами напилка;

  • якщо зачищення виконувати напилком деталь необхідно затиснути у лещатах або покласти напилок на верстак, і притримуючи його рукою зробити декілька рухів тією стороною деталі, на яку буде наноситись клей;

  • Після нанесення клею деталь витримують 2-3 хв.

    1. Практична робота

  • Виконати з’єднання деталей виробу за допомогою склеювання.

  • Відвести певний час на висихання виробу.

  • Обробити з’єднані деталі виробу після склеювання.


    1. Поточний інструктаж

  • Слідкувати за тим, щоб учні дотримувались правил безпечної роботи;

  • при стисканні деталей струбцинами вчасно знімати рештки клею шматками вологої тканини.


ІХ. Заключна частина

Рефлексія:

  1. Як ви скористаєтесь практично знаннями про різні види клеїв – ПВА, казеїновий, столярний?

  2. Який з них, на вашу думку, найбільш зручний для використання?

  3. Які труднощі у вас виникали під час виконання практичної роботи?

  4. Як надалі ви будете планувати цю роботу з врахуванням вказаних труднощів?

Заключна частина:

  • відзначення кращих робіт учнів

  • прибирання робочих місць

  • Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом.











Урок №6

Тема. Остаточна обробка виробу. Оздоблення виробів.

Мета:

навчальна - формування знань про процес та прийоми оздоблення; формування вмінь виконувати оздоблення лакуванням та фарбуванням дерев’яних виробів;

розвиваюча - розвиток естетичного смаку;

виховна - виховувати акуратність та організованість, виконавчу дисципліну.

Об'єкт праці: візитівка

Обладнання: зразки візитівок, пензлі, баночка, лак або фарба, підкладна дошка, наждачний папір.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття


І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Лакування чи фарбування виробу надзвичайно необхідна частина в технології виготовлення будь-якого виробу. Сьогодні ми з вами будемо лакувати (фарбувати) виріб. Набуті знання та досвід роботи стане вам у нагоді під час ремонтних робіт в домашньому господарстві.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

ІV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом бесіди з’ясовують такі питання):

1. Які найбільш суттєві недоліки має деревина як матеріал?

2. Подивіться уважно на будь-які вироби з деревини: вікна, двері, меблі, іграшки. Якого вони кольору? Чому вони мають такий колір?

3. Як на вашу думку для чого це роблять? Чи захищає таке фарбування деревину від псування?

4. Чи потрібно захистити виріб від псування?

5. Як ви пропонуєте це зробити?

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

    1. Вивчення нового матеріалу.

1) Потрібна якість остаточної обробки столярних виробів залежить від їх призначення. Так, ящики для посилок, інструментів, цвяхів тощо цілком досить обробити рубанком. Різні підставки для приладів, ослінчики, дешеві меблі тощо фарбують, більш дорогі лакують. Але є чимало таких столярних виробів, зовнішні поверхні яких обробляють особливо старанно. Це – меблі з дорогих порід деревини, рами до картин, столики до шахів, декоративні речі з різьбленням на деревині тощо.

Після остаточної обробки вироби набувають гарного вигляду. Крім того, плівка фарби або лаку захищає вироби від зволожування, розтріскування, розклеювання від дії сонячних променів, а також від грибків та шкідників. Чим краще оброблено поверхню виробу тим краще він зберігається.

Розрізняють такі види оздоблення виробів з деревини:

  • столярна обробка (прозора);

  • полірування;

  • обробка-імітація;

  • художньо-лицьове;

  • малярне фарбування (непрозоре фарбування).

Для малярного фарбування користуються клейовими, олійними та емальовими фарбами. Вікна, двері, меблі (кухонні, столові, лікарські, шкільні та ін.), які треба періодично мити, а також спортивний інвентар фарбують олійними фарбами. Спочатку виріб готують до фарбування, для чого поверхню зачищають шліфувальною шкуркою в ручну або на спеціальних шліфувальних верстатах.

Якщо застосовують масляні фарби, то виріб покривають здебільшого двома-трьома шарами фарби. Перший шар наносять більш рідкою фарбою, а другий – густішою.

Олійні емалі дуже чутливі до зміни температури та вологості, від яких вони швидко псуються.

Нітроемалі вологостійкі. Їх наносять тільки розпилювачами, тоді як олійні фарби та емалі можна також наносити пензлями.

VІ. Вступний інструктаж.

Пояснити послідовність виконання роботи:

  • на підкладну дошку поставити виріб і баночку з лаком;

  • пензлем нанести шар лаку на внутрішню, а потім на зовнішню поверхню виробу;

  • після просушування нанести ще один шар лаку й поставити деталь для остаточного сушіння

  • покласти пензель у баночку з водою і прибрати робоче місце, вимити руки з милом.

    1. Практична робота

Лакування (фарбування) виробу.

    1. Поточний інструктаж


  • звернути увагу учнів на те, що рух пензля повинен бути спрямований від середини виробу до його країв, а не навпаки:

  • акцентувати увагу учнів: неможна наносити занадто великий шар лаку (фарби) – він повинен триматись на поверхні виробу, а не збігати із стінок виробу цівкою.

ІХ. Заключна частина

Рефлексія:

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового ви дізналися на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

Заключна частина:

  • відзначення кращих робіт учнів

  • прибирання робочих місць

  • Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом.


Урок №7

Тема. Контроль якості, економічне обґрунтування виробу.

Маркетингові дослідження

Мета:

навчальна - формування знань про види витрат та процес економічного розрахунку виробу;

розвиваюча - розвивати економічне мислення, увагу.

виховна - виховання любові до праці, допитливість та наполегливість.

Об'єкт праці: візитівка

Обладнання: папір, калькулятор.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття

І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. hello_html_2b7750c.jpg

Відомо, що у будь-якій цивілізованій країні рівень її промислового розвитку оцінюється не тільки загальним обсягом виробництва, але й показниками його якості, надійності, довговічності роботи деталей та виробів, а також їх економічності. Тож на цьому уроці ми розглянемо і навчимося проводити контроль якості та економічне обґрунтування виробів їх маркетингові дослідження.

Перед виготовленням запланованого виробу необхідно з’ясувати, чи є даний проект економічно вигідним, чи є потреба в заміні окремих конструктивних елементів, технології виготовлення виробу в цілому, використаних матеріалів тощо. Щоб з’ясувати ці питання, проводять експертизу проекту.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

ІV. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

(методом бесіди з’ясовують такі питання):

1. Визначте етапи розробки навчального дизайн-проекту.

2. Яких вимог слід дотримуватися під час добору матеріалів до дизайн-проекту?

(Підведення підсумку по отриманій інформації від учнів)

    1. Вивчення нового матеріалу.

1) Контроль якості виробу

Якість виробу – це сукупність властивостей даного виробу, які визначають придатність його використання за призначенням.

Контролем якості виробу називають кількісну чи якісну, перевірку цих властивостей. До практичних методів контролю якості виробів відносять вибірковий і суцільний контроль якості виробів. Метод вибіркового контролю реалізується на основі руйнівних випробувань незначної кількості виробів, а тому має обмежене застосування. (перевірка на міцність зварного з’єднання)

Під суцільним контролем розуміють, контроль якості всіх виробів, що виготовляються.( перевірка геометричних розмірів, виявлення дефектів за типом порушень.(наприклад, суцільність: тріщини, раковини)

Теоретично якість виробу визначають за формулою:


Кп = Кід – Квідх.мах.

Де: Кп – коефіцієнт якості пропонованого виробу.

Кід – ідеальний коефіцієнт якості виробу (теоретично =1)

Квідх.мах максимальний коефіцієнт відхилення.

Для контролю якості отримані результати записуються до таблиці відповідно до етапів виготовлення і порівнюються

2) Економічне обґрунтування виробу.

До економічного обґрунтування виробу відносять:

А) Визначення собівартості виробу.

Собівартість - це сума витрат на виробництво і реалізацію одиниці продукції. Вона відбиває вартість спожитих фондів (матеріали, що комплектують, амортизації будинків і фондів).

Собівартість - зовнішній показник, тому що від неї залежить прибуток і рентабельність.

Розрахунок собівартості може вироблятися декількома способами:

  1. калькулювання;

  2. укрупнені методи (параметричний, питомих ваг, агрегатний і інші).

В) Визначення енергетичних витрат.

С) Визначення загальних витрат на виготовлення виробу та формування ринкової ціни виробу..

3) Маркетингові дослідження.

Маркетингові дослідження проводяться з метою дослідження ринку збуту певного виробу. Дослідження потреб ринку. Прямі продажі. Одним з найпоширеніших методів маркетингових досліджень є анкетування, яке проводиться з метою визначення купівельної спроможності виробу. Аналіз проведеного анкетування та внесення змін до проекту виготовлення виробу, характеризує поняття маркетингу для виробничої діяльності

VІ. Практична робота

Виконати економічний розрахунок виробу.

    1. Поточний інструктаж

  • Диференційована допомога учням.

  • Дотримання правил техніки безпеки

  • Цільові обходи робочих місць учнів.

ІХ. Заключна частина

Рефлексія:

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового ви дізналися на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

Заключна частина:

  • відзначення кращих робіт учнів

  • прибирання робочих місць

Домашнє завдання: вивчити матеріал за конспектом


Урок №8

Тема. Захист проекту

Мета:

навчальна - виявити рівень теоретичних знань та практичних умінь після вивчення модуля;

розвиваюча - удосконалення уміння демонстрування та опису виробу;

виховна - виховання любові до праці, допитливість та наполегливість.

Об'єкт праці: презентація виробу

Обладнання: технічна документація, комп’ютер.

Тип уроку: комбінований


Хід заняття

І. Організаційна частина.

Привітання, призначення чергових, перевірка присутності й підготовленості учнів до заняття.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Сучасні вимоги до інженера, менеджера, робітника виставляють на перший план не стільки використання набутих навичок та знань а уміння творчо мислити та вміння використовувати ситуацію на свою користь. З досвідом уміння нестандартно, творчо мислити відбувається більш продуктивно. Для розвитку творчих здібностей ми виконували творчий проект. На наступному уроці ви будете захищати свої вироби, тому вам потрібно знати саму суть процесу захисту, а також потрібну документацію (портфоліо проекту) та послідовність подання інформації при захисті.

Набуті знання та уміння можна використати в майбутньому під час розв’язання різноманітних життєвих ситуацій. Оскільки ви розвивали логічне мислення, тренували пам’ять та вирішували прості навчальні завдання.

ІІІ. Оголошення теми й мети уроку.

Дату, тему й назву практичної роботи записую на дошці, а учні — у зошитах. Усно повідомляю мету уроку та завдання.

  1. Вивчення нового матеріалу.

На захист творчого проекту кожен учень готує проектну папку та виріб.

Рекомендований вміст проектної папки

  1. Титульний лист

  2. Зміст

  3. Обґрунтування вибору теми проекту

  4. Фотографія виготовленого виробу

  5. Обґрунтування теми вибраного виробу

  6. Виявлення традицій і тенденцій

  7. Банк ідей і пропозицій. Ескізи альтернативних виробів

  8. Дизайн-аналіз

  9. Обґрунтування виробу та характеристика використаних матеріалів та обладнання

  10. Технологічна частина

  11. Екологічне та економічне обґрунтування проекту

  12. Джерела інформації

Пояснювальна записка повинна бути акуратно оформлена, написана гарним почерком або надрукована з допомогою ПК на аркушах паперу форматом А4. Вона обов’язково повинна вміщувати такі розділи:

  • «Обґрунтування теми проекту»

  • «Конструкція виробу»

  • «Технологія виготовлення»

  • «Технічний опис»

  • «Економічне обґрунтування проекту»

  • «Рекламний проспект»

  • «Використана література»

На титульному листі пояснювальної записки пишуться:

  • назва проекту;

  • прізвище та ім’я учня та вчителя;

  • школа;

  • клас;

  • рік виконання роботи.

На першому аркуші записуються назви розділів з указаними номерами сторінок. Сторінки повинні бути пронумеровані та скріплені.

Приблизний план захисту:

  • Коротка характеристика завдання та вимог до об’єкту проектно-технологічної діяльності.

  • Опис прототипу.

  • Що змінено? З якою метою?

  • Особливості технологічного процесу виготовлення та складання деталей.

  • Особливості оздоблення.

  • Що можна змінити? Що не вдалося?

VІ. Практична робота

За планом, який ви законспектували в зошит розробіть план свого виступу на наступному уроці. Те що ви сьогодні не завершите, будете доробляти вдома..

ІХ. Заключна частина

Рефлексія:

1. Що ми робили на уроці?

2.Що нового ви дізналися на уроці?

3.Чи досягли очікуваних результатів? Що саме вдалося зробити?

Заключна частина:

  • відзначення кращих робіт учнів

  • Домашнє завдання: повторити вивчений матеріал.


24


Краткое описание документа:

Розробка системи уроків з трудового навчання за варіативним модулем "Обробка деревини" на прикладі виготовлення підставки для візитних карток допоможе у підготовці та проведенні занять при роботі за вище вказаним модулем. Вся система уроків підготовлена у вигляді проектної роботи. При виконанні даного проекту учні продовжують ознайомлюватися з основними прийомами обробки деревини, виконання таких операцій як:розмічання, пиляння, свердління, токарна обробка деревини. На закінчення учні проводять технологічні підрахунки, міні-маткетингові дослідження та розробляють рекламу свого виробу.

Автор
Дата добавления 17.11.2014
Раздел Технология
Подраздел Конспекты
Просмотров2073
Номер материала 117223
Получить свидетельство о публикации

Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх