Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Инфоурок / Украинский язык / Другие методич. материалы / Урок теоретичних знань "Будова слова".

Урок теоретичних знань "Будова слова".



  • Украинский язык

Поделитесь материалом с коллегами:

Будова слова


Програма передбачає засвоєння таких тем:

  • основа слова і закінчення;

  • корінь слова і його фонетичні варіанти; 

  • суфікси, префікси. 

Схема аналізу слова за будовою

пере

пис

ан

ий:


префікс - частина слова, яка стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм

корінь - 
спільна частина споріднених слів, яка виражає їхнє основне (загальне, поняттєве) лексичне значення, основна, стрижнева морфема

суфікс - 
частина слова, яка стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм

закінчення
змінна частина слова, яка стоїть переважно в кінці його, вказуючи на відношення до інших слів у словосполученні і реченні, є носієм граматичного значення


основа - частина слова без закінчення 
основа є носієм лексичного значення слова
Запамятайте! Закінчення мають лише змінні слова. 

Незмінні слова закінченя не мають. Це:
а) невідмінювані іменники: 
таксі, леді, Капрі, шосе, Онтаріо, бюро;
б) невідмінювані прикметники: 
мані, максі;
в) числівники: 
мало;
г) неозначена форма дієслова: 
ходити, робити, працювать;
ґ) дієслівна форма - дієприслівник: 
ідучи, сидячи, виконавши, перекладаючи;
д) дієслівна форма нa -но, -то: 
видано, прожито;
е) прислівники:
 взимку, посередині, виразно, вперше, тричі, можна, треба;
є) сполучники: 
аби, якщо, нібито;
ж) прийменники: 
при, до, за, з-поза, близько, навколо;
з) частки: 
тільки, лише, невже, таки;
и) вигуки: 
еге! ого! гайда! алло! спасибі!

Увага! Зі словами, які не мають закінчення, не плутати слів 1) що мають нульове закінчення: ліс, хлопець, зустріч, хат, передрук; немає закінчення у словах:праворуч, вниз, вліво, вбік ; 2) коли кінцевий голосний невідмінюваного слова однаковий з кінцевим голосним відмінюваного: Делі, Сочі, Капрі - невідмінювані слова (закінчення немає), Чернівці, двері - відмінювані слова (закінчення -і), депо, шосе -невідмінювані слова, вікно, поле -відмінювані слова, у яких є закінчення -о, -е.

Аналізуючи слово за будовою, виділяємо його найменші частини – морфеми, які у свідомості носіїв мови пов’язуються з лексичним, лексико-граматичним чи граматичним значенням. Наприклад: 
закінчення -ом вказує, що слово з такою морфемою є іменником чоловічого (або середнього) роду, він має форму орудного відмінка однини, належить до II відміни, відмінюється за зразком твердої групи (столом, лісом, батьком, селом); 
суфікс -ар (фонетичний варіант -яр) вказує, що слово є іменником чоловічого роду, має форму називного відмінка в однині, називає переважно особу діяча (аптекар, вівчар, лікар, каменяр, кобзар, муляр), хоч може бути і в словах, що є назвами неістот (сухар, футляр).

Морфеми – це корінь, префікс, суфікс, закінчення. Морфемами також називають сполучні звуки -е, -о: кулемет, водогін. У дієслівних формах морфема -ся є суфіксом, вона може бути й після закінчення: листуватися, лікуватися.

Увага! Щоб правильно виділити морфеми, треба
а) повторити тему з фонетики про співвідношення між буквами і звуками ( див. 
Фонетика ). Аналізуючи, наприклад, слово краї, виділяємо корінь край- та закінчення; у слові присвоєний - префікс при-, корінь -свой-, суфікс -ен- та закінчення -ий
б) зважити на можливі чергування голосних і приголосних звуків та на інші звукозміни (спрощення приголосних, вставні звуки тощо).

Основні чергування

[о] – [а]

ломити – ламати

[е] – [і]:

летіти – літати;

[и] – [і]:

сидіти – сідати 

[е] – [и] - нуль звука:

беру – збирати – зібрання

[о], [е] з [і] у відкритих/закритих складах:

зоря – зірка, село – сіл; 

[о], [е] з нулем звука (випадні):

хлопець – хлопця, сон – сну;

[г] - [ж] - [з']: 

нога - ніжка - нозі 
луг - лужок - у лузі

[к] - [ч] - [ц']:

рука - ручка - руці 
бік - бічний - на боці

[х] - [ш] - [с']:

муха - мушка - мусі 
рух - рушати - в русі

[д] - [дж]:

сидіти - сиджу 
рід - народжений

[б] - [бл']:

любов - люблю

[п] - [пл']:

сипати - сиплю

[в] - [вл']:

ловити - ловлю

[ф] - [фл']:

графити - графлю

[м] - [мл']:

пляма - заплямлений

Отже, морфеми можуть мати свої фонетичні варіанти.

Щоб правильно визначити корінь слова, мусимо а) підібрати споріднені слова і б) врахувати можливі звукозміни: бік, збоку, бічний, бочок, в боці, сідати, сидження,сяду.

Увага! Слід розрізняти корені-омоніми: вода, водяний і водити, воджу.

Виділяючи суфікс, треба зважити на такі моменти:

- суфікси мають частиномовне значення, отже, насамперед варто визначити, якою частиною мови є аналізоване слово. Іменниковими, наприклад, є суфікси -ість(радість, юність), -ств- (студенство), -енн- ( перенесення), -ар (кобзарлікар)-ач (сікач), -ик (столик), -ин- (горошина) та багато інших. 

Свою систему суфіксів мають прикметники: -н- (кінний, денний), -іш-, -ш- (рідніший, ширший), -ськ- і похідні -зьк- , -цьк-(львівський, запорізький, козацький), -ин (мамина), -ів (Василів, батьків), -яч- (лисячий) та ін.

Характерними для дієслова є суфікчи -ува- (-юва-), -ну-, -а- (стукати, танцювати, грюкнути ) -и- (робити), -і- (червоніти), -ти (ть) - специфічний суфікс неозначеної форми дієслова (ходити), -в (-л) - це суфікс минулого часу (писав, писала, писали ). 

Усього шість суфіксів характеризують дієприкметник як дієслівну форму: -уч (-юч)ий, -ач (-яч)ий; -л-, -ен-, -н-, -т- (ведучий, ходячий, потерпілий, перенесений, списаний); чотири суфікси має така дієслівна форма, як дієприслівник: -ачи (-ячи), -учи (-ючи), -ши, -вши (сидячи, ревучи, вибігши, виконавши); складну систему суфіксів має прислівник.

Іноді складно визначити, чи в слові маємо один суфікс, а чи кілька. Як, наприклад, зорієнтуватися, чому у дієприкметнику перенесений - один суфікс (-ен-), а в дієприкметнику записаний - два (-а-,-н- ), як не помилитися, виділяючи чотири суфікси в іменнику здрібнілість? Міркуємо так: якщо частина слова виступає у коренево чи словотвірно споріднених словах як самостійна, то це окрема морфема. У слові записаний маємо дієслівний суфікс -а (пор.: записати, читати, кричати); в іменнику здрібнілість маємо прикметниковий суфікс - (дрібний, вірний), дієслівний -і- (здрібніти, біліти), дієприкметниковий -л- (помолоділий, зчорнілий), іменниковий -ість (радість, молодість).

Префікси також мають своє частиномовне значення. Ніколи не помилимось, визначаючи, що префікси пра-, па- іменникові (праліс, прамова, пасинок, паросток),най-, пре- - прикметникові (найзручніший, прегарний), ви-, від- (віді-), з- (зі-), при- - дієслівні (вигнати, відбити, відігнути, збити, зiгнути, прибити) та ін.

Увага! В іменнику можливий дієслівний префікс. Він просто може сигналізувати про те, що дієслово дало основу для утворення іменника. Наприклад, слова виклад, заклик, відгук, погляд, відріз утворені від дієслів викладати, закликати, відгукуватись, поглядати, відрізати.

Запам'ятайте! Не в усіх словах морфеми легко вичленувати. Внаслідок різних звукових змін (чергування, спрощення, асиміляції, дисиміляції, появи вставлених звуків тощо) морфеми зазнають деформації, у словах можуть бути "змертвілі" суфікси чи префікси, зв'язані основи.

 




Автор
Дата добавления 29.09.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел Другие методич. материалы
Просмотров922
Номер материала ДВ-017891
Получить свидетельство о публикации


Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх