Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / Другое / Презентации / У СЕРЦЯХ МИ КОХАННЯ НЕСЕМ...( О.ДОВЖЕНКО)
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • Другое

У СЕРЦЯХ МИ КОХАННЯ НЕСЕМ...( О.ДОВЖЕНКО)

библиотека
материалов
У серцях ми кохання несем. Я-до тебе,до іншої ти!
Перше кохання. «Ти ще тихо спиш,моя маленька дівчинка,і,можливо бачиш мене ув...
Ми обоє полаємо вогнем. Я твоім,а іншоі-ти. О пекучих бажань деревій! Я-за сл...
Із прощального листа Варвари.. Залишаю тебе свідомо. Я житиму до останного по...
Поетичний світ Довженкового кіно народився завдяки злиттю талантів двох людей...
Юлія Солнцева відмовилося від артистичної кар'єри, зрозумівши,що головним пок...
Після смерті О.Довженка. Ю.Солнцева дала життя всім його творчим задумам. Для...
Юлія Солнцева зберегла кімнату майстра такою,якою вона була за його життя. Зд...
1981р. Юлії Солнцевій 80 років Я плакала вранці,багато плакала од самотності....
Юлії Солнцевої не стало 29 жовтня 1989 року. Вона зробила головну справу свог...
10 1

Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Описание презентации по отдельным слайдам:

№ слайда 1 У серцях ми кохання несем. Я-до тебе,до іншої ти!
Описание слайда:

У серцях ми кохання несем. Я-до тебе,до іншої ти!

№ слайда 2 Перше кохання. «Ти ще тихо спиш,моя маленька дівчинка,і,можливо бачиш мене ув
Описание слайда:

Перше кохання. «Ти ще тихо спиш,моя маленька дівчинка,і,можливо бачиш мене уві сні. Коли ти спиш,я люблю тебе сильніше за все. Мені тоді здається,що ти не дружина мені,а моє дороге чарівне дитя..»

№ слайда 3 Ми обоє полаємо вогнем. Я твоім,а іншоі-ти. О пекучих бажань деревій! Я-за сл
Описание слайда:

Ми обоє полаємо вогнем. Я твоім,а іншоі-ти. О пекучих бажань деревій! Я-за словом твоїм,ти-її. У солодкому мареві мрій. Я плекаю тебе,ти-її. І ніяких шляхів не знайти. Хай нас лихо не поглина. Вічно будеш зі мною ти, Вічно буде з тобою вона.

№ слайда 4 Із прощального листа Варвари.. Залишаю тебе свідомо. Я житиму до останного по
Описание слайда:

Із прощального листа Варвари.. Залишаю тебе свідомо. Я житиму до останного подиху з тобою в серці твоєму,в спогодах,в думках,у снах.Стежитиму за твоєю красивою ходою. Вірю і знаю,що ти створиш багато прекрасного,доброго, вічного. Твоя Варвара.

№ слайда 5 Поетичний світ Довженкового кіно народився завдяки злиттю талантів двох людей
Описание слайда:

Поетичний світ Довженкового кіно народився завдяки злиттю талантів двох людей,але й не меншою мірою завязочки іхній безмежній любові. Тії любові,про яку писали книги,знімали кіно. О.Довженко і Ю.Солнцева.

№ слайда 6 Юлія Солнцева відмовилося від артистичної кар'єри, зрозумівши,що головним пок
Описание слайда:

Юлія Солнцева відмовилося від артистичної кар'єри, зрозумівши,що головним покликанням,її призначення буде служіння цій геніальній людині.

№ слайда 7 Після смерті О.Довженка. Ю.Солнцева дала життя всім його творчим задумам. Для
Описание слайда:

Після смерті О.Довженка. Ю.Солнцева дала життя всім його творчим задумам. Для неі він є і буде великий майстер кіно.

№ слайда 8 Юлія Солнцева зберегла кімнату майстра такою,якою вона була за його життя. Зд
Описание слайда:

Юлія Солнцева зберегла кімнату майстра такою,якою вона була за його життя. Здовалося,госпо -дар вийшов на хвилинку і незабаром повернеться.

№ слайда 9 1981р. Юлії Солнцевій 80 років Я плакала вранці,багато плакала од самотності.
Описание слайда:

1981р. Юлії Солнцевій 80 років Я плакала вранці,багато плакала од самотності. У мене нікого немає,я одна,всім на мене наплювати! Крім Олександра Петровича у мене нікого не було. Вже 35 років я живу одна...

№ слайда 10 Юлії Солнцевої не стало 29 жовтня 1989 року. Вона зробила головну справу свог
Описание слайда:

Юлії Солнцевої не стало 29 жовтня 1989 року. Вона зробила головну справу свого життя: в історії світовогог кіно вона назавжди залишилась поруч із загальновизнаним генієм-Олександром Довженком. Іхні імена,образи,як і іх легендарні життя невіддільні один від одного..


Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Краткое описание документа:

Презентація про особисту та творчу долю Олександра Петровича Довженка. Про роль у його долі Юлії Солнцевої, про  продовження нею справи митця, про створення музею та збереження творчої спадщини митця. Олександр Довженко і  Юлія Солнцева         

        

 

Красуня-акторка, зірка «німого» кіно і геніальний кінорежисер ... Вони могли б зробити блискучу кар'єру, знімаючи комерційні фільми на голлівудський манер. Але ця дивовижна пара вибрала інший шлях в мистецтві: вона створила в ньому свій світ - складний, багатогранний і разом з тим чистий, прозорий, романтичний.Цей поетичний світ довженківського кіно народився завдяки злиттю талантів двох непересічних і сильних людей, але й не меншою мірою завдяки їхній безмежній любові один до одного. Тієї любові, про яку в усі часи писали книги, знімали кіно і яку називали великої.

 


Коли він зустрів її, в його житті немов зійшло сонце. Для  Олександра Довженка все навколо знову стало яскравим, відчутним, радісним - як у дитинстві. Дивовижною екзотичної краси жінка, яка  осяяла  собою життя генія кіно, і прізвище носила тепле, променисте, дуже символічне - Солнцева. Для неї ж самої, справжньої «зірки» радянського кіно «німого» періоду, «сонячна» прізвище звучало як вдало підібраний псевдонім, роблячи її образ ще яскравіше й виразніше. Природа незвичайно щедро обдарувала дочку старшого касира знаменитого магазина «Мюр і Меріліз» (нині ЦУМ) Юлію Солнцеву. З ранньої юності вона була сліпучо гарна: трохи вище середнього зросту, з ідеальною фігурою, гордою поставою і розкішними волоссям, укладеними вузлом на потилиці. Але найбільше заворожували її очі - величезні, чорні, в обрамленні темних пухнастих вій, вони робили царствену красуню ще більш таємничою. Про такі кажуть - бездонні. Ці очі, навіть у старості не потребували в окулярах, завжди вміли зробити враження. Подруги твердили: з такою зовнішністю одна дорога - на сцену. І ось Юлія Солнцева - вже студентка Державного інституту музичної драми. Роки навчання промайнули непомітно. Після випуску юну красуню відразу ж взяли в студію легендарного Таїровського Камерного театру. Солнцева мала масу шанувальників: Маяковський цілував їй руки і своїм знаменитим голосом кликав шанобливо - Юлечкою Іполитівною. У неї по-божевільному закохався Микола Асєєв, і навряд чи дівчата нинішнього покоління знають, що вірші, переписуваны  ними в зошити,присвячені їй:


Ні, ти мені зовсім не дорога!
Милі такими не бувають.
Серце від туги оберігаючи,
Зуби стиснувши, їх мовчки забувають.


З нею любили розмовляти Брюсов, Бальмонт і Андрій Білий ... Всі вони були талановиті, розумні, але для Юлії в них не діставало головного - жоден з її прихильників не був чоловіком її життя. А вона з самої ранньої юності твердо знала, що на менше не погодиться ніколи! Під ангельською зовнішністю красуні переховувався твердий, рішучий характер. Коли Юлію облягав черговий шанувальник, внутрішній голос, якого вона слухалася завжди, то насмішкувато, то сердито твердив їй: не той.

Відчуженим, якась нетутешня краса Солнцевої привернула і легендарного Якова Протазанова: він запропонував їй головну роль - прекрасної інопланетянки - у фільмі «Аеліта» (1924 р.). Так Юлія Солнцева одним кроком подолала відстань від студентської лави до афіш кінотеатрів. Надалі сценаристи писали ролі спеціально для неї, а пропозиції про зйомки одне за іншим надходили не тільки з вітчизняних кіностудій. Здавалося, попереду не може бути іншого шляху, крім як блищати на сцені й екрані. Але зустріч з Олександром Довженком, подарована їй долею, розділила життя обох на «до» і «після». Він називав її своїм Сонцем і сам став для неї Світилом. Юлія Солнцева відмовилася від своєї артистичної кар'єри, зрозумівши, що головним покликанням її життя, її призначенням буде Служіння (в найвищому сенсі слова) цьому геніальному людині. Жалюгідну ж долю дружини-актриси при чоловікові-режисера, працюючому тільки на її популярність, вона навіть приміряти на собі не хотіла: не дозволяла гордість. Юлія Солнцева стала дружиною Олександра Довженка, його музою, другом і вірним помічником у роботі. До професії актриси вона, можна сказати, більше не поверталася. За всі роки - одна малюсінька роль в самій, мабуть, знаменитій картині Довженко - «Земля». Спочатку Юлія була у нього асистентом, потім - другим режисером, іноді і співрежисером. Вже в 1950-і роки вона самостійно зробила дві невеликі роботи: фільм-спектакль «Єгор Буличов та інші» і короткометражку «Ревізори мимоволі». Олександр Довженко в ті роки готувався до постановки картини «Поема про море», здійснити яку йому так і не судилося.
Професії кінематографіста Довженко ніколи не вчився. Може бути, з цим і пов'язана та вражаюча свобода, яку привніс в кіно цей режисер. Він прийшов у кінематограф з живопису, з театру у віці Христа ... Прийшов людина, що побачила багато чого, але, як юнак, сприйнятливий, відкритий світу. У щоденниках режисера-документаліста Олександра Медведкіна збереглася така запис: «Ми дивимося під ноги - і бачимо калюжу, Довженко дивиться під ноги - і бачить в калюжі небо».

Олександр Довженко довго з бідності і глушини пробивався до знань, освіту здобув у Києві. Брав участь у революційних подіях 1917 року, пізніше потрапив на дипломатичну роботу до Варшави, потім у Берлін. А повернувшись, став працювати як художник, карикатурист і навіть придбав популярність. Але його приваблювало кіно - молодий вид мистецтва, тільки воно давало нове дихання, нові, небачені досі можливості. Так вважав сам Олександр Довженко, так вважала і жінка, яку він щиро і назавжди полюбив, - Юлія Солнцева.

Можливо, їх обох чекала б успішна кар'єра в Голлівуді. Не випадково так захоплювалися зарубіжні критики довженківської «Землею», відзначаючи її схожість з фільмами Джона Форда. Солнцева ж, блиснула своєю нетутешній красою в «Аеліті», отримувала масу пропозицій від зарубіжних режисерів. Але, вже знайомі до 1928 року, вони зробили свій вибір - залишилися на батьківщині, яка виявилася до них не надто добра.
Їхнє знайомство відбулося на Одеській кінофабриці. В Одесу Олександр Довженко, тоді ще початківець кінематографіст, приїхав на роботу, а Юлія Солнцева була зайнята в картині «Джіммі Хіггінс», зйомки якої проходили в цьому місті. Одного разу в кінці робочого дня на виході зі студії Юлія показувала друзям фотопроби. Раптом ззаду чиясь дуже гарна чоловіча рука взяла знімки, і впевнений голос вимовив: «Це добре, а це - недобре ...». Озирнувшись, актриса побачила незнайомця, якого помітила ще вдень на знімальному майданчику. Він уважно спостерігав за її роботою. Присутність цієї людини дивно схвилював її, а внутрішній голос підказав: «Ось чоловік, якого ти чекала!»Через кілька днів Олександр Довженко прийшов до приятелів Солнцевої Шпиківський, у яких раніше ніколи не бував, але де часто проводила вечори Юлія. Він був налаштований рішуче - побачити, завоювати і відвести з собою - назавжди. Довженка приніс величезні апельсини - маленькі сонця - і сказав Юлії: «Я прийшов за вами».
Потім вони нескінченно довго ходили по казенному коридору готелю, а здавалося - подорожували вже в минуле з його розповідей. А в минулому Олександра Довженка була мама, що звав його Сашко. Так і Юлія Солнцева буде кликати його все життя. У минулому Довженка була і дружина Варвара, до якої він ставився з ніжністю до останнього дня ... Варвара була першим коханням Олександра Довженка, яку йому не судилося зберегти на все життя. Є люди - улюбленці долі, до яких вона ставиться прихильно, веде їх легко і щасливо по життю, піднімаючи до професійних вершин, до тихого сімейного щастя, до спокійної і безбідного старості. А є у долі й падчерки, яким тільки й випадає тяжка праця, лід самотності й болісна біль у серці ... Варвара Семенівна Довженко, перша дружина Олександра Костянтиновича, і була такою падчеркою ... Хоча і в її житті було величезне щастя, що стало одночасно і її бідою, - любов до Олександра Довженка. Вони одружилися в 1917 році молодими вчителями Житомирського училища. «... Ти ще тихо спиш, моя маленька дівчинка, і, можливо, бачиш мене уві сні. Коли ти спиш, я люблю тебе сильніше за все. Мені тоді здається, що ти не дружина мені, а моє дороге чарівне дитя. Я цілу тихо, ніжно-ніжно твою теплу ручку подумки ... »- писав Довженко своєї юної дружині в дні розлуки. Їхнє щастя було недовгим. У 1925 році з Варварою трапилася біда. Необережний удар веслом по коліну під час прогулянки на воді, який викликав запалення суглобів, неправильний діагноз і таке ж лікування призвели до тяжкої хвороби кісток. Довженка лікував дружину на півдні - в Ялті, Одесі, але лікування не привело до повного одужання. Біль в ногах була постійною, Варварі довелося ходити з милицею, накульгуючи. І коли вона дізналася, що її Олександр всерйоз захопився молодою актрисою Юлією Солнцевою, прийняла рішення покинути чоловіка назавжди, щоб не ставати перешкодою на його шляху. Пояснює вона це у прощальному листі так:
«Дорогий, рідний, коханий мій! Я прощаюся з тобою. Я їду назавжди від тебе. Розумію все-все. Перш за все - те, що жити разом ми не можемо. Ти йдеш у велике мистецтво. Ти віддаєш йому всього себе. Тобі потрібен друг у житті, тобі потрібна натхненниця. Коли приходиш додому втомлений, до межі виснажений - повинен відпочити душею. Твоє серце не повинен поранити жіночий милицю. О ні! Не тривожся за мене, коханий мій. Покидаю тебе свідомо. Не хочу, щоб недуга мій травмував твою душу. Адже ти не зможеш творити, працювати по-справжньому. Я буду жити до останнього подиху з тобою в серці своєму, в спогадах, думках, у снах. І буду стежити за твоєю красивою ходою. Вірю і знаю, що ти створиш багато прекрасного, доброго і вічного.
Ти закохався, Сашко ... Повір: од щирого, хоч і зболеного серця, відкидаючи в ім'я тебе ревнощі й біль, хочу, щоб вона стала істинним твоїм другом, твоїм натхненням. А у мене одна-єдина прохання до тебе: хочу жити під твоїм прізвищем. Прощай. Нехай іде до тебе добро і щастя з Землі, з Неба, з Води! Твоя навіки Варвара Довженко ».
Так, у нього ще будуть «Земля», «Щорс», «Арсенал», «Мічурін» і «Поема про море». Попереду Вітчизняна війна і фільм «Україна в огні». Буде кіностудія в Києві і яблуневий сад, посаджений його руками біля студії ще в 1929-1931 роках. Про його фільмах будуть сперечатися, ними буде захоплюватися весь світ. Знавці будуть порівнювати його кінотворчість з високими шедеврами Мікеланджело. Попереду в нього - непроста, але наповнена сенсом і взаємною любов'ю життя.
Олександр Довженко завжди допомагав першій дружині і ніколи не робив з цього таємниці. Більш того, він і Юлію Іполитівна привчив до думки, що Варвара Семенівна - частина їхнього життя. Довженко не був розлучений з першою дружиною до початку п'ятдесятих, і офіційно Солнцева вийшла за нього заміж лише за кілька років до його смерті.
А тоді, в далекому 1928-му, коли вони зустрілися і покохали одне одного, їм хотілося приховати любов від сторонніх очей. Почалися поїздки - таємно! - З Києва до Одеси і назад. Вони сиділи на брудних лавках вокзалів, знімали номер в готелі «Палас» і розуміли: їх почуття - не простий флірт. Коли було прийнято постанову про створення Київської кіностудії, у них з'явилося перше спільне житло - крихітна кімнатка прямо на студії, але своя ... Олександр Довженко любив веселощі, галасливі компанії, і Юлія, що не терпів їх, стала хлібосольній господинею. Інтер'єри будинків, де вони жили, були підпорядковані смаку Олександра - все просто і природно. І дача в Передєлкіно, оброблена деревом, і остання трикімнатна квартира, де було все гранично просто: світлі меблі вітчизняного виробництва, ніякого антикваріату і ніякої виставки досягнень господарів на стінах. Лише «Автопортрет» О. Довженка та «Бузок» П. Кончаловського на гладких стінах.
Їхнє спільне життя могла легко обірватися в 1933-му - з'явилася постанова про арешт Довженка. Слава богу, Юлію Солнцеву встигли попередити. Разом з чоловіком вона дісталася до Москви по Каспію, через Туркестан. Зустріч з Борисом Шумяцький, який тоді очолював кінокомітет, організувала теж Солнцева. Шумяцький звернувся особисто до Сталіна, і, не бажаючи безпосередньо скасовувати рішення, той відправив Довженка і Солнцеву у супроводі Олександра Фадєєва на Далекий Схід - писати сценарій і знімати фільм. Так, та відрядження завдовжки більше ніж на рік їм запам'яталася назавжди. Але краще ставити свідомо замовний «Аероград» - за життя Довженка це ще не найвища ціна. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Олександра Довженка визнали непридатним до військової служби і відправили в евакуацію. Але вже в січні 1942 року він не витримав: «Не годжуся в солдати - зараховуйте у військові кореспонденти!» У підсумку йому, єдиному з фронтових журналістів, навіть присвоїли звання полковника. Озброєний блокнотом і олівцем, він провів більше року в самих «гарячих» точках, де йшли вирішальні бої нашої армії. Одного разу, дивом уцілівши під бомбами, сипалися з бомбардувальників на крихітний прифронтовій містечко, він писав дружині: «Тепер ... мені нічого не потрібно - ні грошей, ні квартири. Я буду писати про страждання і героїзм мого народу ».
У житті Олександра Довженка та його дружини чимало «білих плям». У них були складні стосунки з владою, в тому числі і з всюдисущим НКВД. Чого вартий один лише епізод воєнних часів - Довженко потрапив в оточення, і «нагору» вже було повідомлено, що він в полоні - мовляв, зрадив Батьківщину. Солнцеву викликав сам Лаврентій Берія і, якщо вірити деякими свідченнями, спробував використовувати ситуацію в своїх суто чоловічих інтересах, але отримав різкий відсіч. Комусь іншому подібну зухвалість не пробачили б. Солнцевої ж Берія підніс букет білих троянд і два ящики з продуктами. А головне, рівно через добу (збіг? - Хто знає ...) повернувся Довженка - худий, обірваний, але живий. У Москву режисер привіз новий сценарій - про Велику Вітчизняну війну.
За цей невдалий фільм О. Довженка важко поплатився. 31 січня 1944 його викликали в Кремль. Демонстративно гортаючи сторінки його сценарію, режисера лаяли: «Автор звинуватив нас у тому, що ми допустили великі втрати», «тут він показав себе українським буржуазним націоналістом», «виступає проти колгоспного ладу» ... Потім пояснили, що треба було завбачливо ввести в майбутній фільм кілька епізодів з прославленням Сталіна ... «Пригадую, - пише Довженко, - диявольську пику, яку скорчив Берія, коли привезли мене до Сталіна на суворий страшний суд з приводу невдалих помилкових фраз, вкрап, за словами самого Сталіна, в мій сценарій" Україна в огні ". Витріщивши на мене очі, як фальшивий поганий актор, він (Берія) грубо гаркнув на мене на засіданні Політбюро (на початку сорок четвертого року): "Будемо вправляти мізки!" Хто тільки не вправляв мені мізки, боже мій ... »
Наслідки не примусили себе довго чекати - негайно було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) про відсторонення Довженко з посади художнього керівника Київської кіностудії. Потім - вимушений переїзд до Москви і сувора цензура кожного кадру з його робіт!
Довженка вбивали і словом, і ділом. Подружжя майже злидарював, і вона - сама Солнцева! - Благала в московських видавництвах давати чоловікові переклади з української. Після війни Довженко потрапив в опалу, його критикували, не давали знімати, а то, що давали, було звичайною документальної пропагандою соціалізму. Мікеланджело працює скульптором-штукатуром? Смішно й гірко. Тяжкий був час, про який Довженка з сумом говорив: «Ні поетів - є генерали, маршали ...» Але він вистояв - багато в чому завдяки підтримці своєї дружини ... Вони допомагали один одному завжди, при цьому їхні взаємини, звичайно ж, не були безхмарними. У житті Олександра Довженка траплялися любовні захоплення, але Солнцева взяла собі за правило фразу: «Так, у Довженка були жінки, але до мене це не мало ніякого відношення». Вона «контролювала» роман чоловіка з монтажницею Тетяною Чернявської, чула про досолнцевскіх відносинах з актрісрй Ольгою Чернової (та зникла з життя Довженко одразу після його знайомства з Юлією), щось було з Астой Нільсон ще в Німеччині. Юлія знала про закоханість усіх студенток його майстерні у ВДІКу. Але ні краси Лариси Шепітько, ні чарівності Нонни Мордюкової та Зінаїди Кирієнко не боялася. Розуміла, що Довженко як чоловік і художник не міг не захоплюватися. А ось вона лише дражнила оператора «Щорса» Юрія Екель-чика, справедливо вважаючи, що Довженко буде ревнувати, але про більше і не думала. Навіщо їй інші, якщо вона жила з Ним! І тільки вона, Юлія Солнцева залишалася для Нього єдино справжньої коханої ... «Все ще дуже красива, без єдиної посмішки, схвильована, зла» - гак вона виглядала, за спогадами одного із сучасників, на 60-річному ювілеї чоловіка, за два роки до його смерті. «Милі такими не бувають», - написав про неї поет. От уже точно: менше всього на світі її можна було назвати милою, симпатичною, близькою. Марсіанський холод відчувався в її південній, середземноморської красі навіть і в поважному віці.
Останні шість років свого життя Довженко не знімав. Фільм «Прощавай, Америко!» (1949-1951 рр..) Завдав йому, як майстру, фатальний удар. Знятий в розпал «холодної війни» і покликаний викрити роботу американських дипломатів у Москві, фільм виявився відвертим пасквілем. Але, з незрозумілих причин, навіть цю «бажану владі» сатиру Довженко не вдалося зняти до кінця. Збереглася хроніка публічного виступу режисера після закриття картини. Це вкрай втомлений чоловік: він втомився боротися, втомився прислужувати. Він просто пішов від справ і зосередився на викладанні. Однак марно деякі історики кіно міркують про передчасну смерть Довженка як кінорежисера. Його внутрішня творча життя не перервалася, його дивовижний метафоричний світ продовжував жити і розвиватися в надрах душі, в записках і сценаріях. І підтвердження тому - рішучість Олександра Довженка на 62-му році життя, в той час, коли в країні назрівала відлига, приступити до зйомок нової картини.
Перший знімальний день фільму «Поема про море» був призначений на 25 листопада 1956 року. Напередодні Олександр Петрович готував до зими дерева в саду, в Передєлкіно. Збираючись в місто, він раптом відчув себе погано ... Коли до призначеного часу учасники знімальної групи зібралися у вестибюлі «Мосфільму», їх зустрів портрет Олександра Довженка у жалобній рамі. Довженко лежав у труні в українській вишиванці, весь всипаний квітами і яблуками, в ногах стояли перевиті стрічками два високих снопа пшениці. Друг будинку - Іван Козловський - співав українські пісні. Рояль ридав під руками Леоніда Когана бетховенським «Адажіо» ... Юлії Солнцевої довелося докласти чимало сил, щоб виклопотати місце на Новодівочому цвинтарі ', біля самої стіни монастиря.
«Останнє слово» художника - фільм, який повинен був народитися, вирішила донести до глядачів Юлія Солнцева. Коль не змогла вберегти свого Сашка від останнього інфаркту, як оберігала від побуту і від хвороб все життя, то хоча б не дасть погубити його справу. В незмінною чорній спідниці і білій блузі Солнцева відправлялася на роботу, головну роботу: дати життя останньому задумом Довженка. Завзята і віддана Юлія Солнцева була впевнена у своєму призначенні поставити крапку в життєвому і творчому шляху самого близького їй людини.
Якою була б «Поема про море», так потужно заявлена ​​в сценарії, в постановці Довженка? Цього ми ніколи не дізнаємося ... Ми можемо судити про неї лише по відлунням вітру, по чутний здалеку мотиву пісні, по дивом зберігся ескізом ...
У 1960 році Солнцева зняла за сценарієм чоловіка військову драму «Повість вогненних років», за яку удостоїлася призу в Канні. Потім було ще кілька режисерських робіт і відновлена ​​в 1973 році «Звенигора» - новаторський дебют Довженка, який отримав друге життя завдяки Солнцевої. Після смерті коханого чоловіка її чекала лише робота і замкнута життя - без мемуарів, галасливих ювілеїв і вшанувань.
Солнцеву часто просили написати спогади про чоловіка, але вона відмовлялася. Нехай хто хоче пише про нього «був», а для неї він є і буде великий майстер кіно, найдорожча людина. Навіть його кімнату в квартирі зберегла такою, якою вона була за його життя: тут лежали відкриті книги, пещі.
Здавалося, господар вийшов на хвилинку і незабаром повернеться ... Після смерті чоловіка Солнцева дозволила опублікувати його щоденники та записні книжки.
У 1981-му Юлії Іполитівна запропонували знятися в документальному фільмі до її 80-річному ювілею. При всій стриманості, легендарної холодності і загальновідомою небалакучості вона здригнулася перед камерою: «Я плакала вранці, багато плакала. Від самотності. У мене нікого немає, я одна, всім на мене наплювати! Крім Олександра Петровича, у мене нікого не було. Вже 35 років я живу одна »...
...
Її не стало 28 жовтня 1989 року. За найвищим рахунком, Солнцева зробила головну справу свого життя: в історії світового кіно вона назавжди залишилася поруч із загальновизнаним генієм - Олександром Довженком. Їхні імена, образи, як і легендарні життя, невіддільні один від одного.

 

Автор
Дата добавления 24.03.2015
Раздел Другое
Подраздел Презентации
Просмотров476
Номер материала 456674
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх