Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / История / Другие методич. материалы / Тренинг для учителей истории "Современный урок истории. Моделируем урок вместе."

Тренинг для учителей истории "Современный урок истории. Моделируем урок вместе."



Осталось всего 4 дня приёма заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)


  • История

Поделитесь материалом с коллегами:

Сучасний урок історії. Моделюємо урок разом

(Тренінгове заняття для вчителів історії)

08.04.2014 м.Ясинувата




Мета тренінгу:

  • розширити знання педагогічного колективу про сучасні форми і методи навчання і на основі цієї інформації формувати в педагогів навички ефективної взаємодії з учнями;

  • підтримати педагогічні пошуки, творчу ініціативу вчителів.



Основними завданнями тренінгу:

  • Поглиблення уявлень учасників тренінгу про сучасний урок;

  • Вдосконалення навичок робити аналіз та самоаналіз уроку;

  • Вдосконалення навичок моделювання уроку відповідно до класифікації типології уроку;

  • Формування в учителів уміння працювати в команді;

  • Розвиток навичок активного слухання, ефективного спілкування;

  • Навчання різноманітним прийомам вербального толерантного спілкування.




Форма проведення: методичний тренінг.



Тренер: Ляшенко І.П .- вчитель історії та правознавства

Ясинуватської зош № 1



Учасники: вчителі історії міста Ясинуватої




Теоретична складова (тези)


План

І. Вимоги змісту освіти

ІІ. Вимоги до сучасного уроку

1. Дидактичні вимоги до сучасного уроку

2. Психологічні вимоги до уроку

3. Організація пізнавальної діяльності учнів

4. Організованість учнів

5. Врахування вікових особливостей учнів

6. Вимоги до техніки проведення уроку

ІІІ. Сучасний урок історії. Формування основних предметних компетентностей


І. Вимоги змісту освіти

Зміст освіти на кожному етапі суспільного буття залежить від рівня розвитку науки та економіки, специфіки системи народної освіти певної країни, відведеного на освіту часу, теоретичного і практичного значення окремих галузей науки в загальній системі людських знань, завдань суспільства і держави у галузі політики, економіки і виховання (соціального замовлення для системи народної освіти).

Зміст освіти — система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

На зміст освіти впливають об'єктивні (потреби суспільства у розвитку людини, науки й техніки, що супроводжуються появою нових ідей, теорій і докорінними змінами технологій) та суб'єктивні чинники (політика панівних сил суспільства, методологічні позиції вчених тощо).

У контексті пріоритетних цілей освіти визначено головні засоби підвищення ефективності діяльності системи освіти:

  • забезпечення випереджаючого розвитку всієї системи освіти, її спрямованості на проблеми майбутньої постіндустріальної цивілізації; формування безперервної системи освіти;

  • активізація гуманного та творчого начала в освіті, створення передумов для всебічного розвитку й саморозвитку особистості, індивідуалізації та диференціації навчання, переходу на особистісно орієнтовані педагогічні технології;

  • формування у процесі навчання цінностей мирного співіснування держав та міжнародного співробітництва;

  • формування комунікативних навичок, уміння співпрацювати у колективі, відповідальності за індивідуальні та колективні рішення;

  • запровадження гуманістично орієнтованих методів інноваційного та розвиваючого навчання на основі використання перспективних інформаційних технологій;

  • забезпечення більшої доступності освіти для населення планети через використання можливостей дистанційної освіти та самоосвіти із застосуванням інформаційних і телекомунікаційних технологій.

Реорганізація змісту освіти у руслі сучасних освітніх реформ:

1. Українознавча спрямованість. Передбачає забезпечення вивчення української мови, літератури, історії та географії України тощо, використання українознавчого аспекту в інших навчальних дисциплінах;

2. Сучасні підходи до змісту освіти. Така особливість змісту освіти сприятиме адаптації молоді в самостійному житті, цілеспрямованому використанню її потенціалу як для самореалізації в професійному й особистому плані, так і в інтересах суспільства, держави;


3. Спрямованість на самостійне отримання, аналіз та застосування інформації. Це знизить питому вагу готової інформації, змінить співвідношення між структурними елементами змісту освіти на користь засвоєння учнями способів пізнання, набуття особистого досвіду творчої діяльності;

4. Включення у зміст освіти міждисциплінарних предметів і тем що сприяє формуванню наукового світогляду, мислення, розкриттю ролі людини в пізнанні природи;

8. Поглиблене вивчення економічних та технічних дисциплін, інформаційних технологій. Передбачає залучення до освітнього процесу знань з галузі інформатики, використання комп'ютерно орієнтованих засобів і методів навчання.

Отже, головне в змісті освіти:

  1. фундаменталізація, науковість і системність знань, їх цінність для соціального становлення людини;

  2. гуманізація і демократизація шкільної освіти, ідеї полікультурності, взаємоповаги між націями і народами;

  3. світський характер школи;

  4. доступність, науковість, наступність і перспективність змісту освіти;

  5. практичне значення, потенційні можливості його для загальнокультурного, наукового, технологічного розвитку особистості;

  6. індивідуалізація, диференціація навчання.



ІІ. Вимоги до сучасного уроку

1. Дидактичні вимоги до сучасного уроку


  • Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями.

  • Визначення оптимального змісту уроку відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів.

  • Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах.

  • Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю. Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів.

  • Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів.

  • Створення умов для успішного навчання учнів.


2. Психологічні вимоги до уроку

Психологічна мета уроку:

  • Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку.

  • Врахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі вивчення теми і результатів, досягнутих у попередній роботі.

  • Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

Стиль уроку:

  • Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання:

- співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення;

- визначення обсягу відтворюючої і творчої діяльності;

- планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку;

- виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);

- облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;

- співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття в зв'язку з проблемною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу (нагадування про оцінку, різкі зауваження, нотації).

  • Особливості самоорганізації вчителя:

- підготовленість до уроку — головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення;

- робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, поєднання настрою з темою і психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці);

- педагогічний такт ;

-психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і т. ін.).


3.Організація пізнавальної діяльності учнів


  • Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів:

- планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об'єктів і явищ, їхнього осмислення;

- використання установок у формі переконання;

- планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;

  • Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь:

-визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки);

-опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять,

рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової

діяльності й уяви учнів;

- планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач, використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів); керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;

- використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформлення роботи).

  • Закріплення результатів роботи:

- формування навичок ;

- навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення.


4. Організованість учнів

  • Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку.

  • Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці.


5. Врахування вікових особливостей учнів


  • Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.

  • Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.

  • Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.


6. Вимоги до техніки проведення уроку


  • Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях.

  • Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів — завершеними.

  • Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного такту і педагогічного оптимізму.

  • Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці.

  • Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового номера уроку, навчальної дисципліни, типу і виду уроку.

  • Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи.

  • Учитель повинний забезпечити активне навчання кожного школяра.


Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених положень:

1) Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку.

2) Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях.

3) Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку.

4) Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура — розподіл часу на різних етапах».

5) Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії.

6) Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних ідеях; виділення об'єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання міжпредметних зв'язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу.

7)Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів.

8) Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними.

9) Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета.

10) Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці.

11) Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості.

12) Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТЗН, засобів інформації, EOT).

13) Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов.

14) Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).

15) Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів.

16) Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.


ІІІ. Сучасний урок історії. Формування основних предметних компетентностей

В умовах існуючих організаційних форм навчання застосовується різноманітний арсенал різних методичних засобів. Найбільшого поширення, як у нашій країні, так і за кордоном отримала класно-урочна система навчання, творцем якої вважається Я. А Коменський. Протягом 300 років ця система повалила подальшого вдосконалення за участю тисяч вчителів, методистів і таких видатних педагогів-мислителів, як І. Ф. Гербард, І. Г. Песталоцці, К. Д. Ушинський, Я. В. Давид, Б. Наврочіньскій та інші. Істота системи Я. А. Коменського полягає в поділі учнів на класи, що реалізують відповідні програми навчання. При цьому програма вивчення кожного предмета складалася з розділів, а вони в свою чергу ділилися на теми, що проробляються на 40 - 45 - хвилинних уроках під керівництвом вчителя.

Класно-урочна система витримала випробування протягом декількох століть і, незважаючи на гостру критику, зберігається до теперішнього часу майже у всьому світі. Але в той же час ця система в ряді європейських країн і США в даний час зазнає значну еволюцію.

Ключовим компонентом класно - урочної системи організації навчання є урок.

Урок - це організаційна одиниця навчального процесу в досягненні завершеної, але часткової мети навчання .

У ряді методичних посібників з історії зазначається:

1. Урок історії - це заняття, які вчитель веде з класом в школі. Вони мають однакову тривалість, проводяться за розкладом і в сумі повинні вичерпувати вивчення програми .

2. Урок - частина навчального процесу, але не механічно зумовлена ​​і замкнута, а логічно і педагогічно завершена. Як елемент процесу навчання урок характеризується усіма його рисами, одночасно будучи і основною його формою .

У наведених вище визначеннях можна також виділити специфічні ознаки, що відрізняють урок від інших організаційних форм. Це постійна група учнів, керівництво діяльністю учнів з урахуванням особливостей кожного з них і оволодіння основами досліджуваного безпосередньо на уроці.

Вирішуючи конкретні завдання в кожному окремо взятому тимчасовому відрізку навчального процесу, урок є частиною теми, курсу навчального предмет і відповідно займає своє місце в системі навчального предмета, теми програми і вирішує властиві йому на даний момент дидактичні цілі, співвіднесені з навчально-виховними завданнями курсу.

Слід зазначити, що перевага уроку як форми організації педагогічного процесу полягає в тому, що він має:

  • сприятливі можливості для поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи;

  • дозволяє вчителю систематично і послідовно викладати матеріал, управляти розвитком пізнавальних здібностей і формувати науковий світогляд учнів;

  • стимулює інші види діяльності школярів, в тому числі позакласну і домашню;

  • на уроці учні опановують не тільки системою знань, умінь і навичок, а й самими методами пізнавальної діяльності.

Урок був і залишається основною формою організації навчання і виховання учнів.

Урок історії є частиною змісту історичного і суспільствознавчої освіти, що займає певне місце в системі шкільного курсу і побудованого за проблемно-хронологічним принципом; події та явища представлені в комплексі на кожному відрізку часу. Наскрізні взаємозв'язку процесів і закономірностей встановлюються з уроку в урок учнями під керівництвом вчителя з проблем економічного, соціально-політичного, історико-культурного та інших аспектів змісту.

Створення методичного проекту будь-якого уроку починається з усвідомлення і правильного, чіткого визначення його кінцевої мети - чого вчитель хоче домогтися; потім встановлення прийомів, які допоможуть вчителеві в досягненні мети, і далі визначення способу в який учитель буде діяти, щоб мета уроку була досягнута.

Урок вимагає постійного вдосконалення та модернізації. Тільки творчий підхід до уроку з урахуванням нових досягнень в галузі педагогіки, психології та передового досвіду забезпечить високий рівень викладання. Тому дати якісний урок - справа непроста навіть для досвідченого вчителя.




Типологія і структура уроку.

Особливу увагу сучасні педагоги приділяють проблемі типології і структури уроку. Структура уроку і форми організації навчальної роботи на ньому мають велике значення, як в теорії, так і в практиці сучасного уроку, оскільки вони значною мірою визначають ефективність навчання, його результативність.

Кожен урок має свою структуру. Під структурою уроку слід розуміти співвідношення елементів (етапів, ланок) уроку в їх певної послідовності та взаємозв'язку між собою .

Елементи - види діяльності вчителя та учня. Елементами уроку є:


  • організаційний момент;

  • перевірка знань попереднього навчального матеріалу, логічно пов'язаного зі змістом даного уроку, перехід до нового матеріалу;

  • вивчення нового матеріалу;

  • закріплення; підведення підсумків уроку;

  • домашнє завдання.

Ці структурні елементи на багатьох уроках в основному реалізуються. Необхідні й уроки з переважанням того чи іншого ланки процесу навчання або де опускаються ті з них, які не обов'язково вводити в його структуру. Структура кожного уроку залежить від змісту навчального матеріалу, дидактичної мети (або цілей), типу уроку, вікових особливостей учнів та особливостей класу чи колективу. Структура уроку досконала в тому випадку, якщо враховує закономірності навчання, умови педагогічного процесу в даному класі та дозволяє вдало реалізувати педагогічний задум вчителя. Отже, не структура уроку, взята сама по собі, а її відповідність педагогічним умовам і задумом впливає на ефективність навчання.

В даний час в ряді навчальних посібників з педагогіки приділяється велика увага робіт М. І. Махмутова, в яких наголошується, що структура уроку не повинна бути аморфною, безликої, випадковою, що вона повинна відображати: закономірності процесу навчання як явища дійсності, логіку процесу навчання ; закономірності процесу засвоєння, логіку засвоєння нових знань, як внутрішнього психологічного явища; закономірності самостійної розумової діяльності учня як способів його індивідуального пізнання, що відображає логіку пізнавальної діяльності людини, логіку викладання; види діяльності вчителя та учнів як зовнішні форми прояву сутності педагогічного процесу. Елементами уроку, які при своєму взаємопов'язаному функціонуванні відображають ці закономірності, є актуалізація, формування нових понять і способів дій та застосування засвоєного.

Роль перелічених вище структур зводиться до наступного: якщо дидактична структура уроку є постійною і в діяльності вчителя виступає у вигляді загального припису, загального алгоритму організації уроку, то методична підструктура-величина змінна, що характеризує великою варіативністю, зобов'язує його планувати конкретні види діяльності: виконання вправ, рішення завдань, відповіді учнів; пояснення матеріалу з застосуванням адекватних методів і засобів; рішення практичних і навчальних задач під керівництвом учителя і самостійно.

Різноманіття структур уроків, методів їх проведення та дидактичних цілей передбачає різноманітність та їх типів.

Кожен урок, будучи елементом процесу навчання та системи утримання курсу, входить у той чи інший тип - групу уроків, яка має певні інтегральні риси. Тип уроку впливає на якість навчання і розвитку учнів. У залежності від того, які ознаки (сторони) уроків беруться за основу, виділяються їх різні типи.

Серед дидактів і методистів існують різні точки зору на типологію уроків. Проблема ця дуже складна і не цілком сьогодні дозволена ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці, внаслідок чого існують різні підходи до класифікації уроків. Кількість відомих нині класифікацій обчислюється десятками.

Одна з перших найбільш обгрунтованих класифікацій уроків належить радянському дидакту І. М. Казанцеву, який запропонував групувати уроки по трьох принципах (критеріям): утриманню, дидактичним цілям, способам проведення. І.М. Казанцев бере методичні прийоми вчителя, які використовуються під час уроку, серед яких лекція, бесіда, екскурсія, лабораторні заняття. Ще раніше С.В. Іванов запропонував класифікацію на основі ланок процесу навчання.

Серед наших дидактів і зарубіжних найбільш повно розробленої вважається класифікація уроків, авторами якої є М. О. Данилов і Б. П. Єсіпов . Дані автори в залежності від мети і місця в дидактичній системі виділяють уроки: комбіновані; присвячені ознайомленню учнів з новим матеріалом; службовці закріпленню знань; призначені для узагальнення та систематизації вивченого матеріалу, і, нарешті, з'ясувати рівень оволодіння учнями знаннями і вміннями шляхом виконання усних, письмових чи практичних завдань.

У розгорнутому вигляді ця класифікація більшістю методистів представлена ​​наступним чином:

1. Комбіновані, або змішані, уроки.

2. Уроки по ознайомленню учнів з новим матеріалом:

а) ознайомлення з фактами і конкретними явищами;

б) осмислення і засвоєння узагальнень;

в) уроки, на яких представлені факти і висновки.

3. Уроки закріплення знань:

а) повторення на початку роботи після тривалої перерви;

б) поточного повторення.

4. Уроки з узагальнення та систематизації вивченого.

5. Уроки з вироблення і закріплення умінь і навичок.

6. Уроки перевірки знань:

а) усній перевірки знань;

б) письмової перевірки;

в) з перевірочними завданнями та практичного характеру;

г) розбору перевірочних робіт.

В даний час існує безліч класифікацій уроку, але в даний момент ряд теоретиків-дидактів вважають досить перспективною структуру уроку, розроблену М. І. Махмутовим, який пропонує класифікувати уроки за метою організації, детермінованою общедидактической метою, характером змісту досліджуваного матеріалу та рівнем навченості учнів. Відповідно до цього підходу виділяються такі типи уроків:

1) уроки вивчення нового матеріалу;

2) уроки вдосконалення знань, умінь і навичок (уроки формування умінь і навичок, цільового застосування засвоєного);

3) уроки узагальнення та систематизації;

4) комбіновані уроки;

5) уроки контролю і корекції знань, умінь і навичок .

Слід мати на увазі, що перераховані типи уроків у "чистому" вигляді рідко зустрічаються в практиці роботи вчителя. Так чи інакше, функції одного типу уроку часто вплітаються в структуру іншого типу. Різниця полягає в тому, що кожен тип уроків відрізняється домінуванням певної функції, наприклад вивчення нового матеріалу або контроль, а інші функції інших типів уроку носять допоміжний характер. Тому класифікація уроків продовжує залишатися однією з актуальних проблем дидактики.

З розглянутого вище матеріалу можна зробити деякі висновки.

1. У сучасній дидактиці існують такі підходи до типізації уроків: за змістом і способом проведення; по логічному змісту роботи і характером пізнавальної діяльності; по дидактичним цілям і місцем уроків у загальній системі (в основному цей підхід підтримують теоретики і практики).

2. У методиці викладання історії найбільше визнання у методистів отримала класифікація по ланках процесу навчання і, що випливає звідси основної дидактичної задачі уроку. У педагогічній практиці дана класифікація вважається найбільш ефективною, тому що вона чітко визначає основну дидактичну завдання кожного уроку, сприяє визначенню доцільною структури системи уроків різних типів, тому що при однотипних уроках навчання не може бути ефективним. Тому необхідна система уроків різних типів з переважанням уроків вивчення нових знань і комбінованих, що підтверджується багаторічною практикою.


Практична складова


Тренер. Як відомо, традиційна система навчання орієнтована на навчальний предмет, а не на особистість учні, на репродуктивний характер діяльності, вербальні методи, переважно, авторитарний стиль навчання, жорстку регламентацію навчального процесу, перевагу уроку, перш за все комбінованого, як основної форми організації навчання. Цим вона демонструє свою нездатність виконати завдання, які стоять перед сучасною освітою.

Сучасна методична література популяризує величезну кількість методів і форм, які дозволяють установлювати нові взаємини між учителем та учнями, підвищувати ефективність і результативність навчального процесу. Як же розібратися в невичерпному потоці цієї інформації, які форми і методи використовувати, щоб цей урок став дійсно результативним? Дуже часто вчитель стикається з проблемами: у якій формі провести урок, які взагалі існують типи уроків, як правильно провести самоаналіз уроку. Кожен проведений педагогом урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо.

Існує більше десяти типологій уроків, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими класифікують заняття. Найважливішою складовою навчально-виховного процесу, його початковою точкою є дидактична мета. Тому найбільш реальною і наближеною до практики є типологія, в основі якої лежить зазначений критерій. Ця класифікація, що її розробили Оніщук, Щукіна, Сорокін, Харламов, має такий вигляд:

  • урок формування знань;

  • урок формування та вдосконалення навичок і вмінь;

  • урок застосування знань, умінь і навичок;

  • урок узагальнення та систематизації знань;

  • урок контролю та корекції знань, умінь і навичок;

  • комбінований урок.

Кожне з цих занять може проводитися в різних формах (лекція, гра, віртуальна подорож, практична робота, тренінг тощо). Тому важливо в поурочних планах окремо записувати тип уроку та його форму проведення й обов’язково чітко сформулювати мету. Тип уроку вчитель вибирає залежно від місця цього заняття в межах теми, його змісту, завдань, віку учнів, власного досвіду та ін. Проте, яким би урок не був, він має відзначатися результативністю в сучасних умовах навчання.


МЕТОДИКА «АСОЦІАТИВНИЙ РЯД»

Мета: активізувати мислення учасників тренінгу шляхом висловлення власних думок, розкрити сутність поняття, поділитися досвідом з колегами, визначити аспекти проблеми.

Робота в групах, презентація результатів

Т р е н е р. Кожна група повинна записати характерні ознаки сучасного уроку на основі перших літер поняття «сучасний урок».

Наприклад:

С – самовираження, самостійність, самоосвіта;

У – успішність, урізноманітнення, удосконалення;

Ч – чіткість, чесність, чуйність;

А – актуальність, активність, аналітичність;

С – самоконтроль, саморегуляція, системність;

Н – навички, науковість, наполегливість;

ИЙ

У – уміння, упевненість, універсальність;

Р – раціональність, результативність, різноманіття;

О – оптимальність, організація, об’єктивність;

К – комфорт, корекція, контроль.

Т р е н е р . Озвучимо і порівняємо ваші записи. До вашої уваги пропонується загальна картина сучасного уроку.

МЕТОДИКА «ПРОЕКТ «СУЧАСНИЙ УРОК. ЯКИЙ ВІН?»

Мета: поглибити уявлення про теоретичні засади сучасного уроку: його характерні ознаки, етапи, стадії, функції, методи.

- Опрацюйте в групах інформаційний теоретичний матеріал, поділіться своїми думками.

Робота в групах, презентація результатів

  1. Для сучасного уроку характерними ознаками є:

    • гуманітарний потенціал і гуманізація навчання;

    • варіативність і гнучкість структури уроку;

    • спрямованість уроку на особистість учня;

    • системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання;

    • спрямованість уроку на головне – генералізацію навчання;

    • повне засвоєння нового матеріалу на уроці;

    • оптимізація форм роботи на уроці;

    • економія часу в шкільному навчанні.






  1. У підготовці до уроку визначають три етапи:

    • діагностичний, що передбачає вивчення особливостей та інтересів учнів, їхній рівень підготовки до уроку, аналіз навчального матеріалу;

    • прогнозування, яке передбачає вибір найоптимальнішої стратегії навчання учнів та оцінку різних варіантів уроків у контексті обраної стратегії;

    • планування, що має на меті створення плану та програми управління навчальною діяльністю учнів.

  2. Складання плану уроку передбачає три стадії:

    • визначення мети;

    • розробку дидактичної моделі процесу навчання;

    • визначення структури уроку.

4. Креативні методи навчання:

  • метод придумування;

  • метод «Якби…»;

  • метод образної картини;

  • метод гіперболізації;

  • метод аглютинації;

  • метод «мозкового штурму»;

  • метод синектики;

  • метод інверсії;

  • метод складання матриці;

  • метод «морфологічного аналізу»;

5.Методи продуктивного навчання:

  • когнітивні методи;

  • метапредметні методи;

  • метод емпатії;

  • метод змістовного бачення;

  • метод символічного бачення;

  • метод евристичного спостереження;

  • метод конструювання понять;

  • метод гіпотез.


МЕТОДИКА «МОДЕЛЬ ТРАДИЦІЙНОГО УРОКУ»

Мета: систематизувати та закріпити знання про традиційні форми навчання.


Аналіз розробок конкурсних уроків учителів історії.







МЕТОДИКА «МОДЕЛЬ НЕТРАДИЦІЙНОГО УРОКУ»

Мета: удосконалити знання про нетрадиційні форми навчання; стимулювати вчителів працювати творчо, використовуючи нетрадиційні методики.


Моделювання нетрадиційних уроків.


Робота в групах, презентація результатів.


МЕТОДИКА «ПРОЕКТ «САМОАНАЛІЗ УРОКУ»

Мета:

  • закріпити уявлення про форми аналізу та самоаналізу уроку;

  • формувати навички самоаналізу.

- Уявити сучасного вчителя без вміння робити самоаналіз проведеного уроку важко. Самоаналіз уроку вчителем дозволяє вирішити цілу низку важливих завдань:

  • учитель краще усвідомлює систему своєї роботи, швидше освоює на практиці методику вибору й обґрунтування оптимального варіанта навчання;

  • самоаналіз робить учителя більше психологічно захищеним та впевненішим у собі;

  • самоаналіз різко поліпшує якість планування наступних уроків, стимулює розвиток творчого мислення й діяльності вчителя, заощаджує час і папір під час планування.

Робота в групах, презентація результатів



МЕТОДИКА «РЕФЛЕКСІЯ»

Мета: закріпити позитивні результати тренінгу.

- Сьогодні під час заняття ми повторили теоретичні засади сучасного уроку, вправлялися у практичному застосуванні нетрадиційних уроків та уроків з ІКТ, вдосконалювали навички самоаналізу уроку. Під час тренінгу я використала інтерактивні методики. Педагогічна практика показує, що робота в інтерактивному режимі дає високу якість знань дітей незалежно від рівня знань з предмета. Ці методи навчання:

  • розвивають уміння працювати самостійно та в колективі, залучають учнів до спілкування;

  • створюють доброзичливу атмосферу на заняттях;

  • формують навички самопідготовки;

  • сприяють гармонійному розвитку якостей особистості.

- Повернемося до «ваших очікувань», і, якщо вони виправдані, помістіть ваші квіти ось у цю вазу. Як бачите, ми створили букет, і він дуже барвистий. А що може бути краще такої нагороди за працю.


Додаток 1

СУЧАСНИЙ УРОК. ЯКИЙ ВІН?


1. Для сучасного уроку характерними ознаками є:

  • гуманітарний потенціал і гуманізація навчання;

  • варіативність і гнучкість структури уроку;

  • спрямованість уроку на особистість учня;

  • системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання;

  • спрямованість уроку на головне – генералізацію навчання;

  • повне засвоєння нового матеріалу на уроці;

  • оптимізація форм роботи на уроці;

  • економія часу в шкільному навчанні.




2. У підготовці до уроку визначають три етапи:

  • діагностичний, що передбачає вивчення особливостей та інтересів учнів, їхній рівень підготовки до уроку, аналіз навчального матеріалу;

  • прогнозування, яке передбачає вибір найоптимальнішої стратегії навчання учнів та оцінку різних варіантів уроків у контексті обраної стратегії;

  • планування, що має на меті створення плану та програми управління навчальною діяльністю учнів.




3.Складання плану уроку передбачає три стадії:

  • визначення мети;

  • розробку дидактичної моделі процесу навчання;

  • визначення структури уроку.


При цьому враховуються такі функції:

  • конструктивна;

  • організаційна;

  • комунікативна;

  • гностична;

  • когнітивна;

  • розвивальна;

  • аксіологічна;

  • мобілізаційна;

  • дослідницька.




4. Креативні методи навчання:

  • метод придумування;

  • метод «Якби…»;

  • метод образної картини;

  • метод гіперболізації;

  • метод аглютинації;

  • метод «мозкового штурму»;

  • метод синектики;

  • метод інверсії;

  • метод складання матриці;

  • метод «морфологічного аналізу»;


Методи продуктивного навчання:

  • когнітивні методи;

  • метапредметні методи;

  • метод емпатії;

  • метод змістовного бачення;

  • метод символічного бачення;

  • метод евристичного спостереження;

  • метод конструювання понять;

  • метод гіпотез.

























Додаток 2

СХЕМИ САМОАНАЛІЗУ УРОКІВ


Схема 1

Питання

Примітка-відповідь

1

Яке місце цього уроку в темі, розділі, курсі? Його зв’язок із попередніми уроками?


2

Які особливості класу було враховано під час планування уроку?


3

Які завдання планувалося вирішувати на уроці? Цим влаштував такий вибір завдання?


4

Чим влаштував вибір структури та типу уроку?


5

Чим влаштував вибір змісту, форми та методів навчання (за елементами уроку)?


6

Які умови (навчально-матеріальні, гігієнічні, морально-психологічні, естетичні й тимчасові) було створено на уроці? Наскільки вони спряли успішній роботі?


7

Чи були відхилення від плану уроку? Чому? Які самі? До чого вони призвели?


8

Як можна оцінювати результати уроку? Чи вирішено його завдання? Чи не було перевантаження учнів?


9

Які висновки на майбутнє можна зробити за результатами уроку?



Схема 2

Питання

Примітка-

відповідь

1

Загальна структура уроку

Основна дидактична мета уроку: його місце в системі уроків у темі, основні моменти уроку, дозування часу, дотримання основних вимог до оформлення кожного уроку, ефективність використання часу на уроці


2

Реалізація основної дидактичної мети уроку

Виконання вимог програми, співвідношення матеріалу, поясненого на уроці й даного на самостійну роботу, організація сприйняття, уваги, пізнавального інтересу, організація первинного закріплення матеріалу, перевірка якості ЗУН, використання розділу та програм, вимоги до знань: опитування учнів – принцип виклику, диференційовані завдання, використання орієнтовних норм оцінок учнів, даних у програмах


3

Розвивальний аспект уроку

Залучення учнів до здійснення основних розумових операцій, подолання посильних труднощів, розвиток пізнавальної самостійності й послідовності, науковості зв’язку теорії з практикою, міцність знань


4

Дотримання основних принципів дидактики

Принцип наочності, свідомості й активності в роботі вчителя й учнів, доступності й посильності, систематичності й послідовності, науковості зв’язку теорії з практикою, міцність знань


5

Методи навчання

Методи ведення нового матеріалу, закріплення та вироблення вмінь та навичок, контролю; відповідність методів загальної спрямованості навчання дидактичній меті, специфіці навчального предмета; залежність вибору методів навчання від матеріальної оснащеності шкіл


6

Виховний аспект уроку

Використання виховних можливостей змісту навчального матеріалу, формування світогляду, зв’язок із життям, виховання сумлінного ставлення до праці, навчання, використання виховної можливості оцінки, виховний вплив особистості вчителя


7

Учитель на уроці

Підготовка до уроку, роль конспектів, види діяльності на уроці, контакт із класом, індивідуальний підхід до учнів, значення предмета, захопленість ним, зовнішній вигляд учителя


8

Робота учнів на уроці

Підготовка учнів до уроку, активність на різних етапах уроку, види діяльності, культура мови, дисципліна, ставлення до предмета, вчителя; динаміка працездатності, моменти найвищої активності, зниження працездатності, їхні причини, рівень сформованості вміння вчитися


9

Гігієнічні умови на уроці

Приміщення, його оснащеність, меблі, дотримання принципу розташування, розклад на цей день, тривалість і характер проведення змін, вплив гігієнічних умов на динаміку працездатності на уроці


Схема 3

Питання

Примітка-

відповідь

1

Яке місце уроку в темі, розділі, курсі? Як цей урок пов’язаний із попередніми, як цей урок «працює» на наступні уроки? Який тип уроку?


2

Які особливості учнів було враховано під час планування певного уроку?


3

Які завдання вирішували на уроці: освітні, виховні, розвивальні? Чи було забезпечено їхній взаємозв’язок? Які завдання були головними? Як враховано особливості класу?


4

Чи раціонально було розподілено час, відведений на всі етапи уроку? Чи логічно є «зв’язка» етапів уроку?


5

Чи доведено головне, істотне на уроці?


6

Яке поєднання методів навчання обрано для розкриття нового матеріалу?


7

Яке поєднання форм навчання було обрано для розкриття нового матеріалу і чому?


8

Доцільність диференційованого підходу до учнів? як він здійснювався?


9

Як було організовано контроль засвоєння знань, умінь і навичок? У яких формах і методах реалізується?


10

Як використано на уроці навчальний кабінет, які засоби навчання?


11

За рахунок чого забезпечено в класі висрку працездатність школярів упродовж усього уроку, як було підтримано сприятливу психологічну атмосферу, спілкування?


12

Чи вдалося цілком реалізувати всі заплановані завдання? Якщо не вдалося, то чому? Як учитель планує виконати нереалізоване?


Схема 4

Етапи самоаналізу

Примітка-відповідь

1

Охарактеризувати клас


2

Назвати тему уроку, вказати її місце в загальній системі інших уроків і тем


3

Визначити рівень складності досліджуваної теми та її труднощі для даного класу


4

Назвати триєдину мету уроку, зіставивши її з кінцевим результатом, отриманим у ході проведення уроку (навести аргументи)


5

Висловити свою думку про тип уроку та його відповідність дидактичній меті


6

Назвати етапи та показати, яким чином було вирішено дидактичне завдання на кожному з них


7

Коротко охарактеризувати використані на початку уроку методи навчання, їх відповідність досліджуваному матеріалу та способом організації діяльності учнів, зіставивши це з отриманими результатами – якістю знань учнів


8

Визначити найкращі та невдалі місця в уроці


9

Зробити загальний висновок і поставити оцінку






















Додаток 3


План уроку

«___»_________________ 20__р.

________ клас



Тема уроку_________________________________________________________________


___________________________________________________________________________



Мета уроку_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________

_________________________________________________________________


Тип уроку _________________________________________________________________


Форма уроку_______________________________________________________________

(методи) _______________________________________________________________


Обладнання _______________________________________________________________


Очікувані

результати ________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Хід уроку.


  1. Оргмомент.

  2. Ознайомлення учнів з темою та метою уроку.

  3. Мотивація ___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

___________________________________________________________

4.Актуалізація

опорних знань_________________________________________________________

_________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

__________________________________________________________

5.Вивчення нового матеріалу.

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________


6.Закріплення

вивченого матеріалу.

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________


7.Підсумок уроку(рефлексія)___________________________________________________



8.Оцінювання .



9. Дом.завдання._________________________________________________________


Додаток 4


ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ ДОВІДНИК


Аглютинація – поєднання того, що не поєднується.

Акмеологія – наука про найвищі досягнення в життєдіяльності та розвитку людини.

Гностика – наука про особистісні риси, що забезпечують людині, з одного боку, швидке й точне розпізнавання предметів, явищ, а з другого – успішне оперування відображеними образами дійсності (знаками, поняттями, ідеями).

Емпатія – розуміння емоційного стану іншої людини, що дозволяє зрозуміти її переживання.

Інверсія – принципово протилежне, альтернативне рішення.

Синектика – один із методів підвищення творчої продуктивності, спрямований на подолання стереотипів у мисленні. Метод рішення задач і пошуку нових ідей з використанням різних типів аналогій.

Продуктивне навчання – це навчання на основі продуктивної діяльності в реально соціальних ситуаціях.

hello_html_m4d466bb7.png

29




57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)


Автор
Дата добавления 21.02.2016
Раздел История
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров189
Номер материала ДВ-474866
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх