Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Воспитательная работа / Статьи / УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ


До 7 декабря продлён приём заявок на
Международный конкурс "Мириады открытий"
(конкурс сразу по 24 предметам за один оргвзнос)

  • Воспитательная работа

Поделитесь материалом с коллегами:

Кадров Артем Олександровичспеціаліст ІІ категорії, учасник національної програми в Україні «Lions-Quest», член Асоціації творчих педагогів Донецької області, організатор роботи з учнівськими об’єднаннями та самоврядування в Донецькому навчально-виховному комплексі № 16 Калінінського району

м. Донецька.


УЧНІВСЬКЕ САМОВРЯДУВАННЯ

В ПРОЦЕСІ СОЦІАЛІЗАЦІЇ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

Анотація: У статті обґрунтовано провідну роль учнівського самоврядування в процесі соціалізації учнівської молоді. Автор доводить необхідність залучення учнів до роботи органів учнівського самоврядування для покращення процесів соціалізації учнівської молоді.

Ключові слова: соціалізація, учні, учнівське самоврядування.

На сьогодні проблемі соціалізації молоді приділяється велика увага, оскільки молодь є найбільш незахищеним прошарком суспільства, найбільш чуттєво реагує на зміни в суспільстві. До того ж, у процесі становлення особистості соціалізація грає ключову роль. Постійне перебування у соціальному середовищі вимагає від людини дотримання певних соціальних норм і правил поведінки. Тому, стає необхідним постійно направляти процеси соціалізації у правильне русло. Невід'ємними факторами у цьому виступають родина, школа та педагог. Оскільки саме навчально-виховний процес школи забезпечує можливості інтелектуального, морального, духовного, естетичного і фізичного розвитку учнівської молоді, що сприяє формуванню знаючої, вмілої та вихованої особистості. Все це є необхідними складовими сучасної соціалізації молоді.

В рамках лише навчального процесу це не можливо, тому все більшого значення набувають дослідження способів покращення соціалізації учнівської молоді у позанавчальній діяльності. Одним із таких способів можна вважати залучення учнів до системи управління навчальним закладом. Головним способом такого управління є учнівське самоврядування, але ролі учнівського самоврядування, як механізму соціалізації, приділяється досить незначна увага. Це зумовлено неможливістю представлення, що учні можуть бути самі суб'єктами створення соціально-педагогічних умов соціалізації.

Метою даної статті є обґрунтування провідної ролі учнівського самоврядування в процесі соціалізації учнівської молоді.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується дана стаття. Для більш глибокого та змістовного вивчення процесів соціалізації учнівської молоді визначимо основні теоретичні питання та означення соціалізації.

В широкому розумінні поняття «соціалізація» (лат. – socialis) означає розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. Аналіз літератури показав, що дослідження проблеми соціалізації має більш як столітню історію існування і носить міждисциплінарний характер, оскільки досліджується спеціалістами різних наук - філософами, соціологами, педагогами і психологами. Найбільший внесок у формування теоретичних основ різноманітних соціалізаційних теорій зробили М.Бугле, Г. Гітінгс, Е. Дюркгейм, Г. Лебон, Т. Парсонс та ін. На розроблених ними загальнотеоретичних підходах наприкінці XX ст. сформувались три напрями досліджень проблем соціалізації особистості: соціально-філософський, соціально-психологічний, соціально-педагогічний.

Соціально-філософський напрямок соціалізації приділяє велику увагу розробці і дослідженню моделей соціалізації, впливу соціальних інститутів на становлення особистості та взаємозв'язки, аналізу людської поведінки і свідомості як результат соціалізації. Результати досліджень представлені в роботах Ф. Власенка, О. Конта, Г. Спенсера та ін.

Соціально-психологічний напрямок соціалізації досліджує проблеми становлення особистості, механізми, засоби та фактори соціалізації. Його дослідженням займаються Г. Андрєєва, О. Бєлічева,С.Леонтьєв, М. Лукашевич, А. Петровський та ін.

Соціально-педагогічний напрямок соціалізації досліджує закони організації навчально-виховного процесу, умови, зміст, форми, методи та функції соціалізації. Цей напрямок представлений в роботах В. Алфімова, А. Аніщенко, О. Бєлінської, А. Капської, В. Латвиновича, О. Мудрика, С.Савченка, О. Севаст'янової, Л. Столярчука, Т. Стефаненка, Н. Чернухи таін.

Визначення поняття «соціалізації» дослідники тлумачать по-різному. Деякі визначають його як процес входження індивіда в соціальне середовище, пристосування до нього, освоєння певних ролей і функцій (Б.Д. Паригін). Інші дослідники вважають процесом соціалізації засвоєння індивідом соціального досвіду, в ході якого утворюється конкретна особистість (І.С. Кон).

Найбільш поширеною дефініцією соціалізації у вітчизняній соціальній психології є визначення Г.Андреєвої, яка бачить соціалізацію як двосторонній процес, який включає в себе, з одного боку, засвоєння індивідом соціального досвіду шляхом входження в соціальне середовище, а з іншого — активне відтворення системи соціальних зв'язків індивідом за рахунок його активної діяльності, активного включення в соціальне середовище.

Однією з фаз соціалізації більшість вчених розглядають учнівські та студентські роки. Учні та студенти є не лише пасивним об'єктом соціалізації з боку суспільних інститутів, а й активним суб'єктом, для якого характерне прагнення до саморозвитку, становлення професійного самоствердження.

З одного боку, юнацькі шкільні роки для молоді є першим етапом становлення незалежності, відповідальності, самостійності, що є необхідним елементом соціалізації, а з іншого у процесі навчання людина засвоює соціальний досвід у формі знань, розвиває свої задатки і здібності, формує інтереси та нахили. Тут закладаються основи світосприйняття молодої людини, розвиваються її здібності, навички суспільної діяльності. Знання є провідною формою діяльності суб'єкта, його соціалізації. Все це зумовлює формування спрямованості індивіда на активну соціальну діяльність, ініціативу й творчість.

Мета соціально-педагогічної діяльності полягає у створенні оптимальних умов соціалізації молоді. Формування особистості, її розвиток у соціумі може бути успішним лише тоді, коли будуть враховані всі зовнішні та внутрішні фактори, які на неї впливають, їх складні взаємозв'язки. Перш за все це спосіб життя особистості, який може сприяти її розвитку чи протидіяти йому.

С. Савченко однією з соціально-педагогічні умови соціалізації вважає педагогічне забезпечення соціалізації, оптимальною формою якого є педагогічна підтримка процесу соціалізації, яка ґрунтується на сучасних педагогічних технологіях.

А. Аніщенко окрім підвищення професійної компетентності соціальних педагогів через проективну діяльність виділяє таку педагогічну умову соціалізації молоді як соціальні ініціативи у територіальній громаді: волонтерська діяльність, участь у діяльності органів самоорганізації населення (асоціація шкільного самоврядування).

На сьогодні все поширенішою формою позаначальної діяльності учнів стає учнівське самоврядування. Науковці досліджують питання впливу учнівського самоврядування на формування лідерських якостей, гуманістичної спрямованості учнів, на якість професійної підготовки спеціалістів, формування основ управлінської культури учнівської молоді та інше.

Органи учнівського самоврядування на сьогодні функціонують майже у кожному шкільному навчальному закладі країни. Спектр їхньої діяльності поширюється не лише на організацію культурно-оздоровчого дозвілля та вирішення поточних учнівських питань, а й на відрахування учнів, призначення соціальних стипендій.

Не дивлячись на те, що не зовсім зрозуміла технологія впровадження змін до Закону України «Про вищу освіти» та внесення доповнень та змін до Положень про самоврядування та Статутів, адміністрація навчальних закладів визнає необхідність залучення органів учнівського самоврядування до управління навчально-виховним процесом.

Г. Андреєва виокремлює три сфери, в яких розгортається весь зміст процесу соціалізації особистості: діяльність, спілкування і самосвідомість.

Під час будь-якої діяльності, соціальних відносин, засвоєння норм поведінки формується орієнтація в існуючій системі соціальних ролей. Формування особистості стає можливим під час спілкування, важлива роль надається збільшенню контактів з людьми, розширення кола знайомств. У процесі спілкування розвивається і сфера самосвідомості, оскільки завдяки спілкуванню індивід починає правильно сприймати себе й інших, що сприяє становленню в людині образу «Я», формуванню певних структур індивідуальної свідомості.

Проаналізуємо сфери, в яких розгортається весь зміст процесу соціалізації особистості, виокремивши в них роль участі учнів в діяльності учнівського самоврядування.

Якщо розглядати діяльність учнів, то вона не закінчується лише відвідуванням уроків, виконанням домашніх завдань, практичною діяльністю, а й поширюється у позанавчальний час. У цей час соціальна активність учнів має бути спрямована та організована.

Учень сам вирішує чим займатися після закінчення занять: чи то лише відпочивати з друзями, відвідувати розважальні заклади, чи то сидіти вдома, читаючи книжки. Соціально-активні учні у такому виборі поєднують відпочинок з організацією культурно-розважальних заходів, намагаються поліпшити умови учнівського життя, приймають участь у заходах і тренінгах для розвитку лідерських якостей, цікавляться новинами в освіті та науці. Така діяльність не тільки орієнтує в системі існуючих соціальних ролей, а й розвиває самостійність, індивідуальність, здібності планування свого часу, соціальну активність.

Спілкування, як необхідний елемент формування особистості залежить від кількості та кола знайомих. Учні, які після занять представлені самі собі частіше потрапляють під негативний влив. Велика спокуса, яка оточує молодь скрізь (телебачення, реклама) може мати пагубний вплив на формування особистості. Педагогічний колектив не завжди може проконтролювати діяльність та коло знайомих учнів. Але якщо учні у позанавчальній діяльності збираються разом для обговорення проблем шкільного життя, покращення умов навчання у школі, спілкуються на теми формування здорового способу життя, організовують та приймають участь у заходах та акціях щодо святкування календарних та інших заходів, то коло знайомств учнів поширюється серед однодумців, однолітків, збільшуються контакти з цікавими людьми. Тим самим, зменшується ризик потрапляння учнів під негативний вплив. Також, під час спілкування розвивається комунікативні, організаторські здібності та компетентність у соціальних відносинах з людьми, що необхідно сьогодні кожній людині.

Під час становлення особистості, розвитку самосвідомості як однієї з сфер, в якій розгортається зміст процесу соціалізації важливу роль відіграє не тільки спілкування, а й формування особистісних якостей учнівської молоді, таких як: самооцінка, емоційність, сила волі, активність, самостійність тощо.

Одними з концептуальних завдань органів учнівського самоврядування є максимальне використання творчого та інтелектуального потенціалу кожного учня, самоактуалізація особистості майбутнього фахівця, формування навичок самоорганізації та самоуправління учнів. Спектр їхньої діяльності поширюється на відстоювання прав та інтересів учнівської молоді, організацію дозвілля учнів, культурно-масових, оздоровчих та спортивних заходів, створення сприятливих умов для навчання і проживання та ін. Під час діяльності члени учнівського самоврядування розвивають свої лідерські та управлінські якості, формуються відповідальність та самостійність. Працюючи у творчому колективі кожен учень намагається оцінити не тільки роботу інших, а й свою. Отже, для формування якостей необхідних для становлення особистості необхідно залучити учнів до роботи органів учнівського самоврядування.

Таким чином, учнівське самоврядування у своїй діяльності охоплює усі сфери, в яких розгортається зміст процесу соціалізації особистості (діяльність, спілкування і самосвідомість) та створює необхідні умови процесу соціалізації учнівської молоді.

Соціалізація особистості є невід'ємною складовою формування і становлення особистості. Постійне перебування у соціальному середовищі вимагає від людини дотримання певних соціальних норм і правил поведінки.

Навчальний заклад є одним із головних інститутів соціалізації, створення належних умов в якому сприяє процесу соціалізації. До таких умов можна віднести не тільки педагогічне забезпечення процесу соціалізації учнівської молоді, а й залучення учнів до управління навчальним закладом. Одним з головних факторів такого залучення є учнівське самоврядування у школі, яке виступає як провідна умова успішної соціалізації учнів. Оскільки участь у роботі органів учнівського самоврядування є не лише практичною школою застосування теоретичних вмінь і навичок, здобутих під час навчальної діяльності, вагомим фактором у формуванні управлінських та розвитку лідерських якостей, а й основним механізмом залучення учнів до усіх сфер та видів соціалізації.

Лише активно функціонуючий орган учнівського самоврядування може залучити велику кількість учнів до організації і забезпечення сприятливих умов соціалізації. Це можуть бути не лише спільні проекти, акції, заходи, дебатні турніри, конференції, семінари, тренінги, спрямовані на культурний, екологічний, гуманістичний, політичний, моральний розвиток особистості, а й заходи, що направлені на поліпшення умов навчання у школі.

Спектр впливу органів учнівського самоврядування охоплює усі сфери, в яких розгортається процеси соціалізації: діяльність, спілкування, самосвідомість. До того ж, ОУС вже довели, що можуть приймати участь у вирішенні питань, пов'язаних з навчально-виховним процесом та створювати необхідні умови соціалізації учнів, отже можуть і повинні впливати на процеси соціалізації учнівської молоді.


Л І Т Е Р А Т У Р А

  1. Москаленко В. В. Соціальна психологія: Підручник / Валентина Володимирівна Москаленко. — Київ: Центр навчальної літератури, 2005.- 624 с.

  2. Савченко С.В. Науково-теоретичні засади соціалізації студентської молоді в позанавчальній діяльності в умовах регіонального освітнього простору: Автореферат дис. докт. пед. наук: 13.00.05 / Луганський нац. пед. ун-т ім. Т. Шевченка. – Л., 2004. - 42 с.

  3. Гуманізація навчально-виховного процесу: збірник наукових праць – За заг. ред. проф. В. І. Сипченка: Слов’янськ: СДПУ, 2010 р., 247 с. (З матеріалів статті автора).

  4. Аніщенко А.П. Педагогічні умови соціалізації старшокласників у територіальній громаді: Автореферат дис. канд. пед. наук: 13.00.05 / Луганський нац. пед. ун-т ім. Т.Шевченка. - Л., 2010.

  5. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник / Алла Йосипівна Капська — Київ: Центр навчальної літератури, 2003 - 256 с.



57 вебинаров для учителей на разные темы
ПЕРЕЙТИ к бесплатному просмотру
(заказ свидетельства о просмотре - только до 11 декабря)

Автор
Дата добавления 13.09.2016
Раздел Воспитательная работа
Подраздел Статьи
Просмотров42
Номер материала ДБ-192842
Получить свидетельство о публикации

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх