Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / Другое / Другие методич. материалы / Статья по теме самообразования по украинскому языку и литературе "Креативне мислення"
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • Другое

Статья по теме самообразования по украинскому языку и литературе "Креативне мислення"

библиотека
материалов
hello_html_5055c632.gif

Найголовніше завдання виховання та навчання — пробудити в дитині жагу до пізнання. Розвинені навички креативного (від лат. сгеаііо — «творення») мислення дозволяють майбутньому громадянину грамотно ставити власну мету й досягати її. Всебічний розвиток особистості — мета сучасної педагогічної науки. Особливу роль у цьому процесі відіграють уроки української мови та літератури. Відповідно до цього надзвичайно важливою була і залишається діяльність вчителя-словесника.

В основу креативної педагогіки покладені евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об'єктами пізнавальної діяльності є не тільки проблеми і завдання, але й індивідуальний потенціал учнів. Креативна педагогіка — це сукупність теорії, методів, методології пошуку принципово нових рішень (А. Гасанов), яка розглядається як предмет, що забезпечує виховання творчої особистості.

Мета креативної педагогіки:

  • відхід від фактологічних знань, нав'язування, навантаження;

  • створення «технології мислення»;

  • навчання техніки інтелектуальної роботи;

  • формування особистих творчих якостей;

  • підвищення мотивації навчання.

Навчання має бути спрямоване на розкриття внутрішніх ресурсів особистості учня, виявлення вже закладених у ньому потенційних можливостей. Від того, як вчать школяра мислити, залежить, наскільки творчим буде його шлях у подальшому житті. Не знання самі по собі, а їх творче осмислення формують інтелектуальну особистість.

Саме креативність творчого учня (і вчителя) дає змогу постійно шукати і знаходити «вихід із наявної ситуації, долати її, будувати для себе нову з опорою на знання, способи дії, що містить індивідуальний досвід» (/. С. Якиманська).

Розвиток творчих здібностей школяра — важлива і необхідна складова сучасного педагогічного процесу, що вимагає від кожного впевнених знань і вміння зробити вибір. А це вже творчість, яка є і природним обдаруванням, і наполегливою працею, й інтелектом, і моральними якостями. Кожен педагог повинен працювати над тим, щоб навчально-виховний процес став орієнтованим на перетворення обдарованого учня- основного суб'єкта освітнього процесу. Ефективність навчання залежить від уміння вчителя застосовувати оптимальні педагогічні технології, які б проектували креативні (творчі) якості особистості учня: гнучкість розуму, фантазію, натхнення, нестандартність, наявність власної точки зору.

Основний показник дитячих обдарувань — їх креативність, тобто здатність учня до творчого виконання поставлених перед ним завдань. Чимало вчених поділяють цю думку. О. Яковлева розуміє креативність як здатність породжувати оригінальні ідеї, відмовлятися від стереотипних способів мислення. У працях окремих психологів знаходимо тотожне трактування понять «творча особистість» і «креативна особистість». Цілком поділяємо думку С. Сисоєвої про те, що продуктивну творчу активність можна назвати творчою діяльністю, оскільки отриманий результат має новизну та оригінальність. А творча особистість — це креативна особистість, у якої під впливом зовнішніх факторів з'явилися додаткові мотиви, здібності, що сприяють досягненню творчих результатів в одному чи кількох видах діяльності.

Саме тому дослідженнями фахівців у галузі обдарованості та креативності доведено, що під час розробки нових технологій розвитку обдарованої особистості слід враховувати: природні обдарування дитини, роль педагогів у навчанні таких дітей, вимоги до їх знань і потреби суспільства. Сучасні освітні технології пропонують чимало методик щодо розвитку творчого потенціалу школярів. Але головним для кожного вчителя є, на мою думку, прагнення виявляти й розвивати творчі здібності своїх вихованців.

Творча природа професійної діяльності словесника зобов'язує його мати, крім загальнопедагогічних, ще й специфічні креативні якості та здібності. Такий учитель буде чітко усвідомлювати значущість своєї праці і з обдарованими дітьми, що мають літературні здібності, і з усіма іншими учнями класу, в яких він має пробудити бажання творити. Це планомірно призведе до запровадження у роботі різних форм і методів. Загальновідомим є твердження, що виховати творчу особистість може здебільшого талановитий наставник, який сам досягнув певних успіхів у творчій діяльності. Саме вчитель-словесник має захопити учнів прагненням творити, виховати любов до слова, вчити бачити все, що нас оточує, по-своєму, вміти передавати враження й бачення у власних творчих розробок.

Які ж риси характеризують творчу особистість? Креативні властивості індивіда — це стійкі якості, які в комплексі забезпечують творчий стиль його поведінки й діяльності, унікальність способів і результатів, а також готовність до творчих конструктивних перетворень у різних сферах життєдіяльності.

Відомо, що творчу особистість може виховати найчастіше тільки творчий учитель. Важливу роль у творчій діяльності педагога відіграє потреба самоактуалізації в обраній професії, прагнення якнайповніше реалізуватися, навчаючи та виховуючи дітей. Такий учитель передає дітям свої знання і уміння, прищеплює кращі людські якості. Гуманістична спрямованість прані філолога підсилюється специфікою літератури як предмета, що несе величезний людинолюбний потенціал, навчає бачити особистість, розуміти її потреби. Коло інтересів та захоплень креативного вчителя надзвичайно багатогранне, що надає неповторності його індивідуально-педагогічному стилю, зацікавлює дітей, впливає на формування естетичних інтересів молоді. Важливо вміло і вчасно виявити у класі (можливо, в кожного учня) творчі здібності, впливати на їх формування, розвивати в навчальній та позакласній діяльності. Ця робота передбачає використання певних методик, новітніх педтехнологій. Учитель повинен уміти враховувати індивідуальність школяра, шукати шляхи співробітництва, що сприятимуть розвитку особистості дитини, прагнення виразитись через творчість.

Психологи трактують творчість як вищий рівень логічного мислення, що є поштовхом до створення матеріальних і духовних цінностей. Найвище досягнення педагога — виховання індивіда, який володіє високим рівнем знань, має потяг до нового, оригінального. Розвинені навички креативного мислення дозволяють майбутньому громадянинові осмислено діяти в ситуації життєвого вибору, ставити перед собою мету і творчо підходити до її досягнення.

Кожен учитель повинен побачити обдарування дитини, виробити особистий підхід у підборі форм і методів педагогічної діяльності, спрямованих на пошук і розвиток творчих здібностей школярів. Важливу роль відіграє загальна атмосфера в навчальному закладі, створення умов для творчого росту особистості, використання технологій розвивального навчання, технологій творчого виховання, технології «Створення ситуації успіху». Варто знати, що в кожній дитині природою закладено певний творчий потенціал. Завдання педагога — навчити учнів постійно прагнути творчого зростання й самовдосконалення. На виконання цього потрібно спрямовувати і роботу з обдарованими дітьми, структура і методи якої допомагають розвинути і вдосконалити природні нахили та обдарування, а також систематизувати використання стилів і методів педагогічної праці, які сприятимуть розвитку творчості кожного вихованця.

Сучасна концепція національної освіти вимагає від учителя мови і літератури сприяти формуванню національно-мовної особистості, яка характеризується свідомим ставленням до мови, розвиненим мовленням, мисленням, інтелектом, а отже, розвивати в учнів мовленнєву пам'ять, мовне чуття, вміння використовувати мовні одиниці під час складання власних висловлювань в усному та писемному мовленні. На жаль, частина учнів не вміє зв'язно й логічно передавати власні думки, будувати текст, віддає перевагу мовним штампам і «калькуванню» чужих думок, не має образного мислення. Як правило, такі учні мають прогалини у системі практичного застосування орфографічних, фонетичних, морфологічних та синтаксичних одиниць мови.

Щоб мислити творчо, учні потребують цікавої теми. Тому стратегії креативного мислення варто застосовувати на уроках мови і літератури, а особливо на уроках розвитку мовлення. Письмові роботи с потужним стимулом для розвитку творчості. Цей вид діяльності включає: мислення, аргументування пошуку шляхів розв'язання проблем, розмірковування, творче самовираження, нестандартне вирішення. Виявлення й розвиток творчих здібностей перш за все відбувається, звичайно, на уроках мови і літератури, під час яких дитину навчають бачити прекрасне, тонко сприймати навколишній світ, правильно і образно висловлювати думки. Уроки літератури дають вчителеві можливість використовувати чимало форм роботи творчого характеру, щоб активізувати уяву і збагатити словниковий запас школярів. Ця робота повинна починатися ще в початкових класах.

Уже з перших уроків літератури у 5 класі варто пропонувати учням; скласти казку, загадку, закінчити розповідь. Учні із задоволенням уявляють себе героями казок, на прикладах творів Д. Білоуса самостійно складають віршовані загадки.

Ефективним є прийом «усного малювання», коли учням пропонується описати героя твору, почуте чи побачене. Творчість проявляється і в процесі усного переказування. Вміння виділити головне, сприймати твір як єдине ціле — ознака добре розвиненого логічного й творчого мислення. Креативне мислення є інструментом для розвитку мовленнєвих знань, умінь і навичок. Коли учні інтерактивно працюють з будь-якою інформацією, вони вчаться мислити, тренують творче мислення, не помічаючи, що їхнім інструментом є саме мова. Набуті навички вони використовують для розвитку власного творчого потенціалу: чим більше вони знають і вміють, тим легше їм створювати власні творчі продукти.

Робота над словом-образом під час вивчення літературних творів є надзвичайно важливою. Учні вчаться знаходити у текстах різні художні засоби, помічають і розуміють авторські відступи, описи, переживання героїв, мотиви їх вчинків. У старших класах необхідно використовувати завдання, що містять елементи творчого пошуку, порівняння.

Значну роль відіграють нетрадиційні, розвивальні завдання:

  • спостереження над образною мовою твору;

  • складання словників;

  • виділення та пояснення метафор, порівнянь;

  • самостійний вибір теми творчої роботи;

  • висловлення власних спостережень, припущень;

  • порівняльні характеристики героїв;

  • аналіз літературного твору крізь призму сучасності;

написання поетичних творів тощо.





Виконання таких видів роботи має підтримуватись та заохочуватись учителем, адже вони розвивають творчий потенціал кожного учня.

Ефективними у цьому напрямку є уроки-диспути, уроки-подорожі, уроки-конкурси, уроки-телепередачі, уроки розвитку зв'язного мовлення, позакласного читання та літератури рідного краю.

Чому більшість учнів не любить писати твори? Відповідь сформульована часом: на уроці творча робота виступає засобом оцінювання знань. Теми часто не враховують зацікавленості учнів. Крім того, чи не єдиним читачем творчих робіт є учитель, який дає оцінку переважно техніці письма. Автор твору (учень) починає ставитися до цього виду діяльності на уроці як до вправи, а не як до засобу передавання важливих думок, творчого осмислення дійсності. Тому урокам розвитку зв'язного мовлення потрібно приділяти особливу увагу. Тут є можливість застосовувати і колективні, і індивідуальні завдання, а також різні форми кооперативної діяльності на уроці (робота в парах, трійках, малих і великих групах). Всі учні класу можуть підбирати матеріал до певної теми, а творчі діти отримують завдання підвищеної складності (написати власні роздуми з даної теми, поезію, скласти питальник чи вправу для однокласників, готувати матеріали для літературної композиції тощо).

Ефективним видом творчих завдань, що сприяють розвитку мовлення та креативного мислення, стало написання сенканів. Ці короткі міні-твори подекуди нагадують афоризми. Доцільно використовувати цей вид творчих робіт на будь-якому етапі уроку. З допомогою сенканів діти вчаться стисло й образно висловити своє бачення того чи іншого предмета чи явища. Будова цієї роботи така:

  • назва предмета чи явища;

  • слова-означення, які найповніше характеризують назване;

  • його основні дії;

  • ставлення автора до описуваного предмета чи явища;

  • слово-синонім.

Зазвичай цей вид роботи охоче виконують усі учні, особливо ті, хто не любить великих висловлювань на ту чи іншу тему. Приклади учнівських сенканів є переконливим доказом цього.

Під час вивчення різних тем на уроках української мови пропоную учням висловлювати своє ставлення до почутого, складати поетичні твори, роздуми, заперечення.

Розвитку креативності допомагають насамперед уроки. де використовуються творчі й випереджальні завдання, які активізують їх інтелектуальний і творчий потенціал, забезпечують індивідуальний підхід до кожної дитини, розвиток навичок для пошукової діяльності. Наприклад, опрацьовуючи тему «Лексикологія», учні 5 класу активно працюють над вивченням значень фразеологізмів, досліджують сферу їх використання, вчаться користуватись різними видами словників. Особливо подобається робота з вивчення походження власних імен, яку учні із задоволенням оформили як презентацію. Такі завдання спрямовані на виявлення індивідуальних інтересів: діти обирають ті теми для досліджень, які найбільше їм сподобались. На уроках мови проводжу поетичні хвилинки (можна з використанням аудіозаписів), коли учні слухають, «малюють» почуте, самі складають віршовані чи прозові твори. Такі вправи спонукають до творчості, допомагають розпізнати обдарованих дітей.

Говорячи про багатство рідної мови в процесі вивчення синонімів, визначаю бажаючих самостійно складати тематичні словнички до теми «Пори року». У підручнику вміщено синонімічні ряди до окремих слів, тому таке випереджальне завдання виступає як доречне доповнення, веде до збагачення словникового запасу учнів, формує стійкий інтерес до мови та її вивчення.

Під час написання творів-описів природи учні демонструють пошук образних висловів, вчаться використовувати епітети, метафори, активно віршують. Дитячі роботи виразно свідчать, які художні засоби використовували юні майстри слова, відображають внутрішній світ авторів, їх почуття і бачення.

Технологія креативного мислення передбачає виконання вправ розвивального і творчого характеру, які можуть бути запропоновані і на уроці, і в роботі з обдарованими дітьми. Такі нетрадиційні завдання використовую і під час гурткової роботи (у школі вже кілька років проводяться засідання «Клубу любителів рідного слова»).

Розвитку дитячої креативності сприяють різнорівневі домашні завдання та вправи з мови та літератури, наприклад: виконати вправи на вибір, скласти вправу самостійно, написати вірш, міні-твір тощо. Такі завдання допомагають реалізувати творчий потенціал школярів, підвищують інтерес до вивчення предмета.

Психологи стверджують, що найприроднішим видом діяльності є гра. Прикладом ігрової методики, а також одним із методів навчання, що розвиває дитячу креативність, полегшує всебічний розгляд теми, є «кубування». На заздалегідь виготовленому кубику на кожному його боці написана вказівка:

  • Опишіть це.

  • На що це схоже?

  • Чим це відрізняється?

  • Про що не змушує думати?

  • З чого це складено?

-— Це добре чи погано?

Діти люблять підкидати кубик, коли працюють у парах. Охоче ведуть записи своїх міркувань. Варто відводити на цю методику не більше 5—6 хвилин, а наприкінці уроку проводити вибіркову перевірку стосовно запропонованої теми.

З метою навчити учнів вільно мислити на задану тему можна використовувати «Тренування» як одну із методик розвитку креативного мислення. Цей вид роботи може стати заохоченням до процесу письма учнів, які не люблять писати, і допоможе дітям зрозуміти поняття і зв'язки, які вони інколи не можуть усвідомити, працюючи за традиційними формами навчання. Цей вид діяльності, що базується на асоціаціях, краще проводити у невеликих групах. Послідовність роботи така:

  • називається слово або фраза;

  • записуються слова чи фрази, які спадають на думку з обраної теми;

  • встановлюються зв'язки між поняттями.

Для успішного виконання гронування як активної форми вивчення нового матеріалу варто записувати все, що спаде на думку, не дискутувати, вичерпати всі ідеї, встановити якомога більше зв'язків, не замислюватися над правилами орфографії. Учитель повинен строго регламентувати час і, що важливо, також працювати, складаючи своє «гроно», або приєднатися до групи. Протягом вивчення теми можна доповнювати «асоціативний кущ» новими поняттями, встановлюючи нові зв'язки.

Змістовною і розвивальною є робота з використанням запитань за системою Блума, інших інтерактивних форм і методів, добре відомих сучасній педагогіці.

Отже, вчителеві важливо вміти мотивувати творчість школярів, пробуджувати в них бажання діяти нешаблонно, оригінально, цікаво, стимулювати учнів до творчого здобуття знань й уникнення стереотипів та звичних схем діяльності, сприяти становленню самостійної творчості дітей у різних сферах життя. Цей процес багатогранний і тривалий і передбачає взаємодію багатьох чинників у цьому напрямку.

Вчені стверджують, що творчими та обдарованими є майже всі діти, що починають навчання. У розвитку їх здібностей надзвичайно важливим є вміння педагога творчо підійти до розв'язання проблеми, прагнення до вдосконалення відомих і розробки нових методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями, включення їх до активної самостійної дослідницької діяльності. Оволодіваючи сучасними педагогічними технологіями, використовуючи кращі традиції української і зарубіжної освіти, вчитель-словесник може навчити учнів не тільки любити рідну мову й володіти її багатством, а й виховати у кожного з них потребу мислити нестандартно, творчо, пробудити бажання творити красу за допомогою слова і власної креативності.

Нетрадиційні завдання та вправи з української мови та літератури для розвитку креативного мислення школярів

Запропоновані вправи і завдання адресовано тим учителям, які прагнуть працювати творчо, шукають можливості для створення ситуації успіху для кожного школяра Пропонуються нетрадиційні завдання з різних розділів мовознавчої науки. Рекомендується використовувати на уроках рідної мови різноманітні логічні вправи, лінгвістичні завдання, різні види творчих робіт.

Такі вправи допоможуть розвивати мислення і творчі здібності учнів, зацікавлять кожного школяра предметом, виховуватимуть любов до рідного слова.

1. «Німий» диктант

Учням пропонуються картинки з малюнками або світлинами. Завдання учнів — записати слова, що називають зображене. Додатково можна запропонувати поставити наголоси в записаних словах, пояснити їх значення чи орфограми.

2. «Ланцюжок»

Учням пропонується скласти ланцюжок слів до певних понять: 1) логічний; 2) образний.

3. «Малюю музику словами»

Звучить фонограма. Завдання учням: описати мелодію словами (2-3 речення).

4. «Я бачу слово»

Учитель читає текст (можна поезію). Учні заплющують очі, слухають, а потім описують (усно чи письмово) зорові картини, що виникли перед очима.

5. «Я — фотограф»

Завдання учням: описати самого себе, намалювати свій портрет словами («сфотографувати» себе).

6. «Збирачі скарбів»

Завдання учням: скласти словничок (антонімів, синонімів, тематичні, логічні тощо).

7. «Будівничі»

Скласти слова з певною значущою частинкою (наприклад, з префіксом роз-, суфіксом -н- тощо).

8. «Мислитель»

Складання сенканів до різних понять. Обмін творчими доробками у парах чи групах.

9. «Пограємось у слово»

Робота виконується парами: один учень записує іменник, а інший добирає до нього прикметник тощо.

10. «Письменники»

Робота в малих групах. Учні складають тексти, в яких всі слова починаються з однієї літери.

11. «Археологи»

До запропонованих понять дібрати такі синоніми або асоціативні слова, які належать до пасивної лексики (історизми або архаїзми).

12. «Подаруй мені слово»

Завдання: до запропонованого тексту дібрати заголовок.

13.«Запитання в подарунок»

Учням пропонується запитати у когось із однокласників щось за темою уроку.

14. «Розмалюй моє речення»

На дошці записані непоширені речення. Учні повинні їх доповнити другорядними членами речення.

15. Гра «Мовний етикет»

Завдання для роботи в групах: озвучити 1) вітання, 2) прощання, 3) запрошення, 4) побажання.

16. «Народна мудрість»

Доповнити прислів'я, розкрити їх значення (можна методом «Мікрофон»):

Слово не горобець:... (вилетить — не піймаєш).

Гостре словечко... (коле сердечко).

[від солодких слів... (буває гірко).

Від теплого слова — ... (і лід розмерзає).

Слово старше... (за гроші).

Менше слів... (більше діла) та ін.

17. «Слово в малюнку»

Фарбами зобразити почуте:

У мові — чари барвінкові,

Аж сяють барви веселкові (Д. Білоус)

Ти наше диво калинове,

Кохана українська мово (Д Білоус)

Як парость виноградної лози

Плекайте мову

(М. Рильський)

18. «Розфарбую слово»

Дібрати епітети (означення) до записаних на дошці слів: мова, пісня, Україна, мрія.

19. «Урок людяності»

Завдання: у тактовній формі вказати на неправильну поведінку уявному скупому (ледареві, вередливому).

20. «Фантазери»

Яке ім'я хотів би мати? Чому? Записати пестливі форми цього імені.

21. «Неповторність поезії»

Робота в групах: скласти за аналогією акровірші про зиму і літо.

Високе небо кличе журавлів. Останнє листя сумно так жовтіє. Самотня квітка сяє на вікні — Елегій час, і суму, і надії. На землю дощ спускає пелену. І в холод йдемо та ждемо весну.

Весело й дзвінко продзвенів струмок. Енергій сонця й квітів не зловити. Співає все, трава — немов вінок. Надіється, кохає, хоче жити, Окрилюється серце і співа. Юнь трав і неба знову розцвіла.

22. «Ми поети»

Скласти поезії за певними римами (роботу можна виконувати в парах).


23. «Ювеліри»

Написати твори-мініатюри, речення в яких складалися: І) лише з граматичних основ; 2) лише з дієслів; 3) лише з підметів тощо.

24. «Детективи»

За намальованими на дошці схемами побудувати речення, зробити їх синтаксичний розбір.

25. «Заговори, щоб я тебе побачив»

Обмін думками, мріями, побажаннями, враженнями (можна методом «Незакінчене речення»).

26. «Хто більше?»

Скласти із запропонованими словами якнайбільше речень. (Слова: земля, дорога, мама.)

27. «Об'єднай»

Скласти одне речення, в яке ввести слова ліс, ялини, мешканці, (Під час перевірки «позичити» в друга цікаве.)

28. «Поясни»

За обмежений час пояснити лексичне значення даних слів: орбіта, земля, Земля, горизонт.

29. «Шукачі пригод»

Вигадати якнайбільше пригод, які б передували закінченню тексту:

«...І ось, нарешті, берег. Усі, хто був у човні, поглядами і словами підтримували один одного. Здавалось, все закінчилось». (Роботу варто проводити в трійках або малих групах.)

30. «Давайте похвалимось»

Описати 2—3 реченнями щось, чим пишаєтесь, можете похвалитися. Обмінятися записами з сусідом за партою.

31. «Оптимісти та песимісти»

До запропонованого предмета чи явища поставити контрастні запитання:

  • Чим це добре?

  • Чим це погано?

32. «Оповідання-ланцюжок»

У групах перший придумує речення, а кожний наступний додає своє, щоб разом утворилося коротке змістовне оповідання (тему може запропонувати вчитель або самі учасники групи).

33. «Словникові сходинки»

Пропонується пограти у відому гру зі словами (кінцевий звук попереднього слова стає початком наступного: школа — альбом — метро олівець — цап парта...).

34. «Пошукова робота»

У записаному на дошці (або з підручника) тексті назвати відсутні частини мови, скласти з ними речення.

Припорошений пилюкою степ збігає на південь і стигне там голубим маревом.

35. «Асоціації»

Учитель диктує слова, а учні повинні записати слова-асоціації. Наприклад: школа — діти, ялинка — Новий рік, пташка небо тощо.

Село, літо, хліб, канікули, мелодія, квітка, клас, сонце, сад, хмарина, соловейко, дівчина.

36. «Проклади місток»

Об'єднати поняття, щоб «допомогти» уявному казковому персонажу перейти через річку.



Чесний

подовження

Боротьба

вживання апострофа

Спросоння

подвоєння

Обов'язок

уподібнення

Осінній

спрощення

37. Хто більше»

Учитель швидко читає слова. Учні за обмежений час записують ті, які вдалося запам'ятати.

Серпанок, веселка, ясир, небокрай, берегиня, марево, вірність, водограй, сніговій, подаяння, сумління, суцвіття.

38. «Я знаю, що я знаю»

Під час словникового диктанту учні записують слова утри колонки: 1) знаю; 2) не знаю.; 3) вагаюсь.

По-нашому, силоміць, абихто, де-не-де, хтозна-куди, якось-то, рік у рік, дещо, сам на сам, кінець кінцем, віч-на-віч.

39. «Конструктор»

Утворити із літер запропонованого вчителем (однокласником) слова якомога більше інших слів (селянство, непереможність, бібліотека тощо). Завдання виконується парами або малими групами.

40. «Зігріймо слово»

Серед названих чи записаних на дошці слів назвати «теплі».

Посмішка, неспокій, сонечко, квітка, хитрість, погорда, ромашка, неприязнь, доброта, допомога, зрада, любов, мелодія, ненависть.

41. «Початківці»

Здогадайтесь, які прикметники (слова інших частин мови) пропущено у віршованих рядках, запишіть поезію у своєму варіанті:

Ой, була в лелеки

Хата...

Та спиляли люди

Явора на дрова.

Як палало...

... тіло,

Із очей...

Дві сльози злетіло.

(І. Дикань)

42.«Вдячність»

На основі почутої у виконанні вчителя «Молитви до мови» Катерини Мотрич учні складають власне звертання-подяку до рідної мови(вид письмової роботи довільний: сенкан, міні-твір, роздум тощо)

43. «Знайди сусіда»

Записати синонімічні слова до поданих фразеологізмів з довідки:

Пекти раки

Прикусити язика

Замилювати очі —

Як риба у воді

Тридев'ять земель —

Зарубати на носі —

Кров з молоком

Пускати півня —

Довідка: підпалювати, добре, здоровий, запам'ятати, замовкнути, червоніти, обманювати, далеко.

44. «Дешифрувальник»

Розшифрувати прикметники, записати їх, визначити «зайве» слово (роботу варто проводити парами):

Аясн, езанел, овтаж, икшора, ирйищ, елнез, насрек, іелб, аранг, кащар, ашовд, чужда.

45. «Будівельники»

Утворити дієслова, використовуючи префікси і суфікси, вказати спосіб творення:

Ви , пере , на , воз , ати, я-ти, ну-ти, ся, від ся, по ува-ти, роз ся.

46. «Майстри слова»

Написати міні-усмішку, яка складалася б тільки з дієслів (завдання виконується у довільних групах).

Смачна картопля.

Скопала, посадила, пополола, обгортала, викопала, раділа, зібрала, сховала, дістала, начистила, варю, пахне, обідаємо, смакуємо.

47. «За вікном»

Починати урок варто, звертаючи увагу дітей на красу довкілля, особливості певної пори року. Наприклад (читає вчитель):

Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,—

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чисто, незрадливо, , Усе, як є — дорога, явори,

Усе моє, все зветься — Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

(Л. Костенко)

Після прочитаних рядків можна запропонувати учням написати твір-мініатюру на одну із тем: «Стою собі, задивлена в природу», «Самі на себе дивляться ліси, розгублені від власної краси», «Заплакали дощі над світом посивілим», «Спасибі, земле, за твої щедроти».

48. «Подумай»

Творчий словниковий диктант: записати дані визначення одним словом:

  • Прислівник, який означає день, коли відбувається розмова

  • Прикметник чоловічого роду, що є антонімом прикметника твердий.

  • Неозначена форма дієслова, синонім до дієслова забувати.

  • Дієслово доконаного виду, утворене за допомогою префікса їхати.

  • Присвійний прикметник чоловічого роду, утворений від дієслова їхати.

49. «А ти знаєш?»

Пояснити (усно) значення слів, записаних на дошці або запропонованих учителем:

Абориген, бра, ностальгія, аграрний, табу, фауна, фатальний, агресивний тощо.

50. «Павучки»

Слова з протилежним значенням з'єднати , а слова,близькі за значенням :

Безсердечність

Жорстокість

Байдужість

Доброта

Чуйність

Сердечність

Шлях

Ліс

Кам'яниця

Хата

Дорога

Діброва

Гай

Провідним девізом моєї педагогічної діяльності є слова французького філософа Б. Паскаля: «Учень не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити».

Проблема, над якою працюю звучить так: «Формування креативної компетентності учнів на уроках української мови та літератури».

Актуальність досвіду

Актуальність обраної теми визначена, у першу чергу, соціальним замовленням, бо саме творча особистість може бути конкурентоспроможною в сучасному світі, саме цілісна, духовно багата, креативна людина спроможна по-справжньому керувати майбутнім, лише така особистість може впевнено подивитися в обличчя новому.

Тому мета моєї роботи як учителя — пробудити учня до творчості, розвинути свідоме ставлення до навчання, прагнення до саморозвитку, самовдосконалення, створити сприятливі умови для виховання й навчання самодостатньої креативної особистості, яка не загубиться на складних життєвих шляхах.

Законодавчою основою для реалізації досвіду є Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) (2003), якою передбачене формування покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний, духовно світоглядний вибір, такими що матиме необхідні знання, навички, компетентності для інтеграції з суспільство на різних рівнях, здатним до навчання упродовж життя.

Наукова основа досвіду

У роботі керуємося науково-теоретичним досвідом з цієї проблеми О. Савченко, Н. Бібік, С. Бондар, М. Єрмакова (компетентнісний підхід до навчання); О. Пометун, Л. Пироженко (інтерактивні технології); Л. Виготського, А. Леонтьєва. Л. Рубінштейна (психологічні-аспекти творчості); А. Макаренка, П Сковороди, В. Сухомлинського. С. Русової (розвиток творчих здібностей дітей у процесі виховання); досвідом практичної діяльності вчителів української мови та літератури О. Малько, С. Миронюк, С. Ралькіної.

У Радянському Союзі в період 1970-1990 рр. були запропоновані різноманітні класифікації компетентностей, що визнані педагогічною спільнотою. О. Бондаревська, А. Деркач І.Зимня, Н. Кузьми на, А. Маркова, М. М'ясищев, А. Палферова, Л. Петровська та інші автори використовують поняття «компетентність» і «компетенція» як для опису кінцевого результатів навчання, так і для опису різноманітних рис особистості, притаманних їй чи набутих у процесі здобуті освіти.

Поняття «компетентність» у психолого-педагогічній літературі остаточно не визначене й у більшості випадків його вживають інтуїтивно. Сьогодні не існує однозначного розуміння поняття, структури й видів компетентності. Н. Алмазова визначає компетенцію як знанні і вміння у певній сфері людської діяльності, а ком петентність — як якісне використання компетенції. Інше визначення компетентності дав М. Нечаєв. Це досконале знання своєї справи, сутності виконуваної роботи, складних зв'язків, явищ і процесів, можливих способів і засобів досягнення поставлених цілей. Н. Тализіна, Н. Печенюк, Л. Хіхловський, В. Шадриков, Р. Шакуров, В. Шепель та ін. зазначають, що поняття «знання», уміння», «навички» неточно характеризують поняття «компетентність», бо компетентність включає володіння знаннями, уміннями, навичками и життєвим досвідом.

Теоретичне підґрунтя реалізації компетентнісного підходу в мовній освіті закладено в працях таких відомих лінгводидактів, як Л. Мацько, М. Пентилюк, О. Глазова, А. Нікітіна, С. Караман та ін.

Слово «компетентність» походить від латинського слова сотреіет (сотреіепШ), що в перекладі означає «належний», «здібний».

Компетентність — це певна сума знань особи, які дозволяють їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу авторитетну думку.

Компетентний означає обізнаний у певній галузі, той, що має право за своїми знаннями або повноваженнями робити або вирішувати що-небудь, судити про щось.

Згідно з визначенням Міжнародного департаменту стандартів для навчання та освіти поняття компетентності визначене як спроможність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок та відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, що підлягають досягненню певних стандартів у галузі професії або виді діяльності .

Поняття «компетенція» та «компетентність» часто плутають.

Компетенція — не коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, у яких ця особа має знання, досвід.



































Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Автор
Дата добавления 18.09.2015
Раздел Другое
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров374
Номер материала ДA-051487
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх