Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Начальные классы / Другие методич. материалы / Стаття "Технологія формування процесу мовлення молодших школярів"

Стаття "Технологія формування процесу мовлення молодших школярів"


До 7 декабря продлён приём заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)

  • Начальные классы

Поделитесь материалом с коллегами:

Підготувала

вчитель початкових класів

Мироненко Л.В.

Технологія формування процесу мовлення молодших школярів

Мовлення важливий засіб спілкування, обміну думками і почуттями між людьми, передачі та засвоєння інформації. З перших днів шкільного життя у дитини виникає потреба у спілкуванні вміння говорити правильно, красиво, логічно.

Розвиток мовлення в дитини ─ це процес оволодіння рідною мовою, умінням користуватися нею як засобом пізнання навколишнього світу, засвоєння досвіду, набутого людством. Мовленнєвий розвиток учня ─ це дуже важлива умова його успішного навчання. Розвиток зв’язного мовлення ─ провідний принцип навчання рідної мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів. Складовою проблеми розвитку мовлення молодших школярів виступає робота над словом, оскільки розвиток мовлення дітей включає в себе роботу: над окремими словами; над словосполученнями і реченнями; над зв’язним мовленням. Засвоєння лексичного багатства мови молодшими школярами не може проходити стихійно. Одним із найважливіших завдань розвитку мовлення учнів початкових класів є керування процесом збагачення словника дітей, упорядкування словникової роботи, нарешті, активізація словника молодших школярів. 

Робота з розвитку мовлення молодших школярів включає такі напрями:

  •  вдосконалення звуковимови учнів і підвищення їхньої мовної культури;

  •  збагачення, уточнення й активізація словникового запасу молодших школярів;

  •  уміння вживати слова у властивому для них значенні, користуватися виражальними засобами мови залежно від ситуації і мети висловлювання;

  •  послідовно і логічно викладати думки;

  • удосконалення граматичного ладу мовлення учнів;

  •  оволодіння нормами українського літературного мовлення;

  • засвоєння найважливіших етичних правил спілкування.

Ці напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування у молодших школярів мовленнєвої компетентності.

Як відомо, методика словникової роботи передбачає чотири основні напрями:

1. Збагачення словника учнів новими словами і розширення його за рахунок нових значень уже відомих лексем.

2. Уточнення словника, яке передбачає пояснення значень слів ─ паронімів, слів -синонімів, антонімів; засвоєння багатозначності, лексичної сполучуваності слів, засвоєння слів ─ омонімів.

3. Активізація словника, тобто переведення слів із пасивного словникового запасу учнів у активний.

4. Витіснення із вживання нелітературних слів, переведення їх із активу в пасив.

Робота над вивченням словникового матеріалу в початкових класах має велике загальноосвітнє і практичне значення. Вивчення її розширює знання учнів про мову, знайомить з одиницею мовлення — словом, є головним джерелом збагачення словника дітей. Словникова робота розвиває увагу учнів до значення і вживання слів, виховує у них потребу у відборі необхідного слова для точного висловлення думки, чуття мови. Через інтерес до слів виховується інтерес до мови в цілому.

У 3-4 класах на уроках української мови учні мають засвоїти списки слів, написання яких відрізняється в російській і українській мовах, однак в українській мові не регулюються певними правилами.

На першому етапі діти знайомляться з новими словами, з'ясовується лексичне значення кожного слова.  Іноді лексичне значення випливає з контексту, і в таких випадках діти можуть зрозуміти значення слова самостійно, без спеціальних роз'яснень. Для слів з предметним значенням пропонується наочне пояснення з використанням самого предмету або малюнку з його зображенням. Зміст абстрактних понять розкривається шляхом стислого словесного тлумачення.  На цьому етапі застосовується прийом відкритого міжмовного зіставлення: в російській мові - в українській мові.

Другий етап - словниково-орфографічні вправи, які  в комплексі спрямовані на стійке засвоєння дітьми правопису, орфоепічну вимову, правильну побудову граматичних конструкцій, активізацію активної лексики та розвиток зв'язного мовлення. На цьому етапі використовуються наступні завдання:

  • різноманітні види роботи з орфографічним словником (постійне звернення до словника сприяє створенню у дітей важливої навички швидко схоплювати правильне написання слів, навички роботи з довідковою літературою);

  • орфографічна робота зі словом (постановка наголосу, виділення зеленим кольором «важкої» літери, звукобуквений аналіз слова, поділ слова на склади і на склади для переносу);

  • підбір спільнокореневих слів, а також словотворення за допомогою префіксів та суфіксів;

  • розбір слів за будовою (у процесі такої роботи учні усвідомлюють значення кожної морфеми в слові);

  • добір до слова синонімів, антонімів, які допомагають передати думку виразно, яскраво;

  • складання словосполучень;

  • робота з деформованими текстами;

  • звертання до витоків слова (знайомство з походженням слів дуже цікаве  для дітей молодшого шкільного віку, сприяє розвитку уваги до мови);

  • різноманітні види роботи з фразеологізмами, загадками, прислів'ями та приказками;

  • розв'язування кросвордів;

  • складання із словом словосполучень, речень, а з групою слів - міні-творів.

  • запис слова у власний словничок з ілюструванням;

  • письмо з пам'яті ;

  • диктанти (попереджувальний, пояснювальний, вибірковий, малюнковий, творчий диктанти, диктант з коментуванням, диктант-переклад), які є активною формою тренувальних вправ і засобом перевірки навичок учнів з правопису.

  • творчі завдання (створення дітьми власних словників за запропонованими темами).

Протягом усього року  вивчені слова повторюються шляхом швидкого промовляння, систематично вводяться у вправи, які виконуються на уроці, до каліграфічних хвилинок, словникових та контрольних диктантів.

До кожного слова було підібрано мовний матеріал за такими розділами: 1) тлумачення слова; 2) вимова слова; 3) походження слова; 4) спільнокореневі слова; 5) синоніми, 6) антоніми; 7) фразеологізми; 8) практичний матеріал (прислів'я, приказки, прикмети, загадки, речення з художніх творів, вірші).

Фразеологія української мови дає багатий матеріал для формування в учнів естетичного чуття, вміння бачити в мові і мовленні прекрасне, захоплюватися ним. Прекрасне закладене у самій природі фразеологізмів, у їх виражальних можливостях, в експресивності фразеологічних одиниць, у доречному їх уживанні в різних стилях мови. 

Прислів’я та приказки – неоціненна скарбниця народної мудрості. Робота з прислів’ями збагачує словниковий запас дитини, вчить аналізувати зміст прислів’їв, сприяє тренуванню пам’яті та впливає на формування особистості учня.
На уроках української мови використовують такі види роботи з прислів’ями:

1)   скласти прислів’я зі слів; 

2)   пояснити написання слів у прислів’ї;

3)   написати твір за прислів’ям;

4)   дібрати прислів’я зі словниковим словом;

5)   дібрати прислів’я з синонімами (антонімами);

6)   дібрати прислів’я – заголовок до тексту;

7)   дібрати прислів’я  з певною частиною мови;

8)   дібрати прислів’я на певну тему.

Всі різновиди роботи, використані на уроках сприяють збагаченню словникового запасу учнів, формують у них мовне чуття, розвивають мовленнєві уміння, виховують інтерес до слова.

Читання ─ один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності школярів, один із важливих засобів формування особистості. Тому так важливо саме в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на школяра. Розвиток мовлення у молодшого школяра виявляється в тому, що в нього виробляється навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання літер та їх поєднань, і перетворення побачених знаків у вимовлені звуки, звукосполучення, тобто у слова. У різних видах і формах роботи з мовленнєвим матеріалом розвиваються логічне мислення і зв’язне мовлення школяра. У цьому процесі основне значення має засвоєння учнями багатьох життєвих і спеціальних термінів та мовних зворотів. Знання навчального матеріалу, наукових термінів і вправляння в їх різноманітному застосуванні ведуть до успішного формування в дітей нових наукових понять. Для цієї роботи потрібна складна розумова діяльність, насамперед аналіз, абстрагування й узагальнення; вона розвиває в дітей гнучкість мислення та мову.

Особливе значення для розвитку мовлення має перехід учнів 2-4 класів до літературного читання. Як наголошує Л.С. Виготський, у процесі читання художніх текстів відбувається не просто засвоєння прочитаного, а усвідомлення свого ставлення до творів мистецтва або формування нових знань через своєрідний діалог між автором і читачем на основі тексту. Тому, опрацьовуючи будь-який жанр художнього тексту на уроці, вчитель, виходячи з рівня розвитку дітей класу, спонукає їх знаходити через форму слова позицію автора, формулювати етичні та естетичні оцінки дійових осіб, ставити себе на місце того чи іншого персонажа, уявно діяти за нього і передавати головний сенс його діяльності через творчу розповідь.

         Кожний навчальний предмет має свій зміст і термінологію, засвоюючи яку учень збагачує словник і розширює розумовий кругозір. На будь-якому уроці вчитель має змогу спеціально розвивати мовлення учнів і збагачувати їхній словниковий запас. Джерелами збагачення словникового запасу учнів стають: сама навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал, наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує у ході розповідей та бесід з учнями.          

Прийом «Ігри-вправи», який застосовую на уроках мови, читання

з метою розвитку мовлення учнів


1. У словах склади великі букви справа наліво і прочитай назви казок.

  1. Валентина, Едуард, Людмила // Раїса, Анатолій, Цезар.

  2. Олена, Любомир, Андрій, Серафим, Ельвіра, Руслана, Коля.

  3. Яна, Наталія, Еліза, Чак, Аліна, Катерина // Едуард, Коля, Данило, И, Григорій.

  4. Катя, Оля, Борис, Олег, Ліда, Олена, Костя.

  5. Адам, Богдан, Артем, Жанна // Арсен, Ніна, Валерія, Іван, Руслан, Алла, Цибуліно.

2. Перестав букви так, щоб утворилося слово.

Одорімп , ірогок, илубяц, ормавк, лубяко, орошав, акачк, сугак, игрт, елв, олнс, імодорп, ігокор, буциля, колуяб, ронаво, какач, сакгу, грти.

3. Читай, «вивертаючи» слова правильно.

1. амам, анар, ашаС, ашаМ, ашан, атав, ашак, афаш, атад, апал, агав, акйам, акйаб, абраф, акшач, акйач, акпап, апмал, атрап, акрам, талас, талах, нажак, сараТ, нараб, акшатп, акравс, йавмарт.

4. Послухай, запам’ятай, відповідай: чи все вірно.

Діти слухають речення й визначають: чи може це бути, якщо так, то коли, де, чому. Якщо ні, то варто доказово пояснити, що це небилиця або нісенітниця.

Випав сніг, Альоша вийшов засмагати.

Хлопчики поїхали в ліс на лижах, щоб збирати суницю.

Жаба розкрила парасольку, тому що пішов дощ.

Горобець приніс дрова, а мишеня затопило піч.

У лісі лунали веселі трелі зозулі.

Кішка колисала мишку й співала колискову пісеньку.

Я дуже здивувався, коли в норі побачив великого жука.

Сьогодні вночі я чув, як скрекотали коники, кувала зозуля,

квакали риби, дзявкали лиси.

Їжачок лазе по деревах, а ведмежа плазує.

Дана вправа націлена на увагу до тексту, свідоме освоєння того, що читають, уміння точно відповідно до задуму побудувати висловлення, осмислено вживаючи те або інше слово.

Виконав навчальні вправи, діти зможуть організувати гру: «Розрізняй билі й небилиці, зауважуй нісенітниці». Матеріал для гри діти підбирають самі.

5. Доповни речення

Учитель вимовляє речення й пропонує дітям збільшити його, послідовно додаючи по одному, два слова, наприклад:

Ми граємо.

Ми граємо у футбол.

Ми граємо у футбол на стадіоні.

Улітку ми граємо у футбол на стадіоні.

Улітку ми граємо у футбол на шкільному стадіоні.

Вправа формує вміння швидко схопити зміст що читає, читати по здогаду, запам'ятовувати, будувати висловлення, використовуючи всі мовні можливості, а також стежити за висловленнями співрозмовника.

На основі цієї вправи можна організувати цікаву й змістовну гру, пам’ятаючи, що речення може складатися з одного слова й нараховувати 40 і навіть більше 100 слів.

6. Закінчи речення.

Учитель починає речення, а діти повинні його закінчити. Передбачається, що можливо безліч варіантів відповідей або всього один випадок, наприклад:

Дівчинка йшла по…

Дівчинка йшла по стежці додому.

Дівчинка йшла по вулиці й несла важку сумку із продуктами.

Ці вправи вчать слухати й розуміти співрозмовника, читати, опираючись на здогад, розуміти складні конструкції й уживати їх у мовленні.

Гра: «Я починаю, а ти закінчуй!» цікава не тільки дітям, але й батькам. Варто запропонувати її для проведення сімейного дозвілля.

9. Гра «Добери слова з однаковими значеннями». 

Тихий – спокійний, врівноважений; 

гарячий – пекучий, жаркий; 

відпочинок – перерва, привал; 

розповідає – розказує, промовляє; 

дивитись – вглядатись; 

говорити – казати, оповідати; 

дорога – шлях, шосе. 






























57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)

Автор
Дата добавления 29.11.2015
Раздел Начальные классы
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров191
Номер материала ДВ-210036
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх