Добавить материал и получить бесплатное свидетельство о публикации в СМИ
Эл. №ФС77-60625 от 20.01.2015
Свидетельство о публикации

Автоматическая выдача свидетельства о публикации в официальном СМИ сразу после добавления материала на сайт - Бесплатно

Добавить свой материал

За каждый опубликованный материал Вы получите бесплатное свидетельство о публикации от проекта «Инфоурок»

(Свидетельство о регистрации СМИ: Эл №ФС77-60625 от 20.01.2015)

Инфоурок / Украинский язык / Конспекты / Урок з української літератури на тему: "Національний колорит поеми "Енеїда" Котляревського"
ВНИМАНИЮ ВСЕХ УЧИТЕЛЕЙ: согласно Федеральному закону № 313-ФЗ все педагоги должны пройти обучение навыкам оказания первой помощи.

Дистанционный курс "Оказание первой помощи детям и взрослым" от проекта "Инфоурок" даёт Вам возможность привести свои знания в соответствие с требованиями закона и получить удостоверение о повышении квалификации установленного образца (180 часов). Начало обучения новой группы: 28 июня.

Подать заявку на курс
  • Украинский язык

Урок з української літератури на тему: "Національний колорит поеми "Енеїда" Котляревського"

библиотека
материалов

Урок української літератури в 9 класі №


Дата:


Тема: Національний колорит твору, сатиричне змалювання панів, чиновників, козацької старшини.


Мета:


  • навчальна: розкрити історію написання поеми І. Котляревського «Енеїда», її ідейно-тематичну спрямованість, проблематику; охарактеризувати героїв твору, що уособлюють самодержавство, панів, чиновників, духовенство;


  • розвивальна: розвивати креативність, логічне мислення, вміння учнів аналізувати прочитане, розмірковувати над змістом твору, характеризувати його героїв, виділяти головне, суттєве, грамотно висловлювати власні думки, почуття, спостереження;


  • виховна: виховувати інтерес до історичного минулого рідного краю, родинних звичаїв і обрядів, прищеплювати любов до рідної мови.


Завдання уроку:

  1. Порівняти уривки з поеми Вергілія та Котляревського, співставити й зробити висновки щодо особливостей «перелицьованої» «Енеїди».

  2. Розібрати конкретно, в чому полягає національний колорит «Енеїди» І. П. Котляревського.

  3. Глибше зануритися в текст «Енеїди», з’ясувавши значення назв напоїв, страв, традицій, одягу, згадуваних в поемі.


Тип уроку: комбінований.


Вид уроку: урок-літературна лабораторія.


Методи й прийоми уроку: робота з кросвордом, складання сенкану, самостійна аналітична робота, конспектування, творча робота, слово вчителя, гра «Відгадайка», «Мікрофон».


Внутрішньопредметні зв’язки: історія розвитку літератури, теорія літератури, народознавство.


Міжпредметні зв’язки: історія, етика.


Обладнання: проектор, комп’ютер, екран, презентація з кросвордом, таблицями, творчими завданнями для учнів, конспект уроку.


«Енеїда» — знаменита пародія.
Т. Шевченко

Мужича правда є колюча,
А панська — на всі боки гнуча.
І. Котляревський


Хід уроку.


І. Організаційний момент. (1 хв.)

- Доброго дня, діти. Займіть, будь ласка, свої місця. Я сподіваюсь, що настрій у вас гарний, до уроку ви готові, і активно проявите свої знання з літератури.


ІІ. Актуалізація опорних знань учнів. (8 хв.)

  1. Перевірка домашнього завдання. (2 хв.)

- Почнемо урок традиційно: з перевірки ваших домашніх завдань.

А) Які труднощі у вас виникли при виконанні домашнього завдання?

Б) Що було незрозумілим?

В) Хто не зміг впоратися із домашнім завданням? Що стало тому причиною, що не зрозумів, що було складним?

2. Гра-змагання. Розгадування кросворду. (3 хв.)

- Діти, сьогодні ми з вами потрапимо до літературної лабораторії та спробуємо на 45 хвилин стати справжніми науковцями-літературознавцями. Працюватимете в новелках групах. Усього у нас буде чотири групи. І перше, що мають зробити науковці перш, ніж приступати до досліджень, - зібрати до купи ті знання, які вони вже мають. Отже, перевіремо ваші знання, позмагавшись у розгадування кросворду. Виграє та команда, яка першою розгадає правильно весь кросворд. (Завдання в учнів на картках.)


hello_html_m5f311313.gif

По вертикалі.

  1. Місто, в якому народився І. Котляревський. (Полтава)

  2. Жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно. (Бурлеск).

  3. Будова твору. (Композиція).

  4. Соціальний стан І. Котляревського. (Дворянин).


По горизонталі.

  1. Різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру. (Травестія)

  2. Річка, що протікає біля садиби Котляревських. (Ворскла)

3. «Творча майстерня». Складання сенкану до слова «Енеїда» або «Котляревський». (2 хв.)

Енеїда

Пародійна, соціально-критична

Висміює, засуджує, викриває

Засобами сміху викриває і засуджує негативні суспільні явища

Шоу

4. Повідомлення теми та мети уроку. (1 хв.)

- Отже, діти, сьогодні ми з вами продовжимо роботу над першим твором нової української літератури – над «Енеїдою» І. П. котляревського. Запишіть до ваших зошитів сьогоднішню дату та нашу з вами тему уроку. (Записано на дошці).


ІІІ. Основна частина уроку. (33 хв.)

1. «Аналітичний відділ». (8 хв.)

- Перш, ніж приступати до проведення власних експериментів, вам, як справжнім науковцям, слід ознайомитися із попередніми дослідженнями та проаналізувати заздалегідь зібраний матеріал з питання, яке нас цікавить. Отож, увага на еркан, де вам будуть представлені окремі уривки з «Енеїди» Вергілія та «Енеїди» Котляревського. Ваше завдання зараз уважно вчитатися у запропонований матеріал, проаналізувати відмінності між двома творами, й записати конкретні висновки. Потім кожна група представить на загальний розсуд свої висновки, які ми всі разом обговоримо. Вперед, науковці.

А) Групи працюють з аналізом наведених уривків.

Б) Представлення результатів дослідження кожної групи. Обговорення зроблених висновків з іншими групами.

«Енеїда» Вергілія

«Енеїда» Котляревського

Горя він досить зазнав,
суходолами й морем блукавши,
З волі безсмертних богів
І мстивої серцем Юнони
Лиха він досить зазнав у бою,
Доки місто поставив.

Но зла Юнона, суча дочка,
Розкудкудакалась, як квочка,
Енея не любила — страх;
Давно уже вона хотіла,
Його щоб душка полетіла
К чортам, і щоб і дух не пах.

Дідона Вергілія — богиня «краси неземної», повелителька і справедлива суддя

Дідона Котляревського — лише приваблива вдова, і зустріч її з троянцями, які «обідрались», «охляли, ніби в дощ щеня», відбувається не за всіма правилами дипломатії з обміном подарунками і бенкетом, а просто на березі, де Еней поводиться з нею, як парубок з дівкою: «Поцілувались гарно всмак; за рученьки біленькі взявшись, балакали то так, то сяк».

Цими словами з благанням звернулась до нього Юнона:

«Батько богів, всього роду людського володар, Еоле,

Дав тобі владу вгамовувать хвилі, їх вітром здіймати.

Плем'я, вороже мені, вже пливе по Тірренському морю

Й Трою везе до Італії й здоланих в битві пенатів.

Дай же силу вітрам, потопи кораблі їх в пучині

Чи розжени їх урозтіч, все море вкриваючи трупом.

Здоров, Еоле, пане-свату!
Ой, як ся маєш, як живеш? —
Сказала, як ввійшла у хату,
Юнона. — Чи гостей ти ждеш?.."
Поставила тарілку з хлібом
Перед старим Еолом-дідом,
Сама же сіла на ослін.
"Будь ласкав, сватоньку-старику!
Ізбий Енея з пантелику,
Тепер пливе на морі він.

В відповідь мовить Еол: «Твоя лиш турбота, царице,

Знати, чого побажать, а мені лише те, що велиш ти,

Треба здійсняти. Цю владу мені ти даєш, та єднаєш

Ласку Юпітера, й змогу даєш на бенкетах бувати

Разом з богами, і робиш володарем хмар буревійних».

"Гай, гай! ой, дей же його кату!
Еол насупившись сказав. —
Я все б зробив за сюю плату,
Та вітри всі порозпускав:
Борей недуж лежить з похмілля,
А Нот поїхав на весілля,
Зефір же, давній негодяй,
З дівчатами заженихався,
А Евр в поденщики нанявся, —
Я к хочеш, так і помишляй!
Та вже для тебе обіщаюсь
Енеєві я ляпас дать;
Я хутко, миттю постараюсь
В трістя його к чортам загнать.
Прощай же! швидче убирайся,
Обіцянки не забувайся,
Бо послі, чуєш, нічичирк!
Я к збрешеш, то хоча надсядься,
На ласку послі не понадься,
Тогді від мене возьмеш чвирк".

«Анно, чи бачиш цей поспіх на березі всьому: зійшлися

Там звідусіль, паруси вже на вітрі знялись, мореплавці

Весело палуби вже увінчали. Ох, сестро, якби я

Горя такого могла сподіватись була, то сьогодні

Перенести його мала б я силу; здійсни це бажання,

Анно, одне, безталанній мені; бо тебе лиш той зрадник

Ще шанував і тобі довіряв таємниці найглибші;

Ти тільки знала, як і коли підступити до нього.»


Сестру кликнула на пораду,
Щоб горе злеє розказать,
Енеєву оплакать зраду
І льготи серцю трохи дать.
"Ганнусю, рибко, душко, любко,
Рятуй мене, моя голубко,
Тепер пропала я навік!
Енеєм кинута я бідна,
Як сама паплюга послідня,
Еней злий змій — не чоловік!

61 Нема у серця мого сили,
Щоб я могла його забуть.
Куди мні бігти? — до могили!
Туди один надежний путь!
Я все для його потеряла,
Людей і славу занедбала;
Боги! я з ним забула вас.
Ох! дайте зілля мні напитись,
Щоб серцю можна розлюбитись,
Утихомиритись на час.



2. «Теоретичний відділ». Конспект за лекцією вчителя. (15 хв.)

- Молодці. Плідно попрацювали, зробили основоположні висновки про відмінність котляревської «Енеїди» від оригінального тврору. Зясували, що «Енеїда» Котляревського забарвлена національним колоритом, а можновладці з їх пороками викриваються та засуджуються засобами сміху. І зараз ми з вами переходимо до теоретичного відділу, щоб докладніше ознайомитися з попереднім теоретичним підґрунтям досліджуваної нами проблеми. Я проконсультую вас, як експерт із цього питання, а ви занотуєте найважливіші відомості, на які потім будете спиратися у ваших подальших розробках та експериментах.


Історія та джерела написання «Енеїди» І. Котляревського.

Над «Енеїдою» І. Котляревський працював близько 30 років (з перервами). Три перші частини вийшли друком у 1798 р., четверта — в 1809 р., п’ята — в 1822 р.; повністю твір завершено в 1825–1826 рр., а видано в 1842 р. після смерті письменника. 1798 р. перше видання «Енеїди» з’явилося завдяки ініціативі конотопського поміщика Максима Пурпури, який тоді служив у Петербурзі в медичній колегії і належав до гурту прихильників української мови та літератури. До його рук потрапив список перших трьох частин поеми І. Котляревського, і Пурпура своїм коштом видає її з характерною присвятою: «Любителям малоросійського слова». Автор був незадоволений вчинком видавця (друк здійснено без його згоди), проте патріотична ініціатива М. Пурпури заслуговує на схвалення. Вихід у світ «Енеїди» став епохальною подією в культурному житті України. Це була перша друкована українська книга, написана живою народною мовою, що своєю появою стверджувала початок етапу у розвитку нашої літератури.

Для написання твору автор скористався:

• досвідом своїх попередників;

• різдвяними, великодніми віршами мандрівних дяків;

• реальною дійсністю того часу;

• усною народною творчістю;

• творчістю Г. Сковороди та бурлескно-сатиричною літературою ХVІІІ ст.;

• матеріалом з епізодами про життя українських козаків, старшин, селянства, міщан, священиків, учнів;

жартівливими ліричними віршами, інтермедіями до шкільних драм.

Національний колорит твору.

Обряди. Еней поминає свого батька Анхіза («сороковини»). Загиблого Паланта жінки обмили, вдягли в нове вбрання, «запхнули за щоку п’ятак». Мимохідь сказано й про один з моментів весільного обряду: у Латина все було приготовлено до прийому сватів — рушники і «всяка всячина», «що на сватання давали».

Звичаї. Так, ідучи в гостину, люди підносили господарям хліб і сіль. (Юнона — Еолові, посли Енея — Латину). Еней гостинному Ацесту «за хліб подякував, за сіль». При зустрічі герої, навіть незнайомі, «віддають поклон», Лавінія після смерті матері вбралася в чорний одяг.

Ворожіння. Ворожили на теплих нутрощах забитого бика, на бобах і воді, підслухуванням під вікном тощо. Докладно розповідається, як у пеклі моторне дівча ворожить Енеєві на парі з киплячого горщика, в який закладено всілякі трави та гніздо ремеза.

Народна медицина. І. Котляревський вибирає сміховинні способи. Наляканого морською бурею Енея, за словами Венери, «насилу баби одшептали». Сівілла вміє «трясцю відганяти», «завушниці пошептати», «волос ізігнати», «переполохи виливати». Пораненого Енея «Япид, цирульник лазаретний» лікує у свій спосіб: прикладає «припарки к тілу… і шевську смолу», щоб із сідниці героя вийшла стріла.

Повір’я. У пеклі мучилися жінки, які «в комин літали», «їздили на упирях», «дощ продавали». За народним повір’ям, нечиста сила, з’явившись уночі, зникає на світанку. Картина пекла цілком побудована на народних повір’ях.

Фольклор — важлива частина духовного життя нації. Крім численних прислів’їв і приказок у поемі названо пісні різних жанрів (історичні, козацькі, побутові, до танцю), а також фольклорні образи — персонажі та предмети (кобиляча голова, мавки, упирі, зцілюща вода, скатерть-самобранка, чоботи-скороходи тощо). Сівілла своїм зовнішнім виглядом, поведінкою, ворожбитськими вміннями близька до казкової Баби-Яги; автор часом так її і називає.

Імена героїв, географічні назви. Українські імена змішуються з античними, деякі з останніх «українізуються». Еней — Енеєчко, Анхизович, Анхизенко; Лавінія — Лавіса, Лавісонька; Евріал — Еврусь тощо. Поряд з назвами місцевостей і поселень Стародавніх Греції та Риму згадуються й українські.

Українська кухня здобула доброї слави в усьому світі. В «Енеїді» названо близько ста страв і напоїв — більше, ніж у спеціальній праці П. Маркевича «Обычаи, поверья, кухня и напитки малороссиян» (1860).

Предмети побуту. Чоловіче, жіноче й дівоче вбрання, речі хатнього вжитку, господарський реманент.

Розваги. У різних місцях тексту названо двадцять народних ігор («у свинки», «у Панаса», «в тісної баби», «в горидуба» тощо) і майже стільки ж танців (горлиця, дуб, санжарівка, гопак, трепак, гайдук та ін.). Для сучасного читача «Енеїда» може стати добрим посібником з народознавства.

Історичний колорит твору.

У поемі описуються не події римської історії, а минуле і сучасна авторові дійсність. Найперше історичний колорит виявляється в зображенні мандрівок запорожців-троянців після зруйнування Січі, структури козацького війська, його озброєння. Згадуються часи Сагайдачного, Дорошенка, Залізняка, епізоди з історії козацтва. Автор зі щирим захопленням і сердечним щемом описує могутність і красу колишнього козацького війська («Так вічній пам’яті бувало…»). Відчуття старожитності в читача викликає і розповідь про різні події, що відбувалися в минулому: війна зі шведами, землетрус у першій половині ХVІІІ ст., страшні напади сарани, набори пікінерів тощо.

Писати правду про одну з найхарактерніших ознак того часу — кріпацтво — було суворо заборонено, а тому в «Енеїді» знаходимо лише окремі натяки на це соціальне зло. Пророкуючи Енеєві великі багатства і владу, Зевс зазначає, що троянський герой «на панщину весь світ погонить». Пани в пеклі терпіли муки за те, що «людям льготи не давали і ставили їх за скотів». Юнона обіцяла Еолові подарувати «дівку чорнобриву», тобто кріпачку. На випадки закріпачення поміщиками вільних людей натякає автор, малюючи злих чарівниць з острова Цірцеї, які обертали людей на тварин. З позицій просвітителя-гуманіста І. Котляревський засуджує будь-яке пригнічення людини людиною.

Поетика твору.

І. Котляревський уперше в Україні написав епічний твір силабо-тонічним віршем (ямбом), найбільш відповідним для української мови розміром.

Мова поеми.

Долаючи рамки запозиченого сюжету, переборюючи традиції травестійного, бурлескного жанру та штучної книжної мови, її «високий» стиль, І. Котляревський силою таланту й знанням життя народу та фольклору створив оригінальний реалістичний твір — і в цьому найбільше, епохальне, неперехідне значення поеми — праматері нової української літератури.


3. «Творчий відділ». Гра «Відгадайка». (10 хв.)

А) Кожна група учнів придумує 5 загадок на певну задану вчителем тематику. (6 хв.)

1 група – про головних персонажів твору.

2 група – про згадувані у творі традиції.

3 грура – про згадувані у творі напої та страви.

4 група – про згадувані у творі предмети одягу.


Наприклад:

Група 1. «Розумна пані і моторна, 

Трудяща, дуже працьовита,

Весела, гарна, сановита,

Бідняжка – що була вдова…» (Дідона)


«Дочка була зальотна птиця

І ззаду, спереду, кругом,

Червона, свіжа, як кислиця,

І все ходила павичом.

Дородна, росла і красива,

Приступна, добра, не спесива,

Гнучка, юрлива, молода…» (Лавінія)


«І Римськії поставить стіни,
В них буде жити, як в раю;
Великі зробить переміни
Во всім окружнім там краю;
Там буде жить та поживати» (Еней)


Група 2. Це одна з форм осінньо-зимових вечірніх розваг, що відбувались у хаті, оповідали казки, танцювали, поєднуючи дозвілля з роботою. (Вечорниці)


З цими продуктами зазвичай зустрічали бажаних гостей, щоб показати свою дружелюбність та привітність. (Зустрічали з хлібом-сіллю, підносили хліб-сіль на рушникові)


Народна гра, яка нагадує цілу театралізовану виставу, головними дійовими особами цієї гри є «Матка», «Красна дівиця» і «Ворон». (Гра у ворона)


Вгадування з різних ознак майбутнього; дуже популярне в українських старовинних звичаях і сьогодні. (Ворожіння)


Величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Вони приурочені до одного з найбільших релігійних свят — Різдва Христового. (Колядки)


Група 3. Міцний напій, що готувався з сушених яблук, груш, слив, родзинок, вишень, інжиру, заливався горілкою з медом та стручковим перцем. «Варився» у теплій пічі протягом 12 годин. Був у великій пошані і в запорізьких козаків. (Варенуха)


З житнього, рідше пшеничного борошна тонкого помелу робили круглу паляницю. Потім, вмочивши ложку в олію, надрізали її по краю, як квітку. Одержані «пелюстки» витягували до середини і притискали ложкою. Як називають таку страву? («Книші»).

Шматочки дріжджового тіста, які смажили на олії, як зараз би сказали, у фритюрі. Щось подібне до ще відомих тепер вергунів, які, щоправда, роблять і з простого тіста на яйці та сироватці.
(«Сластьони»)


Ці млинці були замінниками хліба. Дріжджове тісто розмішували, як для оладок, а потім смажили великі на всю сковороду коржі. Їли їх зі шкварками, молоком, кисломолочними продуктами. («Стовпці»)


Страва, подібна до холодцю, приготована з солоної риби. (Просілне)


Група 4. Різновид головного жіночого убору. У Котляревського в «Енеїді» носила Юнона. (Кибалка).


Старовинна назва жіночого корсету. (Шнурівка)


Діалектна назва сережок. (Ковтки)


Традиційний жіночий одяг нижньої половини тіла. незшитий чотирикутний шмат грубої неваляної вовняної тканини, з зав'язками на верхніх кутах. (Запаска).


Найстарша й найпоширеніша з жіночих нашийних прикрас на всій території України. (Намисто)


Б) Один представниик із гурпи загадує складені групою 5 загадок, а інші учні намагаються їх відгадати. (4 хв.)



IV. Підсумок уроку. «Мікрофон». (2 хв.)

На цьому уроці я дізнався… найбільше мені запам’яталось… найскладнішим для мене було… найцікавішим виявилося…


V. Домашнє завдання. (1 хв.)

Підготувати усний виступ-розповідь за біографією Григорія Квітки-Основяненка.












Додатковий матеріал для вчителя.

Теорія літератури

Травестія (від італ. «перевдягати») — різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру. Пародія — сатиричний або гумористичний твір, що імітує творчу манеру письменника (або літературного напрямку) з метою його висміяти. Зберігаючи манеру письма, пародист вкладає в неї інший, гротескний зміст.

Бурлеск — це жанр гумористичної поезії. Комічний ефект досягається або тим, що героїчний зміст зображується в пародійному тоні, або тим, що про буденне говориться піднесено.

Алюзія — художньо-стилістичний прийом, натяк на певний художній твір, сюжет чи образ.

Силабо-тонічна система (від гр. sillabe — склад, tonos — наголос) — система віршування, яка визначається кількістю складів, числом наголосів та їх розміщенням у віршованому рядку.



«Енеїда» — показ соціального життя тогочасного українського суспільства.

  • Як у творі І. Котляревський зображує кріпацтво? Кого і яким чином він критикує у злочинних діях проти простого люду?

Найважливішою рисою епохи І. Котляревського було кріпацтво, але в поемі не дано розгорнутих картин кріпосницької дійсності, тільки в окремих місцях автор виступає проти неподобств цієї системи. Найгостріший, хоч і непрямий виступ знаходимо в описі пекла: Панів за те там мордували / І жарили зо всіх боків, / Що людям льготи не давали / І ставили їх за скотів.

Багатство поміщиків зростало за рахунок важкої підневільної праці кріпаків, тому, чим більше кріпаків мав дворянин, тим більшим паном він вважався. Це явище І. Котляревський висміює в монолозі Зевса, який, пророкуючи майбутнє Енеєві, говорить: Не малий буде він панок. / На панщину весь світ погонить…

Досить прозоро натякає письменник на тодішні порядки, при яких вільні, але бідні люди часто потрапляли в кріпацтво через крутійство і загарбництво поміщиків. Коли троянці проїздили повз островів Цирцеї, паромщик застерігає Енея від злих зазіхань чарівниць, які обертали людей на тварин.

Поміщики за тодішніми законами мали право робити з кріпаками, що хотіли: міняти, продавати, купувати! Це явище теж знайшло своє відтворення в «Енеїді»: Юнона обіцяє дати Еолові «дівку чорнобриву», тобто невільницю-кріпачку. У пеклі бачимо панів, які були «дівок охочі бить», зустрічаються тут також кріпаки «і панські, і казенні».

Разом з тим І. Котляревський відзначив появу і нового експлуататора: бог вогню, бог-коваль Вулкан поводиться зі своїми підлеглими як дрібний буржуа-жмикрут. Він сам …потіє і трудиться, /Всіх лає, б’є, гука, яриться / К роботі приганя майстрів.

  • Дослідіть, як митець викрив і піддав гострій критиці хабарництво і кріпацтво — пороки феодально-кріпосницького чиновництва. Відповідаючи, наведіть переконливі приклади з поеми.

Все чиновне панство, яке в поемі виведено в образах богів-олімпійців, за всяку найдрібнішу послугу вимагає нагороди. Без хабара нікуди не можна поткнутися.

Сама Юнона, дружина верховного бога, не наважується без хабара просити бога вітрів Еола, щоб той зробив бурю на морі, і Еол за «подарунок» згодний на злочин — потопити в морі сотні невинних людей, які ніякого зла йому не зробили.

Харон, перевізши Енея та Сівіллу через Стікс, «взяв півалтина за труди» (алтин — сім копійок).

Еней, добре знаючи «божеські звичаї, під час бурі поспішає пообіцяти богові моря «півкопи грошей» (копа — 50 копійок), і хоч Нептун і раніше знав, що вітри не мають ніякого права на його «вотчину» — море, та лише тепер виганяє їх. Якби Еней не дав хабара, Нептун і пальцем не ворухнув би, щоб допомогти йому.

Навіть до рідного батька Зевса Венера не може з’явиться з порожніми руками, коли їй потрібно умовити його стати на захист Енея: вона «пішла к Зевсу на ралець» — тобто з якимсь подарунком. Такий же «ралець» обіцяє богам і Еней, коли троянські жінки підпалили човни. У відповідь на таку обіцянку зразу ж …із неба дощ полився / В годину весь пожар залив, / Бахнуло з неба, мов із бочки…

Богині Прозерпині, дружині підземного царя Плутона, Еней приносить золоту гілку, щоб задобрити її чоловіка.

Сівілла теж не відстає від всевладних «богів» тодішнього суспільства. Вона просить в Енея телицю для Феба, бога сонця і покровителя всіх страждаючих, а для себе безцеремонно вимагає: «Мені дай зараз за роботу». Сівілла, яка знала все на світі, свідчить, що для того часу хабарництво мало силу неписаного закону й було дуже поширене: «Ти знаєш,— дурень не бере: / У нас хоть трохи хто тямущий, / Уміє жить по правді сущій, / То той хоть з батька, то здере».

Гострий осуд І. Котляревським цього потворного явища найяскравіше проявився в тому, що дряпічок-чиновників письменник поміщає в пекло. Тут бачимо суддів, які «по правді не судили та тільки грошики лупили і одбирали хабарі»; крючкодера-жмикрута, який чиєсь «діло», тобто судову справу, так «переіначив», що на віть за тогочасними законами, за якими рідко карали хабарників, він міг потрапити у Сибір; у пеклі дуже багато різних чиновників-крутіїв, бо все тодішнє чиновництво, за мізерним винятком, грабувало народ, беручи хабарі.

  • Яке значення мала протекція у стосунках між людьми? Чи підлягало це засудженню в тогочасному суспільстві?

Щоб досягти чогось, потрібно було мати якогось покровителя, чиюсь протекцію. Неписані закони протекції І. Котляревський гостро висміяв. Так, Анхіз, який був страшний п’яниця і вмер, запалившись від сивухи, потрапив до раю за протекцією Венери, бо був у родинних зв’язках з богами: Він божої,— сказала,— крові / І по Венериній любові, / Де схоче — буде там і жить.

  • Чому письменник негативно ставиться до «духовного чиновництва» — служителів церкви?

Жодного разу в поемі ці «пастирі духовні» не згадані прихильно — вони завжди подані в сатиричному плані. Представники різних рангів духівництва — чорного і білого (ченці і попи) — мучаться в пеклі нарівні з іншими грішниками за те, що не пильнували своєї «пастви», тобто не навчали людей добра, а прагнули до збагачення, не гребуючи ніякими засобами наживи.

Щоб підкреслити облудність духівництва — цього «халтурного роду», І. Котляревський іноді навмисно плутає слова, називаючи попів жерцями, жерців попами, або прирівнює останніх до ворожбитів і чаклунів.

Висміює письменник і показну набожність різних ханжів. У пеклі знаходяться також …святі понури… / Що не дивились і на світ… / На чотках мир пересуждали / І вдень ніколи не гуляли, / Вночі ж було не без гостей.

Слід зазначити, що співставлення друкованого і чорнового текстів «Енеїди» свідчить, що І. Котляревський для друку значно пом’якшує свої виступи проти духівництва.

  • У чому на прикладі твору виявилися антимілітаристичні погляди автора «Енеїди»?

Царський уряд, прагнучи загарбати все нові й нові землі, безперервно вів війни із сусідніми державами. І. Котляревський сам брав участь у воєнних походах і бачив, скільки горя і сліз несла війна трудовому народові. Гостро сатирично зображує він війну в описі храму бога війни дволикого Януса: Війна в кривавих ризах тут, / За нею рани смерть, увіччя, / Безбожність і безчоловіччя / Хвіст мантії її несуть.

У такому ж плані зображено і картини бою, коли озвірілі люди калічать та знищують один одного: / Тріщали кості, ребра, боки, / Летіли зуби, пухли щоки, / З носів і уст юшила кров: / Хто рачки ліз, а хто простягся, / Хто був шкереберть, хто качався, / Хто бив, хто різав, хто колов.

Чимало батальних епізодів зображено карикатурно. Відверте глузування над войовничістю латинських правителів бачимо в сцені воєнних приготувань. Тут письменник звертається до відомого в народній творчості прийому,— так би мовити, навмисної мілітаризації речей хатнього вжитку, господарчого реманенту і навіть страв: / Квачі, помело, макогони / В пушкарське відомство пішли; / Колеса, бендюги і кари / І самії церковні мари / В депо пушкарськеє тягли. / Для куль — то галушки сушили, / А бомб — то з глини наліпили, / А слив солоних — для картеч.

І. Котляревський відверто проявляє свої симпатії до миролюбивої політики Латина і гостро засуджує войовничі настрої Амати. Але коли під тиском дружини Латин дає згоду на війну, автор змінює своє ставлення до цього персонажа.

З угодливим глузуванням і неприхованим презирством зображує письменник і «причину» війни: під час полювання хорти Енея розірвали улюбленого цуцика старої Аматиної няньки, що жила самотньо в лісі. Із-за цього цуцика ллється кров, гинуть люди, знищуються матеріальні цінності.

І. Котляревський гостро засуджує війну за інтереси панівної купки, але до війни за «общеє добро», за інтереси народу він ставиться з повагою.

  • Яким чином письменник у поемі відтворив життя панівних класів у пеклі?

У його пеклі виведено цілу галерею повнокровних соціальних типів, які досить рельєфно відтворюють риси тогочасної дійсності. Тут бачимо жорстоких і несправедливих панів, хабарників і крутіїв-чиновників, жадібних і скупих попів, представників військової і цивільної влади та інших «п’явок людських». Але, засуджуючи пороки тогочасного суспільства не стільки із соціальних, скільки з моральних позицій, І. Котляревський посадив до пекла немало й людей з народу.

Тут мучаться злодії, вбивці, самогубці, брехуни, звідниці, ледарі, сутяги і т. д. Зокрема слід відмітити, що митець, який був педагогом, гостро засуджував і погане виховання дітей. Але всім цим грішникам письменник приділяє менш уваги — найчастіше він її тільки перелічує, в той час як на описі правил соціального порядку зупиняється докладніше і звертається до них неодноразово.




























Роздатковий матеріал

hello_html_m7b855841.gif


По вертикалі.

  1. Місто, в якому народився І. Котляревський.

  2. Жартівливе трактування в знижувальному тоні тем і образів, про які звичайно прийнято говорити поважно.

  3. Будова твору.

  4. Соціальний стан І. Котляревського.


По горизонталі.

  1. Різновид жартівливої поезії, коли твір із серйозним або героїчним змістом і відповідною формою переробляється у твір комічного характеру.

  2. Річка, що протікає біля садиби Котляревських.


Подайте заявку сейчас на любой интересующий Вас курс переподготовки, чтобы получить диплом со скидкой 50% уже осенью 2017 года.


Выберите специальность, которую Вы хотите получить:

Обучение проходит дистанционно на сайте проекта "Инфоурок".
По итогам обучения слушателям выдаются печатные дипломы установленного образца.

ПЕРЕЙТИ В КАТАЛОГ КУРСОВ

Автор
Дата добавления 06.12.2015
Раздел Украинский язык
Подраздел Конспекты
Просмотров814
Номер материала ДВ-235775
Получить свидетельство о публикации
Похожие материалы

Включите уведомления прямо сейчас и мы сразу сообщим Вам о важных новостях. Не волнуйтесь, мы будем отправлять только самое главное.
Специальное предложение
Вверх